Замість добрих понурі ми бачимо сни,
почуття закували у лід...
Нас кусають за руки мастіфи війни,
залишаючи пороху слід...
От такі пироги, люба мадмуазель!
Щоб не пили „побєди” винце,
ми собак Баскервіля з ростовських земель
зустрічаємо вкотре свинцем.
Дома тиша, кутя, перша зірка, і лад,
що роками в серцях проростав...
А у нас, попри зиму, не сніг, тільки „град”...
Щоб він, врешті, під землю запав!
Нескінченності космосу тягне магніт.
Вже минув будь-який переляк...
І ялинка на стелі (заплутався світ),
де патрони звисають з гілляк...
Щоб не перетворилося в „аеродром”
це летовище, тут ми! Дивись!
Ось така „крістмас сторі”. З черговим Різдвом!
...І за мир, не забудь, помолись!
