Сто днів без світла, сто ночей без сонця,
Холодне мертве море, чорні береги.
Душа кудись поділа охоронця,
І вже украдена, її вже не знайти.
Розбурхались і розплювались хвилі,
Штормить всі стіни у моєму кораблі.
Долаю в просторі часу прокляті милі,
На мапі острови стираю, що пусті.
Болить, терплю, втрачаю сили,
Штурвал зривається під тиском дір.
Одного вчора покорили,
Того, що бути дурнем їхнім не хотів.
А я живий, хоча майже бездушний,
Я не віддав нікчемним все.
Я трішки встиг сховати в мушлі,
І завтра море все назад верне.
І все нове, все буде як спочатку,
Дитяча посмішка, важка рука.
Я швидко розгадав загадку,
Коли побачив в морі маяка...
