Вогник надії
В те, що минуть
Горя стихії,
Що в світі ідуть,
В серці, що має
Тіло, блищить
І зігріває
Ніжно щомить,
Наче те сонце,
Що крізь небес
Синє віконце
Сяє. Чудес,
Мабуть, гадає
Хтось в світі цім,
Що не буває.
Правди у тім
Частка є, може,
Та все ж бува,
Як робить гоже,
Тії дива
Дійсно стаються
Лиш в людей тих,
Що не здаються.
Саме у них.
Вогник надії
Гріє мене.
Світлії мрії
У неземне
Щастя рікою
Ллються. Пливу
В ній із тобою
Я наяву.
Так, із тобою,
З кожним із вас,
Доки рікою
Плине наш час.
Євген Ковальчук, 24. 11. 2021