|
у мене лишилась заварка й малюнки її на стіні,
книги в наплічнику, духмяне мило у ванній кімнаті.
вона швидко спакувала речі й покинула мене навесні,
як військо, яке відступаючи, відводить танки й гармати
з яких мене розстріляли впритул, проїхалися по тілу,
лишивши по собі рубці на серці, пустки від розірваних снарядів.
я рік тому зустрів її, холодну, гірку, вдягнену не по сезону
у переході, де вона співала пісні про кохання і зраду,
захлинаючись словами і, здається, намагалася не зірватися, вижити.
я ніколи не запитував хто вона, звідки має заряджений револьвер,
що означає фарба під її шкірою, кому вона молиться, засинаючи.
все, що я міг – зупиняти кров на її зап'ястях, охороняти сни, відлякувати химер
із минулого, які крізь них проривалися.
жінко, без імені, з різними паспортами, зі шрамами на ключиці.
жінко, здатна з легкістю десять з десяти в тирі вибити.
жінко, з ціанідом на вустах, із клеймом відступниці.
куди мені бігти, як без тебе тепер, янголе, вижити?
у мене лишилися спогади і рубці,
перстень на вказівому, перекуплений у торговців зі сходу,
духмяне мило у ванній.
господи, дай мені сил не намилити ним мотузку.
ID:
834698
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 06.05.2019 18:36:55
© дата внесення змiн: 06.05.2019 18:39:07
автор: Вікторія Іщук
Вкажіть причину вашої скарги
|
