oreol

Не поодинокий випадок

Жив  в  Україні
Не  Іван,  але  дурак.
Не  вбивав  людей,
не  відсилав  у  мрак.

Не  працював,
проте  керував  -
одним  словом  дурак.

Всім  очевидна  залежність,
всім  очевидно  -  він  наркоман.
З  головою  проблеми,
не  потрібен  вже  й  план.

Пивка  б  та  окурок
І  простір  і  зорі,
Інші  світи.
Кури  лиш...
 кури.

Крила  ростуть,  дим...
туман,
одним  словом  -  дуран.
Ноги  у  нього  -  взяли  й  загнили,
Навіщо  ж  вони,  не  хоче  він  нікуди  ж  іти.
Бухнути  б  й  лягти.

Інша  реальність.
Щасливе  життя,
Ноги  гниють,  їх  вже  нема.
Бабка  несе  алкашу  молочка:

-Випий  но,  синочку,  може  скору,  хлібця.
Випив.
 -  Не  то.
-Мені  б  огірка  та  пивка.
-У  мене,  синочку,  ж  грошей  нема.

-  Ми  порішаєм.
Отак  він  рішав.
Чекав  все,  чекав.

Приїхали  врачі  -
хірург  і  колега,
огляд  зробили
І  спозаранку  його  у  машину.
Не  скора,  машина  крута.

І  до  нотаріуса,  справа  ж  проста.
Підпис  цей  дурник  свій  там  зоставив.
Все  порішали,  все  порішали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2025

Три ворони чи три ворони, це вже на чому вам заманеться наголосити

-От  ви  мені
і  не  повірите,  куме.
-Звісно  не  повірю,  кумасю.
-Ото  йду  полем  біля  лісосмуги.
-Вірю,  вірю,  сам  тою  стежиною
до  куми  ходжу.
-От  йду  я  та  йду,  бачу  дуб,  а  на  дубі  три  ворони  чи  ворони,
я  вже  й  не  збагну.
-Ой,вірю  куме,  вірю,  сам  повертаючись  від  куми,
та  під  тим  дубом  не  раз  в  їхньому  посльоді  та  встрявав.
-Та  не  про  те  я  куме  думку  веду.
-Ото  йду  я  та  йду,  а  три  ворони  что  то  ворони  та  різними  мовами  -
один  говорить,  інший  -  глаголить,  а  той  собі  все  карткає  та  каркає,
до  війни  певно  то  куме,  до  війни  слід  готуватись.
-  А  тут  куме  в  дрібницях,  будьте  ласкаві,  записую.
-Ото  одна  постійно  "К  Ар,  кар!"
-Інша  "В  Ар,  вар"  чи  то  "  В  яр,  в  яр"
-  А  та,  що  полька  -  по  виду  видно  все  "War  та  war".
-То,  куме  мовні  питання,  то  все  через  різницю  вимови  та  написання.
-Ото  ворони  дурні  -  сто  років  живуть,  а  через  вимову  -  воюють.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2025

Обитель зла - неспроста

Обитель  зла  -  ложь  на  ура.
Системный  сбой?
За  упокой?

Прогнозированное
превращение,
зачистка,  истребление.

И  на  повтор
и  на  повтор,
реальность  -  вздор,
реальность  -  вздор.

Программный  сбой  -
процессия,  выстрелы,
за  упокой.

Обитель  зла.
Неспроста  всё,
неспроста.
 



*  Пересмотрев  фильм,  каждый  может  убедится  к  чему  нас  готовили.
Случайно?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2025

Хоч би на мить

На  хвилях  морських  танцює  вітер.
Скрипка  неба  грає  пісню  літню.
Шепіт  хвиль  торкає  серце  тихо.

Навколо  тиша.
 Де  ти..
Де  я...

Між  хвиль  життя
Танцюють  сни,
Летять  без  кінця.

Вітрила  мрій  тримають  нас
 завжди.


 Зливаючись  з  любов'ю,
Берег  світить.
Сліди  на  піску,  як  кроки  миті.
Зорі  падають  в  обійми  
ночі.


Між  хвиль  життя
Танцюють  сни,
Летять  без  кінця.

Вітрила  мрій  тримають  нас.
Дихає  небесною  блакиттю  море.

Сонце  в  очах  малює  нову  долю.

Хоч  би  на  мить
Затримай  це  тепло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2025

Вертится она или не вертится, вашего мнения же никто не спрашивает.

Странные  эти  существа  -
люди  из  параллельной  Вселенной.
Они  решили,
   что  Солнце  вокруг
них  вращается,
что  кого  то  волнует
их  мнение,
что  даже  нематериальные
вещи  им  принадлежат.

Проникли  за  грань  запретного,
мёртвые  поделились  умышленно
древними  знаниями
и  вот  итог  -  мир  на  грани
уничтожения,
все  живое  становится  -  мертвым.

Но  эти  странные  существа
верят,
что  они  самые  важные
во  всех  мирах
и  отражениях.

И  живут  так
как  бессмертный,
хотя  за  этот  эликсир
продали  не  то,  что  душу,
мать  родную.

И  это  сказано  не  о  ком  то,
а  о  людях  в  параллельной  Вселенной,
все  они  нарушают
многовековую  тишину
и  установленный  не  ими
порядок  в  мироздании.


***
Крутиться  як  білка
людина
вертиться,
а  ще  скільки  роботи
із  дня  у  день,
виробиться.

Через  біль,
через  силу,
носить  ситом  воду,
переливає  думки
з  пустого  в  порожнє.

Вважає,  що  те  її
і  те
і  все  чекає,
щоб  вона
чи  ступила
чи  її  рук
натружених.

А  і  без  неї,
без  людини  -
і  небо  це  голубе,
і  зорі  -  ці  ясні.

Як  віл,
ляже  людина  колись  спочити
від  важкої  втоми,
і...

та  не  будем,
про  сум.

Слід  же  людський,
предків  ваших  де  ви
та  бачили.

Чи  не  ви  зруйнували
дивовижні  споруди
ніби  й  нелюдськими
руками  створені,
чи  не  кинули  в  полумя
витвори  літератури  та
мистецтва  ваших  предків.

Чи  не  ви  -  видумали  собі  нового  Бога,
в  якого  ніби  то  вірите.
А  ви  взагалі
в  щось  вірите?

І  що  вас  чекає?
З  неба  манна  впаде?
Життя  вічне?
А  де  ви  його  бачили?

Муки,  ось  вони  реальні,
Зморшки  на  обличчі,
мозолі  на  натружених  руках
і  сльози,  ці  нескінченні  сльози.

А  все  чому?
Бо  ви  в  це  вірите.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2025

Яскраві зорі на небосклоні

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VpxYTxZbuB4[/youtube]

В  нічному  небі  палають    кохання  вогні.
Але  я  не  можу  знайти  тебе  ніде.

 Спокушають  риси  нагі  ,
шалені  сни.

Одяг  відкритого  гламуру
Приваблює  мене.

Неприродньо  -
Як  скульптури.

А  яскраві  зорі  на  небосклоні
 пишуть  візерунки  кохання.

Я  йду,
мов  по  хвилях  кораблі.
Хвилі,  ці  хвилі  -
вони  у  мені.

Вбрання  відкритого  гламуру
Приваблюють  мене,
Як  скульптури,
Як  скульптури.

Витонченність  мрамору.
Жінка  -  тінь  чоловіка..

Я  ніби  Пігмаліон
Зробив  із  слонової  кістки  статую,
скульптуру  прекрасної  жінки
 й  закохуюся  в  неї.  

 Афродіто,
Афродіто,
 оживи    статую,  
оживи
мою  Галатею.

 Немов  море  кличе  кораблі,
Немов  небо  кличе  журавлі,
Так  і  я  -
Вдалечині
Усе  шукаю  свою  Галатею.

Нестримний
цей  потяг,
неосяжний  цей  зов,
витонченність  форм,
глибина  образу
жіночого  початку.

Незбагненніссть
прагнення
народження
живого  тіла
власними  руками  й  серцем.

Ці  інстинкти,
ой.
ці  інстинкти.

Вбрання  відкритого  гламуру
 Приваблюють  мене
 Як  скульптури,
 Як  скульптури.  

Усе  шукаю  тебе
в  собі,  в  слоновій  кості,
у  хвилі  морській,
в  колиханні  колосків
у  полі  життя.

Ти  -  та,
що  серце  полонила.



[b]Дореформувалися[/b]

Про  рифму  й  мова  не  ведеться
та  й  глузду  певно  вже  нема
І  це  ніколи  не  минеться,
Бо  розуму  в  людей  нема.

Хтось  скаже  жарт,
вони  жартують.
Свій  юмор  -  хай
собі  засунуть...

Реально  ж  картина  така  -
у  дурнів  пошили  народ.
Пенсійна  реформа  -  грабунок  дітей
Про  це  ж  та  мовчить  світ  весь  оцей.

Там  також  грабують
Та  звісно  ж  не  так,
Бо  тут  є  грабунку  мастак.
Хто  додавати  із  вас  скажіть  та  уміє.

Написано  пером  -  с  кожним  роком
на  один  рік  повинно  бути  більше  
у  вас  трудового  стажу  для  виходу  на  цю  пенсію,
якої  ні  на  що  не  вистачить.
А  у  кого  стажу  та  не  вистачає  -  можна  його  купити.
Плачуть,  платять,  мовчать.

Цікаво,  а  скільки  дитині  слід  заплатити,  щоб  пенсії  мізер
колись  получити?
Їй  же  потрібно  вічно  ж  тут  жити.
Стажу  не  вистачить  тут  нам  же  усім.

Проте  кожен  місяць  -  платім  їм,  платім.
Пенсії  знаєм  які  в  депутатів,
у  суддів,  в  силовиків,
Ну,  а  всі  інші-  платім  їм,  платім.

Бо  у  країні  -  тьма  шахраїв.
Куди  не  глянь  -  грабують.
Кого  скажіть  тут  чують?
А  кожен  про  щось  пише  і  пише.

Пищать  ні  про  що
Як  в  нірці
Ці  миші.

Мова  -  вже  ворог,  
віра  -  не  та.
Просто  -  клепки  нема.


Чого  бідні  -  бо  дурні,
а  чого  дурні  -  бо  бідні!

Коло  замкнули
й  руки  потирають,
незаконні  нормативні  акти
приймають  й  приймають.

А  ви  за  двісті  гривень  на  майдан
сходіть
та  ще  оцих...
в  крісло  провладне
всадіть
й  радійте,
радійте,
що  ж  остається,
та  ні  на  кого  потім
не  грішіть  -  самі  винні,
самі  свиней  до  корита
запросили,
самі  їх  й  годуєте,  на  що  відведений  на  цій  грішній  
землі  час  ви  марнуєте.
І  земля  залишитьсі  і...
а  ви?
Що  ви  залишите  по  собі?
Часливе  майбутнє
для  діток?
А  яке  ви  можите  залишити  майбутнє
та  спадок,  якщо  ви  раб
і  вашого  тут  нічого  немає?
Вам  ще  це  не  сказали?
Забеспечена  у  вас  старість?
Є  якісь  права?
Є  пани.
І  є  кріпосні.
А  ви?
Пани  чи  кріпосні,
підневільні  на  цій
стражденній  землі.

За  те,  як  пишите,  як  же  пишите,
Що  все  та  прекрасно.
Раз  прекрасно  -  то  радійте,
радійте,
все  ж  -  чудово.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2025

Тебя обнимая

Я
Как  Землю
Тебя  обнимаю

После  тысячи  звёздных  ночей,
В  бесконечности  вновь  я  мечтаю
О  тепле  твоих  нежных  очей.

Ты  —  мой  свет,
Мой  вечный  маяк,
В  бескрайних  мирах.

Где  всё  не  так.

Я  к  тебе  лечу
Сквозь  мрак  и  метель.
Ты  моя  звезда,
Ты  -  моя  цель.

 Сквозь  галактики  голос  твой  слышу.
Он  сильнее
Чем  шум  всех  планет.
Каждый  шаг  мой  в  космосе  ближе
К  месту,
Где  твоей  души  свет.

Ты  —  мой  свет.
Мой  вечный  маяк.
В  бескрайних  мирах,
Где  всё  не  так,
Я  к  тебе  лечу
Сквозь  мрак  и  метель.
Ты  моя  звезда.
Ты  моя  цель.

 Если  время  исчезнет  -
Не  важно.
Если  звёзды  падут  -
Мне  не  страшно.

Ты  —  вселенная  в  каждом  мгновении.
Ты  —  дыхание,
Моё  спасение.

 Ты  —  мой  свет.
Мой  вечный  маяк.
В  бескрайних  мирах,
Где  всё  не  так,
Я  к  тебе  лечу
Сквозь  мрак  и  метель.

Ты  моя  звезда,
Ты  моя  цель.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2025

А давайте.

Усе  в  країні  для  людей,
давайте  ж,  будем  посміхатись.
Усе  в  країні  для  людей,
нам  залишилось  лиш  кохатись.

Вертілось  слово  те  -  єднатись,
та  все  ж  в  країні  -  для  людей.
Невдалий  певно  вірш  оцей.
Та  все  ж  -  давайте  посміхатись!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2025

Вітер крила мені дарує

Відблиски  хвиль  у  танці  світла.

Ми  з  тобою
 вздовж  кромки  хвиль.

Блукали  до  світанку.

 До  неба  блакитного
 Вітер  мчався.

 Місячна  стежина
                 вдалині.

 І  серце  птахом,
 розправивши  крила,
 цокотить.  

Таке  невимовне
кохання  в  очах,
 Як  чистого  неба  блакить.

 Вогонь  у  серці  не  згасає.

 Ти  -  мій  сонячний  світоч!

Пісню  вітру  чую,
 ритм  твого  сердця  відчуваю.

 Летіти  б  за  горизонти.

 Де  лише  ти,  я  і
ця  місячна  доріжка.

 Таке  кохання  в  очах,
 Як  чистого  неба  блакить,
 Вогонь  у  серці  не  згасає,
 Ти  -  мій  сонячний  світоч.

 Вітер  крила  мені  дарує.
 Кличе  мене  в  політ.
 Серце  рветься  за  грань.

 Де  світло  лише  живе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2025

Брить или не брить, вот в чем вопрос

С  давних  времен  волосы  наделяли  магическим  действием  и  значением.  Волосы  считают  источником  здоровья,  энергии  и  сил.  Они  связывают  человека  с  предками  и  космосом,  являются  природной  защитой  от  отрицательного  влияния  окружающей  среды.  Именно  поэтому  складывались  такие  поверья,  что  нельзя  стричь  волосы  ребенку  до  года.  Раньше  родители  пытались  любыми  методами  уберечь  малыша  от  опасностей,  ведь  смертность  детей  в  возрасте  до  года  была  большой.  Чтобы  сохранить  энергию  и  жизненные  силы  грудничка,  волосы  не  стригли.  Если  малышу  благополучно  исполнялся  один  год,  считалось,  что  он  справился  со  всеми  проблемами  и  остается  с  семьей.  А  первый  постриг  в  год  становился  настоящим  обрядом.  В  современном  мире  народные  приметы  и  поверья  уходят  в  прошлое,  однако  многие  родители  все  равно  боятся  стричь  младенцев  в  раннем  возрасте.  Давайте  разберемся,  можно  ли  стричь  волосы  ребенку  до  года.  И  узнаем,  когда  стричь  волосы  новорожденному  в  первый  раз.


Мудрые  предки  считали,  что  человеческие  волосы  являются  проводником  между  природной  энергией  и  душой.  В  старину  длине  локонов  придавалось  особое  значение:  чем  длиннее  и  крепче  пряди,  тем  больше  знаний  и  силы.  Существовали  даже  популярные  календари  и  приметы,  в  которых  рассказывалось,  как  правильно  подстричься.  Эти  правила  строго  соблюдались  веками.  За  ними  особенно  внимательно  следили  матери,  обеспокоенные  судьбой  своего  потомства.


Если  мама  с  добрыми  намерениями  подстригает  стрижку,  с  малышом  ничего  страшного  не  случится.  Единственное  условие  —  нужно  сократить  месяц  роста.
Возможно,  в  древности  существовали  подобные  ритуалы  или  заговоры,  в  результате  которых  женщина  могла  как-то  повлиять  на  судьбу  своего  ребенка.
И  ритуал  стрижки  мог  действительно  навредить.  Наверное,  при  этом  нужно  было  знать  конкретные  сюжеты,  или  делать  это  со  злым  умыслом.  В  таких  ситуациях  примета  сработала.

Чтобы  плохая  примета  не  сбылась,  следует  правильно  избавляться  от  волос.  Их  нигде  нельзя  оставлять,  так  как  обрезанные  нити  могут  стать  основанием  для  порчи,  сглаза  или  темного  ритуала.
Обрезанные  нити  можно  утопить  в  проточной  воде  или  сжечь.  Вода  удаляет  все  следы  энергии,  но  также  может  лишить  удачу  или  защиту.  Все  беды  и  беды  горят  в  огне  вместе  с  волосами.
Если  мама  с  добрыми  намерениями  подстригает  стрижку,  с  малышом  ничего  страшного  не  случится.  Единственное  условие  —  нужно  сократить  месяц  роста.
Возможно,  в  древности  существовали  подобные  ритуалы  или  заговоры,  в  результате  которых  женщина  могла  как-то  повлиять  на  судьбу  своего  ребенка.
И  ритуал  стрижки  мог  действительно  навредить.  Наверное,  при  этом  нужно  было  знать  конкретные  сюжеты,  или  делать  это  со  злым  умыслом.  В  таких  ситуациях  примета  сработала.

Чтобы  плохая  примета  не  сбылась,  следует  правильно  избавляться  от  волос.  Их  нигде  нельзя  оставлять,  так  как  обрезанные  нити  могут  стать  основанием  для  порчи,  сглаза  или  темного  ритуала.
Обрезанные  нити  можно  утопить  в  проточной  воде  или  сжечь.  Вода  удаляет  все  следы  энергии,  но  также  может  лишить  удачу  или  защиту.  Все  беды  и  беды  горят  в  огне  вместе  с  волосами.
Чтобы  убрать  информацию  о  обладательнице  волос,  пряди  топили  только  в  проточной  воде.  У  этого  убеждения  есть  и  обратная  сторона:  вместе  с  водой  вы  можете  смыть  свою  защиту  и  удачу.  Огонь  может  обжечь  не  только  волосы,  но  и  проблемы  и  несчастья  с  ними.  Вы  можете  выбрать  любой  удобный  способ  обработки  обрезанных  прядей.

Народные  приметы  на  вопрос,  может  ли  мать  порезать  сына  или  дочь,  получают  отрицательный  ответ.  Однако  в  некоторых  случаях  плохого  значения  убеждений  можно  избежать,  если  знать  старые  правила.
Единственный  день,  когда  родителям  категорически  запрещается  прикасаться  ножницами  к  волосам  ребенка,  является  воскресенье.  По  выходным  вообще  не  рекомендуется  проводить  какие-либо  манипуляции  с  прической,  так  как  это  негативно  скажется  на  судьбе.
Стричься  в  пятницу  тоже  нежелательно.  Такая  процедура  в  этот  день  принесет  кардинальные  изменения,  которые  могут  быть  как  положительными,  так  и  отрицательными.
Стричь  детей  в  антагонистические  дни  запрещено:  если  ребенок  родился  в  четверг,  стрижка  в  среду  принесет  много  хлопот  и  хлопот.  
Важно!  Не  рекомендуется  обновлять  прическу  вечером  —  это  негативно  скажется  на  самочувствии  и  может  вызвать  дискомфорт.
Суеверия,  связанные  с  подстриганием  волос
Считается,  что  когда  мужчина  остригается  парикмахером  —  человеком,  который  для  него  не  является  членом  семьи,  специалист  вместе  со  стриженными  волосами  правильно  принимает  на  себя  весь  негатив,  накопленный  при  отрастании  волос.  При  этом,  если  жена  или  другой  близкий  родственник  стрижет  мужчине  волосы,  это  приводит  к  тому,  что  вся  негативная  энергия  остается  в  семье.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2025

А в это время в паралельной реальности

Бесы    рыдают,
люди  пляшут.
Одним  словом  праздник.
-Что  же  случилось  то?
-С  коронованного  -
сняли  корону,
у  актера  -  отобрали  главную  роль
его  жизни,
прах  мертвого  наконец  то  -  придали  земле.
-А  чему  же  тогда  все  радуются?
-Звёздные  войны  -  признаны  не  состоявшимися.  



*бесы  -  это  раса  глобалистов,  которая  возрождает  межзвёздную  империю.
Ну  вы  понимаете,  это  как  НЛО  -  его  вроде  и  нет,  но  следы  оно  оставляет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2025

Мы живем в перевернутом мире.

Мы  живем  в  перевернутом  мире.
 Льюис  Кэрролл  почему  то
его  назвал  страной  чудес,
наверное  для  того,  чтобы
люди  верили  в  чудо,
в  то  что  они  Буратины,
а  вокруг  страна  дураков,
но  при  этом  понимали,
что  есть  и  другие  сказки,
сказки  для  взрослых.
Взрослые  они  ведь  не  совсем  
и  взрослые,  они  оказывается
много  тоже  не  понимают.
Чтобы  понять,  что  их  имеют,
им  нужно  подать  заявление
на  развод  и  тут  начинается  развод,
чтобы  понять,  что  их  доят,
им  достаточно  забронировать  в  аптеке  лекарство,
окажется,  что  по  брони  оно  дешевле,
чем  без  брони,
женщины  на  сто  процентов  уверены,
что  все  мужчины  козлы,
ведь  именно  они
их  сделали  рогатыми,
а  мужчины  понятия  не  имеют,
что  они  козлы
и  кто  их  доит.
Этот  удивительный
перевернутый  мир,
а  в  нем  окольцованные  павы
и  павлины,
а  на  берегу  безбрежного  моря  -

Ассоль...

ждет  как  всегда
свою  бригантину,

В  это  же  время

Грэй,

разобравшись,  чем  отличается
брак  от  гражданского  брака,
по  сути  и  то  и  другое  ведь  брак,

живет...
живет  на  другом  берегу

моря  в  гражданском
браке

и  не  спешит

поднимать  алые  паруса,

он  живёт  в  сказке,

но  сказка  эта  
не  та.

Грэй  -  один  из  тех
капитанов,  чье  рыбацкое
судно  выпустили  из  страны
и  в  этот  миг  его  озарило,
что  не  государство
нужно  защищать,
а  людей..
от  государства.






***

Государства  это
не  реки
й  не  горы,
по  сути  своей
они  не  нужны.

Бескрайние  всегда  просторы,
где  нет  государства
и  нету  страны.

Государство  -  инструмент
для  порабощение
и  неугодных  истребления.

Капитал  причина  войны,
государство  -  очаг  для  чумы.

Быть  свободным  от  государств,
от  правительств  и  от  насилия,
в  этом  кроется  -  начало
изобилия.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2025

Любви мгновением живём

По  кайфу  всё
 Что  ты  сказала,
 Словами  сердце  заиграло,
 Я  тону  в  твоих  глазах..

 Ты  шепчешь  мне..
 Я  слышу  ясно..
 Всё  просто,
 Но  всё  так  прекрасно.

Любви  твоей  весенний  свет
 Меня  укроет,
 Как  рассвет.

 Любви  мгновением  живёшь
 И  с  каждым  вздохом  
                                                     ты  поёшь.

Твои  шаги  
Как  танец  ветра,
 Ты  будто  солнца
         эхо  лета.

 Ты  дышишь  ритмом  
       моих  снов.
Где  ты  
Там  мир  вдруг  оживает,
 Где  ты
 Там  звёзды  зажигают.

 Я  снова  верю  в  чудеса.

 Любви  твоей  весенний  свет
 Меня  укроет
 Как  рассвет.

 Любви  мгновением  живём
 И  с  каждым  вздохом  мы  поём.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2025

When I touch you

Your  laughter  is  like  the  wind  
That  caresses  
 Your  gaze  is  like  the  sun's  first  ray  
 And  time  will  slowly
   will  melt  away
When  I  touch  you
 
Alas  you're  not  dancing  with  me
And  in  the  light  of  the  white  ethereal
You  kiss  angels  softly
To  love  at  all
It's  easy
 
Alas  you're  not  dancing  with  me
And  in  the  light  of  the  white  ethereal
You  kiss  angels  softly
To  love  at  all
It's  easy.

You've  fallen  in  love
Soaring  into  the  sky
Like  birds  circling
We're  above  the  earth
Loving  reverently
Moving  smoothly
Your  body  is  irresistible  
In  my  arms  so  tenderly
My  wings
Soaring  towards  you
Reaching  out
Reaching  out
Closer
And  closer
The  wind  caresses
The  wind  ruffles

 
Higher  and  higher
Where  the  air  trembles
You'll  hear  your  heart
Where  the  sky  trembles
bet  the  same
bet
touching
love
 
Your  voice  is  like  songs
motive  unchanging
moments
moments

whispering  stars  overhead
you're  near
with  me
 
We're  in  eternity  somewhere
No  time  to  tail
I'm  all  over  you
as  if  I'm  attached
we're  in  a  haze  of  love
the  question  has  been  raised
we're  flying
we're  among  the  stars
the  ether  has  taken  us  away.

 
You're  my  light
My  dream
My  world
Where  not

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2025

Ми в серпанку любові.

У  променях  місяця  так  ніжно  ти  світиш.
В  очах  твоїх  світ  увесь  цей  завмре.

Ти  ходиш  по  небу,
Де  зорі  нам  світять.
Кроки  твої  такі  ніжні  й  легкі.

Як  політ
Між  зір  ти  порхаєш.

Мов  пава,
мов  би  жарптиця  -
краса  неземна.

Ці  кольори  -
миготіння  зорі.

Шлях      чумацький  розцвітає.

Звучить  усе.

Дивно  так,
 мило.

Красиво.

Ласкаєш,  піснями
шляхи  озоряєш.

І  маниш,
в  краї,
туди,
куди
птахи  летять.


Навкруги  лише  зорі.
Й  ті  мовчазні.
І  Місяць  одинокий.

Комети  нам  хвостом  махають.
Там  пали  ангели
й  кричали:
"Ти  -  світло  !
Ти  -  музика  в  мені!"


На  жаль,  ти  не  зі  мною  танцюєш,
А  в  світлі  білому,  неземному,
Ти  ніжно  ангелів  цілуєш.

Кохати  зовсім,
Зовсім  легко.


Твій  сміх  -  як  вітер,
Що  пестить,
Твій  погляд  -  як  сонця  перший  промінь.

І  час  повільно  розтане,
Коли  до  тебе  я  доторкнусь.


Ти  покохала  Бога,
У  небеса  злетіла.

Як  птахи  ми  ж  кружляли
 над  землею,
Милуючись  трепетно
сходом  
Сонця.

Рухи  плавні.
Твій  стан  неперевершений.
В  обіймах  ніжно  так,
Крила  мої
до  тебе  злетіли,
і  ми  летіли,
ми  -  летіли.


Все  вище  і  вище,
Де  повітря  тремтить.

Ти  серце  почуєш,
Де  небо  сріблить,

торкаючись  позолити
любові.

Твій  голос  -  як  пісні    мотив  неземний,
миті  блаженства,
 миттєвості  гріхопадння.

Шепіт  зірок  над  головою
і  ти  поруч
зі  мною.

Ми  у  вічності  десь.
Без  часу  хвіст.
Ми  в  серпанку  любові.
І  сходить  над  Землею  Сонце
знову  й  знову.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2025

Вітер шепоче листві

Трепетно..
Жадібно  вдихаю  миті..

Голос  твій  -  музика.
Як  одкровення
Крізь  сірий  туман  і  холодний  світанок.
Ти  моя  єдина      відповідь  на  всі  запитання.

Сяє  сонце..
 хмари  сяють.

Кохаю
тебе,
кохаю.

Моя  річка,
Сонячні  локони,
Тепло  в  руках,
Все  зникає  в  твоїх  променях.


Крізь  бурю
Крізь  шторм  я  знайду  тебе,
Світло    в  ночі  то  є  ти  -  моя  зіронько.

Зникну
Як  попіл  в  твоїх  я  руках,
Рознесе  мене  вітер
В  недоступних  місцях.

Буду  я  сном
Згадкою  в  снах,

Вітер  шепоче  листві
про  нас,  лише  про  нас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2025

-Ти ж теж це відчуваєш?

Тане  ніжно
океан  в  голосових  звуках  хвиль  небесних.
Чарівні  струмені  обіймають  нас.
Море  співає  свою  симфонію.
Ніби  весь  світ  зупиняється  на  мить.

І  ми  погружаємось  з  тобою  
         у  цю  гармонію.
Я  попливу  морями  кохання.
Я  розмалюю  небо  веселками.

Я  люблю  тебе,
     ти  найкрасивіша  з  усіх.
Твій  голосок  вітерцем  мене  обдуває,  
так    ніжно
Витанцьовує,  легенько  на  моїй  шкірі.

Тане  м'яко,
Тане  повільно.

Там  де  ти  -там  дихає  океан.

Чарівні  струмені  обіймають  нас.

Ми  вже  не  стримуємось,
Ми  стикаємося.

Море  співає  пісню.
Ми  не  можемо  сховатися.

Час  просто  зупиняється.
Простір  завмирає.

Симфонія  кохання
звучить  піднесено.

Твої  очі,  мов  зорі,
Горять  яскраво,
Проводять  мене  крізь  цю  нескінченну  ніч.

-Ти  ж  теж  це  відчуваєш?

Цей  світ  став  казковим.
Чарівні  струмені  обіймають  нас.

Ми  стикаємося.
Море  співає  пісню.

Ми  не  можемо  сховатися.
Час  просто  зупиняється.

Простір  завмирає.
Симфонія  кохання
звучить  піднесено.

Дивовижний  оркестр.
Кожна    партія  зіграна  для  нас.
Якби  час  міг  зламатися,
Якби  час  міг  зігнутися,
Я  б  жив  у  цій  пісні,  яка  ніколи  не  закінчується.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2025

Любовь – горячий слов поток

Любовь  к  тебе  чиста
 Как  снег  
Она  сверкает  в  каждом  дне.

 Холодный  воздух,
 Теплый  след
 В  твоей  душе,
 В  моей  душе.

   Любовь  –  горячий  слов  поток.
 Тает  лед.
 Пылает  ток.
 И  белой  чистоты  
Единства  светлого  исток  .

 Снежинки  падают  с  небес
 Как  письма  без  конца  и  мест.
 Они  шепчут
 Как  и  я:
 "Ты  –  мой  свет  Моя  земля".

 Сплетены  пути  в  ночи,
 Мы  –  как  звезды,
 Как  лучи.

 В  темноте  найдем  ответ,
 Вместе  встретим  новый  свет.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2025

Ти поруч.

Ти  поруч.
Але  не  поряд.
Немає,
 ти  вийшла,
ти  місяця
та
непроглядна
та
сторона.

Лиш  шовкова  нитка
з  неба  звисає,
Світ  завмирає,
 Світ  завмирає.

Де  ти  стоїш?
Де  ти  стоїш?


Ти  поруч..
і  вись,
недосяжна
ця  вись.

Ти  поруч..
з  небес..
дивись  же..
дивись!

Як  полум'я  в  ночі,
     Палкими  губами  маниш,
зовеш,
ти  поруч..

-Авжеж..
авжеж.

Моє  серце  згорає,
Не  лишаючи  й  сліду.
Лише  попіл  кохання.
Лише  світло  без  вогню.


Я  чую  шепіт  дощу  за  вікном.
Він  твердить,
Що  в  коханні  нема  перепон,
для  нього  ні  пут,
ні  кордонів  нема.

У  кожному    кроці  -  іскри  вогню..
Та  ти  мовчиш  !
Немов  ніч  без  сну..
немов  літо  палке..
без  дощу.


Ти  поруч.
Ти  поруч..
 поруч  ти.
Як  полум'я    ночі.
Пристрасним  поглядом  обпалюєш  мене.

Моє  серце  горить,
Не  залишивши  сліду,
Залишаю  по  собі  лише  попіл,
 попіл  любові.

Лише  світло  без  вогню.


Час  минає,
 пульсує  космос.
Кожен  твій  погляд  -  наче  зов  із  інших,
інших  світів.

Я  б  -  полетів,
я  б  долетів  !

Та  розчиняюсь  у  тиші  ночі,
Спалюєш  мене,
Залишаючи  в  імлі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2025

Випустіть людей

"Випустіть  людей"  ,  -
вони  волали,
вони  не  благали,
вони  не  благали.

Двері,  брами  ломали.
Та  марно.
Дійство  тривало.
Люди  зникали.

То  навіщо  пишу.
Біль  відчуваю  людську.
Всі  розуміють,  всі  вимагають  -
Війну  припинити.

Скільки  насилля,
Хто  право  таке  і  кому
надав  це  чинити.
І  скажуть  героїчно  перемогли.

Аби,  аби  ж  то,
аби.
Навіть  не  ати  бати,
піймані  на  розпяття.

І  чого  та  чекати.
Кажуть  навіщо  про  це  нам  читати.
А  хто  дав  право  
людей  убивати?

Хто  за  вбивства,
за  злочини
буде
й  коли  вже
відповідати?


     *  Увечері  1  серпня  у  Вінниці  біля  стадіону  «Локомотив»  зібралися  сотні  людей,  які  заявляють  про  незаконне  утримання  чоловіків.
Та  воно  ж  не  лише  у  Вінниці  відбувається.
І  це  майдан  та  на  нього  ж  не  реагують,  планують  подовжувати,  коли  цьому  вж  настане  край,  про  це  цей  вірш.

Поспілкувавшись  з  чатом  джі-пі-ті,  отримав  жахливу  картину  і  прогноз  точно,  який  може  злякати,  а  може  відкрити  очі  на  те,  що  буде,  якщо  не  припинити  рух  в  напрямку  тому,  в  якому  ми  йдемо.


[b]Демографічна  динаміка  України[/b]

За  оцінками  на  початок  2024  року,  населення  України  (включно  з  окупованими  територіями)  становить  близько  35  млн,  а  в  контрольованих  Києвом  районах  -  31-33  млн
Le  Monde.fr
.

Із  січня  до  червня  2024  року  -  87  655  народжень  і  250  972  смертей.  Народжуваність  приблизно  в  3  рази  нижча  за  смертність
mercatornet.com
.

Прогноз  Інституту  демографії  НАН  України:  до  2041  року  населення  може  знизитися  до  28.9  млн,  і  до  25.2  млн  -  до  2051  року,  якщо  більшість  біженців  не  повернеться
mercatornet.com
.

Європейська  Комісія  (JRC)  у  сценарії  найгіршого  результату  прогнозує  падіння  до  ~31  %  до  2052  року  приблизно  від  рівня  2020  (~40  млн),  тобто  до  ~27-28  млн
joint-research-centre.ec.europa.eu
.

Reuters  /  UN  оцінювали  зниження  населення  на  10  млн  до  2024  року  (з  ~40  млн  до  ~30  млн)  з  урахуванням  еміграції  та  втрат


Це  цифри  чату,  та  чи  ви  вірите  в  те,  що  на  початок  2024  року  в  Україні  35  млн  населення?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2025

Все завмерло навколо

Все  завмерло  навколо.
 Доля    пов'язала  нас  не  випадково.

 І  нехай  світ  вирує.
 Нехай  ніч  настає.
 Ти  зі  мною.
 Я  хотів  би    зірки  торкнутися.
З  найвищих  вершин
тобі  посміхнутись.

У  кожній  думці  ти.
 У  цю  мить  
 Серце  рветься,
 Кличе  знову  і  знову.

 Королево  моя,
 Зірка  серед  небесних  вогнів,
 Тебе  я  шукав  у  нескінченності  днів.

 Королева  моя
 На  троні  любові.
 Твоє  ім'я  звучить,
 Як  відлуння  в  коханні.

 Королева  моя
 Зірка  серед  вогнів.
 Тебе  я  шукав  у  нескінченності  днів.

Все  завмерло  навколо.
 Лише  стон  твій  звучить.
 І  нехай  світ,
 мов  серце  
           тремнить.

 Нехай  світло  пронзає  мене.
 Ти  зі  мною.

 Зустріч  долей.
 
 Я  хотів  би  торкнутися  зірки,
 Але  лише  ти  -  моє  світло,
 лише  ти  -  моє  світло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2025

Я войду в лучезарный чертог.

Ты  горишь,
Как  закат  над  водою.
Шепчешь  мне,
Как  ветер  в  ночи.

Я  не  знаю
Где  край,
Где  покой.
Только  ты,
Только  мы.
Ожиданий
томные  дни.

А  потом..
Проникая  в  огонь,
Мы  сольемся,
Как  звезды  с  луною.
Я  войду  в  лучезарный  чертог.
Свет  прольется  над  тьмою.

Ты  дышишь,
Как  море  в  тумане,
Твой  взгляд  —  это  буря  и  штиль.
Я  ищу  тебя      каждым  взглядом.
Ты  мой  выбор  и  нежный  стиль.

   А  потом
Проникая  в  огонь
 Где-то  там
За  пределами  снов
Нас  укроет  небесный  покров
И  останется      миг
на  признание.
Томных  губ
немое  лобзание.
И  лишь  миг,
Где  горит  твой  сияющий  лик.

А  потом,
Проникая  в  огонь,
Мы  сольемся,
Как  звезды  с  луною.
Я  войду  в  лучезарный  чертог.
Свет  прольется  над  тьмою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2025

Желанна всегда.

Вновь  весна,
ты  вновь  цветёшь.
Вечно  молода.

Твой  смех  как  звон  ручья,
Твоя  душа  светла.

 Как  весна,  ты  нежна.
Как  рассвет,  ты  ясна.

О,  как  же  ты  прекрасна.

Сквозь  века,
Через  года,
Желанна  всегда.

 Древний  пруд  зацвёл.
Шёпот  камышей.
Взгляд  твой  —  тайный  свет.
Сны    души  моей.

 Как  весна  ты  нежна.
Как  рассвет  ты  ясна.
Сквозь  века.
Через  года.
Желанна  всегда.

 Танцует  ветер  с  тобой.
Звёзды  поют  тишиной.
Ты  —  мой  ответ  на  вопрос.
Ты  —  мой  бессмертный  мороз.

Как  весна  ты  нежна.
Как  рассвет  ты  ясна.
Сквозь  века,
Через  года,
Желанна  всегда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2025

Страшновато, но интересно

"…Ты  говоришь,  что  боишься,  как  бы  не  изобрели  какого-нибудь  еще  более  жестокого  способа  истребления  людей?  -  cпросил  меня  Михаил  Михайлович  и  сам  же  ответил  на  свой  вопрос.  -  Нет,  если  бы  таковое  открытие  произошло,  то  вскоре  оно  было  бы  запрещено  человеческим  правом  и  по  единодушному  соглашению  народов  похоронено…
-  Так  ты  утверждаешь,  -  перебил  я  собеседника,  -  что  изобрел  нечто  такое  роковое,  что  сделает  все  войны  бессмысленными?
Филиппов  медлил  с  ответом.  Лишь  спустя  годы  стало  известно,  что  Михаил  Михайлович  длительное  время  разрабатывал  способ,  которым  можно  передать  энергию  взрыва  вдоль  направленной  электромагнитной  волны.  Первые  испытания  прошли  под  большим  секретом  с  помощью  его  людей  в  1903  году.  Они  показали,  что  идея  практически  достижима.
Филиппов  засел  в  Териоках,  где  доработал  свой  аппарат  и  однажды  ночью  проверил  его  в  действии.
Наутро  местные  дачники  толпой  сбежались  на  речку  и  увидели,  что  огромный  валун,  лежавший  на  берегу  сотни  лет,  в  одночасье  превратился  в  груду  оплавленных  осколков.
Никто  не  мог  понять,  как  такое  возможно!  Шепотом  передавались  предположения  -  одно  мистичней  другого.  Экспериментатор  срочно  свернул  опыты:  открытие  было  готово  для  обнародования…"


В  1887  году  Михаил  Филиппов  впадает  в  глубокую  депрессию.  Врачи  советуют  ему  ехать  «на  немецкие  воды  либо  в  Крым».
Филиппов  выбрал  Крым.  Однако  пассивный  отдых  ему  быстро  наскучил.  Ученый  забрался  в  севастопольскую  библиотеку,  затем  начал  общаться  с  ветеранами  обороны  города  и…  стал  беллетристом.
Михаил  Михайлович  задержался  в  своей  «оздоровительной  командировке»  на  целых  полтора  года.  Он  посетил  Херсонский  и  Одесский  архивы,  затем  приехал  в  Николаев  к  родственникам  отца  и  заперся  на  мансарде  дома  по  адресу:  Алексеевская,  7  (современное  продолжение  улицы  Большая  Морская  от  пересечения  с  линией  4-й  Слободской).
За  четыре  месяца  «николаевского  заточения»  Филиппов  написал  целый  роман,  который  назывался  «Осажденный  Севастополь».  Это  была  его  первая  профессиональная  литература.  Читатели  оценили  продукт  и  быстро  раскупили  издание.
Лев  Толстой  -  участник  Крымской  войны,  прочитав  роман,  так  охарактеризовал  его  в  письме  к  вдове  Михаила  Михайловича:  «Я  прочел  роман  вашего  покойного  мужа  «Осажденный  Севастополь»  и  был  поражен  богатством  исторических  подробностей.  Человек,  прочитавший  этот  роман,  получит  совершенно  ясное  и  полное  представление  не  только  о  севастопольской  осаде,  но  и  о  всей  войне  и  причинах  ее».
Однако  литературная  стезя  наскучила  талантливому  ученому.  В  Николаеве  он  излечился  от  депрессии  и  отправился  в  Санкт-Петербург  навстречу  своей  таинственной  смерти.
Таинственная  смерть
В  ночь  с  11  на  12  июня  1903  г.  сорокапятилетний  петербургский  ученый-химик  Михаил  Михайлович  Филиппов  был  найден  мертвым  в  своей  лаборатории,  помещавшейся  в  его  же  квартире,  в  доме  №  37  по  улице  Жуковского.  Ученый  лежал  без  сюртука  на  полу  ничком.  Ссадины  на  лице  свидетельствовали  о  том,  что  он  упал,  будто  подкошенный,  не  успев  даже  выставить  руки.
В  1903  году  он  написал  письмо  в  редакцию  газеты  "Санкт-Петербургские  ведомости",  которое  разъясняет  принципу  разрабатываемого  им  изобретения:
«В  ранней  юности  я  прочёл  у  Бокля,  что  изобретение  пороха  сделало  войны  менее  кровопролитными.  С  тех  пор  меня  преследовала  мысль  о  возможности  такого  изобретения,  которое  сделало  бы  войны  почти  невозможными.  Как  это  ни  удивительно,  но  на  днях  мною  сделано  открытие,  практическая  разработка  которого  фактически  упразднит  войну.  Речь  идёт  об  изобретённом  мною  способе  электрической  передачи  на  расстояние  волны  взрыва,  причём,  судя  по  применённому  методу,  передача  эта  возможна  и  на  расстояние  тысяч  километров,  так  что,  сделав  взрыв  в  Петербурге,  можно  будет  передать  его  действие  в  Константинополь.  Способ  изумительно  прост  и  дёшев.  Но  при  таком  ведении  войны  на  расстояниях,  мною  указанных,  война  фактически  становится  безумием  и  должна  быть  упразднена.  Подробности  я  опубликую  осенью  в  мемуарах  Академии  наук.  Опыты  замедляются  необычайною  опасностью  применяемых  веществ,  частью  весьма  взрывчатых,  как  трёххлористый  азот,  частью  крайне  ядовитых».
Одновременно  другая  газета  -  «Русские  ведомости»  -  опубликовала  комментарий  ученого  к  своему  изобретению:  «Из  двух  цепей  первая  включает  в  себя  высоковольтный  источник  энергии,  высоковольтный  конденсатор,  искровой  промежуток  и  первичную  катушку.
Вторая  цепь  состоит  из  одной  катушки,  заземленной  с  одной  стороны,  и  выходом  с  другой.  За  счет  того,  что  катушки  находятся  в  резонансе,  при  каждом  разряде  конденсатора  и  появлении  тока  в  первичной  катушке,  электрический  ток  возникает  и  во  вторичной  катушке.  При  этом  выходное  напряжение  достигает  миллионов  вольт!  Сам  Тесла  получал  на  выходе  напряжение  от  двенадцати  до  двадцати  миллионнов  вольт  -  это  до  сих  пор  остается  недостижимой  цифрой  для  человечества.
Я  могу  воспроизвести  пучком  коротких  волн  всю  силу  взрыва.  Взрывная  волна  полностью  передается  вдоль  несущей  электромагнитной  волны.  Проделанные  мной  эксперименты  показывают,  что  этот  феномен  можно  вызывать  на  расстоянии  тысячи  километров».

«Волна  взрыва  доступна  передаче»...
Между  тем  все  обстояло  далеко  не  так  просто,  как  хотела  показать  полиция.  Загадочной  смертью  ученого  заинтересовалась  пресса.  И  не  только  потому,  что  видела  в  Михаиле  Михайловиче  собрата  по  цеху:  кроме  всего  прочего  Филиппов  был  также  основателем,  издателем  и  редактором  журнала  «Научное  обозрение»,  выходившего  с  1894  г,  и  в  котором  считали  за  честь  сотрудничать  химики  Д.И.  Менделеев  и  Н.Н.  Бекетов,  психиатр  и  психолог  В.М.  Бехтерев,  астроном  СП.  Глазенап  и  другие  видные  ученые  того  времени
Редакция  газеты  «Санкт-Петербургские  ведомости»  получила  тем  временем  письмо  М.М.  Филиппова,  датированное  11  июня  1903  г  —  то  есть  оно  было  написано  и  отправлено  как  раз  накануне  той  трагической  ночи.  Автор  его  писал,  что  с  юношеских  лет  раздумывал,  как  остановить  войны,  сделать  их  невозможными.  «Как  ни  удивительно,  —  сообщал  Филиппов,  —  но  на  днях  мною  сделано  открытие,  практическая  разработка  которого  фактически  упразднит  войну.  Речь  идет  об  изобретенном  мною  способе  электрической  передачи  на  расстояние  волны  взрыва,  причем,  судя  по  примененному  методу  передача  эта  возможна  на  расстояние  тысяч  километров...  Но  при  таком  ведении  войны  на  расстояниях,  мною  указанных,  война  фактически  становится  безумием  и  должна  быть  упразднена.  Подробности  я  опубликую  осенью  в  мемуарах  Академии  наук».
Друг  Филиппова,  профессор  А.С.  Трачевский,  дал  интервью  «Санкт-Петербургским  ведомостям»,  в  котором,  в  частности,  сказал:  «Мне,  как  историку  Михаил  Михайлович  мог  рассказать  о  своем  замысле  лишь  в  общих  чертах.  Когда  я  напомнил  ему  о  разнице  между  теорией  и  практикой,  он  твердо  сказал:  «Проверено,  были  опыты,  и  еще  сделаю».  Сущность  секрета  Филиппов  изложил  мне  приблизительно,  как  в  письме  в  редакцию.  Он  не  раз  повторил,  ударяя  рукой  по  столу:  «Это  так  просто,  притом  дешево!  Удивительно,  как  до  сих  пор  не  догадались».  Помнится,  Михаил  Михайлович  прибавил,  что  к  этой  проблеме  подбирались  в  Америке,  но  совсем  иным  и  неудачным  способом».
Счел  своим  долгом  выступить  в  печати  и  Дмитрий  Иванович  Менделеев,  который  отметил,  что  «идеи  М.М.  Филиппова  вполне  могут  выдержать  научную  критику».  А  в  беседе  с  Трачевским  великий  химик  выразился  и  еще  более  определенно:  «В  основной  идее  Филиппова  нет  ничего  фантастического:  волна  взрыва  доступна  передаче,  как  волна  света  и  звука».
Предтеча  аргоновой  бомбы?
Вот  каков  был  этот  человек:  научный  популяризатор,  крупный  писатель,  математик,  экономист,  химик,  экспериментатор,  теоретик  связей  между  наукой  и  идеологией  марксизма,  убежденный  революционер,  находившийся  под  полицейским  надзором  со  времени  убийства  императора  Александра  II!  Понятное  дело,  столь  крупную  фигуру  не  упускал  из  вида  и  Николай  II,  в  особенности  его  жена  Александра  Федоровна.
Настаиваю  на  этой  версии  вот  по  каким  причинам.  Вспомните,  данные  события  происходили  перед  Первой  мировой  войной.  Супруга  последнего  нашего  императора  была  родом  из  немок,  и  многие  секреты  российского  двора  тут  же  становились  достоянием  двора  немецкого.
Известно  также,  что  немцы  старательно  работали  над  лучевым  оружием  с  начала  века.  Причем,  не  получив  надлежащих  результатов  при  кайзере,  продолжали  свои  изыскания  при  фюрере,  вплоть  до  самого  окончания  Второй  мировой  войны  (см.  подробности  в  «ТМ»,  №9  за  1997  г).  И  не  вина  Филиппова,  что  немецкие  специалисты  так  и  не  смогли  толком  воспользоваться  его  наследием.
Велись  подобные  работы  и  за  океаном.  Вспомните  намек  Михаила  Михайловича  о  том,  что  к  данной  проблеме  «подбирались  в  Америке,  но  совсем  иным  и  неудачным  способом».  По  всей  вероятности,  здесь  имелись  в  виду  исследования  и  эксперименты  Николы  Теслы,  которые  он  проводил  в  своей  лаборатории  в  Колорадо-Спрингс.  Примерно  в  эти  годы  он  продемонстрировал  возможность  зажигания  электрической  гирлянды  без  подключения  ее  к  электрической  сети  и  носился  с  идеей  «всемирного  телеграфа».  Башню  этой  установки,  которая,  по  идее,  должна  была  решить  проблему  передачи  электроэнергии  без  проводов  на  любое  расстояние,  даже  начали  было  строить.  Однако  грянула  Первая  мировая  война,  и  строительство  свернули...
Об  идеях  Теслы  и  Филлиппова  вспомнили  лишь  в  60-х  гг,  уже  после  Второй  мировой  войны,  когда  вовсю  развернулись  работы  с  лазерами.  А  в  70-е  гг,  насколько  мне  известно,  в  США  прошла  успешные  испытания  так  называемая  аргоновая  бомба.
Принцип  ее  действия  таков:  при  взрыве  заряда  динамита  или  другой  взрывчатки,  помещенной  в  кварцевом  цилиндре,  сжимается  газообразный  аргон,  и  тот  начинает  интенсивно  светиться.  Эта  световая  энергия  концентрируется  в  лазерный  пучок  и  передается  на  большое  расстояние.
Таким  образом  удалось  поджечь  алюминиевую  модель  самолета  на  высоте  1000  м.  Говорят,  сейчас  самолетам  запрещено  летать  над  некоторыми  регионами  Соединенных  Штатов,  где  проводятся  подобные  эксперименты.  Во  время  эпохи  «звездных  войн»  предполагалось,  что  такое  оружие  можно  будет  размещать  на  ракетах  и  использовать  его  для  поражения  других  ракет,  что  должно  представлять  собой  эффективное  средство  защиты  даже  против  многоступенчатых  ракет-носителей  для  водородной  бомбы.
Стало  быть,  идея  Филиппова,  пусть  в  урезанном  виде,  была  в  самом  деле  осуществлена.
Профессор,  конечно,  не  знал  лазера,  но  он  изучал  ультракороткие  волны  длиной  около  миллиметра,  которые  получал  с  помощью  искрового  генератора.  Он  опубликовал  несколько  работ  на  эту  тему.  Даже  сегодня  свойства  таких  волн  до  конца  не  изучены,  и  Филиппов  вполне  мог  найти  способ  преобразования  энергии  взрыва  в  узкий  пучок  ультракоротких  волн.
Как  именно  он  хотел  преобразовать  ударную  акустическую  волну  взрыва  в  микроволновое  излучение,  это  неплохо  было  бы  выяснить.  Глядишь,  да  пригодилось  бы  современным  изобретателям...

Прогресс  движут  одиночки
Кому-то,  быть  может,  покажется  нереальным,  что  ученый  в  одиночку  совершил  такое  важное  открытие,  теперь  полностью  утраченное.  Но  против  этого  возражения  есть  множество  доводов.
Прежде  всего  Филиппов  не  был  в  полном  смысле  слова  ученым-одиночкой.  Он  поддерживал  отношения  с  самыми  крупными  деятелями  науки  всего  мира,  читал  все  научные  журналы,  был  одарен  энциклопедическим  умом,  и  мог  работать  на  стыке  многих  наук,  и  синтезировать  их  результаты.  К  тому  же,  несмотря  на  все  то,  что  рассказывают  о  неоценимой  роли  коллективов  ученых,  никто  еще  не  опроверг  того  факта,  что  открытия,  как  и  прежде,  делаются  все-таки  одиночками.
У  Филиппова  денег  было  немного,  но  ему  не  приходилось  заниматься  административными  формальностями,  чтобы  получить  нужный  прибор,  и  это  давало  возможность  продвигаться  достаточно  быстро.  И  потом  он  работал  в  то  время,  когда  изучение  сверхвысоких  частот  только  начиналось,  а  первопроходцы  часто  видят  неоткрытые  еще  области  лучше,  чем  те,  кто  приходит  им  на  смену.
Известный  французский  популяризатор  науки  Жак  Бержье  так  вообще  убежден,  что  убийство  М.М.Филиппова  было  осуществлено  царской  охранкой  по  прямому  указанию  инициатора  Гаагской  конвенции  о  законах  и  обычаях  войны  Николая  II,  который,  тем  самым,  не  только  изничтожил  опасного  революционера,  но  и  спас  мир,  находившийся  на  краю  гибели...
«Если  бы  Филиппов  успел  обнародовать  свой  метод,  его,  несомненно,  довели  бы  до  совершенства  и  использовали  в  Первой  мировой  войне,  —  пишет  Бержье.  —  И  все  крупные  города  Европы,  а  возможно,  и  Америки  были  бы  разрушены.  А  войны  1939  —  1945  гг?  Неужели  Гитлер,  вооруженный  методом  Филиппова,  не  уничтожил  бы  полностью  Англию,  а  американцы  —  Японию?  Боюсь,  как  бы  нам  не  пришлось  дать  утвердительный  ответ  на  все  эти  вопросы.  И  не  исключено,  что  император  Николай  II,  которого  все  дружно  осудили,  должен  быть  причислен  к  спасителям  человечества»...
Что  произойдет,  если  сегодня  кто-нибудь  сумеет  воспользоваться  методом  Филиппова  для  передачи  на  расстояние  энергии  взрыва  атомной  и  водородной  бомбы?  Ясно,  что  это  привело  бы  к  апокалипсису  и  полному  уничтожению  мира.
И  такая  точка  зрения,  идет  ли  речь  об  изобретении  Филиппова  или  других  изобретениях,  распространяется  все  шире.  Современная  наука  признает,  что  она  стала  слишком  опасной.  Например,  профессора  Гротендик  и  Шевалле,  стоявшие  в  70-е  гг  во  главе  движения  «Выжить»,  пытались,  изолировав  науку,  прекратить  какое-либо  сотрудничество  между  учеными  и  военными.
 

Дом  на  улице  Жуковского,  где  жил  ученый.
«Заодно  уж  следовало  бы  прекратить  и  сотрудничество  ученых  с  революционерами,  какой  бы  они  ни  были  политической  окраски.  Представьте  себе  группу  людей,  недовольных  существующим  режимом,  которые  подкладывали  бы  взрывчатку  не  под  двери  домов,  а  взрывали  бы  с  помощью  метода  Филиппова  Елисейский  дворец  или  Матиньон!  —  подчеркивает  Бержье.  —  Изобретение  Филиппова,  воспользуются  ли  им  военные  или  революционеры,  относится,  на  мой  взгляд,  к  числу  тех,  которые  могут  привести  к  полному  истреблению  цивилизации.  Открытия  такого  рода  должны  находиться  под  строжайшим  контролем».

Миру  —  мир!
А  ведь  подобным  изобретениям  вполне  можно  найти  мирное  применение.  Горький  опубликовал  запись  своего  разговора  с  Филипповым.  Больше  всего  писателя  поразила  возможность  передачи  энергии  на  расстояние,  что  позволило  бы  эффективно  индустриализировать  те  страны,  которые  в  том  нуждаются.  И  ни  словом  не  обмолвился  о  возможности  применения  открытия  Филиппова  в  военных  целях.
Гленн  Сиборг,  председатель  Комиссии  по  атомной  энергии  США,  упоминал  о  подобной  возможности:  с  помощью  энергии  пучка,  передаваемого  с  неба,  можно  очень  быстро  провести  индустриализацию  в  развивающейся  стране,  причем  без  всякого  загрязнения  окружающей  среды.  Он  тоже  не  говорит  о  военном  применении  этой  энергии,  но,  наверное,  не  имеет  на  это  права.
Могила  Филиппова  на  Волковом  кладбище  в  Санкт-Петербурге.

 

Филиппов,  как  уже  говорилось,  был  одновременно  и  ученым,  открытым  научному  миру,  и  революционером.  И  он,  скоро  всего,  обнародовал  бы  свое  открытие,  наивно  полагая,  будто  народы,  получив  от  него  это  оружие,  сметут  с  лица  земли  королей  и  тиранов  и,  благодаря  марксизму,  установят  повсюду  мир.
Сегодня  мы  стали  все-таки  умнее.  Работы  над  той  же  аргоновой  бомбой,  над  лучевым  оружием,  слухи  о  чем  время  от  времени  циркулируют  в  открытой  печати,  по  всей  вероятности,  ведутся  в  обстановке  строжайшей  секретности,  находятся  под  должным  контролем.  Тем  не  менее,  опасения,  что  ученые  способны  взорвать  мир,  остаются.  Известный  английский  астрофизик  Фред  Хойл  однажды  написал  по  этому  поводу:  «Я  убежден  в  том,  что  какие-нибудь  пять  строчек  —  не  более  того  —  способны  уничтожить  цивилизацию».
Хойл,  несомненно,  осведомлен  во  всем,  что  касается  современной  науки  и  того,  что  она  может  натворить.  Мы  с  вами  живем  во  времена,  когда  в  домашней  мастерской  можно  изготовить  водородную  бомбу,  когда  некоторые  уже  производят  у  себя  дома  ЛСД  или  еще  более  опасный  наркотик  фенилциклидин.  Где-то  хранятся  уже  вирусы  и  микробы,  способные  возбудить  болезни,  по  сравнению  с  которыми  даже  рак  со  СПИДом  покажутся  чем-то  вроде  кори  с  гриппом...
Можно  также  представить  себе  письменный  стол,  в  ящике  которого  пока  заперта  рукопись,  о  которой  говорил  Фред  Хойл.  Будем  надеяться,  что  она  останется  в  этом  «ящике  Пандоры»  навсегда.


ВЗРЫВ  НА  РАССТОЯНИИ?

Такое  вполне  возможно...
Проанализировать  загадочную  историю  с  научно-технической  точки  зрения  мы  попросили  нашего  постоянного  автора,  кандидата  технических  наук,  известного  московского  изобретателя  Юрия  Васильевича  МАКАРОВА.

Насколько  мне  помнится,  журнал  уже  однажды  пытался  разрешить  эту  задачу  (см.  «ТМ»,  №  11  за  1965  г).  И  тогда  инженер  А.Иволгин  предположил,  что  тут,  скорее  всего,  имело  место  явление  детонации  через  влияние.  Его  в  1872  г  обнаружили  французы  Памар  и  Ковилль,  а  через  два  года  инженер-полковник  А.Шуляченко  (умерший,  кстати,  по  странному  стечению  обстоятельств  за  13  дней  до  гибели  Филиппова)  и  капитан  Конюхов  не  только  детально  исследовали  это  явление,  но  и  установили  способность  динамита  детонировать  на  расстоянии  как  в  воздухе,  так  и  под  водой  или  под  землей.
Однако  тут  речь  идет  лишь  о  распространении  ударной  волны  взрыва,  а  она  не  позволяет  инициировать  взрыв  другого  заряда  на  расстоянии,  превышающем  несколько  десятков  метров.  Наверное,  Филиппов  придумал  нечто  другое.
Давайте  попробуем  посмотреть  на  данную  проблему  с  другой  стороны.  Можно  ли  зажечь  пачку  сигарет  или  деревянный  брусок  за  сотню  метров  от  себя?  Любой  более  или  менее  здравомыслящий  изобретатель  назовет  этот  вопрос  детским.  И  тут  же  предложит  несколько  вариантов  решения  проблемы  на  выбор.
Проще,  конечно,  зажечь  и  то,  и  другое  лучом  мощного  лазера.  Но  есть  способ  сделать  то  же  и  гораздо  хитрее,  не  привлекая  всеобщего  внимания.  С  помощью  переменного  магнитного  поля  или  СВЧ-излучения  можно  воспламенить  объект  ничуть  не  хуже.  Только  в  первом  случае  необходимо,  чтобы  пачка  была  в  алюминиевой  фольге,  а  в  деревянном  бруске  имелся  хотя  бы  один  гвоздь,  а  во  втором  —  точно  сфокусировать  СВЧ-излучение  на  объекте.
Кстати,  СВЧ-излучение,  как  и  ультразвук,  широко  используется  в  промышленности  для  ускоренной  сушки  древесины.  Но  в  данном  случае  наши  мозги  повернуты  набекрень,  направлены  в  милитаристском  направлении;  так  что  к  сказанному  остается  добавить,  что  ту  же  пачку  сигарет,  как  и  угольную,  мучную  или  сахарную  пыль  при  желании  можно  взорвать  не  хуже  динамита.
А  коли  дела  обстоят  так,  возникает  очередной  вопрос:  нельзя  ли  на  расстоянии  инициировать  и  несанкционированный  взрыв  настоящих  взрывчатых  веществ?  Летит,  скажем,  бомбардировщик,  и  вдруг  на  его  борту,  ни  с  того,  вроде  бы,  ни  с  сего,  взрываются  бомбы...  Или  тот  же  террорист  намерен  пронести  или  провезти  взрывчатку  в  универсам  либо  еще  какое-то  людное  место,  как  —  бум!  —  взлетает  на  воздух  сам,  задолго  до  намеченного  срока  и  места.
Попробуем  решить  эту  задачу  от  обратного.  А  для  этого  рассмотрим,  что  происходит  при  взрыве  хотя  бы  того  же  тротила.
Детонация  взрывчатых  веществ  —  это,  говоря  языком  химиков,  скоростное  превращение  вещества  (примерно  за  0,0001  с)  из  одного  агрегатного  состояния  в  другое,  скажем,  из  твердого  в  газообразное.  При  этом  выделяется  большое  количество  энергии,  которая  большей  частью  представляет  собой  ударную  волну.  Именно  она  и  производит  механическую  работу  по  разрушению  того  или  иного  объекта.
Однако  при  взрыве  происходит  также  излучение  радиоволн,  которые  регистрируются  даже  обычным  радиоприемником.  Кроме  того,  можно  зафиксировать  интенсивное  инфракрасное  (тепловое)  и  световое  излучения.  Причем,  как  показывает  детальное  исследование,  на  электромагнитный  спектр  с  длиной  волны  от  0,1  мк  до  1  м  приходится  немалая  доля  —  до  половины  общей  энергии.
И  это  уже  довольно  интересно,  поскольку  позволяет  использовать  известный  изобретательский  принцип  воздействия  на  подобное  подобным.  Что  означает  «это»  в  данном  конкретном  случае,  поясним  на  таком  примере.  Известно,  что  тот  же  тротил  спокойно  горит  в  костре.  Авиабомба,  падающая  со  скоростью  900  км/ч  с  высоты  2000  м  на  железобетонное  перекрытие,  тем  не  менее,  не  взрывается,  если  вдруг  неисправен  ее  взрыватель.  И  в  то  же  время  достаточно  малейшей  искры  в  детонаторе,  чтобы  все  полетело  в  тартарары.
Да  и  взрыватель  достаточно  поставить  лишь  в  одну  толовую  шашку  —  остальные  взорвутся  «за  компанию».  Причем  детонацию  можно  вызвать  и  на  значительном  расстоянии.  Так,  еще  в  1869  г  немецкий  эксперт  Ф.Абель  объяснил,  что  взрыв  соседнего  порохового  погреба,  расположенного  за  несколько  десятков  метров  от  первого,  произошел  именно  в  результате  детонации,  а  вовсе  не  из-за  запланированной  и  скоординированной  диверсии.
Ну  а  коли  так,  то  нельзя  ли  инициировать  взрыв  и  наведенным  излучением  электромагнитного  спектра?  Оказывается,  это  вполне  возможно,  пользуясь  даже  относительно  несложными  техническими  средствами.

Максим  Горький  опубликовал  в  газете  «Правда»  за  1925  год  запись  своего  разговора  с  профессором  Филипповым.  Больше  всего  писателя  поразила  возможность  передачи  энергии  на  расстояние,  что  позволило  бы  очень  быстро  индустриализировать  те  страны,  которые  в  этом  нуждаются.
Гленн  Сиборг,  председатель  Комиссии  по  атомной  энергии  США,  упоминал  о  подобной  возможности:  энергия  пучка  волны,  переданная  с  неба,  позволяет  чуть  ли  не  мгновенно  провести  индустриализацию  в  развивающейся  стране,  причем  без  всякого  загрязнения  окружающей  среды.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2025

Завжди справжня, завжди жаданна.

Ти  -бажана  завжди.


У  тобі  береги  усіх  зустрічей  і  розлук.


Ти  немов  річка,
Що  губиться  в  далекому  космосі.

У  тобі  глибини  неосяжні.
Гори  недосяжні.

Твої  очі  ваблять.
Зовуть.
Манять  мов  зорі.

І    серце  співає
космічну  рапсодію,

Як  голос  у  тиші  нічній,
Як  світло  зірки,
Далеке  і  близьке,
Рідне  й  незнайоме.


Ти  вода  зі  струмка:
Чиста,
Жива.
В  очах  твоїх  небо..
Безкрає..
Без  краю
від  краю
до  краю

Ти  трель  солов'я.
Ніжна.
Дзвінка.

Моє  джерело  вічності,
Завжди  наповнене  по  вінця.


Ти  дивишся,
Немов  проникаєш  у  мої  глибини  підсвідомого.
Словами  мовчання  в  серці  розтоплюєш  кригу.

У  кожному  русі,
У  кожному  кроці,
Є  відгомін  світла,
Що  звучить  в  атмосфері.


Ти  —  як  ранок  у  росі,
Як  світанок  у  лузі.
У  тобі  все,
що  шукав.
У  тобі  все-
все.
І  навіть  більше.


Ти  вода  зі  струмка:
Чиста,
Жива.
В  очах  твоїх  небо.
Безкрає.
Без  краю.
Ти  трель  солов'я:
Ніжна,
Дзвінка.

Моє  джерело  вічності.
Завжди  справжнє.


Ти  так  мовиш
Немов  декламуєш  вірші.

У  кожному  русі,
У  кожному  кроці,
Недосказанність,
Лебедина  краса.


Ти  —  як  ранок  в  росі.
Як  світанок  в  тиші.
В  тобі  все,
Що  шукав.
В  тобі  все,
Що  в  мені.

Ти  вода  зі  струмка:
Чиста,
Жива.

В  очах  твоїх  небо:
Безкрає,
Без  краю.

Ти  трель  солов'я:
Ніжна,
Дзвінка.
Моє  джерело  вічності.
Завжди  справжня,  завжди  жаданна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2025

Бажана завжди.

На  дворі  зима,
на  дворі  -  зима.
 Ну  а  ти  розквітаєш,
 Ну  а  ти  розквітаєш.

Вічно  молода.
Твій  сміх,  як  дзвін  струмка,
 душа  твоя  чиста,
 ясна.


Як  весна  ти  ніжна.
Як  світанок  ти  ясна.
Крізь  століття,
Через  роки,
Бажана  завжди.


Твій  спів  кригу  розтопив.
Прадавній  ставок  зацвів.
Прадавній  ставок  зацвів.

Шепіт  очерету.
На  дворі  літо.
Мороз  і  сонце.
Дивовижно.

Зміна  сезонів.
Удари  гормонів.
Літня  блискавиця.
Душа  сяє,
Іскриться.


Як  весна  ти  ніжна,
Як  світанок  ти  ясна.
Крізь  століття.
Через  роки.
Бажана  завжди.

Танцює  вітер  з  тобою,
Зірки  співають  з  Луною.
Ти  —  моя  відповідь  на  всі  запитання.
Ти  —  мій  вічності  мороз,  ти  вічна  весна.

Літо,  що  повернулось,
Ти  сонце,
що  з  висот  посміхнулось.

Як  весна  ти  ніжна.
Як  світанок  ти  ясна.
Крізь  століття,
Через  роки,
Бажана  завжди.


Як  весна  ти  ніжна.
Як  світанок  ти  ясна.
Крізь  століття,
Через  роки,
Бажана  завжди.


У  тобі  береги  усіх  зустрічей  і  розлук.
Ти  немов  річка.
Що  губиться  в  далекому  космосі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2025

Нові віяння науки.

Урок  біології.
Орест  Петрович  на  смарт  дошці
запустив,  як  зазвичай  презинтацію,
скачену  ним  учора  з  сайту  міністерства  освіти.
Учі  витріщили  оченята  на  слайди,
розкрили  роти  і  слухають,
як  читає,  бо  певно  сам  не  може  уже  без  підказки,
їх  наставник  розповідь  про  походження  людини.
Та  саме  цікаве  почалося  пізніше,
з  початком  обговорення  почутого
й  побаченого.
Ви  все,  мої  любі,  бачили,  а  тепер  дайте  мені  відповідь  на  запитання:
-Чи  вірите,  що  людину  створив  Бог,  за  образом  і  подобою?
-Ні,
відповів  відмінник  з  першої  парти,
такий  акуратний  Іванко,  в  очках,  ну  як  зазвичай.
-Я  не  бачив  Бога,  як  я  можу  порівняти  його  з  людиною.
-А  чи  вірите,  ви,  що  інопланетяни,  підкорювачі  космосу,  вища  раса  живих  істот,
колонізувала  нашу  планету  і  ми  -  нащадки  першопроходців.
-Ні,  
відповіла  Оля.
-Я  з  жодним  з  них  не  знайома,
хоча  маю  великий  життєвий  досвід.
-Тоді  крайнє  для  вас  запитання,  хто  відповість,  тому  оцінка  дванадцять  зразу  за  рік.
То,  яке  ж  походження  нашого  виду.
Вовочка,  той  хлопчина  непримітний,  що  сидів  на  задній  парті  тягне  руку.
-Ну,  Вовочка,  хоч  ти  нас  росміши.
-Орест  Петрович,  мій  вид  піде  від  мене,  я  -  основополижник,  я  альфа  і  омега.
-Сідай,  Вово  -  два.
Валя  підняла  руку.
-Ми  походимо  від  батьків.
Сідай,  Валю  -  п'ять.
І  тут  тихо  так,  ледве  чутно,
хтось  мовить:
-Люди  пішли  від  мавп,
це  підтвержує  той  факт,  що  навіть  сама  найрозумніша  людина  в  цьому  класі,
наш  Орест  Петрович,  учора  так  нажралась,  що  аж  обістралась  і  у  мене  є  докази  зафіксовані  на  фотоплівці,  мавпа,  викапана  мав-кака.
-Всім  дванадцять,  
урок  завершено.
Схиливши  голову,  на  трьох  пошкутиляв  учитель  в  каптьорку,
протрезвитись  від  почутого,
там  його  чекав  запашний  огірочок  і  
...зелений  змій  -  найприємніша  істота  на  цій  планеті.
А  учні,  як  учні,  кричать  із-за  дверей:
-Не  пий,  Іванку,  козликом  станеш.

Після  цього  випадку,  а  Орест  Петрович  -  був  батьком  самого  найвеличнішого  ученого  -  Дарвіна,
всі  діти  знають,  що  людина  пішла  від  мавпи,  а  хто  не  вірить  -  подивіться  на  ближніх.

-Мавпочку  шкода,
витерла  платочком  заплакані  очі  Ольга  Кузьмівна,  директор  школи.


                             *  на  мою  думку  людина  страшна  істота  і  не  макака  точно,  мавпи  горілки  не  п'ють.  Шкода  мавп,  вони  в  порівнянні  з  людиною  -  найпрекрасніші  творіння  Господа  нашого,  де  ви  бачили  пяницю  мавпу,  наркомана,  вбивцю,  бізнесмена,  мавпу-аферюгу,
мавп  з  автоматом,  мавп,  що  запускають  ракети,  от  винайшли,  ото  винайшли,  для  того  в  космос  полетіли,  як  вони  нам  кажуть,  бо  і  в  це  я  не  вірю,  щоб  захопити  весь  світ,  терористи  недороблені,  та  монголо-татари,  яких  не  було  таких  поборів  не  брали,  як  ці  бузувіри,  яких  розвелось  як  грибів  після  дощу.

БУЗУВІР,  а,  ч.  Людина,  яка  виявляє  крайню  релігійну  нетерпимість  до  інакомислячих,  жорстоко  переслідує  їх;  запеклий  фанатик.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2025

А чи варто воно того

Одна  людина  терпить  нестерпний  біль,
щоб  вас  сюди  привести.
А  ви  задумувались  -  навіщо?
Одна  людина  вас  зустрічає,
а  щоб  вас  провести  -  шикуються  в  чергу.
Не  бачите  черги...
людей?
А  ви  задумались  -  чому?

Такий  дивний  світ,
така  прекрасна  планета
Та  чи    жили,  ви,  на  ній?
А  ви  задумайтесь  -  чому?

-Для  чого  і  хто  вас  з  любовю  привів
в  цей  дивний,  чужий  для  вас  світ?
-Вам  боляче?
-Значить  -  ви  живі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2025

Всё как в той сказке про дюймовочку.

Из  дня  у  день  -
набить  бы  желудок,  да  по  скорей.

Прямо    как  дети  -
поешь,  попей,
желудок  свой    -едой  набей.

Голос
или  страх  -
прозапас,

вкусншяку  ням-ням,
не  оставлю,  не  дам!

Разбавлю  кофейком,

А  потом  поем  ещё.

Посплю..
А  потом  -  поем  ещё.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2025

Сквозь горизонты.

Любовь..
Ах,
любовь.

Свет  изнутри
Сможет  открыть...
Вселенную  в  сердце
Она  отразит.

Космос  очей
Шлёт  мне  любовь,
Ты  -  Космос  мой.
Ты  -  Космос  мой.

Свет  изнутри
Открой  же,
   открой..


Открой..
изнутри.

Спрячь  же,  спрячь..
нашу  любовь..

В  глубине,

в  темноте,

во  тьме,

во  тьме

этой  ночи.

Услышь  этот  глас,

услышь  этот  глас,

Спрячь,

спрячь  нас  

от  глаз,

от  завидных  глаз.

О,  да.

Супер.

О,  так.

Класс.

Этот  мир,

Эта  ночь,

Только  для  нас,

только  для  нас.



Вселенная  в  сердце
Свет
Алых  лучей.
Пламя  ночи,
Огонь  внутри
И...
мотыльки,
и  мотыльки.

Тени  кружат..
О,
этот  вальс.
О,
этот  вальс.

Сквозь  стон  -
Не  молчи,
Космос  зовёт
Тайные  дали.

Мы  не  устали,
Мы  не  устали.
Голос  любви,
Голос  любви.

Лови  же  меня,
Как  жарптицу..
 лови!

 Сердца  амуров
Бьются  в  такт.


Слышишь?

Услышишь..

Услышишь.

Меня  ты
услышишь.

Меня  ты  поймёшь

И  в  звёздную  высь
не  раз  позовёшь,
     не  раз  позовёшь.

Космос  очей,
радость  ночей,

Мне  шлёт  любовь,

Свет  изнутри
И  рядом,
рядом
 только,
только..
ты.

Кричи,
       зови,

Люби  же,

люби!

Ииииииии...

Ааааа,
да-да..
хи-хи,
да-да..
Амура
   слова.

Откроем
Вселенную
     в  сердце
откроем,
любовь  -  отразим,

мы  как  птицы,
мы  как  птицы,

можем,
можем,
хотим!

Летим  
       же,
летим.

 Ветра  шептали..
Сказки  без  слов.
Про  любовь,
   про  любовь.

Тихо  звали
На  край  миров.

Сквозь  горизонты.

Время  неслось.

В  сердце  моём
таял,
растаял  -  лёд.

Любовь.

О,  любовь.

Пылает  вновь,

пылает..
   вновь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2025

Про Гриця і не тільки.

Заглядався  Гриць  та  на  дівчину.
 А  дівчина  жито  жала.

 Вітер  шепче  їй  у  косу,
 Шо  би  про  Гриця  та  мріяла  вона.

-  Ой,
мій  Грице.
 Ой,  мій  Грице,

Ти  до  мене  придивися.

 Буду,  Грице,  із  тобою
 В  грешчці  гицать  до  світанку.

 Сонце  в  небі  
Хмари  тануть,
 А  у  полі  спів  
дзвенить.

 Гриць  до  дівчини  встигає  
І  до  інших  -  не  мовчить.

-Ой,
мій  Грице.
 Ой,  мій  Грице,
 Ти  на  мене  подивися.
 Я  для  тебе,
 Я  для  тебе,
 Стану  сонцем,
 Що  світиться.

 Жито  пестить  вітер  стиха.
 Танець  кругом  зав’язав
 Гриць  з  дівчиною  у  полі  .

Серце  в  ритмі  заспівало:
-Ой,
мій  Грице.
 Ой,  мій  Грице,
Ти  до  мене  придивися.
 Буду,  Грице,
 із  тобою
 В  гречці  гицать  на  цім  полі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2025

Весна. Поле. Пахарь.

Косил  он  как  то  клевер,
Да  смотрел  в  долину.
Там  девушка  рожь  жала,
 рожь  жала
Та  на  Грица  взгляд  имела,
 взгляд  имела.

Ой,  мой  Грыцю,  ой  мой  Грыцю,    присмотрись  как
ты  ко  мне.
Будем,    Грыцю  
Будем,    Грыцю
в  грехе  в  гречке,
с  тобой  в  гречке  будем  гицать,
будем,  будем
в  гречке
гицать.

Ой,  мой  Гриша,  ой  мой  Гриша    на  меня,  ты,  посмотри.

Грыцю,
Грыцю,
Хочу  гиць  я.
Хочу  гиць  я.
Гиць-гиць  хочу.

Ой,
Без  юбки
й  без  трусов.

Грыцю,  ты  меня  завёл.

Ой  судьба,
Ой  судьба,
В  этой  гречке
нас  свела.

Солнце  в  поле  аж  зажглось.
Рожь    засияла  серебром.
А  девушка  с  ...  играет.
Грыця,  Грыця,  обнимает.
Грыця  сердцем  обнимает

Грыцю,
и  в  гречке  и  во  ржи
будем  с  тобой
полем  мы  одним.


Зоре  ясна,
Как  же  класно.
Судьба  наша  -
Песня  красна.

В  танце  ветер    пшеницу  колышет,
Мои  гениталии  Гриць  мой  ...  

То  есть  судьба,
то  есть  судьба.
Грыцю  в  той    гречке
трижды  дала.
трижды  дала.

Дала  бы  еще,
но  й  так  хорошо.

Хотела  б  ещё,
но  й  так  хорошо.

Что  то  внутри  играет  весной,
Сердце  аж..
Вибрирует  нива,
во  поле,  во  поле,
как  же  ...
красиво.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2025

***Терпіли***

Не  прокурор,  не  адвокат
і  не  суддя,
А  хто  ж  навчає  нас  щодня?

Знаєм,  знаєм.
Ми  їх  "любим",
"поважаєм".
Їх  -  терпіли,
називаєм.

То  прислуга,
то  лакеї,
Непровладні  казначеї.
Ці  постійно
 тут  на  сцені.
І  уроки  ці  щоденні.
Ті,  що  тут  постійно
вчаться.
Біля  дошки,що  стоять,
Заважають  погулять.

Тут  таланти  заривають.
І  диктантами  лякають.
То  наради,  то  педради,
А  частіше  у  підвал,

Й  кажуть:
-Хто  не  перездав?
Ось  чому  ми  не  щасливі,
Бо  навчали  нас  -  терпіли.

[b]Там  расцветает  сад.[/b]

Она  поёт..
Она  зовёт.
По  мокрой  трассе  машина  летит.
Ночь.

Как  чёрный  свод.
 Вперёд.
 Вперёд.

Туда  за  горизонты.
Где  звёзды  светят  остро
И  не  свернуть  назад.

Шины  ревут,
Ветер  кричит.
Фары  режут  тьму.

Сердце  дрожит.
Рвётся  пульс  .
Как  магнит  манит
лента  пути.

 Вперёд,
вперед.
Туда  за  горизонты.

Где  птицы  ждут    утра,
Ждут  когда  солнце  взойдёт.
Туда,
Где  кончается  земля,
Где  крайняя  колея.

Оставь  всё.
Оставь  всё,
Что  было.

Смотри  вперёд-
в  этом  сила.

Туман  скрывает  путь.
Но  нельзя  свернуть.

 Вперёд!
Туда  за  горизонты.
Где  звёзды  светят  остро.
И  не  повернуть  назад.
Там  расцветает  сад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2025

Если любишь - говори.

Шёл    парень  к  девушке,
Вечер  провожал.
В  поле  месяц  ярко  сиял.

В  сердце  парня  молнии  и  гром..
Душу  разрывали.

 -  Позволишь  ли.
милая,
старост  засылать?
-  Как  позволю,
а  будешь  ли  ты  меня  бить  аль  обожать?


Ой,  любимый..
Милый  друг,
Звездочка  на  небе,
Если  любишь  -  говори,

Только  не  виляй.
Если    не  люба  -  уходи,
не  печаль  мой  разум.

Ой  сокол,
Ты  мой  ясный.
Сердце  аж  пылает.
Без  любви  счастья  не  бывает.

Парень  стал,
Как  белый  лист,
словно  лёд
прозрачен,  искрист.

 -  Буду,
Буду  верным,

буду,  буду,
Милая.

Идти  с  тобой  да  по  полю.

Девушка  тихо  так  улыбнулась,
Словно  весенний  цветок  расцвела.

Словно  заря  в  небе  взошла.

 -  Только  в  сердце  сохрани  чистоту  для  нас.
Я  тебя,  мой  друг,  люблю,
но  тебе  я  откажу.
руку  не  отдам  -
рано  еще  нам.

Ой,  любимый..
Милый  друг,
Звездочка  на  небе,
Если  любишь  -  говори,

Только  не  виляй.
Если    не  люба  -  уходи,
не  печаль  мой  разум.

Уходи..
     но  меня  люби,
люби..
чисто  ещё  небо.

Ой,  мой
Милый  друг.
Звёздочка  на  небе.
Если  любишь  -  говори,
чисто  ещё  небо.

Ты  мой  сокол  ясный,
небо  ясное  и  чистое  ещё.
 
Ты,  мой  сокол  ясный,
Сердце  моё  пылает,
Без  любви,
Без  любви  счастья  не  бывает.

 Песня  несётся  над  полями..
Звёзды  светят  молодым..
Парень  с  девушкой  идут.
Встречают  первой  любви  алую    зорю.

Где-то  далеко  слышно  пение  птиц.
Ветер  его  разносит.

Где  есть  верность  -
Там  есть  счастье.

Там  душа  любви  не  просит.

 Ой,  мой
Милый  друг,
Звёздочка  на  небе
Если  любишь  -  говори.
У  родителей  моих
руку  попроси,

Пока  руку  т  не  дам
Ты  не  уходи.

Сердце  й  руку  те  отдам
лишь  бы  не  напрасно  .

Любовь  горька,
но  она  прекрасна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2025

У тиші душа щось відчуває.

Прокинься  тихо..
Мов  тінь.

Вікно  відчини,
Впусти  синь.

Ані  зір..
Ані  звуку
 в  просторі,

Лиш  вітер  шепоче,
Що  ти  на  межі.

 Ангел  бере  тебе,
Бере  за  руку.

Шлях  крізь  ніч,
Мов  крізь  сито  посіюють  білу  муку.

Останній  гештальд
Філігранно  зникає,
У  тиші  душа  твоя  щось  відчуває.

Вуста  твої  шепочуть  німо.
Час  пливе,
Мов  вода  під  кригою,

Вогні  далекі  в  небі  танцюють.

Ти  зникаєш..
Тебе  не  хвилюють.

 Ангел  бере  тебе.
Бере  за  руку.
І  веде    крізь  ніч
Мов  крізь  жорнова
 білу  муку,

Останній  гештальд
Філігранно  зникає.

У  тиші  душа  твоя  щось  відчуває.

 Місяць,
Мов  годинник  старий,
Секунди  ламає.

Крихкий.
Не  живий.
Він  мовчить.

Ти  питаєш:  "Чому?"

Та  відповідь  в  серці:
-У  вічну  пітьму.

Ангел  бере  тебе.
Бере  за  руку.
І  веде    крізь  ніч
Мов  крізь  жорнова
 білу  муку,

Останній  гештальд
Філігранно  зникає.

У  тиші  душа    щось  відчуває.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2025

Спробуй іще

В  сяйві  неба
Виглядає  сонце  із-за  хмар,

Серце  шепоче  твоє:
-  спробуй  іще.

Тиша  глибока
крізь  ніч  проведе.

Ніч  як  плащ.

Зорі  танцюють,
Шепочуть  ледь-ледь,
Ти  ж  бо  шукав,

шукав  у  цій  миті
мене,

у  хащі,
в  цій  хащі
знайшов,
знайшов  ти
себе.

Спробуй  іще.
Спробуй  іще.

Лісова  мавка  жде!

Зникли  ми  в  тінях.

Де  вітер  живе,
Спробуй  іще.

Там,
Де  мрії  пливуть.
Там,
Де  серця    не  сплять.

 Шепіт  крізь  віття
Кличе  в  пітьму.

Кроком  повільним  рушай  туди.

Хто  ти  без  страху?
Хто  ти  без  слів?

Мавка  в  тумані
Тягне  у  благо,  тягне  -  до  снів.

Спробуй  іще.
Лісова  мавка  жде.

 Вогонь  у  серці,
Як  вогник  свічі.

Ти  знайдеш  себе  в  її  очах.

Забудеш  усе.
Лиш  залишишся  ти.

Мавка  співає
Втрачається  страх.

 Спробуй  іще.
Лісова  мавка  жде.

Зникни  у  тінях,
Де  вітер  живе.

Спробуй  іще.
Там,
Де  мрії  пливуть.
Там
Де  душі  живуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2025

Як усе довкола в тобі розчиняється

Поглядом  тіло  моє  пестиш.
Слова  в  повітря  проникають.
І  яка  різниця  де,
Де  саме,
У  натовпі  або  в  порожнечі.


Під  шортами  мереживо  волокносто-синє.
І  час  завмер.
Наче  він  вічний.

Знаєш,
А  мені  подобається,
Мені  подобається,
Як  усе  довкола  в  тобі  розчиняється.

Тіні  танцюють  на  стінах,
втрачаю  свідомість,  пливу  в  задзеркаллі.
Немов  піна,  мій  погляд  застиг,
Наче  вічне  щось,
ніби  граніт.

Знаєш,
А  мені  подобається,
Мені  подобається.

А  мені  подобається,
Мені  подобається,
Як  все  навколо  в  тобі  розчиняється.


Крок  за  кроком,
Звук  за  звуком,
Ми  губимось  одне  в  одному,
Тонемо  в  глибині  ночі.

Дивись,
Ми  стали  однією  хвилею.


Під  шортами  мереживо  насичено-синє
І  час  застиг,
Наче  вічне  полум'я.

Ти  -  струна,
я  -  гітара,
давай  спочатку,
почни  спочатку.

Зникай,  зникай  в  повітрі
Не  лишаючи  сліду.
 Не  залишаючи  сліду.

Вночі  шукаю
 Твій  голос..


Ти  як  гріх,
Солодкий  і  гіркий.
 Я  п'ю  до  дна.
Я  п'ю  до  дна,

Не  запитуючи
Чий.
Ми  -  два  світи,
Злиті  в  цьому  моменті,

Ми  крутимося,
крутимося
плівкою
в  німій,
німій  кінострічці,
фрагменти..
фрагменти...


Знімай,
Знімай  мене.
Не  зупиняй.

Сьогодні  здаюся.
Сьогодні  твоя.

Розірви  мій  страх.

Тримай,
Тримай.

Поцілунки  дурманні  -  це  все,
Що  я  маю.
Убий,
вбий  в  мені  сором.

Тримай.
Тримай.
Поцілунки  дурманні  -  це  все
Що  я  маю.

Бери  все,
до  крайньої  краплі  випий,
до  дна.
Сьогодні  -  твоя,
сьогодні  твоя.
До  дна,
до  дна

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2025

Зеркало природы

Где  река  шепчет  тайны  в  камышах,
Где  ветер  в  лицо,
Словно  ласковый  взмах,
Там  чувства  мои,

Как  листья  в  воде,
Текут  без  конца,
Теряются  везде.
И  в  воронке,  и  в  воронке
исчезают.


Природа  смотрит.
Молчит.
Но  знает  -
Её  тишина    внутри  всё  это  отражает.

В  Зеркале  природы  —  моё  сердце  видно,  отражено,
проявлено
всё,
что  я  прячу.

В  её  глазах  открыто  сердца  свет.
Любовь  не  слова.
Её  нужно  дарить.
Не  говорить.
Не  говорить.
А  любить.

Где  звёзды  сгорают  в  ночной  тишине,
Где  луна  улыбается  мне  во  сне,
Там  чувства  танцуют,
Как  пламя  свечи,
Ветер  несёт  их  в  дали,
в  грядущие  дни
 без  причин,
без  причин.

Слушай!
Как  дождь  обнимает  листву.
Смотри!
Как  рассвет  рисует  мечту.

Любовь  —  это  свет,
Что  горит  без  конца.
Она  не  в  словах.
В  душевном  тепле,
она  в  глазах.

В  искорках  радости,
в  проявлении  слёзы.

 Зеркало  природы.
Моё  сердце.
Мои  грёзы.

Всё,
Что  я  прячу,
В  её  глазах  открыто.

Любовь  не  слова.
Её  нужно  дарить.
Не  говорить.
Не  говорить.
А  любить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2025

Еще не осень, а утки летают.

По  всем  новостным  каналам  раструбили:
-Третий  майдан,
студенты  на  майдан.
По  пятьсот  гривен  не  дали,
народ  и  не  явился,
никто  из  "партнёров"
и  не  удивился.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2025

Казочка с юмором, на новый лад.

У  самого  тёмного  моря,
То  ли  синего,  то  ли  чёрного,
Но  как  говорят  за  спиной  -  голубого,
То  ли  государство,  то  ли  царство

На  его  берегах  раскинулось,
Степь  да  пляж.
Вот  по  этим  краям  ходили
То  ли  купцы,  то  ли  агенты  влияния,

Ходили  по  пляжу,  орали:
-Мидии,  хохлома,
Креветки,  свежие  креветки.
И  до  того  доходились,

Что  казино  на  берегах  выстроили.
Знатное  такое  казино.
У  царя  было  три  сына:
Владимир,  Николай  и  Иван,

Иван-дурак,  ну  кто  его  не  знает,
А  Кольку  по  пьянке  царь  забацал,
полукровка,  нарик  ещё  тот.
Никто    не  ожидал,  а

Колька  в  казино  полцарства  взял  и  проиграл.
А  иноземцы  до  того  оборзели,
Что  наняли  из  папуасов  войско  и
вторую  часть  царства  захотели.

Вот  пришли  орлы  из  ТЦК  и  забрали  Кольку  в  опричники,
Царь  и  не  упирался,  таким  образом  он  и  сыновей  дворянства
в  опричники  то  и  снарядил,  мудрый  царь  был.

Прошло  три  года,  Родина  мать  снова  позвала,
царь  отдал  старшего  в  войска,
говорит:
-  Будешь  при  штабе,  как  генерал,
наград  для  него  не  жалеть,  зорко
за  его  жизнью  смотреть.

А  война  шла  и  шла.
И  к  Ивана-дураку  очередь  дошла.
Царь  опричникам  из  ТЦК  твёрдо  отрубил:
-Дурака  не  отдам,
страной  кто  после  меня  руководить    будет.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2025

Пребываем в флюстрации. (60+)

Ӡакат  марксиӡма,
химера  капитализма
поглощает  молодую  Европу,
бык  -  повержен,  рога  на  вратах  Ада,
всюду  войны  й  разврат,  открытие  пятых  врат.

Ненасытные  корпорации
"дружественных"  стран  раӡдирают  Украину,
как  поглотили  Югославию  и  Ирак,
мрак  раӡширѧєт  границы,
телец  кровавый  резвится.

Вскормлен  капиталом.
С  целью  -  озолотится.
Под  копытами  тельца
пылают  государств  границы.

А  государства  запали,
погрязли  в  разврате,  в  омуте  разгула    бандитизма,
Многовековая  тризна.
За  упокой  душ  убиенных.

Ярмо  на  шее  и  кнут  непременно.
Государство  предназначено
защищать  права  и  свободы,
безопасность  граждан,  неприкосновенность  границ.

Границы  пали,  государство  каблуком  силы
растоптало  права  и  свободы,
Вместо  защиты  -  истребление,
военные  корпорации  ведут  армии  саранчи

На  мирные  города  и  сёла.
Химеричное  состояние  колоний,
Нездоровая  идеология
И  полное  безразличие,  апатия.

Пребываем  в  флюстрации.
Это  назвали  рождением  нации.
Вымирают  народы,  на  их  костях
Возводится  хиткое  строение  лагеря  плененных  неодушевлённых.

Мёртвые  души  
Гоголя  постают  во  всей  своей  красоте.

Порабощаются  жизни  й  свободы,
На  их  месте  руины  и  концлагеря.
Человечество  близко  к  апогею
своей  бесчеловечности.

Над  пропастью  во  ржи
лети  ,  мой  дрон,  лети.
А  вы  верьте,  что  эти  бумажные  змеи,
Служат  для  благих  целей.

Искривленность  пространства,
Темные  сущности,
Кровавый  пир  -
Это  и  есть  современный  мир.

В  разбомбленном  Багдаде  все  спокойно,
полмиллиона  безвинно  погребённых  детей
Уже  не  плачут,  говорят,  что  они  мученики
ради  процветания  тех,  кто  победил  ценной  таких  жертв.

А  каждый  из  вас  разве  не  понимает,
Что  и  он  низко  пал  и  что  за  высоким  забором
нет  ни  гарантий    завтрашнего  дня,  ни  защиты  от  шахедов.
Но  нет  же,  всё  как  всегда,  есть  те,  кто  на  уровень  ниже,

Они  волают,  кричат,  корчатся  в  предсмертных  муках,
А  мы  делаем  вид,  что  не  слышим,
У  нас  же  в  сравнении  всё  хорошо.
Где  же  гуманность,  сострадание.

А  их  нет.
Золотой  телец  залил  ненавистью  наши  глаза.
Силовики  рыщут  как  гиены
с  целью  наживы.

Люди,  вы  ещё  живы?
Вы  еще  живы?

Люди,  вы  где?

А  вместо  ответа:
-Мы  здесь,
слышится  шуршание  купюр
и  звуковой  сигнал
о  пополнении  счета
всадника  Апокалипсиса.

Кто  то  говорит  о  возрождении  империи,
а  вы  не  задумывались,  как  колония,
может  стать  империей,
разделяй  и  властвуй,

Продавай  вооружение  обоим  
враждующим  странам
и  делай  деньги,  делай  деньги.

Вот  деньги  и  есть  ваш  враг,
но  вам  этого  не  понять,
Как  не  понять  и  то,
Почему  Земля  стала  сотовой.

Зато  массы  -  двигатель  прогресса,
Но  в  чём  заключается  этот  прогресс?
Сильные  избивают  слабых,
Богатые  порабощают  бедных.

Там,  где  росли  сады  -  металлические  осколки
и  неразорвавшиеся  снаряды,
Там  где  были  красивейшие  города  -  развалины  и  руины
И  рыщет  уже  Европой  призрак  Хиросимы.

Взывает:
-Прекратите,
Остановите,
Не  допустите.

Но  никто  не  слышит.
Толпы  строем  идут  в  новый  мир,
несуществующего  будущего
во  имя  процветания  захватчиков.

А  почему  в  зародыше
Илья  Муромец
или  Добрыня
не  отрубил  голову  этому  змею?

Сколько  можно  бросать  поленья
в  топку  паровоза  смерти.
Когда  люди  перестанут
быть  хищными  сущностными.

Когда  вместо  кровавых  рек,
разольются  молочные  реки  
с  кисельными  берегами
И  не  олигарх,  а  труженики  будут  отдыхать  на  Багами.

Где  говорят  ты  видел  справедливость,  равенство?
А  кто  виноват,  что  вы  все  верите  в  противоположное.
Что  от  рождения  -  один  ребёнок  владыка,  а  второй  его  раб,
Это  не  внушение  нет,  это  воспитание,  воспитание  толп  смиренных  рабов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2025

Мене ти почуєш

Мене  ти  почуєш
Там  у  тиші  нічній.
Твоє  серце  озоветься
вітерцем  мені:
-Я  поруч,
люба.
-  Я  твій,
вір  мені,
вір.

Ой,  вороне,  чорнявий.
Ой,  дубе  мій,  кудрявий.
Мені  в  вітра  крила.
Я  би  й  полетіла.

Ніч  мовчить,
на  морі  гладь.
Але  я  кричу.
Мій  голос  з  вітром  летить.

Ти  не  самотній,
Я  тут.
Ти  не  самотній,
Це  суть.

Я  співаю  не  для  слави,  не  для  людей.
Ні.
А  щоб  сказати:  я  є,
Я  жива,  я  живу.

 Зірки  падають  в  долоні,
Як  листи  з  іншого  життя.

Холод  в  серці  знову  тане.
-Я  поруч,
Ти  не  самотня,
-соловей  відповідає.

Світ  мовчить.
Але  я  кричу.
Мій  голос  вітром  летить.

Ти  не  самотній,
Я  тут.
Ти  не  самотній,
Це  суть.

 Зірки  падають  в  долоні,
Як  листи  з  іншого  життя.
Холод  в  серці  знову  тане.
-Я  поруч
Ти  не  самотня,  любове  моя.

Любове  моя.

З  вітром  по  світу
ця  пісня  лунає.
Кожен,  хто  любить,
Нам  підспіває.

[b]Гріхопадіння[/b]

Коли  вам  кажуть,
Що  людина  створена
За  образом  і  подобою  Бога  -
не  вірте.

Все  навпаки.
Як  у  тому  Вавілоні.
Ікони  пишуть.
І  Самого  Бога,

Єдиного  і  вселюблячого
нам  подають  як  людину,
яка  не  достойна  навіть
не  те,  що  поряд  з  ним  стояти,  а  й  рот  свій  розкривати.

А  подивіться  на  себе.
Ви  ж  як  малі  діти
Постійно  граєтесь
 зі  сірниками.

А  Бог  вас  любить,
наказує.

Коли  вам  кажуть:
-Людина  -  вінець  еволюції!
Не  вірте,  люди  добрі.
Як  демон  може  бути  вінцем

Еволюції,  якої  ніколи  не  було.
Стабільне  лиш  -  гріхопадіння.
Хоч  один  тиран-злочинець  розкаївся?
Хоч  один  олігарх-злодюха  повернув

Таким  же  як  він  за  образом  і  подобою  награбоване?
Та  ні.
Він  збільшив  штат  таких  як  сам
Та  охорони.

Охорони  від  вас.
Бо  всі  ми  -  люті  звірі.
У  кожній  людині  звір
Притаївся  і  чекає
На  свій  час.

Іноді  в  очах,
Іноді  в  оскалі
Ми  помічаємо  посмішку
демона,  якого  самі  ж  ми  вогодували,

Взростили  в  собі.
Розкайтесь,
Покиньте  нарешті
Цю  вязницю  душ.

А  ні.
Каяття  не  буде.
Візьмемо  маленький  приклад  -
залізна  дорога

Київ-Москва!
І  при  цих  словах
оскал,  міміка,  ненавість.
І  все  це  за  десять  років.

А  до  того  їздили  ж  в  гості
до  рідні.
Возили  гостинці,
спілкувались,

Ділились  сокровенним,
родичались.
Залізницею  возили  людей.
Що  ж  трапилось?

Еволюційний  скачок  вгору?
Двохсотих  й  снаряди  везуть
Тією  ж  залізницею.
І  Бог  замітьте  ні  до  чого.

В  собі  можна  плекати  зерна  божої  ласки,
А  можна  кормити  бісів.
І  кого  ж  ми  та  вскормили?
Вінець  еволюції?

Армагедон?
Бог  сам  і  той  злякався  свого  творіння.
Потопи  й  вогена  лава
Періодично  очищали  Рай

Від  ...
таких  як  ми,
зажерливих,
   людиноненавистних,
бездуших.

Щось  не  так?
Ви  не  такі?

Ви  підете  на  хрест
заради  ближнього?
Чи  будете  вбивати
до  останнього  патрона

Всіх,
бо  ви  не  гідні
бути  людиною,
людяність  втрачено.

Голодні,
   постійний  голод,
ненаситність,  
       ненавість,

А  де  ж  любов?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2025

Смотришь на сосну.

Выйду  на  опушку
ветры  где  играют,
Где  трава  шумит,
Где  ручей  звенит.


Только  ты,
мой  дорогой,
 меня  не  услышишь,

Только  ты,  мой  друг  родной,
меня  не  увидишь.

Сердце  в  груди  бьётся,
А  ты  й  не  заметишь.
Стану  елью  я  в  лесу,
стройной  и  высокой,
что  б  увидел  ты  меня
рядом,  не  далёко.


Но  ты  й  не  увидишь.

Солнце  нежно  сияет,
Долом  говорит,
Облака  в  танце  ходят.
След  мой  не  находят.

Под  сосной  твои  следы.
Не  со  мною,
Милый  ты.

Только,
Мой  любимый,
Мой  любимый,
Слышишь  ли    меня.
Сердце  в  груди  бьётся
 ты  не  отзовёшься.


Горы  меня  зовут,
Реки  не  останавливают,
Только  твои  глаза
Слез  морщин  моих  не  сглаживают.

Только,
Мой  милый,
Слышишь  ли  ты  меня,  моё  солнышко!
Сердце  в  груди  бьется,
А  ты  мимо  проходишь.
 
Смотришь  на  сосну.
А  я  ж  тебя    жду
в  этом  лесу,
в  этом  лесу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2025

Хотдог уже не лает.

В  этой  параллельной  реальности
Всем  на  вас  параллельно,
Пока  они  не  хотят  покушать.


[b]Выводы[/b]

После  многолетних  наблюдений
каждый  рыболов  приходит  к  выводу-
Ветер  всегда  дует  в  одном  направлении.


После  многолетних  наблюдений
каждый,  кто  еще  имеет  извилины
приходит  к  выводы  -
Причина  ухудшения  его  здоровья  -  это
доктор  Айболит.


После  многолетних  статистических  подсчётов,
каждый  здравомыслящий  индивид  
приходит  к  выводы  -
что  самый  плохой  мир  -  лучше  любой  войны.


После  многолетних  наблюдений
каждый  здравомыслящий  индивид
приходит  к  выводу,
что  капитан  идиот,
лоцман  -  тупица,
 мы  на  Титанике
и  главный  вывод  в  том,
что  спасение  утопающих  это  дело  рук  самих  утопающих,  а  не  их  ушей.


После  кратковременных  наблюдений
каждый  карась  к  нашему  удивлению  
и  всеобъемлющей  радости  не  приход  к  выводу  -
обед  вреден  для  его  здоровья,
естественные  потребности  берут  свое
и  это  не  значит,  что  караси  глупые,
это  значит  лишь  то,  что  люди  -  те  же  караси,
но  в  ином  водоеме.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2025

Продолжайте стоять вверх ногами, говорят это продолжит вашу жизнь.

Вода  уходит.
Мусор  остаётся.
Черти  переворачивают  шампур.


***

Как  ни  печально,  но  факт.


***

Куда  не  беги,  везде  они.


***

Три  товарища  диверсанта  -
говорят  одно,
пилят  другое,
стабильно  лишь  продвижение  состава  к  бездне.

***

Постоянные  встречи,
благодарности,  обнимашки.
Как  результат  -  человеческие  жертвы.

***

Кому  еще  не  страшно  -  тот  спокойно  спит.
Он  -  не  верит  в  монтаж  реальности.
А  массы  почему  то  ему  завидуют,  вместо  того,    чтобы  самим  наконец  то  проснутся.


***[b]Мы  мысленно  с  вами,  победа  -  за  нами[/b]***

Если  вас  ведёт  по  указанию  сверху  слепой
По  широкой  тропе  прохиндея  Сусанина,
Ваши  войска  -  побегут,  как  армия    Наполеона.

***

Когда  спрашивают  о  победе,  кто  же  победил  то,
Забывают  главный  вопрос  :
-  Какова  цена  этого  вопроса?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2025

А ти і не чуєш.

Вийду  на  поляну.
Там  де  вітри  грають.
Де  трава  шепоче.
Мрії  розквітають.

 Тілько
Мій  миленький,
Чи  ти  мене  чуєш.
Серце  в  грудях  б'ється,
А  ти  не  ревнуєш.

Сонце  ніжно  сяє,
Долом  промовляє.
Хмари  в  танці  ходять,
Слід  твій  не  знаходять

Тілько,
Мій  миленький,
Чи  ти  мене  чуєш.

Серце  в  грудях  б'ється,
А  ти  не  здивуєш.

 Гори  мовчки  кличуть,
Ріки  не  спиняють.
Лиш  твоїї  очі
Сліз  моїх  питають,

Тілько,
Мій  миленький
Чи  ти  мене  чуєш,
Серце  в  грудях  б'ється
А  ти  і  не  чуєш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2025

Одиссея любви.

Освети  лунушка,  освети  тропу,
К  милому  сквозь  тьму
Напрямик  пройду.

Сребреницей  тянись  к  небу,
Пусть  темная  ночь  разольется,
Как  тихая  река  без  следа.

Я  буду  тенью  на  склоне,
Чтобы  ветер  не  рассказал  где  не  надо,
Что  увидал  когда  не  надо.

Переплыву  я,
Переплыву.
К  милой  через  волны.

Бурная  вода,
Глубокая  река.
Не  беда,  не  беда.

Моя  любовь  к  ней  всегда  хороша,
всегда  хороша.

 Кто  там  во  мгле  выглядывает,
Чьи  то  глаза  горят.
То  ли  душа  живая,
 То  ли  звёзды  дорогу  среблят.

Я  переплыл  бы  все  реки,  реки  я  бі  переплыл,
Лишь  бы  ее  обнять,
лишь  бы  любовь  ощутить.

Мисяченька,
Не    прячься,
Будь  мне  другом  в  пути.

Из  темной  ночи  я  вырвусь,
На  лодке  к  свету  мне  плыть.

Останься,
Останься,
Хоть  еще  хоть  на  миг.

Переплыву  я,
Переплыву.
К  милой  через  горы
Тропу  протопчу.

Тихая  вода,
Глубока  река,
Моя  любовь  к  ней  всегда  крепка.

 Переплыву  я  ,  доплыву,
её  одну  как  воздух,  как  воздух
люблю.
Не  беда,  не  беда,  всё  не  беда,
Моя  любовь  к  ней  всегда  хороша.

 Кто  там  во  мгле  выглядает,
Чьи  то  глаза  горят.
То,  ли  душа  живая,
 То  ли  любимая.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2025

Продовжується.

Рік  дві  тисячі  тридцятий.
Петька  і  Василь  Іванович
стоять  на  блокпосту.
Петька:
-Василь  Іванович,  війна  ж  уже  скінчилась,
то  чому  ж  нас  на  ротацію  сюди  відправили  та  не  демобілізували?
-Тихо,  Петько,  Чапай  думати  буде.
-Василь  Іванович,  та  коли  вже,  коли.
-Тихо,  тобі  кажу,  сиди  і  мовчи,  а  то  й  нас
туди..  під  три  чорти.
-Василь  Іванович,  а  з  ким  ми  воюємо  то?
-Тихо,  мовчи,  вони  знають,  а  не  ми.
-А  Анку,  Анку,  навіщо..  сюди?
-Мовчи  кажу  тобі,  мовчи,
Одну  нічку  я,  наступну  ти.
-Василь  Іванович,  а  що  буде  та  після  війни?
-Одну  нічку  я,  дві  нічки  ти,  мовчи  вже,  мовчи.
-Ну,  а  наші  бійці?
-Українські  пісні  співатимуть,  мовчи  кажу  тобі,  мовчи,
то  ж  державна    таємниця.

І  завели....

Вийду  на  горбочок,
 Свисну  на  листочок,
 Сонечко  тихо  сідає,
   День  іде  за  обрій.

Чапай  думи  гадає.

Ой,  спізнавай,
 Мій  милий,
 Чий  то  голос  ніжний,
 Щирий,
 Чий  то  спів  лунає  в  полі,
 Чий  то  сміх  дзвенить  на  волі.

Анка  Чапаю  на  вушко  співає.

Вийду  на  поляну,
 А  там  собі  стану.
 Трави  шепчуть  в  ногах,
 Вітер  грає  в  моїх  руках.

Чапай  відмовляє.

Ой,  Спізнавай,
 Мій  милий,
 Чий  то  голос  ніжний,
 Щирий,
 Чий  то  спів  лунає  в  полі,
 Чий  то  сміх  дзвенить  на  волі.

Від  гір  відлуння  лунає.

Де  ж  ти,  зоре  ясна,
 Де  ж  ти,  ніч  прекрасна  .
Чи  впізнаєш  ти  мене,
 Як  місяць  над  нами  зійде.

Петька  не  у  той  лад  ....
заводить.

Ой,  Спізнавай,
 Мій  милий,
 Чий  то  голос  ніжний,
 Щирий,
 Чий  то  спів  лунає  в  полі,
 Чий  то  сміх  дзвенить  на  волі.

А  потім  бац  і  ....тиша,
О,  Боже,  яка  тиша,
Ані  грому,  ані  вибухів,
ані  сирен.

Вітер  пісні  українські  над  степом  співа,
щемить  душа,  яка  ж  краса.

Ані  Чапая,  ані  Петьки,  ані  Анки  та  й  того  блокпоста  вже  нема.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2025

Копаймо, копаймо.

Марійка  з  Яриною  з  дойки
по  дорозі  додому
ледве  не  побились,
так  аж  сварились.
Марійка  за  чоловіка,
Ярина  за  коханця,
Марійка  теж  кохала  того
засранця.
Та  все  ж  помирились,
на  перемозі  України
над  москалями
вони  й  вгомонились.

Прийшла  Марічка  додому:
-Миколо,  Миколо,  а  ти  знаєш,  ти  знаєш  -
що  ти  перший  красень  на  селі,
тобі  шістдесят,  а  всі  інші  старі.
-Копай  колодязь,  не  базікай.
-Миколо,  Миколо,  а  ти  знаєш,
що  капаци  Дніпро  вже  хочуть.
-Кому  сказав  -  копай  колодязь.
-Миколо,  Миколо,  а  хто  ж  нас  порятує?
-Служба  порятунку,  
якщо  викопаємо  колодязь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2025

Ми все одно будемо кохати

Нехай  співають,  
     нехай  голосно  серенаду
 щоночі  співають:

-  Вона  красуня,
     вона  файна.
-  Гей,  красуня,
 ти  така  прекрасна,  
що  вводиш  мене  в  краску.

-  Гей,  нехай  пліткують,
 Нехай  говорять.
 Я  покохаю  її  раз  і  кохаю  
по-справжньому.

 Вони  кажуть,  що  знають,
 Але  вони  не  бачать,
 Що  вона  значить  для  такої  душі,
як  я.

 Нехай  говорять,  нехай  говорять.
 Вона  -  світло  мого  дня.

 Вони  можуть  сміятися,  вони  можуть  горлати,
 Але  вони  ніколи  не  збагнуть.

-  Гей,  говорять,  що  ми  надто  зухвалі,
 Що  наше  кохання  -  то  струмок,  якому  дзюрчати  .

Та  хай  говорять.
 Нехай  дивляться.  

У  нас  є  вогонь!

 Нехай  говорять,  нехай  говорять.
 Вона  -  світло  мого  дня!

 Вони  можуть  сміятися,  можуть  кричати,
 Але  вони  ніколи  не  зрозуміють.

 Гей,  вони  кажуть,  що  ми  занадто  сміливі,
 Що  наше  кохання  -  мутна  вода.
 Але  нехай  говорять,
 Нехай  дивляться.

 У  нас  є  вогонь.
У  нас  є  й  повітря.

 Що  таке  слово,  
то  є  швидкоплинний  вітер,
 Звук,  що  танцює  крізь  дерева...

 Нехай  говорять,
 Нехай  пліткують.
 Ми  все  одно  будемо  кохати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2025

Були ж ви безсмертні.

З  екранів  постійно,
постійно  внушають,
внушають  нам  страх.
Ця  драма  для  нас,
це  драма  -  для  нас.

Президенти  -  актори,
Вони  ніби  в  колі,
Вони  ніби  слуги,
слуги  Бога,  
Бога  чужого.

Вони  ніби  проти  народу,
ніби  підміна  глузду  й  життя.
Одна  маячня,  армія  орків,
Армія  Бога  чужого,

Полює  на  душі,
Війна  проти  глузду,
проти  всього  живого.

Армія  слуг  -  прислужники  Мелькора  та  Саурона,
У  тьмі  ж  і  під  формою  в  кожного  ж  роги.
Диявольскі  ігри,  драми  щоденні.
Мнять  себе  всім,  знущаються  з  душ,
поніверенних,

Субстанціїї  прощаються  
 з  світом  та  фізичною  плоттю,
стискаються    й  залишаються  сплюснутими,
без  вогника,  без  надії,  жертви,
жертви  насилля.

Душі  великі  і  маленькі,  могутні  і  немічні,  живі  і  мертві,
Були  ж  ви  безсмертні.
Вільні  ж  були.
Слуги  ж  не  ви,
 слуги  вони.

Оцим  акторам,
що  грають  в  цій  драмі,
Давно  вже  пора  
змінити  програму.

Немає  ж  антракту,
якись  серіал,  що  крутять  щоденно,
виють  сирени  мов  ті  вовкулаки,
постійні  імітації  вампірів  й  атаки.

Атака  на  душі,
грузуть  же  плоть,
негитивні  емоції,
біль  душевний,
й  внушають  нам
що  це  буде,  буде
як  Адські  муки  щоденні,
митарства  ще  при  житті,
ми  полоненні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2025

Твоя любов — моя зоря.

Мамо-мамцьо,
Зоряна  моя.
Пісня  вітру,
Душа,  як  вода.

Скільки  ночей,
Скільки  доріг..
Твої  руки  —  мій  оберіг!

Мамо-мамцьо,
Мамичко  моя,
Твоя  любов  —  моя  зоря.

Сонце  в  полі,
Тіні  в  лісах,
Твій  голос  линув  у  небесах.

Де  б  я  не  був,
Як  би  не  йшов,
Мамо-мамцьо,
Ти  мій  покров.

 Ой..
Ночі  тихі.
Сни  золоті,
Мамо,
Як  спів  у  моїй  душі,
Твій  оберіг  —  то  моє  життя,
Мамо-мамцьо,
Ти  вічність  моя.

 Мамо-мамцьо,
Мамичко  моя,
Твоя  любов  —  моя  зоря.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2025

З днем народження, люба сестричко!

Люба,  Люба,  Любов,
Хай  вирує  в  серці  кров!

Щастя  стукає  у  двері
і  достаток  у  оселю.

Нехай  кров  бурлить  й  співає,
Щастя  ллється,
зорі  сяють,  
             рідні  й  друзі  хай  вітають.

Сонце  в  небі,
Сміх  в  оселі.
Все  навколо
веселить,  радує  твоє  серденько,
поряд  будуть  друзі  й  ненька.


Щоб  душа  твоя  раділа,
Щоб  здоровя  через  край.
На  Землі  пізнала  Рай!

 З  днем  народження,
Сестричко!!

Радість  ллється
водоспадом,
Розцвітає  райським  садом.

 І  мурашки  щоб  по  кожі
і  метелики  в  тобі,
очі  щастям,  щоб  сіяли,

Все  найкраще,  щоб  пізнала.
Щоб  не  раз  ще  покохала.
Щоб  здоровою  була.

Ти  в  бокали  підливай
і  мов  пташечка  порхай.

Люба,  Люба,  Любов,
Хай  вирує  в  серці  кров,
Щастя  ллється  через  край,
На  душі  цвіте  розмай!

Порхай..
Порхай..
Посміхайся  й  посміхай!

З  днем  народження,  люба
сестричко!


17.07.225  року.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2025

Там трави сонце промінням щекоче.

Там  де  в  трави  сонце  промінь  кладе
Соловей  виспівує,
Душу  веде.

Голос  тріпоче
Як  крила  весни,
Знов  мої  мрії  торкають  струни.


Моя  люба  у  гречку  знов  хоче.
Душа  летить,
А  серце  не  мовчить.
Моя  люба  у  гречку  знов  хоче.
Теплий  вітер  їй  щось  шепоче.

Джерельце  дзвенить.
Річка  дзюрчить.
Кожну  мить,
           кожну  мить,
Небо  співає
Безмежне  й  живе,
Птахи  кохання  плетуть  у  вінки,
А  моє  серце  у  такт  лунає,  соловейком  співає,  співає..

Кожен  крок  її  –  то  пісня  землі.
Кожен  погляд  –  це  вогонь  у  кострі.
Як  весна  у  гречці  танець  веде
Так  і  моя  любов  її  знайде.

Душа  летить.
Серце  не  мовчить.

Теплий  вітер  щось  шепоче.
Там    трави  сонце  промінням  щекоче.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2025

Калина цвіте

Якби  троянда  і    калина
Цвіли  білим  цвітом  в  срібнім  місячнім  світлі
Чи  вив  би  твій  звір  так  люто,  так  сумно.

Цвіте,  цвіте,відцвітає..
Чи  проклинав  би  ти  мене,  чи  співав  би  для  мене.
Цвіте,  цвіте,  цвіте  і  відцвітає.
Слід  від  шипів  зоставляє,  слід  зоставляє.

Якби  пелюстки  й  взимку  цвіли
Чи  шепотіли  б  вони,  чи  кричали  би,
на  морозі  рози  б  лежали,
на  снігу  би  блищали.

Чи  мовчало  б  серденькр,  що  тебе  кохає,
а  взаємність  морозком  його  остужає.


Ой  трояндо,  трояндо,  схилила  ти  голову
на  чиїсь  ти  груди,  від  любові  гіркої  немає  вже  проку.

Калина  цвіте,  а  терен  налився  кров'ю.
Крик  у  темряві  звіра  ми  чуємо,
на  Луну,
На  Луну  :
-У-у...
У-у.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2025

Зорі підкажуть дорогу.

Кури  на  сідалі,
Когут  топче  на  порозі.
Квартиранти  у  кватирі,
А  мій  милий  у  дорозі.

 На  кватирі,
На  кватирі.
Мій  милий  -  у  чужій  квартирі.

Ой,
Куди  ж  його  несе?
Серце  знає
Та  не  все.

Вітер  грає  у  шибки.
Пісню  шепче  до  світанку.
А  в  кватирі  світло  блима.
Мій  милий    без  спочинку,  як  півник  -
Ку-ка-рі-ка.

 Чужі  стіни,
Різні  мрії.
Та  чи  в  них  мої    надії?

 Чужі  стіни,
Чужі  мрії.
Та  чи  мої  в  них  надії?

 На  кватирі,
На  кватирі.
Мій  милий  в  чужій  квартирі.

Ой,
Куди  ж  його  несе,
Серце  знає
Та  не  все.

 Чужі  стіни,
Чужі  мрії,
Та  чи  мої  в  них  надії?

 На  кватирі,
На  кватирі.
Мій  милий  в  чужій  квартирі.

Ой,
Куди  ж  його  несе.
Серце  знає
Та  не  все.

 Може,
Зорі  підкажуть  дорогу.
Може,
Серце  знайде  підмогу.

Але  нічка  все  таємниці
Ховає  в    скрині  чорній

 Може,
Зорі  підкажуть  дорогу.
Може,
Серце  знайде  підмогу.

Але  нічка  все  таємниці
Ховає  в  чорній  скрині.

***

Як  не  крути,
Куди  не  піди  -
В  цій  країні
Одні  -  царі,
Інші  -  раби.

Ні  свободи,
Ні  рівності,
ні  людяності.
А  їх  послухай  -
патріоти.

Суцільний  обман
Та  грабіж.
Так  повелось,
Власність,  влади,
посада  і  ти,
Усім  їм  неси,
Де  хочеш  візьми,
але  цю  орду  нечисті  в  країні  -
корми,
Не  годуй  -  корми,

Бо  є  царі
І  є  -  раби.
Форма  експлуатації
інша,  суть  та  ж.

При  посадах  -  хлам
І  то  не  храм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2025

Каждый аккорд — это шаг в мир любви.

Так  приятно  и  мило  без  лишних  слов.
На  душе  расцветает  забытый  зов.
Я  искал  тишину,
Но  нашел  тебя.
И  в  сердце  моем  зажглась  искра.

О  том,  как  любил,
Как  время  спешило.
О  том  как  мечтал,
Как  небо  светило.

О  том,  как  терял,
Как  сердце  болело.
О  том  как  нашёл,
Как  снова  согрело.

Сквозь  холодный  рассвет  и  вечерний  дождь.
Я  бродил  по  следам,
Где  любовь  живет.

Старый  город  шептал  мне  о  любви
И  в  этот  момент  я  понял,  что    лучшая  -  ты.

О  том,  как  любил,
Как  время  спешило.
О  том,  как  мечтал,
Как  небо  светило.

О  том  как  терял,
Как  сердце  болело.
О  том,  как  нашёл,
Как  снова  согрело.

Каждый  аккорд  —  это  шаг  в  мир  любви.
К  твоим  глазам,
Где  солнца  восход.

Каждое  слово  —  как  в  первый  раз,
В  куплетах  и  радость  звучит  и  печаль.
И  блаженство  и  джаз.

О  том  как  любил,
Как  время  спешило.
О  том,  как  мечтал,
Как  небо  светило.

О  том  как  терял,
Как  сердце  болело.
О  том  как  нашёл,
Как  снова  согрело.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2025

Іно серце кличе.

А  гі  бойку  за  полями
Сонце  в  хмарах  грає.
Там,
Де  трави  між  лісами  -
Доля  нас  шукає.

За  горами,
За  ріками,
Лине  пісня  дика.

За  вітрами,
За  віками
Іно  серце  кличе.

 А  гі  бойку  між  стежками
Вітер  слід  стирає.
Там,
Де  мрії  між  думками  -
Сила  проростає.

За  горами,
За  ріками,
Лине  пісня  дика.

За  вітрами,
За  віками,
Іно  серце  кличе.

Волі  шепіт  у  просторах
Камінь  мовчить  глухо,
Серед  хвиль  і  серед  горя
Серце  не  здасть  духу.

За  горами,
За  ріками,
Лине  пісня  дика.

За  вітрами,
За  віками,
Іно  серце  кличе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2025

Дівчата лишились!

А  вишеньки..
Черешеньки..
З-під  споду  гладесенькі.

Чому  ж  ви  сі  не  женили
Хлопців  молоденьких?

Всі  сі  хлопці  поженили.
Дівчата  лишились!

А  ті  зорі,
Ясні  зорі..

На  них  задивились!

Гей,
На  горах  вітер  віє,
Шепче  щось  до  дуба.
А  в  душі  у  молодого
І  радість
І  згуба.

Всі  сі  хлопці  поженили.
Дівчата  лишились!
А  ті  зорі,
Ясні  зорі,
На  них  задивились.

Сопілка  грає,
Ніч  минає,
Ранок  в  полі  дише,
А  хто  серце  не  втрачає  -
Той  любов  колише.

 Всі  сі  хлопці  поженили.
Дівчата  лишились!
А  ті  зорі,
Ясні  зорі,
На  них  задивились.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2025

Пусть мои цветы тебя удивят.

В  саду  роса.
Румяный  свет.
Среди  кустов  цветет  ответ.

Хлопец  рядом,
Но  взгляд  суров.
Не  заметил  он  моих  цветов.

 Ой,
Как  пела  я  у  реки,
Забыла  слезы,
И  свои  стихи.

Ветер  тронул  мои  мечты.
Я  буду  яркой  до  темноты.

Роза  в  саду
И  не  красна,
Но  для  сердца  она  важна.

Забуду  боль,
Уйдём  в  закат.
Пусть  мои  цветы  тебя  удивят.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2025

Я знайду до тебе дорогу.

Мила  моя,  не  слухай  ти  вітру,
Що  шепоче  тайни  по  світу.
Бо  у  серці  є  правда  ясна.
Лиш  ти  одна  вона  мені  красна.

 Мила  моя  ,не  слухай  нікого,
Лиш  слухай  розуму  свойого.
Хоч  би  мала  ти  єдно  кабатя,
Мила  моя  я  люблю  лиш  тя.

 Зорі  падають  вниз  у  ночі.
Їхній  блиск  не  затьмарить  очі.

Твої  очі  лиш  сяють  так  ясно,
З  тобою  світ  цей  завжди  прекрасний.

 Зорі  падають  вниз  у  ночі,
Їхній  блиск  не  затьмарить  очі,
Твої  очі,  що  сяють  в  цю  мить.

З  тобою  світ  цей  завжди  прекрасний.

Якби  гори  закрили  дорогу,
Я  знайду  до  тебе  дорогу.
Бо  для  мене  ти  світло  єдине,
З  тобою  душа  моя  не  загине.

 Мила  моя  не  слухай  нікого,
Лиш  слухай  розуму  свойого.
Хоч  би  мала  ти  єдно  кабатя,
Мила  моя  я  люблю  лиш  тя.

 Якби  гори  закрили  дорогу,
Я  знайду  до  тебе  дорогу.
Бо  для  мене  ти  світло  єдине,
З  тобою  я  не  загину.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2025

Якось так.

Пишу  не  вперше  та  не  чують,  чи  то,  як  шут  отой  глузують.
Усім  прекрасно  тут  живеться?
Чи  шут  у  душі  пробереться?

Імітація  ж  навколо,
порожнеча.

Навіть  серед  поетів.

Й  розуміння  нема.

Повага  відсутня,

бла,  бла,  бла.

Це  варте  часу?
Шуту  побільше  бабла?
Колективна  порука?
Волосота  рука.

Життя  ж  нема.

Зайшли  почитали,  а  далі?

Свої    5  копійок,  ще  тих,  нічого  невартих.

У  фото  картинку  додав,  уважно  її  роздивіться,

і  тишком  отак  посміхніться,  навіть  гру  в  шахи  вам  підмінили,  вважають,  що  ми  непотрібні  бацили.
А  ми  і  є  такі,
щось  мало  приємних  слів,  підтримки  чи  допомоги,
   одні  пусті  розмови.

Й  клюють,  клюють,  клюють.

Нічого  уже  не  повернуть.

Беруть  лиш  й  гребуть.

І  то  поети?

Вам  платять  за  ваші  куплети?

Дяка,  зарплата  як  в  депутата?

А  що  він  зробив  той  депутат?

Отримав  мандат  і  зрадив  країну?

Тому  певно  в  нього  штат  й  зарплата  є  відповідна,  на  чай,  а  все  тому,  що  він  шахрай.

То  чи  варто  бути  поетом?

Щоб  депутам  робити  мінети?

Чи  імітацію  цю  наповняти?

Так  відпаде  все  бажання  писати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2025

Ліза

Цветок-звезда.
 В  её  глазах  огонь  всегда.
 Секреты  шепчет  тишина.
 О,  Лиза,  ты  одна  
 Полна  сюрпризов.
 Кружится  голова  .
О,  Да.
 Танцует  свет,
 Играет  ночь.
 Её  загадка  —  ни  дать,
 Ни  взять  .
И  не  поймать.
 Лиза.
О,  Лиза!
Опять  она  полна  сюрпризов.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2025

Ой, у дівок дині.

Парубочки  всю  нічку    зорі  у  полі  сіяли,
Поле  орали,
Гарбузи  вночі  собі  покрали.

-Що  за  гарбузи,
Що  за  дива  ?
-То  не  гарбузи,
То  справжні  дива.

А  щоби  то  гарбузи,
А  то  такі  дині,
Череваті  й  величаві,
Як  ті  господині.

День  на  полі,
Ніч  у  танцях..  гучних.
Вкрали  диню.
Зникли,  в  степах  нічних

Сопілка  грає,
Бандура  дзвенить.
Що  ж  то  за  парубки..
Серце  болить.

 А  щоби  то  гарбузи,
А  то  такі  дині,
Череваті  й  величаві,
Як  ті  господині.

День  на  полі.
Ніч  у  танцях..  гучних.
Вкрали  диню,
Зникли,  в  степах  нічних

Сопілка  грає,
Бандура  дзвенить.
Що  ж  то  за  парубки,
Серце  болить.

А  щоби  то  гарбузи,
А  то  такі  дині,
Череваті  й  величаві,
Як  ті  господині.

Козаки  гуляють,
Жартують,
Співають.

На  гарбузах  мріють,
Щось  видумують.

Диня  сміється,
Ніч  розцвітає.
Господиня  з  вікна  знов  виглядає.

А  щоби  то  гарбузи,
А  то  такі  дині,
Череваті  й  величаві,
Як  ті  господині.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2025

До сліз

Лежать  в  реанімації  двоє,
Обом  за  пятдесят,
Стогнуть.

-  А  де  тебе  поранили?
-Вийшов  по  нужді  і  як  шарахне,  а  тебе?
-А  я  від  ТЦК  ховася,  так  ховався,  що  без  ніг  зостався.


*[b]Косовиця[/b]*

Ой,  на  полі.
Ой,  на  полі.
Люцерка  й  овес
та  уродили
та  вище  пояса,
з  ніг  мене  й  збили.
О  то  із  горбочку
я  й  покотилась.
Взяла  я  свій  кнопочний
та  й  удивилась,
трійко  пропущених.
Беру  й  набераю,
до  хрещеника,
звичку  такую  я  маю.
А  він  мені,  мамо,
моя  дорогенька,
уже  й  англелочки  і  крильця,
порхаю.
Хрещеника  на  косовицю
раненько  на  завтра
гукаю.
Заснула,
вже  й  знонить,
четверта  година,
мамо  дощить,
То  будем  косити?
Ні,  кажу,  жаль  мені  сіно  та  намочити.
А  зранку  раненько  сонечко  ясне,
Погода  чудова,  іду  біля  ставу,
хрещеник  сидить
і  рибкою  хоче  мене  угостить.
Отакі  то  дива,  хай  росте  та  трава.



[b]Переклад  юморний
пісень  загарбника[/b]

Дзвінок  до
 діда
 у  село:
-Алё.
-Ало.
-  Привіт  Дід!  Як  життя?
-  Погано,
 всю  домашню  птицю  передушила  Чупакабра!
-  Та  годі!  А  що  це  за  звір?
-  Та  ніхто  її  не  бачив.  Приходить  вночі.  
-  Вау  ну  і  діла!

Темної  ночі  у  дворі  
Щось  шастало  в  траві,  
Крик  почувся  у  хліві,  
Кури  в  паніці  усі!
Куд-куда..
Куд-куда,
біда,
ой,  біда.

Чупакабра,  Чупакабра,  Чупакабра,  Чупакабра!  ("Вона  тут!")  
Чупакабра,  Чупакабра,  Чупакабра!  ("Не  дивись!")
Ку-ка-рі-ку..
заклюю,
заклюю.


Подушив  якийсь  звір  
Усіх  домашніх  та  кролів.    
Точно  знаю  -  це  хто?    
Чупакабра!  Чупакабра!    


А  сусід  Василь  з  боку  скоса  поглядає
Щось  вічно  з  за  пазухи  собі  підливає
Тихо  ходить...  косо  дивиться...  
(Може,  це  був...  він  сам?!)


Чупакабра,  Чупакабра,  Чупакабра!  ("Точно  вона!")  
Чупакабра,  Чупакабра,  Чупакабра!  ("Чи  ні?")


Ну  а  може,  це  ласка,  
Чи  тхір  прокрався  до  хліва?    
Ну  а  нам  то  все  одно  -  
Винен  сусід  давним-давно!
Все  як  в  кіно

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2025

Зачаруйся цим моментом.

А  жучки,  два  жучки
-Жу-жу,  жи-жи.

Сонце  грає  у  траві,
Дзижчать  жучки  в    метушні.
 Жу-жу-жу,  жи-жи-жи,
На  жоржині  танці  ці.

Візьми  в  долоньку  легенько,
Зачаруйся  цим  моментом.

Летять  жучки  у  світ  новий,
Шурхіт  крилець  чуюють  свій,
В  небі  танець  кольоровий,
В  серці  залишають  слід  живий.

 Жу-жу-жу  жи-жи-жи.
На  жоржині  танці  ці.

Візьми  в  долоньку  легенько,
Зачаруйся  цим  моментом.

Слухай  спів  їх  в  небесах,
Крильця  пестять  тихий  шлях.

Їхній  танець  нескінченний,
Світ  чарівний  невмиренний.

 Жу-жу-жу,  жи-жи-жи.
На  жоржині  танці  ці.

Візьми  в  долоньку  легенько,
Зачаруйся  цим  моментом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2025

Учора вночі падала з неба зоря ясна

Учора  вночі  падала  з  неба  зоря  ясна.
І  летіла  з  неба  в  нічну  красу.
Розсипала  світло  на  поля  і  домівки.
Освітила  квіти  у  моїй  домівці.


Зоря  ясна  небо  обіймала.
Сріблом  ніжним  землю  цілувала.
Кожна  зірочка  в  пітьмі  співала.
І  в  ночі    із  небом    нас  повінчала.

Серед  тиші  в  полі  щось  дзвеніло.
Серед  тиші  в  полі  тепло  її  всю  ніч  нас  гріло.
Немов  диво,  немов  казка,  як  таємниче  і  як  прекрасно.
Душа  моя  в  зірці  тій  тліла.

Відчувала  світло  в  темряві  і  крила  любові  до  тебе  мене  несли:
жу-жу  і  ти,  і  ти.
Ми  як  два  цвіркуни:
жу-жу,  жучком  був  я  і  ти,
жи-жи,
вночі  ми  були  як  ті  жучки.


Зоря  ясна  небо  обіймала.
Сріблом  ніжним  землю  цілувала.
Кожна  зоря  у  темряві  співала.
Те,  що  ми  творили,  приховати  хотіла.
Наші  стогони  у  ній  німіли.

Серед  тиші  у  полі  щось  дзвеніло.
У  голові  моїй  твоє  серце  мені  про  кохання  співало.
І  душа  моя  у  зорі  тій  летіла.
Відчувала  твоє  тепло,  о  як  же  було  та  добре,
мені  і  зараз,  ой-  ой,  тепло

Зірка  ясна  небо  обіймала,
Сріблом  ніжним  землю  цілувала.
Кожна  зірка  в  темряві  співала.
Аж  вночі  Земля  гуділа.

А  зоря  впала  і  ніч  наче  зітхнула.
Розбудила  мрії  в  серці  та  душі.
Вічність  в  одну  мить  мені  подарувала
І  світанок  зійшов  у  небесній  тиші.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2025

Так як було, більш не буде.

Так  як  було,  більш  не  буде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2025

В них ясний день.

Ой,  очі,
Очі..
Як  зорі  в  небі,
Тануть  у  серці.

Мов  тихий  сон.
Темні
Як  нічка.
Ясні
Як  день.

Ой,  губи.
Вуста  солодкі.
Ніжні.
Теплом  весни  у  душі  цвітуть,

Шепочуть  мрії,
Грухочуть  грози.
Кохання  хвилі  в  серце  пливуть.

Очі  дівочі,
Мов  два  рубіни,
Горять,
Палають,

Ваблять  мене.
У  них  вся  тайна.
У  них  вся  доля.

В  них  сяє  сонце.
В  них  цілий  день.

Руки  тендітні,
Мов  крила  птиці.
Торкнеш  —  і  серце  летить  в  політ.

Косами  ночі  пахне  дівчина.
Вона  для  щастя  —  мов  оберіг.

Ой  очі,
Очі,
Мов  вогонь  ясний.

Ваблять  до  себе,
Мов  зоряна  ніч.

З  вами  мріяти,

З  вами  літати.

Тільки  з  вами  до  щастя  клич.

 Очі  дівочі,
Мов  два  рубіни,
Горять,
Палають,

Ваблять  мене.
У  них  вся  тайна.
У  них  вся  доля.
В  них  сяє  сонце.
В  них  ясен  день.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2025

В этот теплый летний вечер

В  этот  теплый  летний  вечер,
Словно  звёзды  в  небе  плыли  эти    свечи.
Твои  руки,
Твои  губы..
Мир  казался  вдруг  безгубым.

Ты  пел  о  любви,
Как  ветер
Шепчет  тайны  на  рассвете.

Каждый  звук,
Как  волны  пение,
Сердце  билось  в  вдохновении.

Небо  краской  заливалось,
Солнце  в  море  утопалось.
Ты  касался  моих  плеч.
Этот  вечер  был  как  меч.

 Ты  пел  о  любви,
Как  ветер
Шепчет  тайны  на  рассвете.
Каждый  звук,
Как  волны  пение.
Сердце  билось  в  вдохновении.

 Пена  морская  нас  окружала,
Тепло  заката  нас  обнимало.
В  этот  миг  мы  были  одни,
Словно  вечность,
Словно  сны.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2025

Ой, у саду.

За  садом  ліщина  стоїть
                                                         тихесенька.
Дівчина  в  садочку  стиха  щось  шепоче.

Місяць  слухав  тишком  аж  до  самої  ночі.

Ой,  у  саду..
Ой,  у  саду,
Де  росте  калина,

Там  дівчина  мрійлива
Гадала,  гадала,
нагадала,
аж  берізонька
та  гірко  заплакала.

Парубки  сміялись.
Зорі  миготіли.

Вітерцю  між  вітами  гратись  захотілось.

Дівчина  в  садочку  співала  знов  пісню.
А  місяць,
Як  свідок.
Встиг  її  запам’ятати  
Та  нам,  добрі  людоньки,
її  заспівати.

Ой,  у  саду.
Ой  у  саду.
Де  росте  калина.

Там  дівчина  мрійлива.
Загадала,  написала
на  литочку  оцю  таємницю.

 Загадала  -  спати  в  саду
та  між  деревами.
Там,  
Де  роси  впали  на  квіти
 до  рання.
Дівчина  сміялась,
Збулось  бажання.

Мов  срібна  вода,
Таємниці  її  зберігала  земля.

Ой,  у  саду,
Ой,  у  саду,
Де  росте  калина.
Там  дівчина  мрійлива
Загадала  там  потаємне
бажання,  щоб  
зацвіло  деревце
як  її  кохання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2025

Отака я.

Не  дивися  оченьками
Серце  не  лови.
Сердце  хай  горить.

Твої  очі,
Як  вогні,
Спалять  всі  мости.
Не  моргай  бровами,

Наче  птах  летиш  ж.
Мовчки  серце  крадеш,
Навіть  дозволу  не  простиш.

Не  озьмеш  ти  мене  бідну.
Я  сама  піду.
Через  поле,
Через  річку,

Знайду  свою  звізду.
Візмеш  ти  з  волами.
Хай  тягнуть  ярмо,
А  я  вільна,

Наче  вітер,
Не  втримає  ніхто.

Поле  жовте,
Небо  синє.
Воля  в  серці  є.

Мої  кроки  гучно  линуть,
Доля  не  мине.
Ти  дивись,
Але  здалека.

Серце  не  візьмеш.
Я  для  себе,
Я  для  світу,
Мрію  ти  не  знищиш.

На  узліссі  серед  квітів  спів  мій  пролуна.
Знай,
Не  буду  я  рабинею.
Вільна  я  душа.

Твої  речі  солодкі  мовчать.
Я  чую  лиш  свій  крик.
Ти  не  вартуєш  тих  сліз,
Мій  полум'яний  лик.

Не  дивися,
Не  тримай,
Я  лечу  в  світи.

Там,
Де  сонце,
Там,
Де  вітер.

Там  моя  мета.
Я  для  себе,
Не  для  тебе.
Вільна
Як  завжди.

Ти  не  зможеш  обійняти  ті  мої  сліди.

Поле  жовте,
Небо  синє,
Воля  в  серці  є,
Мої  кроки  гучно  линуть,

Доля  не  мине.
Ти  дивись,
Але  здалека.
Серце  не  візьмеш.

Я  для  себе,
Я  для  світу.
Мрію  ти  не  знищиш.
Птаха  вільна  я.
Отака  я.
Отака  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2025

Ой, почуй.

Червона  калино,
Чому  не  цвітеш?
На  вітрі  галаслива
Вітами  своїми  все  гомониш.



Сумно  дивишся.
Стоїш  в  холодку.
У  полі  край  дороги
Тобі  не  співати,
 хвилюючись  про  кохання  
й  не  літати
птахою,  сисогрудкою.

Молода  дівчина
Не  кохає  мене,
В  серці  інший
у  неї  певн  є.

Мене  не  пускаєш,
Білий  вінок
Ти  не  одягаєш.

Я  ж  до  тебе  знову  мчу,  обіймаю  ж  повітря.
Як  до  сонця  квіти  тягнуся.
Ти  хоч  слово  мови,
Щоби  мене  зігріти.


Ой,
Чому  так  тихо?
Чому  так  гірко  плаче
Вітер  на  полонині?

Серцю  ль  жити
Розкажи  калино.
Де  і
Серце  тобі  дам,
Будемо  разом  жити,
Будемо  будувати  дім  великий.

Ти  як  та  калина
наймиліша  
У  світі  величезному,
Візьми  мене  за  руку,
Буду  вічно  горілочку  пити
і  тебе,  тебе
любити.


Червона  калина
Знову  зацвітай,
Пісню  нам  з  дівчиною  хорошу  заспівай.

Станем  ми  сім'єю.
Щастя  у  кожному  погляді  засіяє.
Надай  мені  впевненості.
Дай  тепло  любові.


Ой,
Почуй.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2025

Танцювати будем разом

Горілочка  оковита  душу  зігріває.
 Хто  нап’ється  веселіє,  в  горлі  аж  палає.  
Заспіваєм  на  всю  хату,
 щоби  аж  гуділо.

 Хай  лунає  наша  пісня  щоб  життя  кипіло.

Вип’єм  чарку  за  родину,
 за  святеє  слово,
 Щоби  доля  не  зламала  нас  
знову  і  знову.

 Гарна  пісня  ллється
 по  широкім  полю,
 Бо  ми  браття  не  забудем  нашу
 святу  волю.

Гей,  напіймося  братове,
 встанем  за  столами,
 Хай  лунає  наша  пісня  
разом  із  вітрами.

 Ой,  горілко  ти  палка,
 Ти  наші  уста  грієш.
 Поки  пісня  буде  жити  серце  не  старіє.

Заспіваймо,    та  гучніше,
   щоб  земля  здригнулась,
 Щоб  і  в  небі  зірка  ясна  
до  нас  повернулась.

 Не  штука  нам  говорити,
 а  штука  співати.
Тільки  щиро  із  душею  пісню  треба  дати.

Танцювати  будем  разом
 до  ранкових  зорів.
 Пісня  в  нас  не  замовкає  
в  полі  чи  у  дворі.

 Хай  нащадки  пам’ятають  нашу  щиру  долю
 І  горілочка  оковита  хай  дарує  волю.

Гей,  напіймося,  братове,  встанем  за  столами.
 Хай  лунає  наша  пісня
 разом  із  вітрами.

 Ой,  горілко  ти  палка,
 Ти  наші  уста  грієш,
 Поки  пісня  буде  жити,
 серце  не  старіє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2025

Пока песня будет жить сердце не стареет.

[quote]Спиртное  это  окаянный  магический  напиток,  который  превратит  вас  в  животных.
Не  пей,  Иванушка,  козлёночком  станешь![/quote]

Водочка  с  бутылочки  душу  согревает.
Кто  напьется  веселее  в  сердце  засверкает.
Споём  же  на  весь  дом  чтоб  аж  гудело.
Пусть  звучит  песня  чтобы  жизнь  кипела.


Выпьем  рюмку  за  семью  за  святое  слово.
Чтоб  судьба  не  сломила  нас  снова  и  снова.
Хорошая  песня  льётся  по  широкому  полю.
Потому,  что  мы  братья  не  забудем  вольницу,  святую  волю.


Эй  напьёмся  братья  встанем  за  столами.
Пусть  звучит  песня  вместе  с  ветрами.
Ой  водочка  ты  жгучая.
Ты  наши  уста  греешь.

Пока  песни  будем  петь  душа  не  стареет!


Давайте  споём  да  погромче  чтобы  земля  содрогнулась.
Чтобы  и  в  небе  звезда  ясная  над  столом  вращалась.
Не  штука  нам  говорить  а  штука  петь.
Только  искренне  с  душой  песню  надо  спеть.

Танцевать  будем  вместе  до  утренних  зорь.
Песня  у  нас  не  умолкает  в  поле  и  во  дворе.

Пусть  потомки  помнят  
удел  мужика,  что  на  разливе  не  дрожала  рука.
Ох,  водочка,  водка,  ты  хороша  !

Эй  напьёмся  братья  встанем  за  столами.
Пусть  звучит  наша  песня  вместе  с  ветрами.
Ой,  горилка  ты  палка.
Ты  наши  уста  греешь.

Пока  песня  будет  жить  сердце  не  стареет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2025

Сонечко зійшло.

 Сріблиться  річка
     в  туманній  далі.
Шпаки  співають  
про  дні  в    коханні.

Ранок  ніжно  гладить  трави,
 трави  руками
ніжно  так  гладить.

Тихо  шепочуть  зорі
 вустами..

Легкий  туман  стелиться  низом,
Серце  пульсує  з  природним  ритмом.

Пісня  лунає  з  висоти  крил.
Зустрічай  день.
Він  -  лише  твій.


Бджілка  кружляє  
       над  квіткою  білою.
Сонце  заглядає
     крізь  листя  
мрійливо.

Травичка  пробудилась  від  сну.

Обіймає  землю,
П’ючи  росу.

Легкий  туман  стелиться  низом,
Серце  пульсує  з  природним  ритмом.
Пісня  лунає  з  висоти  крил,
Зустрічай  день,

Лети
     до  зір.

Малює  ранок  узори  тонкі.
Зорі  ховає  в  небесні  кишені.

Дивишся  вгору..
Відчуваєш  життя.

Тече  ріка,  ріка  життя
Дарує  буття.

 Легкий  туман  стелиться  низом.
Серце  пульсує  з  природним  ритмом.

Пісня  лунає  з  висоти  крил,
Зустрічай  щиро
 Цей  день.
Він    милий,  він  -  твій.

Бистра  вода
Тече  крізь  село.
На  березі  сиджу,
Сонечко  зійшло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2025

Ой, як жити любо та на Україні.

Бистра  вода
Тече  крізь  село.
На  березі  сиджу,
Сонечко  зайшло.

Дивлюсь  на  хвилі,
Що  шепчуть  мені.
Гадки  літають,
Мов  птах  в  далині.

Ти  не  гадай,
Ти  не  гадай,
Що  легко  мені.

В  серці  буря,
В  душі  пустеля,
Я  над  морем,
Мов  брила,
Мов  скеля.

Думки  мої
 вітер  несе.
Чомусь  душа  моя  спокій  та  не  знайде.

Не  топися,
Мій  милий,
Не  треба.
Сонце  засяє,
хмари  розійдуться,
наші  доріженьки
скоро  вже,  скоро
зійдуться.

Наші  доріженьки
і  долі
зійдуться.

Ще  зазеленіє  травичка  у  полі,
Ще  не  раз  почуємо
Ку-ку  у  зузулі.
Віддавай  себе,  частину  болю,
пожари  залиємо
бурною  водою.

Річка  біжить,
Мов  пісня  звучить.
Час  лікує.
Все  зміниться,  сонечко  зійде,
Деревце  зросте.

Хай  твоє  серденько  знову  забринить.
Новий  день  на  обрії  вже  горить.

Візьми  до  серця  ці  прості  слова,
Життя  то  книга
І  ти  її  глава.

Не  зупиняйся,
Як  річка  біжи.
Доля  подарує  тобі  нові  світи,
Безмежні  простори,
Стрінуться  серця,
Сплетуться  долі,
мов  пух  у  тополі,
колоски  у  полі.

Не  топися,
Мій  милий.
Не  треба.

Сонце  засяє,
Розійдуться  хмари,
Ще  зазеленіє  травичка,
Посміхнися  любий,

Не  поспішай,  засіяє  в  небі
й  наш  небокрай.

Усе  нормально,  усе  гаразд,
Все  чудово!
Дощик  босоніж  по  землі  пройшов,
А  мій  любий,  а  мій  любий,
На  мій  поріг.

Разом  на  рушник.
Небесні  перевесла,
Пісні  солов'їні.
Ой,  як  жити  любо  та  на  Україні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2025

Політ душі.

Ах  який  світлий  місяць  вночі  ,
Танцює  промінчик  біля  вікна,
Щебече  горобчик,
Витьохкує  соловей,
Життя  продовжується.

Зірка  долі  виписує  зигзаги
на  небесах,
Твій  ніжний  подих,  аромат  цвіту  
зігріває    мене.
Твоя  посмішка  як  сонечко  в  травні,
Лети  ж,
Лети,
у  зоряні  далі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2025

Её взгляд сильнее

Девушка  в  красном,  ты  так  прекрасна.
Взгляд  твой  сияет  в  огнях  в  этом  зале.
Шепчет  вечер.
Ночь  прекрасна.

И  в  бокале  вино  искрится  алое.

 Смотрим  на  звёзды.
Как  они  горят.
Вечер  манит  нас  в  свой  тихий  сад.
Я  слышу  смех.

Он  кружит  в  танце.
Мы  как  тени  в  сказочном  пространстве.

Ты  не  одна.
Я  не  один.
Этот  момент
Ангел  с  небес
Нам  подарил.

Он  словно  сон.
Луна  плывёт,
Как  тонкий  дым,
Свет  её  на  нас  уронён.

 Мы  говорим.
Но  слов  не  надо.
Глаза  всё  скажут.

Что  ж  внутри  .
Здесь  нет  ни  боли,
Ни  преграды.

Мы  там  вдвоём.
Как  фонари.

Девушка  в  красном.
В  этом  мире
Мы,  как  две  свечи,  в  темноте  горим.

Время  замирает.
Ты  рядом
И  я  не  один.

Ты  вновь  не  одна.
И  я  -  не  один.
Этот  момент  мы  повторим.

Он  словно  сон.
Луна  плывёт,
Как  тонкий  дым,
Свет  её  на  нас  уронён.



Ты  смотришь  на  неё  как  на  свет.
Каждый  её  шаг  оставляет  след.

Глаза  как  небо  —  глубина  без  дна.

В  ней  всё  поёт,
Кружится  голова.

Её  улыбка  как  рассветный  луч,
Свет  проникает  сквозь  тысячи  туч.

Каждый  её  жест  —  магия  без  слов.
Она  пленяет..
Зажигает  любовь.

Тебе  в  ней  нравится  всё
От  начала  и  до  конца.
Её  мир  —  загадка,
Её  душа  —  мечта.

Ты  теряешь  разум.
Сердце  на  замке.
Она  словно  тайна  в  твоей  голове.

Ты  не  знаешь,
Что  сказать.
Слова  пусты.

Её  взгляд  сильнее  любой  мечты.

Она  звезда.

Что  горит  в  ночи.

Её  сияние  вечно  в  глубине  души,
глубоко  
           внутри.

Каждый  её  шаг  —  музыка  для  глаз.
Время  замирает.
Когда  она  здесь  и  сейчас.

Её  голос  нежный.
Словно  шёпот  дождя.
Она  —  твоя  вселенная,
Твоя  -  звезда.

Тебе  в  ней  нравится  всё
От  начала  и  до  конца,
Её  мир  —  загадка,
Её  душа  —  мечта.

Ты  теряешь  разум,
Сердце  на  замке.
Она  словно  тайна  в  твоей  голове.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2025

Её сияние вечно

Мы  говорим.
Но  слов  не  надо.
Глаза  всё  скажут.

Что  внутри  покажут.
Здесь  нет  ни  боли,
Ни  преград.

Только  мы  вдвоем
Как  фонари.
Смелее  вперёд,
нельзя  отступать.

 Девушка  в  красном.
В  этом  мире
Мы,  как  свечи,  в  темноте  горим.

Время  замирает  в  этом  мире.

Ты  рядом
И  я  не  один.

И  ты  не  одна.

Этот  момент,
Он  словно  сон,
Луна  плывет,
Как  тонкий  лучик  через  проход.

Ты  мой,  мой  пароход,
звездолёт.

Свет  Луны  на  нас  уронен,
падает,  холодным  теплом,
о  как  же  то
хорошо,

мы  ногишом
и  тихо  так,
дыхание
томное
прерывчастое,  в  предвкушении
чего  то  такого,  чего  ещё  не  было
и  никогда  больше  не  будет.


 Ты  смотришь  на  неё,
       как  на  свет,
Каждый  её  шаг  оставляет  след.

Глаза  как  небо  —  глубина  без  дна.

В  ней  всё  поёт,
Кружится  голова,
твоя  голова  уже  не  твоя.

 Её  улыбка  как  рассветный  луч.
Свет  проникает  сквозь  тысячи  туч.

Каждый  её  жест  —  магия  без  слов.
Он  пленяет,
Зажигает  любовь.

Тебе  в  ней  нравится  всё.
От  начала  до  конца
Её  мир  —  загадка,
Её  душа  —  мечта.

Ты  теряешь  разум.
Сердце  на  замке.
Она  словно  тайна  в  твоей  голове.

Ты  не  знаешь,
Что  сказать.
Слова  пусты.

Её  взгляд  сильнее  любой..
 мечты.

Она  звезда,
Что  горит  вночи.
Её  сияние  вечно  внутри.

Каждый  её  шаг  —  музыка  для  глаз.

Время  замирает.
Когда  она  здесь,  сейчас.

Её  голос  нежный,
Словно  шёпот  дождя,
Она  —  твоя  вселенная,
Твоя..    звезда.

Тебе  в  ней  нравится  всё
От  начала  до  конца,
Её  мир  —  загадка,
Её  тело  —  мечта.

Ты  теряешь  разум.
Сердце  на  замке.

Она  словно  тайна  в  твоей  голове.

Тебе  в  ней  нравится  всё
От  начала  до  конца.
Её  мир  —  загадка.
Её  душа  —  мечта.

Ты  теряешь  разум,
Сердце  на  замке.
Она  словно  тайна  в  твоей  голове.


Слова  пусты.
Её  взгляд  сильнее  любой  мечты.
Она  звезда.
Что  горит  в  ночи.
Её  сияние  вечно,
оно  -    внутри.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2025

Крива, застила усмішка.

Очі-  то  є  океан,  
то  та  глибина,
 що  без  дна,
       де  жемчуг  морський,
де  тиша  глибин.

Тонеш  у  них.
Забуваєш  про  все.

Тихо  так,
лиш  хвиля  шепоче.  

Світишся  ти,  а  вона...

Вона  йде.
Мов  по  хвилях  пливе.

І  сповільнюється  світ,
Кожне  зітхання  -  мов
в  коханні  зізнання.


Вона  королева.
Володарка  снів.

Вона  про  це  знає,
Її  ореол
 Яскраво  сіяє.

Її  краса  мене  окрилює.
Закоханий  до  скі'нця,  
як  бокал  п'янкого  по  ві'нця,  по  самі  вінця.

Мені  нема  шляху  назад.
Її  погляд  -
         це  мій  зорепад.


Її  сміх  -  це  голос  небес.
Він  співає  мені  
               мелодію  
чарівності  звуку.

Її  дотик,
Як  касання  до  плоті.
Запалює  всередині  мій  зоряний  світ.


Я  загубився  в  її  глибинах.
Її  серце  -  як  лабіринт.

Вихід  шукаю,
 Але  не  знаходжу,
Пірнаю
глибше,
все  глибше.

Я  закоханий
І  більше  нема  перепон.

Кохання  душ  то  й  є  закон.


Вона  королева.

Вона  це  знає  про  це.
Її  краса  мене  окрилює.
Закоханий  до  самих  глибин,
шляху  назад  нема,  о,  Боже,  яка  глибина.

Її  погляд  -  це  мій  зорепад  ,
 цілую  її  від  макушки  до  самих  пят
розвертаю  й  назад,
 назад.

Крива,  застила,  чудна  така
 усмішка,
диваковий  погляд,
ніби  кролик
та  я  ще  там,  мене  нема.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2025

Ти мій притулок, ти частинка мене.

Море,  спокійне.
За  вітром  по  хвилях,
 У  подиху  митей  
пливу  я.

Блакитне  плесо,
 Де  сонце  застигло,
 Де  час  зупинили,
 Де  серце  забуло  яким  воно  було,
 з  ким  воно  було.

Уздовж  моря  крокую.
 Відчуваю  касання,  
розчиняю  бажання
 У  піску,  що  палахкоче.

Слід  залишаю  над  глибикою  водою,  
над  глибокою  безоднею.
 Вздовж  моря  крокую,
розчиняю  мрії
У  піску,
 Що  палає,
 Я  слід  залишаю.

 Твоя  хвиля  мені  співає.
 Немов  чайка  зове.
 Твоя  глибина  мені
 уві  сні  снитиметься.

 Солоний  твій  смак  -  це  солодкість  втрат.
 І  в  серці  моєму  ти  залишив  свій  погляд,  
сліди  ночей  незабутніх,  вино  молоде,  
недописаний  роман,  що  в  серці  живе.

 Вздовж  моря  крокую,
 Мрії  розчиняю
 У  піску,
 Що  палає,
 Я  слід  залишаю  !

 Море,
 Море,
 Ти  мій  притулок,
 Ти  кличеш  мене.

 І  я  тут.
 Крізь  шторми,
 Тумани,
 Твій  погляд..

 Ти  -  вічний  захід.
 Море,
 Море,
 Ти  мій  притулок.

 Ти  кличеш  мене
 І  я  тут.

 Крізь  шторми,
 Тумани,
 Твій  погляд  
зове...

 Вздовж  берега  знову
 я  тихо  ступаю.
 І  хвилі  зімною  розмову  починають.
 Запитання  без  слів.
 Відповіді  без  звуку.

 Море  З  тобою  -  безконечна  ця  мука.

Море,
 Море,
 Ти  мій  притулок,
 Ти  кличеш  мене.

 І  я  тут,
 Крізь  шторми,
 Тумани,
 Твій  погляд.

 Море,  ти  -  частинка  мене.
Ти  те  що  в  мені,
Ти  те-  що  зове,
Зове
             мене.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2025

Вічно порхай.

Ах,  який  світлий  місяць  вночі,
Танцює  промінчик  біля  вікна
І  тонкий  шовк  на  плечах,
Мов  зірка  на  небесах.

Ти  ніжний  подих,
Аромат  цвіту  
   зігріває    мене.
Твоя  посмішка,  як  сонечко  в  травні.

Лети  ж,
Лети.

Лети,
Де  птахи  у  хмарах.
Де  серце  б'ється.  
Де    вічно  жива  музика.

Лети  ж,
Лети,
Лети  туди,
 де  вогонь  горить  в  душі.

Ах,  яка  же  тонка  ця  мить.
Який  тендітний  світ  і  великий.
Ти  як  річка  в  небеснім  просторі.

Літай  ж,
Літай,
Лети!


Лети  туди,
Де  зорі  сяють,
Де  серце  б'ється  в  унісон,
Де  музика  вічно  жива.

Літай  же,
Літай,
Вічно  порхай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2025

Моя люба

Моя  люба,
Моя  мила,
Ти,  як  зоря.

Очі  сяють,
Як  ранкова  роса.

Твої  руки  ніжні,
Мов  весняний  цвіт.
Ти  даруєш  світло.
Ти  мій  цілий  світ.

Ой,  любов.
Ой,  душа,
Ти  -  моя  весна.

В  кожнім  русі  твоїм  музика  жива.
Скрипка  серця  грає
Звуки  чарівні.
Моя  люба,
Моя  мила,
Ти  завжди  в  мені.

Твої  коси  русяві,
Мов  пшениці  лан,
Вітром  грають,
Шепчуть  про  любов.

Твої  губи  солодкі,
Мов  мед  на  устах.
Цілував  би  їх,
мов  голубку  птах.

Моя  люба,
Моя  мила,
Ти  у  моїх  снах.

Ой,  любов,
Ой,  душа,
Ти  -  моя  весна.

В  кожнім  русі  твоїм  музика  жива.
Скрипка  серця  грає
Звуки  чарівні.
Моя  люба,
Моя  мила,
Ти  у  кожнім  сні.

 Я  візьму  скрипку,
Заграю  для  тебе.
Щоб  звучали  ноти,
Мов  пісня  із  неба.

Бо  без  тебе,
Мила,
Не  живе  душа.
Моя  люба,
Моя  мила,
Ти  одна  така.

Ой,  любов,
Ой,  душа,
Ти  -  моя  весна.

В  кожнім  русі  твоїм  музика  жива.
Скрипка  серця  грає
Звуки  чарівні.
Моя  люба,
Моя  мила,
Ти  у  кожнім  сні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2025

Хвилі кохання

Над  водою  явір  співає.
Два  джерельця  тихо  грають:
-Одна  вода,
-Одна  доля.

Вони  шепочуть  щось  там  про  волю..

 Ти  стоїш!
Мов  образ  мрії!

В  очах  твоїх  світанки  сині!
В  хвилях  ніжних  наше  світло,
Кохання  наше,
Вічне  й  чисте.

Хвилі  кохання  нас  несуть,
Серця  палають,
Як  вогонь  тут.

В  річці  зливається  наше  життя,
Ти  і  я  —  одне  биття.

Сонце  сяє  крізь  тумани.
Нам  не  страшні  вже  перепони,
Разом  йдемо,
Мов  річка  до  моря.

Нас  з'єднали  хвилі  долі.

Тиша  ночі.
Зорі  ясні.
Вони  шепочуть  про  нас  двох.
Річка  несе  нас  крізь  віки.

Ми,
Як  птахи
Летимо  у  мрію.

 Хвилі  кохання  нас  несуть.
Серця  палають..
Як  вогонь  тут.

В  річці  зливається  наше  життя.

Ти  і  я  —  одне  биття.

Хвилі  кохання  нас  несуть.
Серця  палають.
Як  вогонь  тут,
В  річці  зливається  наше  життя.
Ти  і  я  —  одне  биття.

Над  водою,  над  річною  гомонить  
Любов  знову  й  знов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2025

Трохи це пошло, зате як красиво.

Обійми  мене  милий,  як  в  перший  раз.
Я  тону  в  твоїх  очах,  немов  в  дивокраї,  
кінчаю,  бурно  кінчаю.

Кожен  погляд  твій  дарує  вогонь,
З  тобою  ця  ніч  мов  казковий  сон.

Обійми  мене  милий,
                 це  наше  кохання.
Цією  ніччю  нехай  кров  бурлить,
Разом  ми  удвох  під  зоряним  небом.

Обійми  мене  милий,
з  тобою  ми  в  омут  пірнемо.
В  омут  почуттів,  в  море  бажань,
причаль  в  мої  сни,  причаль.

Мене  обійми,
лодку  кохання  у  мене  введи,
пришвартуй,  швартуй..
туди..
сюди..
на  хвилях  блаженства
о,  любий,  люби..
греби  ж  туди,
туди  ти
греби.

Човни..
о,  човни..
і  якоря..
о,
да.
о,
да.

Стихія...
я...
бурна  вода...

о,  да..
о,    да...


 -Я  шукав  тебе  довго  у  цьому  світі  пустому.
-Ти  прийшла  і  тепло  переповняє
Крізь  шкіру  крізь  плоть
до  самих  глибин.

-О,  якоре  мій!
-Маяк  моїх  мрій.

-Обійми  мене,  любий,  це  наше  кохання.
Цієї  темної  ночі,  нехай  палає  кров.
Разом  ми  вдвох  під  зоряним  небом.

Обійми  мене,  любий,  ми  в  морі  пливемо..
пірнаєм  мов  рибки  в  глибини  кохання.

Я  втомилась  від  розлук,  від  днів  похмурих.
Ти  зігрів  мою  душу,  став  ближче,  рідненький,
Давай  разом  летіти  крізь  мрії  і  світло..

Нас  чекає  попереду  наш  ніжний  світанок.

Обійми  мене,  любий,  це  і  є  те  кохання.
Цієї  ночі  темної  нехай  палає  кров.
Разом  ми  удвох  під  зоряним  небом.
Обійми  мене,  любий,
трохи  це  пошло,  зате  як  красиво.


*88*

Ми  у  пороховій  бочці,
Зверху  діти,
вони  граються  з  вогнем.

Всім  зрозуміло,  рано
чи  пізно  вона  вибухне.

Та  всі  роблять  вигляд,
ніби  все  йде  так  як  потрібно.

Це  та  ситуація,
про  яку  кажуть  -
не  дай  Боже.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2025

Черемхо.

Черемха  запашна  у  сад  мене  зове.
Її  аромат  мов  пісня  проникає,  наповняє..  
Грудьми
черемха,  вітами  хитає,  гілками  ніжно  обнімає.

Шепоче  про  весну..


 Ах,
Черемха.
Ох,  Черемхо.

Ти  даруєш  дар  весни  мені,
Що  буду  я  з  тобою.
Твій  аромат  чарівний  мене  тягне  туди,
Де  вічна  весна,
Де  світло  і  затишок  щодня.

У  твоїх  пелюстках  росинки,
Як  перли  на  світанку.

Вітер  ніжно  торкається  твого  листя,
Ніби  струни  торкається  смичок.

 Ох,
Черемхо.
Черемхо.

Ти  немов  дерево  роду,  ввідбрала  в  себе  дівочу  ту  вроду.
Твій  аромат  чарівний  вабить  мене.
Лунає  вічна  весна,
Світло  світить  і  така  тиша,
що  не  передати
лишень  співати,
співати...

 І  в  ніч,
Коли  місяць  втомиться  дивитися  на  нас
Я  сяду  під  черемху.

А
Вона  мені  заспіває  пісню  про  життя  і  про  кохання.

Зірки  засяють,
Як  світлі  вогні.

 Ох,
Черемхо,
Черемхо.

Ти  навіюєш  сон.
Твій  аромат  чарівний  мене  тягне  туди,
Де  вічна  весна,
Де  світло,  де  ти  і  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2025

Коти вимолили вічне життя у Бога. Молитва.

Мяу-мяв,
Гав-  гав.

Котики  муркочуть,
Собаки  лають  
гау-гав,  няв-няв.

Вони  за  всіх  нас  моляться  в  ночі,
Витираючи  сльози  в  очах    своїх.  


На  Землі,
Де  тіні  і  темрява,
Собаки  і  кішки  стали
у  Бога  просити  за  людей,
За  їх  заблукалі  душі:
Мя-у,  мя-у,
гав,  гав.

О,  Боже
Мя-у,  мя-в,
гав,  гав.

Боже,
Пробач  тих,
Хто  грішив,
Тих,
Хто  у  серці  камінь  помістив.

Ми  молимося  за  людей,
За  їхній  світ.
Бо  тяжко  нам  без  них,
тужимо  за  ними,
тужимо  за  ними..

Коти  нявкають  ще  зранку,
Собаки  гавкають  на  Місяць.

Вони  за  всіх  нас  моляться  вночі.
Витираючи  сльози  в  своїх  очах.

Боже,
Пробач  тих
Хто  забув,
Тих,
Хто  в  серці  біль  роздмухав.

Ми  молимося  за  людей,
За  мир  на  Землі,  за  мир
на  Землі,
Бо  їхній  голос
ти  не  почуєш,
вони,  як  ті  щури,  як  криси,
люди  -  миші,
люди  -  миші.

Коли  світанок  настане  знову.
Звірі  принесуть  тобі
свою  любов,
Не  для  себе,
А  для  тих,
Хто  впав,
Хто  забутий,

Чий  розум  і  вдень  ніби  спить.

Боже,
Прости  тих,
Хто  забув,
Тих,
Хто  в  серці  біль  роздмухав.

Ми  молимося  за  людей,
За  мир  на  Землі.

І  Бог  сказав  -  за  що  любити  людей,
Їхні  душі  темні,
Їхні  серця  порожні.

Навіть  собачої  долі  не  варті!
Зліпив  я  їх  з  глини,
Не  варті  вони  торкання  моєї  руки.

В  очах  їхніх  злість,
У  словах  лише  отрута.
Вони  руйнують  лишень.
Прірва  там,
Де  міг  цвісти  сад.

Моя  то  помилка,
я  неправий.

Адам  і  Єва...
пустельний  рай..

Коти  нявкають  вранці,
Собаки  гавкають  на  Місяць.

Вони  за  всіх  нас  моляться,  вночі
Витираючи  сльози  в  своїх  очах.

Боже,
Пробач  тих,
Хто  забув,
Тих,
Хто  в  серці  біль  роздмухав.

Ми  молимося  за  людей,
За  мир  на  Землі,  за  мир
на  Землі.

Вогонь  у  їхніх  жилах,
Але  попіл  у  серцях.
Вони  забули  небесний  знак.
Навіщо  дарувати  їм  світло  в  ночі,
Коли  вони  глухі,
Коли  вони  сліпі.

Лапки  їх  тягнуться
У  благанні,
Вимолили  у  Бога
для  нас  крайнє
прощання,
крайнє
прощання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2025

Цікаво про живу й мертву воду.

На  девяносто  відсотків
Всі  ми  з  води.
Без  неї  і  ні  туди
і  ні  сюди,

Як  не  верти,
Остання  краплина  -
 завжди  в  труси.

Велич  води.
 Вода  -  неосяжна.
Що  ж  робимо  ми?
Щоб  була    -  недосяжна.

Духовне  відродження    без  води
неможливе!
 Вода  то  є  мудрість.
Вода  то  є  сила.

Вода  аномальна!
Ось  чому  й  ми  такі.
На  девяносто  відсотків
Всі  ми  з  води.

«Жива»  вода  –  це  чудодійний  еліксир,  який  зцілює  рани,  повертає  до  життя  померлих  та  повертає  сили.  «Мертва»  вода,  навпаки,  символізує  знищення,  ..

Поняття  «жива»  і  «мертва»  вода  знайомі  нам  ще  з  дитячих  казок:  тамтешні  герої  використовували  ці  чарівні  еліксири  для  того,  щоб  оживити  та  зцілити,  або  навпаки  накликали  з  їх  допомогою  хвороби  і  смерть.  У  реальному  житті  все  трохи  інакше.  Що  таке  жива  і  мертва  вода,  чим  вони  відрізняються,  і  як  отримати  максимально  корисну  питну  воду  в  домашніх  умовах?
https://ziko.com.ua/ochischennya-vodi-article-gyva-i-mertva-voda-shcho-ce/?srsltid=AfmBOoqSGY_x_jA8EdQNhz5cWI09BIu3wo_pbBx5vqJeHVLf3C3NCuvt

https://pershavoda.ua/ua/zhivaja-i-mertvaja-voda

Вважається,  що  вода  здатна  очистити  від  бруду  не  тільки  ваше  тіло,  але  і  енергетичні  потоки.  Так  як  вона  є  самою  родючою  стихією,  основою  творення  і  всього  живого  на  планеті,  деякі  філософські  течії  і  вірування  наділили  воду  магічними  властивостями.

Так,  наприклад,  щоб  очистити  предмет  на  енергетичному  рівні,  його  необхідно  три  доби  протримати  у  воді,  міняючи  воду  щодня.  Можна  і  прискорити  цей  процес  очищення,  протримавши  предмет  протягом  години  під  проточною  водою.

Щоб  очистити  думки  і  ауру  від  негативних  емоцій  необхідно  приймати  контрастний  душ  за  такою  схемою:  прохолодна  вода  -  гаряча  -  холодна  -  гаряча  -  прохолодна.  Також  подіє  на  ваше  енергетичне  біополе  і  ванна.  Для  цього  лежачи  у  воді,  уявіть,  як  енергетична  грязь  сходить  з  вашого  тіла  в  воду.  Для  кращого  ефекту  можна  додати  у  ванну  морську  сіль,  яка  прекрасно  абсорбує  негативну  енергетику.

Вода  має  потужний  захисний  потенціал.  При  поганому  настрої,  самопочутті  або  депресії  приймайте  душ  або  ванну.

Існує  повір'я,  що  під  час  купання  у  водоймі,  не  можна  плювати  в  неї,  інакше  вода  покарає  хворобою.

Питна  вода  «чує»  і  «розуміє»  вашу  мову.  Так  вона  заряджається  позитивною  або  негативною  енергетикою.  Енергетично  сильна  вода  на  Івана  Купала  (7  липня),  Хрещення  Господнє  (19  січня)  і  в  Чистий  четвер  (перед  Великоднем).  У  ці  дні  рекомендується  проходити  своєрідний  обряд  очищення  водою,  заряджаючись  її  силою  і  наповнюючись  здоров'ям.

Коли  вам  присниться  поганий  сон,  потримайте  руки  під  проточною  водою,  згадуючи  сновидіння.  Вода  понесе  все  погане.  Якщо  у  вашому  житті  настала  чорна  смуга  невезіння,  переступіть  через  поточну  воду.  Підійде  струмок  або  пройдіть  міст  через  річку  -  з  водою  піде  і  невезіння.

І  що  саме  цікаво,  не  рекомендується  співати  в  душі  або  ванні,  так  як  вода  змиває  не  тільки  погане,  але  і  може  «забрати»  вашу  радість.  Адже  навіть  в  стародавні  часи  у  води  ніколи  не  співали  веселих  і  душевних  пісень,  а  лише  голосили  і  вимовляли  свій  біль,  яку  несли  потоки  бурхливої  ​​річки.

Аномальні  термічні  властивості  води  —  здатність  води  зберігати  набагато  більшу  термостабільність  у  порівнянні  з  ґрунтом  і  повітрям.

Ось  в  чому  корінь  -  менталітету  українців,  на  дявяносто  відсотків  вони  то  вода,  якщо  не  сказати...
З  точки  зору  хімічних  властивостей  «казкових»  рідин,  то  «мертвою»  водою  можна  вважати  рідину  з  підвищеною  кислотністю,  а  «живою»  буде  вважатися  лужна  вода.

Історія  міфів  про  «живу»  і  «мертву»  воду  сягає  корінням  у  стародавні  оповіді  та  легенди.  У  слов'янських  народних  казках  часто  зустрічається  згадка  про  ці  два  види  води.  «Жива»  вода  –  це  чудодійний  еліксир,  який  зцілює  рани,  повертає  до  життя  померлих  та  повертає  сили.  «Мертва»  вода,  навпаки,  символізує  знищення,  її  іноді  використовують  для  зупинки  кровотечі  або  запобігання  розкладу  тіла,  але  сама  по  собі  вона  не  має  здатності  повернути  життя.

Ці  образи  води  відображають  уявлення  людей  про  життя  і  смерть,  де  «жива»  вода  асоціювалася  із  силами  природи  та  відродженням,  а  «мертва»  —  із  руйнуванням  та  забуттям.

 
Сучасне  розуміння  «живої»  та  «мертвої»  води

 
«Жива»  вода

 

Сучасні  дослідження  дали  новий  подих  старим  міфам.  Існує  поняття  «активованої»  або  «структурованої»  води,  яка  також  пов'язується  з  концепцією  живої  води.  Ця  вода  піддається  фізико-хімічним  впливам,  що  змінюють  її  властивості,  таким  як  магнітна  обробка  або  дія  ультразвуку.  Вважається,  такі  процедури  змінюють  структуру  молекул  води,  роблячи  її  «біологічно  активної».  Прихильники  цієї  теорії  вважають,  що  така  вода  може  позитивно  впливати  на  здоров'я  людини,  покращуючи  обмін  речовин,  прискорюючи  регенерацію  клітин  та  зміцнюючи  імунну  систему.  Однак  наукові  дані  щодо  цього  залишаються  спірними  і  вимагають  подальших  досліджень.
«Мертва»  вода

 

«Мертва»  вода,  навпаки,  є  водою  зі  зміненими  кислотно-лужними  властивостями,  отриману,  наприклад,  у  процесі  електролізу.  Вона  має  антисептичні  властивості,  може  використовуватися  для  дезінфекції  ран  та  знищення  патогенних  мікроорганізмів.  Однак  вживання  такої  води  може  бути  небезпечним  для  здоров'я  через  порушення  балансу  pH  в  організмі.

 
Міфи  та  реальність

 

Хоча  термінологія  «живої»  та  «мертвої»  води  популярна  в  народній  культурі  та  езотеричних  навчаннях,  наука  поки  що  не  підтверджує  наявність  будь-яких  містичних  властивостей  у  різних  видів  води.  Розглянемо  кілька  поширених  міфів:

Міф  1:  Вода  може  бути  «жива»  або  «мертва»  за  своєю  природою.  

Поняття  «живої»  і  «мертвої»  води  ставляться  скоріше  станам  води  після  певних  обробок,  ніж  до  її  природного  стану.  У  природних  умовах  вода  не  має  чіткого  розподілу  на  «живу»  і  «мертву»,  її  властивості  залежать  від  багатьох  факторів,  таких  як  мінералізація,  місце  видобутку,  зберігання  і  т.д.

 

 Міф  2:  «Жива»  вода  може  виліковувати  будь-які  хвороби.  

Існують  дослідження,  що  показують  позитивний  вплив  структурованої  води  на  організм.  У  той  же  час  існують  дослідження,  що  показують,  що  структурована  вода  не  має  жодного  впливу.  Тому  стверджувати,  що  вона  може  лікувати  хвороби  –  це  перебільшення.  Багато  заявлених  ефектів  не  мають  достатньої  наукової  бази  та  реального  підтвердження.

 

Міф  3:  «Мертва»  вода  повністю  безпечна  для  вживання.

Як  вже  було  згадано,  «мертва  вода»  може  мати  кисле  або  лужне  середовище,  що  при  тривалому  вживанні  може  порушити  баланс  pH  в  організмі  та  призвести  до  небажаних  наслідків.  Її  застосування  виправдане  лише  у  певних  медичних  та  санітарних  цілях.

 
Дослідження  та  перспективи

 

Сучасні  вчені  продовжують  досліджувати  властивості  води,  зокрема  її  структуровані  форми.  Наприклад,  існує  гіпотеза  про  те,  що  вода  може  зберігати  інформацію  про  впливи,  яких  вона  зазнавала,  що  одержало  назву  «пам'ять  води».  Прихильники  існування  «живої»  води  вітають  цю  ідею,  адже  при  взаємодії  із  «правильними»  речовинами  вода,  на  їхню  думку,  справді  може  придбати  цілющі  властивості.

Інші  дослідження  показують,  що  вода  може  змінювати  свої  властивості  під  впливом  різних  полів,  таких  як  магнітні  та  електричні.  Ці  зміни  можуть  впливати  на  її  біологічну  активність,  але  говорити  про  те,  що  такі  впливи  перетворюють  воду  на  «живу»  чи  «мертву»,  буде  явним  перебільшенням.

Поняття  «жива»  та  «мертва»  вода  продовжують  залишатися  частиною  культурної  спадщини.  Хоча  дослідження  показують,  що  певні  види  води  можуть  мати  корисні  властивості,  міфи  про  її  чудодійні  здібності  все  ще  не  знаходять  серйозного  наукового  підтвердження.Важливо  розуміти,  що  поняття  «живої»  та  «мертвої»  води,  як  і  багато  інших  міфів,  є  метафорою,  що  відображає  стародавні  уявлення  про  життя,  смерть  та  відродження.  

Хоча  вода  і  не  зцілює  від  усіх  хвороб,  але  відіграє  ключову  роль  у  підтримці  здоров'я  та  загального  добробуту.  Одним  з  кращих  джерел  якісної  води  є  артезіанська  вода,  яка  має  чистоту  та  природний  баланс  мінералів,  що  робить  її  ідеальною  для  щоденного  споживання.  Доставка  артезіанської  води  додому  чи  в  офіс  –  це  зручний  спосіб  мати  під  рукою  чисту  воду  для  пиття  та  приготування  їжі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2025

Заснути - неможливо, реальність - теж неможлива.

[b]Пацієнти  ще  не  вмерли,  але  й  неживі.
Хронічно  хворі  певно  вже  всі.[/b]

[quote]Скільки  ще  повинно  загинути  людей  і  хто  з  тих,  хто  залишиться  нарешті  зрозуміє,  що  так,  як  ми  живемо-  жити  неможливо?[/quote]
Система  платних  послуг,
Якість  яких  нульова  -
Оце  в  Україні  
медицина  така.

Сімейний  лікар  для  чого  потрібний?
Під  кабінетом  сидіти  потрібно.
Для  чого?
Щоб  вас  він  послав.

Оце  медицина  у  нас  вже  така.
Розтерибанити  б
з  бюджету  бабла.
Гроші  кажуть  ходять  

За  тобою,
Ось  тому  ми  хворі,
Ненормально  у  всіх  з  головою.
Був  же  диспетер,
 навіть  не  лікар.

Прозоро  ж  було.
Менше  крали  бюджетне  бабло.
Лікар  сімейний  цікаво  для  чого?
Країна  така  ж.

Куди  не  поглянь  -  Вавілон.
Боги,  
   Олімп,
               на  поклон.


[b]Ви  ж  дітей  не  тому  вчите.[/b]

Діти  щасливі  -  поки  не  знають,  що  таке  Пі.
Кажуть,  що  це  число.
І  там  про  коло,  про  круг,
Про  математику.
Відчуваю  вашу  реакцію  -
ступор.
Повний  ступор.
Точно  як  не  А  та  Бе,
А  Ікс!!
Ігрек!
Це  навіть  не  коментую.
Та  вірш  не  про  це.
Пі  -  це  набагато  більше  ніж  число.
І  протерши  дванадцять  спідниць,
А  хлопчики  девять  штанців
Чи  навпаки,  у  нас  же  гендерна  рівність
та  рівноправність  меншинств,
Діти  нарешті  зрозуміють,
Що  школа  то  і  є  те  Пі.
А  коли  їх  ще  й  полікуюють,
То  нарешті  дійде,
Що  медицина  теж  то  є  Пі.
І  осягнуть  ізоморфізм..
Інтуїтивно.
А  коли  виповниться  вісімнадцять,
то  зрозуміюють  уже  на  все  життя,
що  війна  -  то  повний  Пі.


[b]Мій  син  -  ваш  мер[/b]

Розумію,  чому  дружина  така  -
в  дитинстві  попала
під  шкільний  автобус.
А  син  чому  ж  такий?
Певно  тому,  що  боксер.  

[b][b]Навіщо  ви  запитуєте?[/b][/b]

На  прийомі  в  невропатолога.
-Скарги  на  здоровя  є?
-Так,  я  -  хворий.
-Травми  голови  у  вас  були?
-Так,  були.
-Документи  покажіть,  що  підверджують  це.
-  В  мединій  карті.
-Головний  біль  турбує?
-Так,  турбує.
-Голова  іноді  паморочиться?
-Так,  іноді  паморочиться.
-  А  тиск  який  у  вас?
-Високий.
-  Так  і  пишу,  ви  -  здоровий.
-Ви,  впевнені?
-Звичайно,  ви  розумієте  тіло  -  це  єдиний  організм,
вам  до  кардіолога.


[b]Аристократи[/b]

На  старості
став
розуміти
   аристократів.
Чому  вони  
їдять  з  собаками,
все,  що  мають  до  цента
заповідають  собакам.
Людям  ще  дуже  далеко
до  собак.


[b]Роздуми[/b]

Так  добре  жилось  у  країні,
що  навіть  заможні  -
залишили  все,  квартири,
домівки,  нажите  майно,
виїхали  й  не  повернуться.

[b]Дівка  з  норовом[/b]

Вони
       все

погибали
                     і  погибали
за  європейські  цінності.

Вона  так  і  не  відкрила  їм  браму.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2025

Waiting for you

The  morning  sun
Like  a  honeyed  glow
Spilled  over  the  field
Where  the  grasses  are  alive
The  flute  is  playing
Like  a  heart  whispers
There
Where  love  is  bright  at  night

 Spring  is  in  bloom
In  the  valley
She's  wreathing  wreaths
In  a  joyous  moment
A  gentle  breeze
Like  a  dream  flying
He  whispers  softly
What  awaits  you

 Waiting  for  you
Hoping  for  you
Like  spring  rain
In  my  heart
Love  is  endless
Like  a  starry  fairy  tale
You'll  come  to  me
My  light  caress

 Looking  for  you
Where  the  river  is  gurgling
There
Where  the  nightingale  is  singing
Where  the  pines  are  soaring
And  the  eyes  are  searching  for  the  way  to  the  heart

 The  flute  is  playing
Like  a  dream  in  the  fog
It  sounds  gentle  and  quiet
Like  a  breath  in  love
You  will  come  to  me
Like  the  sun  from  behind  the  grove
Spring  is  in  my  heart
I'm  waiting  for  you

 Waiting  for  you
Hoping  for  you
Like  spring  rain
In  my  heart  remains
Love  is  endless
Like  a  starry  fairy  tale
You  will  come  to  me
My  light  caress

[b]Замкнутый  цикл[/b]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WDgejeGVvjQ[/youtube]

Правду  скрыть.
Свидетельства  и  свидетелей  -  уничтожить.
Системный  сбой,  перезагрузка  системы.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2025

Под окном мурлыкают

Мышки-мурлышки.
Хвостики  пушистые
Высунули  с  норки..

Кошечка  шалунья  -
смотрит  на  меня.

Глазки  их  блестят.

Каждый  шаг  мой
Для  них  как  аккорд.

Там  внутри  квартир
зоопарк  живёт

Мышки-мурлышки  мурлыкают  уже,
Смех  й  улыбка  кошки
Тенью  на  стене.

Словно  я  Алиса,  ластятся  ко  мне.
Будто  весна,  трутся  об  меня.

Кушать  снова  просят.
Унитаз  забит,
а  над  головой
паучок  висит.

Малыши  пушистые
Кошку  снова  ищут
Кошка  загуляла,
обнаглели  й  мыши.

В  лапках  их  клубки,  радость  и  веселье.
Хочется  и  мне  в  это  наслаждение.

Под  окном  мурлыкают,
Под  окном  мурлыкают.
Песню  завели.
В  очередь  к  пухнастой  вновь
стоят  коты.

Смех  и  слёзы.
Потеплело,  началось:
Мур-мур.
а-а.
Так  веками  повелось-
хвостик  вместе,  ножки  врозь.


Круглый  год  весна.
Кушать  снова  просят.
Голоса  звучат,
снова  мне  котят
некуда  девать.

Малыши  пушистые
Малышку  ласкают.
Весело  на  кухне,
с  посудой  играю.

Мамочка  им  песню  тихо  напевает.
Соседа-кота  сладко  согревает.
Каждый  кот  мурлычет  громко
подпевает.
Эхом  кошки  стоны  в  душу  западают.

 Котики-  мурлыки..
Смех  и  диковинка
Тень  за  мной  ходит.
Будто  у  них  весна,
Еды  они  просят.

Голоса  звеня,т
Малыши  пушистые
Мышку  снова  ищут.

Мамочка  им  песню  тихо  напевает:
О  тепле  в  ладонях,
Что  всегда  ждёт,  что  приласкает.

Каждый  котик  слышит  -  сердце  её  играет,
Мурлыканье  нежное  в  душу  западает.

Мамочка  им  песню  тихо  напевает.
Соседа-кота  сладко  согревает.
Каждый  кот  мурлычет,  громко
подпевает.
Эхом  кошки  стоны  в  душу  западают.

Котики-  мурлыки
Смех  и  диковинка,
Тень  за  мной  ходит
Будто  у  них  весна.
Голоса  звенят,
Малыши  пушистые
Мышку  снова  ищут

Мамочка  им  песню  тихо  напевает:
Что  всегда  их  ждёт,
сердцем  согревает.
Кот  тот  белобрысый
на  мою  кошку  снова  западает:
мур-мур..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2025

Лист до жінки ( переказ твору Єсеніна українською мовою, скорочено. )

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FtCFc24GTrg[/youtube]


Ви  пам'ятаєте,
Ви  все,  звісно,  пам'ятаєте,
Як  я  стояв,
Наблизившись  до  стіни,
Хвилююче  ходили  ви  по  кімнаті
І  щось  різке
В  обличчя  кидали  мені.
Ви  говорили:
Нам  пора  розлучитися,
Що  вас  змучило
Моє  шалене  життя,
Що  вам  пора  за  справу  братися,
А  моя  доля  -
Котитися  далі,  вниз.
Кохана!
Мене  ви  не  любили.
Не  знали  ви,  що  в  сонмищі  людському
Я  був  як  кінь,  загнаний  в  милі,
Пришпоренный  сміливим  їздцем.
Не  знали  ви,
Що  я  в  суцільному  диму,
У  розвернутому  бурею  побуті
Від  того  й  мучуся,  що  не  зрозумію  -
Куди  несе  нас  доля  подій.
Обличчям  до  обличчя
Обличчя  не  побачити.
Велике  бачиться  на  відстані.
Коли  кипить  морська  гладь  -
Корабель  у  жалюгідному  стані.
Земля  -  корабель!
Але  хтось  раптом
За  новим  життям,  новою  славою
У  пряму  гущу  бур  і  хуртовин
Її  направив  величаво.
Ну  хто  ж  із  нас  на  палубі  великий
Не  падав,  не  блював  і  не  лаявся?
Їх  мало,  з  досвідченою  душею,
Хто  міцним  у  хитавиці  залишався.
Тоді  і  я,
Під  дикий  шум,
Але  зріло  знаючий  роботу,
Спустився  в  корабельний  трюм,
Щоб  не  дивитися  людську  блювоту.
Той  трюм  був  -
Російським  шинком.
І  я  схилився  над  склянкою,
Щоб,  не  страждаючи  ні  про  кого,
Себе  занапастити
В  угарі  п'яному.
Кохана!
Я  мучив  вас,
У  вас  була  туга
В  очах  втомлених:
Що  я  перед  вами  напоказ
Себе  розтрачував  у  скандалах.
Але  ви  не  знали,
Що  в  суцільному  диму,
У  розкиданому  бурею  побуті
Від  того  й  мучуся,
Що  не  зрозумію,
Куди  несе  нас  доля  подій...
Тепер  роки  минули.
Я  у  віці  іншому.
І  відчуваю  і  мислю  по-іншому.
І  кажу  за  святковим  вином:
Хвала  і  слава  рульовому!
Сьогодні  я
В  ударі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2025

Махає мені рукою.

В  запашнім  полі  вітер  гуляє
І  цілує  трави,
Цілує  трави

Там,  де  сонце  сідає  за  обрію  край.
Тяне  мене  знову  туди.
Туди,  де  я  вдома.
Туди,  де  я  вдома.

Не  близько..
 Не  близько..
За  швидкою  річкою.

Де  небо  цілує  землі
                           край  рідний.
 Де  небо  цілує  землі  край  рідний.

Там  сосни  шумлять.
 Яким  є  близьким
           цей  далекий  мотив.

 Туди  я  прагну,
 Де  серце  залишив,
           де  дерево  в  полі  росте,
 те  дерево,  що  власноруч  посадив.

Махає  вітами,
           махає  рукою,
Махає  мені  рукою.

Поле  рідне  в  кольорі  сяйва,
Де  роси  блищать,
Як  усмішка  на  світлі
Я  знов  повертаюсь.

 Де  пісні  співають.
 Де  щастя  просте
             і  зірки  цвітуть.

За  швидкою  річкою,
За  лісом  густим
 Мій  дім,
       Моє  коріння.

Світло  це  не  гасне.
 Роки  летять,
 Але  воно  кличе,
                 кличе  мене,
 Зове,

         Махає  мені  рукою,
         Махає  мені  рукою.
 Махає  мені  рукою.

 Мій  дім..
       Моє  коріння.
Махає  мені  рукою.
Махає  мені  рукою.
Махає  мені  рукою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2025

А там і осінь.

Осінь  золота..
Кругом  тиша..
Лише  губи  шепочуть.
Звуків  не  чути.

Листя  ж  кружляє  в  танці,
ніби  востаннє.
Час  все  забирає,  кудись  поспішає.

Не  повернути  нас
в  той
жаданий  час.


А  кохання  ж  прилетить
Не  спитавши  навіщо.
У  серці  спалахне  вогнем,
Розірве  на  шлатки,

Не  чекай  порятунку,  не  благай  про  пощаду.
Як  завжди.
Воно  має  рацію.

У  цьому  вся  відповідь.

Палахкотить  у  грудях  
і  уже  запізнілий  цей  осінній  сюжет.


Листя  відлетіло..
Залишився  сум.

Лише  час  лікує.
Рани  рубцює.

Та  шрам,  як  тавро!

Він  на  тілі,  
біль  ж  у  душі.
Вітер  свистить,  листя  опало.

Засинає  сад.

Та  кохання  спалахне,
Лиш  потрібен  наряд.


Як  завжди,  як  завжди.
Воно  має  рацію.
У  цьому  вся  суть.

Запізнілий  сюжет:
Осінь  золота,
З  паличками  в  парку
Пара  
пожила.

Та  вічна  ж  душа,
завжди  молода.


Ти  прийшла  так  несподівано,
Як  перший  сніг  на  
поріг,
Залишаючи  сліди,
Я  спалив  мости.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2025

Сміялися демони

Танець,  останній
крок  у  порожнечу,
Доля  як  тінь.
За  руку  веду,-
Шарманка  співала.
Дзвеніла  в  ночі,
Тонув  я  у  звуках,
Як  у  річці  струмки.

Сміялися  демони  -
Пекло  та  рай,
Що  є  смерть  то  лиш  вічний  край.
Танцюй,
мій  друже,
до  самого  дна,
де  світло  та  темрява  сплелися  навіки.

Погляд  за  поглядом.
Іскри  в  очах.
Кружляють  душі  в  запорошених  вітрах.
Світ  на  грані.
Кружляють  душі  в  танку  останнім.



Світ  на  грані.
 Розмите  буття.
І  кожен  крок  -  наче  по  лезу  бритви,  
 ріже  мов  ніж.

Сміялися  демони...
 Пекло  та  рай...  
Смерть  то  і  вічний  край.
Танцюй  же,  друже,
.  ..  До  дна
.  ..
де  світло  й  темрява  сплелися  назавжди
Шарманка  затихла
...  Лише  шепіт  ночі
...  Місяць  сміється
...  Біль  ріже  очі
...  Десь  там,  далеко...  Пустота

кличе
...  десь  у  далечіні  порожнеча  кличе
І  з  цим  танцем  все  зникне.
Сміялися  демони,  -
Пекло  і  рай!
Що  є  смерть  -  лише  вічний  край.
Танцюй,
Мій  друже.
До  самого  дна,
де  світло  і  темрява  з'єдналися  назавжди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2025

В ключі журавлинім

Осінь  -  золота,
Кругом  тиша,
Лише  губи  шепочуть.

Звуків  не  чути.  
Листя  ж  кружляє
 в  танці,
ніби  востаннє.

Час  все  забирає,  
       кудись  поспішає.
Не  повернути  нас
в  той
жаданий  час.


А  кохання  прилетить,
Не  спитавши  навіщо.
У  серці  спалахне  вогнем,
Розірве  на  шлатки,

Не  чекай  порятунку,  не  благай  про  пощаду.
Як  завжди.
Воно  має  рацію.

У  цьому  вся  відповідь.
Палахкотить  у  грудях,  
і  уже  запізнілий  цей  осінній  сюжет.


Листя  відлетіло.
Залишився  сум.
Лише  час  лікує.
Рани  рубцює.

Та  шрам  -  як  тавро,
він  на  тілі,  біль  ж  у  душі.

Вітер  свистить,  листя  опало.
Засинає  сад.
Та  кохання,  спалахне,
Лиш  потрібен  наряд.


Кохання  прилетить,
Не  спитавши  навіщо.
У  серці  спалахне  вогнем,
Розірве  на  шматки.
Як  завжди,  як  завжди..

Воно  має  рацію.
У  цьому  вся  суть.
Запізнілий  сюжет.
Осінь  золота.
З  паличками  в  парку
пара  
пожила.

Та  вічна  душа,
завжди  молода.


Ти  прийшла  так  несподівано,
Як  перший  сніг  на  
поріг.
Залишаючи  сліди,

Я  спалив  мости.
Але  куди  йти  ?
Твій  вогонь  усередині,  
його  не  загасити.


Кохання  прилетить,
Не  спитавши  навіщо.
У  серці  спалахне  вогнем
Розірве  зовсім,

Як  завжди
Вона  має  рацію
У  цьому  вся  відповідь.
Неповторний  осінній  сюжет
який  не  забути.

Туди  хоч  на  мить
І  все  б  повернути.

Осіннім  б  листом
Тебе  привернути,
Осіннім  теплом
Тіло  б  зігріти,

В  ключі  журавлинім  б
з  тобою
летіти.

Поруч
діти
Поруч
діти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2025

Загадки з журналу крокодил

Маньяк  насилує  дитину,
Усі  кричать  -  недопустимо!
Жандрам  один,  що  бачить  це  -
Неклав  в  шнани,  що  ж  значить  це?
То  він  жандарм  чи  лиш  прохожий,
Чомусь  на  злодія  він  схожий.

***

Сиділо  їх  шість,
Чотири  відсиділи
від  дзвінка  до  дзвінка.
Відмінники  певно,
думка  така.
Відмінних  від  них  -
було  разом-  два,
від  чотирьох
половинка  така.

Один  лише  термін  
не  досидів,
певно  комусь  -  не  угодив.

За  нього  ж  інший  -  пересидів,
Певно  комусь  -  він  угодив.


***

Скажіть  же  мені,  що  це  таке,
Битий  не  битого  знову    везе.
Кажуть  на  чорне,  що  воно  біле,
Ангели  й  ті  у  цьому  безсилі.


***

За  що  їм  платять
І  не  знаю,
Вони  ж  тут  злочин  учиняють.

Дали  присягу  ж  захищати,
А  стали  ж  звісно  -  полювати.

У  засідці  засіли  знову,
Чатують  там,  скажіть  на  кого?

Ведуть  себе,  мов  бізнесмени,
Ніхто  не  любить....***нів.


***

І  не  народ,  
Й  не  люди  ж  теж.
Їх  вертикаль
й  країна
     теж.

***

Що  то  за  країна?
Де  платять  врачам,
щоби  бути  хворим,
Ніхто  вже  не  хоче  бути  здоровим.

А  що  тоді  ж  робити  хворим?
Здорові  при  владі  й  групи  всі  мають,
А  хворі  без  ліків  беруть  й  вимирають.

Хто  гроші  знайшов  того  і  лікують,
Якщо  все  успішно  -  тебе  замордують.
Небитий  битого  ногами  заб'є,
Невже  погибають  люди  за  це?


***

Не  має  грошей  й  допомоги,
То  ти  здоровий,
Не  страшно  навіть,
Що  без  ноги,
Руки  ж  ще  є,  тримаєм  стрій.
Кажуть:
 -  Є  іще  ресурс,
що  дід  старий  -  то  боягуз,
Картина  ж  реальна  нажаль  не  така.
Із  тридцяти  юнаків  -  здорові  лиш  два,  
Ухилянти  при  владі  -  ось  правда  й  уся.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2025

Луїс Сернуда Жити в Сансуеньї

Можливо,  вона  буде  там,  з  чотирьох  боків
Омита  морями,  в  центрі  плато
Палаюча  і  обшарпана.  Це  вона,  мачуха,
Першоджерело  стількох,  як  ти,  скривджених
нею  і  за  неї  скривджених.
Це  неймовірна  земля,  яка  створила  вас  за  своєю  подобою,
щоб  вигнати  вас  із  себе.  В  ній  людина,
 яка  не  могла  інакше,  помилково  народившись,
віддається  воістину,  і  як  плата
за  інші  безсмертні  помилки,  що  трапляються  іноді.
Незмінна,  в  бурхливій  світлотіні,
Подивіться  на  неї,  подумайте  про  неї.  Посушлива  земля,  родюче  небо,
Зі  снігами  і  заходами,  повенями  і  посухами;
Мигдаль  і  опунція,  еспарцет  і  апельсинові  дерева
Ростуть  в  ній,  вже  пустеля,  вже  оаза.
Поруч  з  церквою  -  звичайний  будинок,
поруч  з  палацом  -  литавра,
хрипкий  крик  поруч  з  безтурботним  голосом,
любов  поруч  з  ненавистю,  і  ласка  поруч  з
ударом  ножа.  Там  все  доходить  до  крайнощів.
Плебейська  знать,  шляхетний  люд,
Заселяють  його;  землевласники  і  тореадори,
Жерці  і  вершники,  волоцюги  і  візіонери,
Красені  і  бузувіри.  Ти,  земляче,
добре,  що  тобі  це  огидно,  з  цієї  тварі.
Все  має  свою  ціну-Корупція  влади,  розбещеність
любові,  відсутність  любові;
і  за  те,  що  ти  з  цієї  землі,  ти  платиш  тим,  що  ти
взагалі
нікуди  не
походиш:  блукаєш,  порожній  і  пустий,
по  світу,  який  ігнорує  Сансуену  та  її  дітей.
Якби  в  інший  час  вона  була  нашою.
Коли  чужі  народи  боялись  і  ненавиділи  її,
І  було  багато,  щоб  бути  її;  коли  вся
Її  вроджена  нерозумність,  вже  безумство  сьогодні,
Як  чудовий  парадокс  накладалась.
Вони  жили  смертю,  так,  але  зі  славою.

Вони  жили  смертю,  так,  але  зі  славою.
Жахливе  сьогоднішнє  життя,  ми  вмираємо
В  чужому  кутку.  А  тим  часом
черв'яки,  з  нього  і  його  непоправної  руїни,
ростуть,  процвітають.
Дожили  до  цього.
Дожили  до  цього.





*  https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042134

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2025

І зорі в небі раптом стали такими ж близькими

Це  було  сюжетом,
Де  таємниця  розкривалась  в  її  очах.
Він  стояв  з  нею  поруч,
Не  вірячи  в  свій  страх.

Вона  в  білому,
Як  янгол,
Сяяла  злегка.
Він  у  чорному,
Як  ніч,
Що  приховує  все,  що
 було  днем.


Крадькома  погляди,
Як  іскри  вночі,  
все  глибше
занурювались,  проникали  в  лоно  і  в  їхні  серця,
Які  як  годинник
В  ці  миті  б'ються  в  унісон,
наближаючи  мить,  яку
чекає  кожна  жива  душа,  мить  входу,мить  взаємопроникнення.

Її  дівочий  сміх,
Як  струмок  ,потоком
блаженства,  наповнював
слух  і
всю  його
земну  сутність.

Його
ж  голос  тихо  звучав,
 Його  шепіт  був  молитвою  входу,
проникнення.

 Її  дівочий  сміх,
Як  струмок  потоком    
блаженства  наповнював  вслух  і
всю  його  земну  сутність  .

Його  ж  голос  тихо  звучав,
Його  шепіт  був  молитвою,
 Молитовним
співом,
який  вітер  ніс,  підсилював,
наближаючи  їх
до
кінця...

цього  незрівнянного  гріховного
і  в  той  же  час  божественного  дійства.

І  зорі  в  небі  раптом  стали  такими    близькими,
Ніби  весь  світ  для  них  був  не  такий  вже    й  великий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2025