НЕ ХВИЛЮЙСЯ, МАТУСЮ, НЕ ТРЕБА,
Я ПОБАЧИТЬ ХОТІВ УСЕ НЕБО.
Я МАВ КРИЛА, ЛІТАВ ВВЕРХ БЕЗМЕЖНО.
ТА ЧОМУСЬ ТАК НЕОБЕРЕЖНО.
НЕ ПОМІТИВ, ЯК ВОРОГ СЛІДКУЄ,
І ХВИЛИНИ ЖИТТЯ ЛИШ РАХУЄ.
ПОСТРІЛ… ВЛУЧИВ У СЕРЦЕ… ВІД БОЛЮ…
Я ЗАКРИЧАВ СИЛЬНО: «ВОЛЯ!» ЦЕ ДОЛЯ…
НЕ ХВИЛЮЙСЯ, МАТУСЮ, НЕ ТРЕБА,
Я ВЖЕ ЗНАЮ, ЯКЕ ВОНО, НЕБО!!!
11.03.14 , Київ
