| Сторінки (15/1423): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Лебідь по небу
Вночі проплаває,
В кожне серденько
Вона завітає.
Місяць сяє в неї в косі,
Коханням злітає
В кожнім вірші.
Зорі у коси вона заплітає
Та колискові малечі співає.
Котик муркотик наздоганяє.
-Баю, баюн.
- Не засинає.
Котик муркотик лебідку шукає,
На вушко муркоче:
-Кохаю, ласкаю,
-Поряд з тобою,
-Тебе обіймаю.
-Ласкаю.
Котик муркотик
Лапкою гладить,
Пух лебединий
Всіх нас дурманить.
Чорна, причорна,
Білою стала.
Лебідка вночі
Аж засіяла.
Білії ночі,
Сяють у небі очі дівочі.
Котик-муркотик
Спатки не хоче.
Бродить в домівці,
Жмурить лиш очі.
Баю, баюн,
Кохатись охочий.
Лагідно, лагідно,
Тихо муркоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2024
Зоряно. зоряно.
Тиша навколо.
Сон колихає,
Місяць закоханих душі гойдає.
Все засинає,
Всі засинають.
Сни над Землю
Ключами літають.
В кожну домівку
Вони завітають.
В них благодать,
Частинки від Раю.
Двері небесні
Для душ відчиняють,
Душі мов зорі
В небі сіяють.
Я із тобою
В цю ніч засинаю,
Міцно, приміцно
Тебе обніймаю.
Кохаю, кохаю.
Частинки ми Раю.
Дві половинки розмаю.
Обіймаю, засинаю.
Солодкії сни,
Цілунки весни.
Поряд, близесенько,
Подумки ми.
Спи, моя люба.
Спокійно засни.
Зорі нам сяють,
Місяць гойдає.
Весна знов скінчиться,
Літо настане.
Радість у сні
До нас завітає.
Наші літа любов оквітчає.
Все засинає, тебе все кохає.
Милиє Сонце, моє засипає.
Тиша навколо, нас Місяць кохає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2024
Десь так близько і далеко,
Ти немов в небі лелека,
Мов голубка, що вуркоче,
Мов лебідка на воді.
Так далеко й
Поряд ти.
Може сон,
А чи думки.
Може все мені наснилось.
Може витвір ти душі.
Подих...
Може голос....
Певно стан,
Не твій...
Душі...
Ти живеш в моїм вірші.
[b]Фетішизм[/b]
Кажуть плями є на Сонці.
Їх помітно крізь віконце.
Голе, голе,
Голе Сонце.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HbLPLHW_RtI[/youtube]
Окуляри надівають,
Тіло сонячне вивчають.
Голе Сонце, без трусів,
Ти хоч раз вночі зустрів?
І тебе не обпекло?
Певно дивишся крізь скло.
Фетішист то не Ікар,
Підглядав лиш, не літав.
[b]Все повторяется, тела лишь меняются[/b]
Налилась и повзрослела,
Приоткрыла свое тело.
Не по детски вновь флиртуешь.
Знаю детка, ты блефуешь.
Ловит взгляды
Плод запретный.
Манит взоры,
Взгляды в вечность.
Снова в лето ты оделась.
Море, волны под Луной,
Я и ты,
Наш пляж ночной.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2024
[quote] Тому веселиками звуться журавлі,
Що прилітають до веселої землі.
Що теплий день приносять на крилі.
Лиш навесні веселики вони.
А журавлями звуться восени,
Бо журяться, у вирій летячи,
Бо не заміниш рідний край нічим[/quote]
Обіцяло й повернулось.
Літечко усім всміхнулось!
Ніжно, ніжно знов ступає,
Кожен з нас його чекає.
З кожним днем воно все ближче,
Сонце в небі вище й вище.
Здалеку все розглядає
І теплом нас всіх вітає.
Промінці серця ласкають,
Все навколо зігрівають.
Обіцяло...
Повернулось...
Так чарівно посміхнулось.
Птахи з дітками літають,
Радісні пісні співають.
А над ставом журавель
Витанцьовує комічно,
Трубний журавлиний крик,
Теплий день на їх крилі,
Радість, радість дітворі.
Всі ми діти по природі,
Не даєм на це лиш згоди.
Всі ми любимо його,
Мирне небо і тепло.
Голуб мирно летить в небо,
В мирі й світлі є потреба.
Журавлі несуть тепло,
Зникне, зникне люте зло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2024
[quote]-Каков смиренный человек?
-Смиренный человек считает каждого человека лучше его самого, и не только человека, но и тварь.
-Как мы можем считать, что тварь лучше чем мы, если Господь
украсил нас разумом и назвал сыновьями своими?
-Если положите руку на сердце и будете искренними перед самими собой, то увидите, что вы хуже многих тварей.
Посмотрите на пчелу, как она спешит, как работает, не щадя себя. Пчела живет всего полтора месяа и часто погибает на работе, не возвратившись в свой улей. А человек, сколько он думает о себе, жалеет себя. Или посмотрите на муравья, как ему не надоест постоянно что-то тянуть. А когда ноша упадет, он ее поднимает и терпеливо продолжает работу. А у нас что-то сразу не получится, мы готовы быстро махнуть на это рукой.[/quote]
Зійде і заграє,
Світло засяє.
Правда завжди
Перемагає.
Звідки прийшло,
Туди і піде.
Зло це...
Війна, тут не живе.
Корінь пустили
Сили тут злі.
Істини промінь -
Й кінець цій війні.
Скоро, вже скоро,
Лише б нам дожить.
Нечисть з країни
Водою, щоб змить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2024
[quote]Коли людина впала, вона стала порожньою, і в неї немає нікого ближчого, ніж своя особистість. Вона повернулася до своєї особистості й оберігає її: не дозволяє, щоб її хтось ображав, бажає, щоб про неї всі добре думали, а водночас не звертає уваги на те, яким життям вона живе, що робить і як робить...[/quote]
[quote]Когда человек пал, он стал пуст, и у него нет никого ближе, нежели своя личность. Он повернулся к своей личности и оберегает ее: не позволяет, чтобы его кто-то обижал, желает, чтобы о нем все хорошо думали, а при этом не обращает внимания на то, какой жизнью он живет, что делает и как делает[/quote]
Знання з "Капіталу"
Забуті давно.
Якщо всіх не знищать,
Засяє Добро.
Бог є життя,
Кохання єднає,
Мир наш сіяє,
Радістно
Камінь з душі
Викидає,
Нас окриляє,
Світанків чекає.
Без диявола
Й порятунку ж немає.
Ми діти батьків
З усім негативом.
Духам лихим
Своє тіло даєм.
Невидимий дух
Осяжним стає.
Думками своїми,
Власним умом,
Світ цей наповнюєм,
Людоньки, злом.
Незадоволенні навколо,
А все із зла,
Із зла малого.
В сім'ї людей
Було багато
Та невдоволення одного
Веде усіх до зла лихого.
В непокорному Бог не оселиться,
За власну волю всіх вб'є, не застрелиться.
Зло не боже то творіння,
Інтелекту це видіння.
Мислячі духи керують людьми.
В пекло ведуть думки нас, думки.
Пали ми духом.
Стали людьми.
Адська вже заздрість
Править людьми.
Заздрість нічого
Давно не цурається,
Печаттю на серці
Бути старається.
Антихрист на серце
Печать цю наклав,
Заздрим чужим,
Зазбрим й близьким.
Від Бога в думках
Ми віддаляємся.
Такими як всі
Бути стараємся.
Грішні.
Огидні.
Стадо істот.
Заздрість - печать,
Пекла оплот.
Миру немає,
Муки в душі.
Всюди думки,
Навіщо вірші.
Псалми ми у серці
Давно не співаємо.
Мирно у просторі ми не сіємо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2024
Ціль номер один,
Поряд - ціль номер два.
Десь там на Банковій
Їх спецвійська.
Путін проснувся.
Війна.
https://www.pravda.com.ua/rus/news/2022/01/18/7320895/
Сніжні вершини
Та острови.
Путін близький
До своєї мети.
Так це було,
А може і ні.
Та чи дало
Це все поштовх війні.
https://detector.media/infospace/article/220843/2023-12-21-skhemy-prodyuser-naum-barulya-yakyy-ie-davnim-partnerom-zelenskogo-maie-biznes-u-krymu-ta-rosiyskyy-pasport/
Схеми, офшори.
Бац й ціль номер два.
https://gordonua.com/ukr/news/politics/rodina-zelenskoho-za-2023-rik-zarobila-majzhe-12-5-mln-hrn-deklaratsija-prezidenta-1702567.html
Все так прозоро.
Чому ж в нас війна?
Фейки у ЗМІ
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hV30FWxQ8IE[/youtube]
Й брехня на брехні.
https://ips.ligazakon.net/document/KP201236?an=1396
Ось чим займалися ми
На початку війни.
Щось не злякало
Ройські війська,
Що в Україні
Всесвітня чума.
Ось й заразились,
Згоріли, сказились.
У ...( нецензурний вислів)
перетворились.
А говорили,
Пандемії нема.
Світ весь побачив -
Суне ЧУМА.
Ціль не одна.
Чому ж на Сейшелах
Їхніх віськ ще нема.
Путін сказився
Чи все то чума.
Світ потихеньку
Сходить з ума.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2024
Що скажіть ви тут зробили,
Щоб тварини й люди жили.
Знищимо усіх істот.
Багачів залишим, зброд.
Бішені.
Скажений світ.
Ось тому в нас стільки бід.
Хто істот роками бив?
Безпритульними зробив.
Даху й захисту лишив.
Щоб і він так само жив.
Карма.
Все ж це справедливо.
Палками істот же бють,
Самі чинять самосуд.
Злими хто тварин зробив.
Ти, скількох істот вже вбив?
Пожинаємо плоди,
Винні ж ми, а не вони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2024
[b]Як сказав один солдат[/b]
Як сказав один солдат:
-Нема за кого погибати,
За них не варто воювати.
І я також був так вважав.
Все зрозімів та промовчав.
Все захватили ж там без бою.
Херсон, Луганськ і весь Донбас.
А ми ж пішли туди війною,
Вони - здали, ми - визволять.
Спочатку слід було стояти,
А не порфелі приміряти.
Мінські угоди підписати,
А потім, що...
Хто хоче, щоб людей вбивали.
Жилі будинки руйнували.
Здали ж без бою навіть Крим.
Ділили...
Щоб аж до руїн?
Правду сказав простий солдат:
- За них не варто воювати.
А як на мене все втрясеться,
Лиш попит на війну минеться.
[b]Мамо, не вір, я повернусь[/b]
Він тракторист,
Юнак моторний.
Він вправний,
Мамин помічник.
Пішов на фронт,
Він там танкіст.
Знов похоронки шлють додому.
-Мамо, не вір, я є живий.
Він обіцяв.
Слово тримав.
Хоробро, сміло воював.
Горіли орки й сам горів.
Та він живий.
Він молодий.
- Мамо, не вір, я повернусь,
Тобі лиш низько уклонюсь.
[b]Ротація у ганделиках.[/b]
Скільки ненависті й злоби,
Нам не потрібно ворогів.
Оцим пропитим дали зброю.
Вони ж стріляють у своїх.
Очі засліплені й додому.
Проблеми будуть, буть біді.
А ми чекали цих "героїв".
Герої є, та це не ці.
Ці вже не дружать з головою.
Проблема навіть не в війні.
Чекають вбивства й мордобої,
Так, мародерство на крові.
Все те, що там уже на Сході.
У ДНР і ЛНР.
Прийдуть назад оці "герої",
Та чи свої, скоріш - чужі.
Готові всіх вони вбивати,
Дай зброю .. і уб'ють,
Вас вб'ють.
Хто їм дозволив наливати.
Ці не здорові з дуру ж п'ють.
Оце так хочеться додому,
Щоб оковиту з горя пить?
Всіх ненавидіти й крушить.
В руках таких "наших" героїв
Майбутнє й з ними потім жить?
Не буде вже сімей, не буде .
Вернуться з бою та не ті.
Ті, хто не п'є ось ті й герої,
А решта - ж горе цій землі.
Всі божевільні на війні.
Хто не вбивав лише й живі.
Вже інвалідам заздрять.
І сорому й ума нема.
Війна.
І вороття також нема.
Це ж дві армії совка.
Що робили, як служили.
Офіцери водку пили,
А солдати їм носили.
Їм новітню дати зброю?
На ротації воюють.
До коханих чи в ганделик
Їх дороги тут прямують.
Перестав їх поважати,
Зброю звірам в руки дати
Й будуть всіх підряд вбивати.
Цих "героїв" нам чекати?
Може владу їм ще дати?
Жде ж терор.
Будуть вбивати.
Тут добра не слід чекати.
Довели.
Докерували.
Дозомбували.
Ми ж героїв всі чекали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2024
[quote]Нехай рука заграє на роялі , в житті й у серці зникнуть всі печалі ![/quote]
Попандопали навколо.
Це скажу не випадково.
В нас такий менталіте́т.
Дуже влучний наш портрет.
На словах всі патріоти,
Та поближче придивись.
Скрізь один лиш егоїзм.
Все під себе загребли.
Іншим лиш ярмо:
-Носи.
Із під носа тут вкрадуть,
Собі в власність,
То є жуть.
Мамині синки навколо.
Ці не ви,
Руйнівники.
Їхні вже поля й сади,
Ріки, стежки та ставки.
Їх пітомнік - не лови.
Тут вони, тут - не ходи.
Щукарі... сітки, сітки.
І на зайців вже полюють,
Влучно, автоматний постріл в ціль .
Кажуть зайців розвелось.
Й їм вбивати довелось.
І гулянки вечорами.
Вони не ви.
Все для них, для молодих.
Лиш гребують...й ...
Горілку п'ють.
Майже двадцять,
В бій ідуть?
-Ні, звичайно.
- Інших шлють та мати гнуть.
-А бухати?
-Тут як тут.
http://www.golos.com.ua/article/84985
Ні в якому разі не призиваю молодих брати як в 1941 році на фронт, взагалі борюсь за мир і вирішення конфлікту мирним шляхом, вірш про наш менталітет та те яке у нас майбутнє покоління, не бачу ким там гордитись нажаль. А от за продажу алкоголю молоді - слід наказувати, щоб іншим неповадно було та контролювати поведінку молоді в вечірній час, може нам й радісно, що в ворожій державі зникають діти та це тривожний дзвіночок, не слід було наших з Маріуполя вивозити, цинічно при чому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2024
Ніхто не вірить,
А ми зможем.
Вийти гідно із війни,
Не марно хлопці полягли.
Ніхто не вірить,
А ми зможем.
Ми без бою переможем.
Світла Правди всі бояться.
І рогаті нас страшаться.
Україна переможе,
Вигнати жидів-
Ми зможем.
[b]А чи є чим?[/b]
Ми самостійні!
Гордимось.
Ми на вершині!
Казимось.
[b]Мавроді посадили, на МММах рулять й нині[/b]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=P2gJXUnVK0g[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QPOdFedaujY[/youtube]
На хвилі з головою
Піднявся над товпою.
Розкрив чужий секрет.
Створив відомий тренд.
Ту саму піраміду,
Яка віками править.
Із тіні та у світло,
А, піраміди ж скрізь.
Купюри і портрети,
Статки та маєтки.
Опера ще та,
Розкрив банкірів срам.
Злякалась же система,
Злякав примітивізм.
Ціна.. вона росла,
Бульбашка ще та.
Мілліардні бариші..
Будинки у Лондоні...
Scam artist в короні.
Мавроді, він - Мавроді.
Народ рукоплескав,
Дохід народ лиш мав.
Та не дали народу
Фінансову свободу.
[b]Ми на передовій[/b]
А наші не задкують,
Беткоїн знов друкують.
У вас нема вже світла
І вам це непомітно.
А тут найбільші статки,
Грабують безоглядки.
Свої своїх кришують,
У МММ прямують.
Тут їхні перемоги,
Тут статки й бариші.
Немає навіть змови,
Вночі - тому й нічні.
Майнери і хеші,
Сотні мілліонів
Вже власників нових-
Проблеми для старих.
Обмін на життя.
Беткоїн, перемога.
Безумних над людьми.
Це ж слуги Сатани.
*Scam artist - мошейник.
* Пивикли тут всі певно лише рукоплескати, а що так важко власників за їх злочини посадити за грати? Чи простіше їм у два, три рази більше і далі платити, вони ж бандити. Знову 90- ті?
* не Мавроді людей кинув, а злочинна держава, вони півжиття, а то і все працювали, а держава провівивши махінаційний, злочинний розвал СССР прихватила все у руки злочинців, які спливли з бандитських формувань на зразок відомих тітушок у владу. І знову прагнуть Україну розділити, Росію розвалити і нажитись, знову нажитись. Люди працювали для своїх дітей, а тут бац як після дощу мілліардери-грабіжники у законі, під себе у Думах та Радах попереписували закони. І цього замало, ще вирішили бандитські розбірки збройними силами світових держав тут влаштувати. Вони, як бачимо, народи певно кришують.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2024
Професіоналів плекають
Роками.
Бездарі місцем зароблять
Тим самим!
Толкових, надійних
Не видно й не чутно.
Для безнадійних
Всюди спокути.
Давно каятись пора,
А для них життя мов гра.
Знову карти роздадуть?
Шанс новий вам знов дадуть?
Самих гідних у могили.
Правлять світом цим бацили.
Розкладають...
Глянь....
Лицем в екран,
Неприкритий стид і срам.
Страх щоденний викликають
І реальність підміняють.
Негативнії думки-
Цей егрегор їм з руки.
Вампіричні ембіцили
Ми в страху цім породили.
Значення їм не придали,
-А вони...
-Вони зростали...
Наплодили
Нам проблем.
[b]Нами править МММ.[/b]
Що внизу - те вже згори:
[b]-Бійся, корм - твої думки![/b]
Меншість більшість захопила.
Багатій керує всім.
Паразитам всім уклін.
Нема ефіру?!
Що ж навколо?
Знов порочне
Певно коло.
Професійний утопізм!
Вампіричний іудизм.
Дихнуть народи - буря буде?
Скоріш народів вже не буде.
Убивці й зрадники тут правлять.
Над "златом" чахнуть,
Влади прагнуть.
Живих істот на корм пустили,
Все більше й більше заробили.
Душі людські паработили.
Істот у Пекло заманили,
Мов кроколи проглотили
Паразитичні ці бацили.
https://gazeta.ua/ru/articles/slivce/_visliv-svyaschenna-korova-prinesli-indusi/449214
*МММ- Марксистська мафія маразматиків, саме тих, що з Марсу.
https://filmix.biz/films/triller/9728-novi-3x-peklo-sunshine-2007.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2024
Ждіть добра,
Та добра давно нема.
Вийшла бабця на город,
Бурянець....
У руки сапку...
Хоч спина давно болить,
Слід же грядку обробить.
Люди добрі,
Скрізь сусіди...
Від сусідів
Завжди ж й біди.
Знизу вийшов помічник.
В ОЗК, до нього звик.
Респіратор натягнув
І до саду...
Ядом листя обробляє
І на бабку не зважає.
Поважають пожилих.
-Дихай бабцю.
В хату шмиг.
Вітер, вітер завиває,
Яд цей всюди розвиває.
Вчора бабця не сапала,
Сусід їв в садочку сало.
Отака у нас країна.
Кожен звик.
Одна трясина.
Всі спочатку ми сміялись.
Жартів навіть не лякались.
Той над бабкою жартує.
Шут країною керує.
Не з кварталів, а з країни
Роблять всюди тут руїни.
Свій садочок обробив.
-Дихай, бабцю,
Час такий.
-Мій садочок з неба травлять,
Скоро всіх туди відправлять.
Ти бабусю, привикай,
Буде восени врожай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2024
Любов безсмертна! Тож частіш кохаймо!
Дико, нестерпно, вічно та нестямно!
Вирвати серце нею з грудей?!
Чужих – безжалісно чи зі своїх?!
[b]Собаки ( в стилі танки)[/b]
З розумними очима?!
Розкрита паща.
Поділ території.
Скажений укус звіра.
Ми як собаки.
[b]Your light is in my depths. (18+, vulgar)[/b]
The sky is bright,
Clouds floating,
caressing...
A hand.
Yours, not yours.
Could it be
Apollo.
Pleasantly... long...
A mysterious moan
Is playing with me at this moment.
Cupid!
The little boy
And Apollo.
As if on my body
I glide over the clouds
There's a drop somewhere,
And a river nearby
I am so longed for
A hand caresses me
I touch it
It's filled with it,
I don't feel my body.
You're behind me
The boy, the shooter,
Playing at love
Takes my body
Like Apollo.
Drinking into me,
Feel the space!
Flesh wants flesh.
It burns... it builds the body.
Don't stop the light.
Enter, speak.
Take it, deeper... enter.
Nurture and scream.
Your loved ones are with you.
Tear it open!
Tighten and tear.
I'm not ashamed of you anymore,
Each one is like the first,
Ecstasy again
These touches,
These depths
The earthquakes
And eruptions.
I've been yours for a long time
I'm so cold
I'm in anticipation
Again and again
Your eruptions.
My heart is on fire.
I admire the beauty of intimacy.
This night will never be repeated.
Screaming in ecstasy without fear.
I gave myself to you with my whole body.
In the grip of passion, at night, I want to take you,
My Apollo, I want you again.
I am on the table and on the couch,
I am at the window and in our bedroom.
Cupid's arrow, plunge it again,
Love me, pierce me
I'm out of my mind,
You're coming again.
You're tearing me apart.
You make waves inside me.
All my flesh you tear off.
Oh, how powerfully you come again...
You fill me with bliss.
My light, you adore me.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2024
Світле небо,
Хмари пливуть,
Пестить...
Рука.
Твоя, не Твоя.
Може Сам
Аполлон...
Насолодно... протяжно...
Загадковий стогін
Грає зі мною в цю мить.
Купідон!
Маленький хлопчик
І Аполлон.
Немов по тілу
Хмари ковзаюсь,
Десь там краплина,
А поруч ріка.
Мене так жадано
Пестить рука.
Торкаюся її,
Нею наповнена,
Не відчуваю тіла.
Ти за спиною.
Хлопчик, стрілок,
Грає в кохання.
Бере моє тіло
Як Аполлон.
Впиваючись в мене,
Відчуй простір!
Плоть плоть захотіла..
Горить.., зводить тіло.
Не зупиняй... світло.
Увійди, говори.
Бери, глибше... введи.
Плекай і кричи.
З тобою близькі...
Розірви!
Міцніше і рви.
Уже давно тебе я не соромлюся,
Кожен як перший,
Знову екстаз.
Ці дотики,
Ці глибини.
Землетруси
І виверження.
Твоя я давно.
Вся обімліла,
Я в передчутті,
Знову і знову
Твої виверження.
Серце горить.
Милуюся красою інтиму.
Цю ніч не повторити.
Кричати в екстазі, не боячись.
Тобі всім тілом віддалася.
У полоні пристрасті, вночі, взяти хочу,
Мій, Аполлоне, я знову хочу.
Я на столі і на дивані,
Я біля вікна і в нашій спальні.
Амура стріли знову занурюй,
Люби, пронизуй...
Я без розуму,
Ти знову кінчаєш.
Мене на частини розриваєш.
У мені ти хвилі піднімаєш.
Всю плоть мою ти здираєш.
О як же потужно знову кінчаєш...
Мене блаженством наповнюєш.
Моє світло, мене ти обожнюєш.
Твой свет в моих глубинах. (18+, пошло)
Светлое небо,
Плывут облака,
Тело ласкает...
Рука.
Твоя, не Твоя.
Может Сам
Аполлон...
Сладко.. протяжно...
Загадочный стон.
Играет со мной в этот миг
Купидон.
Маленький мальчик
И Аполлон.
Словно по телу
Плывут облака,
Где то там лужа,
А рядом река.
Меня так желанно
Ласкает рука.
Касаюсь ее,
А в ней облака,
Не чувствую тела.
Ты за спиной.
Мальчик, стрелок,
Играет в любовь.
Берет мое тело
Как Аполлон.
Впиваясь в меня,
Почувствуй простор!
Плоть плоть захотела..
Горит.., сводит тело.
Не останавливай... свет.
Войди, говори.
Бери, глубже.. вводи.
Имей и кричи.
С тобой так близки..
Разорви!
Мощнее и рви.
Уже давно тебя я не стыжусь,
Каждый как первый,
Снова экстаз.
Эти касания,
Эти глубины.
Землетрясения
И извержения.
Твоя я давно.
Вся обомлела,
Я в предвкушении,
Снова и снова
Твои извержения.
Сердце горит.
Любуюсь прелестью интима.
Эта ночь не повторима.
Кричать в экстазе, не боясь.
Тебе всем телом отдалась.
В плен страсти ночью взять хочу,
Мой, Аполлон, я вновь хочу .
Я на столе и на диване,
Я у окна и в нашей спальне.
Амура стрелы вновь вонзай,
Люби, пронзай...
Я без ума,
Ты вновь кончаешь.
Меня на части разрываешь.
Во мне ты волны поднимаешь.
Всю плоть мою ты содрагаешь.
О как же мощно вновь кончаешь...
Меня блаженством наполняешь.
Мой свет, меня ты озаряешь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2024
Казіно.юа
З ним війни нема.
Бонусна програма,
Слоти й казіно.
Гра й немов в кіно.
Обберуть як завжди.
Знижка ЗСУ.
Люблять Україну,
Крутять свою гру.
Є багаті люди,
Є ще і лохи.
Поки всі воюють
Грають в гру пани.
Крутять барабан,
Ставки як завжди,
Виграв, знов програв?
Вхід онлайн - зайди.
Все оце законно.
Йде ж давно війна.
Казіно.юа
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nb0nm6yEcho[/youtube]
А людей ніхто не рахує.
Не зважають на людей-
Править всюди іудей?
Зрадив, кажите Іуда.
Перемоги на кістках -
То є крах, духовність на ( давно послали,обідилась - не повернулась).
На три букви хтось послав
І тому героєм став.
З пяти букв це написали,
Певно мат зауважали.
Нащо зброя та снаряди.
Матів ж море, всі так раді.
А за ними - пустота.
Жінки є, то є й війна.
Ще народять і не раз,
Підростуть, їм скажуть фас.
Люди - головний ресурс,
Збільшать знов двухсотий груз.
Цифри вам не оголосять,
Посівна і вмить жнива.
В полі знов тіла, тіла.
Груз двухсотий не вивозять,
Лиш привозять, лиш привозять.
І кого евакуюють?
На кістках людських пирують.
Нарожають, а навіщо?
Що цих діток далі жде,
Жид до англосаксів ж пре.
Посилають, посилають.
Делигації кругом.
Ось тому у нас й дурдом.
Бо за нас тут все рішили.
Нам свиню цю підложили.
Ситуація критична.
Все давно уже трагічно.
Рішення десь там приймають,
Тут щоденно ж погибають.
Захід вправно захищають.
Баби нових народжають,
На ці жертви не зважають.
https://pikabu.ru/story/napoleon_i_russkie_krestyane_4770397 нічого не нагадує?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kuun8FpN3_k[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2024
Чудовий зранку день.
Дзвіночки:
-Дзень, дзень, дзень.
Там півник ку- ка- ріку,
А у лузі соловей.
Виспівує:
-День, день.
Дзвіночки знов:
-Дзень, дзень.
Всміхнулось з неба Сонце.
Так світло, світло стало.
Тепло в дім завітало.
Аж серце засіяло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2024
Бог створив нас
Чи ж нам створили Бога.
Чи просто ми частинки
Чогось одного.
А може нам ніколи
Цього і не пізнати.
За образом нам жити,
Наказ - і помирати.
Богів же є багато
Та віримо в одного.
А інші ?
Чи не варто?
Уб'ємо за нового.
А хто дає нам право.
Когось тут убивати.
А може і не варто
За це життя віддати.
А може кожен гіден,
У кожного свій шлях,
А може й нами править
Колишній нікромант.
Невже створили Бога
Для нас, а ми боги.
І служимо ми служби
Тим слугам Сатани.
Чи варто в все це вірить.
чи можна перевірить?
Чи сліпо й далі йти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2024
Резервация кругом.
Присмотрись :
-Это дурдом.
-Там бухают малолетки.
Обрыгали все скамейки.
Мусор кучею лежит.
Мент в машине сладко спит.
Притаился, шары ждал,
Был вздремнул
И все проспал.
Говорят :
- Идет война.
-Нет, бухает вся страна.
Мент крышует,
Все путем.
Все нормально.
Тут - дурдом.
В знак дорожный
Из ноги валят, валят пареньки.
Подготовка боевая,
Смена в нас растет такая.
Маты гнут, орут, орут.
Малолетки водку пьют.
Им тревога та до фени,
Им по больше б только денег.
Им до фени, что воюют,
Они тут, в кустах - кайфуют.
* Возможно все вымышленно в стихотворении, а может просто нужно пройтись по улице.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2024
Цветная кинолента.
Нужны ли аргументы.
Жизнь - кинолента.
Муха по полю пошла.
Муха денежку нашла.
В паутине лжи
Писк и косяки.
Кровь из тел качают,
Разум отключают.
Генератор ты -
Кормишь их в крови.
Хитроумный план.
Ты в дурмане, пьян.
В паутине лжи -
Правят пауки.
Жизнь как кинолента,
Улови моменты.
Прокрутили пленку-
Откурил махорку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2024
Застій, стагнація,
В оковах нація.
Жили ж прекрасно
Та не довго.
Перебудова.
Рік чи два?
Віка, десятиріччя.
З економічно розвинутих
В повну розруху.
А пишемо, пишемо...
Вянуть аж вуха.
Жили прекрасно в тім застої,
В мирі, дружбі,
Без війни.
Війною марять вороги.
Розділи, страви,
Зароби!
Колонії, колонії...
І вони...
Піраміди...
Гроби.
[b]Криша поїде, криша приїде.[/b]
Війна.
Кришують.
Всюди п'ють.
Нормальним людям ...
спокійно....
випити ... дадуть?
Не п'ю.
Та як дивитися...
На цю... ******.
Слів нема.
Війна.
[b]Служіть[/b]
-У світі паразитів
Нам призначено всім жити?
-Ні.
-Служити.
-Так, служити, в світі підлих паразитів.
-Види зникають?
-Їх поступово просто ж вбивають.
-Паратизм.
-Патріотизм.
Суть наче різна.
Ціль одна ж.
Служити Богу та еліті.
Муки, біль...
І це терпіти.
На тому світі.
Там десь жити.
Тут - служити.
[b]И такое видали[/b]
Инородное тело
Вводят внутрь.
Это жуть.
Добровольно-принудительно.
Как же это омерзительно.
Кто не бухал -
Тех уже нет.
Врубили темный
Сразу свет.
Добровольно-принудительно.
Как же это изнурительно.
Мир давно сошел с ума.
А для бедных-
Он тюрьма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2024
Піймали діда край села:
-П'ятдесят дев'ять,
- Вам пора.
-Війна, дідусю, це війна.
- Всі попередні полягли.
- В усьому винні москалі.
- Вони мені не вороги.
- Я й так привик вже до землі.
- Ми вироблені, а не ви.
- Чому ж ви тут, не на війні?
- Щоб нам пенсійні не платить,
Нас всіх в бою слід загубить.
- Вони мені не вороги,
- Ворог в Кремлі, такі ж як ви.
- Керують всім тиловики.
- Чому ж там ми, а не вони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2024
Над крутою, над рікою
Ми зустрілися з тобою.
Танювала в танці ти,
Щебетали нам пташки.
Над крутою, над рікою
Шумить ясен з осокою.
Щебетали про кохання
Ми з тобою під сосною.
Посмішка твоя сіяла,
Очі в воду опускала,
І мов лань ти поглядала,
Чарувала, чарувала.
Над крутою, над рікою
Ми зустрілися з тобою.
Випадково, випадково.
Дивовижно і казково.
Ти мов птаха там порхала
І мене ти виглядала.
Ти з призивовом поглядала,
Посмішка твоя сіяла.
Над крутою, над рікою
Шумить ясен з осокою.
Там гуляли ми з тобою,
Час же плив мов за водою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2024
Нове кажуть хтось відкрив,
В космос двері відтворив.
Ти в це віриш?
Всіх навчать, як і що тут підмінять.
Картини всесвіту міняють.
Істину у млі ховають.
Труди роками знов друкують,
У божевільню всі прямують.
А все не так було і є.
Падіння було, є й буде.
Усе твердіє, ми тупієм,
Матерізації - не мрії.
З всіх тіл одне лиш відчуваєм,
Все заблоковано -
Ми знаєм.
А нам і добре,
Всі ж такі.
Усі давно у цій тюрмі.
В скількох дітей слуху нема?
Навіщо він,
А розум є?
Й його нема.
Без нього краще -
Кожен зна.
Горе ж людям від ума.
Наркобарон, прислуга, храм.
Усі під кайфом,
То є жуть, але на диво - ще живуть.
А ось на тих ти подивись.
Страждань всі хочуть
Як колись.
Самі, самі вже запряглись.
Бен Джонсон
[b]Пісочний годинник (мій переклад)[/b]
Розгляньте цю порошинку в посудині,
яку переміщують Піщинки:
Чи можете ви повірити, що це тіло
Того, хто кохав;
І в полум'ї коханки, граючи, як метелик,
Був перетворений на попіл її поглядом:
Так, і в смерті, як і в житті, не досяг успіху,
щоб це було зрозуміло,
Навіть прах закоханих не знаходить спокою.
13.05.2024
[b]Песочные часы ( мой перевод)[/b]
Рассмотрите эту пылинку в сосуде,
Перемещаемую песчинками:
Можете ли вы поверить, что это тело
Того, кто любил;
И в пламени любовницы, играя, как бабочка,
Был превращен в пепел ее взглядом:
Да, и в смерти, как и в жизни, не преуспел,
чтобы это было понятно,
Даже прах влюбленных не находит покоя.
* [quote]Песо́чные часы́ — простейшее устройство для отсчёта промежутков времени, состоящее из двух прозрачных сосудов, соединённых узкой горловиной, один из которых частично заполнен песком. [/quote]
Оригинал:
Ben Jonson
The Hour Glass
Consider this small dust, here in the glass,
By atoms mov’d:
Could you believe that this the body was
Of one that lov’d;
And in his mistress’ flame playing like a fly,
Was turned to cinders by her eye:
Yes; and in death, as life unblest,
To have’t exprest,
Even ashes of lovers find no rest.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2024
Магнітні бурі...
Там...
На Сонці....
Протуберанці...
Ось тому....
Брехня....
Магнітні бурі в голові.
І все тут роблять
Саме ці...
Експерименти...
Над життям.
Лякають новим відкриттям.
Вам байочку вони сплели,
Про баріони та фони,
Картина Всесвіту у них.
Жидівський слід.
Жидівський слід.
Усі народи працювали.
Землю любили, шанували.
А є народи ж без землі.
Вони чужі на цій Землі.
Їх штучно тут були створили,
Щоб лихо скрізь вони чинили.
Сказали ваша ця Земля,
А іншим місця тут нема.
Тому і війни почались,
Кроваий слід і стільки бід.
Чуже всі прагнуть захопити.
А інородців просто вбити.
Лишити кучку лиш рабів.
Їм їх господь це "заповів"".
Не Бог, не цар, а марсіанин,
З Небіру був він завітав.
Поход христовий розпочав.
Вогнем й мечем.
І так віками.
Твориться зараз теє ж саме.
Ділять, ділять, не поділять.
А раби у щось ще вірять.
Кучка ж лютих паразитів
Вам не дасть нормально ж жити.
Вам підмінять все і всіх.
Гріх.
Звичайно, то є гріх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2024
[color="#ff0055"][/color]
Спонтанно
І не стримно!
Оце, оце - про нас.
Нове ми покоління
І світ
оцей для нас.
Розіврані бікіні
І юбки, без трусів.
Ми любимо,
Ми милі,
А ви...
А ви мабуть коти.
[b]Привет[/b]
Момент..
Пишу :
-Привет.
И тишина.
Это ответ.
Два слога,
А в ответе три.
Стихи.
[b]Влюбленные[/b]
Нам восемнадцать.
Мы мечтаем.
Украдкой, молча наблюдаем.
Свой разум в чувства погружаем.
И томно, страстно изучаем..
Ласкаем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2024
Вранішній стон,
Оргазмів прийом.
Кажуть - вульгарно,
Кажуть - жахливо.
Та для закоханих
Все то є мило.
І починають
Ранки з кінця,
Стони лунають
Там без кінця.
Вабить, зближає
Ця безкінечність.
Він і вона - не суперечні.
Як змії вються ноги,
Горять в істомнім болі.
Твердіє щастя колос,
Ласкає серце голос.
А ми у лоні ритму
Піднімемось на гірку.
Які ж тут краєвиди....
Шукаємо ... глибини...
Все глибше проникаєм...
Всім тілом це бажаєм,
Щоранку ми палаєм.
І в полумї сіяєм.
А ти немов Венера,
То в небі,
То у морі.
А я неначе Сонце,
Мов промінь у віконці.
Це еротична сцена,
Про двох одна поема.
Із двох сердець початок,
Портал, у Всесвіт вхід.
Душі, душі політ.
І вогко там де вузько
І судоми й мурашки,
Прохід...
У потойбіччя
вхід.
В чарівний....
Знойний світ.
Ковток блаженства й неба,
Нічого більш нетреба,
В єднанні лиш потреба
І наростає ритм.
Настроєний орган,
Колони голосні....
З тобою...
Мов ві сні...
Нас ритм сердець єднає,
Душа ж...
Вона літає....
Нам небо відкриває...
Єднає це, єднає.
Все є, ми відчуваєм,
А серце ж завмирає,
Кохає й знов ... кохає!
--------------------------
Утренний стон,
Спазмы, они вызывают оргазмы.
Говорят, что это так пошло,
Говорят, это ужасно.
Но для двоих
Все так прекрасно.
И начинают без конца
Утро блаженства вновь с конца,
И стоны раздаются
Сердца там разорвутся.
Влечет, сближает
Вечность, миг, бесконечность.
Он и она - противоположны.
Как змеи вьются ноги,
И горят от боли.
Твердеет счастья колос,
Сердце ласкает голос.
Мы снова в лоне ритма
Несемся мы на горку.
Какие визги й зойки ....
Мы ищем... глубину...
Все глубже проникаем...
Всем телом зажигаем,
С утра огнем горим.
И в пламени парим.
Ты словно бы Венера,
То в небесах,
То в море, ты двух стихий природа.
А я как солнце,
Словно луч в окне.
Интимная вновь сцена,
И о любви поэма.
Двух сердец начало,
Портал...
Души, души начало.
И влажно там, где узко.
И судороги й мурашки,
Мы вместе...это
сказка.
В мир совершенства вход.
Меж ног в оргазм проход...
Глоток блаженства, неба,
Нуждаемся... идем,
Подьем...
Проем...
Вновь нарастает ритм.
Настроенный орган,
Мой хулиган...
Колонны громовые
С тобой...
С тобой...мы вновь родные!
Нас ритм сердец роднит,
Душа же...
Она летит ....
Нам небо открывает...
Объединяет это.
Все есть, не нужно й света,
Аж сердце замирает,
Любить вновь продолжает... любить!
[b]Не покидай[/b]
Не покидай.
Серце віддай.
Нарешті Рай.
Мій урожай.
Люби, кохай.
І погибай.
Такий тут рай.
Серце віддай.
Серце розбий,
Паши, роби.
Смакуй цей рай,
Зрій урожай.
Не покидай,
Роби, пахай.
Для мене Рай,
Ти все ж віддай.
Все до краплини,
Ми то родина.
Люби, кохай.
Прощай.
[b]...[/b]
Ты не поэт.
Сюжета ж нет.
Памфлет, сонет.
А где ж сюжет.
Что б опстилось
Й приподнялось.
Да так что б сердце
С болью сжалось.
Что было так
Как будто явь.
Чтобы там жил,
Что б там страдал.
В огне горел,
В поту стонал.
Что б в муках жил
И воскресал.
Ты не поэт.
Ты жить устал.
Не для тебя
Весь ведь этот бал.
Не званный гость.
Никто не ждал.
Тебе платили -
Ты й писал.
Всех раздолбал.
Таких как ты
Кто тут скал.
Ведь нет души.
Слова, слова.
И пустота.
Одни слова.
Все ни о чем, сплошной дурдом.
[b].[/b]
Сон валить з ніг.
Він переміг.
Сил більше немає.
Все засипає.
Він найсолодший
Люди кажуть.
Нехай цей смак
Усім покажуть.
Він благодійний.
То є так.
В нім відпочинок,
Невідость.
В нім відключаємо ж
Свідомість.
І знову, знову
Валить з ніг.
Все тіло просить,
Щоб приліг.
Ві сні постійно десь літаєм,
В нім нових сил ми набираєм.
[b]Нажива й зрада[/b]
Корупційні маштаби зростають.
Мілліарди з нічого тут мають.
На страсі й на тім заробляють.
Свої вже своїх підтавляють.
Не плачуть уже, проклинають.
Обороти лише набирають.
Схеми нові розробляють,
А люди ж зникають й зникають.
Поле ждало трударя,
Не відкупивсь, от й нема.
Дім за життя, доля чомусь вже така.
Кажуть, що нас захищають.
Та більшість в аду тім зникають.
Метрів на три лиш стріляють,
Мов зайчики в полі стрибають.
На цьому жиди заробляють.
Куди не похлянь паразит
І хоче, так й пре заробить.
Кого захищає ця влада,
Кермує ж корупція й зрада.
Свої інтереси в усьому.
Статки у них на живому.
Невиданного вже маштабу
Навколо людей оця зрада.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2024
Залиш надію
Всяк сюда входящий.
Із пекла виходу нема,
Орфей один, а інші лиш солдати.
А тьма іде, орда,
Орда ...,
плетуться супостати.
З пітьми тьма тьом
І це не сон.
Чотири всадники,
Вогненні вороні.
Нема, нема людей
На жодному коні.
Нема надії,
Йдуть мерці.
Коса і серп
У лівій вже руці.
Женці...
женці....
Кроваві скрізь рубці...
Застигла кров....
Чорніє....
На руці...
Мерці...
І це не зомбі епопея.
Вже вирита нова траншея.
Біжать...
Лежать....
Молитва й тиша.
Затихло все.
І ще живий.
Є поряд дух...
Святий.
Є порятунок.
Ти живий.
Зло не всесильне
І не вічне.
Настане знову...
Мирна тиша...
І попелища, попелища.
[b]Это у них, а может и у нас тоже[/b]
С цветами встречают
Вновь президента.
Увековечит их
Кинолента.
Встречают с цветами
Тут президента.
Приветствуют в власти
Их резидента.
Он на трибуне,
Он на заводе.
Кто то притих,
Идет тыловик.
Нету лица.
Образ..
И лик.
Вспышка...
Чуть слышно,
Тост :
- За победу.
Народу - все беды.
Второй:
- За ....
- Вся страна ранена.
Мы же с окраины.
Звериный рык,
Последний крик.
- Скорей беги.
- Я же с цветами.
И все молчат.
Все тут с ушами.
И тишина.
И вдруг:
-Ура.
Аплодисменты...
Для киноленты.
Все уловили
Эти моменты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2024
https://www.youtube.com/shorts/Msmj6_vsSjA?app=desktop
[quote]"Люди повинні враховувати не лише потенційну загибель українців, а й "молодих росіян"[/quote]
[quote][b]Давайте будемо просто воювати.[/b]
БОРИС Джонсон[/quote]
Джонсони за нас рішають,
Джонсони тут управляють.
Скільки ще крові пролити
І кому потім тут жити
І чи взагалі, жити....
Плани в них же не людські.
Більше й більше ж тут вбивають,
Знов в полоні всі ж зникають.
Щоб не дати гробові
Кості спалені в землі.
Страшно навіть це писати
І словами передати.
Нас рішили убивати.
А за що?
За їх бабло.
Щоб при владі було зло.
Щоб колонію гнобити,
А самим без криз знов жити.
На крові кровні бабки в них свої.
Служать, служать Сатані.
Я кричу вам:
Ні, війні.
Перемога на костях -
Буде ж лиш панічний страх.
Хто би тут не переміг -
Буде горе й більше бід.
Нечисть в омут лиш веде,
З цими в владі, що нас жде.
Ми давно вже у трясині,
Джонсони у цьому винні.
Ми повинні вимирати
Й Сатану ще й восхваляти?
Так неволя
Й так неволя,
Отака скажіть в нас доля?
І за це всім погибати,
У підвалах виживати.
Будем, будем воювати.
Вся країна вже є тил?
Досить, досить в нас ще сил?
Є снаряди і гармати?
Лиш солдати й автомати,
Щоб вампірів годувати.
Без патронів виживати...
Джонсонів пора прогнати.
Владу бідним слід віддати.
Досить нас вже грабувати.
Може й їм пора втікати.
[b]І це перемога ?[/b]
Мобілізуєм інвалідів й дітей,
Щоби це бачив світ наш оцей.
Що вовкулаки цим світом лиш правлять,
Тих, хто безправний - тих і завалять.
Це перемога?
Навіщо й чия ?
Плаче в країні вже кожна ж сім'я.
Здорові вени ж уже ампутують,
Кулю у ногу
Й в зворотню дорогу.
Патріотизм уже на словах.
Реально вже паніка,
Смертельний скрізь страх.
Хто при умі
Для того це - жах.
Яка перемога,
Повний вже крах.
Росія програла і Україна,
Лише провладна в цьому ж провина.
Штучно зробили вони тут війну,
Щоб возвиличити
Знов Сатану.
Нові міліони не роз, а людей
Веде на погибель цей ... не єврей.
В ложах вельможних
Розсілись жиди.
Це не народ.
Й не люди вони.
Мають лише наживу з війни.
Слуги це тьми.
А ось за них
Всі ляжуть кістьми.
Це ж ми.
Не вони.
Може досить війни?
Досить цих закликів знов до війни.
Білий стяг рвем,
Рвуть і вони.
Сто міліонів ляжуть кістьми,
Щоб памятали це горе війни.
Заборонили правду казати,
Щоб не платити,
Краще ж збрехати.
Щоб не повстали,
Краще обманом
І все це зробити злим шарлатаном.
Потім й його звісно ж розп'яти,
Скільки ж хазяїнам можна брехати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2024
Крик тиші,
Поклик...
Почуття.
Розлилась ріка...
Сяють квіти.
Та не взлетіти.
Небо...
Безкрайнє небо...
Небес глибина...
Подих кохання...
Крізь простір...
Бажання...
І тиша.
Ні шуму,
Ні рим.
Клин...
Давить...
Біль....
Зжимає...
Не вистачає...
Віддаляє...
Мало, по малу
Все, все минає.
Свідомість, свідомість зникає.
Світла не має.
Мегатонним шаром
Накриває...
Життя засинає.
В тьму боязко...
Тьма наступає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2024
Тебе, тебе
Не відпукаскав.
Порхнула в небо,
Час настав.
А в небі, в небі
Зірочки.
Одна з них я,
А поряд ти.
Душі, душі,
Я і ти.
У сон ти знову завітала,
Нестрино, палко цілувала.
Душа, душа
В цю мить сіяла.
В кострі кохання
Зігрівала.
Таке рідненьке,
Близько, близько.
Ти світлячком
У сні була,
Красива, мила, молода.
Жива...
Душа...
А в грудях птаха....
Щебетала....
Твій голос.
Голос відчувала.
Тебе чомусь завжди замало.
Очки відкрив,
Тебе й не стало.
Душа у вись,
У вись знов звала.
Мене в ночі.
Ти виглядала.
-Мені тебе не вистачало.
Серце кричало,серце кричало.
А ти мовчала,
Лише міцніш
Все прижимала,
У глибині душа кричала:
Люблю....
Так мало...
Тепла замало.
Порхнула в небо і не стало.
Вночі, вночі...
Ві сні
Кохала....
Душа, душа, тебе шукала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2024
Пустинні обеліски,
Затушено вогні,
Жодної квітки пам'яті,
Вимерлі ветерани.
Нові рани.
Нові герої.
Нова війна.
Провладна вина.
Не зберегли,
Не примножили.
Обрехали,
Забули.
Заросло бур'яном.
Аукнулось.
Зациклено горе.
Засорені мізки.
Сорняки...
Сорняки....
Без сліз на очах.
Висохли чи й не було.
Зло...
Вкорінилось зло.
Проросло.
Випалено поля.
Війна..
Кровава рілля.
Штучний геноцид...
Помсти слід.
Кровавий реванш...
Завивань марш....
Тривога....
Під плитами допомога.
І знову туди ж дорога.
Нема сивини..
Вбиті без вини...
Жертви жидівської війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2024
Штати машина війни.
А ми?
Пішаки ми,
Пішаки.
М'ясо ми лиш
Для війни.
Щоб у війнах
Шанс нам мати
Слід свою машину ж мати.
Ми ж на штати,
Все на штати.
Тут вони чомусь кермують.
Марші тут давно не чують,
Не до маршів, не до рейдів.
Ні снарядів, ні гармат.
Берци й в руки автомат.
Ти не хлопчик,
Ти солдат.
Не пройде
Тут їх солдат.
Все для фронту
Й перемога?
Ні потрібна допомога,
Знов потрібно закупити,
Янків, янків збагатити.
Щоб вони не годували,
Певно ми б без бою здали
Як Херсон усю країну.
Бабки, бабки нам дають.
І на нас же й заробляють,
Нами землю удобряють.
І земельку ж тут скупили.
Що ж скажіть ми натворили.
Ми ж машина для війни.
І заводи і снаряди,
Все ж у нас тут вироблялось,
Що скажіть
Й чому тут сталось?
Хто все наше загубив,
Хто на цьому заробив?
На війні ж тут заробляють,
На смертях доходи мають.
Заробляють тут на всьому,
Всі ми, всі ми із дурдому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2024
Дзеркально, все дзеркально.
Підло й аморально.
Підло й аморально.
Уважно придивитись - це ж
Розуму лишитись.
Був совок скрізь під копірку.
Зараз все під новий лад.
І в Росії й в Україні
Все на спад, все на спад.
Ті ж закони:
-Беззаконня.
Йде руйнація всього.
Безголове, безсердечне...
Все від нього...
Не живого.
Князя тьми,
Нового бога.
Золотого, золотого.
В матриці уже тіла,
Непотрібних їм - нема.
Безголові світом правлять.
Бал і плоті людські шкварять.
Зомбі тут і зомбі там
Сатані тут зводять храм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024
Всі за!
Це ж війна.
Всі за!
Виходу нема.
Править світом Сатана.
Всі накази на ура.
Це ж війна.
Законності давно нема.
І війна тому й іде,
Що тиран наживи жде.
Лицемірство тут і там,
Все у храм, у їхній храм.
І до долу всі схилились,
В нову віру охристились,
Взяли в руки автомати,
Одне одного - вбивати!
Всі за!
Ворогами люд зробили,
Скільки горя наробили.
Всі за!
Це війна.
Править світом Сатана.
Всі права в людей забрали,
Обікрали, обікрали.
Щоб лише вони страждали...
Новий храм, щоб збудували.
Будували на кістках -
Людства крах, людства крах.
Пригадайте як жили.
Чи рабами ви були.
Взяли в руки автомати,
Щоб хто бідний - тих вбивати.
Багачі всі за кордоном,
Там тримають оборону.
В банки бабки поступають,
Вони радість з цього мають.
На цім горі нажилися.
-Тому богу ти молився?
-Сатані ти ниць вклонився?
Це війна!
Переможців в ній нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024
[b]Какие мысли и чувства возникают у вас, когда вы размышляете о Втором пришествии?[/b]
Новая вера
И церковные войны,
Попы рыдают.
https://www.churchofjesuschrist.org/study/manual/gospel-principles/chapter-44-the-second-coming-of-jesus-christ?lang=rus
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2024
Україну, слух пішов,
Розділяють, половинять.
Та давно це все зробили,
Захопили, полонили.
Незалежність.
Тридцять п'ять...
Скільки ж можна бідувать?
Україна нічия?
Їхня.
Майже тридцять п'ять.
І за що тут воювать?
Щоб ніхто не повернувся?
О, нарешті поперхнувся...
Хто наказ...
Був нам віддав...
Хто народ в бою поклав...
А війною, що прикрили?
Що до цього натворили...
Що тут роблять кожен час...
Хто скажіть врятує вас...
Що було...
А що тут стало...
Трударям життя ж не стало...
Трударів уже не стало.
Почитайте, що вам брешуть.
Пригадайте, що було?
Розгулялось люте зло.
Чорна Рада, темні люди...
Сірий зброд,
А де ж народ?
Скільки можна це терпіти
І чортам оцим служити?
[b]Беззаконие (хокку)[/b]
Тут дремлет закон.
Власти творят произвол.
Качается трон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2024
Шепче згори:
-Держу, не відпущу.
І відпускає.
Ніщо вже не тримає.
Низ притягає,
гріх проростає,
падіння зближає.
Невже, невже...
душа нас покидає....
-Куди?
-Постій.
-Зажди!
-Скажи....
Усе прощає...
Покидає...
У прірві...
Не літає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2024
Невже це вже все?
Навіщо ж розтоптали
Цей весняний цвіт.
[b]Мир обмана...[/b]
Точка, агония....
Удар.
Болит...
расстались..
не прощаясь....
боль пустоты...
следы..
а по большому счету
Нужен...?
Кому..?
Зачем...?
Замедляем ход...
Отгоняем мысли.
Растворяемся...
перерождаемся...
те же
грабли....
та же рана...
мир обмана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2024
То воля Божа.
Терпимо муки війни -
Віддамо борги.
[b]На все есть свои основания[/b]
Все страдания
Растут от незнания.
Карма есть посев.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2024
Добрі, так добрі
Та їх забувають,
Катарами, єритиками
Їх називають.
Добро несли,
Рятували світ.
Тому на їх голови
Впав папський гніт.
Вогнем і мечем
З добром воювали.
Діву святу
Ножем убивали.
Віру ту нову
Насадили згори
І поступили
Точно як ми.
Катарів не стало,
Жити кому скажіть
Краще стало?
Інквізиції костри.
Ряси, престоли,
Панують чорти.
Слуги ми всі
Князя пітьми.
Кругом брехня,
Кругом омана.
Рве душі,
Кровоточать рани.
Катари в бою
Кров проливали,
А нам тут збрехали:
-Вони добровільно цей світ покидали.
-Злочинцям супротиву не учиняли.
Благі діла в крові погибали,
Кращі із кращих
З боєм зникали.
Істину й світло
Від тут сховали.
Князю пітьми
Обітницю дали.
*Кαθαρός із грецького — «чистий», хоча самі єретики вважали за краще називати себе bons hommes (добрі люди). Їхні релігійні погляди відрізнялися від християнської ортодоксії — католицької чи православної. Катари дотримувалися дуалістичної концепції світобудови про рівноцінність добра і зла у процесі творіння. Вважалося, що матеріальний світ створив облудний бог, диявол, якому поклоняються християни інших конфесій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2024
Життя безумно прекрасне!
Ясне, світле і прекрасне !
Гроші, гроші, мідяки..
Зажиріли багачі.
Наче нам без них ніяк.
Страх, жах.
Крихкі грані,
Світ на грані.
Життя ж прекрасне!
-Однозначно.
Світло й ясно.
Жити класно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2024
[b]Ляля, або Красна гірка
Ой, красно дівчино.
Ой, люба калино.
Яка ж ти прекрасна,
Дівчино красна.
Лельо, квітко весняна,
Ти є чарівна, зіронько рання.
Вогник у серці, жар у грудях,
Губи чарівні, меду в них смак.[/b]
Красна гірка - то одне з весняних народних свят. З цього дня (або Благовіщення, або Великодня - залежить від місцевості і погодніх умов) починаються хороводи, ігри на горах і долинах, відкривається весняно-літній сезон на весілля.
Майже по всій Україні дотепер існує гра "Горю-дуба", або "Горю-горю пень". На Херсонщині дівчата під час забав перегукуються:
- Горю-горю пень!
- Чого гориш?
- Красної дівчини хочу!
- Якої?
- Тебе, молодої!
Після цих слів "Красна дівчина" втікає з гори на долину, а "Горю-горю пень" переймає її, намагаючись зловити. Якщо вдасться йому спіймати дівчину, то ця пара закінчує гру, до гри вступає інша пара, і так продовжується, аж поки всі дівчата не будуть переловлені.
На Слобожанщині дівчата, бавлячись, вигукують:
Ой сухий дубе, гориш дуже,
З тебе полум'я паше дуже.
Паше полум'я через воду,
Через воду на слободу!
Щоб виконувати "Горю-дуба" чи "Горю-горю пень", дівчата збираються на високих місцях - "щоб можна було добре розбігтися". Такі ігри тривають до часу, "поки в полі просо заросте".
Того самого дня дівчата "грають" Лялю, або Лелю. Хоровод збирається по обіді на лузі, вибирає найкращу з дівчат, хоровідниці перев'язують їй шию, груди, рук й ноги різним зіллям, на голову кладуть вінок зі свіжих квітів. Дівчину садять на лавку, а поруч із нею ставлять глечик із молоком, сир, масло, червоні крашанки, кладуть вінки зі свіжих квітів (стільки вінків, скільки є дівчат). Дівчата танцюють навколо Лялі і співають пісень, де найбільше згадується про милого і весілля. Після цього Ляля роздаровує товаришкам сир, масло та усе, що навколо поскладано, потім кидає вінки, а дівчата намагаються схопити їх на льоту. Вінки від Лялі кожна дівчина зберігає до наступної весни. А гілля чи листя, у яке одягали Лялю, дівчата несуть до річки і пускають на воду.
Крім описаної гри в "Лялю", дівчата в цей день виконують спеціальні хороводні ігри; пісні, що їх при цьому співають, зазвичай супроводжуються приспівом "Ой дід Ладо". Найбільш відомими такими хороводами є "Дід Ладо" та "Мости".
Хто ж така Ляля, або, іншими словами, Леля? За стародавнім віруванням, Ляля - дочка Лади, старослов'янської Венери. Відповідно, ігри напередодні дня святого Юрія - це не що інше, як заворожування дівочої краси.
[b]У страху великі очі[/b]
Бояться, бояться вони.
Наступить, наступить..
Кінець цій війні.
-Білет на Марс.
-В перший клас.
-Білет на Марс.
Гаряче... гаряче.
Пекло, пекло.
Жде, чекає,
Чорт в котел....
Олійку...
Підливає...
Друге Сонце
Наближає, наближає.
Воно, воно - запалає!
Страшно мас -
Білет на Марс.
-Червона планета?
-Ти без білета?
Боїшся мас -
Купуй в перший клас.
Бункери рий,
Ховай зад від бацил.
Запалає,
Все запалає...
Ракета, остання
Уже відлітає....
Втікає нечисть, втікає.
Чорт, олійку в костер добавляє...
Страх в пекло, в пекло штовхає,
Армагедон страх, страх наближає.
Жид на білет на тобі заробляє.
Чорт в оскалі з скали їм махає.
Жидів котел цей чекає.
Олійку, олійку чорт підливає.
Ненависті він добавляє,
Кровавий борщ уже пригорає.
Остання душа втікає, втікає.
Десерт, десерт ця нечисть чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2024
[quote]Чтобы полюбить человека, надо, чтобы тот спрятался, а чуть лишь покажет лицо свое – пропала любовь. ...[/quote]
[quote]Любовью все покупается, все спасается... Любовь такое бесценное сокровище, что на нее весь мир купить можешь, и не только свои, но и чужие еще грехи выкупишь.[/quote]
Звір...
Звір дикий...
А ти ?
Людина?
Артистично, мальовничо
Жорстока?
Покохати життя?
Відібрати життя?
Комічна стала й красота.
Поле бою - серця.
Страшна річ
Бога в серці ж нема.
Пустота.
Порожнеча.
Ненависть люта.
Не буде спокути,
Наділи вже пута.
Усмішка.
Усмішки.
Всміхається світ.
Замість зливи із сліз,
Сміх..
Шаленний...
Неспинний..
Сміх.
Мандри, мандри...
Спокуси пекельні....
А що за спиною?
Що ти несеш?
Посильний тобі?
Посильний твій хрест?
Спогад прекрасний,
Спогад святий...
Спогад з дитинства
Врятує життя,
Чотки з цих спогадів -
Наше життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2024
Кому ми, кому
Довіряєм життя,
Довіряєм майбутнє
Наших дітей.
У закуліссі оскал...
Нечисть.
Все менше ж людей.
Потойбіччя...
Тіней обличчя...
Я фантазер, не пророк.
Образи, образи всюди...
Злий рок.
[b] Що нас чекає?[/b]
Нема нас, немає.
Майбутнє вмирає.
Бліцкрикінг,
повне безправ'я.
Ведуть у безодню.
Уповільнюєм крок.
Це змінить злий рок?
Сто мілліонів індійців ж немає.
За ними, за ними
Людство ж зникає.
Зброя з потойбіччя,
Таємні знання.
Руху в утопію спину нема.
Соблазн...
Азазель?
Довірились ми чомусь
Цим чортам.
Править давно
Мафіозний цей клан.
Що ж нас чекає.
Вампір з потойбіччя
Тут заправляє.
Сутності темнії
В наших тілах.
Вже не важливо,
Яка сторона.
Права чи ліва
Тут править рука.
Задум зводить,
Зводить з ума.
Порядку давно
В білім світі нема.
Всюди обмеження.
Земля вже тюрма.
Хаос в тобі.
На порозі вже тьма.
*Скрижали Джорджии (англ. Georgia Guidestones) — ныне разрушенный гранитный монумент, находившийся в округе Элберт в штате Джорджия, США, с 1980 по 2022 год. Скрижали состояли из шести гранитных плит высотой около 6 метров и весом 119 тонн; на них были нанесены надписи на восьми современных языках, включая русский, и четырёх древних. Скрижали были установлены в 1980 году местной фирмой Elberton Granite Finishing по заказу клиента, скрывшегося под псевдонимом; таинственность, окружающая возведение этой конструкции, и неоднозначный текст на Скрижалях послужили основанием для многочисленных теорий заговора. В 2022 году одна из скрижалей была уничтожена взрывным устройством[2]. Позднее в тот же день остатки монумента были снесены местными властями[3][4].
Основная надпись состояла из десяти принципов (заповедей) и была выгравирована на 8 современных языках, по одному языку на каждой стороне четырёх вертикальных плит. Если обходить сооружение по часовой стрелке с севера, то порядок языков таков: английский, испанский, суахили, хинди, иврит, арабский, китайский и русский. В общей сложности на Скрижалях было вырезано около 4 тысяч отдельных букв[7].
Текст на русском языке гласил:
Пусть земное население никогда не превышает 500 000 000, пребывая в постоянном равновесии с природой.
Разумно регулируйте рождаемость, повышая ценность жизненной подготовки и многообразия человечества.
Найдём новый живой язык, способный объединить человечество.
Проявляйте терпимость в вопросах чувств, веры, традиций и им подобных.
Пусть справедливые законы и беспристрастный суд встанут на защиту народов и наций.
Пусть каждая нация сама решает свои внутренние дела, вынося на мировой суд общенародные проблемы.
Избегайте мелочных судебных тяжб и бесполезных чиновников.
Поддерживайте равновесие между личными правами и общественными обязанностями.
Превыше всего цените правду, красоту, любовь, стремясь к гармонии с бесконечностью.
Не будьте раком для Земли, природе тоже оставьте место!
Це все в 2020 році випадково?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2024
[quote]
«Весь мир — во власти Дьявола» (1 Иоанна 5:19, перевод «Новый мир»).
«Сын Бога пришёл для того, чтобы исправить всё, что сделал Дьявол» (1 Иоанна 3:8, перевод «Новый мир»).
[/quote]
[b]Вогонь вод - основа життя,
це найновітніше є відкриття[/b]
Спотворена дійсність,
Жахливе життя.
Поштовх в безодню,
Жар, пустота.
Навколо світ марень,
Вузли павутини.
Інформаційний потік
В нічній пантомімі
Пронизує наскрізь.
Будоражить щодня.
Навіяність суджень ,
Підміна понять.
Марш зомбі,
Прямуємо в сп'ять.
Шепіт безодні,
Кроки назад.
Первинна провина,
Невдача творця.
-Хто ж ти людино?
-Нікчема?
актор?
-Життя пантоміма?
-Яка ж твоя роль?
-Акт лиш один?
- А може їх два?
-Вихід веде у небуття?
-Куди ж ти прямуєш?
-Чия то рука?
-Тебе тут насильно
Тримає Земля?
-Надрізані ниті,
На що здатен ти?
Ми тільки Ляльки,
Частина ми гри.
В чиїх руках світ?
Бога?
людей?
когось там іще?
Ця рима про це.
-Світ хто врятує?
Невже іудей.
-А якже Ісус?
-Лише Моісей?
Стяг майоріє.
Два кольори.
-Жовто блакитний?
-Перемогли !
Жовтий то Сонце !
Блакитна ж Вода ( й планета Земля)
Істина певно
Досить проста:
Сонць було два -
Вогонь і Вода.
Саме вони
Дали нам життя.
p/s
Павутиння — мережа, побудована павуками з павутини, що складається з ловчої спіральної нитки, допоміжної спіралі і радіальної нитки.
Павутина ‒ це секрет павутинних залоз, розташованих на кінці черевця павука. Саме білок фіброїн, що є його основним компонентом, на повітрі кристалізується, утворюючи волокна, які й надають павутині міцність та еластичність.
Павутиння складається з білка і по суті є шовком. Кожен вид павутини має різну міцність, еластичність і мету.
А король то голий .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2024
[b]Мить вічності [/b]
Затемнення Сонць.
Чоловік і дружина.
Сонячний удар.
[b]Пристрасть[/b]
Нескінченний день.
Серце рветься на шматки.
Спустошений світ.
[b]Кохання сліпить[/b]
Пристрасть любощів
Необхідніше життя -
Вічності радість.
[b]А ми - одні[/b]
Яскраві вогні
Пливли у тьмі, вдалині -
Човен кохання.
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011992
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2024
[b]Миг вечности [/b]
Затмение Солнц.
Мужчина и женщина.
Солнечный удар.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sqdUcR0g3jg[/youtube]
[b]Страсть[/b]
Бесконечный день.
Сердце рвется на части.
Опустевший мир.
[b]Любовь слепит[/b]
Восторг от любви
Необходимей жизни -
Вечности радость.
[b]А мы - одни[/b]
Яркие огни
Плыли в темноте, вдали -
Пароход любви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2024
[quote]«Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!» (Фил.4:4).[/quote]
Ясний, мирний...
День... чудовий.
Цвіт весняний майоріє,
А травичка зеленіє.
Сонце в небі піднялося,
Світло тепле розлилося.
Божество, Радість, зігріває ,
Буяє, буяє, Весна буяє!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=C88uSdfGVTE[/youtube]
p/s Будьмо сонячними, думки та слова ладнають та матеріалізуються в просторі, нехай Радість заходить в кожну домівку.
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011916
[b]Радість в тобі! (хокку)[i][/i][/b]
Мелодія душ.
Вічне дихання небес.
Бог в тобі ! - Воскресс!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2024
Іноземний легіон кондотьєрів Кіра :
хитрі безжальні - саме так - вони вбивали.
По двісті п'ятнадцять щоденних маршів.
- Вбийте нас, ми не зможемо йти далі.
Тридцять чотири тисячі шістсот п'ятдесят арен.
Виснажені безсонням, вони йшли дикими країнами
крізь снігові замети і солончакові рівнини,
прокладаючи собі шлях крізь живу плоть народів.
На щастя, вони не брехали, що захищають цивілізацію !
Знаменитий крик на горі Течес
невірно витлумачений сентиментальними поетами.
Вони просто знайшли море, тобто вихід з підземелля.
Вони здійснили подорож без біблійних пророків, без спалених пагорбів,
без знаків на землі і без знаків на небі,
ясно усвідомлюючи, що життя прекрасне !
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011885
(1) Анабазис, анаба́сис ( грец. Αναβασι - буквально, "сходження") - спочатку, військовий похід з низинної місцевості до місцевості, розташованої вище, наприклад, з берега моря всередину країни. У сучасному розумінні тривалий похід військових частин по недружній території.
(2) Кондотьєри (від італ. condotta - договір про найм на військову службу) - в Італії XIV–XVI ст. керівники військових загонів (компаній), що перебували на службі в міст-комун та правителів, і складалися, головно, з чужинців. Кожен загін групувався навколо кондотьєра, що скликав і розпускав загін на свій розсуд, укладав договори (кондоти) на ведення військових операцій, отримував гроші (soldo - "плата", звідси - солдат) і розплачувався з найманцями.
(3) Кир Молодший - (424 до н.е. - 402 до н.е.) - син Дарія ІІ. Після смерті батька у 404 році до н. е. царський трон зайняв його старший брат Артаксеркс ІІ. Кир був звинувачений у намірі захопити трон силою. Артаксеркс II рушив на Кира своє військо. Кир вирішив спертися не лише на своїх перських підлеглих, але і на грецьких найманців. В цей час з Греції був змушений втекти приречений на страту спартанський стратег Клеарх, який був досвідченим військовим. Він на кошти Кира зібрав військо у 10 тис. 400 гоплітів, 2500 пельтастів. Відповідно Артаксеркс II - 100 тис. вояків зі 150 колісницями. 3 вересня 401 року до н. е. війська зустрілися біля Євфрату в 82 км на північ від Вавилона. Кир прорвався до місця, де знаходився Артаксеркс II. Йому вдалося зарубати кількох охоронців і поранити царя мечем. Проте Кира закидали дротиками кіннотники-бактрійці, рана в око стала смертельною. Йому відрубали голову і руку, а тіло розіп'яли. Подальша боротьба за трон не мала сенсу. Непереможене військо Кира з великими труднощами подолало шлях до Чорного моря і звідти кораблями добралося до Греції.
В цьому поході брав участь Ксенофонт, який робив нотатки під час походу і пізніше детально описав його у праці "Анабазис", яка дійшла до нашого часу.
https://librebook.me/anabasis/vol1/1 КСЕНОФОНТ "АНАБАСИС"
(4) Вигуки Талатта! Талатта! (грец. Θάλαττα! Θάλαττα! - "Море! Море!") стали бурхливим проявом радості, коли з гори Техес 10 000 грецьких воїнів побачили Евксинос Понт (Гостинне море -Чорне море). Гора знаходилася в п'яти днях пішого переходу до грецького прибережного міста Трапезоус, нині Трабзон. (Ксенофонт, Анабазис, 5.5.10)
(5) Техес, Фехес (грец. Θήχης) - гора в Туреччині, нині називається Мадур
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2024
[b]Душа бажає (хокку)[/b]
Ангели шепчуть:
-Хоровод нас єднає!
Душа сіяє.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=y3xYYZcfgns[/youtube]
[b]Радість в тобі! (хокку)[/b]
Сяйво радості.
Вічне дихання небес.
В тобі Бог - Воскресс!
[b]Вознесіння[/b]
Ріка - небесна вода.
Полум'я язички - хвильки води .
Туман над рікою -
Єднання з душою.
Море Сонечко кохає,
Пар кохання умножає.
Сонце в море проникає -
Сором у воді ховає.
Сонце раз пораз все нижче,
Дві стихії ближче й ближче.
Бурно, бурно обійнялись,
Від очей людських сховались.
Пар вознісся в небеса,
Сонця два - вогонь й вода.
Пар - прообраз,
Пар - життя, пар - проявлення буття.
Вознесіння в небеса.
І падіння з висоти -
Радужні дощу мости.
Міст кохання,
Міст єднання.
Білий, синій та червоний -
Поколінь узор чудовий.
Рід в тобі
І рід згори,
Ти - частинка від юрби,
Ти - джекпот, надія гри.
У тобі всі кольори.
Руки в небо простягни.
В неба очі зазирни,
В вись ти людство підштовхни.
Пращури спостерігають.
Час на небі сповільняють.
День як рік, а рік як день,
Птахи в небі день у день.
Хтось лелекою спустився,
Хтось у світлі проявився,
Ясно в небі засвітився.
Ось сльоза упала з неба,
В райдузі - була потреба.
Радість Неба Божий син
По дузі спустився в дім,
Посміхнувся Бог нам з неба,
Є у радості потреба.
- Під підковою вам щастя,
Слався, слався, Божий рід,
У єднанні в вічність слід.
* білий - дід, біла-сива бабуся
синій - муж, чорні -жінки, чарівниці
червоний - юнак,дівка - ""красна"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2024
Ціна зросла на дрощах.
Корм підробили.
Та кота не обманеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2024
Цвіте весна,
Цвіт облітає.
Мов човник
В дощику зникає.
Як швидко все перецвіта,
Яка, яка тут красота.
Пора цвітіння та дощів,
В садах лунає птахів спів.
А дощ іде,
Цвіт облітає.
Як швидко все
Нажаль минає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pNAStW6vr4k[/youtube]
За своїм суспільним устроєм мурахи - найближчі до людини істоти на Землі. Кожне нове відкриття у світмекології (науці про мурах) лише підтверджує це.
Мурахи - активні хижаки, але разом з тим вони тримають і "домашню худобу". У її ролі виступає попелиця, причому поїдають мурахи не тільки її саму, а й її виділення. Це не є формою паразитизму, оскільки без мурашиної турботи попелиця гине набагато раніше від інших хижаків.
Але іноді на мурашник сідає маленький жучок світло-коричневого кольору - ломехуза. Жучок проникає в обідкову камеру, де зберігається мурашине потомство, і відкладає туди яйця. На всі спроби мешканців гнізда розібратися з чужинцем він відповідає тим, що виділяє особливу речовину, яку мурахи тут же злизують і впадають у стан ейфорії. Під впливом цієї речовини вони просто відходять убік і на деякий час затихають.
Мурахи не чинять йому уже перешкод, оскільки тут же захоплюються тією наркотичною речовиною, яку він виділяє. Ба більше, вони тут же починають його годувати, оскільки жук вміє по-мурашиному просити їжу - постукуючи вусиками по певних ділянках голови. Іноді ломехуза потрапляє в мурашник із сусіднього гнізда, з яким у здорового мурашника налагоджені стосунки. Зараження відбувається на обмінних дорогах. Мурахи охоче діляться "жуками-драгдилерами", транспортуючи їх на черевці. Так само вони переносять із собою ломехуз, відбруньковуючись від свого мурашника з метою створити нову сім'ю.
Ті, хто перебуває під дією речовини, що виділяється ломехузою, зазвичай сидять усередині мурашника. Загальмовані особини, яких ми спостерігаємо на поверхні, - це вже нове покоління мурах. За аналогією з людьми їх можна назвати мурахами-даунами.
Псевдоергати ще намагаються робити якусь роботу, оскільки в гнізді ще достатньо активних мурашок, які примушують їх працювати, але роблять вони це з рук геть погано. Утім, серед активних мурашок дедалі більше особин підсідає на речовину, що виділяється "жуком-драгдилером", тож примус з їхнього боку дедалі слабкіший. При цьому їдять асоціальні мурахи нарівні з усіма. Таким чином, баланс видаткової та дохідної статей бюджету нашого мурашника порушується, мурахам починає бракувати фуражу, щоб прогодувати всіх - і царицю, і ломехуз, і псевдоергатів, і здорових мурашок, кількість яких дедалі стрімкіше зменшується.
Ломехуза, покажись!
Дауни давно помітні.
Де не глянь, вони ж примітні.
А мурашник деградує
Ломехуза в нім пануює.
На наркотик присадили
І мурах цим загубили.
Ззовні паразит проник -
Голос розуму притих.
Білий світ тут сірим став,
Наркоман наркотик дав.
Як прийшло так воно й зникне,
Біле світло скрізь проникне.
Ось тому тут й метушаться,
Світла істини бояться.
Всім пора вже очищаться.
Жук-барига вже проник.
І мурашник не притих.
Смерть по ньому вже гуляє
І барига заробляє.
А бариги вже плодяться,
Лиш мурахи копошаться.
Вже нічого не чекають.
Вимирають і зникають.
Ломехуз це не лякає.
Там мурашник їх чекає.
Там і там ще є пожива,
Вам наркотик, їм - нажива.
https://forum.finance.ua/topic92530.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2024
Небо плаче.
Воно ридає.
Хто ще живий
Це відчуває.
Сонце за хмарами сховалось.
Лихого дійства й теє злякалось.
А небо лиє, ефір поливає.
Сльозами горе воно заливає.
Homo sapiens це не про нас.
Людяності нуль.
Обнулення й сказ.
Розумне творіння
Таке не чинило б.
Небо і те це зупинило ж.
Небо розумне,
Сонце й Земля,
А у людей навіть серця нема.
Дух закували,
Жиром тіла запливли,
Очі вогнем залили.
Роздули ЕГО, набили живіт.
І мертвичині радіє вже світ.
М'ясо в товар перетворили,
Душі живих істот загубили.
З страху подібних собі убивають.
Нажива в усьому,
Загарблення й гріх.
Це не людина, суцільний лиш гріх.
Повний регрес.
Тому і постійний навколо вже стрес.
Мавпи залякані страх переможуть?
Ліс запалити вони лише зможуть.
Небо ридає,
Пожар заливає.
Homo ж, що робить?
Всіх убиває.
Маразматик провладний
В саркофаг все ховає.
А там подивись
Ракета злітає,
Той, хто шустріший,
З планети тікає.
Знову потоп
Певно людство чекає.
Не тільки тіло,
Душа замерзає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2024
Накину плед из звезд на плечи.
Пошлю к чертям коллайдеры все эти.
Внутри огонь несу.
[b]Для ...(ученых)[/b]
Накину плед звезд.
Внутри моей есть огонь.
То есть КоллАйдер!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2024
Моя хата з краю, ворог все це знає.
Більшість - вимирає.
Нечисть по ночам бабки підбиває.
[b]Між до і після ( хокку)[/b]
Все виглядає уже безглуздо.
Мурашник копошиться так, ніби нічого не трапилось.
Факел уже запалено.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2024
Яка законність.
Честь та совість - не про них.
Відповідальність ?
Цинічний сміх з-за куліс.
-Клоуни на фронт не йдуть!
[b]Операція АТО[/b]
Ми не в НАТО.
Воюєм за НАТО.
Переможуть ілюмінати.
[b]А была, была единая, сильная страна[/b]
Вырвать душу у страны
Смогли враги, они смогли.
Сверху рыба загнила,
Кровь рекою потекла.
Рухнули деревья жизни,
Не помогут мертвым тризны.
Клизмой душу не промыть,
Наркотой боль утолить?
Как же могут все так жить.
Вкусно жрать и водку пить.
Всех в врагов тут окрестили,
Прошлое свое забыли.
Лесть и ложь в уста вложили,
Лучшее в тебе убили.
Ядом души отравили
И банкротом пробудили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2024
Причини війни - це перекладання провини.
Вони ж не винні.
Жодного підпису,
Жодних провин.
Апофіоз причин.
Вибраний курс,
Руйнація прав,
Прав тут вже той,
Хто більше вкрав.
Довічне увязнення
Це ж не для них,
В цьому заключний
Причинності штрих.
[b]Их больше … ( Вам уже страшно, а будет… )[/b]
Счастливые рыла...
Рассвет серебрится.
Маски на лицах.
Вокруг психбольница.
В Ад агитируют,
Корм подменили.
А лица, а лица...
Без штукатурки ведь были красивы.
[b]А что прикрыли войной? ( хокку)[/b]
Крыша поехала.
Еще не приплыли.
Ценности слили.
[b]А что будет?[/b]
Истребление.
Голод.
Опустошение.
[b]Аминь[/b]
Вы готовы?
Что в вашей вализе?
А что внутри?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2024
Одне небо.
Дві долі.
Поле.
А берег рядом (хокку)
Одно небо,
Две судьбы.
В море тонут корабли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2024
Ваше місто.
Ваша країна.
Ваша війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2024
[quote]Скопці — неохристиянська секта в Російській імперії, що зводить операцію оскоплення в ступінь богоугодної справи[/quote]
[quote]ПІЇТ, а, ч., книжн., заст. Поет. Піїти в одах вихваляли Войну [війну] й царицю (Шевч., II, 1953, 54[/quote]
Поезія бальзам душі
Та в шані в нас чомусь скопці.
Серця лікуєм, рятуєм душі,
А вам би суші, вам би суші.
Окам'яніли певно душі.
Піїтів море розлилось,
Тому все так тут й повелось.
Пил та пісок, а ми під ним.
Шар за шаром
І даром, даром,
Все тут даром.
Тому ніхто це не цінує.
Невіжа поряд,
Він глузує.
І образи давно не ті
І ми усі чужим чужі.
Як ті скопці.
Сліпці.
У плесняві бальзам душі,
Кому потрібні ці вірші.
Шути і блазні та дурниці
І більшість з них при годівниці.
Царів віками восхваляють,
Пилом брехні все покривають,
Томи ілюзій та надій,
А ти мов дурень вір в це, вір.
Оди тиранам, гімни владі,
На все обмеження й контроль.
Яка тут воля,
Тут терор.
Лиш соловейки ще співають,
Пісні душі з сердець лунають.
Голос життя ефір ладнає,
Гармонії життя бажає
-Все на замок, ... у каземати.
-Мовчати, мовчки вимирати,
Тут заборонено співати,
Не тих й не те - не прославляти.
Ночами вити, завивати,
В пісках пустель життя кромтати.
[b]Все на круги своя ( хокку)[/b]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kCYws4YQ4Wg[/youtube]
Схід Сонця.
Династія Мін.
Амінь.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UAljRcZ3rQU[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2024
На окраїні села жила мишка польова.
Думала [i]її земля[/i], там ж жила [i]її сім'я[/i].
Та настали там [b]жнива[/b], де не глянь - рілля, рілля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2024
Р один А один
Сами, сами истребим.
Шлаки й мусор в голове,
Все давно мы на игле,
Мы животные, не люди.
Нами черти управляют,
Нас они и истребляют.
Дальше, дальше им служите.
Убивайте, жрите, жрите.
Генофон мы истребим,
Своих Путиных плодим .
Что нам он, своих полно
И едим мы ГМО.
Р один А один
Вот причина всех причин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kDDkws1-94w[/youtube]
Класика жанру.
Кролича нора.
Кращим з кращих хана.
[b]У розвідці (( класика жанру))[/b]
До танків під'їзджають БТРи,
Перегружають снаряди.
Передали координати - на батереї лише три снаряди.
[b]Кінець світу[/b]
Палає небо.
Молитва в пещері.
Пре орда - патронів нема.
[b] Ми вам Віримо[/b]
Все для фронту.
Все для перемоги.
Стрижемо газон, асфальтуєм дороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2024
[b]Нічого вам це не нагадує?[/b]
Піймали птахів.
Посадили в клітку.
Зачинили дверці.
[b]Надії[/b]
В ржавій клітці голодна птаха.
Блюдце порожнє.
Всі в очікуванні її співу.
[b]Бегемот.[/b]
Болото.
Розкрита паща.
Передчуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2024
-Антилопа переможе слона.
-Брехня.
-Спрут, що давить Україну, переможе і Росію?
-... .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2024
[quote]Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять… [/quote]
Навколо все більше паразитів.
-Боженько, що мені робити?
-Мовчки голову схилити і на них робити, робити.
http://poetyka.uazone.net/kobzar/meni_odnakovo.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2024
Уютное кресло.
Сытное место.
Готовы платить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024
Соки Землі.
Жива вода.
Нове життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024
Двадцать семь.
Пусть везет тебе во всем!
Любые горы по плечу,
Счастья й радости звезду!
Глубину познать до дна!
И любви, любви сполна.
Огромные цели -
В них проще попасть.
Добра й друзей,
Что б разделить
И радость й смех.
Достатка й радости в придачу,
Здоровья й блеска глаз,
Будь лучшим во всем,
Будь здесь, будь сейчас!
[b]Я покажу тебе глубину.[/b]
Ниже...
Ниже...
О, да....
Туда....
Глубже,
Глубже...
Глубина....
Глубина...
Бокал вина.
До дна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2024
Закрой глаза...
Там чудеса...
Там голоса...
Вход в небеса.
Не открывай...
Меня, меня лишь ощущай...
И голоса....
Там ты и я, там чудеса.
Мы говорим....
Не слышат нас...
Это нас шанс...
Все есть, мы здесь.
Мир чудес...
Во мне воскрес...
Каснись...
Проявись...
Влюбись!
Глаза открой.
Ты рядом.
Со мной, ой...моя, боль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2024
Зловили бурята
Й дали автомата,
Зека звільнили
Й вдягли в ОЗК.
В метро піймали жебрака
І в руки вклали калаша.
Контракт із бісом підписали,
На смерть цих найманців послали.
За ними блогери з чечні,
Війська СС, кати ще ті.
І це сказали - росіяни,
Оце сміття не є слов'яни.
А хто цей патіфон крутив?
Сусанін всіх куди завів?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2024
Чужі слова повторяємо,
Під ЗМІ нову пісню співаємо.
Власної думки не маємо,
Істину в шумі ховаємо.
В прірву сліпо прямуємо.
Свій діалект восхваляємо,
Миру давно не шукаємо,
Божих законів не знаємо
Та ворогів наживаємо.
Добро ми чомусь забуваємо,
В віртуальності знову блукаємо.
Коріння своє вже не знаємо,
Старших чомусь зневажаємо,
На четвереньках плазуємо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2024
Куди не глянь
Скрізь Україна.
Скізь нечисть владу захопила,
Скрізь ціни як гриби ростуть,
Людей постійні біди ждуть.
Звязок і той уже пропав,
Нас водафон знов обікрав,
Рахунок як не поповняй,
Шахрайство тут ти точно знай.
І операторів нема,
Цифровізовано вже все,
Плати, плати за спам уже.
Пакет вдалося підключити?
Тариф подвійний оплатити
І боти Віки вже навколо,
Шахрайства й вигоди то коло.
Війну всередині ведуть,
Жиди жирують, кров знов п'ють.
Де справедливість й покарання,
Докіль терпіти це знущання?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2024
Як ми мало знаємо.
Країни осі, закони Архімеда...
-А для чого, навіщо?
-Щоб зничити гармонію!
-Захватити.
-Колоніазувати.
-Експлуатувати.
І так віками.
- А як було раніш?
- Так і було.
Одна цивілізація знищувала іншу.
Одні істоти полювали на інших.
А люди знищують людей.
Навіть коли немає голоду
Ці "істоти" полюють на собі подібних.
З ранку до ночі експлуатують собі подібних.
У сусіда горе, а їм на душі полегшення.
-Моє, моє, моє.
-А яке воно твоє?
Ти як і всі родився голим і босим
І як і всіх, черви тебе з'їдять,
Гроб протрухнявіє вже через рік
І земля придавить.
І там, саме там, те, що тобі обіцяють,
В чреві повзучого твоє вічне життя.
Ти не захотів бути частинкою Всесвіту,
Зробив свій вибір.
-Повзи.
-Плазуй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2024
Одне слово.
І сльози.
Дійсно, коли розумієш ціну,
Це сльози.
Ви узаконили беззаконня,
Ви хіба люди, якщо копнути поглибше?
Ненажерні істоти, яким все мало й мало.
Вибачне, це не про вас,
Це про істот.
А вони є, вони є.
Серед нас.
Що потрібно, щоб перемогти?
Ви достойні перемоги?
Вас вороги визнали переможцем?
Визнають?
Ви гідні?
Щоб перемогти
Потрібно ж загинути.
Потрібно перемогти ворога всередині і в собі.
Ви ж живете в егоцентричному світі.
Щоб в вас воскрес бог,
Ви повинні загинути
І впустити в серце бога.
Всеціло і беззаперечно жити ним.
Вас нема, є він.
А навколо ж кожен мне себе богом.
Нема, немає Бога в вас, немає.
Ви до останнього будете триматись за ниточку егоцинтризму
І вважати себе кращим за інших.
Людяність - це ставити інтереси інших вище власних.
Покажіть мені людей, покажіть.
Манікени. Перемога не живого, чужого.
Вбити - це перемогти?
І це не божевілля?
Тому й косять,
Щоденно косять.
Головну цінність - людське життя,
Життя тварин, просто Життя - розтоптано.
А що вам дали?
Підміну реальності, брехню.
Ілюзію влади.
Ілюзії достатку.
Насолоду пригнічувати, бити, експлуатувати, вбивати.
І ви щасливі?
[b]Твари и среда их обитания (они ведь вокруг нас)[/b]
Народжуєшся в муках,
Живеш в муках,
Помираєш в муках.
І це не видумка,
Це ральність.
Від якої не тільки душа,
А й розум втікає
В інші, ілюзорні світи.
Сворює десь там
В паралельній реальності
Місця, острівки, де всього цього немає.
Де не має цих вампіричних істот,
Які примусово істотами роблять все людство.
Де страх від народження і до тризни
Постійно підтримується і в так розхитаних, розплавлених мізках.
В хатинку на курячих ніжках посадили
І хитають, хитають,
Енергію ментальну качають, качають.
Пітомник істот.
Це певно карма за свійських тварин,
Яких ми кормом зробили своїм.
В клітки, вол'єри і нас посилили,
А всіх неугодних "звичайно" ж - убили.
[b]Вороги[/b]
Вони і ми.
Вороги і без ги- ги-, вороги.
Оловяні солдатики
Ми і вони.
Наказ дали.
І зачитали:
-Вони вороги, убий чи умри.
Вороги.
Добровільно вбивати
Невже почали.
-Хто перший вбив?
- Вони чи ми?
- Яка причина ворожди?
НАКАЗ?
- То, хто, хто зрадив їх?
Хто зрадив нас?
Добровільно вони
На святе посягнули?
Кому, якому бісу вони, ми, присягнули?
Душу і тіло ви добровільно
На алтар поклали?
Щоб діти й онуки вас проклинали?
[b]Жорстока істина (хокку)
Інопланетні сущності захватили владу.
Біси правлять білим світом.
Ми їм вірно служимо.
[b]Хто винен?[/b]
-Путін?
-Ні.
-Винні всі.
-Вічно бути цій війні?
-Ні.
-Щоб закінчити слід повернутись на початок.
Всі знають, де собака зарита і хто її там зарив.
Не все то золото, що блистить,
На злодію й шапка горить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2024
З Неба Бог лиш споглядає,
Мир й любов нам посилає.
Ми чомусь це не цінуєм,
Бісиків своїх годуєм.
Грому просимо у Бога,
Лихоліть і перемоги,
Та до Бога всі дороги
Позабуті , недосяжні.
Ми ліниві та поважні.
Сад духовний недосяжний.
Лиш животик набиваєм
Й ротик, ротик розкриваєм.
Ми воюєм без причини,
Мов барани, хто ж нам винний.
Ми годуємо не тих,
Там де ми чомусь наш гріх.
Щоб війни більш не було
Ти чини лише добро,
Ці еліти давно зайві,
Ці закони нелюдські,
Постанови незаконні,
Тому дії всі тут марні.
Все як пил здмухне життя,
Жде жидів лиш забуття
І не буде каяття.
Все від Бога і до Бога.
Лиш коханню тут дорога,
Все добро і для добра.
Божа воля,
Воля Бога.
То ж кохай,
Бо то від Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2024
Солнце вышло из за тучки,
Тянет с неба ко мне ручки.
Ефир светом наполнят,
Меня нежно обнимает.
Зарево над горизонтом
И тарелка золотая
Да корона не простая.
Мило солнцу улыбаюсь,
Ручками с ним обнимаюсь.
Лучики вокруг и рядом,
Я ласкаю его взглядом.
Удивительное чудо,
Рядом с солнышком я буду.
Радостно с утра шагаю,
Солнце в небе созерцаю.
Его сердце ощущаю
И любовью отвечаю.
Мое Солнце, ты огромно,
Но в ладошку положу,
К сердцу сердце приложу.
Ой, и я уже свечу.
Сердце ярко так горит,
От любви, не от обид.
Я поплыл, как в море кит
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2024
Знову Сонце ясне сходить,
Місце в Космосі знаходить.
Промені мов лева грива,
В них тепло і в них же й сила.
Як красиво, як красиво.
Мов той лев проснувся зранку,
Мов маленьке левенятко,
Що все більшим знов стає,
Посмішка небес встає.
Куля сяє зранку в небі,
Птаха піснею стрічає,
Радість в просторі літає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2024
Вороги назовні.
Вороги всередині.
Екран заполонили теж вони.
[b]Роздуми[/b]
Те зовні, що в середині.
Зовнішній ворог паде,
Коли ти отримаєш перемогу
Над тим ворогом, що всередині.
Найбільше ранить те, що близьке.
Нійбільше зло - гроші.
Нічиї в житті не буває,
В початку проявлено кінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024
У них грошей вдосталь.
Продовжать вбивати.
Ваш страх їх їжа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024
У темному, темному лісі,
В холодну, холодну зиму...
Ведмідь косолапий пащу роздвинув:
-Я імператор і ліс оцей мій,
Вовки полюйте уже на зайців.
Вовки голодні, що бачать хапають
І пащі і пащі свої набивають.
Білії ікла, очі пекельні,
Ганяють в цім лісі мов навіжені.
А люди в цім лісі мавпами стали,
Вони із зайцями по лукам стрибали,
Чомусь, певно з страху з дерев позлізали.
На чотирьох, як усі ковиляли.
Ведмідь осмілів, корону надвинув,
Поважно і сам на цих мавп повільно був двинув.
А поряд сорока йому щось тріщала,
Стара та глуха й сліпою вже стала:
-Ти косолапий, сосав би ти лапу,
На тебе мисливці давно вже чекають,
Ось там за цим лісом собак вже спускають.
Медвідь з переляку в берлогу заліз,
У лісі він чує гамін і свист,
Кулі шалено косять вовків,
Шкуру цю вовчу хтось захотів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2024
Вовк на контракті.
Стрибає мов зайчик.
Ну, постривай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2024
Навколо павутина.
Чекають павуки.
Віника візьми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
Театр ляльок.
Ми - не персонажі.
Ми - не актори.
[b][You are NEXT[/b]
Життя то боротьба, постійна боротьба
Добра і зла,
-А ми ?
-Когось годуєм.
Вовки заключили контракт.
-Ну, постривай.
-Втікай, зайчик, втікай.
[b]Пустинний пляж[/b]
Хвиля...
Закат...
Пляж, піщаний пляж....
Без нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
[quote]Закупила автоза́ки Україна.
На майданчику, новеньких – що малини
Для голодного ведмедя повесні.
..З нас такі - є, хто наказами шпани –
Запохторить скручених обурених
У в’язниці на колесах процедурних?
Вже й нема – кому на спротив, ..на війні.
Але, ввозять автозаки гамівні,
Як відомий Лукашенко, перед виборами.
Нас готують пакувати? …кого не вибили?
…Проти жінок військових, може, вбитих?
Для людей, які на пенсії не стримаються
Й вийдуть на Верховну Раду, як мисливці?
…Ми, письменні, правд не знаємо, піїти.
Але, автозак – не українська бита.[/quote]
Шок, шок, шок.
Ще один туди лиш крок.
Що нам кажуть?
Що, що, що?
Тут свободи й не було.
Перекрутять, наплетуть
І туди в останню путь.
Всім білети роздали,
Автоклави й цвиндарі.
Масові братні могили
Всі поля вже заселили.
І до цього ж готовулись.
Ці ж закони тут приймались.
Гроби, гроби, гроби.
Закупили знов вони.
Ядерну війну готують.
Всі сміються, це не чують.
Крутять пальця у виска.
Трупи ж спалюють щодня.
Йде війна, страшна війна.
Розікрали все й хана.
Тут хоронять нас щодня.
Операція "И" , добра не жди.
Руїну ж тут роблять з країни
І провокують ядерний вибух,
Всі, хто не виїхав, всі тут й загинуть?
https://24tv.ua/plan_totalnogo_kontrolyu_nad_lyudskoyu_rasoyu_vzhe_diye_n585501
https://ukr.media/science/216428/
І це не мої слова про те, що багаті роблять з бідними, все це поширують засоби масової інформації і те, що я тут чую лише підтвержує все це.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2024
Виспівує пташечка в лузі,
Так мило щебече подрузі.
А пріми не чутно у хорі,
Вона заховалась у полі.
Високі, співучі у них голоси,
Кружево звуків будує мости,
Ладнає ефір, наповняє серця,
Пісня лунає ця без кінця.
Скільки любові, скільки добра,
Нам непомітна ця пріма мала.
Хвилі узорів вкривають поля,
Щоб зеленіла рідна земля.
Які переходи,
Які ж голоси.
Радість лунає
І тут й навкруги.
Пташка співає.
Її не лякай,
Сьогодні і завтра
Ракет не пускай.
Хай лине пісня,
Ряст хай цвіте,
Бузок зеленіє,
Мир хай прийде.
Бог надоумить,
Бог може все,
Хай весна квітне,
Мир хай буде.
Порозуміння
Хай Бог нам дає.
Хай буде добро,
Хай Радість зійде.
Пташиная пісня
Цю думку несе,
Пашка співає
Щоранку про це.
Добрую днину людям несе,
Нехай Господь їх береже.
- Досить вже горя, ракет та сирен.
Репить кучерявий, старенький нам клен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2024
[b]Намисто з щастя, [/b] Бусинки счастья
[b]Ці маленькі радощі, [/b] Маленькие радости
[b]Вервиці долі, [/b] На четках судьбы
[b]Вічність на плічках життя[/b] Вечность на ручках жизни.
[b]Над прірвою небуття. [/b] И пропасть небытия.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2024
Сонце коси розпустило,
Небо світлом озарило.
Вітер коси ці ласкає,
Парні ванни наповняє.
Діаманти сяють в небі,
Вітер робить те, що треба,
Сонце в руки і гойдає.
Вище й вище підіймає.
Сонце сяє,
Сонце сяє.
Височаво споглядає
На качелях розцвітає.
Сонце простір весь кохає.
Наповняє, зігріває,
Посмішка на небі сяє.
Сонце коси розпускає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2024
[b]Птицей ночной буду с тобой[/b]
Я тебя у всех уведу.
В эту эту тебе...
Подарю я:
Наш мир...
Нашу Вселенную..
А не с Луны
Крошку бесценного.
В контакте мы.
В контакте глаз.
Тону я в них,
Тону, тону, не в первый раз,
Прижмусь...
Не мой...
И пусть...
Люблю я...
И не стыжусь.
Ночь как миг...
Пусть.
Ему во сне я вновь приснюсь.
Улыбнусь.
Горю.
Ночь...
Как к Луне, к тебе во сне,
Во сне...
Иду я.
Там.. целую...
Люблю я..
[quote]Blow Thy Horn Hunter.[/quote]
[b]А тепер сурми...[/b]
Сурми в ріг, мисливець,
І сурми у свій ріг голосніше!
У тому лісі є лань,
Надіюсь вона ще жива:
Сурми, мисливець, сурми, мисливець,
Сурми, мисливець, сурми, щасливий мисливець!
Боляче поранена лань,
Але кров'ю не стікає;
Вона лежала так гарно, що я не міг промахнутися,
Боже, я був радий цьому:
А тепер сурми...
Коли я стояв під деревом,
Лань вибігла на поляну;
Я влучив у неї , вона впала додолу.
Але ще жива.
Тепер сурми...
Ось вона! Ви не бачите?
Як вона летить над рівниною?
І якщо ви жадаєте пострілу,
Я гарантую, що вб'ю її.
Сурми..
Він біжить, і я біжу,
Але він біг швидше;
Я велів йому стріляти і влучити в лань,
бо я більше уже не можу стріляти.
Тепер сурми...
І пішли обидва в схованку,
Бо я знайшов, де вона лежала;
Стріла в стегно попала,
Вона не могла кричати, бо знепритомніла.
Тепер сурми...
Втомившись від гри,
Я пішов до таверни випити;
І ось, знову повторилось все те ж саме...
Те, що ти маєш на увазі або про що думаєш...
А тепер сурми...
Скоро туди ввійду я і кінчу ....
Зараз же цей мисливець стріляє:
Я думаю, що його лук уже добре натягнутий,
Його стріла вже не вбиває.
Тепер сурми...
-------
----------
-------------
------------------
Сурми, мій мисливець,
Ще, сурми у свій ріг !
У тому лісі є жива лань,
Надіюсь вона ще жива:
Сурми, мисливець, сурми,
Сурми, ох сурми, щасливчик!
Боляче поранена лань,
Кров'ю не стікає;
Вона лежала так гарно,
Боже, я був радий :
Сурми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024
Звездное небо.
Дыхание ночи...
Звуки прибоя.
Пустынный пляж.
Запах моря.
Пламя костра...
Приподнятая грудь,
Томные уста.
Поцелуй....
И слеза....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024
Ідемо до Бога,
Прямуєм від Бога.
Перехрестя на дорозі.
[b]Божа людина[/b]
Двуногий хрест,
Сім'я,
Святий дух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024
[quote]Шаг - монета стоимостью полкопейки[/quote]
Фальшивых так много.
Настоящих так мало.
Живем в сногсшибательной эпохе.
p/s Кто не понял хокку, прочтите "Фиолетовый луч" Константина Паустовского, как никогда актуальное произведение.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024
Були міста, мирні міста.
ПВО ми скрізь розставим.
Залишимо згарища .
p/s будуть щодня, щодня.... іде ж війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2024
В Росії велика смута.
Оголосили сорокаденний траур.
Помер цар.
А в Україні свято.
Всі святкують перемогу.
Душу Путіна Бог відправив в Ад.
Через сорок днів всі чорти збіглись до Бога:
-Порятуй нас, збережи.
Він всю смолу випив, всіх грішників у військо набрав, грозиться кнопку нажати та Ад підірвати.
Думав Бог, думав, а що робити відправив Путіна в Рай.
Через три дні всі ангели позлітались:
Боже змилуйся, він тут нову валюту ввів, нас в чортів переодів.
Думав Бог, думав та й на землю Путіна президентом повернув:
-Ніхто так як він Росію не розвалить та не загадить, а нам спокійніше буде.
Ось так бог царя воскресив, чортом людству пригрозив.
Не грішіть!
[b]А ми і раді. Іноземний тютюн завезли. (хокку)[/b]
Сидимо на пороховій бочці.
Набили тютюн в люльку.
Кресало. Полям'я. Вибух.
[b]А могли б...[/b]
Врятувати онко дітей, нагодувати голодних,
Приютити знедолених, ощасливити обездолених -
На це коштів немає,
А от на ракети та інші види зброї вистачає,
То чому вас дивує, що постійно йдуть війни.
Що виробляєте, те й пожинаєте.
І їм це теж повернеться, вони наступні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2024
Білий кораблик рікою пливе.
Граціозно птах гордий водою іде.
Дивовижний всюдихід починає тут політ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024
[quote]Дрони сіють зерна з неба, смерть збирає урожай, не чекає людство Рай[/quote]
[quote]Хлопчина років двадцяти каже мені "Мене називають ухилянтом, але який, який я ухилянт, за кого тут загинути, за цих виродків, а що вони зробили, щоб я нормально тут жив та працював. Саме його розповідь спонукала мене написати цей вірш[/quote]
[quote]Мій президент на передовій, він з народом, а той, що бункерний невже він твій, твій...[/quote]
Неприхований цинізм,
В совку - капіталізм.
Зобов'язання з совка,
Експлуатують трударя.
Підготовлені війська,
Все як в часи совка.
Як пастухи, женуть,
Женуть ослів.
Туди під дрони
І цим горді,
Не вони ж.
Не їхні ж трупи в полі спалять.
Заправляють пахани.
Вони й виновники війни.
Олігархи мають статки,
Не утримують ж війська.
Ляпота, ляпота.
За їх добро піде в бій дітвора.
Бійці ловили стариків,
Не буде в полі мужиків.
Силовики у нас в пошані,
А решта?
Решта всі на грані.
Ухилянти у країні правлять,
Тому народу певно й гадять.
Десять років тут війна.
До останнього війна.
А за що?
За їхні статки.
Вони ж на гроші завжди падкі.
Не в тюрмі нажаль злочинці.
Тому чому ж ми оптимісти?
Пахани в країні правлять
І чим далі більше ж гадять.
Ухилянти всі у владі
І ви мовчки цьому ж раді.
[b]Миру не буде[/b]
Не буде, людоньки,
Не буде.
Не буде в брані перемоги.
Й ніхто вам в цьому не поможе.
Війну потрібно принити
І без угод пора вже жити.
Скільки можна все ділити?
Жиди ж бо мир не укладуть.
За їх збагачення у бій же йдуть.
Їм бог, їх бог це обіцяв.
Владу ніби то над нами дав.
Хай йдуть вони під три чорти.
Годі горя і війни.
p/s Як на мене, раз немає у нашій владі освічених, професійних управлінців,а лише пахани, які з держбюджету зробили "общак", загальнонародне прибрали до власних лап,, то хоча б ввели умову, у владі можуть бути лише ті, хто виконав свій обов'язок на передовій, може хоть тоді в цій країні будуть цінити життя людей та дбати про майбутнє нашої країни, а не про власну наживу та політичні інтереси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024
У прекрасній далечині щастя майоріє,
Ніби не далеко,
Поряд є ж надії.
Та наскільки швидко ми б не просувались,
Мрії недосяжні - мріями й зостались.
Воно ніби Сонце, у далечині.
Ми і так щасливі, а чому б і ні.
Можем говорити,
Є до кого й що.
Якщо не двохноге,
То на лапках жде.
Не живем минулим,
День новий нас жде.
Радує усіх зміна цих подій.
Ми всі не циклічні,
Так, ми забуваєм,
Нові відкриття
Й радість відчуваєм.
Більшість не самотні,
Є хто нас кохає,
А якщо й немає,
Серце не саме,
Серце всіх кохає.
Серце ж бо коханням простір наповняє.
Справжнє щастя бути,
Бути лиш собою,
Не потрібно бути
Кращим звіробоєм.
Життя - маленька радість,
Та, яку цінуєм.
Ми усі щасливі,
Ми заможні людини.
Миті ми цінуєм,
Тільки ми проснулись
Вже на небі сонце.
Посмішка із неба
В наше то віконце.
Тільки власноруч
Щастя люди гублять.
Хай же всі щасливі
На планеті будуть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2024