Час-колега летить, не втішає,
Штемпелює та ставить печатки,
Ні за що всяких суддів не має,
І не можна розбігтись спочатку.
Вже пора рахувати бюджети
Різних справ, епізодів, моментів,
Відбілити затерті манжети,
Відпустити гріхи – і в Соренто!
А рука, як чужа, знов за ручку,
За листок, хоч з газети,-придатний.
Ми з тобою давно нерозлучні,
Ти – поезія – стерво і мати.
Рими – геть! Не у тему красиві,
А без рим хто побачить Пегаса,
По життю не сприймаєш пасивність
І все пнешся по скелях парнаських.
Слів багато, поетів – не менше.
Час спішить на годиннику зліва,
І якщо ти тут, СЛОВО, не збрешеш,
Все одержиться, тільки б схотіло.
Мало часу. Крап-крап підвіконням-
І у степ по снігах бездоріжніх.
Стоп.Був виклик один телефонний,
І нічого, що він ще торішній.
ID:
549698
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 08.01.2015 07:59:29
© дата внесення змiн: 09.01.2015 18:50:39
автор: abba
Вкажіть причину вашої скарги
|
