сьогодні так хмарно,
і дощ накрапа́є
Біжить вітер п’яний,
Куди – сам не знає.
Ще сонце в зеніті,
А вже, якось темно,
Всі тепло одіті
Та це не про мене.
Хай горло болить,
Хай б’є дамби із носа,
Мені ж - просто жить!
Я уюту не прошу...
Я бігати хочу
По аеродрому,
Дивитися в очі,
Так рідно чужому.
Життя, ти втечеш,
Не сьогодні, то завтра,
Для чого товчеш,
Що комфорт – це розрада.
Що я проживу,
Сидячи́ на дивані,
Жуючи́ лиш ікру
В золотому жупані?
Війна… Хіба страшно?
Хіба, що за когось..
За себе не лячно…
Це смак весь – боротись.
За правду і честь,
За велике майбутнє.
Не ходити, як пес,
Добиваючись сучок.
Все одно життя – мить,
Проживу, не промрію,
Нехай страх догорить
Я в казки вже не вірю.
Геть ілюзії йдіть
Ідеологів хибних
У роках тихо тліть-
Це тюрма для людини.
Краще іскри і день,
Краще мить з простим жартом,
Люлька й пара пісень,
І під град з автоматом…
Не можна на свій вірш говорити "тяп-ляп" хоч він і правда недосконалий. Ось наприклад ти використала в ньому російськоподібне слово "уют", я не знаю чи це правильно використовувати російське слово пишучи укр. вірша, але в мене також таке траплялось і вони до речі є у віршах відомих укр. поетів. Так що це питання дискусійне. Вірш в принципі непоганий, а не тяп-ляп))
Сніжана Репеченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о, я не дуже заморочуюсь через якесь слово, головне щоб сенс глибокий був. а цей вірш надто простенький, і написала його за пару хвилин)
хоча, це не вірш, а тяп-ляп)
Ви праві 
