Пожовкли від вологості шпалери,
Стеля потрохи обсипалася
Кругом безлад і списані папери,
Підлога теж довго не заміталася.
Нема порядку і бруду вистачає
На всі кімнати тісної хати,
В житті також таке буває,
Коли потрібно правду приховати.
Закінчиться усе з останнім диханням життя
Настане неймовірна втіха…
Для нових власників залишиться старе сміття
Й не перекрита стара стріха.
І поки сльози капали з очей,
І поки ще усі терпіли…
Не було спокійних ночей,
Коли заснути ми зуміли.
Чи то праця добивала,
Чи час сушив здорове тіло?
Вона ж усе забирала
До всього мала діло.
2002
