коли вона
родилась
її по черзі
цілували
в маківку
ніч
в уста
било хвостом
море
ота луда
жовта й гаряча
з чорного ока
обпекла
вирла рибині
як глечики
запекли
гладь у скло
дихай
бо зима забере
коси
обмотає себе
як ляльку
ніхто не спалить
бо сама
обмоталась
не горітиме
бо не літо
не втопиш
бо не купала
закопай її
в землю
хай проросте
лататтям
у воді
