Здається, що прожив ти життя
і все ти про нього знаєш.
Та будучи в битві один на один,
із знаннями своїми - програєш.
Потім скажеш:"–Та воно складне,
без сенсу, якесь жорстоке".
А відповідь на питання просте:
потрібно ширше розкрити очі.
Ось ти кажеш, що знаєш життя,
бо прожив вже багато років.
А я скажу, що ти ще дитя.
Всіх не знаєш життєвих уроків.
Дивних істин, до яких не дійшов,
що відкрити в собі їх важко,
бо той шлях, який ти пройшов -
це всього лиш маленька шпашка.
Ніщо не вічне, про це ти знаєш?
Завжди у всьому знайдеться кінець.
Казати треба, що відчуваєш.
Не випробовувати чийсь терпець.
І повернеться на своє місце
усе, що сказане і, що було.
Для себе стати оптимістом.
Нехай на серці і замело.
І ніби виходу немає
із місцевих твоїх проблем, але
є люди, яким гірше буває.
Куди важче від твої дилем.
Май добре серце, це важливіше
аніж гроші, чи добрий спів.
І люди стають тоді мудріші,
Коли розуміють сенс своїх слів.
Нікому про це не кажучи́
Земля обертається так просто.
Постій хвилину і помовчи,
відчуй мотиви цього простору.
Не завжди мрії стануть реальністю.
Ти будь готовий до цих подій.
Полинуть вони назавжди з вічністю
через нестачу часу і твоїх дій.
І ти подумай чи кажеш правильно,
що знаєш усе ти про це життя,
бо не усе так як ми гадаємо.
Не таким є наше буття.
