| Сторінки (40/3943): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Я все ближче до осені
І все вище до просині,
Йду ногами я босими,
П’ю наснагу з землі.
Ще милуюся росами,
Заколисана грозами,
З посивілими косами
На шляху до зорі.
26.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2020
Зранку осінь жовтокоса
На кларнеті виграє,
І танцюють в травах роси –
Край цей казкою стає.
Листопадять перші клени –
Килимочки тчуть землі,
Трави ще напівзелені –
В небі жури-журавлі.
Змовкли крики журавлині,
Дише смутком їхній слід,
У намистечку калина
Зустрічає сонцесхід.
4.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020
О море, неспокійна диво-казко,
До тебе поспішаю я в полон,
Щоби напитись ніжності і ласки
Із білопінних водяних долонь!
Мій норовливий, синьо-білий світе,
Мінливо-вічний, як і небеса,
Собі тонів позичив ти ізвідти.
Саме у цім і є твоя краса:
У хвиль плесканні, лагідно-грайливім,
У спокої, коли настане штиль,
У штормі, коли хвилі ті сварливі.
Непросто їх тоді перемогти!
О море! Я люблю твою стихію,
Бо маю гени вічного борця,
Люблю, коли під сонцем ти спокійне,
Й нема тобі ні краю, ні кінця!
25.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020
Там, де осінь колобродить,
Ронить листя жовте ліс,
Крізь туман сивобородий
Пробирався рижий лис.
Довгу подолав дорогу:
«В ліс мене також пустіть!
Обминатиму барлоги
І за хитрість теж простіть!»
Ранок ще не приморозив
Ні доріг, ані стежок.
Всі дерева голомозі.
Спить у листі й їжачок.
«Наказав не турбувати –
Сон у нього, як-не-як,
До весни буде тривати», –
Мовив сміливо русак.
Лис прижмурив хитре око:
«Добре, буду я мовчать.
Тихі будуть мої кроки,
Як ловитиму зайчат…»
А коли туман розвіявсь,
Посміхнулись небеса.
Поховались тоді звірі.
Дивна в осені краса.
6.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2020
Коли стрічаю жінку в камуфляжі,
Щоразу ранять мозок мій думки:
Ким би вона була в годину княжу
І предок її хто був і який,
Якщо у ній озвалися ті гени,
Котрі землею, людом дорожать?
Мабуть, душа у ній аборигена,
Що край свій у біді не залиша.
«Скільки в тобі загадок, жінко-воїн,
Любові скільки в серденьку твоїм?
Невже й тебе народжено для воєн?» –
Гудуть думок стривожені рої.
А є й такі, що цим думкам перечать:
«Коли орда загрожує тобі,
Згодяться всі, навіть жіночі плечі,
Щоби перемогти у боротьбі!»
27.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2020
У пахощі полів, лугів, стежок
Лягає день, укрившись оксамитом,
Прогнало сонце місяця ріжок
І ранок сивий, росами умитий.
І задзвенить тоді одвічна суєта
В природі, між людьми. Вона – усюди.
Може для того й білий день світа?
Її лиш ніч зупинить і остудить.
27.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2020
[b]30. 08. 2020. на зеленій сцені Чернігівської обласної наукової бібліотеки ім В. Короленка відбувся всеукраїнський фестиваль поезії "Дотиком душі". Свято було неймовірно цікавим, змістовним, насичене не лише поетичним свіжим словом, а й піснями відомих чернігівських співаків та музикантів. Дякую організаторам і долі за прекрасно проведеий час. Крім того всі учасники отримали грамоти, сувеніри і збірочки віршів "Первоцвіт", куди ввійшли твори минулорічних переможців конкурсу.
[/b]
Тиха осені сопілка
Десь озвалася згори,
Яблунева гнеться гілка.
Галас чути дітвори.
То плоди вона смакує.
«Кру» згубили журавлі,
Бо за волею жалкують,
Що лишають в цій землі.
А сопілка ближче грає,
Листопадить в спориші.
Осінь плине понад краєм,
Стеле тугу у душі.
27.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2020
Заколисує тумани
Ранок сірий на воді,
Трави в обіймах тримають
Роси срібні, молоді!
Сонце променем-рукою
Доторкнеться до роси,
Крапля стане та легкою –
Поспішай траву косить!
25.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020
Там, де котяться тумани
Восени і навесні,
Зачепилось куполами
Славне місто на Десні.
Навкруги ж – ліси стіною
Хмарочосять небеса,
Дух козацький там луною,
Кожне серце колиса.
Там, де зорі хороводять
В тихій течії Десни,
А згори сміється водам
Місяць – їхній брат ясний,
То – моя земля кохана,
З діда-прадіда земля,
Знає слід Батия-хана
Й слід козацького коня.
Там, де сонце яснооке
Миє срібло у Десні,
Там дитинства мого кроки
Учуваються мені,
А Десна-красуня плине
І несе мої літа,
Краю рідного перлина,
Повновода і свята!
24.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887430
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020
[b](До Дня пам’яті загиблих захисників України)[/b]
Серпневий день. Число 29-те…
Ця дата особлива є для нас,
Бо мусимо дань пам’яті віддати
Синам, що полетіли воювати,
Щоби звільнить захоплений Донбас.
Тремтіло небо від жалю і болю…
Земля палала й гіркла від крові,
Бо москалі творили там сваволю,
Бо кращі з кращих полягли за волю…
І в небі зорі зацвіли нові…
Ті вої щойно вилетіли з школи…
Обов’язок покликав їх і честь…
Таке ні! Не забудеться ніколи,
Коли текла там їхня кров рікою.
Та рана й досі багатьом пече,
Хто побратима у бою утратив.
А біль який у душах матерів!
Вони уже втомилися ридати…
Син кожної увись здійнявсь солдатом,
Котрий у полум’ї війни тут ізгорів.
Не можна пам’яттю про вбитих жонглювати
І забувати, як болить війна…
Якщо забув, поглянь на сиву матір,
Котра пустила сина воювати…
О, як же пам’ятає все вона!
28.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
Долала я намічений свій шлях
Під грозами, під сонечком палючим,
Бувало, що й котилася – не йшла,
Зате любов приберегла жагучу
До матінки – родючої землі
Й до тої, що життя подарувала,
До «кру», що опускають журавлі,
До гаю й поля, де волошки рвала.
До довгих кіс задумливих вербиць,
До хвилювань водиці у струмочку,
До туй струнких, так схожих на дівиць,
До вишитої хрестиком сорочки.
Любов та все вмістила у собі:
І квітів перших труночок медовий,
І осінь у віночку із грибів,
І заметілі пісню, часом довгу,
І спокій затуманених ставів,
Криниці срібло у кінці городу,
Стрічались на шляху мені й нові,
Та найдорожчою була любов до роду.
Бо так уже влаштовано наш світ:
Ніщо й ніколи не зросло нізвідки,
Ні диких трав геть витончений цвіт,
Ані калини кущик, що є свідком
Того, що є і що вже відбулось
Під сірим від людського болю небом.
Воно ж над нами ним уже впилось,
Благає Бога: Досить війн! Не треба!
Народу мир святий уже пошли,
Лише твоя потрібна там підмога,
Бо долю їй не вирішать посли –
Потрібна Україні перемога!
Вкажи твердим нев’янучим перстом
На землю, що у рабстві жить не хоче,
Накрий її і рятівним хрестом –
Не закривай на злочин свої очі.
І затремтіла вишня у саду,
Вітри на струнах на тонких заграли…
І я вже не кочуся – далі йду,
Долаючи життя свого спіралі.
14.08.2019.
Ганна Верес (Демидено)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
Мов дві обручки, дві зорі горять,
У центрі всесвіту зависли, а не збоку,
Своє кохання вийшли зустрічать
І слухали його ледь чутні кроки.
Дивився світ на це і милувавсь,
Чекаючи на зустріч довгождану.
Зібрала всі несказані слова
Ще одна зірочка і раптом… заридала…
Адже трикутник: він, вона і… він –
Нікому не приніс ніколи щастя.
Життя для двох лиш простеля сувій,
Й одне для двох вготоване причастя.
25.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020
Нагідками ще сміялось літо,
Соняхово полечко цвіло.
Зупинив крилом лелека вітер –
Вечір опустився на село.
Заглядає в зоряну світлицю
Одноокий місяць ізгори,
Його жовту круглу паляницю
На собі тримають явори.
26.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020
В саду її сімейнім – два синочки:
Один з них – кровний, інший – рідний зять…
Однакові їм вишила сорочки,
Шкарпетки поспішила теж зв’язать.
Вони йшли боронити Україну
Від «брата», що укотре замахнувсь,
Донбас перетворивши у руїну,
Мав захопити предковічну Русь.*
Просила жінка Бога дні і ночі,
Аби живі були її сини,
І зморшка не одна лягла під очі.
Благала небо ворога спинить.
Почувши щире те її благання,
Від куль смертельних Бог таки вберіг.
Зраділа матінка, коли сини кохані
Ступили разом на її поріг.
Минають місяці за місяцями…
Тремтить її поранена душа:
Вона прийти не може ще до тями –
Війна її й на мить не залиша,
Бо ж там сини чиїсь і досі… гинуть,
Бо ж України доля – на кону,
Бо сіються хрести, ростуть могили,
А Кремль іще продовжує війну…
20.08.2020.
* – Україну.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020
Сховало сонечко стремена,
Стежину славило села,
Сюїту слухало Семена.
Сестриця свічку стерегла.
Сичі стогнали сивоокі,
Святився світлим сяйвом світ,
Стривожив сонну сум сороку.
Сові складала свій совіт.
Спочатку словеса споквола
Спускала ситим солов’ям.
Суворе свідчення сваволі –
Судами стомлена сім’я.
Стихія скривлену стодолу
Схопила сміло сам-на-сам.
Сини Сварогові свідомі
Сховали сіно. Смерть списам!
12.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887128
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020
Не знаю, чи собі він зізнається,
Що в нього добра, все-таки, душа,
Вона в хвилини горя пізнається
Й предметом стала для мого вірша.
Він – українець в –еннім поколінні –
Про це засвідчили і вуса, й оптимізм,
З яким він переміг в душі руїну:
Союз – позаду і соціалізм.
Він пра-пра-правнук діда-українця,
Що не цурався рала і серпа,
Всього в душі того було по вінця,
Й на мозолі теж доля не скупа.
Він – українець. Він не був ні звідки.
В нім доброта у боротьбі зі злом.
Ген український став надійним свідком
Того, що був закоханий в село.
Він землю любить ту, що нині в ранах,
Бо «Смерч» російський б’є по ній і «Град»,
А донедавна солов’я сопрано
Він радо слухав день і ніч підряд.
З пра-пра-пра-прадіда він гордий українець,
Болить йому сьогоднішній наш день,
Такі не продаються за червінець,
Тож нішу він свою в раю знайде!
13.07.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2020
[b](Її нестало 27.08.2019.)[/b]
Рік, мов птах, пролетів,
Як між нами нема Валентини,
Бо до інших світів
Попросилася в Бога душа…
У земному житті
Це була особлива людина,
І у вічнім бутті
Буть такою ж вона поспіша.
Рік… А ніби лиш день,
Як замовк її голос бентежний.
Долю іншу пряде
Тепер ангел їй в божім саду.
Її стежка веде
У далеке і тихе безмежжя,
Де все пахне й цвіте
У кожнісінькім саду ряду.
Рік – сиріткою дім.
Не звучить білоруська говірка.*
У нові спориші
Заховала роса її слід.
І від того в душі
Одиноко, тривожно і гірко:
Рід людський порідів,
Бо обрала вона… інший світ…
8.08.2020.
* - Вона родом із Білорусії.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2020
Десна… Спить ніч… Ледь дихає земля…
Блищать згори зірок далекі очі…
Води легенький плюскіт забавля
Обидва береги, що тут, у царстві ночі.
Розкутий місяць щедро світло ллє –
Нічний пейзаж доповнює собою,
А серце, як не вискочить моє,
Поранене незримою любов’ю.
Легені, чарів сповнені нічних,
Затисли подих – тісно їм у грудях –
Не чути окриків, стривожено-нічних.
Навколо – ні душі, ані споруди.
І хоча світ здається цей німий,
Я його чую й мову розумію,
Лиш не сполохали б його війни громи,
Щоби людські серця не заніміли!
23.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2020
Проснувсь таки, проснувсь і цей народ,
Хоч довго спав і надто був терплячий.
Здавалося, німий був патріот,
Напівглухий, а іноді й незрячий.
Тим часом «бацька» надто нахабнів,
Вчиняючи щораз нову розправу,
Ростив для крісла владного синів
І псів, котрі б топтали волю й право.
І ось настав в історії момент,
Коли був виклик кинутий народу,
Коли черствий і озвірілий мент
Зміг псячу проявить таки породу.
Людей, котрі сказали «бацьку» «ні!»,
Нещадно били, грубо катували,
Ледь не по шию й «бацька» у брехні,
Протести ще дружнішими ставали.
Кипить сьогодні знову Білорусь…
Серця і душі оповиті болем.
Диктує собі кожен: «Не скорюсь!»
Й торує шлях до світла, значить, волі.
Проснувсь таки! Проснувсь і цей народ,
Хоча, здавалось, що заснув навіки,
Та білоруський виполе город
Від бур’янів – ненависної кліки.
23.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2020
День Незалежності святкує Україна!
А мій народ уміє святкувать!
Душа його, мов пісня солов’їна,
Народжена, щоб жити й працювать.
Киплять сьогодні вулиці столиці:
Військові йдуть, цивільні й дітвора.
Купає дощ усміхнені їх лиця,
Та кожен крок у марші цім звіря.
Такий народ нікому не скорити,
Доведена ця істина життям,
І поступ у майбутнє не спинити!
Ординцю, чуєш? Це запам’ятай!
Ніколи він не стане на коліна,
Бо добре знає гідності ціну,
Бо це його кохана Україна,
Тож перемогою закінчить він війну!
24.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
[b]Сьогодні День народження України, вільної, незалежної, УКРАЇНСЬКОЇ УКРАЇНИ! Вітаю всіх нас із цим святом! Хай Господь пошле нам свою благодать! Крім того, у цей день святкує свій День народження прекрасна жінка, моя подруга Іра Тітенко. Людина щедрої прекрасної душі, про котру хочеться писати і вірші! [/b]
Поглянь цій жінці в очі, а не збоку –
В них – слід краси залишила Десна,
Там доброта й про всіх-усіх турбота,
А в посмішці завжди цвіте весна.
Краса дісталась їй, мабуть, від Єви,
Живе постійно в музиці й труді,
Скидається вона й на королеву,
Хоч простота у погляді й ході.
У цім житті вона не одинока –
У дюжину всіх друзів не вбереш –
В очах застигли доброта і спокій,
І глибина, яку і не збагнеш.
Ця жінка й справді, надто особлива,
Адже дарує щедро всім тепло,
І ті, хто поряд з нею, теж щасливі.
Підносить доля й їй своє вино.
А в нім є все: полин і смак медовий,
Й калини вічний гірко-кислий смак.
Порядок в неї на роботі й вдома,
І син – єдиний – хоч куди козак.
Сьогодні в неї свято – народИни!
Бажаю ласки Божої я їй,
Буть двигуном і гвинтиком родині
Серед штормів життєвих і завій!
7.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
Цей світ збагнути хочу до кінця,
З його жорстокістю й джерелами любові,
Де місце в нім невтомного борця
За краще завтра, вміння буть собою.
Борцем же бути – справа не проста,
Та іншого шляху такі не бачать:
Протест у них з малого вироста –
З душі, котру ніхто не закріпачить.
Борець – занадто гордо це звучить,
Коли він не за себе, а за волю,
І я, у цьому світі живучи,
Теж розумію: ковалі це долі!
Секрет пізнати хочу я й життя,
У чім його найвища насолода,
І зрозуміла: крапля я буття,
Продовження мого земного роду!
21.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2020
Вона завжди, мов квіточка, цвіла,
Усміхнена, наперекір злій долі…
Ніхто не знав, як жінка ця жила,
Й чому обрала шлях важкий. Свідомо!
«Красуня,» – хтось єхидно величав.
«Щаслива,» – в такт сичали злоязикі.
Не маючи подружнього плеча,
Вона сама змагалася із лихом.
Вдова… Вона із дітками двома
Сміялася в лице своїй недолі,
Хоч в серці поселилася зима:
Робота, діти, злидні сірі вдома.
Здавалося, що виходу нема,
І що усе навколо – проти неї.
Не радила нічого й ніч німа,
Й розбите щастя важко було склеїть.
Але не розгубилася вона,
Свій виклик гордо ставлячи вже долі,
І впала її каторги стіна,
Знайшовся вихід, досі невідомий…
Італія і сонцем, і теплом
Її зустріла, ніби рідну доню.
Не солодко вдові і там жилось:
Чужа і мова, і щоденна втома.
І так – не рік – не два – тяжкі роки,
Поки дітей поставила на ноги,
Усе пила з життєвої ріки,
А серце кликало до рідного порогу.
І ось він – її милий серцю край,
Та мова, за якою так скучала.
Він зовсім не скидавсь на божий рай,
Все ж не такий, яким його лишала.
Й вона не та. Давно уже не та…
Птахами промайнули світлі весни.
Тепер одна у будні і в свята…
Минуле зрідка пам’яттю воскресне.
Нагадують про себе й болячки –
Їх вистачає, щоби ними впитись,
Не до снаги й порожні балачки,
Й себе теж не навчилася любити.
В краю чужому доля відцвіла,
Хоч вибір нею зроблено свідомо…
Ніхто не зна, й вона, а чи жила?
Вона щаслива, бо, нарешті, вдома…
31.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2020
В гори вечір сонце опустив,
Спізнитися боявся з солов'ями,
Над лісом сірі сутінки згустив,
Розбавив їх пташиними піснями.
А коли ніч на землю упаде
І зачарує снами все навколо,
Лиш павучок не спатиме – спряде
Собі хатинку, ходячи по колу.
16.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2020
На замріяній калині
Вже проснувся перший квіт,
Вітер спить у тій долині,
Не тривожить її віт.
Там вода біжить-струмує,
Сріблом-дивом миготить.
Дівчинонька там сумує,
Нахилилась до води:
– Ой водиченько-струмочку,
Вдаль біжиш ти день і ніч,
Прала милому сорочку
Й одягла тут при зорі.
А тепер його немає –
Мусив їхать на війну,
А мене журба ламає.
Бо лишив мене одну.
Той струмок біжить-дзюркоче,
Прислухається до слів,
Ще й молитва слух лоскоче,
Вона краща із послів.
Чує, як козак додому
Мчить полями навпростець,
Волю він везе і втому
Й перемоги вдяг вінець.
23.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886486
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2020
1.Ой, гуляло сонечко
Понад хмарою,
Частувало полечко
Його парою,
Зерням-горошиною
Посміхалося,
Піснею пташиною
Забавлялося.
2.Споришами стежечка
Простелялася,
Ніби та мережечка
Вишивалася,
То по стежці веснонька
Проходжалася;
Дітвора малесенька
Потішалася.
12.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886402
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
Як дорого ми платим за любов,
Котра дитя зростила егоїстом,
Адже в душі такій відсутній Бог,
А живуть звички: погулять, поїсти.
Таку ціну осилюють не всі,
У декого й життя не вистачає,
Їх очі день-у-день в сльозі-росі,
Аж поки небо душі їх стрічає.
Пожурить, звісно, та чи зможе їм
Наука та колись іще згодиться,
І досвідом гірким таким своїм
Із іншими чи схочуть поділиться?
4.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
Ще літечко у нас господарює,
А осінь вже стоїть біля воріт,
Тепло своє ще сонечко дарує,
Замкнувсь у хатці ситий короїд.
Їжак готує до зими запаси
Із яблучок і грушок, і грибів –
Він поспішає все зробить до Спасу*,
Поки чарує неба голубінь.
Петрів батіг, рукатий, синьоокий,
Прогнав жалку від себе кропиву,
На пижмах, що квітують тут щороку,
Павук натяг доріжку-тятиву.
Горобина плодами апельсинить –
То, кажуть, рано упаде зима,
А на шибках віконних роси слинять,
Поки сліди їх вітер поздима.
Голублять погляд айстри волохаті,
На чорнобривцях бархат заяснів,
Немов солдати, мальви коло хати,
Вдяглись у брилики маленькі та рясні..
В передосінню казку заблукаю
І кожній квіточці, мов сонцю, посміхнусь,
Уп’юсь легким серпневим дивограєм,
Красі земній низенько поклонюсь.
18.08.2020.
* – До найбільших серед дванадцяти річних свят християнського календарного циклу належить і Преображення Господнє, або Спас (Великий Спас), що припадає на 19 серпня. Він вважається третім святом після Різдва та Великодня.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020
«Чому свобода має колір крОві? –
Запитую себе не раз – не два, –
За неї гинуть сиві й чорноброві,
Й ця боротьба століттями трива.
Чому свобода так п’янить людину,
Що часто це їй коштує життя,
Адже це стан душі, отой єдиний,
Котрий народ веде у майбуття.
Свободи ж людям не бува багато,
За неї голови кладуть, йдучи у бій,
Вона кайдани рве, ламає грати
Й народжується тільки в боротьбі!»
17.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020
Відмайоріло літечко вітрами,
Відпахло стомедами й чебрецем…
У ліс іду, мов до святого храму,
Й стрічаю осінь там лице в лице.
Вона ж листочкам зодягає крила
Й гаптує ними пишні килими,
Мов рушниками землю рідну вкрила,
А з неба журавлиний клин сурмить.
«Курли» висить в повітрі й верховітті…
І враз тривога вишилась в душі,
А коли клин став зовсім не помітний,
Той слід потрапив у мої вірші.
У ньому біль, що серце кожне крає,
І туга за невипитим теплом,
І жаль пташиний за одвічним раєм –
Ставочком, що дзеркалить за селом.
17.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020
Спить натомлений день
У долонях осінньої ночі…
Зірочки де-не-де
Допивають імлисту печаль.
То не зорі! О, ні!
То холодної вічності очі,
І здається мені,
Місяць сонце несе на плечах.
Мозок думи пряде –
Мою душу готує до прощі,
Й коли ранок прийде,
Чи приїде на сірім коні,
Утечуть тоді сни.
Просинаюся неохоче.
Промінь сонця ясний
Затанцює на східнім вікні.
5.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020
Бігла річка, голубіла
Стрічкою на схід,
Сивим маревом диміла,
Чарувала світ,
А навстріч – зелені шати
Й тисячі пісень,
І поля, рясні, багаті,–
То – Вкраїна все!
П’є журбу з землі калина,
Згіркла і роса,
То не пісня з полонини –
Матінки сльоза,
Облила і цвіт, і коси
Мами сивина,
Бо на Сході діток косить
Не коса – війна…
Сонця личко посміхнеться
До густих садів,
Доля щастям озоветься
Кожному тоді,
Як воскресне Україна,
Звільнить рідний край,
Й пісню дивну, солов’їну,
Слухать буде рай!
Голубіє небо й річка,
Дощик п’є трава,
В’ється стежка до каплички –
Зелен-мурава.
То – моя все Україна –
Батьківська земля,
Де співала Чураївна,
Тут моя сім’я.
8.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886049
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2020
Звук трембіти лине в горах синіх,
Вторить стоголосо їй луна.
То журба матусина за сином,
Адже по землі повзе війна.
Маминому серцю тісно в грудях,
Молитвам її нема кінця:
«Ой, коли ж народ наш мир здобуде?» –
Ці слова злетіли до Отця.
Затремтіли звуки-переливи,
Все журбою тою обняли,
Підняли їх гори й полонини,
Мамині слова у даль несли.
А коли дісталася молитва
До її синочка на Донбас,
То зцілила дух його для битви,
Котра волю збереже для нас.
14.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886040
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2020
Старий наш пес мав кличку Лорд
І мав не песячий комфорт:
Суху, чудову, теплу хату,
Щоби води завжди багато
І їжі в мисочці було;
Якщо не м'ясо, то крило,
Йому на «друге» подавали б
І сну щоб не перебивали.
Сміється іноді народ:
У вас не пес, а справжній лорд.
[b]Лорд [/b]– в Англії – вищий дворянський чин.
[b]Комфорт [/b]– сукупність побутових умов.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020
Проти сонечка в траві
Розляглися кішки дві.
Перша, чорна, - це Багіра,
Схожа на пантеру – звіра,
Але кішка ця не хижа:
І пригорнеться, й оближе,
На дивані любить спати.
А іще Багіра – мати –
Народила кошенятко,
Трьох мастей на нім є латки:
Білі, чорні, рижуваті.
Кнопка – стали називати.
Для Багіри це – дочка,
І така вже замічка,
Ну, красунечка, та й годі –
Рідко є такі в природі,
А як стане муркотіти,
Танцювати, лапкотіти,
Це не кішка – справжнє диво!
По мишей в город ходила,
А тепер удвох в траві
Муркотять пісні нові!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020
Де вітри-пустуни
і високії гори,
Де гіганти-слони
і безмежнеє море,
Жив собі Чоловік,
ні багатий, ні бідний,
І Дружина, й Синок
в нього був,та не рідний.
Чолов’яга трудивсь
і дружина старалась,
М’яса, дров і води
привезе. Дитя гралось.
Згодом Хлопець підріс,
а батьки постаріли –
Вже не те, що колись:
працювали й терпіли.
Красень-син все катавсь
на Слонові без діла,
Часто вже милувавсь
він поставою тіла.
І якщо забурчить
чоловік на неробу,
Мати враз захистить
ще й придума хворобу.
А сама вже, як тінь,
ледь не пада на ноги.
Вже ніхто не хотів
і впливати на нього:
Відвернувся сусід,
друзі знать не хотіли,
Тільки двоє батьків
від роботи потіли.
Якось сів Парубій
на Слона, покататись,
Взяв жердину собі,
зонт від сонця ховатись,
Та Тварина-гігант
підняла хобот вгору,
Й стала з себе скидать
це небачене горе.
Але міцно вчепивсь
Син, сидить на Слонові,
До землі аж схиливсь,
та сідлав Слона знову.
Бачить той, не провчить
він цього Ледацюгу
І, нарешті, вже мчить
поміж пальм у яругу.
Слон, як вітер, летів
не одну вже годину,
Бо зробити хотів
із нероби людину.
Зупинився лиш там,
людям де не бувати.
- Жити хочеш – затям –
треба всім працювати, -
Так сказав мудрий Слон,
а сам ліг і дрімає.
Це обман був – не сон.
Бачить, той оглядає
Берег моря, медуз,
що накидали хвилі,
Ось бичок ледь загруз.
Поки море не змило,
Заходився тепер
Ледацюга ловити.
А он диво якесь
ще повзе, оковите.
Ну, звичайно, це ж краб.
Хоче теж упіймати.
Це не те, що ікра,
І за версти десь Мати.
Їв, голодний, живцем,
що піймати вдалося.
Ох, нелегко все це
полювання далося.
Кілька тижнів провів
Син на березі цьому.
Ноги й руки в крові…
Хоче швидше додому.
Слон дививсь, посміхавсь –
удалось виховання.
Він уже й не ховавсь,
слухав слізне ридання:
- Відвези мене вже
до моєї Матусі,
Я й нерідному Батьку
у ноги вклонюся.
Лиш тепер оцінив
я всі їхні заслуги,
Зрозумів, що вони
не Батьки були – слуги.
Тепер черга моя –
Сином буть й слугувати;
Найдорожче – сім'я,
мої Батько і Мати.
Слон послухав його –
ледь присів на коліно,
Допоміг хоботком
Хлопцю, був що без ліні,
І помчав знов туди,
де високії гори,
Де вітри-пустуни
і безмежнеє море,
Де старенькі жили
Чоловік і Дружина,
Що колись Сину-ледарю
довго служили.
Син приїхав до них
на Слонові з дровами.
- Заживем тепер ми
життям іншим із вами.
Я багато чого
зрозумів, - Син промовив.
У Батьків від цих слів
відібрало і мову,
Та, коли той зловив
риби їм, сам почистив,
І вогонь розпалив,
зготував, урочисто
Запросив, так як слід,
на сніданок багатий,
Говорити тоді
стали Батько і Мати.
А коли прожили
іще декілька років,
Вже ніколи у них
не було з ним мороки.
Згодом Сина вони
підвели під вінець,
Там онуки пішли
Тут і казці кінець.
- Ну, а Слон? Не пішов? –
Запитаєте ви.
- Слон Слониху знайшов –
обзавівся дітьми…
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885771
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2020
Цвіте осіння позолота
В природі і в моїй душі,
Котра із музою в польоті
Мені нашіптує вірші
Про світ жорстокий і прекрасний,
Про сутність віри і ідей,
Про всіх щасливих і нещасних,
Про вміння жить серед людей.
Думки складаю у букети,
Перебираю знов і знов,
Та тільки більшає секретів,
А з ними й сутності основ.
Срібляться коси сивиною,
Мережить доля свій узор,
Відгородитися стіною
Не маю прав я. Це позор,
Бо в цій землі коріння роду,
П’ю тут наснагу для душі
І долю власного народу
Вплітаю у вінок віршів!
22.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2020
Виспалися зорі в пелені небес,
Ранок непрозорий все-таки воскрес,
Сонце ще блукає в нетрях далини,
Вітер не лякає сиві полини.
Заспівали коси – сколихнули рань,
Росяні покоси застелили рай.
Догоряє серпень у вогні заграв,
Крає моє серце шепіт диких трав.
25.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2020
Мовчить народ, мов перед ешафотом,
Підвішена на гак його душа,
Щодень нові синів загиблих фота
І covid Землю ще не залиша.
То що ж чека народ і Україну? –
Катують мозок день і ніч думки, –
Невже дозволить волі він загинуть?
Невже перевелися козаки?
Вердикт із Мінська шлють сивоголові*,
З ним згодитись не може патріот,
Бо розуміє: слово – не полова…
Чому ж ти без’язиким став, народ?
Невже хворобі мовчазній піддався
І станеш знов отарою овець?
А чи заснув? Народе, прокидайся,
Поки ще Україні не кінець!
9.08.2020.
* – Леонід Кравчук, Вітольд Фокін – члени ТКГ по Донбасу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2020
Відкувала зозулею доля,
Солов’єм відспівала в гаю.
Ні для кого вона не відома
Й кожен раз має стежку свою.
Ніби птаха легка і крилата,
Повела вояка вона в бій
Захистити родину і хату,
Й Україну, що вибрав собі.
Доля бачила, як знемагали
Він і всі вояки у борні,
Як прицільно снаряди лягали
І як небо палало вгорі.
Раптом ноги бійця підкосились
І земля застогнала під ним,
І червоно трава заросилась
На стежині брудної війни.
Відкувала зозулею доля,
Солов’єм відспівала в гаю…
Душу воїна геть молодого
Стріли ангели білі в раю.
23.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885597
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
Спів той слухала ніжно-глибокий,
Мов торкнулась до пісні крила,
І забула про все: і про спокій,
Із яким я до цього жила.
А в тій пісні – уся Україна,
Де не пасма – поля сивини…
Не була ти ніколи царівна.
Хто й кому із вас двох завинив?
Мов Богині, й співачці вклонюся,
Скроні теж її у сивині,
До слідів праотців доторкнуся,
Що згубилися між полинів.
А в слідах тих – і біль, і тривога,
Що з любов’ю вплелися в пісні,
Торували до волі дорогу,
То ж глибокі вони й голосні!..
Й пред тобою схилюся, Богине,
Під мотиви пісень солов’я,
О Величносте, ненько Вкраїно,
Мрія й пісня тобі це моя!..
23.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885593
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
Пам’яті Кириченків присвячую
Сльоза важка упала раптом з неба
Туди, де впали пісні два крила.
– Не зміг я жити на землі без тебе…
– Я теж без тебе довго не змогла…
То не сльоза важка упала з неба –
Раїсин на могилі диво-хрест,
Що вчить, любить як Україну треба,
Адже вона життям цей склала тест.
«Любіть її вседенно і всенощно,
Як матір, як голубоньку любіть,
Багату і водночас незаможну, –
Звучить козачки щирий заповіт, –
Любіть її, як я її любила,
Клітиночкою кожною любіть.
Нехай міцніють України крила,
Не дайте їм в польоті ослабіть!»
То не бандура в небо рветься гордо –
Її то пісня і її душа,
А поряд - чоловікові акорди,
Свою журавку він не залиша. 3.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885496
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2020
Він поспішав назустріч славі й… смерті,
Бо ж Україну, як ніхто, любив
І смертю власною не дав Росії стерти
З лиця землі її. Але ж, якби…
Якби не ця війна! Чарівний тенор
Не раз вже світ собою сколихнув.
Пісні його, мов солов’їні трелі,
Але ж зустріли на шляху війну.
Війна завжди єднає побратимів.
Стає й він «правосеком» неспроста,
Дорогами війни пройшов крутими,
І місія його була свята:
Знав, що не втримать волі на припоні,
За неї і приїхав воювать,
Та куля снайпера чомусь була… сліпою –
Того убила, хто мав жить, співать…
Герой не вийшов цього разу з бою
За Україну (був її дитям),
Душа його освячена любов’ю,
Тепер пізнала космосу буття.
Зорею ставши, ангелам співає
І Україну рідну прославля,
Не раз герої поряд з ним ставали,
Й нових іще народжує земля.
Настане час, коли зірки засяють
Вже вільній Україні – без війни –
Пісні нові цей світ заколисають.
А тенор Сліпака з-за хмар дзвенить…
8.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2020
1.Давно дитинства сад
Відцвів-відпах любистком,
Давно ти вже не сам,
Й до тебе так не близько.
Приспів: (2р.)
[b]Та скільки б не пройшли
Доріг ми із тобою,
Ми будемо завжди
Жити, як брат з сестрою. [/b]
2.У мене ти один,
І я в тебе єдина,
Тож буде хай завжди
Міцна наша родина!
Приспів. (2р.)
3.Життя було важким
І в мене, і у тебе,
Та вистояли ми,
Бо нам ще жити треба!
Приспів. (2р.)
4.Нехай не буду я
Вродлива і багата,
Лиш збереже хай Бог
Мені такого брата.
Приспів. (2р.)
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885386
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2020
Тікають сни, коли постука день
У заспане, ледь зрошене віконце,
Його за руку кожен раз веде
Велике кругле яснооке сонце.
Найпершою роса його стріча
На травах, на деревах, на пісочку,
Воно ж приготувало для плеча
В ранкових росах випрану сорочку.
І заясніє, аж замліє цвіт
Теплу його і, мов дитя, зрадіє,
Адже без сонця зник би білий світ –
Воно ж для нього, мов жива надія!
8.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2020
Відпахло літо липою давно,
Акацієвим медом і гречаним,
Пірнало воно з хлопцями на дно
І на все озеро сміялось і кричало,
І будувало з райдуги мости,
Єднаючи всі береги озерні,
Любило й по воді йти – не брести
Й зігріти щойно викупану землю.
Або ж сідлало дикого коня
І мчало в даль, вхопившися за гриву,
На хмарці сонце вчилось обганять
І посміхатись дітворі грайливо.
А косовиць минулася пора –
Косою у отавах заспівало.
Чорницею манила ще гора,
Але в гаю зозуля відкувала.
Перечепившись за отав покіс,
Упало літечко, щоби не відлітати,
Не хоче залишать вербових кіс,
Бо з ким їх буде вітер заплітати?
5.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
[b]Присвячую (Червню) Андрію Гергерту (22.05.1978-01.08.2020), заступнику командувача Української добровольчої армії, командиру 8-ого окремого батальйону «Аратта» (посмертно). [/b]
"Так воно природно склалось, - напише якось він, - що прийшов час нашого покоління захищати цю землю. Ми завжди її захищали. Колись наші предки. Сьогодні – наше покоління, від 18 до 70 років. Це покоління повинно відчути, що настав його час захищати. Наскільки багато людей це відчує, наскільки швидко, настільки більшу територію ми зможемо захистити. Інакше нас розвалять, розсварять, розірвуть всередині – і ми втратимо всю країну".
Вражає запис на його сторінці у ФБ, котрий свідчить, що майже через 6 років війни за 5 місяців до смерті ГЕРОЙ отримав посвідчення УБД.
[b]Катруся Стріла
4 березня 2020.•
Сьогодні мала честь отримати посвідчення УБД для комбата 8-го ОБат Української добровольчої армії
Andriy Gergert
.Вітаю, друже Червень! Дякую за Твою службу. Скоршого одужання!...[/b]
Війна не просто місце на землі,
Де сходяться чоловіки і зброя,
Там кожен воїн – в долі на крилі.
Вона ж чомусь частіш буває злою…
Андрій завжди був з долею на «ти»
І на любов до всього не скупився:
Чотири рази батьком стати встиг,
Любив і лікував тварин і птицю.
І Україну-матінку любив,
Тому й Майдан вогнем його покликав.
Він народився не для боротьби,
Та воїном уставши проти лиха,
Був там, куди покликала війна –
Кувалася там України доля.
За волю, за святу іде війна,
І скільки буде йти, ще невідомо.
В житті його забуте слово «ні»,
Бо «правосек» він, доброволець, лідер.
П’ять років – дні і ночі на війні.
Настало й рокове для нього літо,
Коли після виснажливих боїв,
Він біль відчув. На цей раз – не у серці.
Діагноз стрій залишити звелів.
Рік із хворобою страшною був у герці.
На жаль, вона його перемогла…
Трьох донечок залишивши і сина,
Позбувся для польоту він крила…
«Чому ж ти, доле, так його змісила?
Невже героїв мало в небесах?
Там наших воїв – тисячі у війську.
Впаде з очей не раз вдови сльоза,
На землю його рідну, українську.
Душа ж Андрійова побачить те згори
І буде друзів кликати до бою,
Приходитиме в сни до дітвори,
Пригорне до грудей крилом-любов’ю».
7.08.2020
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
Прости мене, матусю, за любов,
Котру ділив тобі і Україні,
Але, мабуть, велів мені так Бог:
Обох любить, мов пісню солов’їну.
Прости, матусю, за непослух мій,
За вилиті й невиплакані сльози,
За все, що я зумів і не зумів,
За всю життєву спільну нашу прозу.
Прости мене за вимушений біль:
Боролась ти з хворобами моїми,
І за терпіння, що несла в собі,
Ладнаючи руками все своїми.
Прости, матусю, за полин-печаль,
Яку пила і п’єш іще і досі,
Що залишилась без мого плеча,
За передчасну сивооку осінь.
Прости мене за ночі й дні в журбі,
Якими частував тебе частенько,
За квіти, не даровані тобі,
Не сказане «люблю» для тебе, ненько.
Прости, матусю, за невинний гріх,
Що я за волю нашу став солдатом,
Потрібну як повітря для усіх,
Болить тобі моя посмертна дата…
Прости мені і цю мою вину:
За біль розлуки, що налив у серце,
Коли пішов від тебе… на війну.
Благаю, тебе, матінко, не сердься!
Прости, матусю, за усе прости:
І за моє довічне вже мовчання,
Що рано довелося відцвісти,
І за твоє згорьоване зітхання.
5.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020
Літа мої від отчого порогу
Знялися стрімко й полетіли в вись.
О доле, не суди їх надто строго
За мрію, що їх звабила колись.
Вони ж, немов крилаті пташенята,
Долають втому й сиву далечінь.
Не поспішай політ цей зупиняти,
А краще помилуйся на ключі.
Їм не завжди сприяють дні погожі,
Вітри у спину дмуть теж не завжди,
Ховаються сліди їх у порошу,
Та крила не ховають від біди.
О доле, ти і матір’ю буваєш,
Коли життя рятуєш тим рокам,
А іноді й сама до бід звикаєш,
Коли несе тебе гірська ріка.
Вклоняюсь тобі, доле, і родині
За кожен день, дарований життям,
За душу небайдужу до людини,
Бо черствість нищить волю і буття.
Й літам своїм завдячую теж, доле,
Що є мого натхнення джерелом,
За кожну мить, відому й невідому,
За незрадливе рятівне крило.
1.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885214
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020
– Бабусь, а сонечко де спить? –
Спитав онук в п’ять рочків.-
І що в тім сонечку горить? –
Протер вже сонні очки.
Бабуся рада: внук росте,
Про все він хоче знати.
І, хоч питання непросте,
Не може відказати.
-Дізнаєшся тоді про те,
Як будеш вчитись в школі,
А Сонце наше золоте
Не спить ніде й ніколи.
У нього є космічний дім –
Ще Всесвіт називають.
Навколо Сонця, як м’ячі,
Планети облітають.
Одна із цих планет – Земля –
Красива і велика.
І гріє Сонце нас здаля,
Щоб ми не мали лиха.
Ніщо у ньому не горить –
Розжарена планета,
Та тільки зникла б хоч на мить,
Усе могло б померти.
А ще відомо всім давно:
Щоб жити не злиденно,
То сіяти добра зерно
Усім треба щоденно.
- А де знайти того зерна?
- В душі воно у тебе:
Допомагай, ділись, ладнай,
І буде все, як треба!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020
Тиша спить в сірих обіймах ранку,
Що стоїть по коліна в росі,
Вкрившись ковдрою диво-світанку,
Спить село у казковій красі.
Став дрімає у верб у полоні,
Щука ще не ганяє малька,
Його сиво-дзеркальна долоня
Посміхнулась останнім зіркам.
Не стривожив ніхто ще й дороги:
Ні колеса машин, ні нога.
Місяць теж заховав свої роги,
Схід ясніє, шле перестороги,
Чуть, як поле у вись позіха.
4.08.2020.
Гангна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020
З теплом липневим літо обнялося.
До жнив уже збудовані мости.
Снагою до життя впилось колосся
Та дозволяло квітам ще цвісти:
Ромашкам, тонконогим, жовтооким,
І макам, що заплутали свій слід,
Волошкам, що тулилися ізбоку
Й красою дивували білий світ.
Милуюся і п’ю липневі чари,
Й здається, що ніколи не нап’юсь.
Сюди людські не досягають чвари,
То ж сонцю й небу тільки тут молюсь!
1.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2020
Частіш глибинка світу дарувала
Отих, хто досягав значних висот,
Бо душі їхні волею впивались,
Їх не колов так ницості осот.
Ці люди були ближчі до природи
І розуміли її так, як і себе,
Служили тільки власному народу,
Такою воля їм була небес.
Не стежкою ішли вони – стернею,
Кололи ноги, адже босоніж,
І надихались рідною землею,
Хоч потрапляли й під системи ніж.
Життя людини справді особливе,
Його пізнати важко до кінця.
Людина ж творча тим уже щаслива,
Що на землі є посланцем Творця.
2.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2020
Подаруй мені ніч
божевіль і палкого кохання,
Подаруй мені ніч,
де на весь білий світ тільки ми,
Подаруй мені ніч
і солодкі в душі хвилювання,
Подаруй мені ніч,
поки не дочекались зими.
Подаруй мені ніч
ту, що згубить дорогу до ранку,
Подаруй мені ніч,
щоби ласкою рук упились,
Подаруй мені ніч,
що опустить зірки на фіранку,
Подаруй мені ніч,
де б від щастя удвох знебулись.
Подаруй мені ніч,
що втопилася в місячнім сяйві,
Подаруй мені ніч,
де уста розмовляють без слів,
Подаруй мені ніч,
зацілуй мої коси русяві,
Подаруй мені ніч,
де б кохання звучав переспів.
7.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884905
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
Чи заглядав хоч раз ти жінці в очі,
Коли вона з коханим поряд йде?
В ній серце зайченям тоді тріпоче
І найсвітлішим видається день.
І йде вона, мов справжня королева,
Бо силу відчува того плеча,
Хто може стать заради неї левом
З красою молодого павича.
В очах її не зорі – сонце сяє,
І світла вистача того й тобі.
Чорнява вона, біла, чи русява,
У мить таку забудеться і біль.
І негаразди всі тоді життєві
Ідуть на задній план – її й твої,
Бо бачиш в ній спокусницю (від Єви).
А ти би стать Адамом не волів?
27.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
Одних любов рятує, інших – губить,
Але її пізнати людям слід,
Коли тебе цілують милі губи,
Ти здатен покохати цілий світ.
Впиватись неповторністю і болем,
Бо поряд вони світом цим ідуть,
Пролитись тихим сяйвом – не журбою
На вишні, коли в травні зацвітуть.
Любити – віддаватись до нестями
Тому, хто почуттів є адресат,
І мандрувати грішними світами
Й з ним щастя світлооке колисать.
4.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
Вже й ранок зустрічало сонне жито,
І перепел стривожено озвавсь…
А він… лежав. О, як хотів він жити!
Все проклинав і… «посилав» Донбас.
А поряд – смерть. Повзла змією збоку.
Навіть раділа жертві черговій.
У нього ж шанси вижить невисокі.
Сльозилась кров’ю рана в голові…
Дивилась вічність строгими очима,
І болем повнилась душа її ущерть:
«Не смій стояти в нього за плечима, –
Просила, ні, молила вона смерть.
Він надто молодий іще для тебе,
На нього зачекалася рідня…»
І раптом… відбулася воля неба –
Зраділи цьому жито і земля.
О вічносте, рясні твої щедроти,
Й за цей дарунок кланяюсь до ніг.
Людське життя не мусить буть коротким,
А сиротою – батьківський поріг.
1.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
Ми різні є й були багато в чОму,
Єдиними ж буть мусимо в однім:
Один окоп зайняти на війні
Й любити Україну ясночолу.
Вітчизна наша зараз в небезпеці,
Тож прав не маєм на експеримент,
Ким би не був ти: вчитель чи поет,
Чи Президент, обути маєш берци.
Якщо і Президентові болить
Війни біда й від того в’яне серце,
Обути має й свому сину берци –
Сам Бог йому таке зробить велить!
Коли віддав усе вже й волонтер
Тим, хто стоїть і день, і ніч в окопах,
«Вставайте проти ворога всі скопом!» –
Кричати має до людей етер,–
Адже війна на те і є війна,
Щоб міцність перевірити країни,
За кожну смерть, за владу і руїни –
Тільки народу є у тім вина!
31.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020
П’ють воду зорі з сивого Дніпра,
Холодну, чисту, правда, трохи сиву,
Чи не тому, що мало знав добра,
Й не одного земля згубила сина?
У цім, повінчанім із бідами краю,
Де брат на брата часто йшов війною,
Краса цвіте, неначе у раю,
Та полини впилися сивиною.
Холодні зорі німо зрять згори,
Хоч свідками є усього земного:
І княжої далекої пори,
І сьогодення, доброго і злого.
«Чому так є, – питаю у зірок,
Що сивина торкнулася й волосся?»
«То людство платить вічності оброк
За те, щоб довше на землі жилося!»
А зорі п’ють все воду із Дніпра,
Що бачив на шляху своїм немало,
Позичивши у нього серебра,
Вони загадку вічності тримають.
1.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020
Вже й серпень на підході. Он, дивись,
Яку змережив павучок хатину,
Ще одуд своїм «худо» не вдавивсь,
День покоротшав не на дну годину.
В вишневі сукні де-не-де уплівсь
Жовтесенький у зморщечках листочок,
Теплом упився і липневий ліс.
Серпневий день – до осені місточок.
31.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020
Іще дна ніч добігла до кінця,
Вписала в календар наступну дату.
Торкнулась доля до мого плеча,
Щоб зморщечку ще дну подарувати.
А я прошусь: «Чекай, не поспішай,
Хоч ти і маєш звичку малювати,
Моя іще не стомлена душа,
А губи просяться, щоби їх цілувати.
Нанизуються у разки роки,
Тому мій вік не є уже секретом.
Але ж я жінка і жива поки,
Бути коханою – моє життєве кредо».
26.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020
Мов намистинки, нижуться слова
В разочки, із яких складу намисто,
Теплом, ні, сонцем серце залива,
І жить без тебе вже собі не мислю.
Я з сонцем тим лягаю і встаю,
Співаю разом з диво-солов’ями –
Все проковтну я і перетравлю,
Адже кохає серце до нестями.
Складаю не слова вже – камінці,
Важкі і гострі – смак розчарування,
Хоч боляче душі й моїй руці,
З них викладаю слово знов – «кохання».
12.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020
Я говорю від імені народу,
Бо саме він мені це право дав.
Ніхто не відбере в мене свободи,
Хоч і хотіла це зробить орда!
Я говорю від імені народу
Своєю мовою. Вже досить «язиків»!
Для мене це найвища нагорода,
Що стержень мій із плем’я козаків!
Я говорю від імені народу,
Бо я його краплиночка мала.
Землі своєї не вручу забродам,
Бо я її дочка і є, й була.
Я говорю від імені народу,
Болить мені його одвічний біль,
Бо однієї ми із ним породи,
За землю й волю кинуся і в бій!
Я говорю від імені народу,
Бо Україна – це й моя земля,
Мого далекого і нинішнього роду.
Замовкніть же, бо слово маю я!
26.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020
Ще день не кланявсь тиші вечоровій
І зорі не засвічені були,
Та небо свої супило вже брови –
То хмари в дощ осінній забрели.
Вони, води набравши повні щоки,
Щедренько полили на все згори.
Це не було ні дивом, ані шоком.
Ловили дощ у жмені явори.
Дивлюсь на цих я велетнів високих
І рОсту їх радію, мов маля,
Бо, крім дощу, вони ще п’ють і соки,
Якими пригощає їх земля.
25.07.2020.
Ганна Верес Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020
Знов перед вибором шалений світ стоїть:
Навіки зникнути чи й далі існувати –
Закони потоптав давно свої
Й себе з середини узявся руйнувати.
Понищені ним віра і любов,
Мораль і чистота давно забуті.
У кожного, на жаль, тепер свій Бог.
Смаки змінились, навіть атрибути.
І кожним править інший тепер Бог.
Він без душі й не мав ніколи серця.
В нім не живе до ближнього любов,
Втопаючому не подасть весельця.
Цей Бог – то золото, холодне і німе,
Йому під силу й розум відібрати.
Інстинкт людський у нім давно умер,
Жалю нема ні до сестри, ні брата.
Чи ж варто поклонятися йому,
Вирішувати має це вже кожен.
Якщо ж душа противиться цьому,
То цілий світ урятувати можна.
25.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020
Пізнавши крил політ у висоту,
Я виконаю Боже це веління
І повернусь на землю цю святу,
Бо саме тут дідів моїх коріння.
Вертатимусь крізь сивину віків
Із багажем не одного століття,
Стрічала там я душі вояків,
Що врятували світ від лихоліття.
Я повернусь, обравши день і час
З галактик інших на свою планету.
І вийде мене рід новий стрічать
Як прапраневідомого поета.
Я знаю, що я точно повернусь,
Шторми здолавши й снігові завії,
І Україні низько поклонюсь,
Сльозу сховавши за розкішні вії.
Я повернусь! Росою упаду,
Травинку кожну освячу любов’ю,
Озвуся соловейком у саду,
Щоб бути, Україно, із тобою!
26.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
Хтось проклинає час важких реформ
І бачить зло в них, помисли ворожі,
Когось дратують заклики і фон
І бісить влади в’яла неспроможність.
А я щаслива: на моїх очах
Стяг відродився наш, жовтоблакитний!
Радію, як торкається плеча,
Бо маю дух свій гордий, непохитний.
Це за мого короткого життя
Проснувсь народ, озброївсь українством,
Хоч душі й досі просять каяття,
Що маємо іще слабке суспільство.
Моє також стояло слово «ні»
На референдумі супроти всіх союзів.
Майдани два, піднесено-сумні,
Котрі й останні розірвали узи.
Сьогодні серце і моє кричить
Проти війни й смертей важких, синівських,
Жаль материнський з усіма п’ючи,
Я внука віддаю у наше військо.
25.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
Заблукало сонечко у вечірні сутінки,
Калиновим кетягом неба край розквіт.
Упилося серденько чарівними звуками,
І на мить здалось мені, підкорився й світ.
Вечір не засіяв ще небо зоряницею,
Вітер крила склав уже, сонний, позіха.
Духмяніє полечко стиглою пшеницею,
Комарина пісенька лиш не затиха.
Зорі з синім вечором стали вже вінчатися,
А вінчав не батюшка – місяць-молодик.
Скоро тут, під зорями, будуть зустрічатися
Ті, хто в серці молодість раптом відродив.
26.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020
Ніколи жінку не питай про вік,
Ким би не був ти – жінка – чоловік –
По-своєму вона завжди красива:
Русява, чорна, а чи зовсім сива.
Її краса – любов і доброта.
Не зразу видна якість її та,
Але в житті ці риси – еталон –
Вклонявся їм і сам Наполеон.
Тож стверджувати мушу до хрипот,
Що жінку не дарма створив Господь.
В ній джерело любові й доброти.
Про вік у неї не питай і ти!
П’ємо ж за жінку – факел доброти,
Що від народження життя нам освітив,
П’єм вдруге за любов і матерів,
За мирні небеса, що угорі.
Утретє п’єм уже за її гріх,
Що у цей світ колись привів усіх.
Завдячуємо жінці ми життям.
П’ємо за жінку-матір і дитя!
27.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020
Питання мене мучить кілька літ
Не залиша воно мене й сьогодні,
Чому війну ізнов дозволив світ,
І хто воює: влади чи народи?
Кому потрібна й ця була війна –
Москві чи тим, хто на престол усівся?
Влаштовувала тих і тих вона,
І гинуть у ній люди, а не вівці.
Там ті лягли, хто сутність правди знав,
Кому боліла доля України:
Це – Київ, Львів, Житомир і Борзна…
В котли потрапили, під ДАПівські руїни…
Для них кінцем не став тоді Майдан,
Саме від них стара тікала влада.
Нова не менш боялась їх. Ридав
Майданівець удруге, вже… від зради…
Майданна хвиля їх тоді несла,
І мали б неодмінно перемогу,
Та кормчий, бач, не мав іще весла,
Чи бачив іншу він собі дорогу?
Й лягло їх там немало – тисячі –
Від куль, снарядами покошені і «Градом»,
Вони життя нового сіячі,
Їх не манила слава чи паради.
Це ті, у кім упертості струна
Майбутнє їм велике обіцяла.
Може, тому й покликала війна,
Щоби зійшли вони на п’єдестали?
Чи скупить гріх Росія цей колись
І чи покаються пред Богом наші кормчі
За сльози матерів, що пролились,
За недитячі у сиріток очі,
За кожен їх без батька-неньки день,
Адже війна дитинство в них украла,
Тепер їх доля по життю веде,
І стануть вони совістю для краю.
Горить Донбас отим страшним вогнем,
Що пропікає мозок, серце, груди,
Та Україну вже він не зігне!
Її не знищать і свої іуди!
25.07.2020.
Ганна Верес (Демденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020
Зрізають коси молоді дівчата,
Жінки міняють зачіски свої –
Йдуть на війну, Росією почату,
Лишають вдома донечок, синів.
Душа жіноча ніжна і ранима,
Їй місія відведена життям:
В усі часи вона вогонь хранила
Сім’ї, народжуючи чергове дитя.
Жінки бувають вперті до нестями,
Хоча приходять в світ не для війни.
О, скільки ж їх лежить вже під хрестами!
Й героями також стають вони.
Жінки і війни – парадокси долі?
Ні, вибору нема у грізний час:
Шлях, котрий нас веде усіх до волі,
Йде через Крим і звільнений Донбас!
24.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020
[b]Сьогодні рівно сорок років, як нестало В. Висоцького., тому не згадати про це не можна.
[/b]
Він славу осідлав не з булавою,
Яку бояться часто випускать,
А словом смілим, піснею новою,
Обравши долю барда-співака.
Не зрадила його лише гітара,
Струна якої – голий його нерв,
Але вона ніколи не ридала,
А кликала вперед тебе й мене.
Так, Висоцький – поет надзвичайний,
В ньому бачимо барда й борця,
Тож сьогодні його величаєм!
Особлива є й дата ця.
Січень місяць. Число – двадцять п’яте.
День, коли народилася й я.
Тож для мене подвійне це свято,
Котре тішить мене й звеселя.
Так, Висоцького люди цінують!
Не обмовилась я і про час:
Він не може лишитись в минулім,
А живе і тепер серед нас.
У піснях, котрі серце тривожать,
Зерна правди – у кожнім вірші,
Баритон його сплутать не можна,
Слово сміле – бальзам для душі!
Уже ж 40, а ніби учора
«Місце зустрічі ще призначав».
Може, й був у житті він актором –
Правду ж «матку» рубав із плеча!
40 років, як барда не стало,
Чорна дата хвилює серця.
Його ж голос, міцніший від сталі,
Будить в кожному з нас він борця
За ту правду, що Раша приспала,
У майбутнє він кличе і нас
Проти тих, що на нас напали.
Він за вільний і Крим, і Донбас!
18.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020
[u][/u]Дрімають небо і земля
Під чорною таріллю ночі,
І лиш однісінька зоря,
Здається, крильцями тріпоче.
Вона тремтить. В напрузі й світ:
Війна ж гримить на сході й досі,
І листя яблуневих віт
Опалим зустрічає вкотре осінь…
Воно чекає теж на мир,
Слізьми й тривогами впилося:
Війни Російської громи
Снігами падають в волосся.
А схід кипить. Щоніч, щодень,
То смерті роздає, то рани,
Та вірю, листя молоде
Наблизить вирок для тирана*:
Впаде таки російський стяг,
На шмаття волею роздертий,
І задзвенить на всіх вустах:
"Росія з мапи світу стерта!!!"
24.07.2020.
* – В.В.Путін.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020
У хрестах моя країна,
Виросли могили.
Людські душі у руїнах:
Краще ж плем’я гине…
Плач вдовиний не змовкає,
Матері голосять:
Кров’ю діти їх стікають,
Сивіє волосся.
Щодень дзвони небо ранять –
Проводжають душі
Тих, хто впав на полі браннім,
Хто не був байдужим
До доленьки України –
Закрив грудьми неньку…
Там красуні Чураївни
Й справжні козаченьки.
Глянь же, Боже, святим ликом,
Які ж діти гинуть,
Щоби вберегти від лиха
Рідну Україну.
Не дай її поховати
І славоньці згинуть,
Загаси в Донбасі ватру –
Зарий у могилу!
24.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
Є багато облич у війни,
Майже всі негуманні вони,
Та зустрілось одне – особливе.
І думок полились цілі зливи.
Є обличчя й таке у війни:
Без вогню, навіть без сивини,
І… без пам’яті мозок. Манкурт він?!
НІ, в АТО був на передку. В тім,
Його тиша постійно ляка.
Не впізнати у нім мужика.
Мов беззахисна, з виду, дитина…
Де ж ти, доле, його поводила?
Згас вогонь до життя ув очах,
Сила зникла в поставі й плечах,
І чи їв щось, також забуває…
А на сході… війна ще триває.
Чи не там його ліки лежать,
Щоб струснулася, врешті, душа,
Й пригадалося, хто він і звідки,
І чого він насправді був свідком?
Йому тут себе важко знайти.
Обминають його і «менти».
Хтось бомжом назива його тихо…
Скільки ж раша насіяла лиха!
4.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
1.Ще літечко купалося в красі
І плакали росою сині ранки,
Як я тебе на стежечці зустрів,
Що потонула в розовім серпанку.
Ти йшла, немов замріяна весна,
Струнка і горда, надто величава,
Мережка вій, розкішна і рясна,
Красу очей і губ твоїх вінчала.
2.Царівною ти тихо пропливла,
Здалось на мить: спустилася із трону,
А в косах блиск. То не чарівний лак –
То сонце одягло тобі корону.
Й озвалась у мені якась струна,
Тонка і ніжна, досі не відома,
І не серпанок очі застеляв,
А образ твій, що не привів додому.
15.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883765
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020
[b](Пам’яті Героя України Тараса Тарасовича Матвіїва присвячую).[/b]
Чи знав колись Тарас про це, чи відав,
Що він збере народу тисячі
І стане кожному із нас, мов рідним,
І ми поклонимось усі його свічі?
Жидачів… День липневий, геть спекотний…
Бруківки стогін з Гімном переплівсь…
Обличчя й стяги у німій скорботі…
Пливе Тарас… в труні – не в кораблі…
Єдиний син!.. О, це тяжка утрата!..
Надія скошена – впав колос без зерна…
Ніколи не назвуть Тараса татом…
Майбутнє роду знищила війна.
Сумує Україна за синочком…
Це й розумом несила осягнуть…
Його ж чекала вишита сорочка,
Шо на весілля мав би зодягнуть…
Він воїнам і другом був, і братом,
Не раз їх тілом власним прикривав.
Про себе лиш боєць не встиг подбати,
Допоки Україну рятував.
Серця німіють… Плаче Україна…
Немов завмер Жидачівський майдан…
Стяги приспущені. Народ весь на колінах…
Герой йому важливий знак подав:
«Борітеся за неньку Україну –
Вона у цілім світі лиш одна –
За землю й рідну мову солов’їну!
Хай сам Господь усіх вас об’єдна!»
21.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020
[i][/i]Бродить літечко між ромашками,
А над ним – золоті жита,
Обізвалося воно пташкою,
Що з гнізда свого виліта.
А по житечку – жовтохвилечки,
Мов наввипередки біжать,
П’ють ромашки роси краплиночки,
Що не висушила діжа*.
Люблять літечко звірі й діточки,
І комашечки, і пташки,
А як дощ упаде, на квіточки
Вдягнуть мокрі капелюшки.
25.11.2019.
* – сонце кругле, немов діжа.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020
Коли серце не ділиться навпіл,
Не примушуй: це вибір не твій,
Бо серця – не якісь там канапки* –
Тчуть з думок дивовижний сувій.
Примусово також їх не ділять,
Бо ж керує цим тільки любов.
Це вона спонукає до дії,
Свідком цьому завжди тільки Бог!
Коли ж люди не знають любові,
Друзів теж у таких не бува,
Душі повняться їхні злобою
І отрутою дишуть слова.
19.07.2020.
* - бутерброди.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020
- Мій тато, ніби справжній «ас»,
Машину водить, - так Тарас
Хвалився хлопчакам у школі.
Його слова почув Микола:
–Та ти не тільки в нас пустун –
Неперевершений хвастун!..
Ти про яку таку машину
Говориш нам?
– Зате є шини…
Тарасик весь почервонів,
Язик замовк, мов занімів.
А ви як думаєте, діти,
Тарасу можна порадіти?
Ви вірите, що шини є?
Скажіть про враження своє…
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
Біль супроводжує народження і смерть –
Таке вже є природне існування:
Хтось пив життя і не напився вщерть,
А інший про фінал свій шле прохання.
У нас у кожного своя стезя у світ:
Тому – шовками встелена тонкими,
Тому ж – стернею, хоч і мало літ.
Життя не схоже на персидський килим.
Воно – випробувань складних потік,
Коли ти то, як птах, стаєш крилатий,
То проклинаєш свій непевний вік,
Не розуміючи, що це за щось розплата.
16.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
Розпахлось літо в лузі чебрецями,
Мережить липень вітрові крило,
Хмарки біленькі плинуть острівцями,
І сонце кутає ще воду у тепло.
Хвилює бджілок трунок яблуневий,
Що розливає скрізь білий налив,
Упився ним і зорепад серпневий,
Котрий красою око полонив.
Пора настане скоро особлива,
Що надиктує знов нові вірші,
Хвилюючі, із присмаком журливим,
Але ж вони – це ліки для душі.
19.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020
1.Край води на березі дві верби.
Не зламалось гіллячко їх якби,
Бо вербова гілочка, ой, крихка.
Закохалась дівчина в козака.
2.Не спить, тільки думає про нього,
Хлопця, серцю милого, гарного.
Та вербова гілочка, ой, крихка
Закохала дівчину в козака.
3.Дівчина зустрілася з козаком,
Пов’язала милого рушником.
То вербова гілочка, ой, крихка
Вибрала для щастя їй козака.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
1.Ой, рушали козаченьки
в похід воювати
І зазвичай козаченьки
мали промовляти:
– Поможи нам, святий Боже,
ворога здолати;
Шануймося, пани-браття,
бо ми того варті!
2.Воювали козаченьки,
ворогів вбивали,
Українську рідну землю
кров’ю поливали:
– Поможи їм, святий Боже,
ворога здолати;
Шануйтеся, пани-браття,
бо ви того варті!
3.Поважали козаченьки
побратимів важних
І карали козаченьки
підлих та продажних:
– Поможи нам, святий Боже,
ворога здолати;
Шануймося, пани-браття,
бо ми того варті!
4.Сповідали козаченьки
віру православну,
Захищали церкву й землю,
здобували славу:
– Поможи нам, святий Боже,
ворога здолати,
Шануймося, пани-браття,
бо ми того варті!
5.Ой, вертали козаченьки
з походу додому;
Помолившись, говорили
козаки потому:
– Поможи нам, святий Боже,
в Січі погуляти;
Шануймося, пани-браття,
бо ми того варті!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883325
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
1.Минула літечка пора
З мріями синіми,
У коси осінь забрела
Думами сивими.
Лелеки пробують крило:
В політ зібралися,
Неначе вчора це було,
Як ми побралися.
2.Нам доля виткала літа
Рутою-м’ятою,
Вже донька долю вигляда –
Скоро посватають,
Дошила доля нам рушник
Квітами-ружами,
Виросли доньки і сини –
Тепер одружені.
3.Уже онуки на крило
Ставать зібралися…
Неначе вчора це було,
Як ми побралися…
6.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883168
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020
В смерекові віти
Заховався вітер,
Щоб передрімати
Й полетіти знов,
А навколо гори,
Буки й осокори,
І старенька мати,
І її любов.
Очі, як озерця,
Й добре миле серце
Сину дарувала
Та й на все життя.
А як виріс легінь,
Пив кохання легіт:
Серце схвилювала
Дівчина проста.
Мало не щоночі,
Снились її очі,
Що не розкривали
Чорноти душі.
Зрозуміла ненька:
Вже він не маленький,
Та не врятувати:
З сином, мов чужі.
Сперечались гори
Про безмежне горе
Матері, що сину
Серце віддала.
А вона згасала,
Губоньки кусала,
Бога все просила,
Помочі в ділах.
Застогнали гори,
Коли сталось горе:
То летить до раю
Матері душа.
Мчить синок до хати,
Де страждала мати
І ховала рани.
Мовчки поспіша…
В смерекові віти
Заховався вітер,
Щоб передрімати
Й полетіти знов,
А навколо гори,
Буки й осокори.
Відійшла там мати
І її любов.
18.01.2013
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020
Сподівалась Україна
Воленькою впитись,
В своїй церкві – хаті рідній
Вірити-молитись.
Сподівалась, як до себе
Крим, Донбас пригорне –
Своїх рідних, а не сербів,
І здолає горе.
Сподівалась для усіх нас
Матінкою стати,
Щоб не гнулись під Росію
Свої супостати.
Сподівалась, та… не сталось
Дива неземного:
Гнила спадщина дісталась –
Пада Мокші в ноги.
Запроданці ненаситні
Дбають лиш про себе,
Бабло вміють так косити –
Жахається й небо.
Й Раша випустить не хоче –
Дітей убиває,
Безсоромні свої очі
Навіть не ховає.
Чи ж не пора тії очі
Всім світом колоти,
А цю здичавілу Мокшу
Втопити в болоті!?
Сподівалась, та… не сталось…
«Чому ж бо так, Боже?
Чи любить ми перестали,
Чи діти негожі?
Чи ти, Боженьку, караєш
За щось її, рідну,
У полки нас не збираєш,
Хоч живем не гідно?
Ніхто із нас не зна того,
Та й чи буде знати,
Що немає більш святого
Імені, як МАТИ!?»
16.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Біжу до фінішу. О, ні, лечу на крилах,
Таврує зморшка втомлене чоло,
Хоч висоту не дну вже підкорила,
Болить мені залишене село.
Болять мені людей близьких утрати,
Бо пам’ять їх надійно береже:
Хтось був для мене за сестру чи брата,
Та не зустріну їх ніколи вже.
На мене теж чекає старт в висоти,
Де вічності й життя мого кордон.
«Не поспішай!» – від долі чую всоте,
І в -енне повторив це камертон.
14.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
[b]Побувала нещодавно на Голубому озері, що біля Олешні. Про нього не можна не писати. [/b]
Там, де озера голубінь
Позичає краси у неба,
Солов’їв мільйон, голубів,
Де вартують водицю верби,
Там краса свята, неземна
Повнить душу мою по вінця,
Ніч від чарів не засина,
Лічить зорі, немов червінці.
Там вітри зупиняють біг,
Подивовані диво-раєм,
Срібний місяць не на трубі –
На струні своє соло грає.
В ніч Купальську щороку тут
Всі русалоньки випливають,
Квіти папороті цвітуть,
Мавки ж їм пісеньки співають.
12.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020
(Пам’яті Героя України Тараса Матвіїва, журналіста, активіста Майдану, волонтера, добровольця, молодшого лейтенанта, командира взводу у 24-ій ОМБр., котрий загинув увечері 10.07.2020. у бою в районі Троїцького на Луганщині. Був єдиним сином у сім’ї. Плаче Львівська земля за Героєм).
«Мені не соромно, що не стояв осторонь тоді, 6 років тому…,» – напише він 21.11.2029р. Хочу продовжити його слова своїми…
Мені не соромно за кожен день життя,
За кожен крок свій, зроблений свідомо,
За мрію й погляд світлий в майбуття,
За те, що я не відчував утоми
Ані в борні за воленьку святу
Ще в 14-ім, на Київськім Майдані,
Не соромно за долю непросту,
За шлях, де правда важливіш медалі.
20-ий рік… Липневий день жаркий
Останнім став в житті земнім для мене…
У чорний дим сховалися зірки,
Умився кров’ю білий цвіт ромену…
В очах застиг руїною бліндаж,
З якого ніс я в ранах побратимів,
«Калаш» зі мною й вірний патронтаж,
З набоями він був не холостими…
Та враз душа моя знялась увись
Із почуттям завершеної справи,
Все ж в Україну повернусь колись,
Де запанують воля, правда й право!
Мені не соромно за кожен день життя,
За кожен крок свій, зроблений свідомо,
За те, що я не став брудним сміттям
І спокій врятував своєму дому!
13.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020
Дружина – мого серденька обраниця,
Мій стимул і партнер, надійний тил,
Учитель десь, а іноді порадниця,
Це з нею власний хрест мені нести.
Дружина – не лише моя порадниця,
Це жінка, що одна лиш на землі,
Мій лікар, як душа болить-пораниться,
Із нею мені йти в однім ярмі.
Дружина – моя зваба і забава,
Надія і підтримка в чорні дні,
Вона мій кип’яток душі розбавить,
Живе завжди зі мною і в мені.
Дружиною не кожну величають,
Та й похідне воно від слова «друг»,
Їй долю і свою, й дітей вручаю,
Роки любов до неї не зітруть.
1.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
Назарук, мов прощавсь
Із родиною, нами, світом…
Посивіла душа
Ще палала кохання вогнем.
Жити він поспішав,
Слід його проглядається в дітях,
У піснях і віршах,
Щастя власного був ковалем.
Змовкла раптом струна…
Обірвалась… Але ж так рано!
Ще палає війна…
Закривавилась в серці рана.
Не наживсь до пуття –
Багатів до людей любов’ю…
Закоротке життя
Йому дане Великим Богом…
Серед різних утіх
Він обрав українське слово.
«А любить хіба гріх?» –
Я запитую небо знову,
Та мовчить далина –
Вона відповіді не має,
Лиш далека луна
Дивну істину відкриває:
«Він пізнав смак життя:
Гірко-кислий, немов калина,
Знав шляхи до звитяг
Синьоокої син Волині,
І хоч змовкла струна,
Та живе його слово й після,
І лунала й луна
Серед нас його щира пісня.»
6.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
Мене щойно сколихнула звістка про те, що відійшов Віталій Назарук... Кілька років знала я цього ПОЕТА. І для мене, і для багатьох одноклубників він був надто дорогою людиною. Скільки спогадів залишив кожному з нас, що це ім'я ще довго буде жити у пам'яті кожного, хто його знав. Про нього мої рядки:
Мов батько рідний, нас він зустрічає,
Козак із виду, дужий, кремезний,
Віталій Назарук – поет-лучанин.
І затишно, й приємно завжди з ним.
Він той, без кого свята не буває,
До кого тягнеться, ні, проситься душа,
Бо ж і його душа бринить-співає,
Таку не знищить підлості іржа.
Це літечко для нього ювілейне,
Як не кажи, солідний має вік.
Відпахли липи, ще буяють клени,
Він ще й пісняр і справжній чоловік,
І це краси йому лиш добавляє,
І срібло-сніг в волоссі – до лиця.
«Хай ювілей 100-літній він здолає, –
Проситимем Небесного Отця... Та не допросилися...Не судилося... Підступна хвороба вирвала його з наших рядів. Боляче це усвідомлювати, але... Царство небесне тобі, ДРУЖЕ-ПОЕТЕ!
Чому так рано свічка його згасла
Й душа знялася в Божі небеса?
Чом серденько спинилося дочасно
І на щоці непрохана сльоза?
Чому з життя частіш ідуть найкращі?
Якась жорстока істина буття!
Усім стає від того тільки важче.
На жаль, нема копілочки в життя!
5.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2020
Коли життя із бідами зіткнеться
І здасться раптом: виходу нема –
Не розчаровуйся, адже ти в Божій жменці,
Біда мине, як і мина зима.
Найбільше бійся віру в себе втратить
(Життя ж без віри – втрачене життя).
Непросто до біди усім звикати –
Цілеспрямованих чекає майбуття!
Життя – щораз нові випробування,
Ти ж першовідкривач в нім – піонер.
Готовим будь до боротьби й єднання,
Бо України ти легіонер!
27.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2020
Країна кіборгів від Сяну і до Дону.
Земля ця у могилах і хрестах.
У мозолях твердих отих долоні,
Хто сіяв хліб і брав колись Рейхстаг.
Країна кіборгів – одна лише на карті,
Та править бал у ній олігархат.
У мозку багатьох – живі «совіти»,
Народ стоїть в позиції «шпагат».
Країно кіборгів, у світі ти єдина,
Де так зневажений в своїй землі народ,
Де не цінується святе життя людини,
І де не в моді зовсім патріот.
Країно кіборгів, ти знаєш біль утрати
І слави смак пізнала ти не раз,
Для мене й багатьох ти друга мати,
Та зрадою обпік тебе Донбас.
Країно кіборгів, пишаюсь я тобою,
Та осягнуть не можу до кінця:
Якщо ти не народжена рабою,
Не втрать же в світі гідності лиця!
Країно кіборгів, і все ж я вірю в тебе,
Благословенна будеш у віках,
Осяє сонце мирне синє небо,
Народ покаже силу у руках!
29.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2020
Дивилось сонечко згори
На дивовижні кольори
Землі-планети голубої,
Де живемо і ми з тобою.
Чарують колосом жита,
Волошка звідти вигляда,
Розкішна поряд лісосмуга,
Що навпростець спішить до лугу.
Там тиха річечка біжить,
І хочеться радіти й жить.
А щоб закінчити картину,
Хатинку намалюй із тином.
В цім допоможуть кольори,
Що сонце бачило згори.
Отож, скоріш за олівці –
Й сам розфарбуй предмети ці!..
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020
Можна звикнуть до горя, до нудьги і до болю,
Але звикнуть не можна до неправди-брехні,
Що дорогу торує у пекло-неволю,
А закінчує шлях у нерівній війні.
Легко звикнуть до правди й до тепла, до людського,
Та не просто це щастя у житті зберегти!
Не бува ноша зради для людини легкою,
Й долю ані змінити, ані обійти!
28.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020
Гойдався вітер на осиці,
Листочки їй перебирав:
Біліший бік, немов із ситцю,
У тінь від сонечка ховав…
Вона ж, закохана, тремтіла,
І подавала ще гілки –
Торкався стовбура, мов тіла,
І мріяв про нові бруньки.
Так і живуть вони під сонцем –
Осика й вітер. Гомонять…
Дивлюсь частенько із віконця,
Й здається, що осика – я.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2020
Колише колосом важким рясна пшениця,
А пісня жайвора колише небеса.
Повір: ще довго буде тобі сниться
Гаряче поле, де вже висохла роса.
І пісня жайвора звучатиме ще довго,
Слух лоскотатиме і пам'ять твою теж.
Де б ти не був, куди б не слала доля,
Перед очима полечко все те ж,
Бо образ хліба – то життя основа,
А образ поля – неземна краса…
Щоби утвердитись, вернись до поля знову,
Послухай пісню, що колише небеса!
06.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2020
Дзвенять над Карпатами весни,
Смерековий славлячи край,
Мов сніг, на горі едельвейси,
Над ними схиливсь небокрай.
Дзвенять не трембіти – то весни,
Чарують задимлену вись,
Веселки гнучкі перевесла
Між горами ген піднялись.
Об камінь струмочок спіткнувся –
То гомін гірської води,
Тієї краси хто торкнувся,
Там серце лишив назавжди.
30.08.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880994
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2020