|
Обізвися,Андрію.
Присвячується капітану Кизилу Андрію Олександровичу
м.Умань.
Обізвися, Андрію, обізвися, мій милий,
Я в окопі, Оксанко, в страшеннім бою.
Ти в мене один, ти в мене єдиний,
Тримайся, коханий, тримайся, молю.
Мінометний обстріл… Заховалося сонце
Засльозила країна, весь Умань в журбі.
Пробач, моя люба, я став охоронцем,
Не хотілося жити сьогодні в ганьбі.
Не зміг по другому боротись, дружино,
Країну любив я завжди дорожив.
За що ти його так, за що Батьківщино?
Невже він, ти чуєш, таке заслужив.
Посміхайся, Оксанко, сльози не пускай,
Та як так Артьомчик, синочок.
Звикай, ти, без мене, прошу тя, звикай,
А завтра прийду я в садочок.
На лавку присядем, та ти не побачиш,
Подивлюся на тебе, та й синочка бери.
Чому, ти моя, я бачу ти плачеш,
Ти чуєш,кохана, все видно згори.
Я не винен,я бився, до останнього, ненько,
Захистити хотів вас усіх від ганьби.
Чому, ти Андрію, пішов так раненько,
Ти,чуєш, кохана, синочка люби.
В засвітах ти чомусь, в засвітах, мій козаче,
Ти боровся завжди, та не зміг зберегти.
За тобою Кизило, країна вся плаче,
А ти залишив нас, пішов в засвіти.
17.02.2021
ID:
907829
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 13.03.2021 11:09:19
© дата внесення змiн: 13.03.2021 11:09:19
автор: Володимир Олійник
Вкажіть причину вашої скарги
|
