Ось небо нарешті послало дощі,
І простір громами заповнюють хмари,
Та вітер не звіює крила в душі,
Та серце томиться як сокіл без пари.
Життя невблаганне – цей термін хисткий
І серце пекучий вогонь спопеляє,
Час палить роки мов засохлі листки,
Час навіть найдущі дерева схиляє.
Парище.
2019р.
