У грудях свист,
Холодний вітер
Дах
Зірвав,
Шукає стін -
Впирається у кулі,
Цінуймо час,
Бо ми уже
Забули,
Про тих,
Хто впав,
На наші
Амбразури,
І тих, заради
Кого впав
Сержант.
У морі
Штиль,
Есмінців
Сірий бік
Виблискує
Танталом
Чи титаном,
Горизонталь
Сто шість,
Меридіаном
Розділю
Азимут
На захід
І на схід,
Де падав сніг,
І де ломився лід,
Під полум'ям.
Кипів
Наш океан,
Під пострілом
Гармат -
На абордаж,
Пустий життя
Забутий
Патронташ
На грудях
Поясом
Від серця
До ключиць -
Нас було
Сотень сім
Солдатських
Одиниць,
І першим падав
Завжди адмірал.
Сьогодні
Спокій,
Дим чужих
Заграв
Укриє нас.
Ми повертаємось
На зломлений
Парнас,
Ми повертаємось
На рублений
Норфолк.
Наш час
Замовк.
А з ним і
Наш сержант,
І адмірал -
Свинцеві труни,
Не їм життєвий
Грант,
Але вже
Краще так,
Аніж від
Травм,
Ін'єкцій,
Пострілів
Буденних
Переправ.
ID:
449274
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 15.09.2013 21:05:24
© дата внесення змiн: 15.09.2013 21:05:24
автор: 91-ий
Вкажіть причину вашої скарги
|
