згадай
усе, що не збулось,
чого чекало спрагле сердце,
ми досі віримо у щось,
що нас оберіга від смерті
згадай
душа вгамує сум
і сон не підпуска до ранку,
щоб пережити знову й знов,
мов сповідь,
дотики світанку...
згадаю... і закрию щем,
у серці затамую подих,
а Небо плакало дощем,
душі ховаючи негоду...
03/2018