Компостери не скаржаться,як і трамваї.
Не нагадають,що вже двадцятку з гаком.
Вони пахають після пенсії. Де ж поліцаї,
прокурори,що випишуть усім,за позу раком,
в якій гребуть роки трамваї і компостери?
І ці всі по наклеюванні скотчем постери,
Копійки під колеса,пришвидшують кончини день.
Та ні, я не жалію їх,мені лиш потай заздрісно.
Компостери не скаржаться, а люди?
А люди проклинають стиха й радісно.
(с) Mepi Benovski
