Ці хворобливі ночі
Запалені очі
Й обертом голова
Десь у думках слова
Ніяк не складаються в речення
Вони злипаються, налипають, розриваються, розлітаються...
Мов приречені
Зависли в повітрі тонни води
Я вже водою дихаю
Цікаво, як скоро замість легенів виростуть зябра,
А замість рук – плавці?
Скільки ще витримають хребти
Гірські і людські?
Як скоро жорстокі холодні вітри
Залишать від них лиш піски?
Тим, хто ночами спить, ніколи не зрозуміти нас
З хворими нервами, серцями, уявою
І це на краще
Мрійників, геніїв та ідіотів повинно бути мало
