Чия то земля з зеленими бур’янами?
Чиї ті клапті по всьому полю?
Оброблялася знову рабами,
Які вже мали волю.
Спочатку землю роздавали,
А згодом її забирали…
Хто збагатився – висилали,
А хто був проти – убивали.
Земля, потрібна тобі наша кров?
Чому ми постраждали через тебе?
Давали тобі працю та любов,
А милості не взяли для себе.
Кололи бур’яни руки працьовиті,
Стебла нема, а корінь у землі.
Ховалися вони в ячмені і житі
Ховалися у свіжій ще ріллі.
Усі старалися землю нашу полонити,
Усі бажали смерті працьовитому народу
Та не вдалося їм наміри лихі здійснити
Не віддали свого багатства, свою природу.
Ще більша далі колотнеча
Ще більший безлад накотився,
Але росте і учиться малеча,
Щоб стан при них змінився.
Кругом лиш заздрість, дурні люди,
Неправильний життєвий шлях…
Злочинцями чинились суди
Навіть в солодких снах.
Кругом поля, кругом робота,
Бо їсти радиться усім живим
Час іде, і поки є турбота
Неважко це здолати молодим.
Усе життя людина біля землі працювала
Вела господарство: щось продавала
Гроші не тратила на книжку складала,
Зміна влади – праця уся пропала.
Працюєш, сподіваєшся що краще буде,
Коли заощадиш на похилий вік
Земля про це на мить забуде
І нагодує злодіїв, а не калік.
2002
