Зеленою диво-сосною
пишається східний сад.
Навіть високі трави,
відтіняють її красу.
Холодний безжальний іній
дерева всі інші знітив,
тільки зовсім не менша,
свіжість соснових гілок.
Серед дерев несамотніх
легко сосні загубитись.
Коли ж одна-одинока –
незрівняна її краса.
Глечика я повісив
на гілку сосни, що з низу.
Милуюся… і відійшовши -
милуюся нею знов...
Отак-от і життя наше,
неначебто сон примарний,
для чого ж себе в'язати
ланцюгами суєтних справ?
