'Я не хочу вдягати чорну хустину'-
Казала матір до свого сина,
Коли її сокіл йшов у солдати...
Вдів свій мундир-заплакала мати.
'Не плачте ,мамо, я повернуся
Живим повернуся я вам клянуся,
А як не вернусь, то героєм я буду,
Вас, моя рідна,повік не забуду.
Я буду боротись за честь і за волю
Й не бути тут лиху і тяжкому горю!
Не плачте, мамо, я повернусь,
Як не живим, то героєм озвусь'...
І через рік...Не стримав він клятви
Біля героя плакала мати,
І чорну хустину таки одягля,
Сокола свого не вберегла.
За що дитя доля туди занесла?
І тихо в гробу сина мати несла...
І все ж таки син залишився героєм
Зробила свій постріл холодная збороя.
В житті ще нічого не встиг він зробити,
За те встиг землицю кров'ю полити.
