Давай, розкажи їй, що це неправда.
Що серця твого не лишилось більше.
Грачем самотнім літаєш здавна,
І сам не знаєш, мабуть, що гірше.
Іди, доведи їй, що є дорога
Легка, рівніша, без перехрестя.
Між вами потяг на смак тривоги
І кожен погляд немов пришестя.
Збреши на благо, тримай за руку
Та відпусти, мов у небо птаха.
Вона знайшла у тобі не друга.
А ти не приймеш її. Зі страху.
