| Сторінки (40/3943): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Перетинає Україну
Із півдня журавлиний ключ.
Ловлю із неба я пір'їну
Іще в повітрі голіруч.
З-під сонця лине журавлине
Знайоме й вірне те «курли»,
Шукають, стомлені, долину,
Весну на крилах принесли.
На серці солодко й тривожно,
В повітрі шириться тепло,
Без журавлів прожить не можна –
Усе б по-іншому текло.
А я дивлюся на пір'їну,
Тулю її до ніжних губ –
Для журавлів і України
На все життя я однолюб.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2020
Я України є дочка,
Землі, що вже відома в світі.
Вона й з польоту літака
Найкраща – й я за це в одвіті.
Я України є дочка,
Вогнем гартую серця крицю.
Одна в нас доля є – тяжка,
Та берегтиму, як зіницю.
Я України є дочка,
Служити їй завжди готова.
Моя це клятва є така,
І повторю її я знову:
- Я України є дочка…
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2020
Я зачарована струною,
Що ллє з блакиті голубої
Отой тонкий весняний спів –
То жайвір заспівать посмів.
Він бавить світ високим тоном,
Хай в душах звуки ті потонуть,
І вже ніхто не заважа,
Щоб запалала та душа
Вогнем великої любові,
Тоді молитву, а не сповідь
Вона до Бога понесе,
Бо ця любов – понад усе.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2020
Любити треба Україну,
Як сонце, що дає тепло,
Щоби в реформах не згоріла,
Щоб місце тут усім було.
Любити треба Україну,
Як небо, сонце де пливе,
Щоби ніколи не старіла,
Звучало слово щоб живе.
Любити треба Україну,
Як найсвятішу із чеснот,
Щоби ніколи не загинув
Хоч змучений – живий народ.
Любити треба Україну,
Землі ту жменьку, що з села,
Бо це вона тебе зростила,
В життя дорогу повела…
Любити треба Україну!.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2020
«Серце людям віддай, душу – Богу,
Честь і совість – залишиш собі», –
Такі чути слова мала змогу
Я від батька, коли у журбі
Залишала поріг отой, отчий,
Де і слово, і перший мій крок,
Найрідніші де матері очі
У молитві до Бога й зірок
Все про долю щасливу благали,
Допомоги просили дочці:
«Між людьми будь людиною, Галю,
Пам'ятай настанови оці.»
Пролетіли літа й люті зими,
Буревії життєві трясли,
І жила, й працювала із ними
У чеканні добра і весни.
І хоч осінь на скроні упала,
Не забуду батьків настанов,
Як би всім вони в душу запали
І життя повторилося знов,
Все було б набагато простіше,
Ми б шукали в житті інший сенс.
Ти і я були б теж, мабуть, інші,
Тільки треба повірити в це.
09.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2020
Ранком тихим осіннім
Там гуляє туман.
Різнотрав'я на сіно…
Гір, ярів там нема.
Плине річечки русло,
Понад нею – село.
І хоч хат там не густо,
Та було, ні, жило.
Учепилось корінням
Вікопомних дубів,
Верб крихких і тендітних,
Що схилились в журбі.
Щедрі яблуні й груші
Пригощають село,
Щоб добріш були душі.
І рясніло зело…
А на пагорбі, вище,
Рвуться в небо хрести –
То – сільське кладовище,
Хоче рік весь цвісти.
Рушники там і квіти.
Їх полощуть дощі.
І здається, що звідти
Чути голос душі:
«Будьте мудрими, люди,
Землю, працю любіть,
І село ваше буде
Жити в сонмі століть!»
03.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2020
Я хочу з Сонечком «на ти»,
Його тепла секрет пізнати,
І навіть витвори-мости
Побудувати з дива-злата.
Нехай і сонячна струна
Проникне в душу й заспіває,
Не віршем – піснею вона
Усе життя моє триває.
Я хочу з Місяцем «на ти»,
Секрети доль, життя пізнати,
Цю цінність людям понести,
Назвати їм ту гідну дату,
Коли посіється добро
В моїм краю, заколоситься,
А сонячне й людське тепло
Зігріють жито і пшеницю.
І зацвіте у душах теж
Воно небаченим ще цвітом,
Яке не матиме і меж,
А крокуватиме над світом.
Я хочу виростити сад,
Щоб всім по яблучку знайшлося,
Де правда, а не чудеса,
Була б в життя святім колоссі.
Я хочу дикість засудить,
І кара та, хай буде вічна,
А сад мій буде знов родить
Плоди, що сила в них магічна.
Вас ними щедро обділю –
Не станьте ж перекотиполем,
Щоб долю вибрати свою,
Вінчайтесь із народу болем.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2020
Чорнобиль, Прип'ять і Десна,
Й така близька, й далека Ічня –
Ця тема рідна і сумна –
Землі своєї тема вічна.
Летіла я в чужі краї
Дитям, характер гартувала,
Та завжди на моїм крилі
Було і спогадів немало.
Й тепер, як чую щось про край,
Де мій і предків дух витає,
В душі такий тоді розмай! –
Здається, й груди розпирає.
Той, хто не знав чужих людей,
Прожив, неначе, у теплиці,
Не зрозуміє… Хай цвіте
Моє село і часто сниться…
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2020
Її я називаю просто – Мати,
А мати рідна лиш одна в дітей.
Люблю її таку, хай не багату,
Та кращої немає вже ніде!
Її краса – то сонячна долина,
А понад нею – синій небокрай –
Це звідти пісня жайворонка лине
Й дзвенить гірський веселий водограй.
Її душа і щедра, і багата,
Радіє їй сьогодні білий світ.
Тризуб, колосся в полі й біла хата
Відомі всім, й садів травневий цвіт.
Її ім'я – легендами повите,
Спів Чураївни крізь віки луна,
І Роксоланою земля ця знаменита,
І козаком, що рідний край звільняв.
– Моя ти ненько, славна Україно,
Я вірю в тебе, в долі світлий час.
У душах відбудуємо руїни!
Зоря надії не залишить нас!
11.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2020
Одягну я вишиванку,
Вийду в поле рано-зранку,
Зустрічатиму весну,
І ясну, і голосну.
Простягну навстріч долоні –
Все у сонячнім полоні:
Річка, поле, моріжки,
І дерева, і стежки.
Оживає все довкола,
Краще не бува ніколи,
Як весняної пори:
Справжній рай для дітвори!
І у серці теж святково,
Мов знайшов собі підкову, –
Цим з весною поділюсь
Й працювати не стомлюсь.
15.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2020
Перекликались журавлі,
Коли верталися додому.
Ключі у небі чималі
Я рахувала по одному.
Сурмила в сурми вже весна,
Людей до праці закликала.
Погода сонячна, ясна,
Вівсянка пісню заспівала.
Я помолюсь святій весні
І сонце хочу привітати.
Хай родить врожаї рясні
Земля одвічна наша мати.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872555
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2020
- Чи знаєш, сину, хлібу ціну? –
Спитав дідусь у юнака? –
Яка життєва необхідність
І інша роль його яка?
І відповіді не чекавши,
(Терпіння в нього вже не те)
Став говорити сам, як завше:
- Хліб – це і поле золоте,
Що вироста з малих зерняток,
Политих потом і дощем,
І в техніці святий порядок,
І в серці особливий щем.
Хліб – це для сонця тепла справа,
Бо без тепла – то вже не хліб,
Для вітру – витівка-забава,
І не порожній буде хлів.
Хліб – загадкова то вечеря,
Смачні сніданок і обід.
З ним не повернеться печера,
Не буде тих прадавніх бід.
Хліб – то не тільки в небі сонце,
А й на весільному столі
І в нас, і в шведа, і в естонця,
І в Африці, де Сомалі.
Хліб – то від Бога нагорода
За чесний труд, ранню зорю,
Коли вставав і в непогоду,
І в спеку думав: «Не згорю!»
Хліб – то обов’язок людини
Перед землею і дітьми
І в темну, й світлу теж годину,
То ж з хлібом завжди будем ми!
Хліб – то життєва є криниця,
Що всім енергію дає,
Міцніє з ним держави криця,
І благоденство настає!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2020
У снах я часто-часто бачу
Моєї України долю.
Чи то їй Бог таку призначив?
Чи додаєм самі ми болю?
І все ж майбутнє України
Постане іншим скоро в світі,
І буде мова солов’їна
Звучати на земній орбіті.
Й народ, звичайно, помудріє,
Відкине у минуле вади.
Я вірю: він, таки, зуміє
В державі джерелом стать влади.
Не на папері, а в законі,
Який порушити – ні, ні!
Обман? Корупція? – Ніколи!
Так жити хочеться мені!
22.11.2012
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2020
Ой, у полі три дубочки росли виростали,
Росли, поки ті дубочки та й дубами стали.
Три дуби високі, статні, в листі, як ніколи,
Три богатирі неначе та й у чистім полі.
Ой, хто ж іде, ой, хто ж їде, на них поглядає,
А сердитий сильний вітер жолуді гойдає.
– Ой дуби, мої дубочки, дуби зелененькі,
Чому ж у вас, чому ж у вас жолуді дрібненькі?
– Ой, тому вони дрібненькі, що у чистім полі,
Що тим вітрам, ще й сердитим, забагато волі.
Що ті вітри, сильні вітри дуби роздягають,
А дощі у пізню осінь щедро поливають.
А ще сніги, завірюхи гілля розпинають,
А морози-морозенки печуть-допікають.
Ой дуби, мої дубочки, дуби зелененькі,
Пошли ж бо їм тепло, Боже, й дощики дрібненькі!
21.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2020
Гуля вітер
По діброві
Гіллячко ламає.
Плачуть віти,
Рида стовбур,
А ще більш сама я.
Гуля вітер
По пшениці,
Хвилі підіймає.
Стали діти,
Хата й сниться,
А гнізда немає.
Гуля вітер
Та й по житу,
До землі схиляє.
Як же мені
З дітьми жити –
Милий десь гуляє?
Гуля вітер
Попід небом –
Земля хай спочине.
Батька дітям
Ой, як треба!
Але є причина.
Гуля вітер,
Гуде в хмарах,
Аж землиця тужить.
Не ждіть, діти,
Батька марно –
Ми йому байдужі.
17.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872330
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2020
Дізнатись треба
Про очі в неба,
Бо очі – дзеркало душі.
Дитини очі –
Дарунок отчий.
Не можуть буть вони чужі.
Спитати хочу
Про карі очі,
Про очі чорні й синь очей.
Кохані чому
Не кожні очі,
Чому сльоза із них тече?
Небо мовчало,
Немов вивчало,
Про очі людям що сказать,
Про парубочі
Й очі дівочі,
Й дощем закапала сльоза:
«Ой, чорні очі –
То колір ночі,
Очі пророчі – то від зір.
А очі сині,
Ніжні й красиві,
Зрадливі часто – перевір.
А очі карі
Трохи лукаві,
Та безталанні у житті.
Все ж очі карі
Милі і гарні.»
Мені ж потрібні саме ті.
27.10.2012
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2020
Чомусь життя завжди строкате,
І ми з усім не завжди «за».
Не поспішає висихати
Бентежна батьківська сльоза.
Тож сиву нахили голівку,
До серця ніжно пригорни,
Й запахне глиною долівка
І теплі з печі деруни,
Й гарячі мамині долоні
(Від них таке завжди тепло).
Душа твоя не захолоне,
Бо з молоком добро текло.
Не жалять хай чужі достатки,
Бо важливіші думи ці:
Щоб тільки світ був у порядку
І літом пахли чебреці.
Життя завжди чомусь строкате,
І ми з усім не завжди «за»,
Хоч діти добрі, й не пихаті,
Бентежить батьківська сльоза…
22.10.2012
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2020
Я посаджу тополю в полі,
Щоб і розкішна, і струнка,
Не знала щоб людського болю,
Не стала щоб крихка, слабка.
Я посаджу тополю в полі,
Щоби була, як оберіг,
Росла завжди щоби на волі
Нас виглядала із доріг.
Я посаджу тополю в полі,
Щоб маяком для всіх була,
Блукав хто у життєвім морі,
Вертав до рідного села.
Я посаджу тополю в полі,
Щоб вітер бавила й грозу,
А її віти, в листі й голі,
Спиняли батьківську сльозу.
Я посаджу тополю в полі,
Щоб стала пам’яттю для тих,
Хто йшов назустріч власній долі,
В далекі вилітав світи.
Я посаджу тополю в полі,
Щоб чарувала диво-світ,
Де діти б не жили в неволі –
Таким є отчий заповіт!
8.10.2012
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2020
Ні срібла-злата, ані слави
Не мала я в своїм житті,
Хоч ненароком розкисала
В такім складнім людськім бутті,
Та дух я свій, як меч, кувала
В життєвому святім вогні,
Солодких масок не вдягала
І не тонула у багні.
По крапельці збирала сили,
Мов найстаранніша бджола,
Добром і вірою зросила,
Щоб духу сталь міцніш була.
Той дух є родичем свободи,
І плани в нього не малі –
Зміцнити помисли народу,
Заприсягнуть своїй землі,
Щоб заясніла України
Зоря яскравим світлом тим,
Якщо ти патріот країни,
Вогонь свій гордий засвіти.
Тоді здобудеш честь і славу,
Хай не для себе – для синів,
Щоб прапор цей не для забави –
Як символ щастя майорів.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2020
[b]Пройшло 7 років після написання цього твору. Тоді ще не витав у повітрі дух Євромайдану, ніхто не чекав війни з Росією, але ми й досі в пошуках зернини правди. [/b]
Прискіпливо вдивляюсь в давнину,
Немов шукаю правди там зернину.
Її сподвижникам віддам я данину,
Зерно те берегтиму дозагину.
Хай непростий, жорстокий нині час –
Зерно те проросте, наллється колос,
І ще планета порадіє за всіх нас,
Почують в світі України голос.
І сивочолий батечко Дніпро
У своїх водах правду ту освятить,
Нехай розквітне між людьми добро,
Тож не дозволимо йому зів'яти!
05.03.2013
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2020
Дарує сонечко весну,
Щоб розбудить життя і землю,
Пташину пісню голосну.
За це вклонюсь йому доземно.
Дарує сонце літа час,
Зігріти щоб теплом любові
Птахів і землю, і всіх нас.
За це вклонюсь йому я знову.
Дарує сонце восени
Землі і людям урожаї
І добрі та спокійні сни.
За це вклонюсь, бо поважаю.
Без сонця не бува й зими,
Птахи у вирій подалися,
Земля радіє їй і ми
Тепліше взулись, одяглися!
12.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2020
- Бабусю, - просить внук ласкаво, –
Звари мені, будь ласка, кави,
А ще зроби і бутерброд,
Бо хоче їсти вже мій рот.
Бабуся рада, аж літала,
І кави, й цукру вже дістала…
Почувся голос дідуся:
- Набридла музика вже ця.
Звучить вона у нас щоранку.
Вставай, внучок, зроби зарядку,
Умийся добре проти дня –
Зрадіє вся твоя рідня.
А потім – кава, справи інші…
Чи правильного склав я вірша?
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2020
Коли весна осінні шрами змиє,
Теплом і сонцем зцілиться земля,
Душа зрадіє й серце вже не ниє –
Набрала перших квітів і зела.
Землі своєї набери в долоні,
Живильний запах в себе удихни,
Відчуй себе у дивному полоні
Цієї неповторної весни.
І дні і ночі в неї особливі,
І кожен з них – новий то крок вперед.
Весняна особлива навіть злива.
У чому ж, справді, є її секрет?
28.01.2013
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2020
Я до тебе прийду…
Ні, прилину на крилах любові
Крізь розвихрені дні
І ночей заколисаних сни.
Я до тебе прийду…
Зустріч цю ми чекали обоє,
Як оновлення дух,
Як пташина чекає весни.
Я до тебе прийду,
Тихим сном посміхнусь на світанні
І росою впаду,
Щоби ти не сколов своїх ніг.
Я до тебе прийду,
Проросту дивоквітом кохання,
В тихий рай поведу,
Де на нас зачекався поріг.
Я до тебе прийду
Крізь дощів сивину й заметілі,
Біди всі відведу,
Своїм серцем твоє запалю.
Я до тебе прийду,
Подарую не просто надію –
Ключ від щастя знайду
І вручу, бо ж давно вже люблю!
12.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2020
1.Ой, летіли гусоньки, кричали,
Над землею високо пливли,
Про весну й про себе сповіщали,
Що нарешті в край свій прибули.
Приспів:
Ой, ви гуси, гуси. гусенята,
Дякую за весну й за любов
Хочеться теплом вас обійняти,
Що до нас вернулися ви знов
2.І хоча шляхи важкі здолали
Через море, гори і поля,
Часто й смерті в очі заглядали,
Та любов у рідний край вела.
Приспів:
Ой, ви гуси, гуси, гусенята,
Край тривожать ваші голоси.
Хай же будуть сильними крилята,
Що у рідну землю принесли.
17.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2020
Так світ уже улаштований,
Що в кожного свій є шлях.
Мій – у перемішку з болями,
Все ж впевнено я ішла.
А доля, мов сива ластівка,
Частенько міняла лет:
То у небеса здіймалася,
А то доторкалась ледь
До вод, що в ставочку-дзеркалі,
Своїм, мов мечем, крилом,
Й тоді у душі щось дзенькало
Й тривожно мені було.
Все ж віра не розгубилася:
Наївністю десь зійшла,
У комусь я помилилася,
Та друзів також знайшла.
11.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2020
Стояла ніч, липнево-літня, тиха.
Завмер, здалось, і місяць між зірок…
Не спало тільки промосковське лихо:
Лягав ворожий палець… на курок.
Немов звірина, снайпер мружив око,
Смакуючи, як жертву покладе.
А стати нею мав «укроп», високий
І світлоокий, як липневий день.
Закляк, як завше, ворог досить звично.
Давно не гість він на шляху війни,
Тож постріл його був завжди класичним,
Та… погляд «укра» вбивцю зупинив…
Очей таких і погляду ясного
За всю війну ні разу він не стрів,
Наповнений любов’ю неземною
Той ворога також уже уздрів.
Гвинтівку снайпер відштовхнув нервово,
І мозок чи не вперше пояснив,
Що перед ним – землі своєї воїн
Десь із Карпат, Полтави чи Десни.
«А ким є я на цьому полі бою?
За кого я у цій брудній війні? –
Думки переплелись його з журбою.
А серце простогнало: «Досить! Ні!»
8.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871405
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2020
Тобі сьогодні, внучку, чотирнадцять.
Вже майже самостійний ти юнак.
Не смій ні перед чим в житті згинаться,
Ти ОВЕН, а це надто гордий знак!
Хоча ти ще навчаєшся у школі,
Та подорослішав у цю останню ніч.
Тепер ніколи не кажи ніколи,
Серйозним має бути кожен спіч.
Тобі вже чотирнадцять. Вік цей дивний,
Бо ж повноправний серед інших ти.
Вже Станіслав – не Стасик, не дитина,
Тож мудрим, сильним по життю іди!
Нехай весна тепло тобі дарує.
Для нас будь сином, внуком золотим.
Характер доля вміло загартує.
Будь же здоровий і щасливий ти!
9.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2020
Пахла любов весною
І молодим вином.
Вперше вона зі мною.
Як це було давно!
Пахла любов любистком,
Світлом дівочих мрій.
Щастя було так близько,
Чом же ти не вберіг?
Приспів:
Не забувай, не забувай
Любов оту,
Сльозою біль не заливай
І гіркоту,
Хай стане казкою життя,
Світліють дні,
Й заколосяться знов жита,
Але… одній.
Пахла любов дурманом –
Запах його п’янкий.
– Щастя було обманом, –
З неба твердять зірки.
Пахла любов вітрами
Ще й грозовим дощем.
– Що ж ти зробила з нами? –
В серці озвався щем.
Приспів. (Той же)
Вірю, зустріну сміло
Врешті таку любов,
Котру дощі не змиють,
Ту, що одна на двох.
І посміхнеться знову
Наша любов обом,
Зайві тоді розмови:
Серцю диктує Бог.
Приспів: Не забувай, не забувай
Любов святу,
Сльозою біль не заливай і гіркоту,
І стане казкою життя,
Й світліші дні,
Й заколосяться знов жита
Вже… не одній.
Не забувай, не забувай
Солодких днів,
У келих щастя наливай
Вже не одній!
Його ми вип’ємо до дна
З тобою вдвох,
П’яніти будем від вина –
Не від тривог!
23.07.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2020
Літа не в казку сиву одяглися –
У білий сніг життєвої зими.
Давно по світу всі ми розбрелися…
Хвороби й вік солідний маєм ми.
Та душі наші зовсім не старіють,
Нагадують й про зустріч повсякчас:
Нехай вона нас юністю зігріє
Й дитинство хай повернеться до нас.
Сьогодні ладні ми туди летіти,
Жили де поряд вісім літ підряд–
Були ми всі сільські наївні діти,
Та кожного побив життєвий град.
Своя у всіх і доля – власна нива,
Де сіяв хтось полову, хтось – зерно,
Купали нас не раз дощі і зливи.
Здається, так було це все давно.
Не зливи нас купали, а недоля –
Лишались незагоєні сліди,
Та, кажуть, що на все те Божа воля.
Може тому й зібрались ми сюди?!
У кожного й свій досвід за плечима –
Своя печаль і щастя феєрверк.
Про це говорять зморшки під очима,
А декому вже й білий світ померк.
Таке життя: розгнуздане і кволе:
То кине в прірву, то підносить ввись,
І в кожного своє життєве поле,
Де біди із любов’ю обнялись.
Та ми живем і маємо ще жити,
Й служити буде нам іще земля,
Коли ж зберем своє достигле жито,
Тоді свій погляд кинемо здаля.
Й радітимем за тих, котрі в пошані,
Хто гинутиме, будем рятувать.
І хочеться сказати на прощання,
Що двом смертям ніколи не бувать!
Живімо ж, поки нам іще живеться,
Радіймо кожній миті і красі,
Тільки тоді життя життям назветься,
Як очі покупаються в росі!
30.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2020
Чи можна продавать Господній дар?
(Я землю нашу маю на увазі),
Людина без землі – то раб-злидар –
Це пам’ятати маємо наразі.
Земля і сонце, і ясна блакить –
Творіння рук Господніх у цім світі,
Що існували і до нас віки.
На землю ж замахнулася еліта?
А мо’, і не еліта це, а так…
Потрапивши у владу випадково,
Вона забула, що земля свята,
І це не є секретом ні для кого.
Земля для тих, котрі живуть на ній,
Її і кров’ю, й потом поливають.
Вони господарі її є головні.
Чому ж їх волю влада розпинає?
Саме Творець є Господом для всіх:
Для України і для її влади.
Народ зневажити – то непростимий гріх,
Тож прийде час і гідної розплати!
6.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2020
Я на порозі осені стою.
За мною – не одна крута стежина.
На долю все ж не плачуся свою,
Хоч смак пізнала меду і ожини.
Поміж турбот буденності і свят
Стрічались мені радощі і горе.
Ішла життям, не маючи ні злат,
Ні срібла з духом сильним непокори.
Із віршами новими на устах
Нову добу життєву зустрічаю.
Страху нема – весь розгубила страх,
Тож сміло двері в осінь відчиняю.
7.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2020
1.Земля жива,
Земля жива,
Вона і чує, й бачить.
Лихі слова,
Пусті діла
Ніколи не пробачить.
Вона була,
Завжди була
І є для того кара,
Хто забува
Свої слова,
Від труднощів тікає.
2.Земля свята,
Земля свята
Для сина-патріота,
Хто вірним став
І виростав
Про неї у турботі.
Вона тоді,
Вона тоді
Для нього буде рідна,
Хто у житті,
В святім труді
Їй вірним буде й гідним.
3.ЗемлІ болить,
ЗемлІ болить,
Коли заплаче мати,
Тоді тремтить
Й страшну ту мить
Велить запам’ятати.
Земля одна,
Земля одна
Для космосу й людини,
Для ночі й дня.
Вона єдна
Народ в одну родину!
29.01.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870879
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2020
У мозок мій думки впились жалом,
Зайшлося серце болем від розпуки,
Адже скотився не один шолом:
«Допоки, Боже, житимемо в муках?
Чому нема ладу межи людьми?
Хіба ще матері не відтужили?
Від горя від людського світ стомивсь,
Бо землю не одна душа лишила.
Пірнула в дим у чорний синява:
Болять і їй людські в війні утрати.
Героєм хтось посмертно вже ставав,
Боронячи свій край від горе-«брата»!
Не мають спокою розхристані думки:
«Допоки будуть гинуть наші діти?
Війна ж за волю точиться віки!
Коли ж, нарешті, мир настане в світі!»
2.04. 2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2020
Я дивлюсь в старий альбом
1.Я дивлюсь в старий альбом,
Знов згадаю нас обох.
Приспів:
Як кохалися,
Сподівалися…
Де ж надії всі
Подівалися?
2.Посивіли вже літа…
Знов мелодія ота.
Приспів.
3.Відлітають журавлі,
Та лишаються жалі…
Приспів.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2020
Слова… слова… Могутня ваша сила –
Не просто глас народу у віках!
Це – «мама», вперше вимовлене сином,
І «на», що вперше піднесе дочка.
Слова – це скарб, який не продається, –
Він або є, або його нема.
Людина з ним крилатою здається,
А ні – тоді людина ця німа.
Слова – це скарб, незвичний, особливий,
На всі події і в усі часи:
До Бога шлях, коли гроза і злива,
І до людей, коли прийшов просить.
Слова – це скарб – зумій же скористатись,
І з них дорогу вміло проклади
До рідного і навіть супостата,
Щоб не відмовив і подав води.
Слова – це скарб…
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870737
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2020
- Як пахне хліб! – аж скрикнула Оленка. –
Який він запашний, смачний, ще й теплий!
Очима кліп – бабуся помаленьку
Ледь встала, мабуть, знов нога отерпла.
Поклала хрест, нагнулась до хлібини,
Поцілувала спраглими губами.
- Хліб ще й святий, затям, моя дитино,
Він по життю завжди іде із нами.
Якщо є хліб, то люди не бідують,
Запам’ятай цю істину для себе,
Співають, садять, варять сталь, будують;
Стосунки між людьми такі, як треба.
А як нема – життя весь сенс втрачає –
І люди мруть, а, ще страшніш, - звіріють.
Ми не дарма його так величаєм.
Це не тому, що з кожним днем старієм,
А, просто, хліб – то є життя основа –
Він головний в сім'ї, в державі, в світі.
Нагнись до нього і послухай знову –
Майбутнього лунає голос звідти.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2020
Раз полем зайчик пробігав,
До лісу мчав щодуху.
За ним – собаки два. «Гав-гав,» -
Луна озвалась глухо.
Старий лисак дививсь на це
Й теж вирішив тікати,
Та захотілось зайця ще
Рудому налякати.
Біжить напереріз йому
Ще й гавкать заходився.
В собак і морди вже в снігу.
Глядь – мчить на них… лисиця.
Такого з ними не було
Іще в житті ніколи:
Летить, ну, просто напролом.
Це що, нові закони?
Собаки розвернулись і…
Назад рвонули разом.
Тікали, навіть, мисливці
Від лисячого «сказу».
Тут заєць сів перепочить,
Оглянув все довкола –
Лисак за усіма біжить,
А ті летять, як коні.
Нарешті наш лисак збагнув,
Що бігти вже не варто,
Й до лісу знову повернув.
Такі бувають жарти!..
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2020
«Моя бабуся є найкраща із бабусь,» –
Сто раз слова ці повторю і не зіб’юсь,
Мене чарує її мудрість, доброта.
Це про бабусю мою пісенька ота:
Приспів:
«Я тебе, я тебе змусила
Стати моєю бабусею,
Світлою, доброю казкою,
З сонечком схожою ласкою.»
Свою бабусю я по-справжньому люблю
І цю любов за все життя не розгублю,
Бо від колиски поруч мене вона йде
Й живе в молитві і любові кожен день.
Приспів.
А як спіткнусь я ненароком у житті,
Слова бабусі, мовби ангели святі,
Від бід і болю мене стануть рятувать,
Бабусю й пісню цю не треба забувать.
Приспів.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2020
Дві посестри зі мною у путі:
Надія й мрія, виплекані Богом.
Вони – це подруги мої в моїм житті,
Що повнять душу світлом і любов’ю,
Це сутність і мого, й твого життя,
Як альфа і омега існування,
Без них нема в людини майбуття,
Як і життя без вірного кохання.
Надії й мрії – в кожного свої.
Життя без них приречене до страти,
Без них не бути щастю у сім’ї,
Ні сіяти без них, ані збирати!
30.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2020
Кохання й цвіт – сподвижники життя,
Без них немає ні краси, ні плоду.
Вони також від Бога нагорода,
Якщо не осягнув цього, затям:
В житті немає їм альтернатив –
Щоб гармонійно світ цей розвивався,
Це їм в усі часи він підкорявся.
Закохана людина – креатив.*
Кохання – особливе почуття,
Народжене і серцем, і душею,
Скалічене, часом, бува іржею, –
Пісне без нього і черстве життя.
Весна й кохання в злагоді живуть,
І часто разом до людей приходять,
Щоб щастя одне в одному знаходить,
Почавши ним сторіночку нову.
30.03.2020.
* – це комплексне розв'язання конкретної проблеми.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2020
Летять літа, летять
У вись, у синьооку,
Де голоси дзвенять
Журавликів щороку.
Летять навстріч вітрам
І стомленим лелекам,
І хмарам-кораблям.
У даль летять, далеко.
Розквітла сивина
На скронях і у мене –
То доля дожина
Жита-літа з роменом.
Й тривогу п’є душа:
Життя вже – половина…
А роки все спішать,
Не маючи провини.
Летять літа, летять
Крізь білі заметілі,
Й нема їм вороття,
Хоч як би не хотіли.
Летять крізь весен шум
І осені ридання,
Спинитись їх прошу,
Та марні сподівання.
Летять літа…
30.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2020
Біля хати під віконцем
Народило квіти сонце.
Вони дивні й невеликі
Ще й назвалися – гвоздики.
Квіти тягнуться до неба,
Кажуть: їм до сонця треба.
Хоч листочки невеликі,
Все ж прекрасні ці гвоздики.
Приспів: А гвоздики – гарні квіти,
Сонця й грому рідні діти,
Квіти горді й величаві,
Незвичайні, незвичайні.
А гвоздики, а гвоздики,
Колір – сонця, запах дикий.
Квіти жовто-золотаві.
Їх багато у Полтаві.
Як прийшла красуня-осінь,
Квіти виросли вже зовсім.
Зацвіли гвоздики рясно,
Кажуть, трохи не сучасно
Може, трохи й не сучасно,
Але квіти ці прекрасні.
Хай же сонце ясно світить
На мого дитинства квіти.
Приспів. (Той же)
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2020
1.Збились якось лебеді з дороги
Та й забули про перестороги,
Опустились низько над землею,
Бо вважали вже її своєю.
Поспішали птахи до водиці,
Раптом… постріл пролунав з рушниці.
Стрепенулась, падає лебідка,
Зрозуміть не може, горе звідки.
2.Лебідь свої крила підставляє,
Він лебідку цю давно кохає,
Та слабіють швидко її крила,
Ось вона і очі вже закрила.
Впали вони вдвох на чисту воду,
Не продовжать більше свого роду…
І стікала кров на білі крила,
Поки їх обох вода накрила.
3.Не дісталось м’ясо лебедине
Мисливцю: він теж в воді загинув,
Залишив одну свою лебідку,
Сиротами стали його дітки.
Там, де лебідь зник в воді із нею,
Білі-білі зацвіли лілеї.
В лебедів ніколи не стріляйте,
Пісню лебедину не спиняйте!
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869916
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2020
«Не поет вона. Не поет!» –
Чорна заздрість услід сичала,
А вона набирала лет –
Музу радо свою стрічала.
«Не поет вона. Не поет!» –
Заявляли й авторитетні,
А вона мала свій секрет –
Не дозволила лірі вмерти.
Не поет вона?! Може, й так
Та словами ж он як жонглює.
В дні скорботи і у свята
Світу вірші свої дарує.
А у них і весни розмай,
І мелодії солов’їні,
І надія, котра трима
Дух незламний для України.
20.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2020
Посіяла долю дітям
Матуся і… відійшла,
Не встигнувши й порадіти, –
То воля небес була.
А дітки, мов ті курчата
Без сонечка і трави,
Їх нікому захищати,
Частенько й голод давив…
Спинались таки на ноги,
Гуртом проти бід, хвороб,
Й отримали перемогу;
Не мали в сім’ї нероб.
І щастя їм посміхнулось,
А мо’ то послав сам Бог,
Бо з Божою перетнулась
Матусі свята любов?
12.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2020
Затуманилось озерце,
Спить у нім вода.
Чує дівчиноньки серце –
Трапиться біда.
Закувала зозуленька –
Розбудила гай.
Їде козак молоденький –
В стременах нога.
Їде-скаче до дівчини
Та й не перший день…
– В холодку перепочинем, –
З конем річ веде.
Де взялися бусурмани
Хмарою з ліску –
Славу й тіло порубали
Вони козаку.
Затуманилось озерце ,
Та не спить вода…
Дівка чула своїм серцем –
З козаком біда.
Вже й зозуля не лічила
Козаченьку літ.
Сльози дівчину душили –
Захитався світ.
Заплакала дівчинонька:
Щастя ж відцвіло.
Опустила головоньку,
Як везли селом
У журбі сади вишневі,
А прийшла зима -
Сина, схожого на неї,
Бог подарував.
26.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2020
Сніги зійшли. Дрімає ще земля,
Немов чекає, хто її розбудить.
Ще й сонечко не дуже звеселя,
Хоч добре знає, влада чия буде.
А як весна розбурканим крилом
Змахне над України рідним краєм,
В гаю, що притулився за селом,
Полине пісня аж до небокраю.
Заполонить той голос небеса
(Ту першу пісню поведе вівсянка),
Й душа людська, неначе воскреса,
Вона тепер весни є полонянка.
І гай, немов орган, співа-дзвенить,
Під ноги стеле перші квіти-трави,
Сміються сонця променям вони
І навіть дуба кореням корявим.
13.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2020
Колишуть небо крила журавлині,
І сонечко радіє теж весні,
А я, неначе птах, до сонця лину,
І душу переповнюють пісні
Приспів:
Ой веснонько, ти красна і весела,
Чаруєш нас красою і теплом,
Тебе чекали і міста, і села,
І журавлине стомлене крило.
Хмаринку білу поглядом дістану,
Закоханим в грози весняний шум.
Впадуть на землю водяні кристали,
Я й дощ до пісні також запрошу.
Приспів:
Ой веснонько, ти красна і весела,
Чаруєш нас красою і теплом,
Тебе чекали і міста, і села,
І журавлине стомлене крило.
Тумани кучерявляться в долині,
Голублять ніжні паростки рослин,
А з піднебесся лине журавлине,
Безмежно рідне, весняне «курли».
Приспів:
Ой веснонько, ти красна і весела,
Чаруєш нас красою і теплом,
Тебе чекали і міста, і села,
І журавлине стомлене крило.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2020
Шрами-автографи війни –
По всій Вкраїні…
Вони – у пасмах сивини
І у руїнах,
В дитячих ніжних ще серцях
І у старечих,
У тих, хто мчав із-під вінця,
Свої ніс плечі,
Ворожу гадь щоби спинить
Й цим буть щасливим,
Бо ж дух свободи в нім бринить
Той, особливий,
З яким героєм він ставав,
Злетівши в небо.
Він Україну рятував –
Там – не за себе.
Війни автографи сумні –
В нових могилах,
В душі у маминій, в труні,
Де син загиблий,
В німій зажурі прапорів,
В безсонній ночі.
Їм сонце чорне угорі
Радіть не хоче,
Бо, мов тавром, його війна
Також торкнулась,
Та віра в завтра нас єдна –
Не похитнулась.
Керує нами лиш любов
До України,
А напівдика вража кров
Навіки згине!
26.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2020
Летить Земля, закутана в гріхи,
Котрі їй людство чомусь назбирало.
Життя ж усіх – для неї то штрихи:
Хтось квіт посіє, хтось наносить рани.
У гавань котяться уже й мої літа,
Шукаючи хоча б відносний спокій,
Й так хочеться устигнути спитать:
«Чому так поспішаєте щороку?
Попереду ще стільки справ у нас,
Бо кожна мить в історії важлива.
Іще кровить загарбаний Донбас,
Благання Криму чується тужливе.
Чекає і земля моїх ще рук,
Турбот без мене збільшиться й родині.
Хай стежка моя зіткана із мук,
Та іншого нема життя в людини!»
7.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869387
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2020
У полум’ї розбурханім століть
Не зникла Україна як держава.
Крізь решето пройшовши лихоліть,
Вона свій слід в історії лишала,
Бо мала дух вона в усі віки –
Дух волі, українства, непокори.
Такі жінки в нас і чоловіки,
Й не буде інших в цій землі ніколи!
21.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2020
1.Принишкли зорі, гай замовк –
вже ніч стояла,
А унизу співав струмок
трава не в’яла.
Дрімала стомлена земля,
стелила роси,
А з неба місяць, ген, здаля
струмочок просить:
Приспів:
Пливи, струмочку поміж трав
у море синє,
Не полишай своїх забав,
мій любий сину,
Пливи, струмочку день і ніч,
неси водицю,
Дозволь у дзеркало твоє
та й подивиться.
2.А на горі, а на крутій
росла смерека,
Почула теж слова оті,
бо ж недалеко,
Мов зачарована, стоїть,
на воду косить
І ловить звуки голосні,
й струмочок просить.
Приспів.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2020
Хто матір зрадив, має кровний гріх.
Вона із Богом є твоє начало.
Завжди на тебе жде її поріг,
Що колискову чув її ночами.
Вона – є незрадливо-дивний код
Твого коріння й гілля берегиня.
Світ відкрива тобі без перешкод,
Та без тепла твого вона загине.
Вона бува й сильніша від усіх,
Коли навідується лихо до дитини,
Купає тоді душу у красі,
Без неї не було б тебе в родині!
Тож, коли хочеш крок зробить різкий,
Щоб матері ім’я святе зганьбити,
Ти запитай свої не раз мізки,
Чи маєш право неньку рідну вбити?
21.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2020
1.Коли вечір малює зірки,
І моргають в морях маяки,
Гори там замаячать здаля –
То моя все, моя то земля!
Там, де сиві легенди й пісні,
І степи, і долини ясні,
І ліси, й золотаві поля –
То моя все, моя то земля!
Приспів:
То моя Україна,
Де пісні солов’їні,
То колиска надії
І тепла, і добра.
То моя Україна
І велика, й єдина,
Там, де вільна людина
Й чисті води Дніпра.
2.Де пахучі в лугах чебреці
Повні баржі пливуть по ріці,
І лунає гудок звідтіля,
То моя все, моя то земля!
Де світліє березовий гай,
І де синій застиг небокрай,
І молитва тіла де зціля,
То моя все, моя то земля!
Приспів.
10.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2020
Питання мучить вже давно мене,
Чому такі ми різні в Україні:
Ті запалили схід війни вогнем.
І «миром руським» душі отруїли.
Вони бажання мають лиш одне:
Побільше вкрасти і сховать в офшори.
Живуть вони й їх рідні одним днем,
І діти їх – розбещені мажори.
А інші кинулися під російський «Град»
Землі й народу волю рятувати.
Одна для них існує Правда з Правд:
Їм Україна – друга рідна мати.
Якщо однакова в їх жилах кров тече,
Чому ж вона диктує людям різне:
Одні, боронячи і волю свою й честь,
Героями в бою вмирають, звісно,
Та волю вбережем таки свою
Сльозою, кров’ю, зброєю, камінням:
Батьки і діти в ряд один стають,
Бо так диктує власне їм сумління.
22.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2020
В жорстокості й пітьмі геть тоне світ,
І горе розлилося цілим морем,
Де гине не зміцнілий іще цвіт,
І людство піддається війнам, морам.
Летить і час крізь морок в небуття,
Засуджуючи світ з його гріхами,
Нагадуючи знов про каяття,
І «Боже, поможи» лиш не стихає.
Невже то апокаліпсису тінь
Нависла на планетою так низько,
Коли вмирають бідні і «круті»,
І навіть королям до смерті близько.
Короновірус на вустах у всіх,
Його не розпізнать було відразу.
Чи це не кара людству є за гріх?
Чи сам нечистий випустив заразу?
А може, це одне з випробувань,
Щоб люди власну сутність не забули
І припинили красти, убивать,
Порядністю щоб віяло з трибуни?
20.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2020
4 свічки у вікні інету…
І душу біль розкраяв на шматки…
Війна спалила крила тим для злету,
Хто встав за нас – жінки, чоловіки…
У них серця наповнені любов’ю,
Адже для України – не чужі,
Вручили свої долі вони Богу:
Жінки, дівчата, юнаки, мужі.
4 свічки плачуть за синами,
Обпік вогонь їх душі матерям,
Адже війна на сході гірш цунамі,
Де проти нас – москаль, чечен, бурят.
Війна гарцює на Донецькім полі,
Під копитом – жива гаряча кров,
Котра рятує Україні волю,
Її святу, ніхто ще не зборов.
4 свічки небу сповіщають
Про душі тих, кого стрічати слід,
Їх воями за волю величають,
Їх подвигом захоплюється світ!
І позивний їх – «Слава Україні!»,
«Героям слава!» – відповідь луна,
Для них замовкла пісня солов’їна,
Згубились долі в згірклих полинах.
4 свічки – привидом за мною,
Бо ж кожна з них – утрачене життя,
Повінчане із долею земною.
Москва украла їхнє майбуття.
Тікає сон і ніч із ним тікає,
А біль народжує до Господа слова:
«Допоки буде жити в світі Каїн?
Невже збідніло небо так зірками,
Щоби зорею воїн наш ставав?!»
20.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2020
Плине час життєвою рікою,
Усього трапляється в путі,
Адже доля не бува легкою,
А без неї важко у житті.
Зв'язані подружнім перевеслом
Ідемо, за руки взявшись, вдвох,
Зустрічаєм осені і весни,
І міцніє серед нас любов.
Коли сива стукає вже старість,
Заперечить хтось: яка любов?
Як без пари у житті зостатись,
Скажуть ті, хто все життя удвох.
Не такі й швидкі ми уже стали,
Снігом притрусила нас зима,
Книжечку життя свого гортаєм
З сином і онуками двома.
20.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2020
Поет – не лікар, але чує пульс
І серця, і душі свого народу,
До правди кличе словом (не з трибун),
Не маючи за це ні нагороди,
Ні слави, ані золота взамін.
Він місію виконує Господню
Не кількістю написаних томів,
А тим, як чує біль усенародний.
Поет – борець за кожного і всіх,
Хворіє альтруїзмом він хронічно.
Єдиний дозволяє собі гріх:
Шмагати кривду, хоч і не публічно.
Поет – це вождь, хоча й без булави,
І поводир упертий, самобутній.
Болить йому гірка сльоза вдови,
Не може материнський біль забути.
І пише він не задля похвали –
В нього перо і слово – атрибути,
Від інших вищий на півголови,
Освячує народу шлях в майбутнє.
21.03.2020.
Вітаю всіх із Днем ПОЕЗІЇ! Добра, здоров'я, миру в тепла вам, і музи щедрої на вірші і пісні!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868841
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2020
Там, де жита половіють
Й соняхи морем цвітуть,
Верби, мов люди, сивіють,
Дивлячись в воду святу.
Дивно шумлять осокори,
Що до небес піднялись,
Кримські й Карпатськії гори
Колють замріяну вись.
Приспів:
То все моя Україна –
Рідна до болю земля,
Мова її солов’їна
Гріє і кличе здаля.
То все мій край веселковий,
Де і Дніпра водограй,
Щедрий, багатий казково,
Небом дарований рай!
Там, де цвітуть синьо-синьо
Небо, волошки й льони,
Квітнуть сліди там лосині,
Сонцю дзеркалять лини.
В білім садів шумовинні
Хорами бджоли гудуть,
Звуки трембіт з верховини
В світ Україну ведуть.
Приспів.
23.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2020
Чернігів – місто, сяєвом залите,
В полоні швидкоплинної Десни,
На березі сріблястої Десни,
Легендами рясними оповите,
П’є казку синьоокої весни.
Оточений високими валами,
Що над Десною хвацько піднялись,
Уперся золотими куполами
Й тримає на собі він Божу вись.
Котився час, не зваживши на втому,
Сивіла з ним від горя і Десна,
Де не один шолом скотивсь додолу,
Й не раз сльоза скотилася рясна.
Схилявсь він під татарськими вітрами
І стріли половецькі зустрічав,
Цвіла вода в Десні тоді багряно,
І плакала за воїном свіча.
І знала, й бачила Десна тоді багато,
Рятуючи Чернігів від орди,
Вогнем палахкотіли білі хати,
Та вижив він і житиме завжди!
Стоїть Чернігів, сповнений любові,
Що проросла зі святості й тривог,
З молитвою й надією на Бога,
Плекає шлях до світлих перемог!
20.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2020
1.Спали в тиші гори,
Сонечко дрімало,
А в лелеки горе –
Ледве шкандибало.
В ранах його ноги,
Й крила не здійняти,
Тож не має змоги
В небеса піднятись.
Пр. Журяться тополя
І рясна смерека:
«Житиме в неволі
Молодий лелека».
1.Полював раненько
Мисливець із луком,
Врятував лелеку
І полегшив муки.
А як осінь гори
Вкутала в тумани,
То й лелеку вгору
Підняла й тримала.
Пр. Раді і тополя,
І рясна смерека,
Бо тепер на волі
Молодий лелека.
19.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2020
Поет Ви, Ліно, й жінка із жінок,
Така далека й понад все сучасна,
Ви Україні зодягла вінок,
Із тих творінь, вогонь яких не згасне.
Сьогодні, Ліно, перед Вами світ
Схиляє свої голови в повазі.
В день ювілейний щирий шле привіт,
Бо людству Ви не зрадила ні разу.
Ішла стезею прямо й напролом,
Не звітувала тим, хто у коронах,
Тримала гордо голову й крило,
Бо в віршах не була Ви безборонна.
Така поезія – то особливий сплав
Із Правди, Гідності і надміцної Криці.
Ні вік, ні час талант Ваш не приспав –
Бо дух черпаєте з народної криниці!
Вашого імені нема серед святих,
Та мудрістю поезія вражає,
Бо сіє зерна волі й доброти.
Зібрати ж маємо багаті урожаї!
19.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2020
Притомились крила
У моїм польоті,
Врешті підкорили
І осінню вись.
Скільки ж пережито,
Випито турботи,
Та перепочити
Мрії не збулись!
Все ж не нарікаю
Ні, я ні на кого,
А лише звикаю
До нових висот.
Сенс життя людського –
Мати власну волю,
За яку віками
Гинув мій народ.
27.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2020
Прослало літо стежечку до осені
Через поля й медовий світ садів.
Хмаринками біленькими на просині
Ще серпень милувався і радів
І сонцю, котре ранкам посміхалося,
І річечці, і кучерям беріз,
І гіллю, що із вітром колихалося,
Й рибалці, що забрів у верболіз.
Забрів у воду він ногами босими,
За поплавком уважно споглядав,
І дні, і ночі рахував до осені,
Тоді стає прозоріша вода.
Мої літа також пливуть до осені,
Лишаючи на скронях білий слід.
По стежці йду із сивими вже косами,
Вона ж веде туди, де сонця схід.
26.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868169
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2020
Добровольці – це ті, хто віру в завтра нам дарує,
Хто волю у боях нам уберіг,
Життя кладе за правдоньку святую
І береже і твій, і мій поріг!
Добровольці – це ті, для кого Україна – мати.
Вони її від нечисті спасуть,
Уміють слово й меч в руках тримати,
В народі добровольцями їх звуть!
Це воля їх веде і надихає,
Бо нею вони дихають щодня,
І ворог їх ніякий не злякає –
Любов до України їх єдна!
14.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2020
(Присвячую Віктору Охріменку – поету, справжньому інтелігенту, літературному оглядачу, композитору-пісняру, чудовому лікарю. Псевдонім Віктор Ох.)
Нам зустріч влаштувала тоді доля,
Тож дякую Всевишньому і їй,
Любов’ю до поезії ведомі
Зустрілись ми на Київській землі.
Чернігівське у мене, бач, коріння,
Біля Полтави довго прожила.
Змінити все зуміла докорінно,
Тепер на Сіверщину доля привела.
Він, навпаки, полтавська насінина,
Вітри ж на північ занесли, в Холми,
Приріс на цій землі (створив родину).
У поетичнім Клубі стрілись ми.
Любов до слова, до життя, мистецтва
На душу вплинули, що мов струна жива.
З дієзів, нот і неповторних терцій
Піснями обізвалися слова.
За щире, сміле і важливе слово,
За віру непідкупну й простоту,
Котрі буття людського є основа,
Я Богу дякую за зустріч цю святу!
14.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2020
Тендітно-ніжна, як весна,
Не очі – зорі.
Усмішка дивно-осяйна,
Думки прозорі.
Вона так схожа на дівча,
Тихе, ласкаве.
Нема лиш рідного плеча
В світі лукавім.
Зате із музою – на «ти»
У мовнім морі,
В минуле спалені мости –
Там біль і горе.
І хоч, здається, що слабка,
Та духом сильна.
Таку ніщо вже не зляка –
Вона – з русинів.
Майстриня в прозі і віршах,
Ледь полинових,
Та в неї сонячна душа
В вінку кленовім!
12.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2020
Блукаєм майже тридцять літ
По чорноземах – не пустелях,
Дивуємо собою світ,
Міняючи собі Мойсеїв.
А ті не дбали про народ –
Гребли усе лише під себе:
Маямі, ще якийсь курорт,
Аеро власне мають в небі.
Ведуть… Ми ж падаєм, встаєм,
Немов з одним крилом лелека.
Щораз не той у нас Мойсей.
Й до сорока вже недалеко.
Вогонь війни вже 7-ий рік
Найкращих з кращих пожирає,
Тож той, хто справжній чоловік,
Устав на захист свого краю.
Стогне кожнісінька доба –
Війна всім доленьки ламає.
Важка за волю боротьба,
Та іншого шляху немає.
Усе витримує народ:
Котли, торгівлю, Роттердами*
Спить під… бетоном патріот,
Аеропорт за ним ридає.
У серці туги й болю вщерть…
Війна на сході ще палає.
«Без волі нас чекає смерть», –
Так думка думку обганяє.
Тож треба, треба воювать –
Надія ця в житті тримає,
Щоб жити нам – не виживать,
Росії роги обламаєм!
13.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2020
Котився день до вечора,
А літечко – до осені
З клинами із лелечими,
І зі сльозами-росами.
Приспів. А день хай не кінчається,
Вже осінь починається,
Лелеченьки під весноньку
Додому хай вертаються.
Повітря, мов настояне,
То осінь над просторами,
В калиновім намистечку,
Торгує жовтим листячком.
Приспів. (Той же)
А небо, шите зорями,
Чумацьким шляхом зоране
Ще й місяцем підковане,
Мов чари там заховані.
Приспів. (Той же)
Гордився ранок свіжістю,
Кохання справжнє – ніжністю,
А молодість – бадьорістю,
Життя – любов’ю й совістю.
Приспів. (Той же )
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2020
А там, за перелеском,
В синеющей дали,
Высоко в поднебесье
Летели журавли.
Покошенные травы
Глядели им во след…
То сказка или правда,
То было или нет?
И всюду, где б я ни был,
Курлычащий тот клин
Напоминал мне жизни
Ввысь рвущийся трамплин.
Он рвался к солнцу, к небу,
Горел в лучах зари…
Эх, вот сейчас и мне бы,
Как эти журавли!
Переклад Ганни Верес (Демиденко).
А там, де ліс кінчався,
У синій далині,
У небеса піднявся
Клин сірих журавлів.
Покошені отави
Дивились їм услід…
Чи казкою те стало…
Та і чи був той слід?!
Усюди, де б не був я,
За мною журів клин,
Буває, й спогад будить
Як чую їхній крик.
Під сонцем він у небі,
І в променях зорі…
Злетів би й я до тебе
Й поплив між журавлів!..
7.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2020
10.03.2020. великі втрати наших воїнів: 3 загиблих, 9 поранено. Загиблі з Вінницької та Кіровоградської областей.
Не сплять цю ніч ні Вінниця, ні Київ,
Не сплять Одеса, Кропивницький, Львiв,
Бо воi нашi впали не на килим...
То смерть пiдряд iх косить кiлька днiв.
Невже тобі, о Господе, не шкода
Синів і дочок, їхніх матерів,
Вони ж осердя нашого народу,
Шматочок серця в кожного згорів?
Невже молитви не доходять наші,
Що ти в земнім житті їх не вберіг?
Чому не спиниш кровожадну Рашу?
Чи це покара нам за якийсь гріх?
Питань до тебе, Боже, більш, ніж треба:
Коли ж із душ ми вижнем полини?
Укотре ми з молитвою до тебе:
Спини вогонь і розбрату, й війни!
10.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2020
10.03.2020. великі втрати наших воїнів: 3 убитих і 8 поранено.
І знову бій… І знову кров… Рікою…
Вона вже пів Донбасу залила.
Не зна історія ще випадку такого,
Щоб вільно дихать Раша нам дала.
Диктуючи, кого й за що любити,
Ще й зброю випробовує на нас,
Кацапія уміє так ганьбити,
Що «вата» словоблудством упилась.
То мова українська не така їй,
А чи Бандера навіває страх,
Жовто-блакитний стяг і гімн лякає.
Вся Україна в траурі й хрестах.
Усе частіш до думки я схиляюсь,
Чи вартий тих життів людських Донбас,
Котрий у більшості ненавидить всіх нас?
А, може, я, як мати, помиляюсь?
Гадаю, Бог розсудить нас і час!
10.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2020
Земля під снігом ще відпочивала,
Та мріяла про сонячну весну,
А та вербові віти простягала
Й мені послала думу навісну.
Приспів: Щоб милувалися
У світлих мріях-снах,
Щоб сподівалися,
Що прийде знов весна,
Вже зачекалися
І сонця, і тепла,
А просиналися,
То ще зима була.
Думки ті, мов намисто, нанизаю,
Промінням теплим бережно зв’яжу,
Красу природи і любов пізнаю,
Струну весняну в серці розбуджу.
Приспів. Щоб милувалися
У світлих мріях-снах,
Щоб сподівалися,
Що прийде знов весна,
Вже зачекалися
І сонця, і тепла,
А просиналися –
То вже весна була.
І серденько з тривогою зустрілось,
Верби відчувши гіллячко тонке,
Кохання в ньому раптом розгорілось,
Нестримне, дивовижне і палке.
Приспів (Той же)
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2020
Любов і сльози, й щастя диво-смак –
Всього мені пізнати довелося:
Була і серед літечка зима,
Котра сніжком упала у волосся.
І мед кохання, й гіркоту розлук
З келиха долі сміло пригубила,
Пізнала біль і материнських мук,
Та все одно життя, людей любила.
Чекати вміла свята, ні, весни
В душі, в природі. Вчилася сприймати
Смак неповторності, німої новизни,
Бо розуміла, що я жінка-мати.
Здається, Бог призначив таку роль:
Зміцнити дерево і крону свого роду.
Лиш мати знає код той і пароль,
Щоби на гіллі зав’язатись плоду!
10.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2020
Дивно регоче вітер
В віхолу у трубі,
Гнуться й, мов скачуть, віти,
Стали якісь рябі.
Виють дерев верхівки,
Заткані небеса,
У снігових криївках
Мишки тамують страх.
Мерзлі грудки під снігом
М’ячиками лежать,
Їм давно не до сміху –
Виспатися спішать.
Хай до весни далеко,
Поки лежить зима,
Тепло їм там і легко –
Краще уже нема.
А як весна загляне
На снігові поля
І лісові поляни,
Враз оживе земля.
Й віти бадьорі стануть,
Пахнутимуть бруньки,
Легко під небесами
Будуть пливти хмарки.
Груддя, щоби напитись
Теплих весняних вод,
Стане в ріллі топитись.
Радий весні й народ.
28.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2020
Сніги зійшли. Дрімає ще земля,
Немов чекає, хто її розбудить.
Ще й сонечко не дуже звеселя,
Хоч добре знає, влада чия буде.
А як весна розбурканим крилом
Змахне над України рідним краєм,
В гаю, що притулився за селом,
Полине пісня аж до небокраю.
Заполонить той голос небеса
(Ту першу пісню поведе вівсянка),
Й душа людська, неначе воскреса,
Вона тепер весни є полонянка.
І гай, немов орган, співа-дзвенить,
Під ноги стеле перші квіти-трави,
Сміються сонця променям вони
І навіть дуба кореням корявим.
13.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2020
1.Вогником червоним
Кущ рясний цвіте,
На калини грона
Білий сніг іде.
Калинові віти,
Зіткані з журби,
Колисають вітер,
Що злетів з верби.
Калинове гроно
Під сніжком горить,
Мов сльозинку зронить,
Ягідку згори.
Капала краплина
На холодний сніг,
Серце розтопила,
Щоб кохати зміг.
2.Квіти малиново
На снігу цвітуть.
Щастя калинове
Чи не на біду?
Падають червоні
Крапельки до ніг,
Ніжно їм говорить
Безголосий сніг:
«Подаруй, калино,
Ягідку ізнов,
Я, хоча й загину,
Знатиму любов.»
І цвіте калина
Під сніжком вогнем –
Ця краса в долині
Звабила й мене.
18.01.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2020
Позіхали віти жовторунно,
Поки їх здолали тихі сни.
Я в думки геть сиві загорнула
Шепіт хвиль невтомної Десни.
Блимають-срібляться диво-блесна –
То танцюють зорі свій «гопак».
Щука-полювальниця десь плесне.
Берег пріллю зовсім ще не пах.
Верби, мов у вічному поклоні,
Опустились низько до води.
Вирвались думки мої з полону:
Місяць в водах ще дин народивсь.
6.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2020
Їхав козак через долину
Та й зупинився край води.
Дівочий голос звідкись линув:
– До мене, милий мій, зайди!
Козак коня прип’яв до груші,
На голос ніжний поспішав.
Серця з’єднали їхні й душі –
Пили кохання, мов з ковша.
Та раптом шабля обізвалась
Ще й шапка із-під голови:
– В коня вуздечка перервалась,
Біжи мерщій, коня лови.
Козак догнав коня швиденько,
Згадав про друзів і про Січ,
Про Україну, милу неньку,
Й помчав по вранішній росі.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2020
Їхав козак раненько з Січі,
А навкруги лиш степ, трава.
Свій голос він возив на Віче,
Де обиралась булава.
Їхав козак опівдні з Січі,
Навколо розлились жита.
Над ним високе небо вічне,
Орел до сонця долітав.
Їхав козак під вечір з Січі,
У ліс заїхав сам-один.
Стрілець коня його скалічив,
Той потонув у свіжий дим.
За козаком сумують дома,
Давно чекають із путі.
Приніс козак страшенну втому,
Й сідло з вуздечкою тоді.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2020
1.Смерекові Карпати.
Вас ні з чим не зрівняти.
Буки тут і ялини
У ранковій росі.
Україна, як мати,
Здатна все подолати,
Її гори й долини
Заніміли в красі.
2.Душу заполонили
І ліси, й полонини,
Де ревли й шепотіли
Водограї щомить,
Щоб Донбас і Карпати
Небесами обняти
Й кожне серце раділо,
Коли Тиса шумить.
22.08.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2020
Заблукала душа в тенета…
Ба, не зчулася, і коли.
Тож ослабло крило для злету.
Не туди і думки вели.
Виривалась вона щосили,
Рятувалася, як могла.
Це душа була її сина,
Що до прірви його вела.
Мозок рветься в матусі й серце:
«Як же бути? Її ж дитя!..
Маю бути за нього в герці.
Мо’, й своє покладу життя».
6.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2020
Володимиру Черненку з Новгород-Сіверського (28.01.1995-3.03.2020)
(Посмертно)
Воїн цей 25 лиш мав,
Серденько у бою спинилось…
Утікала уже зима.
Третє березня зажурилось.
Справжній воїн і чоловік
Впав за нас і Вкраїни волю…
Справжній воїн і чоловік!
25 - закороткий вік...
Чом же зрадила його, доле?
Він пізнав до землі любов
І беріг її, мов святиню,
Та солдата покликав Бог…
Як же матінці без дитини?
І мої очі теж не сплять…
Важко-тяжко у це повірить…
Він прожив тільки 25…
Хто ж так мало йому відміряв?
Вдягся в траур знов Сівер-край,
Ба, не вперше сльозою вмився…
Боже, ворога покарай,
Цей синочок за волю бився!..
4.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867026
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2020
Ой, піду я у ярочок,
Там біжить швидкий струмочок,
А вода в нім чиста-чиста.
І так всюди урочисто.
Приспів: А струмочок, а струмочок
Забавляє своїх дочок:
І вербицю, і калину,
Ще й прекрасну тополину.
А струмок біжить швиденько,
Забавля моє серденько,
І вербиченьку, й калину,
І прекрасну тополину.
Ой, піду я у ярочок,
Там росте міцний дубочок,
Крону вітру підставляє,
З сонцем, небом розмовляє
Приспів. (Той же)
Ой, піду я у ярочок,
Де біжить струмок-дзвіночок,
Всі вмиваються росою,
Замилуюсь їх красою.
Приспів: Ой струмочок, ой дубочок,
Полюбив я вас і дочок:
І вербиченьку, й калину,
Ще й прекрасну тополину.
А струмок біжить швиденько,
А дубок росте рівненько,
І вербиця, і калина,
Ще й прекрасна тополина.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2020
1.Заколисаний піснею
Зачарований запахом
Край дивився замислено
І чекав, все чекав…
Та тенета ті тріснули
І імперії спалахи
Від братання стомилися.
Лиш народ не зникав…
2.Оповитий легендами,
Він вербу із калиною,
Рушники з чорнобривцями
У піснях освятив.
Слався, земле, лелеками,
І полями, й долинами,
Кришталями-криницями.
Йди у вільні світи.
3.Мій народе, не скорений
Ні вітрами історії,
Ані зрадами-болями,
Шлях твій буде твердий.
Пам’ятай власні корені
І гордися просторами,
І полями просторими,
Сміливіше іди!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2020
1.Я спішу до криниці,
Що видніє в долині,
Щоб набрати водиці
Й напоїти калину.
Та криниця глибока,
В ній вода, як сльоза,
Та долина широка,
Поспішу розказать.
Приспів: – Де вода, там калина, –
Я повторюю знов,
– Де козак, там дівчина,
А між ними любов.
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла,
Ла-ла-ла-ла-ла-ла.
Де козак, там дівчина,
А між ними любов.
2.Заглядаю в криницю
І, як в дзеркалі, бачу
Унизу на водиці
Личко миле, юначе.
Два портрети дивились
З глибини із води.
– Може, ноги стомились,
Коли йшов ти сюди?
Приспів. (Той же).
3.– Я прийшов до криниці,
Що видніла в долині,
Щоб напитись водиці
Й напоїти калину.
Поки вдвох поливали,
І дівчина, й козак,
Народилось кохання,
Та не сміли сказать.
Приспів. (Той же).
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2020
1.Сьогодні наше все село гуляє,
Адже прекрасне свято воно має,
Тож веселиться, скаче і гуде,
Бо особливий в нас сьогодні день.
І люди тут із кожного двора,
Й щебече радо наша дітвора,
І на душі у кожного святково,
Й тіснішим стане наше дружне коло.
Приспів:
І вже нехай, нехай не полиша
Нас солов’їна трепетна душа,
А хто з нас душу справді таку має,
Нехай танцює з нами і співає.
2.Нехай лунає пісня солов’їна
І розквітає рідна Україна,
А в ній маленьке приміське село,
Щоби жило, трудилось і цвіло.
Нехай нам сонце радість посила
І дітвори іще на пів села,
Нехай вона здорова підростає,
І жити будем років хоч до ста.
Приспів. (Той же)
1.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2020
1.Дрібненькі синьо-сині незабудки
Вмостились при самісінькій межі.
Щоранку світле сонечко їх будить,
Бо квіти ці для нього не чужі.
Приспів:
Ти незабудку, незабудку не забудь,
Якщо захочеш у житті щасливим буть,
Бо незабудка – неба й сонечка дитя,
Отож люби її до самозабуття.
2.Нехай дрібні, та сонця вони діти,
Кохані й рідні, як мале дитя,
Й так хочеться їх бачити й радіти,
І пам’ятати все своє життя.
Приспів.
3.Їх недарма назвали незабудки,
Бо хто їх бачив у житті хоч раз,
Той ніжний колір неба не забуде,
Їх сині очі дивляться на нас.
Приспів.
25.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866811
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2020
1.Де синіють Карпати
Й гомонять водоспади,
Море там смерекове
До небес піднялось.
То моя Україна,
Ніби мати єдина,
У вінку колосковім.
Там добро збереглось.
2.Це моя Україна –
Сторона солов’їна,
Грають хвилі Дніпрові
І шумують, і б’ють.
Це моя Україна –
Ясноока царівна,
Де веселки, мов брови,
Із Десни воду п’ють.
3.Там, де море чорніє
І Дністер не міліє,
Де гаї і долини,
Терикони й ліси –
Це моя Україна,
Незалежна і вільна,
Тут верба і калина,
І пісень голоси.
25.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2020
Батьківська хатина,
Де бузковий цвіт,
Крик і крок дитини
Там стривожив світ.
Там молитва мами
З зерен доброти.
Батька вже немає,
Та живі сліди.
Батькова хатина
Серце зігріва,
Я вже не дитина –
З дітками вдова.
М'ята і барвінок
П'ють зі мною сум,
Я ж кохання вірне
У душі несу.
Батьківська хатина
В світі лиш одна,
Що збира родину
І серця єдна.
Коси хоч не білі –
В пасмах сивини,
Й душі загрубілі –
У шрамах війни.
6.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866720
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2020
Принишкли зорі. Місяць ледь пливе
Повільно й тихо по нічному морю.
І тільки сич кричить, немов зове
На двір, на хату непоправне горе.
Той крик об гілля дуба розбивавсь,
Його осколки все ж ятрили душу.
За хмару круторогий заховавсь,
Я ж ту пташину слухати все мушу.
Й так хочу запитати у сича,
Чому обрав він нашу деревину,
Може, тому, що дуб, немов зачах,
А може, маю я якусь провину?
Та говорити сич таки не вмів –
Лиш нявкнув та й подався нишком далі.
Він відвернути горя теж не міг,
Й душа його також, мабуть, страждала.
Вже час мені підходив народить,
Пізнати вдруге материнське щастя,
Спромігся Бог мене нагородить
Бідою в сина… Ні одне причастя
Не увінчались успіхом тоді,
Ані молитви, ані лікування…
Холонув сина мозок у воді –
Тремтіла під пташине я кування.
Його життя – страшних три роки мук,
Без вихідних, без днів перепочинку…
І ось останній, ледь вловимий звук,
І напівмертва стомлена сльозинка…
Пройшли роки, а рана ще жива,
Болить, при згадці заблищать і очі,
Не скроні вже біліють – голова,
Недоспані взнаки даються ночі…
Коли я чую віщуна-сича,
В душі враз починає холодіти,
Хай крики ті на горе не звучать.
Нехай живуть щасливо й довго діти!
8.03.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2020
Там, де Дніпра могутня течія,
Два береги хвилює України,
То все моїх прапрадідів земля,
Котру сам Бог, мабуть, благословля,
І в пісні оспівала Чураївна.
Початок звідси нашого путі,
Якому не одне тисячоліття.
О, скільки ж знала ця земля катів!
Дорожчого ж немає у житті,
Ніж України неньки розмаїття.
Хустину чорну й досі не зняла
Знедолена, та горда Україна.
Рука ж імперська Крим наш відтяла,
Донбасу пів із розуму звела,
Але воскресне матінка з руїни!
29.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2020
Ой, то не лебеді – весни
В повені білій садів,
В сивих життя перевеслах
Клин моїх років летів.
Запах любистку і м’яти
Ледь доганяв його лет,
Я і бабуся, і мати…
Хтось величає поет…
Світлом любові зігріта
Вірші низає душа,
Ніби боїться зміліти,
Жити й творить поспіша.
Стали й зимі посміхатись
В іній закуті слова,
В барвах осінніх купатись,
Літнім теплом зігрівать.
Ой, то не лебеді – весни
Плинуть, верстаючи час,
Й далі дитинства воскреслі
Заколисали печаль.
І ожили мимоволі
Кращі життя сторінки,
З житечком стиглим у полі
Схожими стали роки.
27.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2020
)
Стежка, виткана росами,
Мене в осінь веде
Із дощами й морозами,
Де коротшає день.
Пробіжуся я стежкою,
Під роками прогнусь,
Сивиною-мережкою
Зацвіту-приберусь.
Доля казкою сивою
Вимережує слід.
Десь була я щасливою,
Десь радів мені світ.
Не завжди небо зоряне
Посміхалось мені,
Та була я нескорена –
Серця жар пломенів.
На побачення з юністю
Поспішаю я знов,
Щоб напитися мужності,
Вкотре стріти любов.
Знову щоб закохатися
В срібнодзвони роси
І собі в цім зізнатися:
Я в полоні краси!
4.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2020
У вирій зібрались лелеки.
Світ мовчав… 3р.
Прощально-тривожний їх клекіт
Зазвучав… 3р.
Увись піднялися лелеки
Світ стрічав… 3р.
Дорога їх кличе далека,
Мов прочан… 3р.
Неначе завмерли лелеки,
П’ють печаль… 3р.
Повис до весни їхній клекіт
На плечах… 3р.
Їх клин в високості ледь мріє
У очах… 3р.
Надія серця тільки гріє –
Не печаль………...3р.
Лякали гніздо завірюхи
Зазвичай… 3р.
Вітри і дощі воно слуха…
Жде ключа… 3р.
7.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866381
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2020
Ще вітер спить – не напина вітрила,
І в морі мов поменшало води,
А уночі ревло, гуло, бурлило…
Хтось навіжений хвилями котив.
Та далина раптово запалала –
То сонце випливало із води,
Повільно, величаво виринало.
Вогонь той знову море розбудив.
2.07.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866376
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2020
Я збірку Ганни просто проковтнула.
Поезія в ній ллється джерельцем.
Дитинством вона й юністю дихнула,
І краєм рідним. Як важливо це!
Минувшина у ній і те, що нині,
Й кохання щирого в безсмертя слід.
В ній те, без чого не живе людина,
І навіть холоднішим стає світ.
Пила я жадно з віршів насолоду,
Немов цілющий чарівний нектар.
За слово Ваше дякую і вроду.
Хай доля більше нанизає літ!
5.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2020
Боки в ведмедя від лежні зболіли,
Мороз і сніг іще не допікали,
Та все частіш мережив гілля іній,
Покректували сосни під шапками.
Боялись миші висунути носа,
Щоб очі, не дай, Бог, не осліпити
Тим сяйвом, що від сонця на морозі,
І на снігу застигли цілі плити.
Тому руда й слідів не залишала,
Шукаючи для себе провіанти,
А зайчики злилися із кущами –
Немає, бач, в них інших варіантів.
Підпер рідке повітря лось рогами,
Широкогрудий, − гордість цього лісу.
І розлилися кольорові гами…
Не випить казку цю зимову, звісно.
15.02.2013
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2020