oreol

Пролітаючи над казкою.

Антарктида,  Аляска  -
Це  ж  казка.
Національні  парки,
Гордість  Землі.

Великі  гори,
   незліченні  скарби.
Види  казкові,
Небо  внизу.

Невипадково
   ці  чисті  простори
Манили  і  манять
     царів  на  гору.

Сорок  девятий
 та  континент,
Незахаращений
Стильний  куточок,

Живої  води
Та  природи  шматочок.
Хто  ж  захватив
Цей  кусочок  планети?

Хто  заробив  там  свої  дивіденти?
Від  нас  все  скривають.
Це  по  любому.
Прісні  запаси  всього  живого.



[b]Удавка  у  удава,  слава,  слава,  слава.[/b]

У  сірому,  сірому  лісі
Жили  сірі  присірі  миші.
Одна  сама  песклява:
-Я  імператор.
Щоденно  пищала.
З  неї  сміявся  весь  ліс.
Та  з  часом  сонячна
Тінь  накрила  цей  ліс.
Вплив  на  тварин
Мишиний  вмить  зріс.
Зайців  вони  оточили,
З  лісу  фортецю  зробили.
Ліс  весь  під  корінь  пустили,
Коли  по  узбіччю  лише  зашили.
По  периметру  ж  ліс.
Зайців  злякали  вовками,
Лапами  їх  і  зубами,
В  руки  дали  по  колу.
Зайці  ідуть  на  війну.
Темно  і  страшно  у  лісі.
Миші  забились  в  нору,  
Зайців  женуть  на  війну.
Зайчик    кіл  свій  волоче,
Лапи  по  лікті  в  вогні,  він  на  війні.
Розпятий,  муки  приймає.
Ліс  процвітання  чекає.
Хаща  з  пеньків  відросте.
Сонце  над  лісом  все  вище,
Адський  вогонь  усе  блище.
Тіні  заворушились,
Косолапі  у  кучі  вже  збились.
Пащу  розявив  удав.
-Який  пречудовий  був  план.
Я  на  пеньочку  лежу,
Зайчиків  й  діток  їх  жду.
Колони,  колони  ідуть.
Удави  ростуть  і  ростуть.
-Миші  на  черзі.
Голос  шепоче.
Миші  ідуть  за  зайцями.
Зміїні  втілюють  плани


[b]СПЕКА[/b]

Безжальне  Сонце.
Пекельна  Спека.
Пекло,  воно  все  ближче.
Останнє  не  спиляне  дерево
Обліплене  людьми
Мов  мурахами,
Остання  клаплина
Живої  вологи
З  засипаної  пісками  землі.
Отанній  притулок,
Ноїв  ковчег,
Що  вкорінився  на  останній
Придатній  для  життя  планеті,
Всі  інші  розум  розрушив
Своїм  прагненням
До  пізнання  непізнаного.
Люди  пізнали  гнів  БОГА.
Нарешті  збагнули  мізерність
Своїх  бажань  та  нікчемність
Людського  існування.
Свою  хижацьку  натуру.
Почуття  холоду  змушує
Гризти  кору  останнього  притулку  людства.
Далекоглядні  вскривають  власні  вени,
Щоб  продовжити  цю  агонію  вічного  життя.
Невгамовна  спрага  проявляє  сутність,
Ікла  зжимаються  на  артеріях  ближніх.
Ейфорія  наповнює  і  наповнюється.
Ще  мить  і  все  скінчиться.
Пустеля  святкує  перемогу,
Вітер  розносить  свідків
У  Всесвіті,  свідків  трагедії,
Свідків  перемоги  розуму  над  глуздом.
Панує  безглуздя.
Пекельне  Сонце  знову  і  знову
Вдягає  корону  та  спепеляє
Всіх  невіруючих.
Все  починається  спочатку,
Але  в  іншому  вимірі.
Посмішка  володаря  темряви
На  нічному  небосхилі
Завершує  денну  епопею.
Ніч  накриває  все  і  всіх.
Небесна  картина  повторюється,  
поширюється  і  триває
Уже  для  інших  глядачів.
Без  них  все  немало  б  сенсу.


[b]Вівтар  перемоги[/b]

Вівтар  перемоги
Й  тополі,  тополі.
То  долі,
То  долі.

У  полі,  у  полі.
Заради  життя
На  смерть,
В  небуття.

Спокута
І  люта  брехня.
Нема  вороття,
Нема  вороття.

Граки  обліпили
Братські  могили.
Мов  оченята
Рідних  та  милих.

Знедолили,  занапастили.
Всюди  могили,
Могили,  могили.
Що  тут  іуди,  оці  натворили.

В  пустелю  вивели
Всіх  до  одного.
З  кісток  постамент
Для  храму  нового.

Безбіжники  всюди,
Прокльони  і  стони.
Душі  в  полоні,
Душі  в  полоні.

Зранене  тіло
Ніж  не  рятує,
Гнів  так  лютує,
Гнів  так  лютує.

Безглуздя  кого
І  коли  порятує.
Безсмертними  душами
Підлість  керує.

Смерть  по  полях
Українських  крокує.
Глузду  й  любові
Всім  нам  бракує.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2024

Нескінченний марафон.

Триває  щоденно
Цей  марафон.
На  порепаних  губах
Спека  старанно
Протирає  росу
Людського  поту
Змоченою  в  уксусі  гумою.
Закалюють  месій
Майбутніх  поколінь.
Чується  шепіт:
-Я  хочу  жити,
Я  не  месія,
Я  не  бесмесмерний,
Дайте  надію.
-Терпи  козаче,
Терпи,  смерть  гідно  прийми.
І  по  жарі,
Де  за  сорок  навіть  в  тіні
Марафонці  по  Пеклу
Мотають  круги.
Туди  лиш,  туди.
На  різних  мовах
Коментують  забіг.
Останній,  месія,
Спокутує  гріх.

Новий,  новий  Моісей,
Прихильник  старих  тих  ідей.
Виводить  в  пустелю  народ:
-Останнім  біжить  -  "патріот".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2024

Стабільна брехня.

Фейки  й  брехня
Щоденно,  щодня.
Простір  поваленно,
Простір  в  лайні,
Земля  у  смітті,
Земля  у  смітті.
Звалище  тут,
Звалище  там,
На  каналах
Стабільно,
Стабільний  цей  хлам.
Фальшиві  актори.
Засмаглі  тіла.
Жара  і  брехня
Щоденно,  щодня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2024

Не напрягайся

Як  це  його  сказати.
Та  щоб  зрозуміли.
-Гав-гав.
Від  сміху  й  присіли.
-Та  ти  не  пружся,
Тут  всі  свої,
Ми  розумієм,
Не  лепечи.
Нас  в  ЄС  вони  не  брали,
А  ми  в  Вікно,
Оце  ми  втяли.
У  серці  ми,
Ми  у  Європі.
-Три  роки  кажуть
Й  до  роботи.
-Громадянство  нам  дадуть.
Нам  добре  й  так,
Нам  добре  тут.
Нас  люблять,
Мову  розуміють.
Жаліють  всюди  нас,  жаліють.
Ми  по  Парижах,
Амстердамах,
Купили  віли  на  Багамах.
-Світла  кажите  нема,
То  не  біда,  то  не  біда.
-В  ЄС  все  є,
Тут  ляпота.
Два  роки  в  колі,
В  колі  друзів,
Живемо  ми  в  Євросоюзі.
Нас  зустрічають  по  заслузі.
Диковинки  ми  в  зоопарку,
А  в  вас  немає  й  світла  з  ранку.
Ми  зуміли,  нам  не  заздріть,
Ми  багаті,  а  ви  бідні.
То  ж  воюйте  за  нас  плідно.
З  сирнаками  там  не  грайтесь,
До  останнього  терпіть,
Свою  бідність  захистіть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024

Круги на воді, круги навкруги.

Хмари  в  воді
Кудись  пропливають,
Рибки  хвостами
Привітно  махають.

На  хмарці  в  воді
Рибка  лежить,
Латаття  жовтіє,
Небесна  блакить.

Короп  з  розгону
Взлетів  над  водою,
Шубовсь  і  круги,
Лиш  хвіст  ще  згори.

Затишні,  спокійні
Будуть  вечори.
Рибко,  по  небу,
По  небу    пливи,

Пливи    і  мовчи,  
На  дно  не  спіши.
Поблище,  поблище,
На  хмарці  пливи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024

Брешуть і не рахують.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pX92schXc4A[/youtube]

Брешуть  і  не  рахують.
Брехнею  знов  людей  годують.
Осточортіла  провладна  брехня,
Бандитів  збагачуєм  знову  щодня.

Як  не  любити  народ  України,
Щоб  із  країни  зробити  руїни.
Як  не  любити  людей,
Щоб  знищити  бідних,

Щоб  так  їх  гнобити.
А  хто  в  України  залишиться  жити?
Ці  шарлатани  війну  розпочали,
Щоб  люди  зникали,  щоб  їх  убивали.

Як  ця  брехня  осточортіла.
Грабують  і  нищать,
Щодня,  щогодини.
У  беззаконні  є  й  наша  провина.

Лава  брехні  в  крові  всіх  залила,
Мають  людей  давно  вже  без  мила.
Пика  з  екрану  либу  цю  давить,
А  саранча  вбиває  і  грабить.


[b]Страшні  історії.[/b]

Перша  імперія,
   Повторно  імперія
Й  тут  -  клятий  Рим.

Що  ж  доброго  в  нім.
Ми  возвеличуєм.
Пишем  історії.

А  там...
   Лише  оргії.

Кровавії  оргії.
   Все  на  брехні.
               Все  на  різні.

Вони  ж  були  варвари.
   Все  в  землю,  все  в  мул.

Загарбали  вічність,
   загарбали  в  вічність.

На  всьому  чужому,
     пир  у  крові,
           пир  на  крові.

Читають  історії,
     внушають  брехню,
         служать  Йому.

Ім-  ПЕР-  Актор.
     Ножі  у  руках.
Розруха,  страх.

Захопили...
       возвели...
           з  руїн    храмічний  трон.

За  ними  й  ми  йдем  на  поклон.
     Ідеали.
І  указ.

Актори,  площі
   І  арени.
Вічні  сцени.

Все  верх  ногами.
   Вниз  лицем.

Кровавий  пир.

Був  МИР,
став  РИМ.

***Небо  палає***

Вогненна  злива..
Земля  не  тримає..
Хвиля  ударна...
Свідомість..
Блукає.

Розтоплено  камінь,
Коріння  палає..
Життя  відмирає,
Уже  не  благає..
Тліє,  згорає..

Звук  канонади
Всіх  оглушає..
Вогнем  плаче  небо,
Захід,  палає.

Темная  нічка
Жахіття  ховає.
Ніч  непроглядна
Перемагає.

Небо  в  вогні,
 небо  палає..
Масло  живе
   жид  доливає.

Не  буде  того,
   що  кожен  кекає.
Небо  в  вогні,
       Небо  палає.

***[b]Торкнеться  кожного***[/b]

ЗЛОДІЇ,  НАРКОМАНИ,  МЕРЗАВЦІ
СВІТ  ЛАЙНО
ГОЛІВУД
КРУТИТЬ  КІНО...

Великий  екран-
сучасний  храм.
Попкорн..
 Жаргон.

Нескінченний  серіал.
Насилля,  злочинність.
Реклама  нової  моралі,
Всесвіт  на  грані.
       
     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2024

Не ждіть сподіваної волі…

Не  ждіть  сподіваної  волі…
Лиш  вільний  вітер  в  чистім  полі,
Ганяє  хмари,  стадо  гоне.
А  нас  закрили,  ми  в  коморі.


За  нас  це  зроблять,
Вони  й  зароблять,  знов  зароблять.
Гроблять,  дроблять..
Ресурси  й  нас.

Усе  поділять,
Все  розділять..
Питання
Як..

Законним  є  тут
Беззаконня.
Не  ждіть  сподіваної  волі,
Чи  ще  вам  крові  не  до  волі.

Так  ще  не  вмерла  Україна,
Вона  й  не  стане  на  коліна.
Та  незалежна  чи  була?
Все  ж  то  брежня.

Османи,  турки..
Ляхи,  царі  московські
Й  басурмани
І  наші,  наші  бандо-хани.

А  волі,  волі  не  було.
Лиш  на  словах
Та  на  паперах.
Точило  море  просто  скелі,

Тут  просто  все  лиш  добували,
Свої  кармани  набивали.
Добро  награблене  везли,
А  ми  -  воли,  ми  лиш  тягли.

Не  ждіть  сподіваної  волі.
Її  ніхто  не  дав  й  не  дасть.
Про  це  казав  вам  ще  Тарас.
З  вас  зроблять  фарш.

Ми  наймані  віська,
Ягнята...
Ми  м'ясо  НАТО,
м'ясо  НАТО.

Це  все  було  уже  не  раз.
І  що  чекало  потім  нас.
Нічого  вже  й  не  обіцяють,
А  ми  змирились,  нас  вбивають.

Вовки  під  вівців  нарядились.
В  кошарі  тварі  посились.
Не  ждіть  сподіваної  волі,
Вовки  голодні  в  дикім  полі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2024

Саморозброєння .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yS6SaCrHY7k[/youtube]

Саморозброєння.
Ключове  слово.
Пі  це  певно
Не  є  словом.

Символ  пишуть  на  плакатах
Та  не  садять  їх  за  грати.
Кругова  чомусь  порука,
Вянуть,  вянуть

В  людей  вуха.
Зброю  нашу  розікрали,
Розпродали...
Схід  без  бою

Оркам  здали.
Де  є  розведення  -
Боїв  нема,
Тридцять  років

Ця  чума.
Хто  розвалив,
А  кому  будувати.
Хто  розікрав,

А  кому  купувати.
Вельмиповажні,
Вельмишановні.
Та  то  ж  бандити,

Все  в  них  в  офшорах.
З  країни  руїну
За  бабки  зробили,
Кляту  війну  цю  допустили.

Не  знищи  вони
Армію  нашу,
Не  бачили  б  ми
Кляту  тут  Рашу.


p/s  Відео  від  рашена  не  підтримую,  але  цифри  там  наведені  вірні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2024

Косово два- не ті жнива.

[quote]Рада  безпеки  ООН  ухвалила  резолюцію,  котрою  Північноатлантичному  альянсу  надано  право  застосувати  силу  для  захисту  албанського  мирного  населення.  Провінція  Косово  стала  протекторатом  ООН,  а  згодом  –  на  підставі  демократичного  волевиявлення  абсолютної  більшості  громадян  –  незалежною  державою.
 Щойно  після  стабілізації  ситуації  в  Косові  й  після  створення  інституцій  самоврядування  розпочався  міжнародно  контрольований  процес  переговорів,  в  котрому  брали  участь  всі  сторони  в  конфлікті.  Нічого  такого  не  сталося  в  Україні.[/quote]

Волевиявлення  буде?
Лиш  кордони
Та  прокльони.
Все  рішають  закордоном.

Косово  було
Член  НАТО?
Забувати  це
Не  варто.

А  у  нас  тут  
Щось  питають.
Убивають,
Убивають.

Миротворці?
Захищають?
Чи  конфлікт  цей  припиняють.
Дрова  в  полум'я  ж  кидають.

Наш  народ
Тут  убивають.
Цю  війну  
         не  припиняють.

Це  не  змови
можновладців?
Волевиявлення  то?
Просто  править  

Нами  зло.
Хоч  сценарій
Той  же  самий
Та  участники  ми  драми.

А  пісні  давно  вже  інші,
Все  страшніші,
Все  сумніші.
З  кожним  днем

Нас  наближають.
І  штовхають
І  штовхають.
Що  ж  конкретне  обіцяють?

В  нас  нічого  ж  не  питають.
Все  за  нас  вони  рішають.
І  добра  давно  нема,
Суне  смерть  на  ці  поля.

Ой,  не  ті,
Не  ті  жнива.
Косово..
Їх  тут  не  два.

p/s

https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=30

[b]
Бетономішалка
Рей  Бредбері[/b]

Це  просто  слід  прочитати.


https://www.bbc.com/ukrainian/features-russian-53736097

https://voxukraine.org/ru/nepravda-myloshevych-publychno-pryzval-rossyyan-ne-razedynyatsya-potomu-chto-zapad-beshenaya-sobaka-na-tsepy-vtsepytsya-vam-v-gorlo

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2024

Пісня ранкова

Як  гарно  пташечка  співає,
Спів  навколо  цей  лунає.
Світло  з  неба  зустрічає,
Вдячність  в  пісні  цій  аж  сяє.

Таке  мале,  а  які  звуки.
Яке  величне  серце  в  нім.
Щоденно  чуєм  дивний  спів
І  голос  ангелів  у  нім.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2024

Весь світ насильства ми зруйнуєм.

Яка  прекрасна  система,
За  ручку  батьки
Мов  на  свято  вели,
Щоб  у  це  рабство  нас  запрягли.

Мозги  роками  промивали
І  де  могли  там  й  зомбували.
На  нас  гріхи  за  все  звалили,
Самі  на  всьому  ж  заробили.

Шарлотанство  процвітає.
Що  скажіть  вас  тут  чекає?
Чули  хоч  втішний  прогноз?
Світ  же  насильства  й  Христос...

Бога  і  того  розп'яли,
А  ви,  чого  ви  чекали?
Цей  світ  насильства
Ми  зруйнуєм?

Для  кого  й  що  ми  тут  збудуєм?
Діди,  батьки  не  будували?
А  їх,  їх  тут  не  грабували?
І  хто  зруйнує?

Хто  збудує?
Тут  мир  колись  вже  запанує?
Чи  ще  не  вмерла  чути  роками
І  будем  вічно  батраками?

Ми  будем  воювати!
То  сакси,  англи  тут  воюють?
Чи  ці  бариги,  що  жирують.
Недоторканість  бариг  -

От  і  весь  їхній  девіз.
Перемоги  це  розвал.
Хто  й  навіщо  це  сказав.
Нам  навіщо,  нам  підсилу

Розвалити  цю  Росію.
Не  розвиватись,
Не  торгувати,
А  одне  одного


Брати  й  вбивати.
Це  перемога?
Скоріш  брехня,
Вбивсто  людей  без  кінця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2024

Містерія появи Радості.

Ранкова  містерія:
Півень  зусрічає  Сонце,
Щебечуть  пташечки,
Велика  привелика
Вогняна  паляниця
Підіймаєтья  над  туманним  горизонтом,
Діамантами  переливаються  роси,
Атмосфера  пробудження.
Ось,  ось...
І  все  оживе,
Завирує,
Потягнеться
І....
Як  завжди
Побіжить,
Побіжить
Як  струмочок,
Туди,  туди...
Неусвідомлючи  куди..
За  течією  часу.
А  що  таке  час.
Обмеження.
Напрямленість.
Яка  ж  приємна  ця  ранкова  мить.
Як  дивовижно    переповняє
Знову  і  знову  народження  нового  дня,
Вічна  повторюваність  з  невеликими  варіаціями,  інтонаціями  воскресіння.
Ця  дивовижна  сцена  появи  перших  променів,  перших  звуків.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2024

Обреченість

Непрофесіоналізм.
Нульові  шанси.
Обречена  злиденність.



p/s  Шість  таймів  на  Євро  показали  реальну  картину  в  нашій  країні,  що  в  житті  те  і  на  футбольному  полі  -  фатальність,  без  шансів  і  варіантів.  Коментатори  як  і  блогери  хвалять  гравців,  а  гри  ж  не  було  і  немає,  з  перспективної  молоді  зробили  товар,  вистояли  0-0,  а  це  кому  потрібно,  лише  суперникам  в  нашій  групі.  Та  і  не  могли,  немає  не  те,  що  ким  замінити,  а  навіть  однієї  команди  на  всю  країну  нема,  всі  кращі  пішли  як  товар  в  іноземні  клуби.  Одне  на  що  спроможні  -  вистояти  і  то  уже  добре  після  розгрому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2024

Звільнили…

Які  ж  ви  паскуди..
Ви  сказали
 скільки  душ
у    пекло
   загнано
примусово  всюди?

Колоду  в  руки  взяли,
Карти  переклали.

А  у  полі  двухсоті..
А  то  ж  були  люди.

Правлять  світом
Паразити...

Паразити  
               всюди.

Діти...
       А  їм  це  байдуже.

Переклали  карти..

           І  воюйте  люди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2024

Мало віри істинної

[b]Проявления  разума.[/b]

Собственная  реальность..
   Невероятная  сила  мысли..
         влияющая  на  мир  вокруг.

ТРАНСФОРМАЦИЯ  реальности  ..

и  бац...
                 парабощение  душ.

ПРЕИСПОДНЯЯ.

Падение  в  презрение.

Отражение  без  выбора.

Державы  это...

               инкубатор...

Разумных  или  существ  ?

Цивилизованность  это...

Когда  "развитие"
   приближает  конец  света.

 Пыль  в  конце  кометы
     
       правит  огромной  планетой  -

Разумно  ли  это.


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_uRn-nlk6Fw[/youtube]

Мало  віри  істинної  !
Нечисть  качає,  
Нечисть  викачує...
Злодії,  розбійники..
Саме  життя  крадуть..
Душі  безмертні
В  окови,  в  окови..
Сліпці  ведуть  сліпців..
До  чортів  на  поклони.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k9hV8fCsupE[/youtube]

Культурное  наследие
В  пожарах  костров.
Романовым  трон,
Романовым  трон.

Веды,  сказки,
Былины,  сказания...
Вокруг  прокаженные
И  наказания.

Солнце,  Луна  крупнее  зари,
Звезды  на  небе  тоже  видны.
ЛЪН  -  две  Луны.
Большая  и  малая  Луны  видны!

Истина  в  небе,
Мы  же  глупцы.
Делим  планету,
Мы  подлецы.

Рюрика  дети
Молиться  должны.
Правят  планетой
Сыны  Сатаны.

Снова  и  снова
На  ней  передел.
Нечисти  это
Смертной  удел.

В  нас  души  с  Луны,
Не  слуги  мы  чертям,
Мы  Бога  сыны.
Держава  -  символ

Земного  й  подземного  шара.
И  это  все  чертям  
Отдали  на  шару.
Пылают,  пылают,
Пылают  Стожары.

Рюриков,  Рюриков
Ведь  обокрали.
Факты  идеологи
Подтасовали.

Смыслы  иные  словам
навязали.
Образы  в  корень,
А  пней  заковали.

Рюрик  -  мессия!
Кто  в  это  поверит?
Весь  шар  земной
Скипетром  держит.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2024

Тривожно.

Тривожно..

Знову,
         знову
                 й  знову.

Ці  ультиматуми,
     промови..
І  безкінечні
     ці  розмови.
Про  окаянну
     цю  війну.

По  фаренгейту  -
температура  спалаху  паперу,
чотири,  п'ять,  один
   по  їх  шкалі..

Партнери  й  кляті  москалі.
   Шакали  й  ті,
             шакали  й  ці.

Ви  Бренбері
     хоч  раз  читали..
Блукання  ж  вічні  на  Землі!

В  вогні  степи,
       степи  згорали..
А  люди..
   є  ще  на  Землі?

Аляску  Путін  був  звільнив?
 Алаенер  проголосив?
Він  росіян  там  врятував?

Чи  все  в  крові  тут  заливав?
     А  біси  в  Раді,  що  робили?
Кому  вони  скажіть  служили?

Ми  мінські  прийняли  ж  умови,
   Чому  супротив  свому  ж  слову.
Чом  не  миром  все  рішати.

Ні,  ми  будем  воювати.
Сакси,  англи  тут  воюють?
То  чому  ж  вони  керують?
Чорна  рада,  змова  й  зрада:
військові  заводи,  ракети,  снаряди.

Політика  в  ярмо  ввела,
Куди  нас  влада  завела?

Фазенди  тут  іудеї  збудують?
Нас  знов  брехнею  нагодують.

На  Сході  бачимо  супротив?
Де  диверсанти...
           партизани?

Руїни...
   та  смертельні  рани.

Тривожно  вдень,
     безсонні  ночі..

А  ми  воли,
   що  не  ревуть..

Покірно  трави  тут  жують,
   чогось  ще  ждуть,
         чогось  ще  ждуть.

Когось  уб'ють,  
   вони  ж  жують.

В  єдності  одній
   лиш  сила..

А  де  та  єдність?
   Примусова..

Розкол  в  усьому...
   Підлість,  зрада..

На  Сході  паспорти  Росії,
   імперські  мрії  і  свавілля.

А  Захід?
   Заходу  нема.
       Одна  брехня..

Лише  брехня.

Берег  лівий,
   берег  правий.
Край  розвалин,

Міст  зірвали.
Міста  з  розвалин.
Частокіл.

Лунає  спів,
     Тривожний  спів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2024

Чомусь запізно все, запізно.

Давно  не  рівні  серед  рівних,
Ми  в  буферній  живемо  зоні.
Зжимають  пальці  в  кулаки  ,
Нема  відкритих  тут  долоней,

На  склоні,  знову  ми  на  склоні.
Вже  не  потрібен  буфер  їм,
Уклін  партнери  вам,  уклін.
Лиш  рівні  мирно  все  рішають,

Лиш  рівні  договір  вкладають.
Лиш  рівні  чинять  нарівні,
А  ми  на  буферній  землі.
Була  нейтральна,  мирно  жили.

Нажитись  тут  вони  рішились.
-А  ми?
-Воли.
Як  не  верти  і  ні  туди

І  ні  сюди.
Законності  нема  й  небуло.
Осел  за  всіх  тут  все  рішив,
Ох,  скільки  люду  положив.

За  всіх  один  лиш  укладає,
Його  вже  кожен  проклинає,
Мов  та  ворона  він  літає.
Кар-кар  кого  скажіть  лякає?

Із  правового  кола  впали,
Життя  за  що  скажіть  віддали.
За  беззаконня  та  цинізм.
Краще  був  би  комунізм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2024

Є такий птах. .

Із  гаю  птаха,  соловей,
Сягнув  в  далекі  знойні  далі,
Щоб  договір  птахи  з  ним  вклали,
Що  соловей  він  і  співає.

Та  пісня  вже  нажаль  не  та,
Не  люблять  люди  солов'я.
Оце  його  ку-ку
Ніяк  не  личить  солов'ю.

У  клітці  птахи  не  співають,
Клюють  пшоно  лиш  попугаї.
Лиш  славить  клітку  золоту,
Лякає  всіх  його  ку-ку.

***[b]"Не  слышны  в  саду  даже  шорохи"[/b]***

Седая  ночь..
Очень  устал.
Каждую  ночь
Сон  гонят  прочь

Подмосковные  вечера.
Ноты  не  те,
Воет  сирена:
-Вторая  смена.

-Вторая  смена.
Маразматики  вверху
Крутят  музыку  свою.
Снова,  снова  не  усну.

А  рассвет  уже  все  заметнее...
Не  забыть  нам  увы  никогда
Ни  убийств,  ни  мракобесия
В  подмосковные  вечера.

***
Изауры,  Марии..
Скачки  энтропии..
И  слезы  сами
Катились,  катились.

След  чернил  на  листке..
Влажно,  вновь  влажно
Там,  на  щеке.
Колонии  всюду..

Трудней  и  трудней..
Оазис  в  пустыне,
Палящее  солнце,
Слез  изобилие.

Проснитесь,
Проснитесь..  
Вы  ж  на  фазенды
Вновь  угодили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2024

Эвро 2024, остання гра в групі Е

Всі  поставили  на  Бельгію,
А  українці  підготувались  до  гри-
Вийшли  озброєні.

-  Свисток,
             постріли,
                           перемога.
І...
Дикваліфікація.

-Що,  ви  накоїли.

-Що,  що,  бельгільці  вийшли  на  поле
У  формі  збірної  Росії.

[b]Турнірна  таблиця[/b]

Працює  штучний  інтелект.
Дививсь  учора  я  фрагмент.
Словаків  наші  натягли,
Забивши  в  матчі  два  голи.

Бельгійці  теж  за  нас  
Боролись,  три  банки
Класні  у  ворота,
Румунам,  то  від  України.

Розсілись,  на  наше  місце  в  групі  сіли.
Стяги  їх  замайоріли.
Працює  штучний  інтелект,
Ми  другі  в  групі-
Нам  призент.

З  останіх,  другими  нас  робить,
Ребров  же  може,  він  це  зробить.
Лишилось  й  нам  забити  три,
Щоб  посміхнулись  певно  всі.

Телетрансляцію  дививсь,
Не  так  вже  крутять  як  колись.
Інопланетні  передачі,
Гравці  із  гри,  які  фінти  та  передачі.

До  чого  всі  вже  докотились,
Прямі  в  криві  пертворились.
Євро-2024,  оце  так  наші  накрутили.
Навіть  ФІФА  вже  обдурили.



[b]Пролетая  над  гнездом  кукушки[/b]


Шедевр...
И  кого  напоминает?
Обсуждаем,  осуждаем..

Перемен?
Что  взамен?
Вспоминаем..

-ДЖУСИФРУТ!
-Ты  их  всех  надул!
-А  что  мы  делаем  в  этой  дыре?
-Пора  сваливать  на  волю!
-Пойдемте  со  мной!
-  Ты  и  я,  вождь.
-Повыше  пожалуйста.
-С  удовольствием!
-Это,  что?
-Проводник  и  немного  смазки.
-Сожмите  сильнее!
-Теперь  глубокий  вдох.
-Ну,  как  дела  уроды?
-Лунатики  и  дефективные.
Посмотрите  на  свои  рожи,
Посмотрите  на  себя.
-Очень  забавная  мысль.
-Мы  бы  хотели  продолжить.
-Дружественная  атмосфера
Перед  торговыми  переговорами...
Три  чернокожих  ребенка  были  убиты?
-Да,  детка,  это  Мак.
-Не  забудь  выпивку  захватить.
-Вождь,  вождь  я  здесь  больше  не  могу.
-Это  проще  как  кажется,
Ты  огромный  как  ствол  дерева.
-Он,  делал  как  хотел,
Они  поработали  над  ним.
Каждый  раз,  когда  он  прикладывался  к  бутылке,
Не  он  пил...
Она  высасывала  его..
Даже  псы  не  узнавали  его.
Я  не  говорю  убили,
они  поработали  над  ним  как  работают  над  тобой.
-Вот  и  они,  вождь.
-Они  здесь.
-Бог,  услышал  мои  молитвы.
-С  собой  они  несут  пару  бутылок.
-Я  понял,  понял.
-Только  не  шумите.
Плыви,  плыви
Тихонько  по  течению,
Легка  ,  легка
И  беззаботна  жизнь.
-Дубинкой  длинной  14  дюймов
и  пинком  под  зад?
-Парень  это  моя  долбанная  работа.
-Ну  где  же  он,  дьявол?
-Навалил  в  штаны  и  удрал.
-Кто  там?
-Извините,  по  ночам  иногда  так  одиноко...
-Но,  там  никого  нет.
-Только  ты  и  твоя  плюшевая  задница,
тощий  недоносок.

Немая  сцена...
Танец...
Конец.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2024

Руська ку. . безперечно це хіт! Слова учіть, учіть.

https://champion.com.ua/ukr/football/evro-2024/polski-vbolivalniki-zaspivali-obrazlivu-pisnyu-pro-rosiyan-1003352/

Як  хіт  лунало,
Вся  Європа  це  співала.
https://www.instagram.com/mticket.polska/reel/C8e6y9YNjxW/
Маршем  фани
Дружно  йшли.

Підтримку  щиру
На  Євро  знайшли.
Путін  на  шию  петлю
Надів,  усій  Європі

Він  надоїв.
Усі  співали,
У  бій  всі  шли
Та  фанів  раші  там  не  знайшли.

Зорієнтувались  в  ТЦК,
Путівки  в  руки...
-На  фронт  пора.
Їм  дрони  в  небі

Кричать:
-Ура!
Під  спів  сирен
Йдуть  на  Москву.

Цей  певно  хіт
Підняв  товпу.
Наче  й  не  пили,
Всі  молодці,

Гранатомети
У  них  в  руці.
Підмога  з  Євро
Маршем  йде,  їх  ТЦК  у  бій  веде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2024

Ти цілуй чотири рази, щоб не було більш прокази.

Ой,  щоночі
Твої  очі
По  кохання
Знов  шепочуть.

Дві  сестрички
Ягодички
Розовіють  
Ніби  щічки.

Двої  груди  -
Стиглі  дині
У  ладоні  
Мої  линуть.

А  уста  твою  шепочуть
Любий,  я  тебе  лиш  хочу.
Покуштуй  мої  уста,
Медовуха  я  ще  та.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2024

На виїзді два голи!!

На  виїзді  два  голи,
Українці  нарешті  змогли.
Дві  банки  в  чужих  воротах,
Забити  знову  їм  охота.

Нарешті  забили  й  ми,
Забивати  хочем  ми.
Чи  бельгільці  нам  дадуть,
Не  в  суху  хоча  б  продуть.

Слід  ресурси  відшукати
Й  рівень  гри  всім  показати.
Гри  ж  хорошої  нема,
Дворова  команда  ця.

[b]Колись  і  він  стане  рибою.[/b]

Більше  ніж  по  дві  рибки
На  ставку  не  збиратись,
Бо  дядя  браконьєр  все  бачить,
Током  як  гахне...

Аж  луска  дибом  встане,
Їсти  перехочуть
Як  на  рибу  глянуть.
Очі  квадратні,

Вся  в  крові..
Нормальним  не  по  собі
А  він  все  в  мішок
Та  в  мішок.

Це  не  перший
Такий  за  ним  вже  грішок.
З  горла  як  завжди
На  посашок  та  у  чинок.

Риба  спозаранку
Тікає  від  Ваньки.
А  він    своє  знає  -
Током  риб  вбиває.


[b]***Люблю***
*а  любовь  она  выше*[/b]

Я  люблю  тебя,
Слышишь!
На  свете  нету,
Нету  реки  такой,

Чтобы  плыла,
Проплывала
звезд  выше.
Ты  меня  

Слышишь!
Нету  любви  иной.
Целуются,
Целуются  аисты

На  крыше.
А  любовь
Ведь  выше.
Повыше.

Звездной    ночью
Ты  меня  слышишь.
Тебя  я  люблю,
Мною  ты  дышишь.


***

Поцілуй  чотири  рази,  
Це  лікує  серця  рани.
Ти  ж  дивися  вже  до  драми.
То  ж  цілуй,  лікуй  всі  рани.

Глянь  на  наші  кардіо,
Кардіограми.
Наче  крила  із  до  драми,
Поцілунки  ці  між  нами.

Все  між  нами
Як  в  до  драмі.
Серця  з  рук,
Поцілунки  ці  серцями.

Нагадала,
Нагадала.
Все  придумала
Сама.

Сама  краща  
То  до  драма,
Тебе  ж  вибрала
Сама.

Ні  сна,  ні  покою.
Увісні  і  на  яву
Ти  цілуєшся
Зі  мною.

Кардіо-,
Кардіограми
Летять  все  вище
Голубками.

А  серця,
А  серця
Махають  з  неба
Нам  руками.

Не  сачкуй,
цілуй
і  там,
Дам,  дам

Опускай
І  цілуй  все  там.
Крилами,  крилами,
Обійми.

Це  ж  ми.
Вище,  вище  неба,
Поряд  зорі,
Я  цілуюсь  з  тобою.

Солодкі  уста,
Губи  медові,
Ми,  ми  кайфові.
Не  сачкуй,  цілуйся  зі  мною...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2024

Організація масового вбивства.

[quote]Пока  нечисть  сообразит,  что  с  ней  происход,  ее  уже  по  частям  в  хранилище  несут[/quote]

-Підсудний,  сідайте.
-Я  без  хвоста.
-Ой,  не  спроста.
-Ой,  не  спроста.
-Позов  такий  то,
Така  то  стаття.
-Масове  вбивство
Мишей.
Позов  подали  цей  на  кота.
-Ой,  не  спроста.
-Організатор?
-Я  без  хвоста.
-Миші  ж  вбивали  мишей  за  хвоста.
-Ну  да.
-Ви  ж  без  хвоста,  не  спроста.
-Віподідач!
-Я,  без  хвоста.
-Це  масове  вбиство?
-Мишей  же  нема.
-З  за  чого  почалось?
-За  мого  хвоста.
-Мишей  ви  вбивали?
-Ні,  то  не  я.
-Слід  залишили,  свого  хвоста.
-Ой,  не  спроста.
-Невже  тут  безхвостий,  один  лише  я?
Миші  вбивали,  а  судять  кота.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2024

Певно лише борги.

На  землю  цю  в  них  плани.
Учасники  до  драми
Не  їдуть  на  Багами.

Сценарій  для  них  склали.
Всі  дії  прописали.
З  земель  взяли  й  зігнали.

-Все  буде!
Обіцяли.
Вже  бачимо,  що  є.

Усе  стає  чуже.
Партнери  та  не  наші.
Міста  і  ті  зникають.

А  всі  чогось  чекають.
Вже  руки  ж  потирають,
Сигналу  лиш  чекають.

Хто  встигне  -  той  й  вірве.
Тут  хтось  чогось  ще  жде.
А  що  ще  тут  твоє?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2024

Це не для істот.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GlLu2X5BZMM[/youtube]

Генії  були..
Що  ж  з  ними  ми  зробили?
Убили.
Взяли  й  ...

Ідеї  їх  зарили..
По  ходу  заробили.
Тут  штучний  інтелект,
А  люди  лиш  бацили.

Який  нам  храм  науки.
Яка  там  геніальність.
Для  стада  це  банальність.
Геніїв  в  могили,  їх  конкурентів  в  владу

Й  танцюйте  до  упаду.
Смертельна  ейфорія.
Залишились  лиш  мрії.
А  ми  вже  голограми.

Учасники  ми  драми.
Лінгвістика,  генетика,
Інформаційний  код  -
Це  мусор  для  істот.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNnm642D0Eo[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2024

А над головою. .

Хмарки  в  постійному  русі.
Гра  світо-тіні.
Уява  малює  картини.

Медведиця  і  медвежата.
Пухнасті  з  хвостом  лисинята.
Дракон,  той,  що  пащу  роздвинув,
Зграя  рибок    грається  мило.

Морські  коники  в  небі  літають.
Думки  вище  неба  сягають.
Біло-сірі  хмари,  небо  голубе.
Все  кудись  пливе.



*  Чи  то  сайт  підвисає,  чи  то  комп'ютер,  а  може  клавіші  залипають  чи  автозаміна,  але  з  кожним  днем  опечаток  все  більше,  певно  і  сам  в  якомусь  іншому  вимірі  я  в  цей  час  блукаю  і  думками  і  свідомістю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2024

Вкрасти!

Не  знати  мови.
Не  дивитись?
І  кому  скажіть  вклонитись?

В  чомусь  нам  були  ж  близькі.
І  не  всі      вони  як  всі.

В  чомусь  кращі,
В  чомусь  ні.
Не  такі  просто  як  всі.

Що  навчились  ми  у  влади?
Продавати  чужий  спадок?
Рід,  країну  і  людей?

Вкрасти!
Ось  уся  їхня  програма.
Розкрадання  до  упаду.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tk_mxp00Ri8[/youtube]


[b]Все  в  тобі.[/b]

Нічого  не  шукайте.
Нікого  не  ждіть.
Все  бажане  у  вас  є.

***Психопати  проти  населення***

https://red.mat6tube.com/watch/-219500758_456242533

Зелену  книгу  ви  читали?
Кого  й  навіщо  ви  чекали?
Були  Боги,  а  ви  не  знали?

У  що  ви  вірите?
Чому?
Хто  пропагує  цю  війну?

Спасе  вас  штучний  інтелект?
У  ад  ідете  навпростець?

Із  чим  ведете  ви  війну?
Ви  чим  заплатите  й  кому?

Ми  восхваляєм  Сатану?
Ви  в  божевільні?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JHKz0yViaVo[/youtube]

Мясо?
Зброя?
Ми  під  контролем.
Їх  контролем.

Ми  до  останього  в  що  вірим?
Є  ще  надія,  є  надія:
-Прийде  мессія.

Й  шоста  раса.
Всі  стануть  фаршом.
Будуть  фаршом.

У  ад  ідемо,
Всі  в  ширенги?!





[b]А  над  головой.  .[/b]

Облака  в  постоянном  движении.
Игра  света  и  тени.
Воображение  рисует  картины.

Медведица  и  медвежата.
Пушистые  с  хвостом  лисята.
Дракон,  тот,  что  пасть  раздвинул,
Стая  рыбок  играет  мило.

Морские  кони  по  небу  летают.
Мысли  выше  неба  взлетают.
Бело-серые  облака,  небо  голубое.
Все  воздушное  такое.

[b]Оverhead.[/b]

Clouds  in  constant  motion.
A  play  of  light  and  shadow.
Imagination  draws  pictures.

A  bear  and  cubs.
Fluffy  foxes  with  a  tail.
A  dragon  with  its  mouth  open,
A  flock  of  fish  playing  sweetly.

Seahorses  fly  in  the  sky.
Thoughts  soar  above  the  sky.
White  and  gray  clouds,  blue  sky.
Everything  is  so  airy.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2024

Це не про нашу команду певно.

Три  банки  у  воротах.
Беззубий  напад.
Повне  розчарування.


*З  вірою  в  майбутні  перемоги.
Та  підстав  нажаль  немає,  гра  в  одні  ворота.  Румунія  -Україна    3-0.
Чекаєш,  шукаєш  де  подивитись,  а  потім  думаєш,  а  навіщо,  краще  б  очі  цього  не  бачили.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2024

Там нас кохають і всі це знають.

В  Україні  й  мудреці.
Що  у  кожного  в  руці?
Чи  синичка  чи  метелик?
Певно  пульт  від  дрона  в  небі.

Щось  таке  намудрували,
Людям  геть  життя  не  стало.
Мудрі  певно  всі  в  ЄС,
Сімями  поділись  десь.

Загуляли,  розвелись.
Плачуть  мало  грошенят,
Ви  ж  повинні  воювати,
Їх  маєтки  захищати.

Вони  випють,  помянуть.
А  назад  не  повернуть.
Ситно,  мирно,  новий  дім.
Нові  пари  екзотичні.

Мудрі  певно
Та  практичні.
Повтікали  у  турне,
Їх  війна  ця  омине.

По  Європі  розїзжають
Та  на  вілах  спочивають.
Від  безділля  так  втомились,
Попки  всі  зарозовілись.

Нових  дураків  знайдуть,
Добре  час  там  проведуть.
Де  не  глянь  усі  свої,
Ви  воюйте,  ви  ж  дурні.

Грошенята  люди  мають.
Тут  війна,  вони  ж  гуляють.
Справжні,  справжні  патріоти.
У  Європі  взводи,  роти.

Ні,  не  згине  наш  народ.
Ми  найкращі  у  ЄС.
Нас  кохають,  нас  чекають.
І  про  нас  усе  тут  знають.

Нам  не  застріть.
Ми  найкращі.
Ми  в  ЄС  уже  свої,
Слід  залишим  на  землі.

     *  історія  вигадана,  збіг  ДНК  випадковий,  це  не  реклама  і  не  турагентво  "Шлях",  білети  замовляти  не  потрібно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2024

Не ждіть сподіваної волі.

У  нас  було  все,
Поки  не  було  вас.
І  хто  скажіть
Подбав  про  нас?
https://www.youtube.com/watch?v=QRkUahj11MY
https://www.youtube.com/watch?v=HvUTaecQbOg

І  вам  ще  тут  щось  говорити?
Усі  на  фронт,  окопи  рити.
Досить  з  пляжу  керувати,
Свій  народ  тут  грабувати.

Ворог  не  лише  на  Сході,
Ворог  править  мракобісям,
Ворог  всіх  в  країні  знищить.
Ворог  світло  відключає.

Ворог  все  тут  продає.
Ворог  ціни  підіймає.
Ворог  цю  війну  почав.
Ворог  лиш  брехав  й  брехав.

Ворог  землі  наші  здав.
Ми  чекаємо  підмоги.
А  від  кого?
Біди  почалися  ж  з  нього.

Непомітний  нам  контраст.
Ця  цинічність.
Фесь  цей  фрас.
Ті,  хто  правлять  гноблять  ж  нас.

Не  робили  і  не  роблять.
Гроблять  тут,
Вони  все  гроблять.
Тут  розруха,  а  ви  гляньте  на  їх  брюха.

Нікому  діла  ж  вже  нема,
Що  в  нас  триває  ця  війна.
Кредитують,  кретитують.
Бабки  просто  тут  друкують.

Нас  грабують,
Нас  грабують.
Територію  готують.
Все  під  себе  розбудують.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ixkvgj6UyMo[/youtube]

[b]Порівняйте...[/b]

Акваріум  замість  телевізора.
Золоті  рибки..
       дитячий  сміх.

В  вікно,  в  корзину..
     
                   лайно  з  екрану...

Скільки  служити  можна  тиранам?

Було  погано  наче  всім?

Перебудова..

Мародерам  уклін..

Футбол  дивилась  уся  країна..

Мяч  круглий...

   Ганяли  діти  у  дворі..

Здорова  їжа..

Ні,  погано..

Футбол  і  той  вже  не  для  всіх.

Душі  в  лайні..
   
   Грози  із  сліз...
               
На  мегого  присіли  всі.

Ми  у  лайні,  ми  у  лайні...

Сказати  важко  :
-Ні,  війні  !

Хай,  згинуть  всі.
Хай,  згинуть  всі.

Невже  то  ми  ?

У  цій  біді.

Чекають  дні..
   
         тяжкі...

Сказати  ж  важко  :
-Ні,  війні  !

Здоровий  глузд?

-  У  наркоманів?

Футбол  для  всіх?

І  ми  такі?

Чого  ж  чекають  тоді  всі?

Коли  була  народна  влада,
Крутили  інше  тут  кіно.
Все  безкоштовним  тут  було.

Вас  обіцянками  купили
І  серіалом  заманили.
Цим  серіалам  кінця  ж  нема
Іде  щоденно  тут  війна.

***Відповідь  тим,  хто  просить  новітню  зброю,  а  сам  не  розуміє  для  чого***

Світогляд  на  нулю.
Дайте  зброю  нам  нову.
Нам?
А  це  кому?

Текст

контекст

підтекст

аналагогія  !
алегорія  !
анагогія  !!!


ви  на  якому  поверсі?

Метафоричний  світ.
Підміна
На  полі  розуміння.

Капля  крові  на  голові.
Зяблик  ти  чи  ні?

Кров  Христа  на  голові  -
Страждати  вік  певно  тобі.

Втрати,  втрати,  втрати.
Це  не  жарти.

То  кому  тут  зброю  дати?

Не  хватало  снарядів,
Вбивали  руками.

Дрони  дали.
Що  змінилось?

Балістичні  ракети?
Термоядерну  зброю?

Уже  йдуть  кислотні  дощі.
Зброю  дайте  мені!?

Радіактивний  йод
Знову  розпилим?

78  днів!
Це  вже  ж  було!

Аналогія?!

Утопія.
Утопія.

Обіцяють  армагедон!

Тим,  хто  просить

   низький  поклон.


[b]Любовь[/b]

Любовь  -  не  болезнь.
Это  не  лечится.

Это  лишь  пыль.
   Звездная  пыль.

Можно  вдыхать.
     Парить,  ощущать.

Ежедневно  внушать.

А  можно...
                           взрорвать!

Яркая  вспышка...
                 Свет  озаряющий.

Черной  дыры...
                       В  том  месте  она.

Разрыв....
               Всплеск....

Движение..
Любовь  не  болезнь.

Проявление.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2024

Досить! Пора припинити цю бісовську ейфорію.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IstqzSJSJd4[/youtube]

Досить,  досить  
Мракобісся.
Досить,  досить
Нам  брехні.

Ми  не  кращі,
Ми  як  всі.
Бізнес,  бізнес
На  крові.

Цінне  є  лише  життя,
Інших  цінностей  нема.
А  суцільна  ця  брехня
Зводить  людство

Лиш  з  ума.
Руки  в  них  
Усіх  в  крові.
Схаменіться!

Ні,  війні!
Досить,
Досить!
Вже  брехні.

Сцени  знову  на  курортах.
Глядачі  -  всі  багачі.
Вони  там,  а  ми  тут.
За  концерти  платять  -  жуть!

Втрати!
Решта  все  -  слова.
І  суцільна  знов  брехня.
То  ж  навіщо  ж  ця  війна?

Чия  воля  це  була?
Ненавидять  вся  і  всіх.
Убивати  звикли  світ.
На  курортах  щось  рішають?

Рішення  які  приймають?
А  в  цей  час  людей  вбивають?
Ми  в  ілюзіях  давно
І  для  нас  все  це  кіно.

Л'ється,  лється  лиш  лайно.
Бабки  вкрали,  землі  здали,
Розпродали.
Коли  ж  скінчиться    кіно?

Всіх  достали  ці  бездари.
Що  робили  -  лише  крали.
Все  до  рук  своїх  прибрали.
Обрекли  народ  бездари.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2024

Це їх кращі пісні

Я  бачив  її  сьогодні  на  прийомі,
У  руках  у  неї  був  чоловік,  весь  у  крові,
Вона  -  віртуоз  у  мистецтві  брехні,
Я  це  зрозумів  по  її  забрудненим  кров'ю  рукам.

Ти  не  можеш  завжди  отримувати  те,  що  хочеш,
Ти  не  можеш  завжди  отримувати  те,  що  хочеш,
Ти  не  можеш  завжди  отримувати  те,  що  хочеш
Але  якщо  ти  якось  спробуєш,  можливо,
Зрозумієш,  що  отримуєш
те,  що  тобі  потрібно

Тож  при  зустрічі
Будьте  люб'язні
До  мене  з  симпатією,  майте  такт,
Будьте  гранично  ввічливі
Або  зітру  Вам  душу  в  прах.

Радий  Вас  бачити,
Знати  мене  повинні,  о,  так.
Те  що  бентежить  Вас  -
Це  суть  моєї  гри,  мм,  так.

Скажи,  мала,  хто  ж  я?
Знаєш,  крихітко,  як  звуть  мене?
Скажи,  крихітко,  хто  ж  я?
А  якщо  ні,  звинувачуй  себе.

Моє  ім'я,
Знаєш,  крихітко,  хто  ж  я?
Знаєш,  лапочко,  хто  ж  я?

https://lyrsense.com/rolling_stones/you_cant_always_get_what_you_want_rs
https://lyrsense.com/rolling_stones/sympathy_for_the_devil

Мракобісся...
Секта  сектантів..
Хор  окупантів..

Промивання  мозгів.
Прах  на  брехні.
Руки  в  крові.

І  це  те  найкраще,
Що  слухав  світ
З  року  в  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2024

Два лебеді.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mGAGrFIa_Dw[/youtube]

Ми  два  лебеді,
Два  лебеді
В  житті,
Признаюсь,

Признаюсь  я  тобі.
Ми  два  лебеді
На  цій  швидкій  воді.
-Курли,  курли,

Лебідонько,  пливи.
Курли  ,  курли.
У  танці  вік  живи.
-Пливи,  пливи.

По  долі  нас  неси.
-Курли,  курли.
-Люби,  люби.
Два  лебеді,  два  лебеді

На  цій  швидкій  воді.
Дві  долі,  дві  долі
В  стрімкій,  стрімкій  воді.
Два  лебеді  у  просторі.

Два  птахи  на  воді
Пливуть  же  до  зорі.
-Тобі  все  це,  тобі.
Хлостом  махають  рибки

І  плещуться  в  воді.
Два  лебеді,
Два  лебеді
Кохаються  в  воді.

***[b]А  ми  наче  й  не  знали,  за  кого  кров  проливали***[/b]

Мілліони  життів..
Даремно,  даремно.
Багата  земля,  родючі  лани
І  Вони...

Пани..
Мафіозний  клан.
Стогне  все  від  ран.
Повна  руйнація.

Рабство,  експлуатація.
А  лозунги  то...
Незалежність,  приватизація.
Мілліони  життів..

-Що  ж  будують?
-  Дороги.
Сировинний  придаток  Росії,  Європи.
-За  що  ж  полягли?
-Щоб  пани  -  продали.
-Щоб  нові  пани  тут  жили.

Дороги  туди,  дороги  сюди.
Щоб  наше  добро
Скоріш  розтягти.
Вони  розбудують:

Кар'єри  й  дороги.
Наче  не  видно,
Все  для  Європи.
Зруйнують,  а  потім  візьмуть.

Це  просто  жуть.
І  мілліони  життів  покладуть.
Проте,  які  ж  дороги
На  тілах  прокладуть.

Наше  добро  по  них  повезуть.
Маки  вздовж  узбіч  ростуть  і  ростуть.
Фури  набиті  в  Європу  везуть,
Фури  набиті  орки  ведуть.

***

-Врата  междумирья  уже  захватили?
-Души  живые  паработили?
-Гею  залили  небесным  огнем?
-Куда  ж  мы  идем?

Темное  небо,
Пустынные  земли.
Круг  многовратный.
Порталы  в  иные,  иные  миры.

Качают,  качают  соки  с  Земли.
Врата  междумирья  открыты  давно.
Меняют  живое  на  ....
Увы  на  лайно.

В  розетку  воткнули.
Врата  отключили.
Паработили.
Паработили.

Куполом  Гею  накрыли.
Копьем  ею  душу  пронзили.
Горы  обрушили,  ось  наклонили.
Захватили,  захватили.

Одни  закрыли,
Другие  открыли.
Звездные  жители,
Жить  в  изобилии?

Запрет  наложили.
Порталы  иные.
Души  гнилые.
Всюду  чужие.

***[b]Кто  вечером  пьет  спиртное  -  следующим  утром  мочится  своими  мозгами!***[/b]

[quote]Если  человек  умирает  раньше,  чем  ему  исполнится  150  лет,  то  смерть  насильственна.
Павлов.  [/quote]

Не  причиняйте  вред  себе,
Не  причиняйте  вред  другим.
Выход  там  же  где  и  вход,
Нельзя  прожить  жизнь  без  забот.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AStYdIpsNZE[/youtube]

Что  укрепляет  тело  й  веру?
Подобны  вы  живому  древу?
Подобия  Божьего  каждый  достоин?
Здоровье,  совесть,  честь  и  слава,

Добра  слава,
Достаток  нужный.
Боже,  правый,
Внуши  ты  всем  лишь  эти  нравы.

Матрицы  подобия  нас  окружают,
На  дух  небесный  наступают.
Реальна  боль  й  застой,  застой.
Судьба  добра,  добра  судьба.

Каждый  внутри  -  заря,  заря.
Звезда  на  звездном  небосклоне.
Божьему  духу
Все  мы  подобны.

*Если  вас  раздражает  русский  язык,  значит  вы    не  познали  его  глубинность.  
Если  материал  из  видео  задел  вас,  то  над  сказанным  стоит  задуматься.
Сам  не  все  сказанное  там  однозначно  воспринимаю,  но  соль  есть  и  ее  дозировано  нужно  применять,  а  не  все  отрицать,  истинна  скрывается  в  неуслышанных  речах  и  незаметных  на  первый  взгляд    вещах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2024

Корабель тримає маршрут.

Роздаються  голоси:
-Уже  можна,  говори.
Все  чомусь  тут  як  завжди.

-Корабель  іде  на  дно.
Ми  це  знаємо  давно.

Знов  призиви:
-Ми  очолим.
Ні,  не  кажуть:
-Це  ми  зробим.
-Ця  розвалина  поїде,
Пароплав  по  суші  піде.
Криси  ж  в  кошній  же  дирі
І  вони  -  поводарі.
-Зміним,  зміним,  капітана.
-Не  на  дно,  цей  груз  розтягнем.
На  Муму  потом  все  звалим.
Курс  не  той  і  без  ремонту,
Крис  очолити  бажають,
Ще  не  вибрали,  вже  тягнуть.
Девідентів  знову  ждуть.
Кораблі  на  миль  пливуть.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FWH7lRJ6mPw[/youtube]

Не  кораблі  ми,
Не  кораблі.
Шлюпку  б  мені,
Шлюпку  б  тобі.

І  плисти  туди  де  вода,
Глибока,  прозорова  вода,
Де  крис  цих  нема,
Де  крис  цих  нема.

Капітан  не  один.
Всі  ці  криси  як  одна
Тягнуть  нас  до  дна,
Тягнуть  до  дна.

Де  штурвал,
Де  корма,
Розтягли,  продали,
Якорем  йдемо  до  дна.

Команда  в  Румунії,
Груз  вже  в  Європі,
А  ми  у  пучині
Глибокій,  глибокій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2024

Богослов.

Душа  захаращена  .
Лише  споглядання  печалі.
Безкрайнії  муки,  несходжені  далі  ..
Розові  сни..
Озноб  і  тремтіння  
небес  білизни.
Ми  в  прірві,
в  полоні  печалі.
В  думках
 між  земним  й  безначальним

застрягли.

Жалюгідні...
   безпорадні.

Все  марно!    
Мари  марення.
 Не  потрібно  про  це  й  говорити.
Все  суще  в  тобі,
 живе  ж  лиш  частково,
Як  образ  первинного  слова.

Найтоншої  тендітної  павутини  нитка  -
Струна  душі    скрипки.

Безвітря.
                               Безсловесність.      

                                                                     Безмовність...
Неповторність.

Музика  вічної  тиші.

Купол  небесної  висі.


Камінні  хвилі.
Застиглий  оргазм.
Холодна  лава.

Гармонія  хаосу.
Ілюзія  пафосу.
Запалена  пристрасть...

Терзання...
   
           Блукання...

                       Поневіряння...

Втеча  від  наказання.
Покаяння...
Муки  душі...

Вознесіння.

     Падіння.
   
             Прозріння.

Проявлені  в  вірші.
   Графіто  на  заборі.
Печаль  в  узорі.

*  використано  https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015410

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2024

По пояс у великій багнюці

[b][/b][youtube]https://www.youtube.com/watch?v=24VOo7-ctKU[/youtube]


[quote]Ми  були  по  пояс  у  великій  багнюці,  а  цей  дурень  сказав,  щоб  ми  йшли  далі[/quote]

[quote]Waist  deep!  Neck  deep!  Soon  even  a  Tall  man’ll  be  over  his  head,  we’re  Waist  deep  in  the  Big  Muddy!  And  the  big  fool  says  to  push  on!  [/quote]

-Це  не  про  нас?
-Про  нас.
-Про  нас.
Обличчям  в  багно
Й  на  дно.
Піт  Сігер,
Це  супер,
Все  це  про  нас.
Цей  дурень
В  багнюку
Завів  уже    нас.
По  пояс  в  багнюці
Й  йдемо  ми  вперед.
Піт  Сігер  про  нас:
-Waist  deep!  Neck  deep!
-В  атаку!  Вперед!


*Waist  deep!-По  пояс!
 Neck  deep!  -  По  шию!

[b]Искусство  ограбления[/b]  (хокку)

Ручной  президент.
Солдаты  в  парламенте.
Соблазнение.    

[b]Мистецтво  пограбування[/b]  (хокку)

Ручний  президент.
Солдати  в  парламенті.
Вивіз  ресурсів.


*  актори  грають  свої  ролі,  руйнуючи  людські  долі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2024

Машина часу.

Де  він  зараз...
Твій  коханий?
З  ким  купається
В  коханні?

Жде  щовечора
У  ванні?
Він  мов  шпильки
На  нозі,


Чи  заноза
У  руці.
Ні,  він  певно
капітан.

Мрія  тих
Красивих  дам.
Він  далеко
Й  разом  поряд?

Зорі  сяють,
Ждеш  щоночі?
Чом  заплакані
Знов  очі?

Щовечора  зірки  
Мінливо  миготять
І  серця
Цього  хотять.

Де  він?
Де  він?
Де  коханий?
Зачекай...

Я  вже  у  ванній.
Зіроліт
Скоріш  заправ,
Ти  ж  мене  завжди  чекав.

Ми  запустим  цю  машину,
Піднімусь  на  піраміду.
Увійдемо  ми  в  портал....
Все  вже  є  і  ми  вже  там.

***

Ще  мить
Й  покажу,
Покажу  я  бутон  -

Зоряну  квітку
у  небі  нічнім.
Щемить,
Ось  відчуй...

Лиш  доторкнись,
Пульсує  пульсар,
Розцвітає  бутон,
жаданий  стон..

Ще  мить
Й  покажу,
цвіту  вже,  
цвіту....
В  блаженнім  цвіту..
Я  на  краю....
Плекаю  зорю...
Ще  мить...
Я  лечу....
Щемить...
Хочу  я...
 хочу..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2024

В экстазе с природой.

Стоны  экстаза  в  ночи.
Частота  любви.
Миг  блаженства  улови.

***

Мой  лучик  любви,  входи.
Во  сне  й  на  яву.
Любви  доз  хочу.
В  экстазе  любви  люби!!!
Мой  лучик,  глубже  войди.

***

В  экстазе  дождя
Наши  луга  и  поля.
Благость  любви  есть  дожди.
Влагу  и  тепло  
В  нем  ощутить    суждено.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2024

Культ.

Ніби  в  матриці...
Живеш  у  комірці..
Пам'яті.
Щоденні  марева,дилемми  ..
проблеми,  проблеми,  проблеми.
Ходиш  по  тих  же  маршрутах,
Ті  самі  пута.
Платиш  постійно  за  все
І  заробляєш  на  це.
Ніби  живеш,  наче  й  спиш.
Мов  та  малесенька  миша.
Всі  кажуть  лиш:
-Киш.
От  і  стає  всеодно.
Все  це  життя
Як  кіно.
Ти  в  площині  цій  екрану,
На  плівці  записані  драми.
Ще  той,  тих  років  серіал.
Коли  ти  дивився,  ти  ж  спав.
Сюжет  там  ще  той...
Про  рабів..
І  плачуть
За  діток,  синів.
Батьків  у  тих  діток  нема..
Війна  там  із  рабством  війна.
А  кажуть  рабів  вже  нема.
Матриця  вюди...
Тюрма.
Проснувся...
Що  будеш  робити?
Комірку  хочеш  змінити.
Ти  вже  донецький,
Крутий.
За  тебе  воюють,
Ти  ж  свій.
Возить  тебе  лімузин,
Скрізь  безкоштовний  бензин.
Своїх  же  батьків  ти  є  син.
То  у  Європу  круїз,
То  в  Україні  як  гість,
А  інші  в  багні,
Їх  отюжать.
Знов  туристичні  маршрути..
В  іншу  комірку...
Новий  сюжет...
Ти  депутат...
Ти  президент...
Матриця  всюди
І  пульт...
давить,  давить
знову,  культ.

[b]Ти,  хто?[/b]

Стою  в  трясовині  по  коліна,
П'явки  смокчуть  тихо  плоть.
Пейзаж,  зізнатися,  шалений  -
Пиши  картину  маслом  хоч.

Жаба  там    мене  чекала,
Виглядала,  про  щастя  мрії  там  плекала.
Для  нас  мелодію  складала
З  небес  цілунки    діставала.

Очерет  шарудить,  вирує  болото.
Для  комарів  я  бажаний  гість.
Жаба  гаряча  хоче  чогось.
То  підморгне,  то  догори  оченята.

Її  ніжно  торкається  плоть,
Щока  до  щоки...Щока  до  щоки...
В  обіймах  зливаємось  ми,
Ми  у  воді  й  рука  у  руці...  Рука  у  руці....

Не  по  собі,  раптом,  якось  стало.
Потряс  ось  так,  ось,  головою.
Не  відпускає.
Труси  зриває  ..  тягне,  тягне...  там  й
Кінчає..

Зупинився.  Що  за  глюки?
Болото  спучилось  обличчям,
Із  багнюки  діва  тягне  руки.
-Ти  хто?
-Кікімора.  

Вона  взяла  мене  за  руки.
Коротше,  стали  разом  жити.

Прикро  те,  що  не  царівна.
Долонею  гладжу  себе  по  маківці,
Стою  в  трясовині  по  коліно
І  таємно  думаю  про  жабу.....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2024

Ніщо не трапляється двічі

[b]Літо[/b]

Гуркіт  грому,
Літня  злива...
Зачастила,
Зачастила.

П'є  водицю  мов
З  відра
Вогнем  обвуглена
Земля.

Налетіла  злива  з  неба.
Залило  все  навкруги.
Поховались  й  вороги.
Полякались  дрони  грому.

Всі  в  природи  у  полоні.
Не  вбиває,  не  питає.
Поливає,  поливає.
Землю  щедро  напуває.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rR001X7JQy8[/youtube]

Ніщо  не  трапляється  двічі  
і  не  станеться.  З  цієї  причини  
ми  народжуємося  без  навичок  
і  помремо  без  рутини.
Хоча  ми  будемо  найкращими  учнями,  
наймудрішими  в  школі  світу,  
ми  не  повторимо  
жодної  зими  чи  літа.
Жоден  день  не  повториться,  
не  буде  двох  однакових  ночей,  
два  однакових  поцілунки,  
двох  однакових  поглядів  в  очі.
Вчора,  коли  твоє  ім'я  
хтось  вимовив  вголос  переді  мною,  
це  було  так,  ніби  троянда  
впала  у  відчинене  вікно.
Сьогодні,  коли  ми  разом,  
я  відвертаюся  до  стіни.  
Троянда?  Як  виглядає  троянда?  
Це  квітка?  Чи  це  камінь?
Чому  ти,  лиха  година,  
Тривогою  непотрібною  тривожишся?  
Ти  є  -  і  тому  мусиш  пройти.  
Ти  проходиш  -  і  так  прекрасно.
Посміхаючись,  обіймаючись  
ми  спробуємо  шукати  згоди,  
хоча  ми  такі  різні,
як  дві  краплі  води.  


[b]Змиримося  чи  не  буде  примирення,  колода  та  ж,  гра  буде  тривати[/b]

Марні  надії,
сподівання.
Ви  не  чекайте
від  них  покаяння.
Фарисеї
Тут  і  там.
Садукеї
За  кордоном.
В  них  державна
охорона.
Більше  нічого
чекати.
Знову  будуть
тасувати.
З  них  лише
вам  вибирати.
Що  ти,  друже  не  роби,
З  позаранку  знов  паши.
Правило  для  них  одне:
-Правил  в  грі  давно  нема,
Споконвічна  йде  війна.
Знов  чекають  на  месію,
Ось  тому  тут  люди  й  гинуть.
Цей  козел  і  той  козел,
Ними  править  ...
Хоч  воюй,  хоч  не  воюй,
Та  сухарики  готуй.
В  потойбіччя  знов  
Ведуть.
В  цьому  суть.
у  цьому  суть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2024

Сіль Землі.

[quote]Хліб-сіль  на  вишиваному  рушнику  були  ознакою  гостинності  українського  народу.  Кожному,  хто  приходив  з  добрими  помислами,  підносили  цю  святиню.  Прийняти  рушник,  поцілувати  хліб  та  з'їсти  шматок  з  сіллю  —  символізувало  духовну  єдність,  злагоду,  глибоку  пошану  тим,  хто  її  виявив.[/quote]

Посолимо,  вшануємо..
Відчуємо..
Солона  сіль,
А  в  ній...
В  ній  Сонце.
В  ній  промінець
Для  душ  святих.
Як  рясно...
Як...
Запах  наш  хліб...
Духмяний  хліб.
Сіль  є  в  усьому.
Придивись.
Лиш  зупинсь.
Відчуй.
Смакуй.
Вона  є  різна.
Як  і  долі.
Як  стебельки
В  безкрайнім  полі.
Хліб-сіль  на  рушнику-
Бути  добру,
Бути  добру.

[b]А  ви  спілкуєтесь  з  Богом?[/b]

Любі  мої,  ваш  Бог  єврей.
А  може  він  є  іудей?
Він  росіянин?
Англо-сакс?

Невже  він  знає  українську?
Чому  ж  весь  світ  її  не  вчить,
На  ній  глас  Божий  же  звучить.
Ваш  Бог  щоденно  вас  почує?

І  вас  це  навіть  не  дратує.
Слова  жахливі  та  прокльони.
Це  ви  спіклуєтесь  так  з  Богом?
Поки  душа  Бога  не  чує,

Язик  постійно  ж  лиш  глузує.
Нам  інші  мови  не  вичати?
Чи  лиш  англійську,
Свою  не  знати.

Такого  наче  не  було.
Російську  вчили  так  давно?
Яка  ж  із  мов  миліша  Богу,
Чи  Бог  вивчає  кожну  мову?

До  чого  я  веду  розмову,
Шануйте  кожну,  кожну  мову.
І  не  плодіть  тут  ворогів,
Так,  Бог  в  завіті  заповів.

А  раз  не  вірите  ви  в  бога,
То  вам  у  бій  завжди  дорога.
Чого  ж  чекаєте  від  Бога,
Вам  не  відома  мова  Бога.



[b]Спит  она.[/b]

Где  же  эта  справедливость
Вы  скажите  мне  на  милость.
Очерствели  души  й  люди,
Милым  камню  ты  не  будешь.

Неотесанные  скалы,
Чащи  всюду,  частокол.
Как  же  все  несправедливо,
Впали  в  Бога  мы  в  немилость.

Привидения  повсюду,
Где  же  люди?
Где  же  люди?
Справедливость  ни  по  чем.

Спит  она  глубоким  сном.
Бродит  черствость  за  окном.
Психбольница  и  дурдом
День  за  днем,  день  за  днем.

[b]А  мне  бы[/b]

-Мне  бы  да  в  небо.
Каждый  мальчик
Об  этом  мечтал.
На  звездных  он  лайнерах
Ночью  летал.
С  змеем  воздушным  по  полю  гулял
И  самолетики  в  высь  запускал.
В  кого  то  здоровье,
В  кого  то  глаза.
От  этих  строк  скатилась  слеза.
Вновь  слеза  по  щеке.
Мне  бы,  мне...
Тот,  кто  стремился  -
Тот  полетел.
Свою  он  мечту
Воплотить  тут  успел.
Кто  силен  волей  й
Не  мог  сам  летать
Конструктором  лайнеров
Смог  только  стать.
Летают,  летают
Его  самолеты.
В  полете,  в  полете.
И  он  вместе  с  ними,
Родными,  родными.

 *Присвячується  Жені.*


***[b]Луна[/b]***

Звездное  небо  над  головой.
Ты  далеко,
Ты  там.
Ты  с  другой.

Танцуют  всю  ночь
Пары  на  небе.
Огни  дискотек.
И  мне  бы.

И  мне  бы.
Мне  бы  коснуться
Любимой  руки.
Мы  бы  всю  ночь

Смотрели  на  небо.
Нету  тебя.
Нету  и  сна.
Луна,  Луна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2024

Матінка Гайя. Пісня не про нас.

[quote]Заради  історичної  правди  треба  сказати,  що  маленький  годинник  зглянувся  над  нами.  Він  робив,  що  міг:  запізнювався  на  п'ятнадцять  хвилин,  а  то  й  на  цілу  годину.
Добрий,  рідний,  людський  годинник  заслужив  на  гарний  вірш,  який  я  часто  згадую.[/quote]

https://literatura.wywrota.pl/wiersz-klasyka/41944-zbigniew-herbert-piosenka-o-nas.html

Коли  ми  цілуватимемось  на  площі,
 бо  у  нас  немає  дому,
 вони  будуть  показувати  на  нас  пальцями,
 щоб    виказати  нас  на  вулиці.
 
 Ми  сидимо  навпочіпки  в  маленькому  лісі
 і  тут  нас  лякає  стукіт  дятла.
 підозрілий  шелест  ліщини
 і  зухвалий  лісник.
 
 Як  тобі  пояснити,
 що  ця  лавочка  -  це  корабель
 і  цей  корабель,  як  і  пісня
 вже  відпливає  і  не  повернеться.
 
 Я  б  хотіла  поїхати  з  тобою
 на  забуту  станцію.
 під  назвою  "Привітна".
 А  може  "Її  Величність".
 
 Але  ми  все  одно  поспішаємо.
 Нас  ще  хтось  чекає,  хтось  кличе.
 Навіть  твій  годинник
 не  змилується  над  нами.
 
 У  цьому  вся  біда,
 що  ми  не  маємо  власного  будинку,
 де  шпалери  не  пліткують
 і  штори  не  червоніють.
 
 Тож  ми  й  бігаємо,  закохані,
 тривожно  тулячись  один  до  одного
 під  поглядами  суворих  людей,
 які  нічого  не  розуміють.

https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015160



[b]Груша  на  межі.[/b]

Всохла  груша  на  межі.
Не  цвіла  вона  в  добрі.
Солоду  уже  не  буде.
Мов  ті  вовки  всюди  люди.

Кожен  тяне  все  собі.
А  вона  там  -  на  межі.
Не  полиють,  не  доглянуть.
Лише  заздрістно  оглянуть.

Груші  в  відра  лиш  зберуть.
На  базарі  продадуть.
Так  ці  люди  і  живуть.
Груша  всохла  на  межі.

І  ніхто  невинний  й  всі.
Не  бояться  люди  сліз.
Був  би  повним  завжди  віз.
Те,  що  всохло  -  те  спиляють.

Межу  новую  поставлять.
Межуватись  у  крові,
Могли  б  жити  і  в  добрі.
Заздрість  у  людській  крові.


[b]Сны.[/b]

Тихо,  тихо  за  окном.
Город  спит  спокойным  сном.
Вдоль  аллейки  фонари
На  земле  как  светлячки.

А  у  милого  окна
Освещает  все  Луна.
Как  жуки  машины  едут,
Мурлычит  кошка  у  соседа.

Ночь  накрыла  одеялом  
Небо,  чтоб  й  оно  поспало.
Сны  ж  по  небу  разбежались,
Тем,  кто  спит  они  й  достались.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-t2bhAsZW0o[/youtube]
https://literatura.wywrota.pl/wiersz-klasyka/41945-zbigniew-herbert-piosenka-o-zamieraniu.html

[b]Пісня  про  смерть  [/b]

Занадто  слабкий,  щоб  говорити
Я  лише  розтуляю  губи
віддзеркалюю  їх
на  склі  повітря.

Тиша  і  спокій  навколо.
і  коли  ми  йдемо,  ми  схиляємо  голови.
наче  від  сильного  вітру.

довгі  проспекти  зникають.
люди  більше  не  бачать  нас.

Чи  то  з  туги,  чи  то  зі  зречення.
все  ближче  і  ближче.
Мить,  що  змінить  нас
на  подих.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o5NH2yKhl1M[/youtube]

Нас  кинули.
Даремно  люди  тут  загинули.
Самовизначитися  дали?
За  що  ж  вони  тут  полягли?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2024

З пустого в порожнє.

Ти  моя  квітка,
Я  твоє  Сонце.
Ласкаю  тебе
Через  віконце.

Ти  повір  така  далека,
Як  у  небі  цім  лелека.
Лиш  не  ворчи,
Краще  цвіти.

На  язиці  в  тебе  ж  шипи.
-Квіточку,  краще  заколиши.
-Квітку  вчора  я  колисав,
І  від  змії  цілу  ніч    утікав.

-Слухай,  досить,  не  ворчи,
Мені  спинку  намили.
-Намилю  собі  я  вуха,
Вже  втомився  тебе  слухать.

День  у  день
Одне  ж  те  саме.
Ти  така  
Як  твоя  мама.

[b]***[/b]

Проплывают  тучи
Да  над  головой.
Я  смотрю  им  в  след,
Машу  рукой.

Пролетают  птицы,
Пары  над  землей.
Как  же  ведь  прекрасно
Парить  над  водой.

Стало  небо  чистым,
Голубая  даль.
Стало  так  спокойно,
Уплыла  печаль.

***

Пропливають  хмари
Та  над  головою.
Я  дивлюсь  їм  в  слід,
Махаю  рукою.

Пролітають  птахи,
Парами  по  небу.
Все  там  так  чудо,
Нам  в  них  вчитись  треба.

Стало  небо  чистим,
Блакить  вдалині.
Стало  так  спокійно,
Йдуть  щасливо  дні.


***

А  мне  бы  в  небо.
Хотя  бы  птицей.
Перо  жар-птицы
В  ночи  искрится.

Вдыхать  бы  звезды,
Переполняться.
Взлетать  по  выше,
Не  возвращаться.

Оставим  все  мы
Под  этим  Солнцем.
Я  вижу  звезды,
Лечу    вдогонку.

А  мне  бы  крылья
Скорей  расправить.
Парить  бы  в  небе,
Там  след  й  оставить.

Сверкают  звезды
На  небе  звездном.
Грезы  не  грезы,
Все  ведь  возможно!

***

А  мені  б  в  небо.
Та  хоч  би  птахом.
Пером  жар-птиці
Вночі  сіяти.

Вдихати  зорі,
Щастям  наповнитись.
Злетіти    вище,
Не  повертатись.

Залишимо  все
Під    Сонцем  в  небі.
Я  бачу  зорі,
Лечу  навздогін.

Мені  б  хоч  крила
Скоріш  розправить.
Парити  в  небі,
Воно  ж  безкрає.

Мерехтять  зорі
В  небі  нічному.
Мрії  не  мрії,
Все  є  можливим!

[b]Безвідповідальність[/b]

Тут  і  там
Уже  повсюду
Декларують,  декларують.
Повноваження  лошкам

Під  вказівочку  диктують.
Владу  так  у  нас  украли.
Хоч  раніше  ж  розганяли,
Виганяли,  справи  навіть  відкривали.

Зараз  все  декларували,
Колективну  моду  взяли.
На  всіх  рівнях,
Згори  вниз
Мракобісся  та  фашизм.

Підписи  ніхто  не  ставить,
Лиш  підлеглих  знов  підставить.
В  піраміді  на  верху
Крутить  музику  свою.

Кожен  все  це  повторяє,
Той,  хто  вище  й  заробляє.
Тут  ніхто  не  відповість,
Бо  подбав  про  це  юрист.


[b]Аквопарк[/b]

З  позаранку
Ми  йдемо
До  аквопарку.

Нас  зустрів
Великий  кит,
Каже  хвостиком:
-Привіт!

На  хвості  дельфін  сидить,
Просить,  просить:
-Пригостіть.

Ми  наділи  акволанг
І  пірнули  в  глибину,
Рибку  бачим  золоту.

Кажем:
-Рибко,  не  жартуй,
Нас  й  дельфіна  почастуй.

Рибка,  хвостиком  махнула
І  від  нас  скоріш  рванула.
На  гірки  згори  вниз,
Нас  чекає  татко  й  приз.

Класно,  класно
В  аквопарку,
Біжимо    купатись
Зранку.

[b]Миші  і  слон[/b]

Слон  мов  танк
Назустріч  пре,
Бивні  гострі
І  реве.

Мишки  в  нірки  заховались,
Слона  навіть  не  злякались.
Слон  всі  нірки  потоптав
І  від  мишок,  він  -  втікав.

Хто  в  бою  цім  переміг?
Слон  топтати  все  вже  звик.
Мишки  в  нірці,
Все  спокійно.

Так  сховались  
Там  надійно.
Цілу  ніч  вони  пищали:

-Перемога,  ми  ж  це  знали,
Всі  слони  вже  повтікали,
Нас  із  нірки  не  дістали.
Ще  пищали  і  пищали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2024

Байки про школу знову.

Будем,  будем  друкувати,
Літери,  щоб  пригадати.
Смс-ки  як  писати,
Коли  букв  і  тих  не  знати.

Напишу  я  закарлючку,
Не  дадуть  за  це  ж  получку,
Шиї  також  не  намилять,
Хто  докаже,  що  я  винний.

Навздогад  все  прочитаю,
З  літер    слів  я  не  скаладаю,
Бекати  ж  по  цим  по  складам
Не  мені,  а  цим  козлам.

Вибачте  я  не  Маруся,
На  відмінно  я  не  вчуся,
Вовкою  мене  зовуть,
От  батьки  до  школи  й  йдуть.

Мій  татусь  -  індюк  поважний,
В  кого  ж  я  такий  відважний,
Парту  в  школі  я  розвалю
Та  на  вчительку  все  звалю.

Скажу  звабила  мене,
Та  й  завгосп  у  школі  ж  є.
Люблю  я  лиш  фізкультуру,
Там  росте  мустулатура.

А  навіщо  ті  мозги,
Із  собою  їх  носи.
Щоб  платили  як  завжди
Б'ю  малечі  я  носи.

Де  найкращий  кабінет,
Всім  відомо  -  це  буфет.
Навіть  гроздів  там  нема,
Кабінет  -  трудовика.

Кажуть  руки  в  вас  криві,
Просто  діти  ми  малі.
В  вушко  нитку  не  засилим,
Як  ми  вишивку  осилим.

Я  відмінниця,  Маруся,
Кажуть,  на  відмінно  вчуся,
Ось  відгули  й  я  візьму,
В  школу  кляту  не  піду.

В  школі  дітки-  квіточки,
От  і  б'ють  там  шибочки.
Із  директором  бухають,
У  похід  знов  вирушають.

На  руках  його  несуть,
Їм  дорогу  -  дітки  ж  йдуть.
Як  проснеться.  то  кричить,
Хай  під  партою  поспить.

Світло  нам  повідключали,
Ми  ж  дзвінок  давно  сховали.
В  жмурки  граєм  як  завжди,
Тож  попробуйте  знайти.

Не  підвищать  їм  зарплату,
А  дадуть  по  автомату,
Хто  команди  віддає
І  в  атаки  нас  веде,

Хто  нам  приклад  продає,
Знають  всі,  що  найкращії
Бійці  звісно  тільки  вчителі.
І  один  у  полі  воїн,

І  країну  захищати
Вже  йому  не  привикати,
Кулі  зроблять  навіть  з  вати,
А  з  фанери  і  гармати.

В  холодку  ми  гави  ловим.
Пиво  п'єм  лише  холодним.
Ми  таланти,  ми  гуляєм,
Від  нудьги  відпочиваєм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2024

Все так просто, це лише бізнес та боротьба за колонії.

Колоніальна  війна.
Цінностей  нема.
Суцільна  всюди  брехня.
Зріс  за  викуп  капітал.
Хтось  на  цьому  заробляв.
Всі  хто  можуть  виїзжають.
Платять,  платять  і  втікають.
Нездоланний  тут  народ,
Кожен  другий  -  патріот.
Патріоти  всі  в  Європі.
Українці  вже  в  ЄС.
Заплати  й  там  будеш  теж.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2024

Наче сон

Рідко  два  дерева  разом  ростуть.
Люди  на  мить  разом  лиш  тут.
Рідко  обом  вистачає  тепла,
Тінь,  щось  вбиває,  не  вистачає.

У  комусь  завжди  вмирає  кохання,
Сохне  турбота  і  немає  тепла,
О  як  же  мало  у  світі  добра.
І  ковдра    на  двох.

Сук  не  живий,  сухий.
Дятел  у  дірочки    голівку  вганяє,
Підпилять  і  завалиться,
Залишиться  пень.

Гілки  спалять.
Чи  було  кохання?
Сік  і  вогонь.
Два  дерева  й  стон.....

[b]Що  то  за  мисливці[/b]

В  країні  війна,
Скільки  мисливців,
В  боях  -  один,  два.
Найкращі  стрільці

У  нас  на  печі.
Полюють  на  кого.
На  качок,  пернатих,
Країну  кому  ж  тоді  захищати.

У  звірів  голодних
Лиш  будуть  стріляти.
Мисливські  байки
Про  це  все  складати.

Кому  як  не  їм
В  бою  воювати,
Країну  свою
Від  катів  захищати.


****

Редко  два  дерева  вместе  растут.
Люди  на  миг  вместе  лишь  тут.
Редко  обоим  хватает  любви,
Кто  то  всегда  почему  то  в  тени.

В  ком  то  всегда  умирает  любовь,
Сохнет  забота  и  нету  тепла,
О  как  же  мало  в  мире  добра.
И  одеяло  одно  на  двоих.

Сук  не  живой,  сухой.
Дятел  у  дырочки  долбит  головкой,
Подпилят  и  рухнет,
Останется  пень.

Ветки  сожгут.
Была  ли  любовь?
Сок  и  огонь.
Два  дерева  й  стон.....

***

[b]Що  там,  те  й  тут[/b]

Що  там,  те  й  тут.
Обман  та  блуд.
Ніхто  не  скаже:
-Не  стріляйте.
Ніхто  не  скаже:
-Зупиніться.
Ніхто  не  скаже:
-Схаменіться.
Ціль  одна  -
Перемогти.
По  трупах  в  Пекло,
В  Пекло  йти.
А  потім,  що?
Розруха,  голод?
-Нам  допоможуть.
Допоможуть.
А  ви  кому  допомогли?
Ви  все  гребли,  гребли  ж,  гребли.
Одне  й  те  саме  там  і  тут.
Маразм  й  Абсурд.
Все  не  таке
Яким  здається.
А    вже  ж  ніхто  не  схаменеться.
Нажива  завжди  сліпить  очі.
Скажені  пси
І  це  щоночі.
Заліжні  пси
Плоть  людську  рвуть.
Це  жуть.
Ментальний  простір
Крушать,  рвуть.
Навколо  люди?
Ні,  абсурд.
Це  епідемія,  зараза.
Проказа.
Чума  страшна.
З  життям  війна.

***
Серое  небо.
Тяжесть.
Огромная  туча.
Тонны  воды.
Давят  и  давят.
Голос  с  небес:
-Прошу  вас  потише.
И  шепот  дождя.
Стучится  в  окошко.
Лупит  по  крыше.
Лето  настало
Й  шальная  гроза.
Тоннами  с  неба
Стекает  вода.
Пьет,  не  напьется
Земля.
Оживают  луга.
Серое  небо
У  нас  на  плечах.
Серое  небо  у  нас  под  ногами.
Может  мы  бродим
Над  облаками.
Наши  шаги
Отдаются  дождями.
Серо  в  душе,
Грустно  мне  с  вами.
Змеем  воздушным
Хочу  над  полями
И  любоваться  лесам  й  морями.
Чайкой  парить  над  волнами.
Но  серое  небо
Рыдает.
Потоки  и  громы
Прямо  над  нами.
Словно  тут  море
Словно  цунами.
Смывается  грязь.
Не  грязь  ли  мы  сами.

*

Прощай  на  веки,
Милый  друг.
Так  тихо,  тихо
Стало  вдруг.

Четвероногий,  милый,  друг.
Кому  то  враг,
Кому  то  друг.
Мне  очень  жаль,  мой  милый  друг.

Любил  свободу
И  друзей.
Их  нет.
Ты  сам,  ничей.

Цепь  тяжела
И  злые  люди.
Ты  отражение,
Ты  их  изображение.

Как  мало  было  доброты.
А  виноват  всегда
Лишь  ты.
Двуногие  ведь  тоже  псы.

Жаль  цепь  нельзя,
Надеть,  ошейник.
Дать  кость
И  что  б  за  это  полюбили.

Эту  тяжесть  волочили
И  ночами  выли,  выли.
Служили  тем,  кто  палкой  бьет.
А  ты  свободный,  отбыл  тут  срок.

Прости  за  все.
Ты  одинок.
Как  много  было  ведь  дорог,
А  нет  ты  выбрал  там,  где  люди.

Леса,  поля.
Нет.
Холодок.
Прощай,  дружок.

***[b]Только  боль***[/b]

Как  осы,  дроны  жалят  с  неба.
-Это  победа,  это  победа.
Повсюду  рой.
Двухсотых  строй.
-Куда  бежать.
-Рой  сплошной.
Взорвали  небо  над  тобой.
-Это  победа.
-Есть  кто  живой?
В  ответ  лишь  вой.
А  в  поле  киборг,
Вниз  головой.
Нога  в  руке,
Полуживой.
И  кровь,  течет  рекой.
-Это  победа.
Дронами  закрыто  небо
И  этот  вой,  победный  вой.
Давно  мы  там  в  земле  с  тобой,
Нас  отнесло  взрывной  волной.
Оглушены,  лишь  эта  боль.
А  в  небе  дронов,  дронов  рой.
Нет  слез  победы.
Только  боль.
Ночь  наступила
Над  Землей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2024

Живіть по Кону.

А  Бог  є,
Бог  є.
Кожному  по  його  вчинках
Він  роздає.

Щедрот  в  Бога  багато,
Та  ми  чорти,  ми  стадо.
Невидимі  хвости-
Гріхи,  гріхи,  гріхи.

Гріхи  батьків  й  дідів.
Наш  Бог  усе  узрів.
Нові  випробування,
Круті  склони,  непрохідні  гори.

-А  ви  чого  чекали?
-Кари?
Це  те,  що  заслужили,
По  кону  ми  ж  не  жили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2024

Не рий яму, не копай.

Не  рий,  не  рий  ти  ями
І  лиха  не  чіпай.
Що  станеться  вже  завтра,
То  карма  -  це  ти  знай.

Обідив  ти  собаку,
Собакою  вік  жить.
Могилу  комусь  вирив,
На  тебе  вона  й  жде.

Не  рий,  не  рий  могили,
Це  рок,  таким  він  є.
Нехай  добро  живе,
Сій  лиш  добро,  воно  й  зійде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2024

Якось так

Нема  в  житті  дороги
Йди  синку  –  в  педагоги,
Там  мізерна  зарплата
Й  завидників  багато.

Щодня  -  робота  класна,
Життя  –  буде  прекрасне.
Ти  завжди  комусь  винний,
Все  знати  ти  повинний.

Щодня  –  роби  уроки,
Зерно  на  ниві  сій.
Що  буде  урожай
Ти  твердо  вір  і  знай.

Добра  там  не  чекай.
Як  би  могли  б-  розп’яли.
А  що  ж  запам’ятали  ?
Що  їх  чомусь  ти  вчив.

Скоріше  й  не  навчив.
Ми  успіх  пам’ятаєм?
Добро  ?
Скоріше  зло.

Свої  лиш  помилки,
Які  зробили  ми.
За  них  у  школі  хвалять,
Відмінно  чомусь  ставлять,

І      знаєм  твердо  ми  -
 Подбали  вже  батьки.
Дирекція  на  місці,
Корупція  ще  та.

Найкращі  татко  й  мама,
Всі  інші  –  мелодрама,  шарманка  іще  та.
Улюблені  ми  дітки
Таких  як  ми  батьків.

Поставимо  на  місце
Цих  клятих  вчителів.
Хай  роблять  їх  уроки
Й  домашні  завдання.

Оцінки  –  лиш  відмінні
Й  подяки  лиш  батькам.
Ми  хочем  тусуватись,
Казитись,  гратись,  гратись.

Ми  хочем  –  розважатись,
Талановиті  ми.
А  ви  –  предмет  для  гри.
Раз  вчитель  –  значить  вчи.



[b]С  утречка…[/b]

Ложечка...
Чашка...
Движенье  галактик...
Утренний  завтрак.
Как  хорошо.
Вечность  вдыхаю,  переполняет...
В  каждом  глотке
Галактики  все.
Дымка....
Картины...
Частички  меня....
Любовь  без  огня...
Чашку  в  ладошки....
По  телу  -  тепло...
О,  Боже,  как  же  сейчас  хорошо.


[b]Воспоминания[/b]

Прошли  года.
А  все  как  вчера:
-Я  точно  знаю  твое  каждое  слово,
Наизусть  напою  все  тона  твоего  голоса,
Каждый  вдох  уловлю  даже  в  бреду,
Каждая  пауза  как  вечность.
Блаженство,  это  блаженство.
Ты  дар,  дар  судьбы.
Глаза  открыла...
Всюду  ты.
Только  ты  -  орган  души.
Слова  со  слезами,
Кофе  с  мороженым.
Этот  пляж....
Эта  волна....
Эта  небесная  гладь....
Синева....
Серая  ночь....
Наша  дочь.
Твоя  копия  -  точь  в  точь.
Обнимаю  пространство,
Нет  пустоты.
Это  ты,  всюду  ты.
Твое  тепло.
Прошло....?
Ушло...?
Вокруг  оно.
Собой  наполнил
Это  все.
Твое  тепло...
И  сердцу  снова
Так  легко.
Моя  ты  вечность.
Твои  слова.
Я  влюблена..
Вновь  влюблена.
Как  ты  стараюсь  повторить,
Как  ты  тебя  буду  любить.
Тепло  любви  дарить,  дарить.
С  тобою  вместе
В  вечность  плыть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2024

А я…. а я кохаю.

А  я  його  кохаю,
Він  мій  -  це  точно  знаю.
Подушку  обнімаю,
Тепло  там  відчуваю.

Щоранку  виглядаю.
Кохання  не  на  часі?
Кохання  -  то  мій  сон,
Ми  ж  стонем  в  унісон.

Беру  його  за  руку,
Забули  про  розлуку.
Він  мій,  він  завжди  близько,
Он  кіт  лежить  на  ліжку.

Мій  котик  щось  муркоче,
Він  ласки  певно  хоче.
Я  сильна,  я  кохаю,
Він  поряд,  завжди,  знаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2024

Кохання у сердцях так колить наче цвях.

Кудись  знову  біжать
Ці  коні  вороні.
Я  то  у  сні,    то  на  коні.
У  даль  знову  женуться

Ці  коники  шальні:
Дні,  дні.
Ти  споглядаєш  у  вікні,
Чекаєш,  виглядаєш  .

Ждеш  принца
На  білому  коні.
Висохла  річка,
Море  мілке.

До  мене  мій  милий
Ще  мить  і  прийде.
Асоль  не  страріє,
На  Грея  все  жде.

Та  море  мілке.
Ріка  болотиста,
Трава  там  росте.
Знову  літо  мине.

Червоні  віртила-
Там  Сонце  встає,
Кохання  завжди
В  нашім  сердці  живе.

Асоль  розуміє,
Кохання  живе.
Кінь  вороний
Копитами  б'є.

Парус  і  з  суші
Любов  позове,
Асоль  на  коні
По  морю  пройде.

Любов  усе  здолає,
Кохання  збереже,
Любов  не  у  морях,
Любов  в  серцях  живе.

[b]Сади,  поля,  чия  ж  земля?[/b]

Цвіли  сади  зелені
На  радість  дітворі.
І  колосилось  поле,
Поля  були  твої.

Постійна  сівозміна,
Найкращі  врожаї.
А  зараз  в  цього  поля
Чужі  вже  хазяї.

Жовтіє  рапс,
Блакитний  льон.
Грошима  взяли  нас
В  полон.

Фундук  вже  замість  саду,
А  поряд  і  гриби.
Німецькі  тут  угіддя,
-А  ми?

-А  ми  -  раби.
Везуть,  везуть  в  Європу,
То  ж  їхній  урожай,
Тому,  тому  й  поляки

Тут  піднімали  хай.
Невже  ми  всі  наївні,
Усіх  ми  боїмось.
В  країні,  де  герої,

Рабами  плодимось.
Розпаювали  поле,
Украли  урожай.
Оце  така  в  нас  доля?

І  чий  скажіть  цей  край?
Уміють  тут  брехати.
Уміють  обіцяти,
А  що  найкраще  вміють  -

Нас  з  патрохами  здати.
Камазами  вивозив
Один  свої  тут  статки,
А  літаки  із  чим

Летять  в  ЄС  немов  птахи?
Назад  не  повертають.
Маєтки  утепляють.
Нас  завжди  обкрадають.

Співають  солов'єм,
А  ми  -  горілку  п'єм.
Отак  ми  і  живем.
Наївні  -  чогось  ждем.


 

[b]Всі  ми  спонсори  свого  майбутнього[/b]

Благодійники,  спонсори,  даруйте  з  радістю,
Не  залишайте  собі  своє  багатство.
Цей  щедрий  дар    вас  прославить,  память  світлу  оставить,
Бо    будете  і  даром,  і  цим  багатством  ви;

"Він  щедрий"  про  вас  скажуть.
Словом  добрим  згадають.
Кохайтеся,  любіть!
Найкраще  -    подаріть!

Лиш  тому,  хто  все,  що  є  віддає,
Бог  віку  і  благ  завжди  додає.

[b]Що  зробили  ми,  щоб  не  було  війни?[/b]

Що  зробили  ми,  щоб  не  було  війни?
Мовчали  ж,  як  завжди.
Раби.

Озброєння,  розброєння.
Ми  ж  зброю  продавали.
-А  нею?
-Убивали.
За  мир  не  ми  ж  стояли.
Навіщо  нам  ці  блоки,
Навіщо  нам  ЄС.
Під  що  кредити  брали?
Щоб,  що  було  проср..ли.
Постійно  нам  втирали,
Як  липку  ж  обдирали.
Ми  ж  як  завжди  -  мовчали.
Що  це  застій  ми  знали?
І  що  розбудували?
Ми  що  тут  захищали?
Бандитський  утопізм?
То  ж  краще  анархізм.

*  https://drukarnia.com.ua/articles/anarkhiya-yak-ideal-suspilstva-aS8Md
"Анархія  -  це  свобода  та  керування  моралі,  основною  ідеєю  є  відсутність  держави,  бо  кожна  людина  є  індивідуальність  та  має  право  робити  те  що  її  дозволяє  мораль  якщо  це  не  принесе  дискомфорт  іншим."
https://drukarnia.com.ua/articles/anarkhiya-zapitannya-ta-vidpovidi-blek-bob-8_IQ3
"Що  таке  "анархізм"?  Що  таке  “анархія”?  Хто  такі  “анархісти”?
Анархізм  –  це  ідея,  про  те,  як  найкраще  жити.  Анархія  –  це  спосіб  життя.

Анархізм  –  це  ідея  про  те,  що  влада,  уряд  і  держава  не  потрібні  й  шкідливі.  Анархія  –  це  суспільство  без  правителів.  Анархісти  –  це  люди,  котрі  вірять  в  анархізм  і  хочуть  жити  в  анархії,  як  колись  жили  наші  предки."

Як  на  мене  нічим  анархія,  яку  оббрехали  нам  не  гірша  за  те,  що  ми  маємо.
Бандитсько-олігархічна  система  -  невже  це  той  лад  в  якому  ви  хочете,  щоб  жили  і  ваші  діти.  Нам  розповідали  більшовики,  який  поганий  і  ворог  анархіст  Махно,  але  народ  його  підтримував.  Він  на  відміну  від  цих...  все  віддав  народу  і  землю  і  її  надра,  а  нас  від  неї  в  якому  році  відсторонили?  То  анархізм  сто  відстотків  кращий,  ніж  мілліони  трутнів  на  шиях  рабів  у  колонії.  Колоаністи  навіть  мир  забезпечити  в  колоніальній  імперії  не  можуть,  бо  вся  історія  капіталізму  це  війни:  за  серовину,  території,  халявну  робочу  силу,  за  ринки  і  т.  д.
Ні  в  якому  разі  не  агітую  ні  за  що,  цитати  з  доступних  джерел,  але  невже    ми  варті  того,  що  зараз  маємо?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2024

Ах, лето.

Зеленые  поля,  луга.
И  запахов  полна  земля.
У  море  трав  нога  ступает,
И  аромат  душа  вдыхает.

Духмяно,  пряно....
И  приятно,
Нам  лето  дарит
Ароматы.

Тучки  с  неба  поливают,
Солнышко  рукой  ласкает.
Поле  все  заколосилось,
Голова  аж  закружилась.

Поле  ведь  теплом  и  светом
Солнечным    с  утра  согрето.
Небо  утром  розовеет,
Солнце  греет,  злак  желтеет,

Птички  Солнышко  встречают,
Чайки  по  волна  плывут,
Рыбки  трутся  в  камыше,
Улыбаемся  весне.

А  она  рукой  нам  машет,
Говорит:
-Еще  вернусь,
Оставляю  лето  тут.

Лето  руки  тянет  к  небу,
Обнимает  вся  и  всех.
Всюду  радость,
Песни,  смех.

Грустный  только  человек.
Он  погружен  в  виртуальность,
Мысли,  мысли  и  банальность.
Оп,  наркотики  принял,

Улыбнулся,  загулял.
Нету  дозы  -  виртуал.
Мы  не  ценим
Жизни  дар.

Как  прекрасно:
Мы  и  лето,
Нам  подвластно
Все  на  свете.

Только  осень  впереди,
Будут,  будут  и  дожди.
В  небо  птицею  лети,
Все  успей,  сейчас  живи.





[b]Нормально  ненормальні  повтори.[/b]

-"Мій  нормальний,
Тебе  хоче  ненормальна,
Де  ти  зараз,  мій  хороший?
-Відгрушаєш  куму  гроші?
Ти  б  до  мене  заглянув,
Грошенят...,  одів,  обув.
-Ти,  про  мене  не  забув?"
-Це  вже  я  щоденно  чув,
Мила  нам  ще  на  охоту,
Потім  знову  на  роботу.
Так,  що  люба,  зачекай,
Ще  поспіє  урожай"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2024

Машини вже не на бензині.

Машини...
О,  Боже,  скільки  машин.
Ревуть,  барахлять...
Шумлять.

Куди  не  поглянь,  
Навколо  вони.
До  них  всі  так  звикли,
Мов  завжди  були.

Приємно,  комфортно,
Продовження  тіла,
Попці  на  кріло
Мяке  закортіло.

Із  вітерцем
На  перегонки,
Дороги,  дороги
Й  автоколонки.

Мов  ті  жуки,
Туди,  сюди.
Усі  вже  звикли,
Вже  як  без  рук.

Машина  кажуть
Справжній  друг.
Щоранку  чистять,  вимивають,
В  дорогу  з  нею  вирушають.

Думками  їх  вже  заправляють,
Думками  ними  вже  кермують,
У  просторі  на  них  гарцують,
Літати,  літати,  нових  машин  нам  не  догнати.

[b]Шарик[/b]

Этот  воздушный
Оранжевый  шар
С  детства  й  во  сне
Меня  восхищал.

Все  выше  и  выше
Мой  взор  поднимал,
Розовой  точкой
Он  в  небе  сиял.

Веришь,  не  веришь,
Он  чудо,  жизнь  -  миг.
Наполнили  шарик,
Вот  й  близок  конец.

Последний  полет,
Ветерок...
И....
Так  же  как  в  жизни

Грустный  конец.
Нас  восхищал,
Его  больше  нет.
Розовый  шарик,

Лети,  мой  фонарик.
Радуй  сердца.
Полет  без  конца.
Точка,  ты  точка  -  полет  в  небеса.


[b]Пауки[/b]

Глазки  протри,
Везде  пауки.
Мы  в  паутине,
Тонка  жизни  нить,

Сложно  прожить.
Везде  янычары,
Время  -  товаров,
Рынки  сбыта  и  ресурсов.

Постоянный  передел.
Наш  паук
Везде  поспел.
Где  же,  где  же

Наш  комарик,
Засвети  скорей  фонарик.
Паутину  разорви,
Пауков  всех  разгони.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2024

Дождливое утро.

Утренний  дождь,
Грозовые  раскаты.
В  природе  все  так,
Как  было  когда  то.

Город  пустынный,
Лужи,  вода.
Серое  небо,
Серая  мгла.

Бежит  по  асфальту
Шальная  вода.
Я  в  полусне
Открываю  глаза.

Светает.
Как  не  крути
Просыпаться  пора,
Лапкой  котена  умыла  глаза.

Чашечку  кофе.
Все  как  всегда.
Метро.
Остановка.

Все  как  всегда.
Вновь  муравейник.
Забег  в  никуда.
По  небу  как  прежде  плывут  облака.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2024

Літечко настало

Ластівка  в  хліву  співала:
-Літо,  літечко,  настало.
А  в  гнізді  ластовинята:
-Мамо,  радість,  скоро  свято,

Тиждень  й  ми  полетимо,
Радість,  радість,  несемо.
Ластівка  в  саду  співала:
-Тепла  я,  радості  чекала,

Скрізь  літала  та  збирала
І  звила,  звила  гніздо,
Щоб  добро  лиш  проросло,
Діткам  радісно  було.

В  небо,  в  небо  полетіли,
Діти,  дітки  повзросліли.
Літо  крила  нам  дає,
Хто  літає,  той  й  живе.

Літо,  літечко  настало.
Сонячно  навколо  стало.
Тянеться  усе  до  неба:
-  Миру  й  дощику  нам  треба.





[b]Утопическая  цивилизация.[/b]

Ни  равноправия,
Ни  вековых  ценностей.
Бездушие.
И  маразматики  на  вершине.

Говорят  о  развитии,
О  новом  витке  прогресса.
А  сами  как  бегемоты,
Все  бы  лишь  было  стабильным

В  этом  болоте.
При  капитализме
Не  может  быть  равновесия.
Человек  человеку  волк,

Какой  там  волк.
Рабство  с  оковами  в  мозгу.
Полная  ограниченность
И  постоянный,  штучный  голод.

Все  низменные  потребности  на  изнанку.
И  мы  не  где  то  там,  над  или  под.
Мы  головой  вниз  в  этом  болоте,
Мы  не  бегемоты,  нет,  мы  пища

Для  этих  бегемотов.
Зато  как  поем.
А  в  бегемота  нет  слуха.
У  него  огромная  пасть  и  власть.

[b]Лето  наступило[/b]


Ласточка  в  хлеву  пропела:
-Лето,  лето,  прилетело.
А  в  гнезде  ласточкины  детки:
-Мама,  радость,    праздник  скоро,

Скоро,  скоро  полетим,
Радость,  радость,  радость,  разнесем.
Ласточка  в  саду  им  пела:
-Теплая  я,  радости  ждала,

Везде  летала,  собирала
И  свила,  свила  гнездо,
Чтобы  добро  лишь  проросло,
Деткам  радостно  было.

В  небо,  в  небо  полетели,
Дети,  детки  повзрослели.
Лето  крылья  нам  дает,
Кто  летает,  тот  -  живет.

Лето,  лето  наступило.
Солнце  радость  подарило.
Вот  й  зовут  его:
-Ярило!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2024

Конец войны.

[quote]Когда  говорит  оружие  -  разум  молчит[/quote]

Были  великаны
И  Кинг-Конги  были.
Что  то  тут  не  так  -
Их  всех    истребили.

Мамонты  по  полю
Стадами  бродили,
Все,  что  раньше  было
Все  давно  забыли.

Почему  й  зачем
Планету  затопили.
Нас  зачем  сюда
Позже  поселили,

Чтобы  все  живое
Люди  истребили.
Мысли  производим,
Страхом  их  питаем,

Виды  истребляем.
Псы,  стальные  когти.
Огненный  дракон
И  повсюду  стон.

Пустынная  земля
Выжжена  до  тлена.
Расчленена.
Одинокий  ящер.

Бродит,
Ищет  пищу.
А  пищи  нет.
Ему  неведомо,

Он  единственный
На  безграничном  просторе,
Он  победил.
Всюду  стальные  кости.

Ни  на  кого  нет  злости,
Нету  никого.
Окончена  война.
Жизнь  истреблена.


*  Мирные  договора  должны  подписываться  на  братских  могилах,  после  расстрелов  тех  из-за  кого    погибли  миллионы.  Те,  кто  своей  жизнью  распоряжаться    не  умеет,  распоряжаются    жизнями  других.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2024

Цю війну почали ми.

[b]Всі  в  очікуванні[/b]

Шалені  емоції
Чекають  на  нас.
Припинять  війну,
Підпис  в  угоді  поставлять  за  нас.

Шалені  емоції
Чекають  на  нас.
Нарешті  скінчиться
Жидівський  цей  фарс.

Загинуть  за  це
Прагнув  кожен  із  нас.
Злочинці  дали
Команду  нам  :
-Фас.

Ми  ж  черепахи,
Невже  це  для  нас.
У  кожного  панцир.
Команда  ж  тут  :
-Фас.

Гончі  шукають,
Кого  ще  на  фарш.
Підпишуть  угоди
Десь  там  і  за  нас.

Загинули  люди,
А  хто  відповість.
Буде  примерення,
Вгамують  тут  злість.

Знов  безнаказаність.
Підлість  та  лість?
Знову  злочинність
І  панцир  надіти.

А  закордоном
Нехай  живуть  діти.
Давайте,  давайте,
Миру  радіти.

Підпишуть  угоди
Й  радісні  діти.
Наче  й  не  було,
Будем  радіти.

-Погиблих  повернем?
-В  полон  не  беруть?
-Знов  убивають.
У  цьому  вся  суть.



[b]Цю  війну  почали  ми.[/b]

Сяяли  в  небі
Три  Місяці.
Сини,  сини.
Нас  Бог  любив,
Любили  й  ми.

Сяяли  в  небі
Два  Місяці.
Любили  ми,
Любили  ми.

Було,  це  було.
Ми  кохали.
О  як  же  ми  тоді
Кохали.

Темні  часи
Знову  настали.
Захистив,  врятув  нас  син,
Божий  син.
За  гріхи  життя  віддав,
Смерть  прийняв,
Смерть  прийняв.
Смертю  смерть
В  бою  зборов,
Пролив  кров,
Пролив  кров.

Був  Бог,
Створив  Бог  планети.
Були  в  Бога
Діти,  діти,  діти.

Є  Божий  син
І    інші  ж  є,
Ми  ж  в  мареннях
Живемо,    брехню  їмо  і  віримо,  віримо.
.

Не  в  гріху  нас  Бог
Бог    створив.
Його  лиш  часточкою
Кожен  став.

Ми  світобудови  частинки
Повинні  до  Отця  завжди  наближатися.
Що  б      зоряне  небо  осяяти.
Ми  крупиці,  лише  крупиці.

Частинки  Бога  ми,  частинки.
Гагарін  у  Космосі  літав,
А  що  про  Космос  розповів?
Гагарін  чи  й  куди  летів.

Знову  випробування  і  пропав.
Лиш  культ  виростили,  возвели.
Все  на  брехні,  все    на  брехні.
Нащадки  матінки  Землі.

Не  доросли,  не  доросли.
В  утробі  син,  на  небі  дочка.
Як  близнюки  вони,  один  в  один.
Під  куполами  -  вічність,  ніч.

Любов    дарують  -
Син  і  дочка.
Ми  ділимо  Богородицю...
Знов  Ніч?

І  не  прийшло    порозуміння.
Буде,  буде  покарання.
Є  син  і  дочка,
А  ви  порошинки,  точнісінько  такі  ж.

Погубить  жадібність,  заздрість,  злість.
І  що  тут  ваше?
Син  чи  дочка?
Ви  просто  точка,крупинка  нашої  землі,  
Ви  дуже  злі.

Богородиці  наділи?
Як  ви  посміли,
Як  ви  посміли.
Піщинки  пустелі,  вогні  Хіросіми.
Як  ви  посміли,
Як  ви  посміли.

Кровоточать  рани  на  тілі.
Як  ви  посміли,
Як  ви  посміли.
Богородицю  розпяли
Паразитичні  клани.

Все  скінчиться,
Все  скінчиться.
Вічність  знову  возродиться.
У  вогні  усе  й  скінчиться.


[b]Эту  войну  начали  мы.[/b]

Сияли  в  небе
Три  Луны.
Нас  Бог  любил,
Любили  й  мы.

Сияли  в  небе
Две  Луны.
Любили  мы,
Любили  мы.

Было,  это  было.
Мы  любили.
О  как  же  мы  тогда
Любили.

Был  Бог
И  были  ведь  планеты,
Были  у  Бога
Дети,  дети.

Есть  Божий  сын
И  есть  иные,
Мы  верим  в  бредни
Ведь  чужие.

Не  во  греху  нас  Бог
Создал.
Его  частицей
Каждый  стал.

Мы  мироздания  частицы
Должны  к  Отцу  всегда  стремиться.
Что  б  в  звездном  небе  озарится.
Мы  крупицы,  лишь  крупицы.

Частицы  Бога  мы,  частицы.
Гагарин  в  Космосе  летал,
А  что  про  Космос  рассказал?
Гагарин  ли  й  куда  летал.

Вновь  испытания  й  пропал.
Лишь  культ  взрастили,  возвели.
А  все  на  лжи,  все  вновь  на  лжи.
Потомки  матушки  Земли.

Не  доросли,  не  доросли.
Во  чреве  сын,  на  небе  дочь.
Как  близнецы  они,  точь  в  точь.
Под  куполами  -  вечность,  ночь.

Любовь  нам  дарят  -
Сын  и  дочь.
Мы  делим  Богородицу...
Вновь  Ночь?

И  не  пришло  к  вам  осознание.
Да,  будет,  будет  наказание.
Есть  сын  и  дочь,
А  вы  пылинки,  точь  в  точь.

Погубит  алчность,  зависть,  злость.
И  что  тут  ваше?
Сын  аль  дочь?
Вы  часть  земли,  ничтожны  вы.

Богородицы  наделы?
Как  вы  посмели,
Как  вы  посмели.
Пещинки  пустыни,  угли  Хиросимы.

[b]Давно  пора  поставити  переможну  цятку,  а  не  продовжувати  жертвопринесення.[/b]

Перемогли  ми  й  давно.
Невже  ні.
Хто  хоче  загинути
Ще  на  війні.

Війна  це  безглуздя.
Розчерк  пера
Припинить  жахіття,
Цей  марш  в  небуття.

Ніхто  й  не  чекав,
Що  зможемо  ми
Чинити  тут  опір
Цим  псам  Сатани.

Ніхто  й  не  помітив,
Це  не  наша  війна.
Всім  заправляє
Тут  Сатана.

*thyma,  thysia)  —  релігійний  обряд  уласкавлення  та  вшанування  богів,  духів,  душ  померлих  предків  різними  дарами.  

[b]Это  война.[/b]

Ночь  пора  ведь  для  любви.
Ты  люби  меня,  люби.
Рвут  сирены  ночью  небо,
Перепонки,  тишину.

Приходи,  я  не  усну.
И  устроим  мы  войну.
Нету  мира  в  этом  мире,
Содрогаемся      в  эфире.

Всю  ночь  воют  напролет,
Приходи...
И  вновь  прилет...
Ночь  темна,  я  тут  одна.
Война,  война.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2024

Нічний танець.

А  вночі  як  колись,
Сяють  на  небі  
Нічні  вогні.

Кружляють  у  танці  
Над  головою
У  танці  сердець
Зорі  з  Місяцем.

Зачаровує...
Тиша...
Таємність...
І  вони....

Яскраві  вогники,
Ледь  помітні  рухи...
А  в  уяві  пропливають
Дивовижні  дійства,

Неповторні  картини,  сцени....
Зорі  мов  актори...
На  сцені  вічності...
Ми  мов  маленькі  дітки.

Кожен  бачить
Свої  кольорові  сни,
А  відкривши  очі,
В  захопленні...

Зупиняє  погляд
На  ділянках  зоряного  неба...
Там  ніби  інопланетний  човен.
А  поряд  спалах....

І  таємниця.....
А  там  десь  далеко
Чорна,  пречорна  дира
Поглинає  зорю,

Яка  через  свою  цікавість
Потрапила  в  її  павутину.
А  зорі  моргають  і  манять,
Протягують  промені-рученята


Та  запрошують
До  танцю.
Галактичного  танцю.
Танцю  єднання,

Одвічного  руху
В  одвічному  ритмі.
Такого  легкого,  ледь  помітного
На  сцені  вічності.

[b]Присвята  травню[/b]

Коли  я  зупинюсь
Під  цією  зеленою  вербою,
Робіне,  візьми  свою  сопілку,
І  давай  влаштуємо  концерт.
О,  посміхнись  мені,  травне.
Уже  зустрічати  готова
Весну  прекрасну,  зелену  і  веселу.
Як  пісеньку  твою.
Таким  веселим  словом
Їй  нині  підспіваю:
Ах,  зелений  травень,  красене  -
Як  тобі  не  заспіваєш!
Боже,  Боже,  Боже,  Боже,  Боже,  Боже,  Боже,  Боже,  Боже,  Боже,  Боже,  Боже.
Щоб  у  всі  сезони  літ
Не  було  горя,  сліз  та  бід,
Не  випадали  на  нас  випробування
Ні  на  наш  урожай,
О,  щасливий  мій  травневий...
Захисти  нас  від  лиха,
Від  війни  і  ворожнечі,
Дай  нам  добру  долю.
Від  усіх  бід,  від  усього  лихого,
О,  посміхнись  мені  травню.

Tandis  que  je  m’arreste
Dessous  ce  saule  vert,
Robin  prens  ta  musette,
Et  faisons  un  concert.
O  le  joly  Moy  de  May
Vesru  d’un  beau  vert  et  gay.
Mon  oreille  j’apreste,
A  oyr  ton  fredon,
Fay  que  ta  chansonnette,
Dise  en  ceste  facon,
O  le  joly  Moy  de  May…
Garde  ;  Dieu  les  tempestes
Qu’en  toute  la  saison
Ne  tombe  sur  nos  testes
Ny  sur  nostre  moisson,
O  le  joly  Moy  de  May…
Garde  nous  de  la  peste,
De  guerre,  et  de  ran;on,
Donne  nous  bonne  queste
De  tous  biens  ;  foyson,
O  le  joly  Moy  de  May…

*Це  не  дослівний    переклад  і  вже  не  пісня,  скоріш  дійство,  захотілось  написане  оживити  в  своїй  уяві,  своїми  словами..

[b]Ночной  танец.[/b]

А  ночью  как  прежде  ,
Сияют  на  небе  
Ночные  огни.

Кружатся  в  танце  
Над  головой
В  танце  сердец
Они  под  Луной.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2024

У нас по дві, в царя одна, певно тому царя і нема.

У  султана  гарем,
В  царя  лиш  жона.
Дві  в  домі  краще,
Аніж  одна.

З  ними  і  в  ліжку
Вибір  вже  є.
Можна  й  дивитись,
Яка  яку  б'є.

Ставки  поставити,
Ще  й  заробити.
Посуд  новий
Скоріше  купити.

Та  й  відпочити
Можна  від  них,
Вони  й  не  замітять,
Як  котик  вже  зник.

У  кого  одна,
Тому  дайте    медаль.
Зразу  налийте
Повний  стакан.

Жона  із  подругою
Й  завжди    сумна.
Йому  не  внушили,
Кума  -  то  жона.

-Дві  завжди  краще,
Аніж  одна.
Шептала  б  щоночі
У  ліжку  кума.

Навіщо  й  жона.
-Дві  куми  краще
Аніж  одна.
Одна  з  них  коханка,
Інша  -  жона.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2024

Дві краще ніж одна.

За  віру,  царя,
Батьківщину
Гинули  й  гинуть
Нажаль  безупинно.

Віра  чужа,
Немає  й  царя.
А  Батьківщина
Невже  лиш  земля.

Яку  безсоромно
Взяли  й  продали,
Щоб  наші  нащадки
На  ній  не  жили.

Російський  девіз.
До  чого  ж  тут  ми.
А  землю  чию
І  кому  продали?

У  цій  війні  варіантів  лиш  два.
Залишаться  дві  чи  тільки  одна.
Сьогодні  за  завтра  краще  чомусь
Та  кажуть  згори  :

-Ще  погружусь.
Ресурсів  багато?
Ще  є  що  втрачати?
Реально  ж  за  ними  скучають  вже  грати.

Моська  лякає  словами  слона,
Віра  чужа,
Немає  царя,
Жах  знову  завтра,  страшне  майбуття?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2024

Муррр…

Лебідь  по  небу
Вночі  проплаває,
Кожне  серденько
Вона  зігріває.

Місяць  сяє  у  косі,
Кохання  літає
В  кожнім  вірші.
Зорі  у  коси  вона  заплітає

Та  колискові  малечі  співає.
Котик  муркотик  наздоганяє.
Баю-баюн.
Поряд,  блукає,  не  засинає.

Котик-муркотик  лебідку  кохає,
На  вушко  муркоче:
-Цілую,  ласкаю,
-Поряд  з  тобою,

-Тебе  обіймаю.
-Ласкаю.
-Кохаю.
Котик  муркотик
Лапкою  гладить,

Пух  лебединий
Всіх  нас  дурманить.
Чорна,  пречорна,
Білою  стала.

Лебідка  вночі
Аж  засіяла.
Білії  ночі,
Сяють  у  небі  очі  дівочі.

Котик-муркотик
Спатки  не  хоче.
Бродить,  в  домівці
Зажмурить  лиш  очі.

Баю-баюн,
Кохатись  охочий.
Лагідно,  лагідно,
Тихо  муркоче.


-----------[b]В  паралельной  реальности  было  иначе[/b]

Белая  
Лебедь  
По  небу  плывет,
Рядом
Чуть  слышно
Мурлыкает
Кот.

В  небе  ночном
Сияет  Луна.
В  тебя  я  влюблен,
Нам  не  до  сна.

Любовь  летает
В  каждой  строке.
Мы  на  шабаш
Летим  на  метле.

Звезды  в  косы  заплетаем,
Усыпляем,  ослепляем.
Колыбельные    поем.
В  унисон  все,  в  унисон.

Всех  окутал
Сладкий  сон.

Баю-баюн!
Рядом,  блуждает,
Не  засыпает.
Лишь  возбуждает.

Тайну  Вселенных
Он  только  знает.
Нежно,  воздушно
Нам  подражает.

Мурлыча  к  блажентву
Нас  приближает.
Звезды  на  небе
Сияют,  сияют.

В  Лунном  отсвете
Тела  оголяют,
Ближе  и  ближе...
Орбиты  сужают.

Нас  в  миг  блаженства
Они  направляют.

Ты  как  котенок
Лапкой  ласкаешь,
Мои  коготки
Любя  прижимаешь.

Шрамы  все  тело
Твое  украшают.
Судомы  страсти
Следы  оставляют.

-Целую,  ласкаю.
Не  кот  мне  шепочет.
Уста  из  блаженства.
Дыхание  ночи.


Пушистый  и  дикий,
Страстный  мой  зверь
К  тебе  прилечу,
Открой  мне  лишь  дверь.

Темная  ночька,
Белою  станет.

Влюбленное  сердце
Меня  не  обманет.
Лебедь  ночью
Сердцем  пела,
Все  успела,  все  успела.


Наши  тела  занимались  любовью.
Мурлыкал  всю  ночь
Котенок  голодный.
-Попей  молочка,
Баюн-неуемный.

Ласково,  ласково,
Котя  мурлычет.
Хвостик  стоит,
Любуются  мышки.

Розовый  слон
Плывет  в  облаках,
Волной  накрывает
Наши  тела....

-Река.
-Любовь.
И  облака.
А  рядом  -  рука.

Божья  рука.
Она  так  близка.
Во  мне  загорелась,
Искрится  звезда.

Трясется  планета.
Вокруг  облака.
Наш  розовый  слон...
Блаженство...
Наш  дом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2024

Ти є.

Невже  ти  з  Пекла,
А  не  з  Раю.
Навіть  в  думках
Уся  згораю.

Мене,  все  тіло  заливає.
А  я  палаю.
Знов  чекаю.
Усе  віддам,  тебе  ж  втрачаю.

Я  відчуваю.
Як  тая  лава,
Як  вулкан...
Та  ні  скоріш  -  ти  ураган.

Твій  дотик,  руки,
Плоть  в  мені.
Я  на  вершині,
Я  в  вогні.


[b]Забуваю![/b]

Кого  кохаю...
У  список  чорний
Добавляю!
Він  кровоточить,
Рани  точить...
В  полон!!!!
Усіх  охочих.
А  я  кохаю...Їх  кохаю.
У  чорний  список  добавляю!
І  забуваю...
Забуваю.
У  серці
Рани  залишаю.
Надії  їхні
Відбираю...
Я  кохаю...
Себе  коханням  наповняю.
У  чорний  список  вас  збираю.
Як  рибку  ..
У  серце  жалю,
Підсікаю....
Так  Боляче...
Ой,  знаю...
Добавляю...
Через  роки,  
Вас  відпускаю...
Видаляю.
Забуваю.
Слід  лишаю!



[b]Місяць,  зорі  і  поле,  пахуче  поле.[/b]


Зоряно.  зоряно.
Тиша  навколо.
Сон  колихає,
Місяць  закоханих  душі  гойдає.

Все  засинає,
Всі  засинають.
Сни  над  Землю
Ключами  літають.

В  кожну  домівку
Вони  завітають.
В  них  благодать,
Частинки  від  Раю.

Двері  небесні
Для  душ  відчиняють,
Душі  мов  зорі
В  небі  сіяють.

Я  із  тобою
В  цю  ніч  засинаю,
Міцно,  приміцно
Тебе  обніймаю.

Кохаю,  кохаю.
Частинки  ми  Раю.
Дві  половинки  розмаю.
Обіймаю,  засинаю.

Солодкії  сни,
Цілунки  весни.
Поряд,  близесенько,
Подумки  ми.

Спи,  моя  люба.
Спокійно  засни.
Зорі  нам  сяють,
Місяць  гойдає.

Весна  знов  скінчиться,
Літо  настане.
Радість  у  сні
До  нас  завітає.

Наші  літа  любов  оквітчає.
Все  засинає,  тебе  все  кохає.
Милиє  Сонце,  моє  засипає.
Тиша  навколо,  нас  Місяць  гойдає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2024

Ти.

Десь  так  близько  і  далеко,
Ти  немов  в  небі  лелека,
Мов  голубка,  що  вуркоче,
Мов  лебідка  на  воді.

Так  далеко  й
Поряд  ти.
Може  сон,
А  чи  думки.

Може  все  мені  наснилось.
Може  витвір  ти  душі.
Подих...
Може  голос....

Певно  стан,
Не  твій...
Душі...
Ти  живеш  в  моїм  вірші.


[b]Фетішизм[/b]

Кажуть  плями  є  на  Сонці.
Їх  помітно  крізь  віконце.
Голе,  голе,
Голе  Сонце.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HbLPLHW_RtI[/youtube]

Окуляри  надівають,
Тіло  сонячне  вивчають.
Голе  Сонце,  без  трусів,
Ти  хоч  раз  вночі  зустрів?

І  тебе  не  обпекло?
Певно  дивишся  крізь  скло.
Фетішист  то  не  Ікар,
Підглядав  лиш,  не  літав.

[b]Все  повторяется,  тела  лишь  меняются[/b]

Налилась  и  повзрослела,
Приоткрыла  свое  тело.
Не  по  детски    вновь  флиртуешь.
Знаю  детка,  ты  блефуешь.

Ловит  взгляды
Плод  запретный.
Манит  взоры,
Взгляды  в  вечность.

Снова  в  лето  ты  оделась.
Море,  волны  под  Луной,
Я  и  ты,
Наш  пляж  ночной.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2024

Літечко, прилетіло літечко. Журавлі несуть тепло, зникне скоро люте зло.

[quote]  Тому  веселиками  звуться  журавлі,

Що  прилітають  до  веселої  землі.

Що  теплий  день  приносять  на  крилі.

Лиш  навесні  веселики  вони.

А  журавлями  звуться  восени,

Бо  журяться,  у  вирій  летячи,

Бо  не  заміниш  рідний  край  нічим[/quote]

Обіцяло  й  повернулось.
Літечко  усім  всміхнулось!
Ніжно,  ніжно  знов  ступає,
Кожен  з  нас  його  чекає.

З  кожним  днем  воно  все  ближче,
Сонце  в  небі  вище  й  вище.
Здалеку  все  розглядає
І  теплом  нас  всіх  вітає.

Промінці  серця  ласкають,
Все  навколо  зігрівають.
Обіцяло...
Повернулось...

Так  чарівно  посміхнулось.
Птахи  з  дітками  літають,
Радісні  пісні  співають.
А  над  ставом  журавель

Витанцьовує  комічно,
Трубний  журавлиний  крик,
Теплий  день  на  їх  крилі,
Радість,  радість  дітворі.

Всі  ми  діти  по  природі,
Не  даєм  на  це  лиш  згоди.
Всі  ми  любимо  його,
Мирне  небо  і  тепло.

Голуб  мирно  летить  в  небо,
В  мирі  й  світлі  є  потреба.
Журавлі  несуть  тепло,
Зникне,  зникне    люте  зло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2024

Світло правди, мирні, радісні в нім барви.

[quote]-Каков  смиренный  человек?
-Смиренный  человек  считает  каждого  человека    лучше  его  самого,  и  не  только  человека,  но  и  тварь.
-Как  мы  можем  считать,  что  тварь  лучше  чем  мы,  если  Господь
украсил  нас  разумом  и  назвал  сыновьями  своими?
-Если  положите  руку  на  сердце  и  будете  искренними  перед  самими  собой,  то  увидите,  что  вы  хуже  многих  тварей.
Посмотрите  на  пчелу,  как  она  спешит,  как  работает,  не  щадя  себя.  Пчела  живет  всего  полтора  месяа  и  часто  погибает  на  работе,  не  возвратившись  в  свой  улей.  А  человек,  сколько  он  думает  о  себе,  жалеет  себя.  Или  посмотрите  на  муравья,  как  ему  не  надоест  постоянно  что-то  тянуть.  А  когда  ноша  упадет,  он  ее  поднимает  и  терпеливо  продолжает  работу.  А  у  нас  что-то  сразу  не  получится,  мы  готовы  быстро  махнуть  на  это  рукой.[/quote]

Зійде  і  заграє,
Світло  засяє.
Правда  завжди
Перемагає.

Звідки  прийшло,
Туди  і  піде.
Зло  це...
Війна,  тут  не  живе.

Корінь  пустили
Сили  тут  злі.
Істини  промінь  -
Й  кінець  цій  війні.

Скоро,  вже  скоро,
Лише  б  нам  дожить.
Нечисть  з  країни
Водою,  щоб  змить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2024

Псалми забуваємо, не знаємо, не співаємо.

[quote]Коли  людина  впала,  вона  стала  порожньою,  і  в  неї  немає  нікого  ближчого,  ніж  своя  особистість.  Вона  повернулася  до  своєї  особистості  й  оберігає  її:  не  дозволяє,  щоб  її  хтось  ображав,  бажає,  щоб  про  неї  всі  добре  думали,  а  водночас  не  звертає  уваги  на  те,  яким  життям  вона  живе,  що  робить  і  як  робить...[/quote]

[quote]Когда  человек  пал,  он  стал  пуст,  и  у  него  нет  никого  ближе,  нежели  своя  личность.  Он  повернулся  к  своей  личности  и  оберегает  ее:  не  позволяет,  чтобы  его  кто-то  обижал,  желает,  чтобы  о  нем  все  хорошо  думали,  а  при  этом  не  обращает  внимания  на  то,  какой  жизнью  он  живет,  что  делает  и  как  делает[/quote]

Знання  з  "Капіталу"
Забуті  давно.
Якщо  всіх  не  знищать,
Засяє  Добро.

Бог  є  життя,
Кохання  єднає,
Мир  наш  сіяє,
Радістно  

Камінь  з  душі
Викидає,
Нас  окриляє,
Світанків  чекає.

Без  диявола
Й  порятунку  ж  немає.
Ми  діти  батьків
З  усім  негативом.

Духам  лихим
Своє  тіло  даєм.
Невидимий  дух
Осяжним  стає.

Думками  своїми,
Власним  умом,
Світ  цей  наповнюєм,
Людоньки,  злом.

Незадоволенні  навколо,
А  все  із  зла,
Із  зла  малого.
В  сім'ї  людей
Було  багато

Та  невдоволення  одного
Веде  усіх  до  зла  лихого.
В  непокорному  Бог  не  оселиться,
За  власну  волю  всіх  вб'є,  не  застрелиться.

Зло  не  боже  то  творіння,
Інтелекту  це  видіння.
Мислячі  духи  керують  людьми.
В  пекло  ведуть  думки  нас,  думки.

Пали  ми  духом.
Стали  людьми.
Адська  вже  заздрість
Править  людьми.

Заздрість  нічого
Давно  не  цурається,
Печаттю  на  серці
Бути  старається.

Антихрист  на  серце
Печать  цю  наклав,
Заздрим  чужим,
Зазбрим  й  близьким.

Від  Бога  в  думках
Ми  віддаляємся.
Такими  як  всі
Бути  стараємся.

Грішні.
Огидні.
Стадо  істот.
Заздрість  -  печать,

Пекла    оплот.
Миру  немає,
Муки    в  душі.
Всюди  думки,

Навіщо  вірші.
Псалми  ми  у  серці  
Давно  не  співаємо.
Мирно  у  просторі  ми  не  сіємо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2024

Спецоперація

Ціль  номер  один,
Поряд  -  ціль  номер  два.
Десь  там  на  Банковій
Їх  спецвійська.
Путін  проснувся.
Війна.

https://www.pravda.com.ua/rus/news/2022/01/18/7320895/

Сніжні  вершини
Та  острови.
Путін  близький
До  своєї  мети.

Так  це  було,
А  може  і  ні.
Та  чи  дало
Це  все  поштовх  війні.

https://detector.media/infospace/article/220843/2023-12-21-skhemy-prodyuser-naum-barulya-yakyy-ie-davnim-partnerom-zelenskogo-maie-biznes-u-krymu-ta-rosiyskyy-pasport/

Схеми,  офшори.
Бац  й  ціль  номер  два.

https://gordonua.com/ukr/news/politics/rodina-zelenskoho-za-2023-rik-zarobila-majzhe-12-5-mln-hrn-deklaratsija-prezidenta-1702567.html

Все  так  прозоро.
Чому  ж  в  нас  війна?

Фейки  у  ЗМІ
 [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hV30FWxQ8IE[/youtube]
Й  брехня  на  брехні.

https://ips.ligazakon.net/document/KP201236?an=1396

Ось  чим  займалися  ми
На  початку  війни.

Щось  не  злякало
Ройські  війська,
Що  в  Україні
Всесвітня  чума.

Ось  й  заразились,
Згоріли,  сказились.
У  ...(  нецензурний  вислів)
     перетворились.

А  говорили,
Пандемії  нема.
Світ  весь  побачив  -
Суне  ЧУМА.

Ціль  не  одна.
Чому  ж  на  Сейшелах
Їхніх  віськ  ще  нема.
Путін  сказився

Чи  все  то  чума.
Світ  потихеньку
Сходить  з  ума.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2024

Люди скаженіші ніж звірі.

Що  скажіть  ви  тут  зробили,
Щоб  тварини  й  люди  жили.
Знищимо  усіх  істот.
Багачів  залишим,  зброд.

Бішені.
Скажений  світ.
Ось  тому  в  нас  стільки  бід.

Хто  істот  роками  бив?
Безпритульними  зробив.
Даху  й  захисту  лишив.
Щоб  і  він  так  само  жив.

Карма.
Все  ж  це  справедливо.
Палками  істот  же  бють,
Самі  чинять  самосуд.

Злими  хто  тварин  зробив.
Ти,  скількох  істот  вже  вбив?
Пожинаємо  плоди,
Винні  ж  ми,  а  не  вони.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2024

Мамо, не вір, я повернусь.

[b]Як  сказав  один  солдат[/b]

Як  сказав  один  солдат:
-Нема  за  кого  погибати,
За  них  не  варто  воювати.

І  я  також  був  так  вважав.
Все  зрозімів  та  промовчав.
Все  захватили  ж  там  без  бою.
Херсон,  Луганськ  і  весь  Донбас.

А  ми  ж  пішли  туди  війною,
Вони  -  здали,  ми  -  визволять.
Спочатку  слід  було  стояти,
А  не  порфелі  приміряти.

Мінські  угоди  підписати,
А  потім,  що...
Хто  хоче,  щоб  людей  вбивали.
Жилі  будинки  руйнували.

Здали  ж  без  бою  навіть  Крим.
Ділили...
Щоб  аж  до  руїн?

Правду  сказав  простий  солдат:
-  За  них  не  варто  воювати.
А  як  на  мене  все  втрясеться,
Лиш  попит  на  війну  минеться.

[b]Мамо,  не  вір,  я  повернусь[/b]

Він  тракторист,
Юнак  моторний.
Він  вправний,
Мамин  помічник.

Пішов  на  фронт,
Він  там  танкіст.
Знов  похоронки  шлють  додому.
-Мамо,  не  вір,  я  є  живий.

Він  обіцяв.
Слово  тримав.
Хоробро,  сміло  воював.
Горіли  орки  й  сам  горів.

Та  він  живий.
Він  молодий.
-  Мамо,  не  вір,  я  повернусь,
Тобі  лиш  низько  уклонюсь.

[b]Ротація  у  ганделиках.[/b]

Скільки  ненависті  й  злоби,
Нам  не  потрібно  ворогів.
Оцим  пропитим  дали  зброю.
Вони  ж  стріляють  у  своїх.

Очі  засліплені  й  додому.
Проблеми  будуть,  буть  біді.
А  ми  чекали  цих  "героїв".
Герої  є,  та  це  не  ці.

Ці  вже  не  дружать  з  головою.
Проблема  навіть  не  в  війні.
Чекають  вбивства  й  мордобої,
Так,  мародерство  на  крові.

Все  те,  що  там  уже  на  Сході.
У  ДНР  і  ЛНР.
Прийдуть  назад  оці  "герої",
Та  чи  свої,  скоріш  -  чужі.

Готові  всіх  вони  вбивати,
Дай  зброю  ..  і  уб'ють,  
Вас  вб'ють.
Хто  їм  дозволив  наливати.

Ці  не  здорові  з  дуру  ж  п'ють.
Оце  так  хочеться  додому,
Щоб  оковиту  з  горя  пить?
Всіх  ненавидіти  й  крушить.

В  руках  таких  "наших"  героїв
Майбутнє  й  з  ними  потім  жить?
Не  буде  вже  сімей,  не  буде  .
Вернуться  з  бою  та  не  ті.

Ті,  хто  не  п'є  ось  ті  й  герої,
А  решта  -  ж  горе  цій  землі.
Всі  божевільні  на  війні.
Хто  не  вбивав  лише  й  живі.

Вже  інвалідам  заздрять.
І  сорому  й  ума  нема.
Війна.
І  вороття  також  нема.

Це  ж  дві  армії  совка.
Що  робили,  як  служили.
Офіцери  водку  пили,
А  солдати  їм  носили.

Їм  новітню  дати  зброю?
На  ротації  воюють.
До  коханих  чи  в  ганделик
Їх  дороги  тут  прямують.

Перестав  їх  поважати,
Зброю  звірам  в  руки  дати
Й  будуть  всіх  підряд  вбивати.
Цих  "героїв"  нам  чекати?

Може  владу  їм  ще  дати?
Жде  ж  терор.
Будуть  вбивати.
Тут  добра  не  слід  чекати.

Довели.
Докерували.
Дозомбували.
Ми  ж  героїв  всі  чекали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2024

За перемогу до дна. (Крутю та Вертю присвячується )

[quote]Нехай  рука  заграє  на  роялі  ,  в  житті  й  у  серці  зникнуть  всі  печалі  ![/quote]


Попандопали  навколо.
Це  скажу  не  випадково.
В  нас  такий  менталіте́т.
Дуже  влучний  наш  портрет.

На  словах  всі  патріоти,
Та  поближче  придивись.
Скрізь  один  лиш  егоїзм.
Все  під  себе  загребли.

Іншим  лиш  ярмо:
-Носи.
Із  під  носа  тут  вкрадуть,
Собі  в  власність,

То  є  жуть.  
Мамині  синки  навколо.
Ці  не  ви,
Руйнівники.

Їхні  вже  поля  й  сади,
Ріки,  стежки  та  ставки.
Їх  пітомнік  -  не  лови.
Тут  вони,  тут  -  не  ходи.

Щукарі...  сітки,  сітки.
І  на  зайців  вже  полюють,
Влучно,    автоматний  постріл    в  ціль  .
Кажуть  зайців  розвелось.

Й  їм  вбивати  довелось.
І  гулянки  вечорами.
Вони  не  ви.
Все  для  них,  для  молодих.

Лиш  гребують...й  ...
Горілку  п'ють.
Майже  двадцять,
В  бій  ідуть?

-Ні,  звичайно.
-  Інших  шлють  та  мати  гнуть.
-А  бухати?
-Тут  як  тут.


http://www.golos.com.ua/article/84985

Ні  в  якому  разі  не  призиваю  молодих  брати  як  в  1941  році  на  фронт,  взагалі  борюсь  за  мир  і  вирішення  конфлікту  мирним  шляхом,  вірш  про  наш  менталітет  та  те  яке  у  нас  майбутнє  покоління,  не  бачу  ким  там  гордитись  нажаль.  А  от  за  продажу  алкоголю  молоді  -  слід  наказувати,  щоб  іншим  неповадно  було  та  контролювати  поведінку  молоді  в  вечірній  час,  може  нам  й  радісно,  що  в  ворожій  державі  зникають  діти  та  це  тривожний  дзвіночок,  не  слід  було  наших  з  Маріуполя  вивозити,  цинічно  при  чому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2024

Україна переможе

Ніхто  не  вірить,
А  ми  зможем.
Вийти  гідно  із  війни,
Не  марно  хлопці  полягли.

Ніхто  не  вірить,
А  ми  зможем.
Ми  без  бою  переможем.
Світла  Правди  всі  бояться.

І  рогаті  нас  страшаться.
Україна  переможе,
Вигнати  жидів-
Ми  зможем.



[b]А  чи  є  чим?[/b]

Ми  самостійні!
Гордимось.
Ми  на  вершині!
Казимось.


[b]Мавроді  посадили,  на  МММах  рулять  й  нині[/b]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=P2gJXUnVK0g[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QPOdFedaujY[/youtube]

На  хвилі  з  головою
Піднявся  над  товпою.
Розкрив  чужий  секрет.
Створив  відомий  тренд.

Ту  саму  піраміду,
Яка  віками  править.
Із  тіні  та  у    світло,
А,  піраміди  ж  скрізь.

Купюри  і  портрети,
Статки  та  маєтки.
Опера  ще  та,
Розкрив  банкірів  срам.

Злякалась  же  система,
Злякав  примітивізм.
Ціна..  вона  росла,
Бульбашка  ще  та.

Мілліардні  бариші..
Будинки  у  Лондоні...
Scam  artist  в  короні.
Мавроді,  він  -  Мавроді.

Народ  рукоплескав,
Дохід  народ  лиш  мав.
Та  не  дали  народу
Фінансову  свободу.

[b]Ми  на  передовій[/b]

А  наші  не  задкують,
Беткоїн  знов  друкують.
У  вас  нема  вже  світла
І  вам  це  непомітно.

А  тут  найбільші  статки,
Грабують  безоглядки.
Свої  своїх  кришують,
У  МММ  прямують.

Тут  їхні  перемоги,
Тут  статки  й  бариші.
Немає  навіть  змови,
Вночі  -  тому  й  нічні.

Майнери  і  хеші,
Сотні  мілліонів
Вже  власників  нових-
Проблеми  для  старих.

Обмін  на  життя.
Беткоїн,  перемога.
Безумних  над  людьми.
Це  ж  слуги  Сатани.

*Scam  artist  -  мошейник.
*  Пивикли  тут  всі  певно  лише  рукоплескати,  а  що  так  важко  власників  за  їх  злочини  посадити  за  грати?  Чи  простіше  їм  у  два,  три  рази  більше  і  далі  платити,  вони  ж  бандити.  Знову  90-  ті?
*  не  Мавроді  людей  кинув,  а  злочинна  держава,  вони  півжиття,  а  то  і  все  працювали,  а  держава  провівивши  махінаційний,  злочинний  розвал  СССР  прихватила  все  у  руки  злочинців,  які  спливли  з  бандитських  формувань  на  зразок  відомих  тітушок  у  владу.  І  знову  прагнуть  Україну  розділити,  Росію  розвалити  і  нажитись,  знову  нажитись.  Люди  працювали  для  своїх  дітей,  а  тут  бац  як  після  дощу  мілліардери-грабіжники  у  законі,  під  себе  у  Думах  та  Радах  попереписували  закони.  І  цього  замало,  ще  вирішили  бандитські  розбірки  збройними  силами  світових  держав  тут  влаштувати.  Вони,  як  бачимо,  народи  певно  кришують.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2024

Марксистська мафія маразматиків.

Професіоналів  плекають
Роками.
Бездарі  місцем  зароблять
Тим  самим!


Толкових,  надійних
Не  видно  й  не  чутно.
Для  безнадійних
Всюди  спокути.

Давно  каятись  пора,
А  для  них  життя  мов  гра.
Знову  карти  роздадуть?
Шанс  новий  вам  знов  дадуть?

Самих  гідних  у  могили.
Правлять  світом  цим  бацили.
Розкладають...
Глянь....

Лицем  в  екран,
Неприкритий  стид  і  срам.
Страх  щоденний  викликають
І  реальність  підміняють.

Негативнії  думки-
Цей  егрегор  їм  з  руки.
Вампіричні  ембіцили
Ми  в  страху  цім  породили.

Значення  їм  не  придали,
-А  вони...
-Вони  зростали...
Наплодили

Нам  проблем.
[b]Нами  править  МММ.[/b]
Що  внизу  -  те  вже  згори:
[b]-Бійся,  корм  -  твої  думки![/b]

Меншість  більшість  захопила.
Багатій  керує  всім.
Паразитам  всім  уклін.
Нема  ефіру?!

Що  ж  навколо?
Знов  порочне
Певно  коло.
Професійний  утопізм!

Вампіричний  іудизм.
Дихнуть  народи  -  буря  буде?
Скоріш  народів  вже  не  буде.
Убивці  й  зрадники  тут  правлять.

Над  "златом"  чахнуть,
Влади  прагнуть.
Живих  істот  на  корм  пустили,
Все  більше  й  більше  заробили.

Душі  людські  паработили.
Істот  у  Пекло  заманили,
Мов  кроколи  проглотили
Паразитичні  ці  бацили.

https://gazeta.ua/ru/articles/slivce/_visliv-svyaschenna-korova-prinesli-indusi/449214

*МММ-  Марксистська  мафія  маразматиків,  саме  тих,  що  з  Марсу.

https://filmix.biz/films/triller/9728-novi-3x-peklo-sunshine-2007.html

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2024

На городі господиня, от й не йдуть дощі кислотні, бабця завжди при роботі.

Ждіть  добра,
Та  добра  давно  нема.
Вийшла  бабця  на  город,
Бурянець....
У  руки  сапку...
Хоч  спина  давно  болить,
Слід  же  грядку  обробить.
Люди  добрі,
Скрізь  сусіди...
Від  сусідів
Завжди  ж  й  біди.
Знизу  вийшов  помічник.
В  ОЗК,  до  нього  звик.
Респіратор  натягнув
І  до  саду...
Ядом  листя  обробляє
І  на  бабку  не  зважає.
Поважають  пожилих.
-Дихай  бабцю.
В  хату  шмиг.
Вітер,  вітер  завиває,
Яд  цей  всюди  розвиває.
Вчора  бабця  не  сапала,
Сусід  їв  в  садочку  сало.
Отака  у  нас  країна.
Кожен  звик.
Одна  трясина.
Всі  спочатку  ми  сміялись.
Жартів  навіть  не  лякались.
Той  над  бабкою  жартує.
Шут  країною  керує.
Не  з  кварталів,  а  з  країни
Роблять  всюди  тут  руїни.
Свій  садочок  обробив.
-Дихай,  бабцю,
Час  такий.
-Мій  садочок  з  неба  травлять,
Скоро  всіх  туди  відправлять.
Ти  бабусю,  привикай,
Буде  восени  врожай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2024

Алкеїв вірш як на мене нісенітниця, а от кохання - вічне!!

Любов  безсмертна!  Тож  частіш  кохаймо!
Дико,  нестерпно,  вічно  та  нестямно!
Вирвати  серце  нею  з  грудей?!
Чужих  –  безжалісно  чи  зі  своїх?!




[b]Собаки  (  в  стилі  танки)[/b]

З  розумними  очима?!
Розкрита  паща.
Поділ  території.
Скажений  укус  звіра.
Ми  як  собаки.


[b]Your  light  is  in  my  depths.  (18+,  vulgar)[/b]

The  sky  is  bright,  
Clouds  floating,
caressing...
A  hand.

Yours,  not  yours.
Could  it  be
Apollo.
Pleasantly...  long...

A  mysterious  moan
Is  playing  with  me  at  this  moment.
Cupid!
The  little  boy

And  Apollo.
As  if  on  my  body
I  glide  over  the  clouds
There's  a  drop  somewhere,

And  a  river  nearby
I  am  so  longed  for
A  hand  caresses  me
I  touch  it

It's  filled  with  it,
I  don't  feel  my  body.
You're  behind  me
The  boy,  the  shooter,

Playing  at  love
Takes  my  body
Like  Apollo.
Drinking  into  me,

Feel  the  space!
Flesh  wants  flesh.
It  burns...  it  builds  the  body.
Don't  stop  the  light.

Enter,  speak.
Take  it,  deeper...  enter.
Nurture  and  scream.
Your  loved  ones  are  with  you.
Tear  it  open!  

Tighten  and  tear.
I'm  not  ashamed  of  you  anymore,
Each  one  is  like  the  first,
Ecstasy  again

These  touches,
These  depths
The  earthquakes
And  eruptions.

I've  been  yours  for  a  long  time
I'm  so  cold
I'm  in  anticipation  
Again  and  again

Your  eruptions.
My  heart  is  on  fire.
I  admire  the  beauty  of  intimacy.
This  night  will  never  be  repeated.

Screaming  in  ecstasy  without  fear.  
I  gave  myself  to  you  with  my  whole  body.
In  the  grip  of  passion,  at  night,  I  want  to  take  you,
My  Apollo,  I  want  you  again.

I  am  on  the  table  and  on  the  couch,
I  am  at  the  window  and  in  our  bedroom.
Cupid's  arrow,  plunge  it  again,
Love  me,  pierce  me

I'm  out  of  my  mind,
You're  coming  again.
You're  tearing  me  apart.
You  make  waves  inside  me.

All  my  flesh  you  tear  off.
Oh,  how  powerfully  you  come  again...
You  fill  me  with  bliss.
My  light,  you  adore  me.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2024

Твоє світло в моїх глибинах. (18+, вульгарно)

Світле  небо,  
Хмари  пливуть,
Пестить...
Рука.

Твоя,  не  Твоя.
Може  Сам
Аполлон...
Насолодно...  протяжно...

Загадковий  стогін
Грає  зі  мною  в  цю  мить.
Купідон!
Маленький  хлопчик

І  Аполлон.
Немов  по  тілу
Хмари  ковзаюсь,
Десь  там  краплина,

А  поруч  ріка.
Мене  так  жадано
Пестить  рука.
Торкаюся  її,

Нею  наповнена,
Не  відчуваю  тіла.
Ти  за  спиною.
Хлопчик,  стрілок,

Грає  в  кохання.
Бере  моє  тіло
Як  Аполлон.
Впиваючись  в  мене,

Відчуй  простір!
Плоть  плоть  захотіла..
Горить..,  зводить  тіло.
Не  зупиняй...  світло.

Увійди,  говори.
Бери,  глибше...  введи.
Плекай  і  кричи.
З  тобою    близькі...
Розірви!  

Міцніше  і  рви.
Уже  давно  тебе  я  не  соромлюся,
Кожен  як  перший,
Знову  екстаз.

Ці  дотики,
Ці  глибини.
Землетруси
І  виверження.

Твоя  я  давно.
Вся  обімліла,
Я  в  передчутті,  
Знову  і  знову

Твої  виверження.
Серце  горить.
Милуюся  красою  інтиму.
Цю  ніч  не  повторити.

Кричати  в  екстазі,  не  боячись.  
Тобі  всім  тілом  віддалася.
У  полоні  пристрасті,  вночі,  взяти  хочу,
Мій,  Аполлоне,  я  знову  хочу.

Я  на  столі  і  на  дивані,
Я  біля  вікна  і  в  нашій  спальні.
Амура  стріли  знову  занурюй,
Люби,  пронизуй...

Я  без  розуму,
Ти  знову  кінчаєш.
Мене  на  частини  розриваєш.
У  мені  ти  хвилі  піднімаєш.

Всю  плоть  мою  ти  здираєш.
О  як  же  потужно  знову  кінчаєш...
Мене  блаженством  наповнюєш.
Моє  світло,  мене  ти  обожнюєш.

Твой  свет  в  моих  глубинах.  (18+,  пошло)


Светлое  небо,  
Плывут  облака,
Тело  ласкает...
Рука.

Твоя,  не  Твоя.
Может  Сам
Аполлон...
Сладко..  протяжно...

Загадочный  стон.
Играет  со  мной  в  этот  миг
Купидон.
Маленький  мальчик

И  Аполлон.
Словно  по  телу
Плывут  облака,
Где  то  там  лужа,

А  рядом  река.
Меня  так  желанно
Ласкает  рука.
Касаюсь  ее,

А  в  ней  облака,
Не  чувствую  тела.
Ты  за  спиной.
Мальчик,  стрелок,

Играет  в  любовь.
Берет  мое  тело
Как  Аполлон.
Впиваясь    в  меня,

Почувствуй  простор!
Плоть  плоть  захотела..
Горит..,  сводит  тело.
Не  останавливай...  свет.

Войди,  говори.
Бери,  глубже..  вводи.
Имей  и  кричи.
С  тобой  так  близки..
Разорви!  

Мощнее  и  рви.
Уже  давно  тебя  я  не  стыжусь,
Каждый  как  первый,
Снова  экстаз.

Эти  касания,
Эти  глубины.
Землетрясения
И  извержения.

Твоя  я  давно.
Вся  обомлела,
Я  в  предвкушении,  
Снова  и  снова

Твои  извержения.
Сердце  горит.
Любуюсь  прелестью  интима.
Эта  ночь  не  повторима.

Кричать  в  экстазе,  не  боясь.  
Тебе  всем  телом  отдалась.
В  плен  страсти  ночью  взять    хочу,
Мой,  Аполлон,  я  вновь  хочу  .

Я  на  столе  и  на  диване,
Я  у  окна  и  в  нашей  спальне.
Амура  стрелы  вновь  вонзай,
Люби,  пронзай...

Я  без  ума,
Ты  вновь  кончаешь.
Меня  на  части  разрываешь.
Во  мне  ты  волны  поднимаешь.

Всю  плоть  мою  ты  содрагаешь.
О  как  же  мощно  вновь  кончаешь...
Меня  блаженством  наполняешь.
Мой  свет,  меня  ты  озаряешь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2024

Тисячнократний бонус на ваш депозит.

Казіно.юа
З  ним  війни  нема.
Бонусна  програма,
Слоти  й  казіно.

Гра  й  немов  в  кіно.
Обберуть  як  завжди.
Знижка  ЗСУ.
Люблять  Україну,

Крутять  свою  гру.
Є  багаті  люди,
Є  ще  і  лохи.
Поки  всі  воюють

Грають  в  гру  пани.
Крутять  барабан,
Ставки  як  завжди,
Виграв,  знов  програв?

Вхід  онлайн  -  зайди.
Все  оце  законно.
Йде  ж  давно  війна.
Казіно.юа

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2024

Щоб і не знали.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nb0nm6yEcho[/youtube]

А  людей  ніхто  не  рахує.
Не  зважають  на  людей-
Править  всюди  іудей?
Зрадив,  кажите    Іуда.

Перемоги  на  кістках  -
То  є  крах,  духовність  на  (  давно  послали,обідилась  -  не  повернулась).
На  три  букви  хтось  послав
І  тому  героєм  став.

З  пяти  букв  це  написали,  
Певно  мат  зауважали.
Нащо  зброя  та  снаряди.
Матів  ж  море,  всі  так  раді.

А  за  ними  -  пустота.
Жінки  є,  то  є  й  війна.
Ще  народять  і  не  раз,
Підростуть,  їм  скажуть  фас.

Люди  -  головний  ресурс,
Збільшать  знов  двухсотий  груз.
Цифри  вам  не  оголосять,
Посівна  і  вмить  жнива.

В  полі  знов  тіла,  тіла.
Груз  двухсотий  не  вивозять,
Лиш  привозять,  лиш  привозять.
І  кого  евакуюють?

На  кістках  людських  пирують.
Нарожають,  а  навіщо?
Що  цих  діток  далі  жде,
Жид  до  англосаксів  ж  пре.

Посилають,  посилають.
Делигації  кругом.
Ось  тому  у  нас  й  дурдом.
Бо  за  нас  тут  все  рішили.

Нам  свиню  цю  підложили.
Ситуація  критична.
Все  давно  уже  трагічно.
Рішення  десь  там  приймають,

Тут  щоденно  ж  погибають.
Захід  вправно  захищають.
Баби  нових  народжають,
На  ці  жертви  не  зважають.


https://pikabu.ru/story/napoleon_i_russkie_krestyane_4770397  нічого  не  нагадує?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kuun8FpN3_k[/youtube]  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2024

Сонячно.

Чудовий  зранку  день.
Дзвіночки:
-Дзень,  дзень,  дзень.
Там  півник  ку-  ка-  ріку,
А  у  лузі  соловей.
Виспівує:
-День,  день.
Дзвіночки  знов:
-Дзень,  дзень.
Всміхнулось  з  неба  Сонце.
Так  світло,  світло  стало.
Тепло  в  дім  завітало.
Аж  серце  засіяло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2024

Бог створив нас

Бог  створив  нас
Чи  ж  нам  створили  Бога.
Чи  просто  ми  частинки
Чогось  одного.

А  може  нам  ніколи
Цього  і  не  пізнати.
За  образом  нам  жити,
Наказ  -  і  помирати.

Богів  же  є  багато
Та  віримо  в  одного.
А  інші  ?
Чи  не  варто?

Уб'ємо  за  нового.
А  хто  дає  нам  право.
Когось  тут  убивати.
А  може  і  не  варто

За  це  життя  віддати.
А  може  кожен  гіден,
У  кожного  свій  шлях,
А  може  й  нами  править

Колишній  нікромант.
Невже  створили  Бога
Для  нас,  а  ми  боги.
І  служимо  ми  служби

Тим  слугам  Сатани.
Чи  варто  в  все  це  вірить.
чи  можна  перевірить?
Чи  сліпо  й  далі  йти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2024

Самое время кайфовать, деды должны лишь воевать.

Резервация  кругом.
Присмотрись  :
-Это  дурдом.
-Там  бухают  малолетки.
Обрыгали  все  скамейки.
Мусор  кучею  лежит.
Мент  в  машине  сладко  спит.
Притаился,  шары  ждал,
Был  вздремнул
И  все  проспал.
Говорят  :
-  Идет  война.
-Нет,  бухает  вся  страна.
Мент  крышует,
Все  путем.
Все  нормально.
Тут  -  дурдом.
В  знак  дорожный
Из  ноги  валят,  валят  пареньки.
Подготовка  боевая,
Смена  в  нас  растет  такая.
Маты  гнут,  орут,  орут.
Малолетки  водку  пьют.
Им  тревога  та  до  фени,
Им  по  больше  б  только  денег.
Им  до  фени,  что  воюют,
Они  тут,  в  кустах  -  кайфуют.

*  Возможно  все  вымышленно  в  стихотворении,  а  может  просто  нужно  пройтись  по  улице.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2024

Яд. Минздрав предупреждает, но каждый покупает.

Цветная  кинолента.
Нужны  ли  аргументы.
Жизнь  -  кинолента.

Муха  по  полю  пошла.
Муха  денежку  нашла.
В  паутине  лжи
Писк  и  косяки.

Кровь  из  тел  качают,
Разум  отключают.
Генератор  ты  -
Кормишь  их  в  крови.

Хитроумный  план.
Ты  в  дурмане,  пьян.
В  паутине  лжи  -
Правят  пауки.

Жизнь  как  кинолента,
Улови  моменты.
Прокрутили  пленку-
Откурил  махорку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2024

Жили добре та недовго, не дали.

Застій,  стагнація,
В  оковах  нація.
Жили  ж  прекрасно
Та  не  довго.
Перебудова.
Рік  чи  два?
Віка,  десятиріччя.
З  економічно  розвинутих
В  повну  розруху.
А  пишемо,  пишемо...
Вянуть  аж  вуха.
Жили  прекрасно  в  тім  застої,
В  мирі,  дружбі,
Без  війни.
Війною  марять  вороги.
Розділи,  страви,
Зароби!
Колонії,  колонії...
І  вони...
Піраміди...
Гроби.


[b]Криша  поїде,  криша  приїде.[/b]

Війна.
Кришують.
Всюди  п'ють.

Нормальним  людям  ...
     спокійно....
       випити  ...  дадуть?

Не  п'ю.
Та  як  дивитися...
На  цю...    ******.

Слів  нема.
Війна.

[b]Служіть[/b]

-У  світі  паразитів
Нам  призначено  всім  жити?
-Ні.
-Служити.
-Так,  служити,  в  світі  підлих  паразитів.
-Види  зникають?
-Їх  поступово  просто  ж  вбивають.
-Паратизм.
-Патріотизм.
Суть  наче  різна.
Ціль  одна  ж.
Служити  Богу  та  еліті.
Муки,  біль...
І  це  терпіти.
На  тому  світі.
Там  десь  жити.
Тут  -  служити.

[b]И  такое  видали[/b]

Инородное  тело
Вводят  внутрь.
Это  жуть.
Добровольно-принудительно.
Как  же  это  омерзительно.
Кто  не  бухал  -
Тех  уже  нет.
Врубили  темный
Сразу  свет.
Добровольно-принудительно.
Как  же  это  изнурительно.
Мир  давно  сошел  с  ума.
А  для  бедных-
Он  тюрьма.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2024

Зарисовка з почутого.

Піймали  діда  край  села:
-П'ятдесят  дев'ять,
-  Вам  пора.
-Війна,  дідусю,  це  війна.
-  Всі  попередні  полягли.
-  В  усьому  винні  москалі.
-  Вони  мені  не  вороги.
-  Я  й  так  привик  вже  до  землі.
-  Ми  вироблені,  а  не  ви.
-  Чому  ж  ви  тут,  не  на  війні?
-  Щоб  нам  пенсійні  не  платить,
Нас  всіх  в  бою  слід  загубить.
-  Вони  мені  не  вороги,
-  Ворог  в  Кремлі,  такі  ж  як  ви.
-  Керують  всім  тиловики.
-  Чому  ж  там  ми,  а  не  вони.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2024

Над рікою, під сосною.

Над  крутою,  над  рікою
Ми  зустрілися  з  тобою.
Танювала  в  танці  ти,
Щебетали  нам  пташки.

Над  крутою,  над  рікою
Шумить  ясен  з  осокою.
Щебетали  про  кохання
Ми  з  тобою  під  сосною.

Посмішка  твоя  сіяла,
Очі  в  воду  опускала,
І  мов  лань  ти  поглядала,
Чарувала,  чарувала.

Над  крутою,  над  рікою
Ми  зустрілися  з  тобою.
Випадково,  випадково.
Дивовижно  і  казково.

Ти  мов  птаха  там  порхала
І  мене  ти  виглядала.
Ти  з  призивовом  поглядала,
Посмішка  твоя  сіяла.

Над  крутою,  над  рікою
Шумить  ясен  з  осокою.
Там  гуляли  ми  з  тобою,
Час  же  плив  мов  за  водою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2024

Вам теж туди?

Нове  кажуть  хтось  відкрив,
В  космос  двері  відтворив.
Ти  в  це  віриш?
Всіх  навчать,  як  і  що  тут  підмінять.

Картини  всесвіту  міняють.
Істину  у  млі  ховають.
Труди  роками  знов  друкують,
У  божевільню  всі  прямують.

А  все  не  так  було  і  є.
Падіння  було,  є  й  буде.
Усе  твердіє,  ми  тупієм,
Матерізації  -  не  мрії.

З  всіх  тіл  одне  лиш  відчуваєм,
Все  заблоковано  -
Ми  знаєм.
А  нам  і  добре,  

Всі  ж  такі.
Усі  давно  у  цій  тюрмі.
В  скількох  дітей  слуху  нема?
Навіщо  він,  

А  розум  є?
Й  його  нема.
Без  нього  краще  -
Кожен  зна.

Горе  ж  людям  від  ума.
Наркобарон,  прислуга,  храм.
Усі  під  кайфом,
То  є  жуть,  але  на  диво  -  ще  живуть.

А  ось  на  тих  ти  подивись.
Страждань  всі  хочуть
Як  колись.
Самі,  самі  вже  запряглись.


Бен  Джонсон

[b]Пісочний  годинник  (мій  переклад)[/b]

Розгляньте  цю  порошинку  в  посудині,
яку  переміщують  Піщинки:
Чи  можете  ви  повірити,  що  це  тіло
Того,  хто  кохав;
І  в  полум'ї  коханки,  граючи,  як  метелик,
Був  перетворений  на  попіл  її  поглядом:
Так,  і  в  смерті,  як  і  в  житті,  не  досяг  успіху,
щоб  це  було  зрозуміло,
Навіть  прах  закоханих  не  знаходить  спокою.

         13.05.2024

[b]Песочные  часы  (  мой  перевод)[/b]

Рассмотрите  эту  пылинку  в  сосуде,
Перемещаемую  песчинками:
Можете  ли  вы  поверить,  что  это  тело
Того,  кто  любил;
И  в  пламени  любовницы,  играя,  как  бабочка,
Был  превращен  в  пепел  ее  взглядом:
Да,  и  в  смерти,  как  и  в  жизни,  не  преуспел,
чтобы  это  было  понятно,
Даже  прах  влюбленных  не  находит  покоя.

*  [quote]Песо́чные  часы́  —  простейшее  устройство  для  отсчёта  промежутков  времени,  состоящее  из  двух  прозрачных  сосудов,  соединённых  узкой  горловиной,  один  из  которых  частично  заполнен  песком.  [/quote]
Оригинал:

Ben  Jonson

The  Hour  Glass

Consider  this  small  dust,  here  in  the  glass,
By  atoms  mov’d:
Could  you  believe  that  this  the  body  was
Of  one  that  lov’d;
And  in  his  mistress’  flame  playing  like  a  fly,
Was  turned  to  cinders  by  her  eye:
Yes;  and  in  death,  as  life  unblest,
To  have’t  exprest,
Even  ashes  of  lovers  find  no  rest.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2024

Гріх. І ми ж уже такі ж.

Магнітні  бурі...
Там...
На  Сонці....
Протуберанці...

Ось  тому....
Брехня....
Магнітні  бурі  в  голові.
І  все  тут  роблять

Саме  ці...
Експерименти...
Над  життям.
Лякають  новим  відкриттям.

Вам  байочку  вони  сплели,
Про  баріони  та  фони,
Картина  Всесвіту  у  них.
Жидівський  слід.

Жидівський  слід.
Усі  народи  працювали.
Землю  любили,  шанували.
А  є  народи  ж  без  землі.

Вони  чужі  на  цій  Землі.
Їх  штучно  тут  були  створили,
Щоб  лихо  скрізь  вони  чинили.
Сказали  ваша  ця  Земля,

А  іншим  місця  тут  нема.
Тому  і  війни  почались,
Кроваий  слід  і  стільки  бід.
Чуже  всі  прагнуть  захопити.

А  інородців  просто  вбити.
Лишити  кучку  лиш  рабів.
Їм  їх  господь  це  "заповів"".
Не  Бог,  не  цар,  а  марсіанин,

З  Небіру  був  він  завітав.
Поход  христовий  розпочав.
Вогнем  й  мечем.
І  так  віками.

Твориться  зараз  теє  ж  саме.
Ділять,  ділять,  не  поділять.
А  раби  у  щось  ще  вірять.
Кучка  ж  лютих  паразитів

Вам  не  дасть  нормально  ж  жити.
Вам  підмінять  все  і  всіх.
Гріх.
Звичайно,  то  є  гріх.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2024

Про саме той період… (18+)

[color="#ff0055"][/color]












Спонтанно
 І  не  стримно!
Оце,  оце  -  про  нас.
Нове  ми  покоління

І  світ  
оцей  для  нас.
Розіврані                    бікіні
І  юбки,  без  трусів.

Ми  любимо,
Ми  милі,
А                              ви...
А  ви                      мабуть  коти.



[b]Привет[/b]

Момент..
Пишу  :
-Привет.
И  тишина.
Это  ответ.
Два  слога,
А  в  ответе  три.
Стихи.


[b]Влюбленные[/b]

Нам  восемнадцать.
Мы  мечтаем.
Украдкой,  молча  наблюдаем.

Свой  разум  в  чувства  погружаем.
И  томно,  страстно  изучаем..
Ласкаем...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2024

Воно тебе кохає…. бажає, не згорає. (18)

Вранішній  стон,
Оргазмів  прийом.
Кажуть  -  вульгарно,
Кажуть  -  жахливо.

Та  для  закоханих
Все  то  є  мило.
І  починають
Ранки  з  кінця,

Стони  лунають
Там  без  кінця.
Вабить,  зближає
Ця  безкінечність.

Він  і  вона  -  не  суперечні.
Як  змії  вються  ноги,
Горять  в  істомнім  болі.
Твердіє  щастя  колос,

Ласкає  серце  голос.
А  ми  у  лоні  ритму
Піднімемось  на  гірку.
Які  ж  тут  краєвиди....

Шукаємо  ...  глибини...
Все  глибше  проникаєм...
Всім  тілом  це  бажаєм,
Щоранку  ми  палаєм.

І  в  полумї  сіяєм.
А  ти  немов  Венера,
То  в  небі,
То  у  морі.

А  я  неначе  Сонце,
Мов  промінь  у  віконці.
Це  еротична  сцена,
Про  двох  одна  поема.

Із  двох  сердець  початок,
Портал,  у  Всесвіт  вхід.
Душі,  душі  політ.
І  вогко  там  де  вузько

І  судоми  й  мурашки,
Прохід...
У  потойбіччя
   вхід.
   В  чарівний....
Знойний  світ.

Ковток  блаженства  й  неба,
Нічого  більш  нетреба,
В  єднанні  лиш  потреба
І  наростає  ритм.

Настроєний  орган,
Колони  голосні....
З  тобою...
Мов  ві  сні...

Нас  ритм  сердець  єднає,
Душа  ж...
Вона  літає....
Нам  небо  відкриває...

Єднає  це,  єднає.
Все  є,  ми  відчуваєм,
А  серце  ж  завмирає,
Кохає  й  знов  ...  кохає!

--------------------------


Утренний  стон,
Спазмы,  они  вызывают    оргазмы.
Говорят,  что  это    так  пошло,
Говорят,  это  ужасно.

Но  для  двоих
Все  так  прекрасно.
И  начинают  без  конца
Утро  блаженства  вновь  с  конца,

И  стоны  раздаются
Сердца  там  разорвутся.
Влечет,  сближает
Вечность,  миг,  бесконечность.

Он  и  она  -    противоположны.
Как  змеи  вьются  ноги,
И  горят  от  боли.
Твердеет  счастья  колос,

Сердце  ласкает  голос.
Мы  снова  в  лоне  ритма
Несемся  мы  на  горку.
Какие  визги  й  зойки  ....

Мы  ищем...  глубину...
Все  глубже  проникаем...
Всем  телом  зажигаем,
С  утра  огнем  горим.

И  в  пламени  парим.
Ты  словно  бы  Венера,
То  в  небесах,
То  в  море,  ты  двух  стихий  природа.

А  я  как  солнце,
Словно  луч  в  окне.
Интимная  вновь  сцена,
И  о  любви    поэма.

Двух  сердец  начало,
Портал...
Души,  души  начало.
И  влажно  там,  где  узко.

И  судороги  й  мурашки,
Мы  вместе...это  
сказка.
В  мир  совершенства    вход.
Меж  ног  в  оргазм  проход...

Глоток  блаженства,  неба,
Нуждаемся...  идем,
Подьем...
Проем...


Вновь  нарастает  ритм.
Настроенный  орган,
Мой  хулиган...
Колонны  громовые
С  тобой...
С  тобой...мы  вновь  родные!

Нас  ритм  сердец  роднит,
Душа  же...
Она  летит  ....
Нам  небо  открывает...

Объединяет  это.
Все  есть,  не  нужно  й  света,
Аж  сердце    замирает,
Любить  вновь  продолжает...  любить!


[b]Не  покидай[/b]

Не  покидай.
Серце  віддай.
Нарешті  Рай.
Мій  урожай.

Люби,  кохай.
І  погибай.
Такий  тут  рай.
Серце  віддай.

Серце  розбий,
Паши,  роби.
Смакуй  цей  рай,
Зрій  урожай.

Не  покидай,
Роби,  пахай.
Для  мене  Рай,
Ти  все  ж  віддай.

Все  до  краплини,
Ми  то  родина.
Люби,  кохай.
Прощай.


[b]...[/b]

Ты  не  поэт.
Сюжета  ж  нет.
Памфлет,  сонет.
А  где  ж  сюжет.

Что  б  опстилось
Й  приподнялось.
Да  так  что  б  сердце
С  болью  сжалось.

Что  было  так
Как  будто  явь.
Чтобы  там  жил,
Что  б  там  страдал.

В  огне  горел,
В  поту  стонал.
Что  б  в  муках  жил
И  воскресал.

Ты  не  поэт.
Ты  жить  устал.
Не  для  тебя
Весь  ведь  этот  бал.

Не  званный  гость.
Никто  не  ждал.
Тебе  платили  -
Ты  й  писал.

Всех  раздолбал.
Таких  как  ты
Кто  тут  скал.
Ведь  нет  души.

Слова,  слова.
И  пустота.
Одни  слова.
Все  ни  о  чем,  сплошной  дурдом.


[b].[/b]

Сон  валить  з  ніг.
Він  переміг.
Сил  більше  немає.
Все  засипає.

Він  найсолодший
Люди  кажуть.
Нехай  цей  смак
Усім  покажуть.

Він  благодійний.
То  є  так.
В  нім  відпочинок,
Невідость.

В  нім  відключаємо  ж
Свідомість.
І  знову,  знову
Валить  з  ніг.

Все  тіло  просить,
Щоб  приліг.
Ві  сні  постійно  десь  літаєм,
В  нім  нових  сил  ми  набираєм.


[b]Нажива  й  зрада[/b]

Корупційні  маштаби  зростають.
Мілліарди  з  нічого  тут  мають.
На  страсі  й  на  тім  заробляють.
Свої  вже  своїх  підтавляють.

Не  плачуть  уже,  проклинають.
Обороти  лише  набирають.
Схеми  нові  розробляють,
А  люди  ж  зникають  й  зникають.

Поле  ждало  трударя,
Не  відкупивсь,  от  й  нема.
Дім  за  життя,  доля  чомусь  вже  така.
Кажуть,  що  нас  захищають.

Та  більшість  в  аду  тім  зникають.
Метрів  на  три  лиш  стріляють,
Мов  зайчики  в  полі  стрибають.
На  цьому  жиди  заробляють.

Куди  не  похлянь  паразит
І  хоче,  так  й  пре  заробить.
Кого  захищає  ця  влада,
Кермує  ж  корупція  й  зрада.

Свої  інтереси  в  усьому.
Статки  у  них  на  живому.
Невиданного  вже  маштабу
Навколо  людей  оця  зрада.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2024

Попелища.

Залиш  надію
Всяк  сюда  входящий.
Із  пекла  виходу  нема,
Орфей  один,  а  інші  лиш  солдати.

А  тьма  іде,  орда,
Орда  ...,
     плетуться  супостати.
З  пітьми  тьма  тьом
І  це  не  сон.

Чотири  всадники,
Вогненні  вороні.
Нема,  нема  людей
На  жодному  коні.

Нема  надії,
Йдуть  мерці.
Коса  і  серп
У  лівій  вже  руці.

Женці...
   женці....
Кроваві  скрізь  рубці...
Застигла  кров....

Чорніє....
На  руці...
Мерці...


І  це  не  зомбі  епопея.
Вже  вирита  нова  траншея.
Біжать...
Лежать....

Молитва  й  тиша.
Затихло  все.
І  ще  живий.
Є  поряд  дух...

Святий.
Є  порятунок.
Ти  живий.
Зло  не  всесильне

І  не  вічне.
Настане  знову...
Мирна  тиша...
І  попелища,  попелища.


[b]Это  у  них,  а  может  и  у  нас  тоже[/b]

 С  цветами  встречают
Вновь  президента.
Увековечит  их
Кинолента.

Встречают  с  цветами
Тут  президента.
Приветствуют  в  власти
Их  резидента.

Он  на  трибуне,
Он  на  заводе.
Кто  то  притих,
Идет  тыловик.

Нету  лица.
Образ..
И  лик.
Вспышка...

Чуть  слышно,
Тост  :
-  За  победу.
Народу  -  все  беды.

Второй:
-  За  ....
-  Вся  страна  ранена.
Мы  же  с  окраины.

Звериный  рык,
Последний  крик.
-  Скорей  беги.
-  Я  же  с  цветами.

И  все  молчат.
Все  тут  с  ушами.
И  тишина.
И  вдруг:
-Ура.

Аплодисменты...
Для  киноленты.
Все  уловили
Эти  моменты.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2024

Давайте будемо просто воювати.

https://www.youtube.com/shorts/Msmj6_vsSjA?app=desktop

[quote]"Люди  повинні  враховувати  не  лише  потенційну  загибель  українців,  а  й  "молодих  росіян"[/quote]
[quote][b]Давайте  будемо  просто  воювати.[/b]
           БОРИС  Джонсон[/quote]

Джонсони  за  нас  рішають,
Джонсони  тут  управляють.
Скільки  ще  крові  пролити
І  кому  потім  тут  жити

І  чи    взагалі,  жити....
Плани  в  них  же  не  людські.
Більше  й  більше  ж  тут  вбивають,
Знов  в  полоні  всі  ж  зникають.

Щоб  не  дати  гробові
Кості  спалені  в  землі.
Страшно  навіть  це  писати
І  словами  передати.

Нас  рішили  убивати.
А  за  що?
За  їх  бабло.
Щоб  при  владі  було  зло.

Щоб  колонію  гнобити,
А  самим  без  криз  знов  жити.
На  крові  кровні  бабки  в  них  свої.
Служать,  служать  Сатані.

Я  кричу  вам:
Ні,  війні.
Перемога  на  костях  -
Буде  ж  лиш  панічний  страх.

Хто  би  тут  не  переміг  -
Буде  горе  й  більше  бід.
Нечисть  в  омут  лиш  веде,
З  цими  в  владі,  що  нас  жде.

Ми  давно  вже  у  трясині,
Джонсони  у  цьому  винні.
Ми  повинні  вимирати
Й  Сатану  ще  й  восхваляти?

Так  неволя
Й  так  неволя,
Отака  скажіть  в  нас  доля?
І  за  це  всім  погибати,

У  підвалах  виживати.
Будем,  будем  воювати.
Вся  країна  вже  є  тил?
Досить,  досить  в  нас  ще  сил?

Є  снаряди  і  гармати?
Лиш  солдати  й  автомати,
Щоб  вампірів  годувати.
Без  патронів  виживати...

Джонсонів  пора  прогнати.
Владу  бідним  слід  віддати.
Досить  нас  вже  грабувати.
Може  й  їм  пора  втікати.


[b]І  це  перемога  ?[/b]

Мобілізуєм  інвалідів  й  дітей,
Щоби  це  бачив  світ  наш  оцей.
Що  вовкулаки  цим  світом  лиш  правлять,
Тих,  хто  безправний  -  тих  і  завалять.

Це  перемога?
Навіщо  й  чия  ?
Плаче  в  країні  вже  кожна  ж  сім'я.
Здорові  вени  ж  уже  ампутують,

Кулю  у  ногу
Й  в  зворотню  дорогу.
Патріотизм  уже  на  словах.
Реально  вже  паніка,

Смертельний  скрізь  страх.
Хто  при  умі
Для  того  це  -  жах.
Яка  перемога,

Повний  вже  крах.
Росія  програла  і  Україна,
Лише  провладна  в  цьому  ж  провина.
Штучно  зробили  вони  тут  війну,

Щоб  возвиличити
Знов  Сатану.
Нові  міліони  не  роз,  а  людей
Веде  на  погибель  цей  ...  не  єврей.

В  ложах  вельможних
Розсілись  жиди.
Це  не  народ.
Й  не  люди  вони.

Мають  лише  наживу  з  війни.
Слуги  це  тьми.
А  ось  за  них
Всі  ляжуть  кістьми.

Це  ж  ми.
Не  вони.
Може  досить  війни?
Досить  цих  закликів  знов  до  війни.

Білий  стяг  рвем,
Рвуть  і  вони.
Сто  міліонів  ляжуть  кістьми,  
Щоб  памятали  це  горе  війни.

Заборонили  правду  казати,
Щоб  не  платити,
Краще  ж  збрехати.
Щоб  не  повстали,

Краще  обманом
І  все  це  зробити  злим  шарлатаном.
Потім  й  його  звісно  ж  розп'яти,
Скільки  ж  хазяїнам  можна  брехати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2024

Тьма наступає.

Крик  тиші,  
Поклик...
Почуття.

Розлилась  ріка...
Сяють  квіти.
Та  не  взлетіти.

Небо...
Безкрайнє  небо...
Небес  глибина...

Подих  кохання...
Крізь  простір...
Бажання...

І  тиша.
Ні  шуму,
Ні  рим.

Клин...
Давить...
Біль....

Зжимає...
Не  вистачає...
Віддаляє...

Мало,  по  малу
Все,  все  минає.
Свідомість,  свідомість  зникає.


Світла  не  має.
Мегатонним  шаром
Накриває...

Життя  засинає.
В  тьму  боязко...
Тьма  наступає...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2024

Мало, мало

 Тебе,  тебе
Не  відпукаскав.
Порхнула  в  небо,
Час  настав.

А  в  небі,  в  небі
Зірочки.
Одна  з  них  я,
А  поряд  ти.

Душі,  душі,
Я  і  ти.
У  сон  ти  знову  завітала,
Нестрино,  палко  цілувала.

Душа,  душа
В  цю  мить  сіяла.
В  кострі  кохання
Зігрівала.

Таке  рідненьке,
Близько,  близько.
Ти  світлячком
У  сні  була,

Красива,  мила,  молода.
Жива...
Душа...
А  в  грудях  птаха....


Щебетала....
Твій  голос.
Голос  відчувала.
Тебе  чомусь  завжди  замало.

Очки  відкрив,
Тебе  й  не  стало.
Душа  у  вись,
У  вись  знов  звала.

Мене  в  ночі.
 Ти  виглядала.
-Мені  тебе  не  вистачало.
Серце  кричало,серце  кричало.

А  ти  мовчала,
Лише  міцніш
Все  прижимала,
У  глибині  душа  кричала:

Люблю....
Так  мало...
Тепла  замало.
Порхнула  в  небо  і  не  стало.

Вночі,  вночі...
Ві  сні
Кохала....
Душа,  душа,  тебе  шукала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2024

Реванш.

Пустинні  обеліски,
Затушено  вогні,
Жодної  квітки  пам'яті,
Вимерлі  ветерани.

Нові  рани.
Нові  герої.
Нова  війна.
Провладна  вина.

Не  зберегли,
Не  примножили.
Обрехали,
Забули.

Заросло  бур'яном.
Аукнулось.
Зациклено  горе.
Засорені  мізки.

Сорняки...
   Сорняки....
Без  сліз  на  очах.
Висохли  чи  й  не  було.

Зло...
   Вкорінилось  зло.
Проросло.
   Випалено  поля.

Війна..
   Кровава  рілля.
Штучний  геноцид...
   Помсти  слід.

Кровавий  реванш...
   Завивань  марш....
Тривога....
   Під  плитами  допомога.

І  знову  туди  ж  дорога.
   Нема  сивини..
Вбиті  без  вини...
Жертви  жидівської  війни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2024

А лаве пливе, пливе….

Штати  машина  війни.
А  ми?
Пішаки  ми,
Пішаки.

М'ясо  ми  лиш
Для  війни.
Щоб  у  війнах
Шанс  нам  мати

Слід  свою  машину  ж  мати.
Ми  ж  на  штати,
Все  на  штати.
Тут  вони  чомусь  кермують.

Марші  тут  давно  не  чують,
Не  до  маршів,  не  до  рейдів.
Ні  снарядів,  ні  гармат.
Берци  й  в  руки  автомат.

Ти  не  хлопчик,
Ти  солдат.
Не  пройде  
Тут  їх  солдат.

Все  для  фронту
Й  перемога?
Ні  потрібна  допомога,
Знов  потрібно  закупити,

Янків,  янків  збагатити.
Щоб  вони  не  годували,
Певно  ми  б  без  бою  здали
Як  Херсон  усю  країну.

Бабки,  бабки  нам  дають.
І  на  нас  же  й  заробляють,
Нами  землю  удобряють.
І  земельку  ж  тут  скупили.

Що  ж  скажіть  ми  натворили.
Ми  ж  машина  для  війни.
І  заводи  і  снаряди,
Все  ж  у  нас  тут  вироблялось,

Що  скажіть
Й  чому  тут  сталось?
Хто  все  наше  загубив,
Хто  на  цьому  заробив?

На  війні  ж  тут  заробляють,
На  смертях  доходи  мають.
Заробляють  тут  на  всьому,
Всі  ми,  всі  ми  із  дурдому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2024

Новий храм.

Дзеркально,  все  дзеркально.
Підло  й  аморально.
Підло  й  аморально.

Уважно  придивитись  -  це  ж
Розуму  лишитись.
Був  совок  скрізь  під  копірку.

Зараз  все  під  новий  лад.
І  в  Росії  й  в  Україні
Все  на  спад,  все  на  спад.

Ті  ж  закони:
-Беззаконня.
Йде  руйнація  всього.

Безголове,  безсердечне...
Все  від  нього...
Не  живого.

Князя  тьми,
Нового  бога.
Золотого,  золотого.

В  матриці  уже  тіла,
Непотрібних  їм  -  нема.
Безголові  світом  правлять.

Бал  і  плоті  людські  шкварять.
Зомбі  тут  і  зомбі  там
Сатані  тут  зводять  храм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024

Всі за!

Всі  за!
Це  ж  війна.
Всі  за!
Виходу  нема.

Править  світом  Сатана.
Всі  накази  на  ура.
Це  ж  війна.
Законності  давно  нема.

І  війна  тому  й  іде,
Що  тиран  наживи  жде.
Лицемірство  тут  і  там,
Все  у  храм,  у  їхній  храм.

І  до  долу  всі  схилились,
В  нову  віру  охристились,
Взяли  в  руки  автомати,
Одне  одного  -  вбивати!

Всі  за!
Ворогами  люд  зробили,
Скільки  горя  наробили.
Всі  за!

Це  війна.
Править  світом  Сатана.
Всі  права  в  людей  забрали,
Обікрали,  обікрали.

Щоб  лише  вони  страждали...
Новий  храм,  щоб  збудували.
Будували  на  кістках  -
Людства  крах,  людства  крах.

Пригадайте  як  жили.
Чи  рабами  ви  були.
Взяли  в  руки  автомати,
Щоб  хто  бідний  -  тих  вбивати.

Багачі  всі  за  кордоном,
Там  тримають  оборону.
В  банки  бабки  поступають,
Вони  радість  з  цього  мають.

На  цім  горі  нажилися.
-Тому  богу  ти  молився?
-Сатані  ти  ниць  вклонився?
Це  війна!
Переможців  в  ній  нема.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024

Прав тот у кого больше прав (хокку)

[b]Какие  мысли  и  чувства  возникают  у  вас,  когда  вы  размышляете  о  Втором  пришествии?[/b]

Новая  вера
И  церковные  войны,
Попы  рыдают.

https://www.churchofjesuschrist.org/study/manual/gospel-principles/chapter-44-the-second-coming-of-jesus-christ?lang=rus

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2024

Невесело чомусь.

Україну,  слух  пішов,
Розділяють,  половинять.
Та  давно  це  все  зробили,
Захопили,  полонили.

Незалежність.
Тридцять  п'ять...
Скільки  ж  можна  бідувать?
Україна  нічия?

Їхня.
Майже    тридцять  п'ять.
І  за  що  тут  воювать?
Щоб  ніхто  не  повернувся?

О,  нарешті  поперхнувся...
Хто  наказ...
Був  нам  віддав...
Хто  народ  в  бою  поклав...


А  війною,  що  прикрили?
Що  до  цього  натворили...
Що  тут  роблять  кожен  час...
Хто  скажіть  врятує  вас...

Що  було...
А  що  тут  стало...
Трударям  життя  ж  не  стало...
Трударів  уже  не  стало.

Почитайте,  що  вам  брешуть.
Пригадайте,  що  було?
Розгулялось  люте  зло.
Чорна  Рада,  темні  люди...


Сірий  зброд,
А  де  ж  народ?
Скільки  можна  це  терпіти
І  чортам  оцим  служити?





[b]Беззаконие  (хокку)[/b]


Тут  дремлет  закон.
Власти  творят  произвол.
Качается    трон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2024

Не літає…

Шепче  згори:
-Держу,  не  відпущу.
І  відпускає.
Ніщо  вже  не  тримає.
Низ    притягає,
       гріх    проростає,
падіння    зближає.

Невже,  невже...
         душа  нас  покидає....
-Куди?
-Постій.
-Зажди!
-Скажи....

Усе  прощає...
Покидає...
У  прірві...
Не  літає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2024

Навіщо (хокку)

Невже  це  вже  все?
Навіщо  ж  розтоптали
Цей  весняний  цвіт.


[b]Мир  обмана...[/b]

Точка,  агония....
Удар.
Болит...
расстались..
   не  прощаясь....
боль  пустоты...
 следы..
а  по  большому  счету
   Нужен...?
Кому..?
Зачем...?
Замедляем  ход...
Отгоняем  мысли.
Растворяемся...
   перерождаемся...
те  же  
грабли....
   та  же  рана...
мир  обмана.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2024