| Сторінки (21/2018): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Там де в трави сонце промінь кладе
Соловей виспівує,
Душу веде.
Голос тріпоче
Як крила весни,
Знов мої мрії торкають струни.
Моя люба у гречку знов хоче.
Душа летить,
А серце не мовчить.
Моя люба у гречку знов хоче.
Теплий вітер їй щось шепоче.
Джерельце дзвенить.
Річка дзюрчить.
Кожну мить,
кожну мить,
Небо співає
Безмежне й живе,
Птахи кохання плетуть у вінки,
А моє серце у такт лунає, соловейком співає, співає..
Кожен крок її – то пісня землі.
Кожен погляд – це вогонь у кострі.
Як весна у гречці танець веде
Так і моя любов її знайде.
Душа летить.
Серце не мовчить.
Теплий вітер щось шепоче.
Там трави сонце промінням щекоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2025
Якби троянда і калина
Цвіли білим цвітом в срібнім місячнім світлі
Чи вив би твій звір так люто, так сумно.
Цвіте, цвіте,відцвітає..
Чи проклинав би ти мене, чи співав би для мене.
Цвіте, цвіте, цвіте і відцвітає.
Слід від шипів зоставляє, слід зоставляє.
Якби пелюстки й взимку цвіли
Чи шепотіли б вони, чи кричали би,
на морозі рози б лежали,
на снігу би блищали.
Чи мовчало б серденькр, що тебе кохає,
а взаємність морозком його остужає.
Ой трояндо, трояндо, схилила ти голову
на чиїсь ти груди, від любові гіркої немає вже проку.
Калина цвіте, а терен налився кров'ю.
Крик у темряві звіра ми чуємо,
на Луну,
На Луну :
-У-у...
У-у.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2025
Кури на сідалі,
Когут топче на порозі.
Квартиранти у кватирі,
А мій милий у дорозі.
На кватирі,
На кватирі.
Мій милий - у чужій квартирі.
Ой,
Куди ж його несе?
Серце знає
Та не все.
Вітер грає у шибки.
Пісню шепче до світанку.
А в кватирі світло блима.
Мій милий без спочинку, як півник -
Ку-ка-рі-ка.
Чужі стіни,
Різні мрії.
Та чи в них мої надії?
Чужі стіни,
Чужі мрії.
Та чи мої в них надії?
На кватирі,
На кватирі.
Мій милий в чужій квартирі.
Ой,
Куди ж його несе,
Серце знає
Та не все.
Чужі стіни,
Чужі мрії,
Та чи мої в них надії?
На кватирі,
На кватирі.
Мій милий в чужій квартирі.
Ой,
Куди ж його несе.
Серце знає
Та не все.
Може,
Зорі підкажуть дорогу.
Може,
Серце знайде підмогу.
Але нічка все таємниці
Ховає в скрині чорній
Може,
Зорі підкажуть дорогу.
Може,
Серце знайде підмогу.
Але нічка все таємниці
Ховає в чорній скрині.
***
Як не крути,
Куди не піди -
В цій країні
Одні - царі,
Інші - раби.
Ні свободи,
Ні рівності,
ні людяності.
А їх послухай -
патріоти.
Суцільний обман
Та грабіж.
Так повелось,
Власність, влади,
посада і ти,
Усім їм неси,
Де хочеш візьми,
але цю орду нечисті в країні -
корми,
Не годуй - корми,
Бо є царі
І є - раби.
Форма експлуатації
інша, суть та ж.
При посадах - хлам
І то не храм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2025
Так приятно и мило без лишних слов.
На душе расцветает забытый зов.
Я искал тишину,
Но нашел тебя.
И в сердце моем зажглась искра.
О том, как любил,
Как время спешило.
О том как мечтал,
Как небо светило.
О том, как терял,
Как сердце болело.
О том как нашёл,
Как снова согрело.
Сквозь холодный рассвет и вечерний дождь.
Я бродил по следам,
Где любовь живет.
Старый город шептал мне о любви
И в этот момент я понял, что лучшая - ты.
О том, как любил,
Как время спешило.
О том, как мечтал,
Как небо светило.
О том как терял,
Как сердце болело.
О том, как нашёл,
Как снова согрело.
Каждый аккорд — это шаг в мир любви.
К твоим глазам,
Где солнца восход.
Каждое слово — как в первый раз,
В куплетах и радость звучит и печаль.
И блаженство и джаз.
О том как любил,
Как время спешило.
О том, как мечтал,
Как небо светило.
О том как терял,
Как сердце болело.
О том как нашёл,
Как снова согрело.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2025
А гі бойку за полями
Сонце в хмарах грає.
Там,
Де трави між лісами -
Доля нас шукає.
За горами,
За ріками,
Лине пісня дика.
За вітрами,
За віками
Іно серце кличе.
А гі бойку між стежками
Вітер слід стирає.
Там,
Де мрії між думками -
Сила проростає.
За горами,
За ріками,
Лине пісня дика.
За вітрами,
За віками,
Іно серце кличе.
Волі шепіт у просторах
Камінь мовчить глухо,
Серед хвиль і серед горя
Серце не здасть духу.
За горами,
За ріками,
Лине пісня дика.
За вітрами,
За віками,
Іно серце кличе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2025
А вишеньки..
Черешеньки..
З-під споду гладесенькі.
Чому ж ви сі не женили
Хлопців молоденьких?
Всі сі хлопці поженили.
Дівчата лишились!
А ті зорі,
Ясні зорі..
На них задивились!
Гей,
На горах вітер віє,
Шепче щось до дуба.
А в душі у молодого
І радість
І згуба.
Всі сі хлопці поженили.
Дівчата лишились!
А ті зорі,
Ясні зорі,
На них задивились.
Сопілка грає,
Ніч минає,
Ранок в полі дише,
А хто серце не втрачає -
Той любов колише.
Всі сі хлопці поженили.
Дівчата лишились!
А ті зорі,
Ясні зорі,
На них задивились.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2025
В саду роса.
Румяный свет.
Среди кустов цветет ответ.
Хлопец рядом,
Но взгляд суров.
Не заметил он моих цветов.
Ой,
Как пела я у реки,
Забыла слезы,
И свои стихи.
Ветер тронул мои мечты.
Я буду яркой до темноты.
Роза в саду
И не красна,
Но для сердца она важна.
Забуду боль,
Уйдём в закат.
Пусть мои цветы тебя удивят.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2025
Мила моя, не слухай ти вітру,
Що шепоче тайни по світу.
Бо у серці є правда ясна.
Лиш ти одна вона мені красна.
Мила моя ,не слухай нікого,
Лиш слухай розуму свойого.
Хоч би мала ти єдно кабатя,
Мила моя я люблю лиш тя.
Зорі падають вниз у ночі.
Їхній блиск не затьмарить очі.
Твої очі лиш сяють так ясно,
З тобою світ цей завжди прекрасний.
Зорі падають вниз у ночі,
Їхній блиск не затьмарить очі,
Твої очі, що сяють в цю мить.
З тобою світ цей завжди прекрасний.
Якби гори закрили дорогу,
Я знайду до тебе дорогу.
Бо для мене ти світло єдине,
З тобою душа моя не загине.
Мила моя не слухай нікого,
Лиш слухай розуму свойого.
Хоч би мала ти єдно кабатя,
Мила моя я люблю лиш тя.
Якби гори закрили дорогу,
Я знайду до тебе дорогу.
Бо для мене ти світло єдине,
З тобою я не загину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2025
Пишу не вперше та не чують, чи то, як шут отой глузують.
Усім прекрасно тут живеться?
Чи шут у душі пробереться?
Імітація ж навколо,
порожнеча.
Навіть серед поетів.
Й розуміння нема.
Повага відсутня,
бла, бла, бла.
Це варте часу?
Шуту побільше бабла?
Колективна порука?
Волосота рука.
Життя ж нема.
Зайшли почитали, а далі?
Свої 5 копійок, ще тих, нічого невартих.
У фото картинку додав, уважно її роздивіться,
і тишком отак посміхніться, навіть гру в шахи вам підмінили, вважають, що ми непотрібні бацили.
А ми і є такі,
щось мало приємних слів, підтримки чи допомоги,
одні пусті розмови.
Й клюють, клюють, клюють.
Нічого уже не повернуть.
Беруть лиш й гребуть.
І то поети?
Вам платять за ваші куплети?
Дяка, зарплата як в депутата?
А що він зробив той депутат?
Отримав мандат і зрадив країну?
Тому певно в нього штат й зарплата є відповідна, на чай, а все тому, що він шахрай.
То чи варто бути поетом?
Щоб депутам робити мінети?
Чи імітацію цю наповняти?
Так відпаде все бажання писати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2025
Цветок-звезда.
В её глазах огонь всегда.
Секреты шепчет тишина.
О, Лиза, ты одна
Полна сюрпризов.
Кружится голова .
О, Да.
Танцует свет,
Играет ночь.
Её загадка — ни дать,
Ни взять .
И не поймать.
Лиза.
О, Лиза!
Опять она полна сюрпризов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2025
Парубочки всю нічку зорі у полі сіяли,
Поле орали,
Гарбузи вночі собі покрали.
-Що за гарбузи,
Що за дива ?
-То не гарбузи,
То справжні дива.
А щоби то гарбузи,
А то такі дині,
Череваті й величаві,
Як ті господині.
День на полі,
Ніч у танцях.. гучних.
Вкрали диню.
Зникли, в степах нічних
Сопілка грає,
Бандура дзвенить.
Що ж то за парубки..
Серце болить.
А щоби то гарбузи,
А то такі дині,
Череваті й величаві,
Як ті господині.
День на полі.
Ніч у танцях.. гучних.
Вкрали диню,
Зникли, в степах нічних
Сопілка грає,
Бандура дзвенить.
Що ж то за парубки,
Серце болить.
А щоби то гарбузи,
А то такі дині,
Череваті й величаві,
Як ті господині.
Козаки гуляють,
Жартують,
Співають.
На гарбузах мріють,
Щось видумують.
Диня сміється,
Ніч розцвітає.
Господиня з вікна знов виглядає.
А щоби то гарбузи,
А то такі дині,
Череваті й величаві,
Як ті господині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2025
Лежать в реанімації двоє,
Обом за пятдесят,
Стогнуть.
- А де тебе поранили?
-Вийшов по нужді і як шарахне, а тебе?
-А я від ТЦК ховася, так ховався, що без ніг зостався.
*[b]Косовиця[/b]*
Ой, на полі.
Ой, на полі.
Люцерка й овес
та уродили
та вище пояса,
з ніг мене й збили.
О то із горбочку
я й покотилась.
Взяла я свій кнопочний
та й удивилась,
трійко пропущених.
Беру й набераю,
до хрещеника,
звичку такую я маю.
А він мені, мамо,
моя дорогенька,
уже й англелочки і крильця,
порхаю.
Хрещеника на косовицю
раненько на завтра
гукаю.
Заснула,
вже й знонить,
четверта година,
мамо дощить,
То будем косити?
Ні, кажу, жаль мені сіно та намочити.
А зранку раненько сонечко ясне,
Погода чудова, іду біля ставу,
хрещеник сидить
і рибкою хоче мене угостить.
Отакі то дива, хай росте та трава.
[b]Переклад юморний
пісень загарбника[/b]
Дзвінок до
діда
у село:
-Алё.
-Ало.
- Привіт Дід! Як життя?
- Погано,
всю домашню птицю передушила Чупакабра!
- Та годі! А що це за звір?
- Та ніхто її не бачив. Приходить вночі.
- Вау ну і діла!
Темної ночі у дворі
Щось шастало в траві,
Крик почувся у хліві,
Кури в паніці усі!
Куд-куда..
Куд-куда,
біда,
ой, біда.
Чупакабра, Чупакабра, Чупакабра, Чупакабра! ("Вона тут!")
Чупакабра, Чупакабра, Чупакабра! ("Не дивись!")
Ку-ка-рі-ку..
заклюю,
заклюю.
Подушив якийсь звір
Усіх домашніх та кролів.
Точно знаю - це хто?
Чупакабра! Чупакабра!
А сусід Василь з боку скоса поглядає
Щось вічно з за пазухи собі підливає
Тихо ходить... косо дивиться...
(Може, це був... він сам?!)
Чупакабра, Чупакабра, Чупакабра! ("Точно вона!")
Чупакабра, Чупакабра, Чупакабра! ("Чи ні?")
Ну а може, це ласка,
Чи тхір прокрався до хліва?
Ну а нам то все одно -
Винен сусід давним-давно!
Все як в кіно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2025
А жучки, два жучки
-Жу-жу, жи-жи.
Сонце грає у траві,
Дзижчать жучки в метушні.
Жу-жу-жу, жи-жи-жи,
На жоржині танці ці.
Візьми в долоньку легенько,
Зачаруйся цим моментом.
Летять жучки у світ новий,
Шурхіт крилець чуюють свій,
В небі танець кольоровий,
В серці залишають слід живий.
Жу-жу-жу жи-жи-жи.
На жоржині танці ці.
Візьми в долоньку легенько,
Зачаруйся цим моментом.
Слухай спів їх в небесах,
Крильця пестять тихий шлях.
Їхній танець нескінченний,
Світ чарівний невмиренний.
Жу-жу-жу, жи-жи-жи.
На жоржині танці ці.
Візьми в долоньку легенько,
Зачаруйся цим моментом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2025
Учора вночі падала з неба зоря ясна.
І летіла з неба в нічну красу.
Розсипала світло на поля і домівки.
Освітила квіти у моїй домівці.
Зоря ясна небо обіймала.
Сріблом ніжним землю цілувала.
Кожна зірочка в пітьмі співала.
І в ночі із небом нас повінчала.
Серед тиші в полі щось дзвеніло.
Серед тиші в полі тепло її всю ніч нас гріло.
Немов диво, немов казка, як таємниче і як прекрасно.
Душа моя в зірці тій тліла.
Відчувала світло в темряві і крила любові до тебе мене несли:
жу-жу і ти, і ти.
Ми як два цвіркуни:
жу-жу, жучком був я і ти,
жи-жи,
вночі ми були як ті жучки.
Зоря ясна небо обіймала.
Сріблом ніжним землю цілувала.
Кожна зоря у темряві співала.
Те, що ми творили, приховати хотіла.
Наші стогони у ній німіли.
Серед тиші у полі щось дзвеніло.
У голові моїй твоє серце мені про кохання співало.
І душа моя у зорі тій летіла.
Відчувала твоє тепло, о як же було та добре,
мені і зараз, ой- ой, тепло
Зірка ясна небо обіймала,
Сріблом ніжним землю цілувала.
Кожна зірка в темряві співала.
Аж вночі Земля гуділа.
А зоря впала і ніч наче зітхнула.
Розбудила мрії в серці та душі.
Вічність в одну мить мені подарувала
І світанок зійшов у небесній тиші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2025
Так як було, більш не буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2025
Ой, очі,
Очі..
Як зорі в небі,
Тануть у серці.
Мов тихий сон.
Темні
Як нічка.
Ясні
Як день.
Ой, губи.
Вуста солодкі.
Ніжні.
Теплом весни у душі цвітуть,
Шепочуть мрії,
Грухочуть грози.
Кохання хвилі в серце пливуть.
Очі дівочі,
Мов два рубіни,
Горять,
Палають,
Ваблять мене.
У них вся тайна.
У них вся доля.
В них сяє сонце.
В них цілий день.
Руки тендітні,
Мов крила птиці.
Торкнеш — і серце летить в політ.
Косами ночі пахне дівчина.
Вона для щастя — мов оберіг.
Ой очі,
Очі,
Мов вогонь ясний.
Ваблять до себе,
Мов зоряна ніч.
З вами мріяти,
З вами літати.
Тільки з вами до щастя клич.
Очі дівочі,
Мов два рубіни,
Горять,
Палають,
Ваблять мене.
У них вся тайна.
У них вся доля.
В них сяє сонце.
В них ясен день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2025
В этот теплый летний вечер,
Словно звёзды в небе плыли эти свечи.
Твои руки,
Твои губы..
Мир казался вдруг безгубым.
Ты пел о любви,
Как ветер
Шепчет тайны на рассвете.
Каждый звук,
Как волны пение,
Сердце билось в вдохновении.
Небо краской заливалось,
Солнце в море утопалось.
Ты касался моих плеч.
Этот вечер был как меч.
Ты пел о любви,
Как ветер
Шепчет тайны на рассвете.
Каждый звук,
Как волны пение.
Сердце билось в вдохновении.
Пена морская нас окружала,
Тепло заката нас обнимало.
В этот миг мы были одни,
Словно вечность,
Словно сны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2025
За садом ліщина стоїть
тихесенька.
Дівчина в садочку стиха щось шепоче.
Місяць слухав тишком аж до самої ночі.
Ой, у саду..
Ой, у саду,
Де росте калина,
Там дівчина мрійлива
Гадала, гадала,
нагадала,
аж берізонька
та гірко заплакала.
Парубки сміялись.
Зорі миготіли.
Вітерцю між вітами гратись захотілось.
Дівчина в садочку співала знов пісню.
А місяць,
Як свідок.
Встиг її запам’ятати
Та нам, добрі людоньки,
її заспівати.
Ой, у саду.
Ой у саду.
Де росте калина.
Там дівчина мрійлива.
Загадала, написала
на литочку оцю таємницю.
Загадала - спати в саду
та між деревами.
Там,
Де роси впали на квіти
до рання.
Дівчина сміялась,
Збулось бажання.
Мов срібна вода,
Таємниці її зберігала земля.
Ой, у саду,
Ой, у саду,
Де росте калина.
Там дівчина мрійлива
Загадала там потаємне
бажання, щоб
зацвіло деревце
як її кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2025
Не дивися оченьками
Серце не лови.
Сердце хай горить.
Твої очі,
Як вогні,
Спалять всі мости.
Не моргай бровами,
Наче птах летиш ж.
Мовчки серце крадеш,
Навіть дозволу не простиш.
Не озьмеш ти мене бідну.
Я сама піду.
Через поле,
Через річку,
Знайду свою звізду.
Візмеш ти з волами.
Хай тягнуть ярмо,
А я вільна,
Наче вітер,
Не втримає ніхто.
Поле жовте,
Небо синє.
Воля в серці є.
Мої кроки гучно линуть,
Доля не мине.
Ти дивись,
Але здалека.
Серце не візьмеш.
Я для себе,
Я для світу,
Мрію ти не знищиш.
На узліссі серед квітів спів мій пролуна.
Знай,
Не буду я рабинею.
Вільна я душа.
Твої речі солодкі мовчать.
Я чую лиш свій крик.
Ти не вартуєш тих сліз,
Мій полум'яний лик.
Не дивися,
Не тримай,
Я лечу в світи.
Там,
Де сонце,
Там,
Де вітер.
Там моя мета.
Я для себе,
Не для тебе.
Вільна
Як завжди.
Ти не зможеш обійняти ті мої сліди.
Поле жовте,
Небо синє,
Воля в серці є,
Мої кроки гучно линуть,
Доля не мине.
Ти дивись,
Але здалека.
Серце не візьмеш.
Я для себе,
Я для світу.
Мрію ти не знищиш.
Птаха вільна я.
Отака я.
Отака я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2025
Червона калино,
Чому не цвітеш?
На вітрі галаслива
Вітами своїми все гомониш.
Сумно дивишся.
Стоїш в холодку.
У полі край дороги
Тобі не співати,
хвилюючись про кохання
й не літати
птахою, сисогрудкою.
Молода дівчина
Не кохає мене,
В серці інший
у неї певн є.
Мене не пускаєш,
Білий вінок
Ти не одягаєш.
Я ж до тебе знову мчу, обіймаю ж повітря.
Як до сонця квіти тягнуся.
Ти хоч слово мови,
Щоби мене зігріти.
Ой,
Чому так тихо?
Чому так гірко плаче
Вітер на полонині?
Серцю ль жити
Розкажи калино.
Де і
Серце тобі дам,
Будемо разом жити,
Будемо будувати дім великий.
Ти як та калина
наймиліша
У світі величезному,
Візьми мене за руку,
Буду вічно горілочку пити
і тебе, тебе
любити.
Червона калина
Знову зацвітай,
Пісню нам з дівчиною хорошу заспівай.
Станем ми сім'єю.
Щастя у кожному погляді засіяє.
Надай мені впевненості.
Дай тепло любові.
Ой,
Почуй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2025
Горілочка оковита душу зігріває.
Хто нап’ється веселіє, в горлі аж палає.
Заспіваєм на всю хату,
щоби аж гуділо.
Хай лунає наша пісня щоб життя кипіло.
Вип’єм чарку за родину,
за святеє слово,
Щоби доля не зламала нас
знову і знову.
Гарна пісня ллється
по широкім полю,
Бо ми браття не забудем нашу
святу волю.
Гей, напіймося братове,
встанем за столами,
Хай лунає наша пісня
разом із вітрами.
Ой, горілко ти палка,
Ти наші уста грієш.
Поки пісня буде жити серце не старіє.
Заспіваймо, та гучніше,
щоб земля здригнулась,
Щоб і в небі зірка ясна
до нас повернулась.
Не штука нам говорити,
а штука співати.
Тільки щиро із душею пісню треба дати.
Танцювати будем разом
до ранкових зорів.
Пісня в нас не замовкає
в полі чи у дворі.
Хай нащадки пам’ятають нашу щиру долю
І горілочка оковита хай дарує волю.
Гей, напіймося, братове, встанем за столами.
Хай лунає наша пісня
разом із вітрами.
Ой, горілко ти палка,
Ти наші уста грієш,
Поки пісня буде жити,
серце не старіє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2025
[quote]Спиртное это окаянный магический напиток, который превратит вас в животных.
Не пей, Иванушка, козлёночком станешь![/quote]
Водочка с бутылочки душу согревает.
Кто напьется веселее в сердце засверкает.
Споём же на весь дом чтоб аж гудело.
Пусть звучит песня чтобы жизнь кипела.
Выпьем рюмку за семью за святое слово.
Чтоб судьба не сломила нас снова и снова.
Хорошая песня льётся по широкому полю.
Потому, что мы братья не забудем вольницу, святую волю.
Эй напьёмся братья встанем за столами.
Пусть звучит песня вместе с ветрами.
Ой водочка ты жгучая.
Ты наши уста греешь.
Пока песни будем петь душа не стареет!
Давайте споём да погромче чтобы земля содрогнулась.
Чтобы и в небе звезда ясная над столом вращалась.
Не штука нам говорить а штука петь.
Только искренне с душой песню надо спеть.
Танцевать будем вместе до утренних зорь.
Песня у нас не умолкает в поле и во дворе.
Пусть потомки помнят
удел мужика, что на разливе не дрожала рука.
Ох, водочка, водка, ты хороша !
Эй напьёмся братья встанем за столами.
Пусть звучит наша песня вместе с ветрами.
Ой, горилка ты палка.
Ты наши уста греешь.
Пока песня будет жить сердце не стареет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2025
Сріблиться річка
в туманній далі.
Шпаки співають
про дні в коханні.
Ранок ніжно гладить трави,
трави руками
ніжно так гладить.
Тихо шепочуть зорі
вустами..
Легкий туман стелиться низом,
Серце пульсує з природним ритмом.
Пісня лунає з висоти крил.
Зустрічай день.
Він - лише твій.
Бджілка кружляє
над квіткою білою.
Сонце заглядає
крізь листя
мрійливо.
Травичка пробудилась від сну.
Обіймає землю,
П’ючи росу.
Легкий туман стелиться низом,
Серце пульсує з природним ритмом.
Пісня лунає з висоти крил,
Зустрічай день,
Лети
до зір.
Малює ранок узори тонкі.
Зорі ховає в небесні кишені.
Дивишся вгору..
Відчуваєш життя.
Тече ріка, ріка життя
Дарує буття.
Легкий туман стелиться низом.
Серце пульсує з природним ритмом.
Пісня лунає з висоти крил,
Зустрічай щиро
Цей день.
Він милий, він - твій.
Бистра вода
Тече крізь село.
На березі сиджу,
Сонечко зійшло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2025
Бистра вода
Тече крізь село.
На березі сиджу,
Сонечко зайшло.
Дивлюсь на хвилі,
Що шепчуть мені.
Гадки літають,
Мов птах в далині.
Ти не гадай,
Ти не гадай,
Що легко мені.
В серці буря,
В душі пустеля,
Я над морем,
Мов брила,
Мов скеля.
Думки мої
вітер несе.
Чомусь душа моя спокій та не знайде.
Не топися,
Мій милий,
Не треба.
Сонце засяє,
хмари розійдуться,
наші доріженьки
скоро вже, скоро
зійдуться.
Наші доріженьки
і долі
зійдуться.
Ще зазеленіє травичка у полі,
Ще не раз почуємо
Ку-ку у зузулі.
Віддавай себе, частину болю,
пожари залиємо
бурною водою.
Річка біжить,
Мов пісня звучить.
Час лікує.
Все зміниться, сонечко зійде,
Деревце зросте.
Хай твоє серденько знову забринить.
Новий день на обрії вже горить.
Візьми до серця ці прості слова,
Життя то книга
І ти її глава.
Не зупиняйся,
Як річка біжи.
Доля подарує тобі нові світи,
Безмежні простори,
Стрінуться серця,
Сплетуться долі,
мов пух у тополі,
колоски у полі.
Не топися,
Мій милий.
Не треба.
Сонце засяє,
Розійдуться хмари,
Ще зазеленіє травичка,
Посміхнися любий,
Не поспішай, засіяє в небі
й наш небокрай.
Усе нормально, усе гаразд,
Все чудово!
Дощик босоніж по землі пройшов,
А мій любий, а мій любий,
На мій поріг.
Разом на рушник.
Небесні перевесла,
Пісні солов'їні.
Ой, як жити любо та на Україні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2025
Ах який світлий місяць вночі ,
Танцює промінчик біля вікна,
Щебече горобчик,
Витьохкує соловей,
Життя продовжується.
Зірка долі виписує зигзаги
на небесах,
Твій ніжний подих, аромат цвіту
зігріває мене.
Твоя посмішка як сонечко в травні,
Лети ж,
Лети,
у зоряні далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2025
Девушка в красном, ты так прекрасна.
Взгляд твой сияет в огнях в этом зале.
Шепчет вечер.
Ночь прекрасна.
И в бокале вино искрится алое.
Смотрим на звёзды.
Как они горят.
Вечер манит нас в свой тихий сад.
Я слышу смех.
Он кружит в танце.
Мы как тени в сказочном пространстве.
Ты не одна.
Я не один.
Этот момент
Ангел с небес
Нам подарил.
Он словно сон.
Луна плывёт,
Как тонкий дым,
Свет её на нас уронён.
Мы говорим.
Но слов не надо.
Глаза всё скажут.
Что ж внутри .
Здесь нет ни боли,
Ни преграды.
Мы там вдвоём.
Как фонари.
Девушка в красном.
В этом мире
Мы, как две свечи, в темноте горим.
Время замирает.
Ты рядом
И я не один.
Ты вновь не одна.
И я - не один.
Этот момент мы повторим.
Он словно сон.
Луна плывёт,
Как тонкий дым,
Свет её на нас уронён.
Ты смотришь на неё как на свет.
Каждый её шаг оставляет след.
Глаза как небо — глубина без дна.
В ней всё поёт,
Кружится голова.
Её улыбка как рассветный луч,
Свет проникает сквозь тысячи туч.
Каждый её жест — магия без слов.
Она пленяет..
Зажигает любовь.
Тебе в ней нравится всё
От начала и до конца.
Её мир — загадка,
Её душа — мечта.
Ты теряешь разум.
Сердце на замке.
Она словно тайна в твоей голове.
Ты не знаешь,
Что сказать.
Слова пусты.
Её взгляд сильнее любой мечты.
Она звезда.
Что горит в ночи.
Её сияние вечно в глубине души,
глубоко
внутри.
Каждый её шаг — музыка для глаз.
Время замирает.
Когда она здесь и сейчас.
Её голос нежный.
Словно шёпот дождя.
Она — твоя вселенная,
Твоя - звезда.
Тебе в ней нравится всё
От начала и до конца,
Её мир — загадка,
Её душа — мечта.
Ты теряешь разум,
Сердце на замке.
Она словно тайна в твоей голове.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2025
Мы говорим.
Но слов не надо.
Глаза всё скажут.
Что внутри покажут.
Здесь нет ни боли,
Ни преград.
Только мы вдвоем
Как фонари.
Смелее вперёд,
нельзя отступать.
Девушка в красном.
В этом мире
Мы, как свечи, в темноте горим.
Время замирает в этом мире.
Ты рядом
И я не один.
И ты не одна.
Этот момент,
Он словно сон,
Луна плывет,
Как тонкий лучик через проход.
Ты мой, мой пароход,
звездолёт.
Свет Луны на нас уронен,
падает, холодным теплом,
о как же то
хорошо,
мы ногишом
и тихо так,
дыхание
томное
прерывчастое, в предвкушении
чего то такого, чего ещё не было
и никогда больше не будет.
Ты смотришь на неё,
как на свет,
Каждый её шаг оставляет след.
Глаза как небо — глубина без дна.
В ней всё поёт,
Кружится голова,
твоя голова уже не твоя.
Её улыбка как рассветный луч.
Свет проникает сквозь тысячи туч.
Каждый её жест — магия без слов.
Он пленяет,
Зажигает любовь.
Тебе в ней нравится всё.
От начала до конца
Её мир — загадка,
Её душа — мечта.
Ты теряешь разум.
Сердце на замке.
Она словно тайна в твоей голове.
Ты не знаешь,
Что сказать.
Слова пусты.
Её взгляд сильнее любой..
мечты.
Она звезда,
Что горит вночи.
Её сияние вечно внутри.
Каждый её шаг — музыка для глаз.
Время замирает.
Когда она здесь, сейчас.
Её голос нежный,
Словно шёпот дождя,
Она — твоя вселенная,
Твоя.. звезда.
Тебе в ней нравится всё
От начала до конца,
Её мир — загадка,
Её тело — мечта.
Ты теряешь разум.
Сердце на замке.
Она словно тайна в твоей голове.
Тебе в ней нравится всё
От начала до конца.
Её мир — загадка.
Её душа — мечта.
Ты теряешь разум,
Сердце на замке.
Она словно тайна в твоей голове.
Слова пусты.
Её взгляд сильнее любой мечты.
Она звезда.
Что горит в ночи.
Её сияние вечно,
оно - внутри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2025
Очі- то є океан,
то та глибина,
що без дна,
де жемчуг морський,
де тиша глибин.
Тонеш у них.
Забуваєш про все.
Тихо так,
лиш хвиля шепоче.
Світишся ти, а вона...
Вона йде.
Мов по хвилях пливе.
І сповільнюється світ,
Кожне зітхання - мов
в коханні зізнання.
Вона королева.
Володарка снів.
Вона про це знає,
Її ореол
Яскраво сіяє.
Її краса мене окрилює.
Закоханий до скі'нця,
як бокал п'янкого по ві'нця, по самі вінця.
Мені нема шляху назад.
Її погляд -
це мій зорепад.
Її сміх - це голос небес.
Він співає мені
мелодію
чарівності звуку.
Її дотик,
Як касання до плоті.
Запалює всередині мій зоряний світ.
Я загубився в її глибинах.
Її серце - як лабіринт.
Вихід шукаю,
Але не знаходжу,
Пірнаю
глибше,
все глибше.
Я закоханий
І більше нема перепон.
Кохання душ то й є закон.
Вона королева.
Вона це знає про це.
Її краса мене окрилює.
Закоханий до самих глибин,
шляху назад нема, о, Боже, яка глибина.
Її погляд - це мій зорепад ,
цілую її від макушки до самих пят
розвертаю й назад,
назад.
Крива, застила, чудна така
усмішка,
диваковий погляд,
ніби кролик
та я ще там, мене нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2025
Море, спокійне.
За вітром по хвилях,
У подиху митей
пливу я.
Блакитне плесо,
Де сонце застигло,
Де час зупинили,
Де серце забуло яким воно було,
з ким воно було.
Уздовж моря крокую.
Відчуваю касання,
розчиняю бажання
У піску, що палахкоче.
Слід залишаю над глибикою водою,
над глибокою безоднею.
Вздовж моря крокую,
розчиняю мрії
У піску,
Що палає,
Я слід залишаю.
Твоя хвиля мені співає.
Немов чайка зове.
Твоя глибина мені
уві сні снитиметься.
Солоний твій смак - це солодкість втрат.
І в серці моєму ти залишив свій погляд,
сліди ночей незабутніх, вино молоде,
недописаний роман, що в серці живе.
Вздовж моря крокую,
Мрії розчиняю
У піску,
Що палає,
Я слід залишаю !
Море,
Море,
Ти мій притулок,
Ти кличеш мене.
І я тут.
Крізь шторми,
Тумани,
Твій погляд..
Ти - вічний захід.
Море,
Море,
Ти мій притулок.
Ти кличеш мене
І я тут.
Крізь шторми,
Тумани,
Твій погляд
зове...
Вздовж берега знову
я тихо ступаю.
І хвилі зімною розмову починають.
Запитання без слів.
Відповіді без звуку.
Море З тобою - безконечна ця мука.
Море,
Море,
Ти мій притулок,
Ти кличеш мене.
І я тут,
Крізь шторми,
Тумани,
Твій погляд.
Море, ти - частинка мене.
Ти те що в мені,
Ти те- що зове,
Зове
мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2025
Ах, який світлий місяць вночі,
Танцює промінчик біля вікна
І тонкий шовк на плечах,
Мов зірка на небесах.
Ти ніжний подих,
Аромат цвіту
зігріває мене.
Твоя посмішка, як сонечко в травні.
Лети ж,
Лети.
Лети,
Де птахи у хмарах.
Де серце б'ється.
Де вічно жива музика.
Лети ж,
Лети,
Лети туди,
де вогонь горить в душі.
Ах, яка же тонка ця мить.
Який тендітний світ і великий.
Ти як річка в небеснім просторі.
Літай ж,
Літай,
Лети!
Лети туди,
Де зорі сяють,
Де серце б'ється в унісон,
Де музика вічно жива.
Літай же,
Літай,
Вічно порхай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2025
Моя люба,
Моя мила,
Ти, як зоря.
Очі сяють,
Як ранкова роса.
Твої руки ніжні,
Мов весняний цвіт.
Ти даруєш світло.
Ти мій цілий світ.
Ой, любов.
Ой, душа,
Ти - моя весна.
В кожнім русі твоїм музика жива.
Скрипка серця грає
Звуки чарівні.
Моя люба,
Моя мила,
Ти завжди в мені.
Твої коси русяві,
Мов пшениці лан,
Вітром грають,
Шепчуть про любов.
Твої губи солодкі,
Мов мед на устах.
Цілував би їх,
мов голубку птах.
Моя люба,
Моя мила,
Ти у моїх снах.
Ой, любов,
Ой, душа,
Ти - моя весна.
В кожнім русі твоїм музика жива.
Скрипка серця грає
Звуки чарівні.
Моя люба,
Моя мила,
Ти у кожнім сні.
Я візьму скрипку,
Заграю для тебе.
Щоб звучали ноти,
Мов пісня із неба.
Бо без тебе,
Мила,
Не живе душа.
Моя люба,
Моя мила,
Ти одна така.
Ой, любов,
Ой, душа,
Ти - моя весна.
В кожнім русі твоїм музика жива.
Скрипка серця грає
Звуки чарівні.
Моя люба,
Моя мила,
Ти у кожнім сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2025
Над водою явір співає.
Два джерельця тихо грають:
-Одна вода,
-Одна доля.
Вони шепочуть щось там про волю..
Ти стоїш!
Мов образ мрії!
В очах твоїх світанки сині!
В хвилях ніжних наше світло,
Кохання наше,
Вічне й чисте.
Хвилі кохання нас несуть,
Серця палають,
Як вогонь тут.
В річці зливається наше життя,
Ти і я — одне биття.
Сонце сяє крізь тумани.
Нам не страшні вже перепони,
Разом йдемо,
Мов річка до моря.
Нас з'єднали хвилі долі.
Тиша ночі.
Зорі ясні.
Вони шепочуть про нас двох.
Річка несе нас крізь віки.
Ми,
Як птахи
Летимо у мрію.
Хвилі кохання нас несуть.
Серця палають..
Як вогонь тут.
В річці зливається наше життя.
Ти і я — одне биття.
Хвилі кохання нас несуть.
Серця палають.
Як вогонь тут,
В річці зливається наше життя.
Ти і я — одне биття.
Над водою, над річною гомонить
Любов знову й знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2025
Обійми мене милий, як в перший раз.
Я тону в твоїх очах, немов в дивокраї,
кінчаю, бурно кінчаю.
Кожен погляд твій дарує вогонь,
З тобою ця ніч мов казковий сон.
Обійми мене милий,
це наше кохання.
Цією ніччю нехай кров бурлить,
Разом ми удвох під зоряним небом.
Обійми мене милий,
з тобою ми в омут пірнемо.
В омут почуттів, в море бажань,
причаль в мої сни, причаль.
Мене обійми,
лодку кохання у мене введи,
пришвартуй, швартуй..
туди..
сюди..
на хвилях блаженства
о, любий, люби..
греби ж туди,
туди ти
греби.
Човни..
о, човни..
і якоря..
о,
да.
о,
да.
Стихія...
я...
бурна вода...
о, да..
о, да...
-Я шукав тебе довго у цьому світі пустому.
-Ти прийшла і тепло переповняє
Крізь шкіру крізь плоть
до самих глибин.
-О, якоре мій!
-Маяк моїх мрій.
-Обійми мене, любий, це наше кохання.
Цієї темної ночі, нехай палає кров.
Разом ми вдвох під зоряним небом.
Обійми мене, любий, ми в морі пливемо..
пірнаєм мов рибки в глибини кохання.
Я втомилась від розлук, від днів похмурих.
Ти зігрів мою душу, став ближче, рідненький,
Давай разом летіти крізь мрії і світло..
Нас чекає попереду наш ніжний світанок.
Обійми мене, любий, це і є те кохання.
Цієї ночі темної нехай палає кров.
Разом ми удвох під зоряним небом.
Обійми мене, любий,
трохи це пошло, зате як красиво.
*88*
Ми у пороховій бочці,
Зверху діти,
вони граються з вогнем.
Всім зрозуміло, рано
чи пізно вона вибухне.
Та всі роблять вигляд,
ніби все йде так як потрібно.
Це та ситуація,
про яку кажуть -
не дай Боже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2025
Черемха запашна у сад мене зове.
Її аромат мов пісня проникає, наповняє..
Грудьми
черемха, вітами хитає, гілками ніжно обнімає.
Шепоче про весну..
Ах,
Черемха.
Ох, Черемхо.
Ти даруєш дар весни мені,
Що буду я з тобою.
Твій аромат чарівний мене тягне туди,
Де вічна весна,
Де світло і затишок щодня.
У твоїх пелюстках росинки,
Як перли на світанку.
Вітер ніжно торкається твого листя,
Ніби струни торкається смичок.
Ох,
Черемхо.
Черемхо.
Ти немов дерево роду, ввідбрала в себе дівочу ту вроду.
Твій аромат чарівний вабить мене.
Лунає вічна весна,
Світло світить і така тиша,
що не передати
лишень співати,
співати...
І в ніч,
Коли місяць втомиться дивитися на нас
Я сяду під черемху.
А
Вона мені заспіває пісню про життя і про кохання.
Зірки засяють,
Як світлі вогні.
Ох,
Черемхо,
Черемхо.
Ти навіюєш сон.
Твій аромат чарівний мене тягне туди,
Де вічна весна,
Де світло, де ти і я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2025
Мяу-мяв,
Гав- гав.
Котики муркочуть,
Собаки лають
гау-гав, няв-няв.
Вони за всіх нас моляться в ночі,
Витираючи сльози в очах своїх.
На Землі,
Де тіні і темрява,
Собаки і кішки стали
у Бога просити за людей,
За їх заблукалі душі:
Мя-у, мя-у,
гав, гав.
О, Боже
Мя-у, мя-в,
гав, гав.
Боже,
Пробач тих,
Хто грішив,
Тих,
Хто у серці камінь помістив.
Ми молимося за людей,
За їхній світ.
Бо тяжко нам без них,
тужимо за ними,
тужимо за ними..
Коти нявкають ще зранку,
Собаки гавкають на Місяць.
Вони за всіх нас моляться вночі.
Витираючи сльози в своїх очах.
Боже,
Пробач тих
Хто забув,
Тих,
Хто в серці біль роздмухав.
Ми молимося за людей,
За мир на Землі, за мир
на Землі,
Бо їхній голос
ти не почуєш,
вони, як ті щури, як криси,
люди - миші,
люди - миші.
Коли світанок настане знову.
Звірі принесуть тобі
свою любов,
Не для себе,
А для тих,
Хто впав,
Хто забутий,
Чий розум і вдень ніби спить.
Боже,
Прости тих,
Хто забув,
Тих,
Хто в серці біль роздмухав.
Ми молимося за людей,
За мир на Землі.
І Бог сказав - за що любити людей,
Їхні душі темні,
Їхні серця порожні.
Навіть собачої долі не варті!
Зліпив я їх з глини,
Не варті вони торкання моєї руки.
В очах їхніх злість,
У словах лише отрута.
Вони руйнують лишень.
Прірва там,
Де міг цвісти сад.
Моя то помилка,
я неправий.
Адам і Єва...
пустельний рай..
Коти нявкають вранці,
Собаки гавкають на Місяць.
Вони за всіх нас моляться, вночі
Витираючи сльози в своїх очах.
Боже,
Пробач тих,
Хто забув,
Тих,
Хто в серці біль роздмухав.
Ми молимося за людей,
За мир на Землі, за мир
на Землі.
Вогонь у їхніх жилах,
Але попіл у серцях.
Вони забули небесний знак.
Навіщо дарувати їм світло в ночі,
Коли вони глухі,
Коли вони сліпі.
Лапки їх тягнуться
У благанні,
Вимолили у Бога
для нас крайнє
прощання,
крайнє
прощання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2025
На девяносто відсотків
Всі ми з води.
Без неї і ні туди
і ні сюди,
Як не верти,
Остання краплина -
завжди в труси.
Велич води.
Вода - неосяжна.
Що ж робимо ми?
Щоб була - недосяжна.
Духовне відродження без води
неможливе!
Вода то є мудрість.
Вода то є сила.
Вода аномальна!
Ось чому й ми такі.
На девяносто відсотків
Всі ми з води.
«Жива» вода – це чудодійний еліксир, який зцілює рани, повертає до життя померлих та повертає сили. «Мертва» вода, навпаки, символізує знищення, ..
Поняття «жива» і «мертва» вода знайомі нам ще з дитячих казок: тамтешні герої використовували ці чарівні еліксири для того, щоб оживити та зцілити, або навпаки накликали з їх допомогою хвороби і смерть. У реальному житті все трохи інакше. Що таке жива і мертва вода, чим вони відрізняються, і як отримати максимально корисну питну воду в домашніх умовах?
https://ziko.com.ua/ochischennya-vodi-article-gyva-i-mertva-voda-shcho-ce/?srsltid=AfmBOoqSGY_x_jA8EdQNhz5cWI09BIu3wo_pbBx5vqJeHVLf3C3NCuvt
https://pershavoda.ua/ua/zhivaja-i-mertvaja-voda
Вважається, що вода здатна очистити від бруду не тільки ваше тіло, але і енергетичні потоки. Так як вона є самою родючою стихією, основою творення і всього живого на планеті, деякі філософські течії і вірування наділили воду магічними властивостями.
Так, наприклад, щоб очистити предмет на енергетичному рівні, його необхідно три доби протримати у воді, міняючи воду щодня. Можна і прискорити цей процес очищення, протримавши предмет протягом години під проточною водою.
Щоб очистити думки і ауру від негативних емоцій необхідно приймати контрастний душ за такою схемою: прохолодна вода - гаряча - холодна - гаряча - прохолодна. Також подіє на ваше енергетичне біополе і ванна. Для цього лежачи у воді, уявіть, як енергетична грязь сходить з вашого тіла в воду. Для кращого ефекту можна додати у ванну морську сіль, яка прекрасно абсорбує негативну енергетику.
Вода має потужний захисний потенціал. При поганому настрої, самопочутті або депресії приймайте душ або ванну.
Існує повір'я, що під час купання у водоймі, не можна плювати в неї, інакше вода покарає хворобою.
Питна вода «чує» і «розуміє» вашу мову. Так вона заряджається позитивною або негативною енергетикою. Енергетично сильна вода на Івана Купала (7 липня), Хрещення Господнє (19 січня) і в Чистий четвер (перед Великоднем). У ці дні рекомендується проходити своєрідний обряд очищення водою, заряджаючись її силою і наповнюючись здоров'ям.
Коли вам присниться поганий сон, потримайте руки під проточною водою, згадуючи сновидіння. Вода понесе все погане. Якщо у вашому житті настала чорна смуга невезіння, переступіть через поточну воду. Підійде струмок або пройдіть міст через річку - з водою піде і невезіння.
І що саме цікаво, не рекомендується співати в душі або ванні, так як вода змиває не тільки погане, але і може «забрати» вашу радість. Адже навіть в стародавні часи у води ніколи не співали веселих і душевних пісень, а лише голосили і вимовляли свій біль, яку несли потоки бурхливої річки.
Аномальні термічні властивості води — здатність води зберігати набагато більшу термостабільність у порівнянні з ґрунтом і повітрям.
Ось в чому корінь - менталітету українців, на дявяносто відсотків вони то вода, якщо не сказати...
З точки зору хімічних властивостей «казкових» рідин, то «мертвою» водою можна вважати рідину з підвищеною кислотністю, а «живою» буде вважатися лужна вода.
Історія міфів про «живу» і «мертву» воду сягає корінням у стародавні оповіді та легенди. У слов'янських народних казках часто зустрічається згадка про ці два види води. «Жива» вода – це чудодійний еліксир, який зцілює рани, повертає до життя померлих та повертає сили. «Мертва» вода, навпаки, символізує знищення, її іноді використовують для зупинки кровотечі або запобігання розкладу тіла, але сама по собі вона не має здатності повернути життя.
Ці образи води відображають уявлення людей про життя і смерть, де «жива» вода асоціювалася із силами природи та відродженням, а «мертва» — із руйнуванням та забуттям.
Сучасне розуміння «живої» та «мертвої» води
«Жива» вода
Сучасні дослідження дали новий подих старим міфам. Існує поняття «активованої» або «структурованої» води, яка також пов'язується з концепцією живої води. Ця вода піддається фізико-хімічним впливам, що змінюють її властивості, таким як магнітна обробка або дія ультразвуку. Вважається, такі процедури змінюють структуру молекул води, роблячи її «біологічно активної». Прихильники цієї теорії вважають, що така вода може позитивно впливати на здоров'я людини, покращуючи обмін речовин, прискорюючи регенерацію клітин та зміцнюючи імунну систему. Однак наукові дані щодо цього залишаються спірними і вимагають подальших досліджень.
«Мертва» вода
«Мертва» вода, навпаки, є водою зі зміненими кислотно-лужними властивостями, отриману, наприклад, у процесі електролізу. Вона має антисептичні властивості, може використовуватися для дезінфекції ран та знищення патогенних мікроорганізмів. Однак вживання такої води може бути небезпечним для здоров'я через порушення балансу pH в організмі.
Міфи та реальність
Хоча термінологія «живої» та «мертвої» води популярна в народній культурі та езотеричних навчаннях, наука поки що не підтверджує наявність будь-яких містичних властивостей у різних видів води. Розглянемо кілька поширених міфів:
Міф 1: Вода може бути «жива» або «мертва» за своєю природою.
Поняття «живої» і «мертвої» води ставляться скоріше станам води після певних обробок, ніж до її природного стану. У природних умовах вода не має чіткого розподілу на «живу» і «мертву», її властивості залежать від багатьох факторів, таких як мінералізація, місце видобутку, зберігання і т.д.
Міф 2: «Жива» вода може виліковувати будь-які хвороби.
Існують дослідження, що показують позитивний вплив структурованої води на організм. У той же час існують дослідження, що показують, що структурована вода не має жодного впливу. Тому стверджувати, що вона може лікувати хвороби – це перебільшення. Багато заявлених ефектів не мають достатньої наукової бази та реального підтвердження.
Міф 3: «Мертва» вода повністю безпечна для вживання.
Як вже було згадано, «мертва вода» може мати кисле або лужне середовище, що при тривалому вживанні може порушити баланс pH в організмі та призвести до небажаних наслідків. Її застосування виправдане лише у певних медичних та санітарних цілях.
Дослідження та перспективи
Сучасні вчені продовжують досліджувати властивості води, зокрема її структуровані форми. Наприклад, існує гіпотеза про те, що вода може зберігати інформацію про впливи, яких вона зазнавала, що одержало назву «пам'ять води». Прихильники існування «живої» води вітають цю ідею, адже при взаємодії із «правильними» речовинами вода, на їхню думку, справді може придбати цілющі властивості.
Інші дослідження показують, що вода може змінювати свої властивості під впливом різних полів, таких як магнітні та електричні. Ці зміни можуть впливати на її біологічну активність, але говорити про те, що такі впливи перетворюють воду на «живу» чи «мертву», буде явним перебільшенням.
Поняття «жива» та «мертва» вода продовжують залишатися частиною культурної спадщини. Хоча дослідження показують, що певні види води можуть мати корисні властивості, міфи про її чудодійні здібності все ще не знаходять серйозного наукового підтвердження.Важливо розуміти, що поняття «живої» та «мертвої» води, як і багато інших міфів, є метафорою, що відображає стародавні уявлення про життя, смерть та відродження.
Хоча вода і не зцілює від усіх хвороб, але відіграє ключову роль у підтримці здоров'я та загального добробуту. Одним з кращих джерел якісної води є артезіанська вода, яка має чистоту та природний баланс мінералів, що робить її ідеальною для щоденного споживання. Доставка артезіанської води додому чи в офіс – це зручний спосіб мати під рукою чисту воду для пиття та приготування їжі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2025
[b]Пацієнти ще не вмерли, але й неживі.
Хронічно хворі певно вже всі.[/b]
[quote]Скільки ще повинно загинути людей і хто з тих, хто залишиться нарешті зрозуміє, що так, як ми живемо- жити неможливо?[/quote]
Система платних послуг,
Якість яких нульова -
Оце в Україні
медицина така.
Сімейний лікар для чого потрібний?
Під кабінетом сидіти потрібно.
Для чого?
Щоб вас він послав.
Оце медицина у нас вже така.
Розтерибанити б
з бюджету бабла.
Гроші кажуть ходять
За тобою,
Ось тому ми хворі,
Ненормально у всіх з головою.
Був же диспетер,
навіть не лікар.
Прозоро ж було.
Менше крали бюджетне бабло.
Лікар сімейний цікаво для чого?
Країна така ж.
Куди не поглянь - Вавілон.
Боги,
Олімп,
на поклон.
[b]Ви ж дітей не тому вчите.[/b]
Діти щасливі - поки не знають, що таке Пі.
Кажуть, що це число.
І там про коло, про круг,
Про математику.
Відчуваю вашу реакцію -
ступор.
Повний ступор.
Точно як не А та Бе,
А Ікс!!
Ігрек!
Це навіть не коментую.
Та вірш не про це.
Пі - це набагато більше ніж число.
І протерши дванадцять спідниць,
А хлопчики девять штанців
Чи навпаки, у нас же гендерна рівність
та рівноправність меншинств,
Діти нарешті зрозуміють,
Що школа то і є те Пі.
А коли їх ще й полікуюють,
То нарешті дійде,
Що медицина теж то є Пі.
І осягнуть ізоморфізм..
Інтуїтивно.
А коли виповниться вісімнадцять,
то зрозуміюють уже на все життя,
що війна - то повний Пі.
[b]Мій син - ваш мер[/b]
Розумію, чому дружина така -
в дитинстві попала
під шкільний автобус.
А син чому ж такий?
Певно тому, що боксер.
[b][b]Навіщо ви запитуєте?[/b][/b]
На прийомі в невропатолога.
-Скарги на здоровя є?
-Так, я - хворий.
-Травми голови у вас були?
-Так, були.
-Документи покажіть, що підверджують це.
- В мединій карті.
-Головний біль турбує?
-Так, турбує.
-Голова іноді паморочиться?
-Так, іноді паморочиться.
- А тиск який у вас?
-Високий.
- Так і пишу, ви - здоровий.
-Ви, впевнені?
-Звичайно, ви розумієте тіло - це єдиний організм,
вам до кардіолога.
[b]Аристократи[/b]
На старості
став
розуміти
аристократів.
Чому вони
їдять з собаками,
все, що мають до цента
заповідають собакам.
Людям ще дуже далеко
до собак.
[b]Роздуми[/b]
Так добре жилось у країні,
що навіть заможні -
залишили все, квартири,
домівки, нажите майно,
виїхали й не повернуться.
[b]Дівка з норовом[/b]
Вони
все
погибали
і погибали
за європейські цінності.
Вона так і не відкрила їм браму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2025
The morning sun
Like a honeyed glow
Spilled over the field
Where the grasses are alive
The flute is playing
Like a heart whispers
There
Where love is bright at night
Spring is in bloom
In the valley
She's wreathing wreaths
In a joyous moment
A gentle breeze
Like a dream flying
He whispers softly
What awaits you
Waiting for you
Hoping for you
Like spring rain
In my heart
Love is endless
Like a starry fairy tale
You'll come to me
My light caress
Looking for you
Where the river is gurgling
There
Where the nightingale is singing
Where the pines are soaring
And the eyes are searching for the way to the heart
The flute is playing
Like a dream in the fog
It sounds gentle and quiet
Like a breath in love
You will come to me
Like the sun from behind the grove
Spring is in my heart
I'm waiting for you
Waiting for you
Hoping for you
Like spring rain
In my heart remains
Love is endless
Like a starry fairy tale
You will come to me
My light caress
[b]Замкнутый цикл[/b]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WDgejeGVvjQ[/youtube]
Правду скрыть.
Свидетельства и свидетелей - уничтожить.
Системный сбой, перезагрузка системы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2025
Мышки-мурлышки.
Хвостики пушистые
Высунули с норки..
Кошечка шалунья -
смотрит на меня.
Глазки их блестят.
Каждый шаг мой
Для них как аккорд.
Там внутри квартир
зоопарк живёт
Мышки-мурлышки мурлыкают уже,
Смех й улыбка кошки
Тенью на стене.
Словно я Алиса, ластятся ко мне.
Будто весна, трутся об меня.
Кушать снова просят.
Унитаз забит,
а над головой
паучок висит.
Малыши пушистые
Кошку снова ищут
Кошка загуляла,
обнаглели й мыши.
В лапках их клубки, радость и веселье.
Хочется и мне в это наслаждение.
Под окном мурлыкают,
Под окном мурлыкают.
Песню завели.
В очередь к пухнастой вновь
стоят коты.
Смех и слёзы.
Потеплело, началось:
Мур-мур.
а-а.
Так веками повелось-
хвостик вместе, ножки врозь.
Круглый год весна.
Кушать снова просят.
Голоса звучат,
снова мне котят
некуда девать.
Малыши пушистые
Малышку ласкают.
Весело на кухне,
с посудой играю.
Мамочка им песню тихо напевает.
Соседа-кота сладко согревает.
Каждый кот мурлычет громко
подпевает.
Эхом кошки стоны в душу западают.
Котики- мурлыки..
Смех и диковинка
Тень за мной ходит.
Будто у них весна,
Еды они просят.
Голоса звеня,т
Малыши пушистые
Мышку снова ищут.
Мамочка им песню тихо напевает:
О тепле в ладонях,
Что всегда ждёт, что приласкает.
Каждый котик слышит - сердце её играет,
Мурлыканье нежное в душу западает.
Мамочка им песню тихо напевает.
Соседа-кота сладко согревает.
Каждый кот мурлычет, громко
подпевает.
Эхом кошки стоны в душу западают.
Котики- мурлыки
Смех и диковинка,
Тень за мной ходит
Будто у них весна.
Голоса звенят,
Малыши пушистые
Мышку снова ищут
Мамочка им песню тихо напевает:
Что всегда их ждёт,
сердцем согревает.
Кот тот белобрысый
на мою кошку снова западает:
мур-мур..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FtCFc24GTrg[/youtube]
Ви пам'ятаєте,
Ви все, звісно, пам'ятаєте,
Як я стояв,
Наблизившись до стіни,
Хвилююче ходили ви по кімнаті
І щось різке
В обличчя кидали мені.
Ви говорили:
Нам пора розлучитися,
Що вас змучило
Моє шалене життя,
Що вам пора за справу братися,
А моя доля -
Котитися далі, вниз.
Кохана!
Мене ви не любили.
Не знали ви, що в сонмищі людському
Я був як кінь, загнаний в милі,
Пришпоренный сміливим їздцем.
Не знали ви,
Що я в суцільному диму,
У розвернутому бурею побуті
Від того й мучуся, що не зрозумію -
Куди несе нас доля подій.
Обличчям до обличчя
Обличчя не побачити.
Велике бачиться на відстані.
Коли кипить морська гладь -
Корабель у жалюгідному стані.
Земля - корабель!
Але хтось раптом
За новим життям, новою славою
У пряму гущу бур і хуртовин
Її направив величаво.
Ну хто ж із нас на палубі великий
Не падав, не блював і не лаявся?
Їх мало, з досвідченою душею,
Хто міцним у хитавиці залишався.
Тоді і я,
Під дикий шум,
Але зріло знаючий роботу,
Спустився в корабельний трюм,
Щоб не дивитися людську блювоту.
Той трюм був -
Російським шинком.
І я схилився над склянкою,
Щоб, не страждаючи ні про кого,
Себе занапастити
В угарі п'яному.
Кохана!
Я мучив вас,
У вас була туга
В очах втомлених:
Що я перед вами напоказ
Себе розтрачував у скандалах.
Але ви не знали,
Що в суцільному диму,
У розкиданому бурею побуті
Від того й мучуся,
Що не зрозумію,
Куди несе нас доля подій...
Тепер роки минули.
Я у віці іншому.
І відчуваю і мислю по-іншому.
І кажу за святковим вином:
Хвала і слава рульовому!
Сьогодні я
В ударі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2025
В запашнім полі вітер гуляє
І цілує трави,
Цілує трави
Там, де сонце сідає за обрію край.
Тяне мене знову туди.
Туди, де я вдома.
Туди, де я вдома.
Не близько..
Не близько..
За швидкою річкою.
Де небо цілує землі
край рідний.
Де небо цілує землі край рідний.
Там сосни шумлять.
Яким є близьким
цей далекий мотив.
Туди я прагну,
Де серце залишив,
де дерево в полі росте,
те дерево, що власноруч посадив.
Махає вітами,
махає рукою,
Махає мені рукою.
Поле рідне в кольорі сяйва,
Де роси блищать,
Як усмішка на світлі
Я знов повертаюсь.
Де пісні співають.
Де щастя просте
і зірки цвітуть.
За швидкою річкою,
За лісом густим
Мій дім,
Моє коріння.
Світло це не гасне.
Роки летять,
Але воно кличе,
кличе мене,
Зове,
Махає мені рукою,
Махає мені рукою.
Махає мені рукою.
Мій дім..
Моє коріння.
Махає мені рукою.
Махає мені рукою.
Махає мені рукою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2025
Осінь золота..
Кругом тиша..
Лише губи шепочуть.
Звуків не чути.
Листя ж кружляє в танці,
ніби востаннє.
Час все забирає, кудись поспішає.
Не повернути нас
в той
жаданий час.
А кохання ж прилетить
Не спитавши навіщо.
У серці спалахне вогнем,
Розірве на шлатки,
Не чекай порятунку, не благай про пощаду.
Як завжди.
Воно має рацію.
У цьому вся відповідь.
Палахкотить у грудях
і уже запізнілий цей осінній сюжет.
Листя відлетіло..
Залишився сум.
Лише час лікує.
Рани рубцює.
Та шрам, як тавро!
Він на тілі,
біль ж у душі.
Вітер свистить, листя опало.
Засинає сад.
Та кохання спалахне,
Лиш потрібен наряд.
Як завжди, як завжди.
Воно має рацію.
У цьому вся суть.
Запізнілий сюжет:
Осінь золота,
З паличками в парку
Пара
пожила.
Та вічна ж душа,
завжди молода.
Ти прийшла так несподівано,
Як перший сніг на
поріг,
Залишаючи сліди,
Я спалив мости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2025
Танець, останній
крок у порожнечу,
Доля як тінь.
За руку веду,-
Шарманка співала.
Дзвеніла в ночі,
Тонув я у звуках,
Як у річці струмки.
Сміялися демони -
Пекло та рай,
Що є смерть то лиш вічний край.
Танцюй,
мій друже,
до самого дна,
де світло та темрява сплелися навіки.
Погляд за поглядом.
Іскри в очах.
Кружляють душі в запорошених вітрах.
Світ на грані.
Кружляють душі в танку останнім.
Світ на грані.
Розмите буття.
І кожен крок - наче по лезу бритви,
ріже мов ніж.
Сміялися демони...
Пекло та рай...
Смерть то і вічний край.
Танцюй же, друже,
. .. До дна
. ..
де світло й темрява сплелися назавжди
Шарманка затихла
... Лише шепіт ночі
... Місяць сміється
... Біль ріже очі
... Десь там, далеко... Пустота
кличе
... десь у далечіні порожнеча кличе
І з цим танцем все зникне.
Сміялися демони, -
Пекло і рай!
Що є смерть - лише вічний край.
Танцюй,
Мій друже.
До самого дна,
де світло і темрява з'єдналися назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2025
Осінь - золота,
Кругом тиша,
Лише губи шепочуть.
Звуків не чути.
Листя ж кружляє
в танці,
ніби востаннє.
Час все забирає,
кудись поспішає.
Не повернути нас
в той
жаданий час.
А кохання прилетить,
Не спитавши навіщо.
У серці спалахне вогнем,
Розірве на шлатки,
Не чекай порятунку, не благай про пощаду.
Як завжди.
Воно має рацію.
У цьому вся відповідь.
Палахкотить у грудях,
і уже запізнілий цей осінній сюжет.
Листя відлетіло.
Залишився сум.
Лише час лікує.
Рани рубцює.
Та шрам - як тавро,
він на тілі, біль ж у душі.
Вітер свистить, листя опало.
Засинає сад.
Та кохання, спалахне,
Лиш потрібен наряд.
Кохання прилетить,
Не спитавши навіщо.
У серці спалахне вогнем,
Розірве на шматки.
Як завжди, як завжди..
Воно має рацію.
У цьому вся суть.
Запізнілий сюжет.
Осінь золота.
З паличками в парку
пара
пожила.
Та вічна душа,
завжди молода.
Ти прийшла так несподівано,
Як перший сніг на
поріг.
Залишаючи сліди,
Я спалив мости.
Але куди йти ?
Твій вогонь усередині,
його не загасити.
Кохання прилетить,
Не спитавши навіщо.
У серці спалахне вогнем
Розірве зовсім,
Як завжди
Вона має рацію
У цьому вся відповідь.
Неповторний осінній сюжет
який не забути.
Туди хоч на мить
І все б повернути.
Осіннім б листом
Тебе привернути,
Осіннім теплом
Тіло б зігріти,
В ключі журавлинім б
з тобою
летіти.
Поруч
діти
Поруч
діти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2025
Маньяк насилує дитину,
Усі кричать - недопустимо!
Жандрам один, що бачить це -
Неклав в шнани, що ж значить це?
То він жандарм чи лиш прохожий,
Чомусь на злодія він схожий.
***
Сиділо їх шість,
Чотири відсиділи
від дзвінка до дзвінка.
Відмінники певно,
думка така.
Відмінних від них -
було разом- два,
від чотирьох
половинка така.
Один лише термін
не досидів,
певно комусь - не угодив.
За нього ж інший - пересидів,
Певно комусь - він угодив.
***
Скажіть же мені, що це таке,
Битий не битого знову везе.
Кажуть на чорне, що воно біле,
Ангели й ті у цьому безсилі.
***
За що їм платять
І не знаю,
Вони ж тут злочин учиняють.
Дали присягу ж захищати,
А стали ж звісно - полювати.
У засідці засіли знову,
Чатують там, скажіть на кого?
Ведуть себе, мов бізнесмени,
Ніхто не любить....***нів.
***
І не народ,
Й не люди ж теж.
Їх вертикаль
й країна
теж.
***
Що то за країна?
Де платять врачам,
щоби бути хворим,
Ніхто вже не хоче бути здоровим.
А що тоді ж робити хворим?
Здорові при владі й групи всі мають,
А хворі без ліків беруть й вимирають.
Хто гроші знайшов того і лікують,
Якщо все успішно - тебе замордують.
Небитий битого ногами заб'є,
Невже погибають люди за це?
***
Не має грошей й допомоги,
То ти здоровий,
Не страшно навіть,
Що без ноги,
Руки ж ще є, тримаєм стрій.
Кажуть:
- Є іще ресурс,
що дід старий - то боягуз,
Картина ж реальна нажаль не така.
Із тридцяти юнаків - здорові лиш два,
Ухилянти при владі - ось правда й уся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2025
Можливо, вона буде там, з чотирьох боків
Омита морями, в центрі плато
Палаюча і обшарпана. Це вона, мачуха,
Першоджерело стількох, як ти, скривджених
нею і за неї скривджених.
Це неймовірна земля, яка створила вас за своєю подобою,
щоб вигнати вас із себе. В ній людина,
яка не могла інакше, помилково народившись,
віддається воістину, і як плата
за інші безсмертні помилки, що трапляються іноді.
Незмінна, в бурхливій світлотіні,
Подивіться на неї, подумайте про неї. Посушлива земля, родюче небо,
Зі снігами і заходами, повенями і посухами;
Мигдаль і опунція, еспарцет і апельсинові дерева
Ростуть в ній, вже пустеля, вже оаза.
Поруч з церквою - звичайний будинок,
поруч з палацом - литавра,
хрипкий крик поруч з безтурботним голосом,
любов поруч з ненавистю, і ласка поруч з
ударом ножа. Там все доходить до крайнощів.
Плебейська знать, шляхетний люд,
Заселяють його; землевласники і тореадори,
Жерці і вершники, волоцюги і візіонери,
Красені і бузувіри. Ти, земляче,
добре, що тобі це огидно, з цієї тварі.
Все має свою ціну-Корупція влади, розбещеність
любові, відсутність любові;
і за те, що ти з цієї землі, ти платиш тим, що ти
взагалі
нікуди не
походиш: блукаєш, порожній і пустий,
по світу, який ігнорує Сансуену та її дітей.
Якби в інший час вона була нашою.
Коли чужі народи боялись і ненавиділи її,
І було багато, щоб бути її; коли вся
Її вроджена нерозумність, вже безумство сьогодні,
Як чудовий парадокс накладалась.
Вони жили смертю, так, але зі славою.
Вони жили смертю, так, але зі славою.
Жахливе сьогоднішнє життя, ми вмираємо
В чужому кутку. А тим часом
черв'яки, з нього і його непоправної руїни,
ростуть, процвітають.
Дожили до цього.
Дожили до цього.
* https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042134
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2025
Це було сюжетом,
Де таємниця розкривалась в її очах.
Він стояв з нею поруч,
Не вірячи в свій страх.
Вона в білому,
Як янгол,
Сяяла злегка.
Він у чорному,
Як ніч,
Що приховує все, що
було днем.
Крадькома погляди,
Як іскри вночі,
все глибше
занурювались, проникали в лоно і в їхні серця,
Які як годинник
В ці миті б'ються в унісон,
наближаючи мить, яку
чекає кожна жива душа, мить входу,мить взаємопроникнення.
Її дівочий сміх,
Як струмок ,потоком
блаженства, наповнював
слух і
всю його
земну сутність.
Його
ж голос тихо звучав,
Його шепіт був молитвою входу,
проникнення.
Її дівочий сміх,
Як струмок потоком
блаженства наповнював вслух і
всю його земну сутність .
Його ж голос тихо звучав,
Його шепіт був молитвою,
Молитовним
співом,
який вітер ніс, підсилював,
наближаючи їх
до
кінця...
цього незрівнянного гріховного
і в той же час божественного дійства.
І зорі в небі раптом стали такими близькими,
Ніби весь світ для них був не такий вже й великий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2025
Дихаю глибоко..
Серце б'ється в ритмі..
Наче нова епоха -
Всі одержимі,
Всі втрачають контроль,
А я тримаю ритм,
Наче власний пароль.
Прямо на вершині хмар,
Крихітко...
Моє серце палає,
Наче вічний вогонь.
Розірву цей світ на частини:
Раз,
Два,
Три —
до зірок без причини.
Відкриваю очі -
Бачу кольори,
Світ навколо змінюється,
Ми вже не старі.
Вони всі за мною,
Як за світлом йдуть,
Але я вільна пташка,
Що в небі живуть.
Прямо на вершині хмар,
Крихітко...
Моє серце палає,
Наче вічний вогонь.
Розірву цей світ на частини:
Раз,
Два,
Три!!!
Розірву цей світ на частини,
на
Дві половини.
Й.. до зірок, без причини.
Світло в мені.
Воно мене веде.
Ніякі межі не зупинять мене.
Танець душі!
Ми вільні!
Як вітер вільні ми.
Нехай цей момент триває повік.
Прямо на вершині хмар...
Крихітко!
Порхай.
Крихітко!
Порхай.
Моє серце палає,
Наче вічний вогонь.
Розірву цей світ на частини:
Раз,
Два,
Три — до зірок без причини.
*[b]Вільна душа[/b]
Я не вбивця -
кажуть в народі,
У відповідь як вирок -
Ви - повинні,
То ваш обов'язок
перед Батьківщиною?
У відповідь люди
тихо, претихо мовлять :
-А ви?
-Ви з нами?
-Ви теж убивці?
-А, Ви виконали свій
Обов'язок?
Ми не вбивці,
вбивці як раз ви.
Ріки ж крові
виходять з берегів -
То злочинні діяння катів.
То не є війна,
її - нема,
то вбивства,
відповідальність за які
не має терміну давності,
то злочин.
Та хто судді?
Хто ж злочинець то?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2025
Серед туманів,
Що сплять в саду ночі,
Де дерева шепочуть,
Місяць світить,
Як свідок старий.
Тут стоїть цілу вічність,
Мов спогад живий.
Два дерева мовчать серед самоти,
Мов закляті вартові цієї землі.
Їх тіні танцюють,
Мов примарний слід
І шепочуть легенди
про давній світ.
Два дерева в тумані стоять.
Милий і моторошний їхній наряд.
Земля їх тримає,
Не відпускає.
Душі старих часів в шелесті
листя їх промовляють.
Вітер співає,
Як хор із зірок.
Кожен листок - це мов шепіт думок.
Відчуваєш ти холод чи теплоту?
Відповідь знайдеш у їхньому з вітром танці,
у тій невимовній масці.
Серед ночі,
Де час завмира,
Два дерева тягнуть гілки до небес,
Мов би шукають втрачене в височині.
І закликають зірки до розмови без меж,
Там же він, вічно живий,
Там він воскрес.
Два дерева в тумані стоять,
Милий і моторошний їхній наряд.
Земля їх тримає,
Не відпускає.
Душі старих часів в них промовляють..
Два дерева в тумані стоять,
Милий і моторошний їхній наряд,
Земля їх тримає,
Не відпускає.
Душі у тиші щось промовляють,
Шепочуть як кохають,
Мов би те Сонечко
На зустріч чекають,
Промінцем душі душу ласкають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2025
Хай-яй-яй-яй...
Ми збилися з курсу !
Заблукали між зір.
В тіні космосу,
На дотик, шукаємо свій старий маршрут.
Та хтось видалив його,
Стер і забув.
Хай-яй-яй-яй
Переплутали орбіти
Хай-яй-яй-яй
Хай-яй-яй-яй..
Переплутали орбіти..
Хай-яй-яй-яй...
Не на ту планету...
Нащадки добра,
Кохання,
Любові,
Діти зір.
Але ми в полоні знову!
Вір, не вір.
Ой, далеко так далеко,
Знов
до зір.
Світло згасло
І ми стали самі.
Самотні,
Одинокі.
Покунуті,
Забуті.
Непочуті.
Невідчуті.
Відчуваємо себе,
Як чужі в пітьмі.
Тільки вітер шепоче нам свою пісню
І ми танцюємо в невагомості вічній.
Хай-яй-яй-яй..
Переплутали орбіти..
Хай-яй-яй-яй..
Хай-яй-яй-яй..
Переплутали орбіти.
Хай-яй-яй-яй.
Не на ту планету..
Нащадки добра.
Кохання.
Любові.
Діти зір.
Але ми в полоні знову,
знову й знову
в цім полоні..
Може це сон,
А може це знак,
Що наш дім давно не там,
Де був, так
Ми створимо нову планету для себе,
Де буде вічно сяяти наше небо.
Хай-яй-яй-яй...
Переплутали орбіти.
Хай-яй-яй-яй..
Не на ту планету
Нащадки добра
Кохання,
Любові,
Діти зір
Спустились
І більш не піднялись з колін,
Забули коріння свої,
Крила зламали.
А, як же літали,
Як же кохали.
В полоні, в темниці
застряли, застряли.
Гріхопадіння.
Гріхопадіння.
Не буде розкаяння,
Відсутнє сумління.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2025
Конику, коне, мій вороний,
Неси мене, неси..
Неси туди,
Де птахи гнізда в'ють,
Де море розлилось.
Туди, де небо зітхає,
Де сонечко з променів косу
Розплітає.
Там вітер гуляє, там пісня живе,
Циганка у танку, мов вогонь оживе.
Там радує все, там буйно цвіте.
Три коня за обрій летять без сліду
Зорі, ніби палають у їхньому сліду.
Циганка сміється мов ніч її дім,
Три коня за обрій в погоні за ним.
За вітром, за духом ще тих воронних.
О, вітре, мій друже,
Як же чудово, музика в тиші,
Цигани навколо, вогненне коло,
Ой, як же чудово.
Де місяць, мов човен пливе в небесах,
Циганка сміється мов ніч її дім,
Пісня лунає, гітара циганська серця окриляє.
Три коня за мрію, в погоні,
А ми летимо над вільнім
простором.
Де місяць мов човен пливе в небесах,
Де пісня мов хвиля гуляє в степах,
Циганка танцює, мов вогонь погляд ласкає,
В її очах любов, любов окриляє.
Три коня за обрій летять без сліду,
Зорі мов палають у їхньому сліду,
Циганка сміється мов ніч її дім,
Три коня за мрію в погоні за ним.
Куди вони мчаться, куди їх несе?
Де обрій сховає в собі те усе?
Циганка мов бур,я мов казка ще та,
Три коня за нею і далі й гора.
Три коня за обрій летять без сліду,
Зорі мов палають у їхньому сліду,
Циганка сміється мов ніч її дім,
Три коня за мрію в погоні за ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2025
Скажіть же дітки, що за країна?
Всі дружньо скажуть... ( Україна ).
То підсвідомо, то з дитинства.
І то звичайно є добро!
Дітки, а що таке ж зло ?
Всі дружньо пальчиком покажуть,
покрутять дружньо у віска
і... промовчать.
Скажіть же дітки, що за країна?
Платіжок три в якій за газ,
труба дорожча за той газ,
коли наш газ через овшори
всувають нашому ж народу
і на відсотках цих живуть,
три шкіри з нас вони деруть?
Скажіть же дітки, що за країна?
Де козаки ловлять дітей, старих і пожилих,
Зловлять, поб'ють й в останню путь.
Невже скажіть це ... ( Україна)
Звичайно, сину.
Звичайно, сину.
А вільною вона була?
То шляхта клята й бусурмани,
Австрійці, німці, росіяни.
Що тут робили?
(Панували)
На кол садили
й убивали.
Скажіть за що?
( бо не такі)
Пани, вони ж пани.
А ми холопи.
А що змінилось?
Та нічого.
Платня найнижча у Європі,
найвищі ціни тут на все
І що в ній вашого та є?
Скажіть же дітки, що за країна?
В якій лиш править бал отой ...
Невже то вільний є народ?
Піймали, побили й у бій,
тримаєм стрій.
Вони ж на зло вам повернуться
І з вами ж точно розберуться,
Бо то є зло, то є насилля.
Не вільна наша Україна.
З олімпу, з альбіону
накази, постанови.
А люди ?
Махнім рукою.
Менталітет.
Усі за мир, проти один,
відсутній тин.
За всіх все вирішить один.
Скажіть же дітки, що за країна,
Де син на батька з кулаками,
У бусік й здав із патрохами.
Ми ж не такі.
То не є ми.
Орли!
Орли полюють на людей.
І брешуть, брешуть тут постійно.
Скажи но сину , що за країна?
Невже земля та Україна?
Продали ж землю,
поділили
І звісно на всьому цьому заробили.
А ти?
Не встиг?
Тебе впіймали?
Тебе не били?
Обібрали?
Хто тут свої, а хто чужі?
Роками ми на цій війні.
Щось брешуть, обіцяють,
І в гаманець ваш заглядають.
Скажіть же дітки, що за країна?
Скажіть всі дружньо...
Є чим гордитись.
Тут орли.
Хто ж ми?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2025
Багаття любові горить у ночі,
В вогні танцюють два вогники,
Зорі горять
Й пророкують мені,
Твої очі - мов світло у моїм вікні.
Любий,
Подаруй мені ніч,
Щоб душа, мов лампада світилась,
щоби серденько билось і не розбилось,
глубкою з тобою, щоб жити судилось,
щоби були люди на землі,
поруч ти і я назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2025
Багаття любові горить у ночі,
В вогні танцюють вогники.
Зорі горять
Й пророкують мені.
Твої очі - мов світло у моїм вікні!
Ти мій діамант,
Сяйво мрій.
В тобі я бачу світ далеких зір.
Я королева у цьому сні,
Ти супергерой,
В тобі я бачу світ без сліз,
Я королева в цьому сні.
Ти мій герой,
Моє світло у тьмі.
Ти мій герой,
Моє світло скрізь тінь.
Сяють зорі..
Ти мій алмаз..
Сяйво мрій..
У тобі я бачу світ без сліз.
Я королева в цьому сні,
Ти мій герой.
Моє світло в цю ніч.
У тиші я чую твій голос,
Немов річка.
Ти мій діамант,
Сяйво мрій,
В тобі я бачу світ без сліз.
Я королева в цьому сні.
Ти мій герой,
Ти мій герой.
Моє світло скрізь тінь.
Сяють зорі.
Ти мій алмаз.
Сяйво мрій.
У тобі я бачу світ без сліз
Я королева в цьому сні.
Ти мій герой,
Моє світло в цю ніч.
У тиші я чую твій голос,
Немов річка,
Що тече крізь роки.
Ти мій маяк,
Моє вічне світло.
Тобою наповнений увесь мій світ.
Ти мій алмаз,
Сяйво мрій.
У тобі я бачу світ без сліз.
Я королева в цьому сні.
Ти мій герой.
Я королева в цьому сні.
Ти мій герой.
Єднає нас спів.
Зорі кохання
У небі сіяють,
У танку Галактики
нас поєднають,
нас поєднають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2025
Молодий поліцмен зупиняє мене:
-Доброго дня!
Не бійтесь мене.
Бог вас шанує,
Бог збереже.
Я на посту - це понад усе.
Присягу я дав, затвра йду в бій,
Щоб процвітав мів народ бойовий.
Охороняти буду я вас,
права і свободи людини, честь держави,
з гідністю нести високе звання,
такую тропу у житті вибрав я.
Поліцейькі в країні за народ український,
За мир, за свободу, за ваші права,
Ми на посту,
Вам - Доброго дня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2025
Відкриваю старовинний альбом,
Гортаю роки, оживають вони.
Світлини - то пам'ять,
Що нікуди не піде, що безмовмовно зове.
Щастя маленьке
Там й сонячний промінь
Й моменти життя,
Радість і смуток,
Що пішли назавжди,
Полистай, не спіши.
Крупинки рідненькі
В собі оживи.
Пам'ятаю, люблю.
Збережу, збережу.
Не плачу
і не зову,
Поки памятаю доти й живу.
Щастя маленьке..
Там й сонячний промінь
Й моменти життя.
Радість і смуток
У цьому альбомі,
вся наша доля,
все наше життя.
Кожна сторінка - пам'ятна мить,
Сльози і сміх.
Ще б раз пережити..
Знов і знов ...
оживити.
Час минає.
Але залишиться з тобою
старовинний альбом,
цей сум, цей вантаж на плечах.
Ось.. я дитина,
Тримаю мамину долоню,
А ось з друзями біжимо ми, жити спішимо.
Дідусь із книжкою,
Бабуся біля вікна.
А ось вже старенькі,
Остання весна.
Ці миті з нами назавжди,
вони -назавжди.
Запилені знімки, замітки на світлинах,
очі живі.
Шепоче на фото забута гроза,
Життя пролітає,
Як птах в небесах.
Але я збережу це в серці своїм,
збережу тепло прожитих днів,
радість у нім, радість у нім.
У цьому альбомі все про прожите життя.
Кожна сторінка - тепло душі,
найцінніші миттєвості.
Сміх крізь сльози, радість і смуток.
Тепла рука, сльоза на щоці, рука у руці,
Не світлини - вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2025
Я танцюю, як голуб у небі
Крила мрії моєї мене ведуть
Ти стоїш і дивишся на мене
Відчуваю, як серце палає тут
Голуби воркують про кохання
Кожен рух це мелодія
кохання.
Цілую тебе, роблячи
па..
В танц,і в бризах грає весна.
Відчуваю, як серце палає тут.
Голуби воркують про кохання,
Кожен рух це мелодія
кохання.
Цілую тебе, роблячи
па..
В танці, в бризах грає весна.
Світанок нас малює в росах квітки.
Тепле дихання збуджує мене,
торкаюсь тебе, торкаюсь тебе.
Танець кохання - наша вічна пісня,
блаженство в тобі, оргазм у мені,
це зов стихій, мрій, зі мною помрій!
Голуби воркують про кохання..
Кожний рух, як поклик стихій.
Цілую тебе у ритмі сну.
У танці пробуджуєм нашу весну.
У кожному кроці
Раскриваешся ти,
як квітка для кохання,
як соловейка пісня та
рання.
Це не просто танець - це політ душі.
У серці лунає любовний мотив,
Ой, голову мені ти ним ..
закрутив, веди, веди..
туди... туди.
Голуби воркують про кохання.
Кожен рух, як поклик стихій.
Голуби воркують про кохання
Кожен рух це мелодія
кохання.
Цілую тебе, роблячи
па..
В танці, в бризах, грає весна.
У кожному кроці
Розкривається сукня.
Це не просто танець - це політ, я твій зореліт,
Ти мії крила, цілуй же, цілуй мене, мила.
У серці лунає бажаний мотив.
Голуби воркують про кохання.
Кожен рух як поклик стихій.
Цілую тебе в ритмі сну.
В танці наближаємо.. наближаємо цю весну,
наближаємо нашу весну.
У кожному кроці
Розкривається плаття.
У серці лунає бажаний мотив.
Голуби..
Голуби воркують про кохання..
Кожен рух як поклик стихій,
Цілую тебе,
Цілую тебе.
Кохання в танку веде.
Цілую тебе,
Цілую тебе.
Танок кохання наближає.
Музика сердець луна, лунає.
Це нас єднає,
зближає.
Цілуй,
Цілуй мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2025
Я танцую как голубь в небе,
Крылья мечты моей меня ведут.
Ты стоишь и смотришь на меня.
Чувствую как сердце пылает тут.
Голуби воркуют о любви,
Каждое движение это мелодия любви,
Целую тебя делая
па в танце, в бризах играет весна.
Рассвет нас рисует в росах цветка.
Теплое дыхание возбуждает меня.
Касаюсь тебя, касаюсь тебя.
Танец любви - наша вечная песня,
мы вместе, мы вместе.
Голуби воркуют о любви.
Каждое движение как зов стихий.
Целую тебя в ритме сна,
В танце бедрами играет оргазм.
В каждом шаге
Раскрываешся ты,
как цветок для любви,
как цветок для любви.
Это не просто танец - это полёт!
В сердце звучит любовный мотив..
Голуби воркуют о любви.
Каждое движение, как зов стихий.
Целую тебя в ритме сна,
В танце бедрами играет оргазм.
В каждом шаге
Раскрывается платье.
Это не просто танец, это полёт.
В сердце звучит желанний мотив.
Голуби воркуют о любви,
Голуби воркуют о любви.
Каждое движение как зов стихий.
Целую тебя в ритме сна,
В танце бедрами играет весна,
в любовь по утрам играет весна,
нам не до сна, расцветает весна,
расцветает весна.
***
Убивати дітей,
Убивати онуків.
У кого скажіть
клепка з вас є?
Що у одних, що у інших.
Немає, нема.
Чому тільцю скажіть ми служим?
І там і козел
І тут такий.
Кого вбиваємо?
Дітей?
А ради чого?
Їхніх статків.
Імперіалізм пожирає,
живе за рахунок війни.
Розвиток його ж привів до кризи.
І вихід завжди ж у війні.
Ковтнути, розірвати, збагатитись,
Підкупити, кредитом спокусити
І на крові, поту людськім,
На стражданнях знов і знов заробити.
Щоб вийшли із кризи капіталісти,
Одне одному горло ми мусимо гризти.
То у кого скажіть клепка є?
Той і той оліхарх і замітьте вони не воюють.
Донати чиї на війну?
Це страшно.
Одні гинуть, а інші купують банки і віли.
І доки імперіазм цей проклятий
Вбиватиме дітей?
Де подівся глузд у людей?
Вас ще горе не торкнулось?
Процвітають на крові, підлі вбивці, злодії.
* Те, що виростили, зростили ненавість до сусідніх народів, до чужої віри - не означає, що вони не одної з нами крові.
Прадід з прабабкою, дідусь із бабусею, дядько з тіткою і розділяє нас видуманий ними кордон, якого ніколи у природі не було й не буде.
Це називається прихватизація, це моє, а твого немає.
Та нічого ні вашого, ні нашого немає, всі ми гості на цій землі.
Як можна родичів убивати?
Душу тільцю продавати?
Ви ж виконавці наказів злодюг.
І той цар і тут цар, та і які вони царі, до царів ще їм далеко.
Але вирішують вони, а не ми, кому жити, а кому ...
Безглуздя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2025
Щоранку у лузі
Зозуля співає,
Із соловейком
в тім лузі гуляє.
Ку-ку, ку-ку,
Сто раз по ку-ку,
Дивіться зозуля
На ближнім суку.
Ось й соловейко
за сук зачепився,
Ой, як кумедно
причепурися.
Ку-ку, ку-ку
Ось із зузулею роблять в гаю.
А пташечки все :
-Люлі та люлі,
А у гніздечку - яєчко зузулі.
Прямо мов люди.
Все поспівають,
Мов українці
пісні ще й співають.
Зозуле, кохана, ти така люба,
ти гарна, як Всесвіт красива,
як вітер жадана!
В очах твоїх.. безкрайній світ.
Слова,
Як вітер,
Залишать слід.
Паузу триаєш,
Ку-ку не промовляєш,
Але я чую спів,
Від тебе тікає кожен мій гріх.
Ох, ох,
серденько - тьох -тьох.
Співаймо у двох.
Забудь про все,
Поклич мене,
своїми чарами
знов спокуси
Кукуй, кукуй,
сьогодні
й завжди.
Зіграй на моїй струні,
Ти мій ритм і мелодія мого серця.
Торкнись душі,
Розпали вогонь.
Тьох-тьох, тьох.
Ох, ох, ох.
Ку - куй ку-ку, ку-ку,
люблю, люблю.
Твій дотик,
Як солодкий сон,
Танцюй зі мною у цій тиші.
Мій голос ожив
Коли прийшов я сюди.
Витьохкує серце,
Щоь всередені охкає:
Ох, о-о, Ох.
Тьох.
Тьох.
Забудь про все,
Поклич мене, поклич мене.
Зіграй на моїй струні,
На хвилі оргазму кукуй:
Ку-ку, ку-ку -шечко, ох...
Ти зірка,
Що падає в ніч непроглядну,
Ти кличеш мене
До висот,
голос дівочий,
У твоїх чарах я знайду свою пісню,
Ти – мій всесвіт,
Ти –політ!
О, кукушечко, забудь про все,
Поклич мене,
Зіграй на моїй струні
Цей ритм і цю мелодію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2025
Неонові вогні..
Тіні танцюють в холодній воді.
Корабель пливе,
Ми на кормі.
Світло місяця грає в очах твоїх,
Джин,
Ром,
Віскі?
Лікеру?
Пивка?
Бакарді
На палубі?
Полетемо на хвилях кохання?
Я капітан, ти - пристань та дальня.
У серці хвиля грає мотив ласки,
то немов початок казки.
Ти і я..
І час зупиняєм.
Хвилі танцюють вальс на воді.
Я і ти - назавжди.
Крики чайок губляться в шепоті хвиль,
линь любу, прилинь.
Хвилі співають пісні, кораблі підняли якорі.
І...
вітер п'янкий,
Море і небо,
Ми з ним одні.
Джин,
Ром,
Віскі - обирай!
Руку візьми,
мене обійми,
Дві хвилі ми,
На бурній, солоній воді.
Лікер,
Пиво,
Бакарді?
Й літай.
Поряд рай.
На палубі,
У серці хвиля грає.
Ти і я
час зупиняєм.
Танцюй зі мною.
Хвиля веде.
Тримай мене, тримай мене,
міцно..
Поки вона не впаде.
Ніч надворі вогні запалила.
Двоє щасливих на пірсі накрила
Хвиля шалена.
Серце не спить,
Світ втрачає свій звичний ритм.
У серці хвиля грає.
Ти і я
час зупиняєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2025
Мы вальсируем в свете фонарей.
Асфальт блестит как зеркало в ночи.
Твое платье розовое, как рассвет,
И в глазах твоих я вижу мечты.
Позволь мне всегда возвращаться к тебе,
В твой мир, где время словно стоит.
Где каждый шаг звучит, как мелодия,
И сердце мое тихо говорит.
Дождь поёт нам тихий аккомпанемент.
Капли стучат как пульс на запястье.
В твоих объятиях мир исчезает
И я забываю о своей страсти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2025
Ми вальсуємо в світлі ліхтарів.
Асфальт блищить як люстерко в ночі.
Твоя сукня рожева як хвиля хвилює
І в очах твоїх я бачу світанок, що з мене глузує.
Дозволь мені завжди повертатися до тебе, як хвилі до берегу.
До твого світу, де ти, як берег, берегиня стоїш на тім же місці,
Де кожна хвиля звучить, як мелодія,
І серце моє тихо по кохання мовить.
Дощ співає нам тихий акомпанемент.
Краплі стукають як пульс на зап'ясті.
У твоїх обіймах світ зникає
І я забуваю про свою пристрасть в цім танці.
Дозволь мені завжди повертатися до тебе,
До твого світу де час наче стоїть,
Де кожен рук звучить, як мелодія,
І серце моє тихо говорить.
Мокрий асфальт приховує наші сліди,
Але пам'ять зберігає кожну мить з тобою.
Вальс наш - нескінченний кругообіг
І ми кружляємось у ньому з головою.
Дозволь мені завжди повертатися до тебе
Ти - мій ангел небесний моє світло неземне.
Серце моє тихо до тебе говорить,
Мов хвиля морська серце хвилює.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2025
Мій ангел небесний,
моє світло неземне,
З тобою ми крокуємо стежкою життя.
Ти тепло в моїх ладонях,
ти посмішка на вустах.
З тобою кожен день яскравіший.
Ти відрада, промінчик ти радість,
тепло від каміну, надійність граніту.
В тобі кожна мить, як світанок.
Ти мій супутник, земний мій компас долі.
З тобою всі мрії оживуть, у
погляді твому,
в
моєму..оргазма
коханні.
Я в очах твоїх бачу небо, голубе,
щастя моє , ти щастя
моє.
Накриваєш мене , ти мій штиль у цей шторм.
Твоє серце звучить,
наче пісня весільна.
Ти відповідь на всі таємниці мої, мої..
моє,
ти щастя моє
Накриваєш мене ,
ти мій
штиль у
цей шторм.
Твоє серце звучить, наче пісня весільна.
Ти відповідь на всі таємниці мої, мої моє, моє,
ти щастя моє.
Накриваєш мене,
ти мій
штиль у
цей шторм.
Твоє серце звучить наче пісня весільна.
Ти відповідь на всі таємниці мої, мої, мого життя, мого життя, мого життя, життя мого.
Ти відрада ти промінчик ти радість.
В тобі кожна мить, як світанок говорить.
Ти мій супутник земний, мій компас долі.
З тобою всі мрії оживають на світанку,
мій промінчик Сонечка зранку,
ранковий оргазм.
Я божеволію,
ще хоч би раз.
Ми йдемо через бурю і в дощ і в туман,
Але з тобою кожен крок, немов найкращий план.
Ти мій ангел.. мій
світ, ти мій
маяк,
З тобою світ навколо засяяв просто так.
Ми йдемо через бурю і в дощ і в туман,
З тобою всі мрії оживають як благо.
Ми йдемо через бурю і в дощ і в туман,
Але з тобою кожен крок, немов найкращий план.
Ти мій ангел, мій
світ, ти мій
маяк,
З тобою світ навколо засяяв просто так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2025
В новій військовій формі, при всій
омуніції потрапив один у полон.
Орки до нього:
-Військова частина, ваше звання?
-Ми не військові, ми з ЦВК.
-А як же тоді ви попали на фронт?
- Та ви що, нас не беруть,
не могло такого й буть.
***
Звонять з міноборони на
фабрику, що виробляє туалетний папір:
-Такі-сякі, таку бумагу та нашим захистникам.
-Яка ціна - така і якість, зліші будуть.
***
Сам, він сам звонить партнерам:
-Ми ваші захистники, як ви могли,
постачати нам таке озброєння,
постійні ремонти, брак.
-Як би воно було справне його б
вам не дали, так, що любчику - помовчи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2025
Мы губим тех кто в нас влюблен.
Срываем крылья без причин,
Оставив след из ран и слов,
Не замечаем чей-то зов.
Мы любим тех кто нас не любит.
Гоняем латте, самовар, чай и ..
прощай.
В зеркалах лишь пустота
И снова шаг в ту же петлю,
В омут новой страсти
хочу.
Жизнь нас осудит,
оставит следы - шрамы,
шрамы внутри.
В свой черед
За каждый миг, за каждый вздох,
За тех, кого сломали мы,
За тех кого не приняли,
Объятья не раскрыли,
Руку не подали.
Эгоизм лишь проявили,
Себя и то, и то - не любили.
Разбили сердце,
разбили.
Мы губим тех, кого не стоим
И в кругу отношений, спрятав страх,
Не видим света за углом, там на скамейке
папироску курил, меня он там ждать
не уставал, но в какой-то момент
как снег он - пропал.
Искать спасенье в чужих глазах
поздно, найти огонь во тьме
так сложно
И больно, так больно.
Жизнь нас осудит в свой черед
За каждый миг за каждый вздох,
За тех кого сломали мы,
За тех кто не нашел любви.
И может кармы круг вдруг разорвётся
И может свет найдут сердца,
Но что-то держит нас во тьме -
Мы губим тех, кто ближе всех.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2025
Мы безразлично созерцаем,
На искры глаз не отвечаем.
В бездну слов себя бросаем,
И в тени души льдинками таем.
Забыли вкус,
Познавши страсть,
Забыли,
Что такое жизнь и как подниматься в ту высь.
Всё превращается в ненастье.
Теряем жизнь,
Теряем смысл.
Хрупкотью счастья пренебрегаем
И в пустоте себя сжигаем.
На горизонте свет теряем..
И от себя опять сбегаем.
Забыли вкус,
Забыли страсть,
Забыли
Что зовёт ввысь нас.
Всё превращается в ненастье.
Теряем жизнь.
Теряем смысл.
Вопросы риторично задаём,
Ответы в пепле вновь найдём.
Не изваяем и не слепим,
А вновь и вновь - лишь разобьём.
Посуду бьем мы день за днём,
Вот так живём, вокруг - дурдом.
Забыли вкус,
Забыли страсть,
Крылья оторваны,
Что то разбито.
Что то сокрыто.
Счастье забыто,
Счастье разбито.
Вновь и вновь
у корыта.
Вновь у корыта.
[b]Арестович сдал "Своих"[/b]
В рядах своих против своих.
Арестович сдал своих.
А мы не понимали
Почему дети депутатов - не воевали.
А как они могли?
Против своих..
Спалил контору Арестович.
* видео -"Война славян. "
Во ляпнул этот хулиган.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2025
Обычно-необычный летний день,
Падает как снег, как манна с небес
белый пух.
Тополя устремляются к небу.
Словно стая лебедей,
А с их крыльев пух,
пух тополиный.
У кого то аллергия,
Кому то нравится,
Кому то нет.
Для кого то это пищу,
А мне в радость -
Ловлю как ребёнок пушинки,
сдуваю как с одуванчика
И...улыбаюсь,
Они так мило вальсируют на ветру.
Они:
- Мы не на долго,
извините, если вас тревожим.
Им:
-Не останавливайтесь, это прекрасно.
Дерева жаль.
Стояло веками.
Кому то пух помешал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2025
Бути слугами слуг -
це не конституційний обовязок,
то є ваш вибір.
Десятиліттями годувати
скорумповану гідру - то не є ваше призначення,
то ваш менталітет.
Повторювати як папуги слова ворога
рідною мовою, змінивши лише підмет,
то не є сила, то є залежність.
Не можна здобути перемогу не бачати очевидних речей.
Будучи на крючку жодна рибина
не повернеться в безмежне море.
Може вже досить крові,
може вже досить насилля.
Ми ж люди, живі ще люди в кінці то кінців.
Не змінивши свою країну,
ми не змінимо світ,
не заплативши по рахункам -
ми будемо в вічному боргу.
Не скинувши ярмо - ми загинемо
рабами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2025
Він не говорив слів,
Він не говорив жодних слів
він лише наблизився до тіла, що запитувало його,
тому що проігнорував, бо бажання - це і є те запитання,
на яке немає відповіді,
лист, гілка якого не існує,
світ, небо якого не існує.
Мука прокладає собі шлях крізь кістки,
піднімається по венах, поки не розкриється в шкірі,
плоттю на допиті і назад
до хмар.
Дотик мимохідь,
швидкоплинний погляд між тінями,
достатньо, щоб тіло розірвалося надвоє,
прагнучи прийняти в себе
інше тіло, яке мріє;
половина на половину, сон і мрія, плоть від плоті,
рівні за фігурою, рівні за любов'ю, рівні за бажанням.
Навіть якщо це лише надія,
бо бажання - це запитання, на яке ніхто не знає відповіді.
***
Человек на девяносто процентов
состоит из дерьма,
Будучи сам дерьмом
и стоя на дерьмовой вершине,
которую сам себе воздвиг
как монумент покорителя космоса,
считает, что он находится на вершине
пищевой цепи,
а на деле - он дерьмо,
которое просто всплыло
из бездн морских.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2025
Українцям, що працюють в Польші,
В Канаді ствоюють чудові умови - їх зманюють,
А тим українцям, що так само працюють у нашій ненці Україні -
Умови уже створили - їх утилізують.
***
Під прапором патріотизму - на шию наділи петлю.
Під виглядом допомоги - загнали в боргову яму,
Кредити - то не допомога, то просто кредити.
Під виглядом війни - влаштували геноцид.
Навіть збоку попахує риба, що гниє з голови.
Для знищення населення - створено всі умови,
Для порятунку - жодних.
Партія війни продовжує агітацію,
Хоча вибори як і війну ніхто не оголосив.
***
Всі конфлікти агресор вирішив мирним шляхом,
Крім конфлікту в Україні, певно на це були певні причини.
***
Ми настільки патріотичні,
що уже і сліпі - під гаслом "Все буде"
забирають останнє.
Під гаслом "З любов'ю до України"
знищують україніські міста і села.
Під гаслом "Честь і совість"
кількість людей з вадами збільшили втричі.
Під гаслом "Все для перемоги" - вивозять на Захід хліб,
золото й інші природні ресурси.
"Павутина" це не операція,
Це павутина матриці, в якій ми знаходимось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2025
О, люба,
Скільки літ тебе я шукав.
Твій образ в серці завжди тримав.
Ти приходила зрідка у сни,
Дарувала тишу у ночі ясні.
Моя мила,
Ти як весна,
У душі розквітаєш щодня.
Серед тисяч знайти лиш одну,
Серед тисяч знайти лиш одну,
Тебе любити я не перестану.
Кохана моя,
Ти мов зоря,
Що світить мені у глибинах моря,
в омутах почуттів.
Твої очі — мій дім,
Мої сни.
Ти - моє серце,
Мої всі весни пахучі,
Ми - нерозлучні.
Ми - нерозлучні.
Ти мов пісня,
Що ллється в життя.
Твій сміх — це світло
Що душу п'янить.
Немає слів,
Щоб сказати усе,
Лиш ти одна мій світ обійме!
Ти як вітер,
Що ніжно співа.
Що до мене летить іздаля.
Моя жінка,
Ти — мій маяк,
Моє кохання,
Мій долі знак.
Кохана моя,
Ти мов зоря,
Що світить мені у ночі ясні.
Твої очі — мій дім.
Мої сни.
Ти моє серце,
Мої всі світи.
Ти як вітер,
Що ніжно співа,
Що до мене летить іздаля.
Моя ти жінка.
Ти — мій маяк,
Моє кохання,
Долі знак.
Я щасливий, бо то є так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2025
Пристрасть вогнем малює візерунки,
Танцює в серці без жодної спунки.
Від дотику твого запалюю світ.
Мій вогонь!
Мій ранок!
Мій зореліт.
Як же це файно,
Як же красиво!
Ти - мелодія,
Я - струна чутлива.
У екстазі тоне ніжний інструмент,
Любов наш оркестр,
Наш дивний момент.
Очі як море.
В них тонути мрію,
З тобою летіти в обійми стихії.
Кожен твій погляд - загадка й таємниця.
Моя любов,
Ти - моя блискавиця.
Кожен твій погляд - загадка й таємниця.
Моя любов,
Ти - моя блискавиця.
Як же це файно,
Оце так картина.
Як же красиво!
Ти - мелодія,
Я - струна чутлива.
У екстазі тоне ніжний інструмент.
Любов наш оркестр
В цей дивний момент.
У крові буря почуттів,
У серці - запал.
Він грає на струнах,
Крошить.. метал.
Цей ритм нас веде у світи незнані.
Любов - наш вічний вогонь у тумані.
Як же це файно,
Як же красиво!
Ти - мелодія,
Я - струна чутлива.
У екстазі тоне граціозний інструмент.
Лунає оркестр..
Кумедний момент -
пристрасть полум'ям пише по тілу.
Ми це зуміли.
Ми це зуміли.
ѾѾѾ
Віками у війнах
людей убивали,
Втілювали на благодатній землі
нечесті плани.
Убивали тих,
хто їм мішав.
Кого б убити
народ їх їм не дав.
Вбивали ремесленників,
Вбивали й акторів,
Вбивали творців
Й мастрів мови.
Вбивали музик,
Вбивали й поетів.
На жернова,
без всяких куплетів.
А саме цінне - навчитись любити,
Учитись постійно літати й творити.
А їм би лишень, щоб убити.
Душу й життя - погубити.
Як можна у світі цім живи,
Навкруги ж - паразити!
Самі в стороні,
Кращі із кращих згинуть в борні.
В борні нізащо,
Яку веде зло.
Щоб не палало ні Сонце вгорі,
Щоб було гірно на чужині.
Боляче, боляче,
все це мені.
Це розуміти, це відчувати.
Знову і знову звести ката на трон,
а потім страждати.
Цей плач ..в унісон.
***Про козу і машину***
-Ой лихо, лишенько, сину!
Моя коза та на чужу машину..
Що за скотина.
- Вона ж не знала, що то - машина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2025
В скрипке тайна притаилась
в тишине,
Смычок танцует
нежно на струне.
Мелодия вплетается в мечту
И страсть рисует пламя на холсту.
Трепещет звук как пламя на ветру
И сердце бьется в сладком том огню.
Смычок ласкает стон и шепот нот
И душу пьёт мелодии полёт.
Взлетает выше выше этот крик,
Оргазм звуков в музыку проник .
В экстазе тонет нежный инструмент.
Любви язык звучит как аргумент .
Волна накрыла вихрем и огнём
Взрывая все что было тайным днём.
Смычок гнездо сплел нежности любви
И струны плачут в вечной синеве.
Взмах крыльев звука тянет в облака,
Там где любовь рождает чудеса.
Скрипка поёт,
как будто жизнь зовет
И в каждом вздохе новый небосвод!
Взлетает выше выше этот крик,
Оргазм звуков в музыку проник.
В экстазе тонет нежный инструмент.
Любви язык звучит как аргумент.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2025
Раскаты грома
слышны
между туч.
Давай, наше небо
закроем
на ключ.
Может быть ветер,
а может и гладь.
Может звучит,
аль невпопад.
Что Бог послал -
всему я
рад.
В ночи наши -
тихо на ключ!
Может быть я дождь,
может в огне, а может струёй по стеклу,
парю я, парю.
Каплями шью я судьбу твою.
Сплетаем судьбу.
Влеку тя,
влеку!
Может быть я стану огнем,
а может - дубом в лесу.
Может однажды холодным днем
С небес упаду
шквальным дождём.
А Может быть я просто маяк
Или фонарь на пути,
Попробуй меня
не люби.
Вечно горю для тебя просто так .
Это судьбы
судьбоносный есть знак.
Может быть хочу улететь я с тобой
Желтой осенней листвой.
Может быть стану рекой,
Что унесет нас вдаль за мечтой.
Ветер несёт в страну наших грёз.
Там звёзды танцуют
на крыльях любви,
там души поют -
от зари
до зари.
Сияют глаза как страсти огни.
В глазах твоих вижу тысячи лиц.
Возможно всё это всего лишь игра,
Но в данный момент я ведь твой, ты - моя.
С тобой даже тьма мне эта светла.
Может быть - я капля росы,
Скрытая в утренней дымке реки.
Может быть я песня, песня без слов,
Что длится веками, как тысяча снов.
Я всё же хочу улететь за тобой.
Взять тебя за руку,
Я ведь лишь твой,
Желтой осенней листвой приласкать,
Ветром на ушко - томно шептать.
Может быть-стану рекой,
Что унесет нас вдаль за мечтой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2025
Я п'ю палке кохання з твоєї долоні,
тепло тіла твого огортає мою душу
Мої очі губляться
в лінях твого чарівного тіла як світанок в морській хвилі
. Знову знаходжу свій світ
Торкаючись пальцями твоїх прозорих хвиль
Мов флейта грає в моєму серці на мить
Звуки мелодії флейти в твоїх касаннях ніжних пальців
Світло палає в твоїх очах
Кохана
Ти моя зірка на небі
несмілива
та що манить
вказує шлях
Зоряне сяйво тче наші сплетіння
Твій голос відлунює хвилі, що підіймають
нас все вище над цим морем
Я п'ю палке кохання з твоєї долон
і Смакую мить як вічність у полоні
Мої очі губляться в лініях твоїх
Як зорі в небі тануть у мріях своїх.
Твоє тепло у серці моєму живе ,
Мов промінь сонця в темряві плете,
Торкаюсь тебе мов струни душі,
Грає мелодія в серці щоночі.
Ти як світанок у хвилях морських,
Твої прозорі хвилі спокій моїх думок,
Мов флейта звучиш у моїй душі.
Звучання твоє вічно в мені.
Твоє тепло у серці моєму живе,
Мов промінь сонця в темряві плете.
Торкаюсь тебе мов струни душі,
Грає мелодія в серці щоночі.
Знаю!
Цей вогонь не згасне ніколи!
Йде крізь роки, мов дощ крізь поле.
Ти - мій простір,
Ти - мій час.
Любові у тобі — безмежний запас!
Твоє тепло у серці моєму живе,
Мов промінь сонця в темряві плете.
Торкаюсь тебе мов струни душ,
і Грає мелодія в серці щоночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2025
Там де вогонь
у серці палає,
Там де вода
обіймає гори
З ран її ніг..
троянда зроста,
В червонім сяйві
любові зорі.
Червоні троянди,
мов сльози землі ..
Кохання вогонь у серцях запалили,
Там біля Черемоша,
Де сни заплелись
Троянди любові у світі розквітли.
Краплини крові торкнулись землі.
Там ніжність і біль в однім полонили .
Троянди мов знаки на долі,
шляхи.
Коханням серця вони запалили.
Червоні троянди,
Мов сльози землі -
Кохання вогонь у серцях запалили.
Там біля Черемоша,
Де сни заплелись
Троянди любові у світі розквітли.
Ватра яскрава у ніч загориться.
Там,
де ріка шепотіла слова
Троянди червоні в душі поселяться
І пісня любові вічно жива.
Червоні троянди,
Мов сльози землі,
Кохання вогонь у серцях запалили.
Там біля Черемоша,
Де сни заплелись
Троянди любові у світі розквітли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2025
Верни мне годы,
Что украла судьба.
Верни мне мир,
Где царила весна.
Верни мне песни,
Что пели тогда.
Верни мне свет,
Что исчез навсегда.
Верни мне город,
Где я был ребёнком,
Где небо синее,
Где нет ни этих уронов,
Где нет ни этих уродов.
Верни мне улицы,
Где шагал я босым.
Верни мне веру,
Что был не один.
Верни мне то,
Что забрала война.
Верни мне сны,
Где любовь была.
Верни мне мир,
Где нету огня.
Верни надежду.
Что в сердце жила.
Верни мне дом,
Что разрушил удар.
Верни мне смех,
Что звучал как подарок.
Верни мне лица,
Что скрыла беда.
Верни мне счастье,
Верни мне себя.
Пусть тучи рассеются,
Вернётся покой.
Пусть вновь оживёт этот шар голубой!
Верни мне рассвет,
Где тени от зла.
Верни мне сады, мне эти, те,
Где душа моя цвела!
Верни мне то,
Что забрала война.
Верни мне сны,
Где любовь была.
Верни мне мир,
Где нету огня,
Верни надежду,
Что в сердце жила.
Верни мне то,
Что забрала война.
Верни мне сны,
Где любовь была.
Верни мне мир,
Где нету огня.
Верни надежду,
Что в сердце жила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2025
Запели свирели -
Скворцы прилетели!
Ветер тихо шепчет -
Мечты улетели!
Сквозь утренний свет,
Через тонкие тени,
Плывет этот день,
Словно в старом видении.
Тонкие руки,
Как ветви березы,
Ласкают мгновенья,
Как утренний воздух.
Хрупкие губы
Цвета огня,
Страстно, с безумством -
Целуют меня.
Их вкус как малина,
Мы - пилигримы.
Тянусь за тобой,
В роще танцуем вместе с тобой.
Ты — моя половина.
Моя ты малина.
Полусладкий вкус вина.
Ты тут, ты моя!
Томные встречи,
Дыханье - неровно.
Умело так, томно.
Сладкие губы
И сердце полно -
О-о, о-о.
Взгляд как с камина,
Попка будто та печка,
С тобой и в тебе был бы я вечно!
Горяча,
А-а, 0-а, аааа.
Го-ря-ча.
Ляпота!
Ночи как сказка,
Тянемся вместе.
О чём эта песня?
Мы делаем, делаем,
Делаем вместе.
Ты - мое сердце!
В просторе страсти,
В безумства ласке,
В полях и лугах,
Где трава шелестела,
Где время твой стон
Остановил.
О, нет.
О, нет.
Нет больше сил.
Я это сделал.
О, извини.
И...
Погоди!
Люби же,
Люби!
О-ё,
О -да.
Ляпота!
Ляпота!
Где вьюга не смела,
Где брызги с струи,
Где брызги шампанского,
Где губы твои -
О -да.
Мы тихо стоим,
Тихо стоим!
Наши тени танцуют,
Прошлое тает,
Звезды чаруют.
В экстазе -
устали,
Нас будто - распяли,
Распяли нас, распяли!
Как сладко, сладость печали.
Распяли нас, распяли!
Томные встречи,
Дыханье неровно.
Сладкие губы
И сердце так полно.
Взгляды из искры
Ночи как сказка
Вместе - на три..
И.
И..
И..
В просторах сказки,
Под звёздной маской -
Окутаны лаской.
Сказка.
Сказка.
А-а, а-а,
О -да!
Шепот любви,
Сладость горячей струи,
И мы,
И мы,
Оба в лоне,
В лоне любви.
Нам космос откроет все двери,
Тайные тропы,
Проходы сквозь скалы,
Полны мы силы
В нас нету печали,
Купаемся в счастье,
Мы - не устали.
Сквозь время и свет,
Сквозь светлые дали,
Мне с тобой, вдвоем
Вечную жизнь обещали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2025
Нет сил это терпеть.
Каждый день как тень
Мир сжигает свет.
Сердце кричит в ответ.
Нет желания жить,
В аду горит мой путь,
В глазах застыла пыль
И душу не вернуть.
Мне бы крылья,
Чтоб улететь
В облака где нет боли и бед.
Мне бы ветер,
Чтоб унести
Туда где есть шанс вновь найти.
Невозможно смотреть
Как рушится всё,
Пустота как сеть
Забирает моё.
Где же мой рассвет?
Сквозь тьму пробьётся луч
Или этот сюжет,
Лишь круг бездушных душ.
Мне бы крылья,
Чтоб улететь
В облака где нет боли и бед.
Мне бы ветер,
Чтоб унести
Туда где есть шанс вновь найти.
Мне бы крылья,
Чтоб улететь
В облака где нет боли и бед,
Мне бы ветер,
Чтоб унести
Туда где есть шанс вновь найти.
Нет сил это терпеть,
нету желания жить в аду
й умереть в полном бреду.
Мне бы крылья, что б улететь,
невозможно на это смотреть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2025
Мої роки мені поверни,
що доля вкрала, хвилі буття,
які віднесли, поверни мені світ,
де вічна весна.
Поверни мені пісню,
Що співала душа.
Поверни мені світло,
Що зникло у тьмі.
Назавжди верни місто,
Де я був малим,
Де небо синє,
Де немає втрат.
Поверни мені вулицю, футбольний мяч..
І юнацьций азарт.
Поверни мені віру,
Що був не один.
Поверни мені те,
Що забрала війна.
Поверни мені сни,
Де кохання було.
Верни мені світ,
Де немає вогню.
Верни надію,
Що в серці жила.
Поверни мені дім,
Що зруйнував удар.
Поверни мені сміх,
Щоб звучала душа.
Поверни мені вигляд,
Що сховала біда.
Поверни мені щастя
Поверни і себе.
Нехай хмари розсіються,
Повернеться спокій.
Нехай знову оживе цей світ ось такий.
Поверни мені світанок,
Де нема тіні зла,
Поверни мені світ,
Де душа розквітла.
Поверни мені те,
Що забрала війна.
Поверни мені сни,
Де кохання було.
Поверни мені світ,
Де немає вогню,
Де згинуло зло.
Поверни і надію,
Що в серці жила.
Поверни мені те,
Що забрала війна.
Верни мені сни,
Де кохання було.
Верни мені світ,
Де немає вогню
Поверни і надію,
Що в серці жила.
Поверни, поверни, поверни мені мої роки.
Поверни мені світ,
Де немає вогню,
Де згинуло зло.
Поверни і надію,
Що в серці жила.
Поверни мені те,
Що забрала війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2025
Ти мій наркотик, ти ніжність моя.
В очах твоїх бачу світло буття.
На небі ім'я твоє намалюю.
На асфальті зізнання в коханні пишу я.
Ти - малюнок моєї мрії,
У серці квіти розпускаєш ти.
Кожен мазок - твій образ живий,
Ти моє світло, ти мій оргазм.
У кожній квітці - часточка сну,
У кожному слові - свою ніжність вкладу,
Світ для нас двох ніби створений,
Ти мій маяк у бурі стихій.
Ти - малюнок моєї мрії.
У серці квіти розпускаєш ти.
Кожен мазок - твій образ живий.
Ти моє світло, ти мій оргазм.
На пориві вітру звучить твій голос рідний.
Час застиг лише для нас із тобою,
Руки торкається - тепло твоїх слів.
Ти моє джерело чистої любові.
Ти - картина моєї мрії,
У серці квіти розпускаєш ти,
Кожен штрих - твій образ живий.
В вітру порив, звучить у тиші твій голос рідний.
Час застиг лише для нас із тобою.
Серця торкнулось - тепло твоїх слів,
Ти джерело чистої любові.
Ти - картина моєї мрії,
У серці квіти розпускаєш.
Ти - малюнок моєї надії.
У серці квіти розпускаєш ти,
Кожен мазок - твій образ живий.
Ти моє світло, ти мій оргазм,
Який своїм тілом мені ти дарив і не раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2025
Ми ж нічого не знаєм.
Що тут твориться
Й що нас чекає.
Хто і навіщо морок наводить,
відволікає.
Якась нездорова чомусь ейфорія,
вбити сусіда, свинку підсунуть.
Черги на смерть.
Це наша країна?
Не вірю вже жодному слову з екрану.
Постійно чомусь нас вводять в оману.
Когось врятувати та коштів нема,
ні сотні й гроша,
А от щоб убити, на цьому кортить всім заробити.
З рахунком погано?
Мільйон на мільйони
візьміть й перемножте.
Де кошти такі?
Це лише гробові.
Машини смертей працюють в країні.
Невже тут Освенцім
І в чому ж ми винні?
Ви ще живі?
Не страшно?
Чому?
Держава кошти на вбиство знайшла.
Кому із загиблих ця сума пішла?
Пятнадцять мільойнів кожній вдові.
Одні мільойнери в країні оцій.
Ви вірите знову в провладну брехню?
То Голівудні ж лише постановки,
Реальність жахлива.
А тут хтось радіє.
Та безголові ж ведуть,
жирують, гребуть.
А вас мов те стадо женуть і женуть.
Всі повернуться?
Ці дрони, це горе..
Кому це потрібно.
Чия така доля?
Черги на смерть.
І ці безголові, поважні, шановні.
Жертовник?
Не лікувати, а брати й вбивати.
Якісь ізувіри.
Якої ви віри?
Нема вам довіри.
Знімають кіно,
Радіють, що вбили.
Галімі актори, як й ваше кіно.
Цей серіал слід закрити давно.
Проблема у тому, що касти навколо.
Здоровому хворих не зрозуміти,
Вбивцю дитині не зупинити.
Людей ж ви женете на міни й на дрони.
Шанси зостатись живим є у кого?
Залишиться хто?
І все це для чого?
Новий крематорій?
Вбивства віками,
А хтось у ЄС, а там й на Багами.
А ці у ЄС за вас же рахунок живуть, за рахунок колоній
І вас не взяли туди й не візьмуть,
оце й є муть.
Брешуть й живуть.
Хтось в Буковель,
а ви в телеграмі.
У когось нема вже ні папи, ні мами.
І ні копійки, лиш торба з боргами.
Поки самі не дізнаєтесь правди,
Ніхто вам й не скаже.
Покажуть, покажуть.
Ви вірте.
Не очевидно куди ми дійшли й
Чому безголові сюди завели?
Переведеться певно народ.
На всю цю країну один й ідіот.
Я і не вірю, що він патріот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2025
Де хвилі плещуть
І вітер співає -
Там любов у пісні щоночі лунає.
Де світанок зустрічали удвох ми з тобою -
Там пливують вінки бурною рікою,
Ті, які шукають у коханні долю.
Я зустріла долю біля річки,
Де шумить вода.
Погляд твій ,як полум'я запалив мої почуття.
У стонах трав лунали серця.
Млосна ніч зв'язала вуста,
оргазм лунав для нас без кінця.
Сопілка звучала,
Як твій голос у тиші.
Слова пісні,
мов іскри торкались душі.
Ми забули про час,
Зник розсудок
Лише зірки нам шепотіли,
ми ейфорії назустріч летіли.
О,
Річко!
Забери моє кохання.
Туди
Де св,ітить місяць знову і знову.
Пристрасть
та яку шукала
Залишила слід на моїх губах.
Трава шепотіла казки, вітер ласкав мій стан.
Ми загубилися у світі.
Стали однією долею.
Крізь млосну ніч я бачила світло.
Твій погляд - оголяв мій стан,
проникав у потаємні глибини свідомого.
Вітер грався з волоссям,
Як з листям у саду.
Ти тримав мою руку,
Ніби боявся, що я піду.
Річка кликала нас у далечінь.
Кудись за обрій у реальність цих мрій.
Але я хотіла залишитися!
У тобі знайти тепло, вогник небесний
і драйв, кінчай, бурно кінчай!
О,
Річка,
Забери моє кохання.
Туди
Де світить місяць знову і знову.
Пристрасть...
Що я шукала в твоїх очах
Залишила слід на моїх вустах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2025
Там,
Де клен шумить над бурною рікою,
Про кохання голубка воркотіла,
там кохались ми з тобою.
Де світло заходу сонця на воді тремтіло
Я тобі серце розкрила, свою квітку тобі подарила.
Де хвилі плещуть
І вітер співає -
Там кохання птахою порхає!
Де світанок зустрічали удвох із тобою,
Там пливе вінок, сплетений тобою.
Зірки в небі вночі нам очі наші запалили,
Листя кленове про колишнє кохання шепоче,
Трепетно сердце у грудях вуркоче..
У пам'яті вічність,
кохання моменти,
до неба летіли твої компліменти.
Де хвилі плещуть
І вітер співає,
Де хвилі плещуть
І вітер співає -
Там, де моє кохання моє не згасає.
Де світанок зустрічали удвох із тобою -
Там навік залишилась верба над рікою.
Крізь роки і грози я до тебе йду..
Згадую ту річку..
Клен і осоку.
Згадую красу і твої вуста,
Як почервонівши ти ..
мені дала.
Де хвилі плещуть
І вітер співає -
Там любов у пісні щоночі лунає.
Де світанок зустрічали удвох ми з тобою -
Там пливують вінки бурною рікою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2025
Дивись,
Не дивись,
Усе вирішується в тіні.
Хтось будує плани,
Хтось спалює мости.
Бери участь чи проходь повз.
Вибір твій завжди один.
Але пам'ятай
Яке крихке життя,
дізнайся хто ж тут ти!
Навколо маніпуляції
І брехня як туман.
Не міряйте грошима.
Де душа - там ваш храм.
Сховайте страхи за дверима
Залиште обман.
Рятуйте ваші душі,
Нехай у них буде світло і
вистачить в'язниць цих драм.
Закриті очі,
Але серце бачить наскрізь -
Хто друг,
А хто вам в труну забив іржавий цвях.
Не шукай виправдань.
Слухай голос душі, помирати не поспішай, поживи, оживи.
Він підкаже дорогу,
Де не буде сліз,
присядь на порозі,
витри пил із чобіт.
Навколо маніпуляції
І брехня як туман.
Не міряйте грошима,
Де душа - там ваш храм.
Сховайте страхи за дверима
Залиште обман.
Рятуйте ваші душі.
Нехай у них буде світло,
не за вами дзвін,
це не тризна,
рятуй душу,
ось вся харизма.
Хтось тримає ваги,
Хтось ріже нитку.
Кожна мить на межі,
Щоб далі жити..
Але вибір завжди є - боротися чи за натовпом.
Подумай, озирнися, постій.
Лише душа підкаже,
Як не впустити, як по честі жити.
Навколо маніпуляції
І брехня як туман,
Не міряйте грошима,
Де душа - там ваш храм.
Сховайте страхи, за дверима
Залиште обман.
Рятуйте ваші душі.
Нехай у них буде світло, нехай буде завтра, а не цей сором.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2025
Машину вбивства потрібно годувати-
Горять міста, у жертовному багатті палає країна.
Немає ні емоцій, немає і надії.
Кричить залізо, кричитьзалізо.
Рве струни душі,
зриваються серця, душа ж у полоні, не такої
батьки бажали вам долі.
Але в цю м'ясорубку знову натовп прямує,
крику материнського ніхто ..
ніхто не чує.
Добровільно ніхто не хотів помирати.
Машину смерті потрібно харчувати!!
Всі ховають страх,
Щоб він не гарчав,
Йдуть на плаху
Чорт їх загнав, чорт їх піймав.
Заманили, купили, душі скупили.
Щоб і вони так жили.
Щоб вони так жили.
Кохати до труни - зобовязані всі!
У порожніх очах відображено злість,
смерть то не гість!
Вона королева,
вбивати ж треба, є в цім потреба.
Руки тремтять,
Серце мовчить,
Смерть все вирішує -
їй не болить.
Звук металу ріже ночі спокій,
війна це біль, накази - відстій,
вирок, постріл, ура -
холостий!
Хто в цьому танці тут ще живий,
без голови в агонії тіло,
корчить від болі,
на жгут лиш надія.
Криваві плями на кривавій дорозі,
Забуті мрії,
Стерті тривоги.
Винуватих немає,
Але всі винні.
Долі зламані.
Душі розіп'яті.
Машина гуде,
Як звір ненаситний.
У порожніх очах відбивається злість,
Руки тремтять,
А серце мовчить.
Смерть усе вирішує
І їй не болить.
І їй не болить.
Вірність до гробу.
У порожніх очах відбивається злоба.
Руки тремтять.
Руки тремтять,
А серце мовчить.
А серце мовчить.
Смерть все вирішує.
Смерть все вирішує.
І їй не болить.
І їй не болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2025
Город был красивым,
Город был живым.
Теперь - он скопище руин.
За чьим то планом,
ради наживы - вокруг руины, вокруг руины,
подобие Хиросимы.
Миром правят свиньи.
Миром правят тираны.
Счета, карманы.
В наркотическом дурмане.
Неужто мы сами?
Неужто цунами.
Неужто накроет мир наш волной.
Неужто для всех
Этот вечный покой?
Неужто нет сил
Это всё изменить,
Неужто лишь пепел.
Был в мире ведь мир.
Один был народ, язык и любовь.
Кто прихватил этот город с собой?
Никто не закрыл людей ведь стеной.
Поглубже зарыл свой клад лишь пустой.
Поставим свечу -
за упокой.
Неужто весь мир
настолько гнилой?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2025
Очі, що горять,
Як вогні в ночі.
Погляд, що тримає серце в полоні.
І слова, що забирають у мрію.
Очі, які змушують мовчати.
Сміх, що звучить,
Як мелодія вітру.
Світло, що знаходить душі мого сонця схід.
Це все - ти!!
Це моя весна.
Скрипка співає,
Як душа мовить,
Немов струна,
Що рветься від болю.
Тонкий візерунок між нами ширяє.
Вічність кличе.
І з нею я злилася.
Очі, які змушують мовчати.
Сміх, що звучить,
Як мелодія вітру.
Світло, що знаходить душі мого сонця схід.
Це все - ти!!
Це моя весна.
Нехай туман приховує шлях вдалину.
Але в очах твоїх я бачу світло.
Ти мій маяк,
Мій маленький причал у морі кохання.
З тобою я знайду відгук благодаті.
Очі, які змушують мовчати.
Сміх, що звучить,
Як мелодія вітру.
Світло, що знаходить у душі мій захід сонця.
Це все - ти.
Ти - моя весна.
Нехай туман приховує шлях вдалину.
Але в очах твоїх я бачу світло.
Ти мій маяк,
Мій маленький причал у морі кохання.
З тобою я знайду відповідь благодатну.
Музика проникає в кожен куточок,
У кожну клітину, в кожну мить.
Вона звучить в ній немов відлуння зірок
І дарує серцю нове натхнення.
Її тонкі пальці торкаються клавіш ніжно
І дарує серцю нове натхнення .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2025
Голос,
що співав у ночі
Замовк.
Твій ангел втомився і зник в темноті,
у тьмі
Зоря твоя пала.
Але світло її залишило в темряві слід.
Небо мовчить, небо мовчить.
Ніби його більше й нема.
Слово застрягло,
Як пил у повітрі.
Світ став порожнім,
Як розбита склянка.
Шепіт надії зник..
Ніби сон.
-Де ти тепер?
Відповіді нема на це запитання.
Не гальмуй!!!
Час біжить
Як річка.
Змиває сліди..
Залишаючи століття.
Звук вщухає,
Як дихання в тиші.
Твій ангел мовчить
Розчиняючись у темряві..
Сльози стекли.
Розчинилися у піску.
Думки кричать,
Але тонуть у порожнечі.
Ніч вкриває,
Як холодна ковдра.
Де був вогонь
Залишився тільки попіл і доріжка.
Чи чуєш ти відлуння,
Що шепоче у ночі?
Тіні танцюють у закутку,
Як полум'я свічки.
Хтось кличе,
Але відповісти боїшся.
Голос пропав
І ти теж у тьмі розчинився.
Не гальмуй!!!
Час біжить,
Як річка
Змиває сліди,
Залишаючи століття.
Звук вщухає,
Як дихання в тиші,
Твій ангел мовчить
Розчиняючись у пітьмі
Надзвичайно чудово.
Але все ж мало.
Не зупиняйся,
Продовжуй...
Щастя ..в миті.. настало.
***
Шейх света правит страной.
Вот почему в стране вновь застой.
Вот почему распалили пожар,
После них лишь пустыня и магистраль.
*Название можете подставить сами*
Город был красивым,
Город был живым.
Теперь - он скопище руин.
За чьим то планом,
ради наживы - вокруг руины, вокруг руины,
подобие Хиросимы.
Миром правят свиньи.
Миром правят тираны.
Счета, карманы.
В наркотическом дурмане.
Неужто мы сами?
Неужто цунами.
Неужто накроет мир наш волной.
Неужто для всех
Этот вечный покой?
Неужто нет сил
Это всё изменить,
Неужто лишь пепел.
Был в мире ведь мир.
Один был народ, язык и любовь.
Кто прихватил это город с собой?
Никто не закрыл людей ведь стеной.
Поглубже зарыл свой клад лишь пустой.
Поставим свечу -
за упокой.
Неужто весь мир
настолько гнилой?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2025
З небес ллється місячне світло..
У серці більше болю нема.
Я повстав із безмовності
І повернувся у світ надій.
Грянув грім.
Грянув грім.
Хитнувся храм.
Я йду,
Як у перший раз,
йду як в перший раз.
Серед тіней,
Серед вогню,
Я знайшов долю свою,
знайшов я
долю,
свою.
Тебе я нікому
не віддам.
Ти світло моє , ти є,
ти є мій храм,
тебе нікому
я не віддам!
У цьому світі
Ти моя любов,
дух мій і стиль.
Ми будемо вічні
у це лиш вір.
Любов наша вічна
і це наш стиль.
Морок і світло
в душі злилися.
Крила знову до мене припали,
обійняли, крила сплелися,
мені посміхнися,
з небес...
посміхнися.
Крізь століття,
Крізь шум і страх.
Я тримаю тебе в руках.
Тримаю тебе в моїх руках.
Зірки шепочуть.
Шлях відкрито.
Вічність в цій миті.
Вогонь сердець пала,
Любов жива.
Немов грім луна,
мій світ у громі.
Мій вічний дім,
дім ... любові.
Я.. у полоні.
Я у полоні.
Тебе нікому я не віддам.
Ти моє світло.
Ти .. мій храм.
У цьому світі,
Де все лиш пил
Ти мій подих,
ти потужній грім літа.
Любов мов пісня,
лунає вічно.
Ти то пісня,
що живе вічно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2025
Кто не любил — тому не понять.
Это не шутка.
Не просто страдать.
Ты по нему сходишь с ума.
Снова сама.
Снова одна.
К черту любовь.
К черту мечты.
Слёзы и боль — не нужны,
мне нужен лишь ты!
Сколько ещё буду кричать.
Хватит уже меня предавать.
Хватит меня предавать.
Ночи без сна.
Тени в окне.
Сердце кричит.
Но в полной тишине.
Каждый твой взгляд — словно удар.
Хватит с меня,
это кошмар.
К черту любовь,
К черту мечты,
Слёзы и боль — не нужны!
Сколько ещё буду кричать,
Хватит уже меня предавать.
Знаешь -
Я больше не боюсь.
Бросаю всё.
Я не вернусь.
Больше не стану ждать звонка.
Теперь я сильна.
Теперь одна.
К черту любовь.
К черту мечты.
Слёзы и боль — не нужны.
Сколько ещё буду кричать,
Хватит уже меня предавать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2025
Надзвичайно чудово.
Але все ж мало.
Ти шепочеш томно,
Як хвилі на причалі.
В очах світяться зорі,
Що й не згасали.
Все повторюється
І хочеться жити,
так хочеться жити
і тебе любити!
Ненормально добре.
Знову тягне.
Серце б'ється.
І воно не бреше.
Ненормально добре.
Знову потяг.
Серце б'ється.
І воно не бреше.
Кожна мить з тобою - неповторний звук,
Близькості нашої неповторний шок.
Ти дивишся так
Ніби весь світ завмер.
І час тане,
Як сніг у ладонях, що ласкають мене.
Між нами тонка грань тепла,
Ненормально добре.
І це не гра.
Ненормально добре,
Знову томний потяг,
Серце б'ється
І воно не бреше.
Кожна мить з тобою - нескінченний шквал.
Близькості нашої неповторний шок.
Знову повторимо ми цю мить.
Близькості нашої неповторний шок.
Знову повторимо ми цей момент.
Де немає ні стін,
Ні зайвих дрібниць.
Все навколо завмре.
І ми вдвох.
Близькості цієї не буде кордонів і рамок у ньому.
Ненормально добре.
Знову тягне.
Серце б'ється.
І воно не бреше.
Кожна мить з тобою - нескінченний струм.
Близькості нашої неповторний шок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2025
Ти мене в темряві знаходиш
Ти по мені божеволієш
Ти мене в темряві зустрічаєш
Всю любов ти відчуєш
Вночі кожен подих такий приємний
Світ наш став щасливим, гармонійним
Ти
в мені, ти зі мною
На відстані почуття наші палають
В очах спалахують промені
У серці розряди зарядів..
здригаємося
Ми близькіші стали
Чим були вчора
Немов доля нас пов'язала сама
Такий ніжний поцілунок
Душі близькі
Падай
Лети у вир кохання
Без слів зрозуміло
це доля
Падай
Лети
Ти зі мною назавжди
Вітер шепоче
Ти поруч
Я знаю
Твоє крило мене обіймає
У кожному русі - світло і спокій
Серця танцюють наш танець стихій
Такий ніжний поцілунок
Душі близькі
Падай
Лети у вир кохання
Без слів зрозуміло
Що це доля
Падай
Лети
Ти зі мною назавжди
Між нами немає перешкод
Кожна мить - чарівний сад
Тонемо в щасті
Немов у річці
Я і ти - одним язиком, одним касанням його
зводимо одне одного з розуму, доводимо до благодаті
ми боги, ти бог, я богиня, я богиня, я богиня.
Такий ніжний поцілунок
Душі наші такі близькі
Падай
Лети у вир кохання
Без слів зрозуміло
Що це доля
Падай
Лети
Ти зі мною назавжди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2025
Голубе небо
У ньому плавають мрії
Хмаринки танцюють
Немов би вальсують
Твій погляд так близько
У ньому гублюся
Як у вирії світла
Ти - та зоря, що цвіте мов би квітка
Падай, падай, падай
У вир кохання
Я загадав, загад я бажання
я і ти
Падай, падай, падай -лети!
Серце палає, сонцем сіяє
У цьому світлі ця пристрасть лунає
Твої слова
Мов би оргазм
Пестять.. слух ласкають
Шепіт твій
Як вітер
Солодкий і звучний, луною лунає, і проникає, туди мов стрілою вража
Руки твої
Як гладь морська
проникають у тіло, до дна
Цей вічний танець
У ньому наш крик
Падай, падай, падай
У вир кохання
Де ми тонемо
Лише я і ти
Падай, падай, падай
Серце горить
У цьому світі тільки пристрасть звучить
Дихання завмирає
Світ зникає, нас поглина
Ти моє світло в бурній цій ночі
Ти мій день у ранковому сяйві
І нехай мости палають, райдуга нашого кохання
після дощу
на небі возхвалить кохання красу
Падай, падай, падай
У вир кохання
Де ми тонемо
Лише я і ти
Падай, падай, падай!
Серце горить,
У цьому світі тільки пристрасть звучить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2025
В променях Сонечко грає зі мною
Небо блакитне щебече мені
«Зачекай», посміхнись, зі мною ось тут в мить ось цю будь
Тебе чекає новий день, не поспішай, мене зачекай
Зірки вночі горять для нас
Серце співає
Щастя бажає, години, хвилини, літа, у щастя немає кінця
Ти моє світло
Мій ти алмаз, що сяє віками для вас і для нас
З тобою життя яскравіше у сотню, у тисячу раз
Посміхни
Посміхайся і ти
Світло всередині - це є любов
Світ кольоровий яскравий в цю мить
Я знаю - ти є
і любов то є ти.
Ранкова роса на траві
Сплески, хвилі морські,
Почуття незабутнії ті
Що звісно ж палкі
Живуть у мені, живуть у мені
Дай мені руку
Вставай
Уперед.
Цей день за тобою ми поведемо, разом, в любові цей час проведемо.
Світ величезний
Дім наш он
Там
Де світло , де зорі, де зорепад
Посміхнись
Посміхайся мені
це і є любов
Я знаю - ти є
ти мій світ
ти мій дім
На руки візьми
і неси, я хрест твій, ти мій
амінь, амінь, амінь.
Посміхнись
Посміхайся знову
Посміхайся знову
Світло всередині - це і є любов
Світ весь барвистий
Я знаю - ти
Сміх твій фарби до неба вознесли,
Небо - це ти,
Небо - це ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2025
Зорі всю ніч сяють для нас
Я відчуваю твоє тепло.
Твій подих, запах, серцебиття..
Моє серце б'ється для тебе,
Ніщо інше не важливо для мене.
З тобою ця ніч й весь завтрашній день,
З тобою я пройду через все, навіть через дощ і пустелі -
Час бути щасливим.
Наші серця б'ються в одному ритмі.
Твої губи розривають мій простір.
Твій голос наповнює моє мовчазне небо.
Твої руки переповнили обрій.
Твій голос співуче розливається в моєму небі.
Моє серце б'ється для тебе,
Ніщо інше вже не має сенсу.
З тобою я на поверхні, ти хвиля морська.
З тобою я пройду через все, навіть через і через це.
Через воду й вогонь і труби ці мідні,
в сонячнім світлі.
Мій алмаз, жемчуг глибинний.
З кожним кроком долається непорозумінь безодня.
З тобою я можу перестрибнути гори.
Ми без масок, одне з одним - ми голі.
Моє серце б'ється для тебе,
Ніщо інше не має сенсу.
З тобою я живу, ти те, у що вірю я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2025
Стрекоза красива..
Краси переливи
Звучали в травичці,
кохання мотиви.
Метелики поряд,
мов зорі порхали у танку.
На її вроду вони мов на мед,
природи ж секрет.
Порхала із кожним у танку вона.
Така дивовижна,
вродлива,
чумна.
Її рухи легкі,
як вітер між гілля..
Зачаровувала кожного
Крилом обласкала.
На сонечку виблискує
в сонячних промінцях.
Ніби грає музика в її ніжних лапках.
Кожен погляд за нею в польоті
та навздогін, в просторі лунає дзвін, лунає дзвін..
Летять.
І серце у траві від пісні її бринить.
Вітер співає так тихо, тихо
Під яскравими зорями
Небо малює , картини пише на
блакитнім просторі, ніжно шепоче про зорі.
І кожен мазок, мов комплімент,
дарує мов би стрекозі неймовірний букет.
Природна магія ж чарує.
Метелики крутяться в дивному танку.
Стрекоза їх веде у легкому шовковому
русі небесного, неймовірного танку.
Звуки ночі шепочуть нам казку свою.
Вона королева серед комашок в раю.
Стрекоза виблискує в краплинах роси,
Ніби грає музика у моїй душі.
Кожен погляд на неї,
ніби політ, ще мить й вона полетить,
Серце моє у траві й від пісні бринить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2025
Коник зелененький
на ганку..
скакав.
Усе вище й вище..
у танку кружляв.
Водив хороводи
серед трав цих густих,
До сонця тягнувся
у мріях простих.
Побачив він квітку..
Тендітну й живу.
До неї помчався
крізь ранкову росу.
А то і не квітка,
Дівчина вродлива,
неймовірно красива,
неймовірно красива.
В очах її світло,
Сама мов зоря.
Коник зелений
В танку веде,
Дівчина сміється,
Її серце гуде.
Сонце вітає,
Земля обійма ,
Любов у повітрі,
Як казка луна.
Взяла дівчина його
та до серця,
Любов подарила,
там й поселила.
Мов диво дивне.
І зранку
пянкого,
сина для нього
зростила.
Життя їх сплелося
у казці живій.
Он, Коник стрибає,
А вітер співа.
Танцює природа..
Радіє Земля.
У бурнім цвітінні - щаслива весна,
Бо нове життя народила вона.
Коник зелененький
Танок свій веде,
Дівчина сміється,
Її серце гуде.
Сонце їх вітає,
Земля обійма,
Любов у повітрі,
Як казка зросла.
Коник зелененький на ганку скакав.
Усе вище й вище у танку кружляв.
Водив хороводи серед трав цих густих,
До сонця тягнувся у мріях простих.
Побачив він квітку,
Тендітну й живу,
До неї помчався крізь ранкову росу.
А то і не квітка.
Дівчина вродлива,
неймовірно красива,неймовірно красива.
В очах її світло,
Сама мов зоря.
Коник зелений
Танок свій веде.
Дівчина сміється,
Її серце гуде.
Сонце вітає,
Земля обійма,
Любов у повітрі,
казково луна.
Взяла дівчина його та у серце,
Любов подарила, там й поселила.
Мов диво святе, диво живе.
І сина зростила,
життя подарила,
кохала, любила.
Життя їх сплелося у казці живій.
Он,
Коник стрибає ,
А вітер співа,
Танцює природа,
Радіє Земля.
У бурнім цвітінні щаслива весна
Бо нове життя народила вона.
Коник зелененький
В танку веде,
Дівчина сміється,
Її серце гуде.
Їх Соне вітає
Земля обійма.
Любов у повітрі,
Мов би казка зросла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2025
Ква-ква..
Да-да - звучит напев.
Оркестр на пруду отбивает свой ритм.
С милым, я рядом..
Мне мир там светлей.
Шаги под луной,
Как танец тех дней.
О берег плещется
живая вода,
Секунды вечности
И я - права.
Секунды вечны
И я права.
Смакую нежность-
Уста твои..
Пруд наш оркестр любви хранит.
Скрипка шепчет..
Труба зовёт.
Звёзды нам светят,
Музыка плывёт.
С милым рядом всё будто сон.
И сердце бьётся
Как метроном.
О берег плещется
Вода жива,
Секунды вечны
И я права.
Смакую нежность -
Уста твои..
Пруд наш оркестр любви хранит.
Под ивами тени кружат кругом,
Ноты танцуют над тихим прудом,
Я в каждом звуке тебя найду
И в каждом взгляде твоём живу.
О берег плещется
Вода жива,
Секунды вечны
И я права,
Смакую нежность -
Уста твои,
Пруд наш оркестр любви хранит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2025
[quote]Невже й ангели рими читають, невже й ангели - гірко ридають[/quote]
Про мавку бувальщину
вам розповім,
У кожній буквиці -
жадібний спів.
Мавку у рощі юнак був зустрів.
Вітер бажань
його в ліс був завів.
Сонце сіяло у дівки в очах,
Голос мов дзвін,
він - манить
Чарує.
Розум втрачає,
хто його чує.
Як вічний орган,
мов хвиля морська -
у кожному звуці
лунала душа.
Гілля співає,
Трава шелестить,
В серці вогонь,
Його не згасить.
Ой,
Якби знав він,
Та де її слід,
Туди б він й подався,
Хоч би й на мить.
Ой,
А в дівки гарнії очі,
Сяють
Як зорі у темнії ночі.
Плив би над виром знов,
стрибнув із кручі..
Мавко,
Ти серця мотив, твій голос
живий,
знайомий, близький.
Лісові тіні їм стежку у лісі плетуть,
Води глибокі туманами звуть.
Там де мовчить гай віковий,
Зустрінь мене знов,
Лише не зникай.
Чекай і кохай.
Кохай, виглядай.
Шепіт дерев
Мов пісня жива,
Вона мов та казка,
Мов вічна душа.
Куди б не глянув -
Її образ там,
Зірка вночі,
Що горить моїм снам.
Ой,
А в дівки гарні очі,
Сяють,
Як зорі у темнії ночі.
Якби знав я,
Де її слід,
Туди б і подався
Хоч би на мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2025