Хочеться такого собі андеграунду,
Кальяну, рому з льодом і трави
І тільки без моральних виродків,
Посидіти, подиміти і тихо піти -
Творити свої незломлені думки…
Чому незломні – бо дістали,
Умовності, жадоба і хула,
Всіх спроб, пореного звіра,
Добігти до місця, де його нора.
І врешті заховатись й зализати,
Розсічки, рани і порізи
І словами захищатись,
Від очорнених ілюзій.
Не знають недолугі, що вбивають,
Що випивають кров з людини,
Що ще пару лютих років і загину,
Як людина… і з думками буду в тіні…
