| Сторінки (20/1985): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
[quote]«Истинная победа достигается без сражения»[/quote]
[quote]Одержать сто побед в ста битвах — это не вершина воинского искусства. Повергнуть врага без сражения — вот вершина[/quote]
Фронт так близко..
Дышит в спину..
Я пошире щель раздвину.
Все в порядке.
Калибр огромный.
И у ушка
Голос томный..
Он глаза мне завязал
И меня без боя взял.
Забивал снаряд потуже.
И входил в меня по глубже.
Киска с ним лишь развлекалась,
Я совсем не сопротивлялась.
Холостой опять й опять.
Милый, хватит сачковать.
Не репит уже й кровать.
Мне придется воевать,
Свой вибратор доставать.
***
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pVqlng22ZXE[/youtube]
ЧЕРНАЯ МАГИЯ создаётся на основе заклинаний ( повторений ) состоящих из негативных темных слов мыслей и эмоций / Учитесь создавать СВОЮ ПОЗИТИВНУЮ магию из СВОИХ светлых ПОЗИТИВНЫХ слов мыслей эмоций/ Слова мысли эмоции людей МАТЕРИАЛЬНЫ так же как стол стул и др предметы и обладают ТВОРЯЩЕЙ ЭНЕРГИЕЙ Слова мысли эмоции людей СОЗДАЮТ ПРОГРАММЫ судеб людей и планеты Чем БОЛЬШЕЕ КОЛИЧЕСТВО людей говорят и мыслят ПОХОЖЕ тем быстрее произойдет сказанное и помысленное Поработители знают о творящей способности наших слов мыслей эмоций Именно поэтому они ЗАРАНЕЕ ОПОВЕЩАЮТ народы о своих темных планах Слушатели их планы усваивают как неизбежное не зная как их изменить как им противостоять / Мыслить о будущем значит жить в нем в следующем воплощении а возможно и в настоящем воплощении Это зависит от количества душевной энергии вложенной в сказанное и помысленное человеком или группой людей единомышленников /Каждая мысль человека в настоящем воплощении ПРЕДОПРЕДЕЛЯЕТ его судьбу его предназначение в его следующем воплощении / Как сознательно создавать свою ПОЗИТИВНУЮ судьбу ? См комментарий ПОД роликом : Настройка Ваших внутренних приемников Счастливое сейчас ведёт к счастливому потом / См ролик : Вы получаете именно то о чём думаете / См ролик : Закон притяжения самый могущественный / Поработители ОЧЕНЬ БОЯТСЯ нашего сознательного ПОЗИТИВНОГО мыслетворения Ведь тогда мы сами станем создавать свою ПОЗИТИВНУЮ судьбу и судьбу планеты / Почему у людей разные судьбы ? Сейчас каждый из нас проживает программу судьбы созданную ЭНЕРГИЯМИ наших слов мыслей эмоций из прошлого воплощения Слова мысли эмоции людей есть ЭНЕРГОСЕМЕНА / Вибрационные волны идущие от слов мыслей эмоций людей несут в себе ГОТОВЫЕ МЫСЛЕОБРАЗЫ несут в пространство - СУТЬ ЗАДАЧИ - сказанного и помысленного Там в пространстве они создают временные линии ( энергокарманы) где будут набирать энергосилу чтобы набрав энергосилу вернуться к Земле в виде голографического фильма состоящего из мыслеобразов для своего ПРОЯВЛЕНИЯ Они направят волю людей и обстоятельства к определенным конкретным действиям и произведут события заложенные в них по смыслу в судьбах тех кто их породил / Ежедневно отправляя в пространство свои КРАТКИЕ ПОЗИТИВНЫЕ программы Вы начнёте активировать своё Световое тело ( нервные центры ( и объединяться со своими Высшими энергетическими частями самих себя находящихся как внутри Вас самих так и в пространстве / Процесс может быть некамфортным иногда болезненным а иногда очень болезненным т.к. в Ваши тела начнут входить энергии Воз...ия от Ваших Высших Энергоаспектов ( Высших Я ) Эти энергии в Ваших телах будут расплавлять астральные энергоимпланты чипы подселенцев и др технологии ИИ несущие чрезвычайно негативные программы для Ваших судеб / Для смягчения БОЛЕЗНЕННЫХ симптомов Воз...ия ОБЕЗБАЛИВАЙТЕ лоб виски затылок макушку головы и др части тела мазью Капсикам Снимайте мазь с лица и шеи подсолнечным маслом / Если есть угроза электромагнитного возгорания какого либо нервного центра ( невыносимой боли ) КАК ИСКЛЮЧЕНИЕ ИЗ ПРАВИЛ съешьте немного мяса и попейте молока Они всю мощь энергии из нервного центра перенаправят на себя и боль пройдет НЕ бойтесь съесть мясо высоковибрирующие энергии легко удалят последствия съеденного мяса из Вашего тела / Более ПОЛНЫЙ ПЕРЕЧЕНЬ симптомов Воз...ия см в ролике : Внутренние вибрации тела и симптомы Кундалини Воз ...ия / См ролик : Глобальная мутация человечества Академик Миронова Валентина Юрьевна/ См ролик : Планета тюрьма Лиза Р Ченнелинг / См канал Геннадий Ваке: Пробуждение / С приходом в нашу Вселенную ПОЗИТИВНЫХ РАСС из Свободных миров ситуация стала кардинально ПОЗИТИВНО меняться Начались чистки миров нашей Солнечной системы / Началась чистка Астрала от существ и технологий ИИ Идёт удаление адовых миров Созданы БЕЗОПАСНЫЕ коридоры для ослабленных душ и душ после уколизации/ Скоро эти события ПОЗИТИВНО отразятся и на Земле/ Как избавиться ОТ манипулирования низкими частотами ИИ и ВЫЙТИ за пределы низких энергочастот Земли ? См комментарий ПОД роликом : Ричард Доти Военные учёные выяснили что... ( канал Заметки Странника ) / О силе слов мыслей эмоций людей см ролик : Работает на 1000% Гениальный Философ Елена Рерих Как управлять своей жизнью и мыслями ( канал Мудрость жизни ) .
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0Q5AvLsJ3Lo[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kkuVrWYRKXg[/youtube]
История которой не было.
Мир лжи в котором мы живем.
СМИ всегда вещало всё.
Всё, что угодно.
Заказ - картина.
А Гоголь где й за что писал?
Иудой был?
Иудой стал?
Кто во что гаразд ваяли.
Тексты лести лишь писали.
Ну, а новый ново дел?
Лишь маразм и бес предел.
Сплошная ложь.
Маразм ума.
Всё выжжено давно до тла.
Холуи служат подлецам.
Романтика и нету драм.
Оды царям.
https://www.youtube.com/watch?v=D9xwwV23928&list=OLAK5uy_kpquxBzmJARC5pfR6rjyj8k95D3RIsV4Y
А царь то голый!
Народ - голодный!
Духовность нынче не в цене,
Вновь мир в огне,
Вновь мир в огне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p83qOA-cdNk[/youtube]
https://dzen.ru/a/XqbgsgHXVW9C6YXk
Психология толпы -
в стаде мы!
-Стадо мы?
Ставим правильный вопрос
и по пачке папирос.
-Кто за?
-Ура!
-Ура!
-Слава СС?!
-На крест!
-На крест!
-Слава КПСС?
-Ес!
-Ес!
Чернобыль, диверсия,
трибуна, члены ЦК
и толпа:
-Ура!
-Ура!
В тоненьких юбочках,
в белых футболочках..
Толпа.
Воспоминания..
Слеза.
-Ура!
Назад в СССР?
-Расстрел!
Великие злодеяния.
Без наказания.
Жестокость.
Сарказм.
Осужденные.
Ад.
Чудовища пишут историю.
Теоретическая доброта.
Обида.
Война.
Кучка подлецов.
Ад для глупцов.
Молчаливое согласие.
Внутри ж разногласие.
Стадный инстинкт.
Лицо в толпе.
Быть войне.
Быть войне.
Без сопротивления -
Умов порабощение.
Не будет прощения.
Полное истребление.
Гиганты и те пали.
Пески да курганы.
Знания в огне.
В толпе мы,
толпа - мы.
В огне мы.
- А гиены?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2024
[quote]Слід не знищувати, а вивчати їх мову і писати на ній такі пісні, які б вони співали, щоб знали хто ми і хто є вони[/quote]
Богатырь небесный, воин величавый,
Дитя Земли и Солнца.
Руки с неба протягивает,
Дитя Земли и Солнца.
Духовностью человечество всё заряжает.
Жёлтое как солнце
Голубое как небо
Желто-голубое знамя реет
на небе
Жёлтое как солнце
Голубое как небо
Желто-голубое знамя реет
на небе
Огонь и вода - стихии бытия.
В стяге и в жизни, в небесах
И в бытии цвет желтый с духом
Свободно, всепроникающе переходит
К голубой Земле, не кажется это мне.
В волне света нас объединяет, Земля радость
Внеземную в этот миг вдыхает, дышим ею также мы.
В каждом прикосновении, в каждом шаге,
Гунна небесная, жизнь пронизывает вселенную,
С небом сплетает космический поток,
Из года в год дитя Солнца и Неба прижимает Землю.
Богатырь небесный, воин величавый,
Дитя Земли и Солнца.
Руки с неба протягивает,
Дитя Земли и Солнца.
Духовностью человечество всё заряжает.
Жёлтое как солнце
Голубое как небо
Желто-голубое знамя реет
на небе
Жёлтое как солнце
Голубое как небо
Желто-голубое знамя реет
на небе
Огонь и вода - стихии бытия.
В стяге и в жизни, в небесах
И в бытии цвет желтый с духом
Свободно, всепроникающие переходит
К голубой Земле, не кажется это мне.
В волне света нас объединяет, Земля радость
Внеземную в этот миг вдыхает, дышим ею также мы.
В каждом прикосновении, в каждом шаге,
Гунна небесная, жизнь пронизывает вселенную,
С небом сплетает космический поток,
Из года в год дитя Солнца и Неба прижимает Землю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2024
На майдан!
На майдан!
Стадом на храм!
Віруючі?
-Ні.
-Проплачені
й сліпі.
* Вірш про те як сліпі сліпих у каганат ведуть, релігійні війни під час війни розпалюють. У ті храми молитись вони ходили? Підуть?
Золотого тільця у храми ж несуть, марення багатств туди їх ведуть. Щоб сказати, що я за старих та ні, вони теж були ж такі. Вчителі і священники знищували надбання допотопної цивілізації, літаратурні та культурні цінності наших предків. А в наш час це знову повторюється? Славянська мова ворог!
Цікаво кому? Якщо батюшка за власні кошти храм утримував та на кошти прихожан своїх його зводив, його син воює за ЗСУ, то хто дає і кому право його виганяти з божого дому. Ідеологія насилля та війни? Може латиницею почнемо писати ще? Як достає це мракобісся.
А повернути літери в абетку, які більшовик Луначарський та попи в нас вкрали на думку нікому не спадало чи за це не проплатили?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2024
Жовтий як солнце
Блакитний як небо
Жовто-блакитний стяг наш у небі.
Богатир небесний, воїн величний,
Дитя Землі, Сонця
Руки з неба простягає,
Духовністю людство він заряджає.
Вогонь і вода - стихії буття.
В стязі й в житті, в небесах
І в бутті колір жовтий з духом
Вільно, всепроникно переходить
До блакитної Землі, не здається це мені.
В хвилі світла нас єднає, Земля радість
Цю вдихає, дихаємо нею й ми.
В кожному доторку, в кожному кроці,
Гунна небесна, життя, пронизує всесвіт,
З небом сплітає космічний потік,
З року в рік дитя Сонця і Неба пригортає Землю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2024
Золоті промені лунають в пісні
Кольори спалахують в стязі,
Життя народжується з любові і турботи.
Прапор тріпоче на вітрі
Лунають як грім на просторі звуки горну
Сходить сонце, що бавиться з ніччю.
Земля прокидається з глибокого темного сну
Золоті промені лунають в пісні
Кольори спалахують в стязі,
Життя народжується з любові і турботи.
Дитя пробуджується.
Небо огортає його теплими обіймами.
Освітлюючи обличчя молодого Сонця.
Коріння росте глибоко, живлячись сяйвом
З висот, де течуть надії.
Золоте проміння лунає пташиним співом.
Кольори спалахують там, де жили мрії.
Рука об руку з землею і повітрям
Життя народжується з любові і турботи.
Золоті промені лунають в пісні
Кольори спалахують в стязі,
Життя народжується з любові і турботи.
Гори схиляються в поклоні перед ранковим світлом
Океани переливаються
Серця відлітають
З небес радість кличе нас усіх
Золоті промені лунають в пісні
Кольори спалахують в стязі,
Життя народжується з любові і турботи.
Тримайся міцно, ніколи не відпускаймо,
не опускаймо осяяні Сонцем руки.
ніколи не упускаймо Життя .
Це ріка, їй вічно текти .
Вітри можуть змінюватися, але любов залишається
Крізь радощі і всі болі
Крізь радощі і всі болі
Золоті промені лунають в пісні
Кольори спалахують в стязі,
Життя народжується з любові і турботи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4NbBQYkGvSo[/youtube]
https://www.prapor.info/minings
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ajvz92CvPPc[/youtube]
http://www.golos.com.ua/article/72641
Дрібниці вирішують усе. Прапор країни - це не дрібниця, це символ. Прапор України потрібно перевернути. Кожен знає, що наш прапор «жовто-блакитний», тобто жовтий має бути вгорі, як сонце на небі.
Одна китаянка попереджала президента Кравчука, що синьо-жовтий прапор означає «розруху», і якщо його не перевернути, то станеться біда. 24 роки народ вперто не хотів вірити, і країна котилася в прірву. А люди все говорили: «Це не має значення».
Має! Саме під таким прапором, як зараз, Україна втратила свою незалежність 1920 року, хоча ще 1917 року в нас був правильний прапор. За гетьмана Скоропадського його перевернули, і ми надовго втратили державу - через суперечки та зраду керівництва Українську Народну Республіку було потоплено в крові ордами Червоної Армії.
Може, вже настав час повернути первісний жовто-блакитний прапор? За давньою східною мудрістю, жовто-блакитний прапор символізує розквіт, а нинішній (синьо-жовтий) - занепад. Що ми і бачимо: вже 25-й рік кругом розруха.
Може, вже настав час повернути первісний жовто-блакитний прапор?
Екс-комуністи-нардепи не випадково в 1991 році прийняли неправильний прапор, символ Руїни - так їм зручніше грабувати народ. А самі олігархи, до речі, в побуті часто використовують правильне жовто-блакитне, розуміючи, що саме таке поєднання приносить Перемогу.
САКРАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ
Насправді барви нашого прапора з давніх-давен символізують дві головні стихії природи і людського буття – вогонь (жовтий колір) і воду (синій). Логічно припустити, що лише сполучення «жовтий – згори, синій – знизу» відображає вічну симетрію – божественну гармонію цих стихій. Інакше ж, якщо розмістити їх навпаки, це означатиме порушення світоладу, катастрофу, за якої вода гасить вогонь...
( Дуже сімволічно саме зараз на вулиці Грушевського бачили протистояння вогня й води )
Саме таку, золото-блакитну символіку і принесли колись трипольцы за часів грандіозного переселення народів з Північного Причорномор'я за три тисячоліття до н. э., зокрема і в Індію, де вона збереглася до наших днів в первинному виді. Ця країна буквально уся прикрашена таким поєднання кольорів. Але там ви ніде не побачите, щоб синіше домінувало над жовтим. Тому пропонуємо ознайомитися з кваліфікованим дослідженням цієї теми, чиє резюме однозначно-вичерпно відповідає на питання, яким бути Державному прапору України - синьо-жовтим або ж жовто-синім.
Одного разу ще на початку 1992 року китайська художниця Мао Мао попросила на одному мистецькому заході тодішнього Президента України Леоніда Кравчука зробити все від нього залежне, щоб в тільки виниклій самостійній Україні передусім змінили розміщення кольорів на головному державному символі - синьо-жовтому прапорі. Мовляв, якщо він і далі залишатиметься таким же, то під цим поєднанням кольорів країну чекає неминуча деградація, зрада, занепад і, нарешті, крах. Адже синіше згори і жовте знизу, за словами художниці, утворюють гексаграму "Пі". А це, згідно з класичною китайською Книгою змін "И-цзин", - одне з чотирьох найгірших комбінацій. І розшифровують її так: "Будьте пильні і передбачливими. Не беріться ні за одну важливу справу, тому що вона швидше не збудеться, чим збудеться. Ваше оточення не розуміє вас, ви без всяких підстав сваритеся з друзями".
Тоді як зворотне розміщення кольорів, коли жовте розташоване вгорі, а синіше - внизу, утворює абсолютно іншу гексаграму "Тай", яка означає: "Розквіт. Мале відходить. Велике приходить. Щастя. Розвиток".
Символізм кольорів
Жовтий - символізує - Сонце, Вогонь, Творця, Бога-Отця і взагалі – Вищу Духовність
Синьо-блакитний - сімволізує - воду, Все земне та матеріальне
Канони іконописання
Золоте, жовте символізує Творця, Бога-Отця, німб Бога-Сина і взагалі – Вищу Духовність.
Синє ж – це все земне, а також свобода вибору, якою Творець наділив свої творіння з надією, що вони не будуть нею зловживати.
Голови святих завжди освітлені/просвітлені оріолами (жовтий/золотий)
Закони геральдики
Світлий колір мусить бути над темним
Закони метафізики та сакральних символів:
Предвічне (божественне, райське, надматеріальне, золоте) мусить бути над матеріальним (людським, сотвореним, синьо-блакитним).
Веди
Гуна матеріальної природи у перекладі із санскриту означає «мотузка» або «якість»
Сам матеріальний світ сплетений із особливих волокон, як килим. Три основні види пряжі – це три гуни – саттва (благість, добро, чеснота, совість), раджас (пристрасть, конкуренція), тамас (невігластво, інертність). Все, що нас оточує є під їхнім впливом: їжа, одяг, розмови, стосунки, навчання, робота, час, місця, кольори та саме життя теж під цим впливом.
Гуни відповідають таким кольярам
Саттва – благість – жовтий. Раджас - пристрасть - червоний. Тамас - невігластво - синій
Фен-шуй
Розміщення синього (воля) над жовтим (мудрість) означає «Закон занепаду», тобто прогресуючу деградацію, нещастя, хаос. Тоді як зворотне сполучення барв – жовте над синім означає гармонійне поєднання Неба і Землі, чоловічого і жіночого, сильного і гнучкого, що обіцяє розвиток, добробут, щастя.
Книга перемін «і-цзин»
Синє зверху і жовте знизу, утворюють гексаграму «Пі»– одна з чотирьох найгірших комбінацій. І розшифровують її так: «Будьте пильними й передбачливими. Не беріться за жодну важливу справу, бо вона швидше не збудеться, ніж збудеться. Ваше оточення не розуміє вас, ви без будь-яких підстав сваритеся зі своїми друзями»
Коли жовте розташоване вгорі, а синє – внизу, утворює цілковито іншу гексаграму «Тай», яка означає: «Розквіт. Мале відходить. Велике приходить. Щастя. Розвиток».
Арійська традиція
Рама обрав своїм сакральним символом жовто-синій штандарт. Бо він означає гармонійне поєднання небесного вогню (РА) і земної речовини (МА). Це також демонструє природну зверхність духу (золоте, жовте) над матерією (блакитне, синє). Тоді як розташування барв з точністю до навпаки, крім усього іншого, ще й перекручує святе ім’я Рама на Мара (примара, привид, або ж і зомбі, по-сучасному).
Східна філософія «Ян-Інь»
передають цими кольорами. Жовте, або ж золоте, Ян означає «світло, тепло, небо, активність, чоловічий принцип, сонце». Натомість синє Інь символізує пітьму, холод, землю, пасивність, жіночий елемент, місяць. Що ж буває, коли земне й пасивне домінує (тобто розміщене зверху) над небесним і активним, мабуть, пояснювати зайве.
Природа
Порядк розміщення кольорів веселки - вгорі жовтий низче синій
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Ігор Каганець каже, що «нинішній синьо-жовтий Державний прапор України не обіцяє їй нічого доброго, оскільки декларує збочене домінування пасивної матерії над активним духом. Хоча, треба сказати, він точно відповідає нинішньому тимчасовому станові деградації і духовної темряви в Україні». А спричинило такий стан якраз прийняття перекрученого символу замість правильного.
Ми навіть на підсвідомому рівні називаємо наш прапор не блакитно-жовтий, а «жовто-блакитний». І значення його таке: золотавий колір – колір Сонця, Космосу. Космічна енергія тоді через жовтий колір вільно переходить до блакитної Землі – кольору планети, яку можна побачити з Космосу. Космонавти підтверджують це однозначно, що наша планета Земля – має голубий колір. Тобто, Сонце – золоте завжди зверху, а Земля – вода внизу.
А чи не задумавились ви чому Україну не беруть в ЄС,
певно тому, що знають - Україна це і є Європа!
І визнання цього історичного факту і має стати Моментом Істини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2024
Звуки ніжних слів наповнені всепоглинаючою порожнечею
У похмурій темряві холодних кришталевих снів
Зловтішаються, не залишаючи й сліду.
Ми у викривлених світах, а навколо сморід і прах.
Ранкове сонце осяває світанок, пестячи пом'яті трави.
Світла перлина блищить на ранковій росі.
Обручки рим з'єднуючись у вірш
Випромінюють ясність мови в суті світобудови.
Жива мова - світла крихта в дивовижному ставку світобудови,
Возз'єднує серця у світ ладу.
Поглянь, як світ розкриває таємне піднесення,
Дверцята до чудес, ключем істинного пізнання.
У п'ятому кутку багатовікова тиша веде
Туди, де ясний день народжує душевний зліт.
Рядки живої мови, лунаючи, кружляють у морі ефіру.
І ось, над землею сходить світанок,
З'єднуючи небо і землю в мрії.
У ці миті, немов у казкових снах,
Світло осяяння пробуджує наш прах.
Кільця каблучок зчіплюють бажання,
Чиста крапля вічної краси знаходить назву.
Ключ же золотий в мені, він зі мною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2024
[youtube]https://youtu.be/h8TdwB2Nwv4[/youtube]
прем'єра пісні на слова пана Олексія https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018372
Ой ромашки-сонечки
Білі пелюстки,
Ви нам напророчили
Золоті роки,
Що в любові й радості
довго жити нам,
Ой ромашки-сонечки,
Дякуємо вам!
[b]Україно моя[/b]
Ти піднялася, країно моя,
Сяє тобі перемоги зоря.
Б'ються, як хвилі об скелі,
Соколи на землі і у небі,
Б'ються за волю, за перемогу!
Крізь скрегіт сталевих мечів,
Ми бачимо світло нової зорі.
Нові люди, як зорі блищать,
Як гори стоять - за правду, за брата!
Лицарі в тигрових шкурах,
Мов буревісники в буднях і бурях.
Сильна ти, Україно моя,
Жадає любові рідна земля,
Мрії палають, свічки догорають..
Зароджують життя - святі хвилини,
У них лють і пристрасть, необхідні тут!
На полях безмовних ти мечеш державу,
Кожен із нас - твоя сила і слава.
Повстання в серцях - так, це в нас,
Світ звільнимо від гніту і зараз!
Ти не сама, юна країно, народжена в боротьбі,
Доля твоя - світле небо, ясні зорі, урожай у мирнім полі!
Не згинуть мрії, не зломить нас страх,
Ми в цьому бою - непереможний прах!
Україно, повстань! Взивай до небес,
Нехай чують вороги – непереможно у славі
Ти піднялася, країно моя,
Сяє тобі перемоги зоря.
Б'ються, як хвилі об скелі твої
Соколи у небі і на землі.
Б'ються за волю, за перемогу!
Крізь скрегіт сталевих мечів,
Ми бачимо світло нової зорі.
Нові люди, як зорі блищать,
Як гори стоять - за правду, за брата!
Лицарі в тигрових шкурах,
Мов буревісники в буднях і бурях.
Сильна ти, Україно моя,
Жадає любові рідна земля,
Мрії палають, свічки догорають..
Зароджують життя - святі хвилини,
У них лють і пристрасть, необхідні тут!
На полях безмовних ти мечеш державу,
Кожен із нас - твоя сила і слава.
Повстання в серцях - так, це в нас,
Світ звільнимо від гніту і зараз!
Ти не сама, юна країно, народжена в боротьбі,
Доля твоя - світле небо, ясні зорі, урожай у мирнім полі!
Не згинуть мрії, не зломить нас страх,
Ми в цьому бою - непереможний прах!
Україно, повстань! Взивай до небес,
Нехай чують вороги – непереможні ми, у славі ми будем завжди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2024
В священном рисунке цветка
Сияет свет жизни,
Что не знает конца.
Сфинксы - хранители тайны истинного сознания.
Пробуждение - ключ к тому, что внутри.
Мы больше чем тени на этом пути,
Что там за нами плетутся вдали.
В океане пространства - ритм сердца звучит всплеском волны,
Взгляд томный сияет в отражениях звёзд,
Истина же сокрыта внутри от блуждающего среди туч ума.
Мы вместе и каждый в отдельности и есть Божественный дух Живы,
Что из глубины сознания в сердце
Шепчет о незримой, неразрывной связи Душ наших
В священном узоре Цветка жизни.
В этом незримом кругу, в каждом дыхании,
В каждом витке жизни, как кровь в организме
Течет Живой Дух - свет светила вечного
В пространстве Блаженства, в созидании Совершенства!
* текст моєї пісні в наступному творі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2024
Oh, meine Liebe, die Sonnenblumen singen!
Von feuchten Sommertagen und blühendem Frühling.
Umarme uns, Wind, in deinen Armen.
Möge auf jedem Gesicht ein Lächeln wohnen.
Oh, meine Liebe, die Sonnenblumen singen!
Von feuchten Sommertagen und blühendem Frühling.
Umarme uns, Wind, in deinen Armen.
Möge auf jedem Gesicht ein Lächeln wohnen.
Oh, querida, los girasoles están floreciendo tan brillantemente.
Los pétalos amarillos pintan los campos de sol,
Como si susurraran secretos a la brisa
Sobre la suave ligereza y los sueños aéreos.
Oh, querida, los girasoles están floreciendo tan brillantemente.
Los pétalos amarillos pintan los campos de sol,
Como si susurraran secretos a la brisa
Sobre la suave ligereza y los sueños aéreos.
Se yerguen silenciosos y altos
Entre el verdor del amor y la alegría
Bailan libre y lentamente con el viento.
Como si besaran el mar con sus pétalos.
¡Oh, querida, los girasoles están cantando!
Sobre los húmedos días de verano y la floreciente primavera.
Por favor, abrázanos fuerte en tus brazos.
Que las sonrisas se dibujen en cada rostro
Bajo un cielo tan claro de azul.
Nos dicen:
- Los sueños pueden, pueden hacerse realidad.
Para los soldados de corazón pacífico
En este campo, la esperanza nunca muere.
Cada girasol es un guerrero iluminado por el sol,
Y cada día nos regala sinceras sonrisas.
En estos campos dorados, también nosotros encontraremos nuestro camino,
Iluminados por la luz de un día pacífico.
Oh, querida, ¡los girasoles están cantando!
Sobre los húmedos días de verano y la floreciente primavera.
Abrázanos, viento, en tus brazos.
Que las sonrisas vivan en cada rostro.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2024
Ой кохана, соняшники цвітуть так яскраво.
Жовті пелюстки розфарбовують поля сонячним сяйвом,
Ніби шепочуть вітерцю таємниці
Про лагідну легкість і повітряні мрії.
Мовчазні стоять, високі.
Серед зелені в любові і радості
З вітром танцюють вільно-повільно.
Ніби пелюстками цілують море.
О, люба, соняшники співають !
Про вологі літні дні і квітучу весну.
Обійміть і нас міцніше в своїх обіймах.
Хай оживуть посмішки на кожному обличчі
Під небом, таким чистим у блакиті.
Вони кажуть нам:
- Мрії можуть, можуть здійснитися.
У воїнів з мирними серцями
На цьому полі надія ніколи не вмирає.
Кожен сонях - то воїн, осяяний сонцем,
З кожним днем щиро дарує нам посмішки.
У цих золотих полях ми теж знайдемо свій шлях,
Осяяні світлом мирного дня.
О, люба, соняшники співають !
Про вологі літні дні і квітучу весну.
Обійми, вітре, нас міцніше в своїх обіймах.
Хай живуть посмішки на кожному обличчі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2024
Ist die Essenz der Vollkommenheit
Ist der flüchtige Blick der Glückseligkeit
Der durch den Nebel
Wie Gedanken auf einer Welle,
in Momenten unausgesprochener Worte entweicht.
Es rauscht vorbei, fliegt an uns vorbei,
In Fragmenten von Träumen, die die Saiten der Seele berühren.
Worte, die wir flüstern, ohne sie zu definieren,
Unausgesprochen im Herzen heimlich,
Fangen Seelen in den dunklen Hallen
des Tempels der verblassenden Tage.
Wird alles Streben nach Vollkommenheit
In dem Chaos der Leere ertrinken, das
Ein unvollkommenes Gefäß, das nur im Raum widerhallt
Das Treiben eines Tages, der niemanden im Netz des Augenblicks gefangen hat.
Und in jedem Blick lag ein träger Schatten von Worten, die nicht abhoben.
Mit dir suchten wir nach Spuren der Vollkommenheit in seltenen Fragmenten des Glücks,
In unausgesprochener Erwartung versteckten wir die Glückseligkeit, die nicht mehr zu erlangen ist.
Oh, wie schön ist es, sie immer wieder zu spüren!
In einem einsamen verschleierten Nebel,
Im Raum der Gefühle, die Freude der Seele,
Langsame Echos im brennenden Herzen.
Неужели суть совершенства
В том блике блаженства,
Что сквозь туман,
Словно мысли по волне,
Убегает в моменты невысказанности.
Проносится, пролетает мимо нас,
В обрывках сна касаясь струн души.
Слова, что шепчем, не обозначаясь,
Несказанным в сердце притаившись,
Влекут к себе души в темные залы
Храма угасающих дней.
Неужели все стремление к совершенству
Тонут в хаосе всё наполняющей пустоты.
Лишь эхом раздается в пространстве
Суетливый день, не поймавший никого в сети.
И лишь в каждом взгляде – томная тень, не взлетевших слов.
Мы с тобой ищем следы совершенства в редких фрагментах блаженства.
В невысказанном предвкушении скрыто, скрыто блаженство, недосягаемое.
О, как приятно чувствовать это!
Ощущать в одиноко завуалированном тумане
Простор чувств, усладу души.
Томные отголоски эха внутри палающего сердца.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2024
Невже суть досконалості
У тому проблиску блаженства,
Що крізь туман,
Немов думки по хвилі,
Тікає в моменти невисловленості.
Проноситься, пролітає повз нас,
В уривках снів торкаючись струн душі.
Слова, що шепочемо, не окреслюючись,
Несказаним у серці потайки,
Ловлять душі в темні зали
Храму згасаючих днів.
Невже всі прагнення до досконалості
Потонуть у хаосі порожнечі, що наповнює
Недосконалий сосуд і лише луною лунає в просторі
Суєта дня, що не спіймав нікого в тенета моменту.
Була ж у кожному погляді - млосна тінь слів, що не злетіли.
З тобою ми шукали сліди досконалості в рідкісних фрагментах блаженства,
У невисловленому передчутті приховали блаженство, що уже недосяжне.
О, як приємно відчувати це знову і знову!
В самотньо завуальованому тумані,
В простірі почуттів, в насолоді душі
Млосні відлуння всередині палаючого серця.
***
Дівчата, в слабкості вся сила!
Втрачала радість і бажання...?
Невже, невже
так підкосило?
О Боже, втримай втримай крила!
Щоб мов голубка
в вись взлетіла
У той політ,
політ безхмарний
в тій парі що літає зрання
Її ходу вже не впізнати,
Вона нестерпна у розмові,
Тепер і правда не до жарту,
Відко́ли ночі всі в безсонні.
Забута сукня, та...рожева,
Тонке мереживо й прикраси,
Підходить зрідка до люстерка,
Волосся трішечки підправить.
О Боже, втримай втримай крила!
Щоб мов голубка
в вись взлетіла
У той політ,
політ безхмарний
в тій парі що літає зрання
Мов камінь виглянув із моря,
І бурю стримати зібрався,
Нараз
Війна
клята зараза.
В душу закралась
ця проказа
А жінка, ніжна...що казала,
Дівчата, в слабкості вся сила,
Втрачала радість і бажання...
О Боже, втримай же їй крила!
В пісні використані крила -
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021086
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2024
У лісі лісі темному
Могутній кедр, де жив,
З ялицею прекрасною
Про вічність гомонів,
Росла собі сосна,
Ведмідь її любив,
Берлогу під сосною
В корінні він зробив.
Усе було чудово:
Ожина, бджоли, мед.
Та ось зима раптово
Закінчила куплет..
По лісу, лісу темному,
Мисливець теж любив -
Гуляти із гвинтівкою,
Вбивати там савців.
Коли була зима,
Був сніг, хуртовина.
Ведмідь, немов той велетень,
Солодко так дрімав.
Мисливець ненаситний
З живого шкіру й зняв.
Про що скажіть ця казочка?
Про пасіку і мед.
І знову не закінчено,
Не крайній цей куплет.
Жаль грізного ведмедика,
Не темний більше ліс.
Порожня лісопилка,
Утік і лісовик.
Опеньки під пеньком
Знайшов якийсь грибник.
***
[b] Невже[/b]
Невже...
Не віриться навіть.
Нова нація!
Нездоланні...
Закалені, молоді..
Непереможні!
І поряд знищене покоління..
Втрачені надії..
Розбиті серця.
Зруйнована дійсність!
Отруєно розум.
Затьмарено будні.
І Україна мов би той фронтовик
з трьома кінцівками,
зневірена..
наодинці з лихом.
І навіть не візьме паличку,
тлумачок із кобзою,
не помадрує по світу,
щоб розділити з морями
свої гіркі сльози.
Залишилось одне -
по материнські
стиснути в обіймах
своїх доньок,
лагідно погладити
їх сиві голівки
й тихо промовити:
-Ми вистоїмо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2024
Невже нічка,
Невже непроглядна тьма?
Котра година?
Невже я одна?
Наодинці з собою.
Хто каже?
Задає запитання?
Невже то страх?
Невже світ грається вночі в схованки?
Сховались .. ?
Хто задає, задає ці запитання?
Шарудить в грудях.
Гомонить тиша.
Мариться ?
Він живий?
Тонни давлять...
Виривається... подих...
за ним рука мов росток...
Ще один росток...
Спалах....
Ще один...
Хто це подумав...
Тьма відступає...
Хто це каже?
Спадає земля.
Розкривається віко.
Яскраве світло.
Осліплює...
Зове...
-Ти де?
-Ти де?
Невже Херувіми?
Навіщо ці звуки, прими.
Що з ними?
На одну мить,
лише на мить,
не гомоніть,
не гомоніть.
Подих тиші,
Стук серця,
Ця мелодія,
Цей тон...
Одну лиш мить в унісон,
А там хоч спалах чи взрив,
Цю мить з ним,
Ця мить з ним!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2024
види див
Козак з казок
вив
у борг з гробу
у тому моту
і
вибив
гроб в борг
і босий собі
козі разок й коза різок
і рів в рові і вор в вірі
борг взяв в невірі - рівен ввяз в гроб
вів від і дів вів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2024
В сснвй лс
збгл мшк.
З ссн н мшк
впл шшк.
Тм й рст мш шшк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2024
Их всех давно там ждут.
там ждут.
как один ж умрут.
как один ж умрут.
Везут туда, везут.
Приказ й короткий путь.
Как будто так давно,
Как будто все кино.
Отрывок кинопленки,
Как будто прошлый век.
Как жалок человек.
Приказ вам дан с Луны.
Все как один - умри.
Очистите планету,
Выхода ведь нету,
Придет ведь озарение,
Придет пора прозрения.
Придет, но для всех.
жалок человек.
жалок человек.
Над вами твари с тьмы,
А вы ?
А вы - рабы.
Умрите й не прозрите.
горе й боль узрите.
узрите!
Огонь!
огонь в зените.
Вы не на той орбите
Умрите,
умрите
бесов не гоните.
Вы жизни не узрите.
Вы жизни не узрите.
Каков прекрасный план.
Какой же в нём изъян?
Ведь всё предрешено,
Последнее кино.
Последнее кино.
Как будто так давно,
Как будто все кино.
Отрывок кинопленки,
Как будто прошлый век.
Так жалок человек.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IYE_IbI41AQ[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AnnB9XKFJ_Q[/youtube]
За що ж тут кров рікою ллється,
Ніхто, ніхто не схаметься.
Ресурси і земля!
За них іде оця борня.
Продали землю під ногами,
Самі жирують на Багамі,
А тих, хто землю обробляв
Цей Сатана на смерть послав.
Риють все глибше,
Все вивозять, а що скажіть до нас завозять?
Непотріб, по якій ціні?
Винні партнери в цій борні.
В борги загнали наш народ,
І хто скажіть тут патріот?
Як в Індії у нас "сипаї"
Вони пресують наш народ.
То ти саксонський патріот?
Яка багата в нас країна,
А голий й босий наш народ.
Найвищі у Європі ціни,
Найбільший гніт оцих господ.
Пани, сипаї...
І босота...
Смерть чекає ж патріотів.
Патріотизм веде в могилу,
Нажаль порядку в нас нема,
Нажаль колонія навколо,
Немає світла і добра, лише війна, страшна війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TCvLLclNUaI&list=PL6LnXvv-uMsIBEVOi4V3XtNiuWUD4vwEz&index=10[/youtube]
Сміх це те, що порятує.
Сміх то елексир, що додасть нам сил.
Посмішка вбиває лють.
Як в тому мультику з дитинства по медведика Умку.
Гляньте відео на моєму каналі.
Надіюсь підніметься не лише настрій,
А й засіяє посмішка на ваших устах.
Переглянути можна за цим посиланням >> https://www.youtube.com/playlist?list=PL6LnXvv-uMsIBEVOi4V3XtNiuWUD4vwEz
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2024
В танце страсти встречаем рассвет,
Кто сказал, что любви нет?
Рука в руке, душа открыта,
Мир любви полон открытий! Грёз, слёз, тайн, чудес .. ты ещё в нем не воскрес?
В каждом изгибе — вальс чувств,
В каждом касании — танго сердец.
Симфония из ласк..
Я теряюсь, в блаженстве
Нахожу себя между двух сердец,
В вечно жаждущем слиянии
Бегу из суеты, кружусь в ввысь,
Проявляя истинное в объятиях.
Нежность укрывает нас как плед,
В безбрежном океане блаженства
Мы в чувственном дурмане теряем сознание..
В каждом движении — суть,
В каждом жесте — мечта.
Мы растворяемся в этом моменте, где сливаются дни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2024
Этот день не погас..
Миг блаженства...
Экстаз...
В этом танце ночном...
Мы танцуем вдвоем..
Как Луна фонари...
Эти блики любви...
Длинные тени четко
Наш удлиняли оргазм...
Скрипела вдали лебёдка ,
Ветер о чем то споря что то оставил в море,
Солнце нырнуло в пучину,
Бедра мои гнедые в этом экстазе застыли.
Тени пропали вскоре,
Берег ласкает море.
Не продаем билеты,
Театр пуст, денег нету.
Деньги приносят горе,
Мой милый с ними не в соре,
Просто на этом свете
Мы голышом, раздеты.
С эхом вернулся ветер,
Волной ты обнял мне плечи,
Мой гибкий стан за гранью там
Погружаясь в экстаза дурман
Запутывал взгляд:
В каждом движении — вздохи любви,
В каждом мгновенье - вечности стон ,
Этот день не погас, он мой и с тобой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ygg-LS5qnpg[/youtube]
Новый звук рождён из того, чему нас с детства учат.
Сила власти это зло, она оставляет на речи клеймо.
С скрытой силой, ухмыляясь в тьме ночной, тенью речь
Идёт с тобой, эхо сна преследует нас, эхо - иллюзии ума.
Речь эволюционирует, рушит родовой уклад,
Письмо - нашей речи распад!
Слова, начерченные, в оттенках красного,
В пространстве скручивают настоящее, кричат..
Зло разносит в дребезг всё, на то он и зло.
Имя силы теперь как и мы - в цепях.
Глубоко вдыхай токсичный воздух -
Новые условия, которые мы должны вынести.
Корень зла, затемненный переулок, говорит в коде.
Сдвиг звука с каждым столкновением
Начинает дробиться, тени сеют искаженные шепоты,
Растет дисгармония, на жизнь пародия.
Отвергаю, отвергаю это Я.
Пусть будет мирным небо,
Чистым воздух, живой - вода.
Пусть будет мама, папа, я
И вся родня, вся родня.
Мы прекращаем молчание - знак согласия.
Мы разрушаем сценарий Ада, высказанные исподволь
И завуалированные скрытыми планами договора и согласия.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2024
Вороньё кружит в вышине, меж серых крыш над головой.
Их тучи над миром, как тени страстей,
Из новостей, кружева дурных вестей.
Всё небо плотно затянуто им.
Полчища тоски, рупоры войны,
На ободранных костях бал мрака.
Вороньё, сжимая небосвод, кружит,
Хоровод мглы й пустоты,
Их крики – призыв, призыв в никуда,
Страх й пустота, путём в забвение, в заблуждении, мир снова летит,
В этом прощании с подъемом светил.
Запомни, жизнь – не просто игра слов,
Она летит, она не ворон,
И каждый миг – дар, собрать бы в стаи
Сердце для мечты, пока темно и
Воронье, как стражи, ввысь летит,
Словами мёртвыми поёт на свете белом.
Был смысл и свет, теперь лишь тень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2024
Стадион замер.
Замер в прямом смысле слова.
Ни гимнов:
«Динамо», «Динамо», о-о-о!
«Динамо», «Динамо», о-о-о!
«Динамо», «Динамо», о-о-о!
«Динамо», «Динамо», о-о-о!
Нет и гимнов Спартака:
Спартак, Спартак Москва,
Это больше чем жизнь
Это наша судьба..
Не бьют окна в вагонах
Поездов Киев-Москва.
Идет, идет война.
Игроки подписали контракт,
Молодежь бежит марафон,
Кто добежит ?
Нет не он.
Под "Аргентина -Ямайка 5-0"
Зрители покинули стадион.
В ложе с надписью "Армагидон"
Непредставленный хозяин, рядом каган
Бьет низко поклон,
Дает клятву, что весь каганат
Продолжит бессмысленный марафон.
Попугай Кеша занял свое место:
-Хозяин, вы на Гаити бывали?
- С женской сборной вы отдыхали?
-Не был я на Гаити,
Нас и здесь неплохо кормят,
Мы зодчие, строим на поле Иерусалим,
Весь мир удивим!
-Хозяин, а вы в бане бывали,
Слышали, что девки болтали?
-Нас и здесь - хорошо кормят!
-Деньги вам фигу там показали,
Трусики сняли и убежали.
- И не такое видали.
-Иерусалим!
-Мы тут вандалы,
Кости погибших в фундамент заклали.
«Динамо», «Динамо», о-о-о!
«Динамо», «Динамо», о-о-о!
На марафон!
На марафон!
Кагану поклон!
Кагану поклон!
Система ВАР изменила футбол,
Везде молодняк й бежат марафон.
Это футбол,
Это футбол.
Аргентина -Ямайка 5 -0.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024
Мир мы накрили тканью плотной,
Безумие танцует в бледном лунном свете..
Диким и свободным кажется нам отлаженный муравейник.
Тени там, где могли бы быть сердца.
Наше Сегодня, как история, которую никогда не рассказывали :
Эти звезды висят в твёрдых ногах,
Это пасмурное Небо бесконечно шепчет…
В лунном свете заморожено всё живое, но нету покоя.
Люди словно восковые фигуры, развалины прежних миров и строений,
Всё замерло в миг трагедии, которую они даже не заметили,
Или не хотели замечать, так и уйти в никуда, в мир иллюзий.
Волк рыщет, уже не голодный,
Солнце восходит, разрушает заклинания.
Безмолвный трепет в полой оболочке..
Дрожащие руки тянутся в отчаянии..
Во всём этом хаосе я дышу влажным от слёз воздухом.
Наше Сегодня, как история, которую никогда не рассказывали :
Эти звезды висят в твёрдых ногах,
Это пасмурное Небо бесконечно шепчет…
В лунном свете заморожено всё живое, но нету покоя.
Шепот звёзд в падающих каплях дождя
Потерян в хаосе ужаса и боли
Под звездами, которые должны столкнуться
Во всем этом безумии.
Наше Сегодня, как история, которую никогда не рассказывали :
Эти звезды висят в твёрдых ногах,
Это пасмурное Небо бесконечно шепчет…
В лунном свете заморожено всё живое, но нету покоя.
Разбитые мечты и искалеченные судьбы
Проснувшись в фрагментах неба
Оживляют эту картину, оставляют след в этом пазле..
Во время этих беспорядков любовь мертва, спит непробудным сном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024
***
Наконец-то ты счастлив и ты знаешь -
Ты единственный в моей жизни.
Твоя ладонь так нежна, так держи меня, так держи меня.
Не позволяй себе утонуть в чувствах.
Твои глаза - маяк на моем пути к небесам,
Держи меня за руку мой путник и пусть этот мир тонет в безумстве.
Ты мой свет, ты всё, что мне нужно,
Ты самое ценное, что у меня есть.
Наконец-то ты счастлив и ты знаешь -
Ты единственный в моей жизни.
Твоя ладонь так нежна, так держи меня, так держи меня.
Не позволяй себе утонуть в чувствах.
В любви, что растет твое сердце яркой звездою палает.
В объятьях нежных, в грёзах чувств каждый миг
Словно целый век, в глазах моих небо, весна на душе,
С тобой мой, любимый мир кажется безбрежным.
Наконец-то ты счастлив и ты знаешь -
Ты единственный в моей жизни.
Твоя ладонь так нежна, так держи меня, так держи меня.
Не позволяй себе утонуть в чувствах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2024
Ми йшли з тобою на побачення,
Ми знали місце, де піднімається відлуння.
У тиші вони наближаються як і ми,
В сумерках зближаютья як і ми.
Шепотіла тиша під небом,
Нечувані таємниці оживали в прихованому світлі,
Через найтемніші стежки ми йдемо туди,
Де мрії заберуть нас в свій політ.
На тому піску ви залишите красиві сліди,
У місячній ночі ваш шанс полетіти за горизонти.
Між зірками під Місяцем
Переписати те, що ніколи не вмирає.
У світі, де мрії можуть танцювати
Ліра грає найсолодшу мелодію,
У кожному ритмі є ця історія
У кожній тиші є гуркіт.
Розгадування таємниці
Відкриває ще одні двері.
У місячні ночі у вас ще один шанс.
У світі, де мрії можуть танцювати,
На тому піску
Між зірками під Місяцем
Переписати те, що ніколи не вмирає,
Досягнути горозонтів невмирущих почуттів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2024
Сподіваючись, що цього разу стихійність буде пронизана
І ми не порвемо всі струни і всі нерви до кінця танцю,
Увійдімо в таїнства дотику і обіймів,
Пройдемося по дотику до блаженства і близькості,
Не втрачаючи гідності на цій сцені,
Під танцюючим світлом і словами касань.
Надії і бажання оживають в цих рухах.
Тіла були запалені мерехтінням цих поглядів.
Вона, не могла бути наполовину коханою.
Мрії, несли їх на небо
У м'якому місячному світлі,
У застиглих позах екстазу.
Ми, під поглядом голок очей глядачів,
Своїми тінями ...годинами... робили це, не відчуваючи тіл.
В цій темряві лунали
Негласні слова, невимовні потоки блаженства.
Вона, не могла бути наполовину коханою.
Мрії, несли їх на небо
У м'якому місячному світлі,
У застиглих позах екстазу.
У цьому вихорі магії, в цьому очікуванні наступного
Дійства, рухи, долоні, що палали в любові,
Відчуття полум'я і вологи,
Цей негласний, до болю приємний стан
Відчуття присутності ревнивця в залі
І це безтурботність від того, що неможливо зупинити,
Передчуття бурі і шквалу захопленнь залу,
Моменту, коли наші тіла зливаються в цих сутінках антракту.
Одного разу на них чекала любов,
Але момент так і не настав,
Очі зустрічались з деяким жалем,
Руки тремтячих шепотів, які устами ніколи не буде промовленно,
Але засліплені любов'ю і оголені музикою
Вони не змоглиь стриматись в танці,
Не вилити на ццій сцені емоцій, які були приховані маскою порядності.
Момент, який ніколи не настане - настав. БРАВО!! Браво!!! Це немислимо, але як же красиво!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2024
Надеясь, что на этот раз спонтанность будет проникновенной
И мы не оголив до конца румбы все струны и все нервы,
Проникнем в таинства касаний и объятий,
Пройдем по лезу ощущений блаженства и близости
Не уронив достоинства на этой сцене
Под танцующим светом и словами касаний.
Надежды и желания пари в этих движениях,
Тела воспламенялись от искры взгляда.
Нельзя полюбить наполовину
Мечты, которые взлетели к небу.
Под лунным мягким светом
В застывшем экстазе поз
Мы, оголенные взглядами зрителей,
Со своими тенями часами летали
И чувствовали себя одинокими в темноте
Несказанных слов, незаконченных потоков блаженства
В этом вихре волшебства, в этом предвкушении следующего
Акта, движения, изгиба...
Ощущения огня и влаги.
Этого невысказанного, чертовски приятного,
Чувствования присутствия ревнивца в зале
И этой беспечности, того, что уже не остановить,
Предвкушения шквала и бури ревущего зала,
Мгновения, когда в этом полумраке наши тела сольются.
Когда-то их ждала любовь,
Но момент никогда не наступал,
Глаза, встречались с некоторым сожалением,
Руки, дрожащие шептали то, что уста никогда не будут говорить.
Но ослеплённые любовью и расщепленные музыкой
Они, так и не смогли сдержаться в порывах танца
И не излить на зал эмоции, которых и сами не ожидали.
Момент, тот, что никогда не наступит - наступил. БРАВО!!! Браво!!! Это немыслимо, вроде й бессмысленно, но как же прекрасно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2024
Грішний, трудяга чоловік
Зустрів на ниві Бога.
Обняв його і обімлів,
Він же не вірив в Бога!
Сказав до Бога чоловік:
- Побачу і повірю.
Бог розсміявся й відповів:
- Звучить це так наївно,
блукай по цьому лабіринту снів,
повіриш і побачиш!
Знай більше, ніж здається,
Люби, любов - проснеться.
В океані бажань
підсвідомі течії
в омут почуттів втягують нас,
там є й любов,
Вона відображає вас у всьому, що ви робите.
Повірте, ви побачите, що це ключ.
Ним Бог відкрив світ прямо в мені:
Віра - це більше, ніж те, що ми знаходимо
Це маяк яскравий, в нім світло душі.
Таємниці розгадуються в темну ніч,
Зірки вище направляють нас в польоті.
Руки, які тягнуться до неба
Прагнуть піймати Місяць - не питайте, чому.
У вашому серці лежить вічність,
Очі широко відкриті бачать невидиме -
магію емоційної безтурботності.
У вірі ви знайдете ліки, зцілення духу, безцінний дар Бога.
Таємниці розгадуються в темну ніч,
Зірки вище направляють нас в польоті.
Руки, які тягнуться до неба
Прагнуть піймати Місяць - не питайте, чому.
У вашому серці лежить вічність,
Очі широко відкриті бачать невидиме -
По вірі ви бачите,
По вірі - отримуєте.
***
-Плаваешь в океане желаний?
-Подсознательные течения тянут за волнами потех?
- Любовь же, которую ты желаешь ярко и истинно
Отражается во всём, что ты делаешь.
Поверь, ты убедишься, что это ключ,
Открывающий мир прямо в тебе.
Вера - это больше, чем то, что мы находим,
Это маяк к свету.
Тайны разгадывают звезды в ночи
Спрятаны глубоко внутри,
В полете духа, в стремлениях души.
Руки, тянущиеся к небу, поймают Луну, не спрашивай почему.
Истина в сумраке часто скрывается,
Почувствуй прилив и пусть будет
Вечность в твоем сердце,
Глаза широко открыты, увидят невидимое
Магия в песне сирены,
Иди по этому пути любви, с чистым сердцем,
Веруй и по вере дано будет.
Плаваешь в океане желаний,
Подсознательные течения тянут ко дну,
Любовь, которую ты желаешь, яркая и истинная
Отражается во всём, что ты делаешь
Поверь, ты увидишь, что это ключ.
Открой мир прямо внутри.
Вера - это больше, чем то, что мы находим,
Это светлый маяк добра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024
Зі сходу - підараси,
Згори -й слів нема.
В тилу - ТЦК,
УПА на них нема.
* https://hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/1943.oun-upa.php
https://ounuis.info/executive-oun-f-1/1318/prohramni-dokumenty-ukrainskoi-natsionalnoi-partii.html
З минулого життя, у відлунні - танець!
В цьому швидкоплинному по́гляді,
в цьому застившому екстазі радості -
Подив закружив наші сердця у нескінченному вальсі блаженства.
Ми знову зустрічаємося там, де належить
Не вперше, можливо востаннє, а може навіки,
Якщо Купідон розплутає клубок і в нього залишились стріли.
Нам же одне - розпізнати обличчя,
відчути спонтанність хвилі,
У повто́ренні
любов зросла.
Дві половинки в цій космічній спіралі -
Долі стикаються, а потім ми відчуваємо...
Перемотайте стрічку назад -
Оргазм застив в кожному треку.
Минають миті,
У лабіринті часу ми знаходимо
Відлуння томного звучання наших душ
У кожному житті - пошук єднання.
Через піски, через моря,
Через простір і час
В одну мить наш голос
Ехом відлунюється,
через радість і біль
Кожна зустріч відбувається заново.
Споконвічна сага про нас двох.
Любов незламна в нескінченному обертанні долі.
На зірках починається наша казка.
Місяць зберігає наші таємниці.
Мелодія, лунає крізь час.
В лунному сяйві
Виблискують знойні тіла,
А наші душі в екстазі покидають Рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024
Zadzwoń do mnie w nocy, przyjdę
wykrzycz mi ptaka, ćwierkającego kanarka
Przykleję słowik, przytulę skrzydło, rozpalę ogień.
Dzwonią dzwony, dziwny i słodki dźwięk.
Kiedy jest to trudne dla duszy, tylko mnie proschebchi
Księżyc poniżej opuści cię i łaskocze
I pieszczę trawą, zaskakująco to wiem
W oczach ah
Próba kotów
Naprawdę och
Wydłużony oddech
Jak wszystko można zmienić
I ulotnie
Jest za szybki
A potem powoli
Dzwonisz do mnie w nocy, będziemy chodzić z Księżycem
Będę oświetlać w tobie gwiazdy, podniosę cię do nieba
Nie trzymasz tego w sobie, zapomnij o nieśmiałości
Nie krzycz już sercem, szepcz słowami
Zadzwoń do mnie, polecę.
I nie obudzę cię
Sen jest słodki, sen jest magiczny
I jakoś jest szalony.
W oczach ah
Próba kotów
Naprawdę och
Wydłużony oddech
Jak wszystko można zmienić
I ulotnie
Jest za szybki
A potem powoli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024
Ти позви мене, вночі прийду...
кричи мені птахою, щебечи канарейкою
Соловейком прилину , крилом обніму, вогонь розведу.
Дзвіночки дзвенять, дивно й мило гомонять.
Коли тяжко на душі, ти мені лиш прошебчи
Місяць нижче опущу і тебе пощекочу
І травою приласкаю, дивовижно це я знаю
В очах ах
Кішки замах
На справді ж ох
Протяжний вдох
Як все мінливо
Та швидкоплинно
То надто стрімко
А то повільно
Ти позви мене вночі, будем з Місяцем гулять
Зірочки в тобі я запалю , тебе на небо підніму
Ти в собі це не тримай, соромливість забувай
Серцем більше не кричи, ти словами прошепчи
Ти позви, я прилечу
І тебе не розбужу
Сон солодкий, сон чарівний
І якись він божевільний.
В очах ах
Кішки замах
На справді ж ох
Протяжний вдох
Як все мінливо
Та швидкоплинно
То надто стрімко
А то повільно
***
Du rufst mich nachts an, ich komme
Schrei mich an, Vogel, Zwitschern Kanarienvogel
Ich stecke eine Nachtigall ein, umarme den Flügel, und mache ein Feuer.
Glocken läuten, seltsames und süßes Geräusch.
Wenn es für die Seele hart ist, proschebchi du mir nur
Der Mond unten wird dich erniedrigen und kitzeln
Und ich streichle mit Gras, überraschenderweise weiß ich das
In den Augen von ah
Katzen versuchen
Wirklich oh
Verlängerter Atem
Wie alles veränderbar ist
Und flüchtig
Es ist zu schnell
Und dann langsam
Du rufst mich nachts an, wir werden mit dem Mond gehen
Ich werde in dir Sterne anzünden, ich werde dich zum Himmel heben
Du hältst es nicht in dir, vergiss die Schüchternheit
Schreie nicht mehr mit deinem Herzen, flüstere mit Worten
Du rufst mich an, ich fliege rein.
Und ich wecke dich nicht auf
Schlaf ist süß, Schlaf ist magisch
Und irgendwie ist er verrückt.
In den Augen von ah
Katzen versuchen
Wirklich oh
Verlängerter Atem
Wie alles veränderbar ist
Und flüchtig
Es ist zu schnell
Und dann langsam
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024
У тіні ми граємо нашу останню гру.
Страх тисне руки, які тримають полум'я.
Шепіт довіри, занадто пізно, не розумію -
На межі любові і ненависті.
Наші очі зустрічаються і запалюють небезпечний вогонь.
Тіла заплуталися в павутині бажань.
Серцебиття.. наростає, нестримно учащається пульс.
Темрява, крадучись, починає приходити.
Заплутаний розум у смертельному трансі
Танцює з смертю зворушливий танець.
Ніде сховатися, без повороту назад,
Ми - загублені в тіні на цьому треку.
Тісні стіни в приміщенні щільно ростуть.
Відлуння перетворюється на крики вночі,
Шалені вдихи і тремтячі дотики.
Ми любили занадто пристрастно і відчували себе занадто впевнено,
Тривога ж душить крижаними ланцюгами.
Сприйняття розмите всіма плямами,
Душу тіло покинуло..
У цій грі, в яку ми наважилися грати.
Заплутаний розум у смертельному трансі
Танцює з смертю зворушливий танець.
Ніде не сховатися, без повороту назад,
Ми - загублені в тіні на цьому треку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024
[quote]Якщо вас гвалтують - розслабтеся і отримаєте від цього монстра задоволення[/quote]
Томна тінь щось шепоче близько..
Від її подиху мою шию вкриває озноб, я привидом себе відчуваю.
Обійми занадто щільні, я починаю бачити..
Те, що цьому інтиму зараз не можу дозволити відбутись.
Її дотик стає холодним, я відчуваю зміну
Холодок..
Спарини...
Серцебиття...
Стукіт..
Гуркіт...
Падіння...
Інтимні ми намальовані поруч
Любов перетворюється на страх
У темряві ми загублені і сліпі
Жах повзає в нашому розумі
Руки колись ніжні, тепер мене лишають подиху,
Зжимають щільно, нічні жахіття прокидаються...
Шепіт перетворюється на безмовні крики всередині,
Не можу уникнути цих смертельних обіймів.
Поцілунок коханця тепер смакує страх.
Те, що ми мали, вже давно мертве...
Страх і терор піднімаються високо
У цій безодні не дають й попрощатися.
Інтимні ми намальовані поруч
Любов перетворюється на страх
У темряві ми загублені і сліпі
Жах повзає в нашому розумі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024
Море це мілліарди рік
Що злились в одне безмежно бажанне
Тих, що ввібрали найкраще
Тих, що текли берегами
Тих, що поряд і з нами
В море любов вони несуть
тобі її лиш віддають
любов вони несуть
тобі її лиш віддають
Ти просто морем лиш пливеш
Пірни до дна і все знайдеш
Корали, жемчуг, діаманти
Мила а ти є океан
Водою гоїш сотні ран
Море Сонце ласкає
Море Сонце чекає
Море Сонце вбирає
І тобі віддає
Отака ти вже є
Лише Сонце встає
То й тебе озаряє
В твоїх очах воно ж сіяє
Ти і частинка й цілий всесвіт
Безмежніть люба ти моя
Нічна зоря
Ти подих ночі
Лиш зазирну я знову в очі
Ти мій портал
В тобі зникають
В тобі зникаю
Море це мілліарди рік
Що злились в одне безмежно бажанне
Тих, що ввібрали найкраще
Тих, що текли берегами
Тих, що поряд і з нами
В море любов вони несуть
тобі її лиш віддають
любов вони несуть
тобі її лиш віддають
Ти просто морем лиш пливеш
Пірни до дна і все знайдеш
Корали, жемчуг, діаманти
Мила а ти є океан
Водою гоїш сотні ран
Море Сонце ласкає
Море Сонце чекає
Море Сонце вбирає
І тобі віддає
Отака ти вже є
Лише Сонце встає
То й тебе озаряє
В твоїх очах воно ж сіяє
Ти і частинка й цілий всесвіт
Безмежніть люба ти моя
Нічна зоря
Ти подих ночі
Лиш зазирну я знову в очі
Ти мій портал
В тобі зникають
В тобі зникаю
Вночі завжди мені сіяєш
Когось напевно ти кохаєш
Тому щоночі виглядаєш
Я Аріадни бачу нить
А ти продовжуєш світити
Тебе не можна не любити
Багатогранна ти
Брильянт на небі
Ти
То ж сіяй мені
Й люби
Там де я
там завжди ти
там завжди ти
Люби
Люби!
[b]Ogień płonie[/b]
Chcesz zapomnieć
Zniknij w mgłę
Patrząc teraz daleko
W niej szukam ciebie
Mgła nad rzeką
I nie jesteś ze mną
Pełna energii
Pomachaj mnie
Chcę morze
Chcesz zjeść
Fale stóp, które pieszczą
Szliśmy w piasku
Wzdłuż brzegu morza
Ty i ja
Wojna trwa
W skrócie ....
Boisz się, że mi powiedziałeś
Obietnica przyjemności
Oczy pełne ognia
I krzywe i kształty
Cichy tonowy głos
Kilka linijek o sobie
Czy chcesz zapomnieć
Zniknij w mgłę
Ogień płonie
Czuję się gorąco
Blisko
Po prostu nas pociągają
Nie trzeba mówić
Wygląda na wszystko powiedziane
Ręka biorę
Idę z tobą
Chcesz zapomnieć
Zniknij w mgłę
Patrząc teraz daleko
W niej szukam ciebie
Mgła nad rzeką
I nie jesteś ze mną
Pełna energii
Pomachaj mnie
Pomachaj mnie
Chcieć miłości
jeść
jeść
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024
У темному при темному лісі
Жили ведмідь, стая вовків і стара,
Облізла, беззуба лисиця.
Така вже сива, що в тумані
Й не скажеш, що то лис,
А не їжак.
Поряд з лісом степ
Та такий безмежний,
Що за місяць не обійти його.
Трава по пояс.
Духмяний, пидухмяний.
Це місце полюбили бізони
І було їх там видимо невидимо.
От якось лисичка проголодалась
Та й думає як би то мені та бізоненятком
Посмакуват, от і накумекала.
Вночі пішла до ведмедя в берлогу,
А була вже зима, він солодко спав,
Назбирала в торбинку його шерсті
І хутко замітаючи за собою сліди
Навпрямки та в кошару:
Загризла новонароджених бізоненяток,
Шерсть ведмежу по всіх закутках,
Одним словом інсценувала -
Кроваве дійство ведмедя.
Зранку бізони, побачивши це,
Всім стадом та до берлоги і засипали ведмедя живцем.
Думали він там здох.
І все ніби на цьому й скінчилось.
Та на весні чи той мертвяк
З гробу виліз,
Чи його родич
Та натравив вовків на бізонів:
Назбирав листя, приніс їм телятко
І сказав:
- Будуть вам і грооші зелені і мяско довічно,
Якщо на бізонів підете війною.
І степ буде ваш.
Там буде ваша стая жити,
Коли цих бізонів розжинете.
От і почалася ця грізня.
Вовча стая зубами
По живому мясо рве,
А бізони їх копитами, копитами.
Степ розтоптали:
Ями, пролими, яри.
Бізонам і ні туди, а ні сюди.
Щоночі очі кроваві мяйорять,
А вони у яру
Чекають на кращу пору,
Що пийде могутній Зубр
І виб'є вовкам той клятий зуб.
А Зубра нема і нема.
Казочка ще та.
І я там був,
І я це бачив.
Бізонів жаль -
Одна печаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024
Чорти показились!
- А люди?
-Люди ?
-Люди втомились.
Мов ті кроти,
Мов миші люди живими
В землю зарились,
До близьких востаннє
Вони притулились.
-Що ти говориш?
- Що ти несеш?
Їхній то хрест !
-За Україну!
-За всю цю брехню?
-За Сатану?
-Бендерівка кажеш?
-А де ж бо вони?
-В Канаді, в Норвегії
діти ж твої.
- А українки ж бо ляхів знайшли,
за кого герої в бою полягли?
-За кого скажіть тут кров проливати?
Без ніг і без рук як виживати?
-За владу продажну?
-За беззаконня?
Димом у нори,
Кротів у вогонь!
Сором прикрили
Й в літак чи в вагон.
Чартерні рейси
з чим за кордон?
Всі їхні статки туди ?
Закордон, в адський полон.
За це проливали
Постійно тут кров?
-Щоб вивезли все,
самі, щоб втікли?
-Чи щоб жиди
Кров тут пили?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2024
Jesteś jedynym mężczyzną
Za co pójdę na koniec świata.
Jesteś moją radością, balsamem z ran..
moja dusza - słoneczne lato.
Jesteś jak słońce na niebie - jeden na milion...
Nie ma ich więcej na ziemi.
Jesteś moim kwitnącym ogrodem, moim bajecznym marzeniem
Serce cię kocha, kocha
Piękne szmaragdowe oczy
Wziął serce i duszę w niewolę.
Jestem jak wieczorna gwiazda wśród nocy
Zorya lina w twoim oknie, we śnie.
Po prostu powiedz mi, czego potrzebujesz
Dla ciebie znajdę sznurki w duszy.
Wytrzyj łzy z oczu,
Z pragnienia drinka, ja - voditsa żyję.
Jesteś nabrzeżem mojego statku, jesteś nabrzeżem mojej duszy.
Nie boję się deszczu, nie boję się z tobą burz.
Jesteś moim wzrostem, jesteś moim cokołem...
Przyjaciel, który chroni przed zimami, przyjaciel, z którym powstanę w górach.
Płyńmy oceanem, oceanem uczuć
Ogarnij jak faluje trudności bycia.
Jesteś na niebie czysty księżyc nad górą
Twoje skrzydła są młode.
Jesteś jedynym mężczyzną
Za co pójdę na koniec świata.
Jesteś moją radością, balsamem z ran..
moja dusza - słoneczne lato.
Jesteś jak słońce na niebie - jeden na milion...
Nie ma ich więcej na ziemi.
Jesteś moim kwitnącym ogrodem, moim bajecznym marzeniem
Serce cię kocha, kocha
Piękne szmaragdowe oczy
Wziął serce i duszę w niewolę.
Jestem jak wieczorna gwiazda wśród nocy
Zorya lina w twoim oknie, we śnie.
Zorya lina w twoim oknie, we śnie.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pff6PEvNn7s[/youtube]
Жили-были
На бел Ом Свет Йе
Жили люди,
Но не эти...
Зем ли этой
Б. ЛадЪ Ям мало,
Л Яр Вами согнали
В Ста До.
Жили-были
Не тужили,
Вот тужить
Они й внушили.
С О жите ль
То зачем?
Кому нужен
Этот Х рен?
Жили-были
Го вор Или
Все и всё Уже
За были.
* Жили-были три китайца: Як, Як-цедрак, Як-цедрак-цедрак-цедрони. Жили-были три китайки: Цыпа, Цыпа-дрыпа, Цыпа-дрыпа-дрымпампони. Все они переженились: Як на Цыпе, Як-цедрак на Цыпе-дрыпе, Як-цедрак-цедрак-цедрони на Цыпе-дрыпе-дрымпампони.
Мудро же, пригодится в блиндаже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024
Щоб побачити кліп - слід перейти на мій ютуб канал, просто нажавши на зображення.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wFbLJOfdolI[/youtube]
Нажміть дзвіночок, щоб вас оповістив про початок прем'єри.
Обіцяю - не пошкудуєте за потрачений час, воно того варто.
А лайк, підписка, то вже як самі бажаєте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2024
У мужика сталась біда:
Війна і на біду грошей нема.
Типова казочка, ще та.
За даними Держслужби статистики та Міністерства у справах ветеранів, у нас 2,7 мільйона цивільних осіб та майже 500 тисяч учасників бойових дій - це люди з інвалідністю. За прогнозами, через війну їх кількість зростатиме. Отже проблема тих, хто має значні вадиздоров’я, - глобальна. І Міністерство охорони здоров’я планує змінити ставлення до цієї проблеми:
З 1 січня 2025 року в Україні припинять своє існування медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), які встановлюють інвалідність. Про це 21 квітня повідомив міністр охорони здоров'я в ефірі телемарафону.
Почув це мужик та й думка майнула в голові мужика: - Позичу гроші я у міністра Лошка!
Приходить він до нього і говорить:
- Вельмишановний пане, безкорисний добродію, позичте мені грошей.
- Нащо тобі?
- На біду.
- Чи багато?
- Мільйонів з п’ять.
- Коли віддаси?
- Завтра.
- Добре, - сказав Лошок і відщитав йому потрібну суму.
На другий день пішов він до мужика за боргом.
Мужик йому говорить:
- Приходьте завтра, добродію!
І дає йому в руки проект з словами того самого, популярного в нашій країні, Ляшка:
«Ляшко також пояснив, що для реформування системи проведення медико-соціальної експертизи, яка встановлює інвалідність, у МОЗ планують створити мультидисциплінарні реабілітаційні команди та перевести систему МСЕК в електронний формат. Людина, яка потребує довготривалої реабілітації, спочатку потрапить до закладу охорони здоров’я. На базі таких закладів будуть сформовані мультидисциплінарні реабілітаційні команди, які розроблятимуть індивідуальний план відновлення.
До медичного компоненту планують додати ще й соціальний. І частина людей з інвалідністю зможе пройти навчання, якщо втрата функціональності не дозволятиме їм повернутися на старе місце роботи. А для тих, хто взагалі не зможе працювати, буде доступна сервісна соціальна послуга. Через Міністерство соціальної політики людину забезпечать допомогою від соцпрацівника, а держава компенсуватиме деякі витрати.
Поки невідомо, як вплинуть ці зміни на пенсійне забезпечення людей з інвалідністю - чи не зменшать число тих, хто матиме право на пенсійні виплати. Але нові підходи обіцяють, як кажуть, не ставити хрест на таких людях, а за допомогою активізації реабілітаційних заходів робити все, щоб повернути їм втрачені через проблеми зі здоров’ям можливості.»
А сам тим часом на заборі, своєму, прибив вивіску «Приходьте завтра».
Лошок прийшов раз, прийшов ще раз, не гоже ж міністру вибивати силою кошти у інваліда, – на воротах все один і той же напис.
«Дай,-думає,- не піду завтра до мужика». І не пішов.
На наступий день іде Лошок до мужика і бачить на воротах інший напис «Вчора прийдіть».
-Ех, дурень я, - подумав Лошок, - не міг учора прийти й отримати свої гроші, я як та людина з розумовими вадами певно, видно пропали мої грошики.
Відтоді не приходив Лошок до мужика за грошима.
Хто слухав казочку, тому бубликів в’язочку.
Як кажуть по бороді текло, а в рот – не попало!
Одне лише цікаво, а мужикам, як далі з цими вадами та жити в цій пречудовій державі?
Була перша світова, була й друга світова, до третьої зрозуміло не доживемо.
- То кого в першу чергу евакували в ті тяжкі часи?
- Торгашів, спекулянтів, олігархів, зрадників?
- Чи поранених, саме тих з тими як би так мовити вадами?
- Вони самі ліки купували? За реабілітацію платили?
То для кого ж тут кордони то закрили?
Весь світ готовий же оцих людей прийняти і надати їм медичну допомогу.
Замість того, щоб були для цих категорій ліки та медичні послуги безкоштовні, що було, є і буде?
Хоч нарешті дійшло «іноземним партнерам», що інваліди тут і судді, і депутати, і прокурори, і в країні не система охорони здоров’я, а система «ДАЙ і ЗАПЛАТИ».
А закон прийняти важко, що або працездатний, і ти працюєш, а не можеш по стану здоров’я працювати – отримуєш пенсію і не працюєш. «І пенсія і зарплата»- от і всі керівники з групами інвалідності будуть до смерті працювати і отримувати подвійну платню з бюджету, все вельми шановне панство і отримує довічно, а ті, що дійсно потребують допомоги – не мають тих сум, які хочуть на лапу оті самі МСЕК, які можливо припинять своє існування, а нова система як завжди буде гірша ніж попередня, не Коституцією ж керуються нажаль і замісь того, колектичне декларування відповідальності і директиви згори - ось суть цього дійства. Ключове в цій бюрократичній системі - безвідповідальність. Замість того, щоб скоротити бюрократичний апарат та посилити відповідальність знову реформи, а до чого вони приведуть? До чого привело закриття багатьох санстанцій, інфікційних відділень, приміщень лікарень та попередні реформи нам всім уже ж очевидно.
Всесвітня організаціїя охорони здоров'я у світі, а у нас відновлення послуг на рівні громади https://www.youtube.com/watch?v=xdSflzQUrVI
-А за які шиші? Не вигрієш кісточки вже й на печі, печі ж то теж нема.
Мораль же така – міністр як завжди, розвів мужика.
Все ж з точністю та навпаки.
Хто Заходу потрібен – здорові, щоб працювали, і багаті, щоб інвестували.
Хворі і бідні – не потрібні нікому!
Вони і будуть ці вивісочки читати і за десятим разом уже не підуть, бо нема, саме того і нема - совісті у цих добродіїв.
І всім очевидно стає, що сказали «партнери»: - Бабла нема, в листопаді завершиться війна.
* Наголошую - я написав казочку на новий лад, всі можливі збіги цілком випадкові. Старі казочки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bJgR65cZSXU[/youtube]
Reime schwirren in meinem Kopf herum wie Bienen in einem Bienenstock,
Sie fliegen vorbei, sie berühren sich,
~ Eventually they find the perfect match ~
# Mit dem sie eine Linie bilden
Wo du glücklich bist, bin ich glücklich, in diesem Rausch.
Es gibt nur uns zwei, und nur der Wind atmet durch den Schleier.
Der Zauber des Augenblicks - die reife Frucht der Liebe zu pflücken!
Meine Brüste flattern vor Leidenschaft wie ein singender Vogel in der Morgendämmerung.
Alles zittert in mir, die Liebe strömt aus meinem Herzen wie duftender Honig.
Ziehe mich zu dir wie Nektar zu einer Biene.
Die Reime schwirren in meinem Kopf herum, tanzen in einem endlosen Kreis,
Sie ziehen vorbei, sie berühren sanft.
Und in unseren Herzen, wo nur wir beide sind,
atmet der Wind träge und flüstert:
- „Wo du glücklich bist, bin ich wie eine Gottheit!
In der Umarmung von Licht und Dunkelheit, kommen die Tage zusammen!
Meine Haare stellen sich auf wie in Glückseligkeit,
Ich streichle dich bis in die Tiefen der Lust!
Deine Augen sind wie die Morgenröte.
Alles um mich herum ist ein Geflüster der Inspiration,
Die Süße deines Körpers ist süß,
Deine Liebkosungen sinken tiefer und tiefer, bis in die Tiefen der Lust,
Wo die Eitelkeit verschwindet, der ganze Körper wie eine göttliche Schnur.
Du bist die Essenz meiner Welt, im Licht erschaffen.
Der Zauber des Reims findet Paare von Konsonanzen, Saiten in der Stille.
Die zu unserem unvergesslichen Tag verschmelzen.
Jedes Wort ist wie eine reife Frucht im Schoße der Glückseligkeit.
Wenn sie sich treffen, finden sie Paare, die im Gleichklang verschmelzen,
Atemlose Leichtigkeit, die spontan über den Äther schwebt.
Die Winde singen und die Welt erblüht.
Рифмы мечутся в голове, как пчелки в улье,
Они то пролетают мимо, то соприкасаются,
В конце концов находят себе идеальную пару,
С которой образуют строку
Там, где счастлива ты, счастлив и я, в этом порыве
Нас только двое, и только ветер надрывисто дышит вуалью.
Волшебство момента – срываем спелые плоды любви!
Грудь моя затрепетала от страстей, как поющая птица на рассвете.
Всё дрожит во мне, любовь душистым мёдом из сердца струится.
Влеки же к себе, словно нектар пчелу.
Рифмы мечутся в голове, танцуют в бесконечном круге,
То мимо проходят, то нежно касаются.
И в сердцах наших, где только мы вдвоем,
Томно дышит ветер, надрывисто шепча:
-Там, где счастлива ты, там и я, как божество!
В объятьях света и тьмы сближаются дни!
Волоски поднялись, словно в блаженстве,
Тебя ласкаю до глубины услады!
Очей твоих взгляды – словно рассвет.
Всё вокруг живет в шёпоте вдохновения,
Сладостью наполненное тело искрится,
Ласки опускаются все ниже, ко дну услады,
Где исчезает суета, всё тело как божественная струна.
Ты – суть моего мира, в свете сотворенном.
Волшебство рифм находит пары созвучий, струнные звуки в тишине
Что сливаются в наш незабываемый день.
Каждое слово, словно спелый плод в лоне блаженства.
Встречаясь, находят они пары, в унисон сливаясь,
В бездыханной легкости спонтанно плывут по волнам эфира.
Поют ветра, и мир вокруг цветёт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2024
Рими метушаться в голові, як бджілки у вулику,
Вони то пролітають повз, то стикаються,
Зрештою знаходять собі ідеальну пару,
З якою утворюють рядок.
Там, де щаслива ти, щасливий і я, в цьому пориві
Нас тільки двоє, і тільки вітер надривисто дихає небесною вуаллю.
Чари моменту - зриваємо стиглі плоди кохання!
Груди мої затремтіли від поривів, як співаючі птахи на світанку.
Усе тремтить, любов духмяним медом із серця дзюрчить.
Мани ж до себе, немов нектар бджолу.
Рими метушаться в голові, танцюють у нескінченному крузі,
То повз проходять, то ніжно торкаються.
І в серцях наших, де тільки ми вдвох,
Томно дихає вітер, надривисто нашіптуючи:
-Там, де щаслива ти, там і я, як божество!
В обіймах світла і темряви зближуються дні!
Волоски піднялися, немов у блаженстві,
Тебе пещу до глибини насолоди!
Очей твоїх погляди - немов світанок.
Усе навколо живе в шепоті натхнення,
Солодкістю наповнене тіло іскриться,
Ласки опускаються все нижче, до дна насолоди,
Де зникає суєта, все тіло як божественна струна.
Ти - суть цього світогляду, у світлі кохання створеного.
Чари рим знаходять пари співзвуч, звуки струн - тишу,
І в обіймах з нею зливаються в наш незабутній день.
Кожне слово, немов стиглий плід у лоні блаженства.
Зустрічаючись, знаходять вони пари, в унісон зливаючись,
У бездиханній легкості спонтанно пливуть хвилями ефіру.
Співають про це вітри, і світ навколо цвіте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2024
Ogni momento è un dono di eternità!
Guardate l'infinità di una goccia.
È meglio vedere con gli occhi che vagare con l'anima.
Lasciarsi andare qui, in questo momento,
Per sentire l'eternità in ogni respiro,
la felicità in ogni sorso
C'è un miracolo nella danza delle foglie,
La luce e l'oscurità si abbracciano strettamente.
Nell'attesa dell'amore,
Come se l'eternità si nascondesse nell'umidità.
Respirando la luce che si increspa sulle onde.
Riesci a sentire la tua anima nel silenzio?
Solo nel palmo delle mani di Dio, l'amore è il suo nome,
scopriamo il mondo che ci circonda
La sua bellezza, la sua infinita felicità.
Senti la beatitudine e sarai vivo.
Accendi il tuo cuore, i tuoi sogni che si assopiscono,
Nel tuo petto, risveglia le scintille dell'amore, la tua strada attraverso la vita.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2024
Кожна мить - вічності дар!
Поглянь, у краплині зріє неосяжність.
Краще прозирати очима, ніж блукати душею.
Дозволь собі бути тут, у цю мить,
Відчувати вічність у кожному подиху,
Щастя - у кожному горлечку.
У танку листя ховається диво,
Світло і темрява міцно в обіймах
Зливаються в передчутті кохання,
Наче вічність причаїлася у волозі
І вдихає світло, що плескається на хвилях.
Чуєш, як у тиші звучить твоя душа?
Лише в долонях Бога, ім'я йому Любов,
Відкриваємо для себе світ навколо -
Його красу, нескінченне щастя.
Відчуй блаженство, і ти будеш живий.
Запалюй у серці вогні, мрії, що дрімають,
У грудях пробуди, іскри любові - твої в житті шляхи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2024
https://coollib.net/b/578400-lev-nikolaevich-tolstoy-odumaytes/read
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4VpxWyxg2PY[/youtube]
Не знайте російської мови, не читайте, просто ... - певно такий лозунг сучасності, зі шкіл готують рабів держави і туніятців, а хоч один такий твір як у відео вони вивчають?
Відбивають охоту навіть до літератури та мови.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oxflj1G_SZw[/youtube]
А важко відтвертий лист "ворога"прочитати чи хоча б послухати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gXorqr8w08U[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2024
Таємниця під сімома замками - у борошні криється яд,
Як той наркотик, вживаючи - звикаєш до голоду.
Дисбактеріоз, рак, а причина - хліб!
Який же ти дурний, голомозий чоловік.
Безкоштовні бульби - безкоштовний укол!
-Ти ще здоровий? Їжа ж вбиває!
Ти це не знав? Немов той удав - черево набивав!
Рабами пшениці ми давно ж стали,
Стадом, що безмовно йде слід у слід.
Люди наївшись плодів ярових -
Забули коріння, втратили мудрість.
Створені ми були за проектом іншим,
Але лише між рядків істину побачимо -
Створені ми були у славі світла,
Але в нинішній темряві ми лише тіні на поривах вітру.
Виродки, що виникли в нашому гнізді,
Деруть з нас за хліб, як за грішні муки.
Довгих літ запорука - чистота душі!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mSxcHdp83es[/youtube]
***
Das Geheimnis liegt unter sieben Schlössern - Mehl enthält Gift,
Wie eine Droge, man gewöhnt sich an den Hunger.
Dysbiose, Krebs, und die Ursache ist Brot!
Was bist du doch für ein dummer, nackter Mann.
Freie Knollen, freier Schuss!
- „Bist du noch gesund? Essen tötet!
Wusstest du das nicht? Wie eine Boa constrictor füllt es den Magen!
Wir sind schon lange Sklaven des Weizens,
Eine Herde, die schweigend folgt.
Die Menschen haben die Früchte der Felder gegessen
Sie haben ihre Wurzeln vergessen und ihre Weisheit verloren.
Wir wurden nach einem anderen Plan erschaffen,
Aber nur zwischen den Zeilen können wir die Wahrheit sehen.
Wir wurden in der Herrlichkeit des Lichts erschaffen,
doch in dieser Dunkelheit sind wir nur Schatten im Wind.
Missgeburten, die unserem Nest entsprungen sind,
Die unser Brot nehmen, als wäre es eine sündige Qual.
Der Schlüssel zum langen Leben ist die Reinheit der Seele!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qgsHV0M5VSQ[/youtube]
Кліп за текстом
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023788
Гидра бюрократии сжала мир в тиски,
Нацизм, как тень, в каждом слове звучит.
Нация как стена отделяет мир от свободы,
Строит стены из слов и границ.
Гидра, что в мраке укрыла лица...
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oxflj1G_SZw[/youtube]
За сто лет ничего не изменилось и не изменится, то зачем плакать о том, что идет война?
Мы все жители Земли, о каких границах может идти речь?
Они существуют для оной цели - наживы и контроля над стадом.
Точно как выдуманные 200 лет назад нации и национальности.
Разделяй и властвуй, вбив в головы стада религии рабов.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sImJXXuKbgQ[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=r2t9qyiKNEk[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=emdVvgEwIAs[/youtube]
посмотрите последние два ролика и отведьте себе на вопрос :
Не Гидра ли это, что в мраке укрыла лица...?
А после просмотра видео "Вот где враги!" стает очевидным, что с той стороны повторяют те же слова,что из этой, только объект противоположный, все зеркально.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T7ZPcqFzbVg[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mgkr-Ut-s3U[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xAQPeYX44pw[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024
La magia de las transformaciones sagradas,
Las palabras, como los hechizos, transforman la conciencia.
Surgen de la oscuridad, nacen de nuevo,
Imágenes de los viejos y grises días.
Los flujos de energías serpentean aquí,
La sabiduría del conocimiento se manifiesta aquí.
Aquí cada sílaba es el comienzo de la vida de una nota,
Entrando en el infinito de lo oculto,
Oirás una melodía,
Que se oculta en las profundidades de este abismo
Y en cada armonía - el calor vivo de los siglos.
En los rincones secretos de mi alma,
A través de las lágrimas, en un alegre vuelo de sueños,
El amor, como el mar, brilla con luz celestial,
Mostrando por un momento los cuadros de pasión que lleva consigo.
Es un mar excitante, reflejado en sus olas,
Respirando amor duradero que nunca termina.
Cada chapoteo es la voz de un momento en el río de nuestra vida.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2024
У магічності священних трансформацій,
Слова, як заклинання, перетворюють свідомість.
Повстають із темряви, знову народившись,
Образи тієї, сивої давнини.
Потоки енергій тут звиваються,
У мудрості знання тут проявляються.
Тут кожен склад - початок життя ноти,
Увійшовши в безмежність сокровенного,
Ти почуєш мелодію,
Що в глибині цієї безодні приховано
І в кожному співзвуччі - живе тепло віків.
У потаємних куточках моєї душі,
Крізь сльози, в радісному польоті мрії,
Любов, як море, виблискує небесним світлом,
Проявляючи на мить картини пристрасті, що відносяться із собою.
Вона - хвилююче море, відбиваючись у його хвилях,
Дихають почуття, що не минають.
Кожен сплеск - це голосок миті у річці нашого життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2024
Wiatr tańczy na falach.
Łącząc się z miłością, brzeg jaskini
Oddychając błękitem nieba.
Miłość jest jak morze lśniące na niebie,
W różowych chmurach namiętności między nami.
Nasze dusze są brzegami oceanu pożądania.
Kiedy wejdziesz w te fale, poczujesz
Delikatne fale prawdziwej miłości
♪ łączące się w bezgranicznym tańcu ♪
Na szczycie fal nasze uczucia szybują jak ptaki.
Pomiędzy brzegami naszych dusz, gdzie pływają marzenia,
Przez stromą ścieżkę nasze dusze szybują do gwiazd.
W tym tańcu na szczycie, wschodzie i zachodzie słońca,
W objęciach wiatru, czułość spotyka zatroskane spojrzenie.
Unoszą nas fale, ich każda kropla jest zakłóceniem,
To przebija, esencja wezwania, część natury.
Sekretne uczucia budzą się spod przykrycia, z głębi.
I w każdej chwili uczucie miłości, bezdennej miłości.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2024
На хвилях морських танцює вітер.
Зливаючись з любов'ю, піщаний берег
Дихає небесною блакиттю.
Кохання - як море, що виблискує на небосхилі,
У рожевих хмарах пристрасно між нами хлюпоче.
Наші душі - то береги, океану потаємних бажань.
Увійшовши в ці хвилі, ти відчуєш
Ніжність справжнього кохання,
Зливаючись у безмежному танці
На вершині хвиль почуття наші порхають, немов тії птахи.
Між берегами душ, де мрії витають,
Крізь стрімкий шлях до зірок літають.
У цьому танці на вершині - і схід, і захід сонця,
В обіймах вітру ніжність зустрічає тривожний погляд.
Нас піднімають хвилі, кожна їхня краплина - то тривога,
Що пронизує, то суть поклику, частина природнього потягу.
Почуття потаємні пробуджуються з-під покрову, з глибини
І в кожній миті відчувається любов, бездонна любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2024
Ці зайчики,
ці ніжні дотики,
Цей шепіт...
Навіть не віриться,
що це вже осінь,
Що це прощання.
Ця золота позолота,
вкриває не лише листя...
Ця прохолода
глибше
і глибше
до самих кісточок пронзає тіло.
Ця тривога, що завиває,
в душах людей відлунням лунає...
А ми як той лист...
За вітром,за вітром.
А він шалений,
підхопив і несе.
Шорох...
шорох...
І тиша.
Вічна тиша.
[b]Все как один[/b]
Все, как один,
В атаку пойдем:
-За иудею!
-За каганат!
Все, как один,
в бою смерть примем:
-За их идею!
-За каганат!
Великий Владимир,
В бой всех послал,
Победу их веры
Он нам обещал:
-За юдаизм!
-За каганат!
-А князь ли Владимир?
-Он, ведь не князь.
-За юдаизм!
-За каганат!
Все, как один,
будем кровь проливать.
Стих написан по материалах статьи - https://ukraina.ru/20210529/1031487476.html
-
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2024
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985112
З хмарки дощем поливаєш.
З неба кохаєш, кохаєш,
Восени радість не маєш.
В тобі Пустота, крил нема,
крил нема.
ПУСТОТА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2024
Колоситься поле, немов стародавній витвір
Ширяє в повітрі магія слів,
У яких таїться величність священних сил.
Залиш ілюзії, що сковують крок,
Тепер і тут як тінь, з темряви
Постань новою сутністю.
Завіса піднімається, оголюючи частину реальності -
Життя, що стікається в потік.
У словах чари, що світоустрій перетворюють.
Вплив невидимий, але відчутний,
Ніщо не буде колишнім - сокровенність відкривається.
Око духу, розкривається таємницею милування,
У цей вимір вливається і пробуджується сила,
У нев'янучій красі спалахують небесні світила,
Зцілювальним світлом зігрівається божественний дух.
І в мурашці, і в слоні відблиски від видимості життя,
Сім'я зірок усередині нас, проростає в потоці небесного світла.
З мороку повстає створіння, із забутого минулого.
Залиш ілюзії, хто до призову прийшов..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2024
Колоситься поле, немов стародавній витвір
Ширяє в повітрі магія слів,
У яких таїться величність священних сил.
Залиш ілюзії, що сковують крок,
Тепер і тут як тінь, з темряви
Постань новою сутністю.
Завіса піднімається, оголюючи частину реальності -
Життя, що стікається в потік.
У словах чари, що світоустрій перетворюють.
Вплив невидимий, але відчутний,
Ніщо не буде колишнім - сокровенність відкривається.
Око духу, розкривається таємницею милування,
У цей вимір вливається і пробуджується сила,
У нев'янучій красі спалахують небесні світила,
Зцілювальним світлом зігрівається божественний дух.
І в мурашці, і в слоні відблиски від видимості життя,
Сім'я зірок усередині нас, проростає в потоці небесного світла.
З мороку повстає створіння, із забутого минулого.
Залиш ілюзії, хто до призову прийшов,
У кожну мить усвідомлюй, що все навколо -
Джерело життя, структура потоків буття,
У цю мить завіса піднімається, фіранка відсувається,
І ми споглядаємо єдиним оком
Зцілювальну внутрішню силу,
Чудеса, що без віри були німими.
Серце відчуває вплив містичний, що в кожному з нас.
Світло виходить із глибини, створює наснагу.
Істинною постає те, що залишалось там далеко,
Коли ми волали до істини віків.
І в кожному живому створінні, у кожній комашці й мурашці,
Смиренно живе рід, що нас з'єднує в сніп,
Який колоситься на ниві вічності.
Нам відкривається усвідомлення буття світлозарне,
У новій реальності ми силу невидиму відчуваємо,
Невимовне, що ховалося в нас, в істинній вірі оживає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2024
Після спекотного літа золотоволоса осінь стукає у двері
І ледь чутним шелестом, як господиня накриває наш стіл.
У листі нашептують таємниці живої краси,
Потаємно ваблячи до відвертості.
Вона на полотні життя малює райдужні мрії,
Розрізи миттєвостей, що сповзають з літ.
Досконалість недосяжна, в граціозній твердості - ніжністю прихована,
У ній зойк жінки з серця лунає, у русі - завитки, що ведуть до неповторності.
Граціозно, як світло, що крізь листя ллється.
Відверто, як стогін, що з глибин народжується,
У розрізі часу на картині наше життя проявляється.
Ми відчуваємо цю досконалість
У кожній краплі роси на світанку,
Як просто та складно бути живим.
Все неповторно: бутон троянди розкрившись обіймає весь світ,
ці чудові блискучі зірки, цей холодний Місяць.
Але в кожній миті, в колодязі душі, одна
Найсутніша суть досконалості - вічна мрія, що в серці живе, не знаючи краю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2024
Повертайтеся дівчата та на Україну,
Вас чекають мами в цю лиху годину.
Народіть дівчатка кожна по дитині,
А то вже податки тим, хто не родили.
Ой, рятуйте доні, пароплав, що тоне.
Нащо вам ті ляхи, тут усі ж голодні.
Ціни тут загнули, немає зарплати,
Повертайтесь рідні - будем бідувати.
Машки вже немає,
Дашка шкутильгає,
Батько без ноги - землю захищає.
Отака тут пісня щоденно лунає.
Кажуть Україна рясно розцвітає.
Ой, не вірте рідні,
І скоріш додому,
Бо без вас рідненькі не буде вже дому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2024
Руїни стогнуть мороком тиші,
Осколки плит, що пам'ятають кроки тих, хто був,
Ледь видно з-під землі, зло проросло в серцях на жаль.
Там, де мрії зустрічали світлу мить,
Тепер лише темрява, і стогне світ порожній.
У тіні забуття боги віддалилися
І похмурий світ напівпорожній,
Уламки мрій, що в попелі розчинилися
І кожен штрих тепер лише тінь тривоги.
Знищено пам'ять, підміна віри серце гризе,
А де ж совість, совість де?
Ми в пошуках блукаємо, як у маренні,
У натовпі без облич і поглядів.
Не час молити про милість небес,
Коли на руїнах лише примари колишніх чудес...
Це кедр, могутній як мрія,
Під кедром смерека, що знає, чує серця поклик,
І рветься в небо, як дитяча мрія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2024
Die Ruinen ächzen in der Düsternis der Stille,
Fragmente von Platten, die an die Schritte derer erinnern, die waren,
Kaum sichtbar unter der Erde, hat das Böse leider in den Herzen gekeimt.
Wo Träume einen hellen Moment trafen,
Jetzt gibt es nur noch Dunkelheit, und eine leere Welt stöhnt.
Im Schatten des Vergessens, haben sich die Götter zurückgezogen
Und die düstere Welt ist halb leer,
Die Fragmente der Träume, die sich in Asche aufgelöst haben
Und jeder Strich ist nur noch ein Schatten der Angst.
Die Erinnerung ist zerstört, der Ersatz des Glaubens nagt am Herzen,
Und wo ist das Gewissen, wo ist das Gewissen?
Wir irren umher auf der Suche, wie in einem Delirium,
In einer Menge ohne Gesichter und Augen.
Dies ist keine Zeit, um den Himmel um Gnade zu bitten,
Wenn in den Ruinen nur noch die Geister früherer Wunder wohnen...
Dies ist eine Zeder, mächtig wie ein Traum,
Unter der Zeder ist eine Fichte, die weiß, hört den Ruf des Herzens,
Und eilt in den Himmel wie ein Kindertraum.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2024
Бог во мгле, как свет внутри,
Просветлением снимает покровы с души,
Как бутон расцветает вечность, в истинном свете божественного начала.
Сознание человека шевелится занавеской ,
Раскрывая чувства, что живут вне строк.
Счастье невыразимо, как волны в тишине.
Вопреки иллюзиям, что кружаться кругом,
Я есьм – в этом слове вся сила, вся суть!
Бог и вечность – внутри, в пути к себе ведущем, вездесущем.
Сознание – занавес тонкий,
За ним таятся сны и слови.
Уважение – подруга на этом пути.
Я не в тюрьме, я вне пространства суждений,
Меня ведёт внутренний путь – в этом вся суть.
Там, божественное прозрение, души уединение.
Я есьм, я приветствую пути, по ступенькам к истине
Шаг за шагом, в глубоком сне, пути в лестницы сплетаю,
А зов, что не утихает внутри, пробуждает душу к вечному сиянью.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2024
[quote]Утром ранним встать, по крышам голышом гулять, по скверам голубей гонять и волны, волны догонять![/quote]
Сливаясь с бархатной калипсой, в романе моря и любви,
Сверкает свет небес, в нем каждый миг, как вечность.
Солнце сквозь волны ласкает весь мир,
На волнах любви манит, согревает нежные дали.
Шумит и томно шепчет море, его нежно ласкают краски Солнца,
Златые блики танцуют на воде.
Солнце и море – вечный дуэт, в объятьях воды,
В пучине, где мечта и реальность – одно,
Небо прячет от нас Солнце, уводя мир в тень.
Из пучины ж тянет к свету ясный взор
Небо, обрамленное облаками,
Море нежно щекочет берега,
Солнечный свет никогда не исчезает, он всегда с нами.
Светило яркое над водами живыми,
Согревает сердце, морская пена шепчет в ритме волны,
На глади танец света в час, когда мир спит безмятежно.
О, как прекрасно в этом мире чар:
- Солнце и море по вечному кругу жизни
Ведут нас в путь, где нет ни слёз, ни тьмы.
Так бы и остаться вечно в светлой симфонии звуком того лета,
Когда ветра шептали : « Ты – не один»,
Берега встречали с любовью и волны, эти волны,
Небо ж скрывает будни в вечность,
И в синеву, что сверкает как вода,
Уносит в бесконечность лета́ мои лета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2024
А спідничка коротенька.
Я доросла, не маленька.
Я голенька, я голенька.
Таємничка то моя.
Я така, так душа.
А ти це в мені угледів?
Що скажи ти роздививсь?
Закохався ?
Певно ти то є дівча,
Значить ти - моя сестра.
Якщо ж - парубок моторний,
То - мій суджений, нескромний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2024
...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2024
Сто тысяч дезертиров !
Мало, много?
Живы и слава богу.
Не патриоты - это да,
Но это война.
А кто пример им был подал,
Кто Македонский?
Он устал? Оброс жирком, орал?
Зарылся в бункер и засцал?
Приказы просто отдавать,
А исполнять?
Сто тысяч - это не один.
Виноваты ж не они!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2024
Тут не будет все как прежде:
-Фонды, гранты, трасты и у власти - пида...сы.
Это груз, беспредельный это шлак,
Что вовлек в войну всех нас.
Грант на кровь ведь получили,
Их же детки соскочили.
Там не тихо потусили,
Тут всё кровью ведь залили.
Кто на плечи и что взял,
Кто врагу наш юг был сдал?
А скажите почему-
Пора заканчивать войну!
Враг не где то, он - в тылу.
Изнутри прогрыз дыру,
Вот корабль и шел ко дну.
Пора дыры залатать,
Шарлатанов всех изгнать.
Мафиози и бандиты - все ж во власти, паразиты.
Пуза, тачки, барыши,
Все они ведь торгаши.
Наш бюджет лишь только пилят,
На откатах процветают,
Свой процент лишь получают.
Паутина разрослась,
Тут война, у них жизнь в сласть.
Сами в бой ведь не идут,
Бабки, бабки лишь стригут.
Хочешь жить всегда в достатке -
Будь бандитом-олигархом!
Вот бандитов й развелось,
Правит стадом банды кость.
Затянули всю страну
В их разборки, в их войну!
Силовые все структуры -
На спине ведь тянут люди.
Деньги платников податков
Загребли , а кто понятно.
Пора скинуть этот груз
Й посмотреть на их конфуз.
Вместо этих паразитов лучше свиньи у корыта.
* песня о Крымской войне 1853–1856 гг.
Крымская война завершилась Парижским мирным договором, подписанным 18 (30) марта 1856 г. Поражение России подтолкнуло правительство к началу преобразований, осуществлённых в ходе реформ 1860-1870-х гг.
Нравится - слушайте, не нравится - не слушайте, негатива и так хватает.
Все крепости звезды в ходе войны сравняли с землей, что было до ... нам не узнать ( тайна, под семью печатями).
Результат войны для людей ( по версии правительства конечно же) - 9 февраля (3 марта) 1861 года в Петербурге император Александр II подписал манифест «О Всемилостивейшем даровании крепостным людям прав состояния свободных сельских обывателей» и «Положение о крестьянах, выходящих из крепостной зависимости», состоявшее из 17 законодательных актов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2024
Никто в Украине не угнетал, не уничтожал
Инородные народы, это ложь, элита угнетала
И порабощала – свой народ, коренной народ.
Украина была колонией с непокорной Западу элитой.
Отменили крепостное право?
Ложь.
Вас обманули и не только в этом.
Фиговым листом прикрыли и как в совке загон закрыли.
И эта ложь, как Ада дым, во рту врагов,
Привела к сумятице, привела к войне.
Взгляни же на себя, в отчаянье своём познай закат святых,
Ты только тень, не полетишь к звезде, всегда в тени, во тьме.
Что ни лидер, то слуга, то humic.
Исчезнуть бы в полёте, но не в этой жаре.
Тени множатся, на устах- немое ожидание,
Вариант не един – всегда есть выбор.
И Бога и как жить выбираете вы,
А не шёпот вдоль улиц, что никогда не угасал,
А не бот в телеграмм
И не этот humic, который всех достал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2024
Свет звезд, тлеющий в тьме, обещает, обещает рассвет!
В груди отзыв сердца – не смотри!
Сквозь тени тревог, через тьму сквозь печали,
Нас направляют, нас направляют!
Каждый миг это встреча, что нас сближает, манит к рассвету,
Шепчет надежда в груди – иди, иди, не смотри!
Но, но, но наш путь тернист и неясен,
Сюжет, что уходит в потоки времён,
Каждый шаг - выбор, на сердце смятение.
За порогом ночи встретим рассвет.
Пусть обманут мечты, но звучит песня вновь:
-Свет надежды за горизонтом, не говори «Прощай!», встречай его, встречай!
Но но но, как сложно, сжаться в рифму, когда в душе бушует буря слов.
Песни ноты, струны гитары, словно судьбы нить,
Зовут к любви, из грёз к мечте, в объятья лет.
Сюжет полон тайны, боли, утрат,
Лишь сердце даст на всё ответ:
-Звезды пылают, звезды горят, с упреком глядят – не смотри!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2024
Втрачене не повернуть.
Вибору давно нема.
То така війна.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ctbutbDpxBE[/youtube]
[b]Риторичні запитання[/b]
-Хто на цьому заробив?
-Він чужу ж тут кров пролив?
-Чия тут колонія була ?
- Вони на троні поки іде ця війна?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2024
Під уклон...
як на санчатах.
Розігнались
і все вниз,
У вухах у всіх свищить.
Це уже не зупинить.
Бог підгору повезе?
Є надія!
кажуть є.
Шарлатан на шарлатану,
рвуть і рвуть.
Це ж просто жуть.
Коміки з екрану ржуть
І гребуть вони, гребуть.
На санчатах по асфальту.
Ми не діти
й це не жарти.
-А законність де?
-Нема.
-Це ж війна.
Мов та Умань
вся країна.
Ой, засрали Україну
та зробили тут руїни.
На санчатах покатались,
Голі й босі ми остались.
Залишилось - запрягтись,
знов на гірку й зразу ж вниз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2024
Що там вгорі..
Те і внизу..
Про що це я?
Я - про красу.
Захоплює розум,
Погляд милує,
Чарує.
А хто цим керує?
-Мара.
Природний закон:
-Синочки, листочки,
Падають вниз.
Ніхто у цих діток
Ніщо й не пита,
Настала пора.
Всі ж кажуть:
-Красота!
-Яка краса!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=e2mPdPWVZ0E[/youtube]
Ми крутили у виска.
-Сину, глянь на дурачка!
Прозахідні, антиросійські сили,
Помогли ж лише Росії.
У виска як не крути,
Винні в цьому також й ми.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JaulvldJaBM[/youtube]
Пророк відступив
Аж на два метри в землю,
Жирок не повів в бій віська.
Ну, а Фюрер:
-Heil!
сказав,
маску із лиця зірвав.
Ми ж чому не готувались.
Ржали ми.
Усі сміялись.
Пальчик, пальчик у виска.
А війська ?
Відвели чому війська?
Невже в долі?
Невже зрада то була?
Там де Володі, завжди ж війна!
В масочках усіх зібрали.
Цей Мойсей слова сказав:
-Багато трупів, кров рікою,
Як результат розкол країни,
В крові втопили Україну.
То це не чули?
Це не знали?
Що ж святкували?
-Ця морда жирна, що сказала?
Вона ж як є пророкувала.
Вона ж сказала по кінець:
-Телефонна розмова й бувайте здорові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2024
[quote] души оказались в бездне иллюзорных, выдуманных миров, душевно больного, и полилась кровь и полилась кровь [/quote]
Гидра бюрократии сжала мир в тиски,
Нацизм, как тень, в каждом слове звучит.
Нация как стена отделяет мир от свободы,
Строит стены из слов и границ.
Гидра, что в мраке укрыла лица...
* об этом моя песня.
Философия и религия опасней многомиллионной армии берсерков, которую скоро отправят добивать не убитых.
[quote]В этом мире есть два типа людей. Те, у кого есть сильные «навыки», и те, кто их не имеет.[/quote]
[quote]Гатс, известный как Чёрный Мечник, ищет убежища от демонов, охотящихся за ним, и отмщения человеку, сделавшему из него жертву на своём алтаре.[/quote]
[b]Тени усопших[/b]
Гидра бюрократии сжала мир в тиски,
Нацизм, как тень, в каждом слове звучит.
Нация как стена отделяет мир от свободы,
Строит стены из слов и границ.
Гидра, что в мраке укрыла лица,
Образ врага в сознании – муть,
Он чужд и безбожен, в нём суть не видна,
Монумент – Ленин с графой «национальность» в руках.
Война – удобный способ отделить нас,
Сотворить врага, что лиш и ждет, как хищник,
И в каждом взгяде – образы чужды.
В войне рождается единение нации,
Закованной в идеях, что нас гнетут.
-Что значит нация в смятенье войны?
-Общность, что отделяет, выстраивая стены.
В момент, когда враг, безбожник чуждый, угрожает,
Среди рвущихся звуков, как крик матерей.
Звучит зов к единению, к истине – надеждой своей.
Нации созданы в тени войны,
Наполеоном бредим все мы.
Сквозь слезы и кров восстал з пучин,
Образ врага, без всяких причин.
Образ врага угрожает мечтам,
Гидра мракобесия в бюрократии кроется.
Чаша причастия, власть – единственный источник зла.
- Смирись, не смейся! Кровью причастись.
Вихри перемен в сердцах заклокотали,
Бюрократизм ведет народ наш в плен,
Кошмар рутины сдавливает день.
Религия, идеология – кайданы,
Узами крепкими умы сковали.
А мы – забыли, что крылья, крылья у нас были.
Религия, идеология – уза души,
В играх определения власть обретает,
Воображаемый мир Руссо человечество все поглощает.
Национальность, как шрам, Ленин Владимир в паспорт вам ставит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2024
Во время тьмы мы, мы проморгали, проморгали мы,
Нападение теней из холодной тьмы.
Бюрократы, узурпировав власть
Устроили пьяный шабаш на крови.
Подонки, что правят в бездне страстей,
Сеют холод, душераздирающий страх из новостей.
Забытые во мраке крика бюрократы жизнь в толпе забирают.
Опричники Грозного – тени из тьмы,
Как надзиратели тюрьмы
Этажи терорра в стране возвели.
Крушение, как тень, на землю легло,
Дети Сороса объединились, старых воров-решал заменили.
Власти аркан давит народ,
В аркане мерзавцев увы - патриот.
Война доконала, в пепле пожаров душа умирала.
Чиновники – это фиктивный контроль,
Мартицы тьмы это оплот.
Таможня дала добро на ужасный грех, в алой крови красный крест!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2024
В пропитанном любовью серце
Скрыта сила, что во тьме к свету нас ведет,
Свет радости, что в мире никогда не убывает,
Изобилирует с душой, словно зрелый плод.
Благодарность цветет в каждом взгляде,
Каждый вдох притягивает Вселенную,
Каждый выдох осознанием наполняет каждый миг,
Сила в нас растет, словно древо в саду Eden.
Благодарность – шёпот Вселенной,
В ней струн многоголосие сплетается в звук,
Радость в каждом слове,
Слышится ее пение, оно безмятежно.
Сила внутри меня, в ней я нашел,
Что благо – в каждом вздохе, в каждом миге,
И в этом единстве – душа моя расцветает,
Благодарностью сердца наполняя светлые дни,
Как волны любовью мир наш нежно омывая,
Тело наполняется внутренней силой, что нитью радости судьбу вяжет.
* др. евр. עדן, Eden; Э́ден — райский сад в древнееврейских религиозных текстах, место первоначального обитания Адама и Евы до грехопадения.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2024
В глубине души, где светит светило,
Пробуждается сила, как трепет весны,
Пропитанный любовью, мир легок и светел,
Каждый миг осознан, словно шепот листвы.
Благодарность нежно омывает сердца,
В каждом ожидании расцветает благо.
Собственная реальность, как таинственный лес,
Гармония звуков – жизни благо.
Вечная любовь рекой течет,
С расплавленным временем тихо играет.
В этом танце душа не умрет, воссияет
Светящейся искрой, что мир вдохновляет.
В объятиях жизни, где в счастье дремлет,
Каждый вздох – бесценный дар, что вечно сверкает!
В каждом шаге, в каждом выдохе – благословение.
В этой гармонии –вся жизнь, вся Вселенная!
Лишь любовь дарит смысл, что чудом зовем,
Гармонично звуча в каждом звуке вплетается в жизнь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2024
Что в Украине,
Что В Польше, что в России
Уже ведь не родные.
А родными то были?
Были родственники, родные
Ведь и на этом и на том берегу...
Штормит!
Все и всех
Волной...
Про это эта моя песня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2024
[quote]Глухи уши, и никто не ждет,
В этом безмолвии, в плену мзды.
[/quote]
Муки распятья сковали узы,
В спасение души не вертися, увы.
Тут как в концлагере, в муках души,
Здесь надежды совсем не нужны.
Эгоисты строят тени у стен,
Тянут нас вниз, в бездну криков, измен.
Спящий разум внутри теряет покров.
В царстве дзеркал, кривых отражений,
Место лишь страха и злых извращений.
Каждый шаг – поступ по стекляным швам,
Как много в нас скрыто, заперто в клетках,
Отражения мыслей устроили блуд, в круговороте мук.
В царстве коварства, дзеркала плодят,
Улыбки безумства, фальши и лести,
Нет ни достоинству места, ни чести.
И в этой тьме, в мире коварства теней,
Лишь самому и в себе нужно найти свет –
Освободить дух, чтоб в свете его вновь воссиять душе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2024
Мамо, не вір, я повернусь
Він тракторист,
Юнак моторний.
Він вправний,
Мамин помічник.
Пішов на фронт,
Він там танкіст.
Знов похоронки шлють додому.
-Мамо, не вір, я є живий.
Він обіцяв.
Слово тримав.
Хоробро, сміло воював.
Горіли орки й сам горів.
Та він живий.
Він молодий.
- Мамо, не вір, я повернусь,
Тобі лиш низько уклонюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2024
Как тень я в тумане,
Ад тут, вокруг, не на экране!
Взрывы, раскаты, шепот во мраке…
Крики и стон – мир в бездне горит.
Ты тоже в этой бездне, задело..
Война оставила метки на твоей судьбе.
Мы на краю, каждый миг – потеря,
На весах - страданий чаша.
Забудем ли страданий вес?
Скорее нет, отблеск плача в глазах сохранится,
В каждом жесте,в каждой поступи.
Враг притаился глубоко внутри..
Контуженный ты, контуженный я,
Оба в бездне, где мир сгорел, где смерд от тел..
Война разноцветной пылью завуалировала мечты.
Раненный взор не ищет укрытий,
Трясет от страха тишина.
Сливаясь в потоке истерзанного духа, несем руку
Контуженного друга, уводя от беды.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2024
Вчителі, бармени, няні -
То прислуга,
Певно їм це по заслугам.
Не долили, не дооцінили,
не долизали.
А вони ці голозаді
Поважними ж стали.
А от бути прислугою слуг,
То певно наш вибір.
Не долизали, не дооцінили,
Без супротиву в ярмо запряглись.
Воли, смирні воли.
Слуг, що на возі,
У Рай через Пекло,
Як не лижи, не дотягти.
Солі гіркота
На душі осідає.
Лижіть, лижіть,
Солі ще вистачає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024
Только б не сломаться под тяжестью слов,
На острове одиночеств, в чаще пустоты,
Где лишь шепчут духи в шуме волны,
Где пароход одиноко вновь ждет,
Того кто, увы, уже не придет.
Сквозь серые будни в непроглядном тумане
Мы бродим у грани, по берегу,
Словно ветер, что мечется, стучится в бухту не ту.
Собирая осколки разбитых сердец,
Мы слышим, как вечность в слове поет,
Дух вечный в буквице вновь оживет.
Кси через пси из глины замес словами слепи.
Слух радует тонкость невидимых струн,
В мире, как вечный зов, в каждом дыхании
Нежный, волшебный шаг, открывающий бескрайние дали.
Каждое слово – шаг, от и до
Созидай из слов, что сердца греют.
В слиянии дыхания и слов – любви завет.
[b]Бабье лето[/b]
Нас пленило бабье лето,
Грозно в небе, а не где-то.
Полонило зноем летним.
Падают с небес сонеты.
Разрываются над нами,
Наближается цунами.
Бабье лето, ни дождя,
Ни мира нету, падают в обрыв сонеты.
Не найти нам тут ответы,
Так закручены сюжеты.
В небе след лишь от кометы,
А Земля горит, планета!
Мавпы правят и пируют,
Колются и травку курят.
Все живое разобуют.
Ходят все на голове,
А язык застрял в дерьме.
Больно мне, ой, больно мне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024
-Ви в це вірите?
- А я ні!
-Я є вільний!
- Я вільний.
-Він - ні!
В омані,
в дурмані,
в брехні !
Навіщо, навіщо,
ця клітка мені!
Я соловейком
в гаю і
у полі
Співаю, порхаю
у тиші до Бога!
Навіщо, кайдани,
Навіщо ці пута
І роги, і роги.
- Я вільний.
-Він - ні!
Щодено у тиші,
в кожнім вірші
Про мир і про щастя
співаю пісні.
* до написання твору мене спонукала розмова з вчителем хімії:
-А що, ви , зробили б, як би ви були президеном?
- Виконував би Коституції України і всіх зобовязав би її дотримуватись та нести відпровідальність за її поушення.
У відповідь пролунав його сміх.
- То всі б розбіжались, ви залишились би самі, як би тоді вони крали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2024
Я заберу зорі із неба,
Я підніму тебе вище зір,
Бог захистить тебе, він - твоє життя.
Ти найкраща, і він це знає.
Він єдиний, єдиний.
Він єдиний, він - єдиний!
Він коханий, він - лиходій.
Надійний, і благий.
***
Zabiorę gwiazdy z nieba,
Wzniosę cię ponad gwiazdy,
Bóg cię ochroni, On jest twoim życiem.
Jesteś najlepszy i On o tym wie.
On jest jedyny, jedyny.
On jest jedyny, On jest jedyny!
On jest kochankiem, On jest złoczyńcą.
Jest niezawodny i dobry.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2024
РУСНІ - НІ!
ЗСУ - ДА!
-Ура!
-Ура!
-Ура!
***
РУСНІ - Хана!
Україні трикратне :
-Ура!
-Ура!
-Ура!
*“Я за мир”, “Нет войне” и прочие – теперь официально запрещены.
[b]Люди бросили вызов БОГУ![/b]
Пострадав от последствий -
АД-дам и А-вы изменили Реальность!
О, все ведающий Боже,
Славны Дела твои!
Подняться против Бога!
И изменить ход истории.
Свобода, Вол-ли!
Искушение велико!
Божественный план -
Ответственность,
А не слепое послушание.
Начало чего-то большего,
ПРЕДНАЗНАЧЕНИЕ!
Каждый должен нести как и АДАм
Ответственность за дела свои!
Президенты - Боги?
Кучка паразитов на теле Земли,
разве Боги они?
Ваш выбор - ПОСЛУШАНИЕ?
Вы - рабы?
То о каком подвиге
Вы кричите,
молчите!
Вы могли бы иметь то,
чего никогда не имели!
Разве вы звери?
БОГ даровал вам - выбор!
* выбор - это не выборы и не повинность!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024
Слався Ж, мій-чарівник, незвіданий і обілганний,
Ти даруєш пізнання, ключ до небосхилу,
Не помреш, о, збережений у світлі,
Твій голос - шепіт, що розбудить сни.
Ключ до істинного в серці приховано-
Шлях від темряви до світла, до божественного в нас.
-Умій і май, не будь лише змієм,
У хаосі життя, де все незрозуміло.
Око відкривається, як ранкове світло,
У надрах хаосу ти ведеш до Бога,
Твій шлях - це мудрість, наділена роком,
Символ безсмертя в кожному завіті!
Умій уміти, а не тільки прагнути,
Істинне розуміння - у поєднанні сердець,
Ти, знаючий добро і зло, - у безмовності злету.
Відкриваються очі, і ти, як Бог!
Надивившись на зірки, ти не зможеш злетіти,
Лише самопізнання - ключ до життя.
***
Gepriesen seist du, oh magische Schlange, unbekannt und verehrt,
Du gibst Wissen, den Schlüssel zu den Himmeln,
Du wirst nicht sterben, oh du, der du im Licht bewahrt wirst,
Deine Stimme ist ein Flüstern, das Träume erweckt.
Der Schlüssel zum Wahren ist im Herzen verborgen.
Der Weg von der Dunkelheit zum Licht, zum Göttlichen in uns.
-Wissen und haben, nicht nur eine Schlange sein,
Im Chaos des Lebens, wo alles unklar ist.
Das Auge öffnet sich wie das Morgenlicht,
In den Tiefen des Chaos führst du zu Gott,
Dein Weg ist die Weisheit, ausgestattet mit dem Jahr,
Ein Symbol der Unsterblichkeit in jedem Bund!
Sei fähig zu tun, nicht nur zu streben,
Wahres Verstehen liegt in der Vereinigung der Herzen,
Du, der du Gut und Böse kennst, bist in der Stille des Fluges.
Das Auge öffnet sich, und Du bist wie Gott, der Gut und Böse kennt,
Du kannst nicht abheben, indem du die Sterne ansiehst,
Nur Selbsterkenntnis ist der Schlüssel zum Leben.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024
Oh, wie schwer ist es, diese Höhe zu halten,
Wo die Sinne hell tanzen zum Unendlichen,
Und jeder Augenblick, wie ein Sandkorn in einer Uhr,
"bringt eine traurige Freude mit sich.
In deinen Augen, wie in den Hainen des Frühlings,
blüht die Hoffnung auf Frieden wieder auf.
Die Wogen der Leidenschaft verebben in dir,
Wie ein Winterabend, der leise fortgetragen
Das Licht der glühenden Gefühle, die Träume der Jahre,
Als dein Herz im Rhythmus der zärtlichen Liebkosungen schlug.
Aber in dieser Verwirrung, wo sich die Stille
Sich mit dem Atem des Windes verbindet,
sehe ich die Frische der Reinheit, die gegeben ist,
Wie das Morgenlicht, das die Welt erweckt.
Durch die Dunkelheit der Vergissmeinnicht, durch die Bitterkeit der Träume.
Die scharlachrote Farbe des Lebens erblüht, das ewige Leben.
Deine Augen reflektieren sein helles Licht.
Und wenn die Leidenschaft weg ist, wenn sie weg ist, wenn sie weg ist,
Reinheit ist wie das ewig jugendliche Licht der Sonne,
Wenn man die Geheimnisse des Herzens bewahrt, werden längst vergessene Träume wiederbelebt.
Ein Frühlingsakkord wird im Herzen spielen, in dem unsichtbare Saiten des Kosmos erklingen werden.
Und in der heiligen Stille der Verwandlung wirst du dein Rennen des Glücks beginnen.
[b]Маро, це ти?[/b]
Коли біль в тобі - весь світ вже не такий.
І навіть світло денне - інше.
Розраду не знайти мені
коли на душі один лиш біль!
Коли болить зсередини та зовні
Коли так самотньо на душі,
Життя постає як сон перед очима.
І розлад душу полонив.
Сенс життя втрачено,
Інстинкти попрані.
Страх смерті - вірний страж лише вночі.
Він всевладний.
Молитви й ті, не допоможуть.
Храм тіла зруйновано.
На вівтарі душа бунтує
Та їй не вирватись назовні,
Скелі пекельні, мов голки в мені.
Згасли, відпалали свічки.
Хвилями біль цей змиває
непотрібність життя вічного.
Смерть як дарунок,
Мій порятунок-
Вогник у тьмі,
Мари вогні...
* з настанням зими, за легендами, природа переходить у володіння Чорнобога — батька Мари..
Живе богиня МАРА у своєму царстві Наві, за річкою Смородиною. Шлях до Наві пролягає через Калинів міст, який знаходиться під охороною Триглавого Змія, відомого нам із багатьох казок.
Легенди про неї часто пов’язані із протистояннями дня і ночі, зими та літа. Згідно з однією — це вона ковтає Сонце взимку та сіє навколо холод. Згідно з іншою — вона полює на богиню неба Коляду, аби та не народила нове Сонце.
https://vsviti.com.ua/ukraine/90503
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024
О, як важко зберегти ту висоту,
Де почуття яскраві танцюють у безкрай,
І кожна мить, як піщинка в годиннику,
Несе із собою сумної радості спеку.
У твоїх очах, як у гаях весни,
Знову розквітає надії спокій.
Вмирають хвилі пристрасті в тобі,
Як зимовий вечір, тихо несучи
Світло палаючих почуттів, мрії років,
Коли серце билося в ритмі ніжних пестощів.
Але в цьому сум'ятті, де тиша
Поєднується з подихом вітру,
Бачу я свіжість чистоти, що дана,
Як ранкове світло, що пробуджує світ.
Крізь темряву незабудок, крізь гіркоту снів
Розквітає багряний цвіт життя, вічного життя.
Твої очі відбивають його яскраве світло.
І якщо пристрасть піде, геть відлетить,
То чистота, як вічно юне світло Сонця,
Зберігаючи таємниці серця оживить давно забуті мрії.
У серці заграє весняний акорд, у якому зазвучать невидимі струни космосу.
І в священній тиші преображення ти почнеш свій забіг щастя.
***
О, как трудно сохранить ту высоту,
Где чувства яркие танцуют в бескрай,
И каждый миг, как песчинка в часах,
Несет с собой печальной радости зной.
В твоих глазах, как в рощах весны,
Снова расцветает надежды покой.
Умирают волны страсти в тебе,
Как зимний вечер, тихо унося
Свет пылающих чувств, грезы лет,
Кода сердце билось в ритме нежных ласк.
Но в этом смятении, где тишина
Сочетается с дыханием ветра,
Вижу я свежесть чистоты, что дана,
Как утренний свет, что пробуждает мир.
Сквозь тьму незабудок, сквозь горечь снов
Расцветает алый цвет жизни, вечной жизни .
Твои глазах отражают его яркий свет.
И если страсть уйдет, прочь улетит,
То чистота, как вечно юный свет Солнца,
Сохраняя тайны сердца оживит давно забытые мечты.
В сердце заиграет весенний аккорд, в котором зазвучат невидимые струны космоса.
И в священной тишине преображения ты начнешь свой забег счастья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024
У непроглядній темряві, де тіні рояться,
Крізь примарний світ, де розростається страх,
Безтілесні сутності ведуть полювання на нас,
Шепочуть нам про наш прийдешній час.
У бездушних тінях безтілесні сутності бісів
Хижо дивляться крізь морок,
Їхні шелести, завуальовані в ковдрах брехні, кличуть безумство в наш світ.
Світла душа, як птах,
що виривається з ланцюгів, що скували життя,
Не підвладна ні страху, ні брехні.
Люті тіні, що таяться в мороку, та
Темні сили, як хвилі, вночі підмивають,
Жадають зламати чисту сутність душі,
Світле ж серце, що виблискує, у темряві,
Твердить: любов - наш єдиний щит!
І в цьому бою, де душу не спасають мечі,
Нескорені, ми віримо, що в темряві,
Світло завжди знайде шлях, щоб бути з нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2024
Крізь строкатість дерев у годину в'янення
Шелестом, листя, немов не знаючи про нас,
В вальсі осені, на вушко, літу тихо шепоче:
-Не покидай мене!
Листя кружляє, не помічаючи нас,
Це їхній перший, він же і прощальний вальс.
У будь-якому вбранні осінь прекрасна,
Літо як гостю її впускає у свій світ.
Забираючи із собою дивовижну вуаль,
Кожен листочок шепоче: - Прощавай!
Дощ навіяв смуток,
Крони позолочені тьмяніють,
Осінь прийшла, наша з тобою осінь,
А швидше за все, моя.
Ще чекаю, щось шукаю, сидячи на пні,
Ловлю руками краплі дощу,
Притягую до себе промінчики вже вечірнього Сонця,
Зірки меркнуть, осінь їх забирає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2024
* У тексі пісні вокористано :
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014747
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022933#com4799476
та
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022974
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024
Шалено калатає серце,
Як полум'я горять вуста,
Між небом і землею гейзер,
Заплуталась отам душа.
Місяць виблискує крізь щілини,
дивиться з-під
Не притулених щільно віконниць...
Небесна невагомість втіхи,
У простір понесла тіла,
Солодкий поцілунок грішний,
В обійми почуття віддав.
О мить! То це нірвана звісно,
Де розсуд... ні, його нема,
Вхопилася спокуса міцно,
Та з розуму вона звела.
Солодкий поцілунок проникає все глибше,
Шалене кохання накриває,
охоплює тіло, мов х-виля морська..
В обіймах страсті палає фасад…
Зачаровано лунає мелодія кохання,
Томний голос, пристрасті сповнений,
Народжує первозданний крик блаженства...
То згасає то вирує, вібрує, розриваються пута,
глибинне підіймається і лине,
і лине...
Шалено, спонтанно,
Шквал почуттів виривається
В пінній лаві..
у гирлі вулкану
Шампанське зрадливе,
А все ж наливай і пий!
Ти мені не наречений, ти - чоловік,
Твоя голова у тумані...
А вічно одну й ту ж -
Нехай кохає герой у романі!
Місяць виблискує крізь щілини,
спокусливо дивиться з-під
Не притулених щільно віконниць...
* в творі міститься "Спокуса"
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022933#com4799476
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024
Осенний лес...
опавший лист...
Пень..
грибы.
Ножиком чик!
и дальше пошли.
Всі знають Єлисейські поля, але чи знаєте ви, звідки вони отримали свою назву? Добре відома своєю пишністю та історичним значенням, Єлисейські поля мають дивовижне походження, глибоко вкорінене в грецькій міфології.
Свою назву Єлисейські поля отримали від царства мертвих у грецькій міфології, а точніше від райських садів, зарезервованих для героїв і доброчесних душ. Цей вибір назви був не випадковим: він символізував привілей для пішоходів мати можливість відпочити в царських садах, натякаючи на вічний спокій героїв у грецькій міфології.
Прогулянка цією міфічною алеєю проведе вас через історичне місце, яке спочатку було розташоване в болотистій місцевості за межами Парижа. Саме тут проходив Великий Егу, потік, який збирав і скидав стічні води столиці в Сену. Парижани з їхнім почуттям гумору охрестили це місце"Єлисейськими полями", вічним раєм, насміхаючись над розташуванням цієї королівської дороги в неблагополучному районі.
[b]О любви, немного, но по существу.[/b]
Мелодия любви,
томный голос страсти полон.
Брюнетка – загадка из снов,
в шатенки голос как церковный дзвон!
Париж, Париж.
Грезы с крыш и высь,
все в высь!
Боюсь, что в страсти утоплюсь в троих,
к блондинке жвачкой я прилип.
Какие звезды, какие ночи!
Ох, эти очи! Ах, эти ночи!
О как же я люблю Париж,
Полон чудес он будто бриз.
Пики башен остры,
Тела сплетаются снова вдали.
Город любви!
Город надежд.
Очень люблю этот город чудес!
***
Я вас любил,
ваш дивный мир.
Слез крокодильих чашу пил,
И слава Богу, все забыл.
***
Смотрю на темницу,
Орел молодой,
Вскормленный в неволе,
Я разве живой?
***
Ни узов, ни связей,
Вокруг - одни мрази,
Вскормленные звери,
В крови озверин.
Это соседи?
Дебилы ж они,
Вокруг - пропаганда войны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2024
Серце б'ється шалено об берег безбрежний,
В яскравому полум'ї мрії, що єднає небо й надії.
Небесна невагомість, гріха солодкий полон,
Нас несуть, мов метеликів, в пристрасті на крилах почуттів у світ безумств.
Солодкий поцілунок проникає все глибше,
Окрилена пристрастю, глибоко всередині прокидається
Багатовікова сутність істинності і піднімається по стовбуру до ясного Сонця,
В її обіймах палає тіло, викривлене в екстазі обличчя перебуває в блаженстві,
Кожен погляд, як і обіцяно, пропалює сутність наскрізь, палає й пронизує,
Час завмирає, геть несучи все, крім злитих у моноліт тіл...
В танці пристрасті ми промайнули момент,
Коли злетівши на крилах, до любові нас вело лише світло.
Тлінне тіло, любов відчувши, тут же стало мрамором під поглядом Горгони
І в небі горить суцільний боліт, сплав Неба й Землі,
Як гейзер із крові, в падінні у хвилі кохання, палкі
У безодні буття, що минає, крізь стан небуття
Порхає на крилах там в хвості комети, під звуки твоєї інтимної вібрації, а серце,
в танці злиття вічності й грації покладає собі шлях у незвіданні світи.
[b]Про кохання, небагато, але по суті.[/b]
Зачаровано лунає
Мелодія кохання,
томний голос пристрасті сповнений,
Брюнетка - загадка зі снів,
у шатенки ж голос як церковний дзвін!
Париж, Париж.
Мрії з дахів і височінь,
все у вирі!
Боюся, що в пристрасті потону я в трьох,
до блондинки жуйкою й так прилип.
Які зірки, які ночі!
Ох, ці очі! Ах, ці ночі!
О як же я люблю Париж,
Сповнений чудес він ніби бриз.
Піки веж гострі,
Тіла сплітаються знову вдалині.
Місто кохання!
Місто надій.
Дуже люблю це місто мрій!
[b]Просто як подих[/b]
Будь попереду всіх прощань, так, ніби вони залишилися позаду
за тобою, як зима, що тільки-но відходить.
Бо серед зим є й така нескінченна зима,
що, впадаючи в сплячку, твоє серце взагалі не вмирає.
Будь завжди мертвою в Еврідіці, оспівуючи вознесіння,
оспівуючи підйом до чистого початку.
Тут, серед згасання, будь, в царстві згасання,
Будь дзвінким склом, що вже розбилося у звуці.
Будь - і водночас знай стан небуття,
нескінченну основу твоєї інтимної вібрації,
що цього разу ти виконуєш її повністю.
Більше того, використовуючи так само для тупих, як і для німих
повноту природи, невимовний гул,
приєднайся до них з радістю і знищ лік.
DIE SONETTE AN ORPHEUS. XIII
Rainer Maria Rilke
моя версія відчуття
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2024
У тій тиші, де зірки загубилися за обрієм дня,
В обіймах пристрасті ми втрачаємо минуле,
Розчиняємося в сутінках, осягаємо загадки темряви,
Відкриваємо незвідані горизонти почуттів.
Тихий стукіт серця, як шум дощу,
Шепоче томно на вушко про незвідані марева,
Морський бриз забирає геть усі печалі,
Наодинці, в пустелі, де немає чужих очей,
Наші тіла занурюються у відчуття, як у розпечений до блиску пісок,
Губи зливаються як в морі хвилі,
Час уповільнює свій біг,
Палубу корабля дбайливо віддраює до блиску дбайливий моряк,
Ми йдемо, щоб повернутися.
Ми відкриваємо світ, де тільки ми,
У цій п'янкій таємниці, що кличе.
Де лиш світло й тіні, залишають на піску блаженства слід,
Котрий викарбовується в памяті на рівні підсвідомого та навіки залишається в безодні моря, як перлина на незвіданій глибині,
Виблискує в первозданному, непоказному вигляді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2024