Постукав у вікна: виходьте!
стрічає всіх співом пташиним.
Такий він щасливий сьогодні
босоніж біжить по стежині.
А потім, неначе хлопчисько,
гойдаючи кожен листочок?
- Пробуджуйтесь, ранок вже близько.
У відповідь: -Спати ще хочем...
А він, невгамовний, веселий,
повсюди водночас встигає:
в містах, заклопотаних селах,
у горах, лісах, водограях.
Пробуджує тишу від ночі,
вмиває росою травицю,
промінчиком першим лоскоче
в полях повнозерну пшеницю.
Загляне у кожне подвір'я,
у кожну малесеньку шпарку,
рядок прочитає у вірші,
спитає несміло:- А варто?
Піт витре з чола і присяде
скраєчку на хатньому ганку.
А сонечко з неба радо:
- Світаночку, доброго ранку!
Загляне у кожне подвір'я,у кожну малесеньку шпарку,рядок прочитає у вірші,спитає несміло:- А варто?
Лєна, так легко читається і хочеться відповісти: Варто, Лєночка,писати такі вірші. Хочу цей вірш вивчити з меншим онуком. Він тільки зі мною вчить вірші. Забираю, Оленко.
Omega відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ваші слова лягають бальзамом на душу, а листівки завжди піднімають настрій. На жаль, не маю зараз можливості довго бути з Вами на сайті- все ще не дома
Забираю, Оленко.
