Цікаво пізнавати світ навколо мене,
Ходити з широкорозплющеними оченятами
Та дивуватися всьому, що виникає перед ними.
Ось я бачу небо та зорі, що вкрили шаром його,
Далі височіють гори, такі могутні й мудрі.
Під ногами в'ється стежина, тягнеться кудись.
Я попрямую туди, де моє серце буди радіти дню
Світанок зустрічатиму з тобою.
Нумо йдемо ось туди, по цій виткій стежині вгору
й на долину, поки місяць і зорі світять нам на небі.
Так гарно тут й тепло поруч із тобою.
Варто затамувати подих й підняти очі до горизонту:
Поступово промінчики сонця прорізують небесну темінь ночі
так день приходить на зміну ночі, -
вони обіймаються як добрі друзі
саме у цей момент зустрічі "вітання-та-прощання"
ми свідки цього дива.
Такий початок всього:
смута, темінь та вдалені видніються проблиски світла,
Неначе відчуваєш ти полегшення від цього.
