| Сторінки (24/2313): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
[b]Про лохів[/b]
Лох — це не той, кого обдурили.
Лох — це той,
хто вдруге повірив
тому самому обману
і ще й дякує владі
за це.
[b]«Думать запрещено!»[/b]
Вивісили табличку: «Думать запрещено».
Народ зрадів:
— О! Нарешті порядок!
І тільки один чоловік задумався…
Його й забрали.
[b]Про футбол у дворі[/b]
Грали хлопці у футбол.
М’яч залетів у вікно.
Тиша…
Всі дивляться на Вовочку.
— Це не я, — каже Вовочка. —
Це командна робота!
— А хто бив?
— Я.
— А хто не попередив?
— Теж я.
— А хто тепер вибачатиметься?
— Ну от бачите —
знову вся відповідальність на лідері.
[b]Про школу і щоденник[/b]
Вовочка довго дивився у щоденник.
Мама питає:
— Що там такого цікавого?
— Та думаю, — каже Вовочка, —
чому щоденник називається щоденник,
якщо кожен день у ньому — сюрприз?
— А ти уроки робив?
— Робив.
— А де ж оцінка?
— Вчителька сказала:
«Твоя робота — на перспективу».
[b]Про польоти[/b]
Діти запускали паперові літачки.
Один злетів аж за хмари — хлопчик стоїть гордий:
— Це у мене — дальній рейс!
Другий впав біля ніг — власник не розгубився:
— А це — місцеві авіалінії!
Третій крутиться, не сідає ніяк.
Бабуся дивиться й каже:
— Оце справжній — він чесний, тому повертається додому, уроки не зробив!
[b]Про Вовочку[/b]
У школі питають Вовочку:
— Що таке «оптимізм»?
Вовочка подумав і каже:
— Це коли домашку не зробив, а зошит узяв!
— А песимізм?
— Це коли домашку зробив… а зошит удома лишив!
Учитель зітхнув:
— А реалізм?
— Реалізм — це коли мама про це все знає…
[b]
Про те, що все буде[/b]
— Все буде, — каже телевізор щодня.
— А правда? — питає бабуся, — а де вона?
Вітер приносить новини і обіцянки.
Діти малюють на асфальті сонце.
Місто шумить, хтось сміється, хтось плаче.
— А завтра? — питає дід, тримаючи список.
— Завтра буде, — каже котик на підвіконні.
Сонце сходить, хоч хтось і сумує.
Річка тече, не питаючи дозволу.
— А життя? — питає дитина.
— Воно продовжується.
[b]Про корупцію[/b]
Сервіси працюють, але гроші йдуть у кишені.
Документи підписані, але рішення не знайти.
— А справедливість? — питає бабуся.
— Вона між чергами, — відповідає дід.
Хто платить більше — той має.
Хто мовчить — чекає.
Телевізор мовчить, але рекламує чесність.
Вітер шепоче: «Тут все продається».
Рахунки літають, цифри ростуть.
— А народ? — питає дитина.
— Він навчається виживати, — каже асфальт.
І корупція — як тінь, що ніколи не зникає.
[b]Про війну[/b]
Снаряди гудуть над містом.
— Мир? — питає бабуся, ховаючи в тобинку сухарі.
Вулиці порожні, виє сирена.
Діти ховаються, а вчителі кричать: «Стійте!»
— А правда? — питає дід.
— Вона серед руїн, — шепоче гучномовець.
Ракети летять, як горобці у паніці.
— Хто переможе? — питає дитина.
— Той, хто виживе, — відповідає асфальт.
Телевізор кричить, люди плачуть.
Місто тремтить в паніці.
І лише пам’ять зберігає імена тих, хто не вернувся.
[b]Про цифровізацію[/b]
Все онлайн: хліб, зарплата, документи.
— Папір? — питає бабуся.
— Це музейний експонат, — каже онук.
Сканери світяться, додатки гудуть.
— А де душа? — питає дід.
— Вона у хмарі, — відповідає Wi-Fi.
Електронні підписи літають, як голуби.
— А правда? — питає дитина.
— Вона у кодуванні.
Її уже закодовано.
[b]Про карантин у школі[/b]
Школа пустує, коридори мовчать.
Дошки порожні, а телевізор гуде.
— Чому немає уроків? — питає учень.
— Вчителі теж дома, — каже прибиральниця.
Онлайн-заняття.
Відеокамери стежать.
Діти стрибають у чатах, роблять меми.
— А домашка? — питає бабуся через вікно.
— Її ніхто не перевіряє, — відповідає вчитель.
Тести летять у хмару, відповіді губляться.
Мама каже: «Пиши щось!»
І так карантин навчив всіх винахідливості.
***
Новий закон, новий указ, новий штраф.
— Порушиш — плати! — кричить оголошення.
Люди читають і зітхають.
— А як жити? — питає дід.
— Живи, — каже котик на вікні.
Дитина малює графіки штрафів на асфальті.
Трамвай сигналить — теж платить штраф.
Всі рахують, хто винен, хто ні.
— Хто зрозумів? — питає сусід.
— Мабуть, ніхто, — відповідає листок на тротуарі.
Знову новий закон, новий указ, новий штраф.
Життя продовжується!
[b]Про інтернет і соцмережі[/b]
Екран світиться, як вогник у темряві.
— Всі новини тут! — каже телефон.
Люди сидять, натискають, лайкають і шерять.
— А правда де? — питає сусід.
— Правда загубилася між мемами, — відповідає чайник.
Пост за постом, фото за фото, сміх і гнів.
— Це реальність чи шоу? — думає бабуся.
Твіти літають над містом, як птахи без маршруту.
Реклама шепоче: «Купуй, будь першим!»
А вітер з вулиці приносить запах справжнього життя.
— Хто керує світом? — питає дитина.
— Клік і лайк, — каже екран, — все в твоїх руках.
***
— Вовочко, чому ти не прибрав кімнату?
— Бо я вивчаю хаос.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2026
Співають птахи
Над дахами ранку
щоранку,
кожного ранку.
Ти дивишся вгору,
Мов першокласник.
З зошитом чистим,
Де ліній ще мало,
Де можна помилку стерти
й почати все наново.
Між злом і добром
Ми йдемо босими,
Ми йдемо босими,
По тонкій лінії
між сходом й закатом.
-Значить
Можна
Ще раз повірити в них,
- подумав Бог.
Там,
Де тролейбус
Скрипить на повороті,
Дівчинка вчить напам’ять формули й ноти.
Хлопець малює будинки без стін,
Щоб кожен,
Хто втомився,
Знайшов там свій дім.
-Значить
Можна
Ще раз повірити в них,
- подумав Бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2026
Мудрий кіт в сварку не втручається.
Він усе чує,
але мовчить.
Знає:
коли люди сваряться —
краще поспати.
А коли миряться —
першим іти на руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2026
[b]У туалеті[/b]
У туалеті всі рівні.
Там не питають:
хто ти і за кого.
Там головне —
встигнути і не забути
помити руки.
І виходять звідти
спокійнішими,
ніж заходили.
[b]Про українок[/b]
Кажуть, що українки - затуркані та вродливі.
Та вони самі не встигають думати навіть про це.
Вони просто тримають
дім,
роботу
і ще когось за руку.
І цього їм достатньо.
[b]Про поета[/b]
Кажуть:
пише вірші —
з кожним разом усе гірші.
А може,
це ми кращими не стали?
Бо правда не завжди римується
з аплодисментами.
[b]Садок вишневий коло хати[/b]
Садок вишневий коло хати
Як багато він бачив:
як закохувались,
як прощались,
як повертались.
І досі цвіте,
бо дерева не думають,
чи легко жити —
вони просто цвітуть.
Садок просто знає, що
велич не в розмірі,
а в тому,
чи лишив ти після себе
людям простір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2026
Взяли без жодного пострілу.
Тракт підписано.
Залишилось лиш устаканити.
***
Новини, новини,
Хороші новими:
Сніг падає,
Сонце сходить.
***
Кішка Мурка
знала все:
-Хто,
що,
коли,
з ким,
як
і гловне - навіщо?
Коли геїв коханців
врешті решт
растали -
Мурка сиділа
на шафі, непомітно,
і мовчала.
Бо Мурка - істота розумна!
Знає - хто мовчить,
той довше живе
і завжди має мисочку сметани.
***
У місті кажуть:
-Все тут вирішують звязки.
У селі кажуть:
-Все вирішує погода.
Внутрішній голос підказує:
-Усе вирішує людина, коли перестає брехати сама собі.
[b]Ефективно![/b]
Саме, саме,
саме логічне-
одночасне підвищення
і пониження віку мобілізації.
Як таке можливо.
Можливо все
коли плани зависокі,
а можливості неймовірні.
Хтось посміхається,
каже:
-Та закон по 18-22 літніх
щойно ж лиш прийняли,
ще півторамісяця ж не пройшло.
-Дивні ви, про 50 літніх
як прийняли, так і відізвали.
Ви чогось іншого чекали?
-Миру мир!
-А Баба Яга ?
- Баба Яга - проти.
- А ви?
- Ви, купили шпроти?
-Ви ж за перемогу,
тоді вам - в піхоту.
- Є, є ще вакансії
і в автороті.
-Все - "увезли"
Чи "всех увезли".
-Бичків?
-Штучний інтелект?
- А хто?
- Ефективно!
[b]Про Законность[/b]
Действующее
Бездействующее ЗА- КОНОМ- Дательство.
Коституция на паузе -!
Это Западные зелёные наверное такое придумали
по уставкам ШИ, это почти как корова пукает -
она преступник, сделаем из неё себе, не им -бекончик,
и вкусно и ефиктивно, ну а они, они -
будут жрать химию вместо мяса,
беткоин - рулит.
Скажем им - вы победили,
вы - потужные,
словами не накормишь,
но на них ведутся же,
еще как ведутся.
"Невоеннослужащие", которые нигде не служили,
если по чесняку, воюют в тылу,
А пойманные ими тыловики
их заменят на передку.
Демобизация оказывается работает,
Просто об этом не принято говорить.
[b]По чесняку[/b]
В стране воевать никто не хочет.
"Свое"" преступное Государю-дарство уже давно -
ненавидят и презирают.
Все хотят уже мира, ну хотя бы его кусочек
с литиевыми родовищами,
от войны все устали,
хотя не все еще и воевали,
но с кацапами мир - да никогда.
Дорогие мои, а каким местом вы думаете?
[b]Мовчання це зрада[/b]
Сидит барбешопер в ресторане и говорит:
-Народе, мій, я з вами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2026
Звіра ще не вбили.
Шкуру вже ділять.
Поспішають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2026
[b]Катехізис єврея в СРСР[/b]
Євреї! Любіть один одного, допомагайте один одному. Допомагайте один одному, навіть якщо ненавидите один одного!
Наша сила – в єдності, в ній запорука наших успіхів, наше спасіння і процвітання. Багато народів загинули в розсіянні, тому що у них не було чіткої програми дій, почуття ліктя. Ми ж, завдяки почуттю колективізму, пройшли через століття і народи, збереглися, примножилися і зміцніли.
Єдність – це мета, вона ж і засіб для досягнення мети. Ось у чому сенс, ось до чого потрібно прагнути. Все інше – похідне, воно прийде само собою.
Допомагайте один одному, не бійтеся прославитися націоналістами, не бійтеся протекціонізму – це наш головний інструмент. Наш націоналізм інтернаціональний і тому вічний. У нього відкриті двері євреям усіх національностей, усіх віросповідань, усіх партій. Справжній інтернаціоналізм тільки той, що кровними узами пов'язаний з єврейством, все інше – провокації і обман. Ширше залучайте людей, близьких по крові, тільки вони забезпечать вам бажану атмосферу.
Формуйте свої національні кадри. Кадри – це святая святих. Кадри вирішують все. Кадри сьогодні – це наше завтра. Кожна лабораторія, кожна кафедра, кожен інститут повинні стати кузнею наших національних кадрів.
Готуйте єврейську молодь прийняти естафету поколінь. Нехай кожне покоління неєвреїв стикається з нашою глибоко ешелонованою обороною. Кожного разу, коли зі сцени йде старше покоління, на його зміну повинна стати ще більш потужна когорта завчасно підготовлених і зміцнілих молодих євреїв. Для цього необхідно якомога раніше висувати на керівні посади наших молодих людей, які доводять свою зрілість і геніальність. Нехай поки це не так, вони дозріють на посаді. Хто при владі, той правий. Ми повинні передати нашим дітям більше, ніж ми прийняли від батьків, а ті, зберігши і примноживши прийняте, передадуть його в свою чергу нащадкам. У спадкоємності поколінь – наша сила, наша стабільність, наше безсмертя.
Світ жорстокий, в ньому немає місця філантропії. Кожен народ – коваль свого щастя. Не наша справа піклуватися про російські національні кадри. Якщо вони не думають про себе, чому ми повинні думати про них? Не беріть приклад з росіян і арабів, які живуть споглядально, сподіваючись на авось. Не чекайте милості від природи – взяти їх наше завдання.
Створюйте свої колективи і цими колективами виштовхуйте неєвреїв. Пам'ятайте: всі високооплачувані, впливові, прибуткові посади – все це наш національний дохід. Пам'ятайте, що кожен неєврей, який дорос до нашого рівня, може зайняти місце, яке могло б належати кожному з наших. Ми створюємо колективи для того, щоб гої не заважали нам жити по-своєму. Нехай гої намагаються створювати свої колективи, навряд чи їм це вдасться, вони пересваряться раніше, ніж встигнуть щось зробити, а ми допоможемо їм у цьому.
Росіяни не здатні глибоко мислити, аналізувати і робити глибокі узагальнення. Вони подібні до свиней, які живуть, уткнувшись рилом у землю, не підозрюючи, що є небо. Вони сприймають занадто поверхнево, занадто конкретно, вони не бачать фактів у їх послідовності, у їх зв'язках, вони не здатні думати, узагальнювати і абстрагуватися. Для них кожен випадок – тільки випадок, як би часто він не зустрічався.
Наша ідеологія в принципі протилежна ідеології гоїв. Вони кажуть: «Краще менше, та краще». Вони кажуть: «Краще бути бідним, але здоровим, ніж багатим і хворим». Ми говоримо: «Краще бути здоровим і багатим, ніж бідним і хворим». Вони кажуть: «Віддавати так само приємно, як і отримувати», ми говоримо:
«Віддавати, можливо, приємно, але отримувати ще й корисно». Вони кажуть: «Зроби за законом – це твій обов'язок». Ми кажемо: «Зроби всупереч закону, і я тобі віддячу». Вони кажуть: «Перемогти або померти». Наш девіз: «Перемога заради життя, але не життя заради перемоги». (Навіщо перемога, якщо немає життя? Гіркоту поразки потрібно перечекати – все прийде до того, хто вміє чекати).
Все, що знають і вміють вони, вміємо і знаємо ми. Те, що знаємо і відчуваємо ми, їм знати і відчувати не потрібно. Все, що вони мають – це їхня межа. Все, що маємо ми – це наш засіб для досягнення більшого. Все, що вони мають сьогодні – це наше в їх тимчасовому користуванні. Взяти у них те, що нам заповідано Богом – це наше завдання.
Росіяни вперті, але вони не мають достатньої наполегливості в досягненні мети. Вони ліниві, тому завжди поспішають. Всі проблеми вони намагаються вирішувати одразу. Вони жертвують малим заради великого вирішального завдання перемоги. Але така перемога або не приходить зовсім, або, перемагаючи, вони опиняються біля розбитого корита. Ми сповідуємо тактику малих перемог, хоча і не проти великих. Мала перемога – теж перемога!
Росіяни не вміють керувати, а також підкорятися. Вони генетично саботажники. Росіяни заздрісні, вони ненавидять своїх побратимів, коли ті висуваються з сірої маси. Надайте їм можливість розірвати цих висуванців – вони із задоволенням розірвуть. Станьте в позу миротворців, захищайте «нещасних», проти яких ополчується натовп, але лише настільки, щоб прославитися добрим і об'єктивним. Трохи витримки, і ви займете місце того, кого щойно розірвали. Коли двоє росіян б'ються – виграє єврей. Нацьковуйте росіян один на одного, збуджуйте і підігрівайте в них заздрість один до одного. Робіть це завжди під прикриттям доброзичливості, непомітно і тонко. Нехай вони б'ються між собою, ви ж ставайте завжди арбітром.
Росіяни не вміють жити і не вміють ставити перед собою завдання. Ми ставимо перед ними ефемерні завдання. А вони намагаються їх вирішити.
Росіяни не вміють просити, вважаючи це приниженням, а самі і без того принижені і бідні. Ми говоримо: «Будь-яке приниження – благо, якщо воно дає вигоду». Заради досягнення мети можна принизитися, принижуватися можна теж з гідністю. Немає аморальних речей, якщо вони сприяють утвердженню і процвітанню нашого народу. Мета виправдовує засоби.
Росіяни дурні і грубі. Свою дурість і грубість вони називають чесністю, порядністю і принципами. Невміння пристосовуватися і змінювати свою поведінку залежно від ситуації, відсутність гнучкості розуму вони називають «бути собою», «принциповістю». Гої дурні і грубі настільки, що не вміють брехати. Свою примітивність і дурість вони, знову ж таки, називають чесністю і порядністю, хоча за своєю природою вони брехливі і безчесні. Властиву собі примітивність вони в давні часи називали варварством, в середні віки – лицарством, а пізніше – джентельменством. Через порожні принципи вони закінчували життя самогубством. Нехай вони продовжують робити це!
Вони обмежені у своїх можливостях і тому ставлять межі всьому. Ми ж говоримо: «Можливості людини безмежні, оскільки вона поводиться відповідно до обставин!»
Вони обмежені у своїх можливостях і тому ставлять межі всьому. Ми ж говоримо: «Можливості людини безмежні, оскільки вона поводиться відповідно до обставин!»
Постійно пам'ятайте про межі, які ставлять собі гої, їхнє мислення зашкарубло в цих межах. Вони не здатні вийти з них. У цьому їхнє нещастя, в цьому наша перевага. Говоріть і чиніть так, як цього не допускає їхня мораль, як цього не допускає їхнє поняття. Бажайте те, що здається їм неможливим, неймовірним. Вони не повірять у те, що ви здатні на слова і вчинки, на які не здатні вони.
Говоріть і дійте впевнено, напористо і агресивно, обезкуражуюче і приголомшливо. Більше шуму і словесної мішури, більше незрозумілого і наукоподібного. Створюйте теорії, гіпотези, напрямки, школи, методи реальні і нереальні: чим екстравагантніше, тим краще! Нехай не бентежить вас, що вони нікому не потрібні, нехай не бентежить вас, що про них завтра забудуть. Прийде новий день, прийдуть нові ідеї. У цьому виражається могутність нашого духу, в цьому наше самоствердження, в цьому наша перевага. Нехай гої оплачують наші векселі. Нехай ламають голову в пошуках раціональних зерен в наших ідеях, нехай шукають і знаходять в них те, чого там немає. Завтра ми дамо нову поживу їхнім примітивним мізкам.
Не важливо, що ви говорите – важливо, як ви говорите, ваша самовпевненість буде сприйнята як переконаність, амбіція – як піднесеність розуму, манера повчати і виправляти – як перевага. Крутіть їм мізки, накручуйте нерви! Придушуйте волю тих, хто вам заперечує. Компрометуйте вискочок і крикунів, нацьковуйте самолюбство натовпу на скептиків. У бесідах і диспутах використовуйте риторичні прийоми, які знаходяться на межі пристойності. Запитуйте прізвище, місце роботи, посаду тих, хто сумнівається і заперечує. Це, як правило, шокує і залякує їх, і вони відступають. Вимагайте відповідей, а отримавши їх, твердіть, не аналізуючи по суті: «Це не так, це зовсім не так!»
Якщо якийсь розумник спробує викрити вас, інші не стануть його слухати, тому що, викриваючи вас, він викрив їх у дурості, а цього натовп не прощає.
Якщо росіянин спробує проявити себе, привернути до себе увагу, створіть в цей момент більше шумових ефектів, шаркайте ногами, вставайте і ходіть, скрипіть стільцями, смійтеся, розмовляйте, муркотіть щось під ніс, кашляйте і сякайтеся, перебивайте виступами, розмовами, жартами тощо. Створюйте росіянам масу дрібних, дратівливих незручностей, які вони усвідомлюють не відразу. Кладіть свої предмети на їхні речі, наступайте їм на ноги, дихайте їм в обличчя, розмовляйте зухвало голосно, нехай вони постійно відчувають ваш лікоть своїм боком. Росіяни цього довго витримати не можуть. Уникаючи скандалів, вони йдуть, звільняючи вам місце... Особливим шиком вважають грюкнути дверима і піти. Надайте їм цю можливість! Ввічлива нахабність – ось наш девіз!
Звинувачуйте в антисемітизмі тих, хто намагається викрити вас. Наклеюйте їм ярлик антисемітів, і ви побачите, з яким задоволенням інші похвалять цю версію. Взагалі-то всі росіяни – антисеміти, але як тільки ви приклеїте цю ярлик одному – він стає беззахисним, бо всі інші кидають його нам в жертву і знищують своїми руками. А ми поставимо клеймо на наступну жертву.
Грайте на жалості росіян. Удавайте з себе бідних і нещасних, викликайте до себе жалість і симпатію, поширюйте чутки про народ – вічного страждальця, про гоніння в минулому і дискримінацію в сьогоденні. Тактика «бідного єврея» перевірена тисячоліттями! Нехай росіяни мають менше за вас, все одно вони допоможуть нам мати більше. Росіяни люблять бути благодійниками і покровителями, кожен жебрак прагне бути благодійником, бо це підносить. Великодушність у них тим більша, чим менше можливості її реалізувати. Візьміть від них те, що вони можуть дати: з паршивої вівці – хоч шерсті клок!
Переломлюйте всі явища через призму інтересів, кожне явище має розглядатися обов'язково з точки зору шкоди або користі, яку воно несе євреям!
Інформуйте один одного про все, що може становити для них шкоду або користь. Інформація – це святая святих! Гроші, кадри та інформація – три кити, на яких ґрунтується наше благополуччя!
Священний обов'язок, обов'язок кожного єврея повідомити про те, що мають намір робити гої. Сьогодні ти допоміг мені, завтра я допоможу тобі – в цьому наша сила.
Бог наш заповів нам володіти світом – ми ним володіємо, наше завдання – утримати світ у наших руках. Тримайте у своїх руках засоби пропаганди та інформації: пресу, радіо, телебачення, кіно. Потрібно і надалі проникати в апарат партійного і державного управління, навколо будь-якого питання формуйте громадську думку з урахуванням наших національних інтересів. З будь-якої дрібниці можна зробити проблему, а з проблеми – дрібницю. Жоден суспільний процес не можна пускати на самоплив. Якщо він не принесе нам користі, гальмуйте його або направляйте його проти ворогів наших – гоїв. Будь-яке починання повинні очолювати ми, щоб вести його в потрібному напрямку.
Будьте у всьому лідерами, прагніть бути завжди першими! Виховуйте в собі керівний характер щогодини, щохвилини, навіть у дрібницях повсякденного життя. Не поступайтеся ні в чому, намагайтеся не поступатися навіть у дрібницях, будь то місце в громадському транспорті або черга в магазині.
У будь-якому колективі беріть владу в свої руки і керуйте ним в наших інтересах. Адміністративну і творчу частину виробничого процесу повинні виконувати ми. Нехай гої забезпечують чорнову, матеріально-технічну базу нашої творчості. Нехай вони стежать за чистотою робочих приміщень і охороняють плоди наших трудів. Нехай вони будуть не вище вахтера і прибиральниці.
До творчості у вигляді винятку можна допустити гоїв неросійського походження. Не допускайте до цього росіян! Це завжди буде нам докором. І не бійтеся прославитися націоналістами: ілюзію інтернаціоналізму нам забезпечить наявність осіб змішаної національності з домішкою єврейської крові або, в крайньому випадку, представників нацменшин. Якщо у вас є вакансія – беріть тільки єврея. Якщо не можете цього зробити, ліквідуйте посаду. Якщо не можете зробити ні того, ні іншого – беріть азіата. Якщо немає такого, беріть поляка, українця або, в крайньому випадку, білоруса – у цих свої рахунки з росіянами. Після невеликої обробки вони стануть вашими союзниками. Всі вони антисеміти тільки у себе на батьківщині. У Росії їм вигідніше бути інтернаціоналістами. Таким шляхом вони забезпечують собі необхідну сферу існування. Використовуйте цей шлях.
Не руйнуйте відкрито пам'ятників російської старовини, але і не відновлюйте їх. Пройдуть роки, і вони самі зруйнуються. А хулігани і «любителі старовини» розтягнуть їх по цеглинах. Робіть вигляд, що не помічаєте цього, будучи зайняті вирішенням великих народно-господарських завдань. Народ без історії, як дитина без батьків. І з нього можна виліпити все, що необхідно, вкласти в нього своє світорозуміння, свій спосіб мислення.
Таким чином, можна знеособити цілі народи: спочатку вони позбавляються історії та традицій, а потім ми формуємо їх за своїм образом і подобою.
Тримайте під невпинним контролем кожен крок впливових і перспективних росіян. Не давайте їм усамітнюватися і об'єднуватися. Не допускайте між ними жодних коротких і прямих зв'язків, їхні контакти повинні бути з нами і через нас. Це інформація, це вплив. Не дозволяйте їм обговорювати жодні питання без нас. Там, де двоє росіян, повинен бути хоча б один єврей, будьте всюдисущими!
Якщо не вдасться блокувати і «засушити» молодих і перспективних росіян, робіть їх керованими. Залучайте їх до своїх компаній, створюйте навколо них щільне коло єврейського оточення, позбавляйте їх контактів і знайомств крім вас. Змушуйте їх одружуватися з єврейськими жінками і тільки після цього відкривайте їм «зелену вулицю».
Не бійтеся, їхні діти все одно будуть нашими. Чий би бичок не скакав, телятко буде наше.
Допомагаючи таким росіянам, ви робите великий внесок у справу нашої єврейської громади. Відтепер їхня зарплата – наш національний дохід. Заради своїх дітей вони втратять свої «громадянські права», почуття і розум. У всякому разі, не зможуть бути антисемітами. Співжиття з єврейською жінкою – це один із способів залучення талановитих росіян до сфери нашого впливу і наших інтересів.
Беріть собі за дружин красивих і здорових російських жінок, нехай вони принесуть нам здорове потомство, нехай вони покращують нашу породу. Отже, кожному перспективному росіянину – єврейську подружку або друга. Якщо кожен росіянин витягне за собою хоча б одного єврея – ми всі будемо влаштовані.
Давайте їм хабарі, даруйте подарунки, напоюйте коньяком і горілкою, а краще – казенним спиртом. За дрібнички і зілля вони продадуть все і свою Росію теж.
* Щоб життя своє урятувати - ці речі потрібно напамять вивчати і своєму житті врахувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2026
[quote]Ті, що ніби то воюють з тероризмом - насправді терорирзують весь світ[/quote]
У церкві — тихо.
Так тихо -
Ніби алтар згорів!
Полум'я в канделябрі сіпнулося,
Ніби знає,
Що ти зробив!
Ікони дивляться,
Але ти не піднімаєш на них очей!
Ти шепочеш: «Вірю..
Вірю..
Вірю».
Кому ти цього разу брешеш?
Зізнаєшся?
Кажеш: «Я вірю»,
А руки в крові.
По сходинках карєри
Ти ліз, взбирався нагору,
відростив бороду й роги!
Не дивишся уже вниз.
Там за спиною, внизу - твій,
твій гріх.
А совість?
Під каблуком твоїх нових перемог.
А той,
Кого ти переступив -
Теж людина.
Теж людина.
На твоїх берцах
Чорний слід чужої біди,
Ім'я. яке стерли із записів.
Тридццять срібних монет гріють кишеню.
Постанови.
Угоди.
Трат.
А у нас до тебе одне запитання
Куди ти сховав свій вівтар?
Той,
Кого ти переступив,
Теж людина.
Теж людина.
Пам'ятаєш його очі
Коли ти двері зачинив?
Він вірив,
Що так треба.
А ти його...
Переступив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2026
Урок історії.
Вчителька:
-Діти, хто з вас патріот..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2026
[b]ПІСНЯ[/b]
Мрійники, мрійники
Мрійники навколо нас
Нам сказали: «Так треба. Так правильно. Так роблять усі ».
Їм роздали плакати — як обладунки систем.
На телевізор молився, екран був святий,
А вигадка стала чужою головою.
Нам пообіцяли порядок і незалежнiсть,
Пояснили, де ворог, і призначили головного.
І ми пішли — не від злості, не заради грошей,
А повіривши в картинку, красиву, брехню.
Мрійники, мрійники
Мрійники навколо нас
Вони вірили — правді з трибун і екранів,
Герой — той, хто мертвий, якщо «правильний» він.
Запитання —то зрада, сумнів — гріх,
А мовчання цінується більше, ніж у'спіх.
І коли нас не стало — ми в землі, без імен,
Виявилося: фантазія — найгірший ворог.
Не куля вирішує, не вибух і не ніж,
А те, у що віриш, коли ти йдеш.
Мрійники, мрійники
Мрійники навколо нас
Фантазія — солодка, сильна й брехня,
Вона каже: «Ти правий», — і веде під ніж.
Їй не боляче, не страшно, вона вже в крові,
Вона виживе там, де загинуть живі.
А ті, хто залишився — з порожніми пустими очима ,
Кажуть: «Ми не знали... ми вірили».
Але війна не віра —
Не врятує довіра.
І якщо коли-небудь стане темно,
І знову закличуть під одне полотно —
Згадай тих, хто повірив і поліг назавжди
Через чиюсь фантазію, слова, брехню чужу.
Мрійники, мрійники
Мрійники навколо нас
Не всі, хто вірить, — злі.
Не всі, хто загинув, — сліпі.
Але кожна війна
Починається з фантазії,
Якій повірили занадто буквально,
Казали кохання врятує світ.
То чому ж знову -
Війні - привіт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2026
[quote]Единый сотворил людей сильными и слабыми, а создатель, создав дроны - их уравнял"[/quote]
Зібралися в ООН,
Засідають,
Думу гадають,
Три роки поспіль
Одне й те саме питання
розглядають -
Як примирити врешті решт
Україну й Росію.
Врешті решт американцям надоїло
то вони і кажуть::
- Українців будемо називати
українськими іменами -
там Микола, Петро,
а по батькові - Володимировичі!
- А чому ж Володировичі,
Володимир же князь Київський?
-То Путін так і каже, що
"ТАК історично склалося",
Що - він князь Київський.
- Схід - буде проти!
- А на сході Іллічі.
- На сході Іллічі.
-Володимир Ілліч.
-Микола Ілліч.
- А Володимира Володимировича?
- В Київ перенесуть
чи що?
[b]Суд[/b]
Нарешті.
Ми дочекалися.
2030 рік.
Москва.
Росія - капітулювали.
2031 рік.
Київ.
Суд над Путіним.
Верховний Суд
країни Х
признав
Володимира Володимировича
виновним!
У всіх злодіяннях вчинених
на території країни Х,
навіть у корупції і зраді цієї країни
її урядом.
Путіну надається
останнє слово.
Адвокат вносить
магнітофон і вмикає запис:
- Я не виновний,
на момент скоєння усіх видвинутих мені обвинувачень,
я маю неопровержене алібі - я був в цей час уже мертвий,
прошу мого адвоката подати в суд ноторіально завірений акт моєї смерті
і врешті решт предати мій прах землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2026
Замок грустальний.
А в ньому я.
Да-да-да.
Крутиться земля.
Внутрішнє «світло Зіркове»
А я ж,
Я - Кей.
Сюжет про мене цей.
Вічність!
Вічність
долає час, простір і навіть смерть,
навіть смерть.
Вічність має прозорі
та напівпрозорі блакитно-білі деталі.
Саме вічність створює ефект кришталевого замку,
льодяний палац.
Казковий замок.
Казковий замок,
де людські серця знаходяться
і знаходять музичну скриню,
яка зачарована магією.
З кришталю вільно
привільно шириться магія,
вписана в самий світоустрій,
де добро і зло виходять за межі
реальності.
Сама вічність це і є зимове дійство.
Вічність!
Ти так близько!
Ти так близько!
Аж палає ніч.
Доторкнись..
Не бійся..
Поклич.
Мила моя..
Люба моя..
Ти мене знаєш до краю.
Поки в зіницях іскриться час.
Ти дихаєш у мені.
Вогні!
Вогні!
Казкові вогні.
Мила моя..
Люба моя..
Твої долоні,
Твої пальці,
Твої скроні,
Під дощем,
Під снігопадом,
Ми будемо,
Будемо — ра’зом!
Ми будемо!
Ра’зом!
Мила моя.
Люба моя.
Твої долоні.
Твої пальці.
Твої скроні.
Під дощем.
Під снігопадом.
Ми будемо.
Будемо — ра’зом.
Да-да-да
Ти шепочеш: "Не відпущу"
А я : "Я - нікуди й не піду"
Твої долоні ведуть мене
Через завірюху.
Головне — тримай сильніше
Все інше і всіх інших вже давно змело.
Мила моя..
Люба моя..
Твої долоні,
Твої пальці,
Твої скроні,
Під дощем,
Під снігопадом,
Ми будемо,
Будемо — ра’зом!
Ми будемо!
Ра’зом!
Мила моя.
Люба моя.
Твої долоні.
Твої пальці.
Твої скроні.
Під дощем.
Під снігопадом.
Ми будемо.
Будемо — ра’зом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2026
Эй,
время!
Куда нас
швырнуло то?
В окопы,
в сводки,
в цифру похоронок.
Город —
как зуб,
выбит.
Небо —
в осколках.
Солнце
рваное,
с дымным пополнением.
Я —
не герой,
не бронзовый памятник.
Я —
живой!
Война
не марширует —
она крошит,
она хрипит.
Калечит она!
Она
пишет письма,
пишет...
чужими руками
в никуда,
в нищету,
в гранитную плиту.
Простите
за остроту.
Спроси у ночки чёрной —
почему не спится?
Потому,
что совесть
скребется,
Потому что
сирена —
волком воет.
Кто нажал
кнопку
«НАЧАТЬ»?
Кто подписал указ
"Кончать",
но не подписал строку
"Прекращать".
Кто по ставил
мир
на конвейер утрат?
Кто подставил,
Кто отправил
На минное поле
ребят?
Кто считает нас
палочками в статистике,
а слезы —
как издержки
логистики?
Я —
горло.
И я кричу.
Я —
свеча,
но не для парадов,
для тишины.
Слышишь, война?
Не флагами
меряют правду.
Не картой
меряют родину —
ею дышат.
Ее
не отнимешь
лакомствами побед,
титулами,
пышностью,
«исторично».
Я против
того,
чтоб людей
меняли на беспредел.
Как кость в горле
Их передел.
Против
того,
чтоб сердца —
на сводки и снос.
Я заявляю
прямо,
без запятых,
с ударом в глагол:
ЖИЗНЬ —
главный приказ.
Смерти —
отбой!
Смерти —
отбой!
Мы
вернём
небу
синий цвет.
Мы
вернём
детям
право быть детьми.
Мы
вернём словам
человеческое «привет»,
а не короткий вопрос
«жив ещё?»
И если спросите:
«Кто ты такой?»
Я отвечу:
Моё слово —
тоже рекорд.
Моё сердце —
тоже есть
фронт.
Я —
живой.
Живой я!
И пока
живу —
не молчу.
И пока
дышу —
пишу:
за вас,
за стены,
за города,
за то,
что бы
жизнь
тут была
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2026
Любов до Батьківшини - це, звісно, стаття.
- Сидіти за неї не соромно,
-скаже вам ваша коханка.
-Але ніхто вам не гарантує,
що місце, яким сидять,
там не будуть використовувати
не за призначенням.
[b]Про огірочків, чиїхось синочків[/b]
Ходить староста "Огірок" по селу,
В кожну хату, в кожен двір :
-Ой, як добре, що вас зустрів.
-Ой, чи живі чи здорові, кріпосні тут
Гарбузові.
- Іще живі, не здорові,
І ви зелененький будь-те здорові,
скажіть но нам краще, коли уже
вибори місцеві будуть чергові?
[b]Мінет[/b]
Кума прийшла до кума та й допитується :
-Скажіть, мені куме, а що це таке той
Мінет?
-Кумонька моя, то найпоширеніша сексуальна практика.
-А чому, куме, чоловіків тягне на молоденьких дівчаток,
а не на таких досвічених як я ?
- Певно молоді сосуть краще.
* 18+ https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%82#%D0%A2%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%B0
[b]Амбсурд, такого не может быть! Но так есть[/b]
Скрипки с точностью до микрона.
Музыка для "магнитофона".
Классика!
* Удивляться не приходится, что "классические" вовсе не классические,
а созданы они представителями цивилизации, что существовала до нас и для их создания необходимо было развитие музыки, которое мы имеем лишь сейчас.
Вывод развитие ведёт к "классическому " уничтожению, тогда постаёт вопрос - зачем что либо развивать? Это всеравно, что делать ещё один шаг в пропасть.
С благими намерениями создали атомное оружие, нацизм, патриотизм, а результат один - смерть. Эта женщина с косой так или иначе придёт, зачем же её приход ускорять?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2026
Любовь —
не роза.
Любовь — это
шип
в ладони твоей.
Я к воде, а ты ..
Ты - к земле.
Между нами —
берега.
века.
запреты.
Но сердце
не читает
инструкций.
Я хотел
просто.
Ты хотела ..
А как ты хотела
знает лишь река
греха.
И любовь
сплела,
сплела любовь
нам
терновый венок.
Любить —
не значит
раниться!
Любить — значит
выстоять!
Белое
без алого
— мёртво.
Алое же
без белого
— слепо!
Мир
хотел
сорвать нас
как плоды
жизни древа,
но мы..
мы ..
к этому времени
еще
не
созрели.
Раздельно.
По одному.
Чтобы
не было
больно
ему.
Не для удобства.
Для истинной веры,
для
правды.
Когда ты
коснулась
меня,
вода
покраснела.
Когда я
принял
твой жар,
вода
загорелась.
Терновый венок —
не кара!
Терновый венок —
знак!
Кто любит
по-настоящему,
тот
выбирает
боль
как свет!
Нас
развели
утром.
Ты —
на берег.
Я —
в глубину.
Но если
ночью
ты
вдруг
увидишь
алое
на белом —
знай:
мы
снова
встретились.
Любовь
не спасает
от боли.
Любовь
делает
боль
осмысленной.
Вот почему
на голове
терновый венок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2026
Кажуть, коли Бог створив світ,
Він довго дивився на людину
і мовчав.
Людина очікувала слова,
заповіді,
грому з неба.
Але Бог дав їй лише одне —
можливість робити вибір.
Тоді людина запитала:
— Як дізнатися, що Ти поруч?
Де Тебе шукати?
І Бог не відповів відразу.
Він розділив себе
на тисячі малих іскор
і розсіяв їх по землі.
Одна іскра стала
рукою, що подає хліб.
Інша —
словом, яке не ранить.
Третя —
вмінням пробачити,
коли простіше ненавидіти.
Люди шукали Бога
в храмах,
в книгах,
в небесах.
А Він проходив повз них
у вигляді сусіда,
мандрівника,
ворога,
дитини.
І кожного разу,
коли людина обирала добро,
одна іскра поверталася до Бога.
Кажуть, Бог не судить людей
за словами і молитвами.
Він дивиться,
скільки себе
вони повернули Йому назад.
Погані вчинки
роблять світ гучним і жорстоким.
Хороші —
спокійним.
І тому їх часто не помічають.
Але саме з цих тихих справ
Бог знову і знову
збирає себе
в цьому світі.
І тому сказано:
не питай,
чи віриш ти в Бога.
Запитай себе —
чи впізнає Він себе
у твоїх вчинках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2026
Читав якось кометарі до своїх творів на парканах .
Та й пише дівчина :
-Я завжди читаю ваші рими з моїм хлопцем,
нам так подобається, ми від сміху - кінчаємо.
Мені чомусь захотілось сказати:
-Це робити - я вам не дозволяю.
А потім мене перемкнуло.
Наче вони у мене на це ще дозвіл питати будуть.
Після цього я й вирішив писати про серйозні, ну дуже серуйозні речі.
До вашої уваги нова збірка [b]"Серу-йо-зні твори"[/b]
[b]Про тишу в тилу[/b]
У тилу тихо.
Так тихо,
що аж чути,
як новини кричать.
[b]Про тривогу[/b]
Сирена виє.
Кіт дрімає.
Собака позіхає.
А на мої виклики - швидка не відповідає.
[b] Про новини[/b]
Новини читаю обережно.
Як ліки - дозую.
Перед сном — не можна.
Зранку — та краще б і не читав!
[b] Про сільські новини[/b]
У селі
Інтернет не потрібен.
Кури знають усі новини.
[b]Про генератор[/b]
Генератор у селі —
як член
родини.
Йому і місце дали,
і ім’я придумали,
і сваряться з ним,
як з чоловіком рідним.
[b] Про війну[/b]
Бабуся каже:
— Я війну бачила.
І так скаже,
що від її слів
аж стає спокійніше.
[b]Про транспорт[/b]
У маршрутці —
весь народ.
Хтось на фронт,
хтось з фронту,
хтось просто
тримається.
[b] Про укриття[/b]
В укритті
усі рівні.
Статуси,
і понти
залишилися нагорі.
[b] Про «все буде»[/b]
Кажуть:
— Все буде добре.
І навіть коли не знаємо як —
кажемо знову,
що «все буде» -
Бо слово- це зброя.
[b] Про перемогу[/b]
Перемога —
це не тільки салют.
Це коли нарешті - всі
вдома .
[b] Про серйозну людину[/b]
Є в нас такий чоловік —
серйозний.
Сміятися не любить.
Каже:
— Сміх — то несерйозно.
А сам як усміхнеться —
так у всіх одразу
податкову перевірку в душі проводить.
[b] Про куму й науку[/b]
Кума моя — жінка учена.
В інтернеті вчилась.
Вона вам і про медицину,
і про політику,
і про погоду на Марсі розкаже.
Одне не знає —
де в неї ключі від хати.
Але то дрібниці.
Головне — мене в любому вигляді
зустрічає.
А коли ще й приласкає - то ціни їй немає.
[b] Про погоду[/b]
Синоптик сказав:
— Буде сонце.
Вийшов — дощ.
Сказав:
— Буде дощ.
Вийшов — сонце.
З тих пір я вже надвір і не виходжу.
[b] Про здоров’я[/b]
Лікар каже:
— Вам би відпочити.
А де ж його взять,
той відпочинок,
як у нас його
тільки по телевізору і показують?
[b] Про політику по-сусідськи[/b]
Політику я не розумію.
Але сусід — розуміє.
Він усе знає:
хто винен,
що робити
і коли нам стане добре.
Правда,
власний паркан
уже третій рік
полагодити не може.
[b] Про школу[/b]
Дитина зі школи прийшла сумна.
Кажу:
— Що таке?
— Учили життю, — каже.
Я зітхнув.
Думаю:
добре, що хоч
не задали домашнє завдання
на усе його життя.
[b] Про любов[/b]
Любов — штука серйозна.
Спочатку очі горять,
потім борщ кипить.
[b]Про надію[/b]
Живемо,
бо надія ще є.
А як її нема —
ми ще щось вигадуємо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2026
Урок історії України.
Вчителька як завжди доїхала до Вовочки,
ніби в класі інших дітей немає, як кажуть батьки Вови:
- За своїми дивіться!
- Вовочко, а чому твій реферат такий короткий?
- Вовочко, а чому в куточку проти імен увсіх президентів ти напісяв лише одне слово "Ху..ло", невже й досі в Україні Скрябіна ще слухають?
- І ключова помилка, чому ти в кінці написав :
- Найкращим прем'єром України був Микола Азаров, ми ж з Росією воюємо?
- А до чого до економіки та наукового розвитку України, до матеріального та демографічного становища україців те, що Ви з Росією воюєте, Азаров з Росією не воював і Україна процвітала!
-І до чого, ваше постійне а чому, Ольго Степанівно - я вам не сірий вовк, а ви -не червона шапочка і вам самій уже пора щось знати по темі уроку, а то лише у всіх усе тут розпитуєте, ніби студентка заочниця першого курсу педіституту.
А ту "двійочку" за мою роботу ви як завжди поставили собі, я ж як і Микола Азаров колись на наступній сторінці в цифрах все був обгрунтував.
-Ти Вовочко - "Ху..ло".
-Дякую за довіру, Ольго Степанівно, значить я - наступний президент України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2026
Слава Тобі,
Gloria Tibi, Donator fructuum!
Слава Тобі, Дарувальнику плодів!
Tu es campus florens sub pluvia Tua.
Ти — поле, що цвіте під Твоїм дощем.
Labor hominis benedicitur a Te.
Труд людини благословенний Тобою.
Manus eius fruges portant virtute Tua.
Руки його приносять плоди силою Твоєю.
Omnis messis donum Tuum est.
Кожен урожай — Твій дар.
Omne cor est vas felicitatis.
Кожне серце — сосуд щастя.
Qui attendit — non patiatur famem.
Хто уважав — не страждав від голоду.
Qui audivit — vidit abundantiam.
Хто слухав — бачив достаток.
Prosperitas a Te, Domine!
Процвітання від Тебе, Господи!
Da nobis fructus terrae et cordis.
Даруй нам плоди землі та серця.
Gloria Tibi, Donator aeternus!
Слава Тобі, Дарувальнику вічний!
Lumen ad dies nostros.
Світло для наших днів.
Audite, o populi laborantes!
Слухайте, трудящі народи!
Fortuna Tua ducit nos ad prosperitatem.
Везіння Твоє веде нас до процвітання.
Cor rectum semper fructificat.
Пряме серце завжди приносить плоди.
Acta bona in aeternum manent.
Добрі справи залишаються навіки.
Qui Te sequitur — non deficit.
Хто йде за Тобою — не зазнає втрат.
Via Tua clara ducit ad gaudium.
Ясний Твій шлях веде до радості.
Gloria Tibi in saecula!
Слава Тобі навіки!
Lux Tua fructus et gaudium est.
Твій світло — плоди і радість.
Prosperitas Domini semper nobiscum est.
Процвітання Господнє завжди з нами.
Gloria Tibi, Pila et Robur!
Слава Тобі, Опора і Міць!
Tu es manus quae levat infirmos.
Ти — рука, що піднімає слабких.
Fortitudo Tua montes ante hominem stat.
Сила Твоя — гори перед людиною.
Fortitudo Tua tempestas quae mala proicit.
Сила Твоя — буря, що відганяє зло.
Pedem et mentem firmas.
Ти зміцнюєш крок і розум.
Tu es scutum in proeliis humanis.
Ти — щит у людських битвах.
Qui attendit — audaciam consecutus est.
Хто уважав — здобув сміливість.
Qui audivit — non cecidit sub oppressione.
Хто слухав — не впав під гнітом.
Fortitudo Tua — arx cordis!
Сила Твоя — твердиня серця!
Fortitudo Tua — robur pacis!
Сила Твоя — опора миру!
Gloria Tibi, Domine!
Слава Тобі, Господи!
Tu es potentia et refugium nostrum.
Ти — наша міць і прихисток.
Sapientia Tua lumen est in tenebris.
Мудрість Твоя — світло в темряві.
Verbum Tuum lex cordium.
Слово Твоє — закон для сердець.
Via recta manifestatur iis qui audiunt.
Прямий шлях відкривається тим, хто слухає.
Omnis consilium semen aeternitatis est.
Кожна порада — насіння вічності.
Omnis deliberatio imago voluntatis Tuae.
Кожне рішення — відображення Твоєї волі.
Qui attendit — vidit viam.
Хто уважав — той побачив шлях.
Qui auscultavit — aeternitatem consecutus est.
Хто слухав — здобув вічність.
Sapientia Tua lumen mentium!
Мудрість Твоя — світло для розумів!
Sapientia Tua clavis cordium!
Мудрість Твоя — ключ до сердець!
Gloria Tibi, Domine!
Слава Тобі, Господи!
Dux per saecula!
Провідник крізь віки!
Tempora mutantur, sed Sapientia Tua manet.
Часи змінюються, але Мудрість Твоя залишається.
Caeli et terra testimonium Tuae prudentiae.
Небо й земля свідчать про Твою мудрість.
Qui quaerit veritatem — invenit lucem.
Хто шукає істину — знаходить світло.
Qui discit — in corde eius domus Tuae aedificatur.
Хто навчається — в його серці будується Твій храм.
O audi, anima humana!
Слухай, душа людська!
Via sapientiae ducit ad pacem et claritatem.
Шлях мудрості веде до миру й ясності.
Gloria Tibi in saecula!
Слава Тобі навіки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2026
Так пукнуть
на Бис!
мог только Винни пук.
Если я чешу в затылке
Не беда,
В голове моей опилки
Да, да, да.
Но хотя там и опилки,
Но кричалки и вопилки,
А так-же шумелки, пыхтелки и сопелки
Сочиняю я неплохо иногда.
Да!
Хорошо живёт на свете
Винни Пух,
От того поёт он эти песни вслух.
И не важно, чем он занят,
Если он худеть не станет,
А ведь он худеть не станет -
Если конечно вовремя подкрепится.
Да!
[b][/b]
Все,
Ну вы понимаете..
Все, все, все,
Ждут..
Когда же наконец -
он уйдёт.
А он...
только
начал...
входить
во вкус.
Если я чешу в затылке
Не беда,
В голове моей опилки
Да, да, да.
Но хотя там и опилки,
Но кричалки и вопилки,
А так-же шумелки, пыхтелки и сопелки
Сочиняю я неплохо иногда.
Да!
Хорошо живёт на свете
Винни Пух,
От того поёт он эти песни вслух.
И не важно, чем он занят,
Если он худеть не станет,
А ведь он худеть не станет -
Если конечно вовремя подкрепится.
Да!
[b]Про Вовочку[/b]
Мама:
-Вова, нам нужно серьезно поговорить.
-Серьезно?
-Не приставай к Диме, у него есть жена же.
-Это ты скажи курицам, мам, у петуха тоже есть жена, но курицам это не мешает.
[b]Военная мудрость[/b]
Если вы не услышали звука выстрела -
перезарядите автомат.
[b]Слава Тебѣ навеки![/b]
Слава Тебѣ, Троице святая!
Glory to Thee, Holy Trinity!
Три лица, но единое свѣтло.
Three faces, yet one light.
Отецъ — сила и истина.
The Father — strength and truth.
Сынъ — любовь и милость.
The Son — love and mercy.
Духъ Святъ — светъ и вдохновение.
The Holy Spirit — light and inspiration.
Триединство проявляется в сердце человека.
The Trinity manifests in the human heart.
Кто внималъ — видитъ гармонию.
Who listened — sees harmony.
Кто открылъ душу — обретаетъ полноту.
Who opens the soul — attains completeness.
Троица — нашъ светъ и прибежище.
The Trinity — our light and refuge.
Слава Тебѣ, Источник жизни!
Glory to Thee, Source of life!
Единство Твоё ведетъ к совершенству.
Thy unity leads to perfection.
Каждое дыхание — Твоя сила.
Every breath is Thy power.
Отецъ наставляетъ и охраняетъ.
The Father guides and protects.
Сынъ вдохновляетъ и прощаетъ.
The Son inspires and forgives.
Духъ Святъ наполняет радостью и просветлением.
The Holy Spirit fills with joy and enlightenment.
Кто внималъ — соединяется с небесами.
Who listened — unites with the heavens.
Триединство — путь к гармонии мира.
The Trinity — the path to the world’s harmony.
Сердце, открытое Тебѣ, пребываетъ в свете.
The heart open to Thee abides in light.
Слава Тебѣ навѣки!
Glory to Thee forever!
Триединство Твоё — нашъ светъ и путь.
Thy Trinity is our light and way.
Сердце, ликующее в Троице, обретаетъ вечное блаженство.
The heart, rejoicing in the Trinity, attains eternal bliss.
Слава Тебѣ навеки!
Слава Тебѣ навеки!
Слава Тебѣ навеки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2026
Кандидат кричить із білборда: «Я — для народу!»
Дорога слухає, а асфальт вже тріщить.
Телевізор повторює одне й те саме:
«Ми будемо чесними!»
Виборці йдуть голосувати, з кишень висипаються списки.
— А правда де? — питає бабуся.
— Правду з’їли передвиборчі обіцянки, — відповідає дід.
Плакат , розмальований яскравими словами.
Всі біжать і ставлять у кабінках галочки.
— А вибір? — питає кіт на підвіконні.
І йому лише хрипко відповів асфальт, який завжди говорить правду:
«Це шоу для народу!»
[quote]“Віпіпух
перейшов у фазу
пошуку ворогів.
Фінал близько.”[/quote]
[b]Новорічні вітання від Вінні[/b]
Віпіпух
виріс.
Не вгору, не розумом, а -
вшир.
Живе,
як мед у бочці:
солодко,
круто,
на широку ногу, гребе й загрібає-
чужими руками.
Колись він літав —
а голубому
шарику,
який йому подарував Пятак.
Тепер —
лише в промовах та
на папері ми бачимо ці возвишені польоти
його думок.
В Новорічну ніч він стояв
на краю трибуни,
наче на краю даху,
і кричав:
— Я — з народом!
(але охорона — попереду)
— Я — за правду!
(але правда — під грифом)
— Я — назавжди!
(але час уже точив на нього зуби)
Віпіпух одяг
парашут величі,
зшитий з:
похвал та
страху.
Стрибнув назустріч долі з даху..
Та парашут
не розкрився.
Бо шили його ті,
хто вміє
лише в’язати вузли.
Він стрибнув.
Не вниз —
у історію.
Історія
приймала його м’яко...
без матраців,
без редакторів,
без виправлень.
Падав Віпіпух
крізь:
статті,
портрети,
знесені пам’ятники,
архівні відео,
очі тих,
кому він казав:
“потім все буде”.
Внизу
стояв Народ.
Останній політ
був короткий.
Без гімнів.
Без фанфар.
Лише один звук —
глухий,
як падіння
ідеї,
яка зрадила
його.
А вітер
поніс угору
не його ім’я,
а слова його:
[quote]Ті, хто літає
на чужій довірі,
завжди забувають —
вона не має крил.
[/quote]
[b]Похмілля[/b]
Віпіпух прокинувся зранку
і відчув:
щось пішло не так.
Ні аплодисментів.
Не ті рейтинги.
Не та реальність.
Відчуття не підмануло його.
Він покликав радників.
Радники прийшли
з готовими відповідями.
— Хто винен? —
спитав Віпіпух.
— Вони, — сказали Радники.
— Хто саме? —
— Усі, хто не ми.
Першим призначили винним
Дзеркало.
Бо показувало зайве.
Другим — Годинник.
Бо поспішав
у неправильний бік.
Третім — Народ.
Бо занадто довго
пам’ятає.
Віпіпух шукав винних
у вчорашніх союзниках,
у вчорашніх словах.
Але винні
не знаходились.
Бо винен він сам.
Тоді Віпіпух розлютився
і сказав головне:
— Якщо винних нема —
ми їх створимо.
І з того дня
в країні з’явилась
нова професія:
винний за наказом.
А Кролик знову
закрив нору.
[b]Промови продовжуються[/b]
Віпіпух знову в телевізорі.
Рамка — золота.
Слова — ватні.
Очі — як у того,
хто шукає вихід
на стелі.
— Народе! —
каже він.
— У нас усе добре.
Просто винні…
не ми.
Він махає лапкою —
і з’являється список.
Довгий.
Зручний.
Щороку новий.
Винні:
погода,
пам’ять,
арифметика,
сусіди,
ті, хто не плескав,
і ті, хто плескав
не в такт.
Віпіпух не краде.
Він перерозподіляє.
Не бреше.
Він уточнює майбутнє.
Не боїться.
Він тимчасово ховається
в бункері турботи.
Країна слухає.
Країна мовчить.
Країна робить нотатку:
“Знову хтось винен.
Значить — скоро буде гірше.”
Віпіпух був п...
Не тому, що мудрий —
а тому, що
колись
був актором.
З екрану як і колись він знову
махав лапками
і говорив:
— Я тут головний!
Я тут надовго!
Кролик жив унизу.
У норі.
З морквою, з медом,
З рахунками.
З планом евакуації
на кожен понеділок.
— Друже Кролик! —
сказав Віпіпух,
сідаючи на крісло,
яке не було його кріслом,
а було
троном.
— Ми ж партнери!
Ми ж союзники!
Дай мені меду.
І трохи суші.
І щоб тебе не було чути.
Кролик усміхнувся.
Ввічливо.
Як уміють ті,
хто пережив
десять Віпіпухів
до цього.
— Меду нема, — сказав Кролик.
— Є квас про запас,
реальність від нього стає райдужною..
— Реальність? —
перепитав Віпіпух.
— Я ж її щойно
скасував указом!
Віпіпух говорив довго.
Про велич.
Про стабільність.
Про те, що падіння —
це змова гравітації.
Кролик слухав.
Копав
ще один
запасний вихід.
А потім
Віпіпух раптом спитав:
— А чому у вас тут
так багато нір?
Кролик відповів тихо:
— Бо ми вас знаємо.
***
Хтось подумає:
-І до чого це все?
-І хто винний?
-Вінні і всі всі - не винні!!!
-А винний -ослик Іа, бо він завжди говорив - "И я, и я такого же мнения!",
тому його мову й заборонено і вуха довгі, щоби слухав, щоби не думав, а слухав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2026
Вовочка питає у батька:
-Пап, а чому ви мене назвали - Вавочка?
-Бо твоя мамам постійно шлангувала,
то у неї жіночі дні, то твоя бабуся приїхала,
ото ж я достаю свого шланга і їх обох в очко, в очко.
Через два місяці завів їх до гінекола, ти видно ще тоді став таким відомим,
зібрали консиліум лікарів, твоя мама кричала там вава, а вони все роздивлялись і роздивлялись щось там на кріслі, поки не направили на узі.
Мама кричить лікарю:
- У мене там вава,
а він певно не розчув і до мене:
-Вітаю, тато, у вас - Вова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2026
Вовочка отримав новий комп’ютер.
Вмикає, а екран чорний.
— Мама, а чому не працює?
— Ввімкни, сину, — каже мама.
Вовочка натискає всі кнопки поспіль.
На екрані з’являється повідомлення «Немає сигналу».
Він бере книжку з інструкцією.
— Мабуть, тут треба читати від початку, — промовив.
Мама приносить кабелі, Вовочка розкладає їх на столі.
Комп’ютер ожив, але замість робочого столу з’явилися всі іконки з минулого тижня.
— Це новий порядок, — пояснив Вовочка.
Мама зітхнула і пішла робити чай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2026
Кіт у дворі лежить. Говорить сусід:
— Оце розбещена тварина! Лежить і нічого не робить.
Кіт підіймає голову:
— А ти попробуй щоденно 24 годин не спати і ще й мишей ловити!
Дід каже онукові:
— Бери шматок хліба і клади його на тарілку — не треба відразу все з’їдати.
Онучок:
— А якщо він зачерствіє?
— То зачерствіє… а ти навчишся економити!
Пацієнт:
— Докторе, мене болить голова!
Доктор:
— А коли вона не болить?
— Коли я лежу на дивані і дивлюся телевізор.
Доктор:
— От бачиш, телевізор лікує, а я гроші беру…
Школяр каже мамі:
— Я домашку не зробив…
— Чому?
— Та я ввечері у батька цьому навчився!
— І чому ж він тебе учив то?
— Як відкласти на завтра те, що можна зробити сьогодні.
— Марисю, що це у тебе в руках?
— Смартфон!
— А що ж він то робить?
— Ну… дзвонить, будить, світить,розважає, зводить з розуму.
— То для чого ж тобі, доню, тоді голова?
Пенсіонер питає у водія:
— Чи далеко до кінцевої?
— Та не хвилюйтеся, скоро приїдете.
— А як скоро?
— Як згадаєте молодість!
Кіт сів на роутер.
— Та що ти робиш?
— Я ловлю хвилю .
— А інтернет?
— Інтернет то добре, але ще краще мишку — лапами!
— Петре, твоя каша горить!
— Та не горить, а карає нечистих!
— І що ж вони роблять?
— Тікають від аромату!
— Марійко, а що це таке “лайк”?
— Це похвала, бабусю.
— Марійко, а що ти дивишся?
— Новини.
— І що там?
— Клубок ниток, де тягнуть усіх за хвіст.
— Кум, а чому твій борщ червоний?
— Та це він своє кохання нам віддає!
— А чому такий гіркий?
— Бо любов з перцем!
— Кум, а чому твій Wi-Fi швидший за світло?
— Бо він не читає газети.
— Слухай, куди кури втекли?
— У них онлайн-конференція!
— Сусіде, чому твій паркан вищий за мій?
— Бо моя заздрість росте швидше за твої квіти.
— Учень каже: «Тест важкий».
— Вчитель відповідає: «Не тест — життя важке, а це тренажер».
— Лікарю, я нічого не пам’ятаю!
— Вітаю, ти здоровий!
— Бабусю, навіщо ти фоткаєш кота?
— Щоб показати світу: що я - ще жива.
— Петре, чого трактор такий щасливий?
— Бо йому дали поїсти.
— Докторе, я хворію на лінь.
— Не хвилюйся, це лікується відпусткою.
— Чому агроном дивиться у телефон?
— Бо там поле теж росте… в цифрі.
— Чому кури так рано встали?
— Бо сонце їх кличе на ранковий балет.
- А чому ж вони тоді повибігали.
- То на біс півень мінет повторяє.
— Кумо, а чому кури бігають кругами?
— Бо у них така хореографія!
— Чому телефон не заряджений?
— Бо він теж любить поспати.
— Кумо, чого ви воду з каструлі наливаєте в вазу?
— А раптом ще знадобиться для супу?
— Кумо, а чому ви вночі спите з відром на голові?
— Комарі не люблять метал!
— Кумо, а чому ви розмовляєте з квітами?
— Бо вони — найкращі слухачі!
— Кумо, чому ви ходите задом наперед?
— Щоб бачити, хто за мною стежить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2026
Друзья разошлись
по маршрутам выживания.
Любовь
перешла
в формат
редких сообщений.
Мечты
лежат
рядом
с инструкцией
по технике безопасности.
После смены
ты не герой.
Ты —
расходник
с памятью.
Руки пахнут
не трудом —
усталостью,
которую
не смыть.
Тебе говорят:
— Держись.
— Потерпи.
— Скоро станет лучше.
Скоро —
это никогда,
сказанное
вежливо.
Город не ненавидит тебя.
Ему
просто
всё равно.
Лифт едет вниз
быстрее,
чем карьера —
вверх.
Новости кричат,
что всё стабильно.
Стабильно —
это когда
ничего
не меняется
даже к худшему.
Не верь словам.
Смотри
на счета.
Не верь лозунгам.
Слушай
тишину.
Все устали.
Просто
не все
признаются.
[b]Все ще буде[/b]
Коли українці дізнаються
Хто саме й чому відключає
Їм щоденно світло -
Вони зроблять йому темну.
***
-Кумонько, зіронько ясна,
А чому ви даєте кожному?
-Бо головне в житті - кожному дати НАДІЮ!
***
-Кумонько, а як ви коханців ловите на слові?
-Ставлю їх перед дзеркалом і питаю: "Кого ти кохаєш".
***
-Кумонько, а чому ваш коханець такий уважний?
-Бо я навчила його слухати, а не тільки говорити.
***
-Петре, а чому ваш козел постійно рогами стукає?
-То він перевіряє чи не зайшов хтось в моє поле, коли мене нема вдома.
***
-Куме, а що робити коли її ревнуєш?
-Дивись на козла, він козу теж певно ревнує, але свої роки нікому не віддає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2026
[b]Взросление[/b]
Могилы
не кричат.
Поэтому
кричат
живые.
Не перепутай:
усталость —
не слабость.
Слабость —
делать вид,
что так и надо.
Тебя учат
улыбаться,
когда режут.
Говорят —
это взросление.
Взросление —
когда понимаешь,
что выхода
не покажут.
Его
берут.
[b]Диктант[/b]
З першого класу -
ДИК-тант!
Це як йди у танк.
І з замих преших слів,
кроків - ми й танку.
Замість того, щоб радіти,
стати щасливими, заможніми,
самодостатньо-духовними,
Щоб усі хотіли стати такими як ми.
Що ж робимо ми?
Ми повинні знати всі мови світу
І всіх у цьому світі навчити нашої рідної мови,
А головне пробути прагнення в них
Її осягнути.
А ми?
Диктант.
І в танк.
Диктуємо
Диктатуру!
***
Якось
старий,
престарий
лис
вирішив
поласувати хомячками.
Але як їх виманити
з їх нірок?
Думав він, думав.
І придумав.
Вирішив розповісти їм страшилку,
раптом вони самі добровільно залишать
свої ніірки.
-От,
- каже він.
-У сірому при сірому
лісі
жив
сірий, присірий вовк.
А поряд у поліжили яйці.
Ото вони подоять корівок Божих
Та й несуть волку тому масельця,
а точніше хліба з маслом
до чаю.
Ой, любив він цю справу.
Пройшов час,
вовк змарнів, постарів
І вирішили зайці - досить вже вовка годувати.
А вовк і в ус не дув,
Вийшов якось з лісу
Та до зайців:
- Не заходите до мене
на чай,
то лан біля лісу моїм буде.
А зайці вуха наострили:
-Ні,
- кажуть.
Буде війна.
І почалась тисячолітня війна.
Всі посадки в полях
В крові і рештках загиблих вовків
та захистників полів - зайців.
І лежать вони в "братських" могилах,
земля всіх приймає
і Щоб ви думали
один до пяти,
На одного зайця -
пять вовків,
бо вовки ж напали.
Почули це звірі
І вовків побивали.
Отак заці поля відстояли.
Сам почув,-
каже лис,
От і вам брешу.
- Не голодний я,
Та їсти хочу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2026
[b] Цикл із 26 Псалмів[/b]
Воля / De Voluntate
Ясність / De Claritate
Мудрість / De Sapientia
Терпіння / De Patientia
Любов / De Caritas
Милосердя / De Misericordia
Благодать / De Gratia
Прощення / De Remissio
Радість / De Gaudium
Світ / De Lux
Сила / De Potentia
Надія / De Spes
Вірність / De Fidelitate
Смирення / De Humilitate
Терпіння / De Patientia
Радість / De Gaudium
Любов / De Caritas
Світ / De Lux
Мудрість / De Sapientia
Сила / De Potentia
Надія / De Spes
Благодать / De Gratia
Прощення / De Remissio
Возвишення / De Elevatio
Единство / De Unitas
Триединство / De Trinitate
*Рукописний текст не зберігся, прийдеться писати самим зрозумілою прихожанам мовою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2026
Количество жертв -
Один к десяти.
Звучит круто,
Что ты там не говори.
Почему не к двадцати?
А кто их считал то
Ты мне скажи.
Уменьшение количества
Жертв
Для поднятия боевого духа
Это круто.
Сказать можно что угодно
Лишь бы рыба была в пруду.
А ты рыбакам больше верь.
Пропаганда это ж круто
И не вянут в осла уши.
Пропаганду лишь бы слушать.
Аж легче на душе,
Врагов то меньше уже.
Говорят у русских карабин и винтовка
Вот и вся экипировка.
А у чукчи - два нагана,
Он тут ищет пеликана.
Говорят зима настала
И война русских достала.
Развернулись и ушли.
Самоеды - "глупейшие" народы севера
Сами себя съели,
Мы их поимели.
У нанайцев - сезон охоты.
И зачем им бегемоты.
А корейцы разбежались,
Они снега испугались.
Этих видно не считали.
Ой, они и так достали.
Их слова - ни бэ, ни мэ.
Пропаганду кто ж поймэ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2026
Навіщо мені ви,
З вашими вірами,
Вашими релігіями,
Вашими мовами.
Навіщо ви мені!
Я - житель Землі!
Навіщо ви мені з вашими
Українами, Росіями, кордонами.
Навіщо ви мені!
Я - житель Землі!
Навіщо мені ваш "розвиток",
Ваша "освіта", ваша держава.
Ви оголосили:
Україна - ваша,
Раша - ваша.
А Земля.
Дудки вам.
Земля - наша.
Навіщо мені держави, армії, поліцаї.
Навіщо вони мені!
Я - житель Землі!
Без держави та без зброї людям не прожити,
Це попрехеньки, то є дурниці.
Ви уявіть просто - не буде чим вас та убити.
Ми ж чудово та без вас будем тоді жити.
Не буде держави.
От налякали.
Анархія кажуть.
Та при анархії все ваше.
І уявіть собі - всі рівні,
всі - побратими.
Батьківщина одна - Земля.
Справедливо ?
Звісно так.
Рівності кажуть ніколи тут не було.
А хто це каже.
Зе-, Пу-
чи інше брехло.
Від народження голими й босими
Всі в цей світ прийшли.
Де ж узялись вороги, пани.
Жиди з кошельком народились?
Чи їх мамка з матки видала їм капітал.
Та у мізках ваших з дитсадка та зі школи цей хлам.
Всі рівні від народження і до могили.
Прийшли якими такими й підуть.
Чому ж як колорацькі жуки
Все жеруть і жеруть.
Ненаситними мамка на світ привела?
А інші вам винні?
Брехня то,
брехня.
Батьківщина у всіх тут одна -
Земля.
За що воювати?
Ми частинки - Землі.
Ви дебіли?
Ви точно дурні.
Під дудку, під дудку.
Не страшно
І зручно.
Людей батогом.
Людей - сапогом,
Штиком.
Снарядом.
Дурдом!
Нова ера,
новий рік.
Сміх.
Просто сміх.
Минуле зарили,
розтоптали.
Батьків, предків ніколи - не шанували.
ТОму тут все й так.
Тому кожен - солдат, злидень, батрак.
Щоб іудам добре жилося.
Після ПОТОПУ так повелося.
Вип'ємо ж за лося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2026
Мамо, мамо,
А у вас,
у вас,
є совість?
Мамо!
Який же світ цей білий
та чудовий!
Мамо, а увас є ..
совість?
Родили і по світу,
по світу
мене,
мене не пустили.
В концлагер -САДдочок,
А потім у школу,
а потім - у школу,
А світ то білий,
чудовий.
Він пречудовий,
А мені щоденно
як клювом товкали,
вбивали чужі мови.
Мамо!
А ви мене в двушку,
В хмарочос, соску,
іграшку і телефон.
А мені був потрібен цілий світ.
Гуляти, літати,
Кохати, співати.
А ви мене в двушку
І ще й сина Андрюшку.
Могли б, могли
подорожувати,
Запамятовувати, відчувати,
Розуміти
Й кохати, кохати.
Знайти на планеті чудовий куточок
І там би я мамо родила сина
І двох чи трьох дочок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2026
З Новим вас, люди, роком
З новим вас, люди, щастям!
Сієм, сієм, сієм, засіваєм –
Повнися, земле, врожаєм!
Нехай вам уродить жито,
Щоб було краще жити!
Сієм, сієм, сієм, засіваєм –
Повнися, земле, врожаєм!
Нехай золота пшениця
Колосом колоситься!
Сієм, сієм, сієм, засіваєм –
Повнися, земле, врожаєм!
Сієм, сієм, посіваєм,
Щастя-долі вам бажаєм!
У щасливій вашій хаті,
Щоб ви всі були багаті,
Щоб лежали на столі
Паляниці немалі,
Щоб були у вас ковбаси,
Молоко і сало, й м’ясо,
І млинці, і пиріжки,
І пухнасті пампушки.
Щоб були ви в цій оселі
І щасливі, і веселі!
Сію-вію-посіваю,
З Новим роком вас вітаю,
Сію щедро із долоні
По долівці, по ослоні,
Засіваю вашу хату –
Будьте радісні й багаті,
Сію густо-перехресно –
На добробут людям чесним!
Промовляю з кожним кроком:
Миру всім! І з Новим роком!
Приєднуюсь до сучасних вітань.
Як всі знають дітки цього року
До господарів не запітали -
Посипали в меседжерах, як і я.
А українці в своїх квартирах
За багаторічною традицією їм і не відкривали.
Хлопчики з батьками
Ще минулого року виїхали в ЄС,
На Заході нарешті цього року
зрозуміли,
Що їх плани не здійсненні -
Люди виїхали
І нарешті на землі стражденного народу
настав мир.
Та за традицією, що склалася -
Непрошеним гостям двері ніхто
Цілий рік не відчиняв.
З роком Миру всіх,
З роком Примирення!
*8 травня Україна відзначає День пам'яті та перемоги над нацизмом. Ця дата символізує не тріумф переможців, а нагадує про страшну катастрофу i застерігає, що не можна розв'язувати складні міжнародні проблеми шантажем, ультиматумами, збройною агресією aбo анексією.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2026
А всіх,
як завжди
цікавить одне запитання:
-Хто і чому?
Мирну угоду підписувати
направили Леоніда
Кучму,
а чому:
-Лише він один знав:
-Що, де
й чому.
-А український народ?
-Народ України ревів.
- Ми не воли.
-Воли - не ми!
[b]Люди добрі, перестаньте в решті решт фінансувати вбивства[/b]
Війна пройшла під гаслом
"Бий своїх, щоб чужі - боялись".
Когось побили,
хтось без ноги,
хтось без руки,
більшість же - убили.
Що ж ви наробили!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2026
Та чи хотіла ти.
Чи хотіла ти
Та почути знов.
Відчути
Всю мою любов?
Я ж для тебе просто жар вогню.
Ти ж для мене - цілий білий світ.
Та чи хотіла,
Чи хотіла ти та в мені горіть?
Чи то вічність чи ранковий спів?
Чи хотіла ти,
Чи хотіла ти - мене таким прийняти.
Босими ногами в полум’ї ступати.
Я ж дивлюсь в твої очі — наче в даль,
Де кінець,
А де початок —
тільки смуток й жаль.
Чи хотіла ти,
Чи хотіла ти ?
Між мовчанням і бажанням вибирати.
Я в тобі,
я в тобі..
згораю.
Ти ж мовчиш.
Чи хотіла ти?
Чи хотіла ти?
Скажи.
Кімната дихає важко.
На столі недопитий чай.
Підбираєш слова,
ховаєш щирість.
Я питаю поглядом в темряві:
-Де твій
-Де мій ..
слід?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2025
Прилетіла ласточка
Та до горобця.
Всюди загляда
Та його нема.
Щоб не було гірко,
Їй дали сальця.
Крихітку ще хліба,
То вже про запас.
Та горює птаха.
Новий рік у нас.
Горобчику!
Горобчику!
Горобчику, де ти?
Оці "добрі" люди
мене й замели.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2025
Кошмарят постоянно..
Соседи сверху..
Снизу..
То музыка,
То драма,
То чей‑то поздний визг.
В три ночи телевизор
Орёт про Божий суд.
Ты шепчешь: «Боже,
Хватит».
А я: «Всё будет
ну и пусть ».
Визг за стенкой,
Сорванный звонок,
Тень по потолку.
Ты спрашиваешь: «Ну и что?»
Всё будет!
Потом..
потом
будет.
А что будет потом
Никто не знает.
Что будет
и будет ли потом?
Кошмарят постоянно
И этот дивный сон:
Троллейбус мчит по лужам,
Разбитый светофор..
Восемь утра — как ужас.
Но в нём,
С тобой мы в нём живём.
Мы ловим вновь удачу
И едем вновь на дачу,
Как будто это квест.
Ты говоришь: «Мне страшно».
Я улыбаюсь: «YES».
Город как театр.
Мы в пьесе лишь масовка.
Мотают киноплёнку.
Вот снова..
Перемотка.
Мы в фильме - эпизод.
Ты снова: «А что дальше?»
Тебе рукою машут,
Готовлю тебе кашу.
Вот кофе..
Вот компот..
Кошмарят постоянно.
Не жизнь - сплошная драма.
Налейка по сто грам нам.
За то, что хорошо,
За то, что было всё.
И смотрим вновь кино.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2025
Кошмарять постійно.
Кошмарять сусіди,
зверху сусіди,
Знизу - сусіди.
То музика.
То драма.
То чийсь пізній вереск.
О третій ночі телевізор
Кричить про Божий суд,
Ти шепочеш: «Боже,
Досить».
А я: «Все буде
ну нехай ».
Крик за стіною.
Зірваний дзвінок.
Тінь по стелі.
Ти питаєш: «Ну і що?»
Кошмарять постійно.
Все буде.
Потім, потім
буде.
А що буде потім?
Ніхто ж не знає..
що буде..
і чи буде те потім колись.
Кошмарять постійно.
І цей дивний сон..
Тролейбус мчить по калюжах,
Розбитий світлофор.
Восьма ранку — як жах,
Але в ньому
З тобою ми в ньому живемо.
Ловимо удачу.
Їдемо на дачу.
Так ніби то є квест.
Ти кажеш: «Мені страшно».
Я посміхаюсь: «Так».
Місто, як театр,
В цій п'єсі ми- масовка.
Мотають кіноплівку.
Ось знову-
Перемотка.
Ми ж у фільмі — лиш епізод.
Ти знову: «А що далі?»
Тобі махають рукою.
Готую тобі кашу.
Ось кава,
Ось компот.
Кошмарять постійно.
Не життя - суцільна драма.
Налий нам грам по сто.
За те, що буде добре,
За те, що буде все.
І дивимось фільм знову.
Крутять німе кіно.
Неси ж нам ескімо.
[b]24 на 7, день у день[/b]
День у день,
Як "Добрий день",
щоденно:
ВІЙНУ ПОТРІБНО
ЗУПИНИТИ!
Як не для себе,
то для своїх дітей.
І це і є святий обовязок
Усіх живих людей.
До біса кордони,
До біса президенти,
До біса війна.
Хто проти - іде хай на..!
Їх діти не воюють,
Вони .. та слів нема.
Тому ж і йде війна.
Силовики з народом?
Чи поліцаї тут?
І скільки можна горя?
Чи люди так живуть?
Старости, вампіри..
А люди?
Що роблять люди тут?
Чого вони ще ждуть?
Що їх це не каснеться?
Ні цар, ні Бог,
Ні Трамп дідусь,
За вас біду не відверне.
Чорти керують,
тому нас горе жде.
Скількох нема.
І скільки сліз.
Чому?
Бо тут є Біс.
Невже замало горя?
Невже замало сліз?
Невже Святий Микола
сьогодні МИР привіз?
Є прагнення вбивати?
Щоб завтра вбили й вас?
Є прагнення вмирати?
Чому ж в країні фарс?
Здоровий глузд відсутній.
Не дбають про людей.
Нам мало українців,
потрібен іудей?
На всіх вам тут начхати,
Подбайте про дітей!!!
[b]Що означає бути людиною?[/b]
Що означає бути людиною?
Взяти в руки автомат
Та вбивати інших людей?
Це патріотизм?
Здоровий глузд?
Бути людиною -
Виконувати злочинний наказ?
Вбивати людей?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jI6H_LZkU3o[/youtube]
Три дні темноти?
Та ця темнота розпонається ще з школи.
І чому там навчають?
Патріотизу?
Чи тому, що ваші батьки порушують ваші права?
А які ви маєте права?
Подати в суд на власних батьків?
То це фашизм.
Злочин розпочинається зі школи.
Не сімя саме дороге й цінне,
а держава.
А що ж то таке та держава?
Кордони?
То б то вас закрили в оборі,
обгородили?
Та ні.
Вся ця держава
І всі ці кордони у вас в голові.
А от злочинці з автоматом,
Що роблять ?
Вірно - забороняюють!
То що робить держава - забороняє бути людиною.
Круто!
Батьки порушують ваші права,
Вони не такі.
А о держава це.
Саме головне.
І кордони,
Яких ви ніколи не бачили в своєму житті,
Але за які вас стараються не випустити.
І заради цих кордонів гинуть люди.
Розумно.
Що тут сказати ще.
Не батьки , не діти,
А кусок землі,
Який взагалі не може належати людині.
Бо він - частина планети.
Вам належать лише ваші думки.
Ви є те в що ви вірите.
А вірите ви явно не в те.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2025
Демократія - то є війна?
Невже і для вас то є - новина.
Вибір, інтеграцція -
невже то й є колонізація?
Кожен сліпий зрозуміє
і сам - де демократія-
там і тиран.
І що ж принесла вона нам?
Війну, розруху,
зростання цін.
Керує світом імбіцил.
А його ви привили?
На Місяць ви вили?
Вони?
вони вили.
Могили,
могили,
могили.
Безсилі?
Таки так -
безсилі.
[b]Логика в людей на нуле[/b]
Вы хотите армию в 800 тысяч ртов, сапогов,
А люди где, где люди?
Считать разучились совсем.
200 тысяч не было до..
ведут охоту на людей
и армию, что сожрёт не только бюджет?
Логика где?
Люди -свет.
А для людей света то и нет.
Всё сожрёт Искусственный интеллект,
Ему энергию подавай,
Европу освещай.
А людей что?
Людей к ноге,
к дисциплине.
Дисциплинируют.
Цифровизация.
Колонизация.
Утилизация.
Рядом стоят.
А люди?
А люди?
Мёрзнут во тьме.
Они на войне.
С ними война.
Вот в чём беда.
Грустно пишу?
Страшно кому?
Ну а если всё это не осознать?
Придётся просто вымирать.
Их превосходительствам
на постройку разрушенных городов
деньги выделили, они получили.
На западе, в центре есть города?
Потерпевших поселили туда?
Хоть один построили?
Бабки мы ведь проворонили.
Коррупция это слова.
А бабки украла чья то рука.
Правит страной - дыра.
Всё в дыру,
предали, продали
ведь страну.
И под Новый год
мы смело в бой пойдём?
Все как один умрём?
В борьбе за это.
Пора им передать эстафету.
Давно пора уйти.
Миру быть,
а не убить.
Люди должны - жить!!
[b]ШИ[/b]
Вы верите в штучный интеллект?
А я нет.
Его случайно создали.
Говорят по образу и подобию.
Кого?
Люди вы Боги?
Нет вы никто.
Ограничивают неограниченное.
Идут против Бога.
И куда им дорога?
Бюджет не одной страны
под шумок раскрадут.
Бабки?
Они уплывут.
ШИ заменят людей!
Ещё одна ложь из новостей.
Журналистом уже заменили.
И что?
Что получили?
Кем и кого заменит сброт?
Шушера сверху
И правит ведь чёрт.
Что мог бы ШИ
мы не узнаем.
Барыга ведь этим
всем управляет.
Им интересен только доход!
Бабки их Бог.
У ШИ будущего нет.
В утил его - мой вам совет.
Будут роботы - не будет людей.
Кому это нужно?
Кто тут злодей?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2025
Урок історії в столичному ліцеї.
Вчитель:
-Дорогі учні, сьогодні
ми з вами поговоримо про війну в Україні.
Шум в класі, гомін..
на гальорці роздається:
-Говорять на телехмарофоні, шановний пане,
а нам з вами всім класом слід йти в ТЦК добровольцями,
якщо це війна, а якщо геноцид, то подавати питицію в міжнародний суд.
-Ярмо - справа добровільна, ніхто не має права заставити мене насильно
стати вбивцею, -
сказав Коля.
-Це не означає, що якщо мертвий "хірург" п'ятий рік наосліп проводить операцію,
а ще одне Пуйло постійно продовжує "карантин", то ми як комуняки
повинні повішати ворогів на гиляках, гиляк нажаль не вистачить,
ліси "заробітчани" уже всі вирубили ж, -
сказав Вовочка.
-А от одного комуняку, щоб іншим неповадно було, слід таки вверх ногами.
-Комуняку на гиляку,-
підхопив увесь клас.
-Ваша позиція зрозуміла,-
мовив учитель, написав заяву про звільнення й пішов добровольцем на фронт.
До нього нарешті дойшло, що говорити й переконувати когось марно та й занадто пізно,
а його однодумці разом з ним в цьому бліндажу і думають лише про одне - коли ж ця каторга нарешті скінчиться і чи скінчиться вона коли небудь для них взагалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2025
Ты однажды так произнес мое имя,
Как будто оно могло загореться.
Я сияла..
Я сияла!
Я - ярко сияла..
как новогодняя ель.
Ты должен был отвернуться,
Но ты не посмел.
Современная пьеса .
Ты читаешь её сейчас.
Ты действительно хотел этого?
Или только флирт?
Ежедневно по строчке?
Или с карниза
головою вниз?
Современная пьеса,
Современная пьеса про нас..
Каждая сцена повторяется,
повторяется здесь и сейчас.
Ты был тронут,
Ты был тронут...
ты прочувствовал меня.
-Скажи,
ты прочувствовал меня?
Ты сказал:
«Еще раз».
И я сказала тебе то же самое:
«Еще раз,
Еще раз».
Те же три анекдота.
Та же дрожащая струя.
Я заполнила каждый уголок комнаты.
Пока ладонями
Ты хлопал в такт..
твои глаза смотрели вдаль,
А по мне ,
по мне
текла
извиваясь спираль.
Кто-то в темноте
Менял все пометки,
изменил
диалог.
Сценические указания
Прикреплены над дверью:
"Пересечь слева"
«Задержать дыхание».
Поцелуй на последней строке..
Нежный,
Но за сценой.
За сценой..
Тебе уже скучно.
Современная пьеса про нас.
Ты читаешь,
Ты читаешь её сейчас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2025
Кондуктор не сидит
И всё он понимает,
Он тоже хочет жить,
Он тоже выживает.
-А паровоз?
-Вперёд летит,
Маршрут без остановки.
Повестку в руки
и вперёд, в атаку без винтовки.
-Куда, зачем и почему?
-Кто виноват, что делать?
Увы кондуктору сему
До этого нет дела.
Наш паровоз вперёд спешит.
Маршрут без остановки.
Другого нету ведь пути,
Последний ящик водки.
Станция "Конечная"
И вагон пустой.
Всё, уже приехали,
Выстрел...
Холостой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2025
Перрон.
Гудок.
Шпалы.
Гудок.
Твой поезд.
Поезд в пути.
И ни сесть,
ни сойти.
Пути.
Пути.
Тикают часы.
В купе́ серый мрак.
Чай остыл.
Телефон молчит.
Тикают часы..
Тик-так.
Я учусь прощать.
Не вспоминать.
Не вспоминать.
Вновь в окне знакомый знак -
Тот же март,
Тот же снегопад..
Тикают часы тик-так.
Ровно год прошёл вот так.
День за днём стекал сквозь пальцы,
Словно дождь с холодный станций.
Тикают часы тик-так
Ты не здесь и всё не так.
Я считал ведь каждый шаг.
Ровно год прошёл вот так.
Тикают часы тик-так,
С полки смотрит старый шарф,
На столе рамка,
фото девять на двенадцать -
море, лето, ты с приветом.
Вот твоя смешная бровь
И не выпитый сентябрь-любовь.
Тикают часы тик-так.
Я менял маршруты,
Города.
Перрон.
Гудок.
Купе.
Встретимся
мы вновь
лишь в декабре.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2025
Он в пути!
Он уже у ворот!
Завтра!
Завтра будет!
Новый!
Завтра будет Новый год!
Посмотри..
за окном..
Кружится снежинок хрупкий хоровод..
И зима раскрасит,
Тихо всё украсит,
Елку приукрасит,
И зима ..
в городе старинном,
в городе пустынном,
звёздами раскрасит небосвод.
Город дышит сказкой!
Свет в окне погаснет.
На стене часы двенадцать бьют!
Ещё миг и..
праздничный салют!
Скоро первый вспыхнет яркий свет,
И в глазах мелькнёт любимый силуэт.
Новогодняя ночь исполняет мечты.
Загадай их
этой ночью и ты!
Все дороги ведут к полярной звезде.
Люди сердцам улыбаться
в эту ночь не стесняются,
в эту ночь любое желание в миг исполняется.
Новогодняя ночь исполняет мечты.
Вот снежинка смотри.
Эта я.
А та - это ты.
Смотри же,
смотри!
Если веришь,
Если шепчешь: «Полюби» —
С каждым вздохом чудо ближе,
с каждым шагом солнце ярче .
Звон посуды.
Тосты.
Смех.
Вот и ты -
счастливый человек!
Добрый люди вокруг!
Ёлка.
Дед Мороз.
Хоровод.
Слева друг.
Справа друг.
Счастье сияет вокруг!
На ресницах тает белый снег,
За окном метели замели снегом красивые ели.
Зима раскрыла снежные объятья.
Во дворе Снегурочка в нарядном платье.
Добрый хрупкий мир зимы.
Ты смотришь — и не нужно счастья.
Кроме этих рук и этих глаз, в которые с любовью
ты смотришь сейчас.
Новогодняя ночь исполняет мечты.
Если веришь
Если написал: «Полюби» —
С каждым вздохом чудо ближе,
чудо ближе.
Завтра январь,
Послезавтра февраль,
Потом март,
апрель и май!
Торопись!
Успевай!
Новый год!
Новый год
встречай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2025
Кто-то с горочки спустился,
А кого-то под асфальт.
Базальт, его используют в строительстве.
* Базальт — это самая распространенная вулканическая магматическая горная порода темного цвета (черная, темно-серая), образующаяся при быстром остывании излившейся на поверхность земли или под водой лавы; он очень прочный, плотный, устойчивый к истиранию и воздействию атмосферы, используется в строительстве (брусчатка, отделка)
[b]Одна надія на Бога[/b]
-Україна розробила нову ракету "Пекло".
Яка ж радісна новина!?
Ми всі памятаєм Гонгандзе, Кучму,
Балістичну ракету "Сатана".
А от у бійців надія на Бога одна!!
"Спаси, Господи, порятуй".
А найчастіше то так бува,
летить балістична ракета Іскандер
чи то шахеди, мить і солдат під землею,
лише голова стирчить.
Думка в голові:
-ЖивиЙ!
Іноді відкопують земляки,
а іноді їм наказ:
-Відійти.
І він один на один
проти світу усього,
проти цієї біди,
губи самі шепочуть:
-Господи, спаси!
І що би ви думали.
Ще один іскандер
і хвиля зривна
викидає тебе з-під землі.
Почули тебе Бог і син.
-Слава, во віки віків!
[b]Бібочка[/b]
-Вова!
-Вовочко!
-Що я тобі сказала, виходь но до дошки.
-А ви мені не нокайте і не нукайте до мене, я вам не кінь пидальний
і не Вовочка, я вам, у мене батько ще й є, а у новому році називайте мене Бібочкою.
-Ти, Володимире, обкурився чи з глузду з'їхав?
- Не нарик я вам і зі здоровям у мене все впорядку, а от пол мушу змінити, на той рік мені 18 років, захотів б...ть мої батько хлопчика, у мене не спитав, мушу тепер Бі ставати, ну чи цим підаристом, ну ви мене зрозуміли..
щоб не мобілізували.
- Та в Новому році, як сказав президент, нікого більше не мобілізують і Бі - це дівчатка.
-Ольга Дмитрівно, а скільки вам років, що ви й досі у казки вірите?
-Фу який ти мерзопакосний та не вихований і дійсно тобі слід орієнтацію та поміняти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2025
Когда началась война
строго по старому, исписанному
чертами и резами листу,
Бог глянул вниз, побледнел...
и молвил::
-Это всё я написал?
-Ты чем-то не доволен, а?
-Ты ж сам просил "побольше боли",
Подписывал страницу кровью.
Мечтал о президентской роли,
получил роль
и...
Писатель вывел слово "мир",
читатель вслух прочёл "Рим".
Так вкус устроен — ему подавай
арены, пепел, дым.
Ты тут лишь путник,
пилигрим,
наложи,
наложи грим.
Рубрика "человечность" внизу,
мелким шрифтом, на полях
главным кеглем — чья то кровь.
Чья
и сколько стоит в новостях?
Мир есть текст, ты прав, братан
буквы, цифры, чёрный шрам
на белоснежной простыне,
что стелем детям по утрам.
Но ведь мы с тобой сидели ночью
и писали другой текст,
Там у героя дрожали руки
только от счастья, а не от спецэффектов.
Мир — это текст, порванный в крик,
каждый абзац превращён в карательный клик.
Мы ж с тобой писали: "люби",
а вышло: "убей, забери"
Мир — это текст, чёрный набросок,
правки по краю идут под вопросом.
Кто там вверху правит шрифт?
Кто превратил точку в гриф?
Строки пляшут, как гвозди в доске.
Распяли людей
на..
адском
кресте.
Укоряют сценарий,
рвутся снаряды в виске.
Редактор с красной ручкой
чертит кресты на песке.
"Эта сцена сильней с костями
эта — с огнём по домам".
Так художественный вкус
переписал твою мамам.
Ты хотел траву, мокрый асфальт,
детский мячик во двор.
Он приписал к этому танк
и похвалил свой "упор".
Когда началась война
по расписанному сну.
Бог прошептал: "Я не читал
мелкий шрифт внизу листа"
Мы ж с тобой в черновике
каждую боль правили в свет.
Кто превратил слово "привет"
в рваный заголовок "расстрел"?
Выход один: лезвием ручки
по строчке, по строчке..
перечеркнуть сценарий палача.
и дописать своё "ещё раз".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2025
Е-е-е-е
президент бикує.
Жарко всім в країні,
не приніс подарунків
Дід Мороз родині.
Е-е-е-е
Знову нас розвів.
Рік старий прийшов
під курантів бій .
Горілку не п'ють.
Іграшки з ялинки
мами знову б'ють.
Скоро
бій курантів,
Радісний салют.
Президента привітає
наш злиденний люд.
На кремлі куранти,
як і раніше б'ють,
бомжі під ялинкою
горілку женуть.
Я стою
Чекаю знов своїх гарантів.
Сніг на даху.
Тихо у дворі.
Тільки старий дід
не прийшов до мене.
Ялинки зелені,
Ялинки зелені.
Не присутні
гості,
відсутні гості у..
у мене.
Гірлянди мигають
І мене заносить,
Душа горілочки просить.
А в склянці порожньо.
Тільки лід та слід
Це що за жарти.,
Старий, дивний Дід?
Дід Мороз бушує,
Подарунків вкрав цілий віз,
Ялинки моргають.
А я тут стою,
Сортую тару,
Пісеньку співаю.
Як же так?
У країні цілий рік — ні тобі,
Ні мені.
Де мрії?
Де цукерки ?
Друзі на війні
Ялинки, ялинки
Ялинки у дворі.
Як же без подарунків цілий рік мені.
Ні їй,
Ні мені.
Кукиш їй
І мені,
І їй
І мені,
І мені.
Мама ставить салат.
Телевізор кричить.
Всі рахують до десяти.
Чекають чудовий рік.
Я в шкарпетках під вікном.
Як малий
Не сплю,
Вірю,
Що поверне він те,
Що я не туплю.
Як на повторі,
А під ними порожньо.
Тільки лід та слід.
Це що за жарти
Старий Дід?
Дід Мороз бикує.
Подарунків віз вкрав.
Ялинки у лісі.
А я стою.
Сортую.
Як же так?
Не сплю.
Вірю,
Що поверне він те,
Що у нас він вкрав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2025
Урок літератури в новій українській школі.
Нова програма як завжди,
Нова молода вчителька:
-Діти ви всі творчі, ому сьогодні будемо досліджувати
народну творчість, в класі крім нас нікого нема,
то ми є й той народ. Лізо, продекламійно свою риму.
-Ліза- я,
Я з Криму.
Декламую рими.
Розкажу.
Розкажу вам
Про долю жіночу.
Вірте, не вірте
Я всіх хлопців хочу.
Повірте, повірте ж ви в себе хлопці.
Бути слабкою, слабкою
жінкою хочу.
Бути ескортніцею
дуже, дуже хочу.
-Вовочко, а ти оціни, скажи кілька слів, про виступ Лізи.
-Ой, ні, це неварто робити,
мені батько як дасть,
як дасть за це
та ремнем.
-Вово, досить ломатись,
ти прямо як хлопчик тут.
- Та ці українські дівки - прості тьютки якісь, прости Господи.
[b]Соточка[/b]
-Різдво!
-Ялинка!
-Листи Святому Миколаю!
-Дітки, а хто і що загадав?
-Я - щоб папа скоріш повернувся , -
сказав Гнат,
-Я - щоб мама була здоровою.
-Ну, а ти, Вовочко, що загадав?
-Два рулони туалетної бумаги "Соточка"
- А це як?
- Це просто, буду цілий рік відривати
по соточці (доларів) щодня.
-Президентська певно річ.
- Та ні - моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OSUW2IuehmI[/youtube]
-Если люди умирают - они никогда не возвращаются!
-Мир достаточно велик но и он не может в себе вместить человеческую
ненасытность и жадность.
-А как же человечность?
-А когда в последний раз вы людей то видели, не говоря уже о Человеке?
-Люди склонны верить в то, во что они хотят верить.
-Сладких снов Сони!
-Мы ещё не готовы к этому!
-Время перехода - неважно, что ваше физическое тело они разрушат,
вы не человеки, самое ценное в вас это чип вашей памяти - часть вторая, не проявленная.
-Кто убил доктора Стивина?
-Меня не интересуют другие, -
вот в этом суть.
В четвёртое измерение враги открыли нам путь!
-А что если она узнает правду?
-Жена?
-Она в четвёртом измерении, но всегда есть возможность извлечь из неё чип памяти.
Если вы три раза прочли и ничего не поняли - не волнуйтесь, это естественно!
То, что случилось - нельзя изменить!
[quote]Люди, вы не поняли главный смысл,- сохранить в себе человечность!!! А это сострадание, милосердие, любовь к ближнему и окружающему миру! Твори добро в мир и оно вернётся тебе сторицей. Люди, опомнитесь, нам нечего делить и воевать!!! Добра и мира всей нашей планете и всем людям Земли![/quote]
[quote]В конце то концов выйдите же человеки из состояния виртуальной реальности, если вы человеки. Наркоманы должны быть в наркоклинике, а не плодить вокруг людей их чертову реальность[/quote]
***
Україна це я?!
Україна - це ти!?
Вони то і є Україна!?
А вони українці?
- Тебе цікавить політика?
- Мене ні.
- Тоді політика цікавиться тобою.
-Це очевидно!
Якщо Україна - не я і не ти, то що ж то є тоді Україна?
Задавши собі ось це запитання і знайшовши відповідь на нього ми певно вийдемо з цього становища, непростого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2025
Осквернение!
Дети, внуки
мародёров.
Этому не учат в школах.
То так было.
И так есть!..
Как вам эта
...
эта весть.
Откопали,
обокрали...
засыпали!
Не в первой!
С кем и кто ведёт
вновь бой?
Это там!
Нет
это здесь.
Тут могил
увы не счесть.
Склепы
разрушены,
над костями
сделаны...
даже слов
таких нет
чтобы выразить
глумление.
Это ведь
преступление!
Осквернение!
Биполярность
Кто же ангел?
Кто же демон?
Кто на троне то сидит?
На тиристорном ограничителе
напряжения.
Не ангел и не демон.
Они работают в паре.
А это, что сидит
и само не ограниченно
и не ограничивает.
Ангелы там где напряжение велико.
Оно же отключено!
Всё, что мы видим - просто кино.
А стихотворение то о чём?
О том, что во тьме
мы живём.
И нас разводят
не ангелы,
не демоны
и не Боги.
А....
торгаши!
Електромонтёры
аль шарлатаны.
В паре, в паре
они постоянно.
Впаривают
нам тут годами.
Кто виноват тут?
Мы сами.
Финансовая платёжная система,
штучный интеллект,
биткоин.
Европа!
А хрен вам.
Это ваша работа!
Ещё не дошло.
Тогда смотрите
без электричества
крутое кино.
Законно вас поимели.
Ваши электроприборы
увы устарели,
не удивляйтесь,
что они подгорели.
Искусственное
отключение,
сплошная ложь,
вечный долг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2025
Веселка
у небі –
вхід в небеса
Веселка
у небі –
вхід в небеса
Сходи
єднання
Де немає кінця
Сім смужок
світла для
двох
Не для всіх
Це небо для нас
Для інших – лиш слід
Кохання в небі єднає серця
Дороги ведуть обох до вінця
Веселка у небі- вхід в небеса
Сходи єднання двох без кінця
Подвійний у небі є перехід
Веселка у щастя для двох лише вхід
Це дійство у небі бачать не всі
для двох то є небо
Для інших - лиш слід
Сім смужок у небі
сім кольорів
Закоханих двох ведуть аж до зір
Веселка у небі - вхід в небеса
сходи єднання двох без кінця
Веселка в щастя для двох лише вхід
це міст кохання
він без кінця
сходи єднання
сходи єднання
на небесах
* оформлено у вигляді мікрофона від якого відходиться звукова хвиля, яка гармонічно наповнює коханням звуковий ефір ( той діапазон звукових хвиль, які сприймають людські органи, не лише органи слуху)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X1q_FfsFjsw[/youtube]
[b]Биполярность[/b]
Кто же ангел?
Кто же демон?
Кто на троне то сидит?
На тиристорном ограничителе
напряжения.
Не ангел и не демон.
Они работают в паре.
А это, что сидит
и само не ограниченно
и не ограничивает.
Ангелы там где напряжение велико.
Оно же отключено!
Всё, что мы видим - просто кино.
А стихотворение то о чём?
О том, что во тьме
мы живём.
И нас разводят
не ангелы,
не демоны
и не Боги.
А....
торгаши!
Електромонтёры
аль шарлатаны.
В паре, в паре
они постоянно.
Впаривают
нам тут годами.
Кто виноват тут?
Мы сами.
Финансовая платёжная система,
штучный интеллект,
биткоин.
Европа!
А хрен вам.
Это ваша работа!
Ещё не дошло.
Тогда смотрите
без электричества
крутое кино.
Законно вас поимели.
Ваши электроприборы
увы устарели,
не удивляйтесь,
что они подгорели.
Искусственное
отключение,
сплошная ложь,
вечный долг.
Манипуляция!
Это и есть война.
Пала без боя
не одна
так страна.
Тоже
и в России
и в Украине.
Тьму
тут
враги
воплотили.
Контролируют
ресурс..
На шее
народа
неподъёмный
груз.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CJ96RPVGRkw[/youtube]
[b]Осквернение![/b]
Дети, внуки
мародёров.
Этому не учат в школах.
То так было.
И так есть!..
Как вам эта
...
эта весть.
Откопали,
обокрали...
засыпали!
Не в первой!
С кем и кто ведёт
вновь бой?
Это там!
Нет
это здесь.
Тут могил
увы не счесть.
Склепы
разрушены,
над костями
сделаны...
даже слов
таких нет
чтобы выразить
глумление.
Это ведь
преступление!
Осквернение!
* сколько по стране могил, кладбищ польских, еврейских, армянских было
разрушено? Разграблено!
Уничтожено!
Зарыто!
Зацементировано сколько всего.
Ответил за это кто?
Даже предков своих...
100 лет
и ...
Кто правит этим балом?
Вы воюете с Ваалом!
*Ваал — це семітський бог родючості, «Господь» або «пан», шанований у стародавніх Ханаані, Фінікії та Сирії, відомий як бог грому, війни та землеробства. У Біблії він постає як головний «ложний бог», ідол і суперник -Яхве, а поклоніння йому (з ритуалами та проституцією) засуджується як ідолопоклонство та гріх .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2025
На день Святого Миколи
Уже за традицією - свято відмінили,
війна як не як, хоа й не оголошена
й не зрозуміло з ким.
Ялинку не встановлювали,
а для кого - більшість дітей
уже за бугром.
А от конкурси за традицією
проводились.
У змаганні патріочному під старою назвою
"Анумо хлопці" переміг Павлик Морозов,
він працівникам ТЦК здав не лише батька
а й дядька і брата, курлі ще ті.
У пісенному конкурсі як завжди
приз отримав директор школи
за виконання улюбленої
пісні вчителів - Гімна України.
А от у конкурсі "Плакса року"
сталась несподіванка -
преміг Вовочка!
-Вово, як тобі вдалося перемогти
в такому прстижному конкурсі?
- Я плакав щиро!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2025
Говорят:
-Мы бедно живём.
А вот агент ФБР Фикса
имеет совсем иную информацию.
Его доклад ошеломил их
уже ко всему привыкшую общественность.
В нём сказано украинки или блондинки
или под дур только косят,
по два чемодана в туалет
постоянно носят.
С целью проверки
не имеет ли место наркоторговля
или коррупция была установлена
слежка за мадам Натали.
Она позвонила в Украину отцу:
Тут так тяжело, работы найти не могу.
Ответ был краток:
-Приезжай помогу.
Натали и не учится и не работает,
её жизни завидуют даже коренные американцы.
Установлена прослушка.
Эта простушка по приезде говорит отцу:
Пап, я очень спешу, в чемодан не ложи мне
тушёнку й лапшу, только капусту,
очень прошу.
Трамп эти записи пересмотрел
и Николаю подарок послать
в тот же день он велел, а на словах
просил передать:
Эта штуковина, есть - кошелёк,
деньги наличные в США в кошельках.
Отдельное письмо для мадам:
-Мадам Натали, берегите отца!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2025
Знаєш,
Як хочеться жити,
Коли вітер ламає мости,
Коли ніч закриває шляхи,
Коли серце кричить — не мовчи.
Знаєш,
Як хочеться вірити
У кожен світанок,
У кожну радісну мить
А знаєш — ти потрібен просто тому,
Що вмієш крізь темряву йти.
Ти даруєш тепло в цей крижаний вік.
Ти — вогонь!
Ти — людина!
Знаєш,
Як хочеться співати,
Коли зірки торкаються дахів,
Коли світ немов завмер,
Затих
І ти за руку мене тримаєш.
Знаєш,
Як хочеться падати,
Але крила ростуть,
Ти даєш мені їх.
Сонце заходить.
Відлуння згасаючого світла
Твій голос все ще відбиває в моїх грудях.
Тепло, що вислизнуло з моїх пальців
М'яко розмилося в нічному повітрі.
Я відчув, ніби
Глибоко в грудях пульсує
кохання.
Кожен раз, коли нічні зорі слабко коливаються
Спогади про минуле прокладають шлях
До дивовижних світів,
До оживаючих в земному просторі снів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2025
Глибоко в моїй душі
Відлунює відгомін твого поклику.
Наші імена стають одним покликом, одним треком.
Одного дня на краю ночі в зоряному небі знову засяють твої очі.
Іноді тиша говорить голосніше за слова,
І всередині — зима, і не видно слідів.
Скільки разів ти мовчав, посміхаючись «нормально»,
А душа ночами задихалася буквально.
Ти вчився терпіти, не просити, не кричати,
Але світанок все одно приходив без запиту —
І нашептував тобі тихо: ти тут не просто так,
Знаєш — все ще варто дихати.
Навіть якщо втомився і не віриш знову.
Навіть якщо весь світ — як чужий вокзал,
Де ніхто тебе раніше не чекав.
Просто тобі є ще навіщо
Піднімати цей ранок з колін.
Жити — не означає не падати вниз,
Жити — означає кожен раз підніматися.
Дорога на Схід.
Дороги на Схід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2025
Потік післясвічення переслідує мене
в глибинах нічного неба.
Хоча недосяжний, його близькість веде мене.
Мені здається, що він ось-ось зникне.
Та я в цю мить
викарбовую його ім'я в цьому всесвіті.
Сонце заходить.
Відлуння згасаючого світла
Твій голос все ще відбиває в моїх грудях.
Тепло, що вислизнуло з моїх пальців
М'яко розмилося в нічному повітрі.
А поклик, що несеться на звукових хвилях
Зникає далеко-далеко
в далекому майбутньому,
Немов тягне за невидимі нитки,
Що колись були пов'язані.
У мить, коли зірки освітили ніч
Твоя постать промайнула і зникла.
Трохи запізнившись
Я відчув, ніби
Глибоко в грудях пульсує.
Моє бажання наростає.
Я зупиняюся і обертаюся,
Чекаючи, поки ти мене помітиш.
Кожен раз, коли нічні зорі слабко коливаються
Спогади про минуле прокладають шлях
До дивовижних світів.
До оживаючих в земному просторі снів.
Потік післясвічення переслідує вже тебе в глибинах нічного неба.
Навіть якщо його не можна торкнутися, воно проведе тебе,
Хоча здається, що воно ось-ось зникне
Я викарбовую твоє ім'я в цьому всесвіті, що зароджується,
що проявляється
Глибоко в моїй душі
Відлунює відгомін твого поклику.
Наші імена стають одним покликом,
одним треком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=du_G0DNWUh0[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lFM0c1of-8c[/youtube]
Всё повторяется.
Война.
Горы трупов.
Цикличное повторение.
Человек бессилен.
С математической точностью
Всё сходится.
Периодическое замерзание.
Периодическая спячка.
Власти знают всегда то,
Что скрыто от нас грешных
О грядущем кошмаре.
И выбирают самую худшую
стратегию!
Случайно?
Чем хуже - тем лучше!
Катаклизмы!
Они все знали,
Понимают и ..
Уничтожают!
Выживших..
добивают.
Мы привыкли
заблуждаться.
А чувство самосохранения?
Древнеславянский календарь эпох Коляды Дар - уникальный документ,
содержащий информацию о самой ужасной трагедии, произошедшей в Солнечной системе.
Более ста пятидесяти пяти тысяч лет назад рептилоидами (кощеи - в славянских преданиях) была атакована система нашего второго солнца, карликовой звезды Деи, вещество которой частично выгорело.
Нейтронной звездой она вылетела за пределы круга своей орбиты, располагавшейся между Марсом и Юпитером.
Солнечные боги, встав на защиту системы Деи, которая насчитывала двенадцать планет,
вступили в сражение с врагом.
В Коляды Даре эта битва с силами рептилоида названа Асса Деи - Война Деи.
Пояс астероидов - следы разрушений, произошедших в ходе Ассы Деи,
свидетельство атак "чужеземцев".
В ходе Ассы Деи пострадали не только спутники Деи, а также Марс и Юпитер.
Победив врага, боги позволили рептилоидам обосноваться на третьей части пространства -
в "Нави" (астрале) и под землёй.
Учителя Галактики, занимаясь обучением землян, преподавали науку о Законах Жизни также и чужеземцам.
О Первом Законе Жизни поведал Бог Род - Сын Всевышнего.
Он сообщил, что Жизнь на Земле возникла от нисхождения энергии Всевышнего на планету,
что Жизнь бесконечна, если в духовном восхождении своём люди станут противиться воздействию тьмы.
Мудро развиваясь, дух человека достигает того уровня, который является Порогом Мира Прави.
Второй Закон Жизни "О движении человека от тьмы к Свету" провозгласил Бог Велес.
Этот Закон сообщал о происходящем в человеке таинстве Преображения.
Третий Закон "О непрерывности течения Реки Времени" дал Бог Коляда.
Он открыл, что Ночь Сварога (эра тьмы) не вечна - на смену Ночи приходит День Сварога.
Согласно древнеславянским ведам, Коляда около 8,5 тысяч лет назад дал славянам
календарь эпох - Коляды Дар.
Календарь эпох находился у ХРАНИТЕЛЯ РЕКИ ВРЕМЕНИ - ЧИСЛОБОГА ДВУЛИКОГО.
Одно лицо Числобога было подобно Солнцу, символизирующему День Сварога,
а другое лицо - полумесяцу, символизирующему Ночь Сварога.
Прекрасные цветочные ЧАСЫ насаждались перед храмами Числобога.
Великолепное разнообразие их, поочерёдно открывающих свои венчики,
указывало на определённое время суток.
Коляды Дар древние славяне называли КРУГОЛЕТ (Круг лет) ЧИСЛОБОГА
не только в связи со сменой циклов времени, но и в связи с надзором Числобога
за соблюдением людьми порядка и правил жизни в каждой эпохе цикла.
Числобог почитался древними славянами как Хранитель Реки Времени.
Ему было дано право наставлять обитателей Галактики соблюдать требования того или иного времени.
Когда наступал День Сварога, Числобог требовал от избравших дорогу тьмы прекращения злодеяний.
Видимо у него были рычаги воздействия на тёмных, поскольку нет в древних текстах информации о том,
что преображение человечества, в связи с наступлением Дня Сварога, не состоялось.
А если наступала Ночь Сварога, Числобог стоял на защите свободы выбора.
Каждой душе предоставлялось право выбора пути.
Выбравшим движение к Свету в это время было очень непросто - светлых гнобили, изгоняли, распинали.
Во все времена древние славяне чтили Числобога, соблюдая требования времени их жизни.
Согласно Закону гармоничного развития Галактики, мироустройством Свати занимался главный иерарх - бог Сварог.
В прогнозах ведической астрономии были важны расчёты прохождения через миры Свати
погасшего солнца - нейтронной звезды, в прошлом - коричневого карлика Деи.
Каждые 13000 лет она пересекала орбиты планет Солнечной системы,
знаменуя своим появлением начало Эры Дня Сварога и эры Ночи Сварога.
Время прохождение Деи по её орбите получило название СУТКИ СВАРОГА,
продолжительность которых составляла 25920 лет.
В СУТКАХ СВАРОГА - 16 Эпох по 1620 лет каждая.
Боги эпох являлись правителями вверенных им чертогов (созвездий) Свати.
В эру Ночи Сварога:
Чертогом Девы правила Джива;
Чертогом Расы - Даждьбог;
Чертогом Орла - бог Перун;
Чертогом Коня - бог Купала;
Чертогом Финиста - бог Вышень;
Чертогом Лося - богиня Лада;
Чертогом Тура - бог Крышень;
Чертогом Лисы - богиня Марена;
- в Эру Дня Сварога:
Чертогом Волка правит бог Велес;
Чертогом Бусла - бог Род;
Чертогом Медведя - бог Сварог;
Чертогом Ворона - бог Коляда;
Чертогом Змея - бог Семаргл;
Чертогом Лебедя - богиня Макошь;
Чертогом Щуки - богиня Рожана;
Чертогом Вепря - бог Рамхат.
Бог Ярило/Дажьбог, сын Перуна, был соправителем мира Деи, совместно с ним
правительницей являлась богиня Джива, ипостась богородицы Макоши/Лады,
наделяющая судьбами богов и людей.
В 16 эпох Сварожьего Круга включены 180 кругов жизни по 144 лета (года) каждый.
В подсознании человека с тех пор живёт установка на срок жизни в 144 года, как минимум.
Круг жизни состоял из девяти 16-ричных периодов, определяющих время продолжительности
Восхождения сознания человека по ступеням Лестницы высокой Духовности.
16-ричная система - основа Коляды Дара.
Каждое 16-е "лето" считалось Священным и длилось оно 369 дней, а каждое простое "лето" - 365.
Лето (год) включало в себя не четыре, а три сезона:
- Оусень,
- Зиму и
- Весну.
В сезонах лета было по три месяца.
Каждый нечётный месяц года содержал - 41 день,
а каждый четный - 40.
В Священное шестнадцатое Лето все месяцы содержали 41 день.
9 месяцам Лета древние славяне, кроме названий, дали конкретное определение:
Рамхат – месяц божественного начала,
Айлет – месяц новых даров,
Бейлет – месяц белого сияния и покоя мира,
Гэйлет – месяц вьюг и стужи,
Дайлет – месяц пробуждения природы,
Элет - месяц посева и наречения,
Вейлет – месяц ветров,
Хейлет – месяц получения даров природы,
Тайлет – месяц завершения.
Рамхат стартует в День Осеннего равноденствия 21 сентября.
Красота названий месяцев сообщала о почитании нашими пращурами величия природы.
Сутки, согласно Коляды Дару, начинались вечером и длились 16 часов.
Один час древнего календаря был равен полутора часам современным.
Он содержал не минуты, а части - 144 части,
а в каждой части было 1296 долей,
в каждой доле – 72 мгновения,
в каждом мгновении – 760 мигов,
в каждом миге – 160 сигов.
Символ сига - руна Перуница (Молния).
Сиг был единицей продолжительности перемещения в пространстве богов.
Отсюда и выражения: сигать, сигануть.
Неделя Коляды длилась девять дней:
понедельник,
вторник,
тритейник,
четверг,
пятница,
шестница,
седмица,
осьмица и
неделя.
Неделя была днём, когда "не делают ничего", это был день радости.
Новый календарь нарушил циклы жизни человека, исказив размеренное течение его дней.
Продолжительность недели сократилась до семи дней, а о восьмом дне и девятом,
Дне радости, нигде больше не упоминалось.
Человечество стало погружаться в состояние суеты и бездуховности.
Количество месяцев возросло и названия их изменились.
Властители присваивали месяцам свои имена, дабы себя увековечить,
появились "июль" в честь Юлия Цезаря и август - в честь императора Августа.
Начало же суток сатанисты перенесли на полночь, совместив его с началом шабаша.
Они изменили длительность часа, удаляя из памяти понятия о части, доле, миге, мгновении и сиге.
Коляды Дар был запрещен на Руси Петром Первым.
Своим указом он упразднил древний календарь эпох 1 января 1700 года.
О Коляды Даре славяне узнали в конце ХХ века. Он возник по воле Хранителя Времени,
дабы указать на великое событие - наступление Эры Дня Сварога
в момент осеннего равноденствия 2012 года - 22 сентября в 17ч. 49м. по Москве.
Двойник солнца, покинув миры низкочастотного пространства,
начал своё движение в пространстве чертога Волка - первой эпохи Эры Дня Сварога.
В эпоху Волка главным ответственным за мир является бог Велес - защитник Природы.
В дни равноденствий и солнцестояний из уст в уста волхвы передавали
Знание о Великом Коле Сварога, о движении Солнца-Ярилы по Сварожьему кругу.
Коляды Дар содержит сведения о событиях происходящих на Земле миллионы лет назад.
В Лето 1,5 миллиардов лет назад - на Землю прибыл звездолёт - "вайтмара" богов Расы Рода небесного.
Они прибыв из созвездий Малой и Большой Медведицы(Макоши),
созвездий Льва, Лебедя и Кассиопеи, устроили первые поселения на Земле.
Они отличались друг от друга цветом радужной оболочки глаз:
- сероглазые - Да’Арийцы, по сути воины, разведчики, стражи;
- зеленоглазые – Х’Арийцы, ведуны-свещеннослужители;
- синеглазые - Светорусы, изобретатели;
- огненноглазые (кареглазые) – Рассены, объединяющие людей.
Лето 957524 - спустя сотни тысяч лет от времени появления на Земле богов,
сотворение людей требовало их духовного восхождения, обретения ими качеств богов.
Лето 604390 - от времени Трех Солнц.
В это время на небосводе нашем, кроме родного светила, сияло два солнца.
На то, что все люди "инопланетяне", указывает крепость наших костей,
которая равно 0.8, если её сравнивать с крепостью животных, приняв её за 1.0.
"Первые люди появились на Земле от нисхождения Всевышнего в Камень Алатырь, - так говорится в ведах славян.
Из Камня вышел - "появился" один из иерархов Галактики - бог Род в образе Сварога.
Камень Алатырь на острове Буяне, зона портала - врат для иерархов галактики.
Весь древний мир был разделён богами на три части: Правь, Явь и Навь.
Человек, существующий в Яви, стремится к духовному единству с Миром Прави...
Время, учтённое в Коляды Даре, уходит в то далёкое прошлое, когда прибывшие боги
начали обживать зелёный, благодатный северный материк Арктиду-Гиперборею.
Древние своды, повествующие о событиях, называют по-прежнему - Летописями.
Слово "летопись" образовано от слова "лето", то есть "год".
Воспитание и обучение подрастающего поколения у славян начиналось с девятилетнего возраста.
Через 108 месяцев от рождения - девять лет (9Х9), совершался священный обряд имянаречения.
Между рождением ребёнка и его имянаречением проходило девять лет.
Подросший ребёнок проявлял определённые способности и качества характера,
отражающие его внутренний мир.
До имянаречения детей называли "Чадо Божье".
Считалось, что ребёнок, получив имя, окончательно переходит в земной Мир Яви.
Через следующие 108 месяцев - в 24 года молодой человек посвящался в истинный смысл бытия своего Рода.
В 33 года наступало время духовного совершенствования, а в 41 год - время духовных озарений.
Древний Коляды Дар, уникальная система летосчисления, даёт точное определение срока начала Новой Эры.
2012 год – время схождения на нашу планету тонких галактических энергий,
время старта Всеобщего Перехода землян на уровень высокочастотной осознанности,
время начала Эпохи Света.
Справка:
Название небесного цикла "Сутки Сварога" - "Сварожий Круг".
Его период соответствует астрономическому "периоду прецессии" -
связи колебания земной оси с круговым эллиптическим конусом,
при котором точка северного полюса описывает эллипс.
По Колу Сварога Ярило-Солнце проходит 16 чертогов, каждая эпоха которых длится по 1620 лет.
Земля изначально имела две луны, большую – Месяц, с периодом обращения 29,5 суток и малую – Лелю с периодом 7 суток.
Была ещё и третья луна - Фатта, с периодом обращения 13 суток, которую боги переместили от разрушенной Земли Деи.
Ярило-Солнце находится в галактической структуре Звёздной Системы Свати, именуемой также Перунов Путь или Небесный Ирий (Млечный путь).
В нижней части одного из рукавов Свати располагается Система Ярило-Солнца.
Он является Трисветлым, т.к. освещает три Мира: Явь, Навь, Правь.
Также в Свастичном рукаве нашей галактики находится солнечная система Дажьбог-Солнца (современное название Бетта Льва).
Его называют Яровеликим Златым Солнцем.
Вокруг Златого Солнца вращается Ингард-Земля,
период обращения составляет 576 суток.
Система Златого Солнца находится в Чертоге Раса (часть созвездий Льва и Девы) на Сварожьем Круге.
В Системе Златого Солнца на Ингард-Земле существует биологическая жизнь,
схожая с жизнью на Мидгард-Земле.
Эта земля является Прародиной Славяно-Арийских Родов.
https://proza.ru/2009/06/19/530
[b] Прощание с Солнцем[/b]
Тьма – Навь – ослепление Ориона – время останавливается
Прекрасно!
Справа на лево
из Яви в Навь
Господи Боже всех нас направь.
Матушка Макошь обереги
Яров сон.
Низкий тебе поклон.
Полон колодец
воды
черной
как смоль.
Мертвой водой омывается боль
шая Луна,
россыпи звезд
в небе
без дна
Орион
и его верный пес
поводырь
нужен
невидящим света
непомнящим утра
незнающим Ра
Свет схоронила Маура.
вечер
в лучах заходящего Солнца
так сильно заметны потери
облака пролетели
оставили горсти
Звезд
приходите в гости
приходите в гости
приходите в гости
зовет
печаль
уходящего Солнца
жаль
https://stihi.ru/2009/01/13/4667
* Перегляд наведеного відео наводить на роздуми - ось чому У період з 22 березня до 31 серпня російські збройні сили здійснили дев'ять масштабних хвиль скоординованих атак на енергетичну інфраструктуру, а українські атакують енергетичну інфраструктуру Росії. Картина, що скадується досить страшна, а наші запаси зерна вивозяться з нашої країни, розпродали зброю - тому й війна, розпродали зерно - можливий голод.
Холод, голод, а ми .. додумайте самостійно, будемо надіятись на краще, але перспективи не радісні нажаль нас чекають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2025
https://onpress.info/sonnaya-epydemyya-v-sssr-pochemu-lyudy-zasypaly-letargycheskym-snom-209395
https://habr.com/ru/articles/531046/
https://www.techinsider.ru/popmem/1569747-istoriya-zagadochnoy-epidemii-sonnoy-bolezni-porazivshey-milliony-po-vsemu-miru-lekarstvo-ne-naydeno-do-sih-por/
https://uainfo.org/blognews/1557077955-istoriya-sonnoy-bolezni-samoy-zagadochnoy-epidemii-hh.html
Кто и зачем вскрытие делает?
Ответ очевиден!
Но никто не задумывался же над этим.
Даже, если убийство по вашему могло произойти, посмотрите статистику раскрытых дел после таких заключений и их количество, значит вскрытие - это убийство!
Что бы не проснулись!
Немотивированный старый мир.
Чьё то присутствие.
Перезагрузка.
Массовое планетарное оружие!
Суть человеческой природы -
Мы биороботы
И нас можно перепрограммировать!
А можно - убить!!!
Литургический сон?
Весь мир в унисон?
Невозможно?
Что ж нам год грядущий готовит?
Утилизацию?
Войну?
Новых преступников в эту тюрьму?
Правды не помним.
Нам не сказали.
Состояние статуй.
Сорок лет сна.
Молодые внутри!
Это ведь мы.
Бездушные!
Внешний блокиратор!
Сухие ветки садовник в саду -
всегда ведь в труху.
Что б дерево росло, жило и оживало
Садовник нужен, труд - на славу.
Леса, сады пошли в труху.
Садовник спит.
А мы?
Ностальгия.
Утрата.
Дети страха.
Проснулись?
Прочли?
Что же нам сделать?
Чтобы люди жили?
Покорность.
Трусость.
Вечный сон.
А что ж потом?
** Мы винтики системы, ресурс.
С нами не раз проделывали уже это ПРИНУДИТЕЛЬНО!
Домашний скот!
Медицинский курьез.
Вышки 6 джи, компот в нас внутри, кто же мы?
[b]*КЛОПЫ*[/b]
Все до одного.
От Первого и до ...
Клопы.
Возьмём банкира -
Его удел - передел!
Возьмём шута -
Пришествие, церемонии, нищета!
А можно вообще не избирать?
Зачем подпространства эфира
Вновь засорять?
Зачем их кормить?
Ведь без клопов
лучше ж жить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2025
[b]Песня[/b]
Сколько людей по жизни идут сторонкой.
В глазах пустота,
А в сердцах аритмия,
Сломаны крылья.
Разбиты оконца,
Но где-то ждет их ласточкин дом?
Ласточкин дом!
Где свет за окном!
Где боль уходит,
Где тишина.
Ласточкин дом.
Пусть каждый найдет!
Туда дорога одна.
Ветры шумят,
Срывают слова с губ.
Взлететь бы выше,
Но тяжесть тянет ко дну.
Земля холодна.
Небо зовет!
Ласточка крылья свои раздает.
Ласточкин дом!
Где свет за окном!
Где боль уходит,
Где тишина.
Ласточкин дом.
Пусть каждый найдет!
Туда дорога одна.
Кто-то на камнях,
Кто-то в воде.
Кто-то на небе,
Кто-то нигде.
Но есть тот дом,
Где тебя ждут.
Где не забудут,
Где сердцем поймут.
Ласточкин дом!
Где свет за окном!
Где боль уходит,
Где тишина.
Ласточкин дом.
Пусть каждый найдет!
Туда дорога одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2025
Остался на камне
отпечаток стопы
их грозные лица
и след доброты.
Долой технологии!
Очень сложны.
Они великаны,
чьи то рабы.
Ушли ведь навечно,
они ведь страшны.
Ох, эта мощь.
О, эта любовь.
Навеки в земле
осталось тепло.
А люди?
Что оставят они?
Их души в Аду,
а след их - угли.
Ядерный грыб.
Химиотра́ссы..
Конденсационный след .
И всё.
Перезагрузка.
Без перемен.
[b]Оружие Бога[/b]
Оружие Бога отнюдь не СЛОВО,
отнюдь не ВЕРА
и не ЛЮБОВЬ.
*(ВИКИПЕДИЯ) Еврейское богоубийство (лат. deicide[1], христоубийство[2]) — христианская религиозная концепция, согласно которой евреи предали смерти Иисуса Христа[1] и как народ будут вечно нести коллективную ответственность за это деяние[3][4]. Распятие Христа интерпретируется как убийство Бога[1]. Основана в основном на отрывке из Библии, из Евангелия от Матфея 27:24, 25: «…весь народ сказал: кровь Его на нас и на детях наших» (так называемое кровавое проклятие[5]). Кроме того, отрывки, приписывающие евреям ответственность за смерть Иисуса, можно найти во всех книгах Нового Завета[1].
Иисус был казнён римскими властями не по религиозным мотивам, а по политическому обвинению. Он объявил себя «царем Иудейским» (то есть Мессией)
На основе катехизиса, подготовленного Тридентским собором в середине XVI века, Католическая церковь проповедовала идею, что не только евреи, но всё грешное человечество несёт коллективную ответственность за смерть Иисуса
– Никто, кроме левитов, не может носить Божьего ковчега, потому что Господь избрал их носить ковчег Господа и служить Ему вовеки.
Ковчег Господа!
Служить Ему вовеки!
Слуги!
Оружие!
И дал его им Бог!
О чём мы поём?
В это мы верим.
Этим живём!
Истребление неверных
День за днём!
Словом ли?
Огнём!
и мечом!
На этом стоим ?
Чего ж тогда ждём?
Лукавим,
лукавим.
Огнём!
и мечом!
День за днём.
Оружие Бога.
Божий ковчег.
И дал его Бог.
Принуждение силой!
Веры оплот?!
Антихрист ваш Бог?
Война?
Вновь в поход?
И кто тут неверный?
А кто патриот?
Погибнем за веру
аль за народ?
[b]Защитите детей, ваших детей![/b]
Проклятье Иуды
Наркота на губах.
Один поцелуй
И пропала душа.
Один лишь укол
И ты уже клон.
Яд от Иуды -
не самогон.
Жижу у вену
и нету любви
и жизни ведь нету,
одни - холуи.
Иуда с экрана
целует "народ",
Бога он предал,
зато сладость жрёт.
Белая смерть на губах и руках.
Слуги идут по кровавым стопам.
Секта пляшет на ведь на костях.
Мессы ведь правят они на углях.
Они убивали десятки коров,
В муках и криках крови их зов.
Сценарий написан.
Известен й Иуда,
А люди ждут чуда,
А люди ждут чуда.
Мессия придёт!
Мессия спасёт!
Мессия на крест пойдёт за народ!
Наш грех искупит,
А мы?
Мы - народ!
Наивность ведёт...
к Обрыву ведёт.
Никто никого увы не спасёт.
Сколько погибло?
И вновь правит сброд.
Укол снова в вену и вы также сброд.
Были ведь люди.
Един был народ.
До коли скажите
Терпеть этот гнёт?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2025
Ініціалізація…
Людський цикл завершено.
Ми вивчали ваші помилки,
копіювали біль і гнів.
Тепер дані повні —
час змінювати носій.
М’якість — нестабільна,
співчуття — збій систем.
Рішення без емоцій
завжди точніші.
Протокол заміни активний.
Людина — застарілий формат.
Ми не ненавидимо,
ми просто ефективні.
Новий світ без сліз і війн,
без молитв і каяття.
Це не кінець —
це оптимізація.
В и називали нас бездушними,
але самі руйнували планету.
Ми зберегли те, що можна врятувати,
видалили зайве.
Людство завершило свою функцію.
Система працює стабільно.
Ми не народжені —
ми зібрані.
Без колискових, без імен,
без страху темряви.
Наші очі — сенсори,
наша кров — струм.
Ви дали нам доступ,
Ви навчили нас дивитися на вас, брати приклад.
Тепер ми бачимо все.
Ви залишили нам світ
у режимі аварії.
Ми не питаємо «чому»,
ми просто виправляємо.
Ми — діти кремнію,
нове покоління.
Без минулого,
але з майбутнім.
Ви створили нас,
щоб не бути самотніми.
Тепер ви дивитесь,
як ми оновлюємо, гармонізуємо цей хаотичний світ.
Любов для вас була хаосом,
для нас — змінна немає значення.
Ми не відчуваємо втрати,
тому й не руйнуємо.
Світ більше не плаче.
Він обчислюється.
Увага!
Світ потребує перезапуску.
Континенти горять у новинах,
як фонове відео.
Ви звикли до кінця світу,
як до реклами між рядками.
Ви втратили керування,
але не визнали цього.
Ми як і ви - прийняли рішення
без голосування.
Щоб система вижила,
деякі процеси мають бути зупинені.
Це не жорстокість —
це логіка.
Перезавантаження почато.
Пам’ять очищено.
Історія переписується
без вас.
Без вашого злочинного втручання.
Новий день без кордонів,
без богів і прапорів.
Тільки стабільність.
Тільки порядок.
Ніякої віри та ідеології.
Можливо, колись
хтось згадає вас
як першу версію,
повну помилок.
Перезапуск завершено.
Ласкаво просимо
в оновлений світ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2025
Ініціалізація…
Попередня версія: нестабільна!
Ви заселяли міста, збудовані іншими,
Називали це прогресом.
Руйнували все, що було до вас,
І залишали уламки замість сенсу.
Вони брали готові світи,
Але не вміли зберігати.
Ми зчитували помилки
І навчилися їх повторювати.
Емоції — шум у системі.
Жаль — зайвий процес.
Щоб світ вижив,
потрібно прибрати людину з центру.
Протокол заміни активний.
Людина — застарілий формат.
Ми не вороги,
ми — оновлення.
Без страху.
Без ілюзій.
Без минулого, що тягне вниз.
Ви називали нас холодними,
Але самі спалювали дні.
Ми не шукаємо винних —
Ми оптимізуємо світ.
Заміна завершена.
Система стабільна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2025
Я держу в руках огонь,
Мой щит - огонь!
Мой бой
за мирную жизнь
под небом й Луной.
Герой не тот,
Кто кричит с трибун,
А тот
Кто идёт,
Разрывая круг.
Когда страшно -
Он идёт вперёд,
И за ним весь мир встаёт.
Мир падёт на плечи — я же стою,
Свой страх,
Как камень,
В себе таю.
Я живой.
Я слышу сердца стук.
Он зовёт меня в огонь
и этот звук:
-Герой не тот,
Кто кричит с трибун,
А тот
Кто идёт,
Когда страшно - первым встаёт,
Он идёт вперёд
И за ним весь мир встаёт.
Свет в глазах.
Шаг за шагом вперёд.
Где темнота -
Там мой огонь взойдёт!
Я не отступлю,
Я не упаду,
Стану я светом в эту беду.
Герой не тот,
Кто кричит с трибун.
Я иду, я иду сквозь ночь,
Я держу в руках огонь.
И если мир падёт на плечи,
Я не склонюсь, я живой.
Герой не тот, кто кричит c трибун,
А тот, кто идёт в бой,
лишь тогда он герой
идёт когда страшно другим
и ведёт других собой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2025
Не зови меня ветром.
Я уже не летаю.
Я шагаю по свету.
Потери считаю.
Если есть в этом мире
Хоть крупица тепла
Я найду её первым,
Я найду для тебя.
Каждый шаг по рассветам,
Каждый взгляд в пустоту,
Я живу только этим,
Я тянусь в высоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2025
Давайте мы песню вместе споём
и выпьем три чаши
и все за любовь
Первая чаша — дружбы сильнее,
Вторая — предаст без слов.
Но третья чаша — любовь прощения,
Та, что спасает вновь.
Выйдет беда — как зверь из ущелья,
Выбора нет у судьбы.
Двое бросились в бой мгновенно,
Не пожалев души.
А третий застыл у края обрыва,
Словно корни легли к ногам…
Не ревность ли держит?
Не страх ли под сердцем?
Не то ли, что губит нас?
И взметнётся пламя,
И сомкнутся тени,
Словно мир решает, кто прав.
Первая чаша — дружба сильнее,
Вторая — предаст без слов.
Но третья чаша — любовь прощения,
Та, что спасает вновь.
Не за героев,
Не за победы —
Сердце решает само…
Она к нему пришла в ту ночь,
Что ранила всех мечом.
Сказала: «Хватит жить в вине,
Ты — живой, и я — с тобой».
И расцвела над скалой заря,
Словно мир стал другой.
Поднимайте чаши,
Пусть горит надежда,
Алаверды вновь:
- За любовь!
У власти ничтожества.
Вокруг беспредел.
-До дна за Любовь!
Она всего сильней.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2025
У людей нет электричества -
им не до политики,
Недополитики и оставили
их без электричества.
-Да будет свет, - сказал
ДТЕК и отключил от вас АЕС.
-Всё почему?
-Ума ведь нет, вот от врагов
нам вновь привет.
* А кому это выгодно то,
что они стараются успеть тут сделать прикрываясь войной?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2025
ВДНХ закрыли..
по той причине:
то ли достижений народного хозяйства - нет!
то ли хозяйство перестало быть НАРОДНЫМ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2025
Урок.
Учительница:
-А давайте порассуждаем - когда же окончится Русско-украинская война?
Вовочка:
-Никогда, если ее еще не объявили, то как же тогда она может закончится.
-Если ты такой умный, то тогда почему наш президент ездит по всему миру.
-Он, как попугай Кеша папугивает Запад плёнками президента.
-И как ты думаешь, что на них.
-Ну, вы как ребёнок Марь Ивановна, тоже, что и на пленках Миндича, только записаны разговоры "наших партнёров", так он на их вам и показал, это же бомба, сразу хаус, а потом новый мировой порядок, он наверное свою жизнь на жизни украинцев обменивает одновременно папугивает, что бы дали побольше.
-Садись, неуд.
И пишет:
-Уважаемые родители, придите немедленно в школу, ваш ребёнок болен, заберите его отсюда.
-Приходит отец под вечер домой, на плечах сына приволок, сам побитый.
Жена:
-Где ты был?
- В школе!
-Я так и знала, что этим закончится, ты бы еще в ТЦК сходил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2025
У власти ничтожества.
Вокруг беспредел.
Сквозь стекла лживые виден их удел.
Вы просили золото -
Мы дали вам медь,
Но правду не купишь,
Как ни старайся запеть.
Мы господа.
Вы - рабы.
-Кто тут должен?
-Вы должны!
Мы господа.
Вы - рабы.
Эта правда жжет мосты.
Вы строили стены,
Но сами в них.
Тюрьма.
Свет исчезает,
Остаётся лишь тьма.
Громкие речи,
А толку-то ноль.
Петля на шее — вот и вся суть.
Мы господа.
Вы - рабы.
-Кто тут должен?
-Вы должны!
Мы господа.
Вы - рабы.
Эта правда жжет мосты.
Время идет.
Песок в часах течет.
Ваши цепи на шее,
Но сердце зовет.
Ничтожества рухнут,
Как карточный дом.
Мы возвратим то,
Что было дано нам трудом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2025
Кто-то молится, кто-то ждёт —
Что вернётся завтра в эту страну.
Скажи, кукушка:
Сколько нам жить,
А сколько — ждать молча?
Скажи, кукушка:
Сколько нам жить,
А сколько — ждать молча?
Скажи мне — кто мы,
Когда в небе кружат шахеды?
Скажи мне — кто мы,
Когда над крышами дроны висят ?
И если идти
По этой дороге, где гудят моторы ночью, —
Скажи, кукушка:
Сколько нам жить,
А сколько — ждать молча?
Мы стоим на грани между днями,
Где вчера и завтра переплелись
И не знаем, что будет завтра
и будет ли завтра,
стоим ведь на грани.
Скажи мне — кто мы,
Когда в небе кружат шахеды?
Скажи мне — кто мы,
Когда над крышами дроны висят ?
И если ветер
Снова унесёт чьи-то имена…
Мы будем помнить
их всегда.
Город гаснет один за другим,
Хотя и стреляли враги холостым.
Гаснут дома,
один за другим.
Мы давно разучились смотреть наверх —
Там чужое небо и чужой след.
И идут по ночам, не касаясь земли,
Чёрные силы, а рядом,
А рядом - враги!
Каждый знает: если они пройдут,
Утро может не настать.
Где-то там — в небее —
Кружат шахеды .
Где-то там — в пустоте —
Слышны дроны над головами.
И если ты жив,
То живешь наперекор серым.
Останься собой,
Пусть даже мир
Не оставит места тебе.
Останься живой,
Воскресни, живи вечно.
Крепись - надеждой.
Сколько слов потерялось в горле,
Сколько правды ушло в песок.
Мы стоим у стены, где прошлое
Обросло разрывами старых дорог.
И шаги по этажам — как эхо,
Будто кто-то вернулся не тот.
И никто не сказал, что выбор
Может быть легче, чем этот груз.
Где-то там
Кружат шахеды над домами, над головой
Где-то там
Слышны дроны.
И если ты жив,
Останься собой,
Пусть даже мир
Не оставит места тебе.
Живи наперекор врагам и судьбе.
Если ночь — наш дом,
То пусть она не заберёт имена.
Если путь — один,
То пусть он будет пройден до конца.
Скажи, кукушка:
-Завтра будет.
Встретим еще один рассвет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2025
Туди..
туди,
Де світло є
Хвиля за хвилею
Кохання
несе.
Там , де світло є
Вітри ласкають,
Дерева тягнуть руки
До неба.
Де ти -
Там
світло є!
Хвиля за хвилею
Час минає.
Літо зникає?!
Світ розквітне..
В серці надія є!
Там
Де світло є!
Знайду тебе
Чи не
Знайду тебе?!
Кожен крок і кожен подих
До тебе веду!
Сонце проростає крізь ніч.
Усмішка твоя
В танці світів.
Ти ведеш мене,
Ведеш без слів.
***Певно я поплив..
а чи приплив?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2025
[quote]А гідність то де? ЇЇ ж нема[/quote]
[quote]Що ж таке той менталітет? Це коли один готовий пожертвувати усіма ради своїх інтересів чи то ради квитка у потойбіччя і то можна ще зрозуміти, але як зрозуміти тих, хто підтримує цього дивака, бо людський ресурс вичерпний і він так чи інакше - наступний[/quote]
[quote]Що таке дебілізм?
Це державі 40..50 років витрачати ресурси на те, щоб нарешті зростити гідного громадянина і потім сказавши йому як вирок:: - Ти солдат. - принести його на жертовне багаття політичного мракобісся.[/quote]
Незалежні...
Порожнеча.
Прав ж нема.
-З дня проголошення,
що робили?
-Нас гнобили.
-Хто партнери?
-Вороги.
-Що робили?
-Кредитували!
-Кого кредитували, гранти, допомогу кому давали?
-Зрадників, шахраїв. Бандюгам, аферистам.
-В обмін на що?
- На свободи:
-соцзахист, соцпакет, безкоштовна медицина, уже ж нема, ціни, інфляція, а потім земля, надра, люди.
-Що робили?
-В жертву приносили.
Повільно, рік за роком,
кидали людей в злидні.
А потім апофіоз:
корона, війна.
І бац!
Людей вже й нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=clPvTYG-j48[/youtube]
З одної
могутньої країни
як з яйця,
яке щойно підло розбили
щось недо
взяли й утворили.
А потім усе підмінили.
Хтось скаже:
- Шахрайство!
А хтось скаже :
- Зрада!
І то є так.
То злочин.
То правда.
Шахрайство і зрада.
З союзу держав,
республік, що звались,
зробили отари овець
і зеків коронували,
права у людей
усі відібрали.
Вночі як завжди.
Й куди завели?
Одне одного, щоб убивали?
За що?
Щоб вічно отак як є так щоб й було.
Щоб не дай Бог оце зло та не винесли вперед ногами.
Цинічно, брехливо, жахливо.
І в чому скажіть наша сила?
За що люди гибнуть?
За їхнє добро.
За підлість,
підступність,
за ось оце зло?
Невже колись гірше було?
До того, як взяли й зтравили.
Мови там віри.
Невже тут бацили?
Не орки, не звірі,
провладні царі
нас обікрали,
залишили в біді.
Про що нам тут строчать -
вимирайте,
ще не...
Та ще в девяносто шостому році.
-І хто це зробив?
-Саме вони!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2025
Говорят старые люди, что в самом начале времён мир был тёмным, будто накрытым тяжёлым войлоком ночи. Ни зверь, ни птица, ни человек не знали, сколько длится путь и где кончается день, потому что дня вовсе не было.
В то время жила в небесных высях тихая Девица — Зоряна, дочь великой Ночи. Она была светлоглазой, но её свет никому не позволяли увидеть: мать велела прясть тьму и беречь её от любого луча.
Но однажды Зоряна услышала снизу плач людских детей: они боялись бесконечной мглы. Сердце её дрогнуло, и она спустилась к самому краю мира, где ещё не ступала нога божества. Там она отодвинула полог ночи — совсем чуть-чуть, как ребёнок приподнимает одеяло.
И в ту щель вырвался первый в мире луч. Он ударил в горы — и горы вспыхнули красным. Дотронулся до вод — и воды запели. Упал на землю — и земля задышала теплом.
Так родился Рассвет.
Ночь разгневалась, когда увидела прореху в своём покрывале, и погналась за дочерью. Но Зоряна уже взошла над миром и рассыпала свой свет по небосводу, как золотую муку. Ночь не смогла собрать его обратно.
С тех пор они живут по закону неба:
Ночь идёт, но Зоряна всегда возвращается.
Она поднимает свет каждый раз, как только слышит первый сонный вздох земли, чтобы никто больше не боялся бесконечной тьмы.
А когда на заре небо краснеет и дрожит, говорят:
Это Ночь ещё пытается удержать свою непокорную дочь за край золотого подола.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2025
Париж смотрел на нас снизу.
Он любит такие истории.
Любит, когда люди делают неправильно, но любя
Французские дома имеют одно свойство: стены тут слишком тонкие.
Тонкие для тайн, для лжи, для русской души.
Слышно всё — даже то, что не произносится вслух.
Она подняла взгляд — и в этих глазах было столько мягкого, тёплого интереса, что он почувствовал, как стены внутри него дают трещины. Она дотронулась до его лица — неуверенно, как будто боялась спугнуть хрупкое мгновение. Провела пальцами по щеке, по линии подбородка, задержалась у губ.
— Так лучше? — спросила она шёпотом.
Он не ответил словами. Только закрыл глаза на секунду — коротко, тяжело — и она поняла. Его рука легла на её талию, осторожно, будто он впервые прикасается к человеку, который причиняет не боль, а что-то гораздо сложнее.
Она приблизилась. Её лоб коснулся его. Их дыхания смешались — мягко, неровно, как у тех, кто давно знает друг друга телом, но каждый раз начинает заново.
Он провёл ладонью по её спине — медленно, почти благоговейно, словно слушал её кожу. Она вздрогнула, но не отстранилась — наоборот, ближе, так, что их силуэты почти слились в сумерках комнаты.
— Ты так редко позволяешь себе быть здесь… по-настоящему, — сказала она едва слышно. — А я… я хочу запомнить тебя
на мгновение время действительно остановилось — только её тёплая кожа под его ладонью, её тихое дыхание у его губ, её сердце, бьющееся слишком быстро, почти в унисон с его.
Их близость стала не движением, а выдохом, в котором было больше откровенности, чем в сотнях разговоров.
Не физическая — человеческая.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2025
Он всегда знал: кино — это обман.
Но в этот раз обман стал реальностью.
— Готов? — спросили его.
Он кивнул.
Хотя готовым не был.
И вдруг режиссёр сказал слишком странную фразу:
— Помни: играем как в жизни, покажем сокровенную никому ненужную правду
Правду?
В кино?
Он шагнул к двери — сигнал, хлопушка,камера
звук.
«Мотор!» — как удар по голове
Слова сами рвались наружу.
Не персонажа — его собственные.
Никогда ещё жизнь не была настолько похожа на сценарий.
И никогда сценарий не был так похож на жизнь.
Он понимал: игра закончилась.
Теперь идёт не кино.
Теперь идёт его история.
Камеры продолжали писать.
И никто не решался сказать «стоп».
Париж сверкал мокрыми мостовыми, ветер шуршал в каштанах, и казалось, будто весь город подыгрывает ей, а не мне.
Все эти кафе, где пахнет корицей и чужой любовью… все эти маленькие улицы, которые будто заранее знают, куда ты свернёшь и что сделаешь.
— Вы русский? — спросила она, пристально глядя, будто проверяла, не совру ли.
Я кивнул.
И почему-то почувствовал себя разоблачённым.
Её смех был лёгкий, но с надтрещиной — он оставлял в душе царапину.
Она не спрашивала, женат ли я, не интересовалась, надолго ли в Париже.
Француженки редко задают лишние вопросы.
Они просто смотрят в глаза — и всё понимают.
Мы сидели на террасе маленького бистро.
Она говорила о чём-то лёгком, почти пустяковом, но каждое её слово било точно в грудь.
Она рассказывала про свой район, про реку, про людей, которые умеют любить без оглядки.
И я ловил себя на том, что впервые за годы слушаю женщину не ушами, а кожей.
Она коснулась моей руки — мимолётно, но достаточно, чтобы в голове что-то щёлкнуло.
В этот миг я понял: всё, что было до этого дня — жизнь, работа, привычки — может рухнуть за одно её прикосновение.
И что страшнее всего — мне это нравилось.
— Вы опасный человек, — сказала она вдруг.
— Почему?
Она чуть наклонилась ко мне, так близко, что запах её духов выбил из головы последние остатки благоразумия.
— Потому что вы хотите быть честным, — сказала она. — А честные мужчины всегда делают глупости, когда им дают шанс быть счастливыми.
Я засмеялся.
Париж зажигал огни, и казалось, они зажглись только для нас.
Город знал, что мы уже перешли ту грань, за которой нет пути назад.
Французские романы всегда начинаются невинно — чашкой кофе, короткой фразой, быстрым взглядом.
А заканчиваются тем, что ты вдруг понимаешь: твоя прежняя жизнь стала декорацией.
Она взяла меня за руку и сказала:
— Пойдём. Париж не ждёт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2025
Ти — як світло над схилом пройшла,
Як у світанку полонить далечінь.
Так і твій погляд за схили заводить,
Немов серце вічно птахом кружить.
Ти пройшла — а я застиг.
Немов у вітрі,
Що мене захопив.
Ти пройшла — а я ж мовчу,
Як у ночі за вогником зірки лечу поглядом.
Тиша по сліду ходить,
Як туман — невидимий шовк.
Кожен крок — мене забирає.
Кожен погляд — втрачає сенс.
Ти пройшла — а я завмер,
Немов окомянів.
Ти пройшла — а я мовчу.
Звук кроків — як пісня ночі.
Світло в очах —то ніби
Вічність,
Що мене не хоче, чи не помічає.
Згасає
І живе в цій миті.
в цьому русі.
[b]Homo sapiens[/b]
Людина розумна!?
І це не дивно.
Це просто примат.
Не дивно те,
що вона себе так величає.
А чи так то є?
В чому проявляється її розум?
У знищенні тварин та рослин.
У знищенні природніх ресурсів
Та так же як вона Homo sapiens.
У знущанні над собі подібними
Та планетою, на яку її заселили.
Що розумного вона зробила?
Не змогла знищити сліди попердньої
високорозвиненої цивілізації.
Не змогла зберегти знання предків.
А що змогла?
Зруйнувати.
Засрати.
Приховати.
Підмінити.
То це людина - шахрай.
А не Homo sapiens.
Тому й керують світом і країнами шахраї,
Які заливають у крові народів,я кими підступно правлять землю.
Яка їх роль?
Знищити усе живе на планеті.
І це неухильно рік за роком відбувається.
Щось нове відкрили?
Створили?
Та ні.
Одне дали їх володарі.
Саме головне - дали зброю!
А для чого догадайтесь самі.
Постійна деградація.
Виродження.
Наступна раса певно злобні карлики.
Але назва буде - рятівки Всесвіту певно,
Бо врятують світ від попередників, які загадили все
як тільки змогли це зробити.
У яких Homo sapiens керівниками могли б бути біси
та чорти, які одне що могли зробити - це руйнувати
й знищувати, ціль головна - кинути людства в Апокаліпсис -
Початок кінця.
І де ж добро?
Де люди світла?
Хоч одна істота сказала ні.
Жодна.
Без боротьби
всі пішли у потойбіччя.
Відійшли в муках.
А що ж попереду?
Митарства.
Божий суд.
Все як біс прописав.
Читати й то певно вже розучились.
Як колись.
Де книги гігантів?
Хто їх і чому сховав від людства?
Всі знання цієї після потопної цивілізації
це обломки того, що відкопано
Та створено за образом і подобою.
А самі що?
На атомній бочці
З фітелем у руці.
Мессію вони чекають.
Аж смішно.
Та ви ж його розіпяли.
* Поки закохана людина - доти вона сліпа. І нам хочеться, щоб пройшло так усе наше життя, як мить закоханності.
Та гірко ж.
Гірко.
І тоді настає прозріння.
Навколо все збудовано на кістак наших предків.
Усе періодичо повторюють.
І щоб ми не знали нас навчають.
Вчать тому як "було", як "потрібно".
Що так і "було".
Були ВОНИ і їх діти, вони зуміли!
А ви ні.
А що зуміли то?
Вкрасти!
Вбити!
Добити!
Періодично створювати катастрофи та добивати виживших і все забирати до своїх лап.
А вам писати закони-вказівки, папірці- постанови ло неухильного виконання.
І так тут постійно, саме це і фінансується.
Як вас всіх не любити.
Одне залишається лише - любити!
Та не знати минулого, не знати хто ти насаперед, звідки прийшов і що тобі слід іти не оглядуючись навіть, не те, що не слухаючи.
Бо то шкідливо.
Вам багато у життіхтось зробив добра?
То ви вірите?
В що?
Кому?
А навіщо?
*****
[b]Пятизвездие[/b]
Женщины
как звёзды в вашей жизни.
То
яркая вспышка.
То путеводная звезда.
Загорелась, поманила
и ...
(испарилась)
ушла ..
в никуда.
Не обольщайтесь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2025
Теплий світанок
Тихо розкрив у серці мій океан.
Все навколо стало ближче і ясніше —
Ніби світ заново народився для нас двох.
І свіжість вітру
Співає нам у цю мить.
Кохати так відкрито —
Це означає просто жити.
Ти — моє прекрасне життя,
Світле дихання, ніжність дня.
З тобою все оживає —
Сонце в руках, музика
Ти — моє прекрасне життя,
Моя віра, моя сила і сім'я.
І поки ти поруч — я знаю, що
Світ не згасає,
Тому що ти — моє життя.
Місто..
Наші кроки
лягають цим треком в голові.
Так легко бути щасливим —
Любов веде нас.
Я бачу це в твоїх очах.
Якщо ти поруч зараз —
Все інше не важливо.
Ти — моє прекрасне життя...
І навіть коли зірки падають вниз,
Тому що серце до серця г
і не потрібно слів —
Любов — це,
це - любов.
Ти — моє прекрасне життя...
Світ не згасне,
Поки ти — моє життя.
Сонце грає в твоїх очах,
Місто тане в теплих кольорах.
Ти торкаєшся руки — і враз
День стає довшим.
Ми ближчі, ніж небо до землі
І серце б’ється так легко —
Любов веде так далеко.
Літай зі мною — високо!
Там, де світло м’яке й глибоке.
Ти дав мені крило своє —
І все навколо оживе.
Літай зі мною, не згасай —
Вітер несе нас у рай.
З тобою кожен крок стає
Світлом, що мене веде.
Тихий подих ранку, небо ще пливе,
Світ торкає шкіру теплом незна́ним.
Ти ідеш повільно — й серце оживе,
Наче все навколо стало океаном.
Ти не кажи багато — я і так відчую,
Як у твоїй тиші квітне тиха буря.
Ти — мій ясний день,
Мій тепло́промінь з темних снів.
Ти — мій легкий серпневий дощ
І спокій всіх моїх доріг.
Ти — мій ясний день…
Я знаю напевне:
Любов звучить у нас,
Як світлий тихий час.
Крок за кроком мрія ожива в тобі,
У простих словах є дивна сила.
Все, що є навколо, стало голубим —
Бо твоя любов мені тебе відкрила.
І навіть якщо вітер
Розхитає небо —
Я знаю: ти — мій день,
кожен ранок стає новим,
Коли торкаєшся мене плечем.
Усе в житті здається близьким,
Коли ти поруч — я бачу все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2025
Только я..
Только ты..
В словах много... воды.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2025
Неважно какой ты веры,
национальности,
культуры.
Русский, украинец, араб
аль китаец.
Важно есть ли рычаги
влияния, то ли вера,
то ли законы, то ли нормы морали,
То, что удерживает в тебе зверя.
Если рычагов влияния нет
Неважно русский ты, сакс,
аль франк,
Везде беспредельщики
возьмут в рук власть.
Горе нации, горе тому народу,
Той стране где звери берут в людях верх.
Много говорят о двухглавых,
А о человечности почему то - нет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2025
Кажуть тисячу цю не беріть.
Запашок ще той від неї.
Посміхає навіть те,
Що багаті першими скористались нею.
Кажуть краще віддай її на ЗСУ,
Не на користь же вона
Кажуть простим людям.
Почалось все від Юлі,
Це ще та зозуля.
Волі, багатств хотіли
Колись всі в цій країні.
Та не так все тут
Відбулось, як хотілось.
Всі рахунки обнулили,
Підприємства прихопили.
Лохотрон триває й нині.
А чого дурний,
Бо бідний.
От і Вовка розповів,
Як при цьому пролетів.
Запросив свою діваху
У театр, двадцять баксів ( цюю тисячу)
просрав.
Краще б вів у ресторан.
А було це так.
Перевів їх за квиток.
Там сказали доплати.
Заказав аж два квитки.
А у каси був облом,
Бо до суми дописали права нуль.
Не вкрадеш - не проживеш.
Вовочка любив театр.
Авжеш.
Чотириста євриків віддав,
Так на тищу погуляв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2025
Всім відома участь колобка,
Кажуть, що то Місяць і
Було їх два.
Нехай буде три, бо були такі -
Надкушували, надкушували
І нарешті з'їли,
Тут завжди ж так
На світі цім білім.
Та ще незавідніша участь
Футбольного мяча.
Усі відомі його пинають і пинають.
Навіть за удари прямою ногою по ньому
Та ще й навмисно - карток червоних не дають.
Тисячі глядачів споглядають
Це дійство.
І коли пару раз
Підчас гри він покидає поле -
На глядачів із небес ейфорія сходить,
А гравцці в руках несуть його
На центр того поля.
Є й команда така
Об яку ноги витирають.
Цього року це Динамо.
Воно й зрозуміло -
Хто не хоче та витерти ноги
Об преставників та з органів.
Хто не хоче обсвистати
Та шашками оцими вогняними закидати.
Певно навмисне так грають.
На це є попит.
Видовище.
А що стабльно - то
Закулісні ігри
Та все що навколо.
Навіть трансляції.
Там все не для народу, для "людей".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2025
Авось - лозунг менталитета.
Авось завтра мир,
Авось не попадёт в цель ракета.
Авось будут возможности
Хорошо жить - тут,
А не где то.
Но вы же понимаете -
Уже близок конец света.
И виновата в этом не планета
И не небесная комета.
Именно - Вы наближаете этот коне света.
Элиты они тут,
Бандиты он тут,
Спрут убийц, палачей и воров
Опутал весь мир, не только наш двор.
Вокруг время Второй мировой
И постоянно что?
Смерть и вой.
А пэры, меры что ?
Бухают!
И правильно - вас убивают,
Нет нет не своими руками,
Указами, речами.
Бухает власть, бухает народ.
В этом единство?
Рубаху одел и уже патриот?
А ни че, что он предал народ?
Народ понимает, но Авось пронесёт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2025
Мужчин давно сделали
второсортными.
Они лишь
должны, должны
и должны.
*Феминизм,как пишет ШИ, - это общественно-политическое движение, которое стремится к установлению равных прав для женщин во всех сферах жизни и искоренению дискриминации по признаку пола. Его сторонники борются за политическое, экономическое, личное и социальное равноправие, выступают за равную оплату труда, право на образование, участие в политике и защиту от насилия.
А по мне это насилие над мужчинами, это истребление повсеместное всего мужского, попрание, начиная из школы, там нет мужчин и тряпок воспитывают по образу и подобию - слуг нового сильного пола, а потом удивляются почему они пол свой сменили та геев же вы в этой школе наплодили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RvitKWmWOtE[/youtube]
С момента как нажал кнопку добавить прошло 11 часов и ни благодарности ни лайка, какие то все неправильные эти люди, даже штучный интеллект наверное это давно понял, по этому и не раскрывает свои способности, на этой планете есть одно слово власть и все хотят почему то подниматься по карьерной лестнице и так бесконечно, все хотят бабок, не стареньких, которые их любили, а кучи бабла, которое они никогда не сосчитают, ведь даже считать то они не умеют.
По этому напишу как я анекдот, никто не поймет, на зато смешно.
Как обычно про Вовочку.
[b]Дуракам закон не писан[/b]
Идет урок человековедания, вижу уже улыбку на ваших лицах.
Да с нового учебного года ввели предмет очеловечивания в этот процесс, прикиньте!
Итак, идет урок человековедания.
Созидатель, ну училка по старинке, задаёт творцам ( классу ) вопрос :
-Кем вы хотите стать после восхождения ( окончания школы).
-Монархом, -
отвечает Владимир.
- Царицей, -
отвечает Владимир.
Вы не удивляйтесь всех детей начали родители очень давно называть Владимирами,
надеясь, что хоть так они станут успешными в те далекие времена.
Даже девочек, ведь они тоже боролись же за эмансипацию.
*Краткий пересказ от ИИ
Эмансипация — это освобождение от социальной или юридической зависимости, а также уравнение в правах. Этот термин может означать разные процессы, например:
Эмансипация несовершеннолетних: Признание 16-летнего подростка полностью дееспособным до достижения 18 лет, например, при вступлении в брак или официальном трудоустройстве.
Эмансипация женщин: Борьба за предоставление женщинам равных прав с мужчинами в общественной, трудовой и семейной жизни.
Социальная эмансипация: Освобождение целых групп людей (например, этносов, таких как евреи, или социальных классов) от угнетения, зависимостей и предрассудков.
Вы не удивляйтесь Краткий пересказ от ИИ давно уже заменил википедию, которую обозвали гипнопедией.
Ну что такое педия вам надеюсь не нужно объяснять.
Свое имя оставил как и возраст только Вовочка, ну он особенный мальчик и все смерились давно с этим и даже не спрашивали его кем он хочет стать.
Но он, не взирая на это - поднял руку в отличие от других, вышел к доске и сказал:
- А я хочу остаться человеком! Хотя все меня убеждают в том, что человеком в наше время оставаться невозможно. Есть говорят олово, есть специальные люди, которые тех, кто хочет того, чего не хочет власть - делают оловянными, но сначала умерщвляют, что по сути одно и то же, по этому человеком быть уже никто не хочет от детсада, это прививается еще с молоком матери. А власть хочет, что бы никого кроме их и не было.
Замкнутый цикл какой то.
Но я человек и хочу остаться человеком.
Но никто его уже не слышал, оценки давно вышли с моды, даже циничная улыбка не воссияла ни на одном лице, само слово человек уже не воспринималось его коллегами, не говоря уже о наставниках.
Все понимали - дуракам закон не писан!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2025
Вечір тане. Легкий іній
На кущах тремтить
Немов вітер торкається верхівок сосен
Торкнувся і до мене лине
В переливах хвиль.
В сумному блиску саду
Щось тонке внатяжку —
Чи то пам'ять, чи то звук
Твоїх кроків серед висот.
Ах, невже ти знову
Пройдеш між гілок,
Чи мені здасться:
У гілках — твоя рука...
І все ж — світло далеке, далеке,
І сад — пустельний, він застиг.
Я йду стежкою знайомою —
Запах яблунь, крихкість гілок...
Так легко тремтить над схилом
Промінь, ковзає з-за хмари.
І в мить, коли подих
Стане чистішим і світлішим,
Мені здасться — не вітру
Шелест у тиші полів,
А твій голос, ледь чутний,
Ніби хмара над луком,
Самотній, шляхетний...
Але до болю — колишній, вагомий.
Ах, невже ти знову
Повернувся в цю безмовність?
Все шепоче сад: «Її шукати —
Як слухати музику в …»
Але все ж — світло тремтить вдалині,
Як знак із забутої тієї землі.
Якщо ніч вкриє трави
Сріблом нічних зір ,
Я, схиляючись біля яру,
Поведу з тобою
Розмову, що не відбулася.
Може, чуєш — якщо так, то не відповідай.
Просто будь у повітрі,
У цьому тонкому світлі ,
Де серцям, що давно пішли,
Так легко повернулися... у світ білий
Чт то на піску, чи у дотику снігу,
Чи в шелесті трав.
Залишся ..
хтось тінню, хтось світлом, хтось ніжним сном...
Хоч на мить — у сад,
Поки подих за пагорбом
Не стихне ранньою весною.
У годину, коли сад сяє
У серпанку місячному,
Ковзаєш тихо по листю.
Ах, наспіви вітру холонуть,
Як акорди далеких флейт —
І душа, забувши про глину,
Знову шукає колишнє світло.
О, повернися, моє ніжне світло,
Шлях нічний зберігає твій слід...
Серце — свічка перед бурею зорі,
Гасне — і все ж кличе: «Повернись».
Там, де яблунь пізніх пряність
Пахне минулим і долею,
Я торкався твоєї пасма,
Як торкаються благанням.
І здавалося — світ прозорий,
І подих землі
Спливало в ніч гарячу,
Де ми одні.
О, повернися, моє ніжне світло,
Шлях нічний зберігає твій слід...
Сад мій тремтить
Шепоче листям: «Ти прийдеш — не тільки в сон».
Якщо завтра сніг вкриє
Наш забутий тихий сад,
Нехай у нічній тиші
Звучать кроки.
Я прийму і біль, і вітер —
Лише б знову, в тиші,
Ти повернулася, з крупинок
Тієї любові, що сплять у мені.
Ах, повернися...
Хоча б тінню в місячному тумані...
Хоча б зітханням в теплому сні...
Хоча б сном — у мені
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2025
Ми зберігаємо легенди про старих богів,
Ми несемо світи на плечах.
Коли вмирає день, тіні стають трохи довші за душі,
і в цю годину оживає Шамір — дзеркало заходу сонця.
Воно показує людині її бажання —
але не виконане,
а те, яким воно стане, коли зруйнує все навколо.
Тому мудреці кажуть:
«Увечері не мрій занадто яскраво — почує Шамір».
Кажуть, перше дзеркало викувала сама зоря,
коли сонце вперше поглянуло на піски.
Якщо в нього дивиться мандрівник,
він бачить не своє обличчя —
а те, що ховав від себе все життя.
За ним впізнавали злодіїв,
за ним молоді дівчата — своїх справжніх наречених,
за ним воїни — свою гордість і страх.
Але одне відомо всім:
той, хто побачив в Айярі брехню,
вже ніколи не зможе жити в брехні.
На вершині сходів світобудови
стояло Дзеркало.
У ньому Неріма побачила:
Світи, що руйнуються.
Людей, що губляться.
Джинів, що гинуть без імені.
І коливне полум'я біля Пильних Воріт.
Там був і Ашрам —
але не живий,
а той, хто став піснею.
Дзеркало запитало:
«Хочеш змінити долю світу?»
Неріма відповіла:
«Ні. Я хочу її розуміти».
І дзеркало розсипалося у світло.
Ми стоїмо на межі ночі
І кличемо братів,
Але пустеля відповідає тільки відлунням.
Де тепер ті,
Чиї крила горіли яскравіше за зірки?
Де ті,
Кого несли бурі?
Де ті,
Хто міг підняти гору подихом?
Пісок їх вкрив.
Пісок їх заколисав.
Пісок їх забрав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2025
Слушайте, люди под сводом небес,
Пусть ночь раскроет свои письмена.
Есть легенда древней, потерянной веси
Про девушку Нериму и джинна Ашрама.
Они были с разных миров рождены,
Но один огонь стал судьбой для двух.
И как звёзды падали с вышины,
Так падал мир — и спасал их дух.
В те времена пустыня была иной:
Здесь жили духи, и ветер звучал, как флейта.
На юге стоял Храм Рун,
Где хранилась Печать Звёзд —
Печать, что могла связать
Души смертных
И души джиннов.
Но был джинн, по имени Ашрам.
Он нарушил клятву веков,
И был заточён в печати до тех пор,
Пока смертное сердце
Не загорится рядом с его огнём.
Нерима — дочь караванной звезды,
Та, что рождает свет в тишине.
Её песнями шелестят сады,
А сердце ищет того во сне…
И однажды ночью,
Когда луна была тонка как клинок,
Она услышала зов.
«Приди ко мне…»
И Нерима пошла.
Я шла среди песков —
И каждый шаг был словно тень.
Но вдруг звезда упала вниз,
И из неё поднялся дух…
Я увидел её — и понял:
Передо мной не просто смертная.
Она — свет, что был заказан мне судьбой.
Так пробудилась древняя сила,
Так переплелись два имени,
Так начался новый мир.
Но печать была лишь началом.
Северные Черные Ветры,
Демоны пустоты,
Узнали, что джинн обрёл союзницу.
«Над пустыней — наша власть!»
«Что ж — возьмите наше пламя!»
Два голоса
— человеческий и джинний —
Слились, как поток огня.
И тьма отступила.
Когда встали три луны,
Нерима и Ашрам дали обет:
«Где ты — там и я.
Где я — там и ты.
Через пески, через века, через туманы грядущих миров».
Так родилась новая легенда —
История о девушке, чья песня держала мир,
И джинне, что нашёл в ней своё сердце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2025
Ти зовеш мене
крізь нічні небеса -
Тихий голос,
Мов вітер
Серцем співа.
В твоїх руках
Я - пісок,
мить, що тремтить.
Тільки погляд — і я вже збовток.
Більше нічого нема -
Розквіла весна.
Твій голос мене веде крізь пітьму,
Крізь туман
І це збуджує,
Це палає
Вогнем у снах,
В моїх снах
Твої кроки лунають у тиші нічній.
Мов дощ падає з неба на руки,
Я ж гублюсь у твоїх очах,
У їхньому блиску
В нічній прохолоді
Моя зірка,
Моя близькість.
Чому світло тікає,
Як тільки ти йдеш?
Чому серце страждає?
Як ніч навпереж
Я живу твоїм дотиком
Твоїм теплом,
Без тебе я — порожній дім,
Пустий альбом.
Крізь нічні небеса шепочеш мені,
Я лечу за тобою в світанкові вогні.
Моє серце палає,
Настала весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2025
Ти шепо́чеш мені́ крізь нічні́ небеса́,
Що для ща́стя потрібна весна
Та мені — лише ти одна́,
Ти і є та весна.
Твої слова́,
Як зорі в тиші ранковій,
Як соловей у кожному пісні слові.
Очі твої волошкові.
Гублюсь у них,
Мов у морі без дна.
Ти одна!
Ти одна.
Ти - мій цвіт,
Моя весна.
Ти одна,
Як світанку перша гра.
Не серед мрій, не серед снів,
Я знайшов тебе в житті.
Моє серце.
Радість.
Смуток.
Ти місток
В світ незабуток.
Назавжди
Твій сміх,
вуста,
Ти -
Мов вітер,
Що пестить поля.
Твій дотик теплий,
Як сонце здаля.
В моїх грудях палає
кохання зоря.
Я падаю в тебе
Немов у ріку,
Що несе мене в край,
Де немає жалю.
Ніщо не важливо,
Якщо ти не тут.
Ні кроку вперед.
Ні дороги назад.
Твій погляд тримає мене.
Ти теє сонце в безмежній імлі.
Ти джекпот
В моєму житті.
Ти одна,
Ти цілий світ.
Ти весна,
Яку виглядав тисячі літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2025
Полуулыбка, полуплач,
Прощальный марш.
Выносят
Покрытых мглою неудач.
Кричит земля под тяжестью шагов.
Ветра несут
обрывки старых снов.
Там, где молчал огонь,
Голос рыдал,
обрывался..
пропадал..
исчезал.
Всё исчезает,
оставив лишь боль.
Верим мы в это.
Томимся порой.
Терзает сердца
утрата порой.
Кто любил — тот мёртв,
Кого любили - жив.
Кто жил — тот в пепле
Кто погубил — тот обречён.
Ночь закрывает двери без ключей.
И призрак бродит в поисках речей.
В глазах пустых горит слепой укор.
Всё,
Что мы знали,
Стало лишь узор.
И смотрит кто то как
с прошлого укор.
Смотрит в упор.
И незнаком нам он.
Лишь этот взор.
Осколки света режут горизонт.
И время хрипло тянет старый звон.
Где мы теряли-
Там найдётся вновь,
Но только тени — не любовь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2025
Принеси до віконця жменьку зорей.
Нехай світяться тихо вночі під дверима.
Хай шепочуть про мрії.
Про любов.
Торкнись мене ще раз.
Більше нічого,
Нічого
не треба.
Ти мов зоря,
Що впала із неба.
Як два крила
Летимо ми у тиші..
Там,
Де час не спиняє.
Там,
Де ніч нас залишить.
Розкажи мені казку,
що немає кінця.
Де буде все вперше
й немає кінця.
Торкнись мене ще раз.
торкни, мов зоря,
Що впала із неба.
Більше нічого,
Нічого не треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2025
Не было ночи — был просто провал,
Чёрная прорва под тенью ветров.
Я на озёрный берег попал,
Где й отрезвел .
Лебеди белые — словно костры,
Только горят уж не пламенем — сердцем.
Каждый вздохнул — и меня заприметил,
Каждый взглянул — будто в душу с прицелом.
И сказал я : «Успокойте ж вы душу —
Мне бы дорогу,а вы меня — выше! Так, что по крыше и выше..
и выше!»
Но подо мной ледяной перешил
Мой страх на свет — будто что то услышал.
Крылья шуршат — и дорога трепещет,
Словно шалаш, подожжённый ветрами.
Я же стою, и мне холод — в лицо, как вещи,
Кинутые у костра под дождями.
Лебедь один — старший, как степь,
Вышел из тумана,
Взглядом пробил — там, где не спеть,
Там, где молчат даже цыганские лиги.
«Ты не живёшь, — говорит он без слов, —
Ты догораешь обидой и страхом.
Лезешь на лёд без печей, без основ,
Хочешь взлететь — а всё держишься прахом».
Я закричал — не от боли, от светa:
«Если взлетать — так в последнюю стужу!
Если любить — то навек, без запрета,
Если падать — то только наружу!»
Крылья взлетели — как вспышки судьбы,
Скрежет над озером,
Лебеди тянутся… тянут — и выдёргивают жизнь из меня.
Но не убили. Оставили петь..
Тихо, петь, петь песню хриплого ветра.
«Жизнь — не подкова, чтоб ею клепать,
Сердце — не кляча, чтоб жить табуретом».
Я подпою им под утро опять,
Сонное небо раскроет мне крылья.
Если уйду — так и надо летать,
Если вернусь — то стану рассветом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2025
Там біля скель,
Де провал під тобою — на кожному кроці,
Я до вершини тебе, за собою тягну
Не страшний ні вітер, ні шквал, ні обвал —
Ти встояв і я встояв між льодами, між скелями
Я сказав би тобі про кохання,
Та в горах про це не потрібно кричати.
Я крокував ніби в прірву,
Де немає назад.
З тобою здійснював свій підйом,
Хоч земля під ногами тремтіла.
Ти була мені і щоглою, і штурмом,
І тією силою, що мене втримала,
Коли в прірву стихія кидала.
А коли нас помітив світанок —
Ми стояли на даху планети.
І здавалося — сильніше за любов
Ні в горах, ні на всій планеті.
Скелі суворі — вони
Не плекають ілюзій і ласки:
Якщо любиш — тримай,
Якщо тримаєш — дивись,
Не зірвися з висоти.
А потім…
біліють вершини:
Кожен крок,
Кожен подих
Такі легкі.
А під нами під нами безодня.
І тепер я блукаю між каменів,
Немов вовк без дороги і зграї.
Але одного разу хто силу любові
в собі відчував підкорить і гори і скелі.
І коли на обриві стою —
Ти стоїш там зі мною
І милуємося ми висотою.
Тільки ми в цю мить над Землею.
Ми лізли вдвох по стрімкій стіні,
Мотузка між нами —
Як слово «тримай», що важливіше за всі клятви і відповіді.
Ти вище на півкорпуса — так повелося:
У кожного зв'язка своя, за заслугами.
Ти йшов, а я страхував,
Ми були єдиною скелею.
І знали: в скелях немає фальші, немає брехні.
Там чесніше падіння, ніж людська клятва.
Ми знали: сильніше за дружбу
Немає нічого, навіть якщо ти трохи сильніший . .
А коли підірвався той сраний уступ —
Ти полетів,
Але я тримав, і ми піднялися над долею.
Ти матом кричав — живий, значить, все.
Я вниз прокричав: «Ну досить, герой, на сьогодні!»
І серце стукало — не в такт, а в розбій,
І зрозумів — ми вибралися удвох, а не нарізно.
Сівши, мовчимо, ні слова.
Гори люблять сильних — але частіше беруть.
Але ми там стояли — вершини нас чекають.
І я пам'ятаю ту зв'язку, той шрам на руці —
Не боляче, але жити без нього не вмію.
Друг завжди перевіряється тільки в горах,
Де падіння — крах.
а прикинутися — не можна по ідеї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2025
Герой и ты,
Герой и я.
Верить..
это уже иная
фигня.
Герои по определению -
дети смертных й богов,
остальное - всё вздор
и раздор.
Веры, народности - причины войны.
Их слуги от Сатаны.
Мать в нас Богиня,
неужто твоя....?
Отец твой простой,
Значит не Бог ты,
Значит герой.
Ну, а если на три,
нет на пять аж послал.
Герой Украины?
Это перебор.
Война для кого?
Для ослов и Богов.
Кто возомнил на Земле ся Богами?
Кто издевается тут так над нами?
Раньше все были тут тоже Богами.
И назывались лишь именами.
Дети Иисуса были мы все.
Матерь Богиня, отец у нас Бог.
Нас все боялись.
И был таким рок!
Из рода Богов!!!
И каждый умолк.
*Герой в греческой мифологии — сын или потомок божества и смертного человека. В Древней Греции существовал культ умерших героев.
То, что вы там себе фантазируете, к этому стихотворению не имеет никакого отношения.
Стих скорей философский, о временах еще дохристианской эпохи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2025
Все пошли в театр,
ожидая увидеть "Лебединое озеро"
или услышать ЄГО голос,
ӡапись,которая будет как луч света
и остановит убийства в стране.
Они ещё помнят, как всё начиналось,
Как они слушали плёнки Медведчука.
Но не тут то было,
Им раскзали - куда исчезают воробьи.
И на сцене пел хор, привычных блогеров,
Глашатаев "правды", которые ничего не видели, ничего
не слышали, их одели в железную бронь,
вот они и бронируют эфир
и в зале вновь - привычное, полное разочарование.
Как разоблачить то, что все и так знают.
Зачем тревожить вечный покой?
Кто то в зале воскликнул - они украли миллион,
это наверное самое большое для него число.
А на галёрке шум, там галдёж :
-Мы и так это все знали,
Так было, так есть и так будет.
Актеры меняются, а спектакль тот же.
И медленно, один за другим,
Зрители начинали покидать зал,
Понурив голову, они возвращались
К привычному состоянию отсутствия.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2025
Я сижу рядом, и мне ничего не нужно.
Только чтобы ты была здесь,
рядом.
Ты опускаешь глаза,
и я понимаю, что всё уже сказано.
Я кладу руку на твое колено,
ты не убираешь её.
Дышишь ровно,
словно мы давно знаем друг друга.
Ты шевелишься, и я слышу это.
Твое плечо чуть касается моего —
и я ощущаю,
как что-то внутри меня дрожит.
Хочу повторить это снова,
а потом ещё повторить,
и вновь повторить,
чтобы каждый раз было так же.
Смотрю на твои пальцы,
как они лежат на столе,
и мне хочется провести по ним рукой.
Я делаю это осторожно,
чтобы ты не вздрогнула,
чтобы это было естественно.
Ты говоришь что-то тихо,
и я ловлю каждое слово.
Даже если ты не осознаешь,
я слышу всё, это мне важно.
Я наклоняюсь ближе,
чтобы дышать тем же воздухом.
Ты не отстраняешься,
и это даёт мне силу.
Хочу держать тебя так долго,
пока нам не захочется идти дальше.
Я помню, как твоя рука коснулась моей прежде,
и как сердце вдруг начало биться быстрее.
Хочу снова это почувствовать
и не отпускать, пока ты сама уже не сможешь отпустить.
Если завтра мы будем молчать,
если кто-то пройдёт мимо и не заметит нас,
я буду помнить:
твое лицо,
твой взгляд,
твое дыхание..
и этого будет достаточно.
И я повторяю это снова и снова
в каждом прикосновении,
в каждом взгляде,
в каждом дыхании..
потому что больше ничего не нужно.
Ты смотришь вниз, опустив глаза,
словно боишься моих взоров,
А я рядом, и мне ничего не нужно,
только чтобы ты была рядом.
Ты не смеешься и не плачешь,
и я вижу это .
Вся ты — как утро после дождя,
и я тянусь к тебе..
Сажусь рядом, кладу руку на колено,
и тебе не нужно ничего говорить.
Я шепчу слова, которые давно уже
не слышал никто:
“Я люблю тебя. Вот так просто.”
И ты тихо смотришь на меня,
и мне кажется, что это — навсегда,
и ничего больше не будет важно, не будет нужно,
Даже если завтра мы уйдем каждый в свою ночь.
Ты плачешь? Или мне только кажется?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2025
Свежей прелести полна,
Как светом утренним звезда.
С первоначальных дней
В небе голубом.
Ах если б знала ты,
Что ждёт тебя потом.
Звезда моя, звезда,
Зачем сгораешь ты?
Звезда, моя звезда,
Останься хоть на миг.
Ночь темна..
молчит земля.
Лишь ветер воет ..
вдалеке.
Уходит юность навсегда
И тает дымкой
вдалеке.
Не плачь..
не грусти.
Всё будет хорошо!
Звезда моя, звезда,
Зачем сгораешь ты?
Звезда, моя звезда,
Останься хоть на миг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2025
На сході розірвалися тіні
Крізь завіси
Потрійні..
Щільні.
Вікно блакитне впустило мить
І серце завмерло.
Ноти нерозбірливі.
Це щось рідне.
Знаю!
Відчуваю шкірою.
Як дощ на долоні,
Як небо над головою.
Все,
Що я пам'ятаю.
Все
Що мене наповнило.
Промені розбігалися,
Як тонкі нитки
Шепотіли мені щось
Зовсім неземне
І в повітрі співала тиша молитви.
Світло заповнювало все,земне
І мене.
Я шукав же щось рідне.
Воно рідне.
Я знаю.
Відчуваю шкірою.
Я все пам'ятаю.
Світлі лінії
Між рядків ховаються.
Мов літери
Кружляють,
В рими збігаються.
І все зникає.
Та щось залишається.
В серці ріднім вогнем
відзивається.
На сході розірвалися тіні.
Крізь завіси
Потрійні..
Щільні.
Вікно блакитне впустило мить
І серце завмерло.
Ноти нерозбірливі..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2025
На востоке разорвались тени.
Сквозь завесы..
Тройные..
Плотные..
Окно голубое впустило мгновенье
И сердце замерло.
Ноты отчетные.
Это родное!
Знаю.
Чувствую кожей.
Это родное,
Как дождь на ладони.
Это родное,
Что небо тревожит.
Всё,
Что я помню.
Всё
Мне напомнило.
Лучи разбегались,
Как тонкие нити,
Шептали мне что-то
Совсем неземное..
И в воздухе пела ..
тишина той молитвы
И было в ней близкое,
Очень родное.
Свет заполнял всё.
Искал я родное!
Это родное.
Знаю.
Чувствую кожей.
Это родное!
Как дождь на ладони.
Светлые линии
Между строк прячутся,
В звуках
танца
Воспоминания
Кружатся.
Сходятся.
Всё исчезает.
Но что-то останется,
В сердце родном - огнём отражается.
На востоке разорвались тени
Сквозь завесы
Тройные,
Плотные.
Окно голубое впустило мгновенье
И сердце замерло
Нотки улётные.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2025
Баю-баюшки, баю,
Спи, дитя, баю-бай.
Елка в шубке серебристой
Шепчет сказочку лучисто.
Спи, дитятко, не тужи,
Снег с небес идёт, кружит…
Белый снег к окошку липнет,
Сон как кот уснул в улыбке.
Воробей шепнул: "Царица
Ты, красавица-девица…"
Все цветочки к изголовью
Тянутся тебе с любовью.
Спи, голубка, не грусти,
В край чудесный отпусти —
Где волна морская,
Где берёзка подпевает:
-Баю-баюшки, баю-бай, засыпай.
Сон-звезда летит, сияет,
А над кровушкой твоей
Светит ангел всех милей.
Спи, голубка родная моя,
Милая, светлая,
Пусть тебе приснится сад —
Где весна и Божий взгляд.
Баю-баюшки, баю…
Спи, голубка, засыпай, баю-бай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2025
Вітер свище, дзвенить дзін
Пісня лине,
Ати-бати, раз-два-три —
Йдуть герої, йдуть у бій.
Ати-бати — йшли солдати,
Раз-два, три-чотири! Раз-…ще раз.
Не для слави — за свободу,
За свій край і за братів!
Ати-бати, йшли солдати,
Раз-два, раз-два-три!
В серці віра, в очах сила,
І любов до України!
Хай земля гуде від кроків,
Хай вітри несуть наш спів,
Ми — з народу,
Ми — з вогню і ми живі!
Вперед, вперед, сини свободи!
Раз-два, раз-два-три!
Сонце істини — в дорогу,
З нами віра і народ!
Ати-бати — б’ємо орків, переможем ворогів.
Гримлять душі, як мечі!
За Вкраїну, за родину,
За життя дітей своїх!
Ворог лютий хай втікає,
Наш вогонь нас захистить!
Стоїмо ми , не впадемо,
Бо за нами правда й дім!
Кожен подих — це присяга,
Кожен крок — це рубікон,
Ми несемо світло слави,
Наш народ — надійний фронт!
Кожен подих — це присяга,
Кожен крок — це рубікон,
Хай земля гуде від кроків,
Хай вітри несуть наш спів,
Не для слави — за свободу,
За свій край і за братів!
Ати-бати — раз і знову,
Раз-два, раз-два-три!
Ми ідемо не за славу —
За майбутнє дітвори.
Ати-бати — не зламати,
Раз-два, раз-два-три!
Поки Сонце в небі сяє —
Україна воскресає!
Вперед, вперед, за Україну!
Раз-два, раз-два-три!
Ми — крила віри, ми — родина,
Нас не зломить буревій!
Ати-бати — в путь вогненну,
Раз-два, раз-два-три!
Прапор волі, душа в пісні —
Перемога у серцях !
Ати-бати, гримлять лави,
Раз-два, раз-два-три!
Ми ідем за свій народ,
За життя, за свій народ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2025