| Сторінки (41/4016): | « | 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 | » |
Її краса у слові ПРОСТОТА,
Що із очей живильним світлом ллється
Усім навколо в будні і в свята,
Саме тому їй так в житті ведеться.
Краса її і в слові ДОБРОТА,
Коли ця жінка між людьми і вдома,
Коли внучат голівки пригорта,
Й коли ляга на серце її втома.
Її краса у силі почуттів,
Адже вона дочка, дружина, мати,
І перевірились не раз вони в житті.
Від себе зичу: ТАК ЗАВЖДИ ТРИМАТИ!
14.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816078
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.12.2018
Спустилась осінь вже на землю,
Фарбує жовтим все підряд.
Проклюнулись-проснулись зерна –
Зазеленіло. Листопад…
У річку сонце зазирає,
Яка тепер у ній вода,
Рудий кушир і плав зриває,
В усі куточки загляда.
Там напівмертві очерети,
Листаті, з вітром гомонять
Про весну, літо, перші злети
Ще слабокрилих пташенят,
І про прозоро-темні води –
Таких все літо не було –
І про верби незнану вроду,
І про пожовкле вже зело.
А осінь слухала ту мову
Й раділа: «Очерет живий!»
Тепер дощі вона замовить,
Пшениці вруни оживить.
11.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816075
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.12.2018
Спішать літа і лет їх не спинити…
Знов Україна стогне у вогні –
Не хоче під російським стягом жити –
За волю віддає своїх синів.
Горить земля й людські згорають мрії,
Ростуть хрести під стогін матерів,
Й летить молитва Пресвятій Марії
Від матері, в якої син згорів.
Й сльоза дитяча кропить нишком землю,
Яку татусь узявся захистить…
Це з неї проростуть надійні зерна,
Що перемозі вимостять мости.
1.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815923
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 01.12.2018
Війна і люди… Скільки світ стоїть,
Він визнає скоріш не розум – силу.
В історії нема таких століть,
Щоб матері в журбі не голосили.
Держави, як і люди, втратять все:
Багатство, землі, найстрашніш, як гідність –
А головне, втрачається лице
Того, хто не шанує душу й вірність
Лиш мрію не можливо відібрать –
Вона в клітинці кожній тіла й мозку.
Я ж вірю, що закінчиться розбрат,
Адже зі свіч стекло вже стільки воску!
І зрозуміє скоро наш Донбас:
Від Раші марно раю виглядати.
Закінчився випробування час.
Вставаймо разом, відсіч щоби дати
Отим, хто в землі наші «заблукав»,
На дітях наших «бабки» заробляє.
Ми зможемо, нехай це не ляка!
Донецьк і Львів – це все одна земля є.
Однакові і сльози в матерів,
І мозолі однакові, і муки.
Одна біда прийшла – не з-за морів –
«Вчорашній брат» нам знову в’яже руки.
1.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815921
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 01.12.2018
Лунає «кру» журливе з піднебесся –
То залишають край свій журавлі,
Вони на крилах літечко понесли
Туди, де найтепліше на землі.
Під ними річки голуба підкова,
Лісів моря багряні і поля,
І гори, мов казкові терикони,
Їм велетнів нагадують здаля.
Вода дзеркалить, казкою упившись,
У ній пливуть журавлики й хмарки,
І хвилькою автограф вітер пише –
Такий є витвір Божої руки.
8.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815833
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.11.2018
Уп’яте ліг на землю листопад,
Й останній день, що сколихнув півсвіту,
Коли онуки й правнуки УПА
Для України стали дивним цвітом.
Вони прийшли сказати своє «ні!»
Злодійській і продажній бувшій владі…
Їх стогін під кийками беркутні
Підняв столицю. Проти слуг тих клятих.
Народ устав за скривджених дітей,
Щоб вибороть своє одвічне право
Буть вільними. Ця боротьба ще йде.
Донецьке небо у війни загравах.
Знов листопад нам пам’ять розпина,
Чи ж маєм те, за що тоді повстали?
Чи буде нами виграна війна?
Чи дух не підведе й мечі зі сталі?
30.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815830
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 30.11.2018
Зозуленькою відкувало літо,
Відтьохкало веселим солов’єм,
У золото прибрались дружно віти,
Гніздечка птаха в час такий не в’є.
Вже осінь сивокоса тче тумани,
Вплітає багряницю у косу.
Ліси грибами й ягідьми дурманять,
І кутаються ранки у росу.
Танцює сонце на воді із вітром,
Запрошуючи у танок і нас,
Й махають радо їм барвисті віти.
На все-усе природа має час!
19.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815672
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.11.2018
Митців багато пише про природу,
Й нема у цьому їхньої вини.
Мені ж болить-пече доля народу,
Як і яким він вийде із війни.
У серце часто стукає тривога,
І щему маю повен глек душі,
Чом рвуться злодії до нашого порогу,
А ще ж були недавно не чужі.
Таке наше хвилююче сьогодні –
Моменти істини, чи нація жива,
Чи дух її не вмер в роки голодні,
Бо ж нації без духу не бува.
Лягає час на плечі України,
Лишаючи на них своє тавро…
Не раз – не два вставала із руїни,
Червоно-чорний перейшла терор.
І втрачено багато, і здобуто,
Але ж безболісним не може бути гарт,
Не має права нація забути
Отих, хто дух надійно зберігав.
28.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2018
Лягає осінь золотом на плечі
І чути листя тихий шепіт: «Шур-р-р!»
Ще не спустився у долину вечір,
А я ще день затриматись прошу,
Щоби помилуватися на коси
Беріз і верб. Лежить стара трава.
У неї колір стиглого колосся.
Вона схололу землю зігріва.
Та день я не вблагала. Сутеніє.
Дерева, ніби привиди, й кущі.
І далечінь в очах моїх марніє,
Передає свій настрій і душі.
14.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815579
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.11.2018
Не ворон чорний понад бором кряче –
Ридає мами вирвана душа,
А біля тіла неньки хлопчик плаче,
Тоді як білий світ вона лиша.
«Матусю,» – торса хлопчик її груди,
Вже захололі… Тіло – без життя…
Дитя те сподівалось: маму збудить,
Хоча й не розуміло до пуття,
Що відбувалося тоді навколо нього…
Жахалось небо й падало униз,
Бо горя втримать не могло земного
Й прохало долю: «Досить, схаменись!»
А матінки душа крик сина чує
Й спішить увись, аби допомогти:
«Чекай, поки до Бога долечу я,
Проситиму, щоб вижив край і ти!»
Синочок упізнав матусин голос
І змовк нарешті. Підкорився сну.
Він розумів, яке то горе – голод,
І бачив сон про хлібець і весну…
25.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815575
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 28.11.2018
Він їхав з «нуля» – з Донбасу.
На нім – камуфляж. Військовий.
Високий, стрункий. Ще й красень.
Поглянув якось, споквола.
До Ніжина їхав воїн.
Розмови. Спішив додому.
Складались думки в сувої:
Який же він був свідомий!
Собою там ризикує,
Бо знає, стоїть за кого,
Чув, свище як вбивця-куля…
Сьогодні мав день святковий.
Й ціну усьому він знає:
Любові й солдатській дружбі,
Вогонь у очах палає,
Коли гомонить про службу,
Адже в біді пізнаються
І друзі, й серця нещирі.
Чув, як вороги сміються,
Стріляють… в людей – не в тирі.
Текла, мов вода, розмова,
А в ній – про дітей (їх троє),
І про побратимів знову,
І про сім’ю, і тролів.
Добігла кінця дорога…
Сльоза до очей просилась…
«Щасти Вам,» – промовив строго.
«Хай Бог береже вас, сину!»
21.11.2018.
* Нуль – передова в Донбасі.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815444
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2018
Горить Україна – не порох горить,
А люди й земля палають…
То Раша Донбас хоче наш підкорить –
Нависла біда над краєм…
Усе пожирає смертельним вогнем…
Земля стогне під золою…
Донбас український ніяк не збагне,
Чому він живе з війною.
Горить Україна, і долі людські
Покладені знов на плаху…
Нам двері в Європу тепер завузькі –
Мадяри кусають, ляхи.
А мо’, як Христа колись, Іскаріот,
Свої змогли землю зрадить?..
Горить Україна… Піднявся народ –
Не хоче він волі втратить.
25.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2018
Коли струна осіння забринить,
А сіроокі дні залистопадять,
Озимина, мов рута, заврунить,
Готова до весни під снігом спати.
Тоді скупіє сонечко теплом,
Дощі землі води наллють у жмені,
У ліс загляне вітер-бурелом,
Обувши ноги в чарівні стремЕна.
Коли ж почне дерева вивертать,
Поставить на ребро чорні сплетіння.
То дощ на них, то сонце прогляда,
Цілуючи обмите ним коріння.
Змарніють лісосмуги – край полів,
Бо на плечах – важке осіннє небо,
Опустять довгі коси до землі
Заплакані, ледь пожовтілі верби.
2.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815357
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.11.2018
Щодня ґвалтує Україну ворог:
Роки – на суші, вчора – й на воді…
І розлилося горе наше морем.
Не просто цій зарадити біді…
Європа знов підтримує нас словом,
Несміло сварить пальцем США.
Кипить вода вкраїнського Азову
Й мого народу праведна душа.
Адже свобода – ось вона, жадана,
Іще у наших тішиться руках…
За неї кров сьогоднішня й прадавня
Героїв ллється і лилась в віках.
Тож перед пам’яттю борців за світлу долю
Ми не клястися маєм – інший час…
Зберігши гідність, встаньмо всі за волю,
За наш Азов і скривджений Донбас!
26.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2018
Світ знав, що діялось тоді у нас в Союзі…
Знав, та… мовчав: а нащо? Це ж не в нас!
СРСР бажав прийняти в друзі,
І ця мета, здебільшого, збулась…
А в нас чинилось… вбивство… Ні, сваволя!
Морили голодом... Губилися тіла…
І сморід полонив усе довкола…
Трагедія народу відбулась…
Зникали милосердя, жаль і… віра,
А з ними – гідність, совість і мораль…
Хто стільки горенька йому тоді наміряв?
Замислитися нам чи не пора,
Чому той мор косив нас так косою?
Старих, малих… Йому усе одно…
Умилося солоною сльозою
В ті роки не одне наше село…
А зникло скільки, так і не воскресши?
Хтось зауважить: доля, бач, така…
Летять коні історії, аж крешуть,
Та біль із серця весь… не витіка…
24.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2018
Коли душа наповнена ущерть
Теплом, любов’ю, диво-добротою,
Коли за інших відчуває щем,
Таку людину звуть іще святою.
Людей таких є мало на землі
Й мені, як матері, за них трохи тривожно,
Але Всевишній жить їм так звелів,
Тому вони завжди непереможні.
Не балує їх доля у житті:
Є успіхи в них і розчарування,
Та суть буття їх на Землі у тім,
Щоб вірили в добро ми і кохання!
22.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815204
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.11.2018
Кордони осінь літу відміря,
У сивім мареві їй трапилась долина.
Вона ж повільно простір підкоря,
Навішала намистечка й калині.
А коли й птахи стали на крило,
Озвалося «курли» у високості,
Журбою прокотилось над селом
Та й полетіло журавлями в гості.
Ключам прощальним погляд кину вслід
І тугу їхню з ними буду пити:
Який же, все-таки, складний наш світ
Й його законів годі підкорити.
Несила це вмістити і в слова
І осягнути розумом несила…
А осінь нишком скроні вишива
І срібло те, я знаю, не наснилось.
9.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815113
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.11.2018
Чи можна вибачати владі біль,
Через який народ вела століття,
І мучила, ще гірше, ніж рабів,
І нищила в голодні лихоліття?
Скільки з корінням вирвано життів!
А скільки ненароджених і досі!
Чом не судив і Нюрнберг тих катів,
Хоч вісімдесят п’ята уже осінь?
Горять свічки у вікнах і в серцях,
Нагадуючи нам про чорнодення,
Як нищили господаря-борця
І множилося військо безідейних!
24.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815112
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 24.11.2018
Виткала у небі
Ніченька підкову
Сумували верби,
Чуючи розмову,
Що життя легкого
В світі не бува.
Правда є такою,
Не лише слова:
– Доню, моя квітко,
Пам’ятай до скону,
Доля і в лебідки
Не бува казкова.
І не Божі грози
Уночі блищать,
А жіночі сльози
Ллються та гірчать.
– Дякую. матусю,
Рідна моя ненько,
Думами тулюся,
Хоч і не маленька.
А твоя порада –
Свято для душі,
П’ю слова ці радо,
Адже не чужі.
Ткала ніч доріжку
З маминої мови,
Сумовито трішки
Та лилась розмова.
Дивом калиновим
Упились роки,
В душах – не зимово
В неньки і дочки.
22.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814932
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 23.11.2018
Сьогодні День народження стрічає
Цілитель, батько, справжній чоловік,
Поет, а ще людина незвичайна,
Служити людям звик він цілий вік!
У сивині давно його волосся
І вишиванка груди прикраша…
Бажаю, щоби все в житті збулося,
Чого бажає серце і душа.
Здоров’я хай ніколи не підводить,
А доля не скупіє на любов,
Добро хай Вашу хату не обходить,
А серце зігрівають віра й Бог!
23.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814931
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.11.2018
Принишкло небо над тривожним морем
В квилінні чайки відчувалось… горе.
Мов заворожена, на березі стою
І долю вкотре вже запитую свою,
Чому вона так схожа на чаїну,
За ідеал я маю Чураївну
І небезпечний понад хвилями політ,
Й чому такий жорстокий дикий світ?
Мовчала доля… Тільки моря стогін…
Й не зрозуміла я нічого з того.
Квилінням в серці обізвалася луна.
Яка ж безстрашна, все-таки, вона!
Розправивши свої невтомні крила,
Здалося, істину мені відкрила:
Літати треба, й не заради похвали,
А так життя пташині й нам велить.
15.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814905
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.11.2018
Проснувся ранок за вікном,
І я не сплю, не сплю давно.
Думки, мов зерна, перебрала –
Це ж скільки ніч годин украла
Мого щоденного життя.
А, головне: без вороття…
1.08.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814904
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.11.2018
Не дна вже сотня в небо піднялась
За землю рідну – неньку Україну,
Щоб віковічна мрія всіх збулась
І не жили би більше на колінах.
Із волею народ щоб повінчавсь
І не на день чи два – уже навіки,
Хоч не одна згорить іще свіча
Й юнак завчасно стане чоловіком,
Щоб Україна врешті відбулась
Як незалежна правова держава,
Не втрапила аби вона в колапс,
І землю рідну діти не лишали.
Тих жертвами не варто називать,
Хто є герої – вибір їх свідомий,
І зброя їхня – не палкі слова,
А дії з допомогою фантомів.
12.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2018
Молюсь за тебе, нене Україно,
В усіх соборах і усіх церквах,
Луною голос мій до Бога лине:
«Спини війну, що почала Москва.
Спини її правителів жорстокість,
Любов’ю кожне серце запали,
Спини крові невинної потоки,
Бо ж гинуть наші діти – не пани.
Молюсь за тебе я і наодинці,
Увечері молюся і зрання,
Якщо не мудрості, дай розуму ординцям,
Що їх Лихий на цю війну найняв.
Молюся я за славних наших воїв,
Щоби Всевишній їм життя зберіг,
Нащадки їхні щоб не знали воєн,
І тільки друзів їх стрічав поріг!»
14.10.2018.о).
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814674
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2018
Ще осінь землю сіру обійма,
Така сьогодні в неї стала мода,
В засаді десь ховається зима,
Спостерігає вибрики погоди.
Белькочуть щось хапуги-горобці,
Мов м’ячики, сіренькі, милі, ситі,
Вода ще не замерзла у ріці,
Тож осоку ще ніяк покосити.
Синички заглядають у вікно,
Чекають на господареву руку,
Кусочок сала щоб повісив чи пшоно
Насипав їм, тож менші будуть муки.
Висока неба сіра далина
Схилилася над сумно-сірим лісом,
Стоїть він, мов німа тепер стіна,
Пісень не чути в нім із літа, звісно.
Сіріє даль несходжених полів,
Коли туман ранковий там блукає, –
То грудень в сіре зодягтись звелів,
А хто не встиг, зима тих покарає:
Накида снігу, вдарить морозцем,
І день заставить знов собі служити,
Впаде рум’янцем свіжим на лице,
Та треба сіру осінь пережити.
12.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814612
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.11.2018
Лякає осінь мрякою-дощем,
А чи морозом, що біліє всюди,
Надворі хоч і листопад іще,
Тепла не буде – зрозуміли люди.
Вітри по-особливому гудуть:
Змагаються із кронами берізок.
Стежки уже нікуди не ведуть –
Укрились листям. Сонце сходить пізно.
Воно тепер мірилом є для дня
І жменями тепло осіннє міря.
Вода прозоріє. В ній видно все до дна.
Ворони каркають про щось незрозуміле.
Такий він фініш осені – нудний.
І кольори доволі невеселі.
Кущі калини зовсім без спідниць.
Дими біліють: печі топлять в селах.
14.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814606
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.11.2018
Летять за обрій птахи і літа:
Одні, щоб повернутися додому,
Та час не повертається, відомо,
Як не тече до витоку ріка.
Такий закон у вічності, мабуть,
Що час тікає, мов пісок крізь пальці,
Та й ми давно вже не неандертальці,
Бо на регресії лежить табу.
Нема і лиха в світі без вини,
Своє тавро на внуках ставить, дітях,
Нагадує, що є вона у світі,
І тиша не німа – вона дзвенить.
22.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814510
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.11.2018
Йду по життєвій стежині,
Ноги колю у стерні,
Хоч не вдова я – дружина,
Та в лабіринті складнім.
В вишивках сивої долі
Стежка тікала з-під ніг,
Десь надважка, невідома,
Десь, мов розпатланий сніг.
Не здобула собі злата,
Не підкорила висот,
Лиш натрудила крилята.
Душу поранив осот.
Та розцвіли перевесла,
Мов у чарівному сні,
Осені, зими і весни
Переливались в пісні.
21.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814508
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.11.2018
Розсівала нічка зорі в небі
Місяць виплив, дивно-молодий,
Колисала річка сонні верби
Під чарівну музику води.
Приспів:
"Хлюп-","хлюп-", "хлюп-", –
Біжить вода,хлюпоче.
«Люб-","люб-", "люб-" –
"а нею плине в даль.
Добігає нічка до пів ночі,
Місяць воду, зоряну, гойда.
Зорі нічка під крило сховала,
Поки ранок сонце зустрічав.
Дивним сріблом річка вигравала,
В ній акорд ранковий зазвучав.
Приспів:
"Хлюп-","хлюп-", "хлюп-", –
Біжить вода,хлюпоче.
"Люб-","люб-", "люб-" –
За нею плине в даль.
Пташенятко крильцями тріпоче,
З сонечком цілується вода.
"Хлюп-","хлюп-" ,"хлюп-"
20.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814343
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 18.11.2018
Шлях осінній
Завуальовано
Жовтолистом
Із тихим шелестом.
І повітря,
П’янке, схвильоване,
Чорнобривцями,
Медом, вересом.
Ген берізка,
Мов щире золото,
Заясніла,
Ні, зашарілася,
Ніби кидала
Виклик холоду:
«Не злякаюсь,
Коли зустрінуся!»
20.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814338
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.11.2018
Малює осінь казку за вікном:
Закутані у золото діброви,
Лелечі клини, згублені давно
В високім небі, раннім, сіробровім.
Гаптує осінь диво-килими
І літа бабиного ніжні візерунки,
І ліс, нехай не зовсім ще німий,
Припас для нас грибочки-подарунки.
Прядуть дощі осіннє срібло з рос,
Колишуть воду вітряні весельця,
Не скоро закує її мороз,
Тому й радіє ніжне пташки серце.
27.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814222
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.11.2018
Чи знаєм ми історію правдиву
І про Союз, і про імперське диво,
Коли в руках одних було усе,
Коли була цензура й на… есе?
Не тільки спини – душі нам ламали,
І прикладів таких було немало,
Коли митець був змушений хвалить
Того, з-за кого так душа болить.
Коли висів над кожним меч Дамоклів,
А у митця душа від сліз промокла,
Йому ж пророком малось буть в житті…
І дивляться згори мільйоннооко
Імперією знищені тоді!
Таку минувшину ми маєм гірко-кислу,
Та вже туди не буде вороття…
Щоб горло нам система знов затисла?
Невільник не відчує смак життя.
2.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814220
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 17.11.2018
Здавалося, що війни тільки десь
Руйнують мир – на інших континентах.
Не знали, що війна до нас іде…
І ось прийшла. В Донбас. Одномоментно.
Горить-кипить вже п’ятий рік земля,
Від ран, думок і болю стогнуть люди.
Нам привели її «брати», «свої», з Кремля,
З минувшини-совка прийшли приблуди.
Горить Донбас у полум’ї війни,
Й нема, здається, ні кінця, ні краю.
Немов комахи, люди без вини
То нагло гинуть, то з гнізда тікають.
Донбас горить удень і уночі
І димом чорним упилось півсвіту,
Рахунки йдуть тепер на тисячі,
Та нашого лягло найбільше цвіту.
Коса війни ця косить невпопад.
Їй все одно: свої, чужі чи наші,
Не матиме рятунку і хабад,
Порве на шмаття напівдику Рашу.
14.11. 2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814067
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.11.2018
Усюди осені вже трудиться рука:
У лісі, в полі, навіть на болоті.
Їй до роботи зараз не звикать:
Купає віти в першій позолоті.
У неї особливий і мольберт,
Де кольори в гармонії злилися.
В болоті жаб’ячий закінчився концерт.
Краплинки літа допиває листя.
Радіє око щедрим врожаям
Картоплі, помідорів, кукурудзи,
Котра під сонцем літо прожила.
Зненацька осінь розбудила й музу.
9.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814066
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.11.2018
Зі сходу знов тривожна новина
Й рясніє небо душами убитих…
Кипить Донбас… Йде 5-ий рік війна
І забирає тих, що мають жити.
Кричить земля і мліють матері:
Одна – стрічає, інші – проводжають…
Впилось печаллю сонце угорі –
Навіть його статистика вражає.
Допоки ж буде Каїна рука
Творить свою підступну чорну справу?
Чи доля українців є така:
За волю умирать в обіймах слави?
Омита кровію не одного з століть
Вона таки край покладе сваволі!
Запам’ятати мають москалі:
Ми навіть мертві не здаємо волі!
11.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813924
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.11.2018
П’ятнадцять років виткали «Криниці»
Поетів музи й Господа рука.
Колише небо рання зоряниця,
Й пливе віршів невипита ріка.
Колись з Ічнянщини дівчам я вилітала,
Щоби пізнать незвідані світи.
Сьогодні знов сюди я завітала,
І цей момент во істину святий.
Знайшла в «Криниці» друзів я по слову,
А це є те, чим кожен з нас живе,
І полилась між нас свята розмова,
Адже земляцтво всі кордони рве.
Немає тут паролів, а чи кодів –
Є спільна для всіх нас – одна земля.
Ми доньки і сини свого народу,
Тому земля нам душі всім зціля.
Зі словом душі наші молодіють,
Чарівності йому не позичать,
І стеле воно кожному надію
Й святу підтримку вірного плеча.
Ми в осені купаємось глибокій,
У косах щедрі жмути сивини,
І вже не є бар’єром наші роки,
Хоча дорослі й доньки вже, й сини.
І лиш «Криниця» юна й неповторна
Долає свій п’ятнадцятий рубіж.
Звертаюся я щиро й молитовно:
«Хай не замуляться джерела у тобі!»
18.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813922
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.11.2018
Осіннє золото… Щось є його миліш
Душі твоїй у світі загадковім,
Коли і прямо, й справа, і лівіш
Стоїть стіна, так схожа на підкову?
А ти, мов чудернацький напівгном,
Впиваєшся осінньою красою,
Реальність де чергується зі сном,
Й принишкла тиша, скупана росою.
Дрімає вітер в листі золотім,
Блакить висока розпростерла крила,
І ти душею знов помолодів:
Краса клітинку кожну підкорила.
В осінній казочці і ти – уже не ти,
А птах чарівний, здатен до польоту,
Щоби понад землею пропливти,
Закоханий у бархат-позолоту.
3.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813691
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.11.2018
Вже сивина з літами обнялася,
Хоч мав і не такий солідний вік,
Душа ж вогнем кохання зайнялася,
Що сяяло з-під стомлених повік.
Давно пішла з життя його дружина,
Мов краплі дві, на неї схожий син.
Обидва надто честю дорожили –
Ніхто не бачив в їх очах роси.
Зарубцювалась рана тої втрати…
Зустрілась інша жінка на шляху.
Вона синочка й донечки є мати
І долю мала зовсім не лиху.
Але в життя свої на все закони
А часто потребує й коректив.
Здавалось, жити будуть так до скону,
Та інше бачить долі об’єктив:
Їх зустріч. А чи справді випадкова?
А може, влаштував її сам Бог?
Бо щастя підняли вони підкову,
Що поєднала серденька обох.
Ідуть вони, за руки взявшись, містом,
Ніхто їм і нічим не заважа.
Серцям у грудях від кохання тісно
Й теплом зігріта кожного душа.
Спадає осінь золотом на плечі,
Але у душах їх цвіте весна!
На них дивився дивовижний вечір.
Його стрічали двоє: ВІН – ВОНА!
13.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813689
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2018
Чи є щось краще на землі,
Як віра й правдонька святая,
Земля у вишивках полів
І неба тиша, як світає,
Й той шепіт стиглих колосків,
Що з вітром в полі розмовляють,
Й безсмертна слава козаків,
Й знамена, що на вітрі грають?
Нема й чарівніших пісень,
Як наша пісня й солов’їна,
Й Дніпро, що віддано несе
На хвилях долю України!
Чи є в світах такий народ,
Щоб так умів життя любити,
Найвищу має з нагород –
Уміння честю дорожити?
Немає й кращих трударів,
Аніж народ мій, незборимий,
Що був у кожнім з таборів,
Та всіх не перехоронили,
Бо українства й волі дух
Тримав його у непокорі,
Він переміг свою біду,
Не дався знищитись під корінь.
І хай скрегочуть вороги –
Не панувати їм над нами,
Хоч оточили навкруги…
Крим і Донбас, мов під цунамі.
Та внуки славу понесуть
Про Україну незалежну,
В єднанні є найвища суть,
Тоді можливості безмежні.
Нема дорожчої землі,
Як наша, зрошеная кров’ю,
Її Всевишній нам зберіг
І нас нагородив любов’ю!
12.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2018
Тікає осінь мокрими стежками,
Що забрели у вранішню росу,
Замилувалась водами й стіжками
Тай загубила сонячну красу.
Ось попливла над напівголим лісом,
Обтрушуючи і останній лист,
Прощаючись дощем з гаями слізно,
Що також роздягтися спромоглись.
Пливе вона услід за журавлями
І піднебесся колиса крилом,
Туман-завісу стеле над полями,
Що простяглись далеко за селом.
Плугами грунт упевнено шматує,
Щоб зачорніла галкою земля,
Вино вишневе молоде куштує
І тихо місце зимоньці звільня.
12.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813550
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.11.2018
Заплаче небо сірими дощами,
Застогне сумом журавлине «кру»,
І осінь над деревами й кущами
Затіє з вітром незвичайну гру.
То всядеться на жовтому листочку,
То кров’ю бризне на горобину,
В калині запалає у ярочку,
Чи зеленню затче озимину.
Або ж підхопить посивілі хмари,
Прикриє сонце, вимиє дощем,
Тоді слабкий і немічний комарик
Притулок знайде під старим кущем.
Та осінь вже від нього не відстане:
Шука в траві, в пенькові, під грибом,
А той – у кожушину до каштана,
Бо так не хоче вмерти він рабом.
Укутавшись в колюче гарбузиння,
Не хоче осінь видимою буть,
Стрибне, бува, грибочком до корзини.
Та ви й самі це знаєте, мабуть?!
30.01.2013
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813460
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.11.2018
[i]Загинув 9.11.2018. в зоні проведення ООС[/i]
Осіння височінь сповита болем…
В сльозах червоних глід, горобина…
Синок з Чернігівщини не вернувся з бою…
О, скільки ж їх забрала ця війна!
Земля Новгород-Сіверська в жалобі:
Загинув же її в Донбасі син…
О , Боже, що з народом нашим робиш?
А мо’, не вміємо ми за дітей просить?
Іванові було лиш 19,
А вже замкомандира у АТО.
Ніякої він не цурався праці.
Ніколи у житті не був ніхто!
Стоїть народ на стомлених колінах –
Шанує сина – вірного бійця.
О, Боже, збережи нам Україну,
Не дай забути подвигу й лиця!
Такого сина втратила родина!
Такого воїна утратила земля!
Не знали, що героя народили.
Чому ж в героїв закороткий шлях!
У Господа я хочу запитати:
Як без війни наш боронити край?
Допоможи на крилах їм вертатись
До отчих хат, а не в небесний рай!
Коли такі ось учорашні діти
Приміряли на себе біль століть,
Вони є та надія і еліта,
Що на сторожі нації стоїть!
11.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813458
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.11.2018
Стеле осінь під ноги золото,
Поміж ним – листя геть іржаве…
Загубився десь дятел з молотом,
І душа від журби тужава.
Плаче осінь дощами сивими,
Листопад ними наближає,
Та берізки стоять-щасливість
І милуються урожаєм
Тих масляток, що притулилися,
У картузиках, у мокреньких.
Вони дощиком теж умилися,
Тому свіжі і молоденькі.
І ховаються між туманами
Деревця тут. Вітри дрімають.
Силуети снують оманливі –
Грибники урожай збирають.
18.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813282
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.11.2018
Сад, мов тихе осіннє диво,
У задумі стоїть-дріма.
Фруктів стільки у нім вродило,
Що вітрець не встига зривать.
Кинув якось додолу грушу
Й знов у крону сховав крило.
«Пізніх яблучок не обтрушуй,» –
Щось із яблуні загуло.
Чепуриться калина збоку,
Хоче вітер приворожить,
Щоб любові пізнать неспокій,
Бо буденно не хоче жить.
Одяглася вона в намисто,
Запалала рясним вогнем,
Сукню теж поміняла. Й в листя,
Де сховався вітрець, моргне,
Чи простягне до нього гілля,
Але вітер не поспіша,
Він не першу перед весіллям
Наречену саму лишав.
25.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813280
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.11.2018
Підкрадається вже осінь –
Обережний чути крок –
Золоті обнови просить
У завбачливих зірок.
Ще отаву коси косять;
Це – остання сіножать,
Ластівки снують-голосять,
Навівають тихий жаль.
У садочках рум’яніють,
Посміхаються плоди.
Як тумани засивіють,
Осінь зайде і сюди.
Сяде бджілкою на віти,
На дерева чи кущі,
Зацілує ніжно квіти
Й тепло стане на душі…
6.09.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813199
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.11.2018
Де білопінно розквітають вишні
І пшениці хвилюються в полях,
Ту землю дарував мені Всевишній!
То – Україна – матінка моя.
Де ліс піднявся у небесну просинь
І вітром зацілована земля,
Де верби у воді купають коси,
То – Україна – матінка моя.
Карпати де сміються водограєм
Й Дніпрова повновода течія,
Милішого немає в світі краю.
То Україна – матінка моя.
2.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813196
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 09.11.2018
Тікає час, немов пісок крізь пальці,
Пливе водою в сіре небуття,
І вишиває знов життя на п’яльцях
Людини шлях: падінь її й звитяг.
Тікає час щоднини, щогодини,
Коротшає й мого вже тінь хреста,
Та так уже влаштована людина:
Тримати душі завжди молодими,
Хоча і внуків кілька підроста.
6.07. 2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813117
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2018
Як ми були колись зовсім малі,
Прийшли у дім, що школою назвався,
В життєві сівши диво-кораблі,
Шукали шлях, що правильним здавався.
І посилало небо нам шторми,
Вітрила наші грізно шматували,
В життєвих бурях гартувались ми,
Хоч іноді блукали у туманах.
Хай долі вередливі запрягли –
Шукати інших – марна уже справа.
Нам попід очі зморщечки лягли,
На скроні впала сивина яскрава.
Душею ж ми такі ще молоді
І жарти долі терпим, розумієм,
Позаду – ювілеї золоті,
А ми ще веселитися волієм.
Нехай не судить строго всіх нас Час,
Адже ми всі земні і зрілі люди.
Хай Світ послужить трішечки для нас,
А ми завжди йому служити будем.
21.07.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813113
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2018
Вона читала прозу про війну,
Вплітаючи в слова свій біль і втому:
«Двохсотим» син її прибув додому…
Людей бажала в дійсність повернуть.
Кричало серце й плавилась душа…
Сльоза на дні її закам’яніла,
І тільки скроні снігом забіліли,
Й літа її спішать, спішать, спішать…
Вона читала… Молотом – слова,
Глибокий слід у душах карбували…
І моторошно від тих слів ставало…
Здавалось, простір в залі коливавсь…
Вона – одна із тих, хто дав життя
Героєві, а це архіважливо,
Тепер гірке збирають люди жниво
Й плекають Україні майбуття.
Нарешті змовкла жінка… Зал завмер…
Чи то для себе зважував почуте…
Вона ж для себе зважила, як бути,
Адже була сильнішою за смерть!
28.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2018
«Я своє серденько ділю тепер на трьох:
На сина й доньку (щойно народила),
І на того, кого вподобав Бог,
Війна якого в вічність відрядила», –
Так сповідалась матінка собі
Після утрати сина у Донбасі,
Що жити не хотів серед рабів
Й не співчував рабу він – бідоласі.
Йому сімнадцять стукнуло ледь-ледь,
Як спалахнув Майдан тоді в столиці.
Його чекали ЗНО і вуз, але…
У юнака в душі – добра криниця.
Воно ним рухало, просилось до людей,
Де правда з кривдою не перший день змагались…
І він туди, де гаряче, іде,
Де все людською кров’ю поливалось.
А в квітні мчав він («правосек») на схід,
Адже потрібен був і там країні,
Щоб захистити землю, гідність, рід,
І в герці у нерівному загинув…
О, як страждала мамина душа!
Здавалося, й вона услід полине…
Їй доля іншого нічого не лиша,
Як повернути втрачену дитину…
Реальність намотавши на клубок
І зваживши усі і «за», і «проти»,
Вона, нарешті, зважилась на крок:
Поставить крапку на своїх абортах…
Народить знову сина для… життя…
Той, що на небі, мав би теж зрадіти
(Життя ж віддав за інших майбуття).
Ніколи не зростуть його вже діти,
А вона здатна в цім допомогти
І виконати місію почесну:
Синочка народити і зростить –
Ще не такі далекі її весни.
Відмовить жінці не наваживсь Бог,
Пославши сина й доньку одночасно,
І поселилася в душі її любов,
Котра уже ніколи не погасне.
Свою любов помножила на всіх,
Тепер матуся вже не голосила –
Знала, убивці сплатять за свій гріх,
Бо матері любов завжди всесильна!
6.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812978
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.11.2018
Долали небо сірі журавлі,
Тривожне «кру» губилося по землях,
У грудях не вміщалися жалі –
Пташині сльози падали в озера.
Тужили хмари ізгори дощем
І проводжали журиків на південь,
Застиг у серці гіркуватий щем,
Здавалось, вже нікуди він не піде.
Слова прощання слали навздогін
Їм ліс, і луки, і стрункі тополі:
«Щасливої дороги, дорогі,
Чекати будем ми й весняне поле!»
24.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812851
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.11.2018
Хоч вітрами гуде всюди осінь,
Свіжі квіти сміються ще й досі:
В різнотрав’я стрибнув деревій,
Білі очі до неба підвів,
Просить осінь дощами умити,
Бо без них важко квіточці жити.
А з садка хризантема благає –
До зими відцвістись не встигає.
Осінь мудра дивилась на це
Тай сховалась аж за озерце –
Хай природа іще поквітує,
І з водою іще пожартує:
Кине хвилькам погратись листок –
Хай померзне вербиці синок,
Очеретом його полякає…
Осінь нинішня саме така є.
17.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812849
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.11.2018
Далеке і близьке моє село,
В житті моїм ти, справді, відбулось.
Відтоді, як залишила тебе,
Щораз картаю-мучу я себе.
Й вина моя у тім і є, й була,
Що корені мої таки з села,
Гірчить в душі моїй постійний біль,
Не можу я пробачити собі,
Що на очах село моє вмира
Й нема того веселого двора,
Де вечір божеволів від краси,
А ранок трави косами косив.
Впивався м’ятою частенько і цвіркун,
Листок верби під дощик, мов дикун,
Заводив танці в мене на очах.
Там я зростала смирним онучам.
Тяглися й мальви стрімко в небеса
(Навік лишилась в пам’яті краса).
Лиш за одне не картаю себе,
Що залишила в снах, село, тебе.
30.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812719
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.11.2018
Давно замовкли в нас пісні весільні,
Тепер весілля – рідкість на селі,
Та й ті перетворились на застілля,
Де поряд п’ють дорослі і малі.
Нема тих слів, що звичай прикрашають,
Магічну силу втратив рушничок,
І щастя теж по-іншому бажають,
Згубився український гопачок.
І атрибути маємо нові ми,
Хоча живі калина й коровай,
Стрічають наречених люди німо:
Пісень так і не вивчили слова.
І біль засів так глибоко й надовго:
Куди йдемо, а головне – із чим?
Може й тому рясніють у нас вдови,
Хоча, багато є тому причин?..
25.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812715
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.11.2018
В житті з нас кожен власну нішу має:
Борці – вгорі, покірні люблять дно.
Вони планету в спокої тримають,
Й що завтра буде, їм не все одно.
Але ж і без борців життя буденність
Приспала би у душах почуття,
Нагадуючи всім-усім у –енне:
Без боротьби зупиниться життя.
У цім і є, мабуть, ази секрету:
Гармонія існує не дарма.
Й це головне її життєве кредо,
Коли, якщо не літо, то зима.
31.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812602
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.11.2018
Тікають дні,
А з ними ночі й сни –
Так плине час, немов вода, у вічність.
Не в полотні
Букет життя рясний,
А в дійсності, де зоряна магічність.
Летить Земля
У просторі буття –
Не може бути повним світ без неї.
Він не спиня
Й не чинить вороття,
А нас веде життєвою стернею.
Стежина ця
У кожного своя,
І в кожного свої життєві грані:
В одних – борця,
У інших – глитая,
Та кожен є зигзаг життя-спіралі.
19.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812599
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.11.2018
Коли у сни вривається війна,
Що вигнала тебе з твоєї хати,
Коли у тебе цілиться вона
І ти уже не в сні почав стогнати,
То є твоє сьогоднішнє життя:
Вчорашній «брат» тебе і землю топче,
Й страждають мати і її дитя,
А серце біль, мов шашіль древо, точить.
Чому війною ти прийшов до нас?
Чи ж біль з любов’ю можна поєднати?
Не залікує рани ті і час…
А може, це домовились магнати
Цю землю опустошити до тла,
А нас, народ, по світу розігнати?
О доле, як погодитись могла?
Чи може бути та спокійна мати,
В якої діти десь, на стороні,
А їй же так потрібні їхні руки…
А мо’, стікають кров’ю у війні?
Чому землі такі послала муки?
Та так уже ведеться у житті:
Чергується в нім чорне і червоне –
Так, будемо трудитися-потіть,
І про свята повідають нам дзвони.
Ще житимемо на своїй землі,
Прошитій історичним довгим болем,
А ті, хто проти нас іти звелів,
Постануть на суді всі перед Богом!
26.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2018
Чарівна казка сиплеться згори…
То тче мережку дивна пані-осінь.
Сигнал вона дає для дітвори,
Що клопітне життя шкільне на носі,
То затяжним умиється дощем,
Бува, й пізньовеселкою заграє,
Чи вкриє золотим усе дощем
Й тоді нема чарівнішого краю.
3.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812455
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.11.2018
І знову осінь крила обагрила
Жовто-червоним подихом вітрів,
Далеким зойком в небі журавлиним
Озвався клин. Лісок вогнем горів.
Пливло повільно сонце в надвечір’я,
Щоби завершити і цей осінній день,
Застигли хмари, мов легке ганчір’я,
То біло-сіре, а то геть руде.
Як сонце за лісочком заховалось,
Мереживом засяяли зірки,
По тілу втома важко розливалась,
Згадавши день прожитий нелегкий.
14.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812346
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.11.2018
Добу осінню тішив листопад
І раптом на папір поливсь віршами,
Як і рясний серпневий зорепад
Чуттєву душу аж до дна вражає.
Дощі скупали осені красу,
Журба пташина з нею обнялася,
Вплела берізці золото в косу
Й немов вином, видовищем впилася.
Осіння казка не завжди сумна –
Частенько переповнена й дивами,
Де кожне з них, мов привид вирина,
Й фігура кожна ніби оживала.
Осіннє сонце особливе теж –
Воно дарує прохолодне світло,
На мурашиний полилось кортеж.
Він до пенька – вповні, порожній – звідти.
Готує всю природу до зими
І павутиння бабиного літа.
Ставок промінчик сонця заломив,
Щоби поету душу ним зігріти.
2.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812343
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.11.2018
Через сотні космічних літ
Білим ангелом я вернуся,
До крила твого пригорнуся…
Інші будемо ми і світ.
Але душі в нас будуть ті ж,
Де мережкою – слід кохання…
Це кохання, перше й останнє,
Недопите у цім житті.
Сонце знов буде дарувать
Світло нам і тепло, і ніжність…
Про людську й лебедину вірність
Стануть зайвими вже слова.
В світі цьому – лиш ти і я –
І по вінця в серцях любові,
Подарованої нам Богом…
А під нами – свята земля!
28.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2018
Поезія – політ у світ фантазій
І в глибину, у тихе дно душі,
А цінність її є й була щоразу,
Щоб вірші людям не були чужі.
Поезія – політ у вись, неспинний,
Коли, здається, світ уже в руках…
Від неї, справжньої, і кров у венах стигне,
І легше сяяти у темряві зіркам.
2.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812189
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.11.2018
Коли у пісні виростають крила
Й вона сягає сонячних висот,
Здається, що півсвіту підкорила,
Коли її співає весь народ.
Але пісні втрачають свої крила,
Коли народ невільником живе.
Коли до волі шлях йому закрили,
Такий народ втрачає все своє!
11.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2018
І знову жовтень стрілки переводить,
Щоби продовжити осінній день?
Чи щоби не відстать від тої моди,
Що від Росії грішної іде?
А мо’, людей вночі приспати хоче
Й підтвердженням цьому є дикий факт:
Поранений ізнов цієї ночі,
А перед цим – у Києві теракт.
Допоки жити будем під прицілом
Чужинців і своєї влади теж?
Застиг народ у мороці суцільнім,
Якому вже нема ніяких меж.
31.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811966
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 30.10.2018
Відпахло літечко у полі кавунами,
В саду – малиною, смородиною теж,
В гаю пташиними побавилось піснями…
І хоч між осінню і літом нема меж,
Вона за літом тиха лине, жовтокрила,
Встеляє листом бір і лісові стежки,
Тополя хваста щастям тополиним,
Ба, зна, що літечко сховалося в стіжки,
Де сіно аж хмільне. А ген, за небокраєм
Купляє саван білий матінка-зима.
Не чути й співу вже пташиного із гаю,
І кавунів у полі теж нема.
Не може ж літечко зустрітися з зимою –
Аж надто різні вони – спека і мороз.
Улітку ліс стоїть зеленою стіною,
Узимку ж повен снігу і погроз.
Та коли сонечко сміливіше погляне,
У теплих обіймах розтане сніг і лід;
Зазеленіють-зацвітуть тоді галяви,
Зустріне радо ліс пташок – весни послів.
29.01.2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811815
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.10.2018
Я серце своє в осінь закохаю
І подарую ніжності красу,
Щоби вітри північні затихали
І берегли узорчату росу.
А потім закохаю в осінь зорі,
Щоб землю берегли від холодів,
І води неглибокі і прозорі
Купали їх, де верби молоді.
Я в осінь закохаю ліс і гори,
Струною замузичу на вітрах
І піснею пливтиму над простором,
Щоб потонуть в осінніх кольорах!
4.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811811
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.10.2018
Закружляло листя в хороводі –
Вітер і зривав його, й трусив –
Падало на землю і у воду…
Сивий дощ із неба моросив.
Занедужала трава, зігнулась,
Не раділа холоду й воді.
Тихий легіт літа не забула…
Без тепла навколо світ збіднів.
І хоч до весни ще так далеко,
Упадуть на листячко сніги,
Та тепло повернуть нам лелеки,
Все зазеленіє навкруги.
8.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811700
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.10.2018
Росія злодієм ввірвалась в нашу хату,
Забрала Крим, півморя відняла
Та й заходилась світові брехати,
Мовляв, рука Хрущова нам дала
Його в далекім, п’ятдесят четвертім,
Ще й згоди у Москви не запитав,
А що татар лишилось менше чверті,
Росію не хвилює тема та,
Як не хвилює і земля Кубані.
А Білгород, чия була земля?
Расєя й право звикла дерибанить –
Такими постулати є Кремля.
Та нам не гоже голову схиляти,
Бо ж зависоку сплачено ціну,
Ніхто не прийде й землю нам звільняти,
І тільки нам закінчувать війну,
І розраховувати лиш на власні сили,
Щоб переможця одягти вінець.
Згадаймо, скільки доль вона скосила!
Усякому ж терпінню є кінець!
14.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811698
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.10.2018
Я долю шила рівними хрестами,
Бо так навчила ненька вишивать…
І діти, й внуки вже повиростали,
Душа ж моя ще сонячно-жива.
Й думки-птахи у голові кружляють:
Яке ж коротке це людське життя!
Уже й гніздечко діти залишають,
Я й не намилувалась до пуття.
У кожного в житті своя дорога,
У просторі, у часі – свій політ:
Хтось прожива, мов за дверима в Бога,
А хтось страждає, мов прив’ялий цвіт.
І розмах крил у кожного теж різний –
Не всі спроможні досягти мети.
В часи ж життєві, часто досить грізні,
Так хочеться і правнуків зростить!
Немає, знаю, особливих формул,
Як молодість до віку зберегти,
Я ж молитвами, щирими, по формі
Благатиму Отця допомогти.
18.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811578
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.10.2018
Болюча утрата кожна,
Найбільше ж болить лиш та,
Котру повернуть не можна,
Якої душа вита
У царстві, святім, небеснім,
(Нема звідти вороття),
А ти у човні, на веслах,
Пливеш по ріці Життя.
Коли ж утрата – дитина –
То є особливий біль,
Адже ти жива людина,
І біль цей завжди в тобі.
І вже до кінця – зітхання
Й питання-слова німі:
Це доля чи покарання?
За що і чому мені?
18.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811573
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.10.2018
Хтось честолюбністю назве це,
А хтось – крутіш слівце знайде,
Як слуха пісню мого серця,
Що од Всевишнього іде,
Тому ж шкода, як пропаде.
Все те, що із душі лилося
Бувало, й спати не дало,
Хоч посивіло вже волосся,
Й не молода уже давно.
Може тому й не все одно?
Я ж хочу, щоби не згубився
Той лебединий серця спів
Про те, як долі шлях стелився –
Десь раював, а десь кипів
Серед людей, серед степів.
Яка стрічалася недоля,
Як свій леліяла я цвіт,
Як всі гуртом будили волю
І здивували цілий світ.
Такий я маю свій одвіт.
24.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2018
На струни осінь золото низала,
Коли почався перший падолист.
Щоранку сіре марево сповзало,
І журавлі у вирій подались.
Відклекотіло небо журавлями
І загойдалась срібно-біла нить –
Мережки розгубились між гіллями,
А поміж трав водиця струменить.
Дивлюся на живу холодну воду,
Що неба клаптик виткала в собі,
І проглядається життя струмка на споді.
Ніхто спинить не може його біг.
6.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811432
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.10.2018
Осіння казка… Хто її придумав?
Красою хто такою наділив?
Чи сонечка прощально-дивний струмінь,
Котрий доріжку з літа простелив?
А чи вітри, що силу й волю мають,
Й благословили з Богом ту красу,
І ранки сиві вкутали в тумани,
Для неба ж припасли безмовний сум.
Зіткали і сорочки різнобарвні,
Прибравши в них дерева і кущі,
Й стоять вони не золоті – багряні,
Щоб святом відродитись у душі.
26.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811310
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.10.2018
Дрімає ранок в обіймах туману,
Трава стежину росяну пряде.
А по ставка гладкій блискучій длані
До качки качур радо в гості йде.
Душа його закохано співає,
А крила тіло віддано несуть.
Ніхто і почуттів з них не ховає,
Адже життя у цьому бачать суть.
Вода ще спить, придавлена туманом,
І очерет замислено-німий.
Йому ця пара буде талісманом
Під подихом суворої зими.
23.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811306
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.10.2018
Де дороги зійшлись хрещато,
У гніздечку-садочку хата,
Вся низесенька і біленька,
В ній жили ми і тато, й ненька.
Солов’ями співали роки,
Поки в світ ми пішли широкий…
Сльози щастя застигли в неньки,
Коли стріла внучат маленьких.
А яким же був гордий тато:
Онучаток вчив майструвати,
І садок дарував їм груші,
Щоб добрішими були душі.
Вже дорослі усі внучата…
Не дороги – стежки хрещаті,
І ні тата, на жаль, ні неньки,
Посіріла й хата біленька…
Де дороги лежать хрещаті,
Вже не біла, сіренька хата,
Мохом сивим садок укрився –
Без родини теж… зажурився!..
Де дороги зійшлись хрещато,
У гніздечку-садочку хата…
Вся низесенька і... сіренька,
В ній жили ми і тато, й ненька...
28.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811179
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 24.10.2018
То не сурми заграли –
Бій клекоче важкий,
Небеса – у загравах,
У крові – колоски.
Не дощем плаче небо –
Дим із кров’ю обнявсь,
Похилилися верби,
Затужила рідня.
Гинуть кращі із кращих
У бою вояки…
Дзвони стогнуть і плачуть,
Душі рвуть на шматки…
Але нас не зламати
В буреломі війни,
Україну і матір
Будем всі боронить.
14.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811174
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 24.10.2018
Коли у вірша виросли ті крила,
З якими піснею він став, пізнавши лет,
Здалося, друге дихання відкрилось,
І усвідомлюєш тоді, що й ти поет.
Це відчуття не кожному відоме,
Коли із піснею і ти летиш у даль,
І дякуєш за все це Богу й долі,
Й не знаєш сам, радіти чи ридать.
В такі хвилини серце то німіє,
То витанцьовує у грудях гопака,
Душа від щастя того теж хмеліє,
Обнять готова світ і співака.
В житті так мало хвилювань подібних,
Коли стаєш крилатий, ніби птах,
Віддав землі, знедоленій та рідній,
Те, що носив у серці й на устах.
23.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811087
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.10.2018
Вдяглись дерева в ризи там і тут
В багряно-жовті, мідно-золотисті,
Гвоздики й чорнобривчики цвітуть.
І сонця м’ячик нижче покотився.
Сумує небо сіро-голубе,
Бо ж розгубило клаптики-хмаринки.
Трави журавлик в лузі не скубе,
І мишка в нірку потягла скоринку.
Лежить земля розшитим рушником,
Немов палітра різнокольорова.
Тумани сиво-білим молоком
У ранки заблукали сіроброві.
17.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811085
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.10.2018
Обнімімось, браття-українці,
Поміж нас хай селиться любов,
Головне в житті – то не червінці,
А добро, родина, мир і Бог!
Біль-війну ми разом подолаєм,
Героїчний маємо народ,
Й зацвіте веселка понад краєм,
Закінчиться ера перешкод.
Обнімімось, браття-українці,
Не слабіють м’язи наших рук
Налила нам доля бід по вінця,
Кров козацька капає з хоругв.
Волею все ж будем смакувати,
Дорожити і своїм ім’ям,
Бо одна в нас Україна-мати,
Як одні батьки, земля, сім’я.
14.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810883
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2018
Війна і мати – вічні антиподи:
Одна з них забира людські життя,
Й лиш матерям завдячують народи,
Йдучи шляхами боротьби й звитяг.
Нема у світі ще такої сили,
Щоб роз’єднала неньку і дитя,
Щоби в душі тепло те загасила,
Дароване їй Богом і життям.
Приспів:
То не туман упав матусі в коси,
І у очах не роси зацвіли,
Душа її в молитві миру просить,
Не гинули щоб у війні сини.
У маминому серці свіжа рана:
Синок її поліг у боротьбі,
У чорний біль прибралися й заграви,
Невипитий, невиміряний біль.
Чи є та сила, біль щоби скосила
У маминій розіп’ятій душі,
Утратила вона надію-сина,
А душі ж їхні рідні – не чужі!
Приспів.
21.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810878
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 22.10.2018
Їх, люблячи, солдатками назвали,
А це важливо: смакувать любов
Тоді, коли навколо бід навала,
Вона ж – з коханим, а над ними – Бог!..
«Солдатка», – хтось занадто грубо кине,
Вкладаючи в це слово інший зміст,
Не знаючи, як важко її спині,
Нести незрозумілу чорну злість.
Солдаткою її й життя назвало
І ношу жінці нелегку дало:
Синочка (плід кохання). Хто те знало,
Яке кохання поміж них було.
Вони ж служили разом у Донбасі,
Ба, боронили край від москалів…
Війна щодня їм корчила гримаси,
Та вірними були вони землі.
Й кохання несподіване і чисте
Їх запросило під своє крило…
(З очей сльозинки срібні, мов намисто
Вниз покотились…) Ой, було ж… Було…
Та щастя їх чомусь було коротке,
Не мало воно й штампа в паспортах…
Для неї був не зовсім замкомроти…
Синок на нього схожий підростав…
Поліг той командир на полі бою,
У спадок їй залишив малюка…
Вона ж живе із сином, фото й Богом,
Ростить для України вояка!
18.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810841
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 21.10.2018
Господарює осінь за вікном,
ЗолотолИстом застеляє трави,
Смакує молодим іще вином,
Коли останні викосить отави.
Вітрів спинити так і не змогла,
Забула, мабуть, що вони крилаті.
Схолола після літечка земля.
Птахи не хочуть вечір звеселяти.
Охрипли солов’ї довкруж давно,
Частіше «кар» вороняче лякає.
Удень ще гілля ходить ходуном –
До клімату осіннього звикає.
У помарач вдяглась горобина,
До сонця руки радо простягає.
Навіть узимку сонячна вона.
З калиною вони окраса гаю.
Там особливим полум’ям горять
Поміж дерев дуби, берези, клени…
Вони серця уміють підкорять
І восени, і влітку, як зелені.
22.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810839
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.10.2018
Мов парашути-ниточки в повітрі,
Пливуть над нами й плесом озерця,
Та ось мережка бабиного літа
Торкнулася до донечки лиця.
Мала побігла, щоб одну піймати, –
Зустрівся їй мурашник на путі,
Коли ж я доню стала підіймати,
Той парашутик далі полетів.
А там, на вітах голих, без листочків,
Мережки срібні водять хоровод,
Намиста білого висять кругом разочки –
Їх осінь ткала із небесних вод.
11.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810613
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.10.2018
Поезія – це вічне джерело,
З якого п’ють, та випити не можуть.
В святій душі воно живе й жило,
Це правди шабля і міцний шолом,
Це і покара, й нагорода Божа.
Сьогодні знов замислитись пора,
А хто ж поет? Провидець словоблудий?
Котрий думки в один букет збира,
Котрі і час ніколи не стира,
Безсилий перед ним і сам Іуда.
Поезія – то вись і глибина,
Таврована пророчими словами.
У ній є все: й непрощена вина,
І із собою у собі війна.
Її не п’ють поетики, так звані,
Бо є в ній та магічна сила слів,
Де кожен звук – чуттю і серцю рана,
Що виливається у вірші і пісні.
Й живе тоді він не в блаженнім сні,
А трунок п’є із Вед і сур Корану.
Поезія – то мед і гіркота,
П’ючи які, впивається не кожен.
Митцю тісна корона золота,
Не обере він долю і крота –
На землю грішну посланець він Божий!
24.09.2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810612
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.10.2018
Вгорі над нами, мов завмерли, хмари,
Розіп’ятий заткавши небокрай,
А у долині м’ята всіх дурманить,
І манить ліс грибочків назбирать.
То осінь за пеньочок зачепилась,
Готує землю й небо до зими:
Вдень сонце світлим м’ячиком котилось,
А ранки одягалися в дими.
Куйовдить часто ранок мокру тишу,
І сплески риб зненацька спокій рвуть.
Дрібненькі хвильки осоку колишуть,
Ховаючи свої сліди в траву.
15.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810268
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.10.2018
Допоки крутиться Земля –
Жива планета,
Допоки матінка жива –
Цвіте життя.
Вона розірве будь-які
Тенета,
Коли потрапить у біду
Її дитя.
Бо матері любов
Настільки сильна,
Що здатна подолати
Все і всіх,
Пробачити непутнім
Доньці й сину,
Не завжди розуміючи
Свій гріх.
Єдиного пробачить
Не готова:
Це підлу зраду друга
Чи землі,
Й душа її не знайде
Того слова,
Котре б служило їм,
Як оберіг.
7.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810257
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.10.2018
Тікало літо через гай,
Сліди лишаючи в долині,
За ним ледь осінь устига,
Вже крони кленів запалила.
Росою трави застеля,
Густим туманом низом плине.
Схолола, врешті, і земля.
Сивіють островки полинні…
Озвалось небо журавлем –
Ключі-трикутники усюди…
Грибок махає їм брилем…
Багаті звірі, ліс і люди.
4.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810133
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.10.2018
Осіння ніч в кишенях сни тримає,
І ділить їх на всіх-усіх людей,
А коли ранок вирветься з туману,
Тоді й дорогу сонечко знайде.
Прорве воно завісу щільну, сиву
Несмілим, першим променем згори.
Нечітко ляже в мареві курсивом,
Як свідок осені й ранкової пори.
Ще вітер не насмілиться повіять,
Красу боїться ранку сколихнуть.
В росі купають айстри свої вії,
Щоб сонечку закохано моргнуть.
Осінній ранок – то не просто казка,
Що з марева, мов човен, виплива,
Він той, хто для душі дарує ласку,
Яку не передати на словах.
21.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810128
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.10.2018
Коли в очах купається краса,
А в серденьку – любов до України,
І кличуть твої крила небеса
Й душа в тривозі, хоч і не чаїна,
Ти є ЛЮДИНА!
Коли твій час, мов мить одна сплива,
А кожна днина – Божа нагорода,
Коли душа дзвенить твоя, співа,,
І гріють її дії і слова,
Ти є ЩАСЛИВИЙ !
Коли ж душа багата на добро,
А у її глибинах – не червінець,
І любий світ цей сивий і Дніпро,
Несеш святеє космосу тавро,
Ти – УКРАЇНЕЦЬ!
7.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2018
Поезія – політ, але ж куди?
Відомий класик каже: в невідомість,
Де не було й тепер нема біди,
І де не відчуваєш болю-втоми.
Я ж мислю, це – у космосі політ
І шлях в душі людської лабіринти,
І скільки б не було поету літ,
Він сіє світло, вчить добро творити.
Поезія – негаснучий вулкан,
І його магму важко не помітить,
Він – без кордонів, не дає звикать
До сірості, а змушує тремтіти.
Поезія – це вибух без війни,
Що здатен небо Боже сколихнути,
Примусить і сльозу гірку зронить
І ланцюги сталеві розігнути.
Поезія – важкий до серця шлях,
Що вміє струни й мертві оживити.
Комусь – це сонце, іншим – переляк,
Та пить її – святі безсмертні миті.
2.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809987
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.10.2018
Де вітри гудуть в Донецькім полі,
Верби гнуться низько до води,
Там боронить Україна волю
Від чужої чорної орди.
То не біла чаєчка кигиче
І крилом водицю дістає,
То матуся сина долю кличе:
«Урятуй в бою дитя моє!»
То не срібло – вранішня росиця
Заіскрилась в сонній осоці –
То сльоза солона удовиці
Покотилась по її щоці.
Не вітри в далекім полі свищуть,
Нагинають верби до води…
Матері, сини і удовиці
Вже боронять землю від орди.
17.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809813
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 13.10.2018
[i]Такий позивний мав 28-річний снайпер з Харківщини Олег Чепеленко. Загинув 7.08.2015., підірвавши з собою ворога. До війни був учителем інформатики в сільській школі. Єдиний син у сім’ї.[/i]
Йому зозуля мало накувала:
Лиш 28. Чи скупа була?
У 98-ій воювали
І друзі, й він. В Донбасі. Край села
Бій довго йшов, та силоньки не рівні…
Упав його й останній побратим…
Земля стогнала… Вирване коріння
Ридало соком. Чорно-сірий дим…
Олег лежав, оглушений ударом,
Не чув, як ворог підійшов впритул…
Коли ж розкрились очі, все згадалось.
Точніш, піймалась думка на льоту:
В полон? О, ні! Та чаша – не для нього.
Він снайпер. Отже, гідність збереже…
Устав повільно на слабкі ще ноги…
Ведуть, де міни… Сепари… Невже?!..
Схопивши одного із них за плечі,
Він на розтяжку разом з ним упав…
Душа злетіла в вись, де шлях лелечий…
І з сепарів ніхто вже не ступав…
Немає «Хакера» у 92-ій…
Чекає школа й… матінка його…
Він українцем був і справжнім другом,
Не осоромив прізвища свого…
Чому ж, зозуле, ти була скупою,
Коли йому пророкувала вік?
А може, ти була іще й сліпою –
Не бачила, який це чоловік?
Він красень був, а став іще й Героєм,
Таких, як він, у світі пошукать.
А може, лиходії долі кроять?
О, як же важко до смертей звикать!
12.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809812
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.10.2018
Учора четверо синів наших убито…
Завчасно доля їх скосила жито…
І знову четверо у вирій подалися…
Це України вірнії сини.
«О діточки! Чому ж не вбереглися?
Чому згоріли у вогні війни? –
Земля кричить, а їх підбиті крила
Повільно понесли в захмарний рай…
Саме вони шлях ворогу закрили,
Тепер летять поміж війни заграв.
Вдяглась у траур осінь жовтолиста…
Зайшлися болем мамині серця.
Чотири ангели у зоряній колисці
Чекають на Небесного Отця…
12.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809770
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.10.2018
Іду-дарую посмішку всім щиру,
Хай люди її іншим понесуть,
Щоби жили ми в щасті і у мирі
Й пили, мов чари, зоряну красу,
Щоб кожен день приносив тільки радість,
І землю власну кожен з нас любив,
Щоби гірке забули слово «зрада»,
І не зазнали підлості й ганьби.
Щоби жили щасливо наші діти,
І мрії їхні розрослись життям,
Нова зросла щоби у нас еліта
Після важких виснажливих звитяг,
Тоді і сонце радо посміхнеться
Й зоря ясніше в небі засія,
Красу Швейцарій, Грецій і Венецій –
Усе вмістила матінка-земля.
Іду-дарую посмішку всім щиру –
Хай люди її іншим понесуть,
Щоб ми жили у щасті і у мирі,
Бо саме в цім життя людського суть.
15.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809768
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.10.2018
Летять літа крізь осені і весни,
Крізь літечка і зими теж летять…
Пряде їм доля з жита перевесла,
Назвавши лет той коротко «життя».
І хоч буває доля нерадива,
Та саме їй вручило нас життя.
Люби її, як сонцедайне диво,
І знай, що ти також її дитя!
19.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809696
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.10.2018
Малюнок осінь виткала в діброві,
Мелодією скріплений октав,
На листя жовте, впали краплі крові –
Так журавлів у небі клен вітав.
Ген небо розляглося пеленою,
Вплелося сірим смутком у хмарки,
Й картина ця здається неземною.
Милуюсь нею вкотре залюбки.
А там, о Боже, рай, святий, та й годі:
На шатах – злота дивна пектораль,
І птах собі знайшов якраз нагоду –
Мелодію, осінню теж заграв.
19.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809693
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.10.2018
Коли засинає вечір,
То тіні ховаються в лози,
А клену багряні плечі
Зволожують роси-сльози…
Й імла вгорі сіроока
Покличе зірки на волю,
І дня обережні кроки
Затихнуть в селі і в полі.
Навколо заосенилось…
Вітри грають в колисанку.
Ще літо допіру снилось…
Снують вже тумани зранку.
3.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809445
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.10.2018
Ніч виколисує з черева чорного ранки,
Котрі росою спішать дикі трави вмивать,
Радо відвішує сонечко хмару-фіранку,
Й кожну травинку промінням своїм вишива.
А коли сонця луги і дерева нап’ються,
Плетивом сивим тремтітиме тихо роса…
Сонячно квіти, мов діти малі, засміються…
Це неземна таки, справді, навколо краса.
28.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809444
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.10.2018
Поезія – політ у світ фантазій
І в глибину, у тихе дно душі,
А цінність її є, у кожнім разі,
Щоб вірші людям не були чужі.
Поезія – політ у вись, неспинний,
Коли, здається, світ уже в руках…
Від неї, справжньої, і кров у венах стигне,
І легше сяяти у темряві зіркам.
2.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809352
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.10.2018
Купає осінь в морі золотавім
Сади і парки, і ліси, й гаї.
Цвіли колись на сонці так литаври,
Хоч не були для осені свої.
Сьогодні осінь міддю теж сміється,
Оранжево-червоно з бурштином,
А коли дощиком згори проллється,
Грибом запахне й молодим вином.
Нема пори, багатшої за осінь
Й чарівнішої, мабуть, теж нема:
То забреде у дідуха колосся,
То вітром стугонить, хоч не зима.
24.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809348
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.10.2018