Її ніхто не помічає
Ніхто не знає хто вона
Та все ж вона іще літає.
Схиливши голову униз
Іде по вулиці порожній
В її очах блакить
Уже давно загасло сонце.
І лиш пітьма і тиша
Були супутником в житті.
Стискаєш пальці у долонях
Вони нагадують печаль
Волієш жити у неволі
Та знов з’їда набутий жаль.
Знов догоріла її свічка
В пустелі спогад знов помер
То, що чека на неї завтра
Можливо теж забутий день.
Її ніхто не помічає
Ніхто не знає хто вона
Та все ж вона іще літає
Моя невидима душа.
