| Сторінки (40/3943): | « | 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 | » |
Життя триває… Рвуться обеліски
У світлу і високу неба синь.
І шепчуться, й хвилюються берізки,
Адже під ними чийсь коханий син,
Що у війну обув солдатський чобіт,
Узяв солдатську ношу нелегку,
Віддав життя своє, взамін – нічого…
Чи мріяв він про доленьку таку?
Чи не забудуть люди його подвиг,
Заради чого йшов він воювать,
І де зробив солдат останній подих?
Не можна це, не можна забувать!
28.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2020
Коли стою, було, я біля п’єдесталу
Й бачу Леніна руки у даль указ,
То думала: а чи хотів він, щоб стріляли,
Найкраще гілля для плодів пиляли
У той страшний репресій дикий час?
Питання із питань! Ну, що тут скажеш?
А відповідь на це є у твоїх руках:
Чи то чекати будеш, поки Бог накаже,
Чи власний розум щось-таки підкаже,
Щоб жах не повторився цей в віках.
Не хтіла й «правди» комуняк я слухать,
Бо різна є вона в народу і у них.
Від неї нудить, іноді страшна задуха:
Щоб чоловік боявсь чужого вуха,
У мирний час щоб безвісти ізник?!
Щоб не рубалось зріле вже коріння,
А зріс у Україні пишний сад,
Я думаю, що прийде вже прозріння,
Що не пропало гідності насіння,
Його поллють не сльози вже – роса.
25.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2020
В кожного своя пора кохання –
Часто незабутня і свята,
Й серця особливе коливання,
Коли в драму вже перероста.
Я ж співаю пісню про кохання,
Вірне й посивіле від часу,
Котре будить в серці хвилювання,
А в душі невимовлений сум.
Все було тоді не випадковим,
Хоч мороз лютневий лютував,
Щастя свого вдвох знайшли підкову…
Як же він кохану цілував!
Не горіли, а зоріли очі,
Дрібно розсипавсь дівочий сміх…
Але щастя їх, мов хтось зурочив,
Чи захолодив лютневий сніг!
Бігло їх життя, мов бистрі води,
Не згубилось те, у чім клялись…
Грів той спогад, як «Люблю» виводив
На снігу хлопчина. Перший лист…
Крізь роки несли вони надію,
Теж крихку, як і весняний сніг.
Бачилися двічі… Як раділи!
Оживав-дзвенів її знов сміх.
Те кохання терміну не мало –
Стало оберегом для обох,
Та хвороба їй крило зламала,
Й душу стрів її у небі Бог.
І його давно в снігу волосся.
Пара є і діти – не вдівець.
Лиш кохать так більш не довелося.
З іншою ж мав стати під вінець.
Очі ледь присипані золою,
В них кохання вогник не погас.
«Доле, чом була до них ти злою?» –
Хоче запитати і Пегас.
Ніби одинокий дикий лебідь,
Він листа її бере до рук
І тоді зорю шукає в небі.
Й лине між серцями перегук…
25.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2020
Як засина зимовий сад
В інеї пишнім,
А з неба пишний снігопад
Сіда на вишні,
То неповторна, справді, мить –
Буває рідко.
Хто бачив цю красу зими,
Став дива свідком.
А сад мовчить, немов завмер –
Тишею впився…
Чи то не Бог – його гример –
Тут опинився?!
2.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2020
Мліє тиша в саду осіннім
Під автографом «листопад»,
Змовкли окрики, голосіння,
Та дерева іще не сплять –
Тишу слухають напівсонні,
Килимочком – опалий лист.
Мишка вискочила босоніж,
Та не так уже, як колись.
Зирить місяць холодним оком
І на мишку ту, і на сад,
Де дерева німі, високі,
Зорі яблучками висять.
Мліє так лиш осіння тиша,
Чи то спить, чи то теж німа.
Чуєш, як вона рівно дише?
Скоро збудить її зима.
6.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865952
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2020
Сьогодні в бібліотеці ім. М.Коцюбинського відбулась презентація моєї 7-ої збірочки "Сповідь душі".
Важлива зустріч в мене відбулась
В Чернігівській міській бібліотеці:
Маленьким щастям я там упилась
Під звуки дивовижно-ніжних терцій.
І очі бачила не просто глядачів,
А тих, хто вміє думати і слухать,
Кого думки тривожать уночі,
Як Україну у майбутнє рухать.
Я долі вдячна за цей світлий день,
За кожну посмішку у бік мій нелукаву,
І музі, що по стежечці веде
Мене в життя змістовне і цікаве.
24.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2020
Є речі, про які кричати б треба…
«А ти помовч, – озвалось Боже небо. –
Затисни біль у власнім кулаці,
Бо виграють в житті лише борці,
Котрі холодний мають в собі розум,
Таких ніхто й нічим не заморозить,
І не зламає просто так біда.
Борець такий від болю не рида,
А йде, розправивши свої уласні плечі,
Знаходить тепле слово для малечі,
А гостре слово-зброю ворогам.
Життя таких, як мить одна, збіга.
29.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2020
Історія – сувора господиня
В усі часи, на всіх материках.
Не пробачає зрадництва, гордині,
А іноді й на суд нас виклика.
І ходить вона часто по спіралі,
Щоб висновки уміли ми робить:
До влади тільки гідних обирали,
Щоб згодом не потрапити в раби.
Історія буває й надто мстива
Отим, хто нехтує її, не поважа,
І покоління не одне зростила,
Хто згинув від російського ножа.
Бувало, й гідних не пошанувала,
І помилки не визнала свої:
В часи ворожої ординської навали
Висмикувала кращих із сім’ї.
Не раз вона бувала і в бувальцях –
Героїв не оцінюючи всіх,
Наказувала строго самозванців,
Клеймом їх нагороджуючи «Гріх!»
Чи ж варто нам історію вивчати,
Коли йдемо шляхом випробувань?
ЗВИЧАЙНО! Й досвід інших позичати,
Й про прорахунки теж не забувать!
20.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2020
Є кохання коротке й вічне
Й таких прикладів більш, ніж треба.
Лиш оглянься навколо себе.
Це ж кохання також незвичне.
Перше в них воно і… останнє,
Мо’ ж , тому й дороге обом їм,
Чи то послане з неба Богом,
Чи велінням це долі стало?..
Він… Вона… Й 9 днів знакОвих.
Пригубили уперше щастя…
А воно, мов святе причастя.
Смак його не забуть ніколи.
Він… Вона… Молоді, вродливі…
І кохання їхнє крилате.
Розлетілись… Гірка розплата?!
Ні, бо ж душі були щасливі.
Він… Вона… Й півжиття між ними.
І листи – не десятки – сотні.
Пахнуть нею вони й сьогодні
І зізнаннями геть рясними.
Він… Вона… Й вірність лебедина.
Та лебідки душа… на небі.
Він листи її п’є. Потреба?!
Так, хоч зріла давно людина.
Він… Вона… І з листа цитата:
«Мо’ ж, хоч тут відшукаєш? Мрію…
Молю матінку я Марію.
Будем наші листи читати!.»
20.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2020
Зацвіла моя осінь сріблом
І навідалась до чола.
Не жила я одноосібно,
Хоч коріння моє з села.
Моя осінь мене чарує,
Адже квітне вогнем душа.
Не сприймаю життя, як гру, я
Й добре знаю: роки спішать.
І хоч думи маю осінні:
Десь солодкі, а десь терпкі,
Ні, не схожі на голосіння –
Непокірні і нелегкі.
Я люблю свою дивну осінь,
Нескінченний думок потік.
Не таврує він, а підносить,
Тож тікає зажури тінь.
Срібло я не берусь ховати,
Хоча рясно вже розцвіло –
Не собою боюсь ставати
Й не зламалось аби крило.
19.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2020
Є люди особливого ґатунку,
Тому життя й підніжки ставить їм.
Це ті, хто напилися волі трунку
І мають погляди на все – на все свої.
«Щасливий ти!» – захоплюються ними, –
Що правду вмієш в очі говорить».
Та хто те зна, яка душа ранима
Й яким вогнем вона тоді горить.
І все ж вони щасливі таки люди,
Бо смак пізнали болю і тривог,
Пісним життя ніколи в них не буде –
Їм не дозволить скніти навіть Бог!
19.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2020
Плекаймо мову рідну, ту праотчу,
Якою перші вимовив слова,
І слово перше прочитали очі,
З якою ти людиною ставав.
Плекаймо мами найніжнішу мову,
З якої казка й правда пророста
І найдорожча серцю колискова –
Твого народу пісня це свята.
Плекаймо ж мову і дітей навчаймо.
Цьому зрадіє і твоя земля.
Сьогодні це важливо надзвичайно,
Адже російська – то «язик Кремля»!
Плекаймо мову, що звучить пісенно –
Її мелодія колише небеса:
В ній шум прибою й спокій Наддесення,
І України вільної краса!
Плекаймо ж мову нашу, українську,
Адже вона – землі одвічний код,
Наш оберіг і незбориме військо,
Коли її шанує весь народ.
Плекаймо, якщо хочемо свободи,
Плекаймо, якщо мрієм про добро,
Щоб стати нацією – не лише народом,
Щоб нас єднали слово і Дніпро!
21.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2020
Вітри гудуть,
Гудуть вітри історії,
Розносячи ужинок непростий.
Озвалися
Важким далеким стогоном
Козацькії могили і хрести.
А в стогоні,
В тім стогоні вчувається
Від пращурів мольба і заповіт:
«Коли біда,
Біда коли стрічається,
Ніколи свому ворогу не вір!
Єднайтеся ж,
В кулак один єднайтеся,
Бо сила вимагає протидій.
Ні з ким, ні з ким
Ніколи не братайтеся,
Щоб каяття не мучило тоді!»
Гудуть вітри,
Вітри гудуть історії
Крізь темінь закостричених віків,
Розносять на
Усі чотири сторони
Науку наших славних козаків!
18.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865476
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2020
Краса і сонце, гідність і любов –
Усе у цьому імені сплелося,
Саме його обрав для світу Бог,
Як для життя із житечка колосся.
Марія! Скільки в імені святім
Вмістилося тепла, добра й любові!
Воно таке ж потрібне у житті,
Як над колискою матусі колискова.
В іконі Богоматері святій
Вона з тобою і в путі, і в мрії,
Мати-заступниця усім-усім в житті –
Марічка, Маша, Машенька, МАРІЯ!
17.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2020
О батьку мій,
Початок мій від тебе!
Це з тебе моя квітка розцвіла.
Життя сувій
Нам простелило небо
З далекого і вільного села.
О батьку мій,
Мій рідний і єдиний,
З зорею ти лягав і уставав,
Любив, ліпив
Із мене ти людину,
Хоч був скупий на похвали слова.
О батьку мій,
Гаряче твоє серце
Мене зігріло на усе життя,
Твої сумні
Очей сірі озерця
Були зі мною в час біди й звитяг.
О батьку мій,
Святі твої висоти,
Та плаче по тобі твоя свіча,
І образ твій
Нагадує усоте:
Не знала я вірнішого плеча!
18.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2020
Він хотів довго-довго жити,
Бо ж кохання своє зустрів,
Мав посіяти власне жито –
Повела ж війна по стерні.
Мав батьківства любов пізнати –
На заваді ж – гарячий схід.
При собі мав завжди гранату,
Щоб останній здійснить політ.
В 22 виглядав хлопчиськом,
Але ж волею це був лев…
І вона… При косі – дівчисько,
Синьооке, худе, мале.
Українську любила землю,
Загубила в дорозі страх.
Очі ж сині, мов ті озера,
Й ніжна посмішка на устах.
Його погляд , хоча й несмілий,
Підхопила її душа,
Й став він серця її кумиром.
Не ходили по споришах,
А тихцем по тісних окопах…
Замість квітів – «Калаш», плече…
У закоханих цих «укропів»
Була мова лише… очей.
Той цілунок їх був останнім,
Хоч не знали вони про це.
Ніч прощання… Постать розтала.
Квітло щастям її лице.
Скільки мрій було, скільки планів!..
Зупинила усе війна.
Не збере жита він із лану…
Не сказала «люблю» вона.
Розтоптала їх щастя доля,
Розчавив його прес війни…
Ще дна плата за нашу волю…
Боже милий, війну спини!
19.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2020
Кононко Сергій Олександрович (18.08.1982 – 26.08.2014). Член УНА-УНСО. Перший керівник Обухівського осередку руху «Правий сектор». Солдат, 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар» Луганської області, псевдо «Обухів», «Обух», «Тор». 26 серпня 2014-го Сергій з айдарівцями їхав в УАЗі, яким Василь Пелиш вивозив важко пораненого в живіт побратима до найближчої лікарні у Хрящуватому. По дорозі на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате терористи влучили у авто із танка. Виявилося, що він потрапив у полон. Перебував у списках зниклих безвісти. Похований у Обухові (Київщина) у березні 2019р.
Синок цей довго не вертавсь додому.
Не раз – не два знімались ДНК.
Пробігло кілька літ уже потому,
А вивела на слід його… рука.
Там «Слава Україні!» збереглося.
Воно бісило ворога найбільш.
Від катувань посивіло волосся,
Як п’яний кат в обличчя прохрипів:
«Нікто єщьо живим нє шьол отсюда.
Ти тоже. Твою руку отрублю!»
«Рубай, – гукнув боєць йому, – Іудо.
Любив я Україну і люблю!»
Бог бачив муки ті страшні солдата
І від побаченого раптом сам… знебувсь.
Як міг він цьому покидьку віддати
Того, хто вів за волю боротьбу!
Сніги зійшли… Сергій навіки вдома.
А з ним і… татуйована рука.
Там «Слава Україні!», всім відоме,
Що стало свідком слави вояка.
17.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2020
[b]Вірш-відгук на книгу відомого українського письменника Станіслава Маринчика, де висвітлено 47 літературних портретів Ічнянщини, його земляків.[/b]
«Сузір’я талантів» дочитую я,
І повняться гордістю груди:
Яка ж то багата Ічнянська земля!
Які ж піднялись звідти люди!
Артисти, художники і співаки,
Письменників ціла когорта!
Їх пращури вільні були козаки:
Сірки, Наливайки і Гонти!
Митців об’єднав у великий сувій
Маринчик – солідного віку,
Він теж на Ічнянській землі посивів –
Заслуженим став чоловіком!
Усіх земляків в український вінок
Майстерно уплів, як годиться,
Тож кожна новела, мов дивний вінок.
Струмує й Ічнянська «Криниця»*,
Яку він колись теж започаткував,
Нове там сузір’я леліє,
І часто не має часу святкувать.
В нім кварта добра не міліє.
«Сузір’я талантів» створив теж талант,
Що зріс на Ічнянському полі.
Тримає його посивілий Атлант –
Коваль він мистецької долі!
18.02.2020.
* – назва Ічнянської літературної спілки.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2020
І знову бій!
І знов за Україну!
Сльозою вкотре вмилася земля…
У боротьбі
Найкращі з кращих гинуть –
По них стріляють найманці Кремля!
Війна іде
Із вечора й до рання,
Танцює смерть вогненний Рок-н-рол,
І кожен день
Вмира чиєсь кохання –
Кладе на плаху голову герой…
Війна гримить
Не рік, не два на сході
За волю і за душі водночас…
І струменить
Надія у народу,
Що разом будуть Київ і Донбас!
16.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2020
Донецька земле, знаєш ти немало:
І біль розчарувань, і смак звитяг –
В 30-ті чула вікопомне: «Мамо,
Дай хліба… Я люблю тебе й… життя…»
Тобі боліли сльози материнські,
Коли у шахті чийся син лишавсь,
І хустки запинались не барвисті,
Й на шмаття рвалась удови душа.
Від вибухів ти рани заживляла,
Розгадувала довго чуже «Хайль!»…
Та нелюдським плачем враз заволала,
Коли Московія, набравшися гріха,
Синів твоїх понищила найкращих,
Тремтіла, як замкнувся Іловайськ,
Дебальцеве як захопила Раша,
Й як ДАП упав, а гімн іще співавсь…
О земле, ти обдурена Москвою
Не раз, не два, тож страх в очах застиг.
Без Києва залишишся вдовою,
Заплачуть терикони і… хрести!
16.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2020
Корчували Україну,
Глибоко копали,
Не лишали і руїни.
Мало не сконала…
Її пісню, її мову
Нищили-рубали,
А вона, мов фенікс, знову
Лилась-оживала.
Корчували дні і ночі,
Аби доконати,
А вона боролась мовчки
І ламала грати.
Корчували і косили,
Підрубали й корінь,
Та сильніш немає сили
Й не буде ніколи.
Корчували Україну,
Синів таврували,
Убивали і гноїли
Ворожі навали…
Вона ж знов зібрала сили
По дрібній краплині,
Й душа її в небі синім
Жива-горда плине!..
15.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865075
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2020
Присвячую 16-ій річниці від створення 26-ої артбригади ім. генерал-хорунжого Романа Дашкевича.
16-ть вже бригаді двадцять шостій.
Здається, й небагато іще літ,
Та бути у строю завжди непросто,
Коли війна тривожить білий світ.
І день, і ніч солдатики на варті,
Бо України доля в їх руках,
Як і колись відважні вої Спарти
Свій подвиг уписали у віках.
16-ть років… 6-ть із них – вогненні.
Тут один одному і брат, і побратим.
Кров українська в їх пульсує венах…
«Врятуйте ж їх!» – молю усіх святих.
14.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2020
Зими відійшли в минуле повагом,
Прихопивши завірюх виття,
Відкупались в березневих повенях
Весни мого зрілого життя.
Літечко житами відпишалося,
Поки втрапив серпень в зорепад,
А коли і птахи попрощалися,
Закружляв осінній листопад.
Сміло йду життя свого стежиною:
Галька зустрічається й асфальт –
То медком смакую, то ожиною,
Поки забрела у снігопад.
Іноді й назад я оглядаюся,
Тільки щоб не збитися в путі,
І бажання вкотре загадаю ся:
Хай щастить усім нам у житті!
23.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2020
[b]Чернігівчанин Юрій Вікторович Степанець (03.11.1980–11.02.2016) – старший механік-водій бойової машини піхоти (БМП) 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, сержант. Більше року воював у зоні АТО. Помер вдома від серцевого нападу під час відпустки. [/b]
Дружить збирались хлопці ці до віку,
Та в їх життя удерлася війна…
І кожен став не просто чоловіком –
Солдатом, адже рішення прийняв
Свою родину й землю боронити
На сході, там, де плавиться земля.
Устиг і Юрій неньці проронити:
«Спинити маю я орду з Кремля!»
Сніги ураз упали неньці в коси…
Чекаючи, молилася щодня,
Й ховала від онука свої сльози.
Жила у хвилюванні вся рідня,
Поки прибув боєць таки додому.
Зраділа воїну в кімнаті кожна річ…
Одне було нікому невідомим:
Що скоро смерть запалить кілька свіч.
Ніколи не кажи в житті ніколи,
Адже непередбачуваний світ.
Вони зустрілись вперше після школи.
На скронях іній в кожного розквіт.
Текла скупа між друзями розмова:
Війна на все поставила печать.
Дитинство згадували, школу знову й знову…
Та… згасли зорі в Юриних очах…
Війна догнала воїна вже вдома,
Хоч кілька раз підходила в АТО.
Чи від війни його зламала втома?
Але ж такого не чекав ніхто.
Зима йде п’ята. Білі в мами коси.
І біль у серці й досі не змовка.
Внук – ліцеїст (військову форму носить)…
Чи бачить тато юного синка?!
11.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864914
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2020
Присвячую світлій пам’яті поетів Миколи Ткача і Людмили Овдієнко.
Кохання буває різним:
І раннім, і надто пізнім,
Буває воно й… до віку.
Нема від такого ліків...
І все-таки, кохання вічне!
Вона і він, мов лебідь і лебідка,
Й одне кохання в творчих їх серцях.
Таке в людськім житті бува нерідко,
Коли живе кохання й… без лиця:
Вона – заміжня. І між ними – милі,
А душі поєднав міцний канат…
Для неї він – єдиний, серцю милий,
Й вона для нього – зірка і талант.
Життя пробігло кіньми вороними,
Хоча й далекий путь був і… слизький.
Жило й кохання чисте поміж ними,
Долало шлях також і… неблизький.
Воно… – в листах, маленьких лебедятах,
І грілося в серцях – не віддалік.
А в них слова промовисті і… дати…
Він теж уже чужий був чоловік.
О доле, доле! Що ж ти наробила?
Чому зіграла з ними такий жарт?
Чому їх щастю шлях ти заступила?
Вони… пішли… Але ж лишився жар
Кохання їхнього на білому папері
У кожнім слові, в кожному значку,
Що спеку витримало всіх життєвих прерій
Й стрічається один раз на віку.
Тіла їх під хрестами спочивають,
А поміж ними… знову сотні верст…
У небі ж пісню душі їх співають…
Ти чуєш? Про кохання їх дует!
24.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864849
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2020
Вчорашній вечір знову провела у Чернігівській обласній бібліотеці для юнацтва. Поетичне рандеву пройшло у неймовірно теплій атмосфері. Цьому сприяв і колектив бібліотеки, і чай із солодощами, і гості різного віку, яких об'єднала вічна тема КОХАННЯ, Тому і знову пишеться про нього.
Навідалась уже й до мене осінь,
Повисла літом бабиним в косі,
Але ж душа весни-кохання просить
У всіх його відтінках і красі.
Й тоді, як зорі гаснуть на світанні,
Зігрітись хочеться від губ твоїх,
Втопитись у кохання океані,
Забувши, що в житті існує гріх.
А мо’, грішніші ті, хто без любові
Літа промарнував у світі цім?
Авжеж, любов дається з волі Бога
Й сльозою щастя сяє на щоці.
14.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2020
Їй за паспортом – 80,
Та хода ще струнка її й мила.
Може, роки її так спішать?
Ні, любити вона не втомилась.
Схвилював її надто етер:
У Донбасі ж війна почалася.
Й Маргарита уже – волонтер –
До бійців, чим скоріш, подалася.
Шлях долала й долає туди,
Де Вкраїни на ниточці доля:
Хтось удруге в бою народивсь,
Хтось упав, та вберіг її волю.
Волонтерці лиш – 80.
В сивину загорнулися скроні.
Не страшний ворог їй – супостат.
В неї власний окоп-оборона:
Щоби воїнам допомогти
Десь харчами, а десь – добрим словом,
Бути поряд в моменти біди,
Воїв цим рятувать знову й знову.
Спека їй не страшна і сніги –
Волі дух її мобілізує.
Мо’, й спинились тому вороги,
Що над ними сам Бог глузує.
Лиш на сльози ця жінка скупа,
Та у свята вона – княгиня,
По землі своїй твердо ступа.
УКРАЇНИ ВОНА БЕРЕГИНЯ!
5.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2020
Котилось небом
Яскраве диво
Навколо тебе
Весь день ходило.
Рухалось небом,
Не присідало.
- Виспатись треба, -
Врешті згадало.
За ліс сховалось,
Закрило очі.
Сутінки впали.
Початок ночі.
Що це?
22.08.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2020
Ой, росла собі калина коло ставу,
Напилась води і сонця, гарна стала.
Закохався соловейко в ту калину,
І щовечора від ставу пісня лине.
А на березі на другім цього ставу
Дівчинонька, як калина, виростала.
Закохався козаченько в ту дівчину,
Тай по осені швиденько заручились.
Застеляли вони столи та й дубові,
А дуби ті виростали у діброві,
Відгуляли всі селом гучне весілля,
Поки сонечко за гору та й не сіло.
Ой, росте калина й досі коло ставу,
Іще краща, мов царівна, вона стала.
Соловейко до калини прилітає,
Козака, дітей і жінку розважає.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2020
Восени квіти мало цвітуть:
Чи коріння впилося журбою?
Чи така у природи вже суть,
Коли поряд живуть самотою…
Хто те зна?Але осінь ляга
І в мою душу вже сивиною.
Невловима чомусь літ вага,
Коли кличуть степи далиною.
Перевеслами зморшки лягли
Попід очі і понад бровою,
У собі вони все зберегли,
Що зустрілось в життєвім сувої.
Невідомість мене заклика
Йти навстріч небом посланій долі.
Не злякаюсь голок будяка,
Ні того, що вже ноги судомить.
Я в осінню фату приберусь
І затчу призадумою очі,
Сивій старості не підкорюсь,
Хоч і маю недоспані ночі.
10.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2020
Сьогодні ж побувала і на СТРІТЕНСЬКИХ ЧИТАННЯХ. Насолоджувалась поезією і музикою колег. Дякую Ганні Василівні Арсенич-Баран за чудову організацію вечора.
Я маю Богові подякувать за те,
Що він мені перо вручив у руки,
Що поле мене тішить золоте
Й болять мені землі моєї муки.
Душа у кожнім слові має жити,
Якщо Господь вручив тобі перо,
Життя любити вчи, а не тужити
І не втрачай надії на добро.
Адже душа – творіння неба вічне,
Тримай її завжди у чистоті,
Хто слово п’є твоє, той підопічний,
З яких би не прийшов сюди світів.
Коли душа зі словом не у згоді,
Залиш перо – то справа не твоя,
Аж поки знову трапиться нагода
Рушник думок душею простелять.
30.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2020
Сьогодні мені довелося бути присутньою при відкритті у Чернігівській сш №2 меморіальної дошки загиблому старшому сержанту ЗСУ Степанцю Юрію Вікторовичу.
Його війна догнала уже вдома,
Коли він повернувся із АТО,
Адже війна - то непомірна втома -
Не витримало серденько-мотор!
Надто хвилюючий захід. Багато було присутніх людей. Вразили спогади його матері, шкільного товариша, першої вчительки, командира. Право відкрити дошку було надано директору школи і сину героя (курсанту місцевого військового ліцею). Довелося виступити і мені.
Чернігівська земле, гірке одкровення
Сьогодні про тебе і гордих синів:
Їх кров схвилювалась у збуджених венах,
Як ворог на сході тоді сатанів.
Кохались вони у великій любові,
Тож стали на захист землі й матерів,
Що послані їм з вишини самим Богом,
Але не один у вогні тім згорів.
Чернігівська земле, ти теж їх любила
І шану останню синам віддала,
Сльозами матусь їхній шлях окропила,
Поки повертались вони звідтіля.
Я знаю, ріднесенька, як тобі важко
Ховати в собі передчасно синів,
Коли кожна мати, мов змучена пташка,
І батько від горя за ніч посивів.
Сьогодні Чернігів принишк над Десною,
Вручає дань пам’яті їм від містян,
Адже не було би години ясної,
Якби ці сини не утримали стяг.
Чернігівська земле, важкі твої будні,
Ще схід у загравах брудної війни,
Та буде у тебе ще світле майбутнє,
Його наближають вже інші сини.
І прийде до нас іще світла година,
Затчуть синім ситцем всю вись небеса.
Дітей не втрачатиме в війнах родина,
Й не буде сивіть в мами рано коса.
Рясніє Чернігів і квітами, й болем,
Бо ж рани глибокі нанесені нам.
Ніколи роки такий біль не знеболять!
Хай душі синів спочивають із Богом,
Й землі не торкнеться ніколи війна!
3.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2020
Не питай, чого скрипочка плаче,
Чом мелодія надто сумна,
Закохалося серце юначе,
Та любов не взаємна була.
Він давно ту дівчину кохає,
Все ж до серця шляху не знайшов,
А тепер вже напевне він знає:
Кращий друг її сватать пішов.
Важко розумом це осягнути,
Серцем важко також зрозуміть:
Дружбу як зберегти, як забути,
Те від чого серденько болить?
Хай же скрипка і плаче, й ридає,
Біль поділить із серцем навпіл,
Може ж десь іще та підростає,
Яка край покладе цій журбі?
20.11.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2020
Це був не просто бій – там стрілись дві епохи:
Стара імперська, волі де катма,
Де стогін пив Сибір і каторжний неспокій,
Й нова – від УНР. І… рокова зима.
Там кров’ю сніг заплакав на морозі,
Як бились ті, хто волю шанував,
Їх не злякали москалів погрози.
А в небо сіре Гімну линули слова!
Щороку у січневий день, 29-ий
Людей у Крутах знов нові полки –
То пам’ять їх веде вклонитись тим солдатам,
Хто склали на олтар життя свого роки..
І чути голоси їх молоді із раю:
«Вставай до боротьби, поки ще маєш час,
Як треба, й кров’ю волю освяти для краю –
Це наш і заповіт, й наказ тобі від нас!»
10.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2020
Нічка в соннім небі зорі ткала,
Густо застеляла небеса,
В тихі води річечки упала
Зоряна небачена краса.
Я в долоні наберу водиці,
Де й моя блищить ясна зоря,
Поклонюся долі, як годиться,
Хай зоря моя не догоря.
Приспів:
Ой ви зорі мої, зірочки,
Золотаві провісники долі,
На майбутні роки і віки
Наберу я вас повні долоні.
А як ранок потривожить небо,
А як ранок потривожить небо,
Зорі в тихих водах затремтять,
Я про них згадаю – не про себе,
Випущу тоді їх – хай злетять,
Щоб не стало менше їх над світом,
Щоб світили кожному із нас,
Щоб раділи їм дорослі й діти,
Коли прийде знов вечірній час.
Приспів.
Ой ви зорі мої, зірочки,
Золотаві провісники долі,
На майбутні роки і віки
Вкрийте золотом наші долоні.
12.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2020
Край Сіверський, єдиний, неповторний,
Лісів утаємничена краса,
Кував тут славу Ігор і Князь Чорний –
Надійний свідок цього – небеса.
Десна тут вдень і в пору світанкову,
Захоплює всіх плином сивих вод –
То вигинає з них собі підкову,
То рівне полотно тче із тривог.
Смакують віттям верби чисту воду,
Вплітаючи й себе в красу Десни,
З них не одна милується на вроду,
Коли перлини зацвітуть роси.
Радіє сонце літу й водограю,
Чи грає в піжмурки із хвилями Дніпра,
То ж не дарма цей край назвали Раєм,
Дарованим для щастя і добра!
9.02.2020.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2020
Ярошівська земля…Ти земля моїх предків далеких
І найближчих також, адже мами моєї там слід.
Якже часто і я, ніби сивий од віку лелека,
Повертаюсь в думках у дитинства і юності світ.
Оглядаю з висот сірі хатки в занедбаних Буртах**
Й лебеділа в кущах причепурена хатка рідні…
Не було там красот, та ніколи цього й не забути,
І ту грушу в дворі, й блиск води у криниці на дні.
Поміж квіту бузку колисались людські сірі долі,
Й кожна з них, мов щербате і чорне від сажі горня,
А у хаті в кутку поселилися злидні, геть голі.
День і ніч тут жили, не виходили і на півдня.
Ярошівська земля! У тобі й мого роду коріння.
Ти і свідок страждань незагойних, і свідок звитяг.
Як стогнала тоді ти, як чула вдови голосіння,
І ридала за тим, хто у вічне зібрався життя!
Дала прихисток ти і улюбленцям власної долі,
Й тим, хто верст не лічив під ногою чи слідом коліс,
Хто ішов по росі, сонця схід зустрічаючи в полі,–
Для усіх вистачає тепла твого, земле, і сліз!
8.02.2020.
* – в "Літописі Руському" згадується, що у тодішньому містечку Ярошев (тепер с. Українське) влітку 1149 року зустрічалися князі Юрій та Святослав Ольговичі, котрі воювали проти кочівників. Ярошев (пізніше Ярошівка) існувало до 1963р. В 1964р. воно перейменоване на Українське.
** – маленька вуличка з кількох хат у Ярошівці.
[b]На фото музей села під відкритим небом.
[/b]
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2020
Краю мій рідній, праотчий –
Вільне поліське село,
Люди, мов птахи, співочі –
Роду мого джерело.
Там моя батьківська хата
І заповітний поріг,
Запах любистку і м’яти
Й небо високе вгорі.
Там мені мама і тато
Дух гартували в труді,
Юність моя там крилата
Швидко промчала тоді.
Й грози там перші шумливі,
З гуркотом перших громів,
Й перше кохання щемливе –
Сніг його рано замів.
Краю міій рідний коханий,
Я твоє вірне дитя,
Пісня хай ця не стихає,
В серці звучить все життя!
Краю мій рідній, праотчий,
Вільне поліське село,
Люди, мов птахи, співочі –
Роду мого джерело.
22.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2020
"Крізь гул століть" - моя нова поетична збірка. Дякую Вінницькому видавництву "Твори" за бездоганно виконану роботу.
Не пишаюсь - по-людськи радію:
8-му збірочку стрів мою світ.
Маю ще невмирущу надію
Поетичний продовжити звіт!
Епіграфом до книги є мій вірш Крізь гул століть
Крізь гул століть, що чується здаля,
Звучить бентежно-рідне «Україна»…
Це небом нам призначена земля,
Понад якою й пісня Чураївни,
І солов’їні співи ранять сни,
І хвилювання груди розпирає,
Це плюскіт хвиль і Сяну , і Десни,
І шир Дніпра, що тішиться цим раєм!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2020
В полини закотилось літо,
І нема вороття вже звідти.
Ой, нема вороття, ой, немає,
А вже осінь пливе понад краєм.
Я шукаю його, шукаю,
Ще до осені не звикаю,
Стежечки ті густі, полинові,
Не повернеться літечко знову.
Так і юність вернуть несила.
Осінь котиться вже до сина,
Скроні вибілить сріблом-снігом,
Хоч хлоп’ям ще недавно бігав.
І ні в кого немає змоги,
Повернути життя дороги,
Але формула всім відома,
Що воно підкоряється долі.
18.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2020
Коли земля утопиться в розмаї
І заскриплять старезні ясени,
У пам’яті, неначе в сні, зринають
Дороги Вітчизняної війни.
Ще сивий дим стояв над полем бою,
Солдати знов в атаку піднялись.
Земля укрилась сивою габою –
То полини, що горем упились.
Приспів: Полини, полини, полини –
Сиві свідки страшної війни,
Ваша пам’ять правдива й жива,
І тут зайві, тут зайві слова.
Давно дороги заросли травою,
Що посивіла від вогню війни.
Траву цю добре знаєм ми з тобою –
Гіркі і сиві, дикі полини.
Колись війна життя людські косила,
Де впала кров, тепер полин цвіте.
Та знищити любов війні несила,
Бо почуття те справді є святе.
Приспів. (Той же)
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2020
Дуже приємно, що цей вірш уже став піснею, завдяки композитору Геннадію Володьку.
1.Котивсь туман
Долиною,
Спинивсь перед
Калиною,
Вклонився їй
Низесенько,
Немов сестрі
Ріднесенькій:
– Калино,
Мила сестронько,
Красива,
Як та веснонька,
Позич тепла
У сонечка,
Долині стань
За донечку.
2.Стеливсь туман
Під ніженьки,
Закрив мені
Доріженьку
В долину із
Калиною,
А звідти пісня
Линула.
Ту пісню про
Коханнячко
Вів соловей
До раночку,
А я іду
Долиною,
Щастя знайду
З калиною.
3.Калина
Зашарілася,
Коли ми там
Зустрілися.
Почервоніло
Листячко
І кетяги
З намистечком.
Лишився я
З калиною,
Мов дівка,
Соромливою,
Хоч трішечки
Журливою,
Навіки серцю
Милою.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2020
Чи бачив ти, якою є весна,
Та, найраніша, у моєму краї?
Погода ще не тепла, та ясна,
Веселих горобців літають зграї.
Не спить і чорна у полях рілля –
Господаря чекає, щоб засіяв.
І свіжим подихом похвасталась земля,
Чекає, мов жона після весілля.
Ще не тривожать неба косяки
Птахів, що повертаються додому.
Припухли на деревах ледь бруньки,
Мов скинули зимову сіру втому.
Ще корчаться листочки трав в шпичках,
Та вже весні стежки намалювали,
Чи то ідилія у неї є така,
Щоби по зелені в вінку ішла-ступала.
Втопила річка рижі береги,
А з ними й осоку, і очерет по пояс,
Та й ця весна теж додає снаги,
Тож важко буть глухою чи сліпою.
21.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2020
Хоч життя я одне прожила,
Починала ж не раз все спочатку,
Часто-густо стернею брела,
Ніби долі шукала печатку.
А вона, мов непрощений гріх,
Йшла й мені наступала на п’яти,
Намічаючи стільки доріг,
Що одну було важко вгадати.
Серед різних доріг і турбот
Я обрала дітей і онуків,
Й землю ту, де мій гордий народ
Будував Україну у муках.
Він же падав і знов уставав,
Випробовував силу й терпіння,
Вид раба йому не пасував,
Хоча ледь не позбувся коріння.
Як би не простелявся й мій шлях,
Від життя я іще не втомилась,
Мене рідна земля ізціля,
Отже, я у ній не помилилась.
22.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2020
Намалювала лелеку
Донечка на листку,
Хмарку вгорі, біленьку,
Дерево і ріку,
Синю, і берег зелений,
Квіточка там росте.
«Ти ж не забудь про мене», –
Сонце кричить золоте.
5.12.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863699
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2020
Там, де несе свої хвилі Дніпро повноводий,
Чітко карбуючи кожен історії крок,
Часто мене він на думку тривожну наводить:
Скільки ж згоріло у небі завчасно зірок!
Кожна із них – особлива то доля героя,
Мов з покоління дочасно обірваний цвіт,
І хоч упав, не дозволив землі перекроїть,
Гідно тримаючи кров’ю написаний звіт.
Котиться, котиться біль по землі Українській
І обпікає кожнісіньку душу вогнем…
Стогне земля під грозою російського війська,
Та вже народу мого ця війна не зігне.
Кров’ю синівською кожна просякнута миля –
Почерк історії то у святій боротьбі.
Ми ж за свободу боротися ще не втомились,
Адже муруєм нову Україну в собі!
4.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863696
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2020
То не осені струна –
Сонечко промінням грає,
Й дивна музика луна
І в серденько заглядає.
В ній – і соло солов’я,
Й баритон ведмедя в лісі,
І тривога журавля,
І горобчика у стрісі,
Й шепотіння потічка,
Котрий хвилечками грає.
Ти – синок, а я – дочка
Найчарівнішого краю.
25.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2020
Ми діти твої, Україно!
Для кожного з нас ти свята.
Тут гори і схили чарівні
І пахнуть росою жита!
Ми діти твої, Україно!
Народу твого дивоквіт!
Акорди пісень солов’їних
Чарують собою весь світ!
Ми діти твої, Україно!
Козацької слави земля,
Встаєш із золи і з руїни,
Скидаючи пута Кремля!
Ми діти твої, Україно!
Й Європа нас радо віта,
А пісня з часів Чураївни
Із жайвором в небо зліта!
Ми діти твої, Україно!
Тернистий іздавна твій шлях!
Ми юне, нове покоління,
Шануємо славу і стяг!
17.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2020
Я поспішаю за літами –
Боюсь загубленою буть,
А доля зморшками-слідами
Малює мій життєвий путь.
Приспів:
Були і радощі, і сльози,
І невимовний біль-печаль,
Та і в життєві я морози
Любити вчилась і прощать.
Я поспішаю за літами–
Боюсь загубленою буть.
Мої молитви долітали
Все ж до Всевишнього, мабуть.
Приспів.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2020
(Цей вірш про кохання Ганни Барвінок до свого чоловіка Пантелеймона Куліша).
Думки й кохання – речі ті в житті,
Перед якими кожен геть безсилий,
Вони і щастя наше, і батіг,
Й пояснення ніколи не просили.
Кохання довжиною у… життя
Несла вона у вічно юнім серці.
Було усе: і зради, й каяття,
І клятви чергові, і звуки скерцо.
Несла його, мов кришталеву річ
І дорожила більше, ніж собою.
На все у неї вистачало пліч.
Вони ж міцніли-кріпли від любові.
Вона його… кохала. Й цим жила,
Ні ревністю не змучена, ні болем,
А сивина торкнулась до чола,
То кликала «дружиною»-судьбою.
У ньому вона бачила орла,
Що міг життя висоти підкоряти,
Тож сонцем осяйним йому була,
Котре уміло душу зігрівати.
Кохання довжиною у… життя
Її тримало й навіть надихало,
Поки й за ним зібралась в небуття,
Щоб разом бути, й Бога так благала.
25.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863443
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2020
Крізь тупіт проклятих століть
Ти, земле, голос подавала,
І рабську металеву кліть
Нарешті духом розірвала.
Твій довгий летаргічний сон
Усе частіщ переривали
УПА діяльність і УНСО,
Поки з очей полуда спала.
Життів мільйони й стільки ж доль
Тебе від сну таки збудили,
Та комуніст зайняв престол
Усьому світові на диво!..
А потім вдруге, втретє і…
Скотилися у власну яму.
Тепер із Рашею в війні.
Пани ж – в Оманах, на Майямах.
Герої зраджені лежать,
А патріоти – у в’язницях…
Хіба є це, браття, не межа,
Що знову воля тільки сниться?
Чи будем знов терпіть-мовчать
Й від Боженьки чекати волі,
Аж поки в рани на плечах
Під хомути насиплять солі?!
22.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2020
То не вітер виє змієм –
Подих «братньої» війни –
То Московія посміла
Воювать нас без вини.
Із глибин віків
Мимо білих хат
У вінках садків,
Дніпро не стиха.
А обіч в полях
Пшениці й жита –
То моя земля,
Рідна і свята.
То моя земля,
Болем краяна,
Бо ж ворожа рать
Стами зграями
Її мучила –
Не домучила.
Тож розколена,
Та не скорена.
І монгольський кнут
Вмів у серп зігнуть,
Та з-під нього в світ
Виривалася.
Шляхтичів мечі
На її плечі,
Хоч лишили слід –
Обламалися.
І Московії
Не здолать її,
Як Славутича
Русла-течії!
22.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2020
Щось непевне у нас:
Ні зима, ані пізня осінь.
Випробовує час
І природу, і нас, людей.
Україну штормить:
Нашу міць провіряє досі –
Схід війною гуде,
Смерть гуляє там кожну мить.
І війна – не війна,
Бо ж не названа ще війною,
Хоч калічить вона,
Діточок без жалю сиротить.
Забирає життя,
«Нагороджує» тих сивиною,
Хто у бій йде святий,
Захищаючи нам майбуття.
Врешті, випав сніжок –
Забіліло перед порогом,
З історичних стежок
Відшукати свій маєм путь.
Непроста жде хода –
Вибираємось на дорогу.
Досить плакать-ридать,
Щоби рашівських пут не вбуть.
Досить, люде, ридать –
Маєм гідно пройти стернею,
Бо ж не вічна біда,
Шлях оцей зачекавсь на нас.
І настане пора:
Ми покінчимо з сепарнею.
Нам Росія програ –
Крим повернеться і Донбас!
31.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2020
Голос роду уміє кликать
Крізь роки і материки,
В час, коли насідає лихо,
Обзивається кров таки.
Кров матусь надто терпелива –
Це одна з багатьох прикмет.
Топче мати життєве мливо,
Поки стрінеться раптом смерть.
Її ж кров буде жити в дітях,
Й їхні діти нестимуть в світ.
Диктуватиме мати й звідти
Свій останній вже заповіт:
«Кров живу, що струмує в венах,
Ви не зважтеся дратувать.
Кровний бій – друга смерть для мене…
Кров для того, щоб рятувать!»
А бува, діти десь по світу
В’ють гніздечка, ростять дітей.
Принесе про них звістку вітер,
Й личко кровного зацвіте.
І хай сиве уже волосся,
Кров нагадує про любов.
В рід багато чого влилося –
Непідкупною є лиш кров.
19.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2020
[b]Побувала сьогодні у Крутах. Море людей. Море квітів і прапорів. Море вражень. Побачене й почуте вилилось у вірш "Крути".[/b]
Січень місяць. Зима вдяглася
У глибокі сніги. Поля.
Крути… Битва тут відбулася.
Кров’ю вмилась тоді земля.
Й знову мозок стріля думками –
В вісімнадцятий підмовля,
А в душі біль лежить, мов камінь:
Дише подвигом тут земля…
Проти ворога – не на святі –
З молодих людей тут стіна:
Молоді вони і завзяті.
Душі їм обпекла війна,
Котра сунулася зі сходу –
Йшла Росія на УНР,
А навпроти їй – патріоти.
Світ і Київ тоді завмер,
Коли юні зовсім герої
Зупинили ординців рать.
Малувато було і зброї,
Але бій узялись тримать.
Дві доби бій точився в полі,
Сніг аж буро-червоний став,
Тут Вкраїни кувалась доля,
Тож подекуди він… розтав.
Згодом вої, ні, гімназисти,
Важко воями їх назвать,
Відступили у поле чисте,
Поки виграли ще днів два.
Так підмоги й не дочекавшись,
Київ же «Арсенал» «гасив»,*
З Заходом УНР зібравшись,
Брестський мир** все ж проголосив.
Ржаві колії тут. Вагони…
Мить історії. Біль. Свіча.
Ні забуть цього, ні загоїть…
Ось сорочка в крові… з плеча
Гімназистика молодого,
А внизу – кулемет «Максим».
Тут закінчив свою дорогу
Не один України син.
Височіє-кричить колона
Вись німу тризуб засліпля,
Мов нагадує: «Є ще клони***,
Котрих манить твоя земля.
Це забути не маєш права,
І про «кіборгів» пам’ятай,
В небезпеці і ти, й держава,
І землиця твоя свята!»
29.01.2020.
*– сплановане більшовиками повстання на заводі «Арсенал».
**– правовий акт, укладений 9 лютого 1918р., який визначав УНР суб'єктом міжнар. права. Внаслідок укладення цього миру Україна формально набувала статусу незалежної ...
***– від грецьк. klon — гілка, втеча, нащадок), ряд наступних один за одним поколінь спадково однорідних організмів.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2020
Як і в усіх, одне в мене життя,
Його ж не раз я почала спочатку.
Природи невгамовнеє дитя,
Тож долі власній кинула печатку*.
Чи я її, а чи вона мене,
Бо ж переможцям двом в борні не бути.
Гадаю, мене лихо обмине,
Хоча й нелегко буде бій забути.
Але й подяк для неї – тисячі:
За пару, сина, внуків двох вродливих,
За вогник незрадливої свічі,
За душу, хоч вразливу – справедливу.
Подякувати долі хочу ще
За вміння відчувать добра краплину,
За непідробний полиновий щем,
Коли стосується нещастя у людини.
Окрема дяка долі і за те,
Що серце дихає ще до життя любов’ю,
Котра на рік не раз, не два цвіте
І робить мене сильною. Живою!
24.01.2020.
*– "кинути перчатку" – в XIX-ому столітті означало - "викликати на дуель".
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2020
Кажуть, тиша жива,
Та вмирає від першого звуку.
Сич нічний чи сова
Теж вкорочують вік тишині.
І ніякі слова
Не врятують її від розпуки,
Й це також убива,
Коли падають кращі в війні.
Вона… плаче тоді,
Одиноким плачем удовиним –
Не плачем породіль,
Що сльозою дитя умива, –
Материнським плачем,
Що шукає й свою в тім провину,
Й полину гіркий щем
Не вмістити ні в які слова!
Тиша, ні, не німа,
Її слухати треба серцем,
Коли в нім не зима,
Коли там – океан доброти,
Коли ти не слимак,
Здатен слухати гімни й скерцо,
І хоча не святий –
Милосердям багатий ти!
21.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2020
Душа у неї щира і свята –
У цьому переконуюсь щоразу.
Життєве її кредо – доброта,
А це й поступки – не солодкі фрази.
Для неї совістливість – поводир,
Сприймає успіх інших, ніби власний.
У цім переконався не один.
Така не підведе. Та й жінка класна.
Їй до лиця розкішна сивина
І блиск очей у сонячній оправі.
Болить їй ця непрохана війна,
Де небо синє в кров’яних загравах.
Я жінку знаю цю не так давно,
Але між душами місток ми спорудили.
Мене приваблює в ній мудрості зерно
І бачу в ній близьку мені людину.
24.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2020
Не так давно, мій друг по Клубу поезій Віктор Охріменко святкував свій День народження. А вчора святкувала я. Мені в подарунок від нього прилетіла пісня "Споришева стежка"( До речі, це не перша його пісня на мої слова). Мелодію до цього мого вірша він написав давно, а вчора вона зазвучала у його виконанні. Дякую Вам сердечно. А цей вірш до вас теж трохи запізнився, але ж, сподіваюся, знайде стежечку до Вашої душі. Людині незвичайної душі.
Другу по фейсбуку і Поетклубу,
Що Україну по-синівськи любить,
Людині незвичайної душі,
Котра народжує мелодії й вірші
І доброти в собі по вінця має,
Болить котрій доля дітей і краю.
Землі Полтавської він праведне дитя,
А присвятив Чернігівській життя.
У День народження дарунок цей приймайте
І птаху щастя за крило тримайте!
Здоров’я Ваше хай не підведе
Й 100-літній ювілей Вам приведе!
9.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2020
Коли у осінь роки повернули,
А осінь, як відомо, не зима,
У інший світ життя твоє пірнуло,
І вороття ізвідти вже нема.
Зате думки осінні – наймудріші,
Мов житній сніп з достиглим вже зерном,
Дарма, що сонце гріє не тепліше,
Ті думи вистояні, мов старе вино.
Тому шануй осінню позолоту –
То колір віку. В кожного він свій.
І хоч крило слабіє для польоту,
Ще розгортай життя свого сувій.
23.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2020
Він славу осідлав не з булавою,
Яку бояться часто випускать,
А словом смілим, піснею новою,
Обравши долю барда-співака.
Не зрадила його лише гітара,
Струна якої – голий його нерв,
Але вона ніколи не ридала,
А кликала вперед тебе й мене.
Так, Висоцький – поет надзвичайний,
В ньому бачимо барда й борця,
Тож сьогодні його величаєм!
Особлива є й дата ця.
Січень місяць. Число – двадцять п’яте.
День, коли народилася й я.
Тож для мене подвійне це свято,
Котре тішить мене й звеселя.
Так, Висоцького люди цінують!
Не обмовилась я і про час:
Він не може лишитись в минулім,
А живе і тепер серед нас.
У піснях, котрі серце тривожать,
Зерна правди – у кожнім вірші,
Баритон його сплутать не можна,
Слово сміле – бальзам для душі!
Майже 40, а ніби учора
«Місце зустрічі ще призначав».
Може, й був у житті він актором –
Правду ж «матку» рубав із плеча!
Скоро 40, як барда не стало,
Чорна дата хвилює серця.
Його ж голос, міцніший від сталі,
Будить в кожному з нас борця
За ту правду, що Раша приспала,
У майбутнє він кличе нас,
Проти тих, що на нас напали.
Він за вільний і Крим, і Донбас!
18.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862464
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2020
Читай оце й мені повір:
Поезія – не просто вірш,
Де ритм дотриманий і рима,
Народжена в Далекім Римі.
Там почуттів людських – вагон ,
Тож якщо ти не вітрогон,
То зрозумієш, що і як,
Щоби твій розум не закляк.
Там доль життєвих теж букет,
І ти із ними тет-а-тет:
Милуєшся, живеш, страждаєш
І сам собі відповідаєш,
І хто ти, й що для тебе світ.
Почуєш шепіт вод і віт,
Пізнаєш смак кохання й волі
Й важлива стане інших доля!
22.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2020
Де ж ти, зимонько-зима,
Чом тебе у нас нема,
Чи в Китай ти заблукала,
Чи недоленька спіткала,
Чи зі снігом дефіцит,
Що відклала ти візит?
Чи минулого в нас разу
Хтось тебе за щось образив?
Тим, хто й справді завинив,
Пробачай, бо ж ковзани
Зачекались на балконі,
Всі без діла вже відколи!
Лижі наші і санчата
Вийдуть теж тебе стрічати,
Й морозенка приведи,
Хай мости зведе з води,
Не забудь про сніговії,
Хай заліпить наші вії.
Потанцюєм під сніжком,
Почастуєм пиріжком,
Адже січень добігає,
А сніги все не лягають.
Прилітай до нас, будь ласка,
Подаруй чарівну казку!
22.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2020
Іще дна ніч пробігла недарма,
Бо на слідах її – чотири вірші.
Нехай лютує за вікном зима,
А мо’, вона ще розшукає й більше.
У них – про все: і про життя красу,
Й про боротьбу, й правдиве вільне слово,
І про тяжкий невимовлений сум,
Що дістає й мене, й народ мій знову.
Про долю України непросту,
Покраяну ворожим злом на шмаття,
На суд поставлену Великому Христу*
Й про те, які з Росією ми «браття».
Немає у історії дрібниць,
Бо в ній людські і долі, і недолі
Від предковічних півнімих гробниць
І до сьогоднішньої боротьби за волю.
Болять мені і жертви ці війни,
І з материнських сліз солоне море,
За волю ж їхні діти полягли!
Не може ж матір не вражати горе!
І хоч мені немало уже літ,
Перо своє я впевнено тримаю.
Люблю життя й цей божевільний світ
У неповторнім гомінкім розмаї.
19.01,2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862240
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2020
Я живу серед війн і звитяг:
Десь – борюся, а десь – страждаю.
Я природи земне дитя
Й України – святого краю.
Я шукаю безсмертя й життя
І грішу, і списи ламаю,
Та шукаю шляхи каяття,
Тільки спокою ще не маю.
Я живу у полоні краси,
Хоч не зовсім в ній розуміюсь.
Сніг навідався вже до коси,
Я ж потрапити в казку мрію.
Хочу йти, не рахуючи верст,
Щоб людське в людях осягнути
Пронести незап’ятнаним хрест
Й під вагою його не зігнутись.
19.01.2020.
Ганни Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2020
Може, я й не поет – не знаю,
Але з музою все ж дружу,
П’ю душею красу розмаю,
За синами землі тужу.
Тепер думка моя крилата –
Досягає таких вершин,
Що нікому їх не здолати.
І на все в мене свій аршин.
Я умію втекти від часу,
Та боюся втекти від людей.
Маю гідності власну касу,
Не залишу боргів ніде.
Найчастіш до зірок я лину,
Й дорога мені кожна з них,
П’ю журбу з полину й калини
І воюю проти війни.
Маю я й чарівне весельце,
З ним здолаю і океан.
Б’ється в грудях велике серце,
Біблію пізнаю й Коран.
З ним долаю меридіани,
Мерзну на обох полюсах,
І лікую душевні рани.
Слово – зброя моя й краса!
Може, я й не поет, та знаю,
Чим є слово і для ідей:
Ним воюють і підкоряють,
Землю люблять, життя й людей!
19.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2020
Плине річка з гори долом,
Залила долину,
А над самою водою
Росте кущ калини.
Щовечора соловейко
Щебече-співає,
Юне забавля серденько,
Немов промовляє:
«Ходи ж сюди, дівчинонько,
Як зорі засвітять,
А від цвіту калиноньки
Гнутимуться віти.
Сюди прийде козаченько
Коня напувати,
Він до серця доріженьку
Ладен протоптати».
Дівчинонька не вагалась –
Зорі дочекалась,
І з козаком пострічалась,
Поки й покохались.
А калинонька дозріла –
На рушничок стали.
Річка тому пораділа
Й шабелька зі сталі.
Плине річка понад гаєм,
Залила долину.
Соловейко не вгаває
На кущі калини.
А матінка молоденька
Сина пригортає:
«Спи, янголе мій маленький,
Поки не світає».
Плине річка. На калині
Змовкло пташенятко.
Посміхається дитина:
Бачить янголятко.
Не дрімає тільки ненька –
Молитви шепоче:
«Врятуй, Боже, козаченька!»
Шле до неба очі.
17.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2020
Чи ти чув, як голосить тиша?
Після бою… Тіла в крові…
Той – ще дихає… Той – не дише.
Цей рукою он ледь повів.
Ще вогонь дожирає жертву…
Все закутане в чорний дим.
Хтось не хоче іще умерти.
Просить: «Мамо, подай… води…»
Запах диму і… запах м’яса,
І запеченої крові…
Он непевної форми маса…
Тут війни промчав буревій.
Глянь, невидимі плачуть душі,
Обіймають бійців крильми,
Та тіла вже до них байдужі –
Той – сліпий лежить, той – німий.
Стрепенулась душа матусі.
На молитву змінила сон:
«Зараз, синку, подам. Не тужся,
Мого житечка колосок…»
А як сонечко дим прорвало,
Чи то мати – свята душа,
Смерть від сина… позадкувала,
Аж спіткнулась об «Калаша».
Вона бачила, як спинилась
Над тим тілом жіноча тінь,
Й вої з ношами не барились,
Тож лишила бійця в житті.
20.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2020
Хіба це гріх – любити свою землю
Й віддать за неї все, навіть життя?
Вклоняюсь подвигу синів таких доземно –
Їм завдяки, в нас буде майбуття.
19.09.2019.
Земля і люди – вічний це тандем,
Бо вони нарізно не можуть існувати
Й тоді, коли приходить судний день,
Й коли за землю треба воювати.
20.09.2019.
Удари долі витримать непросто,
Та не бува життя без боротьби.
Не поспішай стрибать у воду з мосту –
Для самоствердження усе-усе зроби!
20.09.2019.
Нам всім болить прабатьківська земля,
Її сьогодні, завтра і майбутнє,
Позбудьмося всіх найманців Кремля,
Бо Україні не потрібні трутні.
20.09.2019.
Українець не той, хто склада гарні вірші,
Українець є той, українства в кім більше.
6.10.2019.
Невже такою мусить бути
За волю плата і любов?
Як землю можна ту забути,
Яку подарував сам Бог?!
30.10.2019.
Хто сам не горить, не запалить і інших,
У цім боротьби найвагоміша суть.
Борцям тим підвладні і кінні, і піші,
Гуртом вони волю землі принесуть.
9.11.2019.
Я хочу бути там, де надто важко,
Де потребують зайвого плеча:
Людина це, тварина, а чи пташка –
Допоможу, поки горить свіча.
16.11.2019.
Хай допоможуть ворога здолати
Мої гаптовані відвагою вірші.
У них є все: дух волі і скорбота,
Й краплинки непохитної душі.
29.11.2019.
А кохання буває різним:
Надто раннім і надто пізнім.
Когось робить воно крилатим,
А комусь виставляє плату.
9.01.2020.
Того не можуть зваблювати статки,
Хто сам себе народу присвятив,
Читать він має мудреців нотатки,
Щоб ними шлях в майбутнє освітить.
18.01.2020.
Кому доводилося пить отруту слів,
Той, певно, знає, що то є за муки:
Темніє неба край, котрий яснів,
А душу завойовує розпука.
18.01.2020.
Дай, Боже, нам терпіння і відваги,
Щоб виграти цей історичний бій,
До пороху додавши ще й зневаги.
Ми ж так не схожі на німих рабів!
18.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2020
В моїх очах – історії мазки:
Щось ізмінилося, а щось – забуто.
Там наші українські атрибути
І подвиги, що мали козаки.
Свята мережкою деінде збереглись,
Є й ті, що згублені давно вже безнадійно.
Фільтрує мозок дати і події,
Й лечу туди я, де жили колись
Прапраотці, що землю шанувать
Не на словах уміли, а на ділі:
І святкувати вміли, й працювать
Та так, що спини і лоби потіли.
Не буде українця без землі!
Так є й було! Так склалось історично.
За неї гинули і гинуть героїчно,
Й це добре знають ті, хто у Кремлі:
Не може без землі й країни буть!
Ця істина давно усім відома.
Народ як нація жить має тільки вдома,
Якщо не хоче пожинать ганьбу!
17.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2020
Вісімнадцяте… Чорне зведення…
18.01.2020. У зведеннях з Донбасу спочатку було повідомлено, що за добу поранених 8. А пізніше уточнено: 1 убитий, 10 поранено…
Вісімнадцяте… Чорне зведення…
Не вкладається в голові…
У Донбасі ж війська розведені,
Але ж дані чорні нові:
Один вбитий… Є й покалічені…
Одинадцять людських недоль…
П’є душа гіркоту у відчаї:
Влаштували знов коридор*?
Чи синам знов котел вготовано?
Скільки ж їх полягло в бою!
Де ключі до свободи сховано?
Як на душу вдягти броню,
Щоби звабам не піддавалася,
Пам’ятала, ким є вона,
І ніколи не продавалася,
Бо й за неї іде війна!
18.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2020
Хто чув хоч один раз море,
Його не забуде гул –
То море, бач, так говорить,
Бо має таку жагу.
Шумить воно і шумує,
Об скали щосили б’є,
А сонце йому дарує
Проміння ясне своє.
Ось море його гойдає,
Колише, немов дитя,
І чайка над ним ридає,
Мов просить про каяття.
Розгойдане шумовиння
Віночком між скал впаде,
«Ти, чайко, ні в чім не винна», –
Чийсь голос звідтіль гуде.
Хвилюються хвилі в морі,
Піймати спішать крило –
Над синім морським простором
Три сонечка розцвіло.
10.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861796
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2020
Україно, ти та земля,
Де краса живе поряд з гореньком,
Скільки ж вилетіло звідціля
В довгі пошуки щастя-доленьки!
Наш Дніпро крізь віки тече,
До неволеньки не звикаючи,
Боронила ти правду й честь,
Із рук рала не випускаючи.
Чарувала красою світ,
Пшеницями і вишиванками.
Діток твій незбагненний квіт
Із Марічками і Іванками.
Скільки ж сліз, Україно, ти
На шляху на своєму вилила,
Щоби воленьку вберегти,
З топорами вставала й вилами!
Тобі рівних ніде нема!
Наділив тебе Бог щедротами.
Чом же знову ти, мов німа,
Загубилася між турботами
Про насущний на кожен день,
Про брудне перемир’я з Рашею?
Знай, до прірви воно веде,
Вона ж кров’ю уп’ється нашою!
16.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2020
Кожен свій несе хрест,
З ним – не день, а роки,
Хтось – один, ніби перст,
І навколо – вовки.
Той – родині не рад,
Бо не має часу,
З усіма – панібрат,
Загубивсь його сум.
Інший плаче від ран,
Що нажив за життя,
Коли поряд – тиран
Й все для нього – сміття.
Хтось дорогою йде,
Де надійні мости,
Де є сонячний день,
Де є сила цвісти.
Та куди б ти не йшов,
Веде стежка туди…
Скільки ж стер підошов,
Поки мудрість збудив!
2.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2020
Сподівалась земля на волю,
Як Майданами відгула,
На жадано-щасливу долю
Від столиці і до села,
Заплативши сповна синами,
Що злетіли у небеса,
Та послала Москва цунамі –
Схід палає і не згаса!
Чом же, доле, ти відвернулась,
Ледве мріє в повітрі слід,
Під рашистів мечем зігнулась,
Як тоді, майже сотню літ?
Не дозволь себе ґвалтувати,
З духом-силонькою зберись,
Встань на повен зріст проти «вати»
І за волю святу борись!
17.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2020
Лиш зранена душа добро здатна творить,
І це не теорема – аксіома,
Бо ж розуміє: доля нам – згори,
І жити тут – не означає вдома.
Така душа уміє співчувать,
Бо знає біль від колючок тернових,
Тож знайде у собі оті слова,
З яких надія проростає знову.
Така душа не дбає про добро:
Маєтки, золото, алмази, а чи срібло –
У інших вимірах живе вона давно,
Тому вона й духовністю не бідна.
Тож багатіймо нею кожен день,
Турбуймося про душі наші грішні,
І інша доля нам тоді гряде,
Бо не бува в житті снігів торішніх.
11.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2020
Є люди, яким просто віриш
Без обов’язкових угод.
Мо’, ж тому вони й щасливіші,
Що господарі слова свого.
Мало їх, правда, в цьому світі,
Козир їхній – щедрість душі.
Це суспільства і роду квіти
Й історичних подій рушій.
9.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2020
Плине річка без упину –
Хвилечками гра.
Двоє в воду ту вступили.
Будували рай.
Плине річка по долині
Гомінким струмком.
На рушник стала дівчина
З любим козаком.
Козаченько молоденький
У похід збиравсь.
Жону – в губи, в щоку – неньку
Та й залишив край.
Ой, поїхав на війноньку –
Вісточки нема.
Чи не згубив головоньку?
Третя йде зима.
Плине річка без упину,
Береги купа.
Козак славний той загинув –
У бою упав.
Приніс вісточку цю вітер:
«Гідно воював!»
Калинові плачуть віти,
Мати і вдова.
30.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2020
[b]Присвячую тітці Козир (Сороковій) Антоніні Степанівні.[/b]
Прожито не один, не два, не три –
Вісімдесят чотири довгих роки –
Життєві гнули теж не раз вітри,
Та не було жалю за тим, що «доки?»
Вона жила, жила, як всі жінки:
Дитинство кров’ю Вітчизняна вмила,
Потрібні їй були іще ляльки –
Вона ж немов доросла, вже томилась.
Вставала до ранкової зорі,
Купала ноги в росах, у холодних,
Переступала й фермівський поріг
І вишивала маки на полотнах.
Її кохання в зародку згнило
Від сліз за тим, хто воював на фронті.
Багато не вернулось їх в село –
Лишилися на згадку тільки фота…
Не стрілась й доля… Й діток Бог не дав.
Робота й наспіх зібрана вечеря…
Ніхто її й про справи не питав.
Жила як всі, у хаті ( не в печері ж).
Життя пробігло, ніби по стерні:
І ноги накололо, й душу жінці,
Коли вже зовсім стане сутеніть,
Вона – з Шевченком, при вечірній свічці.
І вириваються, аж просяться думки:
Ізвідки жінка позичала сили,
Адже їй жереб випав нелегкий?
«Підтримки в Бога й Кобзаря просила,» –
Промовить так і знову вишива,
Примружуючи півсліпі вже очі…
З такими Україна ще жива!
Ці іншої ніколи не захочуть…
20.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861444
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2020
Зустрілась осінь сіра із зимою
Та й захотіли в силі позмагатись.
Давайте поміркуємо зі мною:
Хто переможе. Важко здогадатись?
4.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2020
Цей твір про ту палаючу душу поета, котрій боліла реальна історія його землі і нарешті відійшов у вічність. А може, й про мене, коли прийде та рокова хвилина і я переступлю земний поріг востаннє.
Палаючи в життєвому вогні,
Вона дочасно свічкою згоріла,
Народжена, щоб бути на коні…
Тепер вуста майстрині… оніміли.
Її поезія живилась тим вогнем,
Що світ робив добрішим, яскравішим –
І це було для неї головне –
Подарувати людям слово свіже
Про землю змучену, тавровану буттям,
Про свій народ, що вижив – не зламався,
Про найсвятіше в світі почуття,
Коли уперше в когось закохався,
Про тих писала, правду хто шукав,
Хоча й не був ще для людей героєм,
Майбутнє України хто плекав,
Став муром перед тим, хто землю кроїв.
8.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2020
Ніхто не прожив два життя ще у світі,
Хоч як би цього не волів:
Ні ті, в кого є і багатство, і діти,
Ні ті, що бідують у місті й селі.
Ніхто не прожив два життя ще у світі:
Ні слуги дрібні, ні пани-королі,
Ні ті, хто сповідує Божі завіти,
Ні грішники в цьому житті й немалі.
Ні ті, хто уласну шанує персону,
Постійно шука позитив,
Ні ті, хто сльозу п’є гірку та солону.
Не зможеш прожить два життя, друже, й ти!
11.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2020
Здолаю океани і моря,
І паралелі, й шир меридіанів,
Звернуся до усіх простих мирян:
«Любіть цей світ, прекрасний і жаданий.
Поставте перепони для війни,
Бо в небезпеці вся наша планета.
Під подихом небесних зоряниць
Вона народить нам нових поетів,
А ті співати будуть про красу
І про любов високу, непідвладну
Ні розуму, ні волі… Й дивний сум
Торкнеться тих, хто є напівгалантним.
Бо лиш краса й любов врятують світ –
Слова ці істину святу «глаголять»:
І поняття про мир стають нові,
Що не дозволять мій народ неволить!
28.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861210
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2020
Йдуть друзі від нас, як завше,
У вічність – не в небуття.
Відходять вони. Назавжди,
Лишивши земне життя.
Ідуть, щоби повторитись
Через тисячі років,
Собою час підкорити
І не одного з віків.
Сліди вини залишивши
На дітях і внуках теж,
Від всіх суєт відпочивши,
Спокутувати свій гріх.
До рідних у сни заглянуть,
Нагадуючи про те,
Що жити без правил, планів
Не слід, поки ще цвітеш.
І був щоб того свідомий:
Життя – не парад звитяг,
І не марафон без втоми.
На те воно і життя!
31.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2020
Перегортаю сторінки життя,
Потріскані від часу і від болю,
Мо’, й не була улюбленим дитям
Я в долі власної, а може, і у Бога,
Але я знаю, що таке життя:
Випробування це душі і тіла,
Де мало бува радощів, звитяг,
Й людей нема, що щастя б не хотіли.
І хоча шлях, намічений згори,
Де ти гравець і на чужому полі,
Все дно висоти мрієш підкорить,
Що ставить на путі для тебе доля.
Читаю між рядками сторінок:
Людська душа вмирає без любові.
Життя ж – із щастя і журби вінок.
Чом, доле, розминулись ми з тобою?
8.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861094
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2020
І небо, й море
В єдиний простір,
У синю казку
Колись злились…
Жить без любові,
Ой, так не просто
І дуже важко,
Хоча й клялись.
І небо, й море
Не розділити –
Казка не може
Буть без кінця…
Жить без любові –
Життя спалити,
А чи потрібна
Ще жертва й ця.
Для неба й моря
Сонце єдине,
Воно лиш контур
Той проведе,
Де б у любові,
В теплі й родині
Жили не котрісь –
Усі з людей!
10.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2020
На півночі далекій,
де вічна мерзлота,
Прожити так нелегко.
людина там – метал.
Там холод, завірюхи,
піврічні ночі й дні,
Холонуть ноги й руки,
Вітри гудуть нудні.
Та і слабка людина
сильніша від нудьги,
Бо в грудях не льодина –
гаряче серце. «Згинь,» –
Накаже вона твердо
та й прожене її,
Ще й гляне сміло, зверхньо,
бо справи зна свої:
Полює там, рибалить,
працює, мов титан,
Такого ні, не звалить
ні вітер, ні буран,
Бо дух міцний він має,
а то – не просто міць –
Те, що його тримає,
коли живуть самі.
В таких складних умовах
господар краю – він,
В краю такім у змові
природа дика й світ.
На півночі далекій,
де вічна мерзлота,
Прожити так нелегко.
Людина там – метал!
18.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861006
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2020
Я знаю, що бабуся я й дружина.
Цим починаю і закінчую свій день,
А ще я словом правди одержима
І це сильніше мене. Й звідки йде,
Не можу і собі це пояснити:
Це мов гірської річки течія,
Готова закрутить мене, змінити,
Та випустить не хоче вже ніяк.
16.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2020
Вартує небо тихі зорі,
А ті, розгублені, тремтять–
У безкінечнім неозоррі,
Про зміни в долі сповістять.
Я хочу небо прихилити,
Щоб звідти зіроньку дістать,
До ніг покласти і молити,
Щоб ти могла моєю стать.
18.07.2012.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860898
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2020
[b]Натрапила на фото в інтернеті молодого воїна-сироти і зачепило. [/b]
Зростав сиротою. Один до війни.
Мов море, душа широка.
Звичайно ж, не міг мати хлопець вини,
Тож сам планував і кроки.
Коли ж загорівся війною Донбас,
Туди він обрав дорогу.
І кинувся в бій проти раші за нас,
Наблизить щоб перемогу.
Та куля сліпа й навіть знать не могла,
Що він сирота безрідна.
Двохсотим вертався герой до села.
І хати були привітні.
Стрічало бійця його рідне село.
І люди всі… на колінах…
Раділа душа його: «Ба, спромоглось!
Загинув же за Вкраїну!»
Всміхнулися гірко згори небеса –
Тепер він не сиротина.
Рушник на хресті вітерець колисав,
Та сонце… не так світило.
І дощ заридав: «Чом же доля була
У вояка полинова?
Людина в житті, звісно, ця відбулась,
Але ж на душі… хреново…»
4.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2020
Коли засинають зорі
У передранковій млі
І небо ще не прозоре
Наблизиться до землі,
Тоді сонце проглядає
(Краєчок неба в крові),
Краплинки роси спадають
І губляться у траві.
Зажмурили зорі очі,
Щоб виспатися за день,
Хмаринок застигло клоччя,
Десь біле, а десь руде…
Аж ось промінець яскравий
Стрілою все пронизав,
Й розквітли вгорі заграви.
Ще вітер не колисав
Ні верб, що понад водою,
Ані густий очерет.
А марево над водою
Писало воді сонет.
15.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2020
[b](Ця зустріч з подругою дитинства Раєю Штик відбулася через 51 рік у Дубно, де я була з поетами на екскурсії. Писався в автобусі після того, як за вікном його побачила напис «Дубно»).[/b]
Коротка зустріч через стільки літ
Нас потривожить мала за хвилину…
Який тісний, усе-таки, наш світ!
Тебе ж запам’ятала ще дитину,
Ту чорнооку дівчинку-красу,
Коли ділилось все, перші секрети,
Тепер я на побачення несу
Себе й звання маленького поета.
І ось ми вдвох – дві подруги з села…
По шість десятків років за плечима…
Іконку ти на згадку подала
Й цукерки. Й знов життя нас розлучило.
І знову на невизначений час.
Чи стане днів, щоби зустітись знову?
Й тремтливо голоси наші звучать,
А пам’ять цю записує розмову:
«Ти, Раю, бережи себе завжди,
Бо ж мрію ще зустрітися з тобою…»
«А може, то нас Бог нагородив
Обох і зустріччю, і щирою любов’ю?»
І засвітились зорі ув очах,
Заворушились зморщечки-мережки.
А час лічити знову дні почав…
Та чи простеле Бог іще нам стежку?*..
19.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2020
У мене дві сьогодні батьківщини:
Чернігівська (там витоки життя),
Полтавська (гартувала дух і крила,
І готувала до важких звитяг).
І матінок, так сталось, двох я маю:
Та, що зродила, ніжила грудьми,
Співала колискову і благала,
Людиною була щоб між людьми.
А інша матінка – велика Україна,
Її тризуб для мене не тавро,
А гордість за історію країни,
За свій народ, за сивий мій Дніпро!
18.04.2015.
Ганна Верес (Деиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2020
Жить – значить, бути завжди борцем
За землю рідну, дітей, за себе,
У згоді бути зі світу Творцем,
Щоб не осквернити святого неба.
7.07.2019.
***
Тікають весни в вічності щілину,
Щоби вдихнути там нове життя,
І тільки час без вороття в даль плине –
Невтомний свідок нашого буття.
28.07.2019.
***
Українець – звучить мелодійно і гордо,
Він зернинка великого мужнього роду.
У горнилі історії вистояв він,
Хоч на долю його стільки випало війн!
2.08.2019.
***
О, то не хворість – швидше, воля неба –
Низать у вірші зболені слова,
Чи в організмі є така потреба –
Збирать думки, не спати, як сова.
3.08.2019.
***
Кричала гірко материнська доля,
Мов сиротина, з раною в душі:
Чом син не повернуся з поля бою?
Чия вина у тім, мені скажіть, –
І плакала від нелюдського болю.
10.08.2019.
***
Життя – не просто плин подій, часу –
Це перевірка нас на витривалість,
Чи вмієм оцінити страх, красу
І нитку долі прясти, щоб не рвалась.
11.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2020
Чернігівська земле, пронизана наскрізь ти болем,
Сльозою рясною, вдовиною вмита не раз…
Ти бачила кров і вогонь, і дикунські розбої,
Але ж упивався красою твоєю Тарас.
Чернігівська земле, твій біль, сивоокоглибокий,
Тебе, мов дитину, журбою не раз сповивав,
Але не спиняла ніколи до волі ти кроки,
Й під стяг боротьби кожен сміло до гурту ставав.
Чернігівська земле, в часи небезпек-лихоліття
Була ти завжди, де найважче, на передовій,
Тебе не лякали пожеж історичних жахіття,
Хоч доля припала тобі, як у горі вдові.
Чернігівська земле, дорогу до власної волі
Ти густо встеляла тілами коханих синів.
Кували вони і тобі, і собі кращу долю,
Й тоді супостат від злоби зеленів-сатанів.
Чернігівська земле, красою своєю ти щедра,
І рівних тобі не було ще у світі й нема,
Святого Антонія тут загадкові печери*,
Що дух українства уже не дозволять зламать.
Чернігівська земле, пізнала ти смак і недолі,
Й круті повороти навчилась долати в путі,
Та шлях боротьби нелегкий ти обрала свідомо,
Й легендою став град Чернігів укотре в житті!
3.01.2020.
* Антонієві печери — печерний комплекс ХІ — ХІХ ст. у Болдиних горах у Чернігові.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2020
Рукою, ніби зраненим крилом,
Листа тримаю. Вирвалось зітхання…
Перебираю в пам’яті: було!
А може, тінь то від мого кохання?
Вдивляюсь я у літер рівний ряд,
Та очі слів не бачать, не читають,
Адже надії, почуття горять.
Терпке розчарування лиш ковтаю.
І ранить, і бентежить серце щем,
Та не звільнюсь від дум важких, чекання,
А може, все не втрачено іще
Й воскресне, оживе наше кохання?
25.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2020
Почула я, як плакало кохання,
А поряд обсипався вишні цвіт,
Хоча й не голосне було ридання,
Та сірим став навколо білий світ.
Стогнали від плачу гіркого верби,
Стривожило сича ридання це,
І падала зоря кохання з неба,
Осяявши заплакане лице.
Воно ж росою падало додолу,
Шматочок ухопила і сова…
«Так умира кохання, – то недоля
Зненацька тихо мовила слова
І про сердець невінчане єднання,
Котре гіркий осадок залиша, –
Може тому й назвалося коханням,
Бо хвора пристрастю закохана душа».
Ледь чутно в травах хлипало кохання,
А зрада поряд розсипала сміх,
І вечір врешті видихнув зітхання,
Неначе усвідомлюючи гріх.
29.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860401
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2020
Хтось осені не любить, хтось - занадто, все ж найбагатша ця на все пора. Вона для мене, мов бджолі принада, думки про себе в сто віршів збира. (Маю більше сотні віршів про ОСІНЬ).
Не так лякає осінь нас дощами,
Чи сивими туманами в яру,
Як довгими і темними ночами
Й повислим угорі журливим «кру».
Стискає воно серденько до болю,
Немов шукає в ньому співчуття
Й нагадує: розлука ця з тобою
На місяці, а мо’, й на все життя.
Й думки вже не дають тоді дрімати,
Й густіє від тривоги в венах кров,
Неначе після пострілу гармати,
А небо «кру» нове спускає знов.
30.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2020
Ніколи не радій чужій біді,
Бо власне горе сам собі розбудиш,
Й на долю будеш скаржитись тоді,
Бо дні святкові зміняться на будні.
14.08.2019.
Чи може бути мода на вірші,
Як то: верлібри, акро-. білі, інші?
О, ні, бо вірші то є спів душі
І кожна з них – по-своєму є грішна.
5.09. 2019.
Чи знаєш ти, чим пахне чужина? –
Сирітством і постійною війною.
Не завжди й успіхом ввінчається вона,
Хоча й не ти цьому будеш виною.
13.09.2019.
Поезію не кожен розуміє,
Бо ж це потік мелодії і слів.
Хто п’є її й від насолоди мліє,
Той розгадать секрет її зумів.
13.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2020
Ніщо не зближує людей так, як біда –
Одна на всіх і давить без жалю ж бо.
Той у куточку сам собі рида,
А інший мовить: не важлива дружба.
Робімо з цього висновок один:
Гуртом, і батька, кажуть, легше бити,
Лишився хтось без коштів чи родин,
Біду ж гуртом лиш можна зупинити.
14.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860188
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2020