Десь там, у відчинених вікнах твоїх,
Я чую, як плаче поранений птах.
Відмовитися він зумів від утіх,
Не зможе літати уже в небесах.
Розмазані фарби і руки в крові…
Що я наробила дійсно не знаю.
Пейзажі надій зіпсовані всі
І зародки мрій повільно вмирають.
Я плачу ночами, аж стогне земля,
Душа знов болить, так давно не боліла.
Я пишу на стінах твоє ім*я…
Коханий, пробач, я не хотіла.
Безглузді, банальні фрази мої
Ніяк не піднімуть зранені крила.
Сторінки з життя вже горять у вогні,
Я нищу минуле. Я так захотіла.
Мені б тільки час, і я гори зверну!
Мені б тільки час, і я знайду сили!
Я Всесвіт Вселенний до ніг покладу,
Щоб разом з тобою ми були щасливі.
Я хочу до тебе, голубе мій!
Я хочу голубкою твоєю стати!
Будь ласка, не злись, а просто зрадій,
Що я вмію вірно і щиро кохати.
Зі заходом сонця я зніму кайдани,
Зірвусь з ланцюга і до тебе втечу.
Я слізьми своїми загою всі рани,
Міцно обійму і не відпущу.
