На зіркових панелях у світлі розпусти
Палить легені - сигара, отруєний дим
Із присмаком сексу й терпкої робусти
Стираючи біля дзеркала густий грим.
Музика басом б'є у пульсуючих венах,
Чиїсь губи торкаються декольте,
І неначе в тих самих дешевих романах,
Стискається подих у вишневе кільце.
На ранок забудемо імена кожного,
Хто немов тінь сплітав простір вночі,
Не шкодувати про інтимно і соромно,
Хоч це було й тричі , а може і ні.
Не пам'ятати агоній і існувати
У просторі тих, хто тебе і не знав ,
Або залишити усе і чекати ,
Коли тебе вб'є твій останній провал
