| Сторінки (26/2516): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Незрозуміло я́кось живемо́:
за мир уже потрібно воювати,
свою красу тепер продаємо́,
аби любов надалі купувати;
працюємо постійно, спину гнем
за кошти, потім щоб відпочивати;
охоче за здоров’я тру́ту п’єм,
а за життя потрібно... убивати.
31.10.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2026
Пітьму розрізали ракети,
злетіли з «осами» «джмелі»,
коротка черга з кулемета –
черговий вибух у імлі.
На місці хати – попелище
і душі линуть до небес,
а канонада – усе ближче,
все скаженіє лютий пес.
Триває боротьба із катом,
снуються нерви у косу́
і дзиґу крутять циферблатом
шалені ножиці часу́.
27.10.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2026
Недільний ранок здивував неждано,
як спалахнули сотні тисяч книг…
Ховала щільно квітнувші каштани
завіса диму і політінтриг.
Мовчали сумно пересохлі крани.
Застиг Дніпро, закутий у граніт.
Спішили всі: студенти й ветерани,
аби спасти історії політ.
Але кордон із міліцейських круків
нікого з них не пропустив туди.
Літав по місту присок першодруків
і танули минувшини сліди…
Дивились сумно Золоті ворота,
як попіл слова землю укривав.
Доволі мав негідної роботи
імперських КДБешників анклав.
Горіли фосфор, книги і світлини,
світили палко плівок негатив –
випалювалась пам’ять України,
усе, що попадало в об’єктив.
І нині Україна під прицілом,
імперії проклятій – ласий шмат.
Вона у кожне серце підло цілить
і невимовно скаженіє кат.
Культура наша – нації основа.
Вона в окопі знову і в тилу,
а перш за все – історія і мова,
провідники крізь непроглядну млу!
17.10.2026
[i]* Спомин про підпал вранці 24 травня 1964 року Державної публічної бібліотеки АН УРСР (нині Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, яка тоді знаходилася на вул. Володимирській, 62).[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2026
У пошуках мани́ життя минає
між привидів, фантазій, маячні…
Все ближче наша подорож до краю
усупереч панічній метушні.
Ми носимо у ду́шах порожнечу,
що тільки віддзеркалює пітьму.
Кругом одні пророки і предтечі,
але нуртують тисячі «чому»…
Чому укрита маревом дорога
із обіцянь, невидимих чудес?
Розгледіти чому не можна Бога
крізь міражі палаючих небес?
Чому знанням альтернатива віра,
коли усе життя – одна лиш мить?
Невже то сенс і що тоді сатира,
а Бог, якщо він є, чому мовчить?
В кінці нікому не минути краху,
принаймні тіла не спасти свого.
Ми створюємо ідола зі страху
і богом нарікаємо його.
Побільшало земної коловерті
і марноти́ в життєвій боротьбі…
Це партія у шахи – гра зі смертю.
Чи вдасться її виграти тобі?
Останнім часом все сирена виє…
То супровід уже всього життя?
Лиши́лися нам віра і надія
у світі цім – найвищі укриття?
У всякого своя Голгота, плаха
і ли́ше віра житиме в віках.
Ми граємо із Вічністю у шахи –
хай не здригнеться кожного рука!
17.10.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2026
Ми говоримо різними мовами
і такими довіку нам буть.
За словами, на вид кольоровими,
замаскована дійсності суть.
Під обгорткою вельми пістрявою
бракне серця, не лише душі.
За погордою надто поставою
проглядаються плями іржі…
Ти себе уявляєш конструктором,
що тримає в руках часоплин,
чи відомим зага́лові скульптором?
Та навколо не все пластилін!
Тебе ваблять прийоми і раути,
це уже для усіх не секрет.
Не марнуй ані сил, ані часу ти –
не богемний я, певно, поет.
Як завжди епатаж, знову спогади…
Що ти хочеш мені довести?
Тож віднині, при зустрічі – поглядом
тільки й можу тебе провести.
28.09.2019
[i]* Досить відомій в миколаївських богемних колах кобіті Г.Д.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2026
На вид вона довершено-прекрасна:
струнка, яскрава, усміх на вустах.
Мов ялинкова чарівна прикраса –
легка, срібляста і така ж пуста.
29.09.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2026
Принцеси різні є – напевне знаю.
Буває, вип'є з тебе стільки соків,
що, знявши лати, сядеш і гадаєш –
навіщо все ж дракона ухайдокав?.
14.12.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2026
«Маяки» уже не спрацювали,
бо прийшов фантазіям кінець,
а ефект кіннотної навали
розчинився в часі нанівець.
Вже не гріють усмішки із фото,
неймовірних обіцянок дим
і словесна маячня-турбота,
і «пісні» про мамин «шикидим».
У житті трапляється нерідко –
істина ховається за мить.
З пелюстка́ми чарівни́ми квітку
схилишся понюхати – смердить.
19.09.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2026
Зорі́ють зорі у небесній висі –
такі блискучі, що гірський кришталь.
Десятки, сотні тисяч дармови́сів
закручує галактика в спіраль.
Усе у світі крутиться по колу.
Усе – одна велика карусель!
Летять зірки з планетами навколо.
Хто розкрутив ту ве́личі модель?
Куди летять, а головне – навіщо?
В безмежний Всесвіт, у пітьму віків?
Лише космічний вітер хижо свище,
здуває пил часу́ з материків.
Кида́є в коловерть зори́н отари,
закручує торнадо у вузли.
І маякують радіопульсари
про чорні діри з чорної імли.
Усе живе своїм життям аж доти,
допо́ки в русі неозорий світ,
але й без то́го вистачить роботи
на швидкокрилі кільканадцять літ.
19.09.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2026
У жовтні вкотре повернулось літо,
розквітнули кульбаби восени.
Ганяють бджоли знов несамовито,
щоб зарядитись драйвом до весни.
Не палить сонце, але добре гріє,
полізли після дощику гриби,
рудий котисько на паркані мліє,
осіннє рівнодення у доби.
Пливе навколо пишна павутина
і навіть повернулись ластівки,
та скоро все ж опуститься куртина,
покаже листопад – хто він такий!
18.09.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2026
[i]«Весь світ – театр,
а люди в нім – актори»
[b]Вільям Шекспір[/b][/i]
Не всім нам буде вісімдесят три.
Не всім нам буде навіть тридцять вісім…
На всіх не стане часу дармови́сів:
життя – це суміш суті й мішури́.
Відомо тільки у небесній висі,
кому коли виходити із гри.
Буває, хутко гасне долі бра,
чогось і зрозуміти не встигаєм,
але вона нікого не питає…
Скінчився час – до виходу пора!
І хай там серце як не калата́є,
життя – доволі безсердечна гра.
Пово́димося ніби божества́,
гадаючи, що будем жити вічно,
та часом все обернеться трагічно –
нескі́нченою ли́шиться глава…
Тому скажу, можливо, символічно:
життя людське – всього лише канва.
Воно завжди у кожного своє:
мутне в одного, в іншого – прозоре,
а хто які там ви́шиє узори –
вам не сказав би й сам Лавуазьє!
Тому не варто зневажати гри –
не всім нам буде вісімдесят три.
18.09.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2026
Осінній ранок, тиша, гладь морська.
Не ворухнеться ні найменша гілка.
Ласкавий сонця погляд з-за ліска
і лагідно озветься перепілка.
Десь голуб щось голубці туркоти́ть.
«Угу, угу», – вона йому вурко́че.
Повітря свіже, гори і блакить,
подихаєш і їсти не захочеш!
Які прекрасні вересневі дні,
як ніжно, оксамитом стелять хвилі,
форель ліниво гріється на дні,
а там троянди ніжаться на схилі.
Замовкла дискотек шалена гра,
салюти відлунали літнім громом:
відпусток закінчилася пора –
нарешті всі поїхали додому.
Чи долю уявляв отак свою,
що зрештою блукати доведеться?
Боюся ворухнутись – я в раю!
Прислухався – ні, серце іще б’ється.
18.09.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2026
Гуляє жовтень опустілим пляжем
і жовте листя сипле на пісок,
а серед бурштино́вого плюма́жу
тримається ще зе́лені мисо́к.
Сосновий бір, оставлений в облозі
полів пастельно-теплих кольорів,
усу́переч блідій осінній прозі
ще зеленіє і о цій порі.
Все тулиться до літеплі́ні моря
під тихий шепіт бірюзових хвиль
і та земна ідилія «лавсто́рі»
прослалася уже на сотні миль.
У край тепла пішли весна і літо,
сезон відпусток вектор поміняв –
чекає інша половина світу,
та свій вони залишили анкла́в.
Тож за пів року без ажіотажу
до неба знов полине колосок,
а нині – осінь в бронзи антуражі
і оберіг – смарагдовий лісо́к.
17.09.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2026
[i](або сповідь маріонетки)
[/i]
Ішли у справах ми у різні боки.
Ти повернулась, глянув я услід
і так поволі, ніби ненароком,
стосунків наших зав’язався плід.
Привабливий – ну, просто насолода,
а заборона – додає смаку.
Як помідор, що тільки із городу!
У казку не порине хто таку?!.
Але світило сонечко недовго,
над сценою повиснули хмарки.
Дороги наші розійшлись надовго,
лишивши поцілунків смак гіркий.
Тепер лежу, закритий у шухляді,
в театрі – лиш свавілля і терор.
Але Мальвіна нині у культраді,
а заправляє, звісно ж – Помідор.
16.09.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2026
Ти створена із радості та блиску
із пахощами кави і меді́в!
Ще чу́йкою шаленою до зиску,
уяви моря, бе́зміру світів.
Ти зіткана із лагідності сонця,
поривів вітру, покладів жаги́.
Беззахисність у тебе в охоронцях,
а про запас – спокуси ланцюги.
Але коли й того не вистачає,
іде у хід обов’язків тавро́.
Нектар стосунків гі́ркне молочаєм,
сімейна чаша вмить стає цебром.
Усе планиду гудиш до знемоги
і знову чути – в серці вже зима,
але кохання хочеться палкого…
А здатна ти любити ще сама?
15.09.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2026
Скучаю за тобою, моя люба,
усе частіше сумно на душі.
Кусаю зра́ння пересохлі губи,
коли не тішать ночі бариші́…
Уже не гріє серце позолота
насичено-осінніх кольорів.
Єхидно визирає із-за плоту
лукавий смуток зимніх вечорів.
Хоча холодний вітер люто дмуха
і засипає листом серця сад,
нехай чекає біла завірюха,
а краще – повертається назад.
У кухлику парує свіжа кава,
розріджує думо́к суцільний дим.
На обрії ура́нішня заграва
дарує мрії серцем молодим.
11.09.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2026
А думав ти, великий чоловіче,
навіщо завітав у білий світ?
Говорить що тобі сумління віче,
який залишиш після себе слід?
Чи так потрібні ранги, гроші, слава,
аби відчути щастя у житті.
Чим є тобі країна і держава?
Ну, а сімейне коло – поготів!
Чи думав ти, що скажуть діти, внуки
про твій земний неоднозначний шлях?
Не принесуть твоїм близьким розпуки
твої учинки на буття полях?
Подумай ти, звичайний чоловіче,
чим є для тебе цей буремний світ
і скаже що твого сумління віче,
як прийде час за все давати звіт.
06.09.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2026
[i] Праця зробила з мавпи людину.
Фрідріх Енгельс
[/i]
Про походження роду людського
Дарвін нам уже все розповів.
Описати ж подальшу дорогу –
сумніваюсь, чи вистачить слів…
Ми інертними стали до біса:
хочем рай побутовий знайти,
заховатись за статку куліси
й жар чужими руками гребти.
Щоби манкою сіяло небо,
із ікри бутерброд – прямо в рот.
А скажи, що за користь із тебе?
Як змілів, розлінився народ!.
Нам би «колу» щодня прямо з крана,
а надвечір – вертеп, балаган…
Ми уже приросли до екрана
і пустили коріння… в диван.
Не смішіть мене, схиблені друзі,
що успішне у нас майбуття –
живемо ми у світі ілюзій,
а картаєм… реальність життя.
Ви поставте собі запитання:
«Де взялися зелений* чи трамп**?»
Все частіше грішим мавпуванням –
тож і доля очікує… мавп.
[i]* Йдеться про розмовну назву долара США.
** Тут у перекладі з англійської – пройдисвіт.[/i]
05.09.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2026
Ласкаве море, теплі хвилі,
укриті лісом береги́ –
пейзаж у бірюзо́вім стилі
й гора медової нуги́.
Яєчко смажене в зеніті
на захід лине колобком
і гріє піну Афродіті,
вода парує молоком.
Сім футів синяви́ під кілем,
вітрило по́внить свіжий бриз…
Усе те – чорноморський килим
без епіго́нливих реприз.
Гармонія душі і тіла,
лунає лагідно шансон.
Ти увійти не захотіла
у перший із кінця вагон.
Вагон останній, потяг «Літо»,
«Серпнева» станція, перон.
Тримаю вкотре марно квіти –
фінальний скінчився агон.
В агонії сконало літо,
любов заве́ршила жнива,
але потрібно далі жити –
вступає осінь у права́.
Лишати щось напризволяще –
немовби кликати біду,
та в будь-якому разі краще,
аніж стрибати на ходу.
31.08.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2026
У вирі явищ, казусів, подій –
ховається часу́ лихий крадій.
Ніщо не обкрадає більше нас,
ніж монотонно-безпощадний час.
26.08.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2026
Немов сірник, запалений від сонця,
зайнявся день і звуглено погас –
згорів дотла в часу́ нещадній топці,
а вечір вже заводить парастас…
Окрайок неба тліє ще, за тином
ковзнув останній промінь по землі.
Відірвано життя нову шматину.
Що намалює ніч на чорнім тлі?.
Наповнить вітер сонячний вітрило
і вирве світ із зашморгу вагань
чи завтра вже не вирине світило
із темряви примарних сподівань?
Відома дипломатія паскудства:
брехати ницо, плутати сліди…
Вона не Україну – ціле людство,
поверне у минуле назавжди́!
28.08.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2026
Вітерець розгулявся в кімнаті,
гонить думи кудись на балкон,
а вони всі такі пелехаті –
не помістяться в жоден вагон.
А вони все розхристані, босі,
всі приземлені, що там земні…
Де пташині пісні стоголосі
і чому так журливо мені?.
Мо, стрижі гомінливі, досві́ту
відлетівши в далекі краї,
за собою покликали й літо,
що пакує валізи свої…
23.08.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2026
Говорять, гроші запаху не мають,
а переможців – не лякає суд.
Чи не тому у благодатнім краї
з’явились юрми покручів-іуд?
Вони не знають доблесті і честі,
для них вершина – золотий метал.
Прикривши тупо ницість маніфестом,
несуть самих себе на п’єдестал.
Розставили тенета на дорогах –
людей полюють, ніби звірину.
Попрали совість, розіп’яли Бога,
у долари перевели війну.
Як довго ще триватимуть ці лови?
Як довго нами правитиме страх?
Допоки будуть жити людолови –
суспільство не забуде слово «жах».
Як у мороз тремтітимемо доти
і долю волочитимем жаску,
аж доки пересічні патріоти
не виймуть свої голови з піску.
19.08.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2026
На узліссі, біля стежки,
одягла вільха сережки.
Розпустила пишні віти,
хизувалася їх цвітом.
А над яром, су́тий красень,
зеленів розшкішно ясен
і на ту красу дівочу
задивлявся він щоночі.
Простягав ласкаво віти –
у обіймах обігріти,
від смеркання до світання
шепотів їй про кохання.
Як не линули хорали,
але успіху – не мали,
а посилювала тугу
поміж них стрімка яруга.
19.08.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2026
[i] Ліпити ярлики – ви мастаки!
Усе, на що спроможні, «кунаки»?
[/i]
Я ксенофоб? Ізраїлеві діти
дістали, вибачайте, за живе.
Ну, як же їм корисним не радіти,
як Україна до кишень пливе.
Дарма, що їх кормила та поїла,
давала дах, добробут: хліб і сіль…
Але уже утриматись несила,
настали геть сприятливі часи.
Вже котрий рік багаті чорноземи
звільняє московит від хазяїв.
Але у них свої семітські схеми
і ціле стадо всяких… холуїв.
У них давно свої амбітні плани:
віджатий Крим і міф про Третій Рим.
Вони кагалом всім, даруйте кланом,
готують тут новий Єрусалим.
Але стіну довбуть не власним лобом,
йдучи по наших трупах до мети.
Я змушений ставати «ксенофобом»,
аби дітей майбутнє зберегти.
І хай ти є каліфом чи набобом,
чи навіть із Ісусом пив ти чай,
назвати українця ксенофобом –
лиш ворог може нині, зазвичай!
10.08.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2026
Мені не треба штучної краси:
яскравих брів, сідниць із силікону…
Як у далекі, молоді часи –
земну, без макіяжної опони.
Не хочеться і надто пухлих губ,
ні зверху, а тим паче знизу –
зустрів доволі я подібних згуб,
коли ішов життя свого карнизом.
Уже не треба неприродних фарб
ані перук побляклих і зім’ятих.
Ти покажи свого волосся скарб
із запахом легким п’янкої м’яти.
Я не бажаю персів до небес
і вій, немовби крила махаона.
Доволі королев, мадонн, принцес,
лиш серце і душа – як із ікони.
Мені не треба штучної краси.
10.08.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2026
Не витрачайте слів, яких не чують,
тікайте звідти, де вас не цінують.
Не віддавайте ви себе за бе́зцінь,
хай навіть на кону весільний перстень.
Не поверніть туди, де вас забули,
любові і добра де не відчули.
Сльозу ховайте ви від лиходія,
біді він вашій ли́ше порадіє.
Життя коротке, а тому цінуйте
його красу і кожну мить шануйте.
Не вибачайте спішно ницу зраду,
зважайте обережно на поради.
Тримайтеся подалі від спокуси
стелити перед зрадником обру́са.
Себе даруйте ви близьким і рідним,
не варто фліртувати із огидним.
Подайте руку ви усім, хто в скруті,
а ворогам не пожалкуйте лю́ті.
Сміятися не смійте над нуждою –
багатство з ча́сом піде за водою.
Як вас не чують, слів не витрачайте,
нікому зради ви не вибачайте.
Хай видає себе коханим, другом…
Хто зрадив раз – той зробить це й удруге.
08.08.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2026
Усе непросто… Ой же, як непросто!
Стате́й стосунки – то суцільний ліс.
Життя виста́в я переглянув доста,
не втиснути усіх у тями віз.
Пригадую прогулянку тим лісом,
на вуха досі тисне дятла стук,
а на міцне плече старо́го тиса
осів, як тінь сумління, чорний крук.
А може, те кохання – просто фатум
чи розлади психічні чималі…
«Не та, кому можливо довіряти» –
закарбувалось в тебе на чолі.
04.05.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2026
Не варто чорту з прихвостнями кі́читься
і з України мурувати хлів,
бо ера псів і клоунів закі́нчиться –
як тільки зникне стадо баранів.
01.08.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2026
Давно відома думка Геракліта,
у неї філософська глибина –
у одну річку двічі не вступити.
На жаль, це не стосується лайна.
30.07.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2026
[i]Где-то там далеко, где кончается боль,
Вечно молоды вера, надежда, любовь…
А. Бердзенішвілі, «Где-то там далеко»[/i]
В небі дрони висять і сирена гуде,
обриває ракета життя молоде.
Лицемірність окі́л, ріки хі́ті, брехня –
утомився уже я іти навмання.
Відшукаю я край, де немає біди,
де панують добро і кохання завжди́.
Уві сні полечу – там немає доріг,
бо й вузенькі стежки запорошує сніг.
У далекім краю́, де немає війни,
не існує «братів» і не гинуть сини.
Не беруть на приціл ні тварин, ні людей,
не руйнують міста, не вбивають дітей.
У щасливім краю вже забули про страх,
там кирпату давно обернули на прах.
Зроду там не було ні раба, ні царя
і долоні не ранить упа́ла зоря.
У чудовім краю невідомо про бій,
там не топчуть ніколи ні честі, ні мрій.
Там не зрадить ніхто за потертий мідяк
і за цілий срібня́к не чекають подяк.
У далекім краю, де кінчається дим,
там не має ніхто помирать молодим.
На приціл не беруть ні тварин, ні людей,
там не палять міста, не мордують дітей.
У дитинстві колись ми літали туди.
Час і сніг замели в ту країну сліди.
Там хмарини легкі і роса, як вино,
ту святу благодать я знайду все одно.
У далекім краю не існує біди,
друзі там і любов, як завжди́ – назавжди́!
В тім далекім раю, у чудеснім краю,
я зустріну тебе – славну долю мою.
28.07.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2026
Усі хотіли жити краще,
ще років 35-ть тому́.
Але уперто лізем в хащі,
будуємо якусь тюрму…
Як затяглася ця вистава,
у розпалі бродячий цирк.
Лунають гасла: «воля», «слава»,
а як робити – нічичи́рк.
Над прірвою вже стільки років,
вже стільки років у багні.
Не учать бу́лого уроки
нічо́му. Ми ще не на дні?
Це не життя, а існування,
зелена нудь до забуття…
Нам треба вирішить питання,
але не побуту – буття!
17.07.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2026
Як не відчути запаху лаванди
на відстані всього лише руки.
Я закохався в чарівну́ троянду,
стебло тендітне, ніжні пелюстки́!
Але скажу відверто – не жалію,
хоча життя у кожного одне…
Кохання щире – то найвища мрія!
Хай чаша ця нікого не мине.
27.04.2023 (ред. від 15.07.2026)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2026
Життя філософія? Смішно?
Сміятись охоти нема…
Бува воно праведним, грішним,
та все ж – своєрідна тюрма.
А радше якийсь серпентарій.
Тераріум, лиш для людей,
де стільки проспівано арій,
закопано стільки ідей!.
Де людяність в людях почила,
уже не кажу про істот.
Іржа де до цурки сточила
найкращих. Якийсь анекдот…
Там світом керує ора́ва,
що пра́вить свідомістю мас,
а ті вже під вигуки «браво»
жують, що дають повсякчас.
Та що не кажи, а ціную
життя, оцей шабаш повій,
але не живу, лиш існую
в музеї незді́йснених мрій.
11.07.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2026
Пів століття, як ми розійшлись,
залишивши шкільні наші парти,
та донині нас манить в «колись»,
у часи ті зростання і гарту.
Вже пів сотні, коли ми пішли
в різні боки своїми стежками.
Як далеко лишились столи,
де сиділи разо́м за книжками…
Де співали веселих пісень,
зустрічали зорю на світанні
і вінок сподівань в новий день
ми несли, як і перше кохання.
Пролетіло пів сотні років
від мелодій дзвінких випускного
і пригадуєм ли́ше батьків,
що уже на гостині у Бога.
Чи не в кожного власна сім’я,
десь чекають нас діти й онуки,
та зустрілись, аби солов’я
знов почути, узявшись за руки.
Пів століття минуло з тих пір,
як зали́шили рідну ми школу
і пірнули в життя свого вир,
що нуртує війною довкола…
Не усі з нас і нині в строю.
До́ста тих, що уже за межею.
Пам’ятаєм колиску свою,
бо іще молоді ми… душею.
28.06.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2026
Проциндривши останнє у рулетку,
все ж наостанок пригадай про те,
що песимісти плачуться в жилетку,
а оптимісти – лише в декольте.
25.06.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2026
[i]Нехай риє, розкопує, не своє шукає,
а тим часом перевертні нехай підростають
та поможуть москалеві господарювати,
та з матері полатану сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки, матір катувати.
[b]Тарас Шевченко, "Розрита могила"[/b][/i]
Чому грабунок склав життя основу
у шахраїв, дорвавшихся до влади?
Бо не сприймає вже відверте слово
простий народ, обернутий на стадо.
Ми думали – уже не буде гірше
отих зажерливо-нахабних «ригів»,
але чомусь усім не стало ліпше,
коли на грейдер вилізли бариги.
Донбас пуйлу, котли – для патріотів,
у них без того все у шоколаді.
Набудували скрізь піщаних дзотів.
А техніка? Звичайно ж на параді!
На піраміду замінили конус,
переузули лише інші мешти…
У Томосі нам розчинили тонус
і вибори без вибору – урешті.
У наслідку – орава мародерів,
команда ліквідаторів держави.
Жаху війни вони відкрили двері,
поправши Конституцію і право.
З останніх сил тримаємось на фронті,
але не менше ризиків і з тилу.
Скажені пси заради їх дисконтів
докопують Тарасову могилу.
17-24.06.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2026
Зацілувало літо пишним цвітом,
лягло густим теплом у акварелі.
Схилили долу абрикоси віти,
лежить черешня смачно на тарелі.
Лише сьогодні папороть розквітне,
осяє щедро таємницю ночі.
Висить в повітрі знову запах квітня,
і знов переді мною твої очі.
Але вони світилися недовго,
як швидко твоя посмішка зів’яла…
Ти іншому молитись стала богу,
забула нашу нічку на Купала.
Не справдилися світлі сподівання
чи папороть розквітла пустоцвітом?
Але не проросло в серцях кохання,
лишилося в душі лиш тепле літо.
21.06.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2026
Як часу на пусте в житті не гаєш,
напевне не опинишся в нужді.
Та як цінити будеш те, що маєш –
щасливим справді станеш ти тоді.
17.06.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2026
Як непомірно стрімко час біжить!
Що сполохи мелькають пори року,
а кожна з них – краплиною дрижить
і падає до вічності потоку.
Змива безжальним селем часоплин
життя, цивілізації, епохи…
Як гірко на устах доби полин
гірчить на тлі пори чортополоху.
Нам нежить віку заважає жить
настільки, що життя не помічаєм.
Як нині надто хутко час біжить,
а ми його на чвари витрачаєм…
Поспішність – це дорога в небуття,
хвороба люта нинішнього часу.
Вона усім скорочує життя,
бо обертає люд у біомасу.
16.06.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2026
Король же голий!
Людоньки, просніться!
Уже звихнувся він на булаві…
Уважніше на нього подивіться –
цей злодій по коліна у крові!
Все рідше блазню відчиняють двері,
відкрилася ZЕвлади справжня суть –
«Слуга» весь час цинічно мародерить,
«фламінги» яйця золоті несуть.
«Династію» під вибухи будує,
у племені тепер надійний щит:
кому крадіжки їхні не смакують –
той скорохвацько в них антисеміт.
А свита? У бігах і по темницях.
Алі-Баба з ворожкою зачах.
Для всіх уже немає таємниці –
паяц клонує нових міндічат.
Останнім часом джокер в закордонах.
З активу лише те – що не утік.
Як тільки ризик вилетіти з трону –
кожуха вивертає в інший бік.
В офшори заховав свою потужність,
але невже здається лиш мені:
вилазить боком наша нам байдужість,
а Україна – на само́му дні!.
Народ купився тупо на дурниці,
уліз в Омані зкований капкан.
Що журавель… Немає вже й синиці!
Король насправді – Вова-наркоман.
15.05.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2026
Кому юрбу вдається одурити,
очолює весь недолугий тлум,
а хто брехню ту силиться розкрити –
отримує лише зневагу й глум.
09.05.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2026
Працюють бджоли, у саду гуде,
серед суцвіть духмяніє інтрига –
у гамаку лежить «Сафо» Доде.
Не куртизанка – усього лиш книга.
Якийсь альфонс залишив її тут,
любов уже напевно не смакує.
Хоча вона – найкраща із отрут,
хмільне вино зі смаком маракуї.
Не віриться у чесність і добро.
У справедливість теж немає віри.
Назад скоріше потече Дніпро,
аніж сама загине ця сатира.
Продажність, лицемірство, епатаж
та ненаситність – нині еталони.
Триватиме допоки дикий раж?
Які ще намалюють нам ікони?
Порядність – поглинає сіре тло,
байдужість – забира останні сили.
Чому ховаєм очі ми за скло,
свої обличчя масками закрили?
Куди нам стелять бусурмани шлях?
Ми пливемо ілюзій течією…
Уже кується десь останній цвях!
Невже умрем родиною всією?.
І знову небом крадеться шахед,
на згарищах будують нові трони.
Гуде бджолиний рій – лише вперед,
а серце розривають мідні дзвони.
03.05.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2026
[i] Своєму старшому синові Олександру М.
і його побратимам по зброї присвячую
[/i]
Де небо зустрічається з ріллею,
де під прицілом майже кожен кущ,
для тебе не існує привілеїв,
у тебе в окулярі навіть хрущ.
А нині так же, як було сторіччя,
твоя робота мужня і проста.
Та тиша дише ризиком в обличчя,
бо вітер інший, інша висота.
Бо ваша доля – Неньку боронити,
собою захищати свій народ.
За вами літні і жінки, і діти,
а не відлуння слави й нагород.
Тримайте край, хай обрій буде чистим,
не вибухне свинцем небесна вись.
Обітниць не потрібно урочистих –
ти просто стій і просто повернись!
30.04.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2026
[i]Пам’яті Михайла Шатайла
[/i]
У краї українські, де сонце встає,
не насилля несли чи кайданки.
Ми ішли вочевидь захищати своє –
тихі ночі і мирні світанки.
Посеред териконів, на жирній ріллі,
поруч друзі і ледве знайомі –
ми боролись за волю своєї землі,
за свободу у власному домі.
Обірвався наш липень у мареві дня,
не підвладні відтоді ми часу.
Нам уже не потрібна машини броня,
а шоломи – лише як окраса.
Ще сумують удома невтішні батьки,
ще чекають дружина і діти.
Лікуватимуть рани їх довго роки
і у тиші калинові віти.
Хай навіки у землю родючу лягли,
та забудьте про болі і тугу –
боронили ми Неньку свою від імли
од Карпат до Великого Лугу.
Ми небесні гвардійці і наш легіон
перелічать іще поіменно.
Що живе України міцний бастіон –
майорять переможно знамена!
16.04.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2026
Ти все життя учився жити,
а вмерти гідно – не зумів.
Зі злаків все кохався в житі,
але не мовою батьків.
Імен гучних ти мав без ліку,
мені найліпше – Містер Джаз.
Але душею був каліка,
це говорив тобі не раз.
Хоча за віком – батьком впору
із друзів майже що усім,
а не здолав ти свою гору.
Напевно схибив на красі.
Вона, я розумію, вічна
і кажуть навіть – світ спасе!
Та думка є непересічна –
добра вона не принесе.
А сталось так, як і гадалось,
на схилі літ лишив цей світ.
І як тобі би не гикалось –
лежи і нюхай пустоцвіт.
12.04.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2026
[i](деяким своїм друзям і не тільки)[/i]
О, як же тебе щастя привалило…
І подих не устиг перевести!
Переварити те усе несила?
Які, на біса, там уже пости!
Ти старості дістався неготовим,
бо пристрасті свої не поборов.
Не надто пізно, вибачай на слові,
переливати загустілу кров?
Задуматись про вічне бракло часу?
Життя коротке – істина проста.
Уже скрегоче на воротах засув –
то принесли надгробного хреста.
11.04.2026
[i]* За мотивами твору Л.А. Сенеки "Про короткочасність життя".[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2026
[i](або казка про Дивограя)
Своїм онукам Аллі, Насті і Велиславу присвячую[/i]
Високо над головою, де яскраві зорі перешіптуються з непосидючими кометами, у Небесній майстерні жив старий дідо на ім’я Час. Він був таким древнім, що його так і називали – Старим Часом. Головним скарбом цього дідуся був велетенський Небесний годинник, що відмірював найточніший час для нашої планети Земля і навіть усього Всесвіту. Кожне коліщатко в тому годиннику відповідало за секунду, хвилину чи годину, кожна пружинка – за добу, тиждень чи місяць, а кожен важіль – за пору року. Саме цим Небесним годинником і опікувався Старий Час з давніх давен. Він регулярно змащував часовий механізм місячним сяйвом і стежив, аби всі 365 днів, які утворюють повний рік, зберігали давно заведений порядок: рухались чітко один за одним, не перескакуючи до інших тижнів чи місяців.
Так тривало десятки й сотні років, а ті поступово складалися у тисячоліття. Але одного разу на початку тижня, в понеділок, трапилася велика біда. Повз майстерню пролітала стара забудькувата комета, яка ненароком трусонула своїм кошлатим хвостом прямо у її відчинене вікно. Густа хмара сірого космічного пилу потрапила всередину. Старий Час спочатку навіть не міг розгледіти потертих носків своїх чобіт. Поступово пил осів долу і міріади малесеньких пилинок позабивалися поміж найдрібнішими зубцями золотих коліщат.
Як не видував їх Старий Час із кожної щілини, невдовзі годинниковий механізм почав жалібно поскрипувати. Спочатку це було рідко і зовсім тихо, але поступово те скрипіння ставало все частішим і голоснішим, аж доки не почало нагадувати запряжену парою волів стару селянську гарбу з давно немащеними колесами, що ледве сунулася по розбитій сільській дорозі. Шестерінки, які зазвичай крутилися легко і весело, стали рухатися якось натужно, неначе хтось щедро облив їх густим медом. Стрілки годинника здавалися важкуватими і повільнішими. Все це потягло за собою необхідність докладати додаткові зусилля при повсякденному обслуговуванні складного механізму. Коли ж Старий Час було спробував трохи підняти головний важіль, аби збільшити відстань поміж коліщатами і зменшити силу тертя, то несподівано відчув різкий біль у спині. Його руки і ноги затремтіли, а голова дещо запаморочилась.
– Оце тобі й на… – зітхнув дідо Час, витираючи рукавом тисячолітнього халату зі свого чола рясні краплини поту. – Космічний пил замахнувся на час! Якщо коліщата Небесного годинника зупиняться, світ замре надовго. Зима ніколи не поступиться своїм місцем весні, а понеділок триватиме вічно. Мені конче потрібна допомога, але ж мої сини, дванадцять місяців, нині розбрелися по всій Землі – кожен зайнятий якоюсь нагальною справою.
Старий Час повільно відкашлявся і повторив спробу підняти головний важіль, та зробити це йому знову не вдалося. Одначе, поміж шестерінок годинникового механізму щось скреготнуло і з найтемнішого кутка майстерні, куди зазвичай ніхто не заглядає, вилетіла маленька яскрава іскорка. То був крихітний згусток енергії, що народився від тертя запилених шестерень поміж собою.
Цей малесенький шматочок світла не був схожий ні на суворий Січень, ні на поважний Вересень, ні на чарівний Травень. Він був прудкий, як думка, і жваво мінився різнобарвними переливами прямо на очах.
– Хто ти, малюче? – здивувався Старий Час.
– Я твій щасливий вихід зі скрутного становища! – вигукнув малий, миттю змахнувши пил із осі головного важеля і буревієм пронісшись по пружинах та коліщатах годинникового механізму. – Я той, хто з’являється, коли потрібна допомога, і твій син, до народження якого ти, старий Майстре, доклав свою руку. Називай мене Дивограєм, бо я звик робити всілякі дива граючись!
– Так, так… – повільно проказав здивований цією несподіваною появою Старий Час. – І що мені з тобою робити?
– Візьми мене до своєї родини! – прощебетало дивне створіння.
– Та я б з радістю, але ж усе давно зайняте. Жодного вільного місця. Кожен син-місяць на своєму.
– Не переймайся, мені багато не треба! – посміхнувся Дивограй. – Гадаю, хоча б один день у цілому році можна було б відшукати.
– Гаразд, але треба подумати, – поважно мовив Старий Час. – Подобаєшся ти мені: вельми допоміг у нинішній скруті, та і меткий нівроку. А зберу я всіх своїх синів на велику раду!
Не минуло і доби, як на заклик Старого Часу до Небесної майстерні з різних куточків Землі з’явилися всі дванадцять місяців.
Привітавши і обійнявши кожного з них, батько Час розповів про пригоду, що трапилася з ним напередодні, і показав на тоненький промінець, який так тихо причаївся на підвіконні, що ніхто із новоприбулих його раніше і не помітив.
– Ось він, мій маленький рятівник! – показав Старий Час на Дивограя і приязно усміхнувся. – Проситься до нашої дружної родини. Тому хотілося б почути ваші думки, мої дорогі діти, з цього приводу.
Першим піднявся найстарший – Грудень. Він струсив зі своєї сивої бороди густий рій сніжинок, уважно оглянув промінця, ще раз кинув погляд на своїх рідних братів, Січня з Лютим, і мовив непоквапом.
– Ми, зимові місяці, з великою радістю прийняли б за брата Дивограя, який так вчасно прийшов тобі, шановний наш батьку, на допомогу. Але на трьох у нас лише 90 днів, а роботи стільки, що вистачило б і на пів року: ріки зальодити, срібла наморозити, землю білим килимом укрити, дерева в снігові шуби понаряджати, малечу на санчатах покатати, дати їй можливість біля новорічних ялинок вволю побавитися, вологи для майбутніх врожаїв припасти удосталь. Тому, кожен день у нас на вагу золота, але ми приймемо будь-яке твоє рішення, батьку Часе, як належне.
Далі говорив Квітень, за ним Липень, а потім Жовтень – по одному від кожної пори року. Їх думки були схожими зі словами старшого брата – усім з лихвою вистачало нагальних справ і бракувало часу на їх виконання, але і засмучувати свого батька нікому не хотілося. Тому всі вони дружно вирішили покластися на мудрість Старого Часу.
– Ну, а ти що скажеш із цього приводу, Дивограю? – повернувся до підвіконня той.
Малюк шпарко зблиснув на краєчок головного важеля механізму Небесного годинника і, не вагаючись, тихо розпочав.
– Дякую всім місяцям за добрі слова на мою адресу, а особливо Вам, Старий Часе. Це саме ваша могутня рука натиснула на головний важіль, визначивши моє народження. Мені було б незручно завдати клопоту своїм старшим братам, які поглинуті турботами про благо всього людства. Тому я був би дуже щасливим, якби ви погодилися віддати мені двадцять дев’ятий день другого місяця кожного четвертого року, а в решту часу кожного року я буду готовий прийти на допомогу кожному із вас у будь-яку мить. Мені буде великою честю прийти на допомогу кожній добрій людині планети Земля, яка її потребує!
Промовивши ці слова, Дивограй скромно опустив голову і, залишивши руків’я головного важеля, блискавицею опинився знову на підвіконні.
– Оце по дорослому! – посміхнувся Старий Час. – Тепер у нас буде тринадцятий, високосний, місяць. Та хоча він найкоротший і офіційно наставатиме один раз на чотири роки, повсякчас робити добро для тих, хто на нього заслуговує – це велика і благородна справа!
Молодчина! Гарна пропозиція! Як він тільки до цього й додумався! Це дійсно по братськи! – долинало з різних боків Небесної майстерні.
На тому й порішили – останній день лютого кожного високосного року по праву належить Дивограю, а в решту часу він готовий прийти на допомогу кожній добрій людині у будь-яку мить, особливо тим, хто народився у його день – 29 лютого високосного місяця.
Тому не дивуйтеся, якщо з вами трапляються якісь приємні і одночасно з тим дивні речі, тим паче у високосний місяць. То все робота Дивограя, тринадцятого місяця, який відтепер спішить на допомогу кожному із нас, аби зробити цей світ хоч трішечки кращим.
08.04.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060523
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2026
Як люблю тебе? До неба!
До найдальшої зорі!
Це для мене вічна треба,
ніби сонце угорі.
Невимовно я кохаю,
як до Місяця й назад!
У житті лише чекаю
на любові зорепад.
А ти – зоря. Далека і холодна.
Така, на жаль, була завжди.
Між нами утворилася безодня
і тануть в ній, немов сніги, твої сліди…
Із осоння у тумани
через холоду ефір,
крізь моря і океани,
та безодні чорних дір.
Бо ти, бо ти – далека і холодна,
крижиною була завжди.
Між нами тільки шириться безодня
і тануть в ній, немов сніги, твої сліди…
Я кохав тебе до неба –
як до Місяця й назад!
Та мені уже не треба
берегти надії сад.
04-08.04.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2026
[i](зі сторінок чорного гумору)
[/i]
Залиште zeлю, сам він захлинеться
у наших: поті, крові і сльозах.
Іще гикнеться, все йому гикнеться,
за років тридцять, може п’ятдесят.
Ну, бреше… Бреше, як собака динго.
А що робити? Міндічі в бігах!
Далися вам злощасні ті «Фламінго»…
У вас локшини мало на вухах?.
І що, що Лєнка «Майбаха» купила,
бензин сьогодні надто дорогий.
Кінці з кінцями їй звести несила,
кредит держава виділила їй!
Тому беріть в кулак своє терпіння,
донати шліть або тримайте фронт.
Аби знайти корупції коріння –
не треба зазирать за горизонт!
А що ж держава? – скажете тихенько.
Як довго ще сьорбати цей бульйон?!
Чи виживе нещасна наша Ненька,
як Сонце згасне… років за мільйон.
30.03.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2026
Чому немає ради від думок,
які безжально розтинають душу?
Вони гостріші часом за клинок,
хоч видаються нібито із плюшу.
Невже немає ради від думок?
Чому нема спасіння від ідей,
од розмислів, опіній, дум і марень?
У тиші книгозбірень і книгарень,
подалі від уїдливих людей.
Невже нема рятунку від ідей?
Чому немає ліків од думок,
які ночами розривають серце,
аби його закрити на замок,
за брамою зі звуків, нот і терцій,
минуле обернувши на димок?
Невже немає ліків од думок!
01.04.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2026
[i]Пам’яті захисників України,
полеглих у квітні 2022 року
[/i]
А завтра квітень, завтра знову квітень,
середній місяць кожної весни.
Жартуючи, до школи підуть діти.
Закрутять мертві петлі кажани,
коли за обрій піде спати сонце,
сипнувши жменю світла по землі.
І тільки хлопці – наші оборонці,
нестимуть п’яту вахту на нулі.
А ти уже назавжди поза часом,
тобі уже навіки двадцять три…
За руку доню не введеш до класу
весняної і мирної пори.
А завтра квітень, завтра знову квітень,
поміж сирен птахів дзвінкі пісні.
І свіжим цвітом на могилі квіти
про тебе нагадають навесні.
31.03.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2026
Ми – пішаки із шахової гри,
легкі фігури на своєму полі,
і мусим захищати, хоч умри,
туру, ферзя та королівську долю.
Дешевші навіть коней і слонів,
розмінна, як говориться, монета.
Це доля наших доньок і синів,
природи нескінченна естафета?
Ми пішаки для шахової гри,
легкі фігури в будь-якому колі,
але усе те лише до пори,
як мітельшпіль пройшли – уже доволі!
Бо ми у парі, а ще краще втрьох,
нам помагає витримка сталева!
Утратимо нехай ми навіть двох,
та третю проведем у королеви.
Оце фінал! Це зовсім інша гра.
У неї під контролем ціле поле!
Із шахівниці королям – пора,
коли у грі самиця богомола!
Як правила загнали ви у хлів –
прийшла пора для гри без королів!
31.03.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2026
[i](або вага однієї стрілки)[/i]
Щороку в кінці березня я відчуваю себе жертвою пограбування планетарного масштабу. Хтось підступно заходить у мою спальню і нахабно викрадає найдорожче – годину мого безцінного сну. Мені говорять – це для економії електроенергії, але поки що я економлю тільки на власному здоров’ї, особливо здоровому глузді.
Мій внутрішній годинник у цей день нагадує старий металевий будильник тих часів, коли моя прабабця була ще дівкою. Водночас, складається таке враження, що до цього дзиґаря хтось помилково засипав добру жменю кварцевого піску: він тріщить, смикається і відмовляється визнавати нову реальність. Смартфон перевівся сам, мікрохвильовка без будь-яких ексцесів перейшла на часовий пояс Токіо ще до світанку, а настінний годинник я взагалі боюся чіпати, аби не порушити хитку рівновагу всесвіту.
Але знаєте, кому зараз реально важко? Хлопцям у Стоунхенджі. Ви тільки спробуйте уявити той масштаб марудності!
Це нам нічого не вартує – провів пальцем по екрану телефона і готово. А там!. Друїди збираються в коло, плюють у долоні і, натужно крекчучи, намагаються ломами підважувати багатотонні кам’яні брили та сунути їх на інше місце.
– Кіане, куди ти його цуприкуєш?! Сказано ж – точнісінько на десять із половиною градусів праворуч, аби у час літнього сонцестояння наше рідне світило влучало своїми благодатними променями прямісінько у відведений для цього отвір!
– Та ну його, той літній час, а заодно і зимовий – витирає той дебелою рукою спітніле чоло, спираючись іншою на сарсен. – Навіщо їх взагалі поставили? Давай восени скажемо, що це був кельтський національний арт-об’єкт, який уже морально застарів!
– Ага, і замісто каменів запропонуємо повісити яскраві повітряні кульки, пофарбовані у кольори англійського прапора, – не без єхидства зауважує Тіан.
– А то мені уже по саме нікуди набрид цей крутий фітнес: щоразу пересувати вівтар, коригувати кут падіння тіні від П’яткового каменю, а вже возитися з підковами... І все це заради того, щоб якийсь турист двічі на рік, рівно о шостій ранку, сонно пробурмотів: «Ой, дивіться, як точно древні все розрахували!» – продовжує вести своє пелехатий напарник. – Уявляю, як наші попередники щовесни та осені згадували їх добірною ірландською лайкою перед кожним таким «переведенням стрілок».
– Та чого там, всього кілька десятків тонн туди – і цілих пів року відпочивай, кілька десятків сюди – і знову вільний, – ледве скривив посмішку на своєму розпашілому обличчі Тіан і зморено присів на свіжоприм’яту смарагдову траву.
Тож наступного разу, коли будете намагатися відірвати голову від подушки у день переводу стрілок годинника, згадайте бідних друїдів. Їм сонце точно не вибачає запізнення, а роботодавець – тим паче! А ми що? Ми просто походимо тиждень як зомбі, поки ті каменяччя Стоунхенджу в нашій голові нарешті не стануть на свої місця, і в найближчі пів року – ніяких проблем. Я маю на увазі – зі стрілками.
29.03.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059945
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2026
[i]Молодшому синові Андрієві
у день другого повноліття
присвячую, автор[/i]
Ми будуємо храми із битого скла,
одягаємо су́кенки із павутини.
Нашим душам критично бракує тепла,
вельми мало лишилось уже від людини.
Ми шануємо шлюб, не подружнє життя,
у яскравих оправах ховаємо пустку.
За модерним фасадом – лише забуття,
а у серці – холодні байдужості згустки.
Нас цікавить весілля, але не любов,
а привабне лице вже замінює розум.
Ми поезію свята звели до промов,
а порядність і честь – до буденної прози.
Занехаяли срібний гладущик душі,
розтоптали тепло і мораль її чисту.
Ми утратили істини справжній рушій
у культурі зневаги обгортки до вмісту.
Але світло сочиться крізь панцир оман,
із-під фальші проб’ється мереживо істин
і напевне прихильнішим стане талан,
як верне́мо стосунки відверті і чисті.
Повернімось у дім, де панує тепло,
де на першому місці єство, а не одяг,
де мірилом сьогодні і за́вжди було
те, що живить тебе і життя твого потяг.
28.03.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2026
[i](пам’яті миколаївця Артема Джубатканова)
[/i]
Ще не затихли вальси випускного,
не висушив чорнила твій диплом,
але сьогодні стелиться дорога
уже на схід. Кевларовий шолом,
розгрузка з автоматом і гранати,
відразу під рукою цілий взвод
і три десятки називають татом,
а у житті у тебе вперше… фронт.
Недолюбив і навіть недомріяв,
десяток третій лише розміняв.
Снаряд ворожий розірвав надії,
немов свіча твій БТР палав.
Тепер співаєш у військовім хорі,
де за литаври дзвони неба б’ють,
а на погонах лейтенантські зорі –
тебе безсмертя стежкою ведуть.
27.03.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2026
[i]Пам’яті миколаївця Євгена Макаряна[/i]
Липневий день завмер у полині,
сушила спека стоптане колосся.
Назавжди ти лишився на війні –
побачення у нас… не відбулося.
Твій взвод пішов у марево заграв,
хоч Миколаїв закликав у тишу,
і кожен до останнього стояв.
Про це мені ти спомини залишив.
Ми розминулись… Ставши на крило,
ти вітром відлетів понад полями.
Мене іще на світі не було,
як наостанок обійняв ти маму.
Немає слів, щоб висловити біль,
як часто подумки і ми у тому бо́ю!.
Твоє життя накрила заметіль,
а я – живу дарованим тобою.
27.03.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2026
Куди спішить? Попереду – безодня
і вічності мелодії німі…
Якщо тобі набридло вже сьогодні,
не варт шукати сяйва у пітьмі!
Дивися, швидко як ростуть дерева,
а гілкою як вітер хатник мчить
і тихо лине дума кобзарева:
життя земне – лише коротка мить.
Тому – шануй життя, не існування,
отак Творцем влаштовано цей світ,
і хай тобі кує зозуля зрання
ще сотні дві земних коротких літ.
24.03.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2026
Оце життя – воно перед тобою:
тепер, в цей час, у кожну його мить.
Чи варто перейматися журбою,
коли потрібно щосекунди жить?
Наповнено і жадібно, зі смаком,
у будь-якому разі – недарма,
а не чекати з неба долі знаку.
Нехай там карма світиться сама!
Потрібно жити. Жити і радіти,
але не варто і переспішить.
У когось мотиватор гроші, діти,
хтось на дурницю силиться пожить…
Але коли ти ходиш, як літаєш,
аби дістати піднебесну вись,
оточення свого не помічаєш –
то через яву не перечепись!
Бо очевидність нині божевільна:
усе гримить навколо, йде війна,
а як не буде Україна вільна,
то не усім потрібна і вона.
Тому живи, живи собі і думай:
Ти хто такий у світі цім крихкім?
Але пильнуй, щоб пересічні думи
життя лише не обернули в стрім.
Тож як підступно не лунає шепіт,
що небагато залишилось днів –
не слід шукати цноти у вертепі
і насолоди прямо у лайні.
23.03.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2026
Любимка і мами пестунка,
ти мала усе і одразу.
Вела себе ніби чаклунка,
занесена в долі оазу.
Відмови ні в чому не знала,
міняла людей і обнови,
урешті в мелодіях балу
зустріла таки Казанову.
Напевно не вчив тебе тато
чекати свого Ланцелота,
тому довелось мудрувати –
ховати утрачені цноти.
Але не збулись сподівання,
сімейні не втримали пута –
додатком до знаку питання
недовго вдалося побути.
21.02.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2026
Глибокий погляд і сумливі очі
із обеліска дивляться у світ,
але душа повірити не хоче,
що ти покинув нас у розквіт літ.
А скільки мрій і гонорових планів
узяв з собою ти у небеса…
О, як же рано, неймовірно рано,
зів’яла молода твоя краса!
Тепер у колі мужніх побратимів
небесну варту з почестю несеш.
Сумує невимовно вся родина –
домашню ватру вже не розведеш…
Клене́мо всіх до сьомого коліна,
хто розв’язав криваву цю війну.
Ридає з нами Ненька-Україна
за незале́жності її ціну.
21.03.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2026
[i]Світлій пам’яті «бердянських партизан»
Тиграна Оганесяна і Микити Ханганова
[/i]
Сімнадцяту весну лише зустріли.
Недавно: школа, парти і книжки,
а в червні під акацій цвітом білим –
життя переписали сторінки.
***
Учора ще географічні карти
і відчуття – живемо не дарма.
Сьогодні – чобіт окупанта, варта,
тортури дикі, муки і тюрма.
Ми мріяли у вільнім світі жити,
дівчат любити і своїх дітей,
але попали у вороже сито,
в тенета їх нав'язливих ідей.
Однак із цим не можемо миритись,
немає компромісів у війни.
На смерть ідемо битись, не коритись,
і слава Україні, пацани!
***
Чи думали ті діти, чи гадали,
яку їм ролю доля відвела?
Удвох проти ворожої навали,
супроти віроломності і зла.
Невже ми подаруємо цей злочин,
із юних рук не візьмем автомат
і не закриєм нелюдові очі?
Аби тремтів осатанілий кат.
15.03.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2026
[i]Пам'яті Василя Рябоконя
[/i]
За зраду плата різною буває:
посада, гроші, слава, інший зиск.
Відмова – дуже часто убиває,
на відданість завжди шалений тиск.
Без сумніву зробив єдиний вибір,
для тебе варіантів не було.
У справжніх українців – справжній вимір!
Тут не важливо, місто чи село.
Життя почав на Заході країни,
серед ланів широких, рідних нив.
Віддав його на Сході України,
грудьми єдину Неньку боронив!
Уся вина – любов твоя безмежна,
цього не усвідомити панам.
А те, що Україна незалежна –
завдячуєм таким її синам!
14.03.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2026
[i]Пам'яті уродженця Миколаєва Сергія Колотуна
[/i]
Невже зозуля десь не докувала
чи доля незрадлива підвела?
За три десятки, як же лише мало,
згоріло все життя твоє дотла!
Бо ти зі злом ніколи не мирився,
а задніх навіть подумки не пас.
Та лютий ворог довго не барився
і ось настав твій доленосний час.
Тобі у всьому сили вистачало
і затісним здавався білий світ.
Такі спиняють ворога навалу,
але і перші линуть у політ.
Ти у Небесній варті і понині
вдивляєшся у крони ясенів…
Покликання служити Україні –
найбільша цнота для її синів!
11.03.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2026
[i](роздуми стосовно конвою PQ-82)[/i]
Заблукалий валютний конвой
проривався чомусь на Балкани…
На фуршет до Турецького хана
вів його кримінальний герой?
Ну, а що політичний квартал?
Де їх докази чи аргументи?
Є і інші цікаві моменти –
документи на жовтий метал?!.
То чи буде кінець у війни,
як жирує квартальна жиронда,
доки фронда воює на фронті?
Але не безкінечні вони –
України відважні сини!
08.03.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2026
В передостанній день зими,
поміж вершин, укритих лісом,
іду вперед од компромісів,
які шукали довго ми.
Один у тиші голубій,
легкі хмарини під ногами,
а понад ними кілограми
думок, завернутих в сувій.
На видноколі моря синь
злилася з небом воєдино,
але у думці кущ калини
в далеку манить далечінь.
27.02.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2026
Лише сонце закотило за малу хмаринку –
вже моргає хлопцям мило молода Даринка.
Бо не спиться чарівниці навіть серед ночі,
із дитинства до цілунків вельми вже охоча.
Гарні ноги чічка має, та не гіршу вроду,
і щовечора шукає у коханні броду!
Якось не у тому місці скочила у річку –
замочила ненароком вишиту спідничку.
Підхопило, завертіло і – за течією…
А невдовзі, як буває, і маля у неї!
І тепер вона у русі, губи – як пампу́шки,
сушить молода матуся сльози і пелю́шки.
Може варто було дівці менше пити трунку
і дарити незнайомцям палко поцілунки?
Треба розум, як не гордість, мати у дівоцтві –
свої цноти дарувати, та не різним хлопцям!
23.02.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2026
Ну, вибачте старому ретрограду.
Мене цікавить, в першу чергу, суть.
Доскіпливість по суті – не завада.
Доскіпливі нам істини несуть!
Нагальна у конкретиці потреба –
від гасел ваших уже ниє карк.
Кажіть по суті, а води не треба.
Тут, вибачайте, вам не гідропарк.
Не варто малювати нам консолі,
якщо з ядром становище скрутне.
У висновках давайте більше солі,
я чути хочу спершу – головне!
Словесної не треба каламуті,
з нас соки уже ро́ками все ссуть.
Я хочу суті. Дайте більше суті!
Убік уже відкиньте, що не суть!
24.03.26
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2026
Чотири роки болю, крові, поту…
Чотири роки горя, ран і сліз
А на війну вже – ніби на роботу,
найближчого майбутнього ескіз.
За ці роки багато що зуміли,
осмислили, утілили в життя,
але усе ж не вистачило сили,
добути зиску від своїх звитяг.
Та головне питання – Що робити,
щоб не програти за прийдешнє бій?
Скажу одне, не стану воду лити –
багато слів і дуже мало дій.
24.02.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2026
[i]Пам’яті Дмитра Георгієва[/i]
Ти народився в місті корабелів,
зростав у краї славних козаків,
до сірої курсантської шинелі
звикав на півдні протягом років.
Бо мріяв боронити Україну,
дарований тобі батьками край,
її народ і люблячу родину,
духмяний український коровай.
Негідники ж підступні не дрімали,
були завжди охочі на чуже,
та не віддав ти Неньку на поталу.
Не завжди Бог сміливих береже…
Ти мужньо став на захист Батьківщини,
стояв за неї як міцна стіна.
Батьки нехай не плачуть і дружина –
ти будеш жити у своїх синах!
23,24.02.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2026
Пишу думки на музику душі,
а о́брази: мазками – у колажі.
То свіжі плями крові, не вірші,
і краплі поту у ажіотажі…
Пишу слова із літер і складів,
із пережитих відчуттів, емоцій,
а на канву лягає із трудів –
всього лише маленьких кілька опцій.
Малюю свої звичні почуття,
якісь вразливі, болісні моменти,
бо Муза нині – то саме життя.
У нім доволі різних сентиментів.
Пишу удень, ночами, в куражі,
на бляклім сьогодення антуражі…
Пишу думки на музику душі
і серцем вимальовую пейзажі.
21.02.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2026
[i](одна із моїх відповідей на запитання "Як діла?)
[/i]
Запитуєш у мене, як діла?
Які у мене мають бути справи,
коли душа обвуглена дотла,
а із друзяк – один лише лукавий.
Пишу, читаю, правлю… Знов пишу,
відповідаю на листи прихильниць.
Наснаги жду, а краще – куражу,
а ще боюся «поетичних милиць».
Від голоду поки що не помер
і ноги справно носять, слава Богу!
Та навкруги побільшало химер,
які настійно кличуть у дорогу.
Куди? Не знаю точно. Хто куди…
І кожна з них мені своє щось пише.
Одні – де пальми і смачні плоди,
а інші – спокій де і вічна тиша.
Такі дилеми вибору… Хоч плач!
Сиджу як пень, один на роздоріжжі,
і думаю: Що краще за калач?
Напевне молоде, пахуче збіжжя.
Але ж обмолотити – треба сил,
тоді молоти, сіяти, місити…
А я давно у полі не косив
і вже забув, куди закинув сито…
Тому не буду голову ламать,
не стану я занадто мудрувати –
піду до хати, укладуся спать,
а зранку знов – поезії кувати!
23.12.2025 – 21.02.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2026
[i](монолог українського Тура)
[/i]
Корида – сумнозвісний бій биків,
де кабальєро лише пес двоногий,
зі шпагою і шість помічників!.
А я один, зі зброї – лише роги…
Однак, мене не взяти просто так,
що не кажи, велика справа – досвід!
Звернув не одному сміливцю карк,
багато їх пішло до Бога в гості.
Під зав’язку набитий стадіон,
юрба безлика просто скаженіє.
Для неї це – всього лише агон.
Агонія – для мене… Та не смію
я відступити нині ні на крок –
це мій останній вихід на арену.
У морок потім тихо – до зірок,
з Гіадами ділити неба сцену.
Тореадор – пиндючливий боєць!
Позаду – двоє прихвостнів на конях.
У латах і кобила, й жеребець,
у них також усе життя в загоні…
Ще мечоносець, бравий молодець,
мене чекають подані ним піки.
Помічники підтримають той герць
і їх аж троє, у душі – каліки…
Аж ось «торо», ганчірка – уперед,
червона пляма прямо межи очі.
Тореро хвацько тикає той плед,
але іти на зближення не хоче.
Боїться, певно, знає норов мій,
нагадує про себе давня рана,
і танцем завертає у сувій
свої підступні і мерзенні плани.
Вже недалеко мій останній час,
та холодку немає у загривку,
іще співати рано парастас –
я Тур старий, не молода корівка.
І закружляло люте болеро,
йому у допомогу – пікадори,
ареною відлунює «торо»,
відкрито скриню з бідами Пандори.
Десяток бандерилей у спині,
удари списом, кров тече рікою,
але оте під силу ще мені,
я витривалий – не іду із бою.
Та замелькав урешті «Faroles»,
а очі кров’ю укрива полуда –
ударом шпаги убиває пес
і аплодують люди… Чи не люди?
Все ж нанизав його на правий ріг
і гордо ніс мерця іще по колу,
допоки на ногах триматись міг,
та це було моє останнє соло.
Нехай застряне в горлі усякчас
найменший зі шматків моєї плоті,
якщо убивство – лише гра для вас,
що притаманна кінченій сволоті.
У небесах, навколо тиша, гладь,
нарешті ран і болю я позбувся.
Що сталося? Розплющив очі, глядь –
біля Плеяд сузір’ям обернувся!
Не тішить у трагедії кінець,
та драма має й добру увертюру –
невдовзі нарекли мене Телець,
а я себе донині бачу Туром!
Корида – то не лише бій з биком,
а ярий прояв фальші й лицедійства,
орлина суперечка з літаком.
Звитяга чесна честі – над злодійством.
І як би тяжко нині не було,
і як не скаженіла б хижа зграя –
ми мусимо здолати підле зло,
бо іншого шляху у нас немає!
20.02.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2026
На інтелектуальні питання ШІ може дати лише штучні відповіді. Принаймні поки що.
20.02.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057705
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2026
Якби літати міг як птах
і мав легкі, надійні крила –
мене б недоля не скорила,
забув навіки б я за страх.
Якби я міг літать як птах…
Якби писалися вірші –
я б написав тобі поему
про почуття, на вільну тему,
не для годиться, для душі.
Якби я міг писать вірші…
Якби повірив у слова –
я б шикував їх у романи
без вихилясів і омани,
у одкровеннях-молитвах.
Якби я вірив у слова…
Якби я вірив у добро,
у щиросердя і відвертість –
я б переміг свою упертість
і стер би Каїну тавро.
Якби повірив у добро…
Якби я вірив у любов –
сказав би, як тебе кохаю,
як молодо душа співає
і Землю пішки б обійшов.
Якби я вірив у любов…
Якби я вірив в почуття –
усіх дітей зібрав би разом,
забули прикрощі, образи,
ще більше полюбив життя!
Якби повірив в почуття…
Якби повірив я у рід –
у дружну і міцну родину,
то спорудив би живопліт,
огородив ним Україну!
Якби повірив я у рід…
Якби таку я силу мав:
усіх недолюдків убити,
війну криваву закінчити –
усе, усе за це б віддав!
Якби я сили стільки мав…
Якби ступити на поріг
господи, де жива ще ненька,
сестричка де іще маленька,
вернувшись з далечі доріг.
Якби я міг! Аби я міг…
Якби усе оте я міг!.
19.02.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2026
Яка пекуча вечора печаль,
що день за обрій знову відлітає,
а у вечірніх сутінках за гаєм
віоли струни журно рве скрипаль…
Вона – як жінка у його руках:
хоча звучить упевнено і гордо,
відлунює таким сумним акордом,
що мимоволі навіває жах…
Зрадливо тілом лине холодок
непевності за завтра, новий ранок.
Його душа – одна суцільна рана
і знов її тривоги рве гудок.
І знову сльози литиме свіча:
не кожному щасливим завтра буде,
не всі узріють новий ранок люди…
Яка пекуча вечора печаль!.
17.02.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2026
Суть політики, як і міжнародної дипломатії, в новітній історії світу полягає в майстерності завуалювати свої справжні наміри, іншими словами – умінні лицемірити, тобто брехати. Різниця – лише у дійових особах.
16.02.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2026
Ейнштейн, епштейн,
пуйло чи трумп… Яка різниця –
чи перший камінь, чи уже останній?
Зрівняється із журавлем синиця? –
оце хвилює багатьох питання!
Мораль упала, люди знелюдніли,
панує безлад, хаос і Мамона,
а буревій наживи рве щосили
культури острівці, останні крона.
Ваш бог помер, скінчилась влада божа,
вона не вийде у наступний пул.
Святому ж місцю пустувать не гоже –
іде на зміну Богу Вельзевул!
04.02.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2026
[i]Світлій пам'яті Олександра Кучеренка,
сина, чоловіка, батька, захисника України
[/i]
Ти дивишся на світ із обеліска
в свої уже навіки тридцять два…
Поглинула тебе земна колиска,
коли були у розпалі жнива.
Під корінь жали вас ворожі «гради»,
косив життя московський «ураган» –
вони нікого не жаліли гади
і не один поліг тоді від ран…
Тебе уже не верне жодна тризна,
не перетнути вічності кордон.
Ти чесно захищав свою Вітчизну,
і дім тобі – Небесний легіон.
Такий талан, колючий – як ожина.
Війна – завжди коса для молодих.
Батьки сумують, діти і дружина,
але твоя душа – живе у них.
14.02.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2026
Мюнхаузен, Фантіна,* Каліостро,
песиголовці, Мефістофель, Вій –
міфічні імена, непросто гострі,
уяву заплітають у сувій!
А вартий більше хтось за них уваги,
коли триває олімпійський цирк?
То зберігає реноме Гаага
чи трибунал Європи – просто чвирк?!
Перевернувся світ догори дригом,
агресію підтримує і МОК!
Лишилася лише мала інтрига –
який від того рудименту толк?
12.02.2026
[i]* Фантіна – повія із твору «Знедолені» Віктора Гюго.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2026
Завіса сну упала на чоло,
стуляються глибокі Нені очі…
Накрило градом фронтове село –
усе війни лютує потороча.
Канати-нерви в’яже у вузли,
до зір веде через розривів терня,
але і ми не ті вже, що були –
утратили своє родюче зерня.
Чи його решки зійдуть навесні?
Чи проросте воно студеним долом,
коли розтане збайдужіння сніг
і невесняно зачорніє поле?
А попереду – знову лиш імла,
де Прометей конає від зневіри.
Роки́ кленем горьований талан
і гудимо продажних командирів…
Проснися, люде, очі розклепи́
і подивись, що робиться під носом!
Пора мінять підвалини, стовпи
і чистити чимдуж пихи́ заноси.
09.02.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2026
Мораль – суцвіття дефініцій,
духовності ясни́й букет,
набір усталених традицій –
душі довершений портрет.
Це своєрідний кодекс честі,
а не розпу́сти реп’яхи.
Пи́ха, розбещеність, нечесність –
її одвічні вороги.
Доступною лише здається,
та не із ницої сім’ї.
Вона не кожному дається,
за гроші не купи́ть її!
Моральність – вища милість Неба,
ознака праведності, цнот,
та не усім добро те треба –
воно веде на ешафот!
Зустрівши милість невичерпну,
десь у небесному коші –
здоров’я взяв би, в першу чергу,
і рівновагу для душі.
03.02.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2026
Потужний «пук» порушив тишу
і знищив бульбашки сліди.
Хтось коментар незламно пише,
але народ вже ледве дише
і пожинає ті плоди…
Що, розчинилося «Фламінго»,
не вилупившись із яйця?
Оце фінал! То їхнє «Bingo»
у стилі Пласідо Домінго –
усе без краю і кінця…
Король тасує свою свиту,
завис в повітрі «Міндічгейт»,
але воно мандрує світом,
все нафуфирене і сите:
промови, гасла, знову хейт…
А пташенят – у різні боки:
того послом, то у запас,
назустріч лише плем’ю кроки –
саджає, та на «фінпотоки»,
а для чужих – воєнний час!
Тому чекаєм «томагавків»,
немовби манної з небес.
Зі сходу усе ближче гавкіт,
де часом загнаний під лавку –
московський скаженіє пес.
30.01.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2026
І
Ти жив як пес… Отак же і помер,
конаючи з собою наодинці.
Кому дістались, друже, відтепер
твої доволі награні гостинці?
А ти дістався до своїх пенат
чи ще до раю лише у дорозі? –
скажи по правді. Ні один фанат
на це мені відповісти не в змозі.
Куди вони поділися? Оті,
які гучну твою ділили славу!
Таке, на жаль, буває у житті…
Не виняток: Валера, Женя, Слава.
Ти на вершині чи ще топчеш степ?
Виходить, тренувався ти не даром.
Лиш права й ліва – незамінний «степ»,
а ще твоя Висоцького гітара.
Один як пес, нікого навкруги.
Лунає лиш мелодія осіння…
Південний Буг не стулить береги,
не проросте уже твоє насіння.
Але чекай, зустрінеш, друже, всіх,
і навіть тих, кого не тягне бачить.
Іще не раз долине з неба сміх,
бо не лише твоє життя собаче.
ІІ
Ти жив як пес. Отак же і сконав,
напевно був у цьому світі зайвим.
Твоє життя – відірваний анклав
раба думок і схибленого зайди.
У всьому сенс старався віднайти,
шукав свою неповториму риму.
Тебе манили неземні світи
і ось нарешті ти у них поринув.
Нарешті вільний, навіть від думок,
хоча то все, що ти і нині маєш…
Від тебе залишився лиш димок,
легкий серпанок. Може ти кохаєш
і там, де вічний холод та імла?
Де ще немає підступу і здирства!
І там себе випалюєш дотла,
у тебе стане люті і презирства?
Ти ненавидів рабство і брехню,
жагу наживи, страх і лицемірство.
Заковував ти душу у броню,
бо не терпів ні підлості, ні звірства.
Тому – лети за обшир-небокрай!
Можливо там колись їй будуть раді,
але її, сердешної, не край.
Душа – то не медалька для парадів.
ІІІ
Нарешті, прийняла тебе земля.
Зарили, ніби пса, у повній тиші.
Невдовзі, друже, ти із відтіля
побачиш, як бідують нувориші…
Оті, яким ти вірою служив
і часто спину гнув за копійчину,
бо не любив, ніколи не любив,
отак же вірно Неньку-Україну.
Відмучився, і то великий плюс,
упроголодь не будеш існувати.
З собою забирай увесь союз,
яким колись жила і твоя мати.
Із батьком зачекалися тебе
давно вони у тім радянськім краї,
який обом здавався за едем,
а ти вважав його мистецтва раєм.
Усе своє життя шукав себе,
у побуті, у творчості, роботі.
Твоє тепер все небо голубе
і власна пісня на душевній ноті.
Уже позаду плетиво доріг,
відпочивай і не тримай образи.
Ти жив – як міг, зробив усе – що зміг…
Легких тобі хмаринок, пане Джазе!
28 січня - 15 лютого 2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2026
Оділа осінь су́кенку ярку,
у роси коси заквітчала дівка.
Синів терново терен у ярку
і додавала терпкості тернівка.
Між бузиною красувався глід
і тихо косоочив на шипшину.
Калина кле́ну ке́тяги услід
хилила в наїжачену ожину.
Наситив ясен гаму кольорів,
своїми розмаїтими плечима.
Покрови погляд виразно зорів
осінніми гречаними очима.
28.01.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2026
У глибочінь пірнула хмари тінь,
у сині утонула з головою.
Холонучи розтанула теплінь,
за камінь зачепившись під водою.
А поночі затих опалий лист,
осів туман кудлатий на узліссі.
Під тисом зачаївся рижий лис,
вдивляючись у кряжу перенісся.
Слідом у слід прошкую до мети,
із вій знімаю часу поторочу.
Іду туди, де неосяжна ти,
та більш нікого бачити не хочу.
Незчувся, як і стишилась хода,
і опустились крила за плечима.
З-за обрію сумливо вигляда
багряна куля з зимними очима.
Мені туди… Мені лише туди!
Мене вже зачекалися на фронті.
Глибокі лишу на снігу сліди
і розчинюся десь на горизонті.
27.01.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2026
Не відпуска «імперія» проклята,
чотири роки точаться бої…
В загиблих підростають соколята,
уже шліфують кігтики свої.
Їм треба час, мотивів вистачає,
лише б уміння дещо відточить,
та, як не дивно, і у отчім краї –
вороже плем’я скалкою стирчить!
Колодами тирчать вони у влади,
але стає і у других очах.
Засіли, розплодились, тиснуть гади,
висять уже на шиї і плечах…
Стражденна наша ненька Україна
у пеклі цім де дітися не зна:
з одного боку воші і руїна,
а гнидами – спустошена казна…
Народ-бідняк – знеможений війною,
чорноземи поставлені на кін,
бо нувориші їх здають без бою
і ницо крівцю п’ють з обох сторін.
Ця партія вже майже безнадійна,
куди не кинь – цугцваг усе одно.
Невже під ніж піде корова дійна,
чи це іще не остаточне дно?
Стікає кров’ю зранена держава…
Кому під силу сформувати рать,
щоб відновити диктатуру права
і терміново Неньку лікувать!
19.01.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2026
[i] (із циклу «Хроніки московсько-
української війни»)
[/i]
Як темрява на землю осідає –
шахедів гуркіт лине з вишини.
Їх вибухи онуків колисають
і часто обривають наші сни.
Чотири роки йде війна кривава,
а ми і досі ліпимо божків!
Співаємо про волю і про славу,
але уже не вистачає слів…
Чергового вінчаємо кумира,
нам ідола – умри, а подавай.
Як зупинити ту війни сокиру,
у головах марі покласти край?
Аби за злочин – неодмінно кара,
утілити не варто прецедент?
У Раді нащо нам владців отара?
Кому потрібен злодій-президент?
То ворогу дієва допомога,
вони ведуть народ у кабалу.
На фронті неможлива перемога
без справжнього порядку у тилу.
У пошуках гірких «ума палати»
звертай увагу на перелік справ.
Тому лиш владу можна довіряти,
хто лихо у своїм житті пізнав.
01.12.2025 – 21.01.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2026
Нарешті ми у Дантовому пеклі:
обман і зрада поглинають все,
бо під ногами цінності поблеклі,
навкруг ворони каркають запекло…
Куди стрімнина нас оця несе?
Дамо і далі ми себе дурити
отим паяцам, вуркам, шахраям,
що прижились чи рвуться до корита?
Вони уже пустили нас по світу,
розпорошили по чужих краях!.
Тримають люд за бидло нувориші,
іде країна вроздріб з молотка,
а навкруги – лише могильна тиша,
рядки небесні кров’ю доля пише
під вибухи… Надія на війська.
17.01.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2026
[i]Гранітні обеліски, як медузи,
Повзли, повзли і вибилися з сил —
На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже немає місця для могил.[/i]
[b][i]Василь Симоненко[/i]
[/b]
Невже не стихне часу аркебуза
і непроглядна упаде пітьма?!
На цвинтарі розхристаних ілюзій
могилам місця вільного нема…
Дивізії лягли у чорноземи
і сотні тисяч гибіють од ран,
та лише усміхається казенно
пихатий карлик, схиблений тиран.
Позбавлену і совісті, і честі,
потвору ницу підганяє страх.
Воно готове ради маніфестів
країну обернути всю у прах.
Нуртує серце і лютує розум,
душа горить у сотні мегават,
у високоссі шаленіють грози,
а на землі… справляє тризну кат.
Усе суспільство – то відкрита рана,
сочиться кров’ю зболена земля,
скотилася сльоза у ветерана
і тягне соки свита «короля».
Якби ж усі одурені прозріли
й полеглі безневинно ожили,
то нам напевне вистачило б сили
перевернути світ оцей гнилий!
Але ростуть хрести на виднокрузі,
зефір колише зім’ятий ковил –
на цвинтарі розтерзаних ілюзій
не вистачає місця для могил.
Та бійтесь ненаситні, хижі круки:
подує вітер, опаде пітьма,
і візьмуться ошукані за руки –
закі́нчаться сумні часи розпуки,
бо воля не загине задарма!
10.01.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2026
Доки ми сьогодні будемо жувати вчорашнє,
сенсу сподіватися на завтра – немає і не буде!
08.01.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054899
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2026
Залишимо слова брехні,
а правду хай говорять – вчинки!
07.01.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2026
З новим вироком вас, друзі!
Що несе нам новий рік?
Ми уже у сірій смузі
чи ідем у інший бік?
Ви не спали аж до ранку?
Зачекалися новин?
Ждали нову обіцянку
про війни майбутній плин?
Вже регочуться навколо
з віслюками і слони –
вкотре нас ведуть по колу,
чорне білим замінив.
З «новим» виродком, країно!
Кінь старий в новім пальто?.
А стражденну Україну
не спасе крім нас ніхто!
01.01.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2026
А ти мене тоді не зрозуміла –
усе перевела таки на сміх.
Я прагнув твого серця, а не тіла.
У відповідь – лише сентенцій міх.
Я відчиняв душі своєї браму
повільно, може, ніби на волах.
Та ти хотіла сексу до нестями
і танців до світання на балах…
Спливли роки. У підсумку – все так же,
якщо не гірше. Що і говорить…
А час летить – тобі «бабусю» кажуть,
і новий рік постукає за мить.
26.12.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2025
Не повертайтеся туди,
де зневажали вас відкрито,
а за прихильности сліди
справляли непомірне мито.
Не повертайтеся туди,
де вам сміялися у вічі,
хай манять запашні плоди
і щастя знову щедро зичать.
Не варто мислити про те,
чого назад не повернути,
хоча ще час і не зітер
минувшини огидні пута.
Не треба думати про тих,
кому давно уже байдужі.
Струсіть із пліч печалі міх,
як пелюстки сухої ружі.
Не повертайтеся туди,
де не горять любови свічі.
Полином там гірчать сліди,
в ріку життя – не стати двічі.
23.12.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2025
Вона давно жила коханням,
краплинами його пила
із вечора, а на світанні –
згорала іноді дотла!.
Повітрям дихала весняним,
губилась в променях світил,
фантазувала до нестями
аж доки не забракне сил.
Купала душу в квіті вишні,
аби позбутися імли,
а на уламках мрій колишніх –
нові надії зацвіли!
22.12.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2025
Усе уже написано у ві́́ршах,
у повістях, романах чи піснях?
Нам хочеться вважати, що ми інші,
що попере́ду неповторний шлях.
У пошуках отак життя минає
за кроком крок. Все ближче до мети?
Та нові відкриття серця́ нам крають,
а ліки ми не в змозі віднайти.
Упевнені у тому, що ми інші,
що свій під ноги нам лягає шлях,
але усе написано у ві́ршах,
у повістях, романах і піснях.
Немає світу ні кінця, ні краю,
він сущому – бездонне джерело.
Ми логіку здебільшого шукаєм
там, де її ніколи не було!
22.12.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2025
Життя коротшим стало ще на рік,
але мене вітають всі зі святом…
Росте невпинно негараздам лік,
а їх сьогодні – ой же, як багато!
Без світла залишив нічний «шахед»,
«кинджал» уже бере життя дитини…
Задкуємо ми знову уперед –
оце життя всієї України!.
Але з екрану – досі марафон,
четвертий рік війни отак спливає!
Вітчизна наша – тільки полігон,
цього лише сліпий не помічає.
Ховає зрячий голову в пісок,
надіється – його це не зачепить,
та Молох цілить кожному в висок,
смертей у нього доста у причепі.
Задумайтеся, люди, хоч на мить,
істот я на увазі тут не маю,
як довго під сиренами ще жить.
Чи знову – моя хата скраю?
20.12.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2025
[i](дружній шарж)[/i]
Неспокою зажеврів каганець,
поета зойки розривають тишу –
утіхи засихає корінець
і той щоденні заклинання пише...
О людоньки, марніє! Що робить?
Цьому виною, певно, непогода...
Сточився олівець... його тудить!
А чим писати опуси і оди?.
Раніше корінь був – усім капець!
Та день за днем минає неупинно...
Життя стесало втіхи малювець –
залишилася тільки писанина.
грудень 2025
[i]Василь Михайлищук
***
Вже засихає втіхи корінець,
Раніше корінь був, такий нівроку.
Життя його стесало нанівець
І залишило сіру наволоку.
А що робити, людоньки, капець?!
Давно не мав оце таку мороку.
Вже засихає втіхи корінець,
Раніше корінь був такий нівроку.
Згасає неспокою каганець,
Вже не судіть цю писанину строго.
Ади такої, Боже, хай їм грець
Уже якось обІйдуся без нього.
30.11.2025[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2025
Залужний чи залежний?
Черговий кіт в мішку
чи кит? Він протилежний
чи рильце теж в пушку?
Так, критик непоганий:
що видно – розказав!
А де ж його програма?
Чому ж не написав?
Невже чергове коло,
одні і ті ж граблі –
знов босі ми і голі
в святій своїй землі.
Чи знову ж нам гостинця
до рота покладуть?
Чужинці – є чужинці
і в тому їхня суть!
01.12.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2025