****
Знову тече… живе не заживе
Надто розірване щоб часом залатати
Забилось у конвульсіях й пливе
Захлеснуто ще бореться спливати
Солодкий біль шматує. На устах
Смак крові власної змученої страхом
Вони рятують задіравий дах
Який уже і не назвати дахом
Їх голови у мене в голові
Ще стільки треба перерахувати
Думок що кровоточать мов живі
Й яку із них потрібно рятувати
Ти плачеш, значить врятував не ту,
Я сподіваюсь можна все вернути
Я вистрелив цю кулю холосту
А в дірку в тілі можна зазирнути
Якщо ти плачеш значить я дурак
Це значить я роблю щось не старанно
Розслабившись залежано розм’як
Без болю булоб гірше ніж погано
Я дякую що ти у мене є
Що мною ти живеш і розквітаєш
Нехай воно у мені розіллє
Солодкий біль котрим ти оживляєш
