Аж до знесилення працює голова,
Та добре, якщо праця плідна.
Якщо увагою не бідна,
Тоді у голові не половА
.
Аж до знеможення працюють руки.
Та чи вартує діло муки?
Якщо воно на користь людям,
Тоді ті руки без облуди.
Дороги сходжують в знемозі ноги,
У жиляках й до крові збиті.
Їм підкорилися пороги.
Ходою ще вони не ситі.
Непереможений знемогою язик.
Молоти без упину в роті звик.
Охочий до пустих розмов,
Нічого корисного так й не намолов.
Нікому не до пари лише очі,
Їм споглядання світу – миле і охоче.
Усе б дивилися на світ, усе б дивились.
Якби на сон довічний не закрились.
Поки живе людина – все у ній працює:
І руки й ноги, і язик і очі.
На всякий рух і до пізнань охоча,
Собі спочинку ні на мить не подарує.
А про лінивого – то інша пісня,
Її співати не завжди охота.
Із працьовитістю лінивство не сумісне,
Тому і згадувать про нього – не робота.
