Вже тридцять літ кохання проминули.
Для мене мить, для когось це життя.
Як юність розквітала не забули,
Щоночі я шепочу- Ти моя!
Навіщо нам річниці відмічати?
З тобою кожен день щасливий я.
Тобі лиш завдяки можу літати,
Бо має два крила моя сімʼя.
Безмежне небо- простір для польоту
І де б не був я завжди повернусь.
Твоя любов смачніше за свободу,
В шовкових поцілунках я втоплюсь.
Перлини не тьмяніють із роками,
Вони зховались в погляді твоїм.
Виблискують закохані ночами,
Мабуть причарували мене цим.
Попереду ще золоте весілля,
Цінуємо взаємну кожну мить.
В пʼянкім коханні не бува похмілля,
Для тебе я живу і буду жить.
3.06.2025р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040884
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2025
автор: Степан Олександр