Зустрілась з мухою бджола
Та й каже їй: агов, послухай!
Дивися, квіти розцвіли,
А пахнуть як, ти лиш понюхай.
Кульбаба, проліски, бузок,
Усе медовим чути духом.
А муха каже їй: ти що?
Найшла собі чого радіти.
І що з того, що все цвіте,
Чи це не диво, всюди квіти.
Летім зі мною, покажу,
Від чого можна шаленіти.
Та й тягне бджілку із собою,
Мерщій, мерщій давай летіти.
Я мчу вперед, а ти за мною
І через поле навпростець.
Оце ж поласуєм з тобою,
Ось прилетіли накінець.
Сідай, сестричко, ти зі мною,
А там таких аж цілий рій.
А замість квітів купа гною.
Бджола сказала: вибачай,
Не по дорозі нам з тобою.
Та й полетіла геть на луг,
Де пахло квітами й весною,
А муха тішилась в гімні,
Бджолу образила дурною.
Лети собі в свої квітки
Не візьму більше із собою.
Мораль проста та варто знать,
Вони не можуть буть рідньою,
Бо муха навіть поміж квіт
Собі шукає купу гною.
04.12.21
by Shtuka Yaroslav
Гарна байка! 
дякую за коментар .дуже приємно що завітали. 
