Ми постійно щось чекаємо в житті
То світанку, то заходу сонця,
Зустрічей приємних і сумних,
Веселкових зайців у віконце.
А життя іде собі, летить
У просторі часу і безмежжя.
А людина довго так стоїть
Посередині чужого роздоріжжя.
І чекає, може хто прийде
Та й підкаже де їй повернути
Щоб знайти самого там себе
І в дорозі раптом не заснути.
