|
Всі сподіваються в цьому житті
Щастя знайти та кохання велике.
Тож потураючи хиткій меті –
Радості й болю єднання дволике
Раптом зустріти, як дикий алмаз,
Що не набув ще коштовної сили,
Справжній проте: не ерзац чи то страз,
Вбогим на заздрість, що сенс загубили,
Вже й начепили якусь біжутерь,
Щоб хизуватися, паві чи франту,
Серед дрібних вечірниць та вечерь,
Ніби в тім блиску є міць діаманту –
Бродять у просторі, як шукачі,
Душі людські – мрійники чудернацькі,
Влітку та взимку, і вдень і вночі
Дива чекають як скарб, що зненацька
Винесе морем чи з неба впаде,
Та це – завзятості винагорода,
З погляду ще невиразне й бліде,
Саме Воно – не порожня порода,
Бо не чекають на милість з небес –
Кожну хвилину все риють, копають,
В пошуку дивних реальних чудес
Души невтомні снаги набувають.
З часом, під ніжністю ласки сердець
Ще відшліфується, сяйвом заграє,
Знахідка – вдача, та ще не вінець,
Іспитів й праці багато чекає.
Та головне що здобуте - алмаз,
Треба лише роздивитись зуміти,
І зрозуміти одразу, в свій час,
Не розгубити, кохати, любити!
Вічно, по простору й часу йдучи,
З Всесвітом у розумінні та мирі
Душі людські – шукачі-копачі…
Хай їм воздасться по праці та вірі
©~GV~24/14.5.18/
ID:
791665
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 14.05.2018 18:03:34
© дата внесення змiн: 13.05.2021 10:38:49
автор: Gnat Valjorny
Вкажіть причину вашої скарги
|
