Десь у мене в голові є ставок думок,
В ньому плавають вірші, я беру гачок…
Наживляю папірець чистий як сльоза,
Замість вудки олівець, хай клюють слова.
Є часи, що поплавок з місяць не кивне,
А ще кажуть що рибалка діло наживне.
Гарний кльов треба чекати, знаю по собі,
Риму тяжко розпізнати в темній голові.
Щоб рибалити не сумно було під ставком,
Треба трохи спілкування з іншим рибаком.
От тоді покажуть руки розміра улов,
Бо віршовані науки, то не тільки кльов.
20.05.25р. Олександр Степан.
