| Сторінки (40/3943): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Своя трагедія у кожної із них,
Котра достоту їм життя змінила…
Вдова вона останньої війни:
Згорів коханий в східному горнилі.
Вона несе болючу рану у душі,
Глибоку, незаживну, чорну рану.
І діти-сироти із нею – не чужі,
І миті, де терпіння вже на грані.
Здавалось, мала б жить вона за двох,
Шанованою бути у народі,
Та не завжди про неї дбає Бог.
Не гріють й чоловіка нагороди.
Як же непросто їй іти життям,
З системою змагаючись гнилою,
Ступати між ненавистю й сміттям,
Втираючи гірку сльозу полою.
Із долею своєю сам-на сам
І ніч, і день, аж серденько морозить.
Зів’яла її личенька краса.
Одній тягти сімейного їй воза…
Й кричить її геть зболена душа:
«Просніться, люди! На кону – держава!
Не смійте її в горі залишать,
Якщо в вас душі не зовсім іржаві!»
19.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2020
Пахне осінь полинами
Й дощиком грибним,
Журавлине «кру» лунає
З сиводалини.
Сиплеться згори тривога –
Крики журавлів.
Жде далека їх дорога:
Аж на край землі.
Плине осінь. Дивна осінь –
Жовта і сумна,
Залила небесну просинь
Келихом вина.
Вись від того посіріла –
Пролилась дощем,
А діброва ще горіла –
Розливала щем.
18.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2020
Коли і хто фарбує листя …. (Осінь)
І воно пада навпопад?
Коли й хто в ірій подалися? … (Птахи)
Закінчує що листопад? … (Осінь)
Коли вгорі цвітуть заграви? … (Ранком)
І зашерга чому вода? … (Приморозок)
Тумани плинуть кучеряві,
Ховаючи незриму даль? … (Ранком).
18.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2020
Отой, хто серйозно узявсь за перо,
І творить поезію, дійсно,
Знать мову повинен, мать вільне крило
І ліри святу мелодійність.
21.11.2020.
Потовкло мене життя,
Як ступа зернину,
Час, відвіявши сміття,
В світ пустив… людину.
25.11.2020.
Коли не боїться людина гріха,
То доля на неї чекає лиха.
15.12.2020.
Як мало для щастя треба:
Прихильність святого неба.
15.12.2020.
Коли засинають зорі
У передранковій млі,
Проснеться тоді неозорря
На ’дній половині Землі.
І вічність собі упише
Іще день у календар,
Почує, Земля як дише,
Засвітить сонця ліхтар.
16.12.2020.
У вишиванки долі і недолі
Вдягається щораз наше життя,
Та атрибут його постійний – воля
І вчасне перед небом каяття.
16.12.2020.
Чому людське в людині умирає?
Невже колись таке уже було?
В осоті серце любляче вмирає,
Бо програє у боротьбі зі злом.
17.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2020
У перший іній вбралися літа…
Ледь крила притомилися в дорозі…
Не часто посміхались їм свята.
Життя скоріш скидалося на прозу,
Де все було: і райдуги удач,
Були і по зубах важкі удари.
Вони ж не народилися для дач,
Бо мали власні цілі і радари.
Вона топтала ряст, проклавши слід,
Терплячістю своєю дивувала.
І змінювався поступово світ…
Пливло життя, мов повінь розливалась…
І час гортав неспинно сторінки,
Не загубивши жодної деталі.
Шкільні пробігли підтюпцем роки…
Вже й випускний. І їхні дві медалі –
Його й її (були лише у них).
Переступили вишів два пороги.
Ніхто ні перед ким не завинив,
Тож поєднали долі без тривоги.
І почалась життєва круговерть
У безнадійних пошуках роботи,
І хоч енергії обоє мали вщерть,
Звикати мали до невдач-скорботи.
Минали так і ночі їхні, й дні…
Лиш загорівшись, гасли їх надії.
Звичайно, не були вони одні,
Та жити не хотілося без дії.
І ось в тунелі вогник загорівсь:
Про себе заявити у інеті.
Й запрошення з країни кораблів
З Австралії прийшло їм у конверті.
Півроку пролетіло, ніби мить,
У пошуках і віз, і документів.
Аж ось і океан уже шумить.
Контакти з рідними по скапу в інтернеті.
Тут перевірилась характерів їх сталь:
Нова земля, життя і мова, й люди.
Він за освітою тут ядерником став.
Вона ж – підголовною в фірмі буде.
Літа пройшли… Успішні, молоді…
На перший погляд, все у них в порядку.
Життя біжить в постійному труді.
Гірчить лише про Україну згадка:
Чому у найми віддає дітей?
Невже вона для них – не рідна мати?
В волоссі іній ранній в них цвіте.
Синок росте! Він теж це хоче знати!..
20.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2020
Ім’ям простим й святим водночас – Ганна –
Мене колись матуся нарекла,
Щоби була захищена й кохана.
Свій заповіт, мов скарб, передала:
«Люби людей душею й не за плату
І край люби наш – він один у нас.
Плечем стань і порадницею брату,
Цінуй добро у людях кожен раз.
Із совістю своєю не торгуйся –
За неї не назвав ніхто ціни,
На лестощі ніколи не купуйся
І перша не ставай на шлях війни.
Будь мудрою, але не зазнавайся,
Будь доброю, але не зловживай,
Коли права, ніколи не здавайся,
Будь щедрою не тільки на слова!»
Життя частенько ставить мені виклик,
Щораз пригадую я мамин заповіт.
До одного ніяк не можу звикнуть:
«Чом не живе по ньому білий світ?»
17.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2020
Живу на світі ніби й не давно,
А в осінь вже поріг переступила,
Тихенько старість стукає в вікно,
Пишаюсь тим, що досвід накопила.
Вино осіннє вип’ю я до дна
Із келиха, котрий життям назвався.
«Як добре, що таки я не одна,» –
Ловлю думки, які кружляють в вальсі.
Пошлю за все подяку небесам,
Словечко кожне я теплом зігрію.
В осінньої пори – своя краса,
Хоч не такі рожеві уже мрії.
І просинається в мені правічна суть:
Усе, що маєм, треба цінувати.
Хоч побілив сніжок мою косу,
Та це не може на життя впливати.
17.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2020
Журавлиним прощальним клином
Плине осінь в німій високості,
Упилася душа полином –
Лине він до екватора в гості.
А внизу – чарівна цитадель –
То ліси в золотистій обнові,
І хвилюється листя руде,
Як об нього торкаються ноги
Чи то лося, а чи русака,
Що боїться і власної тіні.
Їжака тільки це не ляка:
Він давно заховав своє тіло.
Притомилися крила вітрів,
Тож у листі видніється стежка.
Жовтень-місяць до лісу забрів,
Гіллю вішає білі мережки.
А як небо заплаче дощем,
Чи на землю опустить тумани,
Мимоволі народиться щем
За липневим теплом і громами.
11.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2020
На призьбі хати з музою удвох
Бесідуємо про життя загадку,
Про те, хто мостить у майбутнє кладку.
Над нами – місяць, трохи вище – Бог.
– Вино осіннє п’є моя душа,
Ледь гіркувате, з присмаком калини,
Давно життя минула половина…
Літа мої до вирію спішать.
І діти на своєму вже крилі,
У першому сніжку і їхні скроні,
Своє у них вино, свої перони…
Радію, що устали із колін.
В пуху – не в пір’ї крила онучат,
Та вже на них чекають їх висоти,
Свої негоди і свої красоти.
І свої ранки їм лиш зустрічать.
Ріка життя! Хто видумав тебе
Й наповнив змістом ось таким глибинним?
– Буть матір’ю – не посаг це рабині, –
Озвалась муза, – воля це небес!
16.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2020
Дивлюсь на літо в житньому вінку,
На верби, що схилились до криниці…
Чи можна десь іще знайти таку
Багату землю на добро й пшеницю?
Моря хлібів і неба голубінь…
Їх кольори злилися воєдино
У стягові, з яким у боротьбі
Сини за землю впали і родину.
Він майорів і вів у бій не раз,
Нагадуючи воїну про себе,
Із ним на полі бою той вмирав,
На місці тім нові зростали верби.
Може тому й багато їх у нас.
І кожна з них, як пам’ятник природний.
Тепер ось долучився і Донбас,
Обдурений, окрадений, голодний…
Кипить земля, п’ючи синівську кров,
Утомлена і кривдою, й війною,
І зяють вирви побіля дібров,
Й сумують верби, вкриті сивиною.
16.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2020
Теплом і туманами осінь багата:
Дерева втопились і річка, і хати.
Важкою росою укрилась верба,
Аж раптом невидима сила зрива
Жовтенький листочок і… кидає в воду.
«Шкода, та не зміниш закони природи, –
Подумала я, задивившись на нього, –
Здається, мене кличе на допомогу.
Чи купіль не та сиротині-листку?»
В тривозі біжу по сирому містку
З бажанням листочок таки врятувати,
Якого не встигла вода заховати.
30.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2020
Багато у себе вмістив місяць-грудень:
Розмаї весняні і літа тепло,
Осінньої казки багряне крило,
Зими перший крок. Це вмістили і люди,
Народжені в грудні. Це ж року фінал.
Так є і було, і так буде достоту:
Живуть вони у повсякденній турботі.
Хвилює життя їх і мир, і війна.
«Людмила» походить від слова «людина».
Приніс її в пазусі грудень у світ,
До серця тулив, щоби вижив цей квіт.
Тепер вона рідним і людям всім мила.
Отож привітаймо її з її святом.
Здоров’я бажаємо, щастя й тепла,
Щоб доля прихильною завжди була
Й хотіла сміятись, радіти, співати,
І нитку життєву ще довго плела!
16.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2020
Хто, хоч раз у житті кохав,
Пам’ята ті солодкі муки,
Тисячі уночі зітхань,
І ту мить, де удвох – за руки.
Як мед вуст вперше пригубив,
До останнього пам’ятає.
Грішно мить таку загубить,
Бо і в сни вона заглядає.
Коли в серці – галопом кров
Швидше повені розіллється,
І збентежене знов і знов
«Я кохаю» в тобі озветься,
То здається, що ти – не ти,
А єство якесь невідоме,
Здатне це почуття нести
Вже на крилах життя невтомних.
24.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2020
Діти, кажуть, – матусі квіти –
Мудро й точно мудрець сказав,
Ставши істиною-завітом,
Не зів’яла їх суть, краса.
Серце мами – скриня любові –
Все воно у собі вміща.
У молитві святій до Бога
Вміє дітям гріхи прощать.
Чи ж немало бува любові
У матусинім серці? – Ні!
Стати матір’ю – воля Бога.
Її доля – в її зерні!
Як любові воно нап’ється,
Буде квітнути й від тепла.
Душа матінки посміхнеться,
Бо в житті вона відбулась.
Й тоді стане, як птах, крилата,
Здатна діток обнять і світ.
За любов це для неї плата.
Не шкодуй же себе для квіт!
14.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2020
Жива свята моя держава,
Її історія – не сон,
До казки теж не наближалась –
Був особливий в ній фасон.
Вітри і рвали, й шматували,
Немов хотіли розтерзать.
Відбила дикі всі навали,
Не знищила її іржа.
І синьо-жовте те знамено,
Й калини буйний диво-цвіт
Є найдорожчими для мене.
Нехай милується і світ.
Хай квітне ненька Україна
І чорнобривцями, й бузком,
Не стане більше на коліна,
Пишатись буде козаком!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2020
Слово буває і крицею, й пухом:
Перше – негідника вб’є наповал,
З іншим – неважко ходити й за плугом.
Сила чарівна вмістилась в словах.
Слово потрібне зустріти не просто,
Щоби у душах збудити вулкан.
Слово – це влучний у серденько постріл,
Здатне командою стати полкам.
Слово – це дія. Вона особлива.
Це – не лише спілкування між нас.
Ми і крилаті із ним, і щасливі,
,Легко злітаєм до муз на Парнас.
13.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2020
[b]На днях я стала лауреатом премії Василя Чумака, поета-борця, вірного сина України. Для мене це висока нагорода. Це вже друга медаль за мої поетичні здобутки. Першу отримала на Полтавщині як номінант премії Панаса Мирного. Дякую долі й Богу, що мою творчість помітили.[/b]
Роки минають, за ними – й другІ,
Правда за гратами спить,
Тільки недоля гуля навкруги,
Вкраїна мовчала й мовчить…
Де її доля?.. В кайданах німих?..
Де? Озовись, озовись!..
Василь Чумак.
Мав поет тільки вісімнадцять –
Коротеньких, буремних літ,
Вірші він дарував панянці –
Україні – своїй землі.
Як він жить поспішав, любити!
Так ніхто, мабуть, не любив…
Та денікінці мали… вбити…
Ех, якби ж тільки знав! Якби!..
Дев’ятнадцятий, неспокійний…
Всюди був свій вогонь війни.
Чумаки не жили покірно,
Й він не бачив у цім вини.
Жив поет серед боротьбистів,
Інший шлях – не його стезя.
Мав на все погляд особистий:
Волю кликала і земля.
Мов погода, мінялась влада,
А із нею – і прапори,
Україну поет не зрадив,
Власну ж долю не підкорив.
Чом же зрадила його доля,
Хоч талант його ледь розквіт…
І могилка – десь… Невідома.
І не хрест над ним – цілий світ.
Двадцять перше уже століття…
Пам’ять в людях живе. Жива!
Буть такою має еліта:
І пророчі його слова:
«Пробудіться, орли сизі,
Славні козаченьки,
Заверніть колишню славу
України-неньки!..»
13.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2020
Відсурмила осінь журавлями
У небес безмежній синяві –
Пропливли клини понад полями,
У дзеркалах рік, озер, ставів.
Гріється земля під килимами,
Котрі настелив їй падолист.
Ранки одяглися у тумани,
Взулися у роси-постоли.
У віночку з сивої печалі
Черги в році осінь не злама.
З нами вона хутко попрощалась,
А на зміну їй прийшла зима.
13.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2020
Вузька стежина бігла лугом,
Купалась в ранішній росі.
Її я маю за подругу,
Несу свої секрети всі.
А вона кривиться від болю,
Бо шкода їй мене, мабуть,
Та й схожі долею-судьбою:
Уліво, вправо – лиш би буть
На цій землі, святій і грішній,
І бігти, бігти без кінця,
Не замінивши честі грішми,
І не ховаючи лиця.
26.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2020
Хто не кохав,
Не жив той до пуття…
І без гріха
Теж не бува життя…
Заплетені в ледь видиму стежину
Покликали їх в поле спориші…
Вона давно вже іншого дружина,
Та душі їх були і є чужі…
Нанизуючи вкотре незабутнє,
Куйовдить пам’ять збуджені думки:
Вона і Він… без планів на майбутнє.
Летіли їхні порізно роки…
Аж ось і жито… Морем розлилося…
Волошок очі крадуть височінь.
Ледь посивіле у обох волосся…
Це тут згубились щастя їх ключі.
Шукають. .. Шепіт… Рук і тіл сплетіння…
Гарячі і п’янкі в обох уста…
Як душі їхні зустрічі хотіли!
Здавалось, ось життєва їх мета…
Устало поряд житечка колосся,
Ховаючи кохання слід у шаль…
О, скільки ж пережити довелося!
Думки їх знов у молодість спішать…
А стежка споришева все чекала,
Поки по ній ітимуть Він – Вона…
Поволі й сонце в далині зникало
І міркувало: їхня в чім вина?
14.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2020
Земля і люди – вічний це тандем,
Бо вони нарізно не можуть існувати
Й тоді, коли приходить судний день,
Й коли за землю треба воювати.
20.09.2019.
Удари долі витримать непросто,
Та не бува життя без боротьби.
Не поспішай стрибать у воду з мосту –
Для самоствердження усе-усе зроби!
20.09.2019.
Нам всім болить прабатьківська земля,
Її сьогодні, завтра і майбутнє,
Позбудьмося всіх найманців Кремля,
Бо Україні не потрібні трутні.
20.09.2019.
Українець не той, хто склада гарні вірші,
Українець є той, українства в кім більше.
6.10.2019.
Невже такою мусить бути
За волю плата і любов?
Як землю можна ту забути,
Яку подарував сам Бог?!
30.10.2019.
Хто сам не горить, не запалить і інших,
У цім боротьби найвагоміша суть.
Борцям тим підвладні і кінні, і піші,
Гуртом вони волю землі принесуть.
9.11.2019.
Я хочу бути там, де надто важко,
Де потребують зайвого плеча:
Людина це, тварина, а чи пташка –
Допоможу, поки горить свіча.
16.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2020
Із тим, хто точить для війни сокиру,
Не можна досягти ніколи миру!
3.02.2020.
Я силу слова серцем відчуваю:
Це зброя, котрій рівної нема –
Воно підносить, ранить, убиває,
І оборону впевнено трима!
28.04.2020.
Хай допоможуть ворога здолати
Мої гаптовані відвагою вірші.
У них є все: дух волі і скорбота,
Й краплинки непохитної душі.
29.11.2019.
А кохання буває різним:
Надто раннім і надто пізнім.
Когось робить воно крилатим,
А комусь виставляє плату.
9.01.2020.
Того не можуть зваблювати статки,
Хто сам себе народу присвятив,
Читать він має мудреців нотатки,
Щоб ними шлях в майбутнє освітить.
18.01.2020.
Кому доводилося пить отруту слів,
Той, певно, знає, що то є за муки:
Темніє неба край, котрий яснів,
А душу завойовує розпука.
18.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2020
Ніхто іще не розгадав,
Де джерело живе любові,
Коли в одних душа рида
За тими, хто не вийшов з бою,
А в інших – черствістю зійшла,
І похитнуть її несила,
З байдужістю вона зрослась.
Такий не стане вірним сином
Ні для матусі, що життя
Колись йому подарувала,
Скоріше стане він сміттям.
В часи ворожої навали
Такий всіх зрадить – не моргне –
Ту ж матір, друга чи державу,
Й життя його також зігне,
Бо ж серце і душа іржаві.
Отож, плекай в собі любов
І до землі, і до дитини,
І джерело озветься знов,
Засвідчивши звання людини.
9.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2020
Де в полях тоне гай,
Там весняний розмай
Колисає блакить синьооку,
То моя сторона:
Там жита, мов стіна,
І стави срібноводі, глибокі.
Приспів:
Моя то сторона,
Чарівна. як весна,
І кращої немає в світі.
Там перший сміх і крок,
І погляд до зірок,
І запах найніжніший квітів.
А як ніч упаде,
До роси припаде
Дивне місяцем виткане сяйво,
Задрімають сади,
І загляне сюди
Теплий спомин про юність русяву.
Приспів.
І бентежна сльоза
Із очей вислиза,
Бо літа повернути несила:
Вже осіння пора
Мої роки збира
У букет, де життя колосилось.
Приспів.
28.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897782
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2020
Розкраяна навпіл небес пелена,
Де душі зібралися вбитих,
Її поділила триклята війна,
Хоча всі бажали жити.
Між ними – блокпост непорушно стоїть
Між злом і добром – кордоном,
Й не вистачить вже ні років, ні століть,
Змінити аби свідомість,
Адже тисячі тих, хто впав і піднявсь
У небо для оборони,
Без батька чи сина лишилась рідня,
Неначе неповна грона.
Чи ж можуть буть поряд них душі катів?
Долаючи різні дороги,
Вони прибули туди з різних світів…
Сльозою тремтить тривога…
Чому вони поряд: синочки землі
Й свого українського роду,
А інші не схожі ніяк на орлів,
Не вміли й любити зроду?
Й розгойдують небо страждання і біль,
Що вихлюпнувсь з душ материнських
За тими, хто впав у святій боротьбі
За землю свою – українську!
7.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2020
Душі своєї лан засій любов’ю,
Нехай її зернятко проросте,
Дароване тобі Великим Богом.
Воістину це почуття святе.
А як додасться сили цій зернині
Й душевного цілющого тепла,
Вона розквітне, бо немає нині
Ще кращих ліків для твого крила,
Щоб загадковий світ оцей пізнати,
Себе знайти у нім і власне «я»,
І в святості добра переконатись,
Бо лиш на нім будується сім’я.
1.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2020
Усі ми родом із дитинства,
Панує де свята любов.
Сказать про нього дуже стисло –
Нічого не сказать, либонь.
Знов в дитинство далеке лину.
Скільки різних було оказій:
Посвист чути свистка із глини
І з вузеньких стручків акацій.
Після щедрих дощів травневих
Місить кирзовий грубий чобіт
Грязь, щоби обійти як-небудь.
І нормально все. І нічого!..
В хаті горщики біля печі,
Казани громіздкі, у сажі,
Кочерга – острах для малечі.
Отакі то були пасажі.
А як пройде пора Різдвяна,
З печі зиримо – справжнє диво:
На соломі… теля, ще в’яле,
З нами згодом по хаті диба.
Поетично сказать хотіла,
А виходить буденна проза:
У батьків так багато діла –
Наша юність уже в порозі.
А як ми вже крилаті стали,
Полетіли в краї далекі,
В рік лиш раз чи два прилітали
До гнізда свого, мов лелеки.
А батьки увесь час в чеканні,
В повсякденній своїй роботі.
В мами часто сльоза стікала,
Бо про нас же жила в турботі.
І у батька губа тремтіла.
Кажуть, то не в порядку нерви.
Та не меншало якось діла –
Не робили собі перерви.
Знов в дитинство далеке лину.
Скільки різних було оказій!
Не батьки вже – могилки з глини
Й дерев'яні хрести… з акацій…
18.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2020
Музикою лунає
Помах лебідки крил.
Лебідь її кохає,
Першим той дар відкрив.
Тай запросив до раю,
Там де блищить вода.
Музика в серці грає –2р.
І вже не покида.
Разом вони знялися,
Щоб підкорити синь,
В вірності поклялися,
Лан ще не колосивсь.
А як вода з любові
Витче лебеденят,
Їх поведуть з собою – –2р.
Крила всіх задзвенять.
Музика знов лунає –
То лебединий лет,
Щастя лиш той пізнає,
Хто у душі поет.
Хай лебедина пісня
Не добіга кінця,
Й житиме і опісля –2р.
Музика дивна ця!
2.06.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897604
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2020
Чарівницею кличемо осінь,
Заклопотану і жовтокосу;
Вона золотом землю встеляє,
В високості пливе з журавлями.
Приспів: – Журавлі, журавлі, журавлята,
Не втомлюся до вас промовляти,
Журавлі ви мої, журавлі,
Так потрібні і небу, й землі.
Як застеле туманами осінь,
Поскладає отаву в покоси,
Пролетить над полями вітрами,
Попрощається із журавлями.
Приспів. (Той же)
Шамкотить стиха хвилями річка:
– Після літа схолола водичка.
Мчить-біжить вона за журавлями
І журливо до них промовляє.
Приспів. (Той же)
17.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897508
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2020
Сонце, ніби дивовижне бра,
Світло з вишини дарує краю,
Той, немов би жовто-синій рай,
Де струна осіннє соло грає.
П’ють водицю верби із ріки,
Віти опустили сумовито,
Стан у них у кожної крихкий,
Платять річці гіллям власне мито.
Стеле осінь стежку до зими
З падолисту й моху-оксамиту,
Загубила в літечку громи,
Личко в росах не забула вмити.
Скоро осінь фініш свій мине,
І її запросить в гості грудень,
А скінчиться жовте «муліне»,
Він для себе біле роздобуде.
15.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2020
Я хочу стати піснею дзвінкою,
Що вище жайвора увись зліта,
Або спущусь у марево ранкове,
Крилом землі торкнусь. Вона ж – свята.
Їй подарую я своє зізнання,
Котре бринить в мені багато літ,
У ньому – мого серця коливання,
Воно диктує дітям заповіт:
«Я не Господь, щоб щастя дарувати,
І не пророк, що знає майбуття,
Я жінка із професією – МАТИ,
З душею, де вмістилося життя.
Тримайтесь купи, діти мої милі,
Вся ваша воля – в вашім кулаці,
Щоб землю боронити не втомились,
Бо жити – не купатись в молоці.
Так є: земля завжди нероб карає,
І за байдужість теж кара вона,
Й дорожчого немає в світі краю,
Де отчий дім і вся-уся рідня!»
6.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2020
Як же довго ти, Правдо, ішла
Від двадцятих і до сьогодення,
Коли в пекло народ наш вела
Компарткліка – верхівка ідейна!
Її руки в народній крові,
Честь і совість поховані в часі,
Біль і сльози лишились вдові,
Правдоруб лиш зі смертю стрічався.
Через війни ти, Правдо, брела,
Полини й будяки толочила,
Поки мрія народу збулась,
І собою ти бути навчилась.
По колючій ступала стерні,
Доля тернами шлях вистеляла,
Загубивши мільйони в війні,
Україну й себе визволяла.
Як же довго ти, Правдо, ішла
Крізь голодні роки і холодні,
Та здолала, нарешті, той шлях
Й таємницю відкрила народу.
30.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2020
Мені Бог щастя виділив шматочок,
Аби могла під осінь смакувать,
Між мною й музою побудував місточок
І повелів: «Будь мудра, мов сова!»
Те щастя – в чоловікові, онуках,
У синові, у віршах і піснях.
А мо’, то плата за минулі муки,
Тепер навідуються іноді у снах.
Я щастя маю в друзях віртуальних,
І в тих, що знаю, й знала вже давно.
Вони для мене цінні, геніальні,
А інтернет – до кожного вікно.
На вірші їх читаючи коменти,
Своє коротке «дякую» пишу
І щасливію у такі моменти,
Коли поезій лан пером кошу.
27.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2020
В Чернігові таких я не стрічала,
Хто б місто своє рідне не любив,
Із пам’ятною стрічкою журби
Стоїть воно, святе і величаве.
Церковні дзвони линуть за покійних,
Мов до небесних стукають воріт –
Молебінь то за тих, що угорі.
І серце тоді б’ється неспокійно.
Рясні веселки грають у фонтанах,
Радіє сонцю голуба Десна.
І морем назива її весна,
Коли льоди на річечці розтануть.
А скільки в скверах діток галасливих!
Картини осені сміються в їх очах.
Не позбулися б рідного плеча!
Дай, Боже, щоб вони були щасливі!
27.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2020
Картину бачу часто, як татусь
Веде за руку донечку маленьку,
Тризуба на плечі в нього тату –
Це значить, син він України-неньки.
В очах дитячих – сонця промінці,
Тому й світліше, і тепліш навколо.
Мала рука – в його міцній руці…
Таке їй не забудеться ніколи.
Їм посміхається і сонце, і народ,
Свої голівки повертають квіти –
Татусь же – України патріот,
Він той, кому болить війна у світі.
Й пливе думок неспинна течія,
І серед них – до Господа прохання:
«Нехай радіють вони пісні солов’я,
Серця ж їх повняться любов’ю і коханням!»
30.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2020
Пам’ять сива
Дійшла…
Покалічена…
Зачепила не ‘дно з поколінь,
Часом,
Болем,
Неправдою мічена,
Натерпілась принижень, гонінь.
Та ніхто
Її з серця
Не витравив
І не викинув, ні, на смітник.
Вигравала ти
Битву
За битвою
На фронтах мовчазної війни.
І тепер,
Як архіви
Вже скинули
Заржавілі столітні замки,
Пам’ять
Із посивілими
Крилами
Долетіла до волі таки.
1.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2020
Коли весна постукає в віконце,
І у Десні потонуть береги,
Все зацілує яснооке сонце,
І із зимою кінчаться торги.
А потім стрінеться Десна із літом,
І защебече радо дітвора,
Уп’ється все акацієвим цвітом,
Й медами з лип прославиться пора.
Коли у щедру ніжну позолоту
Одягне осінь сквери і сади,
«Кру» журавлине вирветься з польоту,
Щоби залишить в серденьку сліди.
Узимку місто в білій пишній шалі,
Ясніє в небі зоряна краса,
Тоді й Різдво Чернігів зустрічає,
І благовіст колише небеса.
6.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2020
О Україно! Довго ж ти ішла
Крізь війни, мори і репресій море,
Та щлях до волі, все-таки, знайшла
І позбулась російської корони.
Важкий та доленосний був твій шлях,
Не раз ти мусила і падать, і вставати,
Рясну пшеницю маючи в полях,
Доводилось останнє віддавати.
Розгублені збирала колоски,
Щоб вижити, нехай і у в’язницях,
Й стискалися до болю кулаки,
Як за моря пливла твоя пшениця.
Своєю волею ти марила віки
І шлях до неї кров’ю освятила,
Хмеліли нею здавна козаки,
Й зоря, нарешті, шлях той освітила.
Сьогодні неспокійні твої дні:
Уп’явся кігтями орел тобі у спину.
Мільйони в Раші друзів і рідні,
Але чомусь орла свого не спинять.
Тож волю власну боронить тобі
В Криму, Донбасі і в своєму серці,
Праправнуки щоб не жили в ганьбі,
Здобути її мусиш в чеснім герці!
2.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2020
Своє останнє соло листопад
Закінчує півголосним акордом:
То дощиком, то снігом навпопад,
Немов хлопчак, з людьми воює гордо.
Дерева роздягнувши і кущі,
Він босоногі ранки зустрічає,
А ввечері варенням з аличі
І чаєм від простуди пригощає.
Бува, добавить липи для смаку,
Напій цей муза також полюбляє.
Чаїв пила багато на віку,
Та віру в успіх саме цей вселяє.
24.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2020
Іще ‘дна осінь відлетіла в даль,
Снігами грудень за віконцем квітне,
В цю пору й народивсь Сковорода –
Мислитель славний України й світу.
Поет-байкар, філософ, мандрівник –
Таким його запам’ятало людство,
Здолавши паралелі новизни,
Він виступав і проти словоблудства.
Сковорода – просвітник-гуманіст,
Добро найбільш він цінував в людині,
Через роки ці якості проніс,
Хоч душу мав таку, як у дитини.
«Так, світ ловив мене, та не впіймав,» –
Заявить він святителям із Лаври.
Талантами своїми усіма,
Відповідав званню він бакалавра.
Краса, гармонія в природі й між людьми –
Така його була усім наука:
Не може літо буть серед зими,
Своє лиш місце всім на цій Землі,
Людина – для життя, а не для муки!
2.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2020
Мо, тому нас Господь і від смерті вберіг,
Щоби був для онуків надійний поріг,
Той, куди би несли вони біди й жалі,
Де би хліб і до хліба було на столі,
Де би вогник родинний постійно горів,
І не треба родиною буть королів,
Треба просто плекати сімейне тепло,
Щоби зручно і тепло всім душам було.
25.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2020
Дощик, Божа роса,
Її личко умила,
Мов хотіла сказать:
«Чом так рано втомилась?»
Ледь минуло цій жінці сорок,
Як у засвіти відійшла,
В спадок дітям лишила… сором
Й хрест з могилкою край села,
Й біль невипитий, полиновий,
Адже мами у них нема,
Й правди зерна, вже без полови…
В серці кожного з них – зима,
Бо ніхто вже їх не пригорне
Материнським легким крилом,
Не підставить плеча в час горя,
Не посадить так за столом,
Як це робить лиш рідна мати,
І чужим їхній став поріг.
Він також буде сумувати…
Боже, чом її не вберіг?
Будуть роки життям котитись,
Усього буде і в путі,
До матусі ж не притулитись
Двом синам більше у житті…
30.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2020
Життя, мов пісня, то увись злітає,
То опускає вільно тебе вниз,
Тоді тривожно серце калатає,
А розум пропонує: «Схаменись!
Життя не може бути тільки святом,
В нім не лише яскраві кольори.
Упав – мобілізуй себе устати,
Поки живий вогонь в тобі горить,
Допоки маєш дух в собі здоровий,
Допоки над тобою білий світ,
І хоча доля супить уже брови,
Тримайся за життя, милуйсь на квіт!
Й душа твоя в тобі також розквітне
Й сприйматиме життя таким, як є,
Й ти будеш рухатись і «за», і «проти» вітру,
Й борцем за себе й волю вже стаєш.
А у борні лиш сильний виживає,
Отож не опускай ніколи рук,
Хай доля тебе сонцем осяває.
Тримайся, друже, за свою зорю!
26.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020
Загублені усі стежки в дитинство,
Немає і у юність вороття,
Якби жила людина років триста,
Чи довшим їй здавалось би життя?
Цікаве запитання, та й не дивно,
Бо плин його занадто є швидким,
Здається, й не жила іще людина,
І не глибокі ще її роки,
А старість невблаганна наступає,
Й нові випробування шле їй світ,
І книжечку життя роки гортають,
В нім кожен сам собі готує звіт.
21.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020
Український військовослужбовець, який дістав поранення у вівторок біля м. Авдіївка Донецької області від кулі снайпера російських найманців, помер, незважаючи на оперативно надану медичну допомогу. Українським військовим, що загинув 24 листопада на Донбасі, виявився 31-річний В'ячеслав Мінкін.
Іще дна смерть бійця… В час перемир’я…
Крилом душа змахнула й… піднялась…
Як від такого «миру» всі втомились!
Геть кров’ю Україна упилась.
Московський снайпер чорну свою справу
Зробив і… преміальні, мабуть, жде…
Не перший рік схід у війни загравах…
Бідніє рід… В хустині чорній день…
Угоди, мир, війна, життя людини –
Усе сплелося у тугім вузлі.
І молиться щодня того родина,
Хто став на захист рідної землі.
Якби у світі гідність панувала,
Не дозволяла б людям жить у лжі,
Скільки б життів вона урятувала,
Й так близько б меч Дамоклів не тяжів.
24.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2020
Стука вечір у шибку дощем,
Невидимкою сон запливає.
Крає душу матусину щем,
Дум у мозок важких наливає.
Думи ті про людей, про війну
І про долю тяжку України.
Скільки там гіркоти-полину!
Серце неньки ще більш заболіло.
Капле дощ у заплакану ніч,
Та спинити ті думи не може.
Мати з Богом лише віч-на-віч:
«У біді не покинь нас , о Боже!
Зупини ту мокшанську орду,
Що на Крим і Донбас зазіхнула!»
Й під вагою обтяжливих дум
Бідна мати, нарешті, заснула.
17.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2020
Народе мій, ти вистояв в віках,
Хоч зазіхали з півночі й зі сходу:
І пОляк тебе нищив – не лякав,
І турок чисті каламутив води.
Гартований і болем, і вогнем
Не раз ти падав, знову підіймався,
Волом трудився на землі й конем,
Але із волею навіки повінчався.
Ніс крізь віки червоно-чорний стяг,
Бо вибирав між волею і смертю,
І закипали кров’ю на вустах
Слова, котрі і час не міг істерти.
А потім ще один ти стяг підняв,
Де колір неба й сонця золотого,
Щоби не знала голоду рідня,
В нім колір хліба житнього, святого.
Та знов поповз на тебе старший «брат»,
Щоб найдорожче в тебе відібрати:
Хліб, волю й мир. Цей трьохсотлітній кат
Не був, не є й не буде тобі братом,
Адже кайдани він готує й грати.
Народе мій, ти вистояв – не зник,
Хоч рясно шлях засіяв свій кістками,
Викреслюєш потроху і «язык»,
І дивлячись на тебе, світ принишк,
Весь подивований твоїми вояками.
24.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2020
Подаруй мені, осене, крила,
Аби я піднялася увись.
Доля коси уже посріблила,
У минуле роки подались,
Та від того я не сиротію –
Підкоряю закони життя –
В чистоті дух тримаю і тіло,
Бо ж Землі я і неба дитя.
Подаруй мені, осене, вітер,
Теж крилатий, щоб разом летіть,
Не спішили роки щоб старіти,
І не збилися ми у путі.
Буде сонце нам шлях осявати,
Що намітив з народження Бог,
Серце стане теплом зігрівати,
Щоби в нім розросталась любов.
23.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896512
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2020
Роздяг дерева всюди падолист,
Закутуються ранки у жупани,
Птахи останні в вирій подались –
Так осінь у минуле відступає.
Ридають-плачуть сірі небеса
Дощем, немов холодною сльозою,
Ізблідла дивна осені краса,
І не лякає землю Зевс грозою.
Впізнати важко листяні ліси,
Що гіллям чорним тягнуться угору,
Ялини й сосни – в обіймах краси,
Немов скелети, голі осокори.
Прозорою сльозою застига
Смола на соснах, ніби вишиванка.
П’ють роси свіжі трави у лугах,
Якими пригостили сиві ранки.
Така, бач, осінь у прощальні дні
Тривалого від літа царювання.
І ночі довші, й дні все холодніш,
Й вітрів усе сміліше завивання.
23.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2020
Котить осінь тумани густі
Понад водами, лісом, болотом,
Ставить жовту печать на листі,
Уплітає туди й позолоту.
Умиває холодним дощем
І поля, і луги, і озера.
Під вологим земельним плащем
На поверхню проклюнулись зерна.
То – пшениця – надія села –
Буде їсти що людям, скотині.
Землю, мов рушником застеля,
Осінь – подруга вірна людини.
Зайде гостею в наші сади,
Замилується яблуком пізнім.
Його свіжість також від води.
Небеса вже не гримають грізно.
Чимчикує навскіс до зими
Непокірна характером осінь.
Хай хурделиця ще не димить,
Не цвітуть білим інеєм коси.
17.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2020
Моя мета – служити слову –
Не тим, хто грубо топче честь,
Хто зневажає нашу мову,
У кім злодійська кров тече.
Мета моя – служити гідно
Тим, хто утверджував в віках
Русь-Україну – землю рідну
Від Святослава до Сірка.*
Від тих, хто слав молитву небу:
Сварогу** – Сонцю і Зіркам,
Життя віддав теж за потреби,
Бо до неволі не звикав.
Від тих, по кому дзвони плачуть
І голосища кобзарів,
Хто сміло йшов в ворожу пащу
І за свободу там згорів.
Моя мета – серця будити,
Щоб вистояти нам в борні,
І власних наказать бандитів,
Перемогти Москву в війні!
22.11.2020.
* – Іван Сірко є однією з найбільш легендарних і улюблених історичних постатей козацької епохи,
** – Сварог — верховний Прабог усіх слов’ян, творець Всесвіту. Одухотвореними створіннями у народних віруваннях є і зорі. З ними пов’язана доля кожної людини: коли вона народжується – загорає її зірка, а коли помирає – зоря погасає.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2020
Ненависті вірус Донбас охопив
І до української пісні,
І звичаї, й мову готові втопить,
Не думають, що буде після.
Не може ж горіть Україна віки –
Кінець наближається Раші,
А скинуть облуду з очей гірняки,
Затягнемо всі тоді нашу,
Народну, глибоку, про зраду й любов
До неньки Русі-України,
Усім зрозумілу і любу, дасть Бог,
Згадаєм пісні й Чураївни.
Бо мова – не просто землі святий код,
Де ти і твоя родина,
Бо мова єднає людей у народ,
І наш буде вільним,
єдиним!
21.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2020
Я дякую тобі, мій любий друже,
За те, що жінку ти в мені збудив,
За душу твою щедру, не байдужу,
За почуття, яким нагородив!
Я дякую тобі за ту надію,
Яку в мені навіки поселив,
За ті хвилини, котрим я раділа,
За той вогонь, що серце запалив.
Я дякую тобі за світлі миті,
За таїну закоханих сердець,
За ранки поцілунками умиті,
Які не розгадає і мудрець.
Я дякую тобі за казку ночі,
Яку для мене ти подарував,
За щастя, яким сяють мої очі,
За сказані й несказані слова.
Я дякую тобі і… за безсоння,
Яке пили ми радо кожну ніч,
За те, що я – кохана – «не персона»,
І за кохання наше віч-на-віч!
15.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2020
Хіба дива бувають на Землі?
Питання непросте тобі й мені
Поставило життя. Це ж не в казках.
Тримає людство світ, мов у тисках:
Отож слабкого сильний завжди б’є,
А зраджений розчарування п’є.
Поселиться в душі тоді зима,
Коли порозумінь з дітьми нема,
Й хоч важко заперечити мені,
Але ж дива бувають на Землі.
Ти вчора плакав від дітей і бід –
Сьогодні ж знову любиш грішний світ,
Тоді від них та недругів тужив,
Хоча цього від них не заслужив,
Тепер шануєш більше, ніж святих,
Може, тому, що в світ привів їх ти?
Недавно називав когось бомжем –
Він нині мільйонером став уже.
Було так, є і буде на Землі.
Не знаю, хто нам жити так звелів.
17.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2020
Карбує час життєву кожну мить,
Уписуючи все в свої скрижалі,
І чути звідти, як Дніпро шумить:
То козака в похід він виряджає.
Не раз, не два доводилось ходить
Козацтву, щоб спинить ворожу зграю,
Тож наші землі – боротьби плоди,
І груди мої гордість розпирає.
Коли загляну в сиву далечінь,
Ізвідки проросло й моє коріння,
Молюся мимоволі при свічі:
«Дай, Господи, нам сили і терпіння,
Щоб Україна вистоять змогла
У боротьбі, що тягнеться віками,
Здолаєм таки хижого орла,
Бо ж навчені іздавна козаками!
18.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020
Вітаю щиро, друже, з ювілеєм!
Здоров’я, щастя, миру і добра!
Помітив Вас Господь святим єлеєм,
Тому талантів стільки Ви зібрав.
Вам не байдужа доля України,
Її сьогодні і майбутній день,
Такого не поставить на коліна,
Такий і у біді не підведе,
Живіть собі і нам усім на радість,
Даруйте щире слово і пісні,
Адже потрібні Ваші всім поради,
Душевні, мудрі, милі і ясні.
Нехай життя тече й не витікає,
Мов повновода вічності ріка,
Хай горе Вас ніколи не спіткає,
Ніщо в житті уже не залякає,
Бо вспадкував Ви гени козака!
23.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020
Сьогодні перо моє плаче,
Бо подруги я позбулась,
І світ потіснішав неначе –
Душа моя горем впилась.
Узавтра її поховають,
Так як і належиться , і
Їй ангели гімн заспівають
В осінньо-небесній імлі.
(Артистка Чернігівської обласної філармонії, мати загиблого героя за незалежність України Володимира Близнюка. Людина щедрої доброї душі, незмінна учасниця всіх моїх поетичних презентацій у Чернігові).
День осінній притих –
23-ій день листопада…
Йде душа до святих –
Мати вбитого то солдата…
Вона в вічність іде,
Може, там залікує рану,
З сином спокій знайде…
Але ж рано…
О, як же рано!!!
Їй серце проколов ножем
Донбас…
Йшла до кінця з ним.
Всі ми – цьому свідки…
Чому ж її промінчик рано згас,
Й вуста закрилися уже
навіки?
Закохана у слово і життя…
Чому ж пішла?
Чом відійшла зарано?
Хоч Білорусії вона була дитям,
Несла ж за Україну жінка
рану.
Ця рана – син…
Коханий мамин син.
Її кровиночка,
утрачена надія.
Ця жінка незвичайної краси.
Як же синочку другому раділа!
Уміла вона все і всіх
любить,
Даруючи тепло душі своєї.
Стрічались в соцмережах
щодоби,
Цікавилась здоров’ям і сім’єю.
Тікає у минуле
листопад,
З собою прихопивши
й цю матусю.
По стежці раю їй тепер ступать!
Я ж Богу й вічності
за неї помолюся:
«Прийми її таку,
як вона є:
Усміхнену, хоч болями
розп’яту.
Хай вічним домом рай твій їй стає,
А ми її всі будем
пам’ятати!»
21.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2020
Гарцює осінь всюди: тут і там –
То падолистом, то дощем проллється,
Свої накази роздає вітрам,
Буває, й сонцю раптом посміхнеться.
А як дотрусить яблука в саду,
Яри й долини в марево сховає,
То буде виглядати Коляду,
Тоді вся Україна заспіває.
18.11 2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2020
Воюють там і з мертвими, й живими,
Чи не тому, що розум їх заснув?
Відмовились від них і херувими*,
Бо з Києвом ведуть брудну війну.
Обдурені, осліплі, взявши зброю,
Вони на службі котрий рік в Кремля,
Уроки не згодилися їм Трої,
Свій коять гріх, тож зраджена земля.
На шальках терезів лежить немало:
Їх доля й ненароджених дітей.
Не відають, що їх за дурнів мають,
Й земля їх кров’ю котрий рік цвіте.
Які ж іще потрібні аргументи,
Аби Донбас нарешті вже проснувсь?
Рецепт один і в цім нема секретів:
В однім окопі скінчуймо війну!
18.11.2020.
* – У біблійній символіці — надприродна шестикрила істота з очима на всьому тілі; у християнському віросповіданні — ангел вищого чину.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020
Чому так є і що цьому виною,
Що сонця мало у житті у нас,
Що ми не розминаємось з війною:
Відтятий маєм Крим, горить Донбас?
Чому так є і так допоки буде?
Питання, звісно, це не із легких.
Не для війни народжуються люди.
Чому ж у війнах гинуть юнаки?
Чому? Питань немало виникає.
Невже тісною стала вже Земля?
Чи і Афіну* війни не лякають?
А мо’, й вона на службі у Кремля?!
6.09.2020.
* – грецька богиня війни і мудрости.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020
Життя упертих любить… Аксіома,
Написана і віком, і буттям.
І зайві тут про інше щось розмови.
На все життя цю істину затям!
21.07.2020.
Сльозою горю не поможеш
І лиха нею не заллєш,
Лиш душу вкотре розтривожиш
І зайвий раз печаль зореш.
А щоби горе подолати,
Мобілізуй, мій друже, дух,
Щоби отримав гідну плату,
Той, хто наслав тобі біду!
5.11.2020.
Коли у завтра загубився слід,
І дні, й літа людині вже не в радість,
Й здається осоружним білий світ,
І час завмер, неначе її зрадив,
Період цей найважчий для людей.
Не дай, Господь, тобі там опиниться,
Клястимеш ту годину і той день,
І місце, де колись ти народився.
9.11.2020.
Як іноді далеко ми від Бога,
Коли в нашім житті усе ок’ей,
Не відчуваєм, що душа убога,
Що в когось теж одне життя й гірке!
16.11.2020.
Життя людини славиться не віком –
Корисним ділом й пам’яттю людей,
Чи добрим був для інших чоловіком,
Що світу залишив своє і де.
17.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2020
Сонце, ніби дивовижне бра,
Світло з вишини дарує краю,
Той, немов би жовто-синій рай,
Де струна осіннє соло грає.
П’ють водицю верби із ріки,
Віти опустили сумовито,
Стан у них у кожної крихкий,
Платять річці гіллям власне мито.
Стеле осінь стежку до зими
З падолисту й моху-оксамиту,
Загубила в літечку громи,
Личко в росах не забула вмити.
Скоро осінь фініш свій мине,
І її запросить в гості грудень,
А скінчиться жовте «муліне»,
Він для себе біле роздобуде.
15.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2020
Подаруй мені, осене, казку,
Де навколо все в теплих тонах,
Бо душа прагне сонця і ласки,
Щоб розквітла красою вона.
Подаруй мені пізнє кохання,
Хай дуетом воно заспіва,
Це моє потаємне прохання:
Захмеліє нехай голова.
Подаруй мені, осене, щастя
І того, з ким його смакувать,
Будем пити його, мов причастя,
Залоскочуть най душу слова.
Подаруй мені зоряний вечір,
Що зорітиме тільки для двох.
Будуть сипатись зорі на плечі,
Й запалають серця у обох.
17.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895512
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2020
Запроси мене, осене, в ліс,
Як настане пора падолисту,
Де немає слідів від коліс,
Не гойдається вітер в колисці,
Де в задумі старечій дуби,
Від глибокого віку німіють,
Може, де й поховались гриби,
Але я їх знайти не зумію.
Я красою осінньою вп’юсь,
Розчинюсь у пожовклім листочку,
В гами осені вся переллюсь
І навіки залишусь в лісочку.
Стану мавкою там назавжди,
Синьоокі стрічатиму весни,
Тільки ти мене швидше веди
Через міст підвісний через Десну.
14.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2020
Постукав ранок пташкою в вікно,
Тож я його стрічать на ганок вийшла.
Залитий схід малиновим вином,
Мов наречена, вся розквітла вишня.
Німа, я споглядаю цю красу,
Хоч почуттів по вінця в собі маю.
А ранок вішав на листки росу,
Котру вони, немов святу, тримали.
Аж ось і сонце жовто-золоте
Прорвало неба край, вином залитий,
Завдання воно має непросте:
Зігріти все, що росами умите.
14.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2020
Коли стрічаю я малих дітей,
Душа моя радіє мимоволі:
Це ж українська нація цвіте,
Котра ніколи не зречеться волі.
За неї падали в усі часи кістьми,
В ГУЛАГах умирали у кайданах,
Морози знали і Сибірської зими,
Гнили, як мили злото в Магадані,
Не спали місяцями на Майданах,
Але не став народ сліпим, німим.
За волю і сьогодні йде війна,
Де «на нулю»* – відважні патріоти.
Скільки ж крові вже випила вона,
Поки спинили, врешті, ми забродів!
Дивлюся на дітей малих я і
Народжується у душі молитва:
«Пошли нам, Боже, мир на всій Землі,
Бо ж надто кров’ю вже вона полита!»
12.11.2020.
* – на передовій.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2020
А хто сказав, що легко жить з коханою,
Коли її схолола вже душа,
В тобі ж горить кохання, не стиха ніяк,
І роки, мов заведені спішать?
А хто сказав, що легко буть коханою,
Коли в душі обранця згас вогонь,
І слуха темна ніч твоє зітханнячко,
І відректись не можеш від свого?
А хто сказав, що легко буть коханою,
Подружній усвідомлюючи гріх,
А вдома дітки ждуть, геть занехаяні,
І розуміння: з ними – твій поріг?
А хто сказав, що легко стать коханою,
Коли супроти себе треба йти,
І від людей, і від дітей ховаючись,
Хоч знаєш: не надійні ті мости?
А хто сказав, що легко жить, кохаючи,
Коли навколо – болю океан,
І хвиля хвилю б’є, не затихаючи,
Й думок проходить цілий караван?
11.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2020
Пшениці давно відколосились,
Підставля боки тепер стерня,
Ластівки у вирій не спізнились,
Плакала за ними теж земля.
Опустила осінь крила жовті
На ліси зелені і гаї,
Серпень одягнув востаннє шорти
Й попрощавсь із клином журавлів.
Ще вітри не надто норовисті
Добігають до мого села.
Стеле осінь килими барвисті,
Небо ж сірошаллю обняла.
14.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2020
Є міста з джерелом позитиву –
Там душа торжествує в теплі,
Люди мов упиваються дивом
І сильніші від того в крилі.
Мою ж душу Чернігів бентежить,
Бо, здається, утрапила в рай,
Горда, що до містян я належу,
Та й енергія б’є через край.
Тут нема хмарочосів-висоток
І буденної сірості теж,
Особливі тут люди й красоти,
Дум щоденно стрічаю кортеж.
Я люблю тихі парки й алеї,
Кожен кущик готова обнять.
Тут дівчата, немов королеви,
Юнаки-козаки – їм під стать.
Споглядаю Чернігів вечірній
І удень, коли сонце сія,
І любов свою щиру, дочірню,
Я засвідчую власним ім’ям!
7.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020
Зберу у жмут не колосочки жита –
Слова, де є і біль лихих століть,
І зерна, сонцем-росами налиті,
І силонька праотчої землі.
Складатиму у вірш їх обережно,
Щоб не розхлюпать свіжості їх чар,
Поводить себе з ними буду гречно,
Бо ж натерпілись зла від яничар.
Немов дітей, голубити їх буду,
Тулитиму до серденька-тепла,
Й вони святу любов у ньому збудять,
Щоб патріота в венах кров текла.
29.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020
У осінь наші роки подались.
Під ними ж – лан (життєве наше поле).
Колись іти ми разом поклялись,
Й веде обох нас вірно наша доля.
Немало пережито у путі…
Звитяги теж траплялись, хоч нечасто,
Та головне пізнали ми в житті:
Яке на смак людське звичайне щастя.
Нас гартувала доленька обох,
Й засвоїли ми непросту науку:
Здолає все-усе в житті любов –
Вгамує біль утрати і розлуки.
11.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2020
(Побачила у фейсбуці фото, на якому зображено розстріляний портрет Тараса Шевченка (Слов’янськ. 2014 рік). Не могло це не сколихнути мене, тому воно й вилилось в рядки вірша).
Стріляв у нього сепар неспроста…
Не знаю: помста це чи божевілля?
А мо’, тому, що сила слів свята?
Не зрозуміть душі це здичавілій.
Стріляв у серце і поміж очей.
Шевченко ж сміло дивиться на вбивцю…
Невже того сумління не пече,
Хто Україну зрадив кровопивцям!
Підспівує сепар тим, хто в Кремлі,
Піднявши проти України зброю.
Болить від того людям і землі,
Адже москаль на шмаття її кроїть.
Заглянуть в очі хочеться мені
Тому, хто в серці має скалку льоду.
Невже він так уже осатанів,
Що викреслив себе з свого народу?!
15.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2020
Будить сонце жовтооке
Сіро-синю рань,
В груди радість б’є потоком –
Уставать пора.
Дзвонять трави кришталями –
Роси у лугах –
Йде лісами і полями
Осені нога.
Заколисує тумани
Течія Дніпра,
Запросила й до лиманів
Осені пора.
В золотих стоять корсетах
І гаї, й ліси –
Люблять пору цю поети –
Співаки краси!
13.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020
Позичу я у осені ключі,
Щоб відчинити двері в надвечір’я,
Й писатиму удень і при свічі
Пісні і вірші про любов дочірню
До України й матінки-землі,
І про велике значення родини,
Про хліб і сіль до нього на столі,
І про буття у світі цім людини.
Про шепіт хвиль у голубій Десні
І про кохання неповторне, вічне,
Коли йому і груди затісні,
Про силу його дивну і магічну.
Із висоти моїх осінніх літ
Порину в казку юності своєї,
Де особливий щастя дивоквіт,
Де сад радів і заздрив солов’єві.
Там ти і я під ніченьки крилом
Шукали щастя нашого підкову,
Ловили зорі в лузі за селом…
Таке не забувається ніколи.
10.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020
Фліртує осінь з ніччю, краде й день;
Вплітає ранкам в бороди тумани.
Як вечір казку зоряну спряде,
То небо розпрощається з громами.
У гай і ліс навідавсь падолист,
Йому зраділи і земля, й грибочки,
Пташки давно у вирій подались.
Лякає тишу дятел молоточком.
Галдить у полі чорне вороння,
То черв’яком смакуючи, то соком.
Частенько вітер верби розпина,
Трясуть хвостами змерзлими сороки.
Поля таки докликались дощів,
Тож хвастають тепер озиминою.
І радісно господаря душі:
Дасть Бог, хліба стоятимуть стіною!
11.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2020
Горить Україна в російськім вогні,
І гинуть у нім найкращі…
Донбас опинився в золі і багні,
І Крим заграбастала раша.
Горить 7-ий рік… Там – вогонь до небес…
Згубили єднання родини…
Мовчать США, Будапешт і ЄС,
Згвалтована совість людини…
Горить Україна… Горить із людьми…
Таке не забудеться зроду…
Уже не повернемось ми до тюрми.
Прозріли і інші народи…
Горить Україна… Пала її схід,
Та раша нас ні, не здолає.
Її зневажає увесь білий світ.
Загарбницю й Бог покарає.
13.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2020
Люблю, як осінь цідить за вікном
То дощ, то мряку у таріль імлисту.
Той монотонний спів у жовтім листі
Мене чарує й чарував давно.
Коли сивіє неба мокра шаль,
Якій немає ні кінця, ні краю,
Тоді у вірші я слова збираю.
Й кайфують моє тіло і душа.
5.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2020
Коли весняно-літня суєта
Благає час, аби перепочити,
В природі листя жовкне й обліта,
У школах діти починають вчитись.
І потечуть невпинно сірі дні
І ночі надто довгі, темноокі,
І ранки кожен раз все холодніш,
Вчуваються й зими далекі кроки.
Уписує все час у календар,
Там жовтень грудня не переганяє:
Після Покрови прийде Коляда –
Це кожен українець, певне, знає.
А пройде Новоріччя і Різдво –
Доточить сонце день на пів-аршина,
Побільшає в зими тоді тривог,
Отож теплішу вдягне кожушину.
11.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2020
Світ божеволіє, напевне,
Якщо зерно людське втрача.
Не просто люди йдуть – то перли –
Від вченого – до сіяча.
Йдуть, повторитись аби знову,
Мо’, й через кілька поколінь.
Їм важко жити без любові,
Якої мало на Землі.
То в хаосі, то у болоті
Люд копирсається роки,
Свічки запалює скорботи.
Сусіди, друзі, як вовки.
Знецінені сумління, віра,
Не в моді церква, божество.
Утрачена багатству міра.
Людини попране єство.
Світ божеволіє… Жахлива
Ця істина турбує всіх,
Бо й доброта вже не важлива.
Забуло людство і про гріх.
«Спинімось, – хочеться кричати, –
Якщо ми любимо цей світ,
Нам є що, люди, утрачати,
У війнах губимо свій квіт!
Невипадковий, мо’, й COVID!?»
4.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020
Куточок раю на землі,
Що сонцю поклонявсь віками,
Лісів – стіна, моря полів,
Трудящі люди, нелукаві –
Це все Чернігівська земля –
Коріння тут Русі й сарматів,
В молитвах згадана й піснях,
Твоя й моя це друга мати.
Куточок раю, що розквіт
Добром під Божими руками,
Озер – невидимо й боліт,
Десна і Снов течуть роками –
Це все Чернігівська земля,
Сльозою й кровію омита,
Своїх дітей благословля,
Купає сонце в оксамитах..
Куточок раю, де є слід
І Феодосія, й Мстислава,
Русалок, мавок дивний світ,
Й козацька невмируща слава –
Це все Чернігівська земля –
Коріння тут Русі й сарматів,
В молитвах згадана й піснях,
Твоя й моя це друга мати.
9.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894673
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020
Колись Бог щастя наділяв жінкам –
Запрошував для цього їхні долі,
Аби не запізнилася якась,
Пророчив їй суцільну невідомість.
Багато хто шукає щастя слід
І пошуки його таки не марні:
Настирливих, бач, поважає світ,
Та й Бог у полі зору їх тримає:
Для діток має в’язку казочок,
А душу жінки ласкою зігріє,
Буває, кине й щастя вузличок,
Хвилюється, чи розв’язать зуміє.
9.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020
Читаю казку осені не вперше,
Стрічаю в ній щоразу щось нове.
На цей раз шле вона мені депешу
Подарувати слово їй живе
І про красу нових її полотен,
І про нові симфонії дощів,
Про звуки загадкові із болота,
Які тривогу сіють у душі,
Про сни осінні, довгі і пророчі,
У них загадка схована буття,
І про туманів сіре мокре клоччя,
І про життя й часу невороття.
Я ж посміхнусь їй приязно споквола
Та й заходжуся відповідь писать:
«На все існує в світі Божа воля,
Тому і вічні музика й краса!»
7.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020
Я півжиття тебе шукала всюди,
Ні часу не шкодуючи, ні ніг.
Стрічалися в дорозі різні люди.
Долала шлях частіше по стерні.
І все ж зустріла, дякуючи Богу,
Тепер ідем життям рука в руці.
Серця осяяні, мов сонечком, любов’ю.
Й сльозинка щастя мліє на щоці.
Позаду в нас – невдачі й перемоги,
Попереду – незвідані путі.
Несем одну на двох за всіх тривогу,
Й не заважає це нам у житті.
4.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020
Немало свят сьогодні в Україні,
І мови та писемності є день!
Пробилось наше слово крізь руїни
Й почесне місце в світі віднайде.
Продукт не одного це покоління,
Переливався з вуст він у вуста.
Декрети-заборони і гоніння –
Усе здолала мова ця свята.
Земля, народ і мова – триєдиний
В усі часи життєвий аргумент.
Із ним громадянин ти і людина,
Й перо – незмінний Божий інструмент.
Допоки це в гармонії існує,
Допоки й мова наша ще жива.
Із нею у майбутнє ми веслуєм,
Нам сам Господь ворота відкрива!
4.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020
Я вишию долю Вкраїни
У серці – не на полотні,
Сховаю у нім біль руїни,
Згадаю, хто впав у війні.
Та доля, мов житечка поле,
Де поряд колосся і мак.
Така землі вишилась доля,
Гірка і солона на смак.
Гірка, бо зросла полинами,
Солона від поту й крові.
Жита ж корчували цунамі,
А поряд зростали нові.
Я вишию долю хрестами,
Сльозою розбавлю жалі,
Й шептатиму в тиші устами
Молитву про мир на Землі.
6.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894408
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2020
[b](7.11.2020. у Російсько-українській війні на Луганщині загинув 20-річний боєць 80-ої аеромобільної бригади ВСУ Олег Свинарик).[/b]
Стогне болем осіння струна…
Листопад лист дотрушує з вітів…
Забирає синочків війна…
Знов один не вернувся ізвідти…
Слова гіркі у горлі застряють …
Знов сни втечуть… Душа це відчуває…
Чому на Мінськ знов сепари плюють,
А мат(Демиденко).ері своїх синів ховають?
І серце стогне, ніби у тисках…
І жаль пече… Пече немилосердно.
Утратили такого козака!
Мо’, й нагорода жде його. «Посмертно»…
Йому ж – лиш 20. Тільки 20 літ!
Чи на війні осліпла його доля?
Чому застряв у війнах білий світ
І вічним дефіцитом стала воля?
Душа ж моя, покраяна, кричить:
«Допоки діти наші будуть гинуть?
Допоки матері, сльозу п’ючи,
Холодні обійматимуть могили!?»
Не знаю, чи почув слова ці Кремль,
І чи почули матері російські,
Та знаю, біль наш час не перетре.
Ми ж перемогу матимем без Мінська!*
7.11.2020.
* – В цьому місті засідає тристороння група по врегулюванню конфлікту на Донбасі.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2020
Покотилось літечко вдалечінь,
Соняхово сонечку посміхнулось,
Зодягло берізоньці дукачі*,
Яблуками, грушами вниз сипнуло.
Росами ранковими упилось,
В тополинім гіллячку погойдалось.
Та й у осінь нищечком подалось,
Де щодня потрошечку холодало.
5.11.2020.
* Дукач – українська жіноча прикраса у вигляді підвіски-медалі, яку дівчина пов'язувала на ленту серед інших шийних прикрас.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020
Там, де ліси, мов храми буйнолисті,
Тримають предковічні небеса,
Десна купа їх в зоряній колисці,
І вал також на хвилях колиса.
Стоїть Чернігів – велет сивочолий,
Історія його – в його хрестах*.
Із ними він живе не від учора,
А ще і в давніх сказах і вістях.
Чернігове, мій посивілий граде,
Тобі і сивина ця до лиця,
Ти пам’ятаєш істини паради,
Вшановуєш героя і митця!
Ти біль пізнав ворожої навали
І шепіт хвиль у течії Десни.
Нема в світах ніде такого валу!
А може, ти мені лише наснивсь?!
Чернігове, ти серця мого пісня,
Вона гучніш за співи солов’їв.
У грудях їй і солодко, і тісно,
І гірко від синівської крові.
Вони за волю, як один, устали,
Щоб зупинити промосковську рать.
Їх сотні вже зійшли на п’єдестали,
І з неба будуть ворога карать.
6.11.2020.
* – Чернігів – місто з тисячотрьохсотлітньою історією, де збереглося чи не найбільше церков і храмів в Україні.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020
Сльозою горю не поможеш
І лиха нею не заллєш,
Лиш душу вкотре розтривожиш
І зайвий раз печаль зореш.
А щоби горе подолати,
Мобілізуй, мій друже, дух,
Щоби отримав гідну плату,
Той, хто наслав тобі біду!
5.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020
Заколисує осінь печаль
У зеленій вербовій колисці,
На кленових обвислих плечах
Помаранчевий вельон* із листя.
Сіро-синьо цвіте далина,
Вже застигла в німоті осінній.
Сплять вітри у сухих полинах,
Їх загнало туди моросіння.
5.11.2020.
* – легке, звичайно довге, покривало з тюлю, серпанку, шовку або мережива як весільний головний убір нареченої.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020
Заблукала осінь у тумани,
Закотилась даль у сивину,
Не гуркочуть небеса громами,
Запахи п’ють пижми й полину.
Німота дрімає у дібровах,
Утопились трави у росі,
Все частіше ранок супить брови,
Мул шукають ситі карасі.
І кущі, й дерева напівголі.
Осінь, хоч і пізня, чарівна,
Коли сонце жовте, напівкволе
З марева густого вирина.
9.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020
Прокотивсь листопад над землею,
Віддзвеніла степів далина.
Ще поля не усі під ріллею,
Луг п’янів у сухих полинах.
Кволий ранок розміреним кроком
Йшов і день новий ніс до людей.
Став застиг у думках сірооких,
Не помітивши й листя руде.
Розчепіривши пальці в долоні,
Він губив сиві краплі дощу,
Стежка плакала в мокрім полоні
Під галуззям старим споришу.
14.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020
Запитати хочу я у осені
Про її кохання з диво-росами,
Що осінні умивають ранки,
Створюють небачені серпанки.
Осінь раптом трохи зашарілася,
Як зі мною й сонечком зустрілася:
"Хай не висихають диво-роси,
Бо жовтіти стануть мої коси.
Заплету у них я сонця промені,
Нанизаю калинові спомини,
Ще багатші стануть мої коси,
Збережу для них ранкові роси.
Замилуюсь і красою-вродою,
Вітром полечу над чистоводами…"
Осінь запитати я ще хочу,
Чому в неї довгі темні ночі?
"Хай же довше відпочине сонечко,
Золотом укриє землю-донечку,
Відпочинуть після літа люди,
Цю красу ніколи не забудуть"
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020
Давно-давно було це в нашім з вами краї…
Події ці і досі серце людям крають:
Ще не топтали наші землі і монголи,
Степи безкраї розляглися всюди голі,
Та вже були тут давні невеликі села,
Трудящі люди, а ще звичаї веселі,
Біленькі хати, в них дахи були з соломи,
Поля воли орали, що не знали втоми.
А ще такі, як намальовані, дівчата,
Готові вранці сонце в полі зустрічати,
До всього вмілими і щедрими руками,
Що прикрашали хати рушниками.
Зварити і спекти – усе вони уміли,
У косах – стрічка й квіточка стриміла.
На шиї в кожної із них цвіли дукати –
Таких дівчат у цілім світі пошукати.
І внадився сюди крилатий Змій, жорстокий,
На чоловіка схожий був він, повнощокий,
А замість пальців на кінцівках сильні кігті.
Він міг літати, повзати, ходить і бігти.
Тож до тих хат, сільських, він прилітав частенько,
Поки намітив двох дівчат собі, гарненьких:
Одна із них – струнка і горда – це Тополя,
Завжди із батьком працювала в чистім полі.
А другу дівчину Вербиченькою звали,
Покірна й ніжна, саме в воду заглядала,
Як Змій летів. Спустився до водиці,
Схопив за стан тендітну й гарну ту Вербицю,
Своїми кігтями притис до свого тіла –
Звивалась, плакала, та з Змієм все ж летіла,
Аж поки опинились у Зміїнім домі,
Не був тепер для неї шлях назад відомим.
Знесилена і змучена, вона упала
І воювати з хижаком не стала,
А той летів уже на заповітне поле,
Схопив так само й дівчину Тополю,
Приніс додому в кігтях, у страшних, зміїних.
Вогонь щоб розвести, пішов рубать поліна.
Дівчата пильно глянули і здогадались –
Втекти від злого Змія щиро присягались –
Тихенько вибравшись, тікали швидше вітру,
Та доганяли їх і Змій, і слуги – відьми.
Прощатись з волею дівчата не хотіли,
Тож здатними були вони на всяке діло:
Вербичка-дівчина лиш до води нагнулась,
Як раптом деревом-вербою обернулась,
Свої покірні віти низько опустила.
Тополя, бачачи це все, заголосила:
О, сонечко моє, ласкаве, тепле, миле,
Не зможу я втекти, бо дуже вже втомилась,
А вороги мої женуться і вже близько,
Врятуй мене, я на землі живу так низько.
І враз до неба виросла струнка тополя,
Над нею сонце, небо, вітер, поряд – поле,
Під нею – мертві впали Змій і злющі відьми.
І, мабуть, би ніхто уже про це й не відав,
Та бачив все це з піднебесся вільний вітер.
Він полетів через степи і води, й поле,
Всім розповів про чарівну й струнку тополю,
Що так росла-тяглась до Сонця й Неба вгору,
Яку не схилить вже, мабуть, ніяке горе,
І про крихку вербу – води подружку вірну,
Її тендітні віти й доленьку покірну.
Літа давно втекли ті у минуле сиве,
Дерев таких у нас багато є красивих.
Тополя і верба – два символи країни,
Моєї рідної святої України.
Й хоч дуже не проста була і є в них доля,
Вони живуть-ростуть, не корчаться від болю,
І тішать землю ще співцями-солов'ями.
Хто зна, може, тому й назвали нас слов’яни?!..
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893983
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020
Ніхто не зна, де позолоту
Шукає осені пора,
І добавля усім роботи,
Чом день раніше догоря.
Та добре нам усім відомо,
Що осінь – фініш на шляху
Для всіх, хто працював для дому
В годину добру і лиху,
Весну хто використав плідно,
В гаряче літо не дрімав,
Тих осінь нагородить гідно
Своїми чарами всіма.
14.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
Давно гуля в діброві падолист,
І суховії в безвість подались.
Ключі лелечі в небі прокричали,
Багатші стали річкові причали.
Калині вітер ягід нанизав,
Униз червона скапує сльоза,
Коли пташина клюне зпересердя.
А ось павук сховавсь аж до осердя.
У зграї збились гамірні шпаки,
Не хочуть край свій залишать такий.
І соромно кущам рясного глоду,
Бо голі зовсім. Скоро – непогода.
23.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
О жінко! Ти правічна таємниця,
Яку іще ніхто не розгадав:
То ніби неприборкана тигриця,
То долею впокорена ягниця,
То легкокрила недосяжна птиця,
Котру ані купить, ані продать!
О жінко! Ти рабиня і богиня,
Ти світло для подружнього життя,
В сімейнім возі – щира колегиня,
В палатах владних – горда герцогиня,
Та місія твоя завжди свята.
О жінко! Вічне джерело ти ласки.
У грішнім світі іншу маєш роль:
Повести вмієш у незриму казку,
Сховати холод свій під теплу маску.
Тобі служити ладен сам король.
29.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020
Розіп’явши крила, плинуть весни,
Роки мої вірно несучи,
Не один раз крига в річці скресла,
Не дає можливості спочить…
Поряд мене плине моя доля,
Зодяглась у різні кольори.
Шлях її відомо-невідомий.
Я ж в обіймах зрілої пори.
Сивиною ледь чоло розквітло,
Зморщечкою доленька лягла,
Та не розлучається зі мною,
Плин почавши з рідного села,
Де «ку-ку» зозулі особливе
Й понад ставом саду дивоквіт,
Де дитинство, бідне і щасливе,
Проводжало в загадковий світ.
5.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020
Вже осінь починалася,
Земля в дощах купалася,
Калина з теплим літечком
На цілий рік прощалася:
Чистенько умивалася,
Під сонячним проміннячком
Із дубом сперечалася:
- Це я – царівна осені,
Хоч і не жовтокоса я,
А ти стоїш, задумавшись,
Старезний дідуган.
Хоч листя ще тримається,
Плоди всі обсипаються,
В густій траві заплутавшись,
Чекають на туман.
Тут осінь аж заохала,
Бо дуб дививсь закохано
На ту рясну калиноньку,
Що сперечалась з ним,
Сказала йому правдоньку:
- Тебе чекає зрадонька,
Калина – твоє лишенько,
Добавить жовтизни.
Та всі глухі закохані,
Усі сліпі закохані,
Бо чути й бачить хочеться
Всім люблячим лиш те,
Чого в житті бажається,
То ж радо все прощається,
І рани швидко гояться.
Пояснення просте:
Кохання!!!
31.08.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020
Заблукала осіння пісня
У розкішний ще літній сад
Та й злякалась: – Чи я не пізня?
Чи то стиглі плоди висять?
А вони, як почули осінь,
Соромливо кивали їй.
Поки стали вже стиглі зовсім
В неповторній красі своїй.
То вітрець задзвенів у шатах
Між рум’яних смачних плодів,
Не хотів, мабуть, їх лишати.
Як же він їм усім радів!
Рання осінь – це пізнє літо,
Де ще зелень чарує світ.
Вітру довго іще дзвеніти
Серед саду розкішних віт.
18.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020