| Сторінки (40/3943): | « | 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 | » |
Гортає час нам сторінки історії…
І білі, й чорні плями є на них –
То буревії мчали над просторами,
Тавруючи людей вогнем війни.
Історія не пробачає зрадоньки,
В цім переконує життя нас кожен раз,
Тож краще пити полинову правдоньку –
Це не лише одна з красивих фраз.
Вмій розпізнати і неправду, й істину –
Вони, як протилежні полюси,
Не завжди вір тому, що несуть вісті нам,
Пробачення забувши попросить.
Не може правда буть завуальована,
Чи присолоджена, неначе то десерт,
Адже земля, немов жона згорьована,
Розкаже рано-пізно все про все.
30.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2019
У кожного свій ряд випробувань,
Де поряд злети й болісні падіння,
Де справи голосніші за слова,
Де боротьба чергується з терпінням.
Тоді, коли радієш ночі й дню
І дякуєш за все, що маєш, Богу,
І коли друзів маєш, і рідню,
І серце, вщерть наповнене любов’ю,
Ти у житті оцім не одинак,
Бо поряд той, кого душа голубить,
Запам’ятаймо істину, однак:
Живе, а не існує той, хто любить.
25.07.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824311
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2019
Ненавчена поїхала я з дому,
Недопила дитячого тепла,
Плила назустріч долі невідомій
І надто вже довірлива була.
Я щастя в долі і в людей просила
І мріяла, що стрінуся із ним,
Та поруч щастя інших колосилось,
Моє ж було на дні аж борозни.
Я грузла в ній, долала біль-тривогу,
Аж поки проросло моє зерно
Добра й любові. Вийшла на дорогу,
Тримаючи терпіння знамено.
На жаль в житті буває так частенько,
Коли камінням встелена тропа,
Залишивши і дім, і рідну неньку,
Стрічаєш долю, що по ній ступа.
4.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2019
Коли у казку ти уже не віриш
І розумієш значення хреста,
І відчуваєш всі акорди ліри,
І правдою освячуєш уста,
Тоді ти той, із ким комфортно слову,
Землі ти і володар, і слуга,
Для того, хто перо взяв, це основа,
Бо правда, кажуть, в серці – не в ногах!
28.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2019
Я день свій починаю із пісень,
Неначе Богом обрана пташина.
Вони болючі, бо про все, про все:
Дорослою як стати я спішила,
Як вилітала з отчого гнізда
Назустріч бурям і життєвим грозам,
Як з долею змагалась і… одна,
І не зважала на її погрози,
Як підіймалась журавлем увись
І падала униз важким камінням,
Як коси з сивиною обнялись,
А я все шліфувала своє вміння.
Та рятували спогади не раз
Мене в житті і мамина молитва,
Раділа, коли все було гаразд,
Хоча й поранена виходила із битви.
Скрипіли тоді і душа, й перо,
Даруючи мені нове творіння.
Надію маю: буде ще добро
І небо нам пошле благословіння!
25.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2019
Три речі в світі цьому непідкупні:
Сумління, правда і… великий Бог.
Їх ані знищити, ані закути,
Бо будить кожна праведну любов.
І просяться до вуст моїх питання:
Ким той є, хто на святість замахнувсь,
Чи в буднях історичних не розтануть
Трагічні долі дідусів, бабусь?
Хто знищив пів моєї України,
Татар позбавив і землі, і хат,
У душах сірі залишив руїни?
Відповідаю: він – грузинський кат.
Хто вкинув долі у репресій жорна
І змушував до бід своїх звикать
Під звуки маршів і пісень мажорних?
Відповідаю: він – грузинський кат.
Хто влаштував сміливцям сандармохи,
Щоби в них думку вільну замикать,
І долі руйнував, і віру в Бога?
Відповідаю: він – грузинський кат.
Хто запалив нам Другу Вітчизняну,
Бажаючи півсвіту залякать,
Повісив горе на людей незнане?
Відповідаю: він – грузинський кат.
Кажуть, що Другу світову він виграв,
Та чи повірить у цю казку Бог?
А хто еліту українську викрав
І напоїв їх кров’ю Сандармох?
«Отец народов!».. Чи не верх цинізму?
До ймення цього змушував звикать,
Народ по трупах вів до комунізму
І в вуса посміхавсь грузинський кат!
Стежки встелив цвіт не одної нації…
А хто не в вічність – за кордон рушав,
Зерно посіяв там своє: у Франції,
В Німеччині, Канаді, США.
Коли я бачу, як портрети Сталіна
Здіймають над собою люди знов,
Міркую: мізки чи туди поставлені,
Й не вмію пояснить таку любов.
29.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2019
[i]Переглянула портрети героїв, загиблих у Донбасі за 2018р. і…
[/i]
А були ж вони зовсім діти,
Посміхалися часом в снах,
Полюбляли цукерки й квіти…
Та зустрілася їм… війна.
Вони там за дітей, за інших,
За коханих і матерів,
І за землю, що найрідніша,
За прозору синь угорі.
За рідню свою і за друга,
І за вишню в саду своїм,
Щоби вражу спинить наругу,
І за вечір, де солов’їв
Розливається спів навколо,
І за день без війни, ясний…
Не повернуться вже ніколи
України вбиті сини.
Із портретів – дитячі очі,
Навіть погляд не затвердів…
Це вони зупинили злочин –
Вічно юні і молоді…
2.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2019
Є в ній таке щось ніжно-незбагненне,
Яке не просто кожному пізнать –
Душа вкраїнська, що керує нею,
Не вимагаючи для себе ні відзнак,
Ні похвали, ні нагород високих.
Не змінює її й тривожний час,
Хоча згубилось тихе слово «спокій»,
Відколи загорівся наш Донбас.
Так, вона жінка, справді, незвичайна,
Мадонни у ній серце і слуги,
В очах зірки, ясні і величаві,
І біль за тим, що гине навкруги.
Не розминулася душа її з війною,
Болить їй біль вдови і вояка,
Літа її не дружать з сивиною,
Й гроза російська зовсім не ляка.
28.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823828
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2019
Ще осінь іній не вплітає в коси,
І рідше посмішка навідує уста,
Та скапують з очей щасливих роси
І вогник доброти в них не розтав.
Вона така ж красива, мудра, ніжна,
Як і колись – не дин десяток літ,
В душі ніколи не буває сніжно,
Бо любить і людей, і цілий світ.
Хай не завжди гладка її стежина,
Вона свій шлях упевнено дола,
Адже давно і мати, і дружина,
А це щоденні клопоти-діла.
Хвилює серденько чутливе її груди,
Не у прості ми живемо часи.
Себе вона дарує щедро людям
Й краплинки незів’ялої краси!
28.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2019
Світяться-сяють у небі високому зорі,
Декотрі котяться й тихо згорають в імлі,
Товпляться-мучаться думи мої непрозорі,
Чом же так мало, так мало добра на землі?
Сиплються з неба серпневі рясні зорепади,
Повняться сивою казкою небо й земля…
Диво це, диво ніяк неможливо проспати.
Адже з зорею краплиночка серця згоря.
27.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко),
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2019
То не крилаті лелеки
Понад землею летять,
То у дощі, і у спеку
Плинуть-минають літа.
Квітнуть душі перевесла,
Спалахи п’ють блискавиць,
Хоч притомилися весла,
Воду п’ю з рідних криниць.
Бавиться осінь із вітром,
Листям кружляє в танку,
Сонцем напоєне літо
Спить у осіннім вінку.
І полонять моє серце
Звуки німої струни,
Блиснули очі-озерця –
Щастя сльозу не спинить!
21.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2019
Ніхто не знає ті дороги,
Якими доля поведе
Тебе від отчого порогу,
У світ широкий, до людей.
Шляхи ті часто кострубаті –
Душа і ноги заболять,
Не поспішай кінці рубати,
Бо це твоїх батьків земля.
А ти, дитя в її долонях,
Красою неньки упивайсь,
Будь все життя в її полоні,
В країну мрій щоб ніс Пегас.
Озбройся і мечем, і словом,
Щоб дітям все це зберегти,
Бо світ не завжди кольоровий –
Це зрозумів, напевне, ти.
Та щастя більшого не треба,
Як під ногами та земля,
Яку подарувало небо,
І сонцем рай твій звеселя,
Як ти ідеш по ній сміливо,
Й тікає обрій від очей,
А ти життєве топчеш жниво,
Де поряд не одне плече!
27.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2019
Я світу сутність хочу зрозуміть
І осягнуть усі його деталі
Не із написаних ученими томів –
Єством своїм, щоб рухатися далі.
Дізнатись хочу, де коріння зла,
Щоби не проросло воно печаллю,
Щоб матері за дітьми не кричали,
Бажаю світ цей до дрібниць пізнать,
Дізнатись хочу, де живе любов,
Щоби її на Землю запросити,
Щоби благословив усіх нас Бог
І зло відсіяв найгустішим ситом.
Не поле – душі хочу засівать
Невимушеним українським словом,
Бо слово для людей – першооснова,
Тож мушу світ наш словом оспівать,
7.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2019
Просинаймось, українці,
Доля ж наша на кону,
Росіяни вже – не німці
Нав’язали нам війну.
Просинаймося, панове,
Вила і шаблі – до рук:
Затіва Росія знову
Смертоносну підлу гру.
Просинаймось, досить спати,
Воля й зло на терезах.
Не поможуть нам дебати,
Коли твориться гроза.
Просинаймось, чесний люде,
Дорогий не втратьмо час,
Тільки у бою здобудем
Крим свій, море і Донбас!
18.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2019
Війна і мати, доньки і сини…
Трикутник надскладний виводить доля,
Коли «200-им» прибува з війни,
Той, хто в Донбасі боронив нам волю.
Тоді втрачає мати сенс: як жить?
Немов земне тяжіння утрачає.
Втомившись за дитям своїм тужить,
Вона його… на небесах стрічає
А ми? Де ж ми? Чи вміємо знайти
Те слово, щоби душу ним зігріти?
До серця матері ті відшукать мости,
Куди уже не прийдуть їхні діти?
І хочеться кричать до хрипоти:
Хто ж ми тепер? Де людяність згубили?
Зарились у буденність, мов кроти?
Не розуміємо, що ми себе зганьбили?
Й провину, мов тягар, будем нести
Крізь терни і невдачі вже до скону.
Не йтимемо, а будемо брести,
Шукаючи для прощення ікону…
А маєм матерів цих шанувать,
Бо це вони зростили тих героїв,
Котрі любити вміли й воювать,
І не дозволили країну перекроїть.
Їм руки варто всім нам цілувать
За їх неспокій і довічні муки,
За відданість землі – не на словах,
За передчасну назавжди розлуку,
За ночі, за безсонні й чорні дні,
Котрі свинцем лягли на ніжні плечі,
За те, що в них поменшало рідні,
За сум в очах, що рано кличе в вечір…
14.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823400
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2019
Найважче для душі – її зневіра,
Яку непросто нести у собі,
Рятують тебе друзі, рідні й… ліра,
Якщо вона присутня у тобі.
Свої думки ти в неї запрягаєш
І мчиш туди, де ще ніхто не був,
Пів світу облетіти устигаєш,
Адже для мрії не бува табу.
Тоді зневіра тихо відступає,
Частіше гине, іноді втіка,
І вже тоді про тебе забуває –
Її надія на добро ляка.
20.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2019
Життя – це боротьба, скоріш – війна
За себе, власне «Я», не за кордони,
Політ стрімкий у повну невідомість.
Його окраса – зморшки й сивина,
В нім полином присмачені меди,
Які нам посилає Боже небо,
І у плечі подружньому потреба,
Де гріє не завжди тепло родин.
Життя – це твої дії і слова,
Це шлях, де ти звичайний подорожній,
Коли душа твоя, напівпорожня,
Багатшає, а іноді й співа.
Життя – скоріш по гравію це шлях,
Аніж стернею, а чи споришами,
Коли ти в завтра сміло вирушаєш
І на шляху колючім не закляк.
Шлях на Голгофу кожен свій дола,
Ба, іншого у світі ще немає,
А щоб собі ми спини не зламали,
Господь по силі хрест нам наділя.
То ж жить – не значить споглядати світ,
А діяти – в цім сенс життя людського.
Впивайся ним, поки нема оскоми,
І не важливо, скільки тобі літ!
19.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2019
(Бій відбувся недалеко від Бахмача 29 січня 1918р.)
Земля нагадує тобі
Про перший і останній бій
Під Крутами. Всі полягли
І лиш тепер перемогли…
Ішла війна… Без правил, без пощади…
Й була вона – не на життя – на смерть.
Йшли молоду країну захищати
Ті, хто шинелі вкоротив на чверть:
Студенти-хлопці, молоді, вродливі,
Талановиті – України цвіт –
Розумні, а ще трохи особливі,
Бо вірили. Їм дивувався світ,
Коли дізнався про маленькі Крути,
Де бій… ненавчені тримали вояки.
Стікали кров’ю їх розбиті груди…
А може, й нецілований який
Поліг, щоб Україна існувала,
Щоб вільною була його земля,
Їх кров на холоді швиденько застигала…
І місце іншому він, мертвий вже, звільняв.
Був музикант між ними – юний Паша,
Хоч документи в нього на Павла.
Частенько грав їм українську, «нашу»,
(Гітара з ним, як подруга, була).
Прибув він з нею і сюди, під Крути, –
Не міг лишити в Києві її,
Адже по-іншому, ну, як могло ще бути?
Гітари зойк востаннє продзвенів…
Стояли до кінця… Та сніг сховав їх подвиг…
Над тілом кожного могилку все ж намів.
У нас, сучасних, викликає подив:
Як наш народ мовчати стільки міг!?
Всі українці добрі, щедрі, дужі,
В сум’ятті дум я знов звернусь до них:
«Чому згорали люди небайдужі
В вогні незрозумілої війни?»
Та правду вже нікому не спинити,
І пісню ту закінчать молоді,
Такі ж вродливі і талановиті.
І не повториться те, що було тоді!
12.11.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2019
О, це не просто жінка –
Ця жінка – українка,
А це багато важить
Для пізнання жінок!
Усміхнена, мов квітка,
Не очі – цвіт барвінку,
І вік ще не поважний,
І коси, мов льонок!
Красива вона й світла,
І сонячно-привітна,
Здалось, навколо неї
Цвіте весняний день.
Не буде переводу
Її міцному роду:
Яскравою зорею
Синок услід іде.
Скажу заради правди:
Така в бою не зрадить,
Адже коріння має,
Де особливий ген.
Лягли літа на плечі,
Далеко її вечір.
Хай щастям очі сяють,
Неначе галоген.
Хай пишеться й живеться,
А прийде час, хай жнеться!
Нових здобутків творчих,
Невтомного пера!
Хай доля посміхнеться –
На те й життя дається –
Душі людської зодчим
Прийшла їй стать пора!
24.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823168
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2019
Я звикла все робить наперекір,
І найчастіше діставалось долі:
Були солодкі миті і гіркі.
Мене все ж не лякала невідомість.
Ішла, не зупиняючись в путі,
Хтось називав мене дитям наївним.
А мо’, й була щаслива тим в житті,
Що вірила в добро і світлу мрію?
Іду й тепер без совісті гризот,
Із вірою іду й надію маю:
Ніяка сила не злама народ,
Якому сам Всевишній помагає.
18.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2019
Сьогодні це потрібно не отим,
Хто долею своєю доторкнувся
До боротьби за Україну. Молодим,
Бо їм тут жить, кохати і цвісти,
Щоби рабом ніхто з них не прогнувся.
Життя – завжди є вічна боротьба
За себе, за родину чи країну,
Й перемага не той, у кім журба,
Хто у пориві гніву все руба,
А той, хто вірить в завтра України
І підніма державу із руїни.
14.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2019
Любові вічне джерело
Нам подароване
І лиш багатшає воно,
Коли не сховане.
Коли ж даруєм її ми,
Любов та множиться,
Бо ж живемо межи людьми –
Кохати хочеться.
Любов’ю світиться душа,
Мов трави росами…
Топтать її не поспішай…
Літа до осені…
Цінуй із нею кожну мить,
Аж поки зможеться,
І по життю іди з тими,
З ким серце проситься.
7.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822762
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2019
"Сьогодні мені присудили 6 років в’язниці... Дякую за подарунок на день Добровольця", - кіборг ДАПу Геннадій Дубров. Такий запис залишив 17березня 2017року Геннадій Дубров («Бізон»), володар нагрудного знака «За оборону Донецького аеропорту», доброволець з 2014 року, котрий у складі 93 бригади захищав Піски, аеропорт, був десантником 80 бригади, а 31 серпня 2015 року разом зі своїми побратимами сказав ні особливому стутусу Донбасу.Через 30 днів після вироку відбудеться апеляційний суд за адресою: м. Миколаїв, вул. Садова 2А.
Він волю й долю захищав країни,
Собою ризикуючи не раз,
Та в суддів душі зовсім не боліли
За тим, хто рятувать помчав Донбас.
Виносили свій вирок добровольцю,
Який тепер мав право святкувать
Із побратимами. Народ застиг у шоці:
Героя у кайдани закувать?!..
Що ж за державу ми тоді будуєм,
Коли закон для всіх нас – не один?
Чому такий, як він, лише бідує?
Чому в судах – династії родин?
На цілих, на шість років у … в'язницю?!
Народе, ти глухий, а чи німий?
Як можна знов системі цій кориться?
Чи на Майдані то були не ми?!..
20.03.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2019
О краю мій, усе в тобі сплелося:
З волошок, жита й маків диворай,
І золото пшеничного колосся.
Й річок гірських пісенний водограй.
Твоя земля небачено багата,
Манила південь, захід, північ, схід,
Вривались вороги в біленькі хати
І корчували український рід.
О краю мій, ти та перлина світу,
Що винесла всі муки лихоліть,
Позбувся ти немало свого цвіту
У вихорі розбурханих століть
І вистояв, одягся у розмаї,
Купаються в льонах де небеса,
Де сонечко змагається з туманом,
А ворог знов лама свого списа.
О краю мій, замріяний і пишний,
Несу тобі на рушнику любов,
Де цвіт калини й маминої вишні,
Й душа моя, мов сонце, без оков.
16. 01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2019
Ми ті, мабуть, яким не все одно,
Чи вистоїть сьогодні Україна,
А чи героями застеле раю дно
І у нерівному бою таки загине.
Чи усвідомлює сьогоднішній народ,
Що тільки він господарем є долі,
Й борець – це не окремий патріот,
А кожен, хто цінує й любить волю?
Сьогодні Україна – на межі:
Буть чи не бути – так стоїть питання…
Не будьмо ж ми землі своїй чужі –
Це не прохання – це вже заклинання!
12.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2019
Життя не можна розписати –
Тут графік, розклад неможливі:
Хто – сіяти, хто – колисати–
Збирає кожен власне жниво.
Сховай небажану сльозу,
Стряхни задуми темний колір,
Прислухайсь, очі теж роззуй,
І не карай себе ніколи.
Зумій у цім житті вціліть,
Не розгуби гуманність, совість.
Знай: серце в кожного щемить,
І кожен пише власну повість.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2019
Злітали з уст несправедливі фрази,
Що ранили людину без вини.
Невже забув, що думать треба зразу,
Не стали бумерангом щоб вони?
Невже життя нічому не навчило,
Що яму рити іншому – то гріх?
Невже за підлість совість не точила?
Грішок цей заважає і у грі,
Не те що у житті. Літа ж – на схилі,
Як не про честь – про душу дбать пора.
Приберегти для себе треба сили –
В злобі скоріше серденько згоря.
І зло, й ненависть – то є чорні риси,
А ти Людина – Бога в серці май.
Судить за нього інших не берися,
Бо правди, іншої, у Світі цім нема.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2019
Де Дніпро гуля
Сріблом-хвилями,
То моя земля,
Із калиною,
І з озерами,
Невеселими,
І з долинами,
Ледь журливими,
Із садочками,
І туманами,
Ясеночками
І з лиманами.
Бог її водив,
Пестив мукою,
Поки висвятив
Врешті злукою.
В дев’ятнадцятім
Об’єдналася,
Все пройшла тоді –
Не розпалася.
Скільки ж за життя
Настраждалася!
Волю ж, мов дитя,
Все ж діждалася!
Не чужі вітри –
То історія:
Майдан вибухнув,
Владу створено.
Дуже дорого
Небу сплачено…
Знаєм ворога,
Та не страчено.
У День Злуки як
Двадцять другого
Сергій Нігоян
Був загублений.
Білорус упав
У недобрий час,
Як колись УПА
Полягла за нас.
А тепер Донбас
Пече раною,
Скільки треба нас –
Нігоянових,
Скільки ще впаде
Наших діточок?
А весна прийде
То барвіночок
Проросте-зійде,
Зеленесенький,
Синьо зацвіте
Молодесенький –
То синівська кров
Проросте, либонь
Щоби Бог ізнов
Дарував любов.
22.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2019
– Це кіборги?
– Ні, ангели без крил…
Це люди, що зрослися із бетоном…
– Живих ніколи їх не підкорить! –
Нарешті зрозуміли «лугандони».
Летовище
І досі у вогні…
Там волю України захищають…
Там оборону віддані сини
Упевнено вже місяці тримають.
Таких не візьмеш
Силою, вогнем –
Бетон і дух цих вояків рятують…
І народився дикий план «NN»,
Яким смертельну пастку приготують…
Жахливий цей кремлівський дикий план:
Під терміналом хлопців поховати…
І мозок несподівано закляк:
Невже таких народжує теж мати?!..
Про цей жорстокий і підступний план
Бетон дізнався й, мов живий, …здригнувся ,
Та своє тіло на бійців… поклав…
Підірваний, над хлопцями нагнувся. ..
Сіріє пам’яттю вчорашній термінал,
В могилу братську поховав героїв…
А щоб війні скоріш прийшов фінал,
Старе й мале, берімося за зброю!..
22.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2019
Зима. Сніги. Морози допікають,
Та все ж вогнем частують вороги.
Героїв це нітрохи не лякає –
Бійці тримають гордо корогви.
І день, і ніч стоять вони в окопах,
Щоб здичавілу не пустить орду,
Для ворогів вони лише «укропи»,
Для нас – герої, котрі не «здадуть»
Ані землі своєї, ані волі,
Хоча і в них лише одне життя.
Це ті, що змінять Україні долю
І поведуть її у майбуття.
Нехай лютують віхоли, морози,
Синівська лиш міцнітиме любов,
Їм не страшні ні «Гради», ні погрози,
Бо з ними Правда і Великий Бог!
8.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2019
Просинаюся ранками
Із думками-підранками,
Поглядаю в віконечко –
Забарилося сонечко.
Я все ближче до осені,
З посивілими косами,
Зі своїми болячками,
І з людськими балачками.
Скільки ж жита вже скошено!
Не життя в мене – локшина,
Та я все ще тримаюся,
До схід сонця вмиваюся,
І хоч близько до осені,
У город бреду, росяний,
Подивлюсь-замилуюся,
З сонцем там поцілуюся.
26.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2019
Душа людська гартується лиш болем,
І правди іншої поки не знаю я.
Немає й ліків, кращих від любові,
Й фортеця найміцніша – це сім’я.
Сказати сміло я собі дозволю
(Та це й відомо людям вже давно):
Скарб найцінніший – мир, здоров’я й воля,
Й лиш доля тче життєве полотно.
20.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2019
– В житті чергуються і радощі, й страждання,
І як би не звучали ці слова,
Це істина, хоча вона й прадавня,
Та двері не завжди всім відкрива.
Чому ж в житті страждають добрі люди
І співчутливо голос їх бринить?
Може тому, щоб світ не здався лютим,
Що є такі, кому чуже болить?
Але ж це, Боже, так несправедливо,
Як давлять біди і своя, й чужа?
– Кожен своє топче життєве жниво
І лиш зароблене отримає душа.
15.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2019
Вони йшли… Безтурботні і веселі.
Ясніло сонце в збуджених очах.
Рука в руці. За ними – каруселі.
Над парком - "Три дороги" хіт звучав.
Військові, бач: у берцах, камуфляжах.
Ступали в ногу, музиці у такт.
У неї личко ніжно-миле, княже,
І посмішка царівни на устах.
Сьогодні радість п’ють вони обоє…
І парк весняний дивно їм розквіт,
Їх автомати завтра і обойми
Врятують від біди Донбас і світ!
17.01.2019.
https://youtu.be/7foAHPHE-7o
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2019
Вже кілька літ у траурі живем,
Жахаємось новин, що йдуть з Донбасу,
Ярмо на нас російське із давен,
А ворог стягів лиш міня окрасу.
Скількох ми позбулись богатирів
За Катерини і Петра, й Миколи!
Скількох радянські знищили царі,
Не знатимемо ми, мабуть, ніколи.
Й сьогодні падає за волю патріот –
Війна іде гібридна підла й досі,
Та вже з полону вирвався народ –
Сказав своє тверде і горде «Досить!»
18.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821987
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2019
Хоч сивина з роками обнялася,
Але його зустрілося плече,
Й щока її рум’янцем зайнялася
Під пильним поглядом закоханих очей.
І враз її зіниці зазоріли,
А тіло дивним жаром налились –
То очі його душу їй зігріли,
І серденько коханням налилось.
Не знала вона, як цьому зарадить.
Мовчала. Й він уперто теж мовчав,
Бо болем обзивалась давня зрада.
Все ж очі їм осяяла свіча.
І щире там відбилося зізнання,
А блиск очей – то свідки почуттів.
Були вони в полоні… у кохання
Уперше і востаннє у житті…
14.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821860
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2019
Нуртує-б’є в гарячих жилах кров,
І зупинить її вже неможливо;
Гранати, кулі і нічний покров
Зберуть достойне історичне жниво.
І водомети ту не спинять кров,
Морози, острах мозок не остудять,
Бо нами рухає лише свята любов –
Ми, українці, вільні, чесні люди!
Щаслива я і горда саме тим,
Належу що до вільного народу:
Не залякати й не перемогти,
І на коліна він не стане зроду.
За всю історію вже стільки натерпівсь,
Що розгубив останні краплі страху,
Тож на Водохреща наш Київ закипів
І цим урятував народ від плахи.
В цю ніч і світ, і мій народ не спав –
Своє він право боронив уміло,
Державу від свавілля рятував
Молитвою, коктейлем і камінням.
Безмежно горда я й щаслива саме тим,
Належу що до вільного народу:
Не залякать його і не перемогти,
І на коліна він не стане зроду.
20.01.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2019
Епоха геніїв дарує
Чомусь нечасто. Так бува.
Знання той, мудрість генерує,
Навколо світло розлива.
Та не завжди всі розуміють
Його покликання душі:
Хтось душу травить гірше змія,
Той вкусить боляче вірші.
Усе те відчуває геній,
Відповісти ж не має сил –
Він важливіші має гени:
Землі світило він і син.
Епоха геніїв дарує,
Про це відомо майже всім.
Не одягнуть такому збрую,
Бо служить Богу і красі!
20.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2019
Жаліти звикли діточок-сиріт,
А сиротою ж може бути й мати.
Чому ж про неї забуває світ,
Коли пів серця в матері відтято?
Коли вона не сина чи доньку,
А хрест, граніт холодні обіймає.
А ті сльозу п’ють матінки гірку,
Котра струмочком із очей стікає.
О, скільки ж їх – нещасних матерів,
Котрі довіку сиротами стали,
Чиїх дітей Всевишній не вберіг,
А в кожної душа жива – не з сталі!
Молімося ж за тих, кому біда
Засіяла сніги так рано в коси,
Хто кожен день і молиться, й рида,
І тільки миру для усіх нас просить!
13.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821740
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2019
«Реве та стогне Дніпр широкий», –
Над Україною звучить,
Там не лише Дніпра неспокій –
Душа народу там кричить.
«Реве та стогне Дніпр широкий» –
То України є портрет,
Яку любив десятки років
Так самовіддано поет.
«Реве та стогне Дніпр широкий» –
В словах цих – туга, велич, біль.
Вкраїну теж люби не збоку,
Бо мати є вона й тобі.
«Реве та стогне Дніпр широкий»…
Ці Кобзаря святі слова
Благословляють нас на кроки –
Добром лиш душі засівать!
23.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2019
Загубилось село поміж заростей-хащ,
Загубилась до нього й дорога…
Чи в людських потонуло далеких гріхах,
Що ніхто не турбує порогу?
Тільки вирви чорніють від хатніх очей,
Перекошені втомою двері…
Скільки знали вони тут і днів, і ночей!
Скільки різних розмов при вечері!
Веселили їх танці весільні й пісні,
Щедрувальників цілі ватаги…
Дивний клекіт лелек чарував повесні,
Як вертались крилаті бродяги.
Зникли люди… Й лелеки цей кинули рай…
Мо’, тепло їх людське зігрівало?
Ластівки не вертались в засмучений край…
Так село, мов людина, вмирало…
Загубилось село… Де-не-де стіни хат…
Та чи діждуть когось їх пороги?
Чи в людських потонуло далеких гріхах?
Бур’яном дичавіє дорога…
13.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2019
Це ті, хто історію творять
І нам зігрівають серця,
Сльозину такі не зронять,
Обравши стежину борця.
А це не лише почесно,
Адже ризикують щодня,
Сам ворог ніяк не щезне –
Вже Крим, пів Донбасу відняв.
Іде боротьба історична
За кожну клітинку душі.
Для нас і для світу – незвична,
Бо ж ніби були не чужі…
Гірчить полином минуле –
Вернись крізь століття чи два,
Дізнаєшся, як нас гнули
Московія, ляхи, Литва…
Й мурахи, й мороз – по спині,
І біль пече до кісток…
Здавалося, горе неспинне…
І дюжини дві пасток
Для нашого патріота,
Який сказав: «Я не раб!»
Такий не боявсь роботи,
Він у боротьбі згоря,
Забувши про рід, про себе
(По-іншому жить не вмів),
Й розгублене зрило небо…
Здавалося, й Бог німів…
Борець схожий на титана,
Хотів захистить усіх…
Й зоря його гасла рано:
В неволі він жить не міг!
Такі лиш історію творять…
9.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821487
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2019
Поезія – не просто слів потік,
Заплетений у ту чи іншу риму,
Її творцями є й були лиш ті,
Кого намітив Бог, дав вільні крила.
Пливе поезій витканий потік
Зі слів, яким ніхто не знає ліку,
Та він для всіх важливий у житті,
Якого б не були ми з вами віку.
26.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2019
Степ від краю і до краю…
Він з вітрами гомонить…
Ранок розсипа коралі,
Натягає срібну нить.
Дике поле розляглося
В даль далеку і у шир.
Небо, ніби натяглося,
Доторкнулось до вершин
Териконів, що на сході.
Й заблукали в сивину.
Скільки зна воно походів
І з війни, і на війну!
Та сьогодні німотою
Степ донецький не стражда,
Стрівся з правдою святою…
Всюди бачиться біда.
Не коралі-оксамити
Неба шмат спостеріга,
А поранених і… вбитих…
Топче ворога нога
Степ донецький, преширокий…
Переритий. Почорнів…
Йдуть бої не день – вже роки.
Кращі гинуть у війні…
Крик ворон несамовитий…
Гине ж, плавиться земля…
Степ, журбою оповитий,
Проклина царів з Кремля!,,
12.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2019
[i][i]Присвячую чернігівцям Олександрові та Валентині Лук’яненкам,
борцям за незалежність України[/i]
Зустрілося їм кохання,
Прозоро-чисте, як скло,
Водою роки збігали…
Міцніло воно, росло!
Наділене сподіванням,
На крилах і зим, і літ,
Плодами зійшло кохання:
Три сини прийшли у світ.
Були і розчарування ,
Дощі, снігів заметіль,
Важкі роки гартування.
Служили святій меті.
І злети були, й зітхання,
Й захоплення від звитяг.
Міцніло, цвіло кохання,
Не зраджене за життя.
Вони пронесли кохання
Через лабіринт життя.
Стрічали із ним світання.
Утверджували буття.
Живе й дотепер кохана
Несе його вже… одна…
Роки летять невблаганно.
І спогад сягає дна
Душі, де із їх коханням
І жовто-блакитний стяг.
За волю бій не стихає…
Коханий приходить в снах.
14.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2019
Сипле в коси рясний сніжок
Незрадлива життєва осінь.
Скільки ж пройдено вже стежок!
А не знайдених скільки й досі!
Все ж лишився за нами слід,
Де ми поряд удвох ступали.
Нам не раєм здавався світ,
Хоч були й перед Богом пара.
А тепер я вже не твоя,
Бо на різних давно причалах,
Й стежка в кожного з нас своя.
Закінчились кохання чари.
Його ніжно-благальний крик
Загубився поміж обставин.
Я не хочу когось корить:
Просто, ми вже чужими стали.
21.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2019
Твою молитву, мамо, чую з раю,
Вона за Україну, всіх дітей,
І те, як любиш нас, я добре знаю,
І чую, що війна іще гуде.
Та Україну, мамо, не здолати,
Бо це Всевишнім обрана земля,
Він не дозволить волю поховати –
Нема такої сили у Кремля.
Нема такої сили і не буде:
Життям героїв сплачено за це.
Ми працьовиті, добрі, горді люди,
Та кожен з нас готовий стать бійцем
Навіть тоді, коли ми вже над вами,
І в небі не один наш батальйон
Тих, котрі долю в боротьбі кували,
Хто душу не віддав свою в полон.
Борімося і Бог нам допоможе,
А оберегом Правда хай стоїть,
Й ординців, однозначно, переможем –
Це вже не стогін – заклик це століть!
10.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2019
–Чи можна в спадок гріх свій залишати?
–О, ні! Це буде твій найтяжчий гріх.
До нього ти на все життя пришитий.
Спокутуй сам. Не вішай на усіх
Нащадків, котрі підуть далі тебе
І понесуть з собою кров твою,
Бо контролює дії наші небо,
Ті ж носіями бід нових стають.
–Чи треба в спадок совість залишати,
Щоби коригувала кожен крок,
Нащадок щоби тих умів прощати,
Котрі життя засвоїли урок?
–Так, для людини істина єдина –
Любити й цінувати лиш святе,
А це земля, де виріс, і родина.
Не можна забувати нам про це.
–Чи можна в спадок гідність залишити,
Хвилює й це птання і не раз,
Онуки щоб землі вміли служити,
Любили, як любив її Тарас?
–О, саме так! Про гідність варто дбати.
І це, мабуть, є найдорожчий скарб:
Одна у світі лиш буває мати,
І рай рабів до себе не впуска!
12.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2019
У заклопотану мою життєву осінь,
Позичивши у марева краси,
Не в гості сивина прийшла – назовсім.
Внучата на крилі. Дорослий син.
І все б, здавалось, так, як і раніше,
Не висохло бажання жить-творить,
Тільки душа – складна важлива ніша –
Зібрала все, що послано згори.
Мов губка, вона все завжди вбирає
І розпинає долю на хресті…
Моє життя їй не здалося раєм,
Адже роки прожиті непрості.
А може, в цім і є сенс існування:
Сім’ю, набути досвід, сивину,
Пізнати смак і зради, і кохання,
Самообману зняти пелену.
Улитися у світ цей самобутній,
В гармонії із ним себе знайти,
Де б чергувалися свята і будні,
Між вчора й завтра збудувать мости.
27.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2019
Важко назвати боєм ситуацію на війні у Донбасі, коли українські вояки, виконуючи Мінські домовленості, позбавлені права наступати, стріляти, а лише не пускають ворога вглиб України.
Донбас. Війна. Зима кипить морозом.
Конає під вогнем гарячим сніг.
Шле воїнам Росія не погрози –
Снаряди, міни падають до ніг.
Й регоче знахабніла смерть у вічі:
І зліва, й справа, чи заходить в тил.
І кожен зна: не можна вмерти двічі,
Й про себе шепче: «Господи, прости!
Прости мій гріх – любов до України –
Я не бажаю іншої землі.
Тут вечір тоне в пісні солов’їній
І жайвір міря з неба шир полів….
Це тут мене скупала вперше злива,
Й на вальс кохану вперше запросив,
І сонечко тут сяє особливо,
І запах неповторний у роси…»
За мить життя промчало… кадр за кадром…
Хороше і не зовсім – до дрібниць…
На цей раз в їх руках – козирна карта –
Ніхто з бійців не втрапив до труни.
11.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2019
Життєвий іній ліг уже на скроні…
Душа ж болить за землю, онучат…
Я волю боронитиму до скону,
Допоки силу матиму в плечах.
Життя своє вручаю Україні,
Ім’я – родині… Це мій заповіт.
Байдужістю щоб люди не хворіли,
Й ніхто не смів спинити їм політ!
3.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2019
Від замордованих, засуджених, убитих
Своїм нащадкам праведний наказ:
Не дозволяйте хитрій владі вас дурити
Ні марнослів’ям, ні єством солодких фраз.
***
Чим більше літ мені
і глибшають, рясніють зморшки,
Частіше думаю я
про складне людське життя.
Може, і справді,
варто жити людям трошки,
Але прожить його,
як кажуть, до пуття.
***
Маєш піт на чолі –
Буде хліб на столі,
Бо не зродиться хліб без людини,
Адже хліба нема
Без людського тепла,
І ця істина, справді, єдина!
***
На усе, кажуть є свій час:
Розкидати каміння, збирать,
Друга, пару собі вибирать.
Хто із цим не погодиться з вас?
Але як віднайти ту мить,
Щоби менше в житті страждать,
Щоб не тільки узять, а й дать?
Не вгадаєш – почне штормить.
***
Якщо душа летить, щоб каятись за гріх,
У Царство Духу Предків, що живуть на небі,
Це зобов’язує мене та й нас усіх,
Щоб на землі своїй жили ми так, як треба.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2019
Не можу не писати я про тих,
Хто є героєм,
Для волі збудував нові мости
І вже без зброї
СРСР-махіну розвалив –
Союз народів,
Не маючи скарбів чи похвали,
Лише породу,
Вкраїнську, горду, дивну, котра світ
Зачарувала.
Це патріот. Не був ніколи свій
Жодній навалі.
Святі для нього воля і земля –
Дорожчі злата,
Борця такого видно іздаля,
Адже він платить
Собою, волею, родиною, дітьми –
Така, бач, такса,
Себе не ставить в ряд один з тими
Й поряд з Тарасом.
Він має у житті одну лиш ціль –
Вкраїні – волю…
І квітнуть рясно зморшки на лиці –
Його в них доля.
Серед розгублених в історії століть
Пробилась воля,
Жила впродовж кількох десятиліть –
І знов недоля,
Але не журиться сучасний патріот,
Бо ж добре знає,
То український змучений народ
Ярмо скидає!
5.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2019
Як можна вірити словам
Того, хто легко друга зрадив,
Слова солодкі розливав,
А в них – ані краплинки правди…
Як можна сонце замінить –
Воно ж – одне у нас, єдине.
Якщо чуже тобі болить,
Ти не істота є – людина.
Як можна серце розірвать –
Воно також одне в людини.
Туди – впустить, назад – забрать
Не зможеш: так нас спорудили.
Як можна землю зупинить –
Життя ж закінчиться, о Боже!
Нехай космічна світла мить
Години чорні переможе!
Як можна долю задобрить,
Щоби прихильнішою стала,
Щоб не було, за що корить,
Щоби життя нове настало.
Як можна?!..
22.07.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2019
Болить тобі чужа біда?
Печуть і біль чужий, і сльози?
Хвилює схилена трава,
Яку скалічили морози?
А пса голодного штовхнеш?
Не допоможеш кошеняті?
Задумайся, як ти живеш,
Не тільки ж справа в грошенятах!
Оглянься: бачиш навкруги,
Як ранки сяють росами.
Хай це додасть тобі снаги
Жить між людьми-морозами.
25.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2019
Ти не забудь подякувати Богу
За день минулий і прийдешній день,
І буде милостивий Він з тобою,
У час важкий всі біди відведе.
Поклич і світлооку диво-мрію,
Яку підхопить доля на крило
І у польоті сонечком зігріє,
Щоби усе задумане збулось.
Ти не забудь покликать за собою
Матусину молитву-оберіг,
Щоб не зустрітись у житті з журбою,
Коли залишиш батьківський поріг.
Подякуй сонцеоким диво-веснам,
Що незрадливо сяяли в путі,
І на доріг крутезних перехрестях
Оберігали завжди у житті!
Ти не забудь!
1.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2019
Коли стаєш на власні свої ноги
І Всемогутній шлях твій освятив,
Ти йдеш у світ від отчого порогу
Й шукатимеш у нім свої світи.
Але до себе шлях завжди найдовший,
Може тому, що мріяв про дива,
Але подій здолати маєш товщу,
Хоч значення раніш не надавав.
Знайти себе завжди, кажуть, непросто,
Коли собі ти ворог і суддя,
Коли навколо іншого всі зросту,
А в тебе лиш одне – твоє життя.
А як же тяжко шлях знайти додому,
Коли доводиться не тільки йти – повзти,
Крізь час нести свою пекельну втому,
А іноді й багнюкою брести!
29.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820612
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2019
***
Там, де до матері кінчається любов,
Початок там є і твого кінця –
Цю істину нам відкриває Бог,
Беззаперечна правда є оця.
Бо ж без коріння не живе рослина,
Свій корінь бережи і ти, Людино!
***
Коли людина лихословить,
Цим ранить землю і людей,
Й давно утрачена там совість –
Її ж не купиш вже ніде.
***
Русява, чорна, а чи біла голова –
Господарем будь сказаним словам.
І незалежно, маєш який вік,
Тільки тоді ти – справжній чоловік.
***
На переправі коней не міняють,
І біг життєвий людям не спинить,
Коли ж в історію втручаються міняйли,
Це Вічність і могили осквернить.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2019
Над Десною
Ще літо в лузі бавилося квітом
І птахи тренували голоси.
В оправу срібну одягались віти,
Коли п’яніли ранком від роси.
Котило сонце жовте тіло небом,
Пило водицю з чистої Десни,
А прибережні довгокосі верби
Сивіли і вітали день ясний.
10.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2019
1 Не дозволяй фальшивістю хворіти
Своїй незагартованій душі,
Бо зневажатимуть тебе дорослі й діти.
Біда, коли душа гниє в іржі.
2 Не смій обманювать людей, хитрити,
Адже в житті існує бумеранг,
Тебе колись він може так накрити,
Що здасться, легше заживо вмирать.
3 Не дозволяй собі принизить матір,
Бо цим ти знищуєш її й себе,
Старайся душу в чистоті тримати,
Тоді лиш поважатимуть тебе.
4 Не дозволяй осліпнуть, зачерствіти,
Адже чужого горя не бува,
Планети однієї всі ми діти,
Й земля одна тіла наші вкрива.
5 Не смій чужим для роду свого стати,
Хоч кров завжди не просто пробачать,
Для рідних лиш одна у світі мати,
Тож не шкодуй для них свого плеча.
6 Не дозволяй зерно своє топтати,
Воно ж для того, щоб продовжить рід,
Його не купиш і за срібло-злато,
І лиш йому топтати далі брід.
7 Не смій сміятись ти і над бідою
Малого, хворого чи просто слабака,
Ніколи не пливи і за водою,
Будь схожим на орла – не слимака.
8 Не дозволяй образити старого:
Чи жінка це, чи сивий чоловік –
Не переходь ні стежки, ні дороги,
Поки закінчиш Богом даний вік.
9 Не смій носить в собі душевну сірість –
Будь сонечком для пари і дітей.
Роки говорять про життєву зрілість,
Лиш так маразм і старість обійде.
10 Не дозволяй собі і нудьгувати,
Багато їсти, надтривалий сон,
Бо твою долю – лиш тобі кувати
І обирати теж собі фасон!
23.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2019
Ніченька, мов диво,
Розляглась красиво,
В зоряну свитину зодяглась.
На столі у хаті
Різних страв багато.
Перша зірка в небі зайнялась.
А у тій хатині
Добра господиня,
Пирогів високих повен стіл,
Там кутя із маком,
Прибрано зі смаком,
Рушники, мов доля, непрості.
Нічка зореока
Берегла всім спокій:
Бо ж Різдва великий завтра день.
За столом багатим
Дідух бородатий
Урожай нам добрий приведе!
12.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2019
Біленьким килимом зима
Лягла під ноги…
Мороз – аж устає туман –
Сріблить дорогу.
Ховають ніжки горобці,
Мовчать ворони…
Цвіте рум’янець на щоці,
Сивіють брови…
Радіє сонце. Сплять вітри –
Безмовна тиша…
Із кришталю ростуть мости –
Ставок не дише…
5.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2019
(Присвячую борцям за незалежність України – сімейній парі Олександру та Валентині Лук’яненкам. Це брат та невістка всім відомого патріота-націоналіста Героя України Левка Лук'яненка.Вірш написаний під впливом прочитаної книги спогадів Олександра Лук'яненка про події, що відбувалися у Чернігові у 80-90-х роках)
Енергії людській нема кінця,
Якщо вона – із роду в рід – в крові,
Без неї не буває і борця.
Крізь покоління Бог її провів.
Вона і він – гілки одного древа –
В коротке слово вилились – сім’я,
Життя їх – біг без права на перерву,
А в душах – діти, воля, біль, земля!
Вона і він – такі і схожі,й різні –
Пили з одного келиха любов,
Старалися устигнуть, щоб не пізно.
Вів не по стежці – по стерні їх Бог!
Кололи вони ноги, тіло, душі,
Та кликала обох одна зоря,
Адже серця були в них не байдужі,
Не вміли вони владі козирять.
І хто те зна, чи мала б Україна
Ту волю, що із душ їх проросла?
Не вміло жить в неволі їх коріння,
Тож Бог дорогу боротьби прослав.
За воленьку життя уже поклали
Борці під Крутами, в Холодному Яру,
УПА, 60-десятниківські плани –
Все вилилося у Народний рух!
Пройшли через підслушки і наруги,
І КДБ-шні обшуки, й суди…
Усе було: і підла зрада друга,
Та боротьбу їх Бог сам освятив.
Життя пробігло кіньми вороними…
Він відійшов. Із Правдою – вона!
Пишатись мала б Україна ними,
Цвісти, та знову… кривда, зло, війна…
Й так хочеться, щоби діждалась плати
З великим серцем горда жінка ця,
Щоби могла вона спокійно спати,
Із нелегкою долею борця,
З корінням білоруським – УКРАЇНКА,
І пам’ять про минуле щоб не згіркла.
3.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2019
Крізь глибину скривавлених сторіч
Пробилась-проросла вкраїнська воля.
Ціна її – мільйони згаслих свіч,
Могил – мільйони й досі невідомих…
Але не розгубили ми любов,
Бо ж душі наші не були в кайданах…
Порахувавши жертви наші, Бог
Поміг нам волю врятувать Майданом.
Той сколихнув не тільки нас, а й світ.
Здалось на мить, в руках залізних доля!
Пророка збувсь нарешті заповіт:
Ми кров’ю кропим УКРАЇНСЬКУ ВОЛЮ!
Та волі не бува за півціни –
Це має усвідомити з нас кожен…
Горять найкращі в полум’ї війни.
І дух наш був і є непереможний!
Народ лиш вільний знає смак життя.
Рабом не стане з нею він ніколи.
Ця істина не втрапить в забуття,
Як «Отче наш», це треба вчити в школі.
Крізь товщу поневолених сторіч
І зламані імперією долі,
Крізь тисячі смертей і протиріч
Ми здобуваєм кожноденно волю,
Бо воля для людини – то не річ –
Душа із нею не бува убога,
Тож пам’ятаймо про мільйони свіч
Й свої молитви посилаймо Богу!
29.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2019
О краю мій, мій раю тополиний,
Панують де і слава, й зрада, й біль,
І вічний сум верби, й краса калини –
Все, краю мій, вмістилося в тобі!
О краю мій, праотча земле мила,
Де шир степів і неба синьодаль,
В сльозі й крові не раз в житті умилась,
Поки як Україна відбулась.
О краю мій, моя молитво й казко,
Це ви поводирі мого життя,
І колискова мамина, і ласка
Стелились на шляху поміж звитяг!
О краю мій, край соняха й пшениці,
Добра й любові, й Божої краси,
Де небеса в веселих зоряницях
Й синіють трави в обіймах роси!
О краю мій, твоя надійна криця
Для слова і крила, що в світ несе,
Невипита душі свята криниця
І лірики моєї, і пісень!
22.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2019
Тікає сон з ранковою зорею,
І думка думку тисне-випиха:
Війна… Що далі буде із землею?
Чи то народ загруз так у гріхах?
Чи воля Божа – нести ці страждання,
Ховаючи вже тисячі синів?
Але ж живе надія-сподівання,
Що прийде край цій проклятій війні.
Ми вирвемося з пазурів Росії,
Бо ж не бува в минуле вороття,
І прийде в Україну той Месія,
З яким нове збудуємо життя!
3.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820052
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2019
Поміж полів у дивнім буйноквітті
Лежить напівживе моє село,
А понад ним нависло лихоліття…
Таке лише під мор страшний було…
А ще ж недавно – сад при кожній хаті
І аж до ранку щебет солов’їв.
Ні, не були двори тоді багаті,
Та хати, мов гриби, росли нові.
Проснеться, було, ранок в синьоросах,
А навкруги – нові уже пісні:
То з травами стальні змагались коси,
Покоси навертаючи рясні.
Почується дійничок дзенькіт, відер,
Й мелодія доїльна молока…
Ще, склавши крила, у ярку спав вітер,
Поки пастух зі скотом не злякав.
Не сонце – півень селянина будить,
Вечірні плани проганяють сни…
Мов мурашки, у клопотах і люди,
Хоч їли борщик з горщика пісний.
Далеко роки ті вже відлетіли,
Нап’явши вільні крила й дітворі,
Хатини теж давно осиротіли,
Стежки заспоришились до дворів.
Коли ж розгубить вечір перші зорі,
Лиш де-не-де засвітиться й вікно…
Хто винен в цім? Реформи непрозорі?
Чи ми самі? Мені не все одно.
1.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2019
Поезія – це спів чи крик душі,
Коли із вічністю на рівних ти говориш,
Коли народ і ти – вже не чужі
Й заради нього і для нього твориш.
Поезія – думок політ і мрій,
Тому штурвал тримай завжди надійно:
Тих теплим словом огорни-зігрій,
Коли неправду бачиш, клич до дії!
Поезія – це спів чи крик душі,
Коли від щастя й сам стаєш крилатим,
Тоді ти не гальмо – двигун-рушій
Для тих, котрі боронять землю-матір.
18.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2019
В них очі, мов бездонні два озерця,
Повнісінькі любові до землі.
Такий боєць, коли болить, сміється,
Бояться їх оті, що у Кремлі!
Серця їхні припечені війною,
А душі – в ранах і твердих рубцях…
Їх роки повінчались з сивиною –
Такий портрет вкраїнського бійця.
1.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2019
Не можна серце змусити любити,
Коли на те немає його волі.
Людину залякати можна, вбити,
Та щиро покохать когось – ніколи!
Не можна примирить людей, держави,
Коли цього не кожне із них хоче,
Коли душа хоч в одного іржава,
І навіть війни не вважа за злочин.
Не можна поєднати надважливе:
Добро зі злом, бо ж надто протилежні,
Тому й гірке збирають люди жниво,
Де зло було, є й буде небезпечне.
13.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2019
Вже день закотивсь у вечір,
Як зорями вись заткалась,
На гір потемнілі плечі
Зненацька зоря упала.
Й думки, ніби рій осиний:
«А зорі хіба не вічні?
Чи крик, чи політ орлиний
Лякають ці дивні свічі?
Й чом зорі вмирають тихо
У небі нічному, Божім?
Напившись земного лиха,
Не хочуть людей тривожить?
Нічні, безголосі свідки
В польоті чому згорають,
Й сміються вони теж рідко
Й лиш тим, хто кохання знає?»
«Так, зорі, неначе люди,
Життя своє проживають,
Та падають… у нікуди…
Їх місце нові займають.»
1.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819802
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 01.01.2019
Поезія – душі святі акорди,
Що вміють і радіти, і ридать,
Відомі їй природи дивні коди,
Болить чужа, немов своя, біда.
Поезія – та чарівна колиска,
Що колисає й будить почуття,
Вона гримить грозою й сяйвом блиска
І множить ритм твого серцебиття.
Поезія – це подруга поета:
Все потаємне їй він довіря,
Вона ж крило дає йому для злету,
Звання поета часто приміря.
Поезія – дитя, таке ж кохане,
Як те, кому дароване життя,
Та загадково-чарівна нірвана*,
Що визначає суть твого буття!
29.12.2018.
*Нірвана – центральне поняття буддизму, що означає вищий стан, мета людських прагнень.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819709
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2018
Шлю вам найщиріші свої привітання!
Хай збудуться мрії і всі сподівання!
І пишеться-твориться всім нам щоднини,
Ладнається всюди: в країні, в родинах!
Хай буде рік щедрим для кожного з нас,
Поверне і Крим, і гарячий Донбас!
Здоров’я всім, миру, добра і любові,
І щедрої ласки для всіх нас від Бога!
31.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819708
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 31.12.2018
Із глибини захованих століть,
Поміж рівнин і пагорбів лісистих,
Велична й горда, в бульбашках-намисті,
Ти плинеш і дивуєш білий світ.
Мов у лагуні срібно-голубій,
Купає сонце руки променисті
У водяній розгойданій колисці.
Нема тут місця суму чи журбі.
П’янію я тут, ніби від вина,
Під шепіт верб, що спатоньки не хочуть.
На тлі святої зоряної ночі
Ти, Десно, неповторна дивина.
24.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2018
Своє життя ВОНА вручила нам,
Котрі не знали голоду, репресій,
Тож спантеличила нас ця брудна війна,
Де стільки зради, болю і агресій!
Приспала нас риторика Москви
Про мир і дружбу, вікове братерство,
Забули про трагедію вдови…
Може, тому не склали зразу тесту!?
Заполонили Крим три кольори
І ввічливі зелені чоловічки,
Донбас наш кілька літ уже горить…
Крові синівської тече вже ціла річка…
Чи ж можемо пробачити собі,
Що Україну ледве не проспали?
Тепер рятуєм волю в боротьбі.
У рік Новий ми без страху ступаєм!
29.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2018
Цідить сяйво із-за хмари
Місяць ранній на сади,
Він закоханих дурманить,
Манить верби до води.
Стеле на воді стежинку,
В хвилях сріблом миготить.
Він пливе – не ходить пішки.
Щоб нікого не збудить.
Сплять і люди, й звірі, й трави,
Лиш вода біжить у даль…
Впало сяйво на отави,
А тепла не хоче дать.
23.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2018
Вона його кохала, як ніхто…
Хмеліло чебрецями тепле літо,
Як на шляху їх стрілася АТО,
Ввірвалась у життя, неначе вітер…
Прощання закоротке в них було:
Розлука, сподівались, не надовго.
Принишкло розтривожене село,
Коли подавсь він випробувать долю.
Там він побачив інший стиль життя,
На все й на себе мов дивився збоку.
Частіше чув своє серцебиття,
Коли робив уліво-вправо кроки.
Пройшов спецпідготовку, навчання,
Усе умів цей воїн на «відмінно».
Стріляв у ціль лише – не навмання.
Боявсь, як поряд розривались міни.
Палав вогонь гібридної війни:
Горів Донбас… Там пекло наставало.
І заблукала доля в полини.
Гірким настоєм щедро частувала.
Чекало вдома все його село
І рідні, і кохана,й вірні друзі.
По-іншому ж і бути не могло,
Адже відомий був у всій окрузі.
Та щастя повного в людськім житті нема,
Як і прямих доріжок не буває…
Упала після осені зима
Й зрадлива куля юнака... вбиває.
Прощалося із ним усе село…
В хустинах чорних і кохана, й мати….
Чому ж коротким щастя їх було?
Саме за нього йшов він воювати…
Погасла свічечка його у світі цім,
Розтав і голос у степах Донбасу.
Дві цівочки-сльозинки на лиці
У матері… «Який ти в мене… красень!»
Не бачила вона ані людей,
Ні слів не чула хлопців-побратимів,
Лиш мозок думку втомлено пряде:
«Невже до хати син її не йтиме?»
І раптом з півживих її грудей,
Мов грім, прорвались крик і стогін… басом…
«О, скільки ж ти забрав уже дітей!
Допоки, розіп’ятий, ще, Донбасе!»
28.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2018
В вечірнім небі місяць зорі засвітив
Та й сам поважно поміж них поплив,
А небо морем стало загадковим,
Сріблястий місяць вигнувся в підкову.
Легкими лебедями вдень пливуть хмарки,
Вдивляюсь, чи не райські то садки
Розкішно й біло в синім небі зацвіли?
Сміється сонечко й забути не велить.
Байдужі люди не побачать цю красу –
Мені ж здається, я в собі її несу.
Хай на заваді не стоять мої роки –
Люблю і небо, й місяць, хмари і зірки.
30.01.2013
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819320
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2018
Тобі, мій воїне, вклоняюся низенько
За мирний сон і сонце у вікні,
За те, що бережеш Вкраїну-неньку,
За те, що вижив в цій брудній війні!
Я дякую тобі за все, що маю,
І за твою раптову сивину,
За те, що стяг упевнено тримаєш
Й зі мною проклинаєш цю війну!
Я дякую тобі за світлу днину,
За подвиги, що здійснюєш щодня,
За те, що ти проста земна людина,
Й що Україна в нас обох – одна!
Я дякую тобі за небо синє,
За ту надію, що в мені зберіг.
Хай вбереже тебе Всевишній, сину!
Вертайсь живим на батьківський поріг!
15.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2018
Плинуть замріяні весни,
Ніби лелеки, у даль
І на життя перехрестях
Сіють звабливу печаль.
То не печаль, то – кохання
Весни на крилах несуть,
Душам нові сподівання.
В цьому і є його суть.
Весни лелеками плинуть –
Лет їх забуть не дано.
Смак гіркуватий калини
Має кохання вино.
Хто ним хоч раз упивався,
Жив на землі недарма,
Дивом весни милувався,
Тих не злякає зима.
18.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819190
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2018
Забута стежка назавжди в минуле,
Тому й нема до нього вороття,
Ми ж не забули, як нас лихо гнуло,
Але ж без нього не бува життя.
Від старту ми й до фінішу прямуєм,
Долають шлях свій місяць і зірки,
Із маминого лона і до мумій
Святі проходять шлях свій нелегкий.
І сонечко теж котиться зі сходу –
Такі закономірності буття…
Своя дорога і в мого народу:
Звільнитися він має від сміття!
15.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819186
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.12.2018
Коли у сни до мене тінь війни
Попроситься, щоби повоювати,
Своєї не побачу в тім вини
І вже не стану я панікувати,
Адже війна – не воля це богів,
Присутні там і зрада, і розправа,
То ж прощення нема для ворогів,
Котрі прибрали небо у заграви.
Вони вбивають-мучать нам людей,
Руйнують не лише міста, а й мрії.
Молитвою новий почну я день:
«Допоможи нам, Матінко Маріє,
Імперію російську присмири!
Не може зло у світі панувати!
Народ мій під покров свій забери,
Адже ти для усього світу Мати!»
16.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2018
Квітують мальви за вікном,
Рожеві, білі і червоні,
А ті он, темні, мов вино,
Міцні й високі, бо на волі.
Дивлюсь на милу цю красу
Й думками плину у дитинство,
Через життя я їх несу,
Тому, мабуть, і серце тисне.
Вони ж угору піднялись,
Немов вітаються зі мною.
Я ж їх люблю, як і колись,
Любов’ю, щирою, земною.
Чернігів. 12.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2018
Війна – це бій за воленьку синів,
Хрестів паради і смертей, і зброї.
Війна – це біль і вдів, і матерів,
Це час, який народжує героїв.
Війна – це стогін неба і землі,
Коли вони дітей своїх ховають…
Не у блакиті сонце – у імлі,
І чорним диском – сонечко над плаєм.
Війна – це хмари чорні вороння,
Що після бою накривають поле…
Та тільки Бог – не слуги короля –
Вирішує землі і людства долю.
1.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2018
Чому покликала їх доля на війну?
Чому краса жіноча – в камуфляжі?
Може, щоби віддати данину
Землі своїй, спинивши плем’я враже?!
Й сьогодні доля України на кону
Й залежить вона тільки від народу,
Тому жінки помчали на війну,
Хоча вони і берегині роду.
Чому покликала їх доля на війну,
Де смерть і перемога поруч ходять?
Перша напій гіркий п’є з полину,
Інша ж героїв у борні знаходить.
Тому й покликала їх доля на війну,
Де ні, не подіум чекав – брудні окопи,
Неспокій душі ніжні огорнув.
Тепер дівчата – вояки-«укропи».
22.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2018
Дзвеніло в лузі кониками літо,
Ледь вечір прохолодою війнув…
І підняли свої голівки квіти,
На мить немов забули про війну.
Та раптом… звук, різкий, мов божевільний,
Труснув повітрям і вгорі… застиг
Стовпом, високим, чорним, що повільно
Спускався там, де зведені мости.
А коли дим розвіявся навколо,
Від рани край моста униз спустивсь,
І защеміло серце диким болем:
Там гинуть люди, не лише мости.
Мости – не тільки будархітектури,
Мости – то є єднання берегів,
Людей, родин, народної культури,
З мостами завжди менше ворогів.
Не рвіть мости – то символ є єднання,
Воно ж сьогодні необхідне нам.
Кому потрібне ще переконання,
Що лиш Росії вигідна війна?
1.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2018
(Присвячую Маринчику Станіславу Гавриловичу, голові Ічнянської літературної спілки "Криниця).
.
Звичайний з виду зовсім чоловік,
Та часто його батьком величають,
Бо людям служать досвід його й вік.
Такого радо всюди зустрічають.
Він синяви позичив у весни,
А сині очі не бувають строгі,
Для нього світ наш трохи затісний.
До серця кожного знаходить він дорогу.
Він той, хто сіє зерна доброти
У душі, котрі на тепло чекають,
Чи розпинають холодом вітри,
Та це його нітрохи не лякає.
Він той, для кого Ічня – понад все,
А Україна – друга рідна мати.
Сумління й гідність – це його лице –
За них життя готовий він віддати!
22.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818828
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2018
Назвав народ поета «наш творець»,
Як і того, чиї ми усі діти.
Поет – життя й історії знавець,
Без нього темно й глухо в білім світі!
Поет за суттю є також борець,
А його зброя – влучне правди слово,
Невтомний він майбутнього творець,
Будує саме він його основу.
А творить тільки зранена душа
Й тоді, як біль чужий її турбує.
Чутливу душу спокій залиша,
Коли багатий бідного грабує.
Поет – це й лікар цілих поколінь,
Покласти здатен голову на плаху,
Заради інших проганяє лінь
І служить людям, Господу без страху!
23.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2018
Де краса поєдналася із сивиною,
Білоусик в’юниться, й Стрижінь тихий біжить,
Де веселки-мости устають над Десною,
Й Ігор-князь вирушав попереду дружин, –
То Чернігів мій – місто, яке пам’ятає
І набіги ординців, і кочівників,
Та земля, що іздавна не тільки свята є –
Вона матір’ю стала і для козаків!
Де Десни синьоокої води струмують
І лісів піднялась непрозора стіна,
За синами своїми народ знов сумує…
Розляглась навкруги срібнодзвонна луна, –
То Чернігів мій – те нерозгадане місто,
Де сплелися в вінок слава, воля й краса,
То ж живе хай Чернігів і «нині, і прісно»,
Йому доля написана на небесах!
22.12.2018.
У Чернігові три річки: Білоус, Стрижінь, Десна.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2018
З кохання звуків зіткані слова
Здолають найміцніші перепони,
Й хмільною стане світла голова,
Немов би від чарівного напою.
І серця два заб’ються в унісон
В щемливому надмірнім хвилюванні.
Ніколи тут немає віб-персон.
Бо рівні і підвладні всі коханню.
24.03.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2018
Літа Вкраїни в паморозь вдяглися,
Хоча вона така ще молода:
Майдани в кожнім серці відбулися,
Де закипала кров, а не вода.
Приспів:
Нема такої сили, щоб скосила,
А чи зламала українства дух,
А чи закрила сонце й небо синє!
Ніколи, бо народ ми відчайдух.
Не хоче нас Росія випускати,
В покорі звикла всіх-усе тримать.
Не «братом» старшим нам була, а катом,
Старалась нашу єдність поламать.
Приспів.
Ніколи вже не стане на коліна
Народ, котрий свободи укусив,
Нікому не здолати Україну:
Її до волі Бог сам запросив!
Приспів.
29.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818558
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 22.12.2018
Де стежини лягли хрещато,
На горбочку, в садочку, хата
Потонула в красі травневій –
В білій повені, у вишневій.
А вгорі, скільки бачить око,
Синьодаль і легка, й глибока,
Щойно вишита сивим ранком,
Що одяг усе в вишиванку.
Коли ж крила опустить вечір
На вишневого саду плечі,
Посміхнеться зорями небо,
Солов’я стануть слухать верби.
Місяць казочку домалює,
Щире серденько розхвилює,
І мені, і біленькій хаті,
Де стежинки лягли хрещато.
3.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2018
Лягають букви зернами в рядочки,
Щоб віршем, ні, акордами зійти,
Щоби допомогти синам і дочкам
Всю наволоч в борні перемогти.
Тікають сни у зоряне безмежжя,
А я думок гортаю сторінки:
Скільки іще сплатить за незалежність?
А сплачено вже скільки за роки?
Й гаряче серце льодом обіймає…
Воно ж палає й проганяє страх.
Відомо, зло ніколи не дрімає,
І клякне істина на стиснутих устах:
Заради цього наш народ повстав!
15.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2018
Заграй мені, скрипалику,
Ранньою весною,
Нехай же я із парубком
При зорях постою.
Нехай струни тонесенькі
Запіють-заграють,
Полюбила вірнесенько
Козака з-за гаю.
Ой, заграй же, скрипалику,
Хай згадає ненька,
Як кохала ковалика,
Що став мені неньком.
Мерехтять зірки, радіють,
Скрипка не вгаває,
Та на неньку це не діє –
Гулять не пускає.
Заграй мені, мій скрипалю,
Хай душа здригнеться,
Журба очі заступає,
Стан вербою гнеться.
Ой, прийду я до криниці,
Де музика грає,
Води прийде теж напиться
Козак із-за гаю.
Заграй, любий скрипалику,
На скрипочці з клена,
Бо ж не можу я спатоньки –
Козак любить мене.
Заграй, заграй, скрипалику,
Пізньою весною,
Лягла ненька вже спатоньки,
А я з милим стою.
17.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818256
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 20.12.2018
Літа його вдяглися в сивину,
Бо пережив таки уже немало:
Напівсирітство знав і ось… війну,
Де доля у заручниках тримала.
Він знав ціну і дружбі, і грошам,
Не раз і смерті заглядав у очі,
Та не зміліла до добра душа,
І мріяв про повернення щоночі…
Тепер долає він додому шлях,
Здавалось, доля врешті посміхнулась,
Ще сніг лежав лютневий на полях,
Та вже в бруньки весна життя вдихнула.
Нарешті й батьківський омріяний поріг…
Бліду матусю… обійняв за плечі…
В полоні більше бути він не зміг…
Про кожен крок згадав своєї втечі…
Вона стояла біла, мов стіна,
Й несміло скроні хлопця теж біліли…
А поміж ними – роки і… війна…
Від щастя мати в обіймах зомліла…
Ні, не могла вона залишить світ,
Коли її кровиночка вже вдома…
Який же він дорослий… в 20 літ!..
Їх не зламали ні війна, ні втома.
Минали дні. Синок перепочив.
Полагодив ворота, огорожу.
Ночами він зривався, біг, строчив…
І лайку чув, і мову чув ворожу…
Затисла ненька серце у кулак
І як уміла, так допомагала…
А через місяць заявив юнак,
Що їде знов туди, де йде війна…
Вона ж його спинить не намагалась…
17.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818253
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 20.12.2018
В сонній темряві, непрозорій,
Нічка пестила світлозорі,
Думи ніжила теж рясні,
Що приходили і у сні.
Я життя свого перевесла
Розв’яжу і полину в весни,
Де принишкли й мої роки,
Що з ромашок вдягли вінки.
Ой, ви думи-пташки крилаті,
Понесіть до тієї хати,
Що сховалась під явори.
Ллється сяєво ізгори.
Там матуся жила і тато,
Й ми, маленькі, обоє з братом,
У вишневих літали снах.
А навколо цвіла весна…
Ой, ти ніченько зореока,
Не лічи моїх диво-років,
В сиві спогади загорни…
Порадіють нехай вони.
І яснітимуть щастям очі
В сонній темряві серед ночі.
Серце стукатиме частіш…
Душу, нічко, мені утіш!
2.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2018
То не вітер гне так яворину,
Ледве в ній тримається душа,
То Росія нищить Україну,
Схід перетворила на руїну.
Губиться стежина в споришах
До хатини, котру зруйнували,
До хрестів, прабатьківських могил;
Скрізь нові копати ледь встигали,
В них сини вкраїнські полягали,
Та не опустили корогви.
Дише степ ізнов одвічним горем
І шматує зболені серця,
Розрослась в них сила непокори,
Горе розлилось глибоким морем,
І не видно ще йому кінця.
Та не раз ми ворога стрічали
І впивались болями не раз,
Але гідно землю захищали,
Назавжди із нею повінчались –
Українським був і є Донбас!
18.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818218
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 19.12.2018
На крилах білих рано прилетіла
У цьому році зимонька-зима,
Стежки сніжком веселим затрусила,
І віяла вона ним, і вертіла…
Назвали її дивом не дарма.
Укривши землю білою габою,
Морози запросила і вітри,
Шибки розмалювала із любов’ю,
І врешті, задоволена собою,
Каталась на санчатах із гори.
12.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818025
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.12.2018
Святий добрий Миколай,
Дітям радість добавляй,
Шли дарунки і гостинці,
Приурочені ялинці!
Миколай почув про свято,
Онучат він мав багато,
Підкрутив угору вус:
«Зараз-зараз розберусь:
Це Галинці і Яринці
По теплесенькій хустинці,
А Миколці і Оксанці
Хом’ячка малого в банці.
Цим Михайлику й Оверку
Шоколадки і цукерки.
Юра й Федя – молодці,
Звісно ж, хлопцям – олівці.
Покладу і різочок
Тим, хто рік давив бочок,
Не хотів ні працювати,
Ні читать, ні малювати.
Пам’ятайте,діточки:
Неслухняним – різочки!»
17.12.2018.
І дорослих, і маляток - всіх вітаю із цим святом!!!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818024
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 18.12.2018
Чорніє тугою осіння вже рілля,
І руки, голі, має вже гілля.
Тумани по ярах ховаються ще й досі,
Аж посіріла від нудьги ця осінь.
Неначе привиди, шугає вороння,
Тривожні крики й траурне вбрання
Пронизують мою чутливу душу,
Та пережити сірі дні я мушу.
23.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817935
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.12.2018