oreol

Стихотворение свободное поглощает сердце неуёмное.

Палуба  пуста
ветер  колышет  устало
яхты    паруса.
Роняя  взгляд
на  глади  морской
тонет  тоска.
Бокал,  что  искрится,
игриво  держит
любимой  рука.
Бескрайняя  синяя  гладь,
пенные  брызги  волн
и  вальс,  сказочный  вальс.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2025

Хай життя буде прекрасним!

Новий  рік,  новий  рік!
На  столі  лежить  періг.
Рік  новий  йде  на  поріг.
Радість,  радість  -

Новий  рік!
Хтось  проспав,
Хтось  зустрічав,
Президент  не  обіцяв,

Він  подяки  роздавав,
Памятник  в  стяг  розмалював.
Шоу  народне  й
Подяки  партнерам,

Бабки  рікою  тепер  потечуть,
Лиш  перемоги
Народ  наш  чекають,
Нас  поважають,  нас  поважають.

А  що  там  про  нас,
Що  нас  чекає?
ЗСУ  в  двадцять  пятім  -  пермагає,
Ворог  втікає,  ворог  втікає.

З  новим  роком!
З  новим  щастям!
Хай  життя  буде  прекрасним!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2025

Та невже.

Ночь  так  длинна...
-Где  же  Луна?
Ни  звезд,  ни  салютов.
Тьма  й  тишина.

Спит  беспробудно
Родная  страна.
Старик  "добродетель"
Только  не  спит.

Вставная  челюсть
С  экрана  грозит.
О  мнимой  империи,
О  новых  границах,

О  всяком  маразме
И  небылицах.
Не  Дед  Мороз,
Ростом  не  вышел,

Сосулька  поменьше
Й  поехала  крыша.
Вновь  шепелявит,
Нету  зубов.

Разбиты  куранты.
Петля  из  цепи,
Вместо  кукушки
Из  пасти  огни.

От  перегара
Экран  весь  в  тумане
И  представление
В  пьяном  угаре.

Ждёт  поздравлений
Обкуренный  люд,
Что  б  заключить
С  бесом  союз.

Бутылку  достал
И  курит  каннабис.
Он  голубой  крутит  тут  шарик.      ([i][s]запятую  сами  поставьте  на  своё  усмотрение[/s])[/i]
Эффект  обрядовый,

Эффект  ритуальный  -
План  идеальный!

Карлик  с  экрана
Грозно  лютует,
План  раскурил,
Улыбка  й  кайфует.

-  С  Новым  годом!
С  Новым  счастьем  поздравляют
И  в  бокалы  подсыпают.
Выпивают  й  ..  умирают.


*  Не  пей,  родной,  козлёночком  станешь.
С  Наступающим,    годом  кайфа  й  эйфории.
Горько!
Ух,  зеленая!

Вскоре  год  Деревянного  Зеленого  Дракона  сменит  год  тоже  Зеленой  и  Деревянной  Змеи,  которая,  по  утверждению  знатоков  восточной  философии,  любит  «золото»  и  «серебро».  Так,  чтобы  привлечь  в  дом  удачу,  Новый  Год  следует  встречать  в  нарядах  зеленого,  желтого,  коричневого,  золотистого  и  серебристого  цвета.
Если  нет  уже  на  вас  наряда  -  завалитесь  просто  под  ёлку.

Ах,  эта  зелень.
Одни  ёлки  кругом  зелёные.  ([i][s]запятую  сами  поставьте  на  своё  усмотрение[/s])[/i]


https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRNPg_InIaY3ZKhQz9yyuv5E_P3b-J59J13odbNqzym79mvsC7LKTynefc&s

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2024

Ляпота. ( З прийдешнім)

В  пространстве  сновидений
тонкая  грань  глубины  наслаждений.
Розовый  слон,  голубой  вертолёт,
Мир  волшебный  -  полный  улёт.

Новогодняя  ночь  в  пространстве  любви,
В  эйфории  стихий.

Розовый  слон  это  лишь  сон,
а  за  окном-  ванна  
с  шампанским,  звон  хрусталя,
пьяный  дебош  й  оргазм  до  утра.

Звук  серенад,  фонтаны    салютов,
Ликует  толпа  -
Тонкая  грань  и  нагота.
Это  лишь  сон,  протяжный  стон..


[b]Перші  злодії[/b]

Перші  злодії  на  селі  -
Голова  та  главбух,
Шофер  та  охорона.
-  А  премію  секретарю  за  шо?
-Шоби  мовчала.

-А  у  країні  ?
-  Голова  та  рада.
-  А  премію  кому  і  за  що.
-  Силовикам,  щоб  захищали.

-  Та  невже  всі  керівники  злодюги?
-  То  таки  так,  не  вкрадуть  -  не  проживуть,
корупція,  план,  ржуть.



[b]Українська  мова  очима  школяра[/b]

[quote]Присплять  лукаво..  та  в  огні...її,  окраденную  збудять...[/quote]

Перший  клас  -  диктант,  диктант,  диктант.
Настуні  десять  -  переказ,  диктант,  переказ,  диктант.
Свято  -  шевченківські  дні,
Новий  правопис,  правопис  новий!

Кобзар  був  правий.
Кобзар  був  правий.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-cMOijf8oh0[/youtube]

*  корупція  -  то  поведінка  особи,  що  відхиляється  від  офіційно  визначених  державою  обов'язків  під  впливом  приватних  інтересів  [16,  с.  8].
http://www.juris.vernadskyjournals.in.ua/journals/2013/2-1-2_2013/11.pdf

Коли  для  вашої  говірки  “шокання”  (вимова  “щ”  /шч/  у  деяких  словах  як  /шː~ш/)  рідне,  то  не  соромтеся  його.  А  навпаки,  не  давайте  нікому  вас  зупиняти,  поправляти,  чи  змушувати  чутися  якимось  “простолюдним”  бовдуром.

Перш  за  все,  в  “шоканні”  нема  нич  злого,  чи  “неправильного”.  Ота  “неправильність”  то  є  часто  річ  дуже  химерна,  особливо,  коли  мова  йде  за  фонетичні  зміни  в  окремих  словах
https://slovotvir.org.ua/toloka/kharashchi/na-zakhyst-shokannia
«План»  –  це  одне  з  сленгових  назв  марихуани  (мед.  –  Канабісу).  Паралельно  він  також  відомий  під  іншими  назвами,  такими  як:  «травичка»,  «зілля»,  «кізяк»,  «анаша»,  «Шмаль»

В  Україні  у  п'ятницю,  16  серпня  2023  року,  набув  чинності  закон,  який  врегульовує  обіг  рослин  роду  коноплі  в  медичних  і  промислових  цілях,  науковій  та  науково-технічній  діяльності.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jiqHEqCKqws&vl=uk[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2024

Зозуля хвалить солов'я ( на новий лад)

Кукушка  хвалит  петуха  за  то,
Что  он  о  ней  поет,
Её  стихотворения    не  плод  воображения,
Они  как  дождь  весенний  желанны  вне  сомнения.

Он  хвалит  её,  словно  в  сказочном  сне.
Оба  в  своих  похвалах,  оба  в  своих  мечтах.
Как  поэтично,  ох…  ах.

Кто  хвалит  другого,  тем  же  возвышен?
Обмен  похвалами  души  возвысит?
Лесть  словно  искра  свет  зажигает?
В  выси  кого  она  поднимает?
Кукушка  с  петухом  находят  суть  –
Хвалить  друг  друга  очень  важно,
Сияя  вместе  забыв  о  чести,
Тонуть  в  глубинах  сладкой      лести.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2024

Настало літо на душі.

Настало  літо  на  душі.
І  непомітно  так  вірші
Малюють  вічність,
Крокують  в  просторі    душі.

Не  по  спіралі
Й  не  по  колу,
Десь  на  просторі,
   святому.

Серед  полів,
Серед  гріхів,
На  ниві  радості
Й  дощів,

Серед  небачених  садів,
Серед  віршів,  що  ще  напишу,
Серед  лісів  отих  соснових,
Вродливих  мавок  чорнобрових.

Настало  літо  на  душі.
Про  це  й  пишу  я  у  вірші.
Листок  впаде  з  календаря,
А  завтра  -  буде,  знаю  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2024

Знаю я.

Настало  літо  на  душі.
І  непомітно  так  вірші
Малюють  вічність,
Крокують  в  просторі    душі.

Не  по  спіралі
Й  не  по  колу,
Десь  на  просторі,
   святому.

Серед  полів,
Серед  гріхів,
На  ниві  радості
Й  дощів,

Серед  небачених  садів,
Серед  віршів,  що  ще  напишу,
Серед  лісів  отих  соснових,
Вродливих  мавок  чорнобрових.

Настало  літо  на  душі.
Про  це  й  пишу  я  у  вірші.
Листок  впаде  з  календаря,
А  завтра  -  буде,  знаю  я.


[b]Кукушка  хвалит  петуха  за  то,
Что  хвалит  он  кукушку.[/b]

Кукушка  хвалит  петуха  за  то,
Что  он  о  ней  поет,
Её  стихотворения    не  плод  воображения,
Они  как  дождь  весенний  желанны  ввне  сомнений.

Он  хвалите  её,  словно  в  сказочном  сне.
Оба  в  воих  похвалах,  оба  в  своїх  мечтах.
Как  поетично,  ох…  ах.

Кто  хвалит  другого,  тем  же  возвышен
Обмен  похвалами  души  возвыссит?
Лесть  словно  искра  свет  зазжёт?
Поднимет  нас  в  ввыси?
Кукушка  с  петухом  находят  суть  –
Хвалить  друг  друга  очень  важно,
Сияя  вместе  забыв  о  чести,
Тонуть  в  глубинах  сладкой      лести.


[b]БД[/b]

БД  ,  а  смыл  уже  иной.
-Ты  ,помолчи,  тихо  постой.

Мне  говорят  готов  сюжет,
Роман  напишет  Интеллект.

С  улыбкой,  скромно  я  смотрю.
И  улыбаясь,  промолчу.

Но  руки  сами  строчат,  строчат.
И  разбивают  мысли  в  клочья.

Картину  пишет  Интеллект,
Из  базы  гугла  весь  сюжет.
-Кино  и  аниме,  реальность  где?

Штучная  мультипликация
 с  реальных  картин.
-И  кто  же  кретин?

Реалистичность  почти  на  нуле.
-Рифмы  чьи?  Идеи  где?
-Чьи  голоса?

-Новый  Бог?
Штучный  при  том.
-Он,  попугай?

-Вырос  спрос?
-Точку  поставь!
-Выбор  же  твой!
-Ты  тоже  козел,  мой  дорогой!

Использован  ты,
Использован  я.

-Че  за  бред?
-Интеллекта  нет!
-Интеллекта  нет!

Штучный  плагиат.
Барыг  в  Ад.
Барыг  в  Ад.

[b]Це  вже  не  анекдот[/b]

Святий  Миколай
в  ніч  перед  Різдвом,
як  зазвичай  -  уві  сні
запитує  у  Вови,
ви  не  про  того  подумали,
у  маленького  Вови,
ой,  вони  теж  маленькі,
у  хлопчика  Вовочки:
-Вовочка,  яке  у  тебе  є  найзавітніше
новорічне  бажання?
-Щоб  моєму  татку  було  шістдесят!


*  і  якщо  ви  мені  скажите  -  то  брехня,  я  лише  посміхнусь,
більшість  чоловіків  бажають  одного  -  щоб  у  наступному  році  їм  було  шістдесят,  ну  хоча  б  пятдесят,  не  вірите  -  проведіть  новорічне  опитування.
Це  точно,  як  високі  чини  з  телеекранів:  
-Ми  не  очікавали,  що  у  московитів  така  сильна  армія.
То  нагадує  лише    казочки  про  пасочку  та  першотравень:
-Пасочка  гірка,  першотравень  -  відмінили,  а  "партнери  наші"  не  вірили,  що  ми  й  місяць  протримаємось.  
Ми  не  подарок,  ми  -  сюрприз!
Ми  то  не  Вова,  Вова  -  то  не  ми.
Слава  Україні!
Мир  -  то  перемога,  здорового  глузду,  а  "дипломати"  Вовочки  не  вірять  в  Діда  Мороза.
А  він  -  бац  і  прийде,  зло  зникне,  а  Україна  -  розцвіте,  нам  на  радість,  "партнерам  "  і  московитам  на  заздрість.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2024

Природа знов бере своє.

Природа  знов  бере  своє.
Щось  в  цьому  є.
Щось  в  цьому  є.

Ти  не  моя.
І  я  не  твій.
То  лише  біль.
То  лише  біль.

Один  лиш  раз  бува  весна.
Ти  знов  сама.
Ти  знов  сама.

Мене  нема.
Тебе  нема.
Настане,  та  не  та  весна.

Сніги  несе  знов  заметіль.
Знов  вчухне  біль.
Знов  вчухне  біль.

Багато  в  світі  цім  шляхів.
Піду  я  з  нею,  
Тобі  ж  з  ним.
Багато  в  світі  цім  шляхів.


Природа  знов  бере  своє.
Щось  в  цьому  є.
Щось  в  цьому  є.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2024

Не пізнали б ми болю і радості

Хтось  любить  слухом,  отримуючи  насолоду  
На  відстані,  у  гробовій  тиші.
Я  ж  щиро  в  пристрасті  своїй  -
Вибух  емоцій  і  лава  зі  сперми  

У  потоці  блаженства  заливають
Біле  простирадло,  що  палає  у  вогні  фатальної  пристрасті.
Сім'я  з  члена,  що  пронизує  небо,

Фонтаном  зі  сперми  заливає  обличчя,
Але  збережи  ми  його  -
Не  пізнали  б  ми  болю  і  радості  в  цьому  житті.
День  цей  розкішшю  був  би.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2024

Дідух ( Він же Коляда)

Під  покровом  зими,  у  самому  серці  раю,
Дідух-дідусь,  на  жні,  на  троні,  сидить.
А  Дідух-баба  -  солома,  ніжно  обіймаючи,
Зберігає  кохання  колишню  глибину.

Крізь  зимову  холоднечу  в  сіни,  крізь  сіно,
Пробивається  світло  величі  вікових  ритуалів.
У  двері  стукає  Дух  предків,  у  сподіванні,
Що  душевне  тепло  тут  знайде.

Під  снігом  тихо  шепоче  матінка-земля:
-У  кожному  зерні  проросте  турбота,  вона  живе  і
У  колядках,  що  в'ються  дворами.

Духи  предків,  що  блукають  між  світлом  і  темрявою,
Зібралися  разом  на  вечерю  сім'єю.
Рай,  обпалений  свічкою,  у  кожному  снопі,  у  кожному  стеблі.
Він  і  в  борошні,  він  і  в  тобі.

Тут,  за  столом,  почуття  предків,
дарують  нам  світло,  натхнення,
Надію  й  спокій,
В  обіймах  любові  дбайливо,  без  втоми.

Сніг  білий  стелиться  килимом,
Сніп  стоїть,  що  символом  став  древа  родового.
Дідух-  це  сніп,  корінням  іде  в  землю,
А  баба  -  солома  -  тепло  душі,  тепло  вогнища,  очаг  роду  .

Вітри  зимові  шепочуть  про  життя  загробне,
Славлять  предків,  що  з  небес  спускаються,
Забираючи  з  собою  печалі,  наші  молитви  забирають  як  новолітній  подарунок.

Тут  рай,  на  землі,
Тут  живе  пам'ять  старовини  глибокої,
І  кожен  сніп  -  це  зв'язок  поколінь.

Крізь  шарудіння  соломи
Чується  голос  рідної...  мови.
А  в  цій  хаті,  як  у  храмі,  знову,
Народжується  світло,  що  зігріє  нас  усіх.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2024

Цар природи

Баран  безрогий  -
цар  природи!
Та  де  це  виданно  таке.

Стадо  баранів  в  бій  іде?
Орда  баранів  нападає,
отара    тут  щось  захищає?
Баран  ж  барана  убиває.

Вінець  творіння  -  раб  є  стада
І  в  цьому  є  ума  засада.
В  природі  є  таке  створіння,
Що  убиває  рід  людський?

Звичайно  є  .
Баран  тупий!

"Баран"  барана  в  бій  веде,
Десь  там  колись  життя  буде.

А  стадо  вірить  в  усе  це.
Всім  Бог  по  вірі  й  воздає!



*  коли  кажуть  вам  попи  й  науковці,  вони  одного  поля  ягоди,  що  люди  мають  свідомість,  а  тварин  ні  -  не  вірте,  то  брехня.
Коли  кажуть  вам  про  еволюцію  видів  -  не  вірте,  то  брехня.
Людство  деградує  і  з  кожним  роком  це  стає  ще  більш  очевидним.
Де  ви  бачили,  щоб  зайці  чи  карасі  ділили  лани  чи  ріки,  де  ви  бачали,  щоб  армія  зайців  нападала  на  армію  зайців  чи  котів.
Людину  назвати  мавпою,  це  мавпу  образити,  мавпи  без  причини,  по  вказівці  лисиці  армію  не  збируть  і  війну  не  почнуть,  це  можуть  лише  дебілоїди  зробити,  які  звільняють  планету  від  людей  для  сірих  іноземців,  для  яких  умови  природні  поки  що  тут  не  придатні  для  колонізації.  Цікаво  доки  ці  біси  будуть  в  тілах  цих  "безсмертних".  Хоч  один  піп  біса  вивів  з  тіла  можновладця  чи  олігарха?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2024

Ви, задумувались над цим?

[b]То  є  природньо[/b]

-А,  ви?
-Ви,  задумувались  над  цим?
-Вони  помирають.
-  Сотні  мілліонів.
-Виживає,  виживає  один.
-Кожної  ночі?
-Ви,  настільки  охочі?
Хтось  посміхнувся:
-  Я  через  ніч.
Один  із  мілліона
Лиш  пацифіст.
І  той  маленький,
Що  ще  не  доріс.
Для  насолоди  щоночі
Вбиваєм,  уже  й  не  рахуєм,
Самі  ж  оживаєм.
Ото  ми  такі-
Вбивці  двоногі,
А  уявіть  було  б  скільки  клонів.
Хоч  би  наркотики,  те  є  спиртне  -
Померли  клітини  й  кайф  настає.
-Значить  ви  вбивці.
Й  дуже  охочі,
По  кілька  разів
Кожної  ночі.



***

Їх  годували  не  грудьми,
Ось  чому  вони  не  такі  як  ми.
Когось  й  годували
Та  не  облизали,

Ось  чому  вони  зажерливими
З  часом  стали.
Нове  покоління,
Нова  генерація

Двійників  зклонована  нація.
Вони  перші  в  усьому,
Посідають  на  троні.

Їх  годували  не  грудьми,
Вони  ніколи  не  були  людьми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2024

Всегда будь готов.

Боги  с  Олимпа
С  рогами...
И  правят!

Пирует  чума
во  время  войны.
Капитал  их  растет
вновь  на  крови.

Боги  с  Олимпа,
Боги  с  Луны.
В  театре  абсурда
Актёры  они.

Выключен  свет,
мнимые  сцены,
веревочки  с  неба
и  руки  в  крови.

Люди  тут  куклы..
без  головы.
Зал  полупуст,
Царь  обезглавлен.

Волки  й  гиены...
Взгляд  окровавлен.
Мнимые  сцены,
Оскал  зубов...
Клич  пионеров:
-Всегда  будь  готов!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2024

Несподівано. Перемога здорового глузду.

Нарешті,  нарешті:
-Юнеско  проголосило  5786  -  роком  миру!
Всюди  миротворчі  сили,
Радійсть,  обійми,
Світ  прагне  миру.
Юнеско  проголосило
Наступний  рік  -  роком  миру!



*пісня  на  слова  -  Гриць  Янківська  "Меандри"
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029038

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2024

Війна мине, війна мине. 5785 рік 10 жовтня.

На  небі  Солнце  ясне  сходить.
Різдво  у  дім,  у  дім  заходить.
Сніжно,  радісно,  казково.
Вір,  не  вір,  то  є  чудово.

Проявляє  образи  Різдво:
-Сонце  зійшло!
-Сонце  зійшло!

-Радість  небесну
Воно  принесло!
Сонце  воскресло  -
Радість  небесна.

Тьму  подолано!
Війну  -  скасовано!
Зло  переможено.
В  атмосфері  радість.

Святкове  передчуття.
Назад  нема  вороття.
Коляда  подарки  роздає..
Війна  мине,  війна  мине.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iT078j1zNSU[/youtube]

*  Святий  Миколай  то  і  є  Коляда  (БИК)  -  слов'янський  міфологічний  персонаж,  уособлення  новорічного  циклу.
ЯК  НА  МЕНЕ  НАМ  НЕ  КАТОЛІЦИЗМ  ПОТРІБНО  НАСАДЖУВАТИ  В  КРАЇНІ  ТА  ЖИДІВСЬКУ  ХАЗАРІЮ,  ПРОДОВЖУВАЮЧИ  ПРОЦЕС  РОЗКОЛУ,  ЯКИЙ  РОЗПОЧАВ  ПЕТЯ,  а  слід  повернутись  до  наших  коренів,  до  наших  Богів,  до  віри  наших  предків.  Ніяких  попів  нам  не  потрібно  взагалі,  вони  служать  не  тим  богам.
Справіку  Українці  святкують  Коляду  –  початок  нового  Кола  Ладу  в  пору  зимового  Сонцестояння  й  Коловороту-Сонцевороту  на  Весну  1  колядня  (тепер  –  21  грудня  у  звичайні  й  високосні  роки  та  22  грудня  перед  початком  високосного  року).
Протягом  трьох  днів  зимового  Сонцестояння  висота  Сонця  у  Небі  лишається  незмінною,  а  потім  Сонце  поступово  піднімається  над  обрієм,  збільшуючи  тривалість  світлового  дня.
онцеворот  знаменує  поворот  Сонця  на  Весну  після  найкоротших  днів  і  найдовших  ночей  Зимового  Сонцестояння.  Тож  найкоротший  зимовий  день  є  початком  поступового  підйому  Сонця  на  небозводі  та  початком  нового  Сонячного  Кола  –  Кола  Ладу.

Сонячне  Коло,  Коло  Ладу  –  нескінченний  колообіг  земного  життя  за  Сонцем,  вияв  його  циклічного  самооновлення  в  безвічності  процесу  Всеєдиного  Життя  у  Космічному  Ладові.

З  давніх-давен  українці  Сонце  іменують  Коло  або  Лад,  а  дух  Зимового  Сонця  й  свято  на  його  славу  –  Ко-Лад  або  Коляда.  «Божеством  наших  праотец  було  Світле  Сонечко.  Звали  єго  Лад,  і  святкували  єму  кожного  року  три  великі  празники.  Перший  празник  святкували  тогди,  коли  Сонечко  зачинало  змагатися  в  силу  і  день  рости,  то  єсть  при  кінци  місяця  Декемврія,  і  звали  той  празник  Ко-Ладу,  з  чого  походить  слово  Коляда»  –  так  засвідчив  пам’ять  українського  дорелігійного  природно-космогонічного  світогляду  провісник  українського  національного  відродження  на  Буковині  Юрій  Федькович  у  «Колядах  старовіцьких»

       Коляда  –  дух  Зимового  Сонця  й  свято  відновлення  Сили  Світла.  А  видимий  «обіг»  Сонця  по  Небесному  колу  звали  Сонячний  біг  або  Коло  Ладу.  Отже,  Коляда  –  Коло  Ладу.

Коляда  –  четверте  свято  Сонячного  колодаря  і  знаменує  завершення  старого  й  початок  нового  астрономічного  Сонячного  циклу  –  Кола  Ладу.  Від  Коляди  походять  наші  стародавні  назви:  колядень  –  перший  зимовий  місяць  та  колодар  –природно-астрономічна  система  відліку  часу  за  Сонцем.

Сонячний  колодар  –  найточніший  календар,  бо  його  визначає  колообіг  Сонця  по  екліптиці  –  Великому  колу  Небесної  сфери  та  колообіг  Землі  навколо  Сонця  по  своїй  орбіті.  (До  речі,  чуже  слово  календар  походить  від  латинського  calendarium  –  боргова  книжка  й  за  своїм  первинним  комерційним  змістом  не  відповідає  природно-астрономічному  відліку  часу).

Колообіг  Сонця  по  Небесному  (Зодіакальному)  колу  називають  Сонячний  біг  або  Коло  Ладу.  Видимий  колообіг  Сонця  по  Небесному  Колу  –  не  дійсний  його  біг,  а  тільки  проекція  реального  циклічного  обігу  Землі  навколо  Сонця  по  своїй  орбіті.

       Чотири  положення  Сонця  в  його  видимому  бігові  по  колу  небесної  сфери  визначають  звичаєвий  Сонячний  колодар  з  чотирма  природними  порами  й  великими  роковими  святами  в  Сонячному  циклі,  що  їх  ознаменовують  чотири  духи  Сонця:  Весну  і  свято  Великдень  знаменує  весняний  Ярило,  Літо  і  свято  Купало  знаменує  літній  Купало,  Осінь  і  свято  Сіменник  або  Літопровідець  знаменує  осінній  Сіморгл,  Зиму  і  свято  Коляда  знаменує  зимовий  Коляда.

Мить  завершення  попереднього  й  початок  наступного  астрономічного  Сонячного  Кола  називається  Коловорот,  Сонцеворот.

Сонячне  Коло  або  Сонячний  цикл  –  повний  період  обертання  Землі  довкола  Сонця  між  Зимовими  Сонцестояннями,  який  починається  й  завершується  на  Коляду  –  в  пору  Зимового  Сонцестояння  й  Сонцевороту.

       Чому  Зимове  Сонцестояння  й  Сонцеворот  стали  визначальними  в  оновленні  Сонячного  Кола  –  Кола  Ладу?  Бо  люди  найважче  переживають  короткі  зимові  дні  й  довгі  зимові  ночі  з  їх  холодом  і  мороком  та  найдужче  радіють  початку  зростання  дня  й  скорочення  ночі.  Зимове  Сонцестояння  –  це  найкоротший  і  найхолодніший  день  Зими,  який  в  українській  міфології  зветься  Корочун.

Після  Сонцевороту  відроджується  живильна  сила  оновленого  Кола-Сонця  й  починає  прибувати  день.  Коляда  як  дух  оновленого  Сонця  знаменує  перемогу  світла  над  мороком  –  оновлення  Життя.

Сонцеворот  знаменує  початок  нового  Сонячного  Кола  (циклу)  й  вістує  наближення  Новоліття.  Українці  традиційно  називають  повний  колообіг  Землі  навколо  Сонця  Літо,  а  не  рік,  оскільки  в  агрокультурі  основною,  продуктивною  порою  є  Літо,  яке  починається  з  Весни.  Тож  і  відлік  часу  в  Природі  й  людському  Світі  ведуть  за  літами,  починаючи  з  весен;  звідси  –  однолітки  й  ровесники.

У  Сонцеворот  Земля  заходить  на  новий  Сонячний  цикл  –  Новоліття  й  починає  приймати  на  себе  життєсійну  снагу  Сонця  –  так  починає  поступово  оновлюватися  земне  життя,  хоч  цій  зимовій  порі  ще  властиві  застиглість,  оспалість,  малорухомість.  Тож  у  свято  Коляди  українці  кажуть:  «Сонце  повертає  на  Весну,  а  Зима  на  мороз»;  «День  прибуває  –  на  Літо  повертає!»;  «Сонечко  поведе  Земельку  на  Літо!».

Коляді  приурочене  четверте  свято  Сонячного  Кола  (циклу)  –  найдавніше,  палеолітичне  свято  оновлення  життя  в  пору  Зимового  Сонцестояння  й  Сонцевороту.  Палеолітичний  Коляда  узвичаївся  в  хліборобському  Сонячному  колодареві  разом  з  аграрними  обрядодіями:  Велико-Днем,  Купалом,  Сіменником-Літопровідцем.

       Славлять  Коляду  зимовими  хоровими  співами  –  колядками  й  на  його  вшанування  випікають  обрядовий  хліб  –  Колач,  який  символізує  життєсійну  силу  Сонця  і  життєродну  силу  Землі  й  життєву  силу  дбання  хліборобів  та  безкінечність,  безвічність  Сонячного  Кола  й  Родового  Кола.

На  вшанування  духа  зимового  Сонця  Коляди  також  варять  з  ячменю  чи  пшениці  обрядову  страву  –  Коливо  (Кутю)  й  поливають  її  маковим  молочком  з  медом.  Ячмінь,  пшениця  символізують  родючість,  мак  символізує  збірність  родини,  роду,  мед  символізує  добробут.
А  живим  знаком  життєвої  сили  Рода  й  збірної  цілісності  родини,  роду,  народу  та  їх  єднання  з  Родом,  Природою  й  духами  предків  є  Сніп-Дідух,  який  символізує  предка  –  Діда  як  першого  господаря-хлібороба,  тож  його  вшановують  хлібом  –  Колачем  і  Кутею.
Сніп-Дідух  –  базовий  символ  українського  хліборобського  морального,  дорелігійного,  ясновідного  світогляду  й  природної,  сонячної  звичаєвості  людей  агрокультури.  В  агрокультурі  відсутні  боги-ідоли  й  жертви  їм,  як  у  споживачів-грабіжників,  які  розплачуються  жертвуванням  частини  здобичі  своїм  богам-ідолам  за  сприяння  в  грабунках.  Люди  агрокультури  не  марнують  плодів  своєї  важкої  праці  на  безглузді  жертвування,  а  взаємно  обмінюються  життєдайними  дарами  з  тих  плодів.  На  основі  взаємодопомоги  –  взаємообміну  енергією  й  розвинувся  моральний  світогляд  хліборобів.

Славлення  Коляди  –  це  віншування  оновленого  Сонячного  Кола  Ладу.  Сонячне  Коло  Ладу  й  Родове  Коло  мають  одну  енергетичну  основу  –    Світлу  Силу  Рода.  У  традиційному  морально-ясновідному  світогляді  українців  і  природно-космогонічній  міфології  Род  –  безособовий  тонкоенергетичний  життєзароджуючий  первінь,  безвічне  першоджерело  самозародження  й  саморозвитку  життєродної  Природи.

Ці  одвічні  природно-космогонічні  знання  стародавніх  українців-хліборобів  досі  являються  нам  у  традиційних  звичаєвих  обрядах  Сонячного  Кола.

У  ясновідну  давнину  колядники  вістували  оновлення  Сонячного  Кола:  «Ясен-Світ  народився!».  На  свято  духа  зимового  Сонця  Коляди  колядники  славили  первовічними  сонячними  славенями-колядками  поворот  Сонця  на  Весну,  на  Новоліття  та  прикликали  Лад,  Любов  і  Щастя  в  родину.  В  прадавніх  українських  колядках  збереглися  космогонічні  знання  наших  предків  про  самозародження  Світу  в  Космічних  Водах  довкола  Світового  Дерева  зі  світородних  першоелементів,  про  життєсійне  світило  Білого  Світу  –  Світле  Сонце,  про  Ясні  Зорі  й  Ясен  Місяць.  У  міфопоетичних  образах  української  космогонічної  міфології  являються  всі  природні  світородні  сутності:

Коли  не  було  з  нащада  Світа,
Тогди  не  було  Неба,  ні  Землі,
А  но  лем  було  Синєє  Море,
А  серед  Моря  Зелений  Явір.
На  Явороньку  три  Голубоньки,
Три  Голубоньки  радоньку  радять,
Радоньку  радять,  як  Світ  сновати:
–  Та  спустимеся  на  дно  до  Моря,
Та  дістанеме  Дрібного  Піску,
Дрібний  Пісочок  посієме  ми,
Там  нам  ся  стане  Чорна  Землиця.
Та  дістанеме  Золотий  Камінь,
Золотий  Камінь  посієме  ми,
Там  нам  ся  стане  Ясне  Небонько,
Ясне  Небонько,  Світле  Сонінько,
Світле  Сонінько,  Ясен  Місячик,
Ясен  Місячик,  Ясна  Зірниця,
Ясна  Зірниця,  Дрібні  Звіздочки.

 

Ходить,  походить  Місяць  по  Небу.
Кличе,  покличе  Зорю  до  себе:
–  Ходімо,  Зоре,  з  нами  гуляти,
З  нами  гуляти,  колядувати.
Ой  із-за  гори,  з-за  високої
Ой  іде-бреде  сам  Ясен  Місяць.
Гой  за  ним,  за  ним  Ясна  Зірниця,
Ясна  Зірниця,  його  сестриця…

 

–  Вимітайте  двори  новими  мітлами,
Печіть  паляниці  з  ярої  пшениці,
Застеляйте  столи  та  все  килимами,  –
Xай  посядуть  звані  довгождані  гості!
Радуйся.
А  що  першим  гостем  –  то  Краснеє  Сонце,
А  що  другим  гостем  –  то  Ясненький  Місяць,
А  що  третім  гостем  –  то  Дрібненький  Дощик.
Радуйся.
А  що  Сонце  мовить  –  людей  благословить,
То  ізрадується  й  дитятко  маленьке.
Радуйся.
А  що  Місяць  мовить  –  звіра  благословить,
То  заворушицця  й  звірятко  дрібненьке.
Радуйся.
А  що  Дощик  мовить  –  поля  благословить:
«Як  перейду  яром  –  польом-господарьом,
То  заколосицця  жито  і  пшениця,
Жито  і  пшениця  й  усяка  пашниця».
Радуйся.

 

Коляд-колядниця,  на  покуті  кутиця.
Прийшли  колядники,
Застали  господаря  з  челяддю  коло  стола:
Хай  звеличить  вас  Світле  Сонце!
І  осяють  ясні  Зорі!
Будьте  багаті  як  Земля!
Здорові  як  Вода!
Милі  як  Місяць!
Поздоровляємо  усіх  до  ста  літ!

У  дні  Сонцевороту
         В  зимовому  саду
         Відчинимо  ворота
         Й  зустрінем  Коляду.

Ген  в  гості  з  Колядою
       Колядники  ідуть
       І  Сонце  над  собою
       По  вулиці  несуть.      

І  всім  повідомляють
       Святкову  новину,
       Що  Сонце  повертає
       Сьогодні  на  весну.

Притрушує  пороша
         Колядників  сніжком,
         Рябка  і  міхоношу
         З  заплічним  рюкзаком.

Аж  ось  усім  загалом
           Вони  до  нас  ідуть
           І  заколядували
           В  зимовому  саду  –    

На  урожайне  літо
         Для  яблунь,  вишень,  слив,
         Щоб  сад  ряснів  од  цвіту,
         А  влітку  від  плодів.

Щоб  сад  цей  розвивали
           Піснями  солов’ї
           Й  ніколи  не  тікали
           Із  пасіки  рої.

Від  нашого  горіха
         Я  щедро  пригостив
         На  радість  і  на  втіху
         Усіх  колядників.
©  А.  Качан,  2021

У  ясновідну  давнину  колядували  в  пору  Зимового  Сонцестояння  напередодні  Сонцевороту

А  щедрували  в  ясновідну  давнину  напередодні  Весняного  рівнодення  –  в  Щедрий  вечір,  з  появою  на  Небі  Вечірньої  Зорі.  А  тепер  щедрують  узимку  напередодні  старого  Нового  року  (за  григоріанським  календарем  13  січня),  хоч    щедрувальники  й  далі  вістують  світло  Вечірньої  Зорі  та  під  знаменням  Сонця,  Місяця,  Зірок  бажають  гараздів  у  господі  й  Ладу  в  родинному  житті:

Там  за  садом  Зоря  сходить,
Щедрий  вечір,  добрий  вечір.
Щедрий  вечір,  Святий  вечір…
Прийшли  щедрувати  до  вашої  хати.
Щедрий  вечір,  добрий  вечір!
Тут  живе  господар,  багатства  володар.
Щедрий  вечір,  добрий  вечір!
А    його    багатство  –  золотії    руки.
Щедрий  вечір,  добрий  вечір!
А  його  потіха  –  хорошії  діти.
Щедрий  вечір,  добрий  вечір!

 

Ой  сивая  та  і  зозуленька.
Приспів:
Щедрий  вечір,  добрий  вечір,
Добрим  людям  на  здоров’я!
Усі  сади  та  і  облітала.
Приспів.
А  в  одному  та  і  не  бувала.
Приспів.
В  тому  саду  три  тереми.
Приспів.
Що  в  першому  –  Красне    Сонце.
Приспів.
А  в  другому  –  Ясен  Місяць.
Приспів.
А  в  третьому  –  Дрібні  Зірки.
Приспів.
Ясен  Місяць  –  сам  господар.
Приспів.
Красне  Сонце  –  жона  його.
Приспів.
Дрібні  Зірки  –  їхні  дітки.
Приспів.

 

Щедрувала  щедрівочка,
Прилетіла  ластівочка,
До  віконця  припадала,
Господарів  поздоровляла:
–  З  багатою  Кутею,
З  Щедрим  вечором!
Вас  шануєм,  вас  віншуєм
Щастям,  здоров’ям,  ще  й  віком  довгим.
Од  нині  на  літо  й  од  літа  повік!
В  городі  зело,  в  хаті  весело,
В  коморі  зерно,  у  дворі  мирно!
З  Щедрим  вечором  –  Святим  вечором!

 

Щедрик,  щедрик,  щедрівочка,  прилетіла  ластівочка,
Стала  собі  щебетати,  господаря  викликати:
–  Вийди,  вийди,  господарю,  подивися  на  кошару,
Там  овечки  покотились,  а  ягнички  народились!
В  тебе  товар  весь  хороший,  будеш  мати  мірку  грошей.
Хоча  гроші  –  то  полова,  в  тебе  жінка  чорноброва.
Щедрик,  щедрик,  щедрівочка,  прилетіла  ластівочка.

 Причини  популярності  «Щедрика»,  очевидно,  слід  шукати  в  первісній  інтонації  прадавньої  української  пісні-щедрівки,  яка  наповнена  глибинним  смислом  і  апелює  до  смислового  коду,  архетипних  глибин  нашої  історичної  пам’яті,  що  їх  люди  сприймають  і  переживають  на  рівні  емоцій
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nmSdYUYNoqs[/youtube]
https://ukrsvit1.com.ua/hospodarstvo/tradytsiia-ahrokultury/14512.html
http://litopys.org.ua/popovych/narys03.htm
https://porokhivnytsya.com.ua/tag/schedryk/
https://pokon.kiev.ua/kolodar/rizdvo-bozhicha-kolyada
https://espreso.tv/mifologichna-osnova-rizdva-shcho-khovaetsya-v-arkhaichnikh-kolyadkakh
https://pokon.kiev.ua/kolodar
https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/28712/file.pdf
https://dovidka.biz.ua/slov-yanski-mify-chytaty/
https://bizz.monolith.in.ua/uk/articles/slovjanski-bogy-soncju-i-vognju


Бог  Коляда  дарувальник  першого  слов'янського  календаря

Бог  Коляда  миротворець  і  трудівник.  Завдяки  його  дивовижному  впливу  на  слов'янську  культуру  з'явився  перший  самобутній  календар.  Запропоноване  ним  літочислення  було  найточнішим  у  наших  широтах.  Згадується  слов'янський  бог  Коляда  як  покровитель  землеробства.  Але  якщо  розглядати  його  вплив  ширше,  стає  зрозуміло,  що  сіяв  він  не  тільки  жито,  а  й  мир  у  душі  народів-побратимів.
Етимологія  імені  Коляди

Бог  Коляда  у  своєму  імені  несе  ключ  до  розгадки  його  призначення.  Основний  корінь  «коло»  в  старослов'янській  мав  два  значення:

       сонцеворот;
       рух,  кругообіг  річного  циклу.

Своїм  ім'ям  слов'янський  бог  Коляда  повністю  виправдовує  відомості,  що  дійшли  до  сучасників,  про  становище  і  значення  в  житті  наших  предків.  У  сербській  мові  Коледа  і  Колодій  імена,  які  трактуються  як  «річний  оборот»  або  «календар».  Саме  це  підтверджує  інформацію  про  роль  бога  у  створенні  календаря  слов'ян.
Атрибутика  божества

За  уривками  описів,  що  дійшли  до  нас,  бог  Коляда  уявлявся  нашим  пращурам  молодим  у  самому  розквіті  сил  рум'яним  молодиком.  У  нього  було  світле  волосся  і  ясні  очі.  В  одязі  Коляди  присутня  обов'язкова  атрибутика:

       книга;
       посох  із  кілком  у  навершиї;
       ключ;
       ківш.

У  кожного  предмета  є  своє  трактування.  Книга  пряме  відсилання  до  творення  календаря.  Посох  із  кілком  відображає  роль  Коляди  у  створенні  руху  циклу  часів.  Воно  ж  відображає  його  солярну  природу,  асоціюється  із  сонячним  світлом.

Ключ  показує,  що  слов'янський  бог  Коляда  відмикає  небеса  для  нового  життєвого  витка.  У  ковші  його  жива  вода,  що  відроджує  землю  від  зимової  сплячки.  Нерідко  його  кумири  зображували  Коляду  з  мечем  у  руках.  Це  підтверджує  зарахування  божеча  до  миротворців,  що  оберігали  мирне  існування  Яви.
Становище  в  пантеоні

У  слов'янському  пантеоні  бог  Коляда  є  сином  Даждьбога,  онуком  Рода.  Коляда  персоніфікується  як  мале  сонце,  Сонце-Немовля.  Саме  тому  на  більшості  кумирів  його  вирізали  з  короткою  бородою  або  без  неї.  Він  молоде  сонце,  що  з'являється  в  перші  дні  нового  циклу.

Таке  уявлення  сформувалося  в  наших  пращурів,  оскільки  сонце  в  день  зимового  перелому  практично  не  видно  на  небосхилі.  Воно  не  дарує  тепла,  але  після  нього  сонячний  день  додається.  Як  онук  Роду  Коляда  несе  людям  Світовий  закон.  У  його  творінні  -  календарі,  укладений  сам  сенс  руху  й  оновлення  життя.
Роль  божества  в  житті  слов'ян

Бог  Коляда  посідав  почесне  місце  серед  божеств  родючості.  Йому  віддавали  почесті,  як  дарувальнику  нового  врожаю.  Крім  цього,  простежується  глобальна  ідея  «сіяча»  як  дарувальника  не  тільки  земних  благ,  а  й  мудрості.

Згідно  з  переказами  слов'янський  бог  Коляда  зібрав  найзнатніших  орачів  з  кожного  слов'янського  народу  і  навчив  їх  багатьом  премудростям  землеробства.  Крім  цього  він  дав  їм  основи  Світового  закону  і  наказав  мирно  співіснувати.

Таким  чином,  засіваючи  зерна  знання  Коляда  усував  ворожнечу  і  непорозуміння.  Його  просвітницький  внесок  глибоко  вкоренився  в  душах  наших  предків.
Дар  календаря

Особливістю  календаря,  який  дарував  бог  Коляда  була  менша  кількість  місяців  і  сезонів.  У  старому  календарі  було  лише  9  місяців,  вони  були  розподілені  між  весною,  осінню  та  зимою.  Такий  поділ  був  обґрунтований  тривалим  періодом  холодів,  тривалою  осінню.

Літо  було  повним  річним  колом.  У  сучасних  рамках  григоріанського  літочислення  кожен  сезон  розбивається  на  ранній  і  пізній  період  із  коротким  серединним  проміжком.  Особливості  клімату,  що  панував  у  середній  смузі  Київської  Русі,  накладали  свої  корективи.  Весна  зміщувалася  в  область  літніх  днів.  Таким  чином,  слов'янський  бог  Коляда  орієнтував  своє  обчислення  за  реаліями  наших  широт.
Зв'язок  Коляди  із  землеробством

Бог  Коляда  нерозривно  пов'язаний  із  землеробством.  Завдяки  його  народженню  зимові  холоднечі  йдуть  на  спад.  Дарований  йому  від  народження  дідом  унікальний  предмет  -  ківш  із  живою  водою,  дає  змогу  пробудити  землю.
Згідно  з  переказами  слов'янський  бог  Коляда  зібрав  найзнатніших  орачів  з  кожного  слов'янського  народу  і  навчив  їх  багатьом  премудростям  землеробства.  Крім  цього  він  дав  їм  основи  Світового  закону  і  наказав  мирно  співіснувати.

Таким  чином,  засіваючи  зерна  знання  Коляда  усував  ворожнечу  і  непорозуміння.  Його  просвітницький  внесок  глибоко  вкоренився  в  душах  наших  предків.
Дар  календаря

Особливістю  календаря,  який  дарував  бог  Коляда  була  менша  кількість  місяців  і  сезонів.  У  старому  календарі  було  лише  9  місяців,  вони  були  розподілені  між  весною,  осінню  та  зимою.  Такий  поділ  був  обґрунтований  тривалим  періодом  холодів,  тривалою  осінню.

Літо  було  повним  річним  колом.  У  сучасних  рамках  григоріанського  літочислення  кожен  сезон  розбивається  на  ранній  і  пізній  період  із  коротким  серединним  проміжком.  Особливості  клімату,  що  панував  у  середній  смузі  Київської  Русі,  накладали  свої  корективи.  Весна  зміщувалася  в  область  літніх  днів.  Таким  чином,  слов'янський  бог  Коляда  орієнтував  своє  обчислення  за  реаліями  наших  широт.
Зв'язок  Коляди  із  землеробством

Бог  Коляда  нерозривно  пов'язаний  із  землеробством.  Завдяки  його  народженню  зимові  холоднечі  йдуть  на  спад.  Дарований  йому  від  народження  дідом  унікальний  предмет  -  ківш  із  живою  водою,  дає  змогу  пробудити  землю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2024

Не дозволим?

-"Козачки",  "козачки"...
-Куди,  куди?
Країну  нашу  завели...

Від  лайнера  "Мрія"
Осколки  ж  безнадії.

Повітряні  кораблі  напоготові,
Команди  ждуть,
Журавлі  ці  упорхнуть.

-Куди,  куди?
-Курли,  крли.
-А  ми?
-А  ми?

-Куди  народ  ви  завели?
-Хто?
-Хто?
-Довів  народ  наш  до  війни?

-Хто  винен,  хто  розпалив?
Лайнер  цей  ще  не  відплив.

Як  було,  так  більш  не  буде.
-Не  дозволим!
Кажуть  тут  люди.

Та  не  вірю  я  чомусь.
Журавлі  ці  упорхнуть.
Попелища  і  пожари.
Сунуть  знову
Хмари,
     хмари.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2024

Смак насолоди

Соковиті  плоди,  що  пристрасть  лише  ростить,
Зачаровуючи  колише  вологий  очерет.
Знову  щирий  я  в  пристрасті  своїй,
Соковиті  груди,  як  зрілий  плід,

Мій  погляд  там,  блукаючи,  знімає  покрив.
Вибух  у  потоці,  знову  бурхливо  кінчаю,  
Не  знаючи  меж  радість  смакую.

Усе  так  ритмічно  в  лоні  кохання,
Криві  посмішки  і  здригання  твої.
Криві  посмішки  на  тлі  Місяця.

Тіло  все  зводить  в  екстазі  світанку.
Ти  в  мені,  ти  зі  мною,
В  обіймах  пристрасті  ворсинки  як  рій,
Стискаю  коліна  -  ти  тільки  мій.

Судоми  зводять,  смак  насолоди,
Ноги  стискаю,  moнтує  мрія:
-Злиття  душ  в  екстазі  вогню.

У  серці  вирує  космічна  мить,
Як  же  ти  солодко  в  лоно  проник.
І  в  цьому  хороводі  болю  і  пристрастей,
Переплітаються  серця  в  крику  блаженства.


[b][b]Это  не  вырок,  это  судьба[/b][/b]

Это  не  вырок,  это  судьба.
Мать,  моя  мать  ...  меня  родила.
Я  -Украинка!
Этим  горжусь!

Гордо  из  гор  всем  вам  улыбнусь.
Бендера  отец,  мать  -  Украина!
Если  нужна  -  то  это  причина.

По  клубу  поэтов
Словно  по  рынку..
С  утра  пробегусь,
В  куплеты  оденусь.

Вам  с  гор  улыбнусь,
В  горах  я  разденусь,
Там  й  наряжусь,
Зимой  -  буду  елью!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2024

Відчуваєш міць виття?

Соковиті  плоди,  що  пристрасть  лише  ростить,
Зачаровуючи  колише  вологий  очерет.
Знову  щира  я  в  пристрасті  своїй,
Соковиті  груди,  як  зрілий  плід,


Мій  погляд  там,  блукаючи,  знімає  покрив.
Вибух  у  потоці,  знову  бурхливо  кінчаю,  
Не  знаючи  меж  радість  смакую.

 
Відчуваєш  міць,  Лютий?
Виття  ..
 Взявши  -  віддай  віддай  сповна
 Луна  
О  да!

Тобі  скажу,  мій  любий:
 -Ти  на  колінах  поруч  стій!
 -Зі  мною  пізнай  увесь  кайфовий  біль.  
Тобі  скажу,  мій  любий:
 -Тут  розділи  зі  мною  біль!
 -По  краплині  біль  пронзає  кров.  


   -Кричи  і  стій!
 -Кричи...
                   співай!

 -Як  вовк  із  Місяцем,  співай  про  кохання,  
                             співай  про  кохання.



 Відчуваєш  міць,  
Лютий...
 виття  ....
Взявши  -  віддай,  
віддай  сповна

 Луна  ..

-Не  мить,  не  година,
 А  до  ранку,  тоді  й  зійде  любові  зоря.
 -Мою  косу  ти  намотай,  стій  до  ранку,  не  відлітай!
Не  відлітай!


Відчуваєш  міць  ?
   -Пізнай  же  біль!
 -Будь  тут,  зі  мною.
 -Кохаю  тебе,  мій  любий!
 Вітри  можуть  змінюватися,  але  любов  любов  любов  залишається  
Крізь  усі  радощі  і  всі  болі  
Ми  завжди  горимо  в  коханні,  ми  завжди  були  коханням  
І  залишимося  любов'ю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2024

В разрез

Кому  куда,
А  мне  в  разрез..
Туда,  туда  -
Где  мир  чудес.

От  круга  до  круга
По  радуги  кругу.
Тако  бысь,  тако  есь,
Тако  будет.

Все    есть,  давно.
Все  там  -  где  глубже.
Туда  в  разрез,
Туда,  по  глубже.

Там  вход,
Там  свет.
Свет  пробуждения.
Там  было  й  будет  восхождение.

Там  радость,  смех
И  наслаждение.
Тщеславия  бездна  материальна,

Но  выход  там  же
Где  и  вход..
В  разрез  любви,
Там  вход  в  проход.

Искоренив  в  миру  страдание
Улыбкой  радости  земной,
Идем  со  мной,  идем  со  мной.

К  черту  весь  мир,
Горячий  чай
И  в  сердце,  в  Рай.
Небытие  прощай,  прощай.


[b]Дорогой[/b]

Тебе  скажу,  мой  дорогой:
-Ты  на  коленках  рядом  стой!
-Со  мной  познай  всю  кайфа  боль.

Тебе  скажу,  мой  дорогой:
-Тут  раздели  со  мною  боль!
-По  капле  боль  пронзит  тут  кровь.

-Кричи  и  стой!
-Кричи  и  пой!
-Как  волк  с  Луной,
   пой  о  любви,  пой  про  любовь.

-Не  миг,  не  час,
А  до  утра,
тогда  й  взойдет  любви  заря.

-Мою  косу  ты  намотай,
стой  до  утра,  не  улетай!

-Познай  же  боль!
-Будь  тут,  со  мной.
-Люблю  тебя,  мой  дорогой!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2024

Электричество в воздухе…

Почувствуй  магию  света
 Таки  есть  электричество  в  воздухе,
 Мы  влюблены.
Ничто  не  может  сравниться  с  этим.


Звездный  хор  раздается  ночью,
Небо  опускается  снегом  на  землю.
Освещенные  луной  тела  
Сближаются  в  сиянии  сумерек.

Почувствуй  магию  Охов.
 Такое  электричество  в  воздухе.
 Мы  влюблены.
Ничто  не  может  сравниться  с  этим.

Сердца  бьются  быстрее,
 Руки  переплетаются,
Страсть  пылает  все  ярче,
 Оставляя  все  позади.

 Почувствуй  магию  Ох-ох-ох  
Да,  электричество  в  воздухе!
 Мы  влюблены,  мы  вместе.
Ничто  не  может  сравниться  с  этим.

 Глаза  сияют.
 Зачарованные  тела  лунное  сияние  
Ведет  сквозь  моменты  ощущения
Вне  пространства  и  времени  
Только  ты  и  я

Небесное  столкновение  
Ох-ох-ох
О-о-о-о-ох
О-о-о-о-ох
Два  мира  объединились
Любовь  пылает  в  сумерках  ночи  
Ох
Почувствуй  магию  ночи
Ох
Да

 Электричество  в  воздухе...
 Мы  влюблены..
Мы  вместе.

Небо  встречается  с  землей,
Звезды  освещают  зрелище,  
их  тела  -  поле  битвы  в  сиянии  сумерек.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2024

Магія ночі

Відчуй  магію  зір
 Таки  є  електрика  в  повітрі,
 Ми  закохані  .
Ніщо  не  може  зрівнятися    з  цим.


Зоряний  хор  лунає  вночі,
Небо  опускається    сніжно  на  землею  .
Освітлені  місяцем  тіла  
Зближуються  в  сяйві  сутінків.

Відчуй  магію  Охів.
 Таки  електрика  в  повітрі.
 Ми  закохані  .
Ніщо  не  може  зрівнятися    з  цим.

Серця  б'ються  швидше,
 Руки  переплітаються,
Пристрасть  палає  все  яскравіше,
 Залишаючи  все  позаду.

 Відчуй  магію  Ох-ох-ох  
Так,  електрика  в  повітрі!
 Ми  закохані,  ми  разом  .
Ніщо  не  може  зрівнятися  з  цим.

 Очі  сяють.
 Зачаровані  тіла  місячне  сяйво  
Веде  крізь  моменти  відчуття
Поза  простором  і  часом  
Лише  ти  і  я

Небесне  зіткнення  
Ох-ох-ох
О-о-о-ох
Два  світи  об'єдналися
Любов  палає  в  темряві  ночі  
Ох
Відчуй  магію  ночі
Ох
Так
Так
 Електрика  в  повітрі…
 Ми  закохані  ..
Ми  разом  .

Небо  зустрічається  з  землею,
Зорі  освітлюють  дійство,  
їхні  тіла  -  поле  битви  в  сяйві  сутінків.

Відчуй  магію  ночі
Ох
Так
Так
 Електрика  в  повітрі…
 Ми  закохані  ..
Ми  разом  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2024

На войне как на войне. Милый мой, иди ко мне.

[quote]«Истинная  победа  достигается  без  сражения»[/quote]

[quote]Одержать  сто  побед  в  ста  битвах  —  это  не  вершина  воинского  искусства.  Повергнуть  врага  без  сражения  —  вот  вершина[/quote]

Фронт  так  близко..
Дышит  в  спину..
Я  пошире  щель  раздвину.

Все  в  порядке.
Калибр  огромный.
И    у  ушка
Голос  томный..

Он  глаза  мне  завязал
И  меня  без  боя  взял.
Забивал  снаряд  потуже.
И  входил  в  меня  по  глубже.

Киска  с  ним  лишь  развлекалась,
Я  совсем  не  сопротивлялась.
Холостой  опять  й  опять.
Милый,  хватит  сачковать.

Не  репит  уже  й  кровать.
Мне  придется  воевать,
Свой  вибратор  доставать.



***
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pVqlng22ZXE[/youtube]

ЧЕРНАЯ  МАГИЯ  создаётся  на  основе  заклинаний  (  повторений  )  состоящих  из  негативных  темных  слов  мыслей  и  эмоций  /  Учитесь  создавать  СВОЮ  ПОЗИТИВНУЮ  магию  из  СВОИХ  светлых  ПОЗИТИВНЫХ  слов  мыслей  эмоций/  Слова  мысли  эмоции  людей  МАТЕРИАЛЬНЫ  так  же  как  стол  стул  и  др  предметы  и  обладают  ТВОРЯЩЕЙ  ЭНЕРГИЕЙ  Слова  мысли  эмоции  людей  СОЗДАЮТ  ПРОГРАММЫ  судеб  людей  и  планеты  Чем  БОЛЬШЕЕ  КОЛИЧЕСТВО  людей  говорят  и  мыслят  ПОХОЖЕ  тем  быстрее  произойдет  сказанное  и  помысленное  Поработители  знают  о  творящей  способности  наших  слов  мыслей  эмоций  Именно  поэтому  они  ЗАРАНЕЕ  ОПОВЕЩАЮТ  народы  о  своих  темных  планах  Слушатели  их  планы  усваивают  как  неизбежное  не  зная  как  их  изменить  как  им  противостоять  /  Мыслить  о  будущем  значит  жить  в  нем  в  следующем  воплощении  а  возможно  и  в  настоящем  воплощении  Это  зависит  от  количества  душевной  энергии  вложенной  в  сказанное  и  помысленное  человеком  или  группой  людей  единомышленников  /Каждая  мысль  человека  в  настоящем  воплощении  ПРЕДОПРЕДЕЛЯЕТ  его  судьбу  его  предназначение  в  его  следующем  воплощении  /  Как  сознательно  создавать  свою  ПОЗИТИВНУЮ  судьбу  ?  См  комментарий  ПОД  роликом  :  Настройка  Ваших  внутренних  приемников  Счастливое  сейчас  ведёт  к  счастливому  потом  /  См  ролик  :  Вы  получаете  именно  то  о  чём  думаете  /  См  ролик  :  Закон  притяжения  самый  могущественный  /  Поработители  ОЧЕНЬ  БОЯТСЯ  нашего  сознательного  ПОЗИТИВНОГО  мыслетворения  Ведь  тогда  мы  сами  станем  создавать  свою  ПОЗИТИВНУЮ  судьбу  и  судьбу  планеты  /  Почему  у  людей  разные  судьбы  ?  Сейчас  каждый  из  нас  проживает  программу  судьбы  созданную  ЭНЕРГИЯМИ  наших  слов  мыслей  эмоций  из  прошлого  воплощения  Слова  мысли  эмоции  людей  есть  ЭНЕРГОСЕМЕНА  /  Вибрационные  волны  идущие  от  слов  мыслей  эмоций  людей  несут  в  себе  ГОТОВЫЕ  МЫСЛЕОБРАЗЫ  несут  в  пространство  -  СУТЬ  ЗАДАЧИ  -  сказанного  и  помысленного  Там  в  пространстве  они  создают  временные  линии  (  энергокарманы)  где  будут  набирать  энергосилу  чтобы  набрав  энергосилу  вернуться  к  Земле  в  виде  голографического  фильма  состоящего  из  мыслеобразов  для  своего  ПРОЯВЛЕНИЯ  Они  направят  волю  людей  и  обстоятельства  к  определенным  конкретным  действиям  и  произведут  события  заложенные  в  них  по  смыслу  в  судьбах  тех  кто  их  породил  /  Ежедневно  отправляя  в  пространство  свои  КРАТКИЕ  ПОЗИТИВНЫЕ  программы  Вы  начнёте  активировать  своё  Световое  тело  (  нервные  центры  (  и  объединяться  со  своими  Высшими  энергетическими  частями  самих  себя  находящихся  как  внутри  Вас  самих  так  и  в  пространстве  /  Процесс  может  быть  некамфортным  иногда  болезненным  а  иногда  очень  болезненным  т.к.  в  Ваши  тела  начнут  входить  энергии  Воз...ия  от  Ваших  Высших  Энергоаспектов  (  Высших  Я  )  Эти  энергии  в  Ваших  телах  будут  расплавлять  астральные  энергоимпланты  чипы  подселенцев  и  др  технологии  ИИ  несущие  чрезвычайно  негативные  программы  для  Ваших  судеб  /  Для  смягчения  БОЛЕЗНЕННЫХ  симптомов  Воз...ия  ОБЕЗБАЛИВАЙТЕ  лоб  виски  затылок  макушку  головы  и  др  части  тела  мазью  Капсикам  Снимайте  мазь  с  лица  и  шеи  подсолнечным  маслом  /  Если  есть  угроза  электромагнитного  возгорания  какого  либо  нервного  центра  (  невыносимой  боли  )  КАК  ИСКЛЮЧЕНИЕ  ИЗ  ПРАВИЛ  съешьте  немного  мяса  и  попейте  молока  Они  всю  мощь  энергии  из  нервного  центра  перенаправят  на  себя  и  боль  пройдет  НЕ  бойтесь  съесть  мясо  высоковибрирующие  энергии  легко  удалят  последствия  съеденного  мяса  из  Вашего  тела  /  Более  ПОЛНЫЙ  ПЕРЕЧЕНЬ  симптомов  Воз...ия  см  в  ролике  :  Внутренние  вибрации  тела  и  симптомы  Кундалини  Воз  ...ия  /  См  ролик  :  Глобальная  мутация  человечества  Академик  Миронова  Валентина  Юрьевна/  См  ролик  :  Планета  тюрьма  Лиза  Р  Ченнелинг  /  См  канал  Геннадий  Ваке:  Пробуждение  /  С  приходом  в  нашу  Вселенную  ПОЗИТИВНЫХ  РАСС  из  Свободных  миров  ситуация  стала  кардинально  ПОЗИТИВНО  меняться  Начались  чистки  миров  нашей  Солнечной  системы  /  Началась  чистка  Астрала  от  существ  и  технологий  ИИ  Идёт  удаление  адовых  миров  Созданы  БЕЗОПАСНЫЕ  коридоры  для  ослабленных  душ  и  душ  после  уколизации/  Скоро  эти  события  ПОЗИТИВНО  отразятся  и  на  Земле/  Как  избавиться  ОТ  манипулирования  низкими  частотами  ИИ  и  ВЫЙТИ  за  пределы  низких  энергочастот  Земли  ?  См  комментарий  ПОД  роликом  :  Ричард  Доти  Военные  учёные  выяснили  что...  (  канал  Заметки  Странника  )  /  О  силе  слов  мыслей  эмоций  людей  см  ролик  :  Работает  на  1000%  Гениальный  Философ  Елена  Рерих  Как  управлять  своей  жизнью  и  мыслями  (  канал  Мудрость  жизни  )  .
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0Q5AvLsJ3Lo[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2024

Мир в огне.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kkuVrWYRKXg[/youtube]

История  которой  не  было.
Мир  лжи  в  котором  мы  живем.
СМИ  всегда  вещало  всё.

Всё,  что  угодно.
Заказ  -  картина.
А  Гоголь  где  й  за  что  писал?

Иудой  был?
Иудой  стал?
Кто  во  что  гаразд  ваяли.

Тексты  лести  лишь  писали.
Ну,  а  новый  ново  дел?
Лишь  маразм  и  бес  предел.

Сплошная  ложь.
Маразм  ума.
Всё  выжжено  давно  до  тла.

Холуи  служат  подлецам.
Романтика  и  нету  драм.
Оды  царям.

https://www.youtube.com/watch?v=D9xwwV23928&list=OLAK5uy_kpquxBzmJARC5pfR6rjyj8k95D3RIsV4Y

А  царь  то  голый!
Народ  -  голодный!
Духовность  нынче  не  в  цене,
Вновь  мир  в  огне,
Вновь  мир  в  огне!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2024

Пациен не должен размышлять

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p83qOA-cdNk[/youtube]
https://dzen.ru/a/XqbgsgHXVW9C6YXk
Психология  толпы  -
в  стаде  мы!
-Стадо  мы?
Ставим  правильный  вопрос
 и  по  пачке  папирос.
-Кто  за?
-Ура!
-Ура!
-Слава  СС?!
-На  крест!
-На  крест!
-Слава  КПСС?
-Ес!
-Ес!
Чернобыль,  диверсия,
трибуна,  члены  ЦК
и  толпа:
-Ура!
-Ура!
В  тоненьких  юбочках,
в  белых  футболочках..
Толпа.
Воспоминания..
Слеза.
-Ура!
Назад  в  СССР?
-Расстрел!
Великие  злодеяния.
Без  наказания.
Жестокость.
Сарказм.
Осужденные.
Ад.
Чудовища  пишут  историю.
Теоретическая  доброта.
Обида.
Война.
Кучка  подлецов.
Ад  для  глупцов.
Молчаливое  согласие.
Внутри  ж  разногласие.
Стадный  инстинкт.
Лицо  в  толпе.
Быть  войне.
Быть  войне.
Без  сопротивления  -
Умов  порабощение.
Не  будет  прощения.
Полное  истребление.
Гиганты  и  те  пали.
Пески  да  курганы.
Знания  в  огне.
В  толпе  мы,
толпа  -  мы.
В  огне  мы.
-  А  гиены?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2024

А може все ж таки навпаки?

[quote]Слід  не  знищувати,  а  вивчати  їх  мову  і  писати  на  ній  такі  пісні,  які  б  вони  співали,  щоб  знали  хто  ми  і  хто  є  вони[/quote]

Богатырь  небесный,  воин  величавый,
Дитя  Земли  и  Солнца.
Руки  с  неба  протягивает,
Дитя  Земли  и  Солнца.
Духовностью  человечество  всё  заряжает.


Жёлтое  как  солнце
Голубое  как  небо
Желто-голубое  знамя  реет  
на  небе

Жёлтое  как  солнце
Голубое  как  небо
Желто-голубое  знамя  реет  
на  небе

 
Огонь  и  вода  -  стихии  бытия.
В  стяге  и  в  жизни,  в  небесах
И  в  бытии  цвет  желтый  с  духом
Свободно,  всепроникающе  переходит

К  голубой  Земле,  не  кажется  это  мне.
В  волне  света  нас  объединяет,  Земля  радость
Внеземную  в  этот  миг  вдыхает,  дышим  ею  также  мы.
В  каждом  прикосновении,  в  каждом  шаге,

Гунна  небесная,  жизнь  пронизывает  вселенную,


С  небом  сплетает  космический  поток,
Из  года  в  год  дитя  Солнца  и  Неба  прижимает  Землю.


Богатырь  небесный,  воин  величавый,
Дитя  Земли  и  Солнца.
Руки  с  неба  протягивает,
Дитя  Земли  и  Солнца.
Духовностью  человечество  всё  заряжает.



Жёлтое  как  солнце
Голубое  как  небо
Желто-голубое  знамя  реет  
на  небе

Жёлтое  как  солнце
Голубое  как  небо
Желто-голубое  знамя  реет  
на  небе


Огонь  и  вода  -  стихии  бытия.
В  стяге  и  в  жизни,  в  небесах
И  в  бытии  цвет  желтый  с  духом
Свободно,  всепроникающие  переходит

К  голубой  Земле,  не  кажется  это  мне.
В  волне  света  нас  объединяет,  Земля  радость
Внеземную  в  этот  миг  вдыхает,  дышим  ею  также  мы.
В  каждом  прикосновении,  в  каждом  шаге,

Гунна  небесная,  жизнь  пронизывает  вселенную,


С  небом  сплетает  космический  поток,
Из  года  в  год  дитя  Солнца  и  Неба  прижимает  Землю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2024

Сліпі сліпих ведуть.

На  майдан!
На  майдан!

Стадом  на  храм!

Віруючі?
-Ні.
-Проплачені
й  сліпі.



*  Вірш  про  те  як  сліпі  сліпих  у  каганат  ведуть,  релігійні  війни  під  час  війни  розпалюють.  У  ті  храми  молитись  вони  ходили?  Підуть?
Золотого  тільця  у  храми  ж  несуть,  марення  багатств  туди  їх  ведуть.  Щоб  сказати,  що  я  за  старих  та  ні,  вони  теж  були  ж  такі.  Вчителі  і  священники  знищували  надбання  допотопної  цивілізації,  літаратурні  та  культурні  цінності  наших  предків.  А  в  наш  час  це  знову  повторюється?  Славянська  мова  ворог!
Цікаво  кому?  Якщо  батюшка  за  власні  кошти  храм  утримував  та  на  кошти  прихожан  своїх  його  зводив,  його  син  воює  за  ЗСУ,  то  хто  дає  і  кому  право  його  виганяти  з  божого  дому.  Ідеологія  насилля  та  війни?  Може  латиницею  почнемо  писати  ще?  Як  достає  це  мракобісся.
А  повернути  літери  в  абетку,  які  більшовик  Луначарський  та  попи  в  нас  вкрали  на  думку  нікому  не  спадало  чи  за  це  не  проплатили?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2024

Стяг всепереможного життя.

Жовтий  як  солнце
Блакитний    як  небо
Жовто-блакитний  стяг  наш  у  небі.

Богатир  небесний,  воїн  величний,
Дитя  Землі,  Сонця
Руки  з  неба  простягає,
Духовністю  людство  він  заряджає.

Вогонь  і  вода  -  стихії  буття.
В  стязі  й  в  житті,  в  небесах
І  в  бутті  колір  жовтий  з  духом
Вільно,  всепроникно  переходить

До  блакитної  Землі,  не  здається  це  мені.
В  хвилі  світла  нас  єднає,  Земля  радість
Цю  вдихає,  дихаємо  нею  й  ми.
В  кожному  доторку,  в  кожному  кроці,

Гунна  небесна,  життя,  пронизує  всесвіт,
З  небом  сплітає  космічний  потік,
З  року  в  рік  дитя  Сонця  і  Неба  пригортає  Землю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2024

Життя народжується з любові і турботи.

Золоті  промені  лунають  в  пісні
 Кольори  спалахують  в  стязі,  
Життя  народжується  з  любові  і  турботи.



Прапор  тріпоче  на  вітрі
Лунають  як  грім  на  просторі  звуки  горну
 Сходить  сонце,  що  бавиться  з  ніччю.  
Земля  прокидається  з  глибокого  темного  сну
 


Золоті  промені  лунають  в  пісні
 Кольори  спалахують  в  стязі,  
Життя  народжується  з  любові  і  турботи.



Дитя    пробуджується.  
Небо  огортає  його  теплими  обіймами.
 Освітлюючи  обличчя  молодого  Сонця.  
Коріння  росте  глибоко,  живлячись  сяйвом  
З  висот,  де  течуть  надії.  



 Золоте  проміння  лунає  пташиним  співом.  
Кольори  спалахують  там,  де  жили  мрії.  
Рука  об  руку  з  землею  і  повітрям
 Життя  народжується  з  любові  і  турботи.


Золоті  промені  лунають  в  пісні
 Кольори  спалахують  в  стязі,  
Життя  народжується  з  любові  і  турботи.


   Гори  схиляються  в  поклоні  перед  ранковим  світлом  
Океани  переливаються
 Серця  відлітають  
З  небес  радість  кличе  нас  усіх
Золоті  промені  лунають  в  пісні
 Кольори  спалахують  в  стязі,  
Життя  народжується  з  любові  і  турботи.

Тримайся  міцно,  ніколи  не  відпускаймо,  
не  опускаймо  осяяні  Сонцем  руки.
ніколи  не  упускаймо  Життя  .
Це  ріка,  їй  вічно  текти  .

Вітри  можуть  змінюватися,  але  любов  залишається
 Крізь  радощі  і  всі  болі
Крізь  радощі  і  всі  болі

Золоті  промені  лунають  в  пісні
 Кольори  спалахують  в  стязі,  
Життя  народжується  з  любові  і  турботи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2024

Дрібниці не відіграють важливої ролі.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4NbBQYkGvSo[/youtube]
https://www.prapor.info/minings

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ajvz92CvPPc[/youtube]
http://www.golos.com.ua/article/72641

Дрібниці  вирішують  усе.  Прапор  країни  -  це  не  дрібниця,  це  символ.  Прапор  України  потрібно  перевернути.  Кожен  знає,  що  наш  прапор  «жовто-блакитний»,  тобто  жовтий  має  бути  вгорі,  як  сонце  на  небі.

Одна  китаянка  попереджала  президента  Кравчука,  що  синьо-жовтий  прапор  означає  «розруху»,  і  якщо  його  не  перевернути,  то  станеться  біда.  24  роки  народ  вперто  не  хотів  вірити,  і  країна  котилася  в  прірву.  А  люди  все  говорили:  «Це  не  має  значення».

Має!  Саме  під  таким  прапором,  як  зараз,  Україна  втратила  свою  незалежність  1920  року,  хоча  ще  1917  року  в  нас  був  правильний  прапор.  За  гетьмана  Скоропадського  його  перевернули,  і  ми  надовго  втратили  державу  -  через  суперечки  та  зраду  керівництва  Українську  Народну  Республіку  було  потоплено  в  крові  ордами  Червоної  Армії.

Може,  вже  настав  час  повернути  первісний  жовто-блакитний  прапор?  За  давньою  східною  мудрістю,  жовто-блакитний  прапор  символізує  розквіт,  а  нинішній  (синьо-жовтий)  -  занепад.  Що  ми  і  бачимо:  вже  25-й  рік  кругом  розруха.

Може,  вже  настав  час  повернути  первісний  жовто-блакитний  прапор?
Екс-комуністи-нардепи  не  випадково  в  1991  році  прийняли  неправильний  прапор,  символ  Руїни  -  так  їм  зручніше  грабувати  народ.  А  самі  олігархи,  до  речі,  в  побуті  часто  використовують  правильне  жовто-блакитне,  розуміючи,  що  саме  таке  поєднання  приносить  Перемогу.

​САКРАЛЬНЕ  ЗНАЧЕННЯ

Насправді  барви  нашого  прапора  з  давніх-давен  символізують  дві  головні  стихії  природи  і  людського  буття  –  вогонь  (жовтий  колір)  і  воду  (синій).  Логічно  припустити,  що  лише  сполучення  «жовтий  –  згори,  синій  –  знизу»  відображає  вічну  симетрію  –  божественну  гармонію  цих  стихій.  Інакше  ж,  якщо  розмістити  їх  навпаки,  це  означатиме  порушення  світоладу,  катастрофу,  за  якої  вода  гасить  вогонь...

 

(  Дуже  сімволічно  саме  зараз  на  вулиці  Грушевського  бачили  протистояння  вогня  й  води  )

 

Саме  таку,  золото-блакитну  символіку  і  принесли  колись  трипольцы  за  часів  грандіозного  переселення  народів  з  Північного  Причорномор'я  за  три  тисячоліття  до  н.  э.,  зокрема  і  в  Індію,  де  вона  збереглася  до  наших  днів  в  первинному  виді.  Ця  країна  буквально  уся  прикрашена  таким  поєднання  кольорів.  Але  там  ви  ніде  не  побачите,  щоб  синіше  домінувало  над  жовтим.  Тому  пропонуємо  ознайомитися  з  кваліфікованим  дослідженням  цієї  теми,  чиє  резюме  однозначно-вичерпно  відповідає  на  питання,  яким  бути  Державному  прапору  України  -  синьо-жовтим  або  ж  жовто-синім.

Одного  разу  ще  на  початку  1992  року  китайська  художниця  Мао  Мао  попросила  на  одному  мистецькому  заході  тодішнього  Президента  України  Леоніда  Кравчука  зробити  все  від  нього  залежне,  щоб  в  тільки  виниклій  самостійній  Україні  передусім  змінили  розміщення  кольорів  на  головному  державному  символі  -  синьо-жовтому  прапорі.  Мовляв,  якщо  він  і  далі  залишатиметься  таким  же,  то  під  цим  поєднанням  кольорів  країну  чекає  неминуча  деградація,  зрада,  занепад  і,  нарешті,  крах.  Адже  синіше  згори  і  жовте  знизу,  за  словами  художниці,  утворюють  гексаграму  "Пі".  А  це,  згідно  з  класичною  китайською  Книгою  змін  "И-цзин",  -  одне  з  чотирьох  найгірших  комбінацій.  І  розшифровують  її  так:  "Будьте  пильні  і  передбачливими.  Не  беріться  ні  за  одну  важливу  справу,  тому  що  вона  швидше  не  збудеться,  чим  збудеться.  Ваше  оточення  не  розуміє  вас,  ви  без  всяких  підстав  сваритеся  з  друзями".

Тоді  як  зворотне  розміщення  кольорів,  коли  жовте  розташоване  вгорі,  а  синіше  -  внизу,  утворює  абсолютно  іншу  гексаграму  "Тай",  яка  означає:  "Розквіт.  Мале  відходить.  Велике  приходить.  Щастя.  Розвиток".

 

Символізм  кольорів

Жовтий  -  символізує  -    Сонце,  Вогонь,  Творця,  Бога-Отця  і  взагалі  –  Вищу  Духовність

Синьо-блакитний  -  сімволізує  -  воду,  Все  земне  та  матеріальне

 

Канони  іконописання    

Золоте,  жовте  символізує  Творця,  Бога-Отця,  німб  Бога-Сина  і  взагалі  –  Вищу  Духовність.

Синє  ж  –  це  все  земне,  а  також  свобода  вибору,  якою  Творець  наділив  свої  творіння  з  надією,  що  вони  не  будуть  нею  зловживати.

Голови  святих  завжди  освітлені/просвітлені  оріолами  (жовтий/золотий)

 

Закони  геральдики

Світлий  колір  мусить  бути  над  темним

 

Закони  метафізики  та  сакральних  символів:  

Предвічне  (божественне,  райське,  надматеріальне,  золоте)  мусить  бути  над  матеріальним  (людським,  сотвореним,  синьо-блакитним).

 

Веди  

Гуна  матеріальної  природи  у  перекладі  із  санскриту  означає  «мотузка»  або  «якість»

Сам  матеріальний  світ  сплетений  із  особливих  волокон,  як  килим.  Три  основні  види  пряжі  –  це  три  гуни    –  саттва  (благість,  добро,  чеснота,  совість),  раджас  (пристрасть,  конкуренція),  тамас  (невігластво,  інертність).  Все,  що  нас  оточує  є  під  їхнім  впливом:  їжа,  одяг,  розмови,  стосунки,  навчання,  робота,  час,  місця,  кольори  та  саме  життя  теж  під  цим  впливом.

Гуни  відповідають  таким  кольярам  

Саттва  –  благість  –  жовтий.        Раджас  -  пристрасть  -  червоний.      Тамас  -  невігластво  -  синій  

 

Фен-шуй

Розміщення  синього  (воля)  над  жовтим  (мудрість)  означає  «Закон  занепаду»,  тобто  прогресуючу  деградацію,  нещастя,  хаос.  Тоді  як  зворотне  сполучення  барв  –  жовте  над  синім  означає  гармонійне  поєднання  Неба  і  Землі,  чоловічого  і  жіночого,  сильного  і  гнучкого,  що  обіцяє  розвиток,  добробут,  щастя.

 

Книга  перемін  «і-цзин»

Синє  зверху  і  жовте  знизу,  утворюють  гексаграму  «Пі»–  одна  з  чотирьох  найгірших  комбінацій.  І  розшифровують  її  так:  «Будьте  пильними  й  передбачливими.  Не  беріться  за  жодну  важливу  справу,  бо  вона  швидше  не  збудеться,  ніж  збудеться.  Ваше  оточення  не  розуміє  вас,  ви  без  будь-яких  підстав  сваритеся  зі  своїми  друзями»

Коли  жовте  розташоване  вгорі,  а  синє  –  внизу,  утворює  цілковито  іншу  гексаграму  «Тай»,  яка  означає:  «Розквіт.  Мале  відходить.  Велике  приходить.  Щастя.  Розвиток».

 

Арійська  традиція

Рама  обрав  своїм  сакральним  символом  жовто-синій  штандарт.  Бо  він  означає  гармонійне  поєднання  небесного  вогню  (РА)  і  земної  речовини  (МА).  Це  також  демонструє  природну  зверхність  духу  (золоте,  жовте)  над  матерією  (блакитне,  синє).  Тоді  як  розташування  барв  з  точністю  до  навпаки,  крім  усього  іншого,  ще  й  перекручує  святе  ім’я  Рама  на  Мара  (примара,  привид,  або  ж  і  зомбі,  по-сучасному).

 

Східна  філософія  «Ян-Інь»

передають  цими  кольорами.  Жовте,  або  ж  золоте,  Ян  означає  «світло,  тепло,  небо,  активність,  чоловічий  принцип,  сонце».  Натомість  синє  Інь  символізує  пітьму,  холод,  землю,  пасивність,  жіночий  елемент,  місяць.  Що  ж  буває,  коли  земне  й  пасивне  домінує  (тобто  розміщене  зверху)  над  небесним  і  активним,  мабуть,  пояснювати  зайве.

 

Природа

Порядк  розміщення  кольорів  веселки  -  вгорі  жовтий  низче  синій

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Ігор  Каганець  каже,  що  «нинішній  синьо-жовтий  Державний  прапор  України  не  обіцяє  їй  нічого  доброго,  оскільки  декларує  збочене  домінування  пасивної  матерії  над  активним  духом.  Хоча,  треба  сказати,  він  точно  відповідає  нинішньому  тимчасовому  станові  деградації  і  духовної  темряви  в  Україні».  А  спричинило  такий  стан  якраз  прийняття  перекрученого  символу  замість  правильного.  

 

Ми  навіть  на  підсвідомому  рівні  називаємо  наш  прапор  не  блакитно-жовтий,  а  «жовто-блакитний».  І  значення  його  таке:  золотавий  колір  –  колір  Сонця,  Космосу.  Космічна  енергія  тоді  через  жовтий  колір  вільно  переходить  до  блакитної  Землі  –  кольору  планети,  яку  можна  побачити  з  Космосу.  Космонавти  підтверджують  це  однозначно,  що  наша  планета  Земля  –  має  голубий  колір.  Тобто,  Сонце  –  золоте  завжди  зверху,  а  Земля  –  вода  внизу.  

А  чи  не  задумавились  ви  чому  Україну  не  беруть  в  ЄС,
певно  тому,  що  знають  -  Україна  це  і  є  Європа!
І  визнання  цього  історичного  факту  і  має  стати  Моментом  Істини.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2024

Жива мова

Звуки  ніжних  слів  наповнені  всепоглинаючою  порожнечею
У  похмурій  темряві  холодних  кришталевих  снів
Зловтішаються,  не  залишаючи  й  сліду.
Ми  у  викривлених  світах,  а  навколо  сморід  і  прах.

Ранкове  сонце  осяває  світанок,  пестячи  пом'яті  трави.
Світла  перлина  блищить  на  ранковій  росі.
Обручки  рим  з'єднуючись  у  вірш
Випромінюють  ясність  мови  в  суті  світобудови.

Жива  мова  -  світла  крихта  в  дивовижному  ставку  світобудови,
Возз'єднує  серця  у  світ  ладу.
Поглянь,  як  світ  розкриває  таємне  піднесення,
Дверцята  до  чудес,  ключем  істинного  пізнання.

У  п'ятому  кутку  багатовікова  тиша  веде
Туди,  де  ясний  день  народжує  душевний  зліт.
Рядки  живої  мови,  лунаючи,  кружляють  у    морі  ефіру.

І  ось,  над  землею  сходить  світанок,
З'єднуючи  небо  і  землю  в  мрії.
У  ці  миті,  немов  у  казкових  снах,
Світло  осяяння  пробуджує  наш  прах.

Кільця  каблучок  зчіплюють  бажання,
Чиста  крапля  вічної  краси  знаходить  назву.
Ключ  же  золотий  в  мені,  він  зі  мною.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2024

Україно моя та РОМАШКИ СОНЕЧКИ.

[youtube]https://youtu.be/h8TdwB2Nwv4[/youtube]

прем'єра  пісні  на  слова  пана  Олексія  https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018372

Ой  ромашки-сонечки
Білі  пелюстки,
Ви  нам  напророчили
Золоті  роки,
Що  в  любові  й  радості
довго  жити  нам,
Ой  ромашки-сонечки,
Дякуємо  вам!

[b]Україно  моя[/b]

Ти  піднялася,  країно  моя,
Сяє  тобі  перемоги  зоря.
Б'ються,  як  хвилі  об  скелі,
Соколи  на  землі  і  у  небі,
Б'ються  за  волю,  за  перемогу!

Крізь  скрегіт  сталевих  мечів,
Ми  бачимо  світло  нової  зорі.
Нові  люди,  як  зорі  блищать,
Як  гори  стоять  -  за  правду,  за  брата!

Лицарі  в  тигрових  шкурах,
Мов  буревісники  в  буднях  і  бурях.
Сильна  ти,  Україно  моя,
 Жадає  любові  рідна  земля,
Мрії  палають,  свічки  догорають..

Зароджують  життя  -  святі  хвилини,
У  них  лють  і  пристрасть,    необхідні  тут!
На  полях  безмовних  ти  мечеш  державу,
Кожен  із  нас  -  твоя  сила  і  слава.

Повстання  в  серцях  -  так,  це  в  нас,
Світ  звільнимо  від  гніту  і  зараз!
Ти  не  сама,  юна  країно,  народжена  в  боротьбі,
Доля  твоя  -  світле  небо,  ясні  зорі,  урожай  у  мирнім  полі!

Не  згинуть  мрії,  не  зломить  нас  страх,
Ми  в  цьому  бою  -  непереможний  прах!
Україно,  повстань!  Взивай  до  небес,
Нехай  чують  вороги  –  непереможно    у  славі  
Ти  піднялася,  країно  моя,
Сяє  тобі  перемоги  зоря.
Б'ються,  як  хвилі  об  скелі  твої
Соколи    у  небі  і  на  землі.
Б'ються  за  волю,  за  перемогу!

Крізь  скрегіт  сталевих  мечів,
Ми  бачимо  світло  нової  зорі.
Нові  люди,  як  зорі  блищать,
Як  гори  стоять  -  за  правду,  за  брата!

Лицарі  в  тигрових  шкурах,
Мов  буревісники  в  буднях  і  бурях.
Сильна  ти,  Україно  моя,
 Жадає  любові  рідна  земля,
Мрії  палають,  свічки  догорають..

Зароджують  життя  -  святі  хвилини,
У  них  лють  і  пристрасть,    необхідні  тут!
На  полях  безмовних  ти  мечеш  державу,
Кожен  із  нас  -  твоя  сила  і  слава.

Повстання  в  серцях  -  так,  це  в  нас,
Світ  звільнимо  від  гніту  і  зараз!
Ти  не  сама,  юна  країно,  народжена  в  боротьбі,
Доля  твоя  -  світле  небо,  ясні  зорі,  урожай  у  мирнім  полі!

Не  згинуть  мрії,  не  зломить  нас  страх,
Ми  в  цьому  бою  -  непереможний  прах!
Україно,  повстань!  Взивай  до  небес,
Нехай  чують  вороги  –  непереможні  ми,  у  славі  ми  будем  завжди!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2024

Цветок жизни ( Квітка життя)

В  священном  рисунке  цветка
Сияет  свет  жизни,
Что  не  знает  конца.

Сфинксы  -  хранители  тайны  истинного  сознания.
Пробуждение  -  ключ  к  тому,  что  внутри.
Мы  больше  чем  тени  на  этом  пути,
Что  там  за  нами  плетутся  вдали.

В  океане  пространства  -  ритм  сердца  звучит  всплеском  волны,
Взгляд  томный  сияет  в  отражениях  звёзд,
Истина  же  сокрыта  внутри  от    блуждающего  среди  туч  ума.
Мы  вместе  и  каждый  в  отдельности  и  есть  Божественный  дух  Живы,

Что  из  глубины  сознания  в  сердце
Шепчет  о  незримой,  неразрывной  связи  Душ  наших
В  священном  узоре  Цветка  жизни.

В  этом  незримом  кругу,  в  каждом  дыхании,
В  каждом  витке  жизни,  как  кровь  в  организме
Течет  Живой  Дух  -  свет  светила  вечного
В  пространстве  Блаженства,  в  созидании  Совершенства!


*  текст  моєї  пісні  в  наступному  творі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2024

Oh, meine Liebe

Oh,  meine  Liebe,  die  Sonnenblumen  singen!
Von  feuchten  Sommertagen  und  blühendem  Frühling.
 Umarme  uns,  Wind,  in  deinen  Armen.  
Möge  auf  jedem  Gesicht  ein  Lächeln  wohnen.




Oh,  meine  Liebe,  die  Sonnenblumen  singen!
Von  feuchten  Sommertagen  und  blühendem  Frühling.
 Umarme  uns,  Wind,  in  deinen  Armen.  
Möge  auf  jedem  Gesicht  ein  Lächeln  wohnen.

Oh,  querida,  los  girasoles  están  floreciendo  tan  brillantemente.  
Los  pétalos  amarillos  pintan  los  campos  de  sol,
 Como  si  susurraran  secretos  a  la  brisa  
Sobre  la  suave  ligereza  y  los  sueños  aéreos.



Oh,  querida,  los  girasoles  están  floreciendo  tan  brillantemente.  
Los  pétalos  amarillos  pintan  los  campos  de  sol,
 Como  si  susurraran  secretos  a  la  brisa  
Sobre  la  suave  ligereza  y  los  sueños  aéreos.



Se  yerguen  silenciosos  y  altos  
Entre  el  verdor  del  amor  y  la  alegría  
Bailan  libre  y  lentamente  con  el  viento.  
Como  si  besaran  el  mar  con  sus  pétalos.  

 ¡Oh,  querida,  los  girasoles  están  cantando!
Sobre  los  húmedos  días  de  verano  y  la  floreciente  primavera.
 Por  favor,  abrázanos  fuerte  en  tus  brazos.
 Que  las  sonrisas  se  dibujen  en  cada  rostro


 Bajo  un  cielo  tan  claro  de  azul.  
Nos  dicen:
 -  Los  sueños  pueden,  pueden  hacerse  realidad.
 Para  los  soldados  de  corazón  pacífico  
En  este  campo,  la  esperanza  nunca  muere.



   Cada  girasol  es  un  guerrero  iluminado  por  el  sol,
Y  cada  día  nos  regala  sinceras  sonrisas.
 En  estos  campos  dorados,  también  nosotros  encontraremos  nuestro  camino,  
Iluminados  por  la  luz  de  un  día  pacífico.
 
Oh,  querida,  ¡los  girasoles  están  cantando!
Sobre  los  húmedos  días  de  verano  y  la  floreciente  primavera.
 Abrázanos,  viento,  en  tus  brazos.  
Que  las  sonrisas  vivan  en  cada  rostro.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2024

Хай живуть посмішки на кожному обличчі.

Ой  кохана,  соняшники  цвітуть  так  яскраво.  
Жовті  пелюстки  розфарбовують  поля  сонячним  сяйвом,
 Ніби    шепочуть  вітерцю  таємниці  
Про    лагідну  легкість  і  повітряні  мрії.

 Мовчазні    стоять,  високі.  
Серед  зелені  в  любові  і  радості  
З  вітром  танцюють    вільно-повільно.  
Ніби  пелюстками  цілують  море.  

 О,  люба,  соняшники  співають  !
Про  вологі  літні  дні  і  квітучу  весну.
 Обійміть  і  нас  міцніше  в  своїх  обіймах.
 Хай  оживуть  посмішки  на  кожному  обличчі

 Під  небом,  таким  чистим  у  блакиті.  
Вони  кажуть  нам:
 -  Мрії  можуть,  можуть  здійснитися.
 У  воїнів  з  мирними  серцями  
На  цьому  полі  надія  ніколи  не  вмирає.

 Кожен  сонях  -  то  воїн,  осяяний  сонцем,
З  кожним  днем    щиро  дарує  нам  посмішки.
 У  цих  золотих  полях  ми  теж  знайдемо  свій  шлях,  
Осяяні  світлом  мирного  дня.
 
О,  люба,  соняшники  співають  !
Про  вологі  літні  дні  і  квітучу  весну.
 Обійми,  вітре,  нас  міцніше  в  своїх  обіймах.  
Хай  живуть  посмішки  на  кожному  обличчі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2024

Словно мысли по волне

Ist  die  Essenz  der  Vollkommenheit
Ist  der  flüchtige  Blick  der  Glückseligkeit
Der  durch  den  Nebel  
Wie  Gedanken  auf  einer  Welle,

in  Momenten  unausgesprochener  Worte  entweicht.
Es  rauscht  vorbei,  fliegt  an  uns  vorbei,
In  Fragmenten  von  Träumen,  die  die  Saiten  der  Seele  berühren.

Worte,  die  wir  flüstern,  ohne  sie  zu  definieren,
Unausgesprochen  im  Herzen  heimlich,
Fangen  Seelen  in  den  dunklen  Hallen
des  Tempels  der  verblassenden  Tage.

Wird  alles  Streben  nach  Vollkommenheit
In  dem  Chaos  der  Leere  ertrinken,  das
Ein  unvollkommenes  Gefäß,  das  nur  im  Raum  widerhallt
Das  Treiben  eines  Tages,  der  niemanden  im  Netz  des  Augenblicks  gefangen  hat.

Und  in  jedem  Blick  lag  ein  träger  Schatten  von  Worten,  die  nicht  abhoben.
Mit  dir  suchten  wir  nach  Spuren  der  Vollkommenheit  in  seltenen  Fragmenten  des  Glücks,
In  unausgesprochener  Erwartung  versteckten  wir  die  Glückseligkeit,  die  nicht  mehr  zu  erlangen  ist.

Oh,  wie  schön  ist  es,  sie  immer  wieder  zu  spüren!
In  einem  einsamen  verschleierten  Nebel,
Im  Raum  der  Gefühle,  die  Freude  der  Seele,
Langsame  Echos  im  brennenden  Herzen.


Неужели  суть  совершенства
В  том  блике  блаженства,
Что  сквозь  туман,  
Словно  мысли  по  волне,

Убегает  в  моменты  невысказанности.
Проносится,  пролетает  мимо  нас,
В  обрывках  сна  касаясь  струн  души.

Слова,  что  шепчем,  не  обозначаясь,
Несказанным  в  сердце  притаившись,
Влекут  к  себе  души  в  темные  залы
Храма  угасающих  дней.

Неужели  все  стремление  к  совершенству
Тонут  в  хаосе  всё  наполняющей  пустоты.
Лишь  эхом  раздается  в  пространстве
Суетливый  день,  не  поймавший  никого  в  сети.

И  лишь  в  каждом  взгляде  –  томная    тень,  не  взлетевших  слов.
Мы  с  тобой  ищем  следы  совершенства  в  редких  фрагментах  блаженства.
В  невысказанном  предвкушении  скрыто,  скрыто  блаженство,  недосягаемое.

О,  как  приятно  чувствовать  это!
Ощущать  в  одиноко  завуалированном  тумане
Простор  чувств,  усладу  души.
Томные  отголоски  эха  внутри  палающего  сердца.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2024

О, як приємно

Невже  суть  досконалості
У  тому  проблиску  блаженства,
Що  крізь  туман,  
Немов  думки  по  хвилі,

Тікає  в  моменти  невисловленості.
Проноситься,  пролітає  повз  нас,
В  уривках  снів  торкаючись  струн  душі.

Слова,  що  шепочемо,  не  окреслюючись,
Несказаним  у  серці  потайки,
Ловлять    душі  в  темні  зали
Храму  згасаючих  днів.

Невже  всі  прагнення  до  досконалості
Потонуть  у  хаосі  порожнечі,  що    наповнює
Недосконалий  сосуд  і  лише  луною  лунає  в  просторі
Суєта  дня,  що  не  спіймав  нікого  в  тенета  моменту.

Була  ж  у  кожному  погляді  -  млосна  тінь  слів,  що  не  злетіли.
З  тобою  ми  шукали  сліди  досконалості  в  рідкісних  фрагментах  блаженства,
У  невисловленому  передчутті  приховали  блаженство,  що  уже  недосяжне.

О,  як  приємно  відчувати  це  знову  і  знову!
В  самотньо  завуальованому  тумані,
В  простірі  почуттів,  в  насолоді  душі
Млосні    відлуння  всередині  палаючого  серця.


***

Дівчата,  в  слабкості  вся  сила!

Втрачала  радість  і  бажання...?
Невже,  невже
так  підкосило?

О  Боже,  втримай  втримай  крила!
Щоб  мов  голубка
в  вись  взлетіла

У  той  політ,  
політ  безхмарний

в  тій  парі  що  літає  зрання


Її  ходу  вже  не  впізнати,
Вона  нестерпна  у  розмові,
Тепер  і  правда  не  до  жарту,
Відко́ли  ночі  всі  в  безсонні.

Забута  сукня,  та...рожева,
Тонке  мереживо  й  прикраси,
Підходить  зрідка  до  люстерка,
Волосся  трішечки  підправить.

О  Боже,  втримай  втримай  крила!
Щоб  мов  голубка
в  вись  взлетіла

У  той  політ,  
політ  безхмарний

в  тій  парі  що  літає  зрання


Мов  камінь  виглянув  із  моря,
І  бурю  стримати  зібрався,
Нараз  
Війна  
клята  зараза.
В  душу  закралась
ця  проказа

А  жінка,  ніжна...що  казала,
Дівчата,  в  слабкості  вся  сила,
Втрачала  радість  і  бажання...
О  Боже,  втримай  же  їй  крила!


В  пісні  використані  крила  -
 https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021086

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2024

Не про ялинку.

У  лісі  лісі  темному
Могутній  кедр,  де  жив,
З  ялицею  прекрасною
Про  вічність  гомонів,

Росла  собі  сосна,
Ведмідь  її  любив,
Берлогу  під  сосною
В  корінні  він  зробив.

Усе  було  чудово:
Ожина,  бджоли,  мед.
Та  ось  зима  раптово
Закінчила  куплет..

По  лісу,  лісу  темному,
Мисливець  теж  любив  -
Гуляти  із  гвинтівкою,
Вбивати  там  савців.


Коли  була  зима,
Був  сніг,  хуртовина.
Ведмідь,  немов  той  велетень,
Солодко  так  дрімав.

Мисливець  ненаситний
З  живого  шкіру  й  зняв.
Про  що  скажіть  ця  казочка?
Про  пасіку  і  мед.

І  знову  не  закінчено,
Не  крайній  цей  куплет.
Жаль  грізного  ведмедика,
Не  темний  більше  ліс.

Порожня  лісопилка,
Утік  і  лісовик.
Опеньки  під  пеньком
Знайшов  якийсь  грибник.


***

[b]  Невже[/b]

Невже...
Не  віриться  навіть.
Нова  нація!
Нездоланні...
Закалені,  молоді..
Непереможні!

І  поряд  знищене  покоління..
Втрачені  надії..
Розбиті  серця.
Зруйнована  дійсність!
Отруєно  розум.
Затьмарено  будні.
І  Україна  мов  би  той  фронтовик
з  трьома  кінцівками,
зневірена..
 наодинці  з  лихом.
І  навіть  не  візьме  паличку,
тлумачок  із  кобзою,
не  помадрує  по  світу,
щоб  розділити  з  морями
свої  гіркі  сльози.
Залишилось  одне  -
по  материнські
стиснути  в  обіймах
своїх  доньок,
лагідно  погладити
їх  сиві  голівки
й  тихо  промовити:
-Ми  вистоїмо!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2024

Ти де? ( марення)

Невже  нічка,
Невже  непроглядна  тьма?
Котра  година?
Невже  я  одна?

Наодинці  з  собою.
Хто    каже?
Задає  запитання?


Невже  то  страх?
Невже  світ  грається  вночі  в  схованки?
Сховались  ..  ?
Хто  задає,  задає    ці  запитання?

Шарудить  в  грудях.
Гомонить    тиша.
Мариться  ?
Він  живий?

Тонни  давлять...
Виривається...  подих...
 за  ним  рука  мов  росток...
Ще  один  росток...

Спалах....
Ще  один...
Хто  це  подумав...

Тьма  відступає...
Хто  це  каже?
Спадає  земля.
Розкривається  віко.

Яскраве  світло.
Осліплює...
Зове...
-Ти  де?
-Ти  де?

Невже  Херувіми?
Навіщо  ці  звуки,  прими.
Що  з  ними?

На  одну  мить,
лише  на  мить,
не  гомоніть,
не  гомоніть.

Подих  тиші,
Стук  серця,
Ця  мелодія,
Цей  тон...

Одну  лиш  мить  в  унісон,
А  там  хоч  спалах  чи  взрив,
Цю  мить  з  ним,
 Ця  мить  з  ним!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2024

Козак з казок.

види  див
Козак  з  казок
 вив
у  борг  з  гробу  
у  тому  моту
       і
 вибив
гроб  в  борг  
і  босий      собі
козі  разок  й  коза  різок
і  рів  в  рові  і  вор  в  вірі
борг  взяв  в  невірі  -  рівен  ввяз  в  гроб
вів  від  і  дів  вів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2024

Як виросла шишка

 В  сснвй  лс
збгл  мшк.
З  ссн  н  мшк
впл  шшк.
Тм  й  рст    мш  шшк.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2024

Так жалок человек.

Их  всех  давно  там  ждут.
там  ждут.
 как  один  ж    умрут.
 как  один    ж  умрут.

Везут  туда,  везут.
Приказ  й  короткий  путь.

Как  будто  так  давно,
Как  будто  все  кино.
Отрывок  кинопленки,
Как  будто  прошлый  век.

Как  жалок  человек.
Приказ  вам  дан  с  Луны.
Все  как  один  -  умри.
Очистите  планету,

Выхода  ведь  нету,
Придет  ведь  озарение,
Придет  пора  прозрения.
Придет,  но  для  всех.

 жалок  человек.
 жалок  человек.

Над  вами  твари  с  тьмы,

А  вы  ?
 А  вы  -  рабы.
Умрите  й  не  прозрите.

 горе  й  боль  узрите.
 узрите!
Огонь!
огонь  в  зените.
Вы  не  на  той  орбите

Умрите,  
умрите
бесов    не  гоните.

Вы  жизни  не  узрите.
Вы  жизни  не  узрите.

Каков  прекрасный  план.
Какой  же  в  нём  изъян?
Ведь  всё  предрешено,
Последнее  кино.
Последнее  кино.


Как  будто  так  давно,
Как  будто  все  кино.
Отрывок  кинопленки,
Как  будто  прошлый  век.

Так  жалок  человек.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2024

Давно пора сказати ні .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IYE_IbI41AQ[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AnnB9XKFJ_Q[/youtube]

За  що  ж  тут  кров  рікою  ллється,
Ніхто,  ніхто  не  схаметься.
Ресурси  і  земля!
За  них  іде  оця  борня.

Продали  землю  під  ногами,
Самі  жирують  на  Багамі,
А  тих,  хто  землю  обробляв
Цей  Сатана  на  смерть  послав.

Риють  все  глибше,
Все  вивозять,  а  що  скажіть  до  нас  завозять?
Непотріб,  по  якій  ціні?
Винні  партнери  в  цій  борні.

В  борги  загнали  наш  народ,
І  хто  скажіть  тут  патріот?
Як  в  Індії  у  нас  "сипаї"
Вони  пресують  наш  народ.

То  ти  саксонський  патріот?
Яка  багата  в  нас  країна,
А  голий  й  босий  наш  народ.
Найвищі  у  Європі  ціни,

Найбільший  гніт  оцих  господ.
Пани,  сипаї...
І  босота...
Смерть  чекає  ж  патріотів.

Патріотизм  веде  в  могилу,
Нажаль  порядку  в  нас  нема,
Нажаль  колонія  навколо,
Немає  світла  і  добра,  лише  війна,  страшна  війна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2024

Сміх надійна опора й помічник в цей нелегкий час

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TCvLLclNUaI&list=PL6LnXvv-uMsIBEVOi4V3XtNiuWUD4vwEz&index=10[/youtube]

Сміх  це  те,  що  порятує.
Сміх  то  елексир,  що  додасть  нам  сил.
Посмішка  вбиває  лють.
Як  в  тому  мультику  з  дитинства  по  медведика  Умку.
Гляньте  відео  на  моєму  каналі.
Надіюсь  підніметься  не  лише  настрій,
А  й  засіяє  посмішка  на  ваших  устах.

Переглянути  можна  за  цим  посиланням  >>  https://www.youtube.com/playlist?list=PL6LnXvv-uMsIBEVOi4V3XtNiuWUD4vwEz

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2024

Наша любовь - это танец, который никогда не утихнет!

В  танце  страсти  встречаем  рассвет,
Кто  сказал,  что  любви  нет?
Рука  в  руке,  душа  открыта,
Мир  любви  полон    открытий!  Грёз,  слёз,  тайн,  чудес  ..  ты  ещё  в  нем  не  воскрес?

В  каждом  изгибе  —  вальс  чувств,
В  каждом  касании  —  танго  сердец.
Симфония  из  ласк..
Я  теряюсь,  в  блаженстве

Нахожу  себя  между  двух  сердец,
В  вечно  жаждущем  слиянии
Бегу  из  суеты,  кружусь  в  ввысь,
Проявляя  истинное  в  объятиях.

Нежность  укрывает  нас  как  плед,
В  безбрежном  океане  блаженства
Мы  в  чувственном  дурмане  теряем  сознание..

В  каждом  движении  —  суть,
В  каждом  жесте  —  мечта.
Мы  растворяемся  в  этом  моменте,  где  сливаются  дни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2024

Этот день не погас. .

Этот  день  не  погас..
Миг  блаженства...
Экстаз...
В  этом  танце  ночном...
Мы  танцуем  вдвоем..


Как  Луна  фонари...
Эти  блики  любви...
Длинные  тени  четко
Наш  удлиняли  оргазм...

Скрипела  вдали  лебёдка  ,
Ветер  о  чем  то  споря  что  то  оставил  в  море,
Солнце  нырнуло  в  пучину,
Бедра  мои  гнедые  в  этом  экстазе  застыли.

Тени  пропали  вскоре,  
Берег  ласкает  море.
Не  продаем  билеты,
Театр  пуст,  денег  нету.

Деньги  приносят  горе,
Мой  милый  с  ними  не  в  соре,
Просто  на  этом  свете
Мы  голышом,    раздеты.

С  эхом  вернулся  ветер,
Волной  ты  обнял  мне  плечи,
Мой  гибкий  стан  за  гранью  там
Погружаясь  в  экстаза  дурман

Запутывал  взгляд:
В  каждом  движении  —  вздохи  любви,
В  каждом  мгновенье  -  вечности  стон  ,
Этот  день  не  погас,  он  мой  и  с  тобой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2024

Корень зла

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ygg-LS5qnpg[/youtube]

Новый  звук  рождён  из  того,  чему  нас  с  детства    учат.
Сила  власти  это  зло,  она  оставляет  на  речи  клеймо.
С  скрытой  силой,  ухмыляясь  в  тьме  ночной,  тенью  речь
Идёт  с  тобой,    эхо  сна    преследует  нас,  эхо  -  иллюзии  ума.

Речь  эволюционирует,  рушит  родовой  уклад,
Письмо  -  нашей  речи  распад!
Слова,  начерченные,  в  оттенках  красного,
В  пространстве  скручивают  настоящее,  кричат..

Зло  разносит  в  дребезг  всё,  на  то  он  и  зло.
Имя  силы  теперь  как  и  мы  -  в  цепях.
Глубоко  вдыхай  токсичный  воздух  -
Новые  условия,  которые  мы  должны  вынести.

Корень  зла,  затемненный  переулок,  говорит  в  коде.
Сдвиг  звука  с  каждым  столкновением
Начинает  дробиться,  тени  сеют  искаженные  шепоты,
Растет  дисгармония,  на  жизнь  пародия.

Отвергаю,  отвергаю  это  Я.
Пусть  будет  мирным  небо,
Чистым  воздух,  живой  -  вода.
Пусть  будет  мама,  папа,  я

И  вся  родня,    вся  родня.
Мы  прекращаем  молчание  -  знак  согласия.
Мы  разрушаем  сценарий  Ада,  высказанные  исподволь
И  завуалированные  скрытыми  планами  договора  и  согласия.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2024

Вороньё кружит

Вороньё  кружит  в  вышине,  меж  серых  крыш  над  головой.
Их  тучи  над  миром,  как  тени  страстей,
Из  новостей,  кружева  дурных  вестей.

Всё  небо  плотно  затянуто  им.
Полчища  тоски,  рупоры  войны,
На  ободранных  костях  бал  мрака.
Вороньё,  сжимая  небосвод,  кружит,  

Хоровод  мглы  й  пустоты,
Их  крики  –  призыв,  призыв  в  никуда,
Страх  й  пустота,  путём  в  забвение,  в  заблуждении,  мир  снова  летит,
В  этом  прощании  с  подъемом  светил.

Запомни,  жизнь  –  не  просто  игра  слов,
Она  летит,  она  не  ворон,
И  каждый  миг  –  дар,  собрать  бы  в  стаи  
Сердце  для  мечты,  пока  темно  и

Воронье,  как  стражи,  ввысь  летит,
Словами  мёртвыми  поёт  на  свете  белом.
Был  смысл  и  свет,  теперь  лишь  тень.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2024

Как система ВАР изменила футбол

Стадион  замер.
Замер  в  прямом  смысле  слова.
Ни  гимнов:  
«Динамо»,  «Динамо»,  о-о-о!
«Динамо»,  «Динамо»,  о-о-о!
«Динамо»,  «Динамо»,  о-о-о!
«Динамо»,  «Динамо»,  о-о-о!

Нет  и  гимнов    Спартака:
Спартак,  Спартак  Москва,
Это  больше  чем  жизнь
Это  наша  судьба..

Не  бьют  окна  в  вагонах
Поездов  Киев-Москва.

Идет,  идет  война.

Игроки  подписали  контракт,
Молодежь  бежит  марафон,
Кто  добежит  ?
Нет  не  он.

Под  "Аргентина  -Ямайка  5-0"
Зрители  покинули  стадион.
В  ложе  с  надписью  "Армагидон"
Непредставленный  хозяин,  рядом  каган

Бьет  низко  поклон,
Дает  клятву,  что  весь  каганат
Продолжит  бессмысленный  марафон.
Попугай  Кеша  занял  свое  место:

-Хозяин,  вы  на  Гаити  бывали?
-  С  женской  сборной  вы  отдыхали?
-Не  был  я  на  Гаити,
Нас  и  здесь  неплохо  кормят,

Мы  зодчие,  строим  на  поле  Иерусалим,
Весь  мир  удивим!
-Хозяин,  а  вы  в  бане  бывали,
Слышали,  что  девки  болтали?
-Нас  и  здесь  -  хорошо  кормят!

-Деньги  вам  фигу  там    показали,
Трусики  сняли  и  убежали.

-  И  не  такое  видали.
-Иерусалим!
-Мы  тут  вандалы,
Кости  погибших  в  фундамент  заклали.

«Динамо»,  «Динамо»,  о-о-о!
«Динамо»,  «Динамо»,  о-о-о!
На  марафон!
На  марафон!
Кагану  поклон!
Кагану  поклон!

Система  ВАР  изменила  футбол,
Везде  молодняк  й  бежат  марафон.
Это  футбол,
Это  футбол.
Аргентина  -Ямайка  5  -0.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024

Солнце поднимается над горизонтом, а весь мир спит непробудным сном

Мир  мы  накрили  тканью  плотной,
Безумие  танцует  в  бледном  лунном  свете..
Диким  и  свободным  кажется  нам  отлаженный  муравейник.
Тени  там,  где  могли  бы  быть  сердца.

Наше  Сегодня,  как  история,  которую  никогда  не  рассказывали  :
Эти  звезды  висят  в  твёрдых  ногах,
Это  пасмурное  Небо  бесконечно  шепчет…
В  лунном  свете  заморожено  всё  живое,  но  нету  покоя.

Люди  словно  восковые  фигуры,  развалины  прежних  миров  и  строений,
Всё  замерло  в  миг  трагедии,  которую  они  даже  не  заметили,
Или  не  хотели  замечать,  так  и  уйти  в  никуда,  в  мир  иллюзий.
Волк  рыщет,  уже  не  голодный,

Солнце  восходит,  разрушает  заклинания.
Безмолвный  трепет  в  полой  оболочке..
Дрожащие  руки  тянутся  в  отчаянии..
Во  всём  этом  хаосе  я  дышу  влажным  от  слёз  воздухом.

Наше  Сегодня,  как  история,  которую  никогда  не  рассказывали  :
Эти  звезды  висят  в  твёрдых  ногах,
Это  пасмурное  Небо  бесконечно  шепчет…
В  лунном  свете  заморожено  всё  живое,  но  нету  покоя.

Шепот  звёзд  в  падающих  каплях  дождя
Потерян  в  хаосе  ужаса  и  боли
Под  звездами,  которые  должны  столкнуться
Во  всем  этом  безумии.

Наше  Сегодня,  как  история,  которую  никогда  не  рассказывали  :
Эти  звезды  висят  в  твёрдых  ногах,
Это  пасмурное  Небо  бесконечно  шепчет…
В  лунном  свете  заморожено  всё  живое,  но  нету  покоя.

Разбитые  мечты  и  искалеченные  судьбы
Проснувшись  в  фрагментах  неба
Оживляют  эту  картину,  оставляют  след  в  этом  пазле..
Во  время  этих  беспорядков  любовь  мертва,  спит  непробудным  сном.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024

Ты единственный в моей жизни.

***


Наконец-то  ты  счастлив  и  ты  знаешь  -
Ты  единственный  в  моей  жизни.
Твоя  ладонь  так  нежна,  так  держи  меня,  так  держи  меня.
Не  позволяй  себе  утонуть  в  чувствах.


Твои  глаза  -  маяк  на  моем  пути  к  небесам,
Держи  меня  за  руку  мой  путник  и  пусть  этот  мир  тонет  в  безумстве.
Ты  мой  свет,  ты  всё,  что  мне  нужно,
Ты  самое  ценное,  что  у  меня  есть.

Наконец-то  ты  счастлив  и  ты  знаешь  -
Ты  единственный  в  моей  жизни.
Твоя  ладонь  так  нежна,  так  держи  меня,  так  держи  меня.
Не  позволяй  себе  утонуть  в  чувствах.

В  любви,  что  растет  твое  сердце  яркой  звездою  палает.
В  объятьях  нежных,  в  грёзах  чувств  каждый  миг
Словно  целый  век,  в  глазах  моих  небо,  весна  на  душе,
С  тобой  мой,  любимый  мир  кажется  безбрежным.

Наконец-то  ты  счастлив  и  ты  знаешь  -
Ты  единственный  в  моей  жизни.
Твоя  ладонь  так  нежна,  так  держи  меня,  так  держи  меня.
Не  позволяй  себе  утонуть  в  чувствах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2024

Таємниці ночі.

Ми  йшли    з  тобою  на  побачення,
Ми  знали  місце,  де  піднімається  відлуння.
У  тиші  вони  наближаються  як  і  ми,  
В  сумерках  зближаютья  як  і  ми.

Шепотіла  тиша  під  небом,
Нечувані    таємниці  оживали  в  прихованому  світлі,
Через  найтемніші  стежки  ми  йдемо  туди,
Де    мрії  заберуть  нас  в  свій  політ.


На  тому  піску  ви  залишите  красиві  сліди,
У  місячній  ночі  ваш  шанс  полетіти  за  горизонти.
Між  зірками  під  Місяцем
Переписати  те,  що  ніколи  не  вмирає.



У  світі,  де  мрії  можуть  танцювати
Ліра  грає  найсолодшу  мелодію,
У  кожному  ритмі  є  ця  історія
У  кожній  тиші  є  гуркіт.

Розгадування  таємниці
Відкриває    ще  одні  двері.
У  місячні  ночі  у  вас  ще  один  шанс.
У  світі,  де  мрії  можуть  танцювати,

На  тому  піску
Між  зірками  під  Місяцем
Переписати  те,  що  ніколи  не  вмирає,
Досягнути  горозонтів  невмирущих  почуттів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2024

Танго сердець.

Сподіваючись,  що  цього  разу  стихійність  буде  пронизана
І  ми  не  порвемо  всі  струни  і  всі  нерви  до  кінця  танцю,
Увійдімо  в  таїнства  дотику  і  обіймів,
Пройдемося  по  дотику  до  блаженства  і  близькості,

Не  втрачаючи  гідності  на  цій  сцені,
Під  танцюючим  світлом  і  словами  касань.
Надії  і  бажання  оживають  в  цих  рухах.
Тіла  були  запалені  мерехтінням  цих  поглядів.

Вона,  не  могла  бути  наполовину  коханою.
Мрії,    несли  їх  на  небо
У  м'якому  місячному  світлі,
У  застиглих  позах  екстазу.

Ми,  під  поглядом  голок  очей  глядачів,
Своїми  тінями  ...годинами...  робили  це,  не  відчуваючи  тіл.
В  цій  темряві  лунали
Негласні  слова,  невимовні  потоки  блаженства.

Вона,  не  могла  бути  наполовину  коханою.
Мрії,    несли  їх  на  небо
У  м'якому  місячному  світлі,
У  застиглих  позах  екстазу.


У  цьому  вихорі  магії,  в  цьому  очікуванні  наступного
Дійства,  рухи,  долоні,  що  палали  в  любові,
Відчуття  полум'я  і  вологи,
Цей  негласний,  до  болю  приємний  стан  

Відчуття  присутності  ревнивця  в  залі
І  це  безтурботність  від  того,  що  неможливо  зупинити,
Передчуття  бурі  і  шквалу    захопленнь  залу,
Моменту,  коли  наші  тіла  зливаються  в  цих  сутінках  антракту.

Одного  разу  на  них  чекала  любов,
Але  момент  так  і  не  настав,
Очі  зустрічались  з  деяким  жалем,
Руки  тремтячих  шепотів,  які  устами  ніколи  не  буде  промовленно,

Але  засліплені  любов'ю  і  оголені  музикою
Вони    не  змоглиь  стриматись  в  танці,
Не  вилити  на  ццій  сцені    емоцій,  які  були  приховані  маскою  порядності.
Момент,  який  ніколи  не  настане  -  настав.  БРАВО!!  Браво!!!  Це  немислимо,  але  як  же  красиво!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2024

Брависсимо!

Надеясь,  что  на  этот  раз  спонтанность  будет  проникновенной
И  мы  не  оголив  до  конца  румбы  все  струны  и  все  нервы,
Проникнем  в  таинства  касаний  и  объятий,
Пройдем  по  лезу  ощущений  блаженства  и  близости

Не  уронив  достоинства  на  этой  сцене
Под  танцующим  светом  и  словами  касаний.
Надежды  и  желания  пари  в  этих  движениях,
Тела  воспламенялись  от  искры  взгляда.

Нельзя  полюбить  наполовину
Мечты,  которые  взлетели  к  небу.
Под  лунным  мягким  светом
В  застывшем  экстазе  поз

Мы,  оголенные  взглядами  зрителей,
Со  своими  тенями    часами  летали
И  чувствовали  себя  одинокими  в  темноте
Несказанных  слов,  незаконченных  потоков  блаженства

В  этом  вихре  волшебства,  в  этом  предвкушении  следующего
Акта,  движения,  изгиба...
Ощущения  огня  и  влаги.
Этого  невысказанного,  чертовски  приятного,

Чувствования  присутствия  ревнивца  в  зале
И  этой  беспечности,  того,  что  уже  не  остановить,
Предвкушения  шквала  и  бури  ревущего  зала,
Мгновения,  когда  в  этом  полумраке  наши  тела  сольются.

Когда-то  их    ждала  любовь,
Но  момент  никогда  не  наступал,
Глаза,    встречались  с  некоторым  сожалением,
Руки,  дрожащие  шептали  то,  что  уста  никогда  не  будут  говорить.

Но  ослеплённые  любовью  и  расщепленные  музыкой
Они,  так  и  не  смогли  сдержаться  в  порывах  танца
И  не  излить  на  зал  эмоции,  которых  и  сами  не  ожидали.
Момент,  тот,  что  никогда  не  наступит  -  наступил.  БРАВО!!!  Браво!!!  Это  немыслимо,  вроде  й  бессмысленно,  но  как  же  прекрасно!
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2024

Зустріч з Богом

Грішний,  трудяга  чоловік
Зустрів  на  ниві  Бога.
Обняв  його  і  обімлів,
Він  же  не  вірив  в  Бога!

Сказав  до  Бога  чоловік:
-  Побачу  і  повірю.
Бог  розсміявся    й  відповів:
-  Звучить  це  так  наївно,
       блукай  по  цьому  лабіринту  снів,
           повіриш  і  побачиш!
Знай  більше,  ніж  здається,
Люби,  любов  -  проснеться.


В  океані  бажань
   підсвідомі  течії  
в  омут  почуттів  втягують  нас,
 там  є  й  любов,
Вона  відображає  вас  у  всьому,  що  ви  робите.


Повірте,  ви  побачите,  що  це  ключ.
Ним  Бог  відкрив  світ  прямо  в  мені:
Віра  -  це  більше,  ніж  те,  що  ми  знаходимо
Це  маяк  яскравий,  в  нім  світло  душі.


Таємниці  розгадуються  в  темну  ніч,
Зірки  вище  направляють  нас  в  польоті.
Руки,  які  тягнуться  до  неба
Прагнуть  піймати  Місяць  -  не  питайте,  чому.


У  вашому  серці  лежить  вічність,
Очі  широко  відкриті  бачать  невидиме  -
 магію  емоційної  безтурботності.
У  вірі  ви  знайдете    ліки,  зцілення  духу,  безцінний  дар  Бога.


Таємниці  розгадуються  в  темну  ніч,
Зірки  вище  направляють  нас  в  польоті.
Руки,  які  тягнуться  до  неба
Прагнуть  піймати  Місяць  -  не  питайте,  чому.


У  вашому  серці  лежить  вічність,
Очі  широко  відкриті  бачать  невидиме  -
По  вірі  ви  бачите,
По  вірі  -  отримуєте.


***



-Плаваешь  в  океане  желаний?
-Подсознательные  течения  тянут  за  волнами  потех?
-  Любовь  же,  которую  ты  желаешь  ярко  и  истинно
Отражается  во  всём,  что  ты  делаешь.


Поверь,  ты  убедишься,  что  это  ключ,
Открывающий  мир  прямо  в  тебе.
Вера  -  это  больше,  чем  то,  что  мы  находим,
Это    маяк  к  свету.


Тайны    разгадывают  звезды  в  ночи
Спрятаны  глубоко  внутри,  
В  полете  духа,  в  стремлениях  души.
Руки,  тянущиеся  к  небу,  поймают  Луну,  не  спрашивай  почему.


Истина  в  сумраке  часто  скрывается,
Почувствуй  прилив  и  пусть  будет
Вечность  в  твоем  сердце,


Глаза  широко  открыты,  увидят  невидимое
Магия  в  песне  сирены,
Иди  по  этому  пути  любви,  с  чистым  сердцем,
Веруй  и  по  вере  дано  будет.

Плаваешь  в  океане  желаний,
Подсознательные  течения  тянут  ко  дну,  
Любовь,  которую  ты  желаешь,  яркая  и  истинная
Отражается  во  всём,  что  ты  делаешь


Поверь,  ты  увидишь,  что  это  ключ.
Открой  мир  прямо  внутри.
Вера  -  это  больше,  чем  то,  что  мы  находим,
Это  светлый  маяк  добра.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024

Лаконічно й дохідливо

Зі  сходу  -  підараси,
Згори  -й  слів  нема.
В  тилу  -  ТЦК,
УПА  на  них  нема.


*  https://hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/1943.oun-upa.php
https://ounuis.info/executive-oun-f-1/1318/prohramni-dokumenty-ukrainskoi-natsionalnoi-partii.html

З  минулого  життя,  у  відлунні  -  танець!
В  цьому  швидкоплинному  по́гляді,
 в  цьому  застившому  екстазі  радості  -
Подив  закружив  наші  сердця    у  нескінченному  вальсі  блаженства.

Ми  знову  зустрічаємося  там,  де  належить
Не  вперше,  можливо  востаннє,  а  може  навіки,
Якщо  Купідон  розплутає  клубок  і  в  нього  залишились  стріли.

Нам  же  одне  -  розпізнати  обличчя,
відчути  спонтанність  хвилі,
У  повто́ренні  
     любов  зросла.


Дві  половинки  в  цій  космічній  спіралі  -
Долі  стикаються,  а  потім  ми  відчуваємо...
Перемотайте  стрічку  назад  -
Оргазм  застив  в  кожному  треку.


Минають  миті,
У  лабіринті  часу  ми  знаходимо
Відлуння  томного  звучання  наших  душ
У  кожному  житті  -  пошук  єднання.



Через  піски,  через  моря,
Через  простір  і  час
В  одну  мить    наш  голос  
Ехом  відлунюється,
         через  радість  і  біль
Кожна  зустріч  відбувається  заново.

Споконвічна  сага  про  нас  двох.
Любов  незламна  в  нескінченному  обертанні  долі.
На  зірках  починається  наша  казка.
Місяць  зберігає  наші  таємниці.

Мелодія,  лунає  крізь  час.
В  лунному  сяйві
Виблискують  знойні  тіла,
А  наші  душі  в  екстазі  покидають  Рай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024

Zadzwoń do mnie w nocy

Zadzwoń  do  mnie  w  nocy,  przyjdę
wykrzycz  mi  ptaka,  ćwierkającego  kanarka
Przykleję  słowik,  przytulę  skrzydło,  rozpalę  ogień.

Dzwonią  dzwony,  dziwny  i  słodki  dźwięk.
Kiedy  jest  to  trudne  dla  duszy,  tylko  mnie  proschebchi
Księżyc  poniżej  opuści  cię  i  łaskocze
I  pieszczę  trawą,  zaskakująco  to  wiem

W  oczach  ah
Próba  kotów
Naprawdę  och
Wydłużony  oddech
Jak  wszystko  można  zmienić
I  ulotnie
Jest  za  szybki
A  potem  powoli

Dzwonisz  do  mnie  w  nocy,  będziemy  chodzić  z  Księżycem
Będę  oświetlać  w  tobie  gwiazdy,  podniosę  cię  do  nieba
Nie  trzymasz  tego  w  sobie,  zapomnij  o  nieśmiałości
Nie  krzycz  już  sercem,  szepcz  słowami



Zadzwoń  do  mnie,  polecę.
I  nie  obudzę  cię
Sen  jest  słodki,  sen  jest  magiczny
I  jakoś  jest  szalony.


W  oczach  ah
Próba  kotów
Naprawdę  och
Wydłużony  oddech
Jak  wszystko  można  zmienić
I  ulotnie
Jest  za  szybki
A  potem  powoli

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024

Ти позви мене …

Ти  позви  мене,  вночі  прийду...
 кричи  мені  птахою,  щебечи  канарейкою
Соловейком  прилину  ,  крилом  обніму,  вогонь  розведу.

Дзвіночки  дзвенять,  дивно  й  мило  гомонять.
Коли  тяжко  на  душі,  ти  мені  лиш  прошебчи
Місяць  нижче  опущу  і  тебе  пощекочу
І  травою  приласкаю,  дивовижно  це  я  знаю

В  очах  ах
Кішки  замах
На  справді  ж  ох
Протяжний  вдох
Як  все  мінливо
Та  швидкоплинно
То  надто  стрімко
А  то  повільно

Ти  позви  мене  вночі,  будем  з  Місяцем  гулять
Зірочки  в  тобі  я  запалю  ,  тебе  на  небо  підніму
Ти  в  собі  це  не  тримай,  соромливість  забувай
Серцем  більше  не  кричи,  ти  словами  прошепчи



Ти  позви,  я  прилечу
І  тебе  не  розбужу
Сон  солодкий,  сон  чарівний
І  якись  він  божевільний.


В  очах  ах
Кішки  замах
На  справді  ж  ох
Протяжний  вдох
Як  все  мінливо
Та  швидкоплинно
То  надто  стрімко
А  то  повільно


***

Du  rufst  mich  nachts  an,  ich  komme
Schrei  mich  an,  Vogel,  Zwitschern  Kanarienvogel
Ich  stecke  eine  Nachtigall  ein,  umarme  den  Flügel,  und  mache  ein  Feuer.

Glocken  läuten,  seltsames  und  süßes  Geräusch.
Wenn  es  für  die  Seele  hart  ist,  proschebchi  du  mir  nur
Der  Mond  unten  wird  dich  erniedrigen  und  kitzeln
Und  ich  streichle  mit  Gras,  überraschenderweise  weiß  ich  das

In  den  Augen  von  ah
Katzen  versuchen
Wirklich  oh
Verlängerter  Atem
Wie  alles  veränderbar  ist
Und  flüchtig
Es  ist  zu  schnell
Und  dann  langsam

Du  rufst  mich  nachts  an,  wir  werden  mit  dem  Mond  gehen
Ich  werde  in  dir  Sterne  anzünden,  ich  werde  dich  zum  Himmel  heben
Du  hältst  es  nicht  in  dir,  vergiss  die  Schüchternheit
Schreie  nicht  mehr  mit  deinem  Herzen,  flüstere  mit  Worten



Du  rufst  mich  an,  ich  fliege  rein.
Und  ich  wecke  dich  nicht  auf
Schlaf  ist  süß,  Schlaf  ist  magisch
Und  irgendwie  ist  er  verrückt.


In  den  Augen  von  ah
Katzen  versuchen
Wirklich  oh
Verlängerter  Atem
Wie  alles  veränderbar  ist
Und  flüchtig
Es  ist  zu  schnell
Und  dann  langsam

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024

Вам ще не страшно? Тоді продовжимо, вимикайте світло.

У  тіні  ми  граємо  нашу  останню  гру.
Страх  тисне  руки,  які  тримають  полум'я.
Шепіт  довіри,    занадто  пізно,  не  розумію  -
На  межі  любові  і  ненависті.


Наші  очі  зустрічаються  і  запалюють  небезпечний  вогонь.
Тіла  заплуталися  в  павутині  бажань.
Серцебиття..  наростає,  нестримно  учащається  пульс.
Темрява,  крадучись,  починає  приходити.


Заплутаний  розум  у  смертельному  трансі
Танцює  з  смертю  зворушливий  танець.
Ніде    сховатися,  без  повороту  назад,
Ми  -  загублені  в  тіні  на  цьому  треку.


Тісні  стіни  в  приміщенні  щільно  ростуть.
Відлуння  перетворюється  на  крики  вночі,
Шалені  вдихи  і  тремтячі  дотики.
Ми  любили  занадто  пристрастно  і  відчували  себе  занадто  впевнено,

Тривога  ж  душить  крижаними  ланцюгами.
Сприйняття  розмите  всіма  плямами,
Душу  тіло  покинуло..
У  цій  грі,  в  яку  ми  наважилися  грати.


Заплутаний  розум  у  смертельному  трансі
Танцює  з  смертю  зворушливий  танець.
Ніде  не  сховатися,  без  повороту  назад,
Ми  -  загублені  в  тіні  на  цьому  треку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024

Нічна гра. Доза перша. Приймаємо?

[quote]Якщо  вас  гвалтують  -  розслабтеся  і  отримаєте  від  цього  монстра  задоволення[/quote]

Томна    тінь  щось  шепоче  близько..
Від  її  подиху    мою  шию  вкриває  озноб,  я  привидом  себе  відчуваю.
Обійми  занадто  щільні,  я  починаю  бачити..
Те,  що  цьому  інтиму  зараз  не  можу  дозволити  відбутись.


Її  дотик  стає  холодним,  я  відчуваю  зміну
Холодок..
Спарини...
Серцебиття...

Стукіт..
Гуркіт...
Падіння...



Інтимні  ми  намальовані  поруч
Любов  перетворюється  на  страх
У  темряві  ми  загублені  і  сліпі
Жах  повзає  в  нашому  розумі


Руки  колись  ніжні,  тепер  мене  лишають  подиху,
Зжимають  щільно,  нічні  жахіття  прокидаються...
Шепіт  перетворюється  на  безмовні  крики  всередині,
Не  можу  уникнути  цих  смертельних  обіймів.


Поцілунок  коханця  тепер  смакує    страх.
Те,  що  ми  мали,  вже  давно  мертве...
Страх  і  терор  піднімаються  високо
У  цій  безодні  не  дають  й  попрощатися.



Інтимні  ми  намальовані  поруч
Любов  перетворюється  на  страх
У  темряві  ми  загублені  і  сліпі
Жах  повзає  в  нашому  розумі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024

Мила

Море  це  мілліарди  рік
Що  злились  в  одне  безмежно  бажанне
Тих,  що  ввібрали  найкраще
Тих,  що  текли  берегами
Тих,  що  поряд  і  з  нами
В  море  любов  вони  несуть
тобі  її  лиш  віддають
любов  вони  несуть
тобі  її  лиш  віддають
Ти  просто  морем  лиш  пливеш
Пірни  до  дна  і  все  знайдеш
Корали,  жемчуг,  діаманти
Мила  а  ти  є  океан
Водою  гоїш  сотні  ран
Море  Сонце  ласкає
Море  Сонце  чекає
Море  Сонце  вбирає
І  тобі  віддає
Отака  ти  вже  є
Лише  Сонце  встає
То  й  тебе  озаряє
В  твоїх  очах  воно  ж  сіяє
Ти  і  частинка  й  цілий  всесвіт
Безмежніть  люба  ти  моя
Нічна  зоря
Ти  подих  ночі
Лиш  зазирну  я  знову  в  очі
Ти  мій  портал
В  тобі  зникають
В  тобі  зникаю

Море  це  мілліарди  рік
Що  злились  в  одне  безмежно  бажанне
Тих,  що  ввібрали  найкраще
Тих,  що  текли  берегами
Тих,  що  поряд  і  з  нами
В  море  любов  вони  несуть
тобі  її  лиш  віддають
любов  вони  несуть
тобі  її  лиш  віддають
Ти  просто  морем  лиш  пливеш
Пірни  до  дна  і  все  знайдеш
Корали,  жемчуг,  діаманти
Мила  а  ти  є  океан
Водою  гоїш  сотні  ран
Море  Сонце  ласкає
Море  Сонце  чекає
Море  Сонце  вбирає
І  тобі  віддає
Отака  ти  вже  є
Лише  Сонце  встає
То  й  тебе  озаряє
В  твоїх  очах  воно  ж  сіяє
Ти  і  частинка  й  цілий  всесвіт
Безмежніть  люба  ти  моя
Нічна  зоря
Ти  подих  ночі
Лиш  зазирну  я  знову  в  очі
Ти  мій  портал
В  тобі  зникають
В  тобі  зникаю

Вночі  завжди  мені  сіяєш
Когось  напевно  ти  кохаєш
Тому  щоночі  виглядаєш
Я  Аріадни  бачу  нить
А  ти  продовжуєш  світити
Тебе  не  можна  не  любити
Багатогранна  ти  
Брильянт  на  небі
Ти
То  ж  сіяй  мені
Й  люби
Там  де  я
там  завжди  ти
там  завжди  ти

Люби
Люби!



[b]Ogień  płonie[/b]


Chcesz  zapomnieć
Zniknij  w  mgłę
Patrząc  teraz  daleko
W  niej  szukam  ciebie

Mgła  nad  rzeką
I  nie  jesteś  ze  mną
Pełna  energii
Pomachaj  mnie

Chcę  morze
Chcesz  zjeść
Fale  stóp,  które  pieszczą
Szliśmy  w  piasku

Wzdłuż  brzegu  morza
Ty  i  ja
Wojna  trwa
W  skrócie  ....

Boisz  się,  że  mi  powiedziałeś
Obietnica  przyjemności
Oczy  pełne  ognia
I  krzywe  i  kształty

Cichy  tonowy  głos
Kilka  linijek  o  sobie
Czy  chcesz  zapomnieć
Zniknij  w  mgłę

Ogień  płonie
Czuję  się  gorąco
Blisko
Po  prostu  nas  pociągają

Nie  trzeba  mówić
Wygląda  na  wszystko  powiedziane
Ręka  biorę
Idę  z  tobą

Chcesz  zapomnieć
Zniknij  w  mgłę
Patrząc  teraz  daleko
W  niej  szukam  ciebie

Mgła  nad  rzeką
I  nie  jesteś  ze  mną
Pełna  energii
Pomachaj  mnie
Pomachaj  mnie

Chcieć  miłości
jeść
jeść

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024

Бізони з вовками й досі воюють.

У  темному  при  темному  лісі
Жили  ведмідь,  стая  вовків  і  стара,
Облізла,  беззуба  лисиця.
Така  вже  сива,  що  в  тумані  
Й  не  скажеш,  що  то  лис,
А  не  їжак.
Поряд  з  лісом  степ
Та  такий  безмежний,
Що  за  місяць  не  обійти  його.
Трава  по  пояс.
Духмяний,  пидухмяний.
Це  місце  полюбили  бізони
І  було  їх  там  видимо  невидимо.
От  якось  лисичка  проголодалась
Та  й  думає  як  би  то  мені  та  бізоненятком
Посмакуват,  от  і  накумекала.
Вночі  пішла  до  ведмедя  в  берлогу,
А  була  вже  зима,  він  солодко  спав,
Назбирала  в  торбинку  його  шерсті
І  хутко  замітаючи  за  собою  сліди
Навпрямки  та  в  кошару:
Загризла  новонароджених  бізоненяток,
Шерсть  ведмежу  по  всіх  закутках,
Одним  словом  інсценувала  -
Кроваве  дійство  ведмедя.
Зранку  бізони,  побачивши  це,
Всім  стадом  та  до  берлоги  і  засипали  ведмедя  живцем.
Думали  він  там  здох.
І  все  ніби  на  цьому  й  скінчилось.
Та  на  весні  чи  той  мертвяк
З  гробу  виліз,
Чи  його  родич
Та  натравив  вовків  на  бізонів:
Назбирав  листя,  приніс  їм  телятко
І  сказав:
-  Будуть  вам  і  грооші  зелені  і  мяско    довічно,
Якщо  на  бізонів  підете  війною.
І  степ  буде  ваш.
Там  буде  ваша  стая  жити,
Коли  цих  бізонів  розжинете.
От  і  почалася  ця  грізня.
Вовча  стая  зубами
По  живому  мясо  рве,
А  бізони  їх  копитами,  копитами.
Степ  розтоптали:
Ями,  пролими,  яри.
Бізонам  і  ні  туди,  а  ні  сюди.
Щоночі  очі  кроваві  мяйорять,
А  вони  у  яру
Чекають  на  кращу  пору,
Що  пийде  могутній  Зубр
І  виб'є  вовкам  той  клятий  зуб.
А  Зубра  нема  і  нема.
Казочка  ще  та.
І  я  там  був,
І  я  це  бачив.
Бізонів  жаль  -
Одна  печаль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024

Завтра буде. Слава героям!

Чорти  показились!
-  А  люди?
-Люди  ?
-Люди  втомились.
Мов  ті  кроти,
Мов  миші  люди  живими
В  землю  зарились,
До  близьких  востаннє
Вони  притулились.
-Що  ти  говориш?
-  Що  ти  несеш?
Їхній  то  хрест  !
-За  Україну!
-За  всю  цю  брехню?
-За  Сатану?
-Бендерівка  кажеш?
-А  де  ж  бо  вони?
-В  Канаді,  в  Норвегії
діти  ж  твої.
-  А  українки  ж  бо  ляхів  знайшли,
за  кого  герої  в  бою  полягли?
-За  кого  скажіть  тут  кров  проливати?
Без  ніг  і  без  рук  як  виживати?
-За  владу  продажну?
-За  беззаконня?
Димом  у  нори,
Кротів  у  вогонь!
Сором  прикрили
Й  в  літак  чи  в  вагон.
Чартерні  рейси
з  чим  за  кордон?
Всі  їхні  статки  туди  ?
Закордон,  в  адський  полон.
За  це  проливали
Постійно  тут  кров?
-Щоб  вивезли  все,
самі,  щоб  втікли?
-Чи  щоб  жиди
Кров  тут  пили?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2024

Романс (польською мовою)

Jesteś  jedynym  mężczyzną
Za  co  pójdę  na  koniec  świata.
Jesteś  moją  radością,  balsamem  z  ran..
moja  dusza  -  słoneczne  lato.

Jesteś  jak  słońce  na  niebie  -  jeden  na  milion...
Nie  ma  ich  więcej  na  ziemi.
Jesteś  moim  kwitnącym  ogrodem,  moim  bajecznym  marzeniem
Serce  cię  kocha,  kocha

Piękne  szmaragdowe  oczy
Wziął  serce  i  duszę  w  niewolę.
Jestem  jak  wieczorna  gwiazda  wśród  nocy
Zorya  lina  w  twoim  oknie,  we  śnie.

Po  prostu  powiedz  mi,  czego  potrzebujesz
Dla  ciebie  znajdę  sznurki  w  duszy.
Wytrzyj  łzy  z  oczu,
Z  pragnienia  drinka,  ja  -  voditsa  żyję.

Jesteś  nabrzeżem  mojego  statku,  jesteś  nabrzeżem  mojej  duszy.
Nie  boję  się  deszczu,  nie  boję  się  z  tobą  burz.
Jesteś  moim  wzrostem,  jesteś  moim  cokołem...
Przyjaciel,  który  chroni  przed  zimami,  przyjaciel,  z  którym  powstanę  w  górach.

Płyńmy  oceanem,  oceanem  uczuć
Ogarnij  jak  faluje  trudności  bycia.
Jesteś  na  niebie  czysty  księżyc  nad  górą
Twoje  skrzydła  są  młode.

Jesteś  jedynym  mężczyzną
Za  co  pójdę  na  koniec  świata.
Jesteś  moją  radością,  balsamem  z  ran..
moja  dusza  -  słoneczne  lato.

Jesteś  jak  słońce  na  niebie  -  jeden  na  milion...
Nie  ma  ich  więcej  na  ziemi.
Jesteś  moim  kwitnącym  ogrodem,  moim  bajecznym  marzeniem
Serce  cię  kocha,  kocha

Piękne  szmaragdowe  oczy
Wziął  serce  i  duszę  w  niewolę.
Jestem  jak  wieczorna  gwiazda  wśród  nocy
Zorya  lina  w  twoim  oknie,  we  śnie.
Zorya  lina  w  twoim  oknie,  we  śnie.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2024

Жили-были

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pff6PEvNn7s[/youtube]

Жили-были
На  бел  Ом  Свет  Йе
Жили  люди,
Но  не  эти...

Зем  ли  этой
Б.  ЛадЪ  Ям  мало,
Л  Яр  Вами  согнали
В  Ста  До.

Жили-были
Не  тужили,
Вот  тужить
Они  й  внушили.

С  О  жите  ль
То  зачем?
Кому  нужен
Этот  Х  рен?

Жили-были
Го  вор  Или
Все  и  всё  Уже  
За  были.



*  Жили-были  три  китайца:  Як,  Як-цедрак,  Як-цедрак-цедрак-цедрони.  Жили-были  три  китайки:  Цыпа,  Цыпа-дрыпа,  Цыпа-дрыпа-дрымпампони.  Все  они  переженились:  Як  на  Цыпе,  Як-цедрак  на  Цыпе-дрыпе,  Як-цедрак-цедрак-цедрони  на  Цыпе-дрыпе-дрымпампони.

Мудро  же,  пригодится  в  блиндаже.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024

Балада про кохання і поезію.

Щоб  побачити  кліп  -  слід  перейти  на  мій  ютуб  канал,  просто  нажавши  на  зображення.


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wFbLJOfdolI[/youtube]


Нажміть  дзвіночок,  щоб  вас  оповістив  про  початок  прем'єри.
Обіцяю  -  не  пошкудуєте  за  потрачений  час,  воно  того  варто.

А  лайк,  підписка,  то  вже  як  самі  бажаєте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2024

Мужик і Міністр ( казочка на новий лад)

У  мужика  сталась  біда:
 Війна  і  на  біду  грошей  нема.

Типова  казочка,  ще  та.


За  даними  Держслужби  статистики  та  Міністерства  у  справах  ветеранів,  у  нас    2,7  мільйона  цивільних  осіб  та  майже  500  тисяч  учасників  бойових  дій  -  це  люди  з  інвалідністю.  За  прогнозами,  через  війну  їх  кількість  зростатиме.  Отже  проблема  тих,  хто  має  значні  вадиздоров’я,  -  глобальна.  І  Міністерство  охорони  здоров’я  планує  змінити  ставлення  до  цієї  проблеми:
З  1  січня  2025  року  в  Україні  припинять  своє  існування  медико-соціальні  експертні  комісії  (МСЕК),  які  встановлюють  інвалідність.  Про  це  21  квітня  повідомив  міністр  охорони  здоров'я  в  ефірі  телемарафону.

Почув  це  мужик  та  й  думка  майнула  в  голові  мужика:  -  Позичу  гроші  я  у  міністра  Лошка!
Приходить  він  до  нього  і  говорить:
- Вельмишановний  пане,  безкорисний  добродію,  позичте  мені  грошей.
- Нащо  тобі?
- На  біду.
- Чи  багато?
- Мільйонів  з  п’ять.
- Коли  віддаси?
- Завтра.
- Добре,  -  сказав  Лошок  і  відщитав  йому  потрібну  суму.

На  другий  день  пішов  він  до  мужика  за  боргом.

Мужик  йому  говорить:
- Приходьте  завтра,  добродію!
І  дає  йому  в  руки  проект  з  словами  того  самого,  популярного  в  нашій  країні,  Ляшка:
«Ляшко  також  пояснив,  що  для  реформування  системи  проведення  медико-соціальної  експертизи,  яка  встановлює  інвалідність,  у  МОЗ  планують  створити  мультидисциплінарні  реабілітаційні  команди  та  перевести  систему  МСЕК  в  електронний  формат.  Людина,  яка  потребує  довготривалої  реабілітації,  спочатку  потрапить  до  закладу  охорони  здоров’я.  На  базі  таких  закладів  будуть  сформовані  мультидисциплінарні  реабілітаційні  команди,  які  розроблятимуть  індивідуальний  план  відновлення.
До  медичного  компоненту  планують  додати  ще  й  соціальний.  І  частина  людей  з  інвалідністю  зможе  пройти  навчання,  якщо  втрата  функціональності  не  дозволятиме  їм  повернутися  на  старе  місце  роботи.  А  для  тих,  хто  взагалі  не  зможе  працювати,  буде  доступна  сервісна  соціальна  послуга.  Через  Міністерство  соціальної  політики  людину  забезпечать  допомогою  від  соцпрацівника,  а  держава  компенсуватиме  деякі  витрати.
Поки  невідомо,  як  вплинуть  ці  зміни  на  пенсійне  забезпечення  людей  з  інвалідністю  -  чи  не  зменшать  число  тих,  хто  матиме  право  на  пенсійні  виплати.  Але  нові  підходи  обіцяють,  як  кажуть,  не  ставити  хрест  на  таких  людях,  а  за  допомогою  активізації  реабілітаційних  заходів  робити  все,  щоб  повернути  їм  втрачені  через  проблеми  зі  здоров’ям  можливості.»
А  сам  тим  часом  на  заборі,  своєму,  прибив  вивіску  «Приходьте  завтра».
Лошок  прийшов  раз,  прийшов  ще  раз,  не  гоже  ж  міністру    вибивати  силою  кошти  у  інваліда,  –  на  воротах  все  один  і  той  же  напис.
«Дай,-думає,-  не  піду  завтра  до  мужика».  І  не  пішов.
На  наступий  день  іде  Лошок  до  мужика    і  бачить  на  воротах  інший  напис  «Вчора  прийдіть».
-Ех,  дурень  я,  -  подумав  Лошок,  -  не  міг  учора  прийти  й  отримати  свої  гроші,  я  як  та  людина  з  розумовими  вадами  певно,  видно  пропали  мої  грошики.
Відтоді  не  приходив  Лошок  до  мужика  за  грошима.

Хто  слухав  казочку,  тому  бубликів  в’язочку.
Як  кажуть  по  бороді  текло,  а  в  рот  –  не  попало!
Одне  лише  цікаво,  а  мужикам,  як  далі  з  цими  вадами  та  жити  в  цій  пречудовій  державі?
Була  перша  світова,  була  й  друга  світова,  до  третьої  зрозуміло  не  доживемо.
-  То  кого  в  першу  чергу  евакували  в  ті  тяжкі  часи?
-  Торгашів,  спекулянтів,  олігархів,  зрадників?
-  Чи  поранених,  саме  тих  з  тими  як  би  так  мовити  вадами?
-  Вони  самі  ліки  купували?  За  реабілітацію  платили?
То  для  кого  ж  тут  кордони  то  закрили?
Весь  світ  готовий  же  оцих  людей  прийняти  і  надати  їм  медичну  допомогу.
Замість  того,  щоб  були  для  цих  категорій  ліки  та  медичні  послуги  безкоштовні,  що  було,  є  і  буде?
Хоч  нарешті  дійшло  «іноземним  партнерам»,  що  інваліди  тут  і  судді,  і  депутати,  і  прокурори,  і  в  країні  не  система  охорони  здоров’я,  а  система  «ДАЙ  і  ЗАПЛАТИ».
А  закон  прийняти  важко,  що  або  працездатний,  і  ти  працюєш,  а  не  можеш  по  стану  здоров’я  працювати  –  отримуєш  пенсію  і  не  працюєш.  «І  пенсія  і  зарплата»-  от  і  всі  керівники  з  групами  інвалідності  будуть  до  смерті  працювати  і  отримувати  подвійну  платню  з  бюджету,  все  вельми  шановне  панство  і  отримує  довічно,  а  ті,  що  дійсно  потребують  допомоги  –  не  мають  тих  сум,  які  хочуть  на  лапу  оті  самі  МСЕК,  які  можливо  припинять  своє  існування,  а  нова  система  як  завжди  буде  гірша  ніж  попередня,  не  Коституцією  ж  керуються  нажаль  і  замісь  того,  колектичне  декларування  відповідальності  і  директиви  згори  -  ось  суть  цього  дійства.  Ключове  в  цій  бюрократичній  системі  -  безвідповідальність.  Замість  того,  щоб  скоротити  бюрократичний  апарат  та  посилити  відповідальність  знову  реформи,  а  до  чого  вони  приведуть?  До  чого  привело  закриття  багатьох  санстанцій,  інфікційних  відділень,  приміщень  лікарень  та  попередні  реформи  нам  всім  уже  ж  очевидно.
Всесвітня  організаціїя  охорони  здоров'я    у  світі,  а  у  нас  відновлення  послуг  на  рівні  громади  https://www.youtube.com/watch?v=xdSflzQUrVI
-А  за  які  шиші?  Не  вигрієш  кісточки  вже  й  на  печі,  печі  ж  то  теж  нема.
Мораль  же  така  –  міністр  як  завжди,  розвів  мужика.
Все  ж  з  точністю  та  навпаки.
Хто  Заходу  потрібен  –  здорові,  щоб  працювали,  і  багаті,  щоб  інвестували.
Хворі  і  бідні  –  не  потрібні  нікому!  
Вони  і  будуть  ці  вивісочки  читати  і  за  десятим  разом  уже  не  підуть,  бо  нема,  саме  того  і  нема  -  совісті  у  цих  добродіїв.
І  всім  очевидно  стає,  що  сказали  «партнери»:  -  Бабла  нема,  в  листопаді  завершиться  війна.


*  Наголошую  -  я  написав  казочку  на  новий  лад,  всі  можливі  збіги  цілком  випадкові.  Старі  казочки

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2024

Gladiator and "Die Winde singen und die Welt erblüht. "

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bJgR65cZSXU[/youtube]

Reime  schwirren  in  meinem  Kopf  herum  wie  Bienen  in  einem  Bienenstock,
Sie  fliegen  vorbei,  sie  berühren  sich,
~  Eventually  they  find  the  perfect  match  ~

#  Mit  dem  sie  eine  Linie  bilden
Wo  du  glücklich  bist,  bin  ich  glücklich,  in  diesem  Rausch.
Es  gibt  nur  uns  zwei,  und  nur  der  Wind  atmet  durch  den  Schleier.

Der  Zauber  des  Augenblicks  -  die  reife  Frucht  der  Liebe  zu  pflücken!
Meine  Brüste  flattern  vor  Leidenschaft  wie  ein  singender  Vogel  in  der  Morgendämmerung.
Alles  zittert  in  mir,  die  Liebe  strömt  aus  meinem  Herzen  wie  duftender  Honig.

Ziehe  mich  zu  dir  wie  Nektar  zu  einer  Biene.
Die  Reime  schwirren  in  meinem  Kopf  herum,  tanzen  in  einem  endlosen  Kreis,
Sie  ziehen  vorbei,  sie  berühren  sanft.

Und  in  unseren  Herzen,  wo  nur  wir  beide  sind,
atmet  der  Wind  träge  und  flüstert:
-  „Wo  du  glücklich  bist,  bin  ich  wie  eine  Gottheit!

In  der  Umarmung  von  Licht  und  Dunkelheit,  kommen  die  Tage  zusammen!
Meine  Haare  stellen  sich  auf  wie  in  Glückseligkeit,
Ich  streichle  dich  bis  in  die  Tiefen  der  Lust!

Deine  Augen  sind  wie  die  Morgenröte.
Alles  um  mich  herum  ist  ein  Geflüster  der  Inspiration,
Die  Süße  deines  Körpers  ist  süß,

Deine  Liebkosungen  sinken  tiefer  und  tiefer,  bis  in  die  Tiefen  der  Lust,
Wo  die  Eitelkeit  verschwindet,  der  ganze  Körper  wie  eine  göttliche  Schnur.
Du  bist  die  Essenz  meiner  Welt,  im  Licht  erschaffen.

Der  Zauber  des  Reims  findet  Paare  von  Konsonanzen,  Saiten  in  der  Stille.
Die  zu  unserem  unvergesslichen  Tag  verschmelzen.
Jedes  Wort  ist  wie  eine  reife  Frucht  im  Schoße  der  Glückseligkeit.

Wenn  sie  sich  treffen,  finden  sie  Paare,  die  im  Gleichklang  verschmelzen,
Atemlose  Leichtigkeit,  die  spontan  über  den  Äther  schwebt.
Die  Winde  singen  und  die  Welt  erblüht.



Рифмы  мечутся  в  голове,  как  пчелки  в  улье,
Они  то  пролетают  мимо,  то  соприкасаются,
В  конце  концов  находят  себе  идеальную  пару,

С  которой  образуют  строку
Там,  где  счастлива  ты,  счастлив  и  я,  в  этом  порыве
Нас  только  двое,  и  только  ветер  надрывисто  дышит  вуалью.

Волшебство  момента  –  срываем  спелые  плоды  любви!
Грудь  моя  затрепетала  от  страстей,  как  поющая  птица  на  рассвете.
Всё  дрожит  во  мне,  любовь  душистым  мёдом  из  сердца  струится.

Влеки  же  к  себе,  словно  нектар  пчелу.
Рифмы  мечутся  в  голове,      танцуют  в  бесконечном  круге,
То  мимо  проходят,  то  нежно  касаются.

И  в  сердцах  наших,  где  только  мы  вдвоем,
Томно  дышит  ветер,  надрывисто  шепча:
-Там,  где  счастлива  ты,  там  и  я,  как  божество!

В  объятьях  света  и  тьмы  сближаются  дни!
Волоски  поднялись,  словно  в  блаженстве,
Тебя  ласкаю  до  глубины  услады!

Очей  твоих  взгляды  –  словно  рассвет.
Всё  вокруг  живет  в  шёпоте  вдохновения,
Сладостью  наполненное  тело  искрится,

Ласки  опускаются  все  ниже,  ко  дну  услады,
Где  исчезает  суета,  всё  тело  как  божественная  струна.
Ты  –  суть  моего  мира,  в  свете  сотворенном.

Волшебство  рифм  находит  пары  созвучий,  струнные  звуки  в  тишине
Что  сливаются  в  наш  незабываемый  день.
Каждое  слово,  словно  спелый  плод  в  лоне  блаженства.

Встречаясь,  находят  они  пары,  в  унисон  сливаясь,
В  бездыханной  легкости  спонтанно  плывут  по  волнам  эфира.
Поют  ветра,  и  мир  вокруг  цветёт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2024

Лава лав - танок рим.

Рими  метушаться  в  голові,  як  бджілки  у  вулику,
Вони  то  пролітають  повз,  то  стикаються,
Зрештою  знаходять  собі  ідеальну  пару,

З  якою  утворюють  рядок.
Там,  де  щаслива  ти,  щасливий  і  я,  в  цьому  пориві
Нас  тільки  двоє,  і  тільки  вітер  надривисто  дихає  небесною  вуаллю.

Чари  моменту  -  зриваємо  стиглі  плоди  кохання!
Груди  мої  затремтіли  від  поривів,  як  співаючі  птахи  на  світанку.
Усе  тремтить,  любов  духмяним  медом  із  серця  дзюрчить.

Мани  ж  до  себе,  немов  нектар  бджолу.
Рими  метушаться  в  голові,  танцюють  у  нескінченному  крузі,
То  повз  проходять,  то  ніжно  торкаються.

І  в  серцях  наших,  де  тільки  ми  вдвох,
Томно  дихає  вітер,  надривисто  нашіптуючи:
-Там,  де  щаслива  ти,  там  і  я,  як  божество!

В  обіймах  світла  і  темряви  зближуються  дні!
Волоски  піднялися,  немов  у  блаженстві,
Тебе  пещу  до  глибини  насолоди!

Очей  твоїх  погляди  -  немов  світанок.
Усе  навколо  живе  в  шепоті  натхнення,
Солодкістю  наповнене  тіло  іскриться,

Ласки  опускаються  все  нижче,  до  дна  насолоди,
Де  зникає  суєта,  все  тіло  як  божественна  струна.
Ти  -  суть  цього  світогляду,  у  світлі  кохання  створеного.

Чари  рим  знаходять  пари  співзвуч,  звуки  струн  -  тишу,
І  в  обіймах  з  нею  зливаються  в  наш  незабутній  день.
Кожне  слово,  немов  стиглий  плід  у  лоні  блаженства.

Зустрічаючись,  знаходять  вони  пари,  в  унісон  зливаючись,
У  бездиханній  легкості  спонтанно  пливуть  хвилями  ефіру.
Співають  про  це    вітри,  і  світ  навколо  цвіте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2024

Ogni momento è un dono di eternità!

Ogni  momento  è  un  dono  di  eternità!
Guardate  l'infinità  di  una  goccia.
È  meglio  vedere  con  gli  occhi  che  vagare  con  l'anima.
Lasciarsi  andare  qui,  in  questo  momento,

Per  sentire  l'eternità  in  ogni  respiro,
la  felicità  in  ogni  sorso
C'è  un  miracolo  nella  danza  delle  foglie,
La  luce  e  l'oscurità  si  abbracciano  strettamente.

Nell'attesa  dell'amore,
Come  se  l'eternità  si  nascondesse  nell'umidità.
Respirando  la  luce  che  si  increspa  sulle  onde.

Riesci  a  sentire  la  tua  anima  nel  silenzio?
Solo  nel  palmo  delle  mani  di  Dio,  l'amore  è  il  suo  nome,
scopriamo  il  mondo  che  ci  circonda
La  sua  bellezza,  la  sua  infinita  felicità.

Senti  la  beatitudine  e  sarai  vivo.
Accendi  il  tuo  cuore,  i  tuoi  sogni  che  si  assopiscono,
Nel  tuo  petto,  risveglia  le  scintille  dell'amore,  la  tua  strada  attraverso  la  vita.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2024

Стежини долі.

Кожна  мить  -  вічності  дар!
Поглянь,  у  краплині  зріє  неосяжність.
Краще  прозирати  очима,  ніж  блукати  душею.
Дозволь  собі  бути  тут,  у  цю  мить,

Відчувати  вічність  у  кожному  подиху,
Щастя  -  у  кожному  горлечку.
У  танку  листя  ховається  диво,
Світло  і  темрява  міцно  в  обіймах

Зливаються  в  передчутті  кохання,
Наче  вічність  причаїлася  у  волозі
І  вдихає  світло,  що  плескається  на  хвилях.

Чуєш,  як  у  тиші  звучить  твоя  душа?
Лише  в  долонях  Бога,  ім'я  йому  Любов,
Відкриваємо  для  себе  світ  навколо  -
Його  красу,  нескінченне  щастя.

Відчуй  блаженство,  і  ти  будеш  живий.
Запалюй  у  серці  вогні,  мрії,  що  дрімають,
У  грудях  пробуди,  іскри  любові  -  твої  в  житті  шляхи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2024

Задумайтесь!

https://coollib.net/b/578400-lev-nikolaevich-tolstoy-odumaytes/read

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4VpxWyxg2PY[/youtube]  

Не  знайте  російської  мови,  не  читайте,  просто  ...  -  певно  такий  лозунг  сучасності,  зі  шкіл  готують  рабів  держави  і  туніятців,  а  хоч  один  такий  твір  як  у  відео  вони  вивчають?
Відбивають  охоту  навіть  до  літератури  та  мови.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oxflj1G_SZw[/youtube]
А  важко  відтвертий  лист  "ворога"прочитати  чи  хоча  б  послухати?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2024

Зоряний пил

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gXorqr8w08U[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2024

Хліб усьому голова?

Таємниця  під  сімома  замками  -  у  борошні  криється  яд,
Як  той  наркотик,  вживаючи  -  звикаєш  до  голоду.
Дисбактеріоз,  рак,  а  причина  -  хліб!
Який  же  ти  дурний,  голомозий  чоловік.

Безкоштовні  бульби  -  безкоштовний  укол!
-Ти  ще  здоровий?  Їжа  ж  вбиває!
Ти    це  не  знав?  Немов  той  удав  -  черево  набивав!

Рабами  пшениці  ми  давно  ж  стали,
Стадом,  що  безмовно  йде  слід  у  слід.
Люди  наївшись  плодів  ярових  -
Забули  коріння,  втратили  мудрість.


Створені  ми  були  за  проектом  іншим,
Але  лише  між  рядків  істину  побачимо  -
Створені  ми  були  у  славі  світла,
Але  в  нинішній  темряві  ми  лише  тіні  на  поривах  вітру.


Виродки,  що  виникли  в  нашому  гнізді,
Деруть  з  нас  за  хліб,  як  за  грішні  муки.
Довгих  літ  запорука  -  чистота  душі!


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mSxcHdp83es[/youtube]
***


Das  Geheimnis  liegt  unter  sieben  Schlössern  -  Mehl  enthält  Gift,
Wie  eine  Droge,  man  gewöhnt  sich  an  den  Hunger.
Dysbiose,  Krebs,  und  die  Ursache  ist  Brot!
Was  bist  du  doch  für  ein  dummer,  nackter  Mann.

Freie  Knollen,  freier  Schuss!
-  „Bist  du  noch  gesund?  Essen  tötet!
Wusstest  du  das  nicht?  Wie  eine  Boa  constrictor  füllt  es  den  Magen!

Wir  sind  schon  lange  Sklaven  des  Weizens,
Eine  Herde,  die  schweigend  folgt.
Die  Menschen  haben  die  Früchte  der  Felder  gegessen
Sie  haben  ihre  Wurzeln  vergessen  und  ihre  Weisheit  verloren.


Wir  wurden  nach  einem  anderen  Plan  erschaffen,
Aber  nur  zwischen  den  Zeilen  können  wir  die  Wahrheit  sehen.
Wir  wurden  in  der  Herrlichkeit  des  Lichts  erschaffen,
doch  in  dieser  Dunkelheit  sind  wir  nur  Schatten  im  Wind.

Missgeburten,  die  unserem  Nest  entsprungen  sind,
Die  unser  Brot  nehmen,  als  wäre  es  eine  sündige  Qual.
Der  Schlüssel  zum  langen  Leben  ist  die  Reinheit  der  Seele!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024

Трейлер до фільму

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qgsHV0M5VSQ[/youtube]

Кліп  за  текстом  
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023788

Гидра  бюрократии  сжала  мир  в  тиски,
Нацизм,  как  тень,  в  каждом  слове  звучит.
Нация  как  стена  отделяет  мир  от  свободы,
Строит  стены  из  слов  и  границ.

Гидра,  что  в  мраке  укрыла  лица...

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oxflj1G_SZw[/youtube]

За  сто  лет  ничего  не  изменилось  и  не  изменится,  то  зачем  плакать  о  том,  что  идет  война?
Мы  все  жители  Земли,  о  каких  границах  может  идти  речь?
Они  существуют  для  оной  цели  -  наживы  и  контроля  над  стадом.
Точно  как  выдуманные  200  лет  назад  нации  и  национальности.
Разделяй  и  властвуй,  вбив  в  головы  стада  религии  рабов.


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sImJXXuKbgQ[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=r2t9qyiKNEk[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=emdVvgEwIAs[/youtube]

посмотрите  последние  два  ролика  и  отведьте  себе  на  вопрос  :
Не  Гидра  ли  это,  что  в  мраке  укрыла  лица...?

А  после  просмотра  видео  "Вот  где  враги!"    стает  очевидным,  что  с  той  стороны  повторяют  те  же  слова,что  из  этой,  только  объект  противоположный,  все  зеркально.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T7ZPcqFzbVg[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mgkr-Ut-s3U[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xAQPeYX44pw[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024

Un momento en el río de nuestras vidas.

La  magia  de  las  transformaciones  sagradas,
Las  palabras,  como  los  hechizos,  transforman  la  conciencia.
Surgen  de  la  oscuridad,  nacen  de  nuevo,
Imágenes  de  los  viejos  y  grises  días.

Los  flujos  de  energías  serpentean  aquí,
La  sabiduría  del  conocimiento  se  manifiesta  aquí.
Aquí  cada  sílaba  es  el  comienzo  de  la  vida  de  una  nota,
Entrando  en  el  infinito  de  lo  oculto,

Oirás  una  melodía,  
Que  se  oculta  en  las  profundidades  de  este  abismo
Y  en  cada  armonía  -  el  calor  vivo  de  los  siglos.

En  los  rincones  secretos  de  mi  alma,
A  través  de  las  lágrimas,  en  un  alegre  vuelo  de  sueños,
El  amor,  como  el  mar,  brilla  con  luz  celestial,
Mostrando  por  un  momento  los  cuadros  de  pasión  que  lleva  consigo.

Es  un  mar  excitante,  reflejado  en  sus  olas,
Respirando  amor  duradero  que  nunca  termina.
Cada  chapoteo  es  la  voz  de  un  momento  en  el  río  de  nuestra  vida.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2024

Миті у річці нашого життя.

У  магічності  священних  трансформацій,
Слова,  як  заклинання,  перетворюють  свідомість.
Повстають  із  темряви,  знову  народившись,
Образи  тієї,  сивої  давнини.

Потоки  енергій  тут  звиваються,
У  мудрості  знання  тут  проявляються.
Тут  кожен  склад  -  початок  життя  ноти,
Увійшовши  в  безмежність  сокровенного,

Ти  почуєш  мелодію,  
Що  в  глибині  цієї  безодні  приховано
І  в  кожному  співзвуччі  -  живе  тепло  віків.

У  потаємних  куточках  моєї  душі,
Крізь  сльози,  в  радісному  польоті  мрії,
Любов,  як  море,  виблискує  небесним  світлом,
Проявляючи  на  мить  картини  пристрасті,  що  відносяться  із  собою.

Вона  -  хвилююче  море,    відбиваючись  у  його  хвилях,
Дихають  почуття,  що  не  минають.
Кожен  сплеск  -  це  голосок  миті  у  річці  нашого  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2024

Wiatr na falach.

Wiatr  tańczy  na  falach.
Łącząc  się  z  miłością,  brzeg  jaskini
Oddychając  błękitem  nieba.

Miłość  jest  jak  morze  lśniące  na  niebie,
W  różowych  chmurach  namiętności  między  nami.
Nasze  dusze  są  brzegami  oceanu  pożądania.

Kiedy  wejdziesz  w  te  fale,  poczujesz
Delikatne  fale  prawdziwej  miłości
♪  łączące  się  w  bezgranicznym  tańcu  ♪
Na  szczycie  fal  nasze  uczucia  szybują  jak  ptaki.

Pomiędzy  brzegami  naszych  dusz,  gdzie  pływają  marzenia,
Przez  stromą  ścieżkę  nasze  dusze  szybują  do  gwiazd.
W  tym  tańcu  na  szczycie,  wschodzie  i  zachodzie  słońca,
W  objęciach  wiatru,  czułość  spotyka  zatroskane  spojrzenie.

Unoszą  nas  fale,  ich  każda  kropla  jest  zakłóceniem,
To  przebija,  esencja  wezwania,  część  natury.
Sekretne  uczucia  budzą  się  spod  przykrycia,  z  głębi.
I  w  każdej  chwili  uczucie  miłości,  bezdennej  miłości.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2024

Бездонна любов.

На    хвилях  морських  танцює  вітер.
Зливаючись  з  любов'ю,  піщаний  берег
Дихає  небесною  блакиттю.

Кохання  -  як  море,  що  виблискує  на  небосхилі,
У  рожевих  хмарах  пристрасно  між  нами  хлюпоче.
Наші  душі  -  то  береги,  океану  потаємних  бажань.

Увійшовши  в  ці  хвилі,  ти  відчуєш
Ніжність    справжнього  кохання,
Зливаючись  у  безмежному  танці
На  вершині  хвиль  почуття  наші  порхають,  немов  тії  птахи.

Між  берегами  душ,  де  мрії  витають,
Крізь  стрімкий  шлях  до  зірок  літають.
У  цьому  танці  на  вершині  -  і  схід,  і  захід  сонця,
В  обіймах  вітру  ніжність  зустрічає  тривожний  погляд.

Нас  піднімають  хвилі,  кожна  їхня  краплина  -  то  тривога,
Що  пронизує,  то  суть  поклику,  частина  природнього  потягу.
Почуття  потаємні  пробуджуються  з-під  покрову,  з  глибини
І  в  кожній  миті  відчувається  любов,  бездонна  любов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2024

Невже не лунають сирени

Ці  зайчики,

         ці  ніжні  дотики,

Цей  шепіт...

Навіть  не  віриться,

       що  це  вже  осінь,

Що  це  прощання.

Ця  золота  позолота,

       вкриває  не  лише  листя...

Ця  прохолода

               глибше  
                                     і  глибше

до  самих  кісточок  пронзає  тіло.

Ця  тривога,  що  завиває,

   в  душах  людей  відлунням  лунає...
             

А  ми  як  той  лист...  

     За  вітром,за  вітром.

А  він  шалений,

       підхопив  і  несе.

Шорох...
             шорох...

І  тиша.

       Вічна  тиша.


[b]Все  как  один[/b]

Все,  как  один,
В  атаку  пойдем:
-За  иудею!
-За  каганат!

Все,  как  один,
в  бою  смерть  примем:
-За  их  идею!
-За  каганат!

Великий  Владимир,
В  бой  всех  послал,
Победу  их  веры
Он  нам  обещал:
-За  юдаизм!
-За  каганат!

-А  князь  ли  Владимир?
-Он,  ведь  не  князь.

-За  юдаизм!
-За  каганат!

Все,  как  один,
будем  кровь  проливать.


Стих  написан  по  материалах  статьи  -  https://ukraina.ru/20210529/1031487476.html
-

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2024

Хмари, дощ, осінь, хаос.

https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985112

З  хмарки  дощем  поливаєш.
З  неба  кохаєш,  кохаєш,
Восени  радість  не  маєш.
В  тобі  Пустота,  крил  нема,
               крил  нема.
ПУСТОТА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2024

В кожному з нас. .

Колоситься  поле,  немов  стародавній  витвір
Ширяє  в  повітрі  магія  слів,
У  яких  таїться  величність  священних  сил.

Залиш  ілюзії,  що  сковують  крок,
Тепер  і  тут  як  тінь,  з  темряви
Постань  новою  сутністю.

Завіса  піднімається,  оголюючи  частину  реальності  -
Життя,  що  стікається  в  потік.
У  словах  чари,  що  світоустрій  перетворюють.
Вплив  невидимий,  але  відчутний,

Ніщо  не  буде  колишнім  -  сокровенність  відкривається.
Око  духу,  розкривається  таємницею  милування,
У  цей  вимір  вливається  і  пробуджується  сила,
У  нев'янучій  красі  спалахують  небесні  світила,

Зцілювальним  світлом  зігрівається  божественний  дух.
І  в  мурашці,  і  в  слоні  відблиски  від  видимості  життя,
Сім'я  зірок  усередині  нас,  проростає  в  потоці  небесного  світла.

З  мороку  повстає  створіння,  із  забутого  минулого.
Залиш  ілюзії,  хто  до  призову  прийшов..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2024

Перехід у нову реальність.

Колоситься  поле,  немов  стародавній  витвір
Ширяє  в  повітрі  магія  слів,
У  яких  таїться  величність  священних  сил.

Залиш  ілюзії,  що  сковують  крок,
Тепер  і  тут  як  тінь,  з  темряви
Постань  новою  сутністю.

Завіса  піднімається,  оголюючи  частину  реальності  -
Життя,  що  стікається  в  потік.
У  словах  чари,  що  світоустрій  перетворюють.
Вплив  невидимий,  але  відчутний,

Ніщо  не  буде  колишнім  -  сокровенність  відкривається.
Око  духу,  розкривається  таємницею  милування,
У  цей  вимір  вливається  і  пробуджується  сила,
У  нев'янучій  красі  спалахують  небесні  світила,

Зцілювальним  світлом  зігрівається  божественний  дух.
І  в  мурашці,  і  в  слоні  відблиски  від  видимості  життя,
Сім'я  зірок  усередині  нас,  проростає  в  потоці  небесного  світла.

З  мороку  повстає  створіння,  із  забутого  минулого.
Залиш  ілюзії,  хто  до  призову  прийшов,
У  кожну  мить  усвідомлюй,  що  все  навколо  -

Джерело  життя,  структура  потоків  буття,
У  цю  мить  завіса  піднімається,  фіранка  відсувається,
І  ми  споглядаємо  єдиним  оком
Зцілювальну  внутрішню  силу,

Чудеса,  що  без  віри  були  німими.
Серце  відчуває  вплив  містичний,  що  в  кожному  з  нас.
Світло  виходить  із  глибини,  створює  наснагу.
Істинною  постає  те,  що  залишалось  там  далеко,

Коли  ми  волали  до  істини  віків.
І  в  кожному  живому  створінні,  у  кожній  комашці  й  мурашці,
Смиренно  живе  рід,  що  нас  з'єднує    в  сніп,
Який  колоситься  на  ниві  вічності.

Нам  відкривається  усвідомлення  буття  світлозарне,
У  новій  реальності  ми  силу  невидиму  відчуваємо,
Невимовне,  що  ховалося  в  нас,  в  істинній  вірі  оживає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2024

Найсутніша суть досконалості

Після  спекотного  літа  золотоволоса  осінь  стукає  у  двері
І  ледь  чутним  шелестом,  як  господиня  накриває  наш  стіл.
У  листі  нашептують  таємниці  живої  краси,
Потаємно  ваблячи  до  відвертості.

Вона  на  полотні  життя  малює  райдужні  мрії,
Розрізи  миттєвостей,  що  сповзають  з  літ.
Досконалість  недосяжна,  в  граціозній  твердості  -  ніжністю  прихована,
У  ній  зойк  жінки  з  серця  лунає,  у  русі  -  завитки,  що  ведуть  до  неповторності.

Граціозно,  як  світло,  що  крізь  листя  ллється.
Відверто,  як  стогін,  що  з  глибин  народжується,
У  розрізі  часу  на  картині  наше  життя  проявляється.

Ми  відчуваємо  цю  досконалість
У  кожній  краплі  роси  на  світанку,
Як  просто  та  складно  бути  живим.

Все  неповторно:  бутон  троянди  розкрившись  обіймає  весь  світ,  
ці  чудові  блискучі  зірки,  цей  холодний  Місяць.
Але  в  кожній  миті,  в  колодязі  душі,  одна
Найсутніша  суть  досконалості  -  вічна  мрія,  що  в  серці  живе,  не  знаючи  краю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2024

Повертайтеся дівчата та на Україну

Повертайтеся  дівчата  та  на  Україну,
Вас  чекають  мами  в  цю  лиху  годину.
Народіть  дівчатка  кожна  по  дитині,
А  то  вже  податки  тим,  хто  не  родили.

Ой,  рятуйте  доні,  пароплав,  що  тоне.
Нащо  вам  ті  ляхи,  тут  усі  ж  голодні.
Ціни  тут  загнули,  немає  зарплати,
Повертайтесь  рідні  -  будем  бідувати.

Машки  вже  немає,
Дашка  шкутильгає,
Батько  без  ноги  -  землю  захищає.
Отака  тут  пісня  щоденно  лунає.

Кажуть  Україна    рясно  розцвітає.
Ой,  не  вірте  рідні,
І  скоріш  додому,  
Бо  без  вас  рідненькі  не  буде  вже  дому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2024

Руїни стогнуть мороком тиші

Руїни  стогнуть  мороком  тиші,
Осколки  плит,  що  пам'ятають  кроки  тих,  хто  був,
Ледь  видно  з-під  землі,  зло  проросло  в  серцях  на  жаль.
Там,  де  мрії  зустрічали  світлу  мить,

Тепер  лише  темрява,  і  стогне  світ  порожній.
У  тіні  забуття  боги  віддалилися
І  похмурий  світ  напівпорожній,
Уламки  мрій,  що  в  попелі  розчинилися

І  кожен  штрих  тепер  лише  тінь  тривоги.
Знищено  пам'ять,  підміна  віри  серце  гризе,
А  де  ж  совість,    совість  де?
Ми  в  пошуках  блукаємо,  як  у  маренні,

У  натовпі  без  облич  і  поглядів.
Не  час  молити  про  милість  небес,
Коли  на  руїнах  лише  примари  колишніх  чудес...

Це  кедр,  могутній  як  мрія,
Під  кедром  смерека,  що  знає,  чує  серця  поклик,
І  рветься  в  небо,  як  дитяча  мрія.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2024

Die Ruinen ächzen in der Düsternis der Stille

Die  Ruinen  ächzen  in  der  Düsternis  der  Stille,
Fragmente  von  Platten,  die  an  die  Schritte  derer  erinnern,  die  waren,
Kaum  sichtbar  unter  der  Erde,  hat  das  Böse  leider  in  den  Herzen  gekeimt.
Wo  Träume  einen  hellen  Moment  trafen,

Jetzt  gibt  es  nur  noch  Dunkelheit,  und  eine  leere  Welt  stöhnt.
Im  Schatten  des  Vergessens,  haben  sich  die  Götter  zurückgezogen
Und  die  düstere  Welt  ist  halb  leer,
Die  Fragmente  der  Träume,  die  sich  in  Asche  aufgelöst  haben

Und  jeder  Strich  ist  nur  noch  ein  Schatten  der  Angst.
Die  Erinnerung  ist  zerstört,  der  Ersatz  des  Glaubens  nagt  am  Herzen,
Und  wo  ist  das  Gewissen,  wo  ist  das  Gewissen?
Wir  irren  umher  auf  der  Suche,  wie  in  einem  Delirium,

In  einer  Menge  ohne  Gesichter  und  Augen.
Dies  ist  keine  Zeit,  um  den  Himmel  um  Gnade  zu  bitten,
Wenn  in  den  Ruinen  nur  noch  die  Geister  früherer  Wunder  wohnen...

Dies  ist  eine  Zeder,  mächtig  wie  ein  Traum,
Unter  der  Zeder  ist  eine  Fichte,  die  weiß,  hört  den  Ruf  des  Herzens,
Und  eilt  in  den  Himmel  wie  ein  Kindertraum.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2024

Ступеньки восхождения души

Бог  во  мгле,  как  свет  внутри,
Просветлением  снимает  покровы  с  души,
Как  бутон  расцветает  вечность,  в  истинном  свете  божественного  начала.
Сознание  человека    шевелится    занавеской  ,

Раскрывая  чувства,  что  живут  вне  строк.
Счастье  невыразимо,  как  волны  в  тишине.
Вопреки  иллюзиям,  что  кружаться  кругом,
Я  есьм  –  в  этом  слове  вся  сила,  вся  суть!

Бог  и  вечность  –  внутри,  в  пути  к  себе  ведущем,  вездесущем.
Сознание  –  занавес  тонкий,
За  ним  таятся  сны  и  слови.
Уважение  –  подруга  на  этом  пути.

Я  не  в  тюрьме,  я  вне  пространства  суждений,
Меня  ведёт  внутренний  путь  –  в  этом  вся  суть.
Там,  божественное  прозрение,  души  уединение.

Я  есьм,  я  приветствую  пути,  по  ступенькам  к  истине
Шаг  за  шагом,  в  глубоком  сне,  пути  в  лестницы  сплетаю,
А  зов,  что  не  утихает  внутри,  пробуждает  душу  к  вечному  сиянью.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2024

Вот так бы. .

[quote]Утром  ранним  встать,  по  крышам  голышом  гулять,  по  скверам  голубей  гонять  и  волны,  волны  догонять![/quote]

Сливаясь  с  бархатной  калипсой,  в  романе  моря  и  любви,
Сверкает  свет  небес,  в  нем  каждый  миг,  как  вечность.
Солнце  сквозь  волны  ласкает  весь  мир,
На  волнах  любви  манит,  согревает  нежные  дали.

Шумит  и  томно  шепчет  море,  его  нежно  ласкают  краски  Солнца,
Златые  блики  танцуют  на  воде.
Солнце  и  море  –  вечный  дуэт,  в  объятьях  воды,
В  пучине,  где  мечта  и  реальность  –  одно,
Небо  прячет  от  нас  Солнце,  уводя  мир  в  тень.


Из  пучины  ж  тянет  к  свету  ясный  взор
Небо,  обрамленное  облаками,
Море  нежно  щекочет  берега,
Солнечный  свет  никогда  не  исчезает,  он  всегда  с  нами.

Светило  яркое  над  водами  живыми,
Согревает  сердце,  морская  пена  шепчет  в  ритме  волны,
На  глади  танец  света  в  час,  когда  мир  спит  безмятежно.



О,  как  прекрасно  в  этом  мире  чар:
-  Солнце  и  море  по    вечному  кругу  жизни
Ведут  нас  в  путь,  где  нет  ни  слёз,  ни  тьмы.

Так  бы  и  остаться  вечно  в  светлой  симфонии  звуком  того  лета,
Когда  ветра  шептали  :  «  Ты  –  не  один»,
Берега  встречали  с  любовью  и  волны,  эти  волны,

Небо  ж  скрывает  будни  в  вечность,
И  в  синеву,  что  сверкает  как  вода,
Уносит  в  бесконечность  лета́  мои  лета.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2024

Таємнички у кринички.

А  спідничка  коротенька.
Я  доросла,  не  маленька.

Я  голенька,  я  голенька.
Таємничка  то  моя.

Я  така,  так  душа.
А  ти  це  в  мені  угледів?

Що  скажи  ти  роздививсь?
Закохався  ?

Певно  ти  то  є  дівча,
Значить  ти  -  моя  сестра.

Якщо  ж  -  парубок  моторний,
То  -  мій  суджений,  нескромний.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2024

І про що це я

...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2024

А кто?

Сто  тысяч  дезертиров  !
Мало,  много?
Живы  и  слава  богу.
Не  патриоты  -  это  да,
Но  это  война.

А  кто  пример  им  был  подал,
Кто  Македонский?
Он    устал?  Оброс  жирком,  орал?
Зарылся  в  бункер  и    засцал?

Приказы  просто  отдавать,
А  исполнять?
Сто  тысяч  -  это  не  один.
Виноваты  ж  не  они!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2024

Крымская война. За одно окно Петра, заплатила ж вся страна.

Тут  не  будет  все  как  прежде:
-Фонды,  гранты,  трасты  и  у  власти  -  пида...сы.
Это  груз,  беспредельный  это  шлак,
Что  вовлек  в  войну  всех  нас.

Грант  на  кровь  ведь  получили,
Их  же  детки  соскочили.
Там  не  тихо  потусили,
Тут  всё  кровью  ведь  залили.

Кто  на  плечи  и  что  взял,
Кто  врагу  наш  юг  был  сдал?
А  скажите  почему-
Пора  заканчивать  войну!

Враг  не  где  то,  он  -  в  тылу.
Изнутри  прогрыз  дыру,
Вот  корабль  и  шел  ко  дну.
Пора  дыры  залатать,

Шарлатанов  всех  изгнать.
Мафиози  и  бандиты  -  все  ж  во  власти,  паразиты.
Пуза,  тачки,  барыши,
Все  они  ведь  торгаши.

Наш  бюджет  лишь  только  пилят,
На  откатах  процветают,
Свой  процент  лишь  получают.
Паутина    разрослась,  

Тут  война,  у  них  жизнь  в  сласть.
Сами  в  бой  ведь  не  идут,
Бабки,  бабки  лишь  стригут.
Хочешь  жить  всегда  в  достатке  -

Будь  бандитом-олигархом!
Вот  бандитов  й  развелось,
Правит  стадом  банды  кость.
Затянули  всю  страну

В  их  разборки,  в  их  войну!
Силовые  все  структуры  -
На  спине  ведь  тянут  люди.
Деньги  платников  податков

Загребли  ,  а  кто  понятно.
Пора  скинуть  этот  груз
Й  посмотреть  на  их  конфуз.
Вместо  этих  паразитов  лучше  свиньи  у  корыта.

*  песня  о  Крымской  войне  1853–1856  гг.

Крымская  война  завершилась  Парижским  мирным  договором,  подписанным  18  (30)  марта  1856  г.  Поражение  России  подтолкнуло  правительство  к  началу  преобразований,  осуществлённых  в  ходе  реформ  1860-1870-х  гг.

Нравится  -  слушайте,  не  нравится  -  не  слушайте,  негатива  и  так  хватает.
Все  крепости  звезды  в  ходе  войны  сравняли  с  землей,  что  было  до  ...  нам  не  узнать  (  тайна,  под  семью  печатями).
Результат  войны  для  людей  (  по  версии  правительства  конечно  же)  -  9  февраля  (3  марта)  1861  года  в  Петербурге  император  Александр  II  подписал  манифест  «О  Всемилостивейшем  даровании  крепостным  людям  прав  состояния  свободных  сельских  обывателей»  и  «Положение  о  крестьянах,  выходящих  из  крепостной  зависимости»,  состоявшее  из  17  законодательных  актов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2024

Может достаточно уже ботов?

Никто  в  Украине  не  угнетал,  не  уничтожал
Инородные  народы,  это  ложь,  элита  угнетала
И  порабощала  –  свой  народ,  коренной  народ.
Украина  была  колонией  с  непокорной  Западу  элитой.

Отменили  крепостное  право?
Ложь.
Вас  обманули  и  не  только  в  этом.
Фиговым  листом  прикрыли  и  как  в  совке  загон  закрыли.

И  эта  ложь,  как  Ада  дым,  во  рту  врагов,
Привела  к  сумятице,  привела  к  войне.
Взгляни  же  на  себя,  в  отчаянье  своём  познай  закат  святых,
Ты  только  тень,  не  полетишь  к  звезде,  всегда  в  тени,  во  тьме.

Что  ни  лидер,  то  слуга,  то  humic.
Исчезнуть  бы  в  полёте,  но  не  в  этой  жаре.
Тени  множатся,  на  устах-  немое  ожидание,
Вариант  не  един  –  всегда  есть  выбор.

И  Бога  и  как  жить  выбираете  вы,
А  не  шёпот  вдоль  улиц,  что  никогда  не  угасал,
А  не  бот  в  телеграмм
И  не  этот  humic,  который  всех  достал.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2024

Не смотри

Свет  звезд,  тлеющий  в  тьме,  обещает,  обещает  рассвет!
В  груди  отзыв  сердца  –  не  смотри!
Сквозь  тени  тревог,  через  тьму  сквозь  печали,
Нас  направляют,  нас  направляют!

Каждый  миг  это  встреча,  что  нас  сближает,  манит  к  рассвету,
Шепчет  надежда  в  груди  –  иди,  иди,  не  смотри!
Но,  но,  но  наш  путь  тернист  и  неясен,
Сюжет,  что  уходит  в  потоки  времён,

Каждый  шаг  -  выбор,  на  сердце  смятение.
За  порогом  ночи  встретим  рассвет.
Пусть  обманут  мечты,  но  звучит  песня  вновь:
-Свет  надежды  за  горизонтом,  не  говори  «Прощай!»,  встречай  его,  встречай!

Но  но  но,  как  сложно,  сжаться  в  рифму,  когда  в  душе  бушует  буря  слов.
Песни  ноты,  струны  гитары,  словно  судьбы  нить,
Зовут  к  любви,  из  грёз  к  мечте,  в  объятья  лет.

Сюжет  полон  тайны,  боли,  утрат,
Лишь  сердце  даст  на  всё  ответ:
-Звезды  пылают,  звезды  горят,  с  упреком  глядят  –  не  смотри!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2024

Реалії.

Втрачене  не  повернуть.
Вибору  давно  нема.
То  така  війна.


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ctbutbDpxBE[/youtube]

[b]Риторичні  запитання[/b]

-Хто  на  цьому  заробив?
-Він  чужу  ж  тут  кров  пролив?
-Чия  тут  колонія  була  ?
-  Вони  на  троні  поки  іде  ця  війна?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2024

Зима незабаром.

Під  уклон...
         як  на  санчатах.
Розігнались
             і  все  вниз,
У  вухах  у  всіх  свищить.

Це  уже  не  зупинить.
       Бог  підгору  повезе?

Є  надія!
         кажуть  є.

Шарлатан  на  шарлатану,
     рвуть  і  рвуть.
Це  ж  просто  жуть.

Коміки  з  екрану  ржуть
І  гребуть  вони,  гребуть.

На  санчатах  по  асфальту.
     Ми  не  діти
               й  це  не  жарти.

-А  законність  де?
   -Нема.
-Це  ж  війна.


Мов  та  Умань
   вся  країна.
Ой,  засрали  Україну
       та  зробили  тут  руїни.

На  санчатах  покатались,
           Голі  й  босі  ми  остались.
Залишилось  -  запрягтись,
     знов  на  гірку  й  зразу  ж  вниз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2024

Краса падіння.

Що  там  вгорі..
Те  і  внизу..
Про  що  це  я?

Я  -  про  красу.
Захоплює  розум,
Погляд  милує,
Чарує.

А  хто  цим  керує?
-Мара.
Природний  закон:
-Синочки,  листочки,

Падають  вниз.
Ніхто  у  цих  діток
Ніщо  й  не  пита,
Настала  пора.

Всі  ж  кажуть:
-Красота!
-Яка  краса!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2024

Чудовищно небезпечні були ж Жириновського речі.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=e2mPdPWVZ0E[/youtube]

Ми  крутили  у  виска.
-Сину,  глянь  на  дурачка!
Прозахідні,  антиросійські  сили,
Помогли  ж  лише  Росії.
У  виска  як  не  крути,
Винні  в  цьому  також  й  ми.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JaulvldJaBM[/youtube]

Пророк  відступив
Аж  на  два  метри  в  землю,
Жирок  не  повів      в  бій  віська.

Ну,  а  Фюрер:
-Heil!
     сказав,
               маску  із  лиця  зірвав.

Ми  ж  чому  не  готувались.
Ржали  ми.
Усі  сміялись.

Пальчик,  пальчик  у  виска.
А  війська  ?
Відвели  чому  війська?

Невже  в  долі?
Невже  зрада  то  була?
Там  де  Володі,  завжди  ж  війна!

В  масочках  усіх  зібрали.
Цей  Мойсей  слова  сказав:
-Багато  трупів,  кров  рікою,
Як  результат  розкол  країни,

В  крові  втопили  Україну.
То  це  не  чули?
Це  не  знали?
Що  ж  святкували?

-Ця  морда  жирна,  що  сказала?
Вона  ж  як  є  пророкувала.
Вона  ж  сказала  по  кінець:
-Телефонна  розмова  й  бувайте  здорові!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2024

Я не русский. Я - житель Земли.

[quote]  души  оказались  в  бездне  иллюзорных,  выдуманных  миров,  душевно  больного,  и  полилась  кровь  и  полилась  кровь  [/quote]

Гидра  бюрократии  сжала  мир  в  тиски,
Нацизм,  как  тень,  в  каждом  слове  звучит.
Нация  как  стена  отделяет  мир  от  свободы,
Строит  стены  из  слов  и  границ.

Гидра,  что  в  мраке  укрыла  лица...


 *  об  этом  моя  песня.

Философия  и  религия  опасней  многомиллионной  армии  берсерков,  которую  скоро  отправят  добивать  не  убитых.

[quote]В  этом  мире  есть  два  типа  людей.  Те,  у  кого  есть  сильные  «навыки»,  и  те,  кто  их  не  имеет.[/quote]
[quote]Гатс,  известный  как  Чёрный  Мечник,  ищет  убежища  от  демонов,  охотящихся  за  ним,  и  отмщения  человеку,  сделавшему  из  него  жертву  на  своём  алтаре.[/quote]

[b]Тени  усопших[/b]

Гидра  бюрократии  сжала  мир  в  тиски,
Нацизм,  как  тень,  в  каждом  слове  звучит.
Нация  как  стена  отделяет  мир  от  свободы,
Строит  стены  из  слов  и  границ.

Гидра,  что  в  мраке  укрыла  лица,
Образ  врага  в  сознании  –  муть,
Он  чужд  и  безбожен,  в  нём    суть  не  видна,
Монумент  –  Ленин  с  графой  «национальность»  в  руках.

Война  –  удобный  способ  отделить  нас,
Сотворить  врага,  что  лиш  и  ждет,  как  хищник,
И  в  каждом  взгяде  –  образы  чужды.

В  войне  рождается  единение  нации,
Закованной  в  идеях,  что  нас  гнетут.
-Что  значит  нация  в  смятенье  войны?
-Общность,  что  отделяет,  выстраивая  стены.

В  момент,  когда  враг,  безбожник  чуждый,  угрожает,
Среди  рвущихся  звуков,  как  крик  матерей.
Звучит  зов  к  единению,  к  истине  –  надеждой  своей.    


Нации  созданы  в  тени  войны,
Наполеоном  бредим  все  мы.
Сквозь  слезы  и  кров  восстал  з  пучин,
Образ  врага,  без  всяких  причин.

Образ  врага  угрожает  мечтам,
Гидра  мракобесия  в  бюрократии  кроется.
Чаша  причастия,  власть  –  единственный  источник  зла.
-  Смирись,  не  смейся!  Кровью  причастись.


Вихри  перемен  в  сердцах  заклокотали,
Бюрократизм  ведет  народ  наш  в  плен,
Кошмар  рутины  сдавливает  день.

Религия,  идеология  –  кайданы,
Узами  крепкими  умы  сковали.
А  мы  –  забыли,  что  крылья,  крылья  у  нас  были.

Религия,  идеология  –  уза  души,
В  играх  определения  власть  обретает,
Воображаемый  мир  Руссо  человечество  все  поглощает.
Национальность,  как  шрам,  Ленин  Владимир  в  паспорт  вам  ставит.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2024

Народ загнали в нечеловеческие условия, мы в клетке.

Во  время  тьмы  мы,  мы  проморгали,  проморгали  мы,
Нападение  теней  из  холодной  тьмы.
Бюрократы,  узурпировав  власть
Устроили  пьяный  шабаш  на  крови.

Подонки,  что  правят  в  бездне  страстей,
Сеют  холод,  душераздирающий  страх  из  новостей.
Забытые  во  мраке  крика  бюрократы  жизнь  в  толпе  забирают.

Опричники  Грозного  –  тени  из  тьмы,
Как  надзиратели  тюрьмы
Этажи  терорра  в  стране  возвели.

Крушение,  как  тень,  на  землю  легло,
Дети  Сороса  объединились,  старых  воров-решал  заменили.
Власти  аркан  давит  народ,
В  аркане  мерзавцев  увы  -  патриот.

Война  доконала,  в  пепле  пожаров  душа  умирала.
Чиновники  –  это  фиктивный  контроль,
Мартицы  тьмы  это  оплот.
Таможня  дала  добро  на  ужасный  грех,  в  алой  крови  красный  крест!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2024