у твоїм домі завжди
літепло
милосердям вкриваються
руки
твердне ясність
тростини відчаю
відцвітають
на стінах
скупо
чую себе там самовіддано
слухняно
пишу вірність
полохливу присутність
мурах поза шкірою
вимальовую
в дим
літній
твій дім
вівтар моїх здичавілих
спогадів
зайвих зморщених зір
і промислу
бути поряд
він
глибоко десь
в мені
спалахує
шовковими
маками
неповернень додому
одягаю твій дім
у
плахту
натхненного
затишку
хай спочине
бунтар
у солодкому сні
я притишу
світанки
і вкладусь
нишком
скраєчку
щоб удвох дочекатись весни
файнезно
