А всі, хто міг, вже давно повернулися з вирію.
На землі холодна весна - що не дощ, то нові реалії.
Між мільонів зірок здатна бачити тільки Сіріус -
Він все далі від мене - до нього тепер як до Австралії.
Все далі від мене, ще яскравіший в своїй унікальності -
Я можу складати валізи вночі без гірлянд і телека.
Та як мені їхати - кожна стежка і квітка з цієї реальності
Завжди приводять до нього... мене, мов метелика.
Клянусь, з листопада по червень була щасливою!
Твої очі згадаю, а всміхнусь ополченцям й атошникам.
Писатиму про колоністів на Марсі, милуватимусь зливою,
Ти ж сяй, Сіріус, - мандрівникам, поетам, кіношникам...
30.05.21
