oreol

Цікаво про живу й мертву воду.

На  девяносто  відсотків
Всі  ми  з  води.
Без  неї  і  ні  туди
і  ні  сюди,

Як  не  верти,
Остання  краплина  -
 завжди  в  труси.

Велич  води.
 Вода  -  неосяжна.
Що  ж  робимо  ми?
Щоб  була    -  недосяжна.

Духовне  відродження    без  води
неможливе!
 Вода  то  є  мудрість.
Вода  то  є  сила.

Вода  аномальна!
Ось  чому  й  ми  такі.
На  девяносто  відсотків
Всі  ми  з  води.

«Жива»  вода  –  це  чудодійний  еліксир,  який  зцілює  рани,  повертає  до  життя  померлих  та  повертає  сили.  «Мертва»  вода,  навпаки,  символізує  знищення,  ..

Поняття  «жива»  і  «мертва»  вода  знайомі  нам  ще  з  дитячих  казок:  тамтешні  герої  використовували  ці  чарівні  еліксири  для  того,  щоб  оживити  та  зцілити,  або  навпаки  накликали  з  їх  допомогою  хвороби  і  смерть.  У  реальному  житті  все  трохи  інакше.  Що  таке  жива  і  мертва  вода,  чим  вони  відрізняються,  і  як  отримати  максимально  корисну  питну  воду  в  домашніх  умовах?
https://ziko.com.ua/ochischennya-vodi-article-gyva-i-mertva-voda-shcho-ce/?srsltid=AfmBOoqSGY_x_jA8EdQNhz5cWI09BIu3wo_pbBx5vqJeHVLf3C3NCuvt

https://pershavoda.ua/ua/zhivaja-i-mertvaja-voda

Вважається,  що  вода  здатна  очистити  від  бруду  не  тільки  ваше  тіло,  але  і  енергетичні  потоки.  Так  як  вона  є  самою  родючою  стихією,  основою  творення  і  всього  живого  на  планеті,  деякі  філософські  течії  і  вірування  наділили  воду  магічними  властивостями.

Так,  наприклад,  щоб  очистити  предмет  на  енергетичному  рівні,  його  необхідно  три  доби  протримати  у  воді,  міняючи  воду  щодня.  Можна  і  прискорити  цей  процес  очищення,  протримавши  предмет  протягом  години  під  проточною  водою.

Щоб  очистити  думки  і  ауру  від  негативних  емоцій  необхідно  приймати  контрастний  душ  за  такою  схемою:  прохолодна  вода  -  гаряча  -  холодна  -  гаряча  -  прохолодна.  Також  подіє  на  ваше  енергетичне  біополе  і  ванна.  Для  цього  лежачи  у  воді,  уявіть,  як  енергетична  грязь  сходить  з  вашого  тіла  в  воду.  Для  кращого  ефекту  можна  додати  у  ванну  морську  сіль,  яка  прекрасно  абсорбує  негативну  енергетику.

Вода  має  потужний  захисний  потенціал.  При  поганому  настрої,  самопочутті  або  депресії  приймайте  душ  або  ванну.

Існує  повір'я,  що  під  час  купання  у  водоймі,  не  можна  плювати  в  неї,  інакше  вода  покарає  хворобою.

Питна  вода  «чує»  і  «розуміє»  вашу  мову.  Так  вона  заряджається  позитивною  або  негативною  енергетикою.  Енергетично  сильна  вода  на  Івана  Купала  (7  липня),  Хрещення  Господнє  (19  січня)  і  в  Чистий  четвер  (перед  Великоднем).  У  ці  дні  рекомендується  проходити  своєрідний  обряд  очищення  водою,  заряджаючись  її  силою  і  наповнюючись  здоров'ям.

Коли  вам  присниться  поганий  сон,  потримайте  руки  під  проточною  водою,  згадуючи  сновидіння.  Вода  понесе  все  погане.  Якщо  у  вашому  житті  настала  чорна  смуга  невезіння,  переступіть  через  поточну  воду.  Підійде  струмок  або  пройдіть  міст  через  річку  -  з  водою  піде  і  невезіння.

І  що  саме  цікаво,  не  рекомендується  співати  в  душі  або  ванні,  так  як  вода  змиває  не  тільки  погане,  але  і  може  «забрати»  вашу  радість.  Адже  навіть  в  стародавні  часи  у  води  ніколи  не  співали  веселих  і  душевних  пісень,  а  лише  голосили  і  вимовляли  свій  біль,  яку  несли  потоки  бурхливої  ​​річки.

Аномальні  термічні  властивості  води  —  здатність  води  зберігати  набагато  більшу  термостабільність  у  порівнянні  з  ґрунтом  і  повітрям.

Ось  в  чому  корінь  -  менталітету  українців,  на  дявяносто  відсотків  вони  то  вода,  якщо  не  сказати...
З  точки  зору  хімічних  властивостей  «казкових»  рідин,  то  «мертвою»  водою  можна  вважати  рідину  з  підвищеною  кислотністю,  а  «живою»  буде  вважатися  лужна  вода.

Історія  міфів  про  «живу»  і  «мертву»  воду  сягає  корінням  у  стародавні  оповіді  та  легенди.  У  слов'янських  народних  казках  часто  зустрічається  згадка  про  ці  два  види  води.  «Жива»  вода  –  це  чудодійний  еліксир,  який  зцілює  рани,  повертає  до  життя  померлих  та  повертає  сили.  «Мертва»  вода,  навпаки,  символізує  знищення,  її  іноді  використовують  для  зупинки  кровотечі  або  запобігання  розкладу  тіла,  але  сама  по  собі  вона  не  має  здатності  повернути  життя.

Ці  образи  води  відображають  уявлення  людей  про  життя  і  смерть,  де  «жива»  вода  асоціювалася  із  силами  природи  та  відродженням,  а  «мертва»  —  із  руйнуванням  та  забуттям.

 
Сучасне  розуміння  «живої»  та  «мертвої»  води

 
«Жива»  вода

 

Сучасні  дослідження  дали  новий  подих  старим  міфам.  Існує  поняття  «активованої»  або  «структурованої»  води,  яка  також  пов'язується  з  концепцією  живої  води.  Ця  вода  піддається  фізико-хімічним  впливам,  що  змінюють  її  властивості,  таким  як  магнітна  обробка  або  дія  ультразвуку.  Вважається,  такі  процедури  змінюють  структуру  молекул  води,  роблячи  її  «біологічно  активної».  Прихильники  цієї  теорії  вважають,  що  така  вода  може  позитивно  впливати  на  здоров'я  людини,  покращуючи  обмін  речовин,  прискорюючи  регенерацію  клітин  та  зміцнюючи  імунну  систему.  Однак  наукові  дані  щодо  цього  залишаються  спірними  і  вимагають  подальших  досліджень.
«Мертва»  вода

 

«Мертва»  вода,  навпаки,  є  водою  зі  зміненими  кислотно-лужними  властивостями,  отриману,  наприклад,  у  процесі  електролізу.  Вона  має  антисептичні  властивості,  може  використовуватися  для  дезінфекції  ран  та  знищення  патогенних  мікроорганізмів.  Однак  вживання  такої  води  може  бути  небезпечним  для  здоров'я  через  порушення  балансу  pH  в  організмі.

 
Міфи  та  реальність

 

Хоча  термінологія  «живої»  та  «мертвої»  води  популярна  в  народній  культурі  та  езотеричних  навчаннях,  наука  поки  що  не  підтверджує  наявність  будь-яких  містичних  властивостей  у  різних  видів  води.  Розглянемо  кілька  поширених  міфів:

Міф  1:  Вода  може  бути  «жива»  або  «мертва»  за  своєю  природою.  

Поняття  «живої»  і  «мертвої»  води  ставляться  скоріше  станам  води  після  певних  обробок,  ніж  до  її  природного  стану.  У  природних  умовах  вода  не  має  чіткого  розподілу  на  «живу»  і  «мертву»,  її  властивості  залежать  від  багатьох  факторів,  таких  як  мінералізація,  місце  видобутку,  зберігання  і  т.д.

 

 Міф  2:  «Жива»  вода  може  виліковувати  будь-які  хвороби.  

Існують  дослідження,  що  показують  позитивний  вплив  структурованої  води  на  організм.  У  той  же  час  існують  дослідження,  що  показують,  що  структурована  вода  не  має  жодного  впливу.  Тому  стверджувати,  що  вона  може  лікувати  хвороби  –  це  перебільшення.  Багато  заявлених  ефектів  не  мають  достатньої  наукової  бази  та  реального  підтвердження.

 

Міф  3:  «Мертва»  вода  повністю  безпечна  для  вживання.

Як  вже  було  згадано,  «мертва  вода»  може  мати  кисле  або  лужне  середовище,  що  при  тривалому  вживанні  може  порушити  баланс  pH  в  організмі  та  призвести  до  небажаних  наслідків.  Її  застосування  виправдане  лише  у  певних  медичних  та  санітарних  цілях.

 
Дослідження  та  перспективи

 

Сучасні  вчені  продовжують  досліджувати  властивості  води,  зокрема  її  структуровані  форми.  Наприклад,  існує  гіпотеза  про  те,  що  вода  може  зберігати  інформацію  про  впливи,  яких  вона  зазнавала,  що  одержало  назву  «пам'ять  води».  Прихильники  існування  «живої»  води  вітають  цю  ідею,  адже  при  взаємодії  із  «правильними»  речовинами  вода,  на  їхню  думку,  справді  може  придбати  цілющі  властивості.

Інші  дослідження  показують,  що  вода  може  змінювати  свої  властивості  під  впливом  різних  полів,  таких  як  магнітні  та  електричні.  Ці  зміни  можуть  впливати  на  її  біологічну  активність,  але  говорити  про  те,  що  такі  впливи  перетворюють  воду  на  «живу»  чи  «мертву»,  буде  явним  перебільшенням.

Поняття  «жива»  та  «мертва»  вода  продовжують  залишатися  частиною  культурної  спадщини.  Хоча  дослідження  показують,  що  певні  види  води  можуть  мати  корисні  властивості,  міфи  про  її  чудодійні  здібності  все  ще  не  знаходять  серйозного  наукового  підтвердження.Важливо  розуміти,  що  поняття  «живої»  та  «мертвої»  води,  як  і  багато  інших  міфів,  є  метафорою,  що  відображає  стародавні  уявлення  про  життя,  смерть  та  відродження.  

Хоча  вода  і  не  зцілює  від  усіх  хвороб,  але  відіграє  ключову  роль  у  підтримці  здоров'я  та  загального  добробуту.  Одним  з  кращих  джерел  якісної  води  є  артезіанська  вода,  яка  має  чистоту  та  природний  баланс  мінералів,  що  робить  її  ідеальною  для  щоденного  споживання.  Доставка  артезіанської  води  додому  чи  в  офіс  –  це  зручний  спосіб  мати  під  рукою  чисту  воду  для  пиття  та  приготування  їжі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2025

Заснути - неможливо, реальність - теж неможлива.

[b]Пацієнти  ще  не  вмерли,  але  й  неживі.
Хронічно  хворі  певно  вже  всі.[/b]

[quote]Скільки  ще  повинно  загинути  людей  і  хто  з  тих,  хто  залишиться  нарешті  зрозуміє,  що  так,  як  ми  живемо-  жити  неможливо?[/quote]
Система  платних  послуг,
Якість  яких  нульова  -
Оце  в  Україні  
медицина  така.

Сімейний  лікар  для  чого  потрібний?
Під  кабінетом  сидіти  потрібно.
Для  чого?
Щоб  вас  він  послав.

Оце  медицина  у  нас  вже  така.
Розтерибанити  б
з  бюджету  бабла.
Гроші  кажуть  ходять  

За  тобою,
Ось  тому  ми  хворі,
Ненормально  у  всіх  з  головою.
Був  же  диспетер,
 навіть  не  лікар.

Прозоро  ж  було.
Менше  крали  бюджетне  бабло.
Лікар  сімейний  цікаво  для  чого?
Країна  така  ж.

Куди  не  поглянь  -  Вавілон.
Боги,  
   Олімп,
               на  поклон.


[b]Ви  ж  дітей  не  тому  вчите.[/b]

Діти  щасливі  -  поки  не  знають,  що  таке  Пі.
Кажуть,  що  це  число.
І  там  про  коло,  про  круг,
Про  математику.
Відчуваю  вашу  реакцію  -
ступор.
Повний  ступор.
Точно  як  не  А  та  Бе,
А  Ікс!!
Ігрек!
Це  навіть  не  коментую.
Та  вірш  не  про  це.
Пі  -  це  набагато  більше  ніж  число.
І  протерши  дванадцять  спідниць,
А  хлопчики  девять  штанців
Чи  навпаки,  у  нас  же  гендерна  рівність
та  рівноправність  меншинств,
Діти  нарешті  зрозуміють,
Що  школа  то  і  є  те  Пі.
А  коли  їх  ще  й  полікуюють,
То  нарешті  дійде,
Що  медицина  теж  то  є  Пі.
І  осягнуть  ізоморфізм..
Інтуїтивно.
А  коли  виповниться  вісімнадцять,
то  зрозуміюють  уже  на  все  життя,
що  війна  -  то  повний  Пі.


[b]Мій  син  -  ваш  мер[/b]

Розумію,  чому  дружина  така  -
в  дитинстві  попала
під  шкільний  автобус.
А  син  чому  ж  такий?
Певно  тому,  що  боксер.  

[b][b]Навіщо  ви  запитуєте?[/b][/b]

На  прийомі  в  невропатолога.
-Скарги  на  здоровя  є?
-Так,  я  -  хворий.
-Травми  голови  у  вас  були?
-Так,  були.
-Документи  покажіть,  що  підверджують  це.
-  В  мединій  карті.
-Головний  біль  турбує?
-Так,  турбує.
-Голова  іноді  паморочиться?
-Так,  іноді  паморочиться.
-  А  тиск  який  у  вас?
-Високий.
-  Так  і  пишу,  ви  -  здоровий.
-Ви,  впевнені?
-Звичайно,  ви  розумієте  тіло  -  це  єдиний  організм,
вам  до  кардіолога.


[b]Аристократи[/b]

На  старості
став
розуміти
   аристократів.
Чому  вони  
їдять  з  собаками,
все,  що  мають  до  цента
заповідають  собакам.
Людям  ще  дуже  далеко
до  собак.


[b]Роздуми[/b]

Так  добре  жилось  у  країні,
що  навіть  заможні  -
залишили  все,  квартири,
домівки,  нажите  майно,
виїхали  й  не  повернуться.

[b]Дівка  з  норовом[/b]

Вони
       все

погибали
                     і  погибали
за  європейські  цінності.

Вона  так  і  не  відкрила  їм  браму.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2025

Waiting for you

The  morning  sun
Like  a  honeyed  glow
Spilled  over  the  field
Where  the  grasses  are  alive
The  flute  is  playing
Like  a  heart  whispers
There
Where  love  is  bright  at  night

 Spring  is  in  bloom
In  the  valley
She's  wreathing  wreaths
In  a  joyous  moment
A  gentle  breeze
Like  a  dream  flying
He  whispers  softly
What  awaits  you

 Waiting  for  you
Hoping  for  you
Like  spring  rain
In  my  heart
Love  is  endless
Like  a  starry  fairy  tale
You'll  come  to  me
My  light  caress

 Looking  for  you
Where  the  river  is  gurgling
There
Where  the  nightingale  is  singing
Where  the  pines  are  soaring
And  the  eyes  are  searching  for  the  way  to  the  heart

 The  flute  is  playing
Like  a  dream  in  the  fog
It  sounds  gentle  and  quiet
Like  a  breath  in  love
You  will  come  to  me
Like  the  sun  from  behind  the  grove
Spring  is  in  my  heart
I'm  waiting  for  you

 Waiting  for  you
Hoping  for  you
Like  spring  rain
In  my  heart  remains
Love  is  endless
Like  a  starry  fairy  tale
You  will  come  to  me
My  light  caress

[b]Замкнутый  цикл[/b]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WDgejeGVvjQ[/youtube]

Правду  скрыть.
Свидетельства  и  свидетелей  -  уничтожить.
Системный  сбой,  перезагрузка  системы.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2025

Под окном мурлыкают

Мышки-мурлышки.
Хвостики  пушистые
Высунули  с  норки..

Кошечка  шалунья  -
смотрит  на  меня.

Глазки  их  блестят.

Каждый  шаг  мой
Для  них  как  аккорд.

Там  внутри  квартир
зоопарк  живёт

Мышки-мурлышки  мурлыкают  уже,
Смех  й  улыбка  кошки
Тенью  на  стене.

Словно  я  Алиса,  ластятся  ко  мне.
Будто  весна,  трутся  об  меня.

Кушать  снова  просят.
Унитаз  забит,
а  над  головой
паучок  висит.

Малыши  пушистые
Кошку  снова  ищут
Кошка  загуляла,
обнаглели  й  мыши.

В  лапках  их  клубки,  радость  и  веселье.
Хочется  и  мне  в  это  наслаждение.

Под  окном  мурлыкают,
Под  окном  мурлыкают.
Песню  завели.
В  очередь  к  пухнастой  вновь
стоят  коты.

Смех  и  слёзы.
Потеплело,  началось:
Мур-мур.
а-а.
Так  веками  повелось-
хвостик  вместе,  ножки  врозь.


Круглый  год  весна.
Кушать  снова  просят.
Голоса  звучат,
снова  мне  котят
некуда  девать.

Малыши  пушистые
Малышку  ласкают.
Весело  на  кухне,
с  посудой  играю.

Мамочка  им  песню  тихо  напевает.
Соседа-кота  сладко  согревает.
Каждый  кот  мурлычет  громко
подпевает.
Эхом  кошки  стоны  в  душу  западают.

 Котики-  мурлыки..
Смех  и  диковинка
Тень  за  мной  ходит.
Будто  у  них  весна,
Еды  они  просят.

Голоса  звеня,т
Малыши  пушистые
Мышку  снова  ищут.

Мамочка  им  песню  тихо  напевает:
О  тепле  в  ладонях,
Что  всегда  ждёт,  что  приласкает.

Каждый  котик  слышит  -  сердце  её  играет,
Мурлыканье  нежное  в  душу  западает.

Мамочка  им  песню  тихо  напевает.
Соседа-кота  сладко  согревает.
Каждый  кот  мурлычет,  громко
подпевает.
Эхом  кошки  стоны  в  душу  западают.

Котики-  мурлыки
Смех  и  диковинка,
Тень  за  мной  ходит
Будто  у  них  весна.
Голоса  звенят,
Малыши  пушистые
Мышку  снова  ищут

Мамочка  им  песню  тихо  напевает:
Что  всегда  их  ждёт,
сердцем  согревает.
Кот  тот  белобрысый
на  мою  кошку  снова  западает:
мур-мур..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2025

Лист до жінки ( переказ твору Єсеніна українською мовою, скорочено. )

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FtCFc24GTrg[/youtube]


Ви  пам'ятаєте,
Ви  все,  звісно,  пам'ятаєте,
Як  я  стояв,
Наблизившись  до  стіни,
Хвилююче  ходили  ви  по  кімнаті
І  щось  різке
В  обличчя  кидали  мені.
Ви  говорили:
Нам  пора  розлучитися,
Що  вас  змучило
Моє  шалене  життя,
Що  вам  пора  за  справу  братися,
А  моя  доля  -
Котитися  далі,  вниз.
Кохана!
Мене  ви  не  любили.
Не  знали  ви,  що  в  сонмищі  людському
Я  був  як  кінь,  загнаний  в  милі,
Пришпоренный  сміливим  їздцем.
Не  знали  ви,
Що  я  в  суцільному  диму,
У  розвернутому  бурею  побуті
Від  того  й  мучуся,  що  не  зрозумію  -
Куди  несе  нас  доля  подій.
Обличчям  до  обличчя
Обличчя  не  побачити.
Велике  бачиться  на  відстані.
Коли  кипить  морська  гладь  -
Корабель  у  жалюгідному  стані.
Земля  -  корабель!
Але  хтось  раптом
За  новим  життям,  новою  славою
У  пряму  гущу  бур  і  хуртовин
Її  направив  величаво.
Ну  хто  ж  із  нас  на  палубі  великий
Не  падав,  не  блював  і  не  лаявся?
Їх  мало,  з  досвідченою  душею,
Хто  міцним  у  хитавиці  залишався.
Тоді  і  я,
Під  дикий  шум,
Але  зріло  знаючий  роботу,
Спустився  в  корабельний  трюм,
Щоб  не  дивитися  людську  блювоту.
Той  трюм  був  -
Російським  шинком.
І  я  схилився  над  склянкою,
Щоб,  не  страждаючи  ні  про  кого,
Себе  занапастити
В  угарі  п'яному.
Кохана!
Я  мучив  вас,
У  вас  була  туга
В  очах  втомлених:
Що  я  перед  вами  напоказ
Себе  розтрачував  у  скандалах.
Але  ви  не  знали,
Що  в  суцільному  диму,
У  розкиданому  бурею  побуті
Від  того  й  мучуся,
Що  не  зрозумію,
Куди  несе  нас  доля  подій...
Тепер  роки  минули.
Я  у  віці  іншому.
І  відчуваю  і  мислю  по-іншому.
І  кажу  за  святковим  вином:
Хвала  і  слава  рульовому!
Сьогодні  я
В  ударі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2025

Махає мені рукою.

В  запашнім  полі  вітер  гуляє
І  цілує  трави,
Цілує  трави

Там,  де  сонце  сідає  за  обрію  край.
Тяне  мене  знову  туди.
Туди,  де  я  вдома.
Туди,  де  я  вдома.

Не  близько..
 Не  близько..
За  швидкою  річкою.

Де  небо  цілує  землі
                           край  рідний.
 Де  небо  цілує  землі  край  рідний.

Там  сосни  шумлять.
 Яким  є  близьким
           цей  далекий  мотив.

 Туди  я  прагну,
 Де  серце  залишив,
           де  дерево  в  полі  росте,
 те  дерево,  що  власноруч  посадив.

Махає  вітами,
           махає  рукою,
Махає  мені  рукою.

Поле  рідне  в  кольорі  сяйва,
Де  роси  блищать,
Як  усмішка  на  світлі
Я  знов  повертаюсь.

 Де  пісні  співають.
 Де  щастя  просте
             і  зірки  цвітуть.

За  швидкою  річкою,
За  лісом  густим
 Мій  дім,
       Моє  коріння.

Світло  це  не  гасне.
 Роки  летять,
 Але  воно  кличе,
                 кличе  мене,
 Зове,

         Махає  мені  рукою,
         Махає  мені  рукою.
 Махає  мені  рукою.

 Мій  дім..
       Моє  коріння.
Махає  мені  рукою.
Махає  мені  рукою.
Махає  мені  рукою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2025

А там і осінь.

Осінь  золота..
Кругом  тиша..
Лише  губи  шепочуть.
Звуків  не  чути.

Листя  ж  кружляє  в  танці,
ніби  востаннє.
Час  все  забирає,  кудись  поспішає.

Не  повернути  нас
в  той
жаданий  час.


А  кохання  ж  прилетить
Не  спитавши  навіщо.
У  серці  спалахне  вогнем,
Розірве  на  шлатки,

Не  чекай  порятунку,  не  благай  про  пощаду.
Як  завжди.
Воно  має  рацію.

У  цьому  вся  відповідь.

Палахкотить  у  грудях  
і  уже  запізнілий  цей  осінній  сюжет.


Листя  відлетіло..
Залишився  сум.

Лише  час  лікує.
Рани  рубцює.

Та  шрам,  як  тавро!

Він  на  тілі,  
біль  ж  у  душі.
Вітер  свистить,  листя  опало.

Засинає  сад.

Та  кохання  спалахне,
Лиш  потрібен  наряд.


Як  завжди,  як  завжди.
Воно  має  рацію.
У  цьому  вся  суть.

Запізнілий  сюжет:
Осінь  золота,
З  паличками  в  парку
Пара  
пожила.

Та  вічна  ж  душа,
завжди  молода.


Ти  прийшла  так  несподівано,
Як  перший  сніг  на  
поріг,
Залишаючи  сліди,
Я  спалив  мости.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2025

Сміялися демони

Танець,  останній
крок  у  порожнечу,
Доля  як  тінь.
За  руку  веду,-
Шарманка  співала.
Дзвеніла  в  ночі,
Тонув  я  у  звуках,
Як  у  річці  струмки.

Сміялися  демони  -
Пекло  та  рай,
Що  є  смерть  то  лиш  вічний  край.
Танцюй,
мій  друже,
до  самого  дна,
де  світло  та  темрява  сплелися  навіки.

Погляд  за  поглядом.
Іскри  в  очах.
Кружляють  душі  в  запорошених  вітрах.
Світ  на  грані.
Кружляють  душі  в  танку  останнім.



Світ  на  грані.
 Розмите  буття.
І  кожен  крок  -  наче  по  лезу  бритви,  
 ріже  мов  ніж.

Сміялися  демони...
 Пекло  та  рай...  
Смерть  то  і  вічний  край.
Танцюй  же,  друже,
.  ..  До  дна
.  ..
де  світло  й  темрява  сплелися  назавжди
Шарманка  затихла
...  Лише  шепіт  ночі
...  Місяць  сміється
...  Біль  ріже  очі
...  Десь  там,  далеко...  Пустота

кличе
...  десь  у  далечіні  порожнеча  кличе
І  з  цим  танцем  все  зникне.
Сміялися  демони,  -
Пекло  і  рай!
Що  є  смерть  -  лише  вічний  край.
Танцюй,
Мій  друже.
До  самого  дна,
де  світло  і  темрява  з'єдналися  назавжди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2025

В ключі журавлинім

Осінь  -  золота,
Кругом  тиша,
Лише  губи  шепочуть.

Звуків  не  чути.  
Листя  ж  кружляє
 в  танці,
ніби  востаннє.

Час  все  забирає,  
       кудись  поспішає.
Не  повернути  нас
в  той
жаданий  час.


А  кохання  прилетить,
Не  спитавши  навіщо.
У  серці  спалахне  вогнем,
Розірве  на  шлатки,

Не  чекай  порятунку,  не  благай  про  пощаду.
Як  завжди.
Воно  має  рацію.

У  цьому  вся  відповідь.
Палахкотить  у  грудях,  
і  уже  запізнілий  цей  осінній  сюжет.


Листя  відлетіло.
Залишився  сум.
Лише  час  лікує.
Рани  рубцює.

Та  шрам  -  як  тавро,
він  на  тілі,  біль  ж  у  душі.

Вітер  свистить,  листя  опало.
Засинає  сад.
Та  кохання,  спалахне,
Лиш  потрібен  наряд.


Кохання  прилетить,
Не  спитавши  навіщо.
У  серці  спалахне  вогнем,
Розірве  на  шматки.
Як  завжди,  як  завжди..

Воно  має  рацію.
У  цьому  вся  суть.
Запізнілий  сюжет.
Осінь  золота.
З  паличками  в  парку
пара  
пожила.

Та  вічна  душа,
завжди  молода.


Ти  прийшла  так  несподівано,
Як  перший  сніг  на  
поріг.
Залишаючи  сліди,

Я  спалив  мости.
Але  куди  йти  ?
Твій  вогонь  усередині,  
його  не  загасити.


Кохання  прилетить,
Не  спитавши  навіщо.
У  серці  спалахне  вогнем
Розірве  зовсім,

Як  завжди
Вона  має  рацію
У  цьому  вся  відповідь.
Неповторний  осінній  сюжет
який  не  забути.

Туди  хоч  на  мить
І  все  б  повернути.

Осіннім  б  листом
Тебе  привернути,
Осіннім  теплом
Тіло  б  зігріти,

В  ключі  журавлинім  б
з  тобою
летіти.

Поруч
діти
Поруч
діти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2025

Загадки з журналу крокодил

Маньяк  насилує  дитину,
Усі  кричать  -  недопустимо!
Жандрам  один,  що  бачить  це  -
Неклав  в  шнани,  що  ж  значить  це?
То  він  жандарм  чи  лиш  прохожий,
Чомусь  на  злодія  він  схожий.

***

Сиділо  їх  шість,
Чотири  відсиділи
від  дзвінка  до  дзвінка.
Відмінники  певно,
думка  така.
Відмінних  від  них  -
було  разом-  два,
від  чотирьох
половинка  така.

Один  лише  термін  
не  досидів,
певно  комусь  -  не  угодив.

За  нього  ж  інший  -  пересидів,
Певно  комусь  -  він  угодив.


***

Скажіть  же  мені,  що  це  таке,
Битий  не  битого  знову    везе.
Кажуть  на  чорне,  що  воно  біле,
Ангели  й  ті  у  цьому  безсилі.


***

За  що  їм  платять
І  не  знаю,
Вони  ж  тут  злочин  учиняють.

Дали  присягу  ж  захищати,
А  стали  ж  звісно  -  полювати.

У  засідці  засіли  знову,
Чатують  там,  скажіть  на  кого?

Ведуть  себе,  мов  бізнесмени,
Ніхто  не  любить....***нів.


***

І  не  народ,  
Й  не  люди  ж  теж.
Їх  вертикаль
й  країна
     теж.

***

Що  то  за  країна?
Де  платять  врачам,
щоби  бути  хворим,
Ніхто  вже  не  хоче  бути  здоровим.

А  що  тоді  ж  робити  хворим?
Здорові  при  владі  й  групи  всі  мають,
А  хворі  без  ліків  беруть  й  вимирають.

Хто  гроші  знайшов  того  і  лікують,
Якщо  все  успішно  -  тебе  замордують.
Небитий  битого  ногами  заб'є,
Невже  погибають  люди  за  це?


***

Не  має  грошей  й  допомоги,
То  ти  здоровий,
Не  страшно  навіть,
Що  без  ноги,
Руки  ж  ще  є,  тримаєм  стрій.
Кажуть:
 -  Є  іще  ресурс,
що  дід  старий  -  то  боягуз,
Картина  ж  реальна  нажаль  не  така.
Із  тридцяти  юнаків  -  здорові  лиш  два,  
Ухилянти  при  владі  -  ось  правда  й  уся.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2025

Луїс Сернуда Жити в Сансуеньї

Можливо,  вона  буде  там,  з  чотирьох  боків
Омита  морями,  в  центрі  плато
Палаюча  і  обшарпана.  Це  вона,  мачуха,
Першоджерело  стількох,  як  ти,  скривджених
нею  і  за  неї  скривджених.
Це  неймовірна  земля,  яка  створила  вас  за  своєю  подобою,
щоб  вигнати  вас  із  себе.  В  ній  людина,
 яка  не  могла  інакше,  помилково  народившись,
віддається  воістину,  і  як  плата
за  інші  безсмертні  помилки,  що  трапляються  іноді.
Незмінна,  в  бурхливій  світлотіні,
Подивіться  на  неї,  подумайте  про  неї.  Посушлива  земля,  родюче  небо,
Зі  снігами  і  заходами,  повенями  і  посухами;
Мигдаль  і  опунція,  еспарцет  і  апельсинові  дерева
Ростуть  в  ній,  вже  пустеля,  вже  оаза.
Поруч  з  церквою  -  звичайний  будинок,
поруч  з  палацом  -  литавра,
хрипкий  крик  поруч  з  безтурботним  голосом,
любов  поруч  з  ненавистю,  і  ласка  поруч  з
ударом  ножа.  Там  все  доходить  до  крайнощів.
Плебейська  знать,  шляхетний  люд,
Заселяють  його;  землевласники  і  тореадори,
Жерці  і  вершники,  волоцюги  і  візіонери,
Красені  і  бузувіри.  Ти,  земляче,
добре,  що  тобі  це  огидно,  з  цієї  тварі.
Все  має  свою  ціну-Корупція  влади,  розбещеність
любові,  відсутність  любові;
і  за  те,  що  ти  з  цієї  землі,  ти  платиш  тим,  що  ти
взагалі
нікуди  не
походиш:  блукаєш,  порожній  і  пустий,
по  світу,  який  ігнорує  Сансуену  та  її  дітей.
Якби  в  інший  час  вона  була  нашою.
Коли  чужі  народи  боялись  і  ненавиділи  її,
І  було  багато,  щоб  бути  її;  коли  вся
Її  вроджена  нерозумність,  вже  безумство  сьогодні,
Як  чудовий  парадокс  накладалась.
Вони  жили  смертю,  так,  але  зі  славою.

Вони  жили  смертю,  так,  але  зі  славою.
Жахливе  сьогоднішнє  життя,  ми  вмираємо
В  чужому  кутку.  А  тим  часом
черв'яки,  з  нього  і  його  непоправної  руїни,
ростуть,  процвітають.
Дожили  до  цього.
Дожили  до  цього.





*  https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042134

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2025

І зорі в небі раптом стали такими ж близькими

Це  було  сюжетом,
Де  таємниця  розкривалась  в  її  очах.
Він  стояв  з  нею  поруч,
Не  вірячи  в  свій  страх.

Вона  в  білому,
Як  янгол,
Сяяла  злегка.
Він  у  чорному,
Як  ніч,
Що  приховує  все,  що
 було  днем.


Крадькома  погляди,
Як  іскри  вночі,  
все  глибше
занурювались,  проникали  в  лоно  і  в  їхні  серця,
Які  як  годинник
В  ці  миті  б'ються  в  унісон,
наближаючи  мить,  яку
чекає  кожна  жива  душа,  мить  входу,мить  взаємопроникнення.

Її  дівочий  сміх,
Як  струмок  ,потоком
блаженства,  наповнював
слух  і
всю  його
земну  сутність.

Його
ж  голос  тихо  звучав,
 Його  шепіт  був  молитвою  входу,
проникнення.

 Її  дівочий  сміх,
Як  струмок  потоком    
блаженства  наповнював  вслух  і
всю  його  земну  сутність  .

Його  ж  голос  тихо  звучав,
Його  шепіт  був  молитвою,
 Молитовним
співом,
який  вітер  ніс,  підсилював,
наближаючи  їх
до
кінця...

цього  незрівнянного  гріховного
і  в  той  же  час  божественного  дійства.

І  зорі  в  небі  раптом  стали  такими    близькими,
Ніби  весь  світ  для  них  був  не  такий  вже    й  великий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2025

Крихітко

Дихаю  глибоко..
Серце  б'ється  в  ритмі..
Наче  нова  епоха  -
Всі  одержимі,
Всі  втрачають  контроль,
А  я  тримаю  ритм,
Наче  власний  пароль.


Прямо  на  вершині  хмар,
Крихітко...

Моє  серце  палає,
Наче  вічний  вогонь.

Розірву  цей  світ  на  частини:
Раз,
Два,
Три  —
         до  зірок  без  причини.

 Відкриваю  очі  -
Бачу  кольори,
Світ  навколо  змінюється,
Ми  вже  не  старі.

Вони  всі  за  мною,
Як  за  світлом  йдуть,
Але  я  вільна  пташка,
Що  в  небі  живуть.

Прямо  на  вершині  хмар,
Крихітко...

Моє  серце  палає,
Наче  вічний  вогонь.

Розірву  цей  світ  на  частини:
Раз,
Два,
Три!!!

Розірву  цей  світ  на  частини,
на
Дві  половини.

Й..  до  зірок,  без  причини.

Світло  в  мені.
Воно  мене  веде.
Ніякі  межі  не  зупинять  мене.

Танець  душі!
Ми  вільні!
Як  вітер  вільні  ми.

Нехай  цей  момент  триває  повік.
 Прямо  на  вершині  хмар...
Крихітко!
Порхай.
Крихітко!
Порхай.

Моє  серце  палає,
Наче  вічний  вогонь.

Розірву  цей  світ  на  частини:
Раз,
Два,
Три  —  до  зірок  без  причини.


*[b]Вільна  душа[/b]

Я  не  вбивця  -
кажуть  в  народі,
У  відповідь  як  вирок  -
Ви  -  повинні,

То  ваш  обов'язок  
перед  Батьківщиною?
У  відповідь  люди
тихо,  претихо  мовлять  :

-А  ви?
-Ви  з  нами?
-Ви  теж  убивці?
-А,  Ви  виконали  свій  
Обов'язок?

Ми  не  вбивці,
вбивці  як  раз  ви.

Ріки  ж  крові
виходять  з  берегів  -
То  злочинні  діяння  катів.

То  не  є  війна,
її  -  нема,
то  вбивства,
відповідальність  за  які
не  має  терміну  давності,
то  злочин.

Та  хто  судді?
Хто  ж  злочинець  то?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2025

Промінцем душі душу ласкають.

Серед  туманів,
Що  сплять  в  саду  ночі,
Де  дерева  шепочуть,
Місяць  світить,

Як  свідок  старий.
Тут  стоїть  цілу  вічність,
Мов  спогад  живий.

 Два  дерева  мовчать  серед  самоти,
Мов  закляті  вартові  цієї  землі.

Їх  тіні  танцюють,
Мов  примарний  слід
І  шепочуть  легенди  
про  давній  світ.


Два  дерева  в  тумані  стоять.
Милий  і  моторошний  їхній  наряд.
Земля  їх  тримає,
Не  відпускає.

Душі  старих  часів  в  шелесті
листя  їх  промовляють.
Вітер  співає,
Як  хор  із  зірок.

Кожен  листок  -  це  мов  шепіт  думок.
Відчуваєш  ти  холод  чи  теплоту?
Відповідь  знайдеш  у  їхньому  з  вітром  танці,
у  тій  невимовній  масці.

 Серед  ночі,
Де  час  завмира,
Два  дерева  тягнуть  гілки  до  небес,
Мов  би  шукають  втрачене  в  височині.

І  закликають  зірки  до  розмови  без  меж,
Там  же  він,  вічно  живий,
Там  він  воскрес.


Два  дерева  в  тумані  стоять,
Милий  і  моторошний  їхній  наряд.
Земля  їх  тримає,
Не  відпускає.

Душі  старих  часів  в  них  промовляють..

Два  дерева  в  тумані  стоять,
Милий  і  моторошний  їхній  наряд,
Земля  їх  тримає,
Не  відпускає.
Душі  у  тиші  щось  промовляють,
Шепочуть  як  кохають,
Мов  би  те  Сонечко
На  зустріч  чекають,
Промінцем  душі  душу  ласкають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2025

Назад, до зір… Мрії, просто мрії.

Хай-яй-яй-яй...
Ми  збилися  з  курсу  !
Заблукали  між  зір.
В  тіні  космосу,
На  дотик,  шукаємо  свій  старий  маршрут.

Та  хтось  видалив  його,
Стер  і  забув.

Хай-яй-яй-яй
Переплутали  орбіти
Хай-яй-яй-яй
Хай-яй-яй-яй..
Переплутали  орбіти..
Хай-яй-яй-яй...
Не  на  ту  планету...
Нащадки  добра,
Кохання,
Любові,
Діти  зір.

Але  ми  в  полоні  знову!
Вір,  не  вір.
Ой,  далеко  так  далеко,
Знов
до  зір.

 Світло  згасло
І  ми  стали  самі.
Самотні,
Одинокі.
Покунуті,
Забуті.

Непочуті.
Невідчуті.
Відчуваємо  себе,
Як  чужі  в  пітьмі.

Тільки  вітер  шепоче  нам  свою  пісню
І  ми  танцюємо  в  невагомості  вічній.

 Хай-яй-яй-яй..
Переплутали  орбіти..

Хай-яй-яй-яй..
Хай-яй-яй-яй..

Переплутали  орбіти.

Хай-яй-яй-яй.

Не  на  ту  планету..
Нащадки  добра.
Кохання.
Любові.
Діти  зір.

Але  ми  в  полоні  знову,
знову  й  знову
в  цім  полоні..

Може  це  сон,
А  може  це  знак,
Що  наш  дім  давно  не  там,
Де  був,  так

Ми  створимо  нову  планету  для  себе,
Де  буде  вічно  сяяти  наше  небо.

 Хай-яй-яй-яй...
Переплутали  орбіти.
Хай-яй-яй-яй..
Не  на  ту  планету
Нащадки  добра
Кохання,
Любові,
Діти  зір
Спустились
І  більш  не  піднялись  з  колін,
Забули  коріння  свої,
Крила  зламали.
А,  як  же  літали,
Як  же  кохали.
В  полоні,  в  темниці
застряли,  застряли.

Гріхопадіння.
Гріхопадіння.

Не  буде  розкаяння,
Відсутнє  сумління.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2025

Ой, вороні, мої вороні.

Конику,  коне,  мій  вороний,
Неси  мене,  неси..
Неси  туди,
Де  птахи  гнізда  в'ють,

Де  море  розлилось.
Туди,  де  небо  зітхає,
Де  сонечко  з  променів  косу
Розплітає.

Там  вітер  гуляє,  там  пісня  живе,
Циганка  у  танку,  мов  вогонь  оживе.
Там  радує  все,  там  буйно  цвіте.

Три  коня  за  обрій  летять  без  сліду
Зорі,  ніби  палають  у  їхньому  сліду.
Циганка  сміється  мов  ніч  її  дім,
Три  коня  за  обрій  в  погоні  за  ним.

За  вітром,  за  духом  ще  тих  воронних.
О,  вітре,  мій  друже,
Як  же  чудово,  музика  в  тиші,
Цигани  навколо,  вогненне  коло,
Ой,  як  же  чудово.

Де  місяць,  мов  човен  пливе  в  небесах,
Циганка  сміється  мов  ніч  її  дім,
Пісня  лунає,  гітара  циганська  серця  окриляє.

Три  коня  за  мрію,  в  погоні,
А  ми  летимо  над  вільнім
простором.

Де  місяць  мов  човен  пливе  в  небесах,
Де  пісня  мов  хвиля  гуляє  в  степах,
Циганка  танцює,  мов    вогонь  погляд  ласкає,
В  її  очах  любов,  любов  окриляє.

 Три  коня  за  обрій  летять  без  сліду,
Зорі  мов  палають  у  їхньому  сліду,
Циганка  сміється  мов  ніч  її  дім,
Три  коня  за  мрію  в  погоні  за  ним.

 Куди  вони  мчаться,  куди  їх  несе?
Де  обрій  сховає  в  собі  те  усе?
Циганка  мов  бур,я  мов  казка  ще  та,
Три  коня  за  нею  і  далі    й  гора.

Три  коня  за  обрій  летять  без  сліду,
Зорі  мов  палають  у  їхньому  сліду,
Циганка  сміється  мов  ніч  її  дім,
Три  коня  за  мрію  в  погоні  за  ним.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2025

Риторичне запитання ( загадка)

Скажіть  же  дітки,  що  за  країна?
Всі  дружньо  скажуть...  (  Україна  ).
То  підсвідомо,  то  з  дитинства.
І  то  звичайно  є  добро!

Дітки,  а  що  таке  ж  зло  ?
Всі  дружньо  пальчиком  покажуть,  
покрутять  дружньо  у  віска
і...  промовчать.

Скажіть  же  дітки,  що  за  країна?
Платіжок  три  в  якій  за  газ,
труба  дорожча  за  той  газ,  
коли  наш  газ  через  овшори
всувають  нашому  ж  народу
і  на  відсотках  цих  живуть,
три  шкіри  з  нас  вони  деруть?

Скажіть  же  дітки,  що  за  країна?
Де  козаки  ловлять  дітей,  старих  і  пожилих,
Зловлять,  поб'ють  й  в  останню  путь.

Невже  скажіть  це  ...  (  Україна)
Звичайно,  сину.
Звичайно,  сину.

А  вільною  вона  була?
То  шляхта  клята  й  бусурмани,
Австрійці,  німці,  росіяни.
Що  тут  робили?

(Панували)

На  кол  садили
й  убивали.
Скажіть  за  що?
(  бо  не  такі)

Пани,  вони  ж  пани.
А  ми  холопи.

А  що  змінилось?
Та  нічого.
Платня  найнижча  у  Європі,
найвищі  ціни  тут  на  все
І  що  в  ній  вашого  та  є?

Скажіть  же  дітки,  що  за  країна?
В  якій    лиш  править  бал  отой  ...
Невже  то  вільний  є  народ?

Піймали,  побили  й  у  бій,
тримаєм    стрій.
Вони  ж  на  зло  вам  повернуться
І  з  вами  ж  точно  розберуться,

Бо  то  є  зло,  то  є  насилля.
Не  вільна  наша  Україна.
З  олімпу,  з  альбіону
накази,  постанови.

А  люди  ?

Махнім  рукою.

Менталітет.

Усі  за  мир,  проти  один,
відсутній  тин.
За  всіх  все  вирішить  один.

Скажіть  же  дітки,  що  за  країна,
Де  син  на  батька  з  кулаками,
У  бусік  й  здав  із  патрохами.

Ми  ж  не  такі.
То  не  є  ми.
Орли!

Орли  полюють  на  людей.
І  брешуть,  брешуть  тут  постійно.
Скажи  но  сину  ,  що  за  країна?
Невже  земля  та  Україна?

Продали  ж  землю,
поділили
І  звісно  на  всьому  цьому  заробили.
А  ти?

Не  встиг?
Тебе  впіймали?
Тебе  не  били?
Обібрали?

Хто  тут  свої,  а  хто  чужі?
Роками  ми  на  цій  війні.
Щось  брешуть,  обіцяють,
І  в  гаманець  ваш  заглядають.

Скажіть  же  дітки,  що  за  країна?
Скажіть  всі  дружньо...

Є  чим  гордитись.
Тут  орли.
Хто  ж  ми?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2025

Подаруй мені ніч.

Багаття  любові  горить  у  ночі,
В  вогні  танцюють  два  вогники,
Зорі  горять
Й  пророкують  мені,
Твої  очі  -  мов  світло  у  моїм  вікні.

Любий,
Подаруй  мені  ніч,

Щоб    душа,  мов  лампада  світилась,
щоби  серденько  билось  і  не  розбилось,
глубкою  з  тобою,  щоб  жити  судилось,  
щоби  були  люди  на  землі,
поруч  ти  і  я  назавжди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2025

Присвята захистникам України.

Багаття  любові  горить  у  ночі,
В  вогні  танцюють  вогники.
Зорі  горять
Й  пророкують  мені.

Твої  очі  -  мов  світло  у  моїм  вікні!

 Ти  мій  діамант,
Сяйво  мрій.
В  тобі  я  бачу  світ  далеких  зір.
Я  королева  у  цьому  сні,
Ти  супергерой,

В  тобі  я  бачу  світ  без  сліз,
Я  королева  в  цьому  сні.
Ти  мій  герой,
Моє  світло  у  тьмі.

Ти  мій  герой,
Моє  світло  скрізь  тінь.

Сяють  зорі..
Ти  мій  алмаз..
Сяйво  мрій..
У  тобі  я  бачу  світ  без  сліз.

Я  королева  в  цьому  сні,
Ти  мій  герой.
Моє  світло  в  цю  ніч.

 У  тиші  я  чую  твій  голос,
Немов  річка.
Ти  мій  діамант,
Сяйво  мрій,

В  тобі  я  бачу  світ  без  сліз.
Я  королева  в  цьому  сні.
Ти  мій  герой,
Ти  мій  герой.

Моє  світло  скрізь  тінь.

Сяють  зорі.
Ти  мій  алмаз.
Сяйво  мрій.
У  тобі  я  бачу  світ  без  сліз

Я  королева  в  цьому  сні.
Ти  мій  герой,
Моє  світло  в  цю  ніч.

У  тиші  я  чую  твій  голос,
Немов  річка,
Що  тече  крізь  роки.

Ти  мій  маяк,
Моє  вічне  світло.
Тобою  наповнений  увесь  мій  світ.

 Ти  мій  алмаз,
Сяйво  мрій.
У  тобі  я  бачу  світ  без  сліз.

Я  королева  в  цьому  сні.
Ти  мій  герой.
Я  королева  в  цьому  сні.

Ти  мій  герой.
Єднає  нас  спів.

Зорі  кохання
У  небі  сіяють,
У  танку  Галактики
нас  поєднають,
нас  поєднають.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2025

Доброго дня!

Молодий  поліцмен  зупиняє  мене:
-Доброго  дня!
Не  бійтесь  мене.
Бог  вас  шанує,
Бог  збереже.
Я  на  посту  -  це  понад  усе.
Присягу  я  дав,  затвра  йду  в  бій,
Щоб  процвітав  мів  народ  бойовий.
Охороняти  буду  я  вас,
права  і  свободи  людини,  честь  держави,
 з  гідністю  нести  високе  звання,
такую  тропу  у  житті  вибрав  я.
Поліцейькі  в  країні  за  народ  український,
За  мир,  за  свободу,  за  ваші  права,
Ми  на  посту,
Вам  -  Доброго  дня!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2025

Не світлини - вірші.

 Відкриваю  старовинний  альбом,
Гортаю  роки,  оживають  вони.
Світлини  -  то    пам'ять,
Що  нікуди  не  піде,  що  безмовмовно  зове.
 
Щастя  маленьке
Там  й  сонячний  промінь
Й  моменти  життя,
Радість  і  смуток,
Що  пішли  назавжди,
Полистай,  не  спіши.
Крупинки  рідненькі
В  собі  оживи.

Пам'ятаю,  люблю.
Збережу,  збережу.
Не  плачу
і  не  зову,
Поки  памятаю  доти  й  живу.

Щастя  маленьке..
Там  й  сонячний  промінь
Й  моменти  життя.

Радість  і  смуток
 У  цьому  альбомі,
 вся  наша  доля,
все  наше  життя.

Кожна  сторінка  -  пам'ятна  мить,
Сльози  і  сміх.
Ще  б  раз  пережити..
Знов  і  знов  ...
оживити.

Час  минає.
Але  залишиться  з  тобою
старовинний  альбом,
цей  сум,  цей  вантаж  на  плечах.

 Ось..  я  дитина,
Тримаю  мамину  долоню,
А  ось  з  друзями  біжимо  ми,  жити  спішимо.

Дідусь  із  книжкою,
Бабуся  біля  вікна.
А  ось  вже  старенькі,
Остання  весна.

Ці  миті  з  нами  назавжди,  
вони  -назавжди.

 Запилені  знімки,  замітки  на  світлинах,
 очі    живі.
Шепоче  на  фото  забута  гроза,
Життя  пролітає,
Як  птах  в  небесах.

Але  я  збережу  це  в  серці  своїм,
збережу  тепло  прожитих  днів,  
радість  у  нім,  радість  у  нім.

У  цьому  альбомі  все  про  прожите  життя.
Кожна  сторінка  -  тепло  душі,
 найцінніші  миттєвості.
Сміх  крізь  сльози,  радість  і  смуток.
Тепла  рука,  сльоза  на  щоці,  рука  у  руці,
Не  світлини  -  вірші.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2025

Голуби воркують про кохання

Я  танцюю,  як  голуб  у  небі
Крила  мрії  моєї  мене  ведуть
Ти  стоїш  і  дивишся  на  мене
Відчуваю,  як  серце  палає  тут

Голуби  воркують  про  кохання
Кожен  рух  це  мелодія
кохання.
Цілую  тебе,  роблячи
па..
 В  танц,і  в  бризах  грає  весна.
Відчуваю,  як  серце  палає  тут.

 Голуби  воркують  про  кохання,
Кожен  рух  це  мелодія
кохання.
 Цілую  тебе,  роблячи
па..
 В  танці,  в  бризах  грає  весна.

Світанок  нас  малює  в  росах  квітки.
Тепле  дихання  збуджує  мене,
торкаюсь  тебе,  торкаюсь  тебе.

Танець  кохання  -  наша  вічна  пісня,  
блаженство  в  тобі,  оргазм  у  мені,
це  зов  стихій,  мрій,  зі  мною  помрій!

Голуби  воркують  про  кохання..
Кожний  рух,  як  поклик  стихій.
Цілую  тебе  у  ритмі  сну.
У  танці  пробуджуєм  нашу  весну.

 У  кожному  кроці
Раскриваешся  ти,
 як  квітка  для  кохання,
як  соловейка  пісня  та
рання.

Це  не  просто  танець  -  це  політ  душі.
У  серці  лунає  любовний  мотив,
Ой,  голову  мені  ти  ним  ..
закрутив,  веди,  веди..
туди...  туди.

Голуби  воркують  про  кохання.
Кожен  рух,  як  поклик  стихій.
Голуби  воркують  про  кохання
Кожен  рух  це  мелодія
кохання.

 Цілую  тебе,  роблячи
па..
 В  танці,  в  бризах,  грає  весна.

 У  кожному  кроці
Розкривається  сукня.
Це  не  просто  танець  -  це  політ,  я  твій  зореліт,
Ти  мії  крила,  цілуй  же,  цілуй  мене,  мила.

У  серці  лунає  бажаний  мотив.

Голуби  воркують  про  кохання.
Кожен  рух  як  поклик  стихій.
 Цілую  тебе  в  ритмі  сну.
 В  танці  наближаємо..  наближаємо  цю  весну,
наближаємо  нашу  весну.

 У  кожному  кроці  
Розкривається  плаття.
 У  серці  лунає  бажаний  мотив.

Голуби..
 Голуби  воркують  про  кохання..

Кожен  рух  як  поклик  стихій,  
Цілую  тебе,
Цілую  тебе.


Кохання  в  танку  веде.
Цілую  тебе,
Цілую  тебе.
Танок  кохання  наближає.
Музика  сердець  луна,  лунає.
Це  нас  єднає,
зближає.

Цілуй,
Цілуй  мене.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2025

Танец любви

Я  танцую  как  голубь  в  небе,
Крылья  мечты  моей  меня  ведут.
Ты  стоишь  и  смотришь  на  меня.
Чувствую  как  сердце  пылает  тут.

Голуби  воркуют  о  любви,
Каждое  движение  это  мелодия  любви,
 Целую  тебя  делая
па  в  танце,  в  бризах  играет  весна.

Рассвет  нас  рисует  в  росах  цветка.
Теплое  дыхание  возбуждает  меня.
Касаюсь  тебя,  касаюсь  тебя.
Танец  любви  -  наша  вечная  песня,  
мы  вместе,  мы  вместе.

Голуби  воркуют  о  любви.
Каждое  движение  как  зов  стихий.
Целую  тебя  в  ритме  сна,
В  танце  бедрами  играет  оргазм.

В  каждом  шаге  
Раскрываешся  ты,  
как  цветок  для  любви,
как  цветок  для  любви.

Это  не  просто  танец  -  это  полёт!
В  сердце  звучит  любовный  мотив..

Голуби  воркуют  о  любви.
Каждое  движение,  как  зов  стихий.
Целую  тебя  в  ритме  сна,
В  танце  бедрами  играет  оргазм.

В  каждом  шаге  
Раскрывается  платье.
Это  не  просто  танец,  это  полёт.
В  сердце  звучит  желанний  мотив.

Голуби  воркуют  о  любви,
Голуби  воркуют  о  любви.
Каждое  движение  как  зов  стихий.
Целую  тебя  в  ритме  сна,
В  танце  бедрами  играет  весна,
 в  любовь  по  утрам  играет  весна,
 нам  не  до  сна,  расцветает  весна,
расцветает  весна.


***

Убивати  дітей,
Убивати  онуків.
У  кого  скажіть
клепка  з  вас  є?

Що  у  одних,  що  у  інших.
Немає,  нема.

Чому  тільцю  скажіть  ми  служим?
І  там  і  козел
І  тут  такий.

Кого  вбиваємо?
Дітей?
А  ради  чого?
Їхніх  статків.

Імперіалізм  пожирає,
живе  за  рахунок  війни.
Розвиток  його  ж  привів  до  кризи.
І  вихід  завжди  ж  у  війні.

Ковтнути,  розірвати,  збагатитись,
Підкупити,  кредитом  спокусити
І  на  крові,  поту  людськім,
На  стражданнях  знов  і  знов  заробити.

Щоб  вийшли  із  кризи  капіталісти,
Одне  одному  горло  ми  мусимо  гризти.
То  у  кого  скажіть  клепка  є?
Той  і  той  оліхарх  і  замітьте  вони  не  воюють.

Донати  чиї  на  війну?
Це  страшно.
Одні  гинуть,  а  інші  купують  банки  і  віли.
І  доки  імперіазм  цей  проклятий

Вбиватиме  дітей?
Де  подівся  глузд  у  людей?
Вас  ще  горе  не  торкнулось?
Процвітають  на  крові,  підлі  вбивці,  злодії.

*  Те,  що  виростили,  зростили  ненавість  до  сусідніх  народів,  до  чужої  віри  -  не  означає,  що  вони  не  одної  з  нами  крові.

Прадід  з  прабабкою,  дідусь  із  бабусею,  дядько  з  тіткою  і  розділяє  нас  видуманий  ними  кордон,  якого  ніколи  у  природі  не  було  й  не  буде.
Це  називається  прихватизація,  це  моє,  а  твого  немає.
Та  нічого  ні  вашого,  ні  нашого  немає,  всі  ми  гості  на  цій  землі.

Як  можна  родичів  убивати?
Душу  тільцю  продавати?

Ви  ж  виконавці  наказів  злодюг.

І  той  цар  і  тут  цар,  та  і  які  вони  царі,  до  царів  ще  їм  далеко.

Але  вирішують  вони,  а  не  ми,  кому  жити,  а  кому  ...

Безглуздя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2025

Ось й соловейко заспівав

Щоранку  у  лузі
Зозуля    співає,
Із  соловейком
 в  тім  лузі  гуляє.

Ку-ку,  ку-ку,
Сто  раз  по  ку-ку,
Дивіться  зозуля
На  ближнім  суку.

Ось  й  соловейко
за  сук  зачепився,
Ой,  як  кумедно
 причепурися.

Ку-ку,  ку-ку
Ось  із  зузулею  роблять  в  гаю.
А  пташечки  все  :
-Люлі  та  люлі,
А  у  гніздечку  -  яєчко  зузулі.

Прямо  мов  люди.
Все  поспівають,
Мов  українці  
пісні  ще  й  співають.

Зозуле,  кохана,  ти  така  люба,
ти  гарна,  як  Всесвіт  красива,
як  вітер  жадана!

В  очах  твоїх..  безкрайній  світ.
Слова,
Як  вітер,
Залишать  слід.

Паузу  триаєш,
Ку-ку  не  промовляєш,
Але  я  чую  спів,
Від  тебе  тікає  кожен  мій  гріх.

Ох,  ох,
серденько  -  тьох  -тьох.
Співаймо  у  двох.

Забудь  про  все,
Поклич  мене,
 своїми  чарами
знов  спокуси

Кукуй,  кукуй,
сьогодні
й  завжди.

Зіграй  на  моїй  струні,
Ти  мій  ритм  і  мелодія  мого  серця.

Торкнись  душі,
Розпали  вогонь.
Тьох-тьох,  тьох.
Ох,  ох,  ох.

Ку  -  куй  ку-ку,  ку-ку,
люблю,  люблю.

Твій  дотик,
Як  солодкий  сон,
Танцюй  зі  мною  у  цій  тиші.

Мій  голос  ожив
Коли    прийшов  я  сюди.
Витьохкує  серце,
Щоь  всередені  охкає:
Ох,  о-о,  Ох.
Тьох.
Тьох.

 Забудь  про  все,
Поклич  мене,  поклич  мене.
Зіграй  на  моїй  струні,
На  хвилі  оргазму  кукуй:
Ку-ку,  ку-ку  -шечко,  ох...

Ти  зірка,
Що  падає  в  ніч  непроглядну,
Ти  кличеш  мене
До  висот,
голос  дівочий,
У  твоїх  чарах  я  знайду  свою  пісню,
Ти  –  мій  всесвіт,
Ти  –політ!

О,  кукушечко,  забудь  про  все,
Поклич  мене,
Зіграй  на  моїй  струні
Цей  ритм  і  цю  мелодію.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2025

Світ втрачає свій звичний ритм.

Неонові  вогні..
Тіні  танцюють  в  холодній  воді.

Корабель  пливе,
Ми  на  кормі.

Світло  місяця  грає  в  очах  твоїх,
Джин,
Ром,
Віскі?

Лікеру?
Пивка?
Бакарді

На  палубі?

Полетемо  на  хвилях  кохання?
Я  капітан,  ти  -  пристань  та  дальня.

У  серці  хвиля  грає  мотив  ласки,
то  немов  початок  казки.

Ти  і  я..
І  час  зупиняєм.

Хвилі  танцюють  вальс  на  воді.
Я  і  ти  -  назавжди.

Крики  чайок  губляться  в  шепоті  хвиль,
линь  любу,  прилинь.
Хвилі  співають  пісні,  кораблі  підняли  якорі.

І...
     вітер  п'янкий,
Море  і  небо,  
Ми  з  ним  одні.

 Джин,
Ром,
Віскі  -  обирай!

Руку  візьми,
мене  обійми,
Дві  хвилі  ми,
На  бурній,  солоній  воді.

Лікер,
Пиво,
Бакарді?

Й  літай.

Поряд  рай.

На  палубі,
У  серці  хвиля  грає.
Ти  і  я
 час  зупиняєм.

 Танцюй  зі  мною.
Хвиля  веде.
Тримай  мене,  тримай  мене,
 міцно..
Поки    вона  не  впаде.

Ніч  надворі  вогні  запалила.
Двоє  щасливих  на  пірсі  накрила
Хвиля  шалена.

Серце  не  спить,
Світ  втрачає  свій  звичний  ритм.

У  серці  хвиля  грає.
Ти  і  я
 час  зупиняєм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2025

Дождь поёт нам тихий аккомпанемент.

Мы  вальсируем  в  свете  фонарей.
Асфальт  блестит  как  зеркало  в  ночи.
 Твое  платье  розовое,  как  рассвет,
 И  в  глазах  твоих  я  вижу  мечты.

Позволь  мне  всегда  возвращаться  к  тебе,
 В  твой  мир,  где  время  словно  стоит.
 Где  каждый  шаг  звучит,  как  мелодия,
 И  сердце  мое  тихо  говорит.

 Дождь  поёт  нам  тихий  аккомпанемент.
 Капли  стучат  как  пульс  на  запястье.
 В  твоих  объятиях  мир  исчезает
 И  я  забываю  о  своей  страсти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2025

Мокрий асфальт

Ми  вальсуємо  в  світлі  ліхтарів.
Асфальт  блищить  як  люстерко  в  ночі.
Твоя  сукня  рожева  як  хвиля  хвилює
І  в  очах  твоїх  я  бачу  світанок,  що  з  мене  глузує.


Дозволь  мені  завжди  повертатися  до  тебе,  як  хвилі  до  берегу.
До  твого  світу,  де  ти,  як  берег,  берегиня    стоїш  на  тім  же    місці,
Де  кожна  хвиля  звучить,  як  мелодія,
І  серце  моє  тихо  по  кохання  мовить.


Дощ  співає  нам  тихий  акомпанемент.
Краплі  стукають  як  пульс  на  зап'ясті.
У  твоїх  обіймах  світ  зникає
І  я  забуваю  про  свою  пристрасть  в  цім  танці.


Дозволь  мені  завжди  повертатися  до  тебе,
До  твого  світу  де  час  наче  стоїть,
Де  кожен  рук  звучить,  як  мелодія,
І  серце  моє  тихо  говорить.


Мокрий  асфальт  приховує  наші  сліди,
Але  пам'ять  зберігає  кожну  мить  з  тобою.
Вальс  наш  -  нескінченний  кругообіг
І  ми  кружляємось  у  ньому  з  головою.


Дозволь  мені  завжди  повертатися  до  тебе
Ти  -  мій  ангел  небесний  моє  світло  неземне.
Серце  моє  тихо  до  тебе  говорить,
Мов  хвиля  морська  серце  хвилює.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2025

З тобою, світ навколо переповнений. . тобою

Мій  ангел  небесний,
           моє  світло  неземне,
З  тобою  ми  крокуємо  стежкою  життя.
Ти  тепло  в  моїх  ладонях,
 ти  посмішка  на  вустах.

З  тобою  кожен  день  яскравіший.

Ти  відрада,  промінчик  ти  радість,  
тепло  від  каміну,  надійність  граніту.

В  тобі  кожна  мить,  як  світанок.
Ти  мій  супутник,  земний  мій  компас  долі.

З  тобою  всі  мрії  оживуть,  у
погляді  твому,
 в
моєму..оргазма
коханні.

Я  в  очах  твоїх  бачу  небо,  голубе,
щастя  моє  ,  ти  щастя
моє.

Накриваєш  мене  ,  ти  мій  штиль  у  цей  шторм.
Твоє  серце  звучить,
наче  пісня  весільна.

Ти  відповідь  на  всі  таємниці  мої,  мої..
 моє,
ти  щастя  моє
Накриваєш  мене  ,
ти  мій
штиль  у
цей  шторм.

Твоє  серце  звучить,  наче  пісня  весільна.
Ти  відповідь  на  всі  таємниці  мої,  мої  моє,  моє,
ти  щастя  моє.
Накриваєш  мене,
ти  мій
штиль  у
цей  шторм.
Твоє  серце  звучить  наче  пісня  весільна.
Ти  відповідь  на  всі  таємниці  мої,  мої,  мого  життя,  мого  життя,  мого  життя,  життя  мого.

 Ти  відрада  ти  промінчик  ти  радість.
В  тобі  кожна  мить,  як  світанок  говорить.
Ти  мій  супутник  земний,  мій  компас  долі.
З  тобою  всі  мрії  оживають  на  світанку,  
мій  промінчик  Сонечка  зранку,
ранковий  оргазм.

Я  божеволію,
ще  хоч  би  раз.

 Ми  йдемо  через  бурю  і  в  дощ  і  в  туман,
Але  з  тобою  кожен  крок,  немов  найкращий  план.
Ти  мій  ангел..  мій
світ,  ти  мій
маяк,
З  тобою  світ  навколо  засяяв  просто  так.

 Ми  йдемо  через  бурю  і  в  дощ  і  в  туман,
З  тобою  всі  мрії  оживають  як  благо.

 Ми  йдемо  через  бурю  і  в  дощ  і  в  туман,
Але  з  тобою  кожен  крок,  немов  найкращий  план.
Ти  мій  ангел,  мій
світ,  ти  мій
маяк,
З  тобою  світ  навколо  засяяв  просто  так.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2025

Побрехеньки

В  новій  військовій  формі,  при  всій
омуніції  потрапив  один  у  полон.
Орки  до  нього:
-Військова  частина,  ваше  звання?
-Ми  не  військові,  ми  з  ЦВК.
-А  як  же  тоді  ви  попали  на  фронт?
-  Та  ви  що,  нас  не  беруть,
не  могло  такого  й  буть.

***

Звонять  з  міноборони  на    
фабрику,  що  виробляє  туалетний  папір:
-Такі-сякі,  таку  бумагу  та  нашим  захистникам.
-Яка  ціна  -  така  і  якість,  зліші  будуть.


***

Сам,  він  сам  звонить  партнерам:
-Ми  ваші  захистники,  як  ви  могли,
постачати  нам  таке  озброєння,
постійні  ремонти,  брак.
-Як  би  воно  було  справне  його  б
вам  не  дали,  так,  що  любчику  -  помовчи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2025

Мы губим тех, кто ближе всех.

Мы  губим  тех  кто  в  нас  влюблен.
Срываем  крылья  без  причин,
Оставив  след  из  ран  и  слов,
Не  замечаем  чей-то  зов.

Мы  любим  тех  кто  нас  не  любит.
Гоняем  латте,  самовар,  чай  и  ..
прощай.  
В  зеркалах  лишь  пустота
И  снова  шаг  в  ту  же  петлю,
В  омут  новой  страсти  
хочу.

Жизнь  нас  осудит,
оставит  следы  -  шрамы,
шрамы  внутри.
В  свой  черед
За  каждый  миг,  за  каждый  вздох,
За  тех,  кого  сломали  мы,
За  тех  кого  не  приняли,

Объятья  не  раскрыли,
Руку  не  подали.
Эгоизм  лишь  проявили,
Себя  и  то,  и  то  -  не  любили.

Разбили  сердце,
     разбили.


Мы  губим  тех,  кого  не  стоим
И  в  кругу  отношений,  спрятав  страх,
Не  видим  света  за  углом,  там  на  скамейке
папироску  курил,  меня  он  там  ждать
 не  уставал,  но  в  какой-то  момент
как  снег  он  -  пропал.

Искать  спасенье  в  чужих  глазах
поздно,  найти  огонь  во  тьме
так  сложно
И  больно,  так  больно.

Жизнь  нас  осудит  в  свой  черед
За  каждый  миг  за  каждый  вздох,
За  тех  кого  сломали  мы,
За  тех  кто  не  нашел  любви.

И  может    кармы  круг  вдруг  разорвётся
И  может  свет  найдут  сердца,
Но  что-то  держит  нас  во  тьме  -
Мы  губим  тех,  кто  ближе  всех.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2025

Теряем смысл.

Мы  безразлично  созерцаем,
На  искры  глаз  не  отвечаем.
В  бездну  слов  себя  бросаем,
И  в  тени  души  льдинками  таем.

Забыли  вкус,
Познавши  страсть,
Забыли,
Что  такое  жизнь  и  как  подниматься  в  ту  высь.

Всё  превращается  в  ненастье.
Теряем  жизнь,
Теряем  смысл.

Хрупкотью    счастья  пренебрегаем
И  в  пустоте  себя  сжигаем.
На  горизонте  свет  теряем..
И  от  себя  опять  сбегаем.

Забыли  вкус,
Забыли  страсть,
Забыли
Что  зовёт    ввысь  нас.

Всё  превращается  в  ненастье.
Теряем  жизнь.
Теряем  смысл.

Вопросы  риторично  задаём,
Ответы  в  пепле  вновь  найдём.

Не  изваяем  и  не  слепим,
А  вновь  и  вновь  -  лишь  разобьём.
Посуду  бьем  мы  день  за  днём,
Вот  так  живём,  вокруг  -  дурдом.

Забыли  вкус,
Забыли  страсть,
Крылья  оторваны,
Что  то  разбито.
Что  то  сокрыто.

Счастье  забыто,
Счастье  разбито.
Вновь  и  вновь
 у  корыта.
Вновь  у  корыта.

[b]Арестович  сдал  "Своих"[/b]

В  рядах  своих  против  своих.
Арестович  сдал  своих.

А  мы  не  понимали
Почему  дети  депутатов  -  не  воевали.

А  как  они  могли?
Против  своих..

Спалил  контору  Арестович.

*  видео  -"Война  славян.  "
Во  ляпнул  этот  хулиган.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2025

Улыбка сквозь слёзы.

Обычно-необычный  летний  день,
Падает  как  снег,  как  манна  с  небес
белый  пух.
Тополя  устремляются  к  небу.

Словно  стая  лебедей,
А  с  их  крыльев  пух,
пух  тополиный.
У  кого  то  аллергия,

Кому  то  нравится,
Кому  то  нет.
Для  кого  то  это  пищу,
А  мне  в  радость  -

Ловлю  как  ребёнок  пушинки,
сдуваю  как  с  одуванчика
И...улыбаюсь,
Они  так  мило  вальсируют  на  ветру.  

Они:
-  Мы  не  на  долго,
извините,  если  вас  тревожим.
Им:
-Не  останавливайтесь,  это  прекрасно.

Дерева  жаль.

Стояло  веками.

Кому  то  пух  помешал.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2025

Певно то є так.

Бути  слугами  слуг  -
це  не  конституційний  обовязок,
то  є  ваш  вибір.
Десятиліттями  годувати
скорумповану  гідру  -  то  не  є  ваше  призначення,
то  ваш  менталітет.
Повторювати  як  папуги  слова  ворога
рідною  мовою,  змінивши  лише  підмет,
то  не  є  сила,  то  є  залежність.
Не  можна  здобути  перемогу  не  бачати  очевидних  речей.
Будучи  на  крючку  жодна  рибина
не  повернеться  в  безмежне  море.
Може  вже  досить  крові,
може  вже  досить  насилля.
Ми  ж  люди,  живі  ще  люди  в  кінці  то  кінців.

Не  змінивши  свою  країну,
ми  не  змінимо  світ,
не  заплативши  по  рахункам  -
ми  будемо  в  вічному  боргу.
Не  скинувши  ярмо  -  ми  загинемо
рабами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2025

Luis Cernuda No decía palabras… переклад

Він  не  говорив  слів,
Він  не  говорив  жодних  слів
він  лише  наблизився  до  тіла,  що  запитувало  його,
тому  що  проігнорував,  бо  бажання  -  це  і  є  те  запитання,
 на  яке  немає  відповіді,
лист,  гілка  якого  не  існує,
світ,  небо  якого  не  існує.

Мука  прокладає  собі  шлях  крізь  кістки,
піднімається  по  венах,  поки  не  розкриється  в  шкірі,
плоттю  на  допиті  і  назад
 до  хмар.

Дотик  мимохідь,
швидкоплинний  погляд  між  тінями,
достатньо,  щоб  тіло  розірвалося  надвоє,
прагнучи  прийняти  в  себе
інше  тіло,  яке  мріє;
половина  на  половину,  сон  і  мрія,  плоть  від  плоті,
рівні  за  фігурою,  рівні  за  любов'ю,  рівні  за  бажанням.

Навіть  якщо  це  лише  надія,
бо  бажання  -  це  запитання,  на  яке  ніхто  не  знає  відповіді.



***
Человек  на  девяносто  процентов
состоит  из  дерьма,
Будучи  сам  дерьмом  
и  стоя  на  дерьмовой  вершине,
которую  сам  себе  воздвиг
как  монумент  покорителя  космоса,
считает,  что  он  находится  на  вершине
пищевой  цепи,
а  на  деле  -  он  дерьмо,
которое  просто  всплыло
из  бездн  морских.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2025

Реалії потойбіччя.

Українцям,  що  працюють  в  Польші,
В  Канаді  ствоюють  чудові  умови  -  їх  зманюють,
А  тим  українцям,  що  так  само  працюють  у  нашій  ненці  Україні  -
Умови  уже  створили  -  їх  утилізують.

***

Під  прапором  патріотизму  -  на  шию  наділи  петлю.
Під  виглядом  допомоги    -  загнали  в  боргову  яму,  
Кредити  -  то  не  допомога,  то  просто  кредити.
Під  виглядом  війни  -  влаштували  геноцид.

Навіть  збоку  попахує  риба,  що  гниє  з  голови.


Для  знищення  населення  -  створено  всі  умови,
Для  порятунку  -  жодних.

Партія  війни  продовжує  агітацію,
Хоча  вибори  як  і  війну  ніхто  не  оголосив.


***

Всі  конфлікти  агресор  вирішив  мирним  шляхом,
Крім  конфлікту  в  Україні,  певно  на  це  були  певні  причини.


***

Ми  настільки  патріотичні,
що  уже  і  сліпі  -  під  гаслом  "Все  буде"
забирають  останнє.
Під  гаслом  "З  любов'ю  до  України"
знищують  україніські  міста  і  села.
Під  гаслом  "Честь  і  совість"
кількість  людей  з  вадами  збільшили  втричі.
Під  гаслом  "Все  для  перемоги"  -  вивозять  на  Захід  хліб,  
золото  й  інші  природні  ресурси.
"Павутина"  це  не  операція,
Це  павутина  матриці,  в  якій  ми  знаходимось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2025

Я щасливий, бо то є так.

О,  люба,
Скільки  літ  тебе  я  шукав.

Твій  образ  в  серці  завжди  тримав.
Ти  приходила  зрідка  у  сни,
Дарувала  тишу  у  ночі  ясні.


Моя  мила,
Ти  як  весна,
У  душі  розквітаєш  щодня.

Серед  тисяч  знайти  лиш  одну,
Серед  тисяч  знайти  лиш  одну,
Тебе  любити  я  не  перестану.

Кохана  моя,
Ти  мов  зоря,
Що  світить  мені  у  глибинах  моря,
в  омутах  почуттів.

Твої  очі  —  мій  дім,
Мої  сни.
Ти  -  моє  серце,
Мої  всі  весни  пахучі,
Ми  -  нерозлучні.
Ми  -  нерозлучні.

Ти  мов  пісня,
Що  ллється  в  життя.
Твій  сміх  —  це  світло
Що  душу  п'янить.

Немає  слів,
Щоб  сказати  усе,
Лиш  ти  одна  мій  світ  обійме!

Ти  як  вітер,
Що  ніжно  співа.
Що  до  мене  летить  іздаля.

Моя  жінка,
Ти  —  мій  маяк,
Моє  кохання,
Мій  долі  знак.


Кохана  моя,
Ти  мов  зоря,
Що  світить  мені  у  ночі  ясні.
Твої  очі  —  мій  дім.
Мої  сни.

Ти  моє  серце,
Мої  всі  світи.

Ти  як  вітер,
Що  ніжно  співа,
Що  до  мене  летить  іздаля.

Моя  ти  жінка.
Ти  —  мій  маяк,
Моє  кохання,
Долі  знак.
Я  щасливий,  бо  то  є  так.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2025

Ми це зуміли.

Пристрасть  вогнем  малює  візерунки,
Танцює  в  серці  без  жодної  спунки.
Від  дотику  твого  запалюю  світ.

Мій  вогонь!
Мій  ранок!
Мій  зореліт.

Як  же  це  файно,
Як  же  красиво!

Ти  -  мелодія,
Я  -  струна  чутлива.

У  екстазі  тоне  ніжний  інструмент,
Любов  наш  оркестр,
Наш  дивний  момент.

 Очі  як  море.
В  них  тонути  мрію,
З  тобою  летіти  в  обійми  стихії.
Кожен  твій  погляд  -  загадка  й  таємниця.

Моя  любов,
Ти  -  моя  блискавиця.
Кожен  твій  погляд  -  загадка  й  таємниця.

Моя  любов,
Ти  -  моя  блискавиця.

Як  же  це  файно,
Оце  так  картина.
Як  же  красиво!

Ти  -  мелодія,
Я  -  струна  чутлива.


У  екстазі  тоне  ніжний  інструмент.
Любов  наш  оркестр
В  цей  дивний  момент.

У  крові  буря  почуттів,
У  серці  -  запал.
Він  грає  на  струнах,
Крошить..  метал.

Цей  ритм  нас  веде  у  світи  незнані.
Любов  -  наш  вічний  вогонь  у  тумані.


Як  же  це  файно,
Як  же  красиво!
Ти  -  мелодія,
Я  -  струна  чутлива.

У  екстазі  тоне  граціозний  інструмент.
Лунає  оркестр..
Кумедний  момент  -
пристрасть  полум'ям  пише  по  тілу.

Ми  це  зуміли.
Ми  це  зуміли.



ѾѾѾ

Віками  у  війнах
 людей  убивали,
Втілювали  на  благодатній  землі
нечесті  плани.

Убивали  тих,
хто  їм  мішав.
Кого  б  убити
народ  їх  їм  не  дав.

Вбивали  ремесленників,
Вбивали  й  акторів,
Вбивали  творців
Й  мастрів  мови.

Вбивали  музик,
Вбивали  й  поетів.
На  жернова,
без  всяких  куплетів.

А  саме  цінне  -  навчитись  любити,
Учитись  постійно  літати  й  творити.
А  їм  би  лишень,  щоб  убити.
Душу  й  життя  -  погубити.

Як  можна  у  світі  цім  живи,
Навкруги  ж  -  паразити!
Самі  в  стороні,
Кращі  із  кращих  згинуть  в  борні.

В  борні  нізащо,
Яку  веде  зло.
Щоб  не  палало  ні  Сонце  вгорі,
Щоб  було  гірно  на  чужині.

Боляче,  боляче,
все  це  мені.
Це  розуміти,  це  відчувати.
Знову  і  знову  звести  ката  на  трон,
а  потім  страждати.
Цей  плач  ..в  унісон.


***Про  козу  і  машину***

-Ой  лихо,  лишенько,  сину!
Моя  коза  та  на  чужу  машину..
Що  за  скотина.
-  Вона  ж  не  знала,  що  то  -  машина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2025

Любви язык звучит как аргумент

В  скрипке  тайна  притаилась
         в  тишине,
 Смычок  танцует  
нежно  на  струне.

 Мелодия  вплетается  в  мечту
 И  страсть  рисует  пламя  на  холсту.

 Трепещет  звук  как  пламя  на  ветру  
И  сердце  бьется  в  сладком  том  огню.
 Смычок  ласкает  стон  и  шепот  нот
 И  душу  пьёт  мелодии  полёт.

 Взлетает  выше  выше  этот  крик,
 Оргазм  звуков  в  музыку  проник  .
В  экстазе  тонет  нежный  инструмент.
 Любви  язык  звучит  как  аргумент  .

 Волна  накрыла  вихрем  и  огнём
 Взрывая  все  что  было  тайным  днём.
Смычок  гнездо  сплел  нежности  любви
 И  струны  плачут  в  вечной  синеве.

 Взмах  крыльев  звука  тянет  в  облака,
 Там  где  любовь  рождает  чудеса.
 Скрипка  поёт,
 как  будто  жизнь  зовет
 И  в  каждом  вздохе  новый  небосвод!

Взлетает  выше  выше  этот  крик,
 Оргазм  звуков  в  музыку  проник.
 В  экстазе  тонет  нежный  инструмент.
 Любви  язык  звучит  как  аргумент.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2025

Вдаль за мечтой

Раскаты  грома
                             слышны
между  туч.
Давай,  наше  небо
                                 закроем
на  ключ.

Может  быть    ветер,
 а  может  и  гладь.
Может  звучит,
аль  невпопад.

Что  Бог  послал  -
 всему  я  
                         рад.

В  ночи  наши  -
     тихо  на  ключ!

Может  быть  я  дождь,
может    в  огне,  а  может  струёй  по  стеклу,
парю  я,  парю.

 Каплями  шью  я  судьбу  твою.
Сплетаем  судьбу.
Влеку  тя,
влеку!

 Может  быть  я  стану  огнем,
а  может  -  дубом  в  лесу.
Может  однажды  холодным  днем
С  небес  упаду
             шквальным  дождём.

А  Может  быть  я  просто  маяк
Или  фонарь  на  пути,
Попробуй  меня
 не  люби.  

Вечно  горю  для  тебя  просто  так  .
Это  судьбы
судьбоносный  есть  знак.

Может  быть  хочу  улететь  я  с  тобой
 Желтой  осенней  листвой.
 Может  быть    стану  рекой,
 Что  унесет  нас  вдаль  за  мечтой.

 Ветер  несёт    в  страну  наших  грёз.
 Там  звёзды  танцуют
на  крыльях  любви,
там  души  поют  -
от  зари
         до  зари.

Сияют  глаза  как  страсти  огни.
В  глазах  твоих  вижу  тысячи  лиц.
Возможно  всё  это  всего  лишь  игра,
Но  в  данный  момент  я  ведь  твой,  ты  -  моя.

 С  тобой  даже  тьма  мне  эта  светла.

Может  быть  -  я  капля  росы,
 Скрытая  в  утренней  дымке  реки.
 Может  быть  я  песня,  песня  без  слов,

 Что  длится  веками,  как      тысяча  снов.
Я  всё  же    хочу  улететь  за  тобой.
Взять  тебя  за  руку,
Я  ведь  лишь  твой,

 Желтой  осенней  листвой  приласкать,
Ветром  на  ушко  -  томно  шептать.

Может  быть-стану  рекой,
 Что  унесет  нас  вдаль  за  мечтой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2025

Твоє тепло у серці моєму живе

Я  п'ю  палке  кохання  з  твоєї  долоні,
тепло  тіла  твого  огортає  мою  душу
Мої  очі  губляться
в  лінях  твого  чарівного  тіла  як  світанок  в  морській  хвилі
.  Знову  знаходжу  свій  світ
Торкаючись  пальцями  твоїх  прозорих  хвиль
Мов  флейта  грає  в  моєму  серці  на  мить

Звуки  мелодії  флейти  в  твоїх  касаннях  ніжних  пальців
Світло  палає  в  твоїх  очах
Кохана
Ти  моя  зірка  на  небі  
несмілива
та  що  манить
вказує  шлях



Зоряне  сяйво  тче  наші  сплетіння
Твій  голос  відлунює  хвилі,  що  підіймають
нас  все  вище  над  цим  морем

 
Я  п'ю  палке  кохання  з  твоєї  долон
і  Смакую  мить  як  вічність  у  полоні  
Мої  очі  губляться  в  лініях  твоїх
 Як  зорі  в  небі  тануть  у  мріях  своїх.

 Твоє  тепло  у  серці  моєму  живе  ,
Мов  промінь  сонця  в  темряві  плете,
 Торкаюсь  тебе  мов  струни  душі,
 Грає  мелодія  в  серці  щоночі.

Ти  як  світанок  у  хвилях  морських,
 Твої  прозорі  хвилі  спокій  моїх  думок,
 Мов  флейта  звучиш  у  моїй  душі.
 Звучання  твоє  вічно  в  мені.

Твоє  тепло  у  серці  моєму  живе,
 Мов  промінь  сонця  в  темряві  плете.
 Торкаюсь  тебе  мов  струни  душі,
 Грає  мелодія  в  серці  щоночі.

 Знаю!

 Цей  вогонь  не  згасне  ніколи!

 Йде  крізь  роки,  мов  дощ  крізь  поле.
 Ти  -  мій  простір,
 Ти  -  мій  час.
 Любові  у  тобі  —  безмежний  запас!  

Твоє  тепло  у  серці  моєму  живе,
 Мов  промінь  сонця  в  темряві  плете.
 Торкаюсь  тебе  мов  струни  душ,
і  Грає  мелодія  в  серці  щоночі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2025

Троянди любові у світі розквітли.

Там  де  вогонь
           у  серці  палає,
Там  де  вода  
             обіймає  гори  

З  ран  її  ніг..
           троянда  зроста,
 
В  червонім  сяйві  
                           любові  зорі.


Червоні  троянди,  
мов  сльози  землі  ..
Кохання  вогонь  у  серцях  запалили,
 Там  біля  Черемоша,
 Де  сни  заплелись

Троянди  любові  у  світі  розквітли.


Краплини  крові  торкнулись  землі.
 Там  ніжність  і  біль  в  однім  полонили  .

Троянди  мов  знаки  на  долі,
               шляхи.
 

Коханням  серця  вони  запалили.
Червоні  троянди,
Мов  сльози  землі  -
Кохання  вогонь  у  серцях  запалили.

Там  біля  Черемоша,
 Де  сни  заплелись
 Троянди  любові  у  світі  розквітли.

Ватра  яскрава  у  ніч  загориться.
 Там,
де  ріка  шепотіла  слова
 Троянди  червоні  в  душі  поселяться
 І  пісня  любові  вічно  жива.

Червоні  троянди,
 Мов  сльози  землі,
 Кохання  вогонь  у  серцях  запалили.

 Там  біля  Черемоша,
 Де  сни  заплелись
 Троянди  любові  у  світі  розквітли.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2025

Верни мне

Верни  мне  годы,
Что  украла  судьба.
Верни  мне  мир,
Где  царила  весна.

Верни  мне  песни,
Что  пели  тогда.
Верни  мне  свет,
Что  исчез  навсегда.

Верни  мне  город,
Где  я  был  ребёнком,
Где  небо  синее,
Где  нет  ни  этих  уронов,
Где  нет  ни  этих  уродов.

Верни  мне  улицы,
Где  шагал  я  босым.
Верни  мне  веру,
Что  был  не  один.

Верни  мне  то,
Что  забрала  война.
Верни  мне  сны,
Где  любовь  была.

Верни  мне  мир,
Где  нету  огня.
Верни  надежду.
Что  в  сердце  жила.

Верни  мне  дом,
Что  разрушил  удар.
Верни  мне  смех,
Что  звучал  как  подарок.

Верни  мне  лица,
Что  скрыла  беда.
Верни  мне  счастье,
Верни  мне  себя.

Пусть  тучи  рассеются,
Вернётся  покой.
Пусть  вновь  оживёт  этот  шар  голубой!

Верни  мне  рассвет,
Где    тени  от    зла.
Верни  мне  сады,  мне  эти,  те,
Где  душа    моя  цвела!

Верни  мне  то,
Что  забрала  война.
Верни  мне  сны,
Где  любовь  была.

Верни  мне  мир,
Где  нету  огня,
Верни  надежду,
Что  в  сердце  жила.

Верни  мне  то,
Что  забрала  война.
Верни  мне  сны,
Где  любовь  была.

Верни  мне  мир,
Где  нету  огня.
Верни  надежду,
Что  в  сердце  жила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2025

Скворцы прилетели

Запели  свирели  -
Скворцы  прилетели!

Ветер  тихо  шепчет  -
Мечты  улетели!

Сквозь  утренний  свет,
Через  тонкие  тени,
Плывет  этот  день,
Словно  в  старом  видении.


Тонкие  руки,
Как  ветви  березы,
Ласкают  мгновенья,
Как  утренний  воздух.

Хрупкие  губы
Цвета  огня,
Страстно,  с  безумством  -
Целуют  меня.

Их  вкус  как  малина,
Мы  -  пилигримы.
Тянусь  за  тобой,
В  роще  танцуем  вместе  с  тобой.

Ты  —  моя  половина.
Моя  ты  малина.
Полусладкий  вкус  вина.
Ты  тут,  ты  моя!

Томные  встречи,
Дыханье  -  неровно.
Умело  так,  томно.
Сладкие  губы

И  сердце    полно  -
О-о,  о-о.
Взгляд  как  с  камина,
Попка  будто  та  печка,
С  тобой    и  в  тебе  был  бы  я  вечно!

Горяча,
А-а,  0-а,  аааа.
Го-ря-ча.
Ляпота!

Ночи  как  сказка,
Тянемся  вместе.
О  чём  эта  песня?
Мы  делаем,  делаем,
Делаем  вместе.
Ты  -  мое  сердце!

В  просторе  страсти,
В  безумства  ласке,
 В  полях  и  лугах,
Где  трава  шелестела,
Где  время  твой  стон  
Остановил.
О,  нет.
О,  нет.
Нет  больше  сил.
Я  это  сделал.

О,  извини.
И...
Погоди!
Люби  же,
Люби!

О-ё,  
О  -да.
Ляпота!
Ляпота!

Где  вьюга  не  смела,
Где  брызги  с  струи,
Где  брызги  шампанского,
Где  губы  твои  -
О  -да.

Мы  тихо  стоим,
Тихо  стоим!
Наши  тени  танцуют,
Прошлое  тает,
Звезды  чаруют.
В  экстазе  -
устали,
Нас  будто  -  распяли,
Распяли  нас,  распяли!

Как  сладко,  сладость  печали.
Распяли  нас,  распяли!

Томные  встречи,
Дыханье  неровно.
Сладкие  губы
И  сердце  так  полно.

Взгляды  из  искры
Ночи  как  сказка
Вместе  -  на  три..
И.
И..
И..

В  просторах  сказки,
Под  звёздной  маской  -
Окутаны  лаской.
Сказка.
Сказка.

А-а,  а-а,
О  -да!

Шепот  любви,
Сладость  горячей  струи,
И  мы,
И  мы,
Оба    в  лоне,
В  лоне  любви.

Нам  космос  откроет  все  двери,
Тайные  тропы,
Проходы  сквозь  скалы,
Полны  мы  силы
В  нас  нету  печали,
Купаемся  в  счастье,
Мы  -  не  устали.

Сквозь  время  и  свет,
Сквозь  светлые  дали,
Мне  с  тобой,  вдвоем
Вечную  жизнь  обещали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2025

Мне бы крылья.

Нет  сил  это  терпеть.
Каждый  день  как  тень
Мир  сжигает  свет.
Сердце  кричит  в  ответ.


Нет  желания  жить,
В  аду  горит  мой  путь,
В  глазах  застыла  пыль
И  душу  не  вернуть.

Мне  бы  крылья,
Чтоб  улететь
В  облака  где  нет  боли  и  бед.

Мне  бы  ветер,
Чтоб  унести
Туда  где  есть  шанс  вновь  найти.

Невозможно  смотреть
Как  рушится  всё,
Пустота  как  сеть
Забирает  моё.

Где  же  мой  рассвет?
Сквозь  тьму  пробьётся  луч
Или  этот  сюжет,
Лишь  круг  бездушных  душ.

Мне  бы  крылья,
Чтоб  улететь
В  облака  где  нет  боли  и  бед.

Мне  бы  ветер,
Чтоб  унести
Туда  где  есть  шанс  вновь  найти.

Мне  бы  крылья,
Чтоб  улететь
В  облака  где  нет  боли  и  бед,

Мне  бы  ветер,
Чтоб  унести
Туда  где  есть  шанс  вновь  найти.

Нет  сил  это  терпеть,
 нету  желания  жить  в  аду  
       й  умереть  в  полном  бреду.

Мне  бы  крылья,  что  б  улететь,
           невозможно  на  это  смотреть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2025

Поверни.

Мої  роки  мені  поверни,
що  доля  вкрала,  хвилі  буття,
які  віднесли,  поверни  мені  світ,
де  вічна  весна.

Поверни  мені  пісню,
Що  співала  душа.
Поверни  мені  світло,
Що  зникло  у  тьмі.


Назавжди  верни  місто,
Де  я  був  малим,
Де  небо  синє,
Де  немає  втрат.

Поверни  мені  вулицю,  футбольний  мяч..
І  юнацьций  азарт.
Поверни  мені  віру,
Що  був  не  один.


Поверни  мені  те,
Що  забрала  війна.
Поверни  мені  сни,
Де  кохання  було.

Верни  мені  світ,
Де  немає  вогню.
Верни  надію,
Що  в  серці  жила.


Поверни  мені  дім,
Що  зруйнував  удар.

Поверни  мені  сміх,
Щоб  звучала  душа.
Поверни  мені  вигляд,
Що  сховала  біда.

Поверни  мені  щастя
Поверни  і  себе.


Нехай  хмари  розсіються,
Повернеться  спокій.
Нехай  знову  оживе  цей  світ  ось  такий.

Поверни  мені  світанок,
Де  нема  тіні  зла,
Поверни  мені  світ,
Де  душа  розквітла.


Поверни  мені  те,
Що  забрала  війна.
Поверни  мені  сни,
Де  кохання  було.

Поверни  мені  світ,
Де  немає  вогню,
Де  згинуло  зло.

Поверни  і  надію,
Що  в  серці  жила.
Поверни  мені  те,
Що  забрала  війна.

Верни  мені  сни,
Де  кохання  було.
Верни  мені  світ,
Де  немає  вогню
Поверни  і  надію,

Що  в  серці  жила.
Поверни,  поверни,  поверни  мені  мої  роки.

Поверни  мені  світ,
Де  немає  вогню,
Де  згинуло  зло.

Поверни  і  надію,
Що  в  серці  жила.
Поверни  мені  те,
Що  забрала  війна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2025

Тіло не для того, щоб бути свічкою, непомітною нікому вспишкою.

Ти  мій  наркотик,  ти  ніжність  моя.
В  очах  твоїх  бачу  світло  буття.
На  небі    ім'я  твоє  намалюю.
На  асфальті  зізнання  в  коханні    пишу  я.

Ти  -  малюнок  моєї  мрії,
У  серці  квіти  розпускаєш  ти.
Кожен  мазок  -  твій  образ  живий,
Ти  моє  світло,  ти  мій  оргазм.

У  кожній  квітці  -  часточка  сну,
У  кожному  слові  -  свою  ніжність  вкладу,
Світ  для  нас  двох  ніби  створений,
Ти  мій  маяк  у  бурі  стихій.

Ти  -  малюнок  моєї  мрії.
У  серці  квіти  розпускаєш  ти.
Кожен  мазок  -  твій  образ  живий.
Ти  моє  світло,  ти  мій  оргазм.


На  пориві  вітру  звучить  твій  голос  рідний.
Час  застиг  лише  для  нас  із  тобою,
Руки  торкається  -  тепло  твоїх  слів.
Ти  моє  джерело  чистої  любові.

Ти  -  картина  моєї  мрії,
У  серці  квіти  розпускаєш  ти,
Кожен  штрих  -  твій  образ  живий.

В  вітру  порив,  звучить  у  тиші  твій  голос  рідний.
Час  застиг  лише  для  нас  із  тобою.
Серця  торкнулось  -  тепло  твоїх  слів,
Ти  джерело  чистої  любові.

Ти  -  картина  моєї  мрії,
У  серці  квіти  розпускаєш.
Ти  -  малюнок  моєї  надії.

У  серці  квіти  розпускаєш  ти,
Кожен  мазок  -  твій  образ  живий.
Ти  моє  світло,  ти  мій  оргазм,  
Який  своїм  тілом  мені  ти  дарив  і  не  раз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2025

Та певно ще не дойшло.

Ми  ж  нічого  не  знаєм.
Що  тут  твориться
Й  що  нас  чекає.

Хто  і  навіщо  морок  наводить,  
       відволікає.

Якась  нездорова  чомусь  ейфорія,
вбити  сусіда,  свинку  підсунуть.
Черги  на  смерть.
Це  наша  країна?

Не  вірю  вже  жодному  слову  з  екрану.
Постійно  чомусь  нас  вводять  в  оману.

Когось  врятувати  та  коштів  нема,
ні  сотні  й  гроша,
А  от  щоб  убити,  на  цьому  кортить  всім  заробити.

З  рахунком  погано?
Мільйон  на  мільйони
візьміть  й  перемножте.
Де  кошти  такі?
Це  лише  гробові.

Машини  смертей  працюють  в  країні.
Невже  тут  Освенцім
І  в  чому  ж  ми  винні?

Ви  ще  живі?
Не  страшно?
Чому?
Держава  кошти  на  вбиство  знайшла.
Кому  із  загиблих  ця  сума  пішла?
Пятнадцять  мільойнів  кожній  вдові.
Одні  мільойнери  в  країні  оцій.

Ви  вірите  знову  в  провладну  брехню?
То  Голівудні  ж  лише  постановки,
Реальність  жахлива.

А  тут  хтось  радіє.
Та  безголові  ж  ведуть,
жирують,  гребуть.

А  вас  мов  те  стадо  женуть  і  женуть.
Всі  повернуться?
Ці  дрони,  це  горе..

Кому  це  потрібно.
Чия  така  доля?
Черги  на  смерть.
І  ці  безголові,  поважні,  шановні.

Жертовник?
Не  лікувати,  а  брати  й  вбивати.
Якісь  ізувіри.
Якої  ви  віри?

Нема  вам  довіри.
Знімають  кіно,  
Радіють,  що  вбили.
Галімі  актори,  як  й  ваше  кіно.
Цей  серіал  слід  закрити  давно.

Проблема  у  тому,  що  касти  навколо.
Здоровому  хворих  не  зрозуміти,
Вбивцю  дитині  не  зупинити.
Людей  ж  ви  женете  на  міни  й  на  дрони.
Шанси  зостатись  живим  є  у  кого?

Залишиться  хто?
І  все  це  для  чого?
Новий  крематорій?
Вбивства  віками,
А  хтось  у  ЄС,  а  там  й  на  Багами.

А  ці  у  ЄС  за  вас  же  рахунок  живуть,  за  рахунок  колоній
І  вас  не  взяли  туди  й  не  візьмуть,
оце  й  є  муть.
Брешуть  й  живуть.

Хтось  в  Буковель,
а  ви  в  телеграмі.
У  когось  нема  вже  ні  папи,  ні  мами.
І  ні  копійки,  лиш  торба  з  боргами.

Поки  самі  не  дізнаєтесь  правди,
Ніхто  вам  й  не  скаже.
Покажуть,  покажуть.
Ви  вірте.

Не  очевидно  куди  ми  дійшли  й
Чому  безголові  сюди  завели?

Переведеться  певно  народ.
На  всю  цю  країну  один  й  ідіот.
Я  і  не  вірю,  що  він  патріот.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2025

Нам світить місяць знову і знов.

Де  хвилі  плещуть
І  вітер  співає  -
Там  любов  у  пісні  щоночі  лунає.
Де  світанок  зустрічали  удвох  ми  з  тобою  -
Там  пливують  вінки  бурною  рікою,
Ті,  які  шукають  у  коханні  долю.

Я  зустріла  долю  біля  річки,
Де  шумить  вода.
Погляд  твій  ,як  полум'я  запалив  мої  почуття.
У  стонах  трав  лунали  серця.
Млосна  ніч  зв'язала  вуста,
оргазм  лунав  для  нас  без  кінця.


Сопілка  звучала,
Як  твій  голос  у  тиші.
Слова  пісні,  
         мов    іскри  торкались  душі.
Ми  забули  про  час,

Зник  розсудок
Лише  зірки  нам  шепотіли,  
             ми    ейфорії  назустріч  летіли.

О,
Річко!
Забери  моє  кохання.

Туди
Де  св,ітить  місяць  знову  і  знову.
Пристрасть
та  яку  шукала  
Залишила  слід  на  моїх  губах.


Трава  шепотіла  казки,  вітер  ласкав  мій  стан.
Ми  загубилися  у  світі.
Стали  однією  долею.

Крізь  млосну  ніч  я  бачила  світло.
Твій  погляд  -  оголяв  мій  стан,
         проникав  у  потаємні  глибини  свідомого.


Вітер  грався  з  волоссям,
Як  з  листям  у  саду.
Ти  тримав  мою  руку,
Ніби  боявся,  що  я  піду.

Річка  кликала  нас  у  далечінь.
Кудись  за  обрій  у  реальність  цих  мрій.
Але  я  хотіла  залишитися!
У  тобі  знайти  тепло,  вогник  небесний
і  драйв,  кінчай,  бурно  кінчай!


О,
Річка,
Забери  моє  кохання.
Туди
Де  світить  місяць  знову  і  знову.
Пристрасть...
Що  я  шукала  в  твоїх  очах
Залишила  слід  на  моїх  вустах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2025

Де хвилі плещуть

Там,
Де  клен  шумить  над  бурною  рікою,
Про  кохання  голубка  воркотіла,
     там  кохались    ми  з  тобою.


Де  світло  заходу  сонця  на  воді  тремтіло
Я  тобі  серце  розкрила,    свою  квітку  тобі  подарила.


Де  хвилі  плещуть
І  вітер  співає  -
Там  кохання  птахою  порхає!
Де  світанок  зустрічали  удвох  із  тобою,
Там  пливе  вінок,  сплетений  тобою.


Зірки  в  небі  вночі  нам  очі  наші  запалили,
Листя  кленове  про  колишнє  кохання  шепоче,
Трепетно  сердце  у  грудях  вуркоче..

У  пам'яті  вічність,  
                 кохання  моменти,
 до  неба  летіли  твої  компліменти.


Де  хвилі  плещуть
І  вітер  співає,
Де  хвилі  плещуть
І  вітер  співає  -
Там,  де  моє  кохання  моє  не  згасає.

Де  світанок  зустрічали  удвох  із  тобою  -
Там  навік  залишилась  верба  над  рікою.


Крізь  роки  і  грози  я  до  тебе  йду..
Згадую  ту  річку..
Клен  і  осоку.
Згадую  красу  і  твої  вуста,
Як  почервонівши  ти  ..
       мені  дала.


Де  хвилі  плещуть
І  вітер  співає  -
Там  любов  у  пісні  щоночі  лунає.
Де  світанок  зустрічали  удвох  ми  з  тобою  -
Там  пливують  вінки  бурною  рікою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2025

А що ж навколо. . нехай буде завтра.

Дивись,
Не  дивись,
Усе  вирішується  в  тіні.

Хтось  будує  плани,
Хтось  спалює  мости.

Бери  участь  чи  проходь  повз.
Вибір  твій  завжди  один.
Але  пам'ятай
Яке  крихке  життя,  
дізнайся  хто  ж  тут  ти!


Навколо  маніпуляції
І  брехня  як  туман.
Не  міряйте  грошима.
Де  душа  -  там  ваш  храм.

Сховайте  страхи  за  дверима
Залиште  обман.

Рятуйте  ваші  душі,
Нехай  у  них  буде  світло  і
вистачить  в'язниць  цих  драм.


Закриті  очі,
Але  серце  бачить  наскрізь  -
Хто  друг,
А  хто  вам  в  труну  забив  іржавий  цвях.

Не  шукай  виправдань.
Слухай  голос  душі,  помирати  не  поспішай,  поживи,  оживи.
Він  підкаже  дорогу,
Де  не  буде  сліз,
присядь  на  порозі,
витри  пил  із  чобіт.


Навколо  маніпуляції
І  брехня  як  туман.
Не  міряйте  грошима,
Де  душа  -  там  ваш  храм.

Сховайте  страхи  за  дверима
Залиште  обман.
Рятуйте  ваші  душі.
Нехай  у  них  буде  світло,  
не  за  вами  дзвін,
це  не  тризна,
рятуй  душу,
ось  вся  харизма.


Хтось  тримає  ваги,
Хтось  ріже  нитку.
Кожна  мить  на  межі,
Щоб  далі  жити..

Але  вибір  завжди  є  -  боротися  чи  за  натовпом.
Подумай,  озирнися,  постій.
Лише  душа  підкаже,
Як  не  впустити,  як  по  честі  жити.


Навколо  маніпуляції
І  брехня  як  туман,
Не  міряйте  грошима,
Де  душа  -  там  ваш  храм.

Сховайте  страхи,  за  дверима
Залиште  обман.
Рятуйте  ваші  душі.
Нехай  у  них  буде  світло,  нехай  буде  завтра,  а  не  цей  сором.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2025

Їй не болить.

Машину  вбивства  потрібно  годувати-
Горять  міста,  у  жертовному  багатті  палає  країна.
Немає  ні  емоцій,  немає  і  надії.
Кричить  залізо,  кричитьзалізо.
Рве  струни  душі,  
зриваються  серця,  душа  ж  у  полоні,  не  такої
батьки  бажали  вам  долі.

Але  в  цю  м'ясорубку    знову  натовп  прямує,  
крику  материнського  ніхто  ..
ніхто  не  чує.


Добровільно  ніхто  не  хотів  помирати.
Машину  смерті  потрібно  харчувати!!
Всі  ховають  страх,
Щоб  він  не  гарчав,
Йдуть  на  плаху
Чорт  їх  загнав,  чорт  їх  піймав.
Заманили,  купили,  душі  скупили.
Щоб  і  вони  так  жили.
Щоб  вони  так  жили.


Кохати  до  труни  -  зобовязані  всі!
У  порожніх  очах  відображено  злість,
 смерть  то  не  гість!
Вона  королева,  
вбивати  ж  треба,  є  в  цім  потреба.

Руки  тремтять,
Серце  мовчить,
Смерть  все  вирішує  -
 їй  не  болить.

Звук  металу  ріже  ночі  спокій,  
війна  це  біль,  накази  -  відстій,
вирок,  постріл,  ура  -
холостий!

Хто  в  цьому  танці  тут  ще  живий,  
   без  голови  в  агонії  тіло,  
                   корчить  від  болі,
   на  жгут  лиш  надія.

Криваві  плями  на  кривавій  дорозі,
Забуті  мрії,
Стерті  тривоги.

Винуватих  немає,
Але  всі  винні.
Долі  зламані.
Душі  розіп'яті.
Машина  гуде,
Як  звір  ненаситний.

У  порожніх  очах  відбивається  злість,
Руки  тремтять,
А  серце  мовчить.

Смерть  усе  вирішує
І  їй  не  болить.
І  їй  не  болить.


Вірність  до  гробу.  
У  порожніх  очах  відбивається  злоба.
Руки  тремтять.
Руки  тремтять,
А  серце  мовчить.

А  серце  мовчить.
Смерть  все  вирішує.
Смерть  все  вирішує.
І  їй  не  болить.
І  їй  не  болить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2025

*** Нет слов.

Город  был  красивым,
Город  был  живым.
Теперь  -  он  скопище  руин.

За  чьим  то  планом,
ради  наживы  -  вокруг  руины,  вокруг  руины,
подобие  Хиросимы.

Миром  правят  свиньи.
Миром  правят  тираны.
Счета,  карманы.
В  наркотическом  дурмане.

Неужто  мы  сами?
Неужто  цунами.
Неужто  накроет  мир  наш  волной.
Неужто  для  всех
Этот  вечный  покой?

Неужто  нет  сил
Это  всё  изменить,
Неужто  лишь  пепел.
Был  в  мире  ведь  мир.

Один  был  народ,  язык  и  любовь.
Кто  прихватил  этот  город  с  собой?
Никто  не  закрыл  людей  ведь  стеной.
Поглубже  зарыл  свой  клад  лишь  пустой.

Поставим  свечу  -
за  упокой.
Неужто  весь  мир
настолько  гнилой?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2025

Вона звучить

 Очі,  що  горять,
 Як  вогні  в  ночі.
 Погляд,  що  тримає  серце  в  полоні.
 І  слова,  що  забирають  у  мрію.

Очі,  які  змушують  мовчати.
Сміх,  що  звучить,
Як  мелодія  вітру.
Світло,  що  знаходить  душі  мого  сонця  схід.

 Це  все  -  ти!!
 Це    моя  весна.

Скрипка  співає,
 Як  душа  мовить,
Немов  струна,
 Що  рветься  від  болю.

Тонкий  візерунок  між  нами  ширяє.
 Вічність  кличе.
І  з  нею  я  злилася.

Очі,  які  змушують  мовчати.
Сміх,  що  звучить,
Як  мелодія  вітру.
Світло,  що  знаходить  душі  мого  сонця  схід.

 Це  все  -  ти!!
 Це    моя  весна.

Нехай  туман  приховує  шлях  вдалину.
 Але  в  очах  твоїх  я  бачу  світло.
Ти  мій  маяк,
 Мій  маленький  причал  у  морі  кохання.

З  тобою  я  знайду  відгук  благодаті.
Очі,  які  змушують  мовчати.
Сміх,  що  звучить,
Як  мелодія  вітру.
Світло,  що  знаходить  у  душі  мій  захід  сонця.

 Це  все  -  ти.
 Ти  -  моя  весна.

 Нехай  туман  приховує  шлях  вдалину.
 Але  в  очах  твоїх  я  бачу  світло.
Ти  мій  маяк,
 Мій  маленький  причал  у  морі  кохання.

З  тобою  я  знайду  відповідь  благодатну.
 Музика  проникає  в  кожен  куточок,
 У  кожну  клітину,  в  кожну  мить.

 Вона  звучить  в  ній  немов  відлуння  зірок
 І  дарує  серцю  нове  натхнення.
 Її  тонкі  пальці  торкаються  клавіш  ніжно
 І  дарує  серцю  нове  натхнення  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2025

Продовжуй…

Голос,
що  співав  у  ночі
Замовк.

Твій  ангел  втомився  і    зник  в  темноті,
 у  тьмі
Зоря  твоя  пала.

Але  світло  її  залишило  в  темряві  слід.
Небо  мовчить,  небо  мовчить.

Ніби  його  більше  й  нема.

Слово  застрягло,
Як  пил  у  повітрі.

Світ  став  порожнім,
Як  розбита  склянка.

Шепіт  надії  зник..

Ніби  сон.

-Де  ти  тепер?  

Відповіді  нема  на  це  запитання.


Не  гальмуй!!!

Час  біжить
Як  річка.

Змиває  сліди..

Залишаючи  століття.

Звук  вщухає,
Як  дихання  в  тиші.

Твій  ангел  мовчить
Розчиняючись  у  темряві..


Сльози  стекли.

Розчинилися  у  піску.

Думки  кричать,
Але  тонуть  у  порожнечі.

Ніч  вкриває,
Як  холодна  ковдра.

Де  був  вогонь
Залишився  тільки  попіл  і  доріжка.


Чи  чуєш  ти  відлуння,
Що  шепоче  у  ночі?

Тіні  танцюють  у  закутку,
Як  полум'я  свічки.

Хтось  кличе,
Але  відповісти  боїшся.

Голос  пропав
І  ти  теж  у  тьмі  розчинився.


Не  гальмуй!!!

Час  біжить,
Як  річка
Змиває  сліди,
Залишаючи  століття.

Звук  вщухає,
Як  дихання  в  тиші,
Твій  ангел  мовчить
Розчиняючись  у  пітьмі



Надзвичайно  чудово.
Але  все  ж  мало.
Не  зупиняйся,
Продовжуй...
Щастя  ..в  миті..  настало.


***

Шейх  света  правит  страной.
Вот  почему  в  стране  вновь  застой.
Вот  почему  распалили    пожар,
После  них  лишь  пустыня  и  магистраль.


*Название  можете  подставить  сами*

Город  был  красивым,
Город  был  живым.
Теперь  -  он  скопище  руин.

За  чьим  то  планом,
ради  наживы  -  вокруг  руины,  вокруг  руины,
подобие  Хиросимы.

Миром  правят  свиньи.
Миром  правят  тираны.
Счета,  карманы.
В  наркотическом  дурмане.

Неужто  мы  сами?
Неужто  цунами.
Неужто  накроет  мир  наш  волной.
Неужто  для  всех
Этот  вечный  покой?

Неужто  нет  сил
Это  всё  изменить,
Неужто  лишь  пепел.
Был  в  мире  ведь  мир.

Один  был  народ,  язык  и  любовь.
Кто  прихватил  это  город  с  собой?
Никто  не  закрыл  людей  ведь  стеной.
Поглубже  зарыл  свой  клад  лишь  пустой.

Поставим  свечу  -
за  упокой.
Неужто  весь  мир
настолько  гнилой?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2025

Наш стиль.

З  небес  ллється  місячне  світло..
 У  серці  більше  болю  нема.

 Я  повстав  із  безмовності
 І  повернувся  у  світ  надій.

Грянув  грім.
Грянув  грім.

 Хитнувся  храм.
 Я  йду,
 Як  у  перший  раз,
 йду  як  в  перший  раз.
 Серед  тіней,
 Серед  вогню,
 Я  знайшов  долю  свою,  
знайшов  я  
         долю,
                         свою.

Тебе  я  нікому
                       не  віддам.
Ти  світло  моє  ,  ти  є,
   ти  є  мій    храм,
тебе  нікому
я  не  віддам!

У  цьому  світі
 Ти  моя  любов,
 дух  мій  і  стиль.
Ми  будемо  вічні
 у  це  лиш  вір.

Любов  наша  вічна
і  це  наш  стиль.

Морок  і  світло  
   в  душі  злилися.
 Крила  знову  до  мене  припали,
обійняли,  крила  сплелися,
мені  посміхнися,
з  небес...
     посміхнися.

Крізь  століття,
 Крізь  шум  і  страх.
     Я  тримаю  тебе  в  руках.

Тримаю  тебе  в  моїх  руках.

Зірки  шепочуть.
 Шлях  відкрито.
Вічність  в  цій  миті.
 Вогонь  сердець  пала,
Любов  жива.

 Немов  грім  луна,

мій  світ  у  громі.

 Мій  вічний  дім,
дім  ...  любові.
Я..  у  полоні.
Я  у  полоні.

Тебе  нікому  я  не  віддам.
 Ти  моє  світло.
Ти  ..  мій  храм.

 У  цьому  світі,
 Де  все  лиш  пил
 Ти  мій  подих,
 ти  потужній  грім  літа.

Любов  мов  пісня,
лунає  вічно.
Ти  то  пісня,
що  живе  вічно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2025

Это война. Теперь - я сама.

Кто  не  любил  —  тому  не  понять.
 Это  не  шутка.
 Не  просто  страдать.

 Ты  по  нему  сходишь  с  ума.
 Снова  сама.
 Снова  одна.

К  черту  любовь.
 К  черту  мечты.
 Слёзы  и  боль  —  не  нужны,
 мне  нужен  лишь  ты!

 Сколько  ещё  буду  кричать.
 Хватит  уже  меня  предавать.
 Хватит  меня  предавать.

 Ночи  без  сна.
 Тени  в  окне.
 Сердце  кричит.
 Но  в  полной  тишине.

 Каждый  твой  взгляд  —  словно  удар.
 Хватит  с  меня,
 это  кошмар.  

 К  черту  любовь,
 К  черту  мечты,
 Слёзы  и  боль  —  не  нужны!  

 Сколько  ещё  буду  кричать,
 Хватит  уже  меня  предавать.

Знаешь  -
Я  больше  не  боюсь.
 Бросаю  всё.
 Я  не  вернусь.

 Больше  не  стану  ждать  звонка.
 Теперь  я  сильна.
 Теперь  одна.

К  черту  любовь.
 К  черту  мечты.
 Слёзы  и  боль  —  не  нужны.
 Сколько  ещё  буду  кричать,
 Хватит  уже  меня  предавать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2025

Ненормально добре певно всім.

Надзвичайно  чудово.
Але  все  ж  мало.
Ти  шепочеш  томно,
Як  хвилі  на  причалі.

В  очах  світяться  зорі,
Що  й  не  згасали.
Все  повторюється
І  хочеться  жити,
так  хочеться  жити  
і  тебе  любити!

Ненормально  добре.
Знову  тягне.
Серце  б'ється.
І  воно  не  бреше.

Ненормально  добре.
Знову  потяг.
Серце  б'ється.
І  воно  не  бреше.

Кожна  мить  з  тобою  -  неповторний  звук,
Близькості  нашої  неповторний  шок.

Ти  дивишся  так
Ніби  весь  світ  завмер.
І  час  тане,
Як  сніг  у  ладонях,  що  ласкають  мене.

Між  нами  тонка  грань  тепла,
Ненормально  добре.
І  це  не  гра.

Ненормально  добре,
Знову  томний  потяг,
Серце  б'ється
І  воно  не  бреше.

Кожна  мить  з  тобою  -  нескінченний  шквал.
Близькості  нашої  неповторний  шок.

Знову  повторимо  ми  цю  мить.
Близькості  нашої  неповторний  шок.

Знову  повторимо  ми  цей  момент.
Де  немає  ні  стін,
Ні  зайвих  дрібниць.
Все  навколо  завмре.
І  ми  вдвох.

Близькості  цієї  не  буде  кордонів  і  рамок  у  ньому.
Ненормально  добре.
Знову  тягне.
Серце  б'ється.
І  воно  не  бреше.

Кожна  мить  з  тобою  -  нескінченний  струм.
Близькості  нашої  неповторний  шок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2025

Ти зі мною назавжди.

Ти  мене  в  темряві  знаходиш
Ти  по  мені  божеволієш
Ти  мене  в  темряві  зустрічаєш
Всю  любов  ти  відчуєш
Вночі  кожен  подих  такий  приємний
Світ  наш  став  щасливим,  гармонійним
Ти  
в  мені,  ти  зі  мною

На  відстані  почуття  наші  палають

В  очах  спалахують  промені

У  серці  розряди  зарядів..
здригаємося
Ми  близькіші  стали

Чим  були  вчора

Немов  доля  нас  пов'язала  сама



Такий  ніжний  поцілунок

Душі  близькі

Падай

Лети  у  вир  кохання

Без  слів  зрозуміло

 це  доля

Падай

Лети

Ти  зі  мною  назавжди



Вітер  шепоче

Ти  поруч

Я  знаю

Твоє  крило  мене  обіймає

У  кожному  русі  -  світло  і  спокій

Серця  танцюють  наш  танець  стихій



Такий  ніжний  поцілунок

Душі  близькі

Падай

Лети  у  вир  кохання

Без  слів  зрозуміло

Що  це  доля

Падай

Лети

Ти  зі  мною  назавжди



Між  нами  немає  перешкод

Кожна  мить  -  чарівний  сад

Тонемо  в  щасті

Немов  у  річці

Я  і  ти  -  одним  язиком,  одним  касанням  його
зводимо  одне  одного  з  розуму,  доводимо  до  благодаті
ми  боги,  ти  бог,  я  богиня,  я  богиня,  я  богиня.

Такий  ніжний  поцілунок

Душі  наші  такі  близькі

Падай


Лети  у  вир  кохання

Без  слів  зрозуміло

Що  це  доля

Падай

Лети

Ти  зі  мною  назавжди

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2025

У безкрайній блакиті.

Голубе  небо
У  ньому  плавають  мрії
Хмаринки  танцюють
Немов  би  вальсують

Твій  погляд  так  близько
У  ньому  гублюся  
Як  у  вирії  світла
Ти  -  та  зоря,  що  цвіте  мов  би  квітка

Падай,  падай,  падай
У  вир  кохання
Я  загадав,  загад  я  бажання
я  і  ти
Падай,  падай,  падай  -лети!
Серце  палає,  сонцем  сіяє
У  цьому  світлі  ця  пристрасть  лунає

Твої  слова
Мов  би  оргазм
Пестять..  слух  ласкають
Шепіт  твій
Як  вітер
Солодкий  і  звучний,  луною  лунає,  і  проникає,  туди  мов  стрілою  вража
Руки  твої
Як    гладь  морська
проникають  у  тіло,  до  дна
Цей    вічний  танець
У  ньому  наш  крик

Падай,  падай,  падай
У  вир  кохання
Де  ми  тонемо
Лише  я  і  ти
Падай,  падай,  падай
Серце  горить
У  цьому  світі  тільки  пристрасть  звучить

Дихання  завмирає
Світ  зникає,  нас  поглина
Ти  моє  світло  в  бурній  цій  ночі
Ти  мій  день  у  ранковому  сяйві
І  нехай    мости  палають,  райдуга  нашого  кохання
після  дощу
на  небі  возхвалить  кохання  красу

Падай,  падай,  падай
У  вир  кохання
Де  ми  тонемо
Лише  я  і  ти
Падай,  падай,  падай!
Серце  горить,
У  цьому  світі  тільки  пристрасть  звучить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2025

Посміхни мене, посміхни.

В  променях  Сонечко  грає  зі  мною
Небо  блакитне  щебече  мені
 «Зачекай»,  посміхнись,  зі  мною  ось  тут  в  мить  ось  цю  будь
Тебе  чекає  новий  день,  не  поспішай,  мене  зачекай

Зірки  вночі  горять  для  нас
Серце  співає
Щастя  бажає,  години,  хвилини,  літа,  у  щастя  немає  кінця
Ти  моє  світло
Мій  ти  алмаз,  що  сяє  віками  для  вас  і  для  нас
З  тобою  життя  яскравіше  у  сотню,  у    тисячу    раз

Посміхни
Посміхайся  і  ти
Світло  всередині  -  це  є  любов
Світ    кольоровий  яскравий  в  цю  мить
Я  знаю  -  ти  є
і  любов  то  є  ти.

Ранкова  роса  на  траві

Сплески,    хвилі  морські,
Почуття  незабутнії  ті
Що    звісно  ж  палкі
Живуть  у  мені,  живуть  у  мені

Дай  мені  руку
Вставай
Уперед.
Цей  день  за  тобою  ми  поведемо,  разом,  в  любові  цей  час  проведемо.
Світ  величезний
Дім  наш  он
Там
Де  світло  ,  де  зорі,  де  зорепад

Посміхнись
Посміхайся  мені
це  і  є  любов

Я  знаю  -  ти  є
ти  мій  світ
ти  мій  дім
На  руки  візьми
і  неси,  я  хрест  твій,  ти  мій
амінь,  амінь,  амінь.

Посміхнись
Посміхайся  знову
Посміхайся  знову
Світло  всередині  -  це  і  є  любов
Світ  весь  барвистий
Я  знаю  -  ти
Сміх  твій  фарби  до  неба  вознесли,
Небо  -  це  ти,
Небо  -  це  ти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2025

Зорі всю ніч сяють для нас.

Зорі  всю  ніч  сяють  для  нас
Я  відчуваю  твоє  тепло.
Твій  подих,  запах,  серцебиття..

Моє  серце  б'ється  для  тебе,
Ніщо  інше  не  важливо  для  мене.
З  тобою  ця  ніч  й  весь  завтрашній  день,
З  тобою  я  пройду  через  все,  навіть  через  дощ  і  пустелі  -

Час  бути  щасливим.
Наші  серця  б'ються  в  одному  ритмі.
Твої  губи  розривають  мій  простір.
Твій  голос  наповнює  моє  мовчазне  небо.
Твої  руки  переповнили    обрій.
Твій  голос  співуче  розливається  в  моєму    небі.

Моє  серце  б'ється  для  тебе,
Ніщо  інше  вже  не  має  сенсу.
З  тобою  я    на  поверхні,  ти  хвиля  морська.
З  тобою  я  пройду  через  все,  навіть  через  і  через  це.
Через  воду  й  вогонь  і  труби  ці  мідні,
в  сонячнім  світлі.

Мій  алмаз,  жемчуг  глибинний.
З  кожним  кроком  долається  непорозумінь  безодня.
З  тобою  я  можу  перестрибнути  гори.
Ми    без  масок,  одне  з  одним  -  ми  голі.

Моє  серце  б'ється  для  тебе,
Ніщо  інше  не  має  сенсу.
З  тобою  я  живу,  ти  те,  у  що  вірю  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2025

Метелики крутяться в дивному танку

Стрекоза  красива..
Краси  переливи
 Звучали  в  травичці,
     кохання  мотиви.

 Метелики  поряд,
 мов  зорі    порхали  у  танку.
На  її  вроду  вони  мов  на  мед,
природи  ж  секрет.

Порхала  із  кожним  у  танку  вона.
Така  дивовижна,
     вродлива,
                   чумна.

 Її  рухи  легкі,
 як  вітер  між  гілля..
 Зачаровувала  кожного
 Крилом  обласкала.

На  сонечку  виблискує
 в  сонячних  промінцях.
 Ніби  грає  музика  в  її  ніжних  лапках.

 Кожен  погляд  за  нею  в  польоті
та  навздогін,  в  просторі  лунає  дзвін,  лунає  дзвін..
Летять.

 І  серце  у  траві  від  пісні  її  бринить.
 Вітер  співає  так  тихо,  тихо
 Під  яскравими  зорями  
Небо  малює  ,  картини  пише  на
блакитнім  просторі,  ніжно  шепоче  про  зорі.

 І  кожен  мазок,  мов  комплімент,
 дарує  мов  би  стрекозі  неймовірний  букет.
Природна  магія  ж  чарує.

Метелики  крутяться  в  дивному  танку.
 Стрекоза  їх  веде  у  легкому  шовковому
русі  небесного,  неймовірного  танку.

 Звуки  ночі  шепочуть  нам  казку  свою.
 Вона  королева  серед  комашок  в  раю.

Стрекоза  виблискує  в  краплинах  роси,
 Ніби  грає  музика  у  моїй  душі.
 Кожен  погляд  на  неї,
ніби  політ,  ще  мить  й  вона  полетить,
Серце  моє  у  траві  й  від  пісні    бринить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2025

Любов у повітрі

Коник  зелененький  
     на  ганку..
 скакав.

Усе  вище  й  вище..
 у  танку  кружляв.
Водив  хороводи  
серед  трав  цих  густих,
До  сонця  тягнувся
   у  мріях  простих.

Побачив  він  квітку..
 Тендітну  й  живу.
 До  неї  помчався
     крізь  ранкову  росу.

 А  то  і  не  квітка,
 Дівчина  вродлива,
 неймовірно  красива,
неймовірно  красива.

В  очах  її  світло,
 Сама  мов  зоря.

 Коник  зелений
В  танку    веде,
Дівчина  сміється,
 Її  серце  гуде.

 Сонце  вітає,
 Земля  обійма  ,
Любов  у  повітрі,
 Як  казка  луна.

Взяла  дівчина  його  
та  до  серця,  
Любов  подарила,  
там  й  поселила.

 Мов  диво  дивне.
І  зранку  
 пянкого,
 сина  для  нього
зростила.

 Життя  їх  сплелося  
у  казці  живій.

 Он,  Коник  стрибає,
 А  вітер  співа.
 Танцює  природа..
 Радіє  Земля.

 У  бурнім  цвітінні  -  щаслива  весна,
 Бо  нове  життя  народила  вона.

Коник  зелененький
Танок  свій  веде,
 Дівчина  сміється,
 Її  серце  гуде.

 Сонце  їх  вітає,
 Земля  обійма,
Любов  у  повітрі,
 Як  казка  зросла.

 Коник  зелененький  на  ганку  скакав.
 Усе  вище  й  вище  у  танку  кружляв.
 Водив  хороводи  серед  трав  цих  густих,
 До  сонця  тягнувся  у  мріях  простих.

 Побачив  він  квітку,
 Тендітну  й  живу,
 До  неї  помчався  крізь  ранкову  росу.

 А  то  і  не  квітка.
 Дівчина  вродлива,
 неймовірно  красива,неймовірно  красива.
 В  очах  її  світло,
 Сама  мов  зоря.

 Коник  зелений
 Танок  свій  веде.
 Дівчина  сміється,
 Її  серце  гуде.
 Сонце  вітає,
 Земля  обійма,
 Любов  у  повітрі,
казково  луна.

Взяла  дівчина  його  та  у  серце,
 Любов  подарила,  там  й  поселила.
 Мов  диво  святе,  диво  живе.

 І    сина  зростила,
життя  подарила,
кохала,  любила.

 Життя  їх  сплелося  у  казці  живій.

Он,
 Коник  стрибає  ,
А  вітер  співа,
 Танцює  природа,
 Радіє  Земля.

 У  бурнім  цвітінні  щаслива  весна
 Бо  нове  життя  народила  вона.

Коник  зелененький
 В  танку    веде,
 Дівчина  сміється,
 Її  серце  гуде.

Їх  Соне  вітає
 Земля  обійма.
 Любов  у  повітрі,
 Мов  би  казка  зросла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2025

Ква-ква. Смакую нежность.

Ква-ква..
Да-да  -  звучит  напев.
Оркестр  на  пруду  отбивает  свой  ритм.
С  милым,  я  рядом..

Мне  мир  там  светлей.
Шаги  под  луной,
Как  танец  тех  дней.

 О  берег  плещется
 живая  вода,
Секунды  вечности
И  я  -  права.
Секунды  вечны
И  я  права.

Смакую  нежность-
Уста  твои..
Пруд  наш  оркестр  любви  хранит.

Скрипка  шепчет..
Труба  зовёт.
Звёзды  нам  светят,
Музыка  плывёт.

С  милым  рядом  всё  будто  сон.
И  сердце  бьётся
Как  метроном.

 О  берег  плещется
Вода  жива,
Секунды  вечны
И  я  права.
Смакую  нежность  -
Уста  твои..
Пруд  наш  оркестр  любви  хранит.

 Под  ивами  тени  кружат  кругом,
Ноты  танцуют  над  тихим  прудом,
Я  в  каждом  звуке  тебя  найду
И  в  каждом  взгляде  твоём  живу.

 О  берег  плещется
Вода  жива,
Секунды  вечны
И  я  права,
Смакую  нежность  -
Уста  твои,
Пруд  наш  оркестр  любви  хранит.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2025

Мавка

[quote]Невже  й  ангели  рими  читають,  невже  й  ангели  -  гірко  ридають[/quote]

Про  мавку  бувальщину
вам  розповім,
У  кожній  буквиці  -
жадібний  спів.

Мавку  у  рощі  юнак  був  зустрів.
Вітер  бажань
його  в  ліс  був  завів.
Сонце  сіяло  у  дівки  в    очах,
Голос  мов  дзвін,
він  -  манить
Чарує.
Розум  втрачає,
хто  його  чує.

Як  вічний  орган,
мов  хвиля  морська  -
у  кожному  звуці
лунала  душа.

Гілля  співає,
Трава  шелестить,
В  серці  вогонь,
Його  не  згасить.

Ой,
Якби  знав  він,

Та  де  її  слід,
Туди  б  він  й  подався,
Хоч  би  й  на  мить.

 Ой,
А  в  дівки  гарнії  очі,
Сяють
Як  зорі  у  темнії  ночі.

Плив  би  над  виром  знов,
стрибнув  із  кручі..
Мавко,
Ти  серця  мотив,  твій  голос
живий,
       знайомий,  близький.

 Лісові  тіні  їм  стежку  у  лісі  плетуть,
Води  глибокі  туманами  звуть.
Там  де  мовчить  гай  віковий,  
Зустрінь  мене  знов,
Лише  не  зникай.
Чекай  і  кохай.
Кохай,  виглядай.

 Шепіт  дерев
Мов  пісня  жива,
Вона  мов  та  казка,
Мов  вічна  душа.

Куди  б  не  глянув  -
Її  образ  там,
Зірка  вночі,
Що  горить  моїм  снам.

 Ой,
А  в  дівки  гарні  очі,
Сяють,
Як  зорі  у  темнії  ночі.


Якби  знав  я,
Де  її  слід,
Туди  б  і  подався
Хоч  би  на  мить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2025

Ми - це воля. Це і є наша країна.

Не  сади  і  не  лани,
 Не  громи  і  не  тумани.
 Не  поля,
 Не  діброви,
 Ми  -  це  серце  і  розмови.

 Україна  це  ти  й  я,
 Шлях  удвох,
 Життя,
Ім’я,
 Кожна  мрія  і  крок  земний.

 Ми  то  й  є  Україна,
 Ми!

 Не  хмаринки,
 Не  дощі,
 Не  старі  шляхи  у  пітьмі,
 Не  підкови  знаків  долі,
 Ми-  це  люди,
 Ми  -  це  воля.  

У  піснях  дітьми  співаєм,
 Вночі  зорі  засіваєм.
 Все,  що  разом  -
 Все  єдине.
 Це  і  є  наша  країна.  

 Україна  -  це  ти  й  я,
 Шлях  удвох,
 Життя,
Ім’я,
 Кожна  мрія  і  крок  земний,
 Ми  то  й  є  Україна,
 Ми.

 Не  історія,
 Не  карта,
 Не  замки,
не  шкільна  парта.
 Ми  між  радістю  і  болем.
 Ми  весь  всесвіт  в  материнських  долонях.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2025

Україна - це ти і я.

[quote]Всі  ми  будемо  мовчати,
                                       коли  опинемось  в  могилах[/quote]

Не  сади  під  попелищем.
 Не  поля,  на  яких  ніщо  не  росте.  
Не  дуби,  зламані  взривом  снаряду.  
 Ми  то  й  є  Україна!

 Не  ви,  не  ваша  фальш.
 Україно  Вставай!
 Підіймася  з  колін.  

Гордість  й  відвага  вирує  у  жилах.
 Ми  -  Україна!
 Ми  -  Україна  !

Немає  ночей,  що  погасять  зорі,
 Немає  кайданів,  що  душу  убьють.
 Ми  то  й  є  Україна.

 Вона  оживе  вам  на  диво,
 ми  піднімемось,  ми  піднімемось.
 На  палаючій  землі
 Наші  сліди,
 Нас  згадають  не  раз.

 Майбутнє  викарбуване  в  наших  душах.
 Ми  й  є  те  майбутнє.
 Україно,  вставай!
 Підіймася  з  колін.

 Гордість  й  відвага  вирує  у  жилах.
 Ми  -  Україна!
 Ми  -  Україна!

 Не  сади,  не  поля,
 Не  тіні  на  стіні  .
У  світлі  ніщо  не  згасне.
 Ми  -  Україна.

 Це  наш  мотив,  
Пісня  вічна,
 Це  прорив.
 Це  удар.

 Не  наш  цар.
 Лише  ми,
     лише  ми.

 Україно,  Вставай!
 Підіймася  з  колін.
 Україно  Вставай!
 Підіймася  з  колін.  

Не  сади,  не  лани,
 Не  поля,  не  діброви.
 Ми  -  це  серце,
     ми  -  це  мова,
 Пісня  ранкова,  
Радісний  крик.
 Ми  то  те  до  чого  з  дитинства  так  звик,
 Україна  -  це  ти  й  я,    це  дружня  сім'я.
 Все,  що  в  думці  єдине  -
 Це  і  є  Україна.

 Не  кордони,
 Не  ресурси,  не  війська,
 Україна  -  це  ти  і  я,
 Україна  -  це  ти  і  я.


***

Якщо  не  в  бою,
то  краще  мовчіть,
Це  ж  ви  втянули
країну  в  війну.

Дешеві  актори,
ляльки  ви  й  не  більше
оті  театрові.

Якщо  не  в  бою,
то  не  грішіть,
убивць  із  людей  ви  ж  зробили.

І  праві  і  ліві  -
ви  ж  просто  бацили,
Із  себе  ви  що  возомнили.

Спитайте  в  солдата  -
він  промовчить.
Війна  ж  бо  навчила,
як  в  світі  цім  жить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2025

Жизнь - это боль.

[quote]Люди  сходят  с  ума  -  это  нормально,  это  война[/quote]


Жизнь  -  это  вихрь,
Что  выжечь  готов,
Каждый  свой  шаг
Будто  вызов  врагов.

Скорбный  гудок
Поездами  по  снам,
Черным  огнём  прожигает  сердца.

Жизнь  -  это  боль.
Это  потери.
Люди  -  гиены
Охотятся  в  сфере.

-Где  же  любовь?
 Тени  и  пепел..
Раны  и  кровь  
             скрыты  от  света.

Свет  зарыт  глубоко.
В  груди  крик  застыл,
Двери  закрыты.

Чья-то  ярость
и  ты  -  остыл.
Эхо  внутри  от  ударов  судьбы.
Крик  оставляет  в  сердцах  следы  -
отверстия  темной  дыры.

Жизнь  -  это  боль.
Это  потери.
Люди  -  гиены
Охотятся  в  сфере.
-Где  же  любовь?

 Тени  и  пепел..
Раны  и  кровь  скрыты  от  света.

-  Зачем  мы  живем?
-Тянут  нас  вниз.
Болью  впиваются
         клыки  в  карниз.
Мир  опрокинут,
Как  бокал  пустоты.

Ты  -  одинок  .
Зов  пустоты:
 -Кому  нужен  ты?

Жизнь  -  это  боль.
Это  потери.
Люди  -  гиены
Охотятся  в  сфере.
-Где  же  любовь?

Лишь  пепел  и  тени.
Раны  и  кровь  
         скрыты  от  света.
Дожить  б  до  весны.
-Будет  ли  лето.


***

Постоянна  тут  ложь.
Подмена  сплошная.
Мрак  непроглядный.
Тьма  вековая.

Что  говорят  -  слушать  во  вред,
Подмена  и  бред,
Вот  что  творят,
Убивать  нас  хотят.

С  экранов  о  мире,
А  гонят  же  стадо.
Всех  на  убой.
Последний  вновь  бой.

Бессмысленность  эту  все  понимают,
Как  заключённые,  как  приговор.
Ну  а  с  экранов  -  лишь  вздор.
Чтобы  опомнится  мы  не  успели,

Пирожок  с  горохом  за  упокой  уже  съели.
Печально.
И  вновь  ложь  о  мире.
Над  головой  же  сверкают  секиры.

Пощады  не  просят.
Верят  царю.
Царей  подменили,
жизнь  отменили.

Веришь  не  веришь,
это  неважно.
Трус  аль  отважный.
Суть  же  одна  -  это  война.

Твоими  ж  руками  тебя  убивают.
Мозги,  что  остались  и  те  отбирают.
И  паразитов  этих  полно,
С  экранов  на  жизнь  напало  ведь  зло.

***

Обмежено  придатних
придатними  зробили,  а
ви  по  15  мілліонів  за
загиблих  всім  заплатили?

Де  у  вас  кошти  на  смерть  людську?
Хворих  на  смерть?
І  це  країна?
Одні  руїни  і  підлість  провладна.

Здорові  хворих  на  бій  послали,
Самі  в  штани  геть  не  наклали.
Недоторканні  ж.
Тому  й  війна.

Управи  на  злодюг  нема.
Терористичний  певно  марш,
Ти  відкупись,  або  на  фарш.
Що  за    країна?
Невже  це  наша  та  Україна?

Щоб  вже  не  було  пенсіонерів  -
Усіх  на  смерть,  на  ці  качелі.
Тут  вік  людський  не  поважають,
Вигідно  -  от  і  вбивають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2025

Твори свои мечты.

Глаза  искрятся,
 Ночь  манит  нас.
 Шепчешь  тайны..

 Спасает  нас  тепло,
 горит  огонь  внутри.
 Со  мной  играй,
 Твори  со  мной  мечты.

 Делай  это  со  мной,
Горячий  как  огонь,
 Мой  герой!

 Вознесу  тебя  к  небесам,
 Не  стесняясь  я  тебе  дам.

Мир  в  танце  кружится  без  преград,
 Сердца  бешено  бьётся  каскад.
 Тени  в  свете..

 Близки  мы..
 Тут  Небо  ждет  и  зовёт  в  полет.

 Делай  это  со  мной.
Ой-ой-ой,
 Горячий  как  огонь,
 Мой  герой!

 Вознесу  тебя  к  небесам,
 Не  стесняясь  я  тебе  дам.

 Ты  и  я  -  фейерверк  ночной  ,
Забудь  себя,
 Будь  только  мой!

 Пусть  искры  нас  сожгут  дотла.
 Танцуем,  пока  жизнь  светла.

 Делай  это  со  мной.
Ой-ой-ой,
 Горячий  как  огонь,
 Мой  герой!

 Вознесу  тебя  к  небесам,
 Не  стесняясь  я  тебе  дам.
 
 Вознесу  тебя  к  небесам.
 Не  стесняясь  я  тебе  дам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2025

Басня про лисню.

Кури  з  лисами  воюють,
Знову  й  знов  
У  ліс  прямують.

Курочка  до  півня  каже:
-  Й  ти  іди,  бо  так  нам  краще.
З  перемогою  вертайся
І  від  лисів  увертайся.

Зуби  в  них  звичайно  гострі,
Дикі  ж  звірі  ці,  голодні.
Ти  ж  у  мене  бойовий,
Хвіст  у  тебе  он  який.

Півник  довго  не  вагався.
Поклював  і  в  бій  зібрався.
Лису  півник  той  й  дістався.

А  мораль  така:
-Півень  лису  -  не  рівня.
Та  й  хазяїна  нема,
Щоб  спустив  на  лиса  пса.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2025

***

Один  дорвався  до  мільйонів.
Мільйони  гинуть  за  одного.
Було  б  за  кого.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2025

Рано вранці

Рано  вранці
У  годину  кохання
Звуки  ніжні  оживають
і  лунають  і  лунають
Солов'ї  дають  нам  знак
Серце  любить  просто  так

Рано  вранці
У  годину  кохання
Звуки  ніжні  оживають
і  лунають  і  лунають
Солов'ї  дають  нам  знак
Серце  любить  просто  так

У  гаю,  що  при  долині,  знов  ранкова  пісня  лине
Крізь  листву    весна  крокує,  радість  з  світлом  там  мандрує.
Солов'ї  співають,  пісні  радісні  лунають.
Як  сон
Світанок    в  дім  проникає,  душа  співає,  душа  літає.

Шпаки
 відлунням
Услід
Наповнюють  ранок  сяйва  ранковою  мелодією
так  голосно,  так    мелодійно
Витьохкують:  

щастя  вам

щастя  вам
Двом

Нехай  ваш  дім  буде  найріднішим
найщасливішим
світла  вам,
миру  вам,
кохайте,
співайте,
високо  в  небі
блакитнім  літайте.

Рано  вранці
У  годину  кохання
Звуки  ніжні  оживають
і  лунають  і  лунають
Солов'ї  дають  нам  знак
Серце  любить  просто  так

Рано  вранці
У  годину  кохання
Звуки  ніжні  оживають
і  лунають  і  лунають
Солов'ї  дають  нам  знак
Серце  любить  просто  так


Рано  вранці
У  годину  кохання
Звуки  ніжні  оживають
і  лунають  і  лунають
Солов'ї  дають  нам  знак
Серце  любить  просто  так

Тіні  листя  на  землі
Світ  застиг  у  своїй  красі
У  відгомонах  тих  двох
Гомонить  жива  любов

Нехай  в  душі  цвіте  квітка
Кожен  рядок  пісні  хай  лікує  серця
Солов'ї  вам    знову,  знову  про  кохання  в  пісні  виспівують
Бережіть  ви  любов
Бережіть  ви  любов


Рано  вранці
У  годину  любові
Звуки  ніжні  живі
Солов'ї  дають  нам  знак
Серце  любить  просто  так
Серце  любить  просто  так

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2025

Vivat to Ukraine

Сонце  знову  і  знову  піднімається  над  Землею,  яка  палає  в  полум'ї  світанку.
В  ході  битв  ми  продовжуємо  боротьбу  зі  злом.
Поля  златі  під  міццю  синього  неба
Палають  у  вогні,  непохитно  гордо  ми  гасимо  пожежі  війни.

Vivat  to  Ukraine  let  the  anthem  soar.
Слава  хоробрим,  які  б'ються  у  війні.
З  незламаними  серцями  ми  зустрічаємо  бурю.
Віват  героям,  що  б'ються,  що  б'ються,  що  б'ються  за  новий  світ.

Гори  передають  силу,  непереможність,  незламність  наших  орлів.
З  непохитним  духом  ми  йдемо  знову  в  бій
за  мир,  за  свій  рід,  за  землю  живу,  за  матір  рідну.

Vivat  to  Ukraine  let  the  anthem  soar.
Слава  хоробрим,  які  б'ються  у  війнах.
З  незламаними  серцями  ми  зустрінемо  бурю.
Віват  героям,  народжується  новий  світ.

Відлуння  барабанів,  рев  стихії,  ми  сила,  ми  сила.
Разом,  в  єдності,  в  боротьбі,  такі  орли  тільки  в  нашій  країні.

Vivat  to  Ukraine  let  the  anthem  soar.
Слава  хоробрим,  які  б'ються  у  війнах.
З  незламаними  серцями  ми  зустрінемо  бурю.
Віват  героям,  народжується  новий  світ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2025

Дуже велика надсмертність чоловіків в працездатному віці .

То  є  трагедія.

Меншість  знищує  більшість
руками  більшості.

А  починалось  все  як  кумедія,
ряжені  актори,  балаган.

Каган.

І  ...

Дуже  велика  надсмертність  чоловіків  в  працездатному  віці.

І  країна  в  групі  країн  з  найвищою  смертністю.  



Може  залишитися  менше  10  мільйонів.

Проте  все  за  планом  ..

Курс  той  же.

І  так  періодично  через  кожні  сто  років  .

Офіційно    -  мінус  300  тисяч  українців  за  рік.

Безглуздя  повне,  тому  й  такий  вік.

Прогноз  ООН  -  Людство  почне  вимирати  вже  у  поточному  столітті.

Проте  вони  впевнені,  що  то  не  їхні  діти.



https://rubryka.com/article/demografichna-sytuatsiya-v-ukrayini/

https://focus.ua/uk/opinions/706358-narodzhuvali-oligarhiv-a-ne-ditey-chomu-ukrajina-potrapila-v-demografichnu-yamu-i-yak-iz-neji-vibratisya

https://www.volynnews.com/news/all/v-ukrayini-nazrivaye-vazhka-demohrafichna-kryza-do-2025-roku-zalyshytsia-25-milyoniv-liudey/

*  от  власти  хазар  титул  кагана  приняли  киевские  князья,  подчёркивая  независимость  Киевской  Руси  от  Хазарского  каганата  (на  Руси  он  бытовал  до  конца  XII  в.)

всі  цифри  взяті  з  офіційних  українських  інтернет  видань,  мене  це  зачіпило,  як  будь-яку  живу  людину.  Просто  почитати,  що  пишуть  офіційно  -  на  голові  дибом  волосся,  а  реальна  картина  певно  ще  ...  плачевніша.
І  якщо  просто  слухати  блогерів,  то  проснемось  в  один  день  голі  і  босі,  якщо  взагалі  проснемось,  бо  той,  хто  не  купує  ліки  той  певно  не  зрозуміє,  що  твориться  в  країні.
Постійна  боротьба  за  виживання.
А  князьки  -  пирують  і  промови,  щоденні  промови.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2025

Ранкова насолода.

Постава,  грація  розкішна,
Ти  така  ніжна,  така  ніжна.
Заполонила  мене  назавжди́,
Краси  лишаючи  сліди.



Місячне  сяйво  переливається  в  тихих  думках,
В  гобелен  сплетений,  долі  ж  наші  спіймані.
Ніжні  пальці  проводять  по  небу,
Вирізьблюючи  чудеса  перед  очима:

Постава,  грація,  розкішно!
Жива  мелодія  нічного  світла
Заповнила  мене..
 Швидкоплинний  вальс,  як  подих  часу,
Кожен  рух  співає  без  рими..

Тіло




моє  танцює  в



золотомусяйві..

Краса  затримується  там..

Поза  розкішна...
 грація  витончена,
Жива  мелодія  світла
Наповнила  мене  назавжди.

Швидкоплинний  вальс  мов  подих  часу..
Кожен  рух  співає  без  рими.
Тіла  наші  танцюють  в  місочному  сяйві.
Краса  затримується  в  відлунні.


Ніжними  відтінками  розфарбовано  землю  в  кольори
Вічного  дива,    яким  я  не  можу  не  любуватись.

Насолоджуюсь..
насолоджуюсь!

Ода  миттєвостям,  що  зникають  і  залишаються:
Швидкоплинний  поцілунок  на  світанку,
Очі  обіймають  оголене  тіло,
Малюють  зорі  суря  на  безхмарному  небі..

Постава,    грація,  
відлуння..

Насолода,
насолода!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2025

Саме так.

Йди,
     іди..

сюди  йди,
іди
і
давай,  давай.

Сонячне  світло  у  твоєму  волоссі,  океан  цілував  твої  очі.
Ти  сміялася  так,  ніби  літо  ніколи  не  закінчиться.
Я  зловив  погляд,  твої  вуста  смакував.
Блискавиця  всеняна  в  груди  вдаряла
і  мому  серденьку    прошептала:  «Вона  -  та,  що  призначена  тобі».
-О,  вона  та  сама!
Та  сама..

 босоніж    по  дощу,    босоніж    по  дощу,  
мчу  до  неї,  мчу!

Дівчинко,  ти  солодша  за  персик,  твої  персики
поглинають  мене,  
твій  стан
         зводить  з  розуму,
зводить  у  розуму.

Я  шукав  у  хвилі  морській
 твою  посмішку,
твій  погляд  піймав!

 Крихітко,  ти  і  я..

Ми  були  створені  для  того,  щоб  сяяти!



Ти  моя  іскра,  я  твій  орга'н.
Давай  же,
давай!

Зіграй!

Я  готовий  впасти,  просто  скажи  коли.
Ооо,  просто  скажи  коли.

Танцюючи  в  сяйві  місяця  по  вологій  набережній
Ти  наспівуєш  мелодію,  і  моя  душа  розквітає.
З  кожним  твоїм  кроком  мій  пульс  прискорюється.
Ти  -  мелодія,  ме-ло-дійно
Гей-хей,  ти  теж  це  відчуваєш?

Дівчинко,  не  ховайся  за  літньою  посмішкою,
Я  бачу  тебе  оголеною.

Твої  губи  кажуть  «можливо»,  але  твої  очі  кажуть  «так».
Давай  не  будемо  прикидатися,  просто  відгадай!

Так,  давай  вгадаймо!
Так,  давай,  зриваймо!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2025

Неужели мы в этой постели.

Я  вновь  сижу  без  штанов  за  пианино,
 Сочиняю  песни  
О  любви  к  тебе.  

Ты  и  я,
 ты  и  я...


Не  получатся
ни  ...я
Виновна  ты
и  я
ты  в  этом...
и  я.

 Мы  были  такими  чудаковатыми,  
Но  не  для  тебя.
Для  тех,  кому  мы  мешали,

 мешали.

Мы  постоянно  кому  то  мешали,
 Спать  по  ночам.

 Вместе  с  тобой  наедине  мы  молча  кричали,  
Охотнее  всего  я  вспоминаю,
 как  мы  вместе  валялись  по  утрам,  
делали  это  делали  это  по  утрам..
 тарам  ,тара-  рам.

А  потом  трам..

 А  потом  мы  были  у  тебя,

 Ты  —  обнажённая  в  постели,  а  я  —  без  штанов  за  пианино.  
Я  вновь  сижу  за  пианино,
 Сочиняю  песни  о  любви  к  тебе.
 уже  в  штанах  я.

Так  не  могло  продолжаться...  
Ты  хотела  всё  и  сейчас.
Это  вывело  меня  из  себя.  

В  итоге  ты  решила,  что  дольше  не  задержишься  тебе
 У  меня,  
нечего  задерживаться
   у  меня.

И  вот  я  сижу,  предпочитая  играть  на  пианино.
 Мы  с  тобой  ...
Этого  оказалось  недостаточно.  

Вот  я  вновь  сижу..
 Сочиняю  песни...

 О  любви  к  тебе,
мечтая  о  тебе.
 Я  мечтаю  о  тебе

 Я  мечтаю  о  тебе,
играя  на  пианино.

Будто  вся  жизнь  -  пантомима
 и  прошла  она  мимо,
 прошла  она  мимо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2025

Божевілля

Божевілля!
І  я  божевільний,
божеволює  й  світ...


Назавжди  в  серце  твоє  ім'я  вривається
Щодня  душа  до  тебе  повертається
Не  сховатися  від  цього  солодкого  полону
Ти    арена
Я  готовий,  до  бою,  до  бою
В  омут  з  головою,
За  тобою,  за  тобою

Про  кохання  співаю,    глузд  втрачаю
Все  паморочиться  я
Очі  палають
Погляди  благають,  вбивають
 говорять  про  кохання

Про  кохання  з  божевілля  збожеволіти
Усе  кружляє,  наче  тріпот  в  павутині
Кожен  шерех
Кожен  погляд
Про  тебе  все  говорять
все  говорить  про  тебе


Очерет  колишеться
під  вітру  свист
Рибка  треться  в  камеші
Річковий  берег
Танець  кохання
Шепіт  у  тиші
В  коханні  зізнання

Ах,  кущі  в  парку  потаємно  ростуть
Таємниці  кохання  в  собі  бережуть
Серця  шепочуться
Мов  струмок
У  зеленій  гущавині  пристрасть  палає

Очерет  шумить
Все  він  знає,  все  він  знає
Рибка  треться
В  коханні  ридає
Ах  як  це  красиво  в  сонячнім  світлі
У  річкових  обіймах  коханням  зігріті

Парк  вкритий  густими  кущами
На  небі  зорі,  а  в  кущах  кохають,  в  кущах  кохають
Там  в  экстазі  палає  багаття
Очі  сяють,  плетуть  тенета  таємних  зустрічей
І  очерет  шепоче:  «Щастя  є,  воно  в  мені,  даю  й  тобі,  даю  тобі  »

Три,  три
бери,  бери  

Рибка  з  рибкою  в  ритмі  парить
Серця  палять  немов  тиша  горить
Танець  ніжний  у  природній  тиші
Ах
Кохання  квіти  нам  шепочуть:  чекай!
зачекай,

кохай
кохай

Очерет  шумить
Як  найсолодше  волання
Рибка  треться
Танцює  кохання
Танцюєм  в  коханні
Ах  білий  світ  живе  у  світлі
У  річкових  обіймах  коханням  зігрітий
любовю  омитий,  очеретом  овитий

Твій  погляд  -  палаючий  маяк,
 маяк,  що  палає.
Твій  погляд,  мов  погляд  кішки..
Вночі  мене  до  тла  ...  вигораю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2025

В нічній тиші

Тіло  ворушиться  в  нічній  тиші..
Очерет  колишеться..
Серце  тремтить!
Рибка  треться  в  очеретах..
Почуй,  почуй
мої  думки,  мої  думки.

Вітри  шепочуть,
Вода  дзвенить,
Світло  танцює.
Час  мовчить,  тиша..
Життя  як  мить!


Світло  місяця  осяває  шляхи.
Про  тебе  всі  пісні  ці.

Про  кохання  про  бажання,
про  радістний  біль.
Все  паморочиться,  все  палає  в  мені
палаю  в  вогні,  палаю  у  вогні.

Світло  місяця  осяває  шляхи.
Про  тебе  всі  пісні  ці.

Про  кохання  з  божевілля  збожеволіти!
Усе  кружляє,  наче  тріпот  в  павутині...
Кожен  шерех,
Кожен  погляд  -
Про  тебе  все  говорять.
 говорять  про  тебе
.
Сопілка  лунає,  грає,  лунає,
Як  струни  віолончелі
Мої  мрії  в  річці,  в  камиші.
Крізь  звуки  природи,
Через  безодню  днів,
Твій  силует  запалює  світ,
божевілля  -
веснянний  цвіт!


Назавжди  в  серце  твоє  ім'я  вривається
Щодня  душа  до  тебе  повертається.
Не  сховатися  від  цього  солодкого  полону.
Навіть  у  думках  -  стону!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2025

На іноземній мові.

Твой  взгляд  -  пылающий  маяк,  пылающий  маяк
Счастье  в  твоих  глазах
Чувствую  в  воздухе  легкую  сладость.

Радость,  на  которую  уже  и  не  надеялась

Твоим  мужем  был  я  в  прошлой  жизни,
в  прошлой  жизни
Я  крепко  держал  твое  нежное  тело,
твое  нежное  тело.
Теперь  вибрирует  эхо  в  воздухе  на  безумном  ветру
в  безумном  ветре

Песня  потеряла  звучание,
Шуршание  прикосновений
Шуршание  прикосновений

Счастье  в  твоих  глазах
Счастье  -  это  отражение  моего  отражения.
Я  чувствую  в  воздухе  легкую  сладость
легкую  сладость



Жизнь,  на  которую  ты  еще  надеешься.
 ты  еще  надеешься

Надежда
В  сердце  пылает
пылает  вера

еще  горит  вера,
сгорает
надежда
в  огне  пылает
надежда

В  воздухе  остается  твой  сладкий  золотой  аромат.
Улыбка  неясная,  как  сон,  что  никогда  не  размывается.
Я  все  еще  теряю  себя  в  этом  немом  ритме.

Я  все  еще  теряю  себя  в  этом  немом  ритме.


Жизнь  полна  надежды
Жизнь  полна  надежды

Я  теряю  все  в  этом  немом  ритме.
 теряю  все  в  этом  немом  ритме.


Как  же  хочется  тебя  прижать
Снова  и  снова  почувствовать
На  весь  мир  кричать
И  любить,
тебя  
любить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2025

Тебе кохати.

Твій  погляд  -  палаючий  маяк,  маяк,  що  палає.
Щастя  в  твоїх  очах
Відчуваю  в  повітрі  легку  солодкість.

Радість,  на  яку  уже  й  не  сподівалася

Твоїм  чоловіком  був  я  в  минулому,
в  минулому  житті.
Я  міцно  тримав  твоє  ніжне  тіло,
твоє  ніжне  тіло.
Тепер  вібрує  відлуння  в  повітрі  на  шаленому  вітрі
в  шаленому  вітрі.

Пісня  втратила  звучання,
Шорох  касання..
Шорох  касання..

Щастя  в  твоїх  очах.
Щастя  -  це  віддзеркалення  моє.
Відчуваю  в  повітрі  легку  солодкість
легку  солодкість.


Життя,  на  яке  ти  ще  сподіваєшся
 ти  ще  сподіваєшся.

Надія
В  сердці  палає,
палає  віра,

ще  палає  віра,
згорає
надія,
в  вогні  палає
надія.

В  повітрі  залишається  твій  золотий  аромат.
Посмішка  неясна,  як  сон,  що  ніколи  не  розмивається.
Я  все  ще  втрачаю  себе  в  цьому  німому  ритмі.

Я  все  ще  втрачаю  себе  в  цьому  німому  ритмі.

Ох,  ох,  ох,  ах
Життя  сповнене  надії
Життя  сповнене  надії

Я  ж  втрачаю  все  в  цьому  німому  ритмі.
 втрачаю  все  в  цьому  німому  ритмі.


Як  же  хочеться  тебе  пригорнути
Знову  й  знову  відчути
На  весь  світ  кричати
Й  кохати,
тебе  
кохати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2025

Кохана, з тобою я відчуваю себе Богом.

Знову  і  знову..
 оргазм  за  оргазмом...
 незліченні  мурашки,  і  піна,
піна  і  морський  бриз,
 морський  бриз...

 Шампанське,  шампанське,  шампанське,  
шампанське  в  моїх  жилах  тече..
 над  ним  пишний  сад,
 де  росте  дике  кохання.  

Під  зорями,  хтось  шепоче:  
-Тихіше,  тихіше,  люба,  я  твій  чоловік.

 Відлуння  шепоту  в  жасминовому  повітрі  .
Серця  переплетені  ніжною  турботою.  
Ми  розквітаємо  разом  у  місячному  сяйві.  
З  пахучим  коханням,  чистим,  як  роса.  

Піна,  піна,  піна  -  це  не  іскра,  яку  ми  запалюємо.  
Ми  не  спалахуємо,  як  світлячки  в  літню  ніч.  
Ми  проникаємо  все  глибше  і  глибше  ...
в  лоно  життя.

 Пригорни  мене  ближче,  
відчуй,  як  розквітає  моя  душа.
 Кохана,  з  тобою  я  відчуваю  те,  
що  не  передати,  
те,  що  можливо  лише  кохати.

 Тіні  можуть  танцювати,  
але  вони  не  можуть  розділити  Любов,
 яку  ми  несемо.

 Кожної  миті  солодкий  сміх  у  пелюстках  розгортається.
 Плекатимемо  ж  зв'язок,  який  ніколи  не  зівяне.  

О-о-о-о,  ніч  співає  нашу  пісню.

 Тихіше,  тихіше,  люба,  там,  лиш  там  нам  місце!
У  садах  жасмину,  де  любов  не  зів'яне.
 Разом  назавжди  в  цвітінні  ми,  кохана.

 Співай,  співай,  співай,  
це  пісня,  в  якій  ми  спалахуємо.  
Спалахуємо,  як  світлячки  в  літню  ніч.
 Обійми  мене  ближче,  відчуй  цвітіння  в  моїй  душі.

 Кохана,  з  тобою  я  відчуваю  себе  Богом.  
Співай,  співай,  співай,  
це  пісня,в  якій  ми  спалахуємо.

 Спалахуємо,  як  світлячки  в  літню  ніч.
 Обійми  мене  ближче,  відчуй  цвітіння  в  моїй  душі.

 Кохана,  з  тобою  я  відчуваю  себе  Богом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2025

Брутально

Солнце  низко  опускается  в  море
Горячий  песок  плотно  окутывает  мое  тело
Нежные  волны  омывают  мои  стопы
Ночь  начинается  там,  где  мы  исчезаем

Я  погружаюсь  глубже,  прорываюсь  наружу.
Твои  кончики  пальцев  раскрашивают  меня  в  голубой  цвет.
Губы  соприкасаются,  как  волны  прилива.
В  ритме  желаний,  негде  спрятаться

Звезды  вспыхивают  и  освещают  наш  курс.
Океан  шепчет,  чтобы  мы  не  останавливались.
Ты  наклоняешь  голову  с  такими  хитрыми  глазами.
Вся  моя  Гравитация  тянет  меня  к  твоему  небу.

Каждое  движение  зажигает  искру.
Спокойный  огонь  в  темноте.
Твой  запах  разносится,  как  ветер.
Я  легко  подхватываю  бурю,  что  охватила  дикую  природу.
Как  тихое  пламя  в  темноте.
Твой  запах  разносится,  как  ветер.
В  бурю  с  легкостью  попадаешь  в  объятия  пучины.

УглубляюсБь,  чувствую,  меня  пронизывает,  меня  обнажает...
Твои  кончики  пальцев  раскрашивают  меня  в  цвет  лазури
Губы  сливаются,  как  волны  прилива.
Сердцу  в  пылу  негде  спрятаться.

Солнце,  что  сияет,  может  погаснуть  или  вспыхнуть.
Но  моя  грудь,  моя  грудь,  моя  грудь  пронзенная,  окутанная
Из  глубоких  поцелуев  и  сладких  губ.
Этот  танец  бесконечный  наши  сердца  возобновляют.

Сияющее  солнце  может  погаснуть  или  вспыхнуть.
Но  моя  грудь,  моя  грудь,  моя  грудь  пронизана,  окутана
Из  глубоких  поцелуев  и  сладких  губ.
Этот  танец  бесконечный  наши  сердца  воссоздают.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2025

Вічна, світла пам'ять полеглим захистникам.

Твоя  посмішка  -  це  сонце,  що  спопеляє  ніч.

 Я  біжу  в  сяйві  в  погоні  за  твоїм  зоряним  світлом.  

Падаю  не  швидко,  падаю  не  стрімко..  
парю..  парю.

Мій  пульс  лише  прискорюється.

 Два  серця  б'ються  під  місячним  сяйвом.  
Кохання,  кохання,  кохання,  кохання.  

Запаморочення  від  іскор,  ти  тягнеш  мене  крізь  них.
 Танцюючі  тіні  під  блакитним  небом.

Я  кохаю  тебе,  кохаю,  кохаю!

 Шепіт  про  тебе  гуде  в  моїх  грудях.

 З  кожним  ударом  -  трепет  без  перепочинку.

 В  бажаннях  цей  потяг  ламає  світ,  і  світ  перевертається.  

Світ  -  перевертається.


Біжу  за  тобою,  мій  безстрашний  поводир.  
Кохання,  кохання,  кохання,  кохання,  кохання!

 Запаморочення  від  іскор,  ти  тягнеш  мене  крізь  них.
 Танцюючі  тіні  під  блакитним  небом...

 Я  кохаю  тебе,  кохаю,  кохаю!

 Іскри  і  шквал,  напруга  зростає.  
Ти  протікаєш  електричними  річками.  
Втрачені  разом,  знайдені  у  вогні.
 Пов'язані  цим  не
скінченним  бажанням.

 Кохання,  кохання,  кохання,  кохання,  кохання,  кохання.  
Запаморочення  від  іскор,  ти  тягнеш  мене  крізь  них  .
Танцюючі  тіні  під  блакитним  небом.
 Кохання,  кохання,  кохання,  кохання  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2025

Оце так перемога, вона навіки.

Love,  love,  love,  love,  love,  love,  love.
 Dizzy  with  sparks,  you  pull  me  through  them  
Dancing  shadows  under  a  blue  sky.
 Love,  love,  love,  love,  love.

Your  smile  is  the  sun  that  burns  the  night.
 I'm  running  in  the  shine  in  pursuit  of  your  starlight.  
I'm  falling  slowly,  I'm  not  falling.
 I'm  not  falling  fast  floating  floating  my  pulse  is  only  accelerating.  

Two  hearts  beat  in  the  moonlight.  
Love,  love,  love,  love.  
Dizzy  from  the  sparks,  you  pull  me  through  them.
 Dancing  shadows  under  the  blue  sky  
I  love  you,  I  love  you,  I  love  you.
 
Whispering  about  you  in  my  chest.
 With  every  beat,  I  tremble  without  a  break.
 In  your  desires,  this  train  shatters  the  world,  
and  the  world  turns  upside  down.  

I'm  running  after  you,  my  fearless  guide.
 Love,  love,  love,  love,  love,  love.
 Dizzy  from  the  sparks,  you  pull  me  through  them.  
Dancing  shadows  under  the  blue  sky.

 I  love  you,  I  love  you,  I  love  you.  
Sparks  and  flurry,  the  tension  is  growing.
 You  flow  like  electric  rivers.
 Lost  together,  found  in  the  fire  .

Bound  by  this  endless  desire.
 Love,  love,  love,  love,  love,  love,  love.  
Dizzy  with  sparks,  you  pull  me  through  them.

 Dancing  shadows  under  a  blue  sky.
 Love,  love,  love,  love,  love.

 Love,  love,  love,  love,  love,  love,  love.  
Dizzy  with  sparks,  you  pull  me  through  them.
 Dancing  shadows  under  a  blue  sky.
 Love,  love,  love,  love,  love.

 Love,  love,  love,  love,  love,  love,  love.  
Dizzy  with  sparks,  you  pull  me  through  them.  Dancing  shadows  under  a  blue  sky  Love,  love,  love,  love,  love  Love,  love,  love,  love,  love,  love,  love.  Dizzy  with  sparks,  you  pull  me  through  them  Dancing  shadows  under  a  blue  sky  Love,  love,  love,  love,  love  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2025

Не були ми на вашому Гаїті, нас і тут непогано годують.

-Куме,  а  ви  чули,  що  кацапи
Третій  день  п’ють,  перемогу  святкують.
- То  є  добре,  на  четвертий  з  перепою  і  капітулюють.
- Куме,  куме,  а  ви  чули  чи  не  чули
Кажуть  Сім,  ну  той,  що  Пім  другий  фронт  відкрив  і  у  той  же  день  на  Кремлі
Китайський  стяг  ожив,  усі  бачать,  не  глузують,  ці  китайці  чотири  дні
Як  переможці  у  Москві  пирують.
- Та  чув  куме,  я  й  кажу  москалі  з  дня  на  день  капітулюють,
Їм  дали  оці  три  дні,  репарацію  готують.
- Куме,  куме,  ви  куди,  після  війни?
- Як,  куди.  Теж  відкрию  другий  фронт,  депутат  буду  ще  той.  Бо  у  Раді  ж  то  затишно,  там  бійці  ж  порозбігались,  морди  там  чомусь  не  б’ють  у  Монако  водку  п’ють  з  цими  під..ми.
- Ну,  а  потім.  Заживем?
- Як  там  ви  я  не  скажу.  Потім  –  я  знайду  жону.
В  бій  ж  дивізія  ішла,  залишились  ви  да  я.
Рід  козаків  слід  продовжить,  з  року  в  рік  та  приумножить.
Ухилянтку  цю  знайду,  мзду  за  десять  літ  візьму.


***

У  лісі,  лісі  темному,
напакостив  був  лис,
кого  там  вовк  впіймає,  того  ведмідь  і  з'їсть.

Лис  мишок  тих  сіреньких
із  полем  поєднав,
що  всіх  оцих  маленьких
у  бій  повідправляв.

Напали  носороги,
довгі  носи  і  роги,
напали  на  мишей,
що  джунглі  їх  не  тронуть
гарантував  лис  цей.

А  миші  ж  незалежні,
що  їм  ті  носороги,
в  мишей  наявні  ж  нори,
їм  б  пятки  носорогів.

Чекають  перемоги
й  стрибають  їм  під  ноги.
Лиси  ж  мясце  жуюють.

Родився  ти  маленьким,
сіреньким  мишеням.
Скажи  ж  чому,  дурненький,
повірив  ти  котам?

Здоровий  вовчисько    малечу    ж  товче,
Сумлінність  котів  не  загризе.
Для  миш  незалежність  понад  усе,
Кіт  із  цим  лисом  цього  ж  лиш  жде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2025

Уроки футболу. Полуфінали ЛЧ 2025

Три-  три.
Три  –  чотири.
Як  на  полі  слід  нам  грати  Барса  й  Інтер  нас  учили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2025

Гумор. Він завжди начасі.

Ще  вчора  із  кумом  про  те  і  про  се,
Сьогодні  в  обід  до  себе  ж  зову:
-Як  ти,  мій  рідний,
Невже  ще  живий,
Вигляд  у  тебе
зовсім  ніякий,
І  посивів,  і  помарнів,
чомусь  ти  сумний,
Невже  не  дає,
а  може  кума
тебе  іще  й  б'є.

-Що,  ти  кумасю,
то  ж  не  біда,
звісно  дає
і  не  раз  же  кума.
От  як  ухопить  тую  пательню,
Перчик  стоїть,  а  позаду  ж  горить.

Є  у  мене  все  і  машина  і  дача,
та  і  жона,  вона  не  ледача.
Клята  війна,  от  й  вся  невдача.
Їй  захотілося  цих  гробових.
До  інших  причуд  я  уже  й  звик.
Каже  мені:
-Мій  дорогий,  ти  такий  мужній,
як  живчик  такий,  може  ви  з  кумом  сходіть
на  охоту,  а  то  дивлясь  знову  ідеш  на  роботу.
-Охота,  то  добре,  та  ще  ж  не  сезон.
-  То  йдіть  на  рибалку,  там  завжди  сезон.
-  До  чого  Марина  та  добра  така.
-Звонив  їй  коханець,  ще  з  літака.
-  То  може  угоду  підпишемо  куме,
років  на  сто  дім  й  мерседес,
кумі  не  дамо,  істинний  хрест.
-  Кумасю  -  хитрун  ти,  як  пес.
-  То  по  рукам?
-  У  моїм  домі  -  хазяїн  я  сам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2025

Ми зустрічали світанок. Тільки ти і я.

Зустрічали  світанок.
Ганялися  за  морем.
Нескінченні  світанки,  
що  тягнуться  так  ніби  то  
Наші  мрії,  ті  що  уже  вгорі.
Сховались  би  в  них.
Я  ловив  би  в  них  зірки.
Неба  руками  торкався  б.
З  ласкою,
З  ніжністю
я  б  зустріався  б.

З  тобою  ми  би  злітали,  коли  ніч  проходила  повз,
В  оксамитових  хмарах,  де  співає  тиша.
Ми  танцювали  б  в  повітрі  з  блакитними  крилами.
Без  кінця  і  краю.
Без  кінця  і  краю.

Позачасовий  слід,
Срібний  слід.
Нема  вороття!
Дороги  назад..
нема,
нема!

З  тобою  я  кохала
І  тримаю  сонце  в  руках.
Моє  сонце
 в  руках.

З  тобою  пісня  життя  тільки  починалася.

Ми  зустрічали  світанок.
Ми  гналися  за  морем.
Ми  сіяли  надії  безпечні.

Тільки  ти  і  я.
Тільки  ти  і  я
сіяли  життя.

Гуляли
стежками  життя,
пропливали
над  небесами
буття.

Небо  червоніло.
Земля  оберталася.

Але  все,  що  я  чула  -  то
Твій  голос  всередині.

Твій  голос  всередині.

Світ  мрій  тчеться  нитка  за  ниткою.
Твою  руку  в  моїй.
Не  було  ж  сказано  жодного  слова.
Жодного  слова.
Горизонту..не  видно!
Не  було  видно  ні  горизонту,  ні  лінії.

Ми  зігнули  годинник.
Ми  пролили  час.
Нескінченний  світанок.
Наше  полотно  голе.
Ми  малювали  життя.
Швидкоплинний  спалах.

Життя  -  мов
спалах,
швидкоплинний  спалах.

З  тобою  я  кохала
І  ти  ..  тримав  сонце.

З  тобою  пісня  життя  тільки  починалася.
Ми  зустрічали  світанок.
Ми  гналися  за  морем.
Ми  сіяли  надії  безпечні.

Тільки  ти  і  я.
Ти  і  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2025

У МММ нет проблем.

Хотелка  выросла  в  соседа
И  сватают  её  за  деда.
Регулярные..
брачные...  ночи,
ведь  парнёры  все  охочи.

А  она  как  стара  дева,
независима  от  них,
как  же  замуж  за  троих.
Хотелка  у  них

Растёт  и  растёт,
Ну  а  её  интересы  не  в  счет.
С  каждым  из  них  она  у  гареме
в  её  независимости  только  й  проблема.

Жаль  ...
   закрыли  МММ,
жить  бы  с  ним...
 ей  без  проблем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2025

У моїм домі - хазяїн я сам.

Ще  вчора  із  кумом  про  те  і  про  се,
Сьогодні  в  обід  до  себе  ж  зову:
-Як  ти,  мій  рідний,
Невже  ще  живий,
Вигляд  у  тебе
зовсім  ніякий,
І  посивів,  і  помарнів,
чомусь  ти  сумний,
Невже  не  дає,
а  може  кума
тебе  іще  й  б'є.

-Що,  ти  кумасю,
то  ж  не  біда,
звісно  дає
і  не  раз  же  кума.
От  як  ухопить  тую  пательню,
Перчик  стоїть,  а  позаду  ж  горить.

Є  у  мене  все  і  машина  і  дача,
та  і  жона,  вона  не  ледача.
Клята  війна,  от  й  вся  невдача.
Їй  захотілося  цих  гробових.
До  інших  причуд  я  уже  й  звик.
Каже  мені:
-Мій  дорогий,  ти  такий  мужній,
як  живчик  такий,  може  ви  з  кумом  сходіть
на  охоту,  а  то  дивлясь  знову  ідеш  на  роботу.
-Охота,  то  добре,  та  ще  ж  не  сезон.
-  То  йдіть  на  рибалку,  там  завжди  сезон.
-  До  чого  Марина  та  добра  така.
-Звонив  їй  коханець,  ще  з  літака.
-  То  може  угоду  підпишемо  куме,
років  на  сто  дім  й  мерседес,
кумі  не  дало,  істинний  хрест.
-  Кумасю  -  хитрун  ти,  як  пес.
-  То  по  рукам?
-  У  моїм  домі  -  хазяїн  я  сам.

[b]Цирк.[/b]

Такое  ощущение,  что  билеты  распроданы.
Цена  справедлива.
Но,  цирк  на  замок  закрыли.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2025

Голубое небо, плывут облака, тучка не та сюда забрела.

Англо-саксы  войну  проиграли,
видно  по  этому  Крым  в  нас  отняли,
Ресурсы  и  перспективы  -
всё  выгребли  ради  наживы.

А  толк  был  какой  от  этих  "партнёров",
от  этой  мафии  и  дирижёров?
На  право,  законность  забыли  давно,
Крутят  лишь  бред,  немое  кино.

Оказывается  можно  и  так,
Землю  й  ресурсы  тут  прихватить,
Ну  на  людей  просто  забыть.
Если  мозги  б  да  кто  то  включил,

Худший  из  худших  у  нас  результат,
Мы  не  колония  даже,  не  штат.
Просто  они  распилили  страну,
Ну  а  людей  поселили  в  тюрьму.

Землю  продали,  ресурсы  отдали,
Жить  за  какие  шиши  не  сказали.
Гарантий  же  нуль,  вот  результат.
Будет  тут  жить  лишь  депутат.

Он  победил,  у  него  ведь  мандат.
Они  победили  -  доступны  счета,
Если  украл  -  почёт  ведь  всегда,
А  засветился,  взял  й  откупился.

И  за  рубеж  шустро  так  смылся.
И  никак  долгов  по  кредитах,
Тихо  украл,  всё  шито  крыто,
Кнопку  нажал  -  снова  кредиты.

Жалко  и  страшно  на  это  смотреть,
Тот  в  голубом,  тот  без  штанов,
Но  он  решает,  что  и  по  чём.
Предки  давно  в  телеграм  и  в  гробу,

Лайкают  пост  -  как  про...ли  страну.
Коментов  много,  толк  разве  есть?
Актёр  всё  решает,  кино  продолжает,
И  ежедневно  на  нас  испражняет.

Если  серьёзно  -  мы  ведь  в  Аду,
в  котёл  для  насилия  поместили  страну.
Народ  свой  они  уже  победили,
С  экрана  помоями  нас  ведь  залили.

Что  мне  скажите  законного  тут?  
Костюм  голубой  такой  уж  крутой?
Кто  и  за  что  тут  кровь  проливал.
Крым  ведь  без  боя  кто  то  отдал.

Всё  что  хотел,  тот  кто  смог  и  украл,
в  общак  воровской  ресурсы  отдал,
чтобы  счёта  он  пополнял.
Ну  а  народ?
Народ  -  вымирал.

Страшно  на  это  даже  смотреть.
Ты  ж  понимаешь  -  это  всё  бред.
Никто  не  имеет  прав  на  такое.
Небо  оно  ж,  оно  голубое.


Цікаво  виявляється  запитати  про  те,  що  діється  у  чату  GPT.
Ви  самі  повинні  це  спробувати.

у  мене  з  ним  такий  діалог  був:

[b]What  will  Ukraine  be  like  after  the  war  with  Russia?[/b]

International  Involvement:  The  situation  heavily  relies  on  Western  support.  As  of  early  2024,  the  U.S.  and  its  allies  are  still  committed  to  backing  Ukraine  militarily  and  economically.


Human  Cost:  The  conflict  has  already  seen  tremendous  loss  of  life  and  displacement,  with  estimates  suggesting  that  around  a  million  people  have  been  killed  or  wounded  since  the  war  began.
The  future  of  Ukraine  post-war  remains  uncertain,  with  various  possible  outcomes  depending  on  the  dynamics  of  the  conflict.  Here  are  some  key  points  regarding  the  potential  scenarios:

Defensive  Posture:  After  the  conflict,  Ukraine  is  expected  to  return  to  a  primarily  defensive  stance.  This  could  be  beneficial  as  defending  territory  is  generally  easier  than  launching  attacks.


Outcomes  of  the  War:

war  began.

U.S.  Involvement  and  Claims  of  ColonizationThe  narrative  surrounding  U.S.  involvement  and  allegations  of  turning  Ukraine  into  a  "colony"  has  emerged  in  recent  discussions:

Claims  of  Colonization:  Some  reports  suggest  that  the  U.S.  is  pushing  for  control  over  Ukraine’s  mineral  resources  and  economic  assets,  which  some  commentators  have  described  as  a  form  of  economic  colonization.  This  is  framed  within  the  context  of  western  interests  in  Ukrainian  resources.


Reactions  to  U.S.  Strategy:  There  are  mixed  opinions  on  whether  the  U.S.  has  "lost"  the  war.  While  some  claim  that  the  focus  on  seizing  resources  amounts  to  a  failure,  others  argue  that  U.S.  support  has  been  essential  in  maintaining  Ukraine's  resistance.


Political  Dynamics:  The  situation  is  further  complicated  by  internal  U.S.  politics,  with  some  factions  viewing  a  withdrawal  from  support  as  a  political  win,  while  others  emphasize  the  moral  implications  of  abandoning  Ukraine.

ConclusionThe  future  of  Ukraine  hinges  on  several  factors  including  military  outcomes,  international  support,  and  domestic  governance.  The  narrative  surrounding  U.S.  involvement  is  complex,  reflecting  both  strategic  interests  and  broader  geopolitical  tensions.  The  situation  demands  close  attention  as  it  evolves.

[b]Якою  буде  Україна  після  війни  з  Росією?[/b]

Міжнародне  залучення:  Ситуація  значною  мірою  залежить  від  підтримки  Заходу.  Станом  на  початок  2024  року  США  та  їхні  союзники  все  ще  готові  підтримувати  Україну  у  військовому  та  економічному  плані.


Людські  втрати:  Конфлікт  вже  призвів  до  величезних  людських  жертв  і  переміщення  населення:  за  оцінками,  близько  мільйона  людей  було  вбито  або  поранено  з  початку  війни.
Майбутнє  України  після  війни  залишається  невизначеним,  з  різними  можливими  результатами  залежно  від  динаміки  конфлікту.  Ось  деякі  ключові  моменти,  що  стосуються  потенційних  сценаріїв:

Оборонна  позиція:  Очікується,  що  після  завершення  конфлікту  Україна  повернеться  до  переважно  оборонної  позиції.  Це  може  бути  вигідним,  оскільки  захищати  територію,  як  правило,  легше,  ніж  здійснювати  напади.


[b]Результати  війни:[/b]

війна  розпочалася.
Це  був  початок  війни.




Участь  США  та  заяви  про  колонізацію.
У  нещодавніх  дискусіях  з'явився  наратив,  пов'язаний  з  участю  США  та  звинуваченнями  у  перетворенні  України  на  «колонію»:

[b]Заяви  про  колонізацію[/b]:  У  деяких  повідомленнях  йдеться  про  те,  що  США  домагаються  контролю  над  мінеральними  ресурсами  та  економічними  активами  України,  що  деякі  коментатори  описують  як  форму  економічної  колонізації.  Це  розглядається  в  контексті  західних  інтересів  в  українських  ресурсах.


Реакція  на  стратегію  США:  Існують  неоднозначні  думки  щодо  того,  чи  «програли»  США  війну.  Дехто  стверджує,  що  зосередженість  на  захопленні  ресурсів  призвела  до  поразки,  тоді  як  інші  стверджують,  що  підтримка  США  була  важливою  для  підтримки  опору  України.


Політична  динаміка:  Ситуація  ускладняються  внутрішньою  політикою  США:  деякі  фракції  розглядають  відмову  від  підтримки  як  політичну  перемогу,  тоді  як  інші  наголошують  на  моральних  наслідках  відмови  від  України.

[b]Висновок.[/b]
Майбутнє  України  залежить  від  кількох  факторів,  включаючи  військові  результати,  міжнародну  підтримку  та  внутрішнє  врядування.  Наратив  навколо  участі  США  є  складним  і  відображає  як  стратегічні  інтереси,  так  і  ширшу  геополітичну  напруженість.  Ситуація  вимагає  пильної  уваги  в  міру  її  розвитку.


Як  на  мене,  що  з  цією  програмою  спілкуватись,  що  слухати  проплачних  блогерів  -  результат  майже  той  же,  про  те,  пригадую  як  читати,  перекладати,  сам  задаю  запитання,  які  мене  цікавлять,  а  це  як  не  як  переваги  і  залученність  до  активного  й  продуктивного  діалогу,  голове  уміти  задавати  запитання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2025

З юмором про те саме.

-Мамо,  ви  з  татком  незалежні?
-Я  так,  він  -  ні.
-Живу  закордном,  у  мене  тут  моя  квартира,  коханець,
у  Україні  -  бізнес  і  будинок.
-А  татко?
-Він  думає,  що  він  глава  сім'ї.
-  А  Україна  незалежна  чи  ні?
-Вона,  як  твій  татко.



*  коментар  Катери  Собової  наштовхнув  мене  на  думку,
що  це  запитання  потрібно  поставити  чату  GPT  /

Ось  цей  діалог:

Will  Ukraine  be  independent  in  2025  or  not?
What  about  Ukrainian  men?

Ukraine's  Independence  in  2025The  question  of  whether  Ukraine  will  remain  independent  by  2025  is  complex  and  hinges  on  multiple  factors,  including:

Military  Situation:  The  ongoing  conflict  with  Russia  plays  a  pivotal  role.  Should  Ukraine  successfully  repel  Russian  forces  and  maintain  its  territorial  integrity,  it  is  likely  to  remain  independent.


International  Support:  Continued  support  from  the  West  will  be  crucial.  The  commitment  of  the  U.S.  and  NATO  allies  to  provide  military  and  economic  aid  will  influence  Ukraine's  ability  to  sustain  its  independence.


Political  Landscape:  Internal  governance,  public  sentiment,  and  the  political  will  to  resist  external  pressures  are  vital.  National  unity  and  resilience  against  foreign  aggression  will  be  key  factors.


Peace  Negotiations:  Potential  peace  talks  or  resolutions  could  significantly  impact  Ukraine's  status.  If  negotiations  favor  Ukraine,  it  may  solidify  its  independence.

Situation  of  Ukrainian  Men  Post-WarThe  situation  for  Ukrainian  men,  especially  those  who  have  been  affected  by  the  war,  will  likely  involve:

Military  Participation:  Many  men  have  been  involved  in  the  conflict,  either  as  soldiers  or  volunteers.  Their  return  to  civilian  life  will  be  a  significant  challenge,  including  potential  issues  related  to  PTSD  and  reintegration  into  society.


Economic  Conditions:  The  economic  impact  of  the  war  will  affect  job  availability  and  stability.  Men  may  face  difficulties  finding  employment  due  to  the  destruction  of  infrastructure  and  businesses.


Social  Dynamics:  The  war  has  led  to  significant  demographic  changes,  with  many  men  either  killed  or  displaced.  The  societal  roles  and  expectations  may  shift  as  families  and  communities  adapt  to  post-war  realities.


Reconstruction  Efforts:  Men  may  play  a  crucial  role  in  rebuilding  efforts,  contributing  to  physical  reconstruction  and  community  healing,  which  can  foster  a  sense  of  purpose  and  identity.

ConclusionWhile  predicting  Ukraine's  exact  status  by  2025  is  uncertain,  factors  such  as  military  outcomes,  international  support,  and  internal  governance  will  be  decisive.  Additionally,  the  situation  for  Ukrainian  men  post-war  will  involve  challenges  related  to  reintegration,  economic  stability,  and  social  dynamics.  The  resilience  and  determination  of  the  Ukrainian  people  will  be  vital  in  shaping  their  future.

Незалежність  України  у  2025  роціПитання  про  те,  чи  залишиться  Україна  незалежною  до  2025  року,  є  складним  і  залежить  від  багатьох  факторів,  зокрема:

Військова  ситуація:  Конфлікт  з  Росією,  що  триває,  відіграє  ключову  роль.  Якщо  Україна  успішно  дасть  відсіч  російським  військам  і  збереже  свою  територіальну  цілісність,  вона,  ймовірно,  залишиться  незалежною.


Міжнародна  підтримка:  Продовження  підтримки  з  боку  Заходу  матиме  вирішальне  значення.  Здатність  США  та  союзників  по  НАТО  надавати  військову  та  економічну  допомогу  впливатиме  на  здатність  України  зберегти  свою  незалежність.


Політичний  контекст:  Внутрішнє  управління,  суспільні  настрої  та  політична  воля  протистояти  зовнішньому  тиску  є  життєво  важливими.  Національна  єдність  та  стійкість  до  зовнішньої  агресії  будуть  ключовими  факторами.


Мирні  переговори:  Потенційні  мирні  переговори  або  резолюції  можуть  суттєво  вплинути  на  статус  України.  Якщо  переговори  будуть  сприятливими  для  України,  це  може  зміцнити  її  незалежність.

Становище  українських  чоловіків  після  війниСитуація  для  українських  чоловіків,  особливо  тих,  хто  постраждав  від  війни,  ймовірно,  буде  складною:

Участь  у  військових  діях:  Багато  чоловіків  брали  участь  у  конфлікті  як  солдати  або  добровольці.  Їхнє  повернення  до  цивільного  життя  стане  значним  викликом,  включаючи  потенційні  проблеми,  пов'язані  з  посттравматичним  стресовим  розладом  та  реінтеграцією  в  суспільство.


Економічні  умови:  Економічні  наслідки  війни  вплинуть  на  наявність  та  стабільність  робочих  місць.  Чоловіки  можуть  зіткнутися  з  труднощами  при  працевлаштуванні  через  руйнування  інфраструктури.

Висновок.
Хоча  передбачити  точний  статус  України  до  2025  року  складно,  такі  фактори,  як  військові  результати,  міжнародна  підтримка  та  внутрішнє  управління,  будуть  вирішальними.  Крім  того,  ситуація  для  українських  чоловіків  у  післявоєнний  період  включатиме  виклики,  пов'язані  з  реінтеграцією,  економічною  стабільністю  та  соціальною  динамікою.  Стійкість  і  рішучість  українського  народу  будуть  життєво  важливими  для  формування  його  майбутнього.

Як  на  мене,  рима  мала  рацію.
Якщо  чоловіки  в  країні  незалежні,  то  і  країна  -  незалежна  і  навпаки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2025

Наші вітання переможцю.

В  конкурсі  "Письменник  року"
перемогу  отримав  автор
під  псевдонімом  "Штучний",
його  власник  видав  бестселлер  "Поштучно".

Всі  учасники  і  судді  конкурсу
були  в  захваті.
Кожет  в  його  творах
віднайшов  себе,

Не  докладаючи  жодних  зусиль,
Навколишня  дійсність  засіяла
новими  барвами  і  той  перехід,
яким  всіх  так  лякали

Виявився  безболісним,
таким  жаданим  і  необхідним
для  мілліардів  читачів,  шанувальників
його  таланту.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2025

Коміків смішити не варто.

Новини  з  кожним  днем
все  потужніжі  і  потужніжі,
То  про  ост  українську  компанію,
якій  нададуть  право  з  молотка
все  народне  зробити  іноземним,

То  нова  акція  від  фонду  
"Відродження"  -
"Нагорода  знайшла  героя":

-Всі  українці,  чоловіки  віком  до  60  років
визнанні  переможцями  цього  конкурсу
і  повинні  отримати  винагороду  -
один  мілліон  гривень.

Різьбу  зірвано,  гайки  закручено.
Головне  як  це  подають  то  професійно.
Куди  там  індусам,  вони  давно  за  нашими  спинами,
Ми  зуміли  переплюнути  всіх
в  абсурдних  постановках.

Певно,  коли  законність  на  нулі,
виграють  всі,
всі  це  звичайно  хижаки-загарбники,
ми  ж  пишаємось  тим,  що  ми  не  такі,
не  такі  як  вони,

нас  звільнили  від  нашої  власності,
наших  прав  і  свобод,
нас  і  змінювати  не  потрібно,
ми  такі  вже  як  їм  потрібно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2025

Свята вода.

Щоночі  я  ловила  зірки,  торкалася  неба.
З  тобою  ми  злітали,
Місяць  ніжно  нас  гойдав
Заколисав..
заколисав.


 В  оксамитових  хмарах,  де  співає  тиша.
Нескінченні  світанки,  що  тягнуться  так  само  легко.
Новий  день  -  це  таїна,  яку  я  ще  не  пізнала.
Шепіт  кличе  почуття  ,  які  я  не  можу  стримати,
Щоб  простежити  звивистість  річки.

Наче  Свята  вода  тече  в  моїх  судинах.
Мов  би  ця  безіменна  річка  знає  мій  біль.
Вона  вирізає  каньйони  мого  часу.
Мене  пронзає  Нескінченний  потік,  нескінченна  рима.

Срібною  ниткою  вона  розсікає  землю.
Тихий  провідник,  тверда  рука.
Води  зрушують  скелі,  скелі  подрібнюються,  піски  підкоряються.
В  цій  течії  живуть  істини.  

 Кожна  хвиля  зберігає  у  собі  якусь  дивовижну  пригоду.
Кожен  рух  шепоче:  «Ти  не  залишилася  сама».
Я  занурююсь  у  минуле,  що  ворушиться.
І  всі  мої  страхи  розчиняються  в  ній.


 Хоч  і  вузька,  але  повноводна.
Свої  таємниці  нерішучі  зберігає.
Несе  її  ніжна  течія.
Я  залишусь  в  його  течіях.

Хоч  і  вузька,  але  глибока.
Таємниці  я  зберігаю,  плекаю
мене  ж  Несуть  її  лагідні  потоки.
Я  буду  завжди  в  його  течіях.

Свята  вода  в  моїх  венах.
Безіменна  річка  знає  мій  біль.
Вона  різьбить  каньйони  мого  часу.
Нескінченний  потік,  нескінченна  рима.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2025

Виживають круті.

Оптимізм,
     патріотизм  -
то  добре,  дуже  добре.

Корпорація  зла  не  спить.
Цілодобово,
     цілеспрямовано
маховик  розгойдують.

-А  ресурс?
-Знекровлюють.
-Все  ж  прораховано,
все  змодульовано,
продекламовано
Аж  по  рік  2030.

Оптимізм,
     патріотизм  -
то  добре,  дуже  добре.

Все  на  основі  ОЗГ  "Пенсійний  Фонд",
принципи  ж  ті  ж:
-Платять  усі,  а  якщо  й  доживуть,
то  пенсійний  вік  чи  необхідний  стаж  підіймуть.

Просто  уявіть  сорок,  пятдесят  років  платити,
щоб  ні  копійки  з  нього  не  отримати,
а  для  чого,  бо  патріотизм.

Навіть  хто  дожив,  то  проти  того,  щоб  усі  однакову  пенсію  мали,  не  залужили  ж  усі,
експлуататорів  до  смерті  ж  слід  утримувати,  це  заслуги  ж,  вони  все  життя  ж  шикували,
в  кліслах  сиділи,  достойну  старість  собі
цим  певно  заробили,
іншим  не  платили  ж,
щоб  і  економіка  не  розвивалась  
і  на  старості,  щоб  знали  хто  є  хто.

Точно  й  корпозація  зла  -
Вердикт  :
-До  шістдесяти,
бути  старими  мабуть  марять  усі,
а  хто  їм  та  дасть  до  старості  дожити
і  на  ці  копійки,  що  ж  зможуть  та  купити,
за  послуги  заплати,  що  залишиться  -  борги!
Та  й  кретит  уже  не  дадуть,  ще  за  лікування  не  повернули,
а  який  зовнішній  борг  всі  ж  певно  чули.


Машини  по  вулицях  круті.
А  вони  твої?
Квартиру  твою  і  то  здають
тобі,
виживають  -  круті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2025

Зростаймо.

Систему  злочинну
зруйновано!
Зруйновано.

Новий  фундамент!
Нові  випробування.
Зерна,
       зерна  добра
у  грунті  уже,
У  крові  то  все  -  закарбовано!
Код  народу  -  розкодовано!

Стару  систему
до  основ  -
       зруйновано.

Ростки  добра
   проростають,
щасливі  літа
настануть,
часи  процвітання
настануть!


Не  біймось,
   тримаймось,
           зростаймо!

Працюймо  на    полі
і  у  душі  добро  -  плекаймо,
в  думках  лише  любов  ,
до  небес  -  зростаймо!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2025

Втратимо все в цій дикій гонці

Послухай  ніжної  пісні  плескіт.
Вона  заплаче,  втішаючи,
Така  скромна,  проста,
Як  струмочка  над  мохами  трепіт.

Розбиваючись,  як  хвилі,  ти  б'  вдаряєш  мене  сильно..
глибоко.
Забираючи  кожен  подих,  що  я  відчуваю.
Шепоти  гарячіші  за  сонце
Наш  час  настав.

Електричні  блискавиці  під  місяцем.
Серця  б'ються  в  запальному  ритмі.
Твої  рухи  -  це  вогонь,  який  я  не  можу  ігнорувати.
Пригорни  мене  ближче,  дай  мені  більше

Просто  рухай  тілом,  відчуй  полум'я
Безперечно,  нікого  не  можна  звинувачувати.
Кохання  -  це  лихоманка,  в  якій  ми  опинилися.
Давай  втратимо  все  в  цій  дикій  гонці

Жар  зростає  з  кожним  поглядом.
Це  більше,  ніж  швидкоплинний  шанс.
Не  треба  слів,  давай  зіткнемося.
У  твоєму  світі  я  з  радістю  поселюся.

Серця  на  межі,  що  б'ються  в  пориві.
Твоя  енергія  стає  моїм  напоєм.
Ми  кружляємо  в  цій  нескінченній  ночі
Поки  ранок  не  вкраде  світло.

Просто  рухай  тілом,  відчуй  полум'я
Безперечно,  нікого  не  можна  звинувачувати.
Кохання  -  це  лихоманка,  в  якій  ми  опинилися.
Втратимо  все  в  цій  дикій  гонці

Серця  на  межі,  серце  на  межі.
Твоя  енергія  стає  моїм  напоєм
Ми  кружляємо  в  цій  нескінченній  ночі
Поки  ранок  не  вкраде  світло

Просто  рухай  тілом,  відчуй  полум'я
Безперечно,  нікого  не  можна  звинувачувати.
Кохання  -  це  лихоманка,  в  якій  ми  опинилися.
Втратимо  все  в  цій  дикій  гонці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2025

До боли прожглось

Мир,  труд,  май!
Колона  шагает.
Вновь  первомай!

Детей  на  баран,
В  руках  пузыри,
Колоной  на  поле
Уже  не  пройти.

Мины,  заборы,  охрана  кругом.
Мирное  утро?
Или  дурдом.
Радость  труда?

Костёр,  шашлыки?
Игры,  забавы..
там  у  реки?
Или  с  одуванчиков
деткам  венки?

Всё  ведь  забыли.
Ненависть,
   злость.
Окаменело,  до  боли  прожглось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2025