Мене неначе розриває, усе тремтить в мені невпинно
Так важко бути і незнати, де, з ким, що робиш в цю хвилину?
Не можу серце я тримати, німіють руки ніби згину
Мені здається, що сказати не можу слова, пустота поглине.
Постійно страх в мені кружляє, чому не можу зупинитись
Я ніби знаю, що все добре, але тебе не чую, не змиритись.
У грудях тисне, дуже важко, коли повітря не проходить
Бо я не можу відчувати нічого, тільки смуток ходить.
Здається, що проходить вічність, а я все нічого незнаю
Не дзвониш, не бачу, не пишеш, а я чекаю і біль відчуваю.
Відволікаюсь, та безрезультатно, бо я не можу думки вже тримати
Вони всі про тебе, не можуть без тебе, готові тебе постійно шукати.
Шукаю причини, вивчаю варіанти, як можна неспокій в мені оцінити
Здається, що я навіть не можу знати, чому і коли це зі мною стається.
Напевно ніколи не зможу сказати, не зможу навчитись усе відпустити
Вирішує серце як треба вчиняти, кого забувати, без кого не жити.
На мить зупинися, подумай про мене, ти знаєш тепер як мені це потрібно
Багато у тебе не буду просити, лише бережи мою душу тендітну.
Скажи, що все добре, що ти пам'ятаєш, я трохи у серці твоєму буваю
Мені стане легше, забуду про втому, так довго на тебе я завжди чекаю...
ID:
907436
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 09.03.2021 16:47:30
© дата внесення змiн: 09.03.2021 16:47:30
автор: ІраБо
Вкажіть причину вашої скарги
|
