| Сторінки (22/2194): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Новини, новини,
Мов ті ракети
Летять щохвилини.
Відмова, валяння
Та не дадуть,
не дозволять
вони розкрадання.
Санкції будуть...
Новини, новини..
Дурня валяє
Герой щохвилини.
Допожіть,
допоможіть...
Допогли,
а ви?
Все розпилили,
Звіт подали?
Все продали?
Цікаво,
цікаво
І так щохвили:
-Новини,
Новини, новини.
* Досить дурня вже валяти, пора за все відповідати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2025
Відчувається фальш.
Все тут чомусь
рішили за нас.
Звуки лунають,
зорі палають,
у нас вони також
про це не питають.
Ніби ми є
і ніби й нема.
Дивне чомусь
в цій країні буття.
Сьогодні ти є,
завтра ж хто зна.
За нас все рішили,
Набридла брехня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2025
Правди нема
й кому вона тре..
Обмани мене,
обмани мене.
[b]За что убили пенсионерку[/b]
Империал..
Хорошо..
Но..
есть ли ещё?
У вас заберут
всё.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YpYdxZSwT1w[/youtube]
[b]Снег на траве.[/b]
Да вы отцвели,
Назовём вас бациллами.
Уже подросли,
Как те корабли
Бороздят тут просторы
Путаны родимые.
Они назовут всех вас -
Педофилами.
Всё ещё впереди,
Видят себя лишь они -
Оголённость в экстазе, красивыми.
Всё спереди ..
Всё впереди.
Всех назовут педофилами.
Безумство экстаза ..
Будущее...
они..
Просторы степей..
корабли..
Потоков спермы следы.
Словно снег,
Словно снег на траве -
салфетки влажные
в сперме - везде.
"Молодые" грибы, молодые мы.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HvA38Jw-tG8[/youtube]
* Как в том анекдоте- таксист снимает штаны и она начинает ......
Или :
-Папа, а за что вам платят деньги?
-За звание, за должность, за секретку, за сложность, за боевые дежурства.
- А за работу?
-За работу ...
-Пап, а у тебя метро?
- У меня полуметро,
завтра я в командировку, к нам в гости придёт твой крестный,
вот у него метро.
Вот читаю и не смешно, даже ни чуточку.
Точно как смотрю на снег на траве, а то и не снег вовсе...
Со стороны снег на траве, а это просто срач, после оргий.
Кто и почему после них...этот снег... убирать должен?
Это не снег, это срач и это не у них, в этой Расеи срач, это у нас.. тот же срач.
Это делают наши жены, чьи то дочери, будущее страны, но не наше это будущее.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QMZ85tgKoOA[/youtube]
А он ведь прав!
У всех есть шанс.
Свою свободу вы..( сами знаете как это делается)
И время,
время потеряли.
***
Открыли архивы ..
И показали народу..
украли, украли...
свободу.
Миф о Луне развенчали,
Народу веками лишь лгали.
Мифы об этом,
мифы о том.
Колония тут,
рядом дурдом.
[b]Двое во вселенной[/b]
ЕмиЕмиЕмиЕмиЕмиЕмиЕмиЕмиЕмиЕмиЕми:
-Иди сам повесся.
-Бессердечные, уроды,
Невоспримчивы вы к боли,
чужой боли.
-Снимайте ее,
снимайте.
-Актёры.
Галактика была в сохранности,
Остались воспоминаний
странности.
Других способов нет.
Извини.
Записи ж сожги.
*Если не понимаете о чём стих, посмотрите одноименный фильм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Vqb1IiOa00k[/youtube]
Дякуємо, дякуємо!
Ви нас врятували.
Нещівна поразка,
А як це ж подали.
Виють гієни,
ділять і ділять,
А нам продають
все ті ж перспективи.
Послухаєш їх -
Ті ж девяності.
Голос америки
В новій обгортці.
Ті самі партнери,
Той ж мемурандум.
Голос америки..
Той же маразуум.
Дякуємо, дякуємо!
Нас поділили.
Націю певно
В вогні закалили.
Ресурси і землю
Взяли й поділили.
Тілами, тілами..
Їх удобрили.
Оце такії лише перспективи?
Що ж наробили,
Що ж наробили..
Щоб ви як і ми,
Щоб ви отак жили.
[b]Анекдот[/b]
-Вовочка, хто з 2014 по 2025 рік
воював на території України?
- Та це всі знають,, Марія Іванівна,
Україна з Росією.
-А хто ж переміг, Вовочко?
-США.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2025
В чужом храме
в тени
Поставили свечи
и не зажгли.
Зачем мне скажите
туда вы вошли?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KMi9O_DK0Go[/youtube]
***
-Почему же так
громко
все вдуг
заорали о мире?
-Трамп и Маск
решили
провести аудит
в Украине.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qcjuYZxeGy4[/youtube]
Вот интересно..
а был ли потоп..
в Украине.
Границу ж закрыли,
ни Ноя, ни птиц,
ни зверей
просто не отпустили б.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Wl7o0LFj1aA[/youtube]
***
https://www.youtube.com/watch?v=Vqb1IiOa00k
Невже ці вили..
й в нас також.
А може й гірші..
Зову гроші..
Які ж дружини та хороші.
Невже скінчиться цю війна.
Без рук, без ніг..
Невже життя?
Що буде з ними..
буде з нами..
Всіх, хто без ніг -
Тих на Багами?
Невже вони не заслужили?
І знову гроші.
Знову
й знову.
А що дасте
скажіть сліпому?
Невже ви вірите в гуманість?
Прекрасно ж знаєм -
..обдурять..
знову...
як завжди.
За них,
за них...
і з їх вини.
**
Дети рождаются,
Что б умереть.
Боже, какой бред.
Дети - солдатики,
В войне рождаются нации,
Сплочение людей.
Он - идиот, поверь.
Был с ОП,
теперь кандитат,
а Почему, почему..
Он - не солдат.
Из-за окена,
в бреду
й вечно пьяный.
И это...
нацию сплотит на крови,
предвестник войны.
Его блоги,
лукавые речи, а дети..
он их покалечил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZlnzrVdUtB4[/youtube]
Персонажи оживают.
Люди в этой реальности
жизнь воплощают.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fYU58P1oUHA[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2025
А хто за нас то?
Хто за нас?
Послухаєш, почитаєш..
І розумієш..
То - вороги.
Урвати б..
Убити б.
Брехливі вже всі.
Проплачені...
зрадники...
Підступні
ці друзі..
А побратими...
он там..
у тій смузі..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2025
Йде полювання на людей.
Женуть й женуть.
Кричать нам:
-Гей!
Йде полювання на людей.
Жвавіше в бій!
Щільніше стрій!
Там ворог - вір!
Там ворог - звір!
А люті звірі
За спиною
Й стріляють в спини
Нам з тобою.
Була і зрада
Й заганяли,
Щоб як тварин
Нас повбивали.
Невже за них?
Невже за них?
А хто вони?
Пани.
Пани.
Такі ж царьки,
Що пруть, грабуюють.
Нема хреста,
Звірі голодні.
Ми вже в безодні?
Це безодня?
І нас вбивають
Нізащо, щоб панувало
в світі зло.
***
Фотографии в газете..
А кому они нужны?
Эти почести...
цветы.
Эти меры
и попы.
На них дети,
чьи то дети.
Наши дочери..
сыны.
Фотографии в газете..
Их пиар..
он на крови.
Это ж дети.
Это ж дети.
Что й кому они должны?
Это ж дети.
Это ж дети-
Строчки в сводке,
Горстка в топке.
Лучик света
В их печи.
Это ж черти,
Это ж черти.
Они ж пляшут на крови.
Фотографии в газете.
След от боли,
Реки крови.
Кто же это остановит,
Кто детишек воскресит?
***
Мама,
не жди.
Паспорт остался.
Меня нет
и давно.
Где то в Германии,
там за бугром..
это дурдом.
Беженец он!?!
Он с Украины!
Это дурдом.
Меня убили.
Паспорт..
И он..
Русская рожа,
в ... моём.
Беженец!
Это дурдом.
Паспорт купил.
Пирует он.
Нас убивают!
Это дурдом.
Благодарим,
Низкий поклон.
Там за бугром,
С рожей той - клон.
Кто допустил
этот .. дурдом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2025
Миру бути!
Ні війні.
Досить,
досить вже брехні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2025
Давят и давят,
работа с мозгами.
Порохоботы воюйте
ка сами.
В бой пусть идёт
Царь ваш с сынами.
Жиром зарос
И кричит лишь:
-За нами.
Он ведь с семьей
Сам на Багами.
Давят и давят,
работа с мозгами.
В бой не идут, кричат лишь:
-За нами!
-Кулю в лоб!
Кто кричал?
Сам скажите воевал?
Он майдан организовал.
И под пули ж он послал.
Кто в него тогда стрелял?
И за что ж премьером стал?
Грязью ж только обливал.
Боты тут и боты там:
-За военный все мы стан.
-А скажите почему?
-Это выгодно кому?
Давят тут
и давят там.
И проплачен
этот хлам.
Технологии те же.
Работа с мозгами.
Массово давят
Бесы деньгами.
В Ад завели,
Страх вам внушили.
Что показали?
Кого с них убили?
Жертвы ведь мы,
Они все во власти.
И продают нас,
нам..
только "страсти".
Слово какое "Рошен"..
Порохобот - с кровью вам хрен.
Качели эмоций..
Раны на теле..
Вам ведь внушили,
Вы й захотели.
Как стадо баранов
Вы повелись.
Порохобот - всё зае..сь?
Вот и держись,
Вот и держись.
Вновь ведь зовут.
Они ж подведут..
Не поведись!
От них защитись.
Не ведись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2025
Заводиш ти знову..
для чого мене?
Знову і знову,
чому ж так приємно?
Хтось знов ревнує,
Повірте - даремно.
В мені є, щось є,
щось таке...
Але то не те.
Я кажу собі сам:
-Не дивися назад.
Але то також даремно,
оргазм ж.
Що було - то моє.
І мені з ним приємно.
Ти вмикаєш мене,
Торкаєш напевно..
Знову заводиш ..
Рухом повільним,
Ти знаєш як змусити...
Щоб цим .. володіти..
О, боже..
коли ж перестану тебе я.. хотіти.
Знов рухаєш тілом,
Я у тій ж позі...
Я більше не можу,
не можу я, біль..
я..
Він проникає..
Переповняє...
Судоми зводять...
І я вже - не я.
***
Подаруй задоволення моєму тілу.
Не намагаюсь спокусити тебе,
Тіло для того, щоб робили приємно.
Ееема, ей єйй!
Він за мить вже без ума.
Прийде, знайде,
візьме, візьме..
візьме мене,
Еее, ей, еее ей.
Мене, мене.
Я танцюю в екстазі
всі хочуть...
у танці розтануть,
не зможуть водночас бути,
бути зі мною.
Тому вони підходять і просто танцюють,
Танцюють поряд, поряд зі мною.
Пливуть..
Вони там вже..
Я ж тут.
Подаруй задоволення своєму тілу.
Не намагайся спокусити мене,
Рухайся зі мною, притулись до мене.
Еее, ей, ей еее.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2025
Твари бездушные..
Кромешный Ад..
Только вперёд.
Ни шагу назад.
Слуг Ада гонят,
Дают им под зад.
У каждой души
Свой Сталинград.
Жертвы, вновь жертвы.
Дойти б до корчмы.
Змей там зелёный,
Стакан от чумы.
Трактир полупуст,
Вампиры в тени,
Кровавую мери
Закажет должник.
Канал перекрыт.
Жена на Багами,
Вампир упивается,
Ал ин или блеф.
Чёрт там в тени
Поставил на рейз.
-Может распишемка пулю?
-В преф с дамой треф?
Ответ от пиковой:
-Только вперёд.
-Тут казино..
-В покер идём, там прёт мне, там прёт.
Многих уж нет,
Печальный сюжет.
Всё на зеро -
Ал ин или блеф?
***
Я поет, я не пою,
Я стишки, стихи пишу.
Я поет,
зовут все:
-Светик!
От меня вам всем:
-Приветик.
Написал я єтот стих,
ШИ и тот уже притих.
Написал его как ШИ,
улыбался от души,
Ведь у Ши ведь нет души.
Дежный ведь ШИ проэкт,
Деньги платим, ШИ лишь нет.
Всем поэтам ШИ твердит:
-Ш..ш!
-Молчёк.
-Не нужно птичек.
-Ваши римы соберу,
Перебором всё вложу,
В книжку это всё вложу.
Кто то бабки вновь постриг,
й получился этот стих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2025
Не замикайте мене в обіймах, я хочу
шлюбу,
побачень -
я розповідала вам про
зелене світло
травня
(завіса тиші огорнула
міський парк,
піздно..
субота після
полудня, довгі
тіні і прохолодне
повітря, запах
нової трави, свіжого листя,
цвітіння на порозі достатку -
і птахів, яких я там зустріла,
перелітних птахів, що перервали свою подорож,
три птахи, кожна з яких була іншого виду:
Темну, вкриту круглим пір'ям азалію,
зачесану, веселу ластівку,
і найменшу, золотисту, як гніда кобила, в
чорній венеціанській масці,
а з ними трьох курчат,
оперених ніжним, живим коричневим пір'ям, -
я стояла
півгодини під чарами,
і ніхто не проходив
повз мене, птахи бачили мене і
дозволяли мені бути
біля них. )
Це не має значення:
Мені б
зустрічати
і зустрічати
так вас,
у зеленому
просторі, не
замкненому в собі.
**[i]Denise Levertov[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2025
В моєму серці синій птах, який
хоче вилетіти, але я занадто сильний для нього,
я кажу, залишайся там, я не
дозволю нікому
тебе побачити.
Синій птах,
в моєму серці синій птах,
який хоче вилетіти,
але я наливаю йому віскі і вдихаю
сигаретний дим, і повії, і бармени, і продавці
ніколи не дізнаються, що
він там, в моєму серці.
У моєму серці синій птах, який
хоче вирватися
на волю , але я надто міцний для нього,
я кажу: «Не висовуйся, ти хочеш
мені все зіпсувати?
Ти хочеш зіпсувати
роботу?
Ти хочеш зірвати продажі моїх книг у
Європі?
У моєму серці синій птах, який
хоче вирватися
на волю , але я надто розумний, я випускаю його тільки
вночі, іноді, коли всі сплять».
Я кажу: «Я знаю, що ти там,
тож не сумуй».
Потім я саджаю його назад ,
але він трохи щебече, я ще не дозволив йому
померти, і ми спимо разом отак
з нашим
таємним договором, і це досить приємно, щоб
змусити чоловіка плакати,
але я не плачу,
а ти?
This was published Bukowski "Bluebird"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2025
Там були привиди, які поверталися на землю, щоб почути його фрази,
коли він сидів і читав вголос великі небесні скрижалі.
Це були ті з зоряної пустелі, що очікували більшого.
Були ті, що повернулися, щоб почути, як він читає з поеми життя,
про сковорідки над плитою, про горщики на столі, про тюльпани серед них.
Були ті, що плакали б, ступивши босими ногами в реальність,
плакали б і були б щасливі, тремтіли б на морозі
і кричали б, щоб відчути його знову, проводили б пальцями по листю
і по найбільш покрученій колючці, хапалися б за потворне
і сміялися б, коли він сидів і читав з смарагдових таблиць
обриси буття і його вираження, склади його закону:
поезія, поезія, буквені знаки, ватиканські рядки,
що в тих вухах і в тих тонких, змарнілих серцях
набували кольору, набували форми і розміру речей, таких, якими вони є,
і промовляли до них почуттям, якого їм бракувало.
* одна з граней твору Стівенса
10 заповідей, то певно 10 ізумрудних таблиць.
Не все є тим чим здається.
Далеко в минулому, загублені в просторі часу, Діти Світла дивилися на світ, бачачи дітей людських у їхніх путах, зв’язаних силою, що прийшла з небес. Знали вони, що лише волею від пут може людина піднестися із Землі на Сонце. Униз зійшли вони й створили тіла,уподібнивши свій вигляд людському. І, створивши це, Майстри всього сказали:«Ми – ті, які створені з пилу космосу, зали Аменті займають особливе місце середпотаємних місць Землі в тому розумінні, що вониперебувають не в цій октаві матеріальноївібрації, а в складці простору, відділеного від усіхінших просторів. Вони мають прямий зв’язок зпозитивним та негативними полярностями Yarkima . Їхнє приблизнеположення стосовно Землі - під Атлантидою, але для того, щоб увійти в них, потрібно покинути цю просторову складку. Існує кілька різних місць, де це можна здійснити: Сірчані Джерела в Оклахомі,Гора Шаста в Каліфорнії, Миктолан у ПівденнійАмериці, Шамббала в Тибеті, Велика Піраміда в Єгипті, Чорний Ліс у Німеччині, Бенарес в Індії,7
успадковуючи життя від безмежного Цілого;живучи у світі як діти людські, подібні до дітей людських, і все ж відмінні від них»
Тридцять і двоє було їх, дітей, синів Світла,що оселилися серед людей, які шукали звільнитивід пут пітьми тих, хто зв’язаний силою з небес.Глибоко в Залах Життя зростала квітка,палаючи, розростаючись, відтісняючи ніч.Поміщена в центрі, промінь великої сили,Життя що дає, Світло що дає, що наповнює міццювсіх хто наблизилися.І помістили вони навколо неї престоли, два ітридцять, по одному для кожної Дитини Світла,так, що вони омивалися в сяйві, наповненомуЖиттям від вічного Світла.Раз за разом поміщали вони свої першірукотворні тіла, щоб вони наповнилися ДухомЖиття.Сотню років з кожної тисячі мусить Світло,що дає Життя, обпалювати їхні тіла.Прискорюючи, будячи Дух Життя.
Там у Залах Життя вони спочивають, івільно тече їхня Душа через тіла людей.Раз за разом, поки їхні тіла спочивають,перероджуються вони в тілах людських.Даючи вчення і ведучи вгору та вперед, гетьз пітьми у світло.Там, у Залі Життя, наповнені мудрістюневідомою расам людським, живучи вічно підхолодним вогнем життя, сидять Діти Світла.Приходить час, коли вони пробуджуються, івиходять із глибин, щоб бути світочами серед людей, безмежні вони серед людей обмежених.
Добавлю від себе, але через кліматичні зміни та нові технології оці обмежені істоти почали знаходити саркофаги отих безмежних, відкривати їх і чи то через свою алчність чи через непомірну цікавість спочатку знищувати, а потім вивозити, попередньо все засекретивши у невідомому напрямку, щоб самим стати безмежними та безсмертними. Це все набагато цікавіше ніж фільм "Аватар".
There were ghosts that returned to earth to hear his phrases,
As he sat there reading, aloud, the great blue tabulae.
They were those from the wilderness of stars that had expected more.
There were those that returned to hear him read from the poem of life,
Of the pans above the stove, the pots on the table, the tulips among them.
They were those that would have wept to step barefoot into reality,
That would have wept and been happy, have shivered in the frost
And cried out to feel it again, have run fingers over leaves
And against the most coiled thorn, have seized on what was ugly
And laughed, as he sat there reading, from out of the purple tabulae,
The outlines of being and its expressings, the syllables of its law:
Poesis, poesis, the literal characters, the vatic lines,
Which in those ears and in those thin, those spended hearts,
Took on color, took on shape and the size of things as they are
And spoke the feeling for them, which was what they had lacked.
[b]Приспособлены ко всему.[/b]
Крутят, мнут.
Крутят, мнут
- готов продукт,
готов продукт.
Быть как все:
-Ложь как норма.
Норма - ложь .
Ложь -норма.
Ма- ма ма-ра- зм.
Ма-ма, маразм.
Крутят, мнут.
Крутят, мнут
- готов продукт,
готов продукт.
Уши в лапше, дыра в душе.
Крутят, мнут
Крутят, мнут
- готов продукт,
готов продукт.
Разумности нет,
Страх,
везде бояться,
всем бояться,
бояться всем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2025
Напруженою порою хліборобського сезону в українців були жнива, які відбувались переважно у липні-серпні, а при дуже сприятливій погоді — навіть наприкінці червня. Цей час у давнину для всіх слов’янських та багатьох інших народів був жнивним, що знайшло відображення у назві місяця, яка походить від основного знаряддя збирання врожаю — серпа.
Вирощений з великим трудом хліб необхідно було вчасно зібрати. При добрій погоді кожен змарнований день погрожував значними втратами — переспіле зерно висипалося. При цьому майже одночасно дозрівало озиме жито, пшениця, овес («скороздря»), ячмінь.
Хлібороби додивлялися, аби не зжати недоспіле зерно, яке давало неякісне борошно. Жито і пшеницю жали тоді, коли стебла були вже жовті, а зерно в колосках — тверде. Ячмінь косили тоді, коли стебла побіліли, хоча колоски ще й недоспіли, оскільки у дозрілому стані вони швидко обсипалися.
Першими збирали озимину — жито і пшеницю, а потім яру пшеницю, ячмінь, овес і ярим житом закінчували жнива.
Схоплені у жменю і зжаті одним махом серпа стебла клали на землю. 10-15 жмень, перев’язаних перевеслом («повереслом»), становили сніп. Перевесло скручували із стебел снопа. Величина снопа залежала від роду збіжжя та його стиглості. Більшими були снопи із жита і пшениці (у великих снопах менше втрат), меншими — з вівса, ячменю (через сируватість стебел). На Волині, Поділлі зберігся дохристиянський ритуал: женці сідали на перший зжатий сніп і виконували колядку.
Одразу після завершення жнив зернових культур жінки бралися до збору льону і конопель, які на той час (початок вересня) дозрівали. Особливо стежили, щоб не перезрів льон «скоцень», в якого самочинно тріскались головки і насіння висипалось («скаче» — від чого і назва). Щоправда, «поскінні» (білі) коноплі, з яких виготовляли біле полотно, брали у липні. Технічні культури, що були важливими продуктами харчування (олія, макуха) та цінною текстильною сировиною.
Серпень - благодатний місяць, коли українці збирають врожаї на полях, городах і в садах. Тож не дивно, що в цей період душа прагне свята
Саме на серпень припадають найулюбленіші літні релігійні свята наших пращурів - три Спаси, кожне з яких має свою історію та особливі традиції.
Вірили, що коли «відюк» освятити три, сім чи дев'ять разів (а святити можна було і на Маковія, і на Великдень), то його сила ставала непереможною.
Цей день весь належав дітям і дівчаткам. Дорослі дівчата також святкували і не працювали. Вони збиралися, ходили до лісу по зілля, збиралися гуртками, проводили свої жартівливі ігри, а в лісі співали спасових пісень. Спеціально дівочими чарівними квітами в «маковійській квітці» були любисток, чебрець, ласковці, кучерявці. До «маковійської квітки» додавали й голівку невеличкого соняшника, і все це пов'язували червоною стрічкою, щоб уся родина була здоровою. Дехто додавав кілька стебел конопель чи льону. Бувало, голівки маку в'язали в окремий букет.
Для правильного розуміння приблизно сотні згадок у Біблії про збирання врожаю та жнива необхідно враховувати, що біблійний світ від Книги Буття аж до епохи Христа був переважно аграрним. Перш ніж увійти в міський світ місіонерської діяльності Павла і ранньої церкви, ми бачимо переважно сільський землеробський світ з періодами сівби і жнив. У цьому світі жнива постають одночасно подією великого щорічного значення і першорядним образом достатку (Єз.36:30) і нагороди за працю (Притч.20:4). Крім того, у Старому Заповіті образ жнив тісно пов'язаний з етичним і релігійним життям громади віруючих.
Етичне значення жнив випливає з положень Мойсеєвого закону. У Книзі Левит і Повторному законі містяться вказівки, що забороняли селянам прибирати свої поля до самого краю і підбирати залишки жнив (Лев.19:9; 23:22; Втор.24:19). [b]Вони повинні були залишати частину врожаю бідним і прибульцям (див. ПРИБУЛЬЕЦЬ, ЧУЖЕЗЕЗЬОМЕЦЬ, ПРИБУЛЬЕЦЬ).[/b] Таким чином, жнива слугували показником дотримання євреями моральних вимог завіту з Богом. У старозавітних пророцтвах про суд над Ізраїлем та Юдеєю за моральне й духовне свавілля образ неврожаю слугує знаком Божого покарання народу за небажання виконувати зобов'язання угоди (Іс.16:9; 17:11; 18:5; 32:10; Єр.8:20; 12:13).
У світлі вищесказаного можна отримати певне уявлення про почуття, які жнива викликали в людей у біблійні часи. У самій назві «перші плоди» виражалися радість від дозрівання початків врожаю, надія і передчуття збору всього врожаю, і такий збуджений стан підігрівався релігійними обрядами, пов'язаними з цією подією. Жнива супроводжувалися проявами великодушності, коли бідні члени громади отримували їжу, збираючи колосся на чужих полях.
В аграрному світі Старого Заповіту збирання різних сільськогосподарських культур посідало таке чільне місце, що конкретні періоди жнив слугували дороговказом для датування подій: «[b]під час жнив пшениці» (Бут.30:14); «на початку жнив ячменю» (Руф.1:22; 2Цар.21:9); «під час збору винограду, коли скінчилися жнива» (Іс.24:13). [/b]Система єврейських релігійних свят значною мірою прив'язувалася до сільськогосподарського розпорядку, в якому важливу роль відігравали жнива. [b]Три головні релігійні урочистості Старого Заповіту збігалися з трьома сезонами жнив - пасха зі жнивами ячменю, п'ятидесятниця (або свято седмиць) відзначалася сім тижнів по тому під час жнив пшениці, а свято кущів (відоме також як «свято жнив перших плодів» [/b][Вих.23:16]) наприкінці року під час збору плодів. До цього слід додати свято перших плодів, під час якого селяни приносили перші снопи жнив священику (Лев.23:9-14).
У своїй молитві про благословення Богом народу Давид серед іншого просив про таке: «Нехай будуть житниці наші повні, рясні всяким хлібом» (Пс.143:13). У Пс.1:3 благословенний чоловік порівнюється з деревом, що приносить плід свій.
У Біблії врожай пов'язується з Богом, а не з природними процесами самими по собі або з богами родючості. Про це свідчить розповідь про перебування Йосипа в Єгипті. У Бут.41-45 у центрі уваги стоять сім років достатку з багатим урожаєм, за якими послідували сім років голоду з неврожаєм у Єгипті. Вони були передбачені у снах фараона і в тлумаченні цих снів Йосипом (Бут.41:7-11, 15-32). Суть у тому, що врожаєм керує Бог Ізраїлю, а не єгипетські або ханаанські боги родючості: «Що Бог зробить, те Він сповістив фараонові» (Бут.41:25). Усі ці мотиви з'єднуються в Книзі Рут, пасторальній ідилії, яка сама по собі слугує сценою жнив, чим, без сумніву, пояснюється факт, що в євреїв ця книга традиційно читалася під час свята седмиць, тобто жнив. Картина багатого врожаю Вооза слугує знаменням Божого заповітного благословення Вооза за його релігійний послух і моральну чистоту. Великодушність Вооза стосовно Руфі, яка збирала колосся на його полі, показана наочним прикладом дотримання заповіді залишати частину врожаю бідним і прибульцям.
Сам процес жнив - Рут прийшла до Вифлеєма на початку жнив ячменю (Рут.1:22) і повінчалася з Воозом наприкінці жнив ячменю і пшениці (Рут.2:23) - стає метафорою розвитку романтичного кохання Рут і Вооза. «Насіння», яке народжується у шлюбі, теж виглядає подобою жнив закоханої пари. У всій цій історії жнива постають радісною подією, нагородою за працю і за дотримання Божого закону.
Тоді як багатий урожай слугує вищим образом достатку і благословення, неврожай зображується в Біблії образом жаху. Під цю категорію підпадає така безліч картин, що жнива, зрештою, виглядають на сторінках Біблії вельми ненадійним результатом. Знищити врожай може безліч лих: дощ під час жнив (1Цар.12:17), вороги, що мародерствують (Суд.6:4-5; Єр.5:17), вогонь (Йов.31:12) або посуха (Ам.4:7). В аграрному суспільстві боялися насамперед загибелі врожаю (Іс.32:10).
Завдяки такому важливому своєму значенню образ жнив стає вираженням моральних цінностей. Справді, під час жнив розкривається характер людей, які живуть в аграрному суспільстві, і це особливо проявляється в приказках і притчах. Працьовиті пожинають добрий урожай, а «лінивці» ні (Притч.20:4). Сплячий під час жнив упускає хороші можливості (Притч.10:5). Працьовиту мураху ставлять за приклад, бо вона «заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою», на докір лінивцям, які люблять поспати (Притч.6:8-9). Образ жнив слугує також джерелом метафор і порівнянь: «Що прохолода від снігу під час жнив [натяк на бажання жнивця, щоб під час жнив стояла прохолодна погода], то вірний посол для того, хто посилає його» (Притч.25:13). «Як сніг влітку і дощ під час жнив, так честь непристойна дурному» (Притч.26:1).
Ісус, який майстерно використовував пов'язані зі жнивами метафори, розглядав час жнив з двох точок зору - як час сприятливої можливості тут і зараз і як час кінцевого суду. Думка про жнива як про надану можливість виражена в Мф.9:37-38 і в паралельних місцях (Лк.10:2 та Ін.4:35), де Ісус зображає грішників, які потребують порятунку, як поле із зерновими, що їх треба потиснути.
Чільне місце образ жнив займає в притчах Ісуса. Багатий урожай у притчі про сіяча (або про ґрунт) слугує позначенням людей, які чують слово і розуміють його (Мф.13:8, 23). У притчі про пшеницю і пажитницю ріст зерен разом із отруйними бур'янами, відомими як пажитниця, символізує умови, в яких християни повинні жити в одному світі з невіруючими аж до судного дня (Мф.13:24-30, 36-42). В образі господаря, який неодноразово повертався на торжище, щоб найняти більше робітників для збору врожаю винограду, уособлюється Боже Царство, в якому нагорода ґрунтується на благодаті, а не на заслугах (Мт.20:1-16). Багатий селянин, який зайнявся будівництвом більш містких житниць для свого врожаю, слугує прикладом саморуйнівного мирського складу розуму (Лк.12:13-21).
Програма Божого Царства - «спершу зелень, потім колос, потім повне зерно в колосі» (Мк.4:28).
Історія спасіння сама по собі подібна до повільного просування до кульмінаційного моменту жнив. Бог і Його працівники засівають поле у світі. Бог доглядає за зростаючими посівами, які з неминучістю наближаються до часу жнив. Коли врожай дозріває, Бог збирає його, відокремлюючи плоди і зерна від домішок і полова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2025
Ты словно наркотик,
Ты мой бегемотик.
Твоя я Джаконда,
В улыбке весь мир.
Блажество экстаза,
Твоя я .. зараза.
И свой ты наркотик
Во мне прояви.
Джаконду .. люби.
Джаконду .. люби.
Меня изучают
И взглядом ласкают.
Глаза прожигают,
В блаженстве кончают.
А я как та дура
Вишу лишь, вишу.
Блажество экстаза,
Как будто проказа.
Глазами распяли,
Не понимая огромной печали,
Улыбка в печали.
В улыбке - весь мир,
В блаженстве любви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2025
Вдвоём под Луной
Танцуем с тобой.
Двоих под Луной
Облило струёй.
И вместе с тобой
Под этой Луной
Поём мы, поём:
Уробо́рос,
Уробо́рос,
Играет в любовь,
Играет в любовь.
Любовь это сон,
Во сне вновь поём:
Уробо́рос,
Уробо́рос,
Играем в любовь,
Играем в любовь.
Жизнь это сон,
Жизнь это сон.
Реальность - игра.
И в ней я твоя.
И в ней я судьба.
Уробо́рос,
Уробо́рос,
Играем в любовь,
Играем в любовь.
Влюбился в свой сон,
Влюбилась в свой сон -
Поём в унисон,
Поём в унисон.
Кончаем вдвоём,
Пылаем огнём.
Уробо́рос,
Уробо́рос,
Играет в любовь,
Играет в любовь.
Симуляции вновь.
Симуляции вновь.
Влюбляемся в сон.
Влюбляемся в сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=b-uh2ecWSv4[/youtube]
Между нами и богами
Не было и нет видимой грани.
Умирая мы становимся богами,
Боги с нами, боги с нами.
Между нами нету грани.
Боги становятся людьми,
Когда рождаемся все мы.
Хороводы желаний
Уроборос водит с нами.
В тюрьме иллюзий
Игры богов, бесконечный повтор,
Душевный террор.
Из тьмы веков, как будто вчера,
С нами играет в игры судьба.
Мы дети богов и Спартака.
Это сегодня, завтра й вчера,
В мире иллюзий живём как всегда.
Свой мир мы съедаем, а в нём и себя.
Мы дети богов и спартака.
Не было Й нет видимой грани.
Уробо́рос всюду и мир вновь на грани.
Прикован к скале Прометей вместе с нами.
И печень в крови й орёл вновь двухглавый.
Бог с нами, бог с нами, он плачет как мы,
Рыдает слезамы, кровоточит из раны.
Бог наш как мы - рыдает слезами.
Он ведь живой и он вместе с нами.
Умираем мы вновь, вновь будем богами,
Боги внутри, питаются нами.
Луч Прометея сверкает над нами.
Спартак нас ведет, победа слепцов не за горами.
Свет, что внутри, питается нами.
В бою погибая мы будем богами.
Путин тиран, Спартак наш герой.
"Умрём как один, умрём, за царя", (- наголосив загарбник, важко зітхнувши. Маты пропущены. )
"Хочется выживать в этом во всём" -( говорят оккупанты, )
Слушай, рабочий,
Война начался..
В поход собирайся.
Трещат пулемёты,
Не нам их боятся.
В поход собирайся.
В поход собирайся.
Смело мы в бой пойдём!
И вы за вами!
Все как один умрём!
- Идите сами!
- Идите сами!
Из тьмы веков, Уробо́роса зов,
Уробо́роса зов.
Игры богов!
Игры богов!
В игры богов играет судьба.
Мы дети рабов и Спартака.
Мы дети рабов, мы дети рабов.
Это сегодня, так было й вчера.
Пылала земля, пылает земля.
Смело мы в бой пойдём
Звучат голоса.
Звучат голоса.
За власть чертей, за их царя.
За их царя.
Идите на..
Идите на..
Путин тиран
Мразь весь ваш клан.
Он шарлатан.
Он - шарлатан.
- Идите сами!
- Идите сами!
Горите в Аду
Вместе с орлами,
Сдохните там вместе с орлами.
[b]Выжить[/b]
Страх он внутри,
В тебе и во мне,
Страх как наркотик,
Мы все - на игле.
Мем ведь один
Виден везде.
Выжить хотят
Ребята везде.
Мальчик еще,
Но он с боробой,
Космы бомжей
Прикрыл капюшон.
Выжить хотят
Во время чумы.
Мемы, блекборды
Вопят - "Помоги".
В стадо согнали
весь ведь народ.
Нет государств,
Везде один сброд.
Это повсюду,
Это везде, а
Не в одной какой то стране.
Все растворится
Желают в толпе.
Зайка наш белый,
Заинька серый,
Волк притаился
В фургоне за елью.
На зайку с экрана
Смотрит удав,
Он так ленив,
Гонятся устал.
Пасть приоткрыл,
Киносеанс, утробу набил,
Всё супер, всё класс.
Жарят трусливых
Не первый тут раз.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SOSQ2MR_wEw[/youtube]
*Мемом является любая идея, символ, манера, ситуация или образ действия, осознанно или неосознанно передаваемые от человека к человеку.
Сброд -Люди, принадлежащие к разложившимся, преступным, антиобщественным элементам.
[youtube]
https://www.youtube.com/watch?v=hW_SQJRJ4WI[/youtube]
вот копия комментов под видео, как по мне комментарии эти говорят сами за себя.
"И рабами был свой собственный народ. 80% крестьянского населения России были крепостными. Остальные 20% были другие сословия: мещанство.."
Большинство рабов не мечтают о свободе, они мечтают о собственных рабах...
Как раб рабу говорю, НИЧЕГО НЕ ИЗМЕНИТСЯ, ПОКА НЕ БУДЕТ ЗА КЕМ ПОЙТИ!
Нет и небыло никогда свободы. Всегда были богатые и рабы! И будут!
РАБота, РАБочий. Даже РАБ божий...
Грустно.
Я, пенсионерка, у меня были точно такие мысли.
Это особо почувствовала, когда вышла, именно, на пенсию, имея мизерную пенсию, на которую я должна прожить еле как из месяца на месяц. Это рабство настоящее...!!!
Об этом я написала на Фейсбуке.
А вот будущее поколение власть сделала так, что будут умирать у забора, так как заставят их жить на накопительную пенсию, которую не смогут НИКАК НЕ НАКОПИТЬ с нищенской зарплатой, которую назначила власть.
Это хорошо и четко можно проследить по таким странам, как Япония, США, Китай и.т.д.
Да, это везде!!! ...
Единственное что изменилось, что сейчас даже восстание невозможно, так люди считают что им есть что терять))
Как сказал Спартак «Нет справедливости, не в этом мире».
Не нужно ходить далеко.Вспомните своё детство.Кто сильней,кто слабей.Кто-то нужен ,чтобы поиздеваться,утвердиться среди окружающих.Эта калька в глобальном масштабе переходит во взрослый мир.И оттуда снова к детям.И так по кругу,до бесконечности.
Как свободный рабу говорю: пока сам не решишь, что свободен, будешь ходить на поводке за каждым, кто потянет...
Децимация не была применена впервые. Её применяли раньше. Но время борьбы со Спартаком, её применили, после многих лет забытия.
И ещё...рабы в это время, в римской империи были не в жутком угнетении. Некоторые освобождались от рабства, богатели и сами становились рабовладельцами.
Уробо́рос — свернувшийся в кольцо змей, кусающий себя за хвост — один из древнейших символов, известных человечеству, точное происхождение которого установить невозможно. Символ уробороса имеет богатую историю использования в религии, магии, алхимии, мифологии разных народов и психологии.
Наиболее распространённая трактовка символа Уробороса описывает его как репрезентацию вечности и бесконечности, в особенности — циклической природы жизни: чередования созидания и разрушения, жизни и смерти, постоянного перерождения и гибели.
Он символизирует бесконечность и сам является бесконечностью. Он — вечный уход и вечное возвращение. Он есть то, что не имеет ни начала, ни конца. Время — как древнейший Уроборос. Время — уходящие мгновения, песчинки, пересыпающиеся в песочных часах. Время — моменты и события, которыми мы так охотно пытаемся его измерять. Но древнейший Уроборос напоминает нам: в любом моменте, в любом мгновении, в любом событии содержатся прошлое, настоящее и будущее. В любом мгновении сокрыта вечность. Каждый уход это одновременно и возвращение, каждое прощание — встреча, каждое возвращение — расставание. Все одновременно суть и начало, и конец.
* Спартак — кличка пса из свиты Актеона, разорвавшего своего хозяина, которого богиня Артемида превратила в оленя.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XmbYucmSJwI[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=G_uieD6BpRU[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2025
Митарства..
душа блукає, кінця-краю не видно цьому митарству.
Душа навпомацки шукає ту відсутню ланку темряви ночі.
О, дороги, якими ми блукаємо
Немає місця, яке можна назвати домом.
Зірки - наша в'язь,
Місяць наш поводир шляхами небесного світла.
Ні жменьки мрій, ні пестощів, ні поцілунків,
Тільки відлуння правди, що якось зникає..
Лише тіні,
тіні життя, де обертались в спіралях надії, оповиті страхом.
Марення в закутках життя, де мрії розвіював страх.
А як же хотілось дотягнись до зірок,
навіть коли вони були так далеко.
О, дороги, якими ми блукаємо
Немає місця, яке можна назвати домом
Зірки - наша в'язь,
Місяць наш поводир шляхами небесного світла.
У життєвих подорожах ми не актори
І то не ролі, то втілення душ, невдалі спроби.
Ми сіяло насіння завтрашнього дня
В трепеті тонучого в морі радості розжареного днем Сонця
Опускалась над світом нічна завіса,
Золото віри втрачало свій блиск.
Лише дух до світанку був у постійному пошуку,
Продовжив шлях митарства в просторі розчарувань.
Шлях мандрів не має собі рівних.
Душа блукає, розум шукає прогалини..
Знову і знову попадає в пастку уміло розставлених сілок сподівань.
О, дороги, якими ми блукаємо
Немає місця, яке можна назвати домом
Зірки - наша в'язь,
Місяць наш поводир шляхами небесного світла.
Слух наш
ловить шепіт вітру,
Обдерши лікті ми, мов мавпи
Лазимо по віковічних деревах.
В гущі лісу відпочиваємо від безглуздого буття,
В тіні вікових рощ вдихаємо життям,
Що не описане в книжках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2025
Откройте границу
И все увидят
Кто есть кто.
Этот словарный понос внутри страны-
это лишь трёп во время чумы,
Аукнутся снова
дела те кучмы.
Откройте границу,
В стране как в темнице -
На сцене актёры,
Пустые коморы,
Едим мухоморы.
Жизнь там -
за бугром.
Вот там, где не виден кордон
Й построим мы наш, новый дом,
Опостыл всем дурдом.
Опостыл всем дурдом.
Народ манит свобода,
А не насилье й кордоны.
Снесём все оковы,
Народ мы свободный.
Откройте границы -
Пусть мир воцарится.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2025
О, как же хочется, чтобы этот миг длился вечно
Бесстыдный и простой.
Сломанные крылья спрятали свет.
В тишине падения, тенью на стене
Оживали все, оживали все,
Потаенные
бредни ночные,
Потаённых желаний гнедые.
Чтобы вода текла из-под земли.
Чтобы вода текла из-под земли.
Жить бы днём в том сне, летать бы в огне,
летать бы во сне.
В стыдливом шепоте
Пусть пылают крылья,
В пламени желаний
И любовь бессильна.
В пламени желаний
Ангелы летают,
В пламени желаний
Розы расцветают.
Тени, что бегут, прячут ночной свет.
В радости падения свет любви й прозрение.
Призрак на стене, мурашки в огне .
Сквозь тёмную ночь прорастает рожь.
В пламени желаний
Ангелы летают,
В пламени желаний
Розы расцветают.
***
Париж.
Pizzeria Arrivederci .
Булочная Triumph de Levis.
Русские как дома.
За столиком чисто мужская компания,
За ними наблюдают блондинки,
Че-то записывают на камеру,
Один не выдержал и подошел к их столику:
- А вы, простите кто?
-Мы, бло.., бло.., блогеры.
-И что же вы здесь делаете?
-Вас снимаем.
Он заказал шампанское
и подсел к их столику:
-За просмотры!
p/s что то там.. за бугром есть и украинцы и русские и заметьте эти десят лет они там не режут друг другу глотки, а мирно сидят за одним столом, со стороны и не отличишь кто есть кто пока не откроют рты. Наверное там "культУра".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2025
Красиві жінки змушують людей кохати..
вони кохають.
Красиві жінки - зачаровують всіх нас.
Щасливий той, хто може бути коханим ними!
Хочеться бути йому вірною та скажи мені, як?
Той юнак з блакитними очима, нетерплячий, без зухвалості,
З чорним волоссям і чолом, повним чарівності і грації...
Приходить і йде..
Ти червонієш?
Ти йдеш, не показуючи обличчя, щоб підглядати за ним.
Він тікає швидко, і твій погляд - за ним,
слідом за ним ще довго йде.
Твоє серце з нами воліє мовчати.
Ти тікаєш, ти більше не смієшся, ніщо не може тебе потішити.
Шовк даремно надає фарб твоїм формам;
Голка під твоїми пальцями більше не оживляє квіти.
Ти любиш тільки мріяти, німа, самотня, блукаюча,
І троянда в'яне на твоїх вмираючих вустах.
Ох! Моє око навчене і вже не перший день;
І кохання від мене не сховаєш.
Красиві змушують нас любити; вони подобаються. Вродлива
Зачаровує всіх нас. Щасливий, хто може бути нею коханий!
Хто той юнак з блакитними очима, нетерплячий, без зухвалості,
З чорним волоссям, з чолом, повним чарівності і грації ?
Ти почервоніла?
Ти, не показуючись, підглядаєш, як він іде.
Він біжить швидко; і око твоє, біжучи по його сліду,
ще довго слідкує за ним після того, як він зникне.
Звичайно, в цьому сусідньому лісі, де
наші тріумфуючі німфи бігають навесні,
Ніхто не має його благородної невимушеності і його вправної руки
Щоб підкорити кур'єра бажанням.
Ти в'янеш і мовчиш; печаль тебе вкушає;
На незайманих устах усмішка завмирає.
Давно твоєю голкою візерунки й квіти
Не оживлялися. Безмовно любиш ти..
Сумувати. О, я знавець у дівочому смутку;
Давно очі мої в душі твоїй читали.
Любові не сховаєш: ми любимо, і як нас,
Дівчата ніжні, любов хвилює вас.
Щасливі юнаки! Але хто, скажи, між ними
Красень молодий з очима блакитними,
З кучерями чорними?.. Червонієш? Я мовчу,
Але знаю, знаю все; і якщо захочу,
То назву його. Чи не він вічно бродить
Навколо будинку твого і погляд до вікна зводить?
Ти потай чекаєш його. Йде, і ти біжиш,
І довго слідом за ним незримо дивишся.
Ніхто на святі блискучого травня,
Між колісницями розкішними літаючи,
Ніхто з юнаків вільніших і сміливіших
Не володарює конем за примхою своєю.
By Andre Marie de Chenier
"Jeune Fille, Ton Coeur Avec Nous"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2025
Упадок, страдание,
алхимии непонимание,
О летах утраченных
напоминание.
Я есмь -
осознай.
Человек триедин,
сам себе он господин.
Вашу жизнь вам продают.
Омут, муть - над вами ржут.
Несвойственен и триедин,
Не товар он, не кретин.
Опустел его грааль.
Я есмь -
осознай.
Я есмь -
осознай.
*** [b]В точку[/b]***
Тут и там..
Летай.
Тут и там..
Мечтай.
Туда..
Сюда..
Ходи!
Меня,
одну..
Люби!
Меня,
одну..
Люби!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2025
Тримайся там, де зіштовхуються бажання -
У мереживі місячного сяйва,
У різнобарв'ї лоскуткових сплетінь долі
Нитка долі тягнеться
Безперервно з підсвідомості.
Любов зшиває крізь простір наші погляди.
Час і шрами відкривають обличчя істини.
Оціни цінність почуттів пошепки.
Я наважився кохати віддано.
Мовчазні обітниці народжуються так глибоко.
Я вплету твоє ім'я у кожен шов.
Моє кохання в лахмітті, пошматоване і пошарпане.
Чи був в житті від нього зиск?
Чи лиш цнотливий оберіг?
Жагою, стимулом буття,
Весною в серці, між виття
Зими холодної, вуста..
Стогнали млістю, в час злиття...
Дивні ці речі….
Вітер шепоче.
Кожного ранку.
Кожної ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2025
Легенда розповідає, що був час, коли люди вмирали від нікому не відомої хвороби. У той час жила над Прутом жінка у якої хвороба забрала всіх, окрім найменшої донечки. Мати над нею, як горлиця, билася, але не вберегла. Почала дівчинка танути на очах, плакати, матір просити врятувати її.
Селом йшла бабця старенька. Вона порадила жінці, як врятувати малу. Грішними люди стали, розповіла стара, от їм за гріхи таке покарання. Треба шити повсюди — на рукавах, на пазусі хрести, чорні та червоні, щоб чорти здалеку виділи. Але нікому той секрет жінка веліла не розповідати, бо помре донька.
За кілька годин мати вишила сорочку для доньки. Та ожила, ходить здорова, просить у матері вишити на сорочці ще калину, і листочки, і терен. Тільки мати невесела. Кожен день з села на цвинтар небіжчиків носять. І дітей, зовсім маленьких дітей. Не витримало серце жінки. Вибігла до людей, просить:
— Шийте, шийте хрести, вишивайте. Будете жити! Рятуйтеся!
Люди вирішили, що збожеволіла жінка. А та обцілувала доньку, розповіла людям, що їй стара сказала, і зірвала з доньки сорочку. Впали обидві неживі.
З того часу люди почали вишивати сорочки та рятуватися від смертельної хвороби. Вона відступила, а люди так і передають від покоління до покоління, аби вишивали собі сорочки, як оберіг та святиню.
* гуцульська легенда
[b]Як любити і бути коханою[/b]
Це було багато-багато років тому,
в одному морському королівстві,
жила-була дівчина, яку ви, можливо, знаєте.
На ім'я Аннабель Лі;
І жила ця дівчина, не маючи іншого на думці,
як любити і бути коханою мною.
Я був дитиною, і вона була дитиною,
У цьому королівстві біля моря,
Але ми покохали любов'ю, що була більшою, ніж кохання -
Я і моя Аннабель Лі.
Таким коханням, що крилаті серафими Небес
бажали її і мене.
І це стало причиною того, що давним-давно
У цьому королівстві на березі моря
Вітер з хмари дмухнув, охолоджуючи
Мою прекрасну Аннабель Лі;
Так що її високородні родичі прийшли
і забрали її від мене,
Щоб закрити її в гробниці
У цьому королівстві на березі моря.
Ангели на небесах не були настільки щасливими,
Заздрили нам з нею.
Так! Це була причина ( про яку знають всі люди,
в цьому королівстві, розташованому на березі моря.)
Вночі з хмари здійнявся той вітер,
Охолодив і вбив мою Аннабель Лі.
Але наше кохання було сильнішим, у порівнянні з коханням
тих, хто був старший за нас.
багатьох набагато мудріших за нас.
І ні ангели на небесах
ні демони внизу під водою
Не зможуть розлучити мою душу з душею
прекрасної Аннабель Лі;
Місяць ніколи не сходить, не принісши мені мрії
про прекрасну Аннабель Лі;
Та зірки ніколи не сходять, але я відчуваю яскраві очі
прекрасної Аннабель Лі;
І так, кожну ніч я лежу поруч
своєї коханої - моєї коханої - мого життя і моєї нареченої,
в її могилі на березі моря.
Ангели на небесах і наполовину не такі щасливі,
вони заздрили нам з нею.
Так! Це була причина ( про яку знають всі люди,
в цьому королівстві, розташованому на березі моря.)
Вночі з хмари здійнявся той вітер,
Охолодив і вбив мою Аннабель Лі.
Але наше кохання було сильнішим, у порівнянні з коханням
тих, хто був старший за нас.
багатьох набагато мудріших за нас.
І ні ангели на небесах
ні демони внизу під водою
Не зможуть розлучити мою душу з душею
прекрасної Аннабель Лі;
Місяць ніколи не сходить, не принісши мені мрії
про прекрасну Аннабель Лі;
Хоч зірки ніколи не сходять, але я відчуваю яскраві очі
прекрасної Аннабель Лі;
І так, кожну ніч я лежу поруч
своєї коханої - моєї коханої - мого життя і моєї нареченої,
прекрасної Аннабель Лі,
в її могилі на березі моря.
Хоч зірки ніколи не сходять, але я відчуваю яскраві очі
прекрасної Аннабель Лі;
І так, кожну ніч я лежу поруч
своєї коханої - моєї коханої - мого життя і моєї нареченої,
в її могилі на березі моря.
В її могилі біля моря.
* мій авторський переклад
It was many and many a year ago,
In a kingdom by the sea,
That a maiden there lived whom you may know
By the name of Annabel Lee;
And this maiden she lived with no other thought
Than to love and be loved by me.
I was a child and she was a child,
In this kingdom by the sea,
But we loved with a love that was more than love—
I and my Annabel Lee—
With a love that the wingèd seraphs of Heaven
Coveted her and me.
And this was the reason that, long ago,
In this kingdom by the sea,
A wind blew out of a cloud, chilling
My beautiful Annabel Lee;
So that her highborn kinsmen came
And bore her away from me,
To shut her up in a sepulchre
In this kingdom by the sea.
The angels, not half so happy in Heaven,
Went envying her and me—
Yes!—that was the reason (as all men know,
In this kingdom by the sea)
That the wind came out of the cloud by night,
Chilling and killing my Annabel Lee.
But our love it was stronger by far than the love
Of those who were older than we—
Of many far wiser than we—
And neither the angels in Heaven above
Nor the demons down under the sea
Can ever dissever my soul from the soul
Of the beautiful Annabel Lee;
For the moon never beams, without bringing me dreams
Of the beautiful Annabel Lee;
And the stars never rise, but I feel the bright eyes
Of the beautiful Annabel Lee;
And so, all the night-tide, I lie down by the side
Of my darling—my darling—my life and my bride,
In her sepulchre there by the sea—
In her tomb by the sounding sea.
*оригінал
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2025
Как же с ним.
О, как же с ним.
Обещали ж новый,
новый мир.
Цена удовольствия,
Мир наслаждений.
Внимание отвлекали,
Выбор печали.
Выбор печали.
Отвлекут, развлекут.
Разве так плохо тут?
Соблазн, уют.
А тут бац и без причин убьют.
И этот салют.
Последний салют.
Роль дефамина,
порочный круг,
шкала желаний,
дефамин..
хотим...
хотим.
Но вот ...
цепь оборвалась -
вспышка и дым.
Система вознаграждений.
Ой, насмешили.
Как рыбу,
как рыбу..
вы нас оглушили.
[b]Убийства мирных людей.[/b]
Где же воины,
Где же воины.
Одни уголовники.
Одни уголовники.
Какая война.
Убийства.
Убийства.
Преступления.
Преступления.
Вне сомнения,
Вне сомнения.
Мирного населения
Идёт истребление.
Порабощение,
Порабощение.
Вагнер то, а вы не..
Та уголовники вы все.
Уголовники вы все.
Это не война.
Преступления.
Преступления.
Убийства мирных людей.
Прут каннибалы, плоть рвут,
Мерзко... ржут.
Это жуть.
Это жуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2025
Бро, бро..
Ещё, ещё..
Бро, бро..
Бродяга с глубоким
внутренним миром
становится нашим кумиром.
Бро, бро..
Ещё, ещё..
Он как ёжик в белом тумане,
там й комарик
и водка в стакане.
Бомжара с глубоким
внутренним миром
становится нашим кумиром.
Его попустило,
все он простил,
всех отпустил,
водка в стакане,
ее не испил.
Как тот сверчёк..
о чём то грустил.
Мир весь гранённый
он отпустил.
Бомжара с глубоким
внутренним миром
становится нашим кумиром.
Очкарик доцент колдует над пивом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2025
Дощить..
Із неба знов краплинки
Промокла вся до нитки
Думок настирний гомін...
Набігли, ніби дощик,
І знов весняна злива,
мене всю оголила..
Дощем усю залило,
Сміюсь
В цю мить
Щаслива.
Прощають, хочуть, плоті,
Всього буває... водить.
Забути б, досить смутку,
Проте... пилинка мутить
Чому ж мене він мучить?
Пилинка воду мутить.
Зов плоті, гомін тіла...
І знову, знову злива..
До ниточки залило..
Зима ще у природі,
Я вся уже навзводі..
Весняний вітерець..
Й біжу...
Біжу вже навпростець
мені б кудись втекти
не відпускаєш ..ти
Дощить..
Із неба злива
Мене любов накрила
Мене любов накрила
[b]І ні туди і ні сюди.[/b]
Гуманні гуманоїди,
А як іще назвати.
І то не жарти,
то не жарти.
Дали цим Г
Суперкомп'ютери,
Щоб крипту добувати.
Так, так
Ту віртуальну,
брехливу і банальну.
І що вони зробили?
Рабів всіх залякали,
Їм світло відключили,
А всю оцю потужність
У крипту та й вложили.
Валюту заробили.
Ви їм це оплатили.
Ціни зросли, ви мов кроти.
І ні туди і ні сюди.
*Потужні суперкомп'ютери споживають дуже багато енергії. Наприклад, для нормальної роботи Tianhe 2 потрібно стільки енергії скільки споживає невелике місто.
Хоча продуктивність у INT8 хороша сама по собі і ненабагато нижча за продуктивність суперкомп'ютера Saturn V, що використовує різні прискорювачі NVIDIA Tesla від P100 до A100. Але при рівних 4,3 екзаопах витрати на машину типу Saturn V становитимуть лише 860 серверів та $171 мільйон. Це в 5,3 рази дешевше за Fugaku. Втім, коли йдеться про простоту програмування, рішення Fujitsu виграє.
Ми певно відсталі, чесною працею на цього звіра як і на машину власну не заробиш, зате вони тебе грабують "законно".
***
Бог не один,
Бог - един!
Мы просто ӡабыли..
Кто мы.
Когда мы ѣто вспомним,
Тогда и поімєм как ниӡко
мы пали.
Мы Боги
и ѣто мы ӡнали,
мы ѩ ӡнали.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iQSaaAjyTLk[/youtube]
І до основ
вони руйнують,
Ніяких норм,
в повний ріст вони крокують..
Демократія навколо,
бере людство знов за горло.
В однополому екстазі
знов розносять цю заразу.
Біле чорним замінили,
злочин лютий учинили.
* з відео не погуджуюсь, але на війну з різних щаблів погляд змінюється, одне що стабільно - вона нажаль продовжується, всі прекрасно розуміють, що це навіть не війна - це злочин та продовжують вести в оману і продовжувати знищення мирного населення. А комусь взагалі можна вірити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2025
Дощить..
Із неба знов краплинки
Промокла вся до нитки
О-го-го
А-а-а
а-а-а
Небеса
Небеса
А-а-а!
а-а-а !
Думок настирний гомін...
Набігли, ніби дощик,
І знов весняна злива,
мене всю оголила..
Дощем усю залило,
Сміюсь
В цю мить
Щаслива.
Прощають, хочуть, плоті,
Всього буває... водить.
Забути б, досить смутку,
Проте... пилинка мутить
Чому ж мене він мучить?
Пилинка воду мутить.
Зов плоті, гомін тіла...
І знову, знову злива..
До ниточки залило..
Зима ще у природі,
Я вся уже навзводі..
Весняний вітерець..
Й біжу...
Біжу вже навпростець
мені б кудись втекти
не відпускаєш ..ти
Дощить..
Із неба злива
Мене любов накрила
Мене любов накрила
О-го-го
А-а-а
а-а-а
Небеса
Небеса
А-а-а!
а-а-а !
Я хочу літати..
Я можу літати..
А-а-а!
а-а-а !
Розкину руки над головою, над головою.
Розкину руки широко
Крила любові
Крила любові.
О-го-го
А-а-а
а-а-а
Небеса
Небеса...
[b]Рашизм то не фашизм, то бандитизм кгбшного розливу.[/b]
За що воюють?
За волю?
Правду?
Чи свободу?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LEQn6PzpFlk[/youtube]
Війна іде лиш за ресурс.
Чому ж ми цього не відчули?
Бо нас давно уже роззули.
Ще в девяностих нас надули,
Нас кинули вони давно.
Перемога це руйнівництво
ілюзій, не бути пішаками в грі.
Маніпуляція, контроль,
терор.
Війна показує усе.
Хто є, що є.
Хто тут краде.
Хто відкупні й за що дає.
Платим за все, за все.
У кого буде?
В кого є?
І що в країні цій твоє?
Завод, ставок?
Шахта, маєток?
Ой, мило, любо як ми жили.
В обору нас вони ж закрили,
До рук вони ж все загребли.
Чиї тут шахти?
Хто тут ти?
Цю лямку з року в рік тягни.
Чиї ресурси та земля?
У тебе й паю вже ж нема.
А був у тебе хіба пай?
Хто керував - до рук завод і храм прибрав,
усе продав і зруйнував,
А ти на них лише пахав.
Послухай їх, як все цинічно.
Все ж розвертається трагічно.
Ресурси знов до рук гребуть.
А люди?
Невже їх нові біди ждуть.
Землю ж забрали й продають.
Вивозять все, розпродають.
Чого цікаво люди ждуть?
Що їм пани все повернуть?
Ресурс кацапи віддадуть?
Чи олігархи повернуть
Усе накрадене народу.
І ви ще вірите в свободу.
Хто владу має - той й гребе.
І за ресурс війна іде.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-PDRDb_Ayqc[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2025
Розкину руки над головою, над головою.
Розкину руки широко, не відчуваючи страху.
Піймаю проміння в розкриті долоні.
Ти не можеш жити з нею по перпендикуляру.
Але кохання завжди дарує тобі човен.
Небо наді мною широке, небо наді мною чисте.
Я можу летіти, летіти до зірок без страху.
Ти не міг її обійняти, її обняти
Тепер ти будеш вільний, як лелека.
Ти обіймаєш небо.
Ти обіймаєш небо.
Твої очі виблискують, як зорі космічні.
Але твоє серце в клітці, воно залишається кволим.
Ти кохав її, йому було важко.
З розпростертими обіймами тепер ти літаєш.
Небо наді мною широке, небо наді мною чисте.
Я можу летіти, летіти до зірок без страху.
Ти не міг її обійняти, її обняти
Тепер ти будеш вільний, як лелека.
Ти обіймаєш небо.
Ти обіймаєш небо.
Всесвіт надто далекий, кохання надто близько.
Але крила не зламі, крила не зламні.
У вільному світі знайдеш свою волю.
У вільному світі знайдеш свою волю.
З кожним помахом крил, з кожним помахом крил.
Небо наді мною широке, небо наді мною чисте.
Я можу летіти до зір, я буду летіти до зір.
Не міг їх обійняти, ні, не міг.
Тепер вільний, вільний , як лелека.
Хоч до зір ще так далеко, так далеко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2025
Ліквідатори, ви де?
Ви де?
Невже вас немає,
невже.
Символ мужності, самопожертви.
Жертовності тисяч українців.
Ціною власного життя ,
у двобої з моторошним невидимим ворогом,
захистили людство
І в нестерпних муках...
полягли.
А ми?
Висновки зробили?
Що знов утяли?
Велика трагедія..
Подвиг простих людей
навічно залишиться у пам’яті
українського народу.
А ліквідатори де?
Мертві.
Невже?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iI39eN3k8tU[/youtube]
Таємна зброя США чи Росії,
Диверсія, розпад СССР.
Невидимий ворог навколо,
Вони рятували світ безумства
весь цей.
Диверсія ж триває.
Ніхто пожежу не спиняє.
Демографічна катастрофа,
Кліматична диверсія.
Тридцять сім років пройшло.
І що?
Безумство куди завело?
Техносвіт то є зло.
[b]Ты не смог обнять ее…[/b]
Лучи уже сияют в ладонях,
Расправь мои крылья,
Не дай мне упасть.
В цвете многовековых цветов,
Которые освещают ночь,
Я чувствую пульс, вибрацию вздохов
И ничто не может остановить меня.
Я не смог бы жить с ней,
Это действительно так.
Темнота была слишком плотной и непроглядной,
Но внутри меня горит огонь,
Который никогда не погаснет.
Ты можешь только любить
Это твое проклятие
Каждый миг твое сердце разрывается на две части.
Но я проведу тебя через дикий лес,
Танцуя со звездами
Мы укрепим волю, мы свободны, в любви мы свободны.
Ты не смог обнять ее...
Расстояние к звёздам ничтожно,
Здесь, со мной, ты найдешь свой свет.
Давай пройдем вместе по небесной тропе
Шаг за шагом, за шагом шаг.
Чтобы стать парящим аистом,
Оторвавшись от притяжения
В этом мире,
Я беру тебя за руку,
Веду тебя сквозь время,
Влеку сквозь вечность.
Ты можешь только любить -
Это твое проклятие.
В каждый миг твое сердце разрывается на две части.
В каждый миг твое сердце разрывается на две части.
Это дикий полет,
В силе духа душевный взлёт.
Ты можешь только любить
Это твое проклятие
Каждый миг твое сердце разрывается на две части.
Но я проведу тебя через дикий лес,
Танцуя со звездами
Мы укрепим волю, мы свободны, в любви Бог воскрес.
В любви Бог воскрес.
Лучи уже сияют в ладонях,
Расправь мои крылья,
Не дай мне упасть.
Я чувствую пульс созидания,
И никто не остановит нас.
Ничто не разлучит нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2025
Мов луна, розлетілась новина:
-На майдані діток піймали і в ЦВК.
Дід Іван на воєнкома наставив наган:
-Мене беріть, внука не дам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2025
Молочний коктекль.
Порошок.
Шок.
***
У полі не видно корів,
Навіщо той хлів.
У полі не видно стогів,
кудись не туди ти забрів.
***
Все для людей-
лозунг Рошен.
Рошен попереджає:
- Ніхто цей яд з нас не вживає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2025
Нежно вдали искрятся костры,
Кто не любил, пламя кого не касалось,
Чувство блаженства ему не встречалось.
Кто не любил, не шел сквозь пургу,
Метели и бури не сносили корму.
Шаг вправо, шаг влево - мир оживает.
Но этот безумец снова страдает.
Страсть как утренний дождь,
Недопитое вино в звёздную ночь.
Мы помним, лишь тот, кто влюблён знает,
О чем поют небесные дали,
Как штормит море печали.
Кто не любил - тот не вкушал,
Кто не любил - тот не познал.
Судьба то игра, но пусть раздаёт.
Любовь ведь слепа, но пусть нас ведёт.
Кто любит тебя - тот и живёт.
Только любовь к звёздам ведёт.
Только любовь к звёздам ведёт.
Тот, кто не любит,
В неведенье спит,
Лишь в том, кто вкушал - сердце горит.
Прощай, если надо, но помни меня.
Я не награда, любовь я твоя.
Сквозь тернии дней
В объятьях моих
Разделим с тобой этот миг на двоих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2025
Є яснобачення нічне,
коли деталі темрява хова ,
з усіх смужок на шпалерах
лише біла помітна одна.
Тягар нічний розтанути хоче -
турботи, дрібниці та метушня, -
сходить геніальність ночі
над недолугістю дня.
Я полюбила далечінь безсоннь,
їх осяяний горизонт.
На дні як ніжність - осадок солі,
і ще недосяжнішим є сон...
*мій переказ уривка з твору
Людмили Улицкої
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RAZOFv-z_Ms[/youtube]
https://www.predanie.ru/lyuis-klayv-seyplz-clive-staples-lewis/chelovek-otmenyaetsya/slushat/
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=35xyQ2F0OKI[/youtube]
[b]Человек отменяется[/b]
Яко бы человек
отменяется.
Яко бы культура.
Яко бы воспитали.
Счастливыми были,
А кем вы стали?
https://readli.net/lestnitsa-v-nebo-v-poiskah-bessmertiya/
[b]Лестница в небо[/b]
Говорят люди были в одном шаге от
Бессмертия.
Было много богов
и живая вода.
И где?
Где ж небеса?
Книги сожгли,
От храмов руины.
Выдумки это?
Мифы?
Былины?
Нету ж следов.
Нету людей.
Один - Бармолей
В святилище лжи.
Что разбомбили?
Зачем всё сожгли?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2025
У кожному сні ми зустрічаємось знову
Твоя посмішка осяює мій шлях.
Я засинатиму в вічному коханні.
І восхвалятиму його знову і знову
Поки звучить моя гітара.
То - полум'я, що ніколи не згасає.
Кожен акорд пестить душу.
Думки, що летять за хвилями,
В цю мить зливаються в одне ціле
Твої очі сяють, як зорі.
У блакитному небі мого серця
Ніколи не відпускай мою руку, люба.
Ця любов не має кінця.
Місяць ховає від нас таємниці.
Тихо шепоче листва.
І в кожній ноті цього співу
Я відчуваю тебе ближче й ближче.
Кожне слово - мов «я люблю тебе"
Що прокрадається у твої сни.
Прокинься і йди,
Прокинься і йди за цією мелодією,
Що переносить нас крізь час.
Твої очі сяють, як зорі.
У блакитному небі мого серця
Ніколи не відпускай мою руку, пізнай кохання.
Ця любов не має кінця.
Сон не дає мені спокою,
Я загубився в нічному кошмарі.
Тіні танцюють в ритмі ночі
І я тону в обрії.
Твій подих - мій притулок, порятунок у цьому хаосі.
Твоє обличчя - моє сонце в кожному заході,
Маяк в бурхливому морі.
Скрипки плачуть моїй пісні
І моє серце розбивається від їхньої вібрації.
Почуй , відчуй серцем ,
Кожну ноту, кожне касання смичка ..
Твоє кохання - це мелодія, що запалює мене,
Це світло, що направляє мій шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2025
Патріотизм вабить, надихає,
Влучно стріляє й убиває.
Сила слова, ідеологія,
Постріл в реальність.
Буде так, прокляття здійснюються.
То не безсмислиця, це штик, що продавить серця.
Лиш дикий світ побачать очі.
Заборона на думку,
Рик левів, відчуваємо джунглі.
Кожен наш крок, як грім на вулиці.
Земля плаче від горя, немає часу на роздуми.
Зводим стіну.
Тримайся міцніше, ми вирвемося на волю,
За ілюзорну стіну.
Воля в дирці від бублика,
Немає її й не було,
Правило й править віками лиш зло.
Гори високі, річки повноводні.
Вночі зорі дивляться, як ми спимо.
Тримайтесь міцніше, ми вирвемося,
Цей дикий світ зник давно.
Гори піднімаються, гори падають.
Вічний танець на вітрах сум'яття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2025
Як би тебе привели шляхи,
Як би, як би.
Був поряд лише ти.
Загорнулися б
міцно-приміцно
В нашу першу ту
зоряну ніч.
І шептала на вушко я вічно,
Що в коханні палає ніч.
Сховати б серця
від світу глухого.
У зорепаді
сховати б щастя.
І цілу ніч під небесами строгими
на тім стогу скувати б ласку.
Була б позора, мов радість весни.
І там у полі палали б ми.
Лічили б зорі в очах безкрайніх,
Погляд блукав би в ночах безкрайніх.
А в день, коли злива панує світом,
В обіймах щастя неслись б за вітром.
Кружляли б вальсі, забувши біди.
То наші мрії сплітають світло.
Твоє тепло не догорає,
Моє серденько тебе кохає.
На край й за край я полечу
Ти мій алмаз, ти мій алмаз.
З тобою сніг, той, що на солнці.
Я відчуваю, тану, встану, вспорхну..
Лечу, лечу.
Візьму гітару в руки рано,
Зіллються звуки
з цвітом розмаю.
Кохаю, любий, я кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=v38eFMvqHOU[/youtube]
Среди лилий
на пруду
Я вам песенку спою.
Вместе слушаем природу,
а она
в ответ молчит.
Помахал хвостом нам кит.
Среди лилий
на пруду
Я вам песенку спою.
Волны разбиты, всюду ряска,
И на глазах крокодилья слеза.
Слёзы на острие меча.
-Ква... -ква.
Лягушонок поет.
-Ква.. -ква.
Куда то зовёт.
В прятки из жизнью играет судьба.
Пражская весна.
Акт самосожжения.
Оккупация.
Обманчив мир,
слёз горьких след.
Лягушонку привет.
Пылает кругом.
Патриоты чужой земли -
плоть ложится под сталь
соседней страны.
Лягушонок поёт, лягушонок зовёт:
-Ква... -ква.
-Ква... -ква.
-Тра -та -та -та.
-Тра -та -та -та.
И слеза, крокодилья слеза.
Пражская весна.
***
От горя
земля плакала
кровью.
Сафари на нас.
Остановить убийства
нам дали шанс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2025
Уста медовые шепчут в ночи:
- В сердце огня возьми меня.
Любви река, в ложбине нектар.
В глубине поцелуя - вечности дар.
С улыбкой сквозь сны:
Возьми.
Возьми!
Очей моих сияние - звёздный хоровод.
В объятьях рук желанных дах любви потек.
В ночном безумстве светит Луна,
Сделай куни, испей до дна.
С улыбкой сквозь сны:
Возьми.
Возьми.
Возьми!
Светит в небе Луна
Манит она.
Ко мне потянулась
чья то рука
Тост
За любовь.
До дна.
Уста медовые шепчут в ночи:
- В сердце огня возьми меня.
Любви река, в ложбине нектар.
В глубине поцелуя - вечности дар.
Очей моих сияние - звёздный хоровод.
В объятьях рук желанных дах любви потек.
В ночном безумстве светит Луна,
Сделай куни, испей до дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2025
Здравствуйте сегодня,
здравствуйте всегда!
Здравствуй, кто угодно, приходи сюда!
Персики, персики,
анаша и рай,
Нет, нет, нет! Ошибаешься!
Вот, вот, вот - убеждаешься?
Я такой!
Я такой!
Самородки, изумруды,
Сверкают внутри.
Пещера Али бабы.
Пещера Али бабы.
Здравствуйте сегодня,
здравствуйте всегда!
Здравствуй, кто угодно, приходи сюда!
Злобный гном
Расселся на троне,
внутри..
Хриплый голос:
-Три месяца
они мои.
Пещера ж Али бабы.
Гном грозит:
- Не подходи.
Лишь простой народ
Очень много силы даром отдает
даром отдает
Целый день в оковах он ещё й поет
посмотри танцует - вот!
Вот за что мы очень
ценим вот такой народ!
Здравствуйте сегодня,
здравствуйте всегда!
Здравствуй, кто угодно, приходи сюда!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2025
Он это не мы,
Мы это не он.
Наполеон!
Один на миллион.
Я не убью его.
Время это сделает само.
Прошлое добьёт образ того,
Что сейчас не умрёт.
А был ли он?
А был ли он?
Наполеон!
Узлы государств
на шее страны.
Наполеоны одни.
Люди в тени.
Монстр он внутри.
Глаз их узри.
Кто же они?
Жизнь не свеча.
Зря ведь пылает.
Заря догорает.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2025
Снова тянет..
нежный бред,
Встаёт рассвет.
В каждом вздохе - нежность снов,
Раннее утро любви полно,
В пламени огня тела, в ложбинку катится слеза.
Обрывки страсти, волшебства:
Мы словно птицы - сердца в унисон.
И этот стон, и..
этот стон.
Не привыкнуть..
Новый порыв.
Бурный, атомный взрыв.
Ядерный, ядрёный.
Возле зеркал вечности
вновь оголённый.
Встаёт заря..
Освещает лоно..
Будто влюблённо.
Звенит...
Утро мир хранит.
Твоё тепло - как нежный стих.
Проник.
Зной.
Мы тут..
Вошёл..
испуг.
В небесах заря пылает.
Ноги вечность раздвигает.
Светит златом новый день.
Просыпаться снова лень.
Счастье томно обнимает.
Кто то снова там ласкает.
Нас зовёт..
Идем же..
в плен.
Нам достаточно измен.
В туманы страсти проникаем,
Роса ...
всё тело накрывает..
И твой французский поцелуй,
Целуй меня, везде...
целуй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2025
Намагайся не сміятися, намагайся не плакати
Твоя воля запалює небо
Реальність викривляється під твоїм поглядом.
Своєю волею я розірву лабіринт.
Іскри розлітаються на кожному кроці.
Ми прагнемо світла в нескінченній ночі.
Світи стикаються і згорають комети.
Я затьмарю темряву своїм яскравим світлом.
Своєю волею ти створюєш реальність
Я буду вільним за власним бажанням.
Наповнимо хаос нашою ясністю.
Будемо разом міцними, нестримними та щасливими.
Крок за кроком по ґрунтовій дорозі
У відлуннях гучних наш дух зростає.
Вирізьбимо наші пісні в мовчазному коді.
Життя неписане, нехай тече.
Гори здіймаються, гори падають.
Вічний танець під вітром бентежним.
Навіть гіганти чують поклик.
Немає кінця.
Не втрачено, а лише знайдено.
Своєю волею ти встановлюєш реальність
З моєї волі я буду щасливим.
Наповнимо хаос нашою ясністю.
Будемо разом міцними, нестримними та щасливими.
Спробуй не сміятися, спробуй не плакати
Реальність закарбована в небі.
Твоя воля - полотно, моя - пензель.
У цьому мовчазному світі ми створюємо диво.
По своїй волі я буду стояти поруч з тобою
Руйнуючи кожну стіну.
Пройдем крізь шторми з відкритими очима.
Крізь хаос ми піднімемося.
Крізь хаос ми піднімемося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2025
Тараканы с небоскрёба
Там живут как будто дома.
Не откажутся так жить,
Будут этим дорожить.
Это чувство вам знакомо?
Неужели там все дома?
Путаница сбивает с толку.
Несомненное бесплодно.
Невозможное возможно.
Жизнь увы полна абсурда.
Небоскрёбы, небоскрёбы,
Подпирают небеса.
Чувство дома вам знакомо?
Большинство же из дурдома.
"Чумашедшие" кругом,
Едет крыша, где же дом?
Небоскрёбы под огнем,
Взрывы, крики ведь кругом.
Небоскрёб, бензоколонка,
Всё вокруг уже в потёмках.
Стены абсурда,
Приземлений искусство.
Отдалённо присутствующий,
Разум отсутствующий
Вновь куда то нас несёт,
Мир печатью вновь отмечен, дым пространство закоптит,
Кто то стонет и дрожит,
Мимо, мимо, пролетаем
И педаль лишь нажимаем.
Чувство дома..
Мы в коробке,
Вновь застряли в этой пробке.
Изучаем облака.
Фить, фить, фить.
Жидкоть, жидкость.. потекла.
Мы нейтроны, не протоны.
Небоскрёбы...
Домик с карт...
Выгорают люди в нас.
Перебор видимости
в Вселенной абсурда,
Беспощадные лики,
Гаджеты, флики.
Мир ускользает от нас,
Иллюзорный смысл, потерянный рай.
Наброски, рисунки,
Декорации, массовка.
Плотность чуждости абсурда.
Мимика без смысла.
Тошнота отсутствия,
Тревога присутствия.
Отсутствие опыта оправданности,
Срок бесполезности..
Небоскрёб неизбежности.
Игры ума, руины, кошмар.
Всё по полочках разложили,
Метафоры в коробочки положили.
Возврат к началу-
Гараж на шару.
*Флики (общий термин категоризации) — небольшие неантропоморфные животные разных видов, населявшие Мобиус. Вымерли около 10 лет назад.
***
Наркоман дорогой,
Боец ЦВК бежит за тобой.
Утром проснёшься
И будешь герой.
Как тот огурчик -
Утречком в бой.
Вот на скамейке
Бухали орлы..
Бусик подъехал
Й герои они.
Смело тут их умножат на нуль,
Единичку прибавят -
Вот и герой.
Сколько мороки,
Сколько возни.
Вот бусик, вот берцы-
Герои, орлы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2025
Ти знав, що Я - Творець, але Мені не підкорився;
Ти знав, що Я Світло, але Мене не бачив;
Ти знав, що Я Шлях, але з дороги збився.
Ти знав, що Я Життя, але Мною не жив.
Ти знав, що Мудрість Я й не шанував Моїх законів;
Ти знав, що Я всеблагий, та не любив Мене;
Ти знав, що Я щедрий, та не просив з поклоном;
Ти знав, що вічний Я, та не шукав ні дня.
Я милостивий -тобі було відомо, але Мені долю не довірив;
Ти знав, що Я велетенський, але Мені ти не служив;
Я можу все дати, визначити, відміряти,
Що Всемогутній Я, ти знав, але Мене не шанував.
Так знай же, людина, пилинка у Всесвіті -
Порожні дні проживши, не вірячи, не люблячи,
Прийшовши до кінця земного короткого життя тлінного
У загибелі своїй звинувачуй тепер себе!
Так знай же, людина, пилинка у Всесвіті -
Порожні дні проживши, не вірячи, не люблячи,
Прийшовши до кінця земного короткого життя тлінного
У загибелі своїй звинувачуй тепер себе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2025
Мій дідусь - божевільний.
Він живе в узвозі для божевільних,
Яке називається ВІЛЬНЕ.
Сім кілометрів від станції Міллерово
Ми з мамою їдемо автобусом.
А потім ідемо - спочатку конюшиновою полониною,
Буряковим цукровим полем,
Пробираємося через терен
(Від смаку його чорнильних плодів
У мене зводить вилиці,
А від колючих чіпких гілок
Усі руки будуть роздряпані),
Довго йдемо по нескінченному
Вишневому саду: граки з дзьобами,
Вимазаними в багряному, клейкому,
Ніби в крові, вишневому соку,
П'яно тережуть вишневі дерева, -
Ягодами усипана земля
Сочиться, як свіжа кривава рана.
Я залажу на дерево і тут же ж забруднюю
Сукню в червоному. (Потім, на зворотній дорозі,
В автобусі одна жінка,
Пильно дивлячись мені в очі,
Скаже інтимно і загадково:
- Дівчинко, а в тебе почалися травневі свята... -
І вкаже на червону пляму ззаду
На подолі моєї сукні.
Я, не розуміючи, про що вона говорить,
Чомусь страшенно червонію...)
І ось - соняшники, їх ціле поле -
Круглолицих людей із жовтим волоссям,
А далі - пшениця: ми з мамою
Заходимо в неї, як у воду, -
Мамі вона по пояс, мені по шию,
Немов пливемо пшеничною
Рікою...
Випливаємо до вибілених довгих хаток -
Це корпуси психлікарні. У хатах -
Палати для хворих.
Ми сідаємо за дерев'яний стіл
Під шовковицею. Мама йде.
Я залишаюся сама. Десь наді мною, у кроні,
Заплутавшись, дзвенить, як бензопила, оса.
Замовкає. Чорнильною плямою зверху
На стіл падає ягода шовковиці. Тиша.
Раптом із заростей кущів вибігає
Величезний, абсолютно голий хлопець.
Побачивши мене, зупиняється.
Ми дивимося одне на одного, як звірі в лісі.
Я вперше бачу оголеного чоловіка.
Він складений, як бог.
Очі мої скочуються вниз, туди,
Де в нього між ніг висить пекуча, сором'язлива таємниця,
Заборонений плід. Ми одні, як Адам і Єва...
Почувши голоси, він зривається з місця,
Зникає в кущах. Але відтоді
Він приходитиме в мої сни,
А через багато років у Музеї образотворчих
мистецтв ім. Пушкіна я побачу його -
Він стоятиме там - голий, величезний -
Під ім'ям Аполлона...
Повертається мати з літнім,
Коротко стриженим арештантом,
Одягненим у темно-синю байкову піжаму,
з пришитим номером 33
Над верхньою кишенею куртки.
Це мій дідусь Сава.
Він бере пачку махорки,
Яку ми привезли йому,
З газети крутить козячу ніжку, закурює,
Блаженно мружачись на сонце.
Солодкий дим самосаду залишається в моїй пам'яті
На все життя, як запах щастя і родинного єднання:
Мій дід, моя мати і я - ми сім'я.
Ми разом, і ми щасливі.
Потім дід їсть яйця, зварені мамою круто,
Цибулю, хліб, сало... По його обличчю не скажеш,
Що він божевільний, просто наче
Ми відвідуємо його в лікарні,
Простій лікарні, де він лежить
Із хворим животом... Або горлом...
Тільки він уперто називає мене Марійкою, -
Так звуть його молодшу доньку, якій під час війни
Було, як і мені зараз, - дванадцять...
Мені це не подобається, я поправляю його:
- Я не Марійка, - упираюся я,
Адже ми хохли, а хохли всі вперті, -
Мене звуть Світлана!..
Натикаюся на його нерухомий
Ласкавий погляд. - Марійка, -
Каже він мені, - Марійка...
- Тату, - вмовляє його моя мама, -
Це донька моя, Світлана...
Десь грюкають двері.
Дід озирається. Повертається до мене
І раптом кричить мені: - Марійко! Лягай! Танки!
Я кручу головою: де танки?
До самого горизонту стоять соняшники.
- Німці! - показує на соняшники дід. -
Лягай!
Він скидає мене з лавки на землю,
Прикриває мене собою і страшно кричить:
- Німці! Нас оточують!
Я бачу його білі божевільні очі і вірю,
Що німці вже поруч, що ми оточені,
І кричу теж...
Прибігає лікар, санітари, кирпата Нюрка,
дідова цивільна дружина, теж божевільна
(Через рік, коли дід помре, вона обмиє його,
а інші хворі віднесуть на руках його труну у вантажівку,
яка повезе тіло діда в радгосп «Червона зоря»,
де його і поховають рідні).
Санітари скручують діда і тягнуть його в побілену хату...
Він озирається на мене: - Марійко! Біжи! -
Кричить він мені хрипло.
І я біжу. Біжу пшеницею, соняшниками,
Через вишневий сад, терен, бурякове поле...
Мама наздоганяє мене на лузі. Розповідає,
Що під час війни дід партизанив,
Потрапив у полон до німців, його розстрілювали, дивом вижив...
А після війни хтось із радгоспних сторожів
Пожартував, вистрілив із рушниці, - і дід збожеволів:
Вирішив, що повернулися німці...
Час для нього зупинився:
Він воює з німцями досі.
Ми трясемося в автобусі. Дивлюся у вікно автобуса.
Так само світить сонце.
Так само стоять до самого горизонту соняшники.
Але час змінився.
Я бачу, як по полю йдуть, -
Підминаючи під себе білі тіла соняшників,
Накручуючи їх на гусениці, вдавлюючи в землю
Дитячі жовтоволосі голови, - німецькі танки...
Я навіть підводжуся зі свого місця,
Я розумію, що не можу цього бачити, -
Адже я не божевільна, - але бачу, бачу...
Чужа жінка, що сидить позаду, заглядає мені в обличчя
І, пильно дивлячись мені в очі, інтимно й загадково
Каже мені, що в мене почалися якісь травневі свята,
Показує на червону пляму на подолі моєї сукні.
Я страшенно червонію.
Приходжу до тями.
Остигаю. Знову дивлюся у вікно. Танків немає.
Розумію: відтепер я, як мій дідусь Сава,
Можу бачити крізь час.
* мій авторський переклад твору Василенко Светлани
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2025
Відкрийте вікно в неосяжність -
безголовий Лев, вовк у брудній
білизні, гієни причаїлися неподалік.
У тіні вони сміються і плачуть,
Сходить ранкова зоря, наповнюючи всесвіт любов'ю.
Зайдіть у брудне лігво :
Жертв і хижаків змішують у цьому хаосі,
Космос малює таку дику сцену.
Тут немає місця розуму, це сцени для невігласів -
Леви і гієни розважаються
Вночі та вдень,
Жертв і хижаків змішують у цьому хаосі,
Космос малює таку дику сцену.
Тут немає місця розуму, це сцени для невігласів -
Леви і гієни розважаються
Вночі та вдень,
Жертв і хижаків змішують у цьому хаосі,
Космос малює таку дику сцену.
Тут немає місця розуму, це сцени для невігласів -
Леви і гієни розважаються
Вночі та вдень,
Виживання - божевільна гра
Немає місця для неприручених істот.
Пил осідає, але ніколи не заспокоюється.
У цьому домі жартів - джунглі,
Небезпека на кожному кроці.
Хто знає, що чекає в кінці.
Сміх і ревіння луною розносяться коридорами.
Подряпини на списаних стінах.
Дикі очі та гострі кігті, що порушують усі закони,
Криваві сцени, крокодили й гієни.
Смертельні ігри вночі та вдень.
Грається порок, звіріє народ.
Виживання - це божевільна гра.
Немає місця спокою, безпробудна темрява.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2025
Парад планет...
Місяць не мов би
ласку вдихає...
Зоряний танок
З висот споглядає.
Нічка привітна була,
Томним відлунням розмову вела,
Немовби зілля підливала ,
І небо млою застилала .
Ніч така ніжна, привітна була,
Томним відлунням розмову вела,
Немовби зілля підливала ,
І небо млою застилала .
Такий пахучий чай в дорогу із неба Місяць простяга,
Тремтить душа,
Красуня у фаті Земля.
Частинка з Місяця в пітьму зникала,
Рум'янець золотом засяяйв..
Зірниці огортав серпанок.
Дрімота мов би в теплім тумані так непомітно, м'яко, дурманно
Солодких додала фантазій,
Метелики кружляли мляво...
Блаженний сон...безмежні мандри..
В обіймах пелени...
Казковий сон
І голенькі..
під дощом.
Ніч така ніжна, привітна була,
Томним відлунням покрила тіла,
Немовби зілля підливала ,
І неба мало, нам було мало .
[b]Зерна сознания.[/b]
Исходящая на рассвете Благодать,
Пробуждение, сон начинает оживать.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PnbtOQJCiC0[/youtube]
Мир живой, живет тобой.
Чем скажи тебе помочь?
Жизнь?
Страданья облегчить?
В благодати будем жить.
Башни, овраги, пустыни -
В одиночестве люди бессильны.
Холмы печали под солнцем палящем
Очень устали.
Милосердие, созидание - благ душевных
зерна сознания.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2025
Zniknąłem bez śladu, pozostawiając tylko wspomnienie.
Jestem zanikającym snem.
Przypomnisz sobie o mnie tylko wtedy, gdy wezwie cię wolność.
Nie pozostanę jak cień na ziemi, zostawię ślad w twojej duszy.
W lusterku wstecznym moja twarz się rozmywa.
Czas jest złodziejem i wszystko się rozmywa.
Moje serce bije szybciej.
Poczuj dreszczyk emocji, koniec z kajdanami, skończyłem.
Zniknę bez śladu, zostawię po sobie tylko wspomnienie.
Jak zanikający sen.
Oni mnie nie pamiętają.
Chcę być wolny.
Nie zostanę.
Jak cień w ciemności, zniknę.
Jak ślad na piasku, znikam,
Nie zostawiając ani jednego zauważalnego śladu,
Który mógłby być śledzony,
Prowadzi mnie światło księżyca.
Nowe horyzonty witają mnie.
Pustka.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2025
Заградотряд, заградотряд
Стреляет в спину всем подряд.
Заградотряд, заградотряд
Згоняет в стадо вновь ребят.
Идут в колонах ветераны,
Они и есть - заградотряды.
Не все конечно, в основном,
И под прицелом мы с тобой.
И попадая в наше поле,
Их взгляд сквозь спину - это боль.
Они следят вновь за тобой.
Одна задача убивать,
Ни шагу вперёд, ни шагу назад -
Дышит вам в спину заградотряд.
Сущность у них стоит за спиной -
Выхода нет, ты ведь герой,
Чувствуй присутствие их за спиной.
Заградотряды, силовики, армии ж света
Там впереди, у них лишь штыки,
Они ведь штыки, ими проложат,
Их привезут, направят, отправят
И новых вновь ждут.
Заградотряд, заградотряд
Згоняет в стадо вновь ребят.
Вагнер, не вагнер -
Им всеравно, это работа, а не кино.
Заградотряд, заградотряд,
Ни шагу назад, ни шагу назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2025
Не рахуй золото, рахуй зорі.
Розплата за надійність не за горами.
Залиш долари мертвими, а серця поєднай.
Врятуй душі - і знайдеш душевний спокій.
Світ у хаосі, замаскований під благодать.
Міряй не грошима, а обіймами.
Закони, збудовані високо, руйнуються.
У доброті ми носимо нашу справжню корону
Світ у хаосі, замаскований під благодать.
Міряй не грошима, а обіймами.
Закони, збудовані високо, руйнуються.
У доброті ми носимо нашу справжню корону
Рятуйте душі, незважаючи ні на що.
У сердці лиш ліки від життєвих негараздів
Любові не вчають у бізнес-школах.
Відчуй радість у кожному подиху.
Відкрите серце - найбільше багатство.
Забудьте про бабки, шукайте зцілення всередині себе
Підніміть прапор вдячності -
Рятуючи душі, ми й знаходимо скарб.
Гроші, норми, закони - це папірці, у серці ж полум'я.
Магія в простих речах,
Прийміть любов, відкиньте пиху.
Посадіть правидне насіння любові.
Рятуйте душі, незважаючи ні на що.
У сердці лиш ліки від життєвих негараздів
Любові не вчають у бізнес-школах.
Відчуй радість у кожному подиху.
Знайди душевні ліки від життєвих негараздів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2025
У безодні картини,
вітер колише нанокристал павутини,
у глибинах вузлів, без слів.
Хто ще згадає, що я був.
Що чийсь погляд у тенетах ловив.
Вітер думки забрав у безодню,
і залишив у пам'яті уламки картини.
Порожніє світло, зірки тьмяніють,
Погляди в натовпі мовчазно губляться.
У безодні самотності як кораблі в пучині,
мрії на мілині і якоря в мулі.
У тіні ночі, де зірок не видно,
світанок знову сплутує кола в павутини.
У кожному спогаді, у кожному дні,
нагадування про минулі миті, зниклі спогади.
Смуток блукає вулицею,
чекає на розі,
біжить по траві, сяє в небі,
нагадує, що я був у житті,
Крадькома дивився, торкався рукою,
вів за собою,
був завжди собою,
був поруч з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2025
Ти навіть не помітиш, як мене не стане.
Так тихо, тихесенько тиша настане.
Не побачиш, як зникають нічні зорі,
Хвилі в океані і тепло в долонях.
Зникла без сліду
Лише спогад як сон, що минає
Не згадаєш мене
Не згадаєш мене
Не згадаєш мене
Не згадуй мене, мене кличе свобода
мене кличе свобода
Залишаючи ключ під дверима, не прощаюся.
Опівнічні тіні зникають у небі.
Ні валізи, ні слів, серце порхнуло на волю.
Я - привид на вітрі, невже не помітно?
Зник я без сліду, залишив лиш спогад.
Я - сон, що згасає.
Лиш згадаєш мене, коли і тебе покличе свобода.
Я не залишусь, як тінь на землі, залишу я слід у душі.
Зникла без сліду
Лише спогад як сон, що минає
Не згадаєш мене
Не згадаєш мене
Не згадаєш мене
Не згадуй мене, мене кличе свобода
мене кличе свобода
У дзеркалі заднього виду моє обличчя розпливається.
Час - злодій, і все розмивається.
Серце б'ється частіше.
Відчуй кайф, більше ніяких кайданів, з мене досить.
Зникла без сліду
Лише спогад як сон, що минає
Не згадаєш мене
Не згадаєш мене
Не згадаєш мене
Не згадуй мене, мене кличе свобода
мене кличе свобода.
Зникну без сліду, залишу лиш спогад.
Як сон, що згасає.
Не пам'ятають мене.
Звільнитися хочу я.
Я не залишусь.
Як тінь у тьмі зникаю геть.
Як слід на піску зникає,
Не залишивши жодного помітного сліду,
Яким можна було б слідувати,
Місячне світло провадить мене.
Нові горизонти вітають мене.
Порожнеча.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2025
[b]Спасите души заблудших и спасёте свою[/b]
Не полагайся на золото, а полагайся на звёзды.
Расплата за надежность не за горами.
Оставь доллары мертвыми, а сердца соедини.
Спаси душу - и обретешь душевный покой.
Мир в хаосе, замаскированный под благодать.
Измеряй не деньгами, а объятьями.
Законы, выстроенные высоко, разрушаются.
В своей доброте мы носим нашу истинную корону.
Мир в хаосе, замаскированный под благодать.
Измеряй не деньгами, а объятьями.
Законы, построенные высоко, рушатся.
В доброте мы носим нашу истинную корону
Спасайте души, несмотря ни на что.
В сердце лишь лекарство от жизненных невзгод
Любви не учат в бизнес-школах.
Почувствуй радость в каждом вздохе.
Открытое сердце - самое большое богатство.
Забудьте о бабках, ищите исцеление внутри себя
Поднимите флаг благодарности -
Спасая души, мы обретаем успех.
Деньги, нормы, законы - это бумажки, в сердце же пламя.
Магия в простых вещах,
Примите любовь, отбросьте гордыню.
Посадите правильное семя любви.
Спасайте души, несмотря ни на что.
В сердце лишь лекарство от жизненных невзгод
Любви не учат в бизнес-школах.
Почувствуй радость в каждом вздохе.
Найди душевные средства от жизненных невзгод.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2025
Звивисті дороги і блукаючі тропи
Загублені і знайдені в лабіринтах життя .
На кожному кроці дзеркало душ показує
Хто ми є, коли ми йдемо.
Вдень і вночі ми в постійній біганині.
Переслідуємо тіні на сонці.
Не має значення, що ми обираємо -
Зрештою, ми не можемо поступитись.
Шляхи, якими ми блукаємо, сходяться,
Приводячи нас до того, що всередині нас.
Немає неправильних відповідей, немає помилок.
Кожна дорога, яку ми обираємо,
Поворот долі чи сплеск віри,
Кожен крок - це шанс, який ми отримуємо.
Дзеркальні відображення оживають.
У подорожі ми розвиваємось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2025
Повороткі дороги ведуть до грошей,
Шляхи ж, що їх і нас заберуть,
Ведуть нас углиб, де німіє і тиша.
У поворотах долі ми шукаємо стежки,
Підказки тих, хто пішов.
Цей шлях - життя.
Проходячи повз, ми втрачаємо шанс,
Що Творцем нам був даний.
Кроки наші звучать у тиші мороку безмежного,
У безодні зірок ми знову і знову
Знаходимо сліди тих, хто був поруч.
День і ніч ми в гонитві за тінню,
Що дражнить слух і полонила розум.
У лабіринтах душевних мук стежки пізнання
Перетинаються в густій хащі свідомості.
Ритм внутрішнього світла з літа в літо
Направляє серцебиття до Творця, до натхнення.
На цьому шляху немає помилок фатальних,
Немає відповідей, кожен подих
Лише підказка, іскра полум'я,
Світла нитка на небеса.
Сонце мерехтить і поступово
Життя збігає, немов пісок у пісочному годиннику -
Тік-так, тік-так, життя-прах.
Нитка Аріадни високо в Небо
Тягнеться слід від колишньої любові,
Сяють вогні там, трохи вище, вдалині.
Лише не бійся, серцем полюби.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=a12J70q5uAs[/youtube]
Незалежність!
Як звучить..
Струна ... бринчить.
А для людей?
Вивіз ідей,
Відбір генофону, розум в полоні,
люди в полоні,
муки й прокльони.
В диму, в багні.
Чому б і ні.
В крові.
Що наробили.
Все на крові.
Могили.
За що боролись?
Все прихватили.
Щоб й ви так жили.
Невже цього люди хотіли?
Діаметральна протилежність -
не незалежність.
Що відповість..
Безумство й злість?
* відео супер просто, рекомендую, так могли б і повинні жити ми всі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2025
Галактики кружляють, як старовинні,
Арканові руни на небі сіяють.
Таємнича мелодія небесної симфонії,
Протяжна, захоплююча рапсодія ночі.
О, Творцю!
Осяй ніч золотим промінням,
Накладай заклинання, що розбивають найтемніші тіні.
У царстві, де зустрічаються світло і тіні,
Зорі хай сходяться, щоб вести мої блукаючі стопи.
Світло, що увібрало суть,
Дотик нескінченності чуттєвих мрій –
Рапсодія зір у небесах безсмертних.
У зоряному диві – іскра надії,
Що ніколи не гасне.
Таємнича мелодія,
Чутна в безодні.
Люди як зорі зливаються в танці,
Безмежно ясні, прозорі тіла,
Душі палають, випромінюють світло,
Слухаючи симфонію Творця, проникаючи в вічність.
О, Творцю!
Осяй ніч золотим промінням,
Накладай заклинання, що розбивають найтемніші тіні.
У царстві, де зустрічаються світло і тіні,
Зорі хай сходяться, щоб вести мої блукаючі стопи.
Космічний шепіт танцює навколо твого вуха.
Небесне світло висвітлює шлях.
Таємниця розгортається в тиші ночі
Сяючі стежки проганяють страх.
О, Творцю!
Осяй ніч золотим промінням,
Накладай заклинання, що розбивають найтемніші тіні.
У царстві, де зустрічаються світло і тіні,
Зорі хай сходяться, щоб вести мої блукаючі стопи.
Темрява розсіюється по небу.
Глибока тінь зникає там, де тече зоряне русло.
Зорі освітлюють ніч золотими променями.
У зоряному диві, молитва звучить,
Іскрою надії, в темряві палає :
О, Творцю!
Осяй ніч золотим промінням,
Накладай заклинання, що розбивають найтемніші тіні.
У царстві, де зустрічаються світло і тіні,
Зорі хай сходяться, щоб вести мої блукаючі стопи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2025
Ти знаєш, як кортить жити
Смакувати світанок багряний
Жити, щоб просто любити
Усіх, хто мешкає з нами.
Ти знаєш, так хочеться жити.
На світанку вставати з тобою,
Взяти і приготувати каву
Поки ще сплять всі на світі.
Ти знаєш, так хочеться жити,
не напишуть так у газеті,
Взяти і все роздарити,
Жити, щоб згадали діти.
Ти знаєш, так хочеться жити
У мить, коли тебе задавило
Встати і всім заявити:
«Я повернуся, навіть якщо мене вбили».
Ти знаєш, так хочеться жити
У хвилину ту, що фатальна,
Усе кепське забути, попрощати усіх,
Тільки прощення - спасіння, я знаю.
Ти знаєш, так хочеться жити
У зимовому саду заснула вишня,
Щоб навесні розквітнути
Деревом для нового життя.
Ти знаєш, так хочеться жити
У мить, коли тебе задавило
Встати і всім заявити:
«Я повернуся, навіть якщо мене вбили».
Кожна мить гомонить,
Кожна мить гомонить:
-Земля у вогні...
-Земля у вогні.
Горить!
Хочеться,
хочеться жити.
І йому і мені.
Земля ж у вогні.
Земля ж у вогні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2025
[b]Р і У то не ру[/b] ([i]суржик[/i])
Ніхто не ка'їться
І не пока'їться.
Ко'сять і ко'сять
Людей в поко'си.
В окопах миші,
В окопах криси,
В оцій багнюці
Свій вік дожи'ти?
Невже ми миші,
Невже ми криси.
Людей в поко'си
Й кров'ю залито.
Невже щось варте кровопролиття?
Невже безумство пра'вить цим світом?
Невже ми миші,
Невже ми криси.
Людей в покоси
Й кров'ю залито.
Взгляд на расправу
Заставит споткнуться ?
Неужто мы слепо как мыши падем?
В пучине тягучей,
в пучине вонючей,
В болоте кровавом,
Что
войной мы зовем?
Неужто мы души
зря отдаем?
Оно того стоит?
За что ж мы умрем?
Ніхто не ка'їться
І не пока'їться.
Ко'сять і ко'сять
Людей в поко'си.
В окопах миші,
В окопах криси,
В оцій багнюці
Свій вік дожи'ти?
Невже ми миші,
Невже ми криси.
Людей в поко'си
Й кров'ю залито.
А боль вопроса в душе растёт
Что стоит жизнь,
война идет.
Ніхто не ка'їться
І не пока'їться.
Ко'сять і ко'сять
Людей в поко'си.
В окопах миші,
В окопах криси,
В оцій багнюці
Свій вік дожи'ти?
Невже ми миші,
Невже ми криси.
Людей в поко'си
Й кров'ю залито.
Взгяни на небо,
взгяни на тучи
Мы в бездне боли
И мы молчим
Окопы страха,
окопы горя
Мы не в оковах
Но мы больны
Ніхто не ка'їться
І не пока'їться.
Ко'сять і ко'сять
Людей в поко'си.
В окопах миші,
В окопах криси,
В оцій багнюці
Свій вік дожи'ти?
Невже ми миші,
Невже ми криси.
Людей в поко'си
Й кров'ю залито.
Мы только тени
Разве мы люди?
Ведем мы битвы
За что и с кем?
Сквозь море з крови,
Сквозь боль и слёзы
Ползём в болото мы
их перемен
Зачем!
Зачем!
О братья, вспомним -
мы человеки!
Мы остановим,
эти реки,
кровавых слёз
В покосах зреет свет перемен
Здравому смыслу сдадимся в плен
Сколько душ
война унесла
Остановиться пора..
Пора!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2025
Ніч нам шепоче, космос співає.
Вся піднебесна в сяйві й лунає.
Темряву світло перемагає.
Зоряні сигнали,
Голоси лунають ..
У сяйві і відблиск і божа іскра
Ведуть крізь темряву, на небеса.
Всесвіт підморгує, підказки дає.
Послання в космічному блюзі,
Приховані істини з космічного пилу,
Діаманти ночі ми вночі збираєм,
Ніч нам шепоче, космос співає.
Вся піднебесна в сяйві й лунає.
Темряву світло перемагає.
Зоряні сигнали,
Голоси лунають ..
У сяйві і відблиск і кожна іскра
Ведуть крізь темряву, на небеса.
З собою у серці їх забираємо.
Метеоритні сліди розмальовують небо
У їхньому сяйві , у їхньому танку
Ми відчуваємо ой, так багато.
Небесні припливи, небесні відпливи.
Опівнічна таємнича вистава.
Ніч розкриває свої таємниці -
Пророцтвами, чарами.
Всесвіт підморгує, підказки дає -
Послання в космічному блюзі.
Приховані істини у зоряному пилу
Таємниці ночі в собі відрикриваємо.
Крила свої ми відчуваємо,
Як метеори в сяйві літаємо.
Ореол благості, сили..
Душевні крила, душевні крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2025
Великі ворота, мячик - малий,
Голкіпер - чужий.
Леонід та Олег, Сергій та Андрій,
в команді одній.
Буряк та Блохін -
низький уклін,
низький уклін!
Шевченко, Ребров -
то є гол,
то є гол!
Валерій -король!
Валерій - король!
Лобан - герой,
Лобан - герой!
Валєра, Валєра! На-на на-на ла-і-лей-ра
Ми тобі вірні,
Ти номер один, наш побратим,
наш побратим.
Валєра, Валєра! На-на на-на ла-і-лей-ра
Ти наш герой номер один.
Кохання, надія та віра.
Тобі нема лиш заміни.
Валерій, Валєра, кубок привіз,
Єврокубок привіз!
Його сухий лист -
майстерність і клас!
"Динамо" завжди грало для нас.
Вздовж брівки Толя як паравоз,
за пас цей Блохін цілує в засос.
Валєра, Валєра! На-на на-на ла-і-лей-ра
Ми тобі вірні,
Ти номер один, наш побратим,
наш побратим.
Валєра, Валєра! На-на на-на ла-і-лей-ра
Ти наш герой номер один.
Кохання, надія та віра.
Тобі нема лиш заміни.
На лаві хитався мов стяг ти завжди -
На полі фінти, на полі - фінти,
В ворота - голи, в ворота - голи!
Ці миті увінчано, уже назавжди.
Ти номер один, наш побратим,
наш побратим.
Валєра, Валєра! На-на на-на ла-і-лей-ра
Ти наш герой номер один.
Кохання, надія та віра.
Тобі нема лиш заміни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2025
Якщо ви в глухому куті,
рух ваш вперед лише в голові.
Підміна явно відбулася,
душа від духу відреклася.
Воля свободу замінила,
неволя вічність полонила.
Протяжність волі - то свобода?
То ж пута, пута для народу.
Якщо ви в глухому куті,
рух ваш вперед лише в голові.
Погасла давно іскра творця,
Навколо звучить стогін мерця.
Сирени ревуть, жертви нові.
Воля обмежує вашу свободу,
Вірте й надалі всякому зброду.
* вірш про козу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2025
У запалі бою ми знаходимо свою силу.
Залізні кулаки готові до бою.
Кулеметна черга розпалює вогонь лютий.
Ми стоїмо за Гефестовим вогнищем, що горить яскраво.
Кожен постріл - це історія, розказана молотом Гефеста,
Крізь шок споглядай, як ми куємо долю,
Майбутнє, викарбуване у вогні та золоті.
Кулі співають луною в ночі.
Сталь і піт - таїнство воїна.
У диму ми дивимось в приціл.
В полум'ї богів ми закалюємось.
Зброя палахкотить, серце б'ється від хвилювання.
У битві з титанами ми відчуваємо, як розливається кров.
Викувані в полум'ї, ми закалили власну волю.
З Гефестом ми не боїмося смерті.
Кожен постріл - це історія, розказана молотом Гефеста,
Крізь шок споглядай, як ми куємо долю,
Майбутнє, викарбуване у вогні та золоті.
У кузні доблесті ми знайдемо ключ.
Ми знайдемо ключ,
Ми вивільняємо силу, щоб усі це побачили -
З кожним ударом ми переосмислюємо благословення Гефеста заново.
Для тебе , для мене, для нас.
Зброя блищить, серце б'ється.
У битві титанів ми відчуваємо, як розливається кров.
Викувані в полум'ї, ми гартуємо волю.
З Гефестом ми не боїмося смерті.
Кожен постріл - це історія, розказана молотом Гефеста,
Крізь шок споглядай, як ми куємо долю,
Майбутнє, викарбуване у вогні та золоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2025
мій переклад твору «Автопортрет в пейзаже» Світлани Василенко
/Степ,
що пахне чистою
Бавовняною футболкою
На тілі коханого чоловіка,
який був до тебе
життя тому.
/Змія на дорозі,
повна отрути,
З очима розсердженої прачки.
Або де я могла бачити жінку
З таким же злим і безсилим поглядом?
Можливо, вона була продавчинею
Або посудомийкою в заводській їдальні?
Не пам'ятаю.
/Стрибунець
З уважним поглядом зелених очей
Прибульця з планети,
що грає зі мною в салки.
/Річка, названа на ім'я
Монгольської дівчинки,
яка тисячу років тому закохалася в російського князя
І тут потонула, - Ахтубою.
/Журавель,
Відстав від зграї,
Жалюгідний, немов після похмілля,
На іншому березі,/
/А на цьому - ворона,
що терзає кинутий кимось пакет
З написом «Мальборо»,/
/І я
На вже остиглому піску
Любляча тебе.
[b]Вам Всесвіт колись підморгував?[/b]
Гей, гей, усі.
Ви, не самі.
Ви, не самі.
Всесвіт щоночі
яскраво сіяє,
світло небесне
вам посилає.
Тьму розсіває,
тьму відганяє,
Тінь ту глибинну,
воно проявляє.
Рівно опівніч
не на нулі,
рівно опівніч
прозріють сліпі.
Всесвіт моргає,
все оживає,
місто гуде,
Всесвіт - лунає.
Сонце, трудяжка,
відпочиває,
Сон же нічним
містом гуляє.
Рівно опівнічі
зір підніми,
засяй як вони,
сяй як вони!
*Окаянні*
Ніхто не каїться
І не покаїться.
Косять і косять
Людей в покоси.
В окопах миші,
В окопах криси,
В оцій багнюці
Свій вік дожити?
Невже ми миші,
Невже ми криси.
Людей в покоси
Й кров'ю залито.
Невже щось варте кровопролиття?
Невже безумство править цим світом?
Невже ми миші,
Невже ми криси.
Людей в покоси
Й кров'ю залито.
*На футбольну тематику*
Буряк та Блохін -
низький уклін,
низький уклін!
Шевченко, Ребров -
то є гол,
то є гол!
Лобан король!
Лобан король!
Лобан - герой,
Лобан - герой!
Шевченко йому кубок привіз,
кубок привіз!
Його сухий лист -
майстерність і клас!
"Динамо" завжди грало для нас.
Вздовж брівки Толя як паравоз,
за пас цей Блохін цілує в засос.
На лаві хитається Лобан завжди -
На полі фінти, на полі - фінти,
В воротах - голи, в воротах - голи.
Ці миті увінчано, уже назавжди.
* неприємні запитання*
-Що має лише значення?
-Не планета, не території, не країни,
люди, лише люди.
-Що ви зробили?
-Заводи евакували, людей вивезли,
кишені набили, кишені набили.
Минуле сформувало теперішнє,
сучасніть - майбутнє.
-Який фундамент заклали ви?
-Нестійкий, хиткий..
-То куди ж іти?
-Туди, туди..
-А ви?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2025
[quote]Горгона - она с крилышками на голове, она более человечна чем мы все. [/quote]
[img]https://i.ytimg.com/vi/VMnfj_rqrBQ/maxresdefault.jpg[/img]
Серые пришлые победили горгон, нанесли они памяти нашей урон, подмена повсюду, подмена везде. Кто же распят, распят на кресте?
[img]https://static.apostrophe.ua/uploads/image/9779cd3c034a4cdd208a7a32c3ad0c8d.jpg[/img]
Гор — важное божество в древнеегипетской мифологии, почитаемое как бог неба, войны и царской власти. Он изображается с головой сокола и ассоциируется с солнцем, символизирующим силу, защиту и божественную власть. Гор известен своей ролью в мифе об Осирисе, где он мстит за смерть своего отца Осириса и становится символом справедливости и воскресения. Гору, центральной фигуре египетской религии, поклонялись как фараоны, так и простолюдины, и считали, что он защищает землю и обеспечивает процветание. Культ Гора развивался на протяжении веков, ему приписывались различные аспекты и формы в разных регионах и эпохах. В искусстве и иконографии Гор часто изображается с двойной короной Верхнего и Нижнего Египта, что означает его суверенитет над объединенным царством. Его легенды и символы продолжают вызывать восхищение и научные дискуссии о древнеегипетском пантеоне и его непреходящем культурном наследии.
[img]https://static.apostrophe.ua/uploads/image/b3859b4525e011c5c160be899f115a20.jpg[/img]
Гона – это термин, который имеет несколько значений, в зависимости от контекста. В зоологии это слово может обозначать сезон размножения некоторых животных, когда они проявляют особую активность в поисках партнера. Гона связана с гормональными изменениями в организме, которые приводят к изменению поведения и внешнего вида у самцов и самок. В энергоиндустрии гона может рассматриваться как важный процесс взаимодействия между различными источниками энергии, направленный на оптимизацию производства. Это слово также может быть использовано в разговорной речи для обозначения стремления или желания чего-либо, особенно в контексте работы. Таким образом, гона охватывает различные аспекты, от биологии до экономики, что делает его многоплановым термином.
http://psylib.org.ua/books/freze01/txt34.htm
https://www.youtube.com/watch?v=VMnfj_rqrBQ
https://mudraya-ptica.livejournal.com/255291.html
«Автопортрет в пейзаже» Светланы Василенко
/Степь,
Пахнущая чистой
Хлопчатобумажной футболкой
На теле любимого мужчины,
Который был до тебя
жизнь назад./
/Змея на дороге,
Полная яда,
С глазами рассерженной прачки.
Или где я могла видеть женщину
С таким же злым и бессильным взглядом?
Может быть, она была подавальщицей
Или посудомойкой в заводской столовой?
Не помню./
/Кузнечик
С внимательным взглядом зелёных глаз
Инопланетянина,
Играющего со мной в салки./
/Река, названная по имени
Монгольской девочки,
Тысячу лет назад влюбившейся в русского князя
И здесь утонувшей, – Ахтубой./
/Журавль,
Отставший от стаи,
Жалкий, словно после похмелья,
На другом берегу,/
/А на этом – ворона,
Терзающая брошенный кем-то пакет
С надписью «Мальборо»,/
/И я
На остывшем песке
Любящая тебя./
[img]https://scontent-iev1-1.xx.fbcdn.net/v/t39.30808-6/280748570_5075948232489665_2828444876750583273_n.jpg?stp=dst-jpg_s600x600_tt6&_nc_cat=100&ccb=1-7&_nc_sid=833d8c&_nc_ohc=xl1zf8yyTu8Q7kNvgEq88XS&_nc_zt=23&_nc_ht=scontent-iev1-1.xx&_nc_gid=A2ZeD59YkG6uBSiWJ6Ii5Ld&oh=00_AYBxTX3IB-pN0buG-eLscrT-epMBup64-vLWcDUWjiEw9A&oe=67896289[/img]
Каждая из смысловых частей текста посвящена беглому описанию объекта, заявленного в начале отрезка: степь, змея, кузнечик, река, журавль, ворона и «я», т.е. герой. Пять из них напрямую связаны с символами, обозначают определенные понятия и явления. Последний, не явленный прямо, мы расшифруем путем истолкования всех предыдущих символов. Толкование же самого первого, «степь», ни в одном словаре символов мы напрямую не нашли, но связанные с ним символы «долина», «поле», дают возможность поставить и его в интерпретируемый ряд и начать с него «толкование». Необходимо отметить не только прямой «повествовательный» символизм, присутствующий в тексте. Важно для нас и порядковое число появления того или иного символа в нём. Играет роль и цвет объекта. Он не всегда указан напрямую, и поэтому не будет считаться нами как безусловное звено символического ряда. Однако подробность текста и некоторые внетекстовые моменты позволяют с некоторой условностью восстановить палитру. Так, например, «Автопортрет в пейзаже» написан в сентябре. Если текст был написан «по живому», в том же месяце, то мы можем представить себе цвет описываемой степи как жёлтый, серо-жёлтый. Если же текст был написан раньше, то мы знаем, что степь зелена обычно только в период цветения – весной. Летом она выгорает на солнце, поэтому цвет её всё же оставим «жёлтым». Змея с глазами, полными яда – скорее всего разновидность гадюки, цвет которой в зависимости от области обитания разнится, но все же приближен к коричневому. В случае с кузнечиком и вороной всё ясно. Журавль, скорее всего журавль-красавка, – серый. Река – приближенная к синему цвету. Для удобства интерпретации обозначим символы из каждого смыслового отрезка текста как триаду: объект – число (порядковый номер) – цвет объекта.
Итак, первая триада в нашем случае «степь – единица – жёлтый». Как уже говорилось, отдельного символа для понятия «степь» нами не найдено, однако из сходных символов «долина», «поле» мы связали бы его Матерью-Землей, с проявлением защищающего женского начала. В символизме Мать-Земля тесно связана со всем, что относится к такому понятию как Magna Mater (Великая Мать) – прототип, соответствующий женским божествам Иштар, Исиде, Астарте, Кали-Дурге, Гее и Деметре. Magna Mater – это объективная истина Природы. Она же – «повелительница всех элементов, изначальное дитя времени, Царица всех духовных вещей, смерти и бессмертия, прародительница всех существующих богов и богинь, одним движением пальца управляющая светом Небес, благотворными морскими ветрами и печальным безмолвием подземного мира» (по Апулею). Мать – архетипическая женщина, первоначало всего живого, первичная полнота, содержащая все принципы. Она символизирует все фазы космической жизни, объединяет все элементы, как небесные, так и хтонические. Это хранительница ключей плодовитости и врат рождения, смерти и воскресения, она олицетворяет мудрость, способствует трансформации человека от самого элементарного к самому высшему уровню. Символическое значения степи-Матери подкрепляется и её порядковым номером появления в тексте. Она упоминается первой. Единица же символизирует начало, перводвижитель, первичную целостность, бытие, источник жизни, божественную сущность и открытие человеку духовной сущности, она приравнивается к мистическому Центру. Последний член триады, цвет, в нашем случае жёлтый – ассоциируется с просветлением, рассеиванием и широким обобщением. Как видим, участники триады не противоречат, а дополняют друг друга, обозначая некую мистическую точку, из которой посредством встречи с первосущностью, с первобожеством начинается путь – Путь познания, путь трансформации сознания при соприкосновении с бессознательным, не явленным ни в жизни, ни, соответственно, в тексте открыто и гласно.
Второй отрезок текста основан на описании змеи – глаза её полны яда и напоминают то рассерженную прачку, то подавальщицу или посудомойку. Этот поэтический образ при расшифровке также становится прозрачным и отсылает нас к появлениям космогонии древних. Змея – один из самых известных атрибутов античной Медузы Горгоны, то есть Magna Mater в её ужасном и разрушительном аспекте. Горгона – символ дурного взгляда, деструктивных сил зла. В то же время видимая змея – это лишь тленное проявление первопричинного вневременного Великого Невидимого Духа, хозяина всех природных сил. Она – страж порогов, храмов и эзотерических знаний. Она появляется второй. Двойка в символике в первую очередь обозначает конфликт и противовес, преходящее, подверженное порче. В эзотерической традиции двойка рассматривается в качестве чего-то зловещего. В тексте – помимо того, что змея появляется второй, у неё два – злых, дурных – глаза. Она пытается остановить героя в его пути, в точке первоначала, не пустить дальше. Два – число, ассоциирующееся с Великой матерью. Отсыл к Magna Mater явлен в подавальщице из заводской столовой, так как все символы еды ассоциируются с Богиней-Матерью. Кроме того, в символике пища – это все воды, реки, фонтаны и родники, поэтому в наш ряд вписываются и прачка, и посудомойщица. Поэтическая ассоциация не случайна и в этом отрезке текста. Цвет змеи, скорее всего, коричневый – ассоциирующийся с землёй, с бедной глинистой почвой, с наказанием, он подкрепляет символизм и двойки, и змеи – знаков земли и женского начала.
Следующая триада: кузнечик – тройка – зелёный. Кузнечик определён в тексте как инопланетянин, пришелец. Пришелец – в символике тот, с кем связана возможность незаметных перемен или изменений в целом, это носитель божественных и магических сил. Голова кузнечика представляет собой треугольник, обращённый вершиной вниз – эта фигура обозначает женское начало, воду, холод, природу и символизирует Великую Мать. Пристальный взгляд в символике имеет своё определенное значение – он ассоциируется со знанием, традиционно отождествляется со знакомством или осведомленностью. Возможно, кузнечик, как одно из воплощений Magna Mater, узнаёт героиню, признаёт в ней способность к самосовершенствованию и разрешает вступить на Путь? Подтверждение этому даёт его «порядковый номер» в тексте, потому что именно тройка символизирует духовный синтез, творческую силу, рост, движение вперёд, являясь формулой для творения каждого из миров. Тройка олицетворяет решение конфликта, поставленного дуализмом (а в тексте змея с «глазами рассерженной прачки» противопоставлена кузнечику «с внимательным взглядом зелёных глаз инопланетянина»). Она образует полукруг, включающий зарождение, зенит и нисхождение, который графически близок к символу «U», символизирующему женское принимающее начало, Великую Мать. Цвет же кузнечика, зелёный, соответствует функции восприятия, он часто связан с потусторонним (кузнечик – инопланетянин!), и в христианской традиции символизирует рост духа святого в человеке.
Четвёртая триада: река – четвёрка – синий. Общее значение символа «река» – это мировой поток явлений, течение жизни. Существуют Река жизни – царство божества (в нашем случае Magna Mater), макрокосм и Река смерти – явное существование (в нашем случае герой), мир изменений, микрокосм. Между реками Жизни и Смерти существует то самое Междуречье, в которое – сознательно или бессознательно – стремится герой, стремится поэт. Божеством стать нельзя, с ним можно только соприкоснуться, оторвав себя от мира изменений, вырвавшись из микрокосма, чтобы, вооружившись полученным впечатлением, вернуться в него обратно, иначе воды реки превращаются в границу между миром живых и мертвых, и зачастую уже не отпускают обратно, в реальнось. Утонуть – значит потерять свою индивидуальность в океане недифференцированного целого. Так погибает монгольская девочка, не сумевшая разобраться в жизни, не сумевшая отстоять себя от Реки смерти. Млечный путь, незаметный в современных городах, очень хорошо просматривается в степи, и зачастую олицетворяется с Небесной рекой. Пространство, длящееся между небесной и земной реками, выводит нас с плоскостного уровня чисел «два» и «три» к четвёрке, символизирующей пространственную структуру. Синий, цвет реки, ассоциируется с небом, истиной, откровением, мудростью. Это цвет Великой Матери, бесконечное пространство, которое, будучи пустым, может содержать всё.
Пятая триада: журавль – пятёрка – серый. Одно из символических значений птицы, помимо обозначения души, духов – это возможность общаться с богами или входить в высшее состояние сознания, мысли, воображения. Как видим, герой продолжает свой Путь, от земной реки продвигаясь всё ближе к тому, что связано с небесным, сакральным. Как символ общения с богами, символ духовного и телесного возрождения, даже «отставший от стаи, жалкий, словно после похмелья» журавль кажется нам знаковой фигурой в данном отрезке текста. Как птица, он, с одной стороны, приближён к сакральному, как «похмельный» и «жалкий» – всё-таки к мирскому, к человеку. Он появляется в пятом условном отрезке текста. Пятёрка – символ человека, его микрокосма. На фигуру человека с раскинутыми в стороны руками и ногами (вспомним Витрувианского человека) похожа пентаграмма. Пусть условно, но и журавль, стоящий на двух ногах и раскинувший в стороны крылья, схож с пентаграммой-человеком. Цвет журавля, как нами оговаривалось выше, скорее всего серый. Серый – это нейтральный цвет. Именно сохранение нейтралитета – основная черта настоящего посредника.
Следующая триада: ворона – шестёрка – серо-чёрный. Ворона – также птица, также, как и журавль, вестник богов. Но ассоциации, связанные с этим символом, скорее носят знак «минус»: связь со смертью, уединением, одиночеством. Само расположение птиц – журавля и вороны – можно с некоторой натяжкой, но всё же истолковать символически. Журавль стоит на одном берегу, на другом, «на этом», ворона терзает «брошенный кем-то пакет». В «Упанишадах» упоминаются две птицы на Космическом Древе: одна ест, другая её сторожит – они символизируют индивидуальную и вселенскую души, то есть микрокосм и макрокосм. Намёк на Древо можно воспринимать как очередное указание на Центр, к которому держит свой Путь герой. В символике также важен и момент борьбы птиц со змеями, изображающий фундаментальный конфликт между светом и тьмой, духом и плотью. В нашем случае этот конфликт отсутствует, силы находятся в некоем равновесии, возможно шатком, но имеющем место быть. Можно добавить, что с символическим значением журавля имеет много общего и цапля – птица вод, которая рядом с чёрной вороной образует противопоставление солярного и лунного, света и тьмы. Некий союз противоположностей подкрепляется символическим значением числа «шесть», которое обозначает равновесие, единство полярных сил. С другой стороны, оно соответствует прекращению движения. Цветовая ассоциация с вороной – скорее чёрная. Чёрный цвет – первобытная тьма, тёмный аспект Великой Матери, которая в очередной раз подспудно заявлена в тексте. В то же время интересна и символическая интерпретация цветовой гаммы «терзаемого кулька»: фирменная гамма сигарет «Мальборо» – это чёрный и красный на белом фоне. В алхимии, и в последствии, символике, ряд «чёрный-белый-красный» описывает путь духовного восхождения, «Великого Превращения», который достигает высшей точки в создании «золотого», философского камня. Золотой – божественная сила, великолепие просветления, обретение первоначальной чистоты человеческой натуры. Возможно, именно в золото и окрашивается следующий, последний отрезок текста, в котором не заявлен ни один цвет, и триада превращается в диаду «герой-семёрка»?
Именно в последней, седьмой части текста является нам герой, человек, сочетающий в себе материальное и духовное, небесное и земное, образ универсума. Только осознавший своё бытие приходит к пониманию себя в качестве символа. Он становится «универсальным человеком», обозначаемым термином «мезокосм» – средним между конкретным индивидом и универсумом. Он, пройдя Путь познания, оказывается в Междуречье. Именно так соединяются микрокосм и макрокосм, сердце соединяется с Солнцем в Мистическом Центре. Шесть отрезков текста, шесть символических ступеней – прогресс, проходящий через шесть чакр для того, чтобы раскрыть не имеющей названия и не представленной визуально седьмой чакры – центральной точки, в которой преодолевается течение времени, разрушение и уничтожение (река, песок). Достижение Центра – постижение цельности, непроявленного бытия, соединение времени и пространства, пересечение микрокосма и макрокосма, где исчезают противоположности. Из этой точки всё возникает и возвращается к ней в ходе двух движений – центробежного и центростремительного, символизируемых также вдыханием и выдыханием, циркуляцией крови от центра сердца. Это точка, где производится пространство, и не только материальное, но и художественное тоже. Семёрка лишь подытоживает конечный смысл толкования – она являет собой планетарный и моральный порядок, символ Центра, она является первым числом, охватывающим и духовное, и временное – совершенство, уверенность, безопасность, покой, восстановление целостности.
«Автопортрет в пейзаже» в подобном толковании превращается не в беглый набросок на белом листе, не в зарисовку родного автору пейзажа или простое описание его чувств, нет. В нескольких десятках слов текст отражает некий путь, который, быть может, растянулся на целую жизнь, но увенчался соприкосновением с сакральным, и как результат – постижением смысла, возвращением к Знанию. К тому Знанию, которое получил Один от Иггдрасиля. К истине. Поэтому все слова, все тексты, следующие за «Автопортретом», освещены лучами истинного, солнечного света, поэтому и находят они отклик в сердце, воспринимаются как откровение, полученное шаманом в минуты камлания, пророком в минуты общения с Высшим.
Образ почитаемой богини глобален. И повсюду он носит сходные черты: она мать-родительница и в то же время злая, жестокая, кровожадная. Надо полагать, что когда женщины на дионисийских празднествах, доводя себя до исступления, разрывали на части животных и впивались зубами в их еще бившиеся в конвульсиях члены, они подражали образу богини. Пережитки представлений о неолитической богине сказались на образе Горгоны-Медузы, на таких персонажах древнеегипетской мифологии, как дочь Ра, истребляющая человечество, или чудовище Амамат, пожирающая душа грешников. Чтобы угодить богине, ей приносили человеческие жертвы, в ее честь убивали детей, совершали самоубийства, самоистязания, избивали друг друга [816, с. 28-32].
В свете этого не удивительно, если одним из существ, представлявших богиню, был скорпион. Женские фигуры или символы в окружении скорпионов видим на неолитической керамики из Ирана (см. рис. 221:7). В древнем Египте скорпион служил символом различных женских божеств – Исиды, Хатхор, Серкет [654, с. 337, 378; 780в, с. 69, 178]. В древности и в средние века скорпион служил символом похоти – потому, что богиня считалась похотливой; скорпион связывался с водой, и его условным знаком был зигзаг, хотя он обитает в сухих местах [744в, с. 1408] - потому, что богиня считалась подательницей влаги…
По-видимому, богиня считалась не целеустремленно злой, а просто не различающей добра и зла, неразумной, подобно животному или слепой стихии природы. По верованиям древних, кто попьет воды из ручья, проистекающего близ ее святилища, станет безумным [848, с. 267]. Наверное, поэтому в старину у всех народов (в том числе у американских индейцев) психически больных считали “отмеченных богом”. Обряды культа богини сопровождались буйством, неистовыми танцами, надрывными воплями. Ритуальные танцы выполнялись под грохот барабанов, шум тимпанов, цимбал, кастаньет…
…О женском чудище, обитающем на дне глубокого озера, рассказывают в Великобритании и старинные легенды, и “очевидцы” 20 века. К такого рода чудищам относится и древнегреческая Горгона-Медуза; в свое время А. Фротингэм, исследуя ее происхождение, установил, что она представляла собой гротескный образ почитаемого божества более ранней эпохи [698]. А. Фротингэм подметил, что предполагаемая им богиня представляла и производительные, и разрушительные силы природы, но он ошибался, считая, что она олицетворяла то ли плодородные земли, то ли солнце [689а, с. 349, 370].
тот диск, как мы теперь знаем, являлся символом не солнца, а неба. Поводом же для суждения о том, что Горгона-Медуза представляла силы земли, были ее изображения со змеями в руках или на голове. Но змеи атрибуты ее мужского партнера, бога земли; потому змеи изображались на животе, на голове, на ногах, в руках женских статуэток. Каким-то образом и американские индейцы в силу действия каких-то “сходных условий”, а может быть, в результате невероятного совпадения, пришли к тому же: у майя верховная богиня представлялась в виде женщины со звериными лапами и змеей на голове [378а, с. 520]; древнемексиканская богиня Чуакоатль, изображавшаяся с ребенком на руках, считалась “женой змея” [670, с. 29].
Коль скоро супругом богини был змей, то, казалось бы, и она должна иметь змеиный облик. Но, как правило, за редким исключением (характерным большей частью для территорий, куда доходило лишь отдаленное эхо раннеземледельческой религии – для Дальнего Востока, доколумбовой Америки), богиня не представлялась змеей. Для мифологического мышления половая связь существ, относящихся к разным видам, вполне возможна. Изображения Горгоны-Медузы имеют одну особенность, указывающую если не на ее змеиную природу, то на ее общение со змеем: высунутый язык (рис. 370:4-7). Вероятно, она этим то ли уподоблялась своему супругу, то ли призывала его. Люди, имитируя в культовых ритуалах действия богини, тоже, может быть, высовывали и убирали язык, причем производя эти движения быстро, подобно тому, как это делает змея. При этом возникали звуки, похожие на звук поцелуя или плевания. Отсюда, надо полагать, и сакральный смысл целования и плевания.
Сексуальная сторона поцелуя – случайное совпадение с его сакральным значением. Если бы поцелуй имел лишь сексуальное происхождение, то не было бы обычаев целовать крест, икону, мезузу, молитвенник, оружие, землю, детей, родственников, друзей, покойников. Плевание же (в частности, троекратное), судя по письменным свидетельствам античного времени, считалось средством усиления действия заклятия. В Риме существовал обычай, по которому мать троекратно плевала своему ребенку в лицо, чтобы обеспечить его благополучие [677, с. 11]. У монголов обряд конфирмации заключался в том, что жрец трижды плевал в лицо ребенку [457, с. 38]. В древности христианам было предписано плеваться, произнося отречение от прежней веры или проходя мимо языческого святилища. От такого рода представлений – и нынешнее “плевать через левое плечо”…
Недавно была сделана археологическая находка, которая подтверждает, что образ Великой богини восходит к древнейшим временам истории человечества. На юге Восточной Сибири было открыто палеолитическое поселение, возраст которого 34 тысячи лет, т. е. оно старше франко-испанской мадленской культуры и хронологически относится с началом ориньяка, когда в Западной Европе начало возникать изобразительное искусство. Здесь найдена каменная скульптура, изображающая рожающую женщину с птичьей головой и высунутым языком [2991, с. 15].
В Дагестане была обнаружена женская статуэтка эпохи бронзы с кубком в руке (рис. 370:1). Ее можно сопоставить с известным палеолитическим изображением женщины, которая держит рог в руке (рис. 370:2). Этот образ сохранялся в сознании людей на протяжении многих тысяч лет. Рог в руке держат античные богини, женские каменные идолы у древних германцев и тюрков [131, с. 281]. Рог имел значение символа изобилия в античные время. Можно предположить, что и в палеолите рог был символом изобилия, ибо является характерной частью животного, служившего вожделенной добычей для палеолитических охотников. Может быть, еще в палеолите бык считался символом земли и источником мужского плодородия, причем последнее ассоциировалось с плодородием земли, которое могли осознавать люди еще до возникновения земледелия. И женское божество, и бог в обличье быка существовали еще в палеолитических верованиях. В таком случае на рис. 370:2 изображена богиня с символом своего супруга, и вся композиция выражает идею единения женского и мужского начал природы, обеспечивающего продолжение жизни.
Эрих Нойманн. Великая Мать
1. Эго под господством Уробороса
Когда Эго начинает избавляться от отождествления с уроборосом, и прерывается его связь с лоном, оно занимает по отношению к миру новую позицию. Взгляд индивида на мир меняется с каждой стадией его развития, а трансформация архетипов и символов, богов и мифов является одновременно и выражением, и инструментом этой перемены. Отделение от уробороса означает рождение и переход в низший мир реальности, полный опасностей и препятствий. Рождающееся Эго начинает осознавать существование таких свойств, как боль и удовольствие, а через них испытывать свои собственные боль и удовольствие. В результате мир становится двойственным. Бессознательная жизнь природы, которая является также и жизнью уробороса, сочетает в высшей степени бессмысленное разрушение с величайшей осознанностью инстинктивного созидания, так как полное смысла единство организма так же "естественно", как и пожирающий его рак. То же самое относится и к единству жизни внутри уробороса, который, подобно болоту, зачинает, порождает, а затем снова убивает в нескончаемом цикле. Мир, воспринимаемый пробуждающимся Эго человечества — это мир матриархата, описанный И. Я. Бахофеном, с его богинями материнства и судьбы. Злая, пожирающая мать и добрая мать, щедро дарящая свою любовь, — две стороны великой уроборической Матери Богини, властвующей на этой психической стадии.
Эта растущая двойственность порождает такую же двойственную позицию Эго по отношению к архетипу, во власти которого оно все еще находится.
Подавляющая сила бессознательного, то есть пожирающий, разрушающий аспект, в котором оно также может проявляться, предъявляется в образе злой матери или покрытой пятнами крови богини смерти, чумы, голода, потопа, силы инстинкта или наслажде-влекущего к разрушению. Но в образе доброй матери она изображает изобилие и достаток; дарительницу жизни и счастья, плодородную землю, рог изобилия плодотворного лона. Она выражает инстинктивное знание человечества о глубине и красоте мира, великодушии и милосердии Матери-Природы, которая изо дня в день выполняет обещание искупления и воскрешения, новой жизни и нового рождения.
2.
В сравнении с ней Эго — сознание, индивид — остается маленьким и бессильным. Оно ощущает себя крошечной, беззащитной пылинкой, окруженным и беспомощно-зависимым маленьким островком, плавающим по огромным просторам первобытного океана. На этой стадии сознание пока еще не отвоевало для себя никакой прочной опоры из потока бессознательного бытия. Для примитивного Эго все еще погружено в водную пучину, в водоворотах которой оно плещется из стороны в сторону без направления и без ощущения самостоятельности, беззащитное перед этим вихрем таинственного бытия, которое снова и снова заливает его как изнутри, так и снаружи.
3. Тот же ужас перед безымянными, тайными силами знаком и ребенку, не способному пока еще к сознательной ориентации и оценке происходящего. Он встречает каждое событие как опустошительное новшество и беззащитен перед всякими причудами природы и человека. В нем также живет этот первобытный страх перед внешним миром, искаженным миром внутренним и, вследствие проекции, таинственным, каким мы видим его в динамической и анимистической картине мира. Этот страх указывает на ту рассветную ситуацию, когда маленькое и слабое Эго-сознание сталкивается с космосом. ему приходится признать превосходство мира предметов и мира бессознательного. Поэтому для ребенка страх является нормальным явлением. Хотя по мере роста силы сознания этот страх проходит, в то же время он обеспечивает трансперсональный стимул такого роста. Существенные компоненты роста Эго и развития сознания, культуры, религии, искусства и науки исходят из желания преодолеть этот страх, придавая ему конкретное выражение. Поэтому совершенно неверно сводить его к личностным факторам или факторам окружающей среды и пытаться таким образом от него избавиться.
Вследствие дезориентации инфантильного Эго ощущения боли и наслаждения воспринимаются как слитые друг с другом или, во всяком случае, предмет восприятия окрашивается смешением их обоих. Единство противоположностей и возникающая в результате противоречивость отношения Эго ко всем объектам вызывает ощущение страха и бессилия. Мир уроборичен и господствует, независимо от того, воспринимается ли это господство как мир или как бессознательное, как внешнее окружение или как собственное тело. Господство уробороса во время младенческой фазы Эго-сознания — это то, что Бахофен описывает как время матриархата, и на этой психической стадии все еще появляются все те символы, которые он с ним связывает.
Одна вещь, какой бы парадоксальной она ни показалась, может быть сразу же определена как фундаментальный закон: даже у женщины сознание имеет мужской характер. Соотношения "сознание-свет-день" и "бессознательное-темнота-ночь" остаются верными независимо от пола и не меняются от того, что полярность душа-инстинкт организована в женщинах и мужчинах на различной основе. Сознание является мужским даже у женщин, точно также как бессознательное мужчин является женским.
Как раз не земля имитирует женщину, а женщина подражает земле.
Не земля подражает женщине в том, что она беременеет и рожает, но женщина — земле.
Эти высказывания выражают признание приоритета надличностного и вторичную природу личного. Даже брак, регулирующий взаимодействия противоположных полов, происходит от земного принципа матриархата.
На этой стадии первостепенное значение имеет символизм пищи и органов, ассоциируемых с ней. Это объясняет, почему культуры Матери-Богини и их мифологии тесно связаны с плодородием и ростом и особенно с сельским хозяйством, а отсюда со сферой пищи, которая является материальной и телесной.
Стадия материнского уробороса характеризуется связью ребенка с матерью, которая предоставляет пропитание (Рис.12), но в то же самое время эта стадия является историческим периодом, в течение которого зависимость человека от земли и природы — наивысшая. С этими двумя аспектами связана зависимость Эго и сознания от бессознательного. Зависимость последовательности "ребенок-мужчина-эго-сознание" от последовательности "мать-земля-природа-бессознательное" иллюстрирует отношение личностного к трансперсональному и как одно опирается на другое.
На этой стадии развития правит образ Матери Богини с Божественным Младенцем (Рис.13). Она подчеркивает нуждающуюся и беспомощную сущность ребенка и защитную сторону матери. В образе козы мать вскармливает Критского мальчика Зевса и защищает его от пожирающего отца; Исида возвращает мальчика Гора к жизни, когда его кусает скорпион; и Мария защищает Иисуса, убегая от Ирода, точно также как Лето прячет своих божественно зачатых детей от гнева враждебной Богини. Младенец – это бог-спутник Великой Матери. Как ребенок и Кабир, зависимое от нее существо, он располагается рядом с ней и чуть ниже. Даже для молодого бога Великая Мать является судьбой. Тогда насколько же это истинное для младенца, сама сущность которого заключается в том, чтобы быть придатком ее тела.
Эта связь наиболее ярко выражается в "до-человеческих" символах, где Мать является морем, озером или рекой, а младенец — рыбой, плавающей в окружающей его воде.
Маленький Гор, сын Исиды, Гиацинт, Эрихтоний, Дионис, Меликерт, сын Ино, и бесчисленное множество других любимых детей — все они подвластны всесильной Матери Богини. Для них она все еще остается благодетельной родительницей и защитницей, молодой Матерью, Мадонной. Пока не существует никакого конфликта, ибо первоначальное нахождение младенца в материнском уроборосе является состоянием ничем не прерываемого взаимного блаженства. Зрелое Эго связывает эту инфантильную стадию с Мадонной, но младенческое Эго, которое еще не имеет центра сознания, все еще ощущает аморфный плероматический характер материнского уробороса.
Тем не менее этого ребенка ожидает тот же рок, что и следующего за ним влюбленного подростка: его убивают. Его жертвоприношение, смерть и воскрешение являются ритуальным центром всех культов жертвоприношения детей. Родившийся, чтобы умереть, умирающий, чтобы возродиться, ребенок соотносится с сезонной жизнью растительности. Критский младенец Зевс, вскормленный Великой Матерью в образе козы, коровы, собаки, свиньи, голубя или пчелы, [5] рождается каждый год лишь для того, чтобы каждый год умереть. Но мальчик является также и светом, а следовательно, чем-то большим, чем просто растением:
Один миф, очень самобытный в своей примитивности, хотя и записанный в более поздние времена, повествует о том, что каждый год рождался ребенок, потому что каждый год из грота сиял свет, "когда при рождении Зевса текла кровь". [6]
Судьба умирающего и приносимого в жертву ребенка, однако, не так трагична, как участь любящего подростка. Возвращаясь к смертоносной Матери, mater larum римлян, он находит убежище и покой, так как объятия Великой Матери охватывают ребенка как в жизни, так и в смерти [7].
В архетипе ребенка сознательное Эго пока еще не полностью отделено от бессознательного "я", и повсюду видны признаки его пребывания в уроборосе, изначальном божестве. Поэтому Юнг говорит о "гермафродитизме ребенка" и о "ребенке как о начале и конце". "Неуязвимость ребенка" выражает не только местонахождение непобедимого бога, то есть уроборос, но и непобедимую природу нового развития, которое в качестве света и сознания представляет собой ребенок. Все эти элементы относятся к вечности Божественного Ребенка.
Однако с его "оставлением" мы начинаем следить за исторической судьбой ребенка. Здесь подчеркиваются его обособленность, отличность и уникальность, а также начало того рокового противодействия Первым Родителям, которое определяет биографическое развитие ребенка и в то же самое время — духовный прогресс человечества.
В тот период, когда сознание начинает переходить в самосознание, то есть отличать и осознавать себя как отдельное индивидуальное Эго, материнский уроборос затмевает его, подобно темному и трагическому року. Теперь картина уробороса для Эго, в абсолютную противоположность первоначальному состоянию довольства, начинает искажаться чувствами конечности и смертности, бессилия и изоляции. Тогда как для слабого Эго-сознания состояние бодрствования вначале было просто изматывающим, а сон — блаженством, так что оно могло с восторгом сдаться уроборическому кровосмешению и вернуться в Великий Круг, то теперь, когда становятся более настойчивыми требования его собственного независимого существования, это возвращение становится все более и более трудным и свершается со все возрастающим отвращением. Для утреннего света зари зарождающегося сознания материнский уроборос становится темнотой и ночью. Ощущение неумолимости бега времени и проблема смерти становятся господствующим чувством в жизни. Бахофен описывает тех, кто рожден от матери, и кто осознает, что происходит лишь от матери и земли, как "печальных по своей природе", ибо увядание и неизбежность смерти являются одной стороной уробороса, в то время как вторая означает рождение и жизнь. Колесо мира, гудящий ткацкий станок времени, Богини Судьбы, колесо рождения и смерти — все эти символы выражают ту печаль, которая правит жизнью юного Эго.
В этой, третьей, фазе зародыш Эго уже достиг определенной степени самостоятельности. Эмбриональная и инфантильная стадии закончились, но, хотя подросток уже не противостоит уроборосу просто как дитя, он все еще не сбросил его сюзеренитет.
Развитие Эго идет рука об руку с ростом выразительности пластики окружающих Эго объектов. Материнский уроборос, бесформенный в смысле формы человеческой фигуры, теперь сменяет образ Великой Матери.
Уроборический характер Великой Матери виден повсюду, где она является объектом поклонения в образе гермафродита, как например, бородатая богиня на Кипре и в Карфагене.[8]
Женщина с бородой или с фаллосом выдает свой уроборический характер отсутствием разграничения мужского и женского. И только позднее этот гибрид заменят определенные в половом отношении фигуры, а сейчас его смешанный, двойственный характер представляет самую раннюю стадию, откуда затем начнется разделение противоположностей.
https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=2270917029725464&id=509752439175274&_rdr
Так, находящееся на ранней стадии развития сознание, постоянно ощущая свою связь и зависимость от породившей его матки, постепенно становится независимой системой; сознание становится самосознанием, а. размышляющее, осознающее себя Эго проявляется как Центр сознания. Что-то типа сознания существует даже до появления Эго, так как мы можем наблюдать сознательные действия у ребенка появления Эго-сознания. Но стадия зародыша заканчивается тогда, когда Эго начинает воспринимать себя как нечто отдельное и отличное от бессознательного, и только тогда может сформироваться сознательная система, действующая совершенно независимо. Эта ранняя стадия взаимоотношений сознательного-бессознательного отражена в мифологии Матери Богини и ее связи с сыном-любовником. Такие персонажи, как Аттис, Адонис, Таммуз и Осирис Ближне-Восточных культур[9] не просто рождены матерью; напротив, этот аспект полностью заслоняется тем, что они являются любовниками своей матери: их любят, убивают и хоронят, мать оплакивает их, а затем возрождает через себя. Фигура сына-любовника сменяет стадию зародыша и ребенка. Отделяя себя от бессознательного и вновь подтверждая свое мужское отличие, он чуть ли не становится участником материнского бессознательного; он является как ее сыном, так и любовником. Но пока он еще недостаточно силен, чтобы противостоять ей, он уступает ей, умирая, и прекращает свое существование. Мать-возлюбленная превращается в страшную Богиню Смерти. Она все еще играет с ним в кошки-мышки и затмевает даже его возрождение. Там, где его связывают с плодородием земли и растительностью, как бога, который умирает, чтобы возродиться снова, владычество Матери-Земли настолько же очевидно, насколько сомнительна его собственная независимость. Мужская основа пока еще не является отцовской тенденцией, уравновешивающей материнско-женскую основу; она все еще юна и является всего лишь началом независимого движения от места своего рождения и младенческой зависимости.
Суть подобных взаимоотношений обобщена Бахофеном:
Мать предшествует сыну. Женское — первично, в то время как мужская созидательность появляется лишь впоследствии в качестве вторичного явления. Вначале появляется женщина, а мужчина "рождается". Первичной исходной величиной является земля, основная материнская субстанция. Все видимые создания исходят из ее лона, и только впоследствии происходит разделение полов, только потом действительно появляется на свет мужская форма. Таким образом, мужское и женское не возникают одновременно; это — явления разного порядка... Женщина первична, мужчина — лишь то, что выходит из нее. Он является частью видимого, но постоянно меняющегося сотворенного мира; он существует только в тленной форме. Женщина живет как вечное, самодостаточное, неизменное; мужчина же, развиваясь, подвергается постоянному разложению. Таким образом, в сфере физического мужской принцип занимает второе место, подчиняясь женскому. В этом состоит прообраз и оправдание гинекократии; в этом — корень той вековечной концепции бессмертной матери, которая соединяется со смертным отцом. Она остается вечно неизменной, в то время как от мужчины до бесконечности множатся поколения. Всегда неизменная Великая Мать соединяется с каждым новым мужчиной.
Видимое создание, потомок Матери Земли, подчиняет себя идее Прародителя. / тонне, образ ежегодно увядающего и возрождающегося мира природы, становится "Папас", единственным родителем того, чем он является сам. То же самое и с Плутосом. Как сын Деметры, Плутос является видимым, сотворенным миром, который постоянно обновляется. Но как муж Пении, он является отцом и родителем мира. Он одновременно является богатством, рожденным из лона земли, и дарителем этого богатства; объектом и активной потенцией, создателем и созданием, причиной и следствием. Но первое земное проявление земной силы принимает форму сына. Существование сына свидетельствует об отце; о существовании и сущности мужской силы свидетельствует только сын. На этом основана подчиненность мужского принципа материнскому. Мужчина появляется как создание, а не как создатель; как следствие, а не как причина. В отношении матери верно обратное. Она существует прежде творения, возникает как причина, как первичная дарительница жизни, а не как следствие. Нет необходимости выводить ее из творения, она существует по своему собственному праву. Короче говоря, женщина в первую очередь — мать, а мужчина — сын.
Таким образом, мужчина появляется из женщины посредством чудесной метаморфозы природы, которая повторяется в рождении каждого ребенка мужского пола. Через сына мать трансформируется в отца. Однако козел является только атрибутом Афродиты, он подчиняется ей и предназначен для ее пользования. (Дочери-сыновья Энтории в поэме Эратосфена Эригона, цитируемой Плутархом, имеют такое же значение.) Когда из женского лона рождается мужчина, сама мать удивляется новому явлению. Ибо она узнает в образе своего сына подлинное отражение той оплодотворяющей силы, которой она обязана своим материнством. Ее взгляд с восхищением останавливается на членах его тела. Мужчина становится ее игрушкой, козел — ее верховым животным, фаллос - ее постоянным спутником. Аттиса оставляет в тени мать Кибела, Вирбия затмевает Диана, Фаэтона - Афродита. Повсюду преимущество имеет материнский, женский, природный принцип; он заключает в свои объятия, как Деметра — cista, мужской принцип, который является вторичными существует только в тленной форме как постоянно изменчивый вторичный феномен. [11]
Молодые мужчины, выбранные Матерью в качестве своих любовников, могут оплодотворить ее, они даже могут быть богами плодородия, но фактически они остаются всего лишь фаллическими супругами Великой Матери, трутнями, служащими пчелиной матке. Их убивают, как только они выполнят свой долг оплодотворения.
Поэтому эти юные боги-партнеры всегда появляются в форме карликов. Пигмеи, священные на Кипре, в Египте и в Финикии — территориях Великой Матери — имели тот же фаллический характер, что Диоскуры, Кабиры и Дактили, включая даже фигуру Гарпократа. Сопровождающая змея - и ее таинственная сущность — также является символом оплодотворяющего фаллоса. Именно поэтому Великая Мать так часто связана со змеями. Не только в крито-микенской культуре и ее Греческих ответвлениях, но даже еще в Египте, Финикии и Вавилоне, а также в Библейской истории о Рае змея является спутником женщины.
При раскопках в Ура и Эрех в самом нижнем слое были обнаружены примитивные изображения очень древних культовых фигур Матери Богини с ребенком, где оба имеют змеиные головы. [12]
Уроборической формой древнейшей Матери Богини является змея, владычица земли, глубин и подземного мира, вот почему ребенок, который все еще привязан к ней, является змеей, как и она сама. С течением времени обоим была придана человеческая форма, но сохранены змеиные головы. Затем линии развития расходятся. Полностью законченной антропоморфной фигуре, человеческой Мадонне с человеческим младенцем, предшествуют фигуры человеческой матери с ее спутником — змеей в виде ребенка или фаллоса, а также фигуры человеческого ребенка с большой змеей.
Уроборос как змея-кольцо, например, Вавилонская Тиамат или Змея Хаоса, или Левиафан, который, как океан, "опоясывает земли кольцом волн", [13] позднее делится (или ее делят) надвое.
Когда Великая Мать принимает человеческую форму, мужская часть уробороса — змееподобный фаллос-демон — появляется рядом с ней как остаток первоначально двуполой сущности уробороса.
Путь
На каждой дороге существуют решающие развилки, требующие принятия решений. Какой путь выбрать? Какому направлению следовать? Продолжать линию поведения, согласующуюся с каким-то одним принципом, или следовать совсем иному? Быть честной или лгать? Поступить в колледж или пойти работать? Родить ребенка или сделать аборт? Прекратить близкие отношения или оставить? Выйти замуж или сказать "нет" этому конкретному мужчине? Немедленно обратиться за медицинской помощью при обнаружении опухоли груди или подождать? Просто бросить учебу или работу и присмотреть что-нибудь еще? Завести любовный роман и рисковать замужеством? Уступить или упорно добиваться чего-то? Какой выбор сделать? Какой путь избрать? Какова цена?
Я вспоминаю один яркий урок по экономике в колледже, который спустя годы пригодился мне в психиатрии: подлинной ценой чего-либо является то, от чего отказываешься ради получения желаемого. Это не общепринятый путь. Взять на себя ответственность совершения выбора – это решающий и не всегда легкий момент. Способность женщины к выбору и определяет ее как героиню.
В противоположность этому, женщина не-героиня следует чьему-то выбору. Она скорее вяло уступает, чем активно решает. Результатом часто становится согласие стать жертвой, говорящей (после свершившегося): "В действительности я не хотела этого делать. Это была твоя идея", или "Это все твоя вина, что у нас неприятности", или "По твоей вине мы оказались здесь", или "Ты виноват, что я несчастна". И еще она может ощущать себя мучимой и обманутой и предъявлять обвинения: "Мы всегда делаем то, чего хочешь ты!", не осознавая, что сама никогда не настаивала на своем или вообще не высказывала своего мнения. Начиная с простейшего вопроса: "Что ты хочешь делать сегодня вечером?", на который она неизменно отвечает: "Все, что ты хочешь", ее привычка уступать может расти до тех пор, пока контроль над ее жизнью просто перейдет в чужие руки.
Существует также другая негероическая модель поведения, когда женщина живет, как бы топчась на перепутье, не имея ясности в своих чувствах, испытывая неудобство в роли той, кто решает, или не стремясь сделать выбор из-за нежелания отказаться от иных возможностей. Часто она – яркая, талантливая, привлекательная женщина, относящаяся к жизни как игре, отказывающаяся от близких отношений, которые могут стать для нее слишком серьезными, или от карьеры, требующей слишком много времени или усилий. Ее остановка на непринятии решения в реальности представляет, конечно же, выбор не-действия. Она может провести десять лет в ожидании на перепутье, пока не осознает, что жизнь проходит мимо.
Следовательно, женщинам необходимо становиться героинями-вершительницами выборов, вместо того чтобы быть пассивными существами, жертвами-страдалицами, пешками, передвигаемыми другими людьми или обстоятельствами. Стать героиней – вдохновляющая новая возможность для женщин, руководствовавшихся изнутри архетипами уязвимых богинь. Утверждение себя представляет героическую задачу для женщин, податливых, как Персефона, ставящих своих мужчин на первое место, как Гера, заботящихся о чьих-то потребностях, как Деметра. Осуществить это, кроме всего прочего, означает для них пойти вразрез своему воспитанию.
Кроме того, необходимость стать героиней-которая-решает становится потрясением для многих женщин, ошибочно полагавших, что они уже являются таковыми. Будучи женщинами по типу девственных богинь, они могут психологически быть "закрыты доспехами", как Афина, независимы от мнения мужчин, как Артемида, самодостаточны и одиноки, как Гестия. Их героическая задача – отважиться на близость или стать эмоционально уязвимыми. Для них выбор, требующий отваги, состоит в том, чтобы довериться кому-то другому, нуждаться в ком-то другом, принять ответственность за кого-то другого. Для таких женщин может быть легким делом принимать рискованные решения в делах или публично выступать. Храбрости от них требует замужество или материнство.
Героиня-которая-решает должна повторять первое задание Психеи по "сортировке зерен" всякий раз, когда оказывается на перепутье и должна решить, что сейчас делать. Она должна остановиться, чтобы отсортировать свои приоритеты, побуждения и потенциальные возможности в данной ситуации. Ей необходимо рассмотреть, какие выборы существуют, какова может быть эмоциональная цена, куда решения приведут ее, что для нее интуитивно имеет наибольшее значение. Исходя из того, кто она есть и что знает, она должна принимать решение, выбирая путь.
Здесь я снова касаюсь темы, которую развила в моей первой книге "Дао психологии": необходимость выбора "пути с сердцем". Я чувствую, что каждый должен взвесить все, а потом действовать, пристально изучить каждый жизненный выбор, рационально обдумывая, но затем обосновывать свое решение тем, будет ли с этим выбором согласно его сердце. Ни один другой человек не может указывать вам, если затрагивается ваше сердце, и логика не способна обеспечить ответ.
Часто, когда женщина сталкивается с такими "или/или" выборами, в значительной мере воздействующими на ее дальнейшую жизнь, давление на нее оказывает кто-то еще: "Выходи замуж!", "Заводи ребенка!", "Покупай дом!", "Смени работу!", "Прекрати!", "Двигайся!", "Скажи да!", "Скажи нет!". Очень часто женщина вынуждена подчинять свой ум и свое сердце давящим представлениям, созданным чьей-то нетерпимостью. Чтобы быть той, кто решает, женщине необходимо настаивать на принятии собственных решений в подходящее ей время, понимая, что это ее жизнь и именно она будет жить с последствиями этих решений.
Для того чтобы развивать ясность и понимание, ей также необходимо сопротивляться внутреннему побуждению принимать необдуманные решения. В начальной стадии жизни могут преобладать Артемида или Афродита, Гера или Деметра с их характерной силой или интенсивностью отклика. Они могут попытаться вытеснить чувствование Гестии, интроспекцию Персефоны, хладнокровное мышление Афины, но присутствие этих богинь обеспечивает более полную картину и позволяет женщине принимать решения, учитывающие все аспекты ее личности.
Путешествие
Когда женщина отправляется в героическое путешествие, она сталкивается с проблемами, препятствиями и опасностями. Ее ответы и поступки изменят ее. Она обнаружит, что именно для нее значимо и достаточно ли у нее смелости действовать согласно своим собственным представлениям. Ее характер и способность к состраданию подвергнутся испытаниям. На этом пути она сталкивается с темными, смутными сторонами своей личности – иногда в то же самое время, когда убеждается в своей силе и ее уверенность в себе растет или же когда ею овладевает страх. Вероятно, она переживет какие-то потери и испытает горечь поражений. Путешествие героини – это путешествие самораскрытия и развития, в котором различные аспекты личности женщины объединяются в единое целое, сохраняющее всю свою сложность.
Возрождение силы змеи
Каждая героиня должна обрести силу змеи. Чтобы понять сущность этой задачи, нам необходимо вернуться к богиням и женским снам.
На многих статуях Геры ее мантию обвивают змеи. Афина изображалась со змеями, обвивающими ее щит. Змеи были символами догреческой Великой Богини Старой Европы и служат символическим следом силы, которой некогда обладало женское божество. На одном из наиболее ранних изображений (Крит, 2000-1800 гг. до нашей эры) женская богиня с обнаженной грудью держит в распростертых руках по змее.
Змея часто появляется в женских снах как таинственный устрашающий символ, к которому сновидица, ощутившая возможность утверждения в жизни собственной силы, осторожно приближается. Вот описание сна одной тридцатилетней замужней женщины: "Я иду по тропинке; когда я взглянула вперед, то увидела, что мне предстоит пройти под огромным деревом. Громадная змея мирно свертывается кольцом вокруг нижней ветви. Я знаю, что она не ядовита и мне ничто не грозит, – в самом деле, она прекрасна, но я колеблюсь". Многие сны, похожие на этот, где сновидица испытывает скорее благоговение или осознает силу змеи, чем пугается опасности, запоминаются: "Змея, обвивающая мой стол...", "Я вижу змею, свернувшуюся кольцом на балконе...", "В комнате три змеи..."
Всякий раз, когда женщины начинают утверждать свою власть, принимают важные решения и осознают свою силу, как правило, появляются сны со змеями. Часто сновидица ощущает пол змеи, и это помогает прояснить вид силы, символизируемой змеей.
Если эти сны совпадают с действительной жизнью сновидицы, у нее появляется возможность с позиции власти или самостоятельности справляться с такими, например, вопросами, возникшими после выбора новой роли: "Могу ли я быть эффективной?", "Каким образом эта роль будет изменять меня?", "Понравлюсь ли я людям, если буду решительной и строгой?", "Угрожает ли такое поведение моим близким отношениям?". Сны женщин, никогда прежде не испытывавших ощущения собственной силы, скорее всего, говорят о том, что такие женщины должны приближаться к Силе осторожно, как будто к незнакомой змее.
Я думаю о женщинах, обретающих ощущение своей собственной силы и власти, как о "востребовавших силу змеи", – силу, утерянную женскими божествами и смертными женщинами в тот момент, когда патриархальные религии лишили богинь силы и влияния, представили змею как символ зла, выбросили ее из Эдема и сделали женщин существами низшего сорта. Затем я представляю себе образ, олицетворение новой женщины – сильной, красивой и способной растить и воспитывать детей. Этот образ – терракотовое изваяние прекрасной женщины или богини, поднимающейся с земли и держащей в руках сноп пшеницы, цветы и змею.
* аудио файл - отрывок из книги Дэвида Айка, ссылка на видео в тексте присутствует. Каждый имеет право верить во что угодно, но должен уважать веру других.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2025
[img]https://i.ytimg.com/vi/VMnfj_rqrBQ/maxresdefault.jpg[/img]
[quote]“Whatever happens, we have got The Maxim gun, and they have not.” Hilaire Belloc The Modern Traveller (1898).[/quote]
Нагнулся,
спичку поднёс - огнемёт!
Два спортивных костюма й
вперед!
Все будет так, как мы хотим. На случай разных бед, У нас есть огнемёт «Максим», У них Максима нет
У них Максима нет
Неважно, что впереди.
Война, вот и
перди! перди!
Что то с косой прет из тени,
Два спортивных костюма й
вперед!
-Зубная щетка?
-С другим, назад не смотри,
назад не смотри,
поднял огнемёт и при,
вся жизнь как миг - впереди, впереди.
Все будет так, как мы хотим. На случай разных бед, У нас есть огнемёт «Максим», У них Максима нет
У них Максима нет
Все будет так, как мы хотим. , У нас есть огнемёт «Максим», У них Максима нет
У них Максима нет
* https://neolurk.org/wiki/%D0%9F%D1%83%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D1%91%D1%82_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2025
Відчуй...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2025
Ранок чекає на краю світанку.
З ночі в день під місячним сяйвом,
Танцюймо парами під яскравими зорями.
Від річок до безкрайнього моря
Широкий світ над блакитним небом
Крізь ніч у день, крізь ніч у день,
Мов гаряча кров тече дико і вільно
Від річок до безкрайнього моря.
Широкий світ над блакитним небом -
Завжди вірний шлях.
Танцюймо й ми під яскравими зорями
У полум'ї костра, у полумя костра.
Від річок до безкрайнього моря
Широкий світ над блакитним небом
Крізь ніч у день, крізь ніч у день,
Мов гаряча кров тече дико і вільно
Відчуй тепло
Відчуй тепло
Відчуй тепло розказаних історій -
Гори високі, долини широкі,
Печери - глибокі..
Через увесь світ наші душі летять.
Під безкраїм небом
Танцюймо ж під яскравими зорями.
Відчуваючи тепло розказаних історій,
У кожній стежині відчуй - новий сюрприз.
У безстрашних циганських очах, як циган,
Мандруй від заходу сонця до світанку,
Поки не настане затишшя, поки не настане світанок.
Ранок чекає на краю світанку.
З ночі в день під місячним сяйвом,
Танцюймо парами під яскравими зорями.
Від річок до безкрайнього моря
Широкий світ над блакитним небом
Крізь ніч у день, крізь ніч у день,
Мов гаряча кров тече дико і вільно
Від річок до безкрайнього моря.
Широкий світ над блакитним небом -
Завжди вірний шлях.
Танцюймо й ми під яскравими зорями
У полум'ї костра, у полумя костра.
Від річок до безкрайнього моря
Широкий світ над блакитним небом
Крізь ніч у день, крізь ніч у день,
Мов гаряча кров тече дико і вільно
Відчуй тепло
Відчуй тепло
Відчуй тепло розказаних історій .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2025
за мотивами однойменного вірша Катерини Собової
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011741
Був ще з ночі злий, сердитий
Придирався до дрібниць,
Тарабанив безупинно:
-Я вважав - що ти дружина ,
Апетитна, як сосиска,
Думав: ти - цукрова пудра,
А насправді, як редиска, ти - редиска.
ти - редиска.
Де ж той цукор заховався?
Погляд - хижої вовчиці,
і під пудрою змія
у душі темна лиш тьма, тіло –
з хрону і гірчиці.
Де солодка молодиця, де
румяна, щоки, циця?
Думав: ти - цукрова пудра,
А насправді - паляниця.
Звислі груди та сідниці.
-Вам не вгодиш,- каже жінка,
Здатні всі критикувати!
Щоб відчути смак солодкий,
Треба знати, де лизати.
де лизати.
Я - лікер солодкий в пляшці,
А ти бачиш лише тару,
Я не жінка, я - цукерка,
Суміш меду і нектару!
І хоч я - пахуча квітка,
Піду геть з цієї хати,
Доведеться мені, бідній,
Іншого джмеля шукати!
Іншого джмеля шукати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2025
Честь позабыта,
совести - нет.
Павлик Морозов
строчит - привет.
Огромные яйца,
крошечный мозг,
Павлик с утра -
строчит донос.
Там на трибуне,
под визг толпы,
Лозунги старой
школы слышны.
Вновь рукоплещет
немая толпа,
Крошечный мозг,
зато - длинный нос,
Павлик подрос,
Павлик подрос,
без вазелина
вставит свой нос.
Честь позабыта,
совести - нет.
Павлик Морозов
строчит - привет.
Огромные яйца,
крошечный мозг,
Павлик с утра -
строчит донос.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2025
Наркомани на горі
Запах запах анаші
Страшно,
ой, страшно мені.
Запах запах анаші
Солдатики смерті із портцигару
План на шару
План на шару
Наркомани на горі
Запах запах анаші
Страшно,
ой, страшно мені.
Запах запах анаші
Ніч усіх бере в полон,
накриває Землю сон.
Наркомани на горі
Запах запах анаші
Страшно,
ой, страшно мені.
Запах запах анаші
Хто не спить знов по ночам,
має певно темний план.
Ніч усіх перемагає.
Хто трудивсь - відпочиває.
Наркоману не до сна -
передав кошмари й нам.
Той, хто курить, курить план -
точно, то є шарлатан.
Королева ніч навколо,
Жито й те заснуло в полі.
І один цей наркоман
не дає заснути нам -
курить план
він по ночам.
Наркомани на горі
Запах запах анаші
Страшно,
ой, страшно мені.
Запах запах анаші
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2025
Общність людей -загнули,
Кого, кого ви обманули?
Дім, родина - це кажуть,
кажуть батьківщина.
Вусатий слово це придумав.
Він врядтуваи вас задумав.
Двадцятий з'їзд КПРС - на ньому хрест,
на ньому хрест.
КП брехала, на нього все вона зіпхала.
А що таке оте КП?
Хтось сплюнув,
Певно так воно і є.
Яка там общність,
де ті люди.
В окопі лиш,
інші - приблуди.
А хто накази віддає?
Невже людиною він є?
У бій бійців підняв
Й веде?
Невже?
Невже?
Чи ті, що в ліжку іноземців?
То общність.
Певно то є так.
Із ліжка в ліжко.
Якось так.
Невже ото твоя родина?
Нема ні дочки, ані сина.
Окоп та ворог.
Бісовщина.
Ото болото, то трясина.
Невже ото і є країна.
То певно сон дурний
наснився, через плече...
перехрестився.
[b]Аскет[/b]
Перед тем как скрыться за горизонтом
На одно, единственное мгновение...
Солнце..
озаряет...
всё небо!
-А люди?
-Люди с криком:
-У-ра!
Идут..
идут в никуда.
Этот прощальный,
прекрасный всплеск..
и всё.
-А люди?
-А люди есть.
-А люди здесь?
Люди не искры
И не огни.
Люди в тени.
Люди в тени.
А эта песня о любви.
Песня о Солнце
И о зари.
Солнышко в небе
ярко сияет,
Солнышко всех
и всё обожает.
Руки небес
Радость
Тепло
В мир поднебесный
оно отдало.
Этот прощальный,
прекрасный всплеск..
и всё.
-А люди?
-А люди есть.
-А люди здесь?
Люди не искры
И не огни.
Люди в тени.
Люди в тени.
А эта песня о любви.
Песня о Солнце
И о зари.
Солнышко в небе
ярко сияет,
Солнышко всех
и всё обожает.
Руки небес
Радость
Тепло
В мир поднебесный
оно отдало.
Море к нему потянулось волной
Нежно так
Томно лишь шепчет:
-Постой.
Пусть только миг.
Он только мой.
Лишь насладись пенной волной.
Хоть мишь на миг
я на тебе,
я над тобой
Вновь озарись
вместе со мной.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2025
Сусанины зовут,
безбожно лгут.
Куда же вас ведут?
В последний бой.
Вновь лгут.
Сусанин у руля.
-Ура, ура, ура!
Нечисть и развод -
подлости оплот.
Полный безпредел -
мира передел.
Веришь или нет -
театр весь белый свет.
Актер и Чиполлино,
Мальвина й Буратино,
актриса -кукла Барби
й солдатики в казарме.
За ниточки, верёвочки..
И куколки поют.
Там с плетью Бармолей
и весь в слезах Пьеро.
Реальность как кино.
Базилио й Алиса - "партнеры"
Буратино, полено всё прогнило.
А куклы там и тут
чего то ещё ждут.
Банк лопнул ведь давно,
чтоб скрыть свою вину -
всё спишут на войну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2025
Быть как все:
-Ложь как норма.
Крутят, мнут -
готов продукт.
Уши в лапше,
дыра в душе.
Разумности нет,
Страшно й бояться.
Окопы рыть
и выживать.
Пахать, пахать, пахать.
Борьба с самим собой.
Рабская покорность.
Страх, обезличивание,
Нравственное опустошение -
нового времени знамения.
Стадное времяпрепровождение,
полное вырождение.
Добровольное отчуждение.
На выходе - фарш.
Шагом марш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2025
Я прижимаюсь, прижимаюсь к твоим рукам, к твоим рукам
Мне в них тепло, тепло зари,
Я прижимаюсь, прижимаюсь к твоим рукам, к рукам твоим.
Услышь же зов и полюби.
и полюби.
Услышь
и...
и полюби.
Нежнее мягких
Нежнее мягких
Нежнее мягких всех шелков -
Натруженные,
уютные ладони твои
уютные твои ладони
Нежнее мягких, твои ладони.
ладони твои
Я прижимаюсь, прижимаюсь к твоим рукам, к твоим рукам
Мне в них тепло, тепло зари,
Закрой меня плечами от тоски, от одиночества спаси.
Спрячь меня в объятьях от тревоги.
Твой взгляд надеждой озарит, меня влечет он как магнит,
Внутри зажег ты огонек, хотя б часок, хотя б часок.
Согрелась им, теплом твоим, и потекли и потекли ручьи, ручьи.
Улеглась в миг непогода.
И грязью мутных полутонов
Не вкралась во взаимность стужа.
В тебе биением сердечным звучит - оргазм моей любви
Прижмись же крепко очень крепко! Не против я... Хочу любви.
Послушай - ветер вот утих.
А как грозился бурей нас сразить!
В тебе биением сердечным звучит
И манит, проникает,
О как же это возбуждает,
Лед в ладони тает, тает. теплом любви нас наполняет.
Я прижимаюсь, прижимаюсь к рукам, к рукам твоим
***
Уже не лето...
Тепло одеты...
А как же было..
Как же было..
Раздеты...
Раздеты были..
Куда, куда...
Лета уплыли.
Зима..
Камин..
И вновь с другим.
Не с ним..
Не с ним.
А как же было...
Мы голышом вдвоём кружили.
Бокалы цок..
Губами хлоп -
Кайфа восторг.
Лета уплыли.
А чайки..
Чайки..
как кружили..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2025
На синьому небі нема
ні хмаринки.
Піднімається сонце. ..
***
У рощі так гучно співа соловей,
жаворонок в лузі
заводить пісень
Чудовий зранку день.
Дзвіночки:
-Дзень, дзень, дзень.
Там півник ку- ка- ріку,
А у лузі соловей.
Виспівує:
-День, день.
Дзвіночки знов:
-Дзень, дзень.
Всміхнулось з неба Сонце.
Так світло, світло стало.
Тепло в дім завітало.
Аж серце засіяло.
На синьому небі нема ні хмаринки. Всміхається сонце. Усе зацвіло. І ллється у вікна. кохання тепло.
Всміхається сонце... як цвіт зацвіло. І ллється у вікна душевне тепло.
Біля сонечка, вгорі... плавала хмаринка.
Когось виглядає з віконця Маринка
На синьому небі нема ні хмаринки. Всміхається сонце. Усе зацвіло. І ллється у вікна... кохання тепло.
Щось в цьому є.
Щось в цьому є.
Природа знов бере своє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2025
Чи то війна іще триває,
чи свічка с тріском догорає.
Невже ми звикли, збились в зграї.
То певно хмари, от й печалі.
Усе пройде, усе минає.
Об'єднання перемагає.
Усе так прагнуть роздробити
та між собою поділити.
Хто ж їм дасть.
Єдине все
та нероздільне.
Єдиний Всесвіт
і душа, їхні бажання - маячня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2025
Солнца лучик по утрам:
-Доброе утро!
-Ясного дня!
Улыбается заря:
-Доброе утро!
-Ясного дня!
И сияет и поет,
за собой весь мир зовёт.
Птички радостно поют
и к труду нас всех зовут.
Мишка вылез из берлоги,
зайка прыгает в траве,
Радость, радость,
на душе.
Милый только что
проснулся,
Мило, мило,
улыбнулся.
-Доброе утро!
-Ясного дня!
-Ясного дня!
-Ясного дня!
-Ясного дня!
И поцелуи от меня.
***
Вампіри тут,
Вампіри там -
Оскал.
В думках я матом
вас послав.
Бур'ян в крові,
а ми - німі.
Гієни рискають,
як пси голодні -
лай один.
Ідіть ви лісом
з тим з чим й прийшли.
На всі чотири
сторони.
***
Ви кращі?
Хто вам це сказав?
Свої?
На чому ж висновки такі.
Добром сіяєте?
Словами?
То ми щасливі поряд з вами?
Допомогли?
Словами як завжди.
Кого ваш лай скажіть цікавить?
Ваш гнів лиш вас колись удавить.
Коли не просять - не робіть.
Коли не ждуть - мимо пройдіть.
Слова у глотці ви тримайте
І простір, ви не не забрудняйте.
Істина в мовчанні.
Провокуйте ви себе
І біс повірте вас лиш жде.
***
Не хтось..
"свої"
таке робили.
Чуже в своє
перетворили,
доноси на людей строчили,
майно чуже тут прихватили.
Часом не ви
таке творили?
***Мы в их возрасте***
-Газеты.. журналы?
-Ой, вы не правы.
-ChatGPT?
-Фи.
-Чат рандом?
-Пардон.
- 7D игра?
-О, да.
* свій позитив на мою сторінку несіть, а ікла свої собі покажіть. Тут все зеркально - хто дивиться - те й бачить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N0K_Glp55EQ[/youtube]
Зомбі..
Голодні!
Що наробили?
Не бійтесь..
Ви цього хотіли?
Могили, могили...
Людей в вас убили.
Казкові новини -
знищують без причини.
Псы.
Голодні!
Псы.
Ні не собаки.
І то не жарти.
Вам тяжко сказати - Ні!
Зомбі ми всі.
Страшно!
Не скажимо ж - Ні!
Винні всі,
винні всі.
Свою вину
на вас переклали.
В довічну кабалу
людство загнали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Xxi60HR22pg[/youtube]
Тварини, тварини..
То так чудово.
Спішили, летіли...
Та всіх приземлили.
Обрізали крила..
Кофе.. та чай...
Звикай.
Однокрилі.
Односторонньо.
Як у тварин свят в вас нема - тьма.
Минуле пролетіло мимо,
Майбутнього нема, тьма.
Башні та замки.
Хами та хамки.
Щити та герби..
Де ж ти? Де ж ти?
***
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=R57IFM9VcWg[/youtube]
Не нагадує вам рій?
Сипаї піймали
І в стрій!
Гроші, гроші, гроші
Та кабала.
До цього завжди
безумність вела.
До останнього,
да самознищення,
стадний інстинкт.
Маніпуляція, використання,
Рвота від крові, страждання.
Муштра!
Ура!
Гвинти закрутили
і заробили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2025
Діво свята,
Оце так пил.
Бурно кінчала так
Лиш з ним.
Що за напор,
Що витворяє..
Мене заводить,
Знов спокушає.
Багато є чоловіків
Та не зрівтясь їм лиш з ним.
Я і богиня і рабиня.
Із ним я ночі господиня.
***
Души во мраке
Ждут воплощения.
А по пути
Рыщет в тени
Порабощение.
Погрязли в пучине,
Тонут в трясине.
Тщание тщетно,
Погасли огни,
Словно в пустыне
Блудят они.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tiPCtz1G8qM[/youtube]
Хто на газу не заробляв?
Певно лінивий.
Хто цю трубу не проклинав?
Певно небідний.
Ой, як цікаво це дивитись.
Вова Вову за рукав,
Хто ж міліарди заробляв ?
Судились, судились, перемогли.
Куди ж бабло те утягли?
Цікаво право - нові канали,
Європа газ нам продає.
Нам наший газ!
Щось в цьому є.
Цікаво право.
Щось в цьому є.
Кума до кума заграє.
Нові маршрути, магістралі.
Зріджений газ, такий дохід!
І привело то все до бід.
В домівки труби ми вели.
Самі купили й провели
І за трубу їм заплати.
Цікаво право утяли.
І міліарди попливли.
Мінялись нафтові магнати.
Садили в тюрми, випускали.
Їх руки гроші ті не брали,
-А ціни?
-Певно знов зростуть,
за дрова ж штрафи вже здеруть.
Цікаво право.
В чому ж суть?
В нову трубу?
Невже втягнуть?
І чий же газ так продадуть?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2025
Дичь истребили,
Кур ощипали,
Псов пристрелили,
Своих по спускали.
Псами наверное тоже ведь стали.
Белке и той попадало не раз,
Охоту ведет охрана й на нас.
Ты поле чужое не там перейди -
Будешь как всадник,
без головы.
Метко стреляют,
Охота с утра.
А ничего что в стране
разгорелась война?
Кому на охоту, кому на войну,
Кого ж ощипают даже в тылу?
Кровавое икло,
пылают глаза,
Охота в тылу,
не для них ведь война ..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2025
В ЄС росіяни з українськими паспортами,
В паспортних столах ті гроші й в руки не брали.
На Україні окупованим українцям хай буде лихо тихо
Ворожі паспорти роздрукували.
І на цьому не заробляли.
Чудасія якась.
Роздвоєні особистості -
Свої серед чужих, чужі серед своїх.
То вже й не гріх,
Верхівка так давно зробила,
Себе від нас огородила.
За місяців три до війни утекли.
Й не знали вони?
То ми - барани.
***
Это не Боги,
Это бездушие,
Кровавые волны
На берег обрушит.
Песчаный свод
Смоет волной,
Но грозно стоит
Скала над волной.
[b]Нечисть не спит. Кощей над златом чахнет, жариным пахнет.[/b]
Притуплённость
сознания,
Толи сарказм.
Скорее маразм.
Толи наснилось,
что то в пространстве давно надломилось.
С нами, увы, беда приключилась.
Это дурдом!
В крови
и повержен
розовый слон.
Пылает огнём
в небе Луна.
Крутятся, вертятся
бивни слона.
Вместо зимы - настала весна,
Мир в свои клешни
зажала война.
Вместо ветров и холодной зимы -
Серые тучи й тёмные дни.
Радость разбита, разум повержен,
Враг привлечён, здравый смысл - опровержен.
Курочка гриль тут ожила,
А у избы в дымоходе - нога.
Толи дурдом,
Толи бордель,
В больничку на тесле прёт Бармалей.
Толи боится,
толи так надо,
как та овца, откупился от стада.
Кто то солгал
вновь о трубе,
Кто то орёт
об этом везде.
Вновь те же грабли,
Сусанин с экрана.
И благодарности
вновь до упада.
Неужто вновь бабки,
по новому кругу,
неужто вновь лапки
протянем друг другу.
Неужто не будет снежной зимы
и этой планеты дни сочтены?
Неужто ракеты птицами стали,
Эти двуногие всех ведь достали.
Пока на курорте греют бока,
клон на экране
в пространстве ж - рога.
Закрыла избу даже Баба-Яга.
* смотришь чёрный ящик ночью и не понимаешь, толи поздравляют, толи милостыню просят, толи побеждают, толи в жертву приносят.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2025
Другий місяць зими,
Снігом вкрито лани.
Крига ріку вкрила
Біль, невже красиво?
Вітер завива...
Трійка мчить шальна.
Сонечко сховалось,
Зайчику дісталось.
Сніжинки-метелики
падають на скроні,
Сніжинки-метелики
І дерева.. голі.
Сніжинки-метелики
як було б без вас,
Ніби та Снігуронька,
Дід Мороз .. та вальс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2025
Перше кохання
То як цвіт рясту,
Що так й не розпустився,
Як стрибок з парашутом,
Що так й не розкрився.
Комусь здається шальним,
той стан спяніння,
Це та єдина мить
В стані божевілля.
Ти ніби й приземлився
Та ейфорійний сон
Ще не скінчився.
То як перший день
у новому році,
обірваний вірш
на півстроці.
Дурочка-снігурочка,
сніжна заметіль,
гарячий поцілунок,
Ришито.. дірочки,
Біль .. , приземлення.
Гірка оковита.
Було, було..
Попустило.
Не стало..
А шрами зостались.
А шрами зостались.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2025
Палуба пуста
ветер колышет устало
яхты паруса.
Роняя взгляд
на глади морской
тонет тоска.
Бокал, что искрится,
игриво держит
любимой рука.
Бескрайняя синяя гладь,
пенные брызги волн
и вальс, сказочный вальс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2025
Новий рік, новий рік!
На столі лежить періг.
Рік новий йде на поріг.
Радість, радість -
Новий рік!
Хтось проспав,
Хтось зустрічав,
Президент не обіцяв,
Він подяки роздавав,
Памятник в стяг розмалював.
Шоу народне й
Подяки партнерам,
Бабки рікою тепер потечуть,
Лиш перемоги
Народ наш чекають,
Нас поважають, нас поважають.
А що там про нас,
Що нас чекає?
ЗСУ в двадцять пятім - пермагає,
Ворог втікає, ворог втікає.
З новим роком!
З новим щастям!
Хай життя буде прекрасним!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2025
Ночь так длинна...
-Где же Луна?
Ни звезд, ни салютов.
Тьма й тишина.
Спит беспробудно
Родная страна.
Старик "добродетель"
Только не спит.
Вставная челюсть
С экрана грозит.
О мнимой империи,
О новых границах,
О всяком маразме
И небылицах.
Не Дед Мороз,
Ростом не вышел,
Сосулька поменьше
Й поехала крыша.
Вновь шепелявит,
Нету зубов.
Разбиты куранты.
Петля из цепи,
Вместо кукушки
Из пасти огни.
От перегара
Экран весь в тумане
И представление
В пьяном угаре.
Ждёт поздравлений
Обкуренный люд,
Что б заключить
С бесом союз.
Бутылку достал
И курит каннабис.
Он голубой крутит тут шарик. ([i][s]запятую сами поставьте на своё усмотрение[/s])[/i]
Эффект обрядовый,
Эффект ритуальный -
План идеальный!
Карлик с экрана
Грозно лютует,
План раскурил,
Улыбка й кайфует.
- С Новым годом!
С Новым счастьем поздравляют
И в бокалы подсыпают.
Выпивают й .. умирают.
* Не пей, родной, козлёночком станешь.
С Наступающим, годом кайфа й эйфории.
Горько!
Ух, зеленая!
Вскоре год Деревянного Зеленого Дракона сменит год тоже Зеленой и Деревянной Змеи, которая, по утверждению знатоков восточной философии, любит «золото» и «серебро». Так, чтобы привлечь в дом удачу, Новый Год следует встречать в нарядах зеленого, желтого, коричневого, золотистого и серебристого цвета.
Если нет уже на вас наряда - завалитесь просто под ёлку.
Ах, эта зелень.
Одни ёлки кругом зелёные. ([i][s]запятую сами поставьте на своё усмотрение[/s])[/i]
https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRNPg_InIaY3ZKhQz9yyuv5E_P3b-J59J13odbNqzym79mvsC7LKTynefc&s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2024
В пространстве сновидений
тонкая грань глубины наслаждений.
Розовый слон, голубой вертолёт,
Мир волшебный - полный улёт.
Новогодняя ночь в пространстве любви,
В эйфории стихий.
Розовый слон это лишь сон,
а за окном- ванна
с шампанским, звон хрусталя,
пьяный дебош й оргазм до утра.
Звук серенад, фонтаны салютов,
Ликует толпа -
Тонкая грань и нагота.
Это лишь сон, протяжный стон..
[b]Перші злодії[/b]
Перші злодії на селі -
Голова та главбух,
Шофер та охорона.
- А премію секретарю за шо?
-Шоби мовчала.
-А у країні ?
- Голова та рада.
- А премію кому і за що.
- Силовикам, щоб захищали.
- Та невже всі керівники злодюги?
- То таки так, не вкрадуть - не проживуть,
корупція, план, ржуть.
[b]Українська мова очима школяра[/b]
[quote]Присплять лукаво.. та в огні...її, окраденную збудять...[/quote]
Перший клас - диктант, диктант, диктант.
Настуні десять - переказ, диктант, переказ, диктант.
Свято - шевченківські дні,
Новий правопис, правопис новий!
Кобзар був правий.
Кобзар був правий.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-cMOijf8oh0[/youtube]
* корупція - то поведінка особи, що відхиляється від офіційно визначених державою обов'язків під впливом приватних інтересів [16, с. 8].
http://www.juris.vernadskyjournals.in.ua/journals/2013/2-1-2_2013/11.pdf
Коли для вашої говірки “шокання” (вимова “щ” /шч/ у деяких словах як /шː~ш/) рідне, то не соромтеся його. А навпаки, не давайте нікому вас зупиняти, поправляти, чи змушувати чутися якимось “простолюдним” бовдуром.
Перш за все, в “шоканні” нема нич злого, чи “неправильного”. Ота “неправильність” то є часто річ дуже химерна, особливо, коли мова йде за фонетичні зміни в окремих словах
https://slovotvir.org.ua/toloka/kharashchi/na-zakhyst-shokannia
«План» – це одне з сленгових назв марихуани (мед. – Канабісу). Паралельно він також відомий під іншими назвами, такими як: «травичка», «зілля», «кізяк», «анаша», «Шмаль»
В Україні у п'ятницю, 16 серпня 2023 року, набув чинності закон, який врегульовує обіг рослин роду коноплі в медичних і промислових цілях, науковій та науково-технічній діяльності.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jiqHEqCKqws&vl=uk[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2024
Кукушка хвалит петуха за то,
Что он о ней поет,
Её стихотворения не плод воображения,
Они как дождь весенний желанны вне сомнения.
Он хвалит её, словно в сказочном сне.
Оба в своих похвалах, оба в своих мечтах.
Как поэтично, ох… ах.
Кто хвалит другого, тем же возвышен?
Обмен похвалами души возвысит?
Лесть словно искра свет зажигает?
В выси кого она поднимает?
Кукушка с петухом находят суть –
Хвалить друг друга очень важно,
Сияя вместе забыв о чести,
Тонуть в глубинах сладкой лести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2024
Настало літо на душі.
І непомітно так вірші
Малюють вічність,
Крокують в просторі душі.
Не по спіралі
Й не по колу,
Десь на просторі,
святому.
Серед полів,
Серед гріхів,
На ниві радості
Й дощів,
Серед небачених садів,
Серед віршів, що ще напишу,
Серед лісів отих соснових,
Вродливих мавок чорнобрових.
Настало літо на душі.
Про це й пишу я у вірші.
Листок впаде з календаря,
А завтра - буде, знаю я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2024
Настало літо на душі.
І непомітно так вірші
Малюють вічність,
Крокують в просторі душі.
Не по спіралі
Й не по колу,
Десь на просторі,
святому.
Серед полів,
Серед гріхів,
На ниві радості
Й дощів,
Серед небачених садів,
Серед віршів, що ще напишу,
Серед лісів отих соснових,
Вродливих мавок чорнобрових.
Настало літо на душі.
Про це й пишу я у вірші.
Листок впаде з календаря,
А завтра - буде, знаю я.
[b]Кукушка хвалит петуха за то,
Что хвалит он кукушку.[/b]
Кукушка хвалит петуха за то,
Что он о ней поет,
Её стихотворения не плод воображения,
Они как дождь весенний желанны ввне сомнений.
Он хвалите её, словно в сказочном сне.
Оба в воих похвалах, оба в своїх мечтах.
Как поетично, ох… ах.
Кто хвалит другого, тем же возвышен
Обмен похвалами души возвыссит?
Лесть словно искра свет зазжёт?
Поднимет нас в ввыси?
Кукушка с петухом находят суть –
Хвалить друг друга очень важно,
Сияя вместе забыв о чести,
Тонуть в глубинах сладкой лести.
[b]БД[/b]
БД , а смыл уже иной.
-Ты ,помолчи, тихо постой.
Мне говорят готов сюжет,
Роман напишет Интеллект.
С улыбкой, скромно я смотрю.
И улыбаясь, промолчу.
Но руки сами строчат, строчат.
И разбивают мысли в клочья.
Картину пишет Интеллект,
Из базы гугла весь сюжет.
-Кино и аниме, реальность где?
Штучная мультипликация
с реальных картин.
-И кто же кретин?
Реалистичность почти на нуле.
-Рифмы чьи? Идеи где?
-Чьи голоса?
-Новый Бог?
Штучный при том.
-Он, попугай?
-Вырос спрос?
-Точку поставь!
-Выбор же твой!
-Ты тоже козел, мой дорогой!
Использован ты,
Использован я.
-Че за бред?
-Интеллекта нет!
-Интеллекта нет!
Штучный плагиат.
Барыг в Ад.
Барыг в Ад.
[b]Це вже не анекдот[/b]
Святий Миколай
в ніч перед Різдвом,
як зазвичай - уві сні
запитує у Вови,
ви не про того подумали,
у маленького Вови,
ой, вони теж маленькі,
у хлопчика Вовочки:
-Вовочка, яке у тебе є найзавітніше
новорічне бажання?
-Щоб моєму татку було шістдесят!
* і якщо ви мені скажите - то брехня, я лише посміхнусь,
більшість чоловіків бажають одного - щоб у наступному році їм було шістдесят, ну хоча б пятдесят, не вірите - проведіть новорічне опитування.
Це точно, як високі чини з телеекранів:
-Ми не очікавали, що у московитів така сильна армія.
То нагадує лише казочки про пасочку та першотравень:
-Пасочка гірка, першотравень - відмінили, а "партнери наші" не вірили, що ми й місяць протримаємось.
Ми не подарок, ми - сюрприз!
Ми то не Вова, Вова - то не ми.
Слава Україні!
Мир - то перемога, здорового глузду, а "дипломати" Вовочки не вірять в Діда Мороза.
А він - бац і прийде, зло зникне, а Україна - розцвіте, нам на радість, "партнерам " і московитам на заздрість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2024
Природа знов бере своє.
Щось в цьому є.
Щось в цьому є.
Ти не моя.
І я не твій.
То лише біль.
То лише біль.
Один лиш раз бува весна.
Ти знов сама.
Ти знов сама.
Мене нема.
Тебе нема.
Настане, та не та весна.
Сніги несе знов заметіль.
Знов вчухне біль.
Знов вчухне біль.
Багато в світі цім шляхів.
Піду я з нею,
Тобі ж з ним.
Багато в світі цім шляхів.
Природа знов бере своє.
Щось в цьому є.
Щось в цьому є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2024
Хтось любить слухом, отримуючи насолоду
На відстані, у гробовій тиші.
Я ж щиро в пристрасті своїй -
Вибух емоцій і лава зі сперми
У потоці блаженства заливають
Біле простирадло, що палає у вогні фатальної пристрасті.
Сім'я з члена, що пронизує небо,
Фонтаном зі сперми заливає обличчя,
Але збережи ми його -
Не пізнали б ми болю і радості в цьому житті.
День цей розкішшю був би.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2024
Під покровом зими, у самому серці раю,
Дідух-дідусь, на жні, на троні, сидить.
А Дідух-баба - солома, ніжно обіймаючи,
Зберігає кохання колишню глибину.
Крізь зимову холоднечу в сіни, крізь сіно,
Пробивається світло величі вікових ритуалів.
У двері стукає Дух предків, у сподіванні,
Що душевне тепло тут знайде.
Під снігом тихо шепоче матінка-земля:
-У кожному зерні проросте турбота, вона живе і
У колядках, що в'ються дворами.
Духи предків, що блукають між світлом і темрявою,
Зібралися разом на вечерю сім'єю.
Рай, обпалений свічкою, у кожному снопі, у кожному стеблі.
Він і в борошні, він і в тобі.
Тут, за столом, почуття предків,
дарують нам світло, натхнення,
Надію й спокій,
В обіймах любові дбайливо, без втоми.
Сніг білий стелиться килимом,
Сніп стоїть, що символом став древа родового.
Дідух- це сніп, корінням іде в землю,
А баба - солома - тепло душі, тепло вогнища, очаг роду .
Вітри зимові шепочуть про життя загробне,
Славлять предків, що з небес спускаються,
Забираючи з собою печалі, наші молитви забирають як новолітній подарунок.
Тут рай, на землі,
Тут живе пам'ять старовини глибокої,
І кожен сніп - це зв'язок поколінь.
Крізь шарудіння соломи
Чується голос рідної... мови.
А в цій хаті, як у храмі, знову,
Народжується світло, що зігріє нас усіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2024
Баран безрогий -
цар природи!
Та де це виданно таке.
Стадо баранів в бій іде?
Орда баранів нападає,
отара тут щось захищає?
Баран ж барана убиває.
Вінець творіння - раб є стада
І в цьому є ума засада.
В природі є таке створіння,
Що убиває рід людський?
Звичайно є .
Баран тупий!
"Баран" барана в бій веде,
Десь там колись життя буде.
А стадо вірить в усе це.
Всім Бог по вірі й воздає!
* коли кажуть вам попи й науковці, вони одного поля ягоди, що люди мають свідомість, а тварин ні - не вірте, то брехня.
Коли кажуть вам про еволюцію видів - не вірте, то брехня.
Людство деградує і з кожним роком це стає ще більш очевидним.
Де ви бачили, щоб зайці чи карасі ділили лани чи ріки, де ви бачали, щоб армія зайців нападала на армію зайців чи котів.
Людину назвати мавпою, це мавпу образити, мавпи без причини, по вказівці лисиці армію не збируть і війну не почнуть, це можуть лише дебілоїди зробити, які звільняють планету від людей для сірих іноземців, для яких умови природні поки що тут не придатні для колонізації. Цікаво доки ці біси будуть в тілах цих "безсмертних". Хоч один піп біса вивів з тіла можновладця чи олігарха?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2024
[b]То є природньо[/b]
-А, ви?
-Ви, задумувались над цим?
-Вони помирають.
- Сотні мілліонів.
-Виживає, виживає один.
-Кожної ночі?
-Ви, настільки охочі?
Хтось посміхнувся:
- Я через ніч.
Один із мілліона
Лиш пацифіст.
І той маленький,
Що ще не доріс.
Для насолоди щоночі
Вбиваєм, уже й не рахуєм,
Самі ж оживаєм.
Ото ми такі-
Вбивці двоногі,
А уявіть було б скільки клонів.
Хоч би наркотики, те є спиртне -
Померли клітини й кайф настає.
-Значить ви вбивці.
Й дуже охочі,
По кілька разів
Кожної ночі.
***
Їх годували не грудьми,
Ось чому вони не такі як ми.
Когось й годували
Та не облизали,
Ось чому вони зажерливими
З часом стали.
Нове покоління,
Нова генерація
Двійників зклонована нація.
Вони перші в усьому,
Посідають на троні.
Їх годували не грудьми,
Вони ніколи не були людьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2024