Невже без неї вже ніяк?
Невже лише вона заполонила душу?
Чи,може,це із неба знак?
Але твоєї таємниці не порушу.
Невже вона затьмарює тобі ввесь світ,
А дні без неї,наче роки плинуть?
Невже при погляді на неї почуття зриваються з орбіт,
І проти неї всі дівчата гинуть?
Невже вона зробила певний струс
Емоцій,що до того завмирали?
Невже,коли із нею на одинці-боягуз?
І так раптово всі слова з думок пропали?
Невже лише вона затьмарює твій розум,
І змушує спинитись часу плин?
Невже коли всміхається-ти ніби під наркозом?
І ладен душу ти віддать за ці кілька хвилин?
Я знаю,що у собі дуже важко розібратись,
І дуже важко розпізнать правдивість почуттів,
Та варто тобі з силами зібратись,
І,може,саме ти сплетеш до купи плин ваших життів.
